Рекомендації застосовуються для цілей забезпечення цивільного обороту при визначенні ринкової вартості таких об'єктів оцінки:
виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції, виконуваних робіт або послуг, у тому числі виключних прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування, програми для ЕОМ і бази даних, топології інтегральних мікросхем, селекційні досягнення, твори науки, літератури чи мистецтва та інші;
прав на секрети виробництва (ноу-хау);
прав на результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції, виконуваних робіт або послуг, переданих за договором, у тому числі за ліцензійним договором, авторським договором, договором про передачу прав на використання топології інтегральних мікросхем, програми для ЕОМ чи бази даних, іншим договором.
II. Методичні засади визначення ринкової вартості інтелектуальної власності
При визначенні ринкової вартості інтелектуальної власності слід керуватися наступними методичними основами:
ринкову вартість мають об'єкти оцінки, здатні задовольняти конкретні потреби при їх використанні протягом певного періоду часу (принцип корисності);
ринкова вартість об'єкта оцінки залежить від попиту і пропозиції на ринку і характеру конкуренції продавців і покупців (принцип попиту і пропозиції);
ринкова вартість об'єкта оцінки не може перевищувати найбільш вірогідні витрати на придбання об'єкта еквівалентної корисності (принцип заміщення);
ринкова вартість об'єкта оцінки залежить від очікуваної величини, тривалості та ймовірності отримання доходів (вигод), які можуть бути отримані за певний період часу при найбільш ефективному його використанні (принцип очікування);
ринкова вартість об'єкта оцінки змінюється в часі і визначається на конкретну дату (принцип зміни);
ринкова вартість об'єкта оцінки залежить від зовнішніх чинників, що визначають умови їх використання, наприклад, обумовлених дією ринкової інфраструктури, міжнародного та національного законодавства, політикою держави в галузі інтелектуальної власності, можливістю і ступенем правового захисту та інших (принцип зовнішнього впливу);
ринкова вартість інтелектуальної власності визначається виходячи з найбільш ймовірного використання інтелектуальної власності, що є реалізованим, економічно виправданим, відповідним вимогам законодавства, фінансово здійсненним і в результаті якого розрахункова величина вартості інтелектуальної власності буде максимальною (принцип найбільш ефективного використання). Найбільш ефективне використання інтелектуальної власності може не збігатися з її поточним використанням.
При визначенні ринкової вартості інтелектуальної власності слід враховувати:
нематеріальний, унікальний характер об'єкта оцінки;
поточне використання об'єкта інтелектуальної власності;
можливі галузі використання, найбільш вірогідну ємність і частку ринку, витрати на виробництво і реалізацію продукції, що випускається з використанням об'єкта інтелектуальної власності, об'єм і тимчасову структуру інвестицій, необхідних для освоєння і використання об'єкту інтелектуальної власності в тій або іншій галузі;
ризики освоєння і використання об'єкту інтелектуальної власності в різних галузях, у тому числі ризики недосягнення технічних, економічних, експлуатаційних і екологічних характеристик, ризики недобросовісної конкуренції та інші;
стадії розробки і промислового освоєння об'єкту інтелектуальної власності;
можливість і ступінь правового захисту;
обсяг переданих прав та інших умов договорів про створення та використання об'єкта інтелектуальної власності;
спосіб виплати винагороди за використання об'єкта інтелектуальної власності;
інші фактори.
III. Підходи до оцінки інтелектуальної власності
При оцінці ринкової вартості інтелектуальної власності оцінювач зобов'язаний використовувати (або обгрунтувати відмову від використання) дохідний, порівняльний і витратний підходи до оцінки. Оцінювач має право самостійно визначати в рамках кожного з підходів конкретні методи оцінки. При цьому враховується обсяг і достовірність ринкової інформації, доступної для використання того чи іншого методу.
1. Використання дохідного підходу
Використання дохідного підходу здійснюється за умови можливості отримання доходів (вигод) від використання інтелектуальної власності.
Доходом від використання інтелектуальної власності є різниця за певний період часу між грошовими надходженнями і грошовими виплатами (далі - грошовий потік), що отримується правовласником за надане право використання інтелектуальної власності.
Основними формами грошових надходжень є платежі за надане право використання інтелектуальної власності, наприклад, роялті, паушальні платежі та інші.
Величина платежів за надане право використання інтелектуальної власності розраховується на основі найбільш вірогідного значення, яке може скластися, коли сторони угоди діють розумно, розташовуючи всією необхідною інформацією, а на величині платежів не відображаються будь-які надзвичайні обставини.
