Ринок і його економічне обгрунтування

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Ринок - місце, де відбувається купівля-продаж товарів за свобод-носкладивающімся цінами.

Ринкова економіка - це система економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, що здійснюється за допомогою грошей в умовах плюралізму усіх форм власності, вільної конкуренції та ціноутворення, що забезпечує ефективність рішен-ня соціально-економічних проблем.

Класифікація ринків:

1) По об'єктах програми розрізняють: ринок товарів, ри-нок послуг, будівельний ринок, ринок технологій, інформаційний ринок, кредитний ринок, фондовий ринок, ринок робочої сили.

2) У просторовому відношенні розрізняють: локальний, регіональний, національний, регіональний по групі інтегрованих країн, світовий ринки.

3) За механізмом функціонування розрізняють: вільний, монополізований, державно-регульований та планово-регулю-ються ринки.

4) За рівнем насиченості розрізняють: рівноважний (за обсягом і структурою), дефіцитний і надлишковий

У процесі регулювання суспільного відтворення ринок виконує шість функцій:

1) Інформаційна, тобто поширення різної інформації, необхідної людині в ринкових умовах.

2) Посередницька. В умовах розвиненого поділу праці еко-номічного відокремлені виробники можу обмінюватися результа-тами своєї праці.

3) Стимулювання ефективного господарювання, раціонального використання органічних ресурсів людиною і суспільством.

За допомогою механізму рівноважних цін:

а) максимально оптимально формуються структурні пропорції і обсяг виробництва, б) забезпечується раціональний розподіл органічних вироб-вальних ресурсів; в) виробляються найбільш технологічні способи виробництва і достегается мінімізація витрат при високій якості продукції.

4) Розподілу й обміну. Забезпечується розподіл і про-мен між групами суспільства.

5) Функція пропорційності. Ринок сприяє встановленню відповідності між виробництвом і споживанням.

6) Функція санірування. Через механізм конкурентної боротьби відбувається очищення ринку від неконкурентоспроможних підприємств.

Соціальне ринкове господарство.

Соціальне ринкове господарство - це господарство базується на принципах вільної конкуренції, вільного вибору предметів піт-вання, свободи розкриття і процвітання особистості. Воно забезпечують-ється прагнення до раціоналізації капіталовкладення, готовність до розширення споживання. Соціальний сенс ринкового господарства зак-ються в тому, щоб будь-який успіх економіки служить кращому удов-летворенію потреб і потреб суспільства.

Соціальне ринкове господарство як концепція політики державної адмін-тва націлена на вільне, економічно ефективне, міцне, соціальне і справедливий устрій економіки і суспільства.

Для соціального ринкового господарства характерний підхід до ринку як елементу регулювання та управління економікою. У системі со-ціального-ринкового господарства термін ринкове господарство означає якомога більш повну децентралізацію організації управління виробництвом і споживанням через ринок збуту, рівність шансів, ефективність та економічну свободу.

Економічна міць ринкового механізму спирається на децентр-лізованних та вільний вибір професії, на можливості вільно-го прийняття рішень щодо споживання та виробництва това-рів, на самостійному прийнятті рішень про використання доходів і власності.

Відкритість щодо нововведень і ефективність інфор-ної системи ринку збуту, що характеризується постійною конку-рентної боротьбою, швидше і краще за все дозволяє намацати нові потреби, а також забезпечити вирішення стратегічних завдань.

Координація окремих рішень здійснюється за допомогою регулювання цін, які утворюються під впливом попиту та пропозиції,

Механізм цін виявився високоефективним інструментом Координа-ції управління. Розширення процесу прийняття рішень проводите-лями з метою пристосування до ринкових умов не гарантує помилок. Однак воно заважає прийняттю великомасштабних рішень.

Вирішальною передумовою для функціонування механізму цін є-ється конкурентна боротьба. Інформація, надана в ринковому процесі, за своїм змістом та обсягом набагато ширше і повніше ніж в умовах централізованого управління.

Для соціально-ринкового господарства характерна конкуренція.

Головна мета конкурентної боротьби полягає в тому, щоб продукти економічної діяльності не залишалися в руках виробників занадто довго.

Результати НТП повинні передаватися усім споживачам.

Внаслідок конкурентної боротьби прибуток суб'єктів, які розробили нові технології, обмежена в часі. Суб'єкти, що наздоганяють пі-Онер, в ході конкурентної боротьби позбавляють піонерів їх переваг. Тому міцна прибуток в умовах безперервної конкуренції досяжна у тих, хто прагне до інновацій. Великої шкоди ринкові ної економіці завдають обмеження конкурентної боротьби.

У чому полягає соціальний аспект ринкового господарства.

Він складається:

1.В повної відповідальності кожної людини за сім'ю, колектив і суспільство;

2.в рівність інтересів, яке забезпечується державою, в тому чис-ле за рахунок безкоштовної освіти в школах, середніх, вищих і спеціальних навчальних закладах;

3.у численних права населення в управлінні різними ор-ганами самоврядування;

4.У наявності численних захищених прав у випадку аварії на виробництві і в наявності трудового законодавства;

5.У виконання державою соціальних функцій за допомогою забезпе-чення діяльності механізму перерозподілу доходів в рамках пенсійного страхування, страхування на випадок хвороби, а також сущест-яття безліч заходів на користь найменш забезпечених людей і людей, що потрапили в біду.

