В. Динник
Рільке Райнер Марія (Rilke, 1875-1926) - один з найбільших німецьких поетів, представник неоромантизму дофашистської Європи. Належав до старовинного аристократичного роду. Р. в Празі. Там же отримав початкову освіту, потім вчився в Мюнхені та Берліні. Багато подорожував.
Під час світової війни жив у Швейцарії. Довгі роки жив у Франції, був другом і особистим секретарем скульптора Родена. 1899-1900 провів у Росії. Вів відокремлений, майже відлюдницький спосіб життя. Дослідники справедливо ставлять Рільке в тісний зв'язок з групою німецьких модерністів, очолюваній Ст. Георге: близькість ця проявляється у своєрідному ліричному індивідуалізм, у витонченому самозаглиблення, у нехтуванні самоцінністю реального світу, у нехтуванні тематикою конкретного життя людства і, у зв'язку з цим, у тяжінні до примітивного, до праісторичним.
Істотна роль у творах Рільке належить двом тематичним комплексів - «речей» і «богу». Під «річчю» (Ding) Р. розуміє і явища природи (каміння, гори, дерева) і предмети, створені людиною (вежі, будинки, саркофаг, вітражі собору), які є в його зображенні живими і живими.
У своїй ліриці Рільке дає ряд майстерень образів «речі». Однак і в таких підкреслено «речових» тенденції поета позначається його гіпертрофований суб'єктивізм: не річ у своєму об'єктивному бутті або у своєму значенні для практичних потреб людини, а річ у суб'єктивному сприйнятті індивідуума, в його емоційному саморозкритті становить основну цінність цього «євангелія речей». У своїй книзі про Родена Рільке теоретично захищає таку суб'єктивну цінність «речей».
Однак у культі «речі» позначилися не тільки общеіндівідуалістіческіе, але й прямі антисоціальні устремління поета. На думку Р., «речі», не протиставляючи суб'єкту самих себе, почуттів суб'єкта - своїх «протівочувств» (Gegengefühl), тим самим викликають його довіру і допомагають йому долати самотність (Nichtalleinsein). Однак очевидно, що подібне подолання «самотності» - тільки фікція, тільки спосіб піти від людей, від їх «протівочувств», один з видів самозамиканія суб'єкта.
Інший тематичний комплекс лірики Рільке - бог - тісно пов'язаний з першим: бог для Рільке - це «хвиля, що проходить через всі речі»; вся «Книга годин» (Das Stundenbuch, 1905) - кращий збірник Рільке - присвячена такому взаємопроникнення бога і речей. Однак і тема бога - не вихід з індивідуалізму Р., але лише поглиблення його, і сам бог виникає як предмет містичного творчості (Schaffen) суб'єкта: «З моїм дозріванням дозріває твоє царство», - звертається поет до своїх богів.
У зв'язку з витонченим суб'єктивізмом Рільке будується і художня форма його віршів, культивовані їм можливості ритмічної інтонації, що спирається на часті enjambements, віртуозне користування евфоніческімі моментами вірша, виразність синтаксису, багатство рими. Таким же високим майстром суб'єктивістською виразності проявив себе Р. і в своїй художній прозі.
Характерні в цьому відношенні «Aufzeichnungen des Malte Laurids Brigge» (Записки Мальті Лаурідсен Брігге, 1910). Містицизм, асоціальність і суб'єктивізм Р. роблять його одним з представників реакційно-аристократичної групи німецького модернізму. Аристократичні тенденції Рільке проявляються і в ряді створених ним образів («Записки Мальті», «Weise von Liebe und Tod des Cornets Christoph Rilke» - «Пісня про любов і смерть корнета Крістофа Рільке», 1906). Незважаючи на великий інтерес до Р. у російських поетів-символістів, великого впливу на їхню творчість він не чинив.
Список літератури
I. Gesammelte Werke, 6 Bde, Lpz., 1927
Erste Gedichte (увійшли твори з трьох збірок: Larenopfer, 1896
Traumgekrönt, 1897, і Advent, 1898), Leipzig, 1913
Die frühen Gedichte, Lpz., 1909 (є другим виданням книги «Mir zur Feier, 1900)
Das Buch der Bilder, Stuttgart, 1902
Auguste Rodin, Berlin, 1903
Geschichten vom lieben Gott, Lpz., 1904
Neue Gedichte, I-II, Lpz., 1907-1908
Requiem, Lpz., 1909
Das Marienleben (Gedichte), Lpz., 1913
Вірші у «Inselalmanach», 1914-1924, і в журн. «Inselschiff»
Die Sonette an Orpheus, Lpz., 1922
Duineser Elegien, Lpz., 1923
Briefe (1902-1907), 2 Bde, Lpz., 1929-1930
Briefe an Auguste Rodin, Lpz., 1928
Briefe aus d. Jahr. 1907 bis 1914, Lpz., 1933
Briefe und Tagebücher aus der Frühzeit, 1899 bis 1902, Lpz., 1931. Російською з.: Нотатки Мальті-Лаурідсен Брігге, перев. А. Горбунової, М., 1913
Життя Марії, перев. В. Макавейського, Київ, 1914
Збори віршів, перев. Олександра Біска, Одеса, 1919
від. твори перекладені Вл. Ю. Ельснер (у його СБ «Сучасні німецькі поети», М., 1913), Ю. Анісімовим, Б. Пастернаком, Я. Гордон і ін
II. Кеу E., Seelen u. Werke, Berlin, 1911
Schwiefert E., RM Rilke, Strassburg, 1913
Scholz H., RM Rilke. Halle, 1914
Heygrodt RH, Die Lyrik RM Rilkes, Freiburg i. Br., 1921
Gasser E., Grundzüge der Lebensanschauung RM Rilkes, Bern, 1925
Hess M., Der Prosastil RM Rilkes, Diss., Frankf., 1926
Jaloux Ed., RM Rilke, P., 1927
Kawerau S., St. George und RM Rilke, 2 erw. Aufl., Berlin, 1928
Buchheit G., RM Rilke, Zürich, 1928
Andreas-Salomé L., RM Rilke, Lpz., 1928
Zweig S., Abschied v. RM Rilke, Tübingen, 1928
Olivero F., RM Rilke, Torino, 1929
Faesi R., RM Rilke, 2 Aufl., Wien, 1929 (з бібліографією, складеної FA Hünich'ом)
Zech Р., RM Rilke. Der Mensch u. das Werk, Dresden, 1930
Errante V., Rilke, Milano, 1930 (бібліограф. на стор 397-406)
Schrank W., Sein und Erziehung im Werke RM Rilkes, Weimar, 1931
Sieber K., René Rilke. Die Jugend RM Rilkes, Lpz., 1932
Дрожжин С., Сучасний німецький поет Райнер Рільке (Із записок і спогадів), «Шлях», 1913, XII.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://feb-web.ru