Основними формами вигід від використання інтелектуальної власності є:
економія витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) та / або на інвестиції в основні та оборотні кошти, в тому числі фактичне зниження витрат, відсутність витрат на отримання права використання інтелектуальної власності (наприклад, відсутність ліцензійних платежів, відсутність необхідності виділення з прибутку найбільш вірогідної частки ліцензіара);
збільшення ціни одиниці продукції (робіт, послуг);
збільшення фізичного обсягу продажів своєї продукції (робіт, послуг);
зниження виплат податків і (або) інших обов'язкових платежів;
скорочення платежів в рахунок обслуговування боргу;
зниження ризику отримання грошового потоку від використання об'єкта оцінки;
поліпшення тимчасової структури грошового потоку від використання об'єкта оцінки;
різні комбінації зазначених форм.
Вигоди від використання оцінюваної інтелектуальної власності визначаються на основі прямого зіставлення величини, ризику і часу отримання грошового потоку від використання інтелектуальної власності з величиною, ризиком і часом отримання грошового потоку, який отримав би правовласник, при невикористанні інтелектуальної власності.
Визначення ринкової вартості інтелектуальної власності з використанням дохідного підходу здійснюється шляхом дисконтування або капіталізації грошових потоків від використання інтелектуальної власності.
Для об'єктів оцінки, що приносять за рівні періоди часу грошові потоки від використання інтелектуальної власності, не рівні за величиною між собою, величина вартості визначається шляхом дисконтування майбутніх грошових потоків від використання інтелектуальної власності.
Визначення ринкової вартості інтелектуальної власності, засноване на дисконтуванні, включає такі основні процедури:
визначення величини і тимчасової структури грошових потоків, що створюються використанням інтелектуальної власності;
визначення величини відповідної ставки дисконтування;
розрахунок ринкової вартості інтелектуальної власності шляхом дисконтування всіх грошових потоків, пов'язаних з використанням інтелектуальної власності.
При цьому під дисконтуванням розуміється процес приведення всіх майбутніх грошових потоків від використання інтелектуальної власності до дати проведення оцінки за певною оцінювачем ставкою дисконтування.
При розрахунку ставки дисконтування для грошових потоків, що створюються оцінюваною інтелектуальною власністю, слід враховувати: безризикову ставку віддачі на капітал; величину премії за ризик, пов'язаний з інвестуванням капіталу у придбання оцінюваної інтелектуальної власності; ставки віддачі на капітал аналогічних за рівнем ризику інвестицій.
При цьому безризикова ставка віддачі на капітал визначається як ставка віддачі при найменш ризикований вкладенні капіталу (наприклад, ставка прибутковості по депозитах банків вищої категорії надійності або ставка прибутковості до погашення за державними цінними паперами).
Для об'єктів оцінки, що приносять за рівні періоди часу грошові потоки від використання інтелектуальної власності, рівні за величиною між собою або змінюються однаковими темпами, величина вартості визначається шляхом капіталізації майбутніх грошових потоків від використання інтелектуальної власності.
Визначення ринкової вартості інтелектуальної власності, засноване на капіталізації, включає такі основні процедури:
визначення грошових потоків, що створюються використанням інтелектуальної власності;
визначення величини відповідної ставки капіталізації грошових потоків від використання інтелектуальної власності;
розрахунок ринкової вартості інтелектуальної власності шляхом капіталізації грошових потоків від використання інтелектуальної власності.
Під капіталізацією розуміється визначення на дату проведення оцінки вартості всіх майбутніх рівних між собою чи змінюються з однаковим темпом величин грошових потоків від використання інтелектуальної власності за рівні періоди часу. Розрахунок проводиться шляхом ділення величини грошового потоку від використання інтелектуальної власності за перший після дати проведення оцінки період на певну оцінювачем відповідну ставку капіталізації.
При розрахунку ставки капіталізації для грошових потоків, що створюються оцінюваною інтелектуальною власністю, слід враховувати: величину ставки дисконтування (віддачі на капітал); найбільш вірогідний темп зміни грошових потоків від використання інтелектуальної власності і найбільш ймовірне зміна її вартості (наприклад, при зменшенні вартості інтелектуальної власності в зв'язку зі скороченням строку її корисного використання - враховувати повернення капіталу, інвестованого в придбання інтелектуальної власності).
Ставка капіталізації для грошових потоків, що створюються оцінюваною інтелектуальною власністю, може визначатися шляхом ділення величини грошового потоку, створюваного аналогічної інтелектуальною власністю, на її ціну.
