СИБІРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ
Контрольна робота № 1
Дисципліна ціноутворення
Ринкова ціна і собівартість продукції
Студент
Качан Тетяна Юріївна
2010 р .
Зміст
1. Механізм формування рівноважної ринкової ціни
2. Способи калькулювання собівартості продукції
3. Завдання 41
4. Завдання 52
5. Завдання 60
6. Бібліографічний список
1 Механізм формування рівноважної ринкової ціни
Ринкова ціна - найважливіший інформаційний сигнал, який координує дії господарюючих суб'єктів і дозволяє найбільш ефективно розподіляти обмежені ресурси суспільства. Криві попиту та пропозиції показують, яку кількість товару покупці готові купити, а продавці готові продати при кожному можливому рівні цін.
Щоб визначити, як встановлюється фактична ринкова ціна, треба розглянути взаємодію попиту і пропозиції (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 Шкала попиту і пропозиції та ринкова рівновага
З наведених даних видно, що при ціні 8 ден. од. продавці готові запропонувати 45 од. продукції, але покупці за такою ціною готові купити лише 15 од. Виникає надлишок в 30 од. У цих умовах покупець знаходиться у більш сприятливому становищі. Це ринок покупців. Щоб продати свою продукцію, продавці змушені знизити ціну. Аналогічна ситуація виникає і при ціні, що дорівнює 6 ден. од. Коли попит перевищує пропозицію, виникає дефіцит, і в більш сприятливому становищі знаходиться продавець. Це ринок продавців. При ціні, що дорівнює 3 ден. од., покупці готові купити 40 од. продукції, але продавці за такою ціною продадуть лише 20 од. Утворюється дефіцит. Перевищення попиту над пропозицією веде до зростання ціни. Аналогічна ситуація виникає і в разі, якщо ціна дорівнює 2 грош. од.
Тільки при ціні, що дорівнює 4 ден. од., попит в точності дорівнює пропозиції, тобто досягнуто ринкова рівновага. Це означає, що обсяг пропонованих і обсяг товарів, що купуються збігаються, досягається найбільший обсяг обороту, і жоден з учасників ринку не зацікавлений в тому, щоб мінялася діюча ціна. Ціна, за якої попит дорівнює пропозиції і яка не виявляє тенденції до зростання або зниження, називається ціною ринкової рівноваги (Pe), а відповідний їй обсяг продаваних і товарів, що купуються - рівноважним обсягом (Qe). Побудувавши на підставі даних таблиці 1.1 на одному графіку криві попиту та пропозиції, можна переконатися, що урівноважує ринкова ціна відповідає точці перетину кривих попиту і пропозиції (рис.1.1).
Рис. 1.1. Ринкова рівновага
При ціні рівноваги попит дорівнює пропозиції і рівноважний обсяг дорівнює. Особливість ринкового механізму така, що ринок автоматично підтримує рівновагу: взаємодія попиту і пропозиції коригує (змінює) ціну до такого рівня, при якому величина попиту і величина пропозиції збігаються. Якщо на ринку встановлюється ціна вище рівноважної Q1Q2, то пропозиція більше попиту і виникає надлишок, рівний Q1Q2. Продавці не можуть реалізувати свою продукцію і змушені знижувати ціну, тим самим підвищуючи попит і скорочуючи пропозицію до тих пір, поки не буде досягнута рівновага. При ціні нижче рівноважної P2 попит більше пропозиції і виникає дефіцит, рівний Q3Q4, який породжує конкуренцію між покупцями. Вони готові платити більш високу ціну, ціна зростає, в результаті чого попит скорочується, а пропозиція збільшується. Ринок рухається до рівноваги. Ринок є саморегулюючим системою, здатної автоматично відновлювати порушену рівновагу. Здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, знову повертатися до рівноваги під впливом внутрішніх сил називається стійкістю, або стабільність, ринку. Рівновага, встановлюється, на ринку одного товару - це часткове ринкова рівновага. Поряд з цим існує поняття загальної ринкової рівноваги - одночасне досягнення рівноваги на всіх ринках (ринках благ і ринках ресурсів). Загальна ринкова рівновага фактично означає відповідність між обсягом національного виробництва і купівельною спроможністю всіх господарюючих суб'єктів. Досягнення загальної ринкової рівноваги - проблема макроекономічна.