Ринкове господарство має соціальний ефект остільки, пос-кольку воно за рахунок своєї ефективності саме по собі створює необ-ходимо передумови для максимально можливого рівня загального бла-буту.

Ефективність ринкового господарства підвищується, якщо державне со-тво проводить політику його регулювання.

Завдання держави при регулюванні соціально-економічних процесів.

1.Створення надійного правопорядку, в рамках якого можливе прийняття децентралізованих рішень, тобто врегулювання можли-востей вступу у договірні відносини і порядок распоряже-ня та користування власністю.

2.Обеспеченіе внутрішньої і зовнішньої безпеки.

3.Забезпечення стабільності національної валюти.

4.Развитие соціальної інфраструктури, зокрема: освіти, охорони здоров'я, науки, транспорту і т.д.

5.Обеспеченіе конкурентної боротьби та недопущення утворення кар-телей влади на ринку збуту.

6.Обеспечение соціальних гарантій і гарантій у сфері трудового права для більш слабких членів суспільства.

7.Разработка і реалізація вимог, заборон і використання ринково-господарських стимулів для охорони середовища.

8.Определеніе загальновизнаних правил у галузі податкового і соці-ального права і зовнішньоекономічних відносин.

9.Макроекономіческое управління соціально-економічними про-процесами в рамках можливостей ринкового господарства.

Цілі і засоби соціально-економічного господарства в галузі економічної та соціальної політики.

1.Повишеніе життєвого рівня населення.

2.Стабільний рівень цін.

3.Соціально забезпечення і справедливість.

Інструментами для підвищення рівня життя служить наступна система заходів: а) Збереження та посилення нормально функціонуючої конкурентної боротьби. б) Проведення політики, що гарантує нормальний і належний економічний приріст в умовах високого рівня зайнятості, стабільності цін і збалансованості зовнішньоекономічних зв'язків. в) Забезпечення максимально вільного міжнародного обміну. г) Забезпечення вільної конвертованості валюти. д) Розгортання міжнародного поділу праці в економіці.

Необхідно мати на увазі, що підвищення рівня життя є самоціллю. Тому що, по-перше, людина прагне до більш качест-венним рішенням якої-небудь проблеми засчет отримання прибутку і підвищення зарплати, по-друге, економічне зростання створює нові робочі місця, по-третє, економічне зростання полегшує структур-ні зміни в народному господарстві і сприяє НТП, в-четвер-тих, економічне зростання є гарантією соціального забезпечення.

Стабільний рівень цін.

Забезпечення стабільного рівня цін є одним з основних інструментів вирішення завдання. Забезпечення стабільного рівня цін здійснюється за рахунок незалежного від уряду цент-рального емісійного банку, за рахунок надійної фінансової системи держави і за рахунок забезпечення збалансованості зовнішньоекономічну зв'язків. Стабільність грошової системи є передумови-посиланням функціонування механізму цін, а стабільні ціни є виразом соціальної справедливості на практиці.

Високий рівень зайнятості.

Прагнення до високого рівня зайнятості існує не тільки з економічних причин, але і за соціальними і політичним при-чинам. У результаті кожен працездатний громадянин може всту-пити в трудове життя і заробляти кошти для існування. При втрати місця він має право вимагати допомогу з безробіття.

Порядок на ринку праці характеризується насамперед тарифної автономією. Тарифна автономія дозволяє роботодавцям чи проф-спілкам і на основі власної відповідальності домовлятися про заробітки і умови праці. Разом з тим тарифна автономія тре-бует обліку та суспільного блага.

Соціальне забезпечення і справедливість.

Мета соціального забезпечення і справедливості і справедливого розподілу доходів і майна досягається шляхом регулювання-вання тарифних договорів і за рахунок системи соціального законодавства.

Первинний розподіл доходів, вільно формується на ринку, з соціальних причин виправляється державою за рахунок додаткового податкового облаженія або за рахунок розподілений-ня додаткових коштів. Однак мова йде не просто про вирівню-вання доходів. У системі ринкового господарства рівність доходів не є позитивною метою. Різниця доходів є сущест-кої рушійною метою для економічної динаміки. Вирівнювання доходів означає напрямок ситуації на користь тих, хто не в сос-ни у стані йти в ногу з ринковим прогресом.

Система ринкових відносин впроваджується в Росії з великими труднощами і витратами. В якості об'єктивного чинника цього явища можна назвати те, що в Росії ніколи не було соціаль-но-ринкового господарства. Для формування ринкової системи в Рос-ці необхідний ряд умов та інститутів:

1.Преобразованіе в системі економічних відносин і утворення нової системи. З 1992 року в РФ був узятий курс на плюралізм форм власності.

Етапи: а) ваучерна приватизація

б) грошова приватизація

2.Обеспеченіе повної незалежності всіх учасників воспроізводс-ничих процесу, що діють на ринку у поєднанні з їх еконо-чеський відповідальністю.

3.Установление економічної системи, що базується на економіці договорів, угод між рівноправними партнерами.

4.Введеніе вільних або м'яко регульованих цін. Існує диспропорція у співвідношенні роздрібних цін. У 1992 році була прове-дена реформа, і зараз існує три види цін:

а) встановлюються державою

б) регульовані державою

в) ціни вільного ринку

5.Формірованіе механізму ефективно діючої конкуренції. Для цього потрібне використання в певних поєднаннях економічних, технічних і соціальних передумов.

