Розробка бізнес-плану підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Східний інститут економіки, гуманітарних наук, управління та права

Економічний факультет

До У Р З Про У А Я Р А Б Про Т А

На тему: "Розробка бізнес-плану підприємства"

студент 5-го курсу

Портнова Е.А.

викладач

Люлько Р.Н.

Т

м. Тольятті

П Л А Н

ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ............................... ........................ ... ... ... ... ... 3

  1. Цілі розробки та особливості бізнес-плану ... .......................................... .............. ... ... .4

  2. Склад бізнес-плану ........... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... .......................................... ................ 6

    1. Резюме ........................ ... .... ... ... ... ... ... .... ... .. ... ........... ............................................... 6

    2. Види товарів і послуг ......... .... ... ... ... ... ... ..... ... ...................... .................................. ... .6

    3. Забезпечення конкурентоспроможності .... ... ... ... ....................................... ................ .... 13

    4. Оцінка ринку збуту ............ .... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... .. ... ... ..... 15

    5. Відомості про конкурентів .... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... 16

    6. План маркетингу .... ... ... ... ... ... ... ... .... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... 18

    7. План виробництва ... ... ... .... ... ... ... .... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 20

    8. Юридичний план. ... ... ... ... ... ... ... .... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 21

    9. Оцінка ризику та страхування .. ... ... ... .... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 22

  3. Фінансовий план ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ..... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 22

  4. Стратегія фінансування. ... ... ... ... ... ... .... ... ... ..... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 26

ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ..... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ..... ... ....... 33

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ... ... ... ... .. .... ... .... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 34

Введення

Кожен підприємець, починаючи свою діяльність, повинен ясно представляти потребу на майбутнє у фінансових, матеріальних, трудових та інтелектуальних ресурсах, джерела їх отримання, а також вміти чітко розраховувати ефективність їх використання в процесі роботи фірми.

У ринковій економіці підприємці не зможуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати і акумулювати інформацію, як про стан цільових ринків, положенні на них конкурентів, так і власні перспективи і можливості. При всьому різноманітті форм підприємництва існують ключові положення, застосовні практично у всіх областях комерційної діяльності для різних фірм. Необхідні для того, щоб своєчасно підготуватися і обійти потенційні труднощі і небезпеки, тим самим зменшивши ризик у досягненні поставлених цілей.

Таким чином, розробка стратегії і тактики виробничо-господарської діяльності фірми є найважливішим завданням для малого підприємця. Загальновизнаною формою розробки стратегії і тактики є бізнес-план.

Метою розробки бізнес-плану є планування господарської діяльності фірми на найближчий і віддалені періоди, відповідно до потреб ринку і можливостей отримання необхідних ресурсів.

Бізнес-план допомагає підприємцю вирішити наступні основні завдання:

  1. Визначити конкретні напрями діяльності фірми, цільові ринки і місце фірми на цих ринках;

  2. Сформувати довгострокові і короткострокові цілі фірми, стратегію і тактику їх досягнення, визначити осіб відповідальних за реалізацію кожної стратегії;

  3. Вибрати склад і визначити показники товарів і послуг, які будуть пропонуватися фірмою споживачам. Оцінити виробничі і торгові витрати по їх створенню і реалізації;

  4. Оцінити відповідність персоналу фірми та умов для мотивації їх праці вимогам по досягненню поставлених цілей;

  5. Визначити склад маркетингових заходів фірми по вивченню ринку, рекламі, стимулюванню продажів, ціноутворенню, каналам збуту і т.п;

  6. Оцінити матеріальне і фінансове становище фірми, відповідність матеріальних і фінансових ресурсів досягненню поставлених цілей;

  7. Передбачити труднощі і "підводні камені", які можуть перешкодити виконанню бізнес-плану.

Головне достоїнство бізнес-планування полягає в тому, що правильно складений бізнес-план показує перспективу розвитку фірми, тобто в кінцевому рахунку відповідає на найпотрібніший для підприємця питання: чи варто вкладати гроші в цю справу і чи принесе воно доходи які окуплять всі витрати сил і засобів.

1. Цілі розробки та особливості бізнес-плану

Для вирішення нової виробничої або комерційної завдання необхідно заздалегідь її спланувати. Будь-який захід, що вимагає вкладення коштів, має починатися з розробки внутрішньофірмового документа, званого бізнес-планом. Цей документ є звичайним для більшості зарубіжних країн і все частіше застосовується у вітчизняній практиці. В якійсь мірі бізнес-план нагадує існувала раніше техніко-економічне обгрунтування проектів, але є і принципові відмінності.

У складанні бізнес-плану обов'язково повинен приймати участь власник підприємства або його керівник. Деякі розділи бізнес-плану не можуть бути виконані без участі фахівців, у цьому випадку можна скористатися допомогою сторонніх консультантів. Залучення експертів доцільно, наприклад, при розробці наступних питань: облік і звітність, страхування, прогноз результатів господарської діяльності, потреби в капіталі, податки, юридичні питання.

Бізнес-план має:

бути складений гранично ясно і точно і тому вимагає ретельного опрацювання;

давати конкретне уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займе на ринку;

містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схему його функціонування;

розкривати принципи та методи керівництва підприємством,

містити програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати будь-яку справу та забезпечити його ефективність;

показувати перспективи розвитку виробництва інвесторам і кредиторам.

В процесі підготовки бізнес-плану проект, який ви хочете здійснити, піддається детальному розгляду багатьох фахівців. Це дозволяє поглянути на проект об'єктивно, критично викладений на папері план - це той інструмент, при правильному використанні якого можна успішно керувати підприємством. Бізнес-план допоможе донести ідеї до тих, від кого залежить фінансування проекту.

Бізнес-план використовується в наступних випадках, а саме для:

  • прийняття основних рішень на етапі становлення фірми;

  • забезпечення доступу до джерел позикового капіталу;

  • оцінки результатів господарської діяльності;

  • перевірки обгрунтованості закладених планових орієнтирів;

  • коригування прогнозів;

  • визначення потреби в капіталі і грошових коштах;

  • підвищення ефективності управління.

Бізнес-план використовується і як інструмент стратегічного планування. Це особлива область бізнес-планування. Стратегічне планування абсолютно необхідно, якщо фірма збирається працювати довго і вигравати у конкурентній боротьбі. Сучасний бізнес будується на сміливих, продуманих рішеннях, але йому зовсім далекий авантюризм. Довгострокове планування створює свого роду "оборонний рубіж" для підприємства. Західні фахівці особливо наголошують: помилково думати, що керувати підприємством можна тільки за допомогою фінансових важелів - цього недостатньо.

Стратегічний план - це результат розробки загального напрямку розвитку фірми. Будь-яка фірма створюється для будь-якої певної мети, що є основою її існування, а все далі дії спрямовані на реалізацію поставленої мети.

Таким чином, можна виділити два рівні бізнес-планування.

По-перше, стратегічне планування, що дозволяє встановлювати або змінювати мета створення організації, оцінювати її смузі на поточний момент, вирішувати, який хотіли б бачити фірму видавці через три-п'ять років. Воно дозволяє також намічати, що необхідно зробити, щоб організація перемістилась з того становища, в якому перебуває зараз, у те положення, де її хочуть бачити творці.