Ціна - це грошове вираження вартості товару. В основі ціни лежить вартість товару, тобто суспільно необхідні витрати на його виробництво.
Основні функції ціни:
· Врівноважує - ринкова ціна встановлює відповідність між потребами суспільства і ресурсами, що використовуються для задоволення цих потреб;
· Інформаційна - через постійно мінливі ціни ринок інформує покупців і виробників про кількість, якість, асортимент, надлишку або дефіциті товарів і послуг, що пропонуються ринком, спонукаючи їх до відповідних дій;
· Регулююча - ціна робить регулюючий вплив на виробництво. Збільшення попиту веде до зростання ціни і відповідного збільшення виробництва, падіння попиту - до зниження ціни і відповідному скороченню виробництва.
· Стимулююча - ціна наказує економічним суб'єктам певну лінію поведінки. При заданою ціною конкуренція змушує підприємців, які прагнуть до максимізації прибутку, знижувати витрати виробництва, підвищувати якість продукції, впроваджувати досягнення НТП. Неефективні, нестійкі підприємства виявляються нежиттєздатними і безкомпромісно видаляються з ринку.
2. Способи калькулювання собівартості продукції
Калькулювання собівартості продукції представляє заключний етап виробничого обліку. Важливість цього етапу зумовлюється тим, що на підставі даних про фактичну собівартість продукції оцінюється виконання прийнятого підприємством завдання за собівартістю, аналізуються причини відхилень від цих завдань, виявляються можливості подальшого успіху в діяльності підприємства. Крім того, дані про фактичну собівартість виробів використовуються при плануванні собівартості і під час визначення ціни. Тому до калькулювання собівартості продукції пред'являються високі вимоги.
У свою чергу калькулювання собівартості продукції, робіт та послуг можна підрозділити на три етапи. На першому з них обчислюється собівартість всієї випущеної продукції в цілому, в другому - фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьому - собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги.
Насправді процес калькулювання собівартості продукції є більш складним і чергується з процесом обліку витрат.
Всю сукупність застосовуваних способів обчислення собівартості об'єкта калькулювання і одиниці продукції можна звести до шести способів: нормативний спосіб калькулювання, спосіб підсумовування витрат, спосіб обчислення витрат на побічну продукцію, спосіб пропорційного розподілу витрат, спосіб прямого розрахунку, комбінований спосіб калькулювання.
Нормативний спосіб - складова частина нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Передумовами застосування цього способу є складання калькуляції нормативної собівартості одиниці продукції, що випускається, документування та облік відхилень від діючих норм і нормативів.
Спосіб підсумовування витрат полягає в тому, що собівартість об'єкта калькулювання або одиниці продукції (роботи, послуги) визначаються шляхом підсумовування витрат по окремих частин виробу або процесів його виготовлення. Цей спосіб застосовується передусім у виробництвах, де облік витрат ведеться попроцессном методом.
Спосіб виключення витрат на побічну продукцію полягає в тому, що отримані в комплексному виробництві продукти поділяються на основні та побічні. Щоб визначити собівартість основної продукції, на побічні продукти калькуляція не складається, а витрати по цих продуктах виключаються з витрат за заздалегідь встановленими цінами. Цей спосіб одержав широке поширення на підприємствах кольорової металургії, нафтопереробної, хімічної та деяких інших галузей промисловості. За своїм змістом він порівняно простий. Труднощі полягають у визначенні відповідної твердої оцінки побічної продукції і відходів. Спосіб виключення витрат доцільно застосовувати в тих випадках, коли можна точно визначити основну та побічну продукцію і коли вартість побічної продукції по відношенню до загальної суми витрат незначна.