Економічні передумови.

На ринку кожного виду товарів має бути достатня кількість продавців і покупців. Число виробників повинно бути більше 8-15. Ринок вважається монополізованим, якщо 4 фірми контролі-ють 80% галузі.

Технічні передумови.

Необхідний певний рівень спеціалізації і концентрації про-виробництва, забезпечення технічної переваги виробів, їх ка-пра.

Соціальна передумови.

Припускають надання різноманітної гарантії післяпродажних послуг, умов оплати товарів (у тому числі кредитних).

6.Формірованіе стійкою фінансово-кредитної системи.

Необхідне проведення наступних заходів:

а) збільшення дохідної частини бюджету

б) зміцнення національної валюти

в) скорочення витрат на управління

г) посилення контролю за використанням бюджетних коштів

Лекція N3

7.Создание високорозвиненої ринкової інфраструктури:

створення сильного ринкового законодавства;

формування банківської, страхової і біржової системи.

8.Обеспеченіе відкритості економіки, її інтеграція в систему мі-рохозяйственних зв'язків.

Реалізація цієї умови передбачає надання права будь-якої економічної організації здійснювати зовнішньоекономічні операції з інофірмами, відповідно до законодавства, на рівних умовах з іншими виробниками діяти на внут-рішньому ринку. Але існують перешкоди: а) у РФ слабкий рівень розвитку експортної бази; б) часткова конвертованість рубля.

9.Необходімо вирішити соціально-політичні проблеми, пов'язані з формуванням ринкової економіки.

Ринок - це соціальний інститут, що вимагає від людей визна-лених норм поведінки. Для Росії характерний людина-адміністра-тивний. Для такої людини характерна звичка до життя в струк-турі, де панують зв'язку по вертикалі, в ролі підлеглого він схильний до формального послуху, звичний до порушення його грома-ських прав. Для нього характерна закононепослушность, нижні на-деют на верхніх, визнають соціальну нерівність як норму. Підприємницькі установки поширені слабо. Поширення ня має зрівняльні тенденції.

Соціальна справедливість - це рівність у споживання, але не в можливостях.

Механізм управління та регулювання ринкової економіки.

Управління общством в цілому, і в тому числі соціально-економічними процесами, слід розглядати у трьох аспектах:

змістовному

функціональному

структурному

Управління в змістовному аспекті представляє собою сис-тему цілеспрямованих дій, здійснюваних безпосереднім суб'єктом управління, заснованих на знанні законів розвитку суспільства і спрямованих на досягнення поставлених суспільством цілей.

Управління у функціональному аспекті представляє собою сис-тему, яка виявляє свій зміст у наступних функціях: а) Підготовка та прийняття управлінських рішень. б) Організація управління рішень. в) Стимулювання виконання рішень. г) Облік і аналіз ходу управління рішень. д) Контроль процесу виконання прийнятого рішення. е) Оперативне управління процесом виконання рішень.

Управління у структурному аспекті розглядається як органи-чеський єдність двох підсистем:

підсистеми політики;

підсистеми механізмів її реалізації.

Політика - це категорія, яка характеризує відносини, що виникають між класами, соціальними верствами, всередині класів з питань державної влади, визначення форм і методів держав-ного керівництва управління суспільством.

Політика структурно поділяється на стратегію і тактику:

Стратегія - це довгостроковий курс, який передбачає ре-шення великомасштабних завдань.

Тактика - це розробка системи заходів щодо реалізації стра-спрямованих на підтримку трансформації.

Політику також можна розглядати в змістовному, струк-турном і функціональному аспектах.

Структурний аспект передбачає виділення індустріальної, аграрної, структурно-інвестиційної, науково-технічної та інф-раструктурной політики. В основі структурного аспекту лежить про-ня криз поділ праці.

Функціональний аспект передбачає виділення економічної, соціальної, ідеалогіческой, демографічної, екологічної, адміні-стративно, національної, регіональної та зовнішньоекономічної політики. Він передбачає розподіл суспільного життя на окремі сфери.

Структурний аспект відрізняється від функціонального тим, що кожен різновид структурного аспекту є багатогранною.

Оскільки суспільство являє цілісну систему, то і по-літики виступає як цілісне утворення. Вона повинна бути єди-ної, органічно погоджує всі аспекти.

Будь-який вид політики може бути реалізовано, якщо є механізм реалізації.

Механізм управління суспільством є історично певну систему організацій, інструментів, форм і методів здійснення діяльності суспільства, з притаманними їй відносинами і способами мотивації діяльності окремих членів суспільства, соціальних груп та інститутів.

Структура механізму управління.

Механізм управління будучи цілісною системою, що складається з ряду елементів, має певну структуру:

прогнозування і планування перебігу соціально-еко-ких процесів;

організаційні форми управління всіма процесами, проісходящі-ми в суспільстві, система органів, що забезпечують підготовку й реалізації рішень, вплив на виробничі процеси для досягнення поставлених цілей;

система економічних, моральних і правових важелів і стимулів, за допомогою яких здійснюється вплив на соціальні спільності людей з метою активізації суспільно-корисної діяльності, по-підвищення її результативності.

різноманітні форми залучення всіх дієздатних членів гро-ва в управління справами суспільства.

Для того щоб суспільство змогло розвиватися без антагоніста-чеських протиріч, він має регулюватися державою.

Державне регулювання економічних і соціальних від-носіння - є цілеспрямована діяльність держави щодо забезпе-чення стабільності та бажаних темпів відтворення загальних на-роднохозяйственних умов, нормального функціонування товароп-роїзводітелей.

Ця діяльність здійснюється за допомогою використання правових, бюджетно-податкових та інших норм, а також різні форми планування, прогнозування і проектування.

1.Адміністратівно-правове регулювання має на меті організацію за допомогою норм права діяльності людей, організацій, визначення компетенцій, обсягу повноважень і обов'язків державних і господарських організацій, громадян. Механізм правового регулювання-вання складають різні нормативні акти.

2.Важно інструментом регулювання ринкової економіки є державний бюджет. Він використовується для регулювання еконо-міки насамперед через фінансування витрат.

Важливим інструментом впливу є державні ка-пітальні вкладення, державні закупівлі та державні со-ціальні витрати.

Відповідно до законодавства держава бере на себе наступні функції:

1.Фінансірованіе пріоритетних напрямів, наукових досліджень і програм підготовки кваліфікованої робочої сили. Формирова-ня і реалізація програм модернізації інфраструктури, програм в галузі забезпечення обороноздатності країни і конверсії.

2.Фінансово заохочення модернізації обладнання та зростання його продуктивності, розробка заходів розвитку експортного потенціалу.

3.Фінансірованіе програм з охорони природи.

4.Регулірованіе загальнонаціональної системи соціального страхування як найважливішого елементу відтворення робочої сили.

Державний бюджет і фінансова система надають впливав-ня на підприємницьку діяльність, формуючи різні соче-танія стимулів, держава спрямовує їх діяльність в русло здійснення соціальних завдань важливих для всього суспільства.

У системі державного регулювання важливе місце зані-мают податки. Податкова політика, як і державне инвестир-вання, використовується для стимулювання економічного зростання, НТП, зміни пропорцій, підвищення експортної конкурентоспроможності товарів.

Основними методами використання податків є:

зміна ставок прибуткового податку;

зміна ставок податку на прибуток;

надання прямих і непрямих пільг з метою впливу на розміри інвестиційної політики.

З метою прискореного оновлення основного капіталу, впровадження нових технологій держава проводить політику прискореної аморті-зації.

Лекція N4

Особливо ефективна система податкових пільг у сфері науч-них досліджень, розробки нових технологій, а також у сфері розвитку високотехнологічних галузей народного господарства. Ефективна від-активне вплив надає гнучка податкова політика чи стиму-лювання експортного потенціалу.

Найважливішим інструментом державної політики є кредитно-грошовий інструмент. Правову основу його використання становлять закони: "Про ЦБ РФ", "Про банки і банківську діяльність-ти". Відповідно до закону "Про ЦБ РФ" останній регулює діяль-ність комерційних банків за такими напрямками:

встановлення мінімального розміру статутного капіталу;

граничне співвідношення між розміром статутного капіталу банку і сумою його активів з урахуванням оцінки ризику;

показник ліквідності балансу;

Мінімальний розмір обов'язкових резервів, депонованих в бан-ке РФ;

максимальний розмір ризику на одного позичальника (10% від суми ак-тивів банку);

обмеження розмірів валютного і курсового ризиків;

обмеження використання залучених депозитів для притягнення ня акцій юридичних осіб.

Кредін-грошові засоби, що використовуються в процесі регулювання-вання ринкової економіки, виступають у вигляді облікової ставки процен-та за банківський кредит, грошової емісії, мінімальних резервів банків, заходів на ринку цінних паперів. Ці кошти доповнюють бюджету податкової величини, з їх допомогою держава домагається змін попиту і пропозиції на грошові кредити.

Облікова ставка - це ставка відсотка, яку ЦБ РФ як емісійний банк стягує з комерційних банків за наданий їм кредит. Підвищуючи (знижуючи) її емісійний банк утрудняє (про-легшає) комерційним банкам доступ до позикових коштів і тим са-мим обмежує або розширює їх можливість з надання кредитів підприємствам та організаціям.

У системі кредитно-грошових засобів регулювання ринкової економіки важливе місце займає грошова емісія. Вона призводить до кількісного зміну грошової маси. Виключне право випуску готівкових грошей в обіг і вилучення їх з обігу при-слід ЦБ РФ. У відповідності з функціями резервної системи ЦБ РФ:

а) здійснює емісію грошей і організовує їх обіг; б) є кредитором останньої інстанції для комерційних бан-ків; в) реалізує розрахунки між банками; г) обслуговує державний борг країни; д) проводить операції на ринку цінних паперів; е) видає комерційним банкам ліцензію на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою; ж) здійснює контроль за діяльністю комерційних банків.

Поряд з грошовою емісією велика роль у регулюванні еко-номіки управління грошовим оборотом. Управління грошовим обігом в РФ здійснює ЦБ РФ відповідно до функцій резервної сис-теми і на основі головних напрямів єдиної державної кре-дитно-грошової політики. Змістом його діяльності у цій об-ласті є регулювання обсягу та структури грошової маси в обігу, що складається з готівкових грошей в обігу, грошових коштів на рахунках і на вкладах юридичних осіб, громадян та інших безумовних грошових зобов'язаннях банків.

