Розкрадання працівниками майна наймача

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Розкрадання працівниками майна наймача
Як відомо, основними обов'язками працівника є чесне і сумлінне ставлення до праці, своєчасне і точне виконання розпоряджень наймача, а також дбайливе ставлення до майна наймача, використання цього майна виключно для виконання трудових обов'язків. Проте керівники підприємств і організацій нерідко стикаються з вчиненням розкрадань майна працівниками. При цьому у наймача виникає безліч питань: як вступити з винним, які заходи вжити для недопущення здійснення розкрадань у майбутньому і що таке розкрадання взагалі?
Поняття та ознаки розкрадання. Згідно з ч. 1 примітки до глави 24 Кримінального кодексу Республіки Білорусь (далі - КК) розкраданням визнається умисне протиправне безоплатне заволодіння чужим майном або правом на майно з корисливою метою шляхом крадіжки, грабежу, розбою, вимагання, шахрайства, зловживання службовими повноваженнями, привласнення, розтрати або використання комп'ютерної техніки. У цьому контексті дуже важливо усвідомити ознаки розкрадання, оскільки не всяке заволодіння майном є розкрадання як злочин.
Поперше, предметом розкрадання виступає майно, яким в кримінальному праві визнаються речі, включаючи гроші та цінні папери, тобто те, що володіє матеріальними ознаками. До предмета розкрадання не може бути віднесена інформація, інтелектуальна власність, енергія та інші предмети безтілесного світу. Однак крім майна предметом розкрадання в окремих складах злочинів (наприклад, шахрайство, розкрадання шляхом зловживання службовими повноваженнями) може виступати право на майно, а це право власника або законного власника майна щодо даного майна, що має будь-яку форму вираження зовні: форму документа або предмета матеріального світу.
По-друге, об'єктивна сторона розкрадання характеризується дією, зреалізований у заволодінні майном або придбання права на майно. Заволодіння майном - це вилучення майна з володіння власника чи іншого законного власника за допомогою його вилучення або звернення у свою власність або користь інших осіб. Набуття права на майно - це протиправне отримання можливості розпорядження чужим майном як своїм власним без володіння самим майном.
Якщо говорити про працівників установ та організацій, то більшість розкрадань відбувається ними у формі крадіжки (ст. 205 КК), розкрадання шляхом зловживання службовими повноваженнями (ст. 210 КК), привласнення або розтрати (ст. 211 КК).
До найбільш типовим способам заволодіння майном крім банальних крадіжок можна віднести наступні:
- Умисне незаконне отримання посадовою особою засобів як премій, надбавок до заробітної плати, пенсій, допомог та інших виплат;
- Звернення у свою власність коштів за свідомо фіктивним трудовими угодами або іншими договорами під виглядом заробітної плати за роботу або послуги, які фактично не виконувалися або були виконані не в повному обсязі;
- Завідомо незаконне призначення або виплата посадовою особою в корисливих цілях грошових коштів в якості різних платежів особам, які не мають права на їх отримання, з подальшим їх перерозподілом між собою;
- Створення і присвоєння надлишків товарно цінностей, що утворилися за рахунок незаконного недовлаженія або зменшення норм витрачання сировини і матеріалів на виготовлення продукції (наприклад, завищення відсотка природного убутку сировини, порушення рецептури виготовлення продукції), списання нібито недоброякісних продуктів на підставі фіктивних актів і висновків з подальшим заволодінням майном;
- Заниження цін при продажу будівель, споруд, інших активів з подальшим привласненням недоотриманих коштів (різницею між офіційною і реальною продажем);
- Завищення кошторисів і різних витрат при проведенні культурномассових заходів, будівництва об'єктів та довгобудів, закупівлю комп'ютерів, програмного забезпечення (завищення вартості за фактурою);
- Складання фіктивної звітності та імітація різної діяльності по виконанню планів і проектних робіт і т.д.
Потретє, для того, щоб мало місце розкрадання, необхідно безоплатне вчинення злочину, тобто без повного відшкодування його вартості. Заволодіння майном, довіреного винному, шляхом заміни його на менш цінне (наприклад, водій міняє 4 нових колеса із закріпленою за ним легкової автомашини на старі, зі зношеними покришками) також буде утворювати розкрадання в розмірі вартості викраденого майна. Такий самий підхід застосовується і в разі отримання майна за заниженими цінами. Однак якщо розкрадання не було пов'язано з безоплатним заволодінням майна (наприклад, приховування шляхом заплутування обліку нестачі, що утворилася в результаті службової недбалості, тимчасове користування майном без наміру звернути його у свою власність, витрачання товарно цінностей не за призначенням тощо), то це не утворює складу розкрадання в одній з його форм. Безплатність передбачає придбання тих чи інших матеріальних благ без оплати їх вартості або реальної компенсації в іншій формі. Наприклад, якщо особа вилучило з робочого місця телефонний апарат червоного кольору, який підходить до інтер'єру квартири, і замінило його на такий же апарат синього кольору, то ознаки розкрадання відсутні. Однак якщо взамін вилученого телефонного апарату надано менш цінний (або непрацюючий), то тоді можна говорити про розкрадання.
За вказаних підстав також не буде розкраданням отримання заробітної плати за підставну особу, якщо ці обов'язки (фактичну роботу) з посади виконувалися самим винним. Подібного роду дії посадової особи за наявності відповідних ознак можуть утворювати склад зловживання владою або службовими повноваженнями (ст. 424 КК) або ж спричинити накладення на порушника заходів дисциплінарного стягнення.
По-четверте, розкрадання має бути протиправним. Це означає, що переведення майна у фактичне володіння винного здійснюється без будь-яких підстав для цього і без згоди власника майна.
По-п'яте, розкрадання завжди вчинене. У даному випадку суб'єктивна сторона розкрадання характеризується прямим умислом і корисливою метою, загальний вміст яких полягає в наступному:
- Особа усвідомлює, що заволодіває майном або набуває право на майно, здійснюючи дії, які відповідають його обов'язків;
- Винний передбачає неминучість заподіяння своїми діями прямого майнової шкоди у вигляді зменшення майна організації;
- Особа бажає отримати майнову вигоду або збагатити інших осіб за чужий рахунок.
Корисливу мету можна визначити як витяг майнової (матеріальної) вигоди для себе чи інших осіб. Разом з тим від розкрадання слід відрізняти випадки, коли особа, вилучаючи або звертаючи на свою користь або користь інших осіб чуже майно, діяло з метою здійснення свого дійсного або гаданого права на це майно (наприклад, особа присвоїло ввірене йому майно з метою забезпечення боргового зобов'язання , не виконаного власником майна).
Про наявність корисливої ​​мети можна говорити і тоді, коли особа здійснює розкрадання на користь інших осіб, у долі яких вона зацікавлена ​​(родичів, знайомих, співмешканців, друзів і т.д.). Тут винний або має намір отримати матеріальну вигоду шляхом подальшого отримання певної частини переданого майна від третіх осіб, або його корисливі устремління задовольняються незаконним збагаченням таких осіб (винна особа може перебувати з цими особами у майнових відносинах, наприклад, бути їх боржником, наймачем або ж бути просто зацікавленим у їхній долі і матеріальне благополуччя). У даному випадку суб'єкт не бажає витрачати свої особисті кошти, а робить це за рахунок чужого майна. Корисливі спонукання можуть виражатися не тільки в прагненні до незаконного примноженню наявного майна, але і в його збереженні.