Спосіб пропорційного розподілу витрат застосовується для калькулювання собівартості продукції в умовах одночасного виробництва декількох видів або ж при обліку витрат по групах однорідних виробів у випадках, коли пряме віднесення витрат на конкретний виріб не можливо. Сутність способу полягає в тому, що витрати на окремі види виробів розподіляють пропорційно економічно обгрунтованого балансу.
Спосіб прямого розрахунку найбільш простий і достовірний і полягає в поділі всіх витрат на виріб і за статтями калькуляції на кількість одиниць випущених виробів. Він застосовується у виробництвах, де випускаються вироби одного виду або декілька виробів, якщо технологічно можливо вести облік витрат по кожному виробу окремо.
Комбінований спосіб застосовується для обчислення собівартості об'єкта або одиниці продукції в тих випадках, коли калькулювання одним з перерахованих способів здійснити неможливо. Комбінований спосіб, отже, являє собою поєднання кількох способів.
Калькулювання собівартості продукції є об'єктивно необхідним процесом при управлінні виробництвом.
Функціонуючі раніше калькуляційні системи переслідували одну мету - оцінить запаси готової продукції та напівфабрикатів власного виробництва, що необхідно для внутрішньовиробничих цілей і для складання зовнішньої звітності, а також для визначення прибутку. Сучасні системи калькулювання більш збалансовані. Інформація, що міститься в них інформація дозволяє не тільки вирішувати традиційні завдання, але і прогнозувати економічні наслідки таких ситуацій, як:
- Доцільність подальшого випуску продукції;
- Встановлення оптимальної ціни на продукцію;
- Оптимізація асортименту продукції, що випускається;
- Доцільність оновлення діючої технології і верстатного парку;
- Оцінка якості роботи управлінського персоналу.
Завдання 41
Визначте повну собівартість одиниці товару, прибуток, відпускну, оптово-відпускну ціну
Рішення
1. Виробнича собівартість одиниці продукції:
28,12 +8,44 = 36,56 руб.
2. Позавиробничі витрати:
36,56 * 1,3 / 100 = 0,48 руб.
3. Повна собівартість одиниці продукції:
36,56 +0,48 = 37,04 руб.
4. Прибуток:
37,04 * 20/100 = 7,41 руб.
5. Оптова ціна підприємства:
37,04 +7,41 = 44,45 руб.
6. Податок на додану вартість:
44,45 * 10/100 = 4,45 руб.
7. Відпускна ціна за одиницю продукції:
44,45 +4,45 = 48,9 руб.
8. Рівень оптової надбавки до оптово-відпускної ціни:
16,94 +2,5 +10 * (16,94 +2,5) / 100 = 21,38%
9. Рівень оптової надбавки до відпускної ціни:
21,38 / (100-21,38) * 100 = 21,38 / 78,62 * 100 = 27,19%
10. Сума оптової надбавки:
48,9 * 27,19 / 100 = 13,30 руб.
11. Оптово-відпускна ціна:
48,9 +13,30 = 62,2 руб.
Відповідь: повна собівартість одиниці товару дорівнює 37,04 руб., Прибуток - 7,41 руб., Відпускна ціна - 48,9 руб., Оптово-відпускна ціна - 62,2 руб.
Завдання 52
Визначте ступінь обгрунтованості роздрібної ціни і вигідність комерційної угоди, обгрунтуйте роздрібну ціну на основі даних табл. 1.
Запропонуйте кілька варіантів вирішення ситуації, що склалася.
Рішення
1. Розмір торговельної надбавки у відсотках до роздрібної ціни:
15,36 +5 +10 * (15,36 +5) / 100 = 22,40%
2. Розмір торговельної надбавки у відсотках до відпускної ціни:
22,40 / (100-22,40) * 100% = 28,87%
3. Сума торгової надбавки:
18 * 28,87 / 100 = 5,20 руб.