Основними економічними методами регулювання грошової маси є:

визначення обсягу кредитів, наданих ЦБ РФ комерційним банкам;

купівля і продаж цінних паперів та іноземної валюти;

визначення норм обов'язкових резервів, що розміщуються комер-кими банками в ЦБ РФ;

визначення прцентних ставок за кредитами, що надаються ЦБ РФ.

З метою впливу на стан ринку в країні широко вико-ристовуються заходи ЦБ РФ щодо встановлення мінімальних розмірів резер-вов банку. Відповідно до закону "Про ЦБ РФ" останній встановлює розмір обов'язкових резервів, розміщених в ЦБ РФ в про-центах. Комерційні банки підтримують залишок коштів на ре-зервной рахунках в ЦБ РФ в розмірах, встановлених обов'язковими резервними вимогами.

Кошти, які знаходяться на резервних рахунках, не можуть викорис-зоваться для кредитних операцій комерційних банків. Тобто сенс регулювання норми обов'язкових резервів полягає в тому, що держава зобов'язує кредитні установи зберігати частину сво-їх коштів в ЦБ РФ. Щоб уникнути кредитної експансії і охопити кон'юнктуру, держава збільшує норми обов'язкових резервів і заморожує частину депозитів банку.

Сутність заходів на ринку цінних паперів полягає в тому, що, продаючи облігації державних позик комерційним банкам, ЦБ РФ вилучає частину ліквідних ресурсів, тобто скорочує кредитні можливості банків.

Під час переходу до ринкових відносин велика роль економі-чних і соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві.

Характерною особливістю ринкової економіки є просте ціноутворення. Держава може впливати на процес ціноутворення шляхом стабілізації цін, приймаючи в цих це-лях відповідні законодавчі акти.

Важливим складовим елементом системи регулювання економіки є планування. З його допомогою здійснюється використання на практиці фінансово-кредитних інструментів та інших еко-ких важелів. Це забезпечується шляхом розробки всіх видів бюд-жета, кредитних планів в процесі внутріфірмового планування, складання комплексних прогнозів соціально-економічного роз-ку країни, а також цільових комплексних програм з вирішення важ-кро народногосподарських проблем.

Існує планування і прогнозування на макро-та мікро-рівні. Поділ праці є об'єктивною основою планування і прогнозування.

Макрорівень економіки.

Фактори планування на макрорівні:

1.Недостаточность механізму вільного ринку для забезпечення макроекономічної стабільності народного господарства країни. Дан-ное обставина обумовлена ​​тим фактором, що вільному ринку притаманні технологічні коливання виробництва, валового доходу, зайнятості і т.д.

2.Увеліченіе у міру зростання рівня доходів частки суспільного споживання в сукупному споживання. Оскільки громадське піт-ребленіе товарів і послуг регулюється не звичайним ринковим механізмів, а урядовими організаціями, остільки зростає частка сукупних ресурсів країни, що розподіляються урядом поза ринкових механізмів.

3.Возрастаніе масштабів непрямих наслідків виробництва і споживання на середовище існування.

4.Усіленіе ступеня інтеграції різних господарських одиниць і секторів економіки, що призводить до появи більш важливих і складних-них форм їх взаємної залежності.

5.Возрастающій інтерес до проблем довгострокового розвитку, проб-лемам ресурсозбереження, можливості виснаження невідтворюваних ресурсів, поступове руйнування навколишнього середовища.

6.Постоянний зростання консолідації груп людей і класів, а також приватних компаній у відповідності з соціально-економічними інте-ресамі. Вони висувають вимоги, автоматичне виконання кото-яких механізм вільного ринку не забезпечує.

Планування і прогнозування - це наука, яка займаючи-ється систематизацією та виробництвом нових знань в області, свя-занной зі складанням прогнозів, програм, проектів. Це специфічні-чна форма суспільної практики людей, що є функцією уп-ління і складається в підготовці варіантів рішень у вигляді прог-нозов, проектів і т.д., обгрунтуванням їх оптимальності, забезпечення-ням можливості їх виконання.

У системі управління планування займає центральне міс-то. Аргументами на користь такого висновку є:

1.Тот факт, що планування виступає як підфункції та-який функції управління, як підготовка і прийняття управлінських рішень. У системі основних функцій управління дана функція за-приймає пріоритетне місце, оскільки з неї починається процес уп-ління.

Змістом планування як форми суспільної практики яв-ся розробка прогнозів, проектів, програм і планів на осно-ве використання висновків та рекомендацій науки планування.

Зміст планування охоплює його сутність та прояви сутності, тобто процедури розробки проектів, програм, прог-нозов і планів.

Форми планування різноманітні. Вони визначаються многоуров-невостью і багатоаспектністю.

1.Разлічают галузевої, регіональний, соціальний, науково-техніч-ний, екологічний, інфраструктурний та інші аспекти плану-вання.

2.В залежності від рівня планової роботи розрізняють планування-ня, здійснюване на межстрановом, загальнодержавному, респуб-дичних центрів республіканського, регіональному та інших рівнях.

3.В залежності від проміжку часу, який охоплюють рішен-ня, розрізняють довгострокове, середньострокове і поточне планування-ня.

Багатоаспектність планування відображає різноманіття проблем, які вирішуються суспільством. Зміст планування розкривають його процедури. Процедури планування - це упорядкована після-довність застосування логіки, принципів, підходів і методів оптимізації рішень в процесі планування.

Виділяють три основні процедури:

а) прогнозування

б) програмування

в) проектування

Планування на макрорівні покликане сприяти реаліза-ції економічної, соціальної, екологічної, структурно-інвести-ційної, науково-технічної та зовнішньоекономічної політики.