По-друге, бізнес-планування, що являє собою ретельне опрацювання реалізації конкретного заходу, деталізацію окремого етапу стратегічного плану.

Сам бізнес-план, навіть дуже вдалий, не є гарантією успіху. Після його прийняття слід організувати його реалізацію, намітити терміни, персонально відповідальних осіб, методи контролю та стимулювання, передбачити можливі відхилення та шляхи їх подолання. Реалізація бізнес-плану вимагає набагато більш напруженої роботи, ніж його складання.

2. Склад бізнес-плану

2.1. Резюме

Бізнес-план починається з розділу, званого резюме. Цей розділ складається в кінці роботи над бізнес-планом. Він містить основні відомості про передбачувані заходи і є преамбулою до основної частини документа. Бажано, щоб він займав не більше двох машинописних сторінок. Цей розділ важливий тому, що він повинен зробити сприятливе враження на передбачуваних інвесторів. Прочитавши резюме, інвестор або почне вивчати бізнес-план далі, або відхилить проект відразу, не вдаючись в деталі.

Резюме має бути написано гранично ясно, просто і лаконічно, воно повинно містити мінімум спеціальних термінів. Передбачається, що документ читає не має спеціальних знань інвестор, який збирається вкласти кошти в проект. При цьому його цікавлять насамперед два запитання: що він отримає в результаті успішної реалізації проекту та який ризик втрати грошей?

Резюме містить такі відомості:

що саме передбачається зробити (суть проекту);

за рахунок чого здійснюється проект (які джерела фінансових та інших ресурсів);

чим даний вид продукції або послуг краще за інших;

основні фінансові результати на період планування: прогноз обсягу реалізації у натуральних одиницях, виручка від реалізації продукції, загальна вартість проекту або витрати, прибуток, рентабельність вкладень, терміни повернення позикових коштів.

2.2. Види товарів і послуг

В даний час у вітчизняній економіці розумно поступає той підприємець, який для свого бізнесу вибирає товари та послуги, виробництво або надання яких вимагає мінімальної кооперації та поставок з боку або де досяжна широка заменяемость вихідної сировини і матеріалів. Планування асортименту товарів (послуг) є найважливішою функцією менеджменту фірми. Перш за все тут повинні враховуватися можливості фірми: виробничі, фінансові, матеріальні ресурси, система збуту продукції, кваліфікація наявного персоналу і т.д. Далі повинні враховуватися потреби ринку та вимоги потенційних покупців до показників товарів.

В результаті аналізу інформації про можливості фірми та ринкових вимогах фірма може вибрати асортимент, пристосувати його до окремих сегментів ринку. Тим самим визначається місце, яке кожен товар займає на ринку серед товарів-аналогів і товарів-конкурентів.

Далі фірма проводить цілеспрямовану діяльність щодо підвищення якості, обраного асортименту товарів, домагаючись найбільшої відповідності його показників споживчим вимогам. При виборі асортименту товарів необхідно враховувати, що вся продукція пропонована для продажу може бути умовно розділена в залежності від рівня якості на чотири групи: вища, конкурентоспроможна, знижена, з низькою конкурентоспроможністю.

Продукція вищої якості перевершує за своїми техніко-економічними показниками аналогічні товари-конкуренти. У багатьох випадках це принципово нова продукція. Виробник таких товарів може значно збільшити свій прибуток. Як за рахунок встановлення більш високих цін на них, так і за рахунок збільшення своєї частки ринку.

Конкурентоспроможна продукція в основному відповідає високому рівню якості, але може мати і середній рівень якості серед аналогічних товарів на ринку. В останній ситуації конкурентоспроможність товару досягається за рахунок ефективніших маркетингових заходів щодо реклами і стимулювання продажів, і залежатиме головним чином від наступних факторів: ціноутворення, післяпродажного обслуговування, реклами і т.д.

Продукція зі зниженим рівнем якості має в цілому дещо гірші споживчі властивості, ніж продукція більшості конкурентів. Щоб у цьому разі ринкові позиції фірми залишилися стабільними, виробник може вдатися до стратегії зниження ціни на такі товари.

Продукція з низьким рівнем якості зазвичай не конкурентоспроможна, і або взагалі не знайде споживача, або може бути реалізована тільки за дуже низькими цінами. Виробникові в цьому випадку необхідно або підвищувати якість, або створювати і виходити на ринок з новим виробом.

При формуванні асортименту товарів вельми корисним для фірми може стати досвід маркетингової діяльності з дослідженню життєвого циклу товарів (ЖЦТ).

ЖЦТ - це період часу, протягом якого товар розробляється, впроваджується і реалізується на ринку. Концепція ЖЦТ використовується при створенні і збуті продукції, розробці стратегії маркетингу з моменту надходження товару на ринок до його зняття з ринку. ЖЦТ може бути представлений як певна послідовність різних стадій існування товару на ринку, обмежених певними часовими рамками.

Динаміка життя товару визначає обсяг можливих або фактичних продажів у кожному періоді часу існування попиту на нього.

Прийнято виділяти такі види ЖЦТ:

  1. Традиційний, тобто поступові зростання і падіння попиту;

  2. Бум (мода), тобто швидке зростання попиту і збереження його на високому рівні досить тривалий час;

  3. Захоплення, тобто швидкий ріст і швидке падіння попиту;

  4. Сезонність, тобто ритмічність збереження попиту на високому рівні за порами року та ін

Однак, незважаючи на різноманітність життєвих циклів товарів можна виділити основні стадії, характерні для всіх варіантів:

  • Розробка;

  • Впровадження;

  • Зростання попиту;

  • Зрілість (стабілізація);

  • Спад попиту.

Треба сказати, що перехід від однієї стадії ЖЦТ до іншої характеризується суттєвими змінами в темпах зростання продажів і прибутку.

На стадії розробки детально опрацьовуються вихідні показники товара6 техніко-економічні характеристики, назва, дизайн, ергономічні особливості, колір, упаковка, післяпродажне обслуговування, гарантія, види інструкції з експлуатації і т.д. Потім робляться висновки про те, яким покупець хоче бачити даний товар сьогодні і завтра. Але стадії розробки товару доцільно розділити на 3 рівні:

  1. Товар за задумом: визначається основна вигода, яку отримує споживач від його придбання;

  2. Товар у реальному виконанні: визначаються його властивості, зовнішнє оформлення, якість, марочна назва, упаковка і т.д.;

  3. Товар з супроводом, тобто коли визначається необхідний монтаж, установка, гарантія, післяпродажне обслуговування, поставки та кредитування.

Впровадження - це стадія виходу нового товару на ринок, спочатку у вигляді пробних продажів. У цей період фірма повинна вирішити коли, де, кому і як його пропонувати. На цій стадії товар є новинкою, тому, щоб він був визнаний і прийнятий споживачами в комерційному сенсі, а також показав свої переваги та відмінні риси у порівнянні з товарами - конкурентами, потрібно чимало часу, великі витрати на рекламу і стимулювання продажів. При цьому обсяг реалізації в початковому періоді може бути малим і буде збільшуватися дуже повільно, тому що звичайно покупці мають інертністю до всього нового.

У цей період має місце неповна завантаженість виробничих потужностей фірми, низька прибутковість, оскільки спостерігається висока собівартість, але слабка конкуренція, через велику кількість фірм конкурентів.

На стадії зростання попиту товар визнається покупцем і попит починає динамічно зростати. Відбувається розширення ринку збуту, з'являються різні модифікації товару, зростає кількість і обсяг повторних і багаторазових покупок, репутація і популярність товару підвищується в результаті обміну думками між покупцями. На цій стадії виробничих потужностей фірми не вистачає, тому що йде зрушення в бік масового виробництва. Знижується собівартість, ціни зберігаються досить високими, має місце високий прибуток. Багато фірм вступають у конкурентну боротьбу з даного виду товару в результаті чого число конкурентів може стати вельми значним. Для того, щоб збільшити тривалість періоду зростання фірма може використовувати такі стратегічні підходи:

  1. Підвищувати якість новинки, надаючи їй додаткові споживчі властивості;

  2. Проникати в нові сегменти існуючого ринку;

  3. Переорієнтувати частину реклами про товар з метою посилення мотивів, стимулюючих його придбання;

  4. Використовувати нові канали збуту;

  5. Своєчасно знизити ціни для залучення додаткових покупців на існуючому ринку;

  6. Вийти на нові ринки.

У період зрілості настає стадія поступового насичення попиту на даний товар, починають знижуватися темпи зростання попиту, стабілізуються обсяги продажів. На цій стадії стає необхідним збільшення витрат на рекламу, підвищення кількості товару, розширення післяпродажного обслуговування, також можливо і зниження цін для підтримки великого обсягу продажів. Прибутковість на цій стадії може бути збережена на колишньому рівні лише шляхом зменшення виробничих витрат, може з'явитися певний надлишок виробничих потужностей. Товар випускається великими партіями, йде насичення ринку, структура цін і розподіл часток ринку між конкуруючими фірмами стабільні. В кінці цієї стадії приймається рішення по товару, визначаються шляхи його вдосконалення, модифікації, модернізації або переходу на нову модель.

Період спаду являє собою стадію різкого зниження попиту і обсягу продажів, а отже і прибутку. У результаті скорочення виробництва спостерігається значний надлишок виробничих потужностей, фірми починають виходити з конкурентної боротьби, число конкурентів різко зменшується, знижується ціна, проте в кінці стадії вона може навіть дещо зрости, якщо попит перевищить пропозицію внаслідок скорочення виробництва товару. Далі товар завершує свій життєвий цикл і витісняється з ринку черговим поколінням нових та перспективних товарів, тому збереження у своїй номенклатурі товару, що вступив у стадію спаду, може виявитися для фірми надзвичайно накладним справою.

Таким чином, товарна політика фірм складається з 3-х елементів:

  • Своєчасне внесення в товар змін (модифікація);

  • Створення та впровадження на ринок нового товару;

  • Припинення виробництва товару не має попиту.

Основними побудниками політики модифікації зазвичай служать вимоги споживачів, звичаї країни, кліматичні умови, соціально-культурний рівень населення, можливості ремонтних і обслуговуючих організацій, вартість робочої сили, система оподаткування, тарифи і т.д.

Перш ніж застосовувати курс по модифікації продукції необхідно оцінити можливе збільшення кількості продажів і підвищення ціни, зіставивши це з додатковими витратами на модернізацію.

У світовій практиці поширений наступний підхід: за першим товаром повинні піти два інших, один з гіршою якістю і меншою ціною, інший з більш високими ціною і якістю. Це дозволяє розширити ринок збуту, а отже збільшити обсяг продажів і прибуток фірми.

Товар-новинка - це товар, який задовольняє абсолютно нову потребу покупців або забезпечує задоволення вже відомої потреби на новому рівні. Вихід на ринок товарів-новинок є проведення пробних продажів, тобто реалізацію продукту на одному або декількох вибраних ринках з метою спостереження за зміною попиту. В ході пробних продажів збирається і аналізується інформація про реакцію покупця на товар.

У результаті проведення пробних продажів можуть бути внесені зміни як в сам товар, так і в стратегію маркетингу фірми по даному товару. У багатьох випадках велику роль грає упаковка, яка є невід'ємною частиною товару. З функціональної точки зору упаковка захищає товар на всьому шляху його руху від виробника до споживача, з естетичної точки зору упаковка вносить вагомий внесок у підтримання образу, марки товару. Розміри, форма, конструкція, колір, шрифт, назва і елементи художнього оформлення упаковки повинні чітко говорити про особливості фірмової марки.

Іншу важливу роль відіграє інструкція (керівництво) споживачеві для Вашого нового товару. Основний зміст інструкції має бути присвячене послідовної процедури дій споживача, що дозволяють забезпечити умови користування товаром відповідно до його призначення, доцільно в інструкцію поміщати тільки ті характеристики товару, які безпосередньо потрібні споживачеві.

Споживач також повинен знати як гарантовані його права в разі виявлення дефектів у товарі або його виходу з ладу до закінчення гарантійного терміну.

На етапі планування нового товару вже розробляється графік поступового припинення виробництва і збуту старого товару. У графік також включаються етапи робіт з переорієнтації фірми на інший вид вироби, перерозподілу ресурсів і перебудові збутової мережі. При виборі нового товару, послуги важливо забезпечити стійку конкурентоспроможність.

Сучасна теорія конкурентоспроможності виділяє три типи конкурентних переваг:

  1. Більш низькі витрати;

  2. Диференціація;

  3. Фокусування.

Під нижчими витратами розуміють здатність фірми розробляти, виробляти і збувати товар при менших витратах, ніж конкуренти. Іншими словами, щоб досягти цього типу конкурентної переваги підприємець повинен бути в змозі організувати з меншими витратами і в коротші терміни весь цикл операцій з товаром від його конструкторського опрацьовування до його продажу споживачеві. Нездатність вибудувати весь ланцюжок зведе нанівець успіх в будь-якому з її ланок.

Під диференціацією розуміється здатність задовольняти особливі потреби покупців і отримувати за це преміальну ціну, тобто ціну в середньому вищу, ніж у конкурентів. Іншими словами, для виживання фірми серед конкурентів необхідно пропонувати товар помітно відрізняється або більш високою якістю при стандартному наборі параметрів визначають це якість, або нестандартним набором властивостей, що реально цікавлять покупця.

Під фокусуванням розуміється орієнтація зусиль фірми на будь-яку групу споживачів, на обмежену частину асортименту або на специфічний географічно ринок.

У будь-який даний момент часу підприємець може будувати свою стратегію забезпечення конкурентоспроможності, спираючись лише на один з видів конкурентних переваг: або на низькі витрати, залучаючи покупців відносною дешевизною своїх товарів в порівнянні з товарами інших виробників, або на диференціацію, що викликає інтерес у найбільш вимогливої ​​клієнтури , що вимагає насамперед високої якості товарів, або на фокусування, залучаючи покупців певної групи.

Вибір стратегії конкуренції залежить від того, якими можливостями володіє підприємець. Так, якщо на його фірмі встановлено застаріле обладнання, невисока кваліфікація персоналу, немає цікавих технічних новинок, але разом з цим невисока зарплата працівників і витрати на виробництво, то він може прийняти на озброєння стратегію складається у виробництві недорогих товарів невисокої якості, які призначені для менш забезпеченою, але зате зазвичай численної групи споживачів. Хоча з кожної одиниці товару підприємець буде отримувати невеликий прибуток, зате масштаб виробництва може бути досить великим, а значить велика буде і загальна маса прибутку.

При іншому варіанті якщо сировина і матеріали обходяться дуже дорого, але зате у фірми є хороше обладнання, нові конструкторські розробки чи винаходи і кваліфікований персонал, то варто спробувати досягти високої конкурентоспроможності шляхом організації випуску унікального товару або товару з таким високим рівнем якості, який окупить в очах покупця свою високу ціну.

Провівши роботу описану вище, підприємець, зваживши всі "за" і "проти", здійснює вибір того асортименту товарів, які стануть предметом його бізнесу. Фірма, яка хоче мати стабільне положення на ринку, зазвичай зайнята виробництвом кількох видів товарів, які знаходяться на різних стадіях життєвого циклу. У цьому випадку рекомендується для розробки стратегії фірми по товарах використовувати широко відому матрицю "Boston Consulting Group", яка дозволяє класифікувати товари на ринку залежно від темпу росту загального ринку по даному виду товару (ринок галузі) і відносної частки фірми на цьому ринку.

Розподіл товарів за групами





Напрямок розвитку товарів

Напрями фінансування

Після розподілу всіх товарів фірми по групах, зазначеним у даній схемі, можна використовувати наступний комплекс стратегічних рішень:

  • Групу товарів "зірки" оберігати і зміцнювати, використовуючи частину доходів, одержуваних від групи товарів "корови";

  • По можливості позбуватися від групи товарів "собаки" або вивчати шляхи їх збереження, наприклад за рахунок зменшення витрат;

  • Для групи товарів "корови" забезпечити жорсткий контроль капіталовкладень і передачу надлишку грошової виручки для фінансування груп товарів "зірки" і "кішки";

  • Вивчити групу товарів "кішки" з метою визначення можливості їх перетворення в групу "зірки" при відомих капіталовкладеннях.

В основі даної матриці використовується концепція, яка полягає в тому, що темп зростання бізнесу у галузі та частка, яку займає фірмою на ринку галузі, мають найбільший вплив на її прибуток.

Мета використання матриці полягає в забезпеченні збалансованого розподілу всіх ресурсів фірми за видами продукції.

2.3. Забезпечення конкурентоспроможності

Теорія і практика ринкового господарства свідчать про те, що найбільш правильним є підхід, при якому в основу вибору закладений критерій забезпечення конкурентоспроможності. При цьому виділяють два типи переваг: нижчі витрати і спеціалізація.

Під нижчими витратами розуміється здатність фірми розробляти, виробляти і продавати продукцію більш ефективно, ніж її конкуренти. Це означає, що підприємство організує весь цикл виробництва - від розробки нового товару до його збуту - в більш короткі терміни і з меншими витратами. Слід врахувати всі стадії виробництва нового виду продукції - від ідеї до отримання виручки від реалізації. На кожній з цих стадій необхідно домогтися виграшу в порівнянні з конкурентами, інакше, отримавши економію на який-небудь однієї стадії, підприємство ризикує втратити свої переваги, програвши на інший. Навіть найкраща технологічна новинка може не принести результату при непродуманої системі постачання або збуту продукції.

Під спеціалізацією розуміється здатність отримувати більш високу ціну в порівнянні з конкурентами за рахунок уміння виділятися серед виробників і розповсюджувачів аналогічного товару. Виділятися можна за рахунок більш високої якості при майже аналогічною ціною, зручною для покупця схеми продажу або доставки товару, розмаїття кольору або обробки, більш вдалою системи оптових знижок.

Кожне підприємство в будь-який момент може будувати стратегію забезпечення конкурентоспроможності, спираючись тільки на один з видів конкурентних переваг: їх поєднання неможливо. Доводиться вибирати: або високу якість товару, розрахунок на вимогливого і багатого клієнта, порівняно невеликий обсяг виробництва, відносно висока ціна; або висока ефективність виробництва і за рахунок цього - відносно низька ціна товару, масове виробництво, великий обсяг випуску, середня якість.

Вибір стратегії конкуренції залежить від того, якими можливостями володіє підприємство. Зрозуміло, ця стратегія не є раз і назавжди заданої. У процесі розвитку підприємства стає ясно, у що слід вкладати кошти виходячи з ситуації на ринку.

Конкурентні переваги поділяються на переваги низького і високого порядку. До переваг нижчого порядку відносяться можливості використання більш дешевої сировини, матеріалів, робочої сили. Ці переваги є нестійкими, ними можуть скористатися й конкуренти, вони не завжди забезпечують тривалого лідерства. Перевагами високого порядку вважаються унікальна технологія, висока кваліфікація фахівців, випуск прогресивної, наприклад екологічно чистої, продукцію. Ці переваги можуть забезпечити тривалий успіх на ринку, вони стійкі і досить довговічні. Особливо слід сказати про такий вид конкурентної переваги, як хороша репутація фірми. Вона заробляється роками успішної роботи, вимагає великих витрат на своє підтримку, а й дає віддачу протягом тривалого часу. Репутація відноситься до конкурентних переваг високого порядку.

Отже. у другому розділі бізнес-плану містяться такі відомості:

які потреби може задовольнити даний товар чи вид послуг;

які особливості товару, чим він відрізняється від інших, що існують;

наскільки довго цей товар буде новинкою на ринку;

які патенти чи ліцензії слід придбати для виробництва цього товару;

зразок товару, а якщо це неможливо, то ескіз, малюнок, малюнок, макет;

пропозиції щодо сервісного післяпродажного обслуговування;

оцінка ціни;

оцінка витрат;

оцінка прибутку на одиницю товару.

Слід застерегти укладачів бізнес-плану від деяких типових помилок. Вибираючи товар, який збирається виробляти підприємство, слід виходити насамперед із певної потреби в цьому товарі. Якщо продукція нікому не потрібна, виробляти її безглуздо, яким би дешевим не здавався сам процес виробництва. В основі ринкового виробництва лежить попит, причому не просто попит, а платоспроможний попит. Ці питання більш детально висвітлюються нижче.

Товар повинен обов'язково відрізнятися від вже існуючих. Самі мінімальні відмінності, які можуть бути, - це більш низька ціна і збут товару на ще не охопленої конкурентами території. Майже всі види підприємницької діяльності є ліцензованої державою. Витрати на придбання ліцензії повинні бути включені у витрати.