Досить часто матеріальні цінності витрачаються на організацію банкетів, "товариських вечерь" і т.п. Так, якщо директор їдальні систематично безкоштовно годує і поїть своїх знайомих, вищестоящих керівників і контролюючих осіб, він розпоряджається ввіреними йому засобами (або перебувають у віданні) як своїми власними. Робить він це тому, що сподівається на добре ставлення до нього даних осіб, прагне зберегти з ними певні лояльні відносини. Однак кваліфікація розглянутих дій за ст. 210 КК не завжди безперечна. Подібні випадки мають кілька варіантів кваліфікації; найчастіше судова практика виходить з того, що:
- Розкрадання відсутня, коли відбувається витрачення майна на проведення різного роду банкетів, зустрічей, ювілеїв у громадських цілях;
- Розкрадання присутній, коли особа витрачає ввірені йому кошти на оплату влаштовуються їм особисто або близькими йому особами банкетів, зустрічей, ювілеїв.
Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь від 21.12.2001 № 15 "Про застосування судами кримінального законодавства у справах про розкрадання майна") витрачання грошей на пристрій банкетів, прийомів і т.п. не утворює складу злочину, передбаченого ст. 210 КК.
Важливо також відзначити, що притягнення особи до відповідальності залежить від вартості викраденого. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка вчинила розкрадання майна юридичної особи шляхом крадіжки, шахрайства, зловживання службовими повноваженнями, привласнення чи розтрати в сумі, що не перевищує десятикратного розміру базової величини на день вчинення діяння, за винятком розкрадання ордена, медалі, нагрудного знака до почесного звання Республіки Білорусь або СРСР. Особа, яка вчинила розкрадання в сумі, що не перевищує 10 базових величин, має залучатися до адміністративної відповідальності за дрібне розкрадання. Однак якщо розкрадання майна юридичної особи вчинено шляхом грабежу, розбою, вимагання або з використанням комп'ютерної техніки, то воно не визнається дрібним і відповідальність настає за розкрадання незалежно від розміру.
Дії наймача при виявленні розкрадання майна
При виявленні розкрадання наймачеві необхідно прийняти ряд заходів в такій послідовності:
- Одержати письмове пояснення в особи, яка вчинила розкрадання (відмова особи дати пояснення повинен бути зафіксований у вигляді акту та завірений підписом посадової особи і присутніх при цьому свідків);
- Скласти акт про вилучення (заволодінні) особою майна, в якому повинні бути відображені обставини вчинення даного діяння, місце, час, майно, яке особа мала намір викрасти, застосовуваний ним спосіб, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка вчинила розкрадання, та інші відомості;
- Повідомити про подію в органи внутрішніх справ чи прокуратури (будь-яке усне повідомлення має бути згодом продубльовано у письмовій формі);
- Вжити заходів щодо забезпечення збереження документів, що підтверджують факт розкрадання майна (наприклад, якщо злочин вчинено шляхом привласнення майна), витребувати пояснювальні записки очевидців, наявні фото, відеозйомки і т.д.
Правда, при виявленні ознак вчиненого розкрадання наймачеві не слід зловживати своїм становищем і проводити явно незаконні дії щодо своїх підлеглих. Наймач, підозрюючи співробітника в скоєнні розкрадання, може запропонувати йому самостійно показати наявні у нього речі або предмети, що знаходяться при ньому, але ніяк не за своєю ініціативою проводити "обшук". Проводити огляд речей, що знаходяться при особі, яка підозрюється у скоєнні розкрадання, мають право тільки співробітники органів внутрішніх справ.
Згідно з ч. 3 ст. 49 Трудового кодексу Республіки Білорусь (далі - ТК) працівника, який вчинив розкрадання майна, наймач має право відсторонити від роботи до набрання законної сили вироком суду або постанови органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення. Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 49 ТК можна зробити висновок, що у наймача виникає таке право лише у разі, коли працівник був затриманий:
- У момент здійснення розкрадання майна роботодавця;
- За місцем роботи, тобто на території, на якій здійснюється виробнича або інша діяльність наймача.
На практиці мають місце випадки, коли співробітники органів внутрішніх справ затримують працівників у момент скоєння ними розкрадання. У таких ситуаціях наймач зобов'язаний відсторонити працівників від роботи на вимогу уповноважених державних органів (ч. 1 ст. 49 ТК). Наймач не може виробляти відсторонення від роботи, якщо матеріали за фактом вчинення крадіжки не передані до вищевказаних органів, як цього вимагає ч. 3 ст. 49 ТК.
Факт затримання в момент скоєння крадіжки повинен бути підтверджений відповідними документами, зокрема протоколом, складеним працівниками органів внутрішніх справ. Одночасно з відстороненням від роботи наймач повинен передати матеріали до відповідних правоохоронних органів длярешенія питання про притягнення винного до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Відсторонення від роботи оформляється наказом, в якому зазначаються підстава відсторонення і термін. За період відсторонення заробітна плата не нараховується. Виходячи з вимог законодавства факт розкрадання повинен бути встановлений відповідними правоохоронними органами. Якщо цими органами не буде встановлена ​​винність працівника у скоєнні розкрадання, то він може оскаржити відсторонення від роботи з покладанням на наймача відповідальності за незаконне відсторонення.
Крім того, необхідно мати на увазі, що факти розкрадань в організації можуть бути виявлені при інвентаризації, ревізії або аудиторської перевірки. При направленні в даному випадку заяви про порушення кримінальної справи матеріали повинні містити:
- Заяву або лист про факт недостачі;
- Акт ревізії або інвентаризації зі порівнювальної відомістю, підписаною належними особами;
- Висновки за результатами ревізії (інвентаризації);
- Копії документів, що підтверджують факти, викладені в акті ревізії;
- Пояснення ревізується та інших осіб за причинами виникнення недостачі;
- Висновок ревізора з цим поясненням, наказ про призначення матеріально відповідальної особи (копію договору про матеріальну відповідальність);
- Довідку про отримання заробітної плати по місяцях з вказівкою всіх утримань.
Проведення служебногорасследованія. Важливе значення при виявленні розкрадання майна в організації має факт проведення службової перевірки. У разі виявлення розкрадань, нестач, псування товарно цінностей, при виявленні фактів неоприбуткування надлишків, списання понад встановлені норми втрат товарів, а також в інших випадках незабезпечення збереження майна в організації в 5дневний термін має бути проведене службове розслідування з метою встановлення винних осіб, відшкодування заподіяної збитку, виявлення та усунення умов для вчинення розкрадань. Підставами для проведення службового розслідування є: затримання на місці злочину, результати інвентаризацій і ревізій, дані, що містяться в матеріалах претензійних і судових справ, та ін
Службове розслідування проводиться комісією, яка призначається наказом керівника, до складу якої включаються: заступник керівника організації (голова), головний бухгалтер, юрисконсульт, працівник Контрольно служби (якщо є), представники профспілкового комітету та інші особи. За результатами службового розслідування комісія складає акт і представляє його на затвердження керівнику організації разом з конкретними пропозиціями про притягнення до відповідальності винних осіб, відшкодування матеріального збитку та усунення умов для вчинення розкрадань. До акта долучаються всі матеріали службового розслідування.
У випадках, коли є підстава для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за результатами ревізій, відповідні матеріали направляються у встановленому порядку слідчим органам. При цьому одночасно повинен бути поставлено питання про вжиття заходів до забезпечення цивільних позовів, а керівнику організації необхідно пред'явити до винних осіб цивільні позови про відшкодування заподіяної шкоди. У випадках, коли заподіяно матеріальну шкоду, але дії винних осіб у кримінальному порядку не розглядаються або кримінальну справу припинено, керівнику організації слід пред'явити позов до осіб, винних у заподіяній шкоді.
Звільнення винного в розкраданні. Пунктом 8 ст. 42 ТК передбачено розірвання трудового договору з ініціативи наймача в разі вчинення працівником за місцем роботи розкрадання майна наймача, встановленого набрав законної сили вироком суду або постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення. Для звільнення за вказаною статтею наймачам необхідно враховувати наступне.
