Розслідування привласнення, розтрати, заволодіння чужого майна шляхом зловживання службовим становищем
Привласнення, розтрата, заволодіння (розкрадання) - це умисне, протиправне заволодіння чужим майном, яке перебуває у правомірному володінні або веденні особи, з метою звернення його на свою користь або користь іншої особи (ст. 191 КК України).
Коротка кримінально-правова та криміналістична характеристика:
Об'єкт злочину - право власності з приводу володіння, користування і розпорядження майном. Предметом злочинного посягання є майно, що перебуває у правомірному володінні або веденні винного: грошові кошти, цінні папери (облігації, акції, сертифікати, чеки, векселі та ін), готова продукція, сировина, матеріали, напівфабрикати і т. п.
Об'єктивна сторона злочину проявляється в а) присвоєння, б) розтраті чужого майна, в) заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Суб'єкт злочину - осудна особа, яка досягла 16 років, якій довірено або перебувало у володінні чуже майно (ч.1ст. 191 КК України), службова особа (ч.2 ст. 191 КК України).
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Способи розкрадань різноманітні і визначаються господарської сферою і службовим становищем суб'єктів.
У сфері виробництва все розкрадання можна розділити на два види, кожен з яких диференціюється на підвиди, залежно від способів:
1. Розкрадання майна, оприбуткованого за документами.
а) Прості розкрадання, вчинені шляхом вилучення коштів або товарно-матеріальних цінностей та їх привласнення без хитрощів, маскіровок, без приховування нестачі (привласнення грошей касиром, майна - комірником).
б) Замасковані розкрадання включають:
дії, спрямовані на створення можливості та умов для здійснення розкрадання, у тому числі і надлишку товарно-матеріальних цінностей,
безпосереднє вилучення майна (у тому числі і за допомогою підроблених документів) та його збут,
приховування слідів розкрадання: заплутування звітності, підробки документів
2. Розкрадання не оприбуткованого майна:
а) Повне або часткове викрадення товарно-матеріальних цінностей, для чого:
- Занижуються в прибуткових документах кількісні та якісні показники,
- Складаються підроблені комерційні акти про брак або зіпсованості надходження вантажу,
- Знищення (підробка) документів, що підтверджують надходження товарно-матеріальних цінностей.
б) Викрадення попередньо створених надлишків, що утворилися в результаті:
- Порушення технології виготовлення,
- Списання майна за наднормативних витрат,
- Списання майна на звичайну псування по підвищеної нормі при фактично низькій нормі псування;
- Списання майна у відходи.
Нерідко з неврахованих надлишків на цьому ж підприємстві виробляється необлікована продукція, яка і викрадається, а потім реалізується.
Типові сліди злочину залишаються в документах, якими оформляються різні операції. Можуть залишитися сліди у вигляді предметів, які намагалися викрасти і фальсифікованих товарів, які не відповідають стандартам, лічильно-вимірювальні пристрої і інше обладнання. Слідами є майно і цінності, придбані в результаті розкрадань, дані про життя підозрюваних, матеріальний рівень яких не відповідає офіційним доходам. Інформація про різні обставини розкрадання може зберігатися в пам'яті свідків, співучасників злочину.
Кримінальні справи про розкрадання зазвичай порушують за матеріалами планових і позапланових ревізій, інвентаризацій та інших перевірок, які виявили недостачі або надлишки грошей або матеріальних цінностей, за заявами представників громадськості або громадян, за повідомленнями службових осіб, органів друку, а також після безпосереднього розсуду органів дізнання, грунтуються на результатах оперативно-розшукових заходів.
У більшості випадків при вирішенні питання про порушення кримінальної справи проводять попередню перевірку за допомогою працівників служби по боротьбі з економічними злочинами.
Методи попередньої перевірки включають:
- Вивчення нормативів, що регламентують діяльність організації, особливостей її діяльності та пов'язаних з нею організацій;
- Ревізія;
- Інвентаризація;
- Витребування документів, що відображають викликають сумніви операції з матеріальними цінностями або грошовими засобами;
- Отримання пояснень службових і матеріально-відповідальних осіб, причетних до сумнівних операцій і контролю за ними;
- Дача доручень органам дізнання про проведення оперативних заходів. Початковий матеріал, необхідний для порушення кримінальної справи, включає:
1) Акт документальної бухгалтерської ревізії, в якому міститься інформація про виявлені порушення бухгалтерського обліку, які можуть свідчити про розкрадання.
2) Оригінали або копії документів, що відображають факти порушень бухгалтерського обліку.
3) Пояснення службових та інших осіб.
4) Висновок ревізора з цим поясненням.
5) Рапорт оперативного уповноваженого ДСБЕЗ про результати перевірки.