На рівні підприємств планування і прогнозування виступила-пает як інструмент реалізації ринкової стратегії менедж-менту, виступаючи важливою умовою підвищення ефективності і при-бильності діяльності підприємств.

Планування як наука.

Практична діяльність товариства з розробки прогнозів, програм і планів усіх рівнів і часових горизонтів зумовило виникнення і розвиток особливої ​​науки - планологіі.

Планологія - це сфера дослідницької діяльності, нап-ління на виробництво нових знань в галузі складання, забезпечення можливості реалізації, виконання рішень у формі прогнозів, проектів, програм і планів.

Як і наука планологія являє собою складну систему, що складається з двох великих підсистем: організаційної та теоретико-методологічної.

До складу організаційної підсистеми входять:

вчені з їх досвідом, теоретичними та практичними знаннями;

система наукових установ, що займається проблемами прогнозування-вання, планування і проектування на різних рівнях народ-но-господарської системи країни;

система наукової інформації з фактичної організації планової діяльності в РФ і за кордоном.

Теоретико-методологічна система включає:

загальну методологічну частину в складі теорії пізнання і діа-лектіческого методу дослідження;

специфічну частину, що включає систему понять, категорій, законів, що обмежують об'єктивні відносини і зв'язки, виникаю-щие в плановій практиці;

сукупність накопичених знань про шляхи, методи розробки, обгрунтування оптимальності, забезпечення можливості виконання та контролю за ходом виконання прогнозів, програм і планів;

методи науково-дослідної роботи.

Предметом планологіі є дослідження механізму Дейсі-твія і механізму використання об'єктивних законів розвитку суспільства, форм і методів реалізації отриманих знань для забезпе-чення можливості планомірного регулювання відбуваються в ній процесів, для обгрунтування розвитку і вдосконалення процедур планування.

Таке визначення предмета теорії планування дозволяє ви-ділити в ньому три найважливіших аспекти наукової діяльності:

1.Соціально-економічний. Він полягає у вивченні конкретних за-кономерностей, що визначають розвиток соціально-економічних про-процесів. Пізнання цих закономірностей та притаманних їм кількісного-ної залежності є базою для наукового обгрунтування прогно-зов, проектів усіх рівнів.

2.Методологія планування. Це інструмент пізнання соціаль-но-економічних процесів і активного впливу на них. Це здійснюється на основі розробки і реалізації в процесі прак-тичної діяльності принципів логіки, методологічних підходів і методів наукової розробки прогнозів, проектів, програм і пла-нів.

3.ОРГАНІЗАЦІЙНА аспект. Він охоплює питання, пов'язані з со-лення структури органів і організацій, що займаються планової роботи їх взаємодії з органами управління на раз-особистих рівнях.

Змістом теорії планування є планомірна органі-зація регулювання процесу розширеного відтворення на мак-ро-і мікрорівні. Мова йде про прогнозування і регулювання відтворення суспільного продукту і національного доходу в галузевому та національному аспектах відтворення трудових ре-сурсів та їх використання, інвестиційних процесів, рівня життя і його якості, фінансово-кредитних і соціально-економічних від-носіння. У плануванні соціального і економічного розвитку ис-користуються висновки, фактичні дані і методи дослідження, при-змінювані функціонуючими і галузевими економіками.

Планілогія тісно пов'язана з технічними і природними нау-ками. Галузеві та функціонують науки використовують і розвивають положення загальнометодологічних наук науки планування з урахуванням особливостей предмета.

Планування соціально-економічного розвитку як форма суспільної практики в умовах ринкової економіки.

1.Прогнозірованіе в системі планування розвитку ринкової еко-номіки.

2.Планірованіе - найважливіша процедура планування.

3.Проектірованіе, підготовка проектів і планів у системі планування-вання.

4.Організація Піп в РФ на сучасному етапі.

В умовах ринкової економіки істотно зростає роль прогнозування. Це пов'язано з двома обставинами:

1.Во-перше, з тим, що ринкове господарство відрізняється постоян-ними коливаннями кон'юнктури, які безпосередньо позначаються на доходах і долю кожного продавця і покупця. Для того, что-б не допустити грубих помилок, потрібно оцінювати можливі варіанти поведінки контрагентів і конкурентів.

У цих умовах прогнозування стає невід'ємним еле-ментом вироблення ринкової стратегії і тактики на будь-якому рівні хо-дарства.

2.Во-друге, у ринковому господарстві прогнозування виступає як вихідний пункт при обгрунтуванні довгострокових програм, індикатив-них, стратегічних і директивних планах великих проектів.

Прогнозування - це процедура планування розвитку ринкової еко-номіки та її найважливіших ланок і структурних елементів. Воно є однією з форм планової діяльності, що складається в науковому передбаченні стану об'єкта управління в певний момент.

Зміст прогнозування - це розробка прогнозів раз-особистих часових горизонтів, що стосуються народного господарства в це-лом, та його підсистем.

Прогноз - це науково обгрунтоване судження про можливі сос-дянського об'єкта управління, про альтернативні шляхи і терміни їх здійснення.

Прогнозування виступає в якості сполучного ланки між теорією і практикою у всіх сферах життя суспільства.

Прогнозування виконує дві основні функції:

1.Предсказательная (описова, директивна).