Поперше, працівник і наймач повинні перебувати у трудових відносинах, причому термін укладеного трудового договору значення не має. Подруге, умовою звільнення за п. 8 ст. 42 ТК є вчинення працівником саме розкрадання і саме майна наймача. Звільнення можливе за розкрадання будь-якого майна, що належить наймачеві, незалежно від організаціонноправовой форми організації. Майном наймача є майно, що належить йому на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління або знаходиться у нього відповідно до укладених цивільно договорами. Хотілося б відзначити, що, на нашу думку, звільнення за п. 8 ст. 42 ТК буде незаконним під час проведення працівником розкрадання майна, що не належить наймачеві, хоча і знаходиться на території підприємства, а також під час проведення працівником розкрадання особистих речей інших працівників. Дані правопорушення не підпадають під сферу дії трудового права, вони охоплюються загальними нормами адміністративного, цивільного чи кримінального права.
Для застосування п. 8 ст. 42 ТК правове значення повинно мати встановлення факту розкрадання, а не призначення працівникові відповідними органами адміністративного чи кримінального переслідування покарання за вчинене ним протиправне діяння. Звільнення працівника має відбуватися лише на підставі вироку про засудження особи за розкрадання майна або постанови компетентного органу про накладення на нього за це діяння заходів адміністративного стягнення. Навіть при очевидності факту розкрадання майна наймач не має права звільнити працівника за п. 8 ст. 42 ТК, якщо вина не встановлена ​​відповідним рішенням компетентного органу. Разом з тим досить часто наймач сам встановлює факт розкрадання майна та звільняє працівника за п. 8 ст. 42 ТК. У цьому випадку, якщо працівник подасть позов про поновлення на роботі, суд змушений буде прийняти рішення на користь позивача навіть при достовірних доказах, представлених відповідачем.
Для застосування до працівника такого заходу дисциплінарного стягнення, як звільнення, за вказаною підставою не має значення розмір викраденого. Тому звільнення може мати місце як за дрібне розкрадання, яке тягне за собою відповідальність в адміністративному порядку, так і за кримінально каране діяння. Звільнення може бути зроблено за одноразовий випадок вчинення розкрадання майна наймача.
Третім обов'язковою умовою для звільнення за цією статтею є набрання законної сили вироком суду або постанови органу, до компетенції якого входить накладення заходів адміністративного стягнення. Вирок суду, якщо він не оскаржений і не опротестовано в касаційному порядку, набирає законної сили після закінчення 10 днів, передбачених на його оскарження. Якщо вирок оскаржений чи опротестований в касаційному порядку, він вступає в силу після розгляду справи касаційною інстанцією. У разі якщо касаційна інстанція скасовує вирок суду і справу направляє на новий розгляд, в результаті якого щодо працівника виноситься виправдувальний вирок, працівник підлягає поновленню на роботі.
Нерідко на практиці виникає питання: чи вправі працівник у разі винесення щодо його виправдувального вироку вимагати від наймача оплати втраченого заробітку за період відсторонення? Згідно зі ст. 460 кримінальнопроцесуальному кодексу Республіки Білорусь шкоду, заподіяну громадянину в результаті тимчасового відсторонення від посади, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини дізнавача, органу дізнання, прокурора або суду.
Оскільки звільнення за п. 8 ст. 42 ТК є одним із заходів дисциплінарного стягнення, воно має відбутися не пізніше місяця з дня набрання законної сили вироком суду або з дня прийняття рішення про накладення адміністративного стягнення. Разом з тим окремі наймачі порушують зазначену норму, допускаючи неправильне застосування строку накладення дисциплінарного стягнення. Зазначений термін наймачі обчислюють з моменту отримання копії вироку суду або постанови про накладення адміністративного стягнення, що тягне за собою визнання судом такого звільнення незаконним. При звільненні працівника за п. 8 ст. 42 ТК на наймача лежить обов'язок попередньо, але не пізніше ніж за 2 тижні, повідомити відповідний профспілка (ст. 46 ТК).