4. Роздрібна ціна за 1 кг риби:
18 +5,20 = 23,20 руб.
Можливість вести грамотну цінову політику - запорука успішного бізнесу. Дуже важливо вміти вчасно знизити ціну, що б вона була рівноважної, могла покривати витрати підприємства і приносити прибуток і могла дозволити товару бути на ринку конкурентно здатною.
Завдання 60
Складіть калькуляцію і визначте ціну страви «Биточки з гарніром» (табл.1). Обгрунтуйте розмір націнки для їдальні, виходячи з наступних даних: рівень витрат виробництва та обігу - 22,12%, рівень прибутку - 4,5% до обороту в продажних цінах, середньозважена ставка ПДВ - 15,6%.
Таблиця 1. Рецептура страви «Биточки з гарніром»
Сіль і спеції на 100 порцій - 5,60 руб.
Для обгрунтування продажної ціни страви зробіть розрахунки у зазначеній послідовності:
1. Визначте норму витрати продуктів по кожному виду на 100 порцій, кг;
2. Розрахуйте продажну ціну за 1 кг за основною формулою:
ПЦ = Цп + Ун,
де ПЦ - продажна ціна за 1 кг продуктів;
Цп - ціна придбання продуктів;
Ун - рівень націнки,%.
3. Визначте вартість сировинного набору у продажних цінах:
Сп = ΣН ▪ Пц,
де Сн - вартість сировинного набору;
Н - норма витрати продуктів на 100 порцій, кг;
Пц - продажна ціна за 1 кг ;
4. Продажну ціну страви розрахуйте наступним чином:
ПЦБ = Сп + Сс/100,
де ПЦБ - продажна ціна страви;
Сс - вартість солі і спецій на 100 порцій.
Рішення
1порція = 250 грам
на 100 порцій
ПЦ = Цп + Ун
Ун = 22,12 +4,5 + 15,6 (22,12 +4,5) / 100 = 30,77%
Розмір торговельної надбавки у відсотках до відпускної ціни:
(30,77 / (100-30,77)) * 100% = 44,45%;
Сума торгової надбавки:
5,15 * 4 * 44,45 / 100 = 9,16 руб.;
Роздрібна ціна за 1 порцію:
20,6 +9,16 = 29,76 руб.
Так як у 1 порції 250 грам то 1 кг порції дорівнює 7,44 * 4 = 29,76 руб.
Сп = (5,6 +1,4 +1,7 +0,8 +0,5 +5,0 +10,0) * 29,76 = 744 руб.
ПЦБ = (744 +5,6) / 100 = 7,50
Бібліографічний список
1. Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку: Затверджено Постановою Уряду Російської Федерації від 5 серпня 1992р. № 552 / / Економіка і життя. - 1992. - № 33.
2. Валевич Р.П., Давидова Г.А Економіка торговельного підприємства. - Мінськ, 1996.
3. Ліпсіц І.В. Комерційне ціноутворення. - М.: БЕК, 1997.
4. Миколаєва Н.А. Особливості обліку витрат в умовах ринку: система «дірет-костинг». - М.: Фінанси і статистика, 1993.
5. Уткін Е.А. Ціни. Ціноутворення. Цінова політика. - М.: Тандем: ЕКМОС, 1997.
6. Ціни та ціноутворення / Під. ред. В.Є. Єсипова. - СПб.: Питер, 1999.
Контрольна робота № 1
Дисципліна ціноутворення
Ринкова ціна і собівартість продукції
Студент
Качан Тетяна Юріївна
Зміст
1. Механізм формування рівноважної ринкової ціни
2. Способи калькулювання собівартості продукції
3. Завдання 41
4. Завдання 52
5. Завдання 60
6. Бібліографічний список
1 Механізм формування рівноважної ринкової ціни
Ринкова ціна - найважливіший інформаційний сигнал, який координує дії господарюючих суб'єктів і дозволяє найбільш ефективно розподіляти обмежені ресурси суспільства. Криві попиту та пропозиції показують, яку кількість товару покупці готові купити, а продавці готові продати при кожному можливому рівні цін.