Було б серйозною помилкою пред'явити як зразка товару продукцію чужої фірми. У цьому випадку інвестор скоріше вкладе свої кошти в розвиток вже існуючого підприємства - що менш ризиковано. Якщо не можна уявити зразок майбутньої продукції, то інвестору слід пред'явити фотографію або ескіз вашої продукції. При цьому зверніть увагу на зовнішній вигляд виробу, його дизайн, упаковку, зручність транспортування і складування.

Наявність сервісного післяпродажного обслуговування повинно бути продумано. З одного боку, це робить проект більш дорогим і складним. З іншого - для завоювання такого конкурентної переваги, як репутація фірми, необхідно, щоб покупець не опинився один на один зі складним у технічному відношенні виробом; він повинен завжди знати, що йому допоможуть у скрутній ситуації.

Очевидно, що з відомостей, що містяться в даному розділі бізнес-плану, не можна зробити висновки про ціну, витратах і прибутку; ці дані наводяться на підставі розрахунків, що містяться в наступних розділах.

2.4. Оцінка ринку збуту

Третій розділ бізнес-плану присвячений оцінці ринку збуту. Це найважливіший розділ, і на нього не можна шкодувати ні коштів, ні сил, ні часу. Якщо проект великий, то для підготовки цього розділу потрібно участь фахівців - маркетологів. Багато невдачі комерційних проектів пов'язані з переоцінкою місткості ринку: товар вироблений, але збуту немає.

Головне питання, на який повинен бути знайдено відповідь в даному розділі, - визначення обсягу продажів у натуральних одиницях. Від правильного розрахунку цього показника залежать і всі подальші розрахунки, пов'язані з організаційною структурою підприємства, витратою сировини і матеріалів, чисельністю працюючих, обсягом фінансових вкладень. Зазвичай дослідження ринку збуту пов'язані з обробкою великого обсягу інформації. Причому часто цю інформацію буває важко знайти.

Перший етап дослідження ринку - оцінка потенційної його ємності, тобто визначення загальної вартості аналогічних товарів, які споживачі даного регіону можуть купити протягом того чи іншого періоду. Ємність ринку залежить від соціальних, кліматичних, національних і, головне, економічних чинників. Серед останніх виділяються рівень доходів потенційних покупців, структура видатків з бюджетів, темпи інфляції, наявність раніше куплених аналогічних товарів і т.п.

Другий етап - оцінка частки ринку, яку в принципі може охопити дане підприємство. Таким чином, оцінюється максимально можливий обсяг реалізації. В результаті визначається приблизну кількість покупців, на яку можна розраховувати протягом місяця. Однак ця кількість не може бути прийнято за основу розрахунків, оскільки цих покупців необхідно ще "завоювати".

При дослідженні потенційних покупців їх групують по найбільш важливих характеристик. Такі групи покупців становлять сегменти ринку. Сегментацію ринку використовують для того, щоб вибрати групу покупців, на яку ви будете орієнтуватися.

Третій етап оцінки ринку збуту - прогноз обсягу продажів і зразкової ціни, за якої покупці можуть купувати товар. Для великих проектів, де ціна помилки велика, проведення маркетингових досліджень пов'язаний із застосуванням методів математичного моделювання, проведенням експериментів. Для невеликих проектів зазвичай використовують експертну оцінку.

У третьому розділі бізнес-плану відображаються такі дaнние:

хто буде купувати товар;

коли купувати (при цьому дуже важливо врахувати сезонність виробництва і збуту продукції);

скільки купувати;

за якою ціною.

Необхідно мати прогноз зміни цих даних на весь період планування, як правило, на три роки.

2.5. Відомості про конкурентів

Четвертий розділ бізнес-плану містить відомості про конкурентів. Про конкурентів корисно знати наступне:

які фірми виробляють аналогічну продукцію; які їхні обсяги продажів;

якість їхньої продукції, основні технічні характеристики;

ціни; цінова політика;

система постачання і збуту.

Оцінюючи конкурентів, необхідно приділити увагу достоїнств і недоліків їхньої продукції і виробництва. Важливо особливо зупинитися на перевагах конкурентів, що дає можливість використовувати вже накопичений досвід для розвитку власного виробництва. Недоліки конкурентів можуть дати реальний шанс виграти в боротьбі з ними, знаходячи більш раціональні рішення.

Практика показує, що в конкурентній боротьбі перемагає той, хто може запропонувати споживачеві саме те, що він хоче. Зазвичай прийнято використовувати два основних напрямки конкуренції: цінову конкуренцію й конкуренцію якості. Однак це далеко не повний перелік можливостей. Орієнтиром повинні бути потреби клієнта.

Якщо на стадії дослідження ринку виявиться, що немає реальної можливості проникнути на нього, то слід шукати інший напрям бізнесу. Краще витратити час і гроші на маркетингові дослідження і отримати при цьому негативний результат, ніж вкласти великі кошти в проект і потерпіти невдачу. Втрати при цьому незрівнянно більше.

Напрями конкурентної боротьби повинні бути продумані на стадії планування, оскільки в текучці щоденних справ вже ніколи буде опрацьовувати такі питання.

2.6. План маркетингу

П'ятий розділ бізнес-плану містить план маркетингу. До основних елементів плану маркетингу відносяться:

схема розповсюдження товарів;

ціноутворення;

реклама;

методи стимулювання продажів;

організація післяпродажного (сервісного) обслуговування;

формування громадської думки про фірму і товари.

Повний план маркетингу - це окремий дуже важливий документ. У бізнес-плані рекомендується викласти його в стислому вигляді, не вдаючись в деталі.

Схема розповсюдження товарів - це відповідь на питання: як буде продаватися товар? Діапазон відповідей тут великий. Відповідно велика різниця у витратах. Найдорожчим рішенням є створення власних фірмових магазинів, найдешевшим - продаж зі складу готової продукції підприємства оптовим покупцям. Є переваги і недоліки в кожній схемі розповсюдження товару, у кожної форми торгівлі. Завдання плану маркетингу полягає в тому, щоб знайти найбільш відповідний варіант і при цьому врахувати витрати.

Особливо слід зупинитися на ціноутворенні. Встановлення ціни на новий товар - завдання непросте. При прийнятті рішення враховуються багато факторів. Однак необхідно знати, що ціна змінюється в процесі життєвого циклу товару.

Існують товари, які спочатку продаються за високими цінами, а потім у міру освоєння виробництва та зниження витрат ціни на ці товари поступово знижуються. При цьому нарощується обсяг виробництва і збуту, і маса прибутку залишається незмінною або зростає.

Є й інший варіант. Спочатку перші партії товару викидаються на ринок за низькими цінами, ледь покривають витрати. Йде процес завоювання споживача. Як правило, така низька ціна на новітній товар породжує великий споживчий попит. Це дозволяє різко збільшити масштаби виробництва. Великомасштабне виробництво дає швидке зниження витрат, і новинка стає рентабельною. При цьому ціна залишається незмінною.

Політика ціноутворення залежить від мети, яку ставить перед собою підприємство: захоплення ринку, швидке отримання прибутку чи забезпечення стабільності виробництва. Цілі можуть бути різними. Крім того, на політику ціноутворення впливає тип товару і тип попиту на нього: чи є цей товар предметом першої необхідності або його купують для підтвердження свого соціального статусу. Попит на товар буває двох типів: еластичний і нееластичні і. У першому випадку обсяг продажів товару практично не змінюється при зростанні цін на нього, у другому - при Збільшенні цін обсяг продажів знижується.

