Розвиток сучасного капіталізму з М Вебером

Розвиток сучасного капіталізму (за Вебером)

ЗМІСТ:

1. Введення

1. Теоретична частина.

Особистість М. Вебера (біографічна довідка)

Походження сучасного капіталізму

3. Список літератури

Введення.

Після смерті М. Вебера його дружина видала останній його працю на основі лекційного мате-ріалу, прочитаного М. Вебером у 1919-1920 рр.. в Мюнхенському університеті, отримав назву "Історія господарства". Це дуже стислий і дуже ємний огляд економічної історії Європи з доісторичних часів і по 18 у.

У своїх роботах М. Вебер не будує перш-тимчасово обстрактной соціології, цілісно охоплює-ють всі часи і народи, і замість хиткою системи дає міцну методологію. У зв'язку з цим він не дає загальних законів еволюції будь-якого людського суспільства, як і не намагається встановити обов'язково прохідних кожним народом ступенів розвитку. Як соціолог він завжди стоїть на грунті конкретного історичного матеріалу, а як історик, його думка завжди працює під знаком соціології. У цьому-то і складався своєрідний метод М. Вебера, що між узагальнюючої соціологічної форму-лою та індивідуальної історичної картиною він завжди вміщує ряд проміжних ланок. Кілька прикладів, узятих з його праці "Місто", наочно пояснюють сутність його методичних прийомів. Свою роботу він починає визначенням поняття міста і побудовою його різноманітних типів. Користуючись історичними даними не тільки Заходу, але й Сходу, він порівнює між собою різні типи міст в процесі їх розвитку. Тут чітко виявляються в зіставлюваних явища не тільки риси подібності, а й відмінності. Збираючи, описуючи, зіставляючи й систематизуючи займає його історичний процес, він неминуче приходить до типологічним узагальнень, порівняльно-історичним образам. М. Вебер, однак, не тільки описує, але й пояснює причинні взаємини явищ.

На такому принципі побудовані всі його роботи, в тому числі і розглянутий працю "Історія господарства". У цій праці М. Вебер простежує зародження і розвиток світового господарства в цілому, з давніх часів і до восемна-дцять століття. Але в той же час він розглядає розвиток світового господарства на рівні розвитку сім'ї, роду, ремесел, торгівлі, окремих галу-лей промисловості, а також і інших видів господарської діяльності людини, що впливали на цей розвиток. Використовуючи свої методи, він вишукує причини і передумови зародження капіталізму, і як таке, вплив релігійних поглядів як на розвиток самого госпо в цілому, так і на капіталізм, його формування, становлення і зміцнення в системі господарства.

Особистість М. Вебера (біографічна довідка).

Макс Вебер (1864-1920) був різнобічним мислителем, універсальним вченим, соєденіл-шим в собі філософа, соціолога і економіста. У його творчості німецька Історична школа досягла своєї найвищої точки. На частку Вебера припала завдання осмислення всього, що було на-працювало працями німецьких мислителів 18-19 ст. в галузі розвитку людських спільнот. Макс Вебер в найбільшою мірою з усіх вільний від упереджень націоналізму і односторонностей "істороческого методу".

Вже в перших своїх роботах Макс Вебер наполягав на тому, що одного лише описи істо-ричної науці недостатньо. Необхідні осмислення, інтерпретація. З цим він висунув концепцію так званих ідеальних типів. Це інструмент аналізу минулого, який дозволяє розбиратися в нагромадження фактів і свідчень, вибудовувати матеріал, знаходити закономірності і робити узагальнення.

Найбільший слід у науці залишили дослід-ження Маркса Вебера в галузі впливу рефор-мації на хозяйственнийперелом в Європі в 15-16 ст. У центрі цих досліджень знаходиться його робота "Протестантська етика і дух капіталізму". До цього циклу належить і велика робота "Господарська етика світових релігій", над якою він працював до кінця своїх днів.

Теоретична частина.

Походження сучасного капіталізму.

"Капіталізм є на обличчя там, де виробничої господарське покриття потребнос-тей деякої групи людей, незалежно від роду цих потреб, здійснюється шляхом припускає-пiдприємства; спеціально раціональне капіталістичного-чеський виробництво є виробництво на основі капіталістичного розрахунку, тобто таке промисло-ленне виробництво, яке веде рахунковий контроль своєї прибутковості за допомогою нової бухгалтерії та складання балансу " ¹ .

М. Вебер стверджує, що ціла епоха може бути названа типово капіталістичної лише в тому випадку, коли покриття потреб капіталістичним шляхом відбуваються в такому обсязі, що знищенням цієї системи пропала б можливість їх задоволення взагалі. Тому, хоча капіталізм у тих чи інших формах і мав місце в більш ранні періоди історії, проте капіталістичний спосіб задоволення вироб-ня потреб притаманний тільки європейського Заходу і при тому лише з другої половини 19 століття.

Вебер виділяє кілька передумов зародження і виникнення капіталізму, з яких розрахунок капіталу, як норма для всіх великих промислових підприємств, є однією з головних передумов. Інші передумови:

1. Присвоєння автономними приватними промисловими підприємствами вільної власності на речові засоби виробництва;

2. Вільний ринок, тобто звільнення ринку від нераціональних стиснень обміну. ​​(наприклад від станових обмежень);

3. Раціональна техніка як виробництва, так і обміну;

4. Раціональне, тобто твердо встановлене право. Щоб капіталістичний порядок міг функціонувати раціонально, господарство поса-но спиратися на тверді правові норми суду і управління;

5. Вільна праця - наявність таких людей, які не тільки мають право вільно прода-вати на ринку свою робочу силу, але і економіки в но змушені до цього;

6. Комерційна організація господарства, в тому сенсі, що встановлення прав участі в припускає-ріятія та прав на майно регламентується широким застосуванням цінних паперів.

Крім всіх цих передумов розвитку сучасного капіталізму, з'являється ще один момент, а саме спекуляція. Як визначає Вебер - спекуляція - проникнення у великі підприємства чужих інтересам виробництва мотивів. ¹

Спекуляція набуває значення з того часу, коли капітал обертається форму вільно переданих цених паперів. Її розвитку супроводжують великі кризи у всій господа-ничих життя, нею ж і викликані.

Такими прикладами спекулятивних криз можуть послужити кризи у Франції та Англії на початку 18 ст., Викликані діяльністю приватних банків. У Франції такий банк (засновник Джон Ло) був організований з такою особливістю, що державні кредитні квитки повинні були прийматися як внески в капітал, а папери банку повинні були зараховуватися на сплату податків. Але у банку був відсутній явний план того, яким шляхом він міг забезпечувати собі постійний і вірний дохід, надійно вклавши свої кошти. За допомогою банку Джон Ло створив товариство експлуатації Міссісіпі. Через небезпечний-ня конкуренції з боку одного акціонерного общесва Ло злив суспільство Міссісіпі з знову заснованої ним же Індійською компанією, яка повинна була вести торгівлю з Китаєм і Ост-Індією. Але хоча у Франції не було тієї політичної сили, що вимагається для участі в азіатській торгівлі, Ло вдалося захопити регенстві в настільки ризикована під умову отримання від нього 3%-ої позики на сплату зростаючого боргу. Стався величезний ажіотаж, в перший рік було видано 200% дивіденду, і курс акцій піднявся з 500 до 9000 лір. Але як і слід було очікувати незабаром все підприємство Рухну-ло. Крах Джона Ло був обумовлений тим, що ні Миссисипской суспільство, ні справи з Китаєм і Ост-Індією не приносили прибутку, достатнього для сплати відсотків хоча б на частину капіталу. Банк приймав вклади, але не розташовувати ніяких-ми реальними фондами для їх повернення. Тому всі підприємство завершилося повним банкрутством. Приблизно така ж ситуація склалася і в Англії. Надалі ці крахи не зникли, а навпаки траплялися частіше. Вони відбувалися тому, що в наслідок над-спекуляції не скільки саме виробництво, скільки засоби виробництва зростали швидше попиту на предмети споживання.

Можливість такого надзвичайного збільшен-ня засобів виробництва пояснюється тим, що 19 століття відкрило вік заліза. Винахід процесу коксування, доменні печі, сильний розвиток гірничої справи і видобуток руд з шахт з величезних глибин зробили залізо основним матеріалом для виготовлення знарядь вироб-ва. Але з тих пір і кризи стали неминучим супутником господарського порядку. Але це вже стали більш великі кризи - хронічне безробіття, голодування, утруднення збуту, полі-тичні події, що порушують протягом всього господарського життя.

А як вплинула колоніальна політика на виникнення сучасного капіталізму? Вебер відзначає, що придбання європейськими державами колоній призвело до накопичення колосальні багатств. Засобами такого накопи-лення з'явилися монополізація колоніальних продуктів, а також права постачання колоній, тобто як вивезення товарів у колонії, так і доходів, одержуваних від транспортування товарів з метрополії в колонію і назад. До цих засобів належить і торгівля невільниками, для роботи на плонтаціях. Даний момент не можна ні віднести до одного з факторів збагачення, тому що цей вид промислу виявився досить значним.

За Вебером, накопичення багатства, являвше-еся результатом колоніальної політики, на раз-вітіе сучасного капіталізму зробило тільки незначний вплив. Накопичення коштів колоніальна політика сприяла у надзвичайно сильному ступені, а проте на систему організації праці в її специфічно західно-європейському сенсі вона не вплинула, так як сама була заснована на початку видобутку, а не на розрахунку дохідності, що випливає з оцінки умов ринку. ¹

Таким чином, рабовласництво 16-18 століть, настільки сильно вплинуло на накопичення перебуваючи-ний всередині Європи, на її господарський лад майже не зробило ніякого дії; правда воно породило значну кількість багатих лю-дей, які живуть рентою, але тільки в незначитель-ної ступеня сприяло розвитку капіта-криміналістичного організації промисловості.

Розвиток промислової техніки. Чим воно обумовлене. Яку роль зіграло досконалість-вання засобів виробництва?

Розвиток промислової техніки проходить стадії від повністю ручної роботи з розподілу-ем праці до частково механізованої за допомогою винайдених верстатів, що приводяться в рух за допомогою сили води і вітру. Але навіть при такому переродження знарядь виробни-тва розвиток зупинився б на місці і капіталізму не прийняв би його належних форм, якби вугілля і залізо не забезпечили йому перемогу. Відомо, що кам'яне вугілля, як пальне речовина вживався вже в середині 17 століття - в Лондоні, Льєжі, Цвікау. У техніці ж виробництва при обробці і переробці заліза до початку 18 століття вживався деревне вугілля. Практично повна вирубка лісів в Англії, чого Німеччини вдалося уникнути благодоря випадковим обставинам, призвела до того, що в 17 і 18 століттях розвиток капіталізму-ма практично зовсім припинилося. Знищення лісів у відомий момент всюди гальмувало індустріальний розвиток.

Перш за все вугілля і залізо звільнили техніку, а разом з тим і можливості виробництва від рамок, пов'язаних із застосуванням органічних матеріалів; впала залежність також від живої сили і росту рослин. Таким чином, залізо стало найважливішим фактором у розвитку капіталізму, і без цього неможливо уявити, як би далі він розвивався, який вид прийняла б культура Європи взагалі. Крім того, механізація процесу виробництва завдяки вже застосуванню парової машини звільнила його від підпорядкування органічним рамкам людської праці. Звичайно не цілком: для обслуговування машини праця залишається необхідний; однак, механізація завжди проводи-лась саме з метою витіснення праці. Кожне нове ізобрітеніе призводить до заміни величезної кількості робочих невеликим числом людей, обслужіваюшіх машини.