Щоб визначити, як встановлюється фактична ринкова ціна, треба розглянути взаємодію попиту і пропозиції (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 Шкала попиту і пропозиції та ринкова рівновага
З наведених даних видно, що при ціні 8 ден. од. продавці готові запропонувати 45 од. продукції, але покупці за такою ціною готові купити лише 15 од. Виникає надлишок в 30 од. У цих умовах покупець знаходиться у більш сприятливому становищі. Це ринок покупців. Щоб продати свою продукцію, продавці змушені знизити ціну. Аналогічна ситуація виникає і при ціні, що дорівнює 6 ден. од. Коли попит перевищує пропозицію, виникає дефіцит, і в більш сприятливому становищі знаходиться продавець. Це ринок продавців. При ціні, що дорівнює 3 ден. од., покупці готові купити 40 од. продукції, але продавці за такою ціною продадуть лише 20 од. Утворюється дефіцит. Перевищення попиту над пропозицією веде до зростання ціни. Аналогічна ситуація виникає і в разі, якщо ціна дорівнює 2 грош. од.
Тільки при ціні, що дорівнює 4 ден. од., попит в точності дорівнює пропозиції, тобто досягнуто ринкова рівновага. Це означає, що обсяг пропонованих і обсяг товарів, що купуються збігаються, досягається найбільший обсяг обороту, і жоден з учасників ринку не зацікавлений в тому, щоб мінялася діюча ціна. Ціна, за якої попит дорівнює пропозиції і яка не виявляє тенденції до зростання або зниження, називається ціною ринкової рівноваги (Pe), а відповідний їй обсяг продаваних і товарів, що купуються - рівноважним обсягом (Qe). Побудувавши на підставі даних таблиці 1.1 на одному графіку криві попиту та пропозиції, можна переконатися, що урівноважує ринкова ціна відповідає точці перетину кривих попиту і пропозиції (рис.1.1).
Рис. 1.1. Ринкова рівновага
При ціні рівноваги попит дорівнює пропозиції і рівноважний обсяг дорівнює. Особливість ринкового механізму така, що ринок автоматично підтримує рівновагу: взаємодія попиту і пропозиції коригує (змінює) ціну до такого рівня, при якому величина попиту і величина пропозиції збігаються. Якщо на ринку встановлюється ціна вище рівноважної Q1Q2, то пропозиція більше попиту і виникає надлишок, рівний Q1Q2. Продавці не можуть реалізувати свою продукцію і змушені знижувати ціну, тим самим підвищуючи попит і скорочуючи пропозицію до тих пір, поки не буде досягнута рівновага. При ціні нижче рівноважної P2 попит більше пропозиції і виникає дефіцит, рівний Q3Q4, який породжує конкуренцію між покупцями. Вони готові платити більш високу ціну, ціна зростає, в результаті чого попит скорочується, а пропозиція збільшується. Ринок рухається до рівноваги. Ринок є саморегулюючим системою, здатної автоматично відновлювати порушену рівновагу. Здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, знову повертатися до рівноваги під впливом внутрішніх сил називається стійкістю, або стабільність, ринку. Рівновага, встановлюється, на ринку одного товару - це часткове ринкова рівновага. Поряд з цим існує поняття загальної ринкової рівноваги - одночасне досягнення рівноваги на всіх ринках (ринках благ і ринках ресурсів). Загальна ринкова рівновага фактично означає відповідність між обсягом національного виробництва і купівельною спроможністю всіх господарюючих суб'єктів. Досягнення загальної ринкової рівноваги - проблема макроекономічна.
Ціна - це грошове вираження вартості товару. В основі ціни лежить вартість товару, тобто суспільно необхідні витрати на його виробництво.
Основні функції ціни:
· Врівноважує - ринкова ціна встановлює відповідність між потребами суспільства і ресурсами, що використовуються для задоволення цих потреб;
· Інформаційна - через постійно мінливі ціни ринок інформує покупців і виробників про кількість, якість, асортимент, надлишку або дефіциті товарів і послуг, що пропонуються ринком, спонукаючи їх до відповідних дій;
· Регулююча - ціна робить регулюючий вплив на виробництво. Збільшення попиту веде до зростання ціни і відповідного збільшення виробництва, падіння попиту - до зниження ціни і відповідному скороченню виробництва.
· Стимулююча - ціна наказує економічним суб'єктам певну лінію поведінки. При заданою ціною конкуренція змушує підприємців, які прагнуть до максимізації прибутку, знижувати витрати виробництва, підвищувати якість продукції, впроваджувати досягнення НТП. Неефективні, нестійкі підприємства виявляються нежиттєздатними і безкомпромісно видаляються з ринку.
2. Способи калькулювання собівартості продукції
Калькулювання собівартості продукції представляє заключний етап виробничого обліку. Важливість цього етапу зумовлюється тим, що на підставі даних про фактичну собівартість продукції оцінюється виконання прийнятого підприємством завдання за собівартістю, аналізуються причини відхилень від цих завдань, виявляються можливості подальшого успіху в діяльності підприємства. Крім того, дані про фактичну собівартість виробів використовуються при плануванні собівартості і під час визначення ціни. Тому до калькулювання собівартості продукції пред'являються високі вимоги.
У свою чергу калькулювання собівартості продукції, робіт та послуг можна підрозділити на три етапи. На першому з них обчислюється собівартість всієї випущеної продукції в цілому, в другому - фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьому - собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги.
Насправді процес калькулювання собівартості продукції є більш складним і чергується з процесом обліку витрат.
Всю сукупність застосовуваних способів обчислення собівартості об'єкта калькулювання і одиниці продукції можна звести до шести способів: нормативний спосіб калькулювання, спосіб підсумовування витрат, спосіб обчислення витрат на побічну продукцію, спосіб пропорційного розподілу витрат, спосіб прямого розрахунку, комбінований спосіб калькулювання.
Нормативний спосіб - складова частина нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Передумовами застосування цього способу є складання калькуляції нормативної собівартості одиниці продукції, що випускається, документування та облік відхилень від діючих норм і нормативів.
Спосіб підсумовування витрат полягає в тому, що собівартість об'єкта калькулювання або одиниці продукції (роботи, послуги) визначаються шляхом підсумовування витрат по окремих частин виробу або процесів його виготовлення. Цей спосіб застосовується передусім у виробництвах, де облік витрат ведеться попроцессном методом.
Спосіб виключення витрат на побічну продукцію полягає в тому, що отримані в комплексному виробництві продукти поділяються на основні та побічні. Щоб визначити собівартість основної продукції, на побічні продукти калькуляція не складається, а витрати по цих продуктах виключаються з витрат за заздалегідь встановленими цінами. Цей спосіб одержав широке поширення на підприємствах кольорової металургії, нафтопереробної, хімічної та деяких інших галузей промисловості. За своїм змістом він порівняно простий. Труднощі полягають у визначенні відповідної твердої оцінки побічної продукції і відходів. Спосіб виключення витрат доцільно застосовувати в тих випадках, коли можна точно визначити основну та побічну продукцію і коли вартість побічної продукції по відношенню до загальної суми витрат незначна.
Спосіб пропорційного розподілу витрат застосовується для калькулювання собівартості продукції в умовах одночасного виробництва декількох видів або ж при обліку витрат по групах однорідних виробів у випадках, коли пряме віднесення витрат на конкретний виріб не можливо. Сутність способу полягає в тому, що витрати на окремі види виробів розподіляють пропорційно економічно обгрунтованого балансу.
Спосіб прямого розрахунку найбільш простий і достовірний і полягає в поділі всіх витрат на виріб і за статтями калькуляції на кількість одиниць випущених виробів. Він застосовується у виробництвах, де випускаються вироби одного виду або декілька виробів, якщо технологічно можливо вести облік витрат по кожному виробу окремо.
