Підготовка друкованого видання до виробництва

Hamada Impulse A266 має мінімальний форма 297х210 і максимальний 660Х508. Невисока вартість і зручність експлуатації, роблять дану модель найбільш оптимальною для невеликих друкарень приймають замовлення на 1-5 найменувань поліграфічної продукції.

Схема технологічного маршруту підготовки замовлення до друку в друкованому відділенні показана на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Технологічна схема виготовлення продукції

2 Організаційно-планова підготовка видань до виробництва в

друкованому цеху поліграфічного підприємства

Даний розділ присвячується організаційно-планової підготовки видань до виробництва в друкованому цеху поліграфічного підприємства. Метою проведення економічних розрахунків є виявлення залежності витрат на друк від прогінної тиражу видань та освоєння різних способів розрахунку витрат на виробництво продукції при складанні планових калькуляцій на замовлення.

2.1 Розрахунок річної продуктивності друкарського обладнання

при середньорічних тиражах видань, рівних 1, 3, 5, 10, 20 тис. прим.

У цьому підрозділі проводиться розрахунок річної продуктивності одиниці друкарського обладнання, формується виробнича програма і розраховується річна кількість пріладок. Докладний аналіз розрахунку річної продуктивності одиниці друкарського обладнання, формування виробничої програми і розрахунок річної кількості пріладок виробляється на друк журналу накладом 1 тис. примірників. Зведена таблиця представлена ​​в Додатку 1.

1. Визначається річна продуктивність друкарського обладнання в заданому діапазоні середньорічних тиражів видань у листопрогонов і наведених фарба-відбитках:

П _об.печ. = Н _ч * F _д * k _В.М. * k _еф. (Тис. л.-прог.)

де

П _об.печ. - Річна продуктивність друкарської машини;

Н _год - годинна норма вироблення в Т.Л.-прог. / Год;

F _д - ефективний фонд часу роботи обладнання;

k _В.Н - коефіцієнт виконання норм;

k _еф. - коефіцієнт, що показує частку продуктивного часу роботи друкарського обладнання.

Н _год - годинна норма виробітку визначається за збіркою міжгалузевих норм часу і виробітку. (Н _ч = 6,42 тис. л.-прог. / Год)

k _В.М. - коефіцієнт виконання норм приймається в розрахунках рівним 1,05

F _д = F _реж. - (F _П.О + f _т.про)

де

F _реж. - Режимний фонд часу роботи обладнання;

f _П.О - середньорічний простий устаткування на ремонтах і простоях;

f _т.про - час на непереборні технологічні зупинки;

F _реж. - Визначається по виробничому календарем з урахуванням коефіцієнта змінності роботи устаткування, рівного 2. (F _реж. = 3928 год)

F _р.о = f _р.о.н. / Т _н

де

f _п.оп - сумарний норматив простою обладнання за весь термін його служби, ч.

Т _н - нормативний термін служби устаткування, років.

За довідником «Положення про технічне обслуговування та ремонту обладнання поліграфічних підприємств» я визначаю:

F _р.о.н. = 2800 год

Нормативний термін служби друкарської машини:

Т _н = 10 років

f _р.о = 2800 / 10 = 280 ч.

f _т.про = n _т.про / 100 * (F _реж - f _р.о)

де

n _т.про - нормативи простою обладнання на технологічних зупинках (n _т.про = 7)

f _т.про = 4,5 / 100 * (3928 - 280) = 164,16 ч.

F _д = 3928 - (280 + 164,16) = 3483,84 ч.

k _еф. = (t _печ. * N _тир.) / (t _дод. + t _печ. * N _тир.)

де

t _печ - норма часу на друкування, ч / л.-прог.;

N _тир. - Середньорічна величина прогонової тиражу видань.

t _дод. - норма часу на приладження, ч.

t _печ - визначається за збіркою міжгалузевих норм часу і виробітку. (T _печ. = 0,3 ч. / тис.л.-прог.)

t _дод. - визначається за збіркою міжгалузевих норм часу і виробітку. (T _дод. = 0,3 ч.)

k _еф. = (0,3 * 1) / (0,3 + 0,3 * 1) = 0,5

П _об.печ. = 6,42 * 3483,84 * 1,05 * 0,5 = 1409 тис.л.прог.

П _{об.печ.прів.кр-від.} = Н _ч * F _д * k _В.М. * k _прів1 * k _еф. * K _кр.м1 (тис. прів.кр-від.)

де

П _об.печ. - Річна продуктивність друкарської машини;

Н _год - годинна норма вироблення в Т.Л.-прог. / Год;

F _д - ефективний фонд часу роботи обладнання;

k _В.Н - коефіцієнт виконання норм;

k _еф. - коефіцієнт, що показує частку продуктивного часу роботи друкарського обладнання.

k _прів1 - коефіцієнт приведення формату паперового аркуша видання, запечатаного на машині, до формату 60 * 90;

k _кр.м1 - кількість фарби-відбитків, одержуваних за один листопрогонов друкарської машини;

k _прів1 = 210 * 297 / 600 * 900 = 0,12

k _кр.м1 = 2 + 0 = 2

П _{об.печ.прів.кр-від.} 6,42 * 3483,84 * 1,05 * 0,5 * 0,12 * 2 = 1409 тис.прів.кр-від.

2. Річна виробнича програма формується, виходячи з максимальної кількості найменувань даного виду продукції, що може бути виготовлене на заданому обладнанні з урахуванням коефіцієнта його завантаження k _загр., Рівного 0,8.

Визначається кількість наведених фарба-відбитків в одному найменуванні видання (замовленні) - Q _зак.

Q _зак. = О * Т * k _прів.2 * k _{ср.кр.ізд}

де

О - обсяг видання у фізичних друкарських аркушах;

Т - тираж видання в т.екз:

k _прів.2 - коефіцієнт барвистості особи видання;

k _{ср.кр.ізд} - коефіцієнт середньої барвистості видання.

k _{ср.кр.ізд} = (k _кр.л. + k _кр.об.) / k _ст.ізд.

де

k _кр.л. - коефіцієнт барвистості особи видання;

k _кр.об. - коефіцієнт барвистості обороту видання;

k _ст.ізд. - кількість запечатаних сторін видання.

k _{ср.кр.ізд} = (2 + 0) / