ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ І ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ
Підставами виникнення права власності є різні правостворюючі юридичні факти (титули власності). Право власності на землю як титульне володіння може набуватися різними способами. У силу ст.7 ЦК Республіки Білорусь, цивільні права виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і юридичних осіб, які хоч і не передбачають їх, але в силу загальних засад цивільного законодавства породжують цивільні права та звичаї. У силу прямої вказівки закону, права на земельну ділянку виникають з договорів та інших угод, передбачених законодавство, а також не передбачених законодавством, але не суперечать йому. Право власності може виникнути з акта державного органу і органу місцевого управління та самоврядування, з судового рішення, яким встановлені цивільні права та обов'язки; в результаті придбання майна з підстав, що допускаються законодавством, внаслідок інших дій громадян та юридичних осіб, внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
До виникнення права приватної власності на землю слід відносити і можливість сукупності підстав. Це пов'язано з поєднанням здійснення операції з землею та реєстрацією, як самої угоди, так і права власності в державних органах. Таке ж складне поєднання підстав виникає, коли першим з підстав для виникнення права власності на землю є судове рішення, або рішення державного органу про надання землі. Підстави набуття права власності на землю можуть бути класифіковані на первісні й похідні.
Під первинними розуміють такі способи, при яких право власності виникає вперше, оскільки об'єкт не перебував у чиїй-небудь приватної власності. Тому порядок придбання таких об'єктів визначається тільки законом, але не угодою сторін або односторонніми вольовими діями колишнього власника.
Під похідними способами розуміються способи, при яких право власності на річ виникає з волі попереднього власника, у порядку правонаступництва, найчастіше за договором з попереднім власником.
Так, відповідно до п.2 ст.219 ЦК право власності на майно, яке має власник, може бути придбано іншою особою на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування чи іншого угоди відчуження цього майна.
У разі смерті громадянина право власності на його майно успадковується відповідно до заповіту або законом.
У разі реорганізації юридичної особи право власності на належне йому майно переходить до юридичних осіб - правонаступників реорганізованого юридичної особи (ст.54 ЦК).
Відмінності первісних і похідних способів набуття права власності проявляються в наявності або відсутності правонаступництва. При зміні земельного власника і перехід землі до нового власника не втрачаються права на неї інших осіб - невласника (наприклад, носія земельних сервітутів).
Способи виникнення права власності можуть застосовуватися по-різному до різних суб'єктів права. Так, операції з приводу землі як спосіб придбання права власності використовуються найчастіше між громадянами. Є спеціальні способи виникнення цього права, які можуть використовуватися суворо обмеженим колом власників, певними суб'єктами. Так, підставами виникнення права державної власності взагалі можуть служити націоналізація, конфіскація, реквізиція.
Право приватної власності на землю може виникнути в силу її приватизації. Передача земель у приватну власність проводиться за заявою громадянина до відповідного виконавчий і розпорядчий орган і після внесення плати за землю.
Право приватної власності на землю може виникнути в результаті операцій з землею, і зокрема, купівлі-продажу земельних ділянок, успадкування землі та ін Нерухомість, в тому числі і земельна, може бути предметом правовідносин по довічному утриманню з коштом (ст.572 ГК ).
Стаття 522 ЦК прямо передбачає необхідність державної реєстрації переходу права власності на нерухомість за договором продажу. Аналогічним чином виникає і право власності на землю. Причому, державній реєстрації підлягають виникнення, перехід, припинення права власності на земельні ділянки.
У випадку, коли одна сторона ухиляється від державної реєстрації переходу права власності на нерухомість, рішення про таку реєстрацію може бути прийнято судом за вимогою іншої сторони.
Право власності на землю може виникнути на основі придбання у власність будівлі або споруди (його частини), розташованого на відокремленому земельній ділянці. При цьому автоматичного переходу права власності на земельну ділянку (його частина) не відбувається.
Цивільним кодексом (ст.267) визначено, що при переході права власності на будівлю або споруду, що належало власнику земельної ділянки, на якій воно знаходиться, до набувача будівлі або споруди переходять права на земельну ділянку, що визначаються угодою сторін. Якщо інше не передбачено договором про відчуження будівлі або споруди, до набувача переходять права на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею (спорудою) і необхідна для його використання.
Відповідно до ст.55 Кодексу про землю при переході права власності на будівлю або споруду разом з цими об'єктами переходить і право користування чи довічного успадкованого володіння земельною ділянкою (її частиною). Розмір земельної ділянки (її частини) визначається в установленому порядку з урахуванням цілей, для яких використовувалися ці будівлі або споруди.
При переході права власності на будівлю та споруду до кількох власникам, а також при переході права власності на частину будівлі (споруди) в разі неможливості у відповідності зі ст.17 Кодексу про землю розділу 1 "Загальні положення". При переході права власності на будівлю та споруду до підприємця, який здійснює свою діяльність без утворення юридичної особи, для утримання і обслуговування будівель і споруд цього власнику передається земельна ділянка (частина ділянки) в оренду у порядку та на умовах, передбачених Кодексом, іншими актами законодавства Республіки Білорусь.
У випадках переходу в спадщину прав власності на розташований в місті житловий будинок спадкоємцям за рішенням відповідного виконавчого та розпорядників
ного органу переходить право довічного наслідуваного володіння земельною ділянкою в розмірі до 0,15 гектара.
У разі переходу у спадщину права власності на розташований у сільському населеному пункті жилий будинок до спадкоємців, якщо вони не мають права на одержання у встановленому порядку земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, а також придбання громадянами, які постійно проживають в містах і селищах міського типу, житлового будинку в сільській місцевості для сезонного або тимчасового проживання або наявності у них у власності у цій місцевості житлового будинку, який вони бажають використовувати для зазначеної мети, за рішенням сільської (селищної) виконавчого і розпорядчого органу до цих осіб переходить право довічного наслідуваного володіння земельною ділянкою у розмірі до 0,25 гектара, крім випадків, передбачених ч.2 ст.70 Кодексу про землю.
При реорганізації юридичної особи, якій передано земельну ділянку у власність, до створеного в результаті реорганізації юридичній особі відповідно до чинного законодавства Республіки Білорусь переходить право власності на земельну ділянку за умови збереження його цільового призначення (ст.56 Кодексу про землю).
Право приватної власності на землю посвідчується відповідним виконавчим і розпорядчим органом, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах. Власнику землі видається державний акт на земельну ділянку. Такий документ є підставою для подальшого здійснення угод із землею, а також для встановлення податку та орендної плати за землю.
Право власності на земельну ділянку припиняється при відчуженні власником своєї земельної ділянки іншим особам, при відмові власника від права власності на земельну ділянку, в силу примусового вилучення у власника його земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством.
При ліквідації юридичної особи Республіки Білорусь право власності на земельну ділянку припиняється. Він підлягає викупу відповідним виконавчим і розпорядчим органом протягом трьох місяців з моменту виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб за нормативними цінами на момент викупу (ст.56 Кодексу про землю).
Право приватної власності на земельну ділянку припиняється шляхом передачі земельної ділянки (її частини) у власність Республіки Білорусь у випадках добровільного відчуження землі місцевим виконавчому і розпорядчому органу, ліквідації в установленому законодавством порядку юридичної особи Республіки Білорусь, якому було передано земельну ділянку у власність, примусового вилучення земельної ділянки, а також у випадках, передбачених ч.4 ст.89 Кодексу про землю, тобто у разі реалізації банком-отримувачем застави земельної ділянки при невиконанні заставодавцем забезпеченого заставою зобов'язання, і в інших випадках, передбачених законодавством Республіки Білорусь.
Примусове вилучення земельних ділянок, що перебувають у приватній власності громадян, юридичних осіб Республіки Білорусь, здійснюється за рішенням суду:
· Для державних або громадських потреб;
· При систематичному невнесення земельного податку протягом строків, встановлених законодавством Республіки Білорусь (з утриманням заборгованості по податках);
· У випадках втрати громадянства Республіки Білорусь, виїзду на постійне місце проживання за межі Республіки Білорусь, за винятком виїзду осіб за межі Республіки Білорусь у зв'язку із службовими обов'язками або навчанням, направленням на роботу за кордон;
· У разі викупу земельної ділянки, придбаного для ведення особистого підсобного господарства, відповідно до ч.5 ст.93 Кодексу про землю;
· При використанні земельної ділянки не за цільовим призначенням;
· При невикористанні за цільовим призначенням протягом одного року земельної ділянки, придбаного для
ведення особистого підсобного господарства, і двох років - в інших випадках;
· При невиконанні вимог природоохоронного режиму використання земель;
· При використанні земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;
· При припиненні юридичними особами Республіки Білорусь діяльності, для якої земельну ділянку купувався у власність;
· При конфіскації земельної ділянки.
Рішення про примусове вилучення земельної ділянки за порушення земельного законодавства приймається на підставі матеріалів, які свідчать про те, що після отримання письмового попередження від уповноваженої особи власник земельної ділянки не вжив заходів до усунення у встановлений термін допущених порушень.
Законодавчими актами Республіки Білорусь можуть бути передбачені й інші випадки припинення права власності на земельну ділянку (ст.53 Кодексу про землю).
Викуп земельних ділянок, що надаються за рішенням сільських (селищних), міських (міст обласного підпорядкування і міста Мінська) виконавчих і розпорядчих органів, проводиться цими органами, а земельних ділянок, які надаються за рішенням Президента Республіки Білорусь, Ради Міністрів Республіки Білорусь, районних, обласних виконавчих і розпорядчих органів, - районними виконавчими і розпорядчими органами.
Викуп земельних ділянок, а також відшкодування збитків здійснюються за рахунок коштів юридичних і фізичних осіб, яким надаються вилучаються земельні ділянки, в терміни, встановлені судом, але не більше трьох місяців з дня вилучення цих ділянок.
Викуп у громадян земельних ділянок проводиться відповідним виконавчим і розпорядчим органом за свій рахунок протягом трьох місяців з моменту подачі громадянином у виконавчий і розпорядчий орган заяви про передачу земельної ділянки в державну власність.
При викупі земельної ділянки власнику відшкодовуються витрати, пов'язані з поліпшенням якості землі, крім випадків вилучення за використання землі не за цільовим призначенням, систематичного невиконання заходів з охорони і захисту земель, використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення , погіршення екологічної обстановки.
Земельна ділянка, надана у власність іноземній державі для дипломатичних представництв, консульських установ, підлягає примусовому вилученню у випадках, коли аналогічний земельну ділянку на території іноземної держави підлягає примусовому вилученню з власності Республіки Білорусь або коли це передбачено міжнародним договором (ст.52 Кодексу про землю) .
Охорона права власності на землю являє собою систему організаційних, економічних і правових заходів, спрямованих на захист земельних правомочностей держави, інших власників землі.
Вона передбачає попередження земельних правопорушень, що посягають на земельні права власників, а також заходи юридичної відповідальності за правопорушення.
Право власності на землю як конституційне право захищається способами, встановленими цивільним, земельним та іншим законодавством. Захист порушеного права власності здійснюється в судовому порядку загальними і господарськими судами. Право власності на землю захищається від протиправних дій будь-яких осіб, в тому числі і земельних власників.
Цивільний кодекс Республіки Білорусь встановлює такі способи захисту цивільних прав, у тому числі і права власності:
· Визнання права;
• відновлення становища, яке існувало до порушення права;
· Припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
· Визнання заперечної операції недійсною і застосування наслідків її недійсності;
· Встановлення факту нікчемності правочину і застосування наслідків її недійсності;
· Визнання недійсним акту державного органу або органу місцевого самоврядування;
· Самозахист права;
· Приступлении до виконання обов'язку в натурі;
· Відшкодування збитків;
· Стягнення неустойки;
· Компенсацію моральної шкоди;
· Припинення або зміна правовідносин;
· Незастосування судом суперечить законодавству акта державного органу або органу місцевого управління та самоврядування;
· Інші способи, передбачені законодавством.
До числа порушень права державної власності слід віднести самовільно зроблені угоди з землею: самовільну купівлю-продаж, дарування, самовільний обмін земельних ділянок та інші дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, самовільне захоплення земель та самовільне будівництво, невиконання власниками , власниками і користувачами землі обов'язків по використанню земельних ділянок та ін
Право приватної земельної власності захищається різними методами і засобами. Цивільне право виділяє захист права власності зобов'язально-правовими та речове-правовими засобами охорони. Зважаючи на відставання теорії земельного права в частині розробок питань охорони права приватної власності на землю скористаємося цією класифікацією.
Речове-правові засоби захисту права власності полягають у праві власника зажадати своє майно з чужого незаконного володіння, а також вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням права володіння. Речове-правові засоби охорони переслідують мету захисту права власності в цілому або окремих правомочностей власника.
Зобов'язально-правові засоби охорони передбачають захист майнових прав та інтересів земельних власників у різних договірних відносинах, а також у випадках позадоговірного заподіяння шкоди майну власника.
Важливе місце в системі заходів охорони права приватної власності на землю займають гарантії прав земельних власників. Вони надаються при вилученні земельних ділянок для державних або громадських потреб (визначені в ст.68 Кодексу про землю).
\ Питання для повторення
Яке місце займає інститут права власності в сучасному праві?
Що вам відомо про характеристику інституту права державної власності на землю в Республіці Білорусь?
Які відмінності ви можете назвати стосовно до інституту права приватної власності на землю? Яке поняття та зміст права приватної власності як суб'єктивного права?
Перелічіть основні види прав власності на землю. Що відрізняє їх від загальногромадянських?
Які підстави припинення прав на землю фізичних та юридичних осіб?
Назвіть принципові відмінності правового регулювання відносин земельної власності в Республіці Білорусь та Російської Федерації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція Республіки Білорусь 1994 року. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року (зі змінами та доповненнями, прийнятими на республіканському референдумі 24 листопада 1996р. Та 17 жовтня 2004р) Мінськ "Білорусь" 2004р.
2. Цивільний кодекс Республіки Білорусь: з коментарями до розділів / Коментарі В.Ф. Чигир. - 3-е вид. - Мн.: Амалфея, 2000. - 704с.
3. Кодекс Республіки Білорусь про землю від 23 липня 2008р. № 425. Прийнятий Палатою представників 17 червня 2008 року. Схвалений Радою Республіки 28 червня 2008. Юридична база "ЮСІАС".
4. Колбасін Д.А. Цивільне право. Загальна частина. - Мн.: ПоліБіг. На замовлення громадського об'єднання "Молодіжне наукове товариство". 1999. - 360С.
5. Станкевич Н.Г. Земельне право Республіки Білорусь. Навчальний посібник. - Мн.: Амалфея, 2000. - 480с.
Підставами виникнення права власності є різні правостворюючі юридичні факти (титули власності). Право власності на землю як титульне володіння може набуватися різними способами. У силу ст.7 ЦК Республіки Білорусь, цивільні права виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і юридичних осіб, які хоч і не передбачають їх, але в силу загальних засад цивільного законодавства породжують цивільні права та звичаї. У силу прямої вказівки закону, права на земельну ділянку виникають з договорів та інших угод, передбачених законодавство, а також не передбачених законодавством, але не суперечать йому. Право власності може виникнути з акта державного органу і органу місцевого управління та самоврядування, з судового рішення, яким встановлені цивільні права та обов'язки; в результаті придбання майна з підстав, що допускаються законодавством, внаслідок інших дій громадян та юридичних осіб, внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
До виникнення права приватної власності на землю слід відносити і можливість сукупності підстав. Це пов'язано з поєднанням здійснення операції з землею та реєстрацією, як самої угоди, так і права власності в державних органах. Таке ж складне поєднання підстав виникає, коли першим з підстав для виникнення права власності на землю є судове рішення, або рішення державного органу про надання землі. Підстави набуття права власності на землю можуть бути класифіковані на первісні й похідні.
Під первинними розуміють такі способи, при яких право власності виникає вперше, оскільки об'єкт не перебував у чиїй-небудь приватної власності. Тому порядок придбання таких об'єктів визначається тільки законом, але не угодою сторін або односторонніми вольовими діями колишнього власника.
Під похідними способами розуміються способи, при яких право власності на річ виникає з волі попереднього власника, у порядку правонаступництва, найчастіше за договором з попереднім власником.
Так, відповідно до п.2 ст.219 ЦК право власності на майно, яке має власник, може бути придбано іншою особою на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування чи іншого угоди відчуження цього майна.
У разі смерті громадянина право власності на його майно успадковується відповідно до заповіту або законом.
Відмінності первісних і похідних способів набуття права власності проявляються в наявності або відсутності правонаступництва. При зміні земельного власника і перехід землі до нового власника не втрачаються права на неї інших осіб - невласника (наприклад, носія земельних сервітутів).
Способи виникнення права власності можуть застосовуватися по-різному до різних суб'єктів права. Так, операції з приводу землі як спосіб придбання права власності використовуються найчастіше між громадянами. Є спеціальні способи виникнення цього права, які можуть використовуватися суворо обмеженим колом власників, певними суб'єктами. Так, підставами виникнення права державної власності взагалі можуть служити націоналізація, конфіскація, реквізиція.
Право приватної власності на землю може виникнути в силу її приватизації. Передача земель у приватну власність проводиться за заявою громадянина до відповідного виконавчий і розпорядчий орган і після внесення плати за землю.
Право приватної власності на землю може виникнути в результаті операцій з землею, і зокрема, купівлі-продажу земельних ділянок, успадкування землі та ін Нерухомість, в тому числі і земельна, може бути предметом правовідносин по довічному утриманню з коштом (ст.572 ГК ).
Стаття 522 ЦК прямо передбачає необхідність державної реєстрації переходу права власності на нерухомість за договором продажу. Аналогічним чином виникає і право власності на землю. Причому, державній реєстрації підлягають виникнення, перехід, припинення права власності на земельні ділянки.
У випадку, коли одна сторона ухиляється від державної реєстрації переходу права власності на нерухомість, рішення про таку реєстрацію може бути прийнято судом за вимогою іншої сторони.
Право власності на землю може виникнути на основі придбання у власність будівлі або споруди (його частини), розташованого на відокремленому земельній ділянці. При цьому автоматичного переходу права власності на земельну ділянку (його частина) не відбувається.
Цивільним кодексом (ст.267) визначено, що при переході права власності на будівлю або споруду, що належало власнику земельної ділянки, на якій воно знаходиться, до набувача будівлі або споруди переходять права на земельну ділянку, що визначаються угодою сторін. Якщо інше не передбачено договором про відчуження будівлі або споруди, до набувача переходять права на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею (спорудою) і необхідна для його використання.
Відповідно до ст.55 Кодексу про землю при переході права власності на будівлю або споруду разом з цими об'єктами переходить і право користування чи довічного успадкованого володіння земельною ділянкою (її частиною). Розмір земельної ділянки (її частини) визначається в установленому порядку з урахуванням цілей, для яких використовувалися ці будівлі або споруди.
При переході права власності на будівлю та споруду до кількох власникам, а також при переході права власності на частину будівлі (споруди) в разі неможливості у відповідності зі ст.17 Кодексу про землю розділу 1 "Загальні положення". При переході права власності на будівлю та споруду до підприємця, який здійснює свою діяльність без утворення юридичної особи, для утримання і обслуговування будівель і споруд цього власнику передається земельна ділянка (частина ділянки) в оренду у порядку та на умовах, передбачених Кодексом, іншими актами законодавства Республіки Білорусь.
У випадках переходу в спадщину прав власності на розташований в місті житловий будинок спадкоємцям за рішенням відповідного виконавчого та розпорядників
У разі переходу у спадщину права власності на розташований у сільському населеному пункті жилий будинок до спадкоємців, якщо вони не мають права на одержання у встановленому порядку земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, а також придбання громадянами, які постійно проживають в містах і селищах міського типу, житлового будинку в сільській місцевості для сезонного або тимчасового проживання або наявності у них у власності у цій місцевості житлового будинку, який вони бажають використовувати для зазначеної мети, за рішенням сільської (селищної) виконавчого і розпорядчого органу до цих осіб переходить право довічного наслідуваного володіння земельною ділянкою у розмірі до 0,25 гектара, крім випадків, передбачених ч.2 ст.70 Кодексу про землю.
При реорганізації юридичної особи, якій передано земельну ділянку у власність, до створеного в результаті реорганізації юридичній особі відповідно до чинного законодавства Республіки Білорусь переходить право власності на земельну ділянку за умови збереження його цільового призначення (ст.56 Кодексу про землю).
Право приватної власності на землю посвідчується відповідним виконавчим і розпорядчим органом, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах. Власнику землі видається державний акт на земельну ділянку. Такий документ є підставою для подальшого здійснення угод із землею, а також для встановлення податку та орендної плати за землю.
Право власності на земельну ділянку припиняється при відчуженні власником своєї земельної ділянки іншим особам, при відмові власника від права власності на земельну ділянку, в силу примусового вилучення у власника його земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством.
При ліквідації юридичної особи Республіки Білорусь право власності на земельну ділянку припиняється. Він підлягає викупу відповідним виконавчим і розпорядчим органом протягом трьох місяців з моменту виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб за нормативними цінами на момент викупу (ст.56 Кодексу про землю).
Право приватної власності на земельну ділянку припиняється шляхом передачі земельної ділянки (її частини) у власність Республіки Білорусь у випадках добровільного відчуження землі місцевим виконавчому і розпорядчому органу, ліквідації в установленому законодавством порядку юридичної особи Республіки Білорусь, якому було передано земельну ділянку у власність, примусового вилучення земельної ділянки, а також у випадках, передбачених ч.4 ст.89 Кодексу про землю, тобто у разі реалізації банком-отримувачем застави земельної ділянки при невиконанні заставодавцем забезпеченого заставою зобов'язання, і в інших випадках, передбачених законодавством Республіки Білорусь.
Примусове вилучення земельних ділянок, що перебувають у приватній власності громадян, юридичних осіб Республіки Білорусь, здійснюється за рішенням суду:
· Для державних або громадських потреб;
· При систематичному невнесення земельного податку протягом строків, встановлених законодавством Республіки Білорусь (з утриманням заборгованості по податках);
· У випадках втрати громадянства Республіки Білорусь, виїзду на постійне місце проживання за межі Республіки Білорусь, за винятком виїзду осіб за межі Республіки Білорусь у зв'язку із службовими обов'язками або навчанням, направленням на роботу за кордон;
· У разі викупу земельної ділянки, придбаного для ведення особистого підсобного господарства, відповідно до ч.5 ст.93 Кодексу про землю;
· При використанні земельної ділянки не за цільовим призначенням;
· При невикористанні за цільовим призначенням протягом одного року земельної ділянки, придбаного для
· При невиконанні вимог природоохоронного режиму використання земель;
· При використанні земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;
· При припиненні юридичними особами Республіки Білорусь діяльності, для якої земельну ділянку купувався у власність;
· При конфіскації земельної ділянки.
Рішення про примусове вилучення земельної ділянки за порушення земельного законодавства приймається на підставі матеріалів, які свідчать про те, що після отримання письмового попередження від уповноваженої особи власник земельної ділянки не вжив заходів до усунення у встановлений термін допущених порушень.
Законодавчими актами Республіки Білорусь можуть бути передбачені й інші випадки припинення права власності на земельну ділянку (ст.53 Кодексу про землю).
Викуп земельних ділянок, що надаються за рішенням сільських (селищних), міських (міст обласного підпорядкування і міста Мінська) виконавчих і розпорядчих органів, проводиться цими органами, а земельних ділянок, які надаються за рішенням Президента Республіки Білорусь, Ради Міністрів Республіки Білорусь, районних, обласних виконавчих і розпорядчих органів, - районними виконавчими і розпорядчими органами.
Викуп земельних ділянок, а також відшкодування збитків здійснюються за рахунок коштів юридичних і фізичних осіб, яким надаються вилучаються земельні ділянки, в терміни, встановлені судом, але не більше трьох місяців з дня вилучення цих ділянок.
Викуп у громадян земельних ділянок проводиться відповідним виконавчим і розпорядчим органом за свій рахунок протягом трьох місяців з моменту подачі громадянином у виконавчий і розпорядчий орган заяви про передачу земельної ділянки в державну власність.
При викупі земельної ділянки власнику відшкодовуються витрати, пов'язані з поліпшенням якості землі, крім випадків вилучення за використання землі не за цільовим призначенням, систематичного невиконання заходів з охорони і захисту земель, використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення , погіршення екологічної обстановки.
Земельна ділянка, надана у власність іноземній державі для дипломатичних представництв, консульських установ, підлягає примусовому вилученню у випадках, коли аналогічний земельну ділянку на території іноземної держави підлягає примусовому вилученню з власності Республіки Білорусь або коли це передбачено міжнародним договором (ст.52 Кодексу про землю) .
Охорона права власності на землю являє собою систему організаційних, економічних і правових заходів, спрямованих на захист земельних правомочностей держави, інших власників землі.
Вона передбачає попередження земельних правопорушень, що посягають на земельні права власників, а також заходи юридичної відповідальності за правопорушення.
Право власності на землю як конституційне право захищається способами, встановленими цивільним, земельним та іншим законодавством. Захист порушеного права власності здійснюється в судовому порядку загальними і господарськими судами. Право власності на землю захищається від протиправних дій будь-яких осіб, в тому числі і земельних власників.
· Визнання права;
• відновлення становища, яке існувало до порушення права;
· Припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
· Визнання заперечної операції недійсною і застосування наслідків її недійсності;
· Встановлення факту нікчемності правочину і застосування наслідків її недійсності;
· Визнання недійсним акту державного органу або органу місцевого самоврядування;
· Самозахист права;
· Приступлении до виконання обов'язку в натурі;
· Відшкодування збитків;
· Стягнення неустойки;
· Компенсацію моральної шкоди;
· Припинення або зміна правовідносин;
· Незастосування судом суперечить законодавству акта державного органу або органу місцевого управління та самоврядування;
· Інші способи, передбачені законодавством.
До числа порушень права державної власності слід віднести самовільно зроблені угоди з землею: самовільну купівлю-продаж, дарування, самовільний обмін земельних ділянок та інші дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, самовільне захоплення земель та самовільне будівництво, невиконання власниками , власниками і користувачами землі обов'язків по використанню земельних ділянок та ін
Право приватної земельної власності захищається різними методами і засобами. Цивільне право виділяє захист права власності зобов'язально-правовими та речове-правовими засобами охорони. Зважаючи на відставання теорії земельного права в частині розробок питань охорони права приватної власності на землю скористаємося цією класифікацією.
Речове-правові засоби захисту права власності полягають у праві власника зажадати своє майно з чужого незаконного володіння, а також вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням права володіння. Речове-правові засоби охорони переслідують мету захисту права власності в цілому або окремих правомочностей власника.
Зобов'язально-правові засоби охорони передбачають захист майнових прав та інтересів земельних власників у різних договірних відносинах, а також у випадках позадоговірного заподіяння шкоди майну власника.
Важливе місце в системі заходів охорони права приватної власності на землю займають гарантії прав земельних власників. Вони надаються при вилученні земельних ділянок для державних або громадських потреб (визначені в ст.68 Кодексу про землю).
\ Питання для повторення
Яке місце займає інститут права власності в сучасному праві?
Що вам відомо про характеристику інституту права державної власності на землю в Республіці Білорусь?
Які відмінності ви можете назвати стосовно до інституту права приватної власності на землю? Яке поняття та зміст права приватної власності як суб'єктивного права?
Перелічіть основні види прав власності на землю. Що відрізняє їх від загальногромадянських?
Які підстави припинення прав на землю фізичних та юридичних осіб?
Назвіть принципові відмінності правового регулювання відносин земельної власності в Республіці Білорусь та Російської Федерації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція Республіки Білорусь 1994 року. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року (зі змінами та доповненнями, прийнятими на республіканському референдумі 24 листопада 1996р. Та 17 жовтня 2004р) Мінськ "Білорусь" 2004р.
2. Цивільний кодекс Республіки Білорусь: з коментарями до розділів / Коментарі В.Ф. Чигир. - 3-е вид. - Мн.: Амалфея, 2000. - 704с.
3. Кодекс Республіки Білорусь про землю від 23 липня 2008р. № 425. Прийнятий Палатою представників 17 червня 2008 року. Схвалений Радою Республіки 28 червня 2008. Юридична база "ЮСІАС".
4. Колбасін Д.А. Цивільне право. Загальна частина. - Мн.: ПоліБіг. На замовлення громадського об'єднання "Молодіжне наукове товариство". 1999. - 360С.
5. Станкевич Н.Г. Земельне право Республіки Білорусь. Навчальний посібник. - Мн.: Амалфея, 2000. - 480с.