Типові слідчі версії:
а) мало місце розкрадання ввіреного майна;
б) мало місце не розкрадання, а інше господарське злочин: приховування доходів від оподаткування, незаконне підприємництво, фіктивне банкрутство та ін;
в) розкрадання не було, здійснена правомірна цивільно-правова угода;
г) розкрадання не було, недостача утворилася в результаті крадіжки;
д) розкрадання не було, недостача виникла як результат природних причин (наприклад, усушки, ненормативних умов зберігання).
Обставини, що підлягають встановленню.
По предмету злочину - форма власності, що стало предметом злочинного посягання (грошові кошти, цінні папери, готова продукція, сировина тощо); чи вчинено розкрадання оприбуткованого або неоприбуткованого майна, кому воно належало, на яких умовах було ввірене винному, якими правами у щодо його був наділений винний, якими були його обов'язки щодо довіреного майна, як все це було оформлено документально; суми викрадених грошових коштів, звідки вони надійшли в розпорядження винного, в яких цілях, як повинні були бути витрачені або де знаходитися і на яких умовах ; сума розтрачених грошей, на що і за яких обставин вони були витрачені, де й у чиїх руках викрадене майно або придбані на викрадені кошти речі, майно.
За об'єктивною стороні злочину - яка форма розкрадання (привласнення, розтрата, заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем), як здійснювалася підготовка до розкрадання, яким способом маскувалася підготовка, ким; спосіб здійснення розкрадання і спосіб його приховування; зміст кожного епізоду злочинної діяльності; якими засобами або знаряддями користувалися винні при підготовці та скоєнні злочинів, які сприятливі умови для вчинення злочинів були ними використані, як і кому реалізовувалося викрадене, на що витрачені гроші; характер і розмір заподіяної шкоди присвоєнням, які причини та умови, що сприяють вчиненню розкрадань.
По суб'єкту злочину - хто вчинив розкрадання (службове чи неслужбовий особа, якій було довірено майно або грошові кошти); складу злочинної групи, обставини та мету її формування, яким чином розподілялися функції серед учасників розкрадання; чи вчинено розкрадання організованою злочинною групою, особистість організатора, роль кожного учасника; мотив злочину; характеристика кожного суб'єкта.
За суб'єктивною стороні злочину - наявність прямого умислу на розкрадання, на триваючий характер злочинної діяльності; змову зі співучасниками; втягнення у злочинну діяльність третіх осіб.
Типові слідчі ситуації та слідчі дії початкового етапу розслідування.
Надійшли матеріали ревізії або інвентаризації, в яких відображені факти розкрадань.
До порушення справи перевіряється їх повнота, обгрунтованість. Ситуація характеризується тим, що зацікавленій особі відомо про проведені перевірки і воно може вжити заходів для приховування слідів злочину. Типовий набір слідчих дій:
виїмка документів,
огляд документів,
допит свідків: матеріально відповідальних, службових та інших осіб,
обшук за місцем проживання або роботи,
призначення судових експертиз.
Справа порушується за матеріалами органів дізнання. Тут важливе значення має раптовість і одночасність проведення дій. Вони набувають характеру невідкладних, оскільки зволікання може призвести до приховування слідів, знищення документів, змови запідозрених осіб.
Для реалізації цих цілей проводяться такі слідчі дії та організаційні заходи;
затримання на місці злочину,
особистий обшук підозрюваного,
огляд місця події,
огляд документів та виявлених у підозрюваного предметів,
виїмка документів або опечатування документів, готової продукції, сировини;
допит підозрюваного,
допити свідків,
призначення ревізій, інвентаризації,
обшуки за місцем проживання і роботи підозрюваного,
призначення судових експертиз.
Затримання підозрюваних на місці злочину, яким є майно при його транспортуванні або реалізації. Виходячи з передбачуваного способу здійснення розкрадання вирішується в якому місці і коли можна затримати розкрадачів на місці злочину так, щоб у розпорядження слідчого потрапили предмети і документи, що можуть бути згодом речовими доказами у справі.
Для того щоб затримання на місці злочину мало позитивний результат, до нього слід ретельно підготуватися, а крім того забезпечити раптовість затримання.
Необхідно при затриманні вилучити у затриманих все знаходяться у них предмети і документи, викрадене майно, сировину, напівфабрикати, готову продукцію, гроші та інші цінності, різні документи. Обов'язково вилучаються всі документи, пов'язані з транспортуються матеріальним цінностям.
Факт затримання на гарячому може зробити на затриманих певний психологічний вплив, і вони під враженням очевидного викриття їхньої злочинної діяльності можуть дати правдиві показання не тільки про факт розкрадання, під час якого вони затримані, але і про інших, можливо невідомих слідчому епізодах, про своїх співучасників і т. п.