Для правильного визначення ціни товару необхідно виявити залежність між валовим доходом (виручкою) від реалізації товару і його ціною. Тут же визначається бажаний рівень прибутковості виробництва.

Для збільшення обсягу продажів і кращої інформування покупця фірми зазвичай використовують рекламу. Великі компанії витрачають на рекламу величезні кошти, іноді до 10% валової виручки. У п'ятому розділі бізнес-плану наводяться дані про організацію реклами та витрати на неї. При організації реклами важливим є принцип її доведення до максимального числа потенційних споживачів при мінімальних витратах.

Існують різні методи стимулювання продажу, наприклад продаж оптових партій зі знижкою, продаж за принципом "десять плюс один" (коли при купівлі десяти однакових одиниць товару в якості подарунка фірми дається ще одна безкоштовно), продаж в кредит, розіграш різних лотерей, премії продавцям за збільшення виручки і т.п. Очевидно, що всякого роду подарунки, знижки і премії повинні бути підраховані та включені у витрати. Розрахунок повинен довести, що витрати на той чи інший спосіб стимулювання виправдовуються збільшенням прибутку за рахунок зростання обсягу продажів.

Якщо фірма виробляє складну у технічному відношенні продукцію, то, швидше за все, їй доведеться організовувати сервісне післяпродажне обслуговування свого товару: установку, підключи гарантійний ремонт. Це зажадає додаткових витрат на підготовку персоналу, випуск запасних частин і організацію. Також витрати можуть бути більше або менше в залежності від способу організації сервісного обслуговування, але в будь-якому випадку інтереси покупця повинні бути на першому місці. Крім того, практика показує, що вироби з гарантією купуються більш охоче, ніж без неї. Витрати, на сервісне обслуговування покриваються за рахунок більш високої ціни на продукт.

Стратегія маркетингу передбачає формування позитивної репутації фірми і її товарів у громадськості. Цьому напрямку діяльності, званому паблік рілейшнз, приділяється велика увага. У бізнес-плані можна передбачити такі заходи. Паблік рілейшнз не є прямою рекламою товару, проте з позитивний образ фірми в кінцевому підсумку, так само як і реклама, сприяє збільшенню обсягів продажів.

План виробництва

Шостий розділ бізнес-плану - план виробництва - необхідний тільки для тих проектів, в яких передбачається виробництво будь-якої продукції. Дані розділу повинні бути обгрунтовані на тривалу перспективу - два-три роки, для великих проектів - чотири-п'ять років. Розділ включає наступну інформацію:

  • де буде організовано виробництво: на діючому або на новому підприємстві;

  • які необхідні виробничі потужності і який їхній ріст по роках;

  • які сировину, матеріали, комплектуючі вироби необхідні, де і коли їх купувати, за якою ціною;

  • чи можлива виробнича кооперація: з ким, на яких умовах;

  • яке обладнання буде потрібно, коли, де його передбачається придбати, за якими цінами;

  • схема виробничих потоків, включаючи точки контролю якості.

Кожен з цих підрозділів містить розрахунок витрат на виробництво.

Схемою виробничих потоків слід приділити особливу увагу, оскільки раціональне розміщення обладнання на різних стадіях виробництва дає можливість знизити витрати за рахунок скорочення транспортних витрат, витрат праці і часу. Необхідно також врахувати можливість швидкої зміни асортименту продукції відповідно до вимог ринку.

Контроль якості повинен бути передбачений таким чином, щоб технологічний процес виключав би можливість випуску неякісної продукції. Нераціонально проводити контроль якості тільки на завершальній стадії виробництва, коли можна лише зафіксувати наявність бракованої продукції. Якість сировини має контролюватися на стадії підготовки виробництва; потім слід контроль якості напівфабрикатів, щоб ще можна було виправити виниклі відхилення, і, нарешті, контроль якості готового виробу. Для контролю якості потрібні стандарти.

Для нових підприємств передбачається дослідження його місця розташування. Це питання особливо важливе для підприємств сфери обслуговування, де від місця розташування залежать кількість відвідувачів і відповідно обсяг продажів. Розташування підприємства також важливо, якщо підприємство надає негативний вплив на навколишнє середовище і відповідно до законодавства може бути розміщено тільки на певній території.

У плані виробництва необхідно передбачити утилізацію відходів та вирішення інших питань, пов'язаних з екологією, інакше підприємству доведеться платити штрафи за порушення екологічних вимог.

На основі плану виробництва здійснюється оцінка витрат та їх динаміки за роками.

Організаційний план

Зміст цього розділу присвячено організації виробництва і кадрам.

Зокрема, важливі такі кадрові питання:

які фахівці потрібні, яким має бути їх освіта, кваліфікація, досвід роботи;

заробітна плата, умови праці та умови найму на pa6oту.

способи залучення фахівців.

Визначаючи чисельність і склад майбутнього персоналу підприємства, варто мати на увазі, що кваліфікація працівників, їхній досвід і ставлення до роботи - найважливіші складові успіху. У деяких випадках бажано відсутність негативного досвіду, наприклад досвіду роботи в нашій службі автосервісу до початку ринкових перетворень, але на посаду головного бухгалтера краще взяти освіченого й досвідченого працівника.

Особливо обумовлюються умови оплати вищої керівної ланки: чи буде застосовуватися система участі у прибутках або залежність оплати праці від інших кінцевих результатів діяльності підприємства (обсягу продажів, якості продукції, економії витрат).

Останнім часом все частіше застосовується така система оплати праці, при якій співробітники не знають, яку зарплату отримують їхні колеги. Така система передбачає укладення з кожним працівником індивідуального контракту, в якому отоварюється нерозголошення умов оплати праці.

Для великих підприємств необхідно привести у бізнес-плані організаційну схему, яка містить склад і порядок взаємодії служб, намітити координацію і контроль їх діяльності, документообіг та обмін інформацією.

Юридичний план

Цей розділ присвячений правовим аспектам підприємства. До його розробці доцільно залучити юриста-професіонала. У розділі вказуються форма власності та правовий статус підприємства, обгрунтовуються причини вибору тієї чи іншої форми.

Залежно від вибору форми організації підприємства обумовлюються питання, пов'язані з розподілом акціонерного капіталу, порядком виплати дивідендів і т.п. Необхідно врахувати, як вибір форми підприємства може відбитися на системі оподаткування, розподіл прибутку і відповідальності засновників.

Оцінка ризику та страхування

Підприємство схильне найрізноманітнішим ризикам, пов'язаним з втратою грошей та майна, працівники підприємства схильні до ризику втрати працездатності. Глибокий аналіз ризиків пов'язаний з математичним моделюванням і складними розрахунками.

У бізнес-плані (розділ дев'ятий) потрібно оцінити, яким типам ризиків схильне майбутнє підприємство, який можливий збиток від настання несприятливих подій, в який момент вони можуть відбутися.