2. Використання порівняльного підходу
Використання порівняльного підходу здійснюється за наявності достовірної та доступної інформації про ціни аналогів об'єкта оцінки (далі - аналог) і дійсні умови угод з ними. При цьому може використовуватися інформація про ціни угод, пропозицій і попиту.
Визначення ринкової вартості інтелектуальної власності з використанням порівняльного підходу здійснюється шляхом коригування цін аналогів, що згладжує їх відмінність від оцінюваної інтелектуальної власності.
Визначення ринкової вартості з використанням порівняльного підходу включає такі основні процедури:
визначення елементів, за якими здійснюється порівняння об'єкта оцінки з аналогами (далі - елементів порівняння);
визначення по кожному з елементів порівняння характеру і ступеня відмінностей кожного аналога від оцінюваної інтелектуальної власності;
визначення по кожному з елементів порівняння коригувань цін аналогів, відповідних характеру і ступеня відмінностей кожного аналога від оцінюваної інтелектуальної власності;
коригування щодо кожного з елементів порівняння цін кожного аналога, що згладжує їх відмінності від оцінюваної інтелектуальної власності;
розрахунок ринкової вартості інтелектуальної власності шляхом обгрунтованого узагальнення скоригованих цін аналогів.
До елементів порівняння належать чинники вартості об'єкта оцінки (фактори, зміна яких впливає на ринкову вартість об'єкта оцінки) і що склалися на ринку характеристики операцій з інтелектуальною власністю.
Найбільш важливими елементами порівняння, як правило, є:
обсяг оцінюваних майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності;
умови фінансування операцій з інтелектуальною власністю (співвідношення власних і позикових коштів, умови надання позикових коштів);
зміна цін на інтелектуальну власність за період з дати укладання угоди з аналогом до дати проведення оцінки;
галузь, в якій були або будуть використані об'єкти інтелектуальної власності;
територія, на яку поширюється дія прав, що надаються;
фізичні, функціональні, технологічні, економічні характеристики аналогічних з оцінюваним об'єктом;
попит на продукцію, яка може вироблятися або реалізовуватися з використанням інтелектуальної власності;
наявність конкуруючих пропозицій;
відносний обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), виробленої з використанням інтелектуальної власності;
строк корисного використання інтелектуальної власності;
рівень витрат на освоєння інтелектуальної власності;
умови платежу при здійсненні операцій з інтелектуальною власністю;
обставини здійснення угод з інтелектуальною власністю.
Величини коригувань цін визначаються, як правило, наступним чином:
прямим попарним зіставленням цін аналогів, що відрізняються один від одного тільки по одному елементу порівняння, і визначенням на базі отриманої таким чином інформації коригування по даному елементу порівняння;
прямим попарним зіставленням доходу (вигоди) двох аналогів, що відрізняються один від одного тільки по одному елементу порівняння, і визначення шляхом капіталізації різниці в доходах коригування по даному елементу порівняння;
шляхом визначення витрат, пов'язаних зі зміною характеристики елемента порівняння, за яким аналог відрізняється від об'єкта оцінки;
експертним обгрунтуванням коригувань цін аналогів.
3. Використання витратного підходу
Використання витратного підходу здійснюється за наявності можливості відтворення або заміщення об'єкта оцінки.
Витратний підхід до оцінки інтелектуальної власності заснований на визначенні витрат, необхідних для відтворення або заміщення об'єкта оцінки з урахуванням його зносу.
Визначення ринкової вартості з використанням витратного підходу включає такі основні процедури:
визначення суми витрат на створення нового об'єкта, аналогічного об'єкту оцінки;
визначення величини зносу об'єкта оцінки по відношенню до нового аналогічного об'єкту оцінки;
розрахунок ринкової вартості об'єкта оцінки шляхом вирахування з суми витрат на створення нового об'єкта, аналогічного об'єкту оцінки, величини зносу об'єкта оцінки.
Сума витрат на створення нового об'єкта, аналогічного об'єкту оцінки, включає в себе прямі та непрямі витрати, пов'язані зі створенням інтелектуальної власності і приведенням її у стан, придатний до використання, а також прибуток інвестора - величину найбільш ймовірного винагороди за інвестування капіталу у створення інтелектуальної власності .
Сума витрат на створення нового об'єкта, аналогічного оцінюваному об'єкту інтелектуальної власності, може бути визначена шляхом індексації фактично понесених у минулому правовласником витрат на створення оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності або шляхом калькулювання в цінах і тарифах, що діють на дату оцінки, усіх ресурсів (елементів витрат), необхідних для створення аналогічного об'єкта інтелектуальної власності. При проведенні індексації слід керуватися індексами зміни цін за елементами витрат. При відсутності доступної достовірної інформації про індекси зміни цін за елементами витрат можливе використання індексів зміни цін по відповідних галузях промисловості або інших відповідних індексов.Прібиль інвестора може бути розрахована виходячи із ставок віддачі на капітал при його найбільш ймовірне аналогічному за рівнем ризику інвестування і періоду часу, необхідного для створення оцінюваної інтелектуальної власності.
Знос інтелектуальної власності може визначатися в цілому або на основі оцінки його складових частин - усувного і незворотного зносу.
Знос інтелектуальної власності в цілому може визначатися на основі оцінки строку корисного використання нового об'єкта, аналогічного об'єкту оцінки, і строку корисного використання існуючого об'єкта оцінки. При цьому строк корисного використання інтелектуальної власності може визначатися як термін, протягом якого право на використання інтелектуальної власності може бути передано за договором або як термін, протягом якого інтелектуальна власність може бути використана у власному виробництві (бізнесі) правовласника.
При цьому знос є устранімим, якщо витрати на його усунення менше, ніж збільшення вартості інтелектуальної власності в результаті його усунення.
Усувний знос, як правило, дорівнює витратам на його усунення (наприклад, витрат на модернізацію об'єкту інтелектуальної власності).
Непереборний знос, як правило, дорівнює дисконтованій або капіталізованої величиною майбутніх грошових потоків від використання інтелектуальної власності, які з найбільшою ймовірністю будуть недоотримані в результаті невідповідності функціональних, економічних, технічних та інших характеристик об'єкта оцінки сучасним вимогам і умовам ринку. При цьому визначення можливої величини недоотриманих грошових потоків може бути засноване на прямому зіставленні величини грошових потоків від використання оцінюваної інтелектуальної власності з величиною грошових потоків від використання її сучасного аналога або від використання її аналога, який не піддається негативному впливу зовнішніх чинників, що впливають на об'єкт оцінки.
IV. Загальні рекомендації з проведення оцінки
Оцінку вартості інтелектуальної власності рекомендується проводити відповідно до методичних основами використання різних підходів до оцінки інтелектуальної власності, наведеними вище.
Підсумкова величина вартості об'єкта оцінки визначається оцінювачем шляхом обгрунтованого узагальнення результатів розрахунку вартості інтелектуальної власності, отриманих при використанні різних підходів до оцінки.
Узагальнення результатів розрахунків здійснюється оцінювачем, як правило, на підставі обраних ним критеріїв узагальнення і встановлених пріоритетів критеріїв узагальнення шляхом порівняння між собою результатів розрахунків за кожним з критеріїв.
При оцінці оцінювач зобов'язаний використовувати інформацію, що забезпечує достовірність звіту про оцінку як документа, що містить відомості доказового значення. Обсяг використовуваної при оцінці інформації, вибір джерел інформації та порядок використання інформації визначаються оцінювачем.
Результати оцінки повинні бути оформлені у вигляді письмового звіту про оцінку.
Звіт про оцінку може містити додатки, склад яких визначається оцінювачем з урахуванням вимог, передбачених умовами договору про оцінку.
Всі матеріали звіту про оцінку повинні бути спрямовані на обгрунтування вартості інтелектуальної власності. Слід уникати включення до звіту про оцінку матеріалів і інформації, не пов'язаних з визначенням вартості.
У звіт про оцінку вартості інтелектуальної власності рекомендується включати:
формулювання мети оцінки та планованого використання результатів оцінки;
опис припущень, обмежень і всіх можливих особливих обставин, умов, істотних для виконання оцінки та розуміння отриманих результатів;
опис об'єкта оцінки (область застосування, обсяг переданих прав, а також фізичні, функціональні, технологічні, економічні та інші характеристики);
опис правомірності використання оцінюваного об'єкта (за наявності правовстановлюючого документа зазначення його реквізитів);
опис продукції (робіт, послуг), вироблених з використанням оцінюваного об'єкту;
опис результатів аналізу ринку продукції (робіт, послуг), виробленої та реалізованої з використанням оцінюваного об'єкту;
опис джерел отримання доходів (вигод) від використання оцінюваного об'єкта;
опис застосовуваних у рамках використовуваних підходів методів оцінки та обгрунтування їх вибору;
розрахунки з застосуванням обраних методів оцінки;
визначення підсумкової величини ринкової вартості оцінюваного об'єкта.
Підсумкова величина вартості об'єкта оцінки повинна бути виражена в рублях у вигляді єдиної величини, якщо в договорі про оцінку не передбачено інше (наприклад, у договорі про оцінку може бути встановлено, що підсумкова величина вартості об'єкта оцінки виражається у вигляді діапазону величин).
виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції, виконуваних робіт або послуг, у тому числі виключних прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування, програми для ЕОМ і бази даних, топології інтегральних мікросхем, селекційні досягнення, твори науки, літератури чи мистецтва та інші;
прав на секрети виробництва (ноу-хау);
прав на результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції, виконуваних робіт або послуг, переданих за договором, у тому числі за ліцензійним договором, авторським договором, договором про передачу прав на використання топології інтегральних мікросхем, програми для ЕОМ чи бази даних, іншим договором.
II. Методичні засади визначення ринкової вартості інтелектуальної власності
При визначенні ринкової вартості інтелектуальної власності слід керуватися наступними методичними основами:
ринкову вартість мають об'єкти оцінки, здатні задовольняти конкретні потреби при їх використанні протягом певного періоду часу (принцип корисності);
ринкова вартість об'єкта оцінки залежить від попиту і пропозиції на ринку і характеру конкуренції продавців і покупців (принцип попиту і пропозиції);
ринкова вартість об'єкта оцінки не може перевищувати найбільш вірогідні витрати на придбання об'єкта еквівалентної корисності (принцип заміщення);
ринкова вартість об'єкта оцінки залежить від очікуваної величини, тривалості та ймовірності отримання доходів (вигод), які можуть бути отримані за певний період часу при найбільш ефективному його використанні (принцип очікування);
ринкова вартість об'єкта оцінки змінюється в часі і визначається на конкретну дату (принцип зміни);
ринкова вартість об'єкта оцінки залежить від зовнішніх чинників, що визначають умови їх використання, наприклад, обумовлених дією ринкової інфраструктури, міжнародного та національного законодавства, політикою держави в галузі інтелектуальної власності, можливістю і ступенем правового захисту та інших (принцип зовнішнього впливу);
ринкова вартість інтелектуальної власності визначається виходячи з найбільш ймовірного використання інтелектуальної власності, що є реалізованим, економічно виправданим, відповідним вимогам законодавства, фінансово здійсненним і в результаті якого розрахункова величина вартості інтелектуальної власності буде максимальною (принцип найбільш ефективного використання). Найбільш ефективне використання інтелектуальної власності може не збігатися з її поточним використанням.
При визначенні ринкової вартості інтелектуальної власності слід враховувати:
нематеріальний, унікальний характер об'єкта оцінки;
поточне використання об'єкта інтелектуальної власності;
можливі галузі використання, найбільш вірогідну ємність і частку ринку, витрати на виробництво і реалізацію продукції, що випускається з використанням об'єкта інтелектуальної власності, об'єм і тимчасову структуру інвестицій, необхідних для освоєння і використання об'єкту інтелектуальної власності в тій або іншій галузі;
ризики освоєння і використання об'єкту інтелектуальної власності в різних галузях, у тому числі ризики недосягнення технічних, економічних, експлуатаційних і екологічних характеристик, ризики недобросовісної конкуренції та інші;
стадії розробки і промислового освоєння об'єкту інтелектуальної власності;
можливість і ступінь правового захисту;
обсяг переданих прав та інших умов договорів про створення та використання об'єкта інтелектуальної власності;
спосіб виплати винагороди за використання об'єкта інтелектуальної власності;
інші фактори.
III. Підходи до оцінки інтелектуальної власності
При оцінці ринкової вартості інтелектуальної власності оцінювач зобов'язаний використовувати (або обгрунтувати відмову від використання) дохідний, порівняльний і витратний підходи до оцінки. Оцінювач має право самостійно визначати в рамках кожного з підходів конкретні методи оцінки. При цьому враховується обсяг і достовірність ринкової інформації, доступної для використання того чи іншого методу.
1. Використання дохідного підходу
Використання дохідного підходу здійснюється за умови можливості отримання доходів (вигод) від використання інтелектуальної власності.
Доходом від використання інтелектуальної власності є різниця за певний період часу між грошовими надходженнями і грошовими виплатами (далі - грошовий потік), що отримується правовласником за надане право використання інтелектуальної власності.
Основними формами грошових надходжень є платежі за надане право використання інтелектуальної власності, наприклад, роялті, паушальні платежі та інші.
Величина платежів за надане право використання інтелектуальної власності розраховується на основі найбільш вірогідного значення, яке може скластися, коли сторони угоди діють розумно, розташовуючи всією необхідною інформацією, а на величині платежів не відображаються будь-які надзвичайні обставини.
Основними формами вигід від використання інтелектуальної власності є:
економія витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) та / або на інвестиції в основні та оборотні кошти, в тому числі фактичне зниження витрат, відсутність витрат на отримання права використання інтелектуальної власності (наприклад, відсутність ліцензійних платежів, відсутність необхідності виділення з прибутку найбільш вірогідної частки ліцензіара);
збільшення ціни одиниці продукції (робіт, послуг);
збільшення фізичного обсягу продажів своєї продукції (робіт, послуг);
зниження виплат податків і (або) інших обов'язкових платежів;
скорочення платежів в рахунок обслуговування боргу;
зниження ризику отримання грошового потоку від використання об'єкта оцінки;
поліпшення тимчасової структури грошового потоку від використання об'єкта оцінки;
різні комбінації зазначених форм.
Вигоди від використання оцінюваної інтелектуальної власності визначаються на основі прямого зіставлення величини, ризику і часу отримання грошового потоку від використання інтелектуальної власності з величиною, ризиком і часом отримання грошового потоку, який отримав би правовласник, при невикористанні інтелектуальної власності.
Визначення ринкової вартості інтелектуальної власності з використанням дохідного підходу здійснюється шляхом дисконтування або капіталізації грошових потоків від використання інтелектуальної власності.
Для об'єктів оцінки, що приносять за рівні періоди часу грошові потоки від використання інтелектуальної власності, не рівні за величиною між собою, величина вартості визначається шляхом дисконтування майбутніх грошових потоків від використання інтелектуальної власності.
Визначення ринкової вартості інтелектуальної власності, засноване на дисконтуванні, включає такі основні процедури:
визначення величини і тимчасової структури грошових потоків, що створюються використанням інтелектуальної власності;
визначення величини відповідної ставки дисконтування;
розрахунок ринкової вартості інтелектуальної власності шляхом дисконтування всіх грошових потоків, пов'язаних з використанням інтелектуальної власності.
При цьому під дисконтуванням розуміється процес приведення всіх майбутніх грошових потоків від використання інтелектуальної власності до дати проведення оцінки за певною оцінювачем ставкою дисконтування.
При розрахунку ставки дисконтування для грошових потоків, що створюються оцінюваною інтелектуальною власністю, слід враховувати: безризикову ставку віддачі на капітал; величину премії за ризик, пов'язаний з інвестуванням капіталу у придбання оцінюваної інтелектуальної власності; ставки віддачі на капітал аналогічних за рівнем ризику інвестицій.
При цьому безризикова ставка віддачі на капітал визначається як ставка віддачі при найменш ризикований вкладенні капіталу (наприклад, ставка прибутковості по депозитах банків вищої категорії надійності або ставка прибутковості до погашення за державними цінними паперами).
Для об'єктів оцінки, що приносять за рівні періоди часу грошові потоки від використання інтелектуальної власності, рівні за величиною між собою або змінюються однаковими темпами, величина вартості визначається шляхом капіталізації майбутніх грошових потоків від використання інтелектуальної власності.
Визначення ринкової вартості інтелектуальної власності, засноване на капіталізації, включає такі основні процедури:
визначення грошових потоків, що створюються використанням інтелектуальної власності;
визначення величини відповідної ставки капіталізації грошових потоків від використання інтелектуальної власності;
розрахунок ринкової вартості інтелектуальної власності шляхом капіталізації грошових потоків від використання інтелектуальної власності.
Під капіталізацією розуміється визначення на дату проведення оцінки вартості всіх майбутніх рівних між собою чи змінюються з однаковим темпом величин грошових потоків від використання інтелектуальної власності за рівні періоди часу. Розрахунок проводиться шляхом ділення величини грошового потоку від використання інтелектуальної власності за перший після дати проведення оцінки період на певну оцінювачем відповідну ставку капіталізації.
При розрахунку ставки капіталізації для грошових потоків, що створюються оцінюваною інтелектуальною власністю, слід враховувати: величину ставки дисконтування (віддачі на капітал); найбільш вірогідний темп зміни грошових потоків від використання інтелектуальної власності і найбільш ймовірне зміна її вартості (наприклад, при зменшенні вартості інтелектуальної власності в зв'язку зі скороченням строку її корисного використання - враховувати повернення капіталу, інвестованого в придбання інтелектуальної власності).
Ставка капіталізації для грошових потоків, що створюються оцінюваною інтелектуальною власністю, може визначатися шляхом ділення величини грошового потоку, створюваного аналогічної інтелектуальною власністю, на її ціну.
2. Використання порівняльного підходу
Використання порівняльного підходу здійснюється за наявності достовірної та доступної інформації про ціни аналогів об'єкта оцінки (далі - аналог) і дійсні умови угод з ними. При цьому може використовуватися інформація про ціни угод, пропозицій і попиту.
Визначення ринкової вартості інтелектуальної власності з використанням порівняльного підходу здійснюється шляхом коригування цін аналогів, що згладжує їх відмінність від оцінюваної інтелектуальної власності.
Визначення ринкової вартості з використанням порівняльного підходу включає такі основні процедури:
визначення елементів, за якими здійснюється порівняння об'єкта оцінки з аналогами (далі - елементів порівняння);
визначення по кожному з елементів порівняння характеру і ступеня відмінностей кожного аналога від оцінюваної інтелектуальної власності;
визначення по кожному з елементів порівняння коригувань цін аналогів, відповідних характеру і ступеня відмінностей кожного аналога від оцінюваної інтелектуальної власності;
коригування щодо кожного з елементів порівняння цін кожного аналога, що згладжує їх відмінності від оцінюваної інтелектуальної власності;
розрахунок ринкової вартості інтелектуальної власності шляхом обгрунтованого узагальнення скоригованих цін аналогів.
До елементів порівняння належать чинники вартості об'єкта оцінки (фактори, зміна яких впливає на ринкову вартість об'єкта оцінки) і що склалися на ринку характеристики операцій з інтелектуальною власністю.
Найбільш важливими елементами порівняння, як правило, є:
обсяг оцінюваних майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності;
умови фінансування операцій з інтелектуальною власністю (співвідношення власних і позикових коштів, умови надання позикових коштів);
зміна цін на інтелектуальну власність за період з дати укладання угоди з аналогом до дати проведення оцінки;
галузь, в якій були або будуть використані об'єкти інтелектуальної власності;
територія, на яку поширюється дія прав, що надаються;
фізичні, функціональні, технологічні, економічні характеристики аналогічних з оцінюваним об'єктом;
попит на продукцію, яка може вироблятися або реалізовуватися з використанням інтелектуальної власності;
наявність конкуруючих пропозицій;
відносний обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), виробленої з використанням інтелектуальної власності;
строк корисного використання інтелектуальної власності;
рівень витрат на освоєння інтелектуальної власності;
умови платежу при здійсненні операцій з інтелектуальною власністю;
обставини здійснення угод з інтелектуальною власністю.
Величини коригувань цін визначаються, як правило, наступним чином:
прямим попарним зіставленням цін аналогів, що відрізняються один від одного тільки по одному елементу порівняння, і визначенням на базі отриманої таким чином інформації коригування по даному елементу порівняння;
прямим попарним зіставленням доходу (вигоди) двох аналогів, що відрізняються один від одного тільки по одному елементу порівняння, і визначення шляхом капіталізації різниці в доходах коригування по даному елементу порівняння;
шляхом визначення витрат, пов'язаних зі зміною характеристики елемента порівняння, за яким аналог відрізняється від об'єкта оцінки;
експертним обгрунтуванням коригувань цін аналогів.
3. Використання витратного підходу
Використання витратного підходу здійснюється за наявності можливості відтворення або заміщення об'єкта оцінки.
Витратний підхід до оцінки інтелектуальної власності заснований на визначенні витрат, необхідних для відтворення або заміщення об'єкта оцінки з урахуванням його зносу.
Визначення ринкової вартості з використанням витратного підходу включає такі основні процедури:
визначення суми витрат на створення нового об'єкта, аналогічного об'єкту оцінки;
визначення величини зносу об'єкта оцінки по відношенню до нового аналогічного об'єкту оцінки;
розрахунок ринкової вартості об'єкта оцінки шляхом вирахування з суми витрат на створення нового об'єкта, аналогічного об'єкту оцінки, величини зносу об'єкта оцінки.
Сума витрат на створення нового об'єкта, аналогічного об'єкту оцінки, включає в себе прямі та непрямі витрати, пов'язані зі створенням інтелектуальної власності і приведенням її у стан, придатний до використання, а також прибуток інвестора - величину найбільш ймовірного винагороди за інвестування капіталу у створення інтелектуальної власності .
Сума витрат на створення нового об'єкта, аналогічного оцінюваному об'єкту інтелектуальної власності, може бути визначена шляхом індексації фактично понесених у минулому правовласником витрат на створення оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності або шляхом калькулювання в цінах і тарифах, що діють на дату оцінки, усіх ресурсів (елементів витрат), необхідних для створення аналогічного об'єкта інтелектуальної власності. При проведенні індексації слід керуватися індексами зміни цін за елементами витрат. При відсутності доступної достовірної інформації про індекси зміни цін за елементами витрат можливе використання індексів зміни цін по відповідних галузях промисловості або інших відповідних індексов.Прібиль інвестора може бути розрахована виходячи із ставок віддачі на капітал при його найбільш ймовірне аналогічному за рівнем ризику інвестування і періоду часу, необхідного для створення оцінюваної інтелектуальної власності.
Знос інтелектуальної власності може визначатися в цілому або на основі оцінки його складових частин - усувного і незворотного зносу.
Знос інтелектуальної власності в цілому може визначатися на основі оцінки строку корисного використання нового об'єкта, аналогічного об'єкту оцінки, і строку корисного використання існуючого об'єкта оцінки. При цьому строк корисного використання інтелектуальної власності може визначатися як термін, протягом якого право на використання інтелектуальної власності може бути передано за договором або як термін, протягом якого інтелектуальна власність може бути використана у власному виробництві (бізнесі) правовласника.
При цьому знос є устранімим, якщо витрати на його усунення менше, ніж збільшення вартості інтелектуальної власності в результаті його усунення.
Усувний знос, як правило, дорівнює витратам на його усунення (наприклад, витрат на модернізацію об'єкту інтелектуальної власності).
Непереборний знос, як правило, дорівнює дисконтованій або капіталізованої величиною майбутніх грошових потоків від використання інтелектуальної власності, які з найбільшою ймовірністю будуть недоотримані в результаті невідповідності функціональних, економічних, технічних та інших характеристик об'єкта оцінки сучасним вимогам і умовам ринку. При цьому визначення можливої величини недоотриманих грошових потоків може бути засноване на прямому зіставленні величини грошових потоків від використання оцінюваної інтелектуальної власності з величиною грошових потоків від використання її сучасного аналога або від використання її аналога, який не піддається негативному впливу зовнішніх чинників, що впливають на об'єкт оцінки.
IV. Загальні рекомендації з проведення оцінки
Оцінку вартості інтелектуальної власності рекомендується проводити відповідно до методичних основами використання різних підходів до оцінки інтелектуальної власності, наведеними вище.
Підсумкова величина вартості об'єкта оцінки визначається оцінювачем шляхом обгрунтованого узагальнення результатів розрахунку вартості інтелектуальної власності, отриманих при використанні різних підходів до оцінки.
Узагальнення результатів розрахунків здійснюється оцінювачем, як правило, на підставі обраних ним критеріїв узагальнення і встановлених пріоритетів критеріїв узагальнення шляхом порівняння між собою результатів розрахунків за кожним з критеріїв.
При оцінці оцінювач зобов'язаний використовувати інформацію, що забезпечує достовірність звіту про оцінку як документа, що містить відомості доказового значення. Обсяг використовуваної при оцінці інформації, вибір джерел інформації та порядок використання інформації визначаються оцінювачем.
Результати оцінки повинні бути оформлені у вигляді письмового звіту про оцінку.
Звіт про оцінку може містити додатки, склад яких визначається оцінювачем з урахуванням вимог, передбачених умовами договору про оцінку.
Всі матеріали звіту про оцінку повинні бути спрямовані на обгрунтування вартості інтелектуальної власності. Слід уникати включення до звіту про оцінку матеріалів і інформації, не пов'язаних з визначенням вартості.
У звіт про оцінку вартості інтелектуальної власності рекомендується включати:
формулювання мети оцінки та планованого використання результатів оцінки;
опис припущень, обмежень і всіх можливих особливих обставин, умов, істотних для виконання оцінки та розуміння отриманих результатів;
опис об'єкта оцінки (область застосування, обсяг переданих прав, а також фізичні, функціональні, технологічні, економічні та інші характеристики);
опис правомірності використання оцінюваного об'єкта (за наявності правовстановлюючого документа зазначення його реквізитів);
опис продукції (робіт, послуг), вироблених з використанням оцінюваного об'єкту;
опис результатів аналізу ринку продукції (робіт, послуг), виробленої та реалізованої з використанням оцінюваного об'єкту;
опис джерел отримання доходів (вигод) від використання оцінюваного об'єкта;
опис застосовуваних у рамках використовуваних підходів методів оцінки та обгрунтування їх вибору;
розрахунки з застосуванням обраних методів оцінки;
визначення підсумкової величини ринкової вартості оцінюваного об'єкта.
Підсумкова величина вартості об'єкта оцінки повинна бути виражена в рублях у вигляді єдиної величини, якщо в договорі про оцінку не передбачено інше (наприклад, у договорі про оцінку може бути встановлено, що підсумкова величина вартості об'єкта оцінки виражається у вигляді діапазону величин).