Огляд місця затримання проводиться з метою перевірки, чи не були викинуті затриманим будь-які документи чи інші викривають його об'єкти. У транспортному засобі огляд проводиться для виявлення обладнаних схованок для документів або цінностей.
При огляді предметів (затриманого майна) проводиться його зіставлення з даними у супровідних документах.
Аналізом документів виявляються ознаки матеріального чи інтелектуальної підробки; при виявленні справжніх і фіктивних документів, призначених для прикриття факту вивезення та транспортування майна, проводиться їх порівняння за найменуванням, кількістю та фактичного характеру майна.
Прийоми аналізу документів, що допомагають розкривати розкрадання, підрозділяються на чотири групи:
1) аналіз змісту окремого документа з точки зору відповідності його діючим нормативним актам, правилам і інструкціям, нормам витрати, розцінками і т. п.;
2) аналіз декількох документів, що відображають ту саму або взаємопов'язані операції: зустрічна перевірка, метод взаємного контролю;
3) аналіз облікових даних, що відображають рух однорідних цінностей;
4) методи фактичного контролю: фактична перевірка стану засобів господарства.
Допит підозрюваного у справах про розкрадання передбачає ретельну підготовку. Слід вивчити нормативні акти, що регулюють діяльність підприємства і установи, документи, матеріали дослідчої перевірки.
Така інформація може з успіхом використовуватися в ході допиту, оперування даними, пред'явлення тих чи інших доказів на допиті.
Основними питаннями, що підлягають з'ясуванню на допитах, є:
а) факти участі в незаконних операціях і розкраданнях;
б) хто є учасниками розкрадання;
в) особливості структури і функціонування організації, предмет діяльності, яким чином організовано бухгалтерський облік, які обставини, що сприяли розкраданню, як змінювався технологічний процес виробництва, де і за яких умов зберігалися товарно-матеріальні цінності;
г) умови і спосіб життя допитуваного;
д) взаємини допитуваного з іншими працівниками;
е) можливі джерела додаткової інформації.
В якості свідків допитуються:
а) особи, що мають відношення до певних виробничих, товарно-грошових операцій;
б) особи, в обов'язки яких входив контроль за здійсненням певних операцій, в тому числі і ревізори:
в) працівники претензійних відділів, що вивчали рекламації одержувачів цінностей;
г) представники органів стандартизації, метрології та сертифікації;
е) близькі та знайомі розкрадачів, що можуть дати показання про факти розкрадань або способі життя обвинувачених.
Основними питаннями, що з'ясовуються на допитах свідків, є: обставини здійснення незаконних дій; характеристика вилученого, що перейшло у володіння окремих осіб майна; справжність чи фальшивість відповідних документів; система документообігу, установлена на даному об'єкті, і можливі відхилення від неї, відносини допитуваного з обвинувачуваним, його зв'язками, його оцінка факту розкрадання та ін
При розслідуванні розкрадань призначаються різноманітні експертизи: економічні (бухгалтерська, фінансово-кредитних операцій; документів про економічну діяльність підприємств і організацій), будівельно-технічні, товарознавчі, ветеринарні, біологічні, криміналістичні (почеркознавча, технічна експертиза документів, різновиди трасологічної експертизи).
Названі експертизи під час розслідування призначаються в різноманітному поєднанні залежно від особливостей галузі виробництва, в якій були здійснені розкрадання, предмета посягання, застосування розкрадачами певних способів вчинення та приховування злочину і ряду інших обставин.
Так, основним завданням судово-бухгалтерської експертизи є встановлення: документальної обгрунтованості нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, періоду і місця їх утворення, а також розміру завданої матеріальної шкоди; правильності документального оформлення операцій з приймання, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху грошових коштів; відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку та звітності; недоліків в організації бухгалтерського обліку та ін
Оскільки значна частина розкрадань відбувається шляхом внесення в документи тих чи інших змін особливої значущості набуває проведення почеркознавчу та технічну експертизи документів. Іноді призначається дактилоскопічна експертиза, проведена для ідентифікації особи за слідами папілярних візерунків на документах, чорнових записах, упаковках, ставлення до яких підозрювана особа заперечує. Можливі також експертизи з визначення джерела походження конкретних предметів за допомогою ідентифікації, наприклад, штампу верстата за відбитками його особливостей на виробах, встановлення цілого по частинах того чи іншого виробу і т.д.
Література
Кримінальний кодекс України.
Пояснення та роз'яснення до Кримінального кодексу України.
Правознавство - Кравченко В.І. - К. 2006