Комбінований спосіб застосовується для обчислення собівартості об'єкта або одиниці продукції в тих випадках, коли калькулювання одним з перерахованих способів здійснити неможливо. Комбінований спосіб, отже, являє собою поєднання кількох способів.
Калькулювання собівартості продукції є об'єктивно необхідним процесом при управлінні виробництвом.
Функціонуючі раніше калькуляційні системи переслідували одну мету - оцінить запаси готової продукції та напівфабрикатів власного виробництва, що необхідно для внутрішньовиробничих цілей і для складання зовнішньої звітності, а також для визначення прибутку. Сучасні системи калькулювання більш збалансовані. Інформація, що міститься в них інформація дозволяє не тільки вирішувати традиційні завдання, але і прогнозувати економічні наслідки таких ситуацій, як:
- Доцільність подальшого випуску продукції;
- Встановлення оптимальної ціни на продукцію;
- Оптимізація асортименту продукції, що випускається;
- Доцільність оновлення діючої технології і верстатного парку;
- Оцінка якості роботи управлінського персоналу.
Завдання 41
Визначте повну собівартість одиниці товару, прибуток, відпускну, оптово-відпускну ціну
| Елементи ціноутворення | Кондитерські вироби, кг |
| Прямі витрати на виробництво продукції, грн. | 28,12 |
| Загальновиробничі і цехові витрати, руб. | 8,44 |
| Позавиробничі витрати у відсотках до виробничої собівартості | 1,3 |
| Прибуток підприємства у відсотках до повної собівартості | 20 |
| Рівень витрат обігу в оптовій торгівлі,% | 16,94 |
| Рівень рентабельності в оптовій торгівлі,% | 2,5 |
1. Виробнича собівартість одиниці продукції:
28,12 +8,44 = 36,56 руб.
2. Позавиробничі витрати:
36,56 * 1,3 / 100 = 0,48 руб.
3. Повна собівартість одиниці продукції:
36,56 +0,48 = 37,04 руб.
4. Прибуток:
37,04 * 20/100 = 7,41 руб.
5. Оптова ціна підприємства:
37,04 +7,41 = 44,45 руб.
6. Податок на додану вартість:
44,45 * 10/100 = 4,45 руб.
7. Відпускна ціна за одиницю продукції:
44,45 +4,45 = 48,9 руб.
8. Рівень оптової надбавки до оптово-відпускної ціни:
16,94 +2,5 +10 * (16,94 +2,5) / 100 = 21,38%
9. Рівень оптової надбавки до відпускної ціни:
21,38 / (100-21,38) * 100 = 21,38 / 78,62 * 100 = 27,19%
10. Сума оптової надбавки:
48,9 * 27,19 / 100 = 13,30 руб.
11. Оптово-відпускна ціна:
48,9 +13,30 = 62,2 руб.
Відповідь: повна собівартість одиниці товару дорівнює 37,04 руб., Прибуток - 7,41 руб., Відпускна ціна - 48,9 руб., Оптово-відпускна ціна - 62,2 руб.
Завдання 52
Визначте ступінь обгрунтованості роздрібної ціни і вигідність комерційної угоди, обгрунтуйте роздрібну ціну на основі даних табл. 1.
| Показники | Риба |
| Відпускна ціна за | 18 |
| Роздрібна ціна, встановлена в магазині, руб. | 22 |
| Рівень витрат обігу,% | 15,36 |
| Розрахункова рентабельність,% | 5,0 |
Рішення
1. Розмір торговельної надбавки у відсотках до роздрібної ціни:
15,36 +5 +10 * (15,36 +5) / 100 = 22,40%
2. Розмір торговельної надбавки у відсотках до відпускної ціни:
22,40 / (100-22,40) * 100% = 28,87%
3. Сума торгової надбавки:
18 * 28,87 / 100 = 5,20 руб.
4. Роздрібна ціна за
18 +5,20 = 23,20 руб.