Всі ймовірні ризики пропонується розділити на дві категорії: завдають найбільшої шкоди (тобто найбільш ймовірні або мають серйозні наслідки) і ті, збиток від яких не робить серйозного впливу на діяльність підприємства (менш ймовірні і приносять невеликий збиток).

Від ризиків, віднесених до першої категорії, необхідно застрахуватися. При цьому слід врахувати момент імовірного настання несприятливої ​​події. Укладання договорів страхування враховується при визначенні вартості проекту. Можливі втрати від ризиків, віднесених до другої категорії, слід зменшити шляхом проведення заходів з профілактики. Наприклад, в окремих випадках встановлення протипожежної сигналізації обходиться дешевше, ніж страховка на випадок пожежі.

Висновком з цього розділу є перелік страхових договорів і сумарна вартість страхового захисту.

У РФ діє система обов'язкового соціального страхування працівників, передбачені відрахування в обов'язкові страхові фонди: пенсійний фонд, фонд обов'язкового медичного страхування, фонд соціального страхування і фонд зайнятості населення. Ці витрати повинні бути передбачені в бізнес-плані.

3. Фінансовий план

Фінансовий розділ бізнес-плану включає в себе три основних планових документа:

  • баланс організації,

  • план прибутків і збитків,

  • прогноз руху готівки.

Крім того, при складанні бізнес-плану проводиться так званий аналіз чутливості.

Аналіз чутливості - це метод вивчення ефекту змін поточної чистої вартості (чистої дисконтованої вартості) проекту у зв'язку зі зміною ключових параметрів проекту-витрат на дослідження і розробки, будівельних витрат, розмірів ринку, ціни, витрат виробництва, витрат на рекламу і збут і т. п.

Чиста дисконтована вартість-це показник ефективності інвестицій, зроблених в рамках підприємницького проекту.

Дисконтування вартості-це визначення поточної вартості майбутніх грошових доходів фірми, які повинні бути отримані в результаті реалізації проекту. Чим вище дисконтована вартість проекту, тим він ефективніший.

Формула, за якою розраховується дисконтована вартість, така:

PV = CF (1 + r) n,

де PV - дисконтована (поточна) вартість проекту;

CF - кеш-флоу (потік готівки) в майбутній період часу. Кеш-флоу - це сума чистого доходу й амортизації, тобто сукупні накопичення, що характеризують грошове збагачення фірми;

r - ставка відсотка;

n - число років, за який проводиться підсумовування доходу.

Чиста дисконтована вартість-це дисконтована вартість за вирахуванням початкових інвестицій.

NPV = PV - I I,

де, NPV - чиста дисконтована вартість;

PV - дисконтована вартість;

I I - початкові інвестиції.

Критерієм ефективності бізнес-проекту є позитивна величина чистої дисконтованої вартості. Таким чином, аналіз чутливості дозволяє визначити, чи не призведуть зміни ключових параметрів проекту до зниження чистої дисконтованої вартості до негативної величини, тобто до втрати ефективності проекту. Іншими словами, цей метод визначає, наскільки чутливий проект до змін. Попереднє застосування аналізу чутливості в рамках бізнес-планування дозволяє знижувати підприємницьких ризик, уникати непродуктивних вкладень капіталу.

Ще одна важлива складова фінансового розділу бізнес-плану-це визначення джерел капіталу (фондів), необхідних для діяльності фірми. Ця частина фінансового плану актуальна як для невеликих, хто тільки вступає в бізнес фірм, так і для великих підприємств, що потребують додаткового припливу капіталу.

Дані про джерела капіталу повинні бути пов'язані з використанням фондів при конкретному вказівці способів і напрямки використання капіталу.

Питання про джерела фінансування можуть мати такий зміст:

  1. Передбачувана система фінансування та її інструменти: чи будуть це банківські кредити, векселі, облігації, опціони, прості та привілейовані акції і т. д.

  2. Величина відсотків і основних виплат по боргу. Тільки близько третини російських підприємців вказують у своїх бізнес-пропозиції величини відсотків по кредитах, а зазначені відсотки зазвичай передбачаються набагато нижчим, ніж діючі на реальному позичковому ринку. Такий підхід, природно, не може зацікавити потенційних інвесторів. Крім того, бажано вказати розпорядок виплат за фінансовими угодами.

  3. Гарантії або заставу, що забезпечують безпеку фінансових угод.

  4. Показники фінансового важеля, що визначають рівень ризику проекту, співвіднесеними з відповідними середньогалузевими показниками.

  5. Список поточних кредитів фірми (якщо вони існують), суми і терміни виплат за кредитами.

  6. Податкові переваги, які можуть бути отримані при тому чи іншому способі фінансування бізнесу.

При визначенні джерел фінансування рекомендується проводити активну політику пошуків необхідного капіталу, урізноманітнити способи їх отримання від звернення в банк, до венчурних капіталістів і випуску акції та облігації до пошуку допомоги у федерального уряду і муніципальних структур через державні субсидії, схеми фінансування малого бізнесу і т. д .

План досліджень і розробок.

Не кожна фірма володіє необхідними можливостями для проведення наукових досліджень і розробок (НДДКР). Адже ця сфера діяльності вимагає значних вкладень капіталу, наявності висококваліфікованих фахівців і менеджерів, високого ступеня спеціалізації виробництва. Тому невеликі фірми, тільки освоюють бізнес, часто задовольняються використанням вже існуючих розробок, імітацією тих чи інших технологій виробництва і товарів.

Якщо ж фірма все-таки припускає або вже проводить дослідження та розробки, у відповідному розділі бізнес-плану вона повинна висвітлити такі питання:

  • величина витрат на дослідження та розробки (у тому числі як відсоток від суми продажу за останні кілька років); порівняння витрат на НДДКР з відповідними витратами фірм конкурентів;

  • кваліфікація і досвід ключового персоналу у відділі досліджень і розробок, кількість зайнятих у цій сфері;

  • оснащеність відділу досліджень і розробок, характеристики загальнозаводського обладнання;

  • реальні досягнення дослідницького підрозділу та його внесок у загальний успіх організації (з кількісної та якісної точок зору);

  • напрямки досліджень і розробок, що не мають прямого відношення до створення конкретних властивостей товару (наприклад, дослідження операцій і створення внутрішньофірмових моделей, фундаментальні дослідження);

  • зв'язку підрозділи НДДКР з іншими дослідницькими організаціями, такими, як відділи фірм, університети та навчальні інститути, науково-дослідні та проектні інститути;

  • форми державної та приватної допомоги проведення досліджень і розробок (субсидії, гаранти і т. д.);

  • доходу, які підрозділ дослідження та розробок генерує, проводячи роботи для інших організацій (договірні роботи).

3. Стратегія фінансування

У зв'язку зі зміною економічних нормативів органи ГИБДД ввели більш жорсткі ГДК домішок вихлопних газів автотранспортних засобів.

На малому підприємстві "Імпульс" розроблена універсальна насадка на глушник, що уловлює шкідливі домішки. Для організації виробництва був розроблений Бізнес-план, основні економічні характеристики якого представлені в таблиці № 1.