На закінчення відзначимо, що особистісні стереотипи - найбільш складно коректовані область у боротьбі з крадіжками. Наприклад, всім відома приказка часів соціалізму: "Ми не крадемо, ми відшкодовуємо збитки, завдані нам державою". Можна сказати, що в наш час вона переживає друге народження. Крім того, відомо, що більшість таких злочинів скоюється "з нагоди", тобто працівник, спочатку не планував здійснювати розкрадання, скористався представився моментом. З даними ситуаціями складно боротися. Наймачам можна лише порадити для припинення розкрадань активно використовувати всі дозволені законодавством методи, в тому числі і такі як: попереднє тестування при прийомі на роботу, система колективної та індивідуальної матеріальної відповідальності, а також всеосяжний контроль.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція Республіки Білорусь 1994 року. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 (Із змінами і доповненнями, прийнятими на республіканських референдумах 24 листопада 1996р. і 17 жовтня 2004р. ) Мінськ «Білорусь» 2004р.
2. Кримінальний кодекс Республіки Білорусь. Прийнятий Палатою представників 2 червня 1999 . Схвалений Радою Республіки 24 червня 1999 / Оглядова стаття А. В. Баркова. - Мн.: Амалфея, 1999. - 320с.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь 10 квітня 1992 р . № 2 «Про судову практику у справах про незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення або збут зброї і вибухових речовин, розкрадання вогнепальної зброї, бойових припасів або вибухових речовин» (в ред. Постанови Пленуму Верховного Суду від 19.06.1997 № 8) / / Збірник діючих постанов Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь, постанов і ухвал касаційної і наглядової судових інстанцій за 1994 - 1998 р . Р. та оглядів судової практики / Укл. Н.А. Бабій. - Мн.: Підручники і посібники, 2000. - 464 с. (Судова практика у кримінальних справах). - С. 133-137; Суднові веснiк. - № 3. - 1997р.
4. Постанова Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь 17 вересня 1993 р . № 7 «Про судову практику у справах про посягання на життя, здоров'я і гідність працівників міліції, народних дружинників, військовослужбовців чи інших осіб у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або громадського обов'язку по охороні громадського порядку» / / Судова веснiк. - № 4. - 1993 р .; Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - № 39 - 24 квітня 2001 р . - 6 / 280.
5. Бабин М. А. Кримінальне право Республіки Білорусь. Особлива частина: Конспект лекцій. - Мн.: «Арт-Вертеп», 2000. - 452с.
6. Кримінальне право Республіки Білорусь. Особлива частина: Навчальний посібник / Н.Ф. Ахраменка, Н. А. Бабій, В. В. Борода та інші.; Під ред. Н. А. Бабія, І.О. Грунтова - Мн.: Нове знання, 2002. - 912с.
7. Кримінальне право Республіки Білорусь. Особлива частина. Мн.: 2001.
8. Кримінальне право. Особлива частина. Підручник для вузів. Відповідальні редактори: І. Я. Козаченко, Г. П. Новосьолов. - М.: Видавнича група НОРМА - ИНФРА. М, 2000. - 768с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
49.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Арешт та вилучення майна боржника Порядок зберігання арештованого майна
Відрядження працівників на автотранспорті наймача
Відповідальність наймача за порушення законодавства про працю
Порядок розірвання трудового договору з ініціативи наймача
Видача відпускних перед відпусткою обов`язок наймача
Розрахунок з працівниками при звільненні
Погроза знищення майна Необережне знищення або пошкодження майна
Особливості трудового договору з працівниками зайнятими на роботах з
Відшкодування працівниками матеріальної шкоди завданої підприєм
© Усі права захищені
написати до нас