Можливість вести грамотну цінову політику - запорука успішного бізнесу. Дуже важливо вміти вчасно знизити ціну, що б вона була рівноважної, могла покривати витрати підприємства і приносити прибуток і могла дозволити товару бути на ринку конкурентно здатною.
Завдання 60
Складіть калькуляцію і визначте ціну страви «Биточки з гарніром» (табл.1). Обгрунтуйте розмір націнки для їдальні, виходячи з наступних даних: рівень витрат виробництва та обігу - 22,12%, рівень прибутку - 4,5% до обороту в продажних цінах, середньозважена ставка ПДВ - 15,6%.
Таблиця 1. Рецептура страви «Биточки з гарніром»
| Найменування продуктів | Норма витрати на одну порцію, г | Ціна надходження | Ціна продуктів на одну порцію, руб |
| Яловичина | 56 | 26,00 | 1,47 |
| Хліб | 14 | 5,90 | 0,08 |
| Молоко | 17 | 5,70 | 0,10 |
| Сухарі панірувальні | 8 | 7,20 | 0,06 |
| Жир фритюрний | 5 | 35,0 | 0,18 |
| Соус | 50 | 28 | 1,40 |
| Гарнір (картопля «фрі») | 100 | 18,60 | 1,86 |
| Разом | 5,15 |
Для обгрунтування продажної ціни страви зробіть розрахунки у зазначеній послідовності:
1. Визначте норму витрати продуктів по кожному виду на 100 порцій, кг;
2. Розрахуйте продажну ціну за
ПЦ = Цп + Ун,
де ПЦ - продажна ціна за
Цп - ціна придбання продуктів;
Ун - рівень націнки,%.
3. Визначте вартість сировинного набору у продажних цінах:
Сп = ΣН ▪ Пц,
де Сн - вартість сировинного набору;
Н - норма витрати продуктів на 100 порцій, кг;
Пц - продажна ціна за
4. Продажну ціну страви розрахуйте наступним чином:
ПЦБ = Сп + Сс/100,
де ПЦБ - продажна ціна страви;
Сс - вартість солі і спецій на 100 порцій.
Рішення
1порція =
на 100 порцій
| Найменування продуктів | Норма витрати на 100 порції, г |
| Яловичина | 5600 |
| Хліб | 1400 |
| Молоко | 1700 |
| Сухарі панірувальні | 800 |
| Жир фритюрний | 500 |
| Соус | 5000 |
| Гарнір (картопля «фрі») | 10000 |
Ун = 22,12 +4,5 + 15,6 (22,12 +4,5) / 100 = 30,77%
Розмір торговельної надбавки у відсотках до відпускної ціни:
(30,77 / (100-30,77)) * 100% = 44,45%;
Сума торгової надбавки:
5,15 * 4 * 44,45 / 100 = 9,16 руб.;
Роздрібна ціна за 1 порцію:
20,6 +9,16 = 29,76 руб.
Так як у 1 порції
Сп = (5,6 +1,4 +1,7 +0,8 +0,5 +5,0 +10,0) * 29,76 = 744 руб.
ПЦБ = (744 +5,6) / 100 = 7,50
Бібліографічний список
1. Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку: Затверджено Постановою Уряду Російської Федерації від 5 серпня 1992р. № 552 / / Економіка і життя. - 1992. - № 33.
2. Валевич Р.П., Давидова Г.А Економіка торговельного підприємства. - Мінськ, 1996.
3. Ліпсіц І.В. Комерційне ціноутворення. - М.: БЕК, 1997.
4. Миколаєва Н.А. Особливості обліку витрат в умовах ринку: система «дірет-костинг». - М.: Фінанси і статистика, 1993.
5. Уткін Е.А. Ціни. Ціноутворення. Цінова політика. - М.: Тандем: ЕКМОС, 1997.
6. Ціни та ціноутворення / Під. ред. В.Є. Єсипова. - СПб.: Питер, 1999.