Поставка обладнання здійснювалася в 1994 році.

Вихідні дані для Бізнес - Плану.

Таблиця 1

п.


Показник

Од.

Значення

Витрати на придбання обладнання

Млн. $

17,9

Витрати на доставку і монтаж обладнання

Млн. $

4,7

Витрати на інженерне облаштування, навчання персоналу, реклама (за один рік передвиробничій періоду)


Млн. $


3,3

Термін роботи устаткування після введення

Роки

5,0

Гарантований обсяг продажів на рік

Млн. $

63,2

Поточні витрати

Млн. $

51,8

Умовно постійні витрати

Млн. $

12,7

У тому числі амортизація

Млн. $

3,8

Річний обсяг замовлень

Тис.шт.

140,0

Валютний депозит

%

14,0

Рівень ризику проекту

%

3,0

Інфляція на валютному ринку

%

4,0

Визначити (без урахування податків):

  1. потік реальних грошей;

  2. коефіцієнт дисконтування проекту;

  3. чистий дисконтований дохід проекту (ЧДД);

  4. чисту поточну вартість (ГТС) по роках реалізації проекту;

  5. індекс дохідності (ІД) і середньорічну рентабельність проекту (УРП);

  6. внутрішню норму прибутковості (ВНД) проекту, розрахункову і графічну;

  7. термін окупності проекту, розрахунковий та графічний;

  8. точку беззбитковості проекту.

Визначимо:

  1. Потік реальних грошей

Визначення одноразових витрат (млн. $)

1994 рік: 17,9 +4,7 = 22,6

1995 рік: 3,3

Визначення надходжень від проекту (млн. $)

1995 рік: 0

1996 рік (на кінець року): 63,2-51,8 +3,8 = 15,2

1997 рік (на кінець року): 63,2-51,8 +3,8 = 15,2

1998 рік (на кінець року): 63,2-51,8 +3,8 = 15,2

1999 рік (на кінець року): 63,2-51,8 +3,8 = 15,2

2000 рік (на кінець року): 63,2-51,8 +3,8 = 15,2

Дані для діаграми Cash Flow (млн. $)

Роки

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

Cash

-22,6

-3,3

15,2

15,2

15,2

15,2

15,2

Діаграма фінансових потоків


2) Визначення коефіцієнта дисконтування проекту

Основна формула для розрахунку коефіцієнта дисконтування:

d = a + b + c, де

а - прийнята ціна капіталу;

b - рівень ризику для даного типу проектів

с - рівень ризику роботи на валютному ринку

d = (0,14 +0,03 +0,04) = 0,21

3) Визначення чистого дисконтованого доходу проекту і чистої поточної вартості по роках реалізації проекту

n

(Д i-К i),

ЧДД i = (1 + d)

i = 1

де Д i - доходи i-го періоду

До i - витрати i-го періоду

Розрахунок ЧДД і ГТС за проектом.

Таблиця 2

періоди

Д

До

1 / (1 ​​+ d)

Д


ЧДД

ГТС

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

0,0

0,0

15,2

15,2

15,2

15,2

15,2

22,6

3,3

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

1,00

0,83

0,68

0,56

0,47

0,39

0,32

0,00

0,00

10,38

8,58

7,09

5,86

4,84

-22,6

-2,73

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

-22,6

-2,73

+10,38

+8,58

+7,09

+5,86

+4,84

-22,6

-25,33

-14,95

-6,37

0,72

+6,58

+11,42

Разом:

76,0

25,9


36,76

-25,33

11,42


4) Індекс прибутковості і середньорічна рентабельність проекту

Індекс дохідності (ІД) - це відношення сумарного дисконтованого доходу до сумарних дисконтованих витрат.

n

Д i

i = 1 (1 + d)

ІД = n К i

(1 + d)

i = 1

ІД = 36,76 / 25,33 = 1,4512

Графік ЧДД і ГТС.


ГТС

ЧДД



94 95 96 97 98 99 00







УРП = (ВД / n) * 100%,

Де n - роки реалізації проекту

УРП = (1,4512 / 5) * 100% = 29,0%

5) Визначення внутрішньої норми дохідності (ВНД).

Дані для розрахунку ВНД

d

0,21

0,3

0,31

0,32

0,33

0,34

0,35

ЧДД

11,42

3,34

2,61

1,91

1,23

0,58

-0,05

Наближене значення ВНД

ЧДД

d * 100 + ЧДД - ЧДД,

ВНД = 100

Де d - значення дисконту, при якому ЧДД приймає останнє позитивне значення;

ЧДД - останнє позитивне значення;

ЧДД - перше негативне значення.

0,58

ВНД = 0,34 * 100 + 0,58 +0,05 = 34,92

Графічне визначення ВНД проекту

ЧДД

15,0


10,0.


5,0

. 0,35

.

0,25 0,3 d

-5,0

6) Визначення терміну окупності проекту

Рівняння для розрахунку терміну окупності (Рівність витрат і доходів)

tt

Д i = Кi;

i = 0 (1 + d) i = 0 (1 + d)

наближене значення терміну окупності аналогічно ВНД


Ток = 3 + 6,37 / (0,73 + 6,37) = 3,9 років

7) Визначення точки беззбитковості

S 1,2,

Тб = С - (Р1, 2 / V 1,2)

де S 1,2 - умовно-постійні витрати на рік випуску нового продукту;

С - ціна одиниці нової продукції;

Р1, 2 - поточні витрати на рік випуску нової продукції

V 1,2 - рік випуску нової продукції в натуральному вираженні

0

15

30

45

60

75

90

105

120

135

190

S1, 2











З

const










Р1, 2











V 1,2












Млн. $

80,0


60,0


40,0


20,0

10,0


15 30 45 60 75 90 105 120 135 150 тис.шт.

12.7 млн. $

ТБ = 63.2 млн. $ 51.8 млн. $ - 12.7 млн. $

140 тис. шт. 140 тис. шт.

ТБ - точка беззбитковості.

Висновок

Список літератури

  1. Станіславчик Є.П. Бізнес-план. 2000.

  2. Сухова Л.Ф., Чернова П.М. практикум з розробки бізнес-плану і фінансового аналізу підприємства. 2000.

  3. Попов В.М. Фінансовий бізнес-план. 2000.

  4. Бланк І.А. Основи фінансового менеджменту. 2000.

  5. Довідник фінансиста підприємства. М.ІНФРА-М. 2000.

  6. Вебер М. Комерційні розрахунки від А до Я. 1999.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Маркетинг, реклама и торгівля | Курсова
163.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Розробка бізнес плану підприємства
Розробка проекту бізнес-плану підприємства
Розробка бізнес-плану торгового підприємства
Розробка бізнес плану автотранспортного підприємства
Розробка бізнес-плану торгового підприємства
Розробка бізнес плану поліграфічного підприємства
Розробка бізнес-плану створення підприємства готельного комплексу
Розробка бізнес плану створення підприємства готельного комплексу
Розробка бізнес плану фінансового оздоровлення підприємства ТОВ СельхозПрод
© Усі права захищені
написати до нас