2.Предуказательная (предписательной, перспективна)

Передбачення увазі опис можливих чи бажаних перспектив стану рішень проблем майбутнього.

Предуказаніе - це власне рішення цих проблем, викорис-тання інформації про майбутнє з метою спрямованої діяльності, тобто у проблемі прогнозування можна виділити два аспекти:

Теоретико-пізнавальний і управлінський, пов'язаний з можливостями ністю прийняття на основі отриманих знань рішень.

Соціально-економічне прогнозування має своєю метою створення наукових передумов для підготовки та прийняття рішень. Ці передумови включають науковий аналіз тенденцій, варіантне передбачення, що враховує як сформовані тенденції, так і наме-ченние, оцінку можливих наслідків прийнятих рішень, об-вання напрямів соціально-економічного та науково-технічного прогресу.

Існує в даний час технологія прогнозів. Вона будів-ится в залежності від різних критеріїв, ознак, цілей, за-дач і методів організації прогнозування. До числа найбільш важ-них відносяться масштаб прогнозування, час установи, характер об'єкта і функція прогнозу.

1) За масштабами прогнозування виділяють наступні види прог-нозов:

макроекономічні;

структурні;

прогнози розвитку народно-господарських комплексів;

галузеві і регіональні;

прогнози розвитку первинної ланки.;

2) За часом попередження виділяють прогнози:

оперативні (до 1 місяця);

короткострокові (від 1 місяця до 1 року);

середньострокові (від 1 року до 5 років);

довгострокові (від 5 до 10-15 років);

далекостроковій (до 15-20 років);

Перераховані типи прогнозів відрізняються один від драга як вре-вими рамками, так і своїм змістом і характером оцінок допоміжні-ледуемих процесів.

Оперативні прогнози засновані на тому, що в прогнозованому пе-ріод не відбудеться істотних змін. У цих прогнозах пре-володіють детальні кількісні оцінки очікуваних подій.

Короткострокові прогнози передбачають лише кількісні з-трансформаційних змін.

Середньо-і довгострокові прогнози виходять як з кількісних, так і якісних змін. В середньострокових прогнозах дається кількісно-якісна оцінка, а в довгострокових - якісно-но-кількісна.

Далекостроковій прогнози виходять тільки з якісних зраді-ний, причому мова йде про загальні закономірності розвитку об'єкта дослідження.

3) В залежності від характеру досліджуваного об'єкта прогнози поділяються на:

прогнози розвитку виробничих відносин;

прогнози соціально-економічних передумов та наслідків НТП;

прогнози динаміки народного господарства;

прогнози воспроізводста населення, трудових ресурсів і т.д.

прогнози економічного використання ПР і природоохоронних заходів;

прогнози рівня і якості життя населення;

прогнози відтворення основного капіталу і капітальних вкладень;

прогнози зовнішньоекономічних зв'язків.

4) За функціональним напрями прогнозування прогнози поділяються на:

пошукові;

телеологічні.

Пошуковий прогноз заснований на умовному продовженні в майбутньому тенденцій розвитку досліджуваного об'єкта в минулому і сьогоденні, причому такі прогнози відволікаються від умов, здатних змінити ці тенденцій.

Телелогіческій прогноз розробляється на базі заздалегідь визна-лених цілей. Його завдання полягає в тому, щоб визначити шляхи і терміни досягнення можливих станів об'єкта прогнозування в майбутньому, прийнятих в якості мети. Таким чином, якщо пошукових-вий прогноз щодо визначення майбутнього стану об'єкта відштовхуючи-ється від його минулого, то розробка телеологічного прогнозу здійснюється від заданого стану майбутнього до існуючих тенденцій і їх значенням.

Джерела прогнозної інформації.

1) Накопичений досвід, заснований на знанні закономірностей проте-Канія і розвитку досліджуваних явищ, процесів і подій.

2) Екстраполяція існуючих тенденцій.

3) Побудова моделей прогнозованих об'єктів применителей-но до очікуваних або намічуваним умов.

Існує три способи прогнозування:

1) Експертний. Він заснований на попередньому зборі інформації та її обробки, а також на судженні експертів щодо пос-тавленіе завдання прогнозу.

2) Екстраполяція. Спосіб, що передбачає вивчення передують-ного розвитку об'єкта та перенесення закономірностей цього роз-ку.

3) Моделювання. Дослідження пошукових і нормативних моделей прогнозованого об'єкта у світлі очікуваних або намічаються зраді-ний у його стані.

Перехід України до ринкової економіки Об'єктивно обумовлює необхідність здійснення кардинальних змін в прогнозуванням-вання, його теоретичних засадах, технології та організації.

Напрями зміни практики прогнозування.

1) Перший напрямок полягає в тому, що укладачам прогнозів необхідно позбутися лінійної екстраполяції. Требу-ется виходити з нових парадигм суспільного розвитку. З пара-Дигма розвитку по спіралі, його циклічності, в неминучості періоди-діческой зміни еволюційної і революційної форми розвитку будь-якого прогнозованого об'єкта і події.

Парадигма - це строго наукова теорія, втілена в системі понять, що виражають істотні риси дійсності.

Парадигма - це вихідна концептуальна модель постановки проблем і їх вирішення, методів дослідження, пануючих в оп-ределенний історичний період в науковому співтоваристві.

2) Другий напрямок полягає у необхідності подолати однобічність прогнозування, тобто використовувати при роз-лення прогнозів міждисциплінарний метод. Необхідно враховувати Ен-догенние та інші фактори.

3) Третій напрям полягає в тому, що повинні змінитися пріоритети. Якщо раніше переважав технократичний підхід, то зараз на перше місце висуваються соціальні проблеми.

4) Четвертий напрямок полягає в тому, що треба розширити горизонт прогнозування і межі передбачення. Закономірності циклічного розвитку, механізм взаимодейсвтия циклів можуть бути достовірно розкриті лише при дослідженні століть історичного розвитку.

Потрібні прогнози, які поєднують імовірнісну оцінку роз-ку суспільства на століття вперед з довго-, середньо-і короткострокові-ми прогнозами, достовірність яких може зростати мо міру наближення до вихідного пункту.

5) П'ятий напрям полягає в тому, що прогнозування має стати процесом демократичного вибору варіантів свого майбутнього розвитку виборцями, фірмами тощо Прогнози повинні бути відомі суспільству.

6) Шосте напрямок полягає в тому, що закономірності циклічного розвитку не діють в ізольовано взятій країні. Вони носять глобальний характер, тому прогнози повинні відображати світові процеси і особливості даної країни.

7) Сьоме напрямок полягає в тому, що нова хвиля підйому прогнозування при якісному відновленні його теоретичного чного та методичного арсеналу вимагає більш сучасних і гинув-ких форм координації та інтеграції зусиль вчених і фахівців у проведенні міждисциплінарних досліджень.

Значення прогнозування при формуванні ринкової стратегії.

1) Прогноз дає можливість оцінити характер циклічного роз-ку ринку і функціонуючих у ньому об'єктів.

При еволюційній динаміці ринкова стратегія підприємств і від-ділових господарських елементів повинна бути спрямована на закріплення становлення та розширення своєї частки на вже існуючому ринку. При ре-революційного зрушення, коли мова йде про формування нового ринку, ринкова стратегія підприємств полягає в захопленні на ньому доми-нірующей ролі.

2) Прогноз дозволяє виявити, на якій фазі життєвого циклу перебуває вироблений товар, технологічний процес, дозволяє обирати на різних фазах різну ринкову тактику.

Якщо це фаза освоєння, то підприємець може йти на ризик, на значні витрати, на тимчасові збитки для того, щоб сформувати попит на нього.

3) У процесі прогнозування створюється можливість для вибору широкої гами варіантів ринкової стратегії з урахуванням взаємодією-твія різних циклів у різних галузях. Це дозволяє зробити поведінку товаровиробників на ринку більш гнучким, адаптує-ванним і стійким до зовнішніх впливів.

Особливості проектування.

1) Воно виступає в якості інструментів реалізації політики.

2) Вона розкриває цілі і шляхи розвитку різних об'єктів.

3) Воно визначає етапи соціально-економічного розвитку суспільства та окремих його підсистем.

У процесі проектування повинні розроблятися різні ва-ріант розвитку, з тим, щоб було можливо вибрати оптимальний проект і мати в майбутньому такий варіант, який буде соответс-твовать нових умов господарювання.

У зв'язку з переходом до ринкових відносин змінюються ставлення до планів, їх роль і процес становлення.

1) Змінюється соціально-економічна природа планів, як на мікро-, так і на макрорівні.

2) Посилюється стратегічний характер народногосподарського проектування. Основна увага приділяється структурної переста-Ройко народного господарства, формування галузевих і народнохо-дарських пропорцій.

3) Підвищення наукової обгрунтованості проектів планів, які повинні стати дієвим інструментом організації воспроізводс-ничих процесу.

Цілі проектування повинні відповідати існуючим ресур-сам за умови їх ефективного використання.

4) Розширюється ступінь демократизації процесу проектування.

В умовах ринкової економіки розробляється ціла система планів. Вона включає довгострокові, середньострокові і короткострокові

За функціональною ознакою плани діляться на:

виробничі;

транспортні;

будівельні та ін

За рівнями Поширення розрізняють народногосподарські, від галузевого, регіональні та плани мікрорівня.

Розробка довгострокових середньострокових планів дозволяє раціо-нально поєднувати вирішення перспективних завдань суспільства.

Довгострокові плани а РФ будуть представлені у вигляді концепції соціально-економічного розвитку країни на 10 років.

У цій концепції будуть визначені цілі суспільства з виділенням пріоритетних цілей суспільства, його суб'єктів та відповідні структури народного господарства.

Найважливішим елементом концепції має стати політика в галузі НТП і оцінка на цій основі перспектив підвищення ефективності використання ресурсів, зростання зайнятості та продуктивності, по-височини капіталоотдачі.

На основі цієї концепції мають розроблятися індикативні плани розраховані на п'ять років. У рамках цього періоду визначаються-ються цілі та параметри вопроізводственного процесу.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.ef.wwww4.com/


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
91.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Економічне обгрунтування НДР
Техніко-економічне обгрунтування інвестицій
Техніко економічне обгрунтування інвестицій
Економічне обгрунтування енергозберігаючих заходів
Економічне обгрунтування дипломних проектів
Організаційно економічне обгрунтування розвитку рослинництва 2
Економічне обгрунтування біотехнологічного виробництва лекарс
Економічне обгрунтування випуску вироби на підприємстві
Економічне обгрунтування вартості турпродукту Австрії
© Усі права захищені
написати до нас