На розвиток промисловості вплинув той факт, що будь-якому дворянству (наприклад Франція) притаманне прагнення до розкоші. У 16 століття щорічні витрати французького короля на предмети розкоші часто доходили до 10 мільйонів лір. Такі величезні витрати династії і вищих верств приводили до виникнення величезного числа підприємств. Найважливішими предметами вироб-ництва були мережива (16с.), тонка білизна (для прання іглажкі якого виникли спеціальні майстерні 17в.), Панчохи (16с.), парасольки (17в.), індиго-фарби (16в), гобелени (17в.) , фарфор (18в.), набивні матерії (17в.), шпалери (18в.). за кількістю збуту найбільш важливими виявилися дві останні галузі виробництва. Вони означаючи-чи демократізірованіе розкоші і тим представ-лялі собою рішучий поворот до капіталізму. Внаслідок демократізірованія розкоші і висунутих вимог на її більш дешеві прототипи, велика частина підприємств, що виробляють предмети розкоші, звернулася до виробництва виробів масового збуту, що і стало, як уже було згадано вище, поворотом до капіталізму. Цей рух відрізнялося прагнення дати більш дешевий продукт, у той час як підприємства з виробництва предметів розкоші для двору, як і цехове ремесло, звертали головну увагу на якість виробів. Першою вступила на шлях прагнення знижувати ціни за допомогою державної політики - Англія, в кінці 15в; бажаючи витіснити з ринку фландрских шерсть ¹ , уряд встановив всілякі заборони вивезення.

Революція цін в 16 і 17 ст. дала рішучість ний поштовх для здійснення чисто капіталіс-тичної ідеї - отримувати прибуток шляхом здешевлення виробництва іпоніженія цін. Причиною цієї революції можна з повним правом вважати постійний приплив благородних металів, що з'явилися наслідком відкриття американського континенту. Ця революція почалася з 30-х років 16в. І тривала до 30-літньої війни, але по-різному вплинула на окремі галузі господарської діяльності. Майже всі продукти селького господарства підвищилися в ціні, що відкрило можливість їх виробництва для збуту. Зовсім інакше йшов розвиток цін на промислові вироби. Ціни на останні залишилися тими ж або підвищилися в незначній мірі, і таким чином, у порівнянні з цінами на продукти сільського господарства, вони незабаром впали. Це відносне падіння цін стало можливим лише внаслідок змін в техніці та економіці, що в свою чергу, породило прагнення збільшити при-чи шляхом зниження витрат на виробництво. Таким чином, не розвиток капіталізму перед-крокувало зниження цін, але, навпаки, спочатку щодо впали ціни, а потім вже з'явився капіталізм.

Узагальнюючи всі вище зазначені особливості західного капіталізму М. Вебер виділяє дві його основні особливості:

1. Лише тільки західний капіталазм створив покоющуюся на розрахунку, раціональну організа-цію праці, якої раніше ніде не зустрічалося. "Торгівля існує всюди, в усі часи - вона сходить до кам'яного віку, так само в самі різні епохи і в різних країнах ми зустрічаємо фінансування на військові потреби, кезенние поставки, відкупу, оренду посад і т. Д. Але ніде не бачимо ми раціональної організації праці ... "

2. Знищення відмінностей між внутрішнім і зовнішнім господарством, внутрішньої і зовнішньої мораллю, проведення принципу торгівлі і у внутрішньому господарстві та відповідна організація праці.

Список літератури.

1. М. Вебер «Історія господарства». Нарис загальної соціальної та економічної історії. Переклад під редакцією проф. І. М. Гревса. «НАУКА і ШКОЛА» Петроград 1923.

2. Є. М. Майбурд «Вступ до історії еко-кою думки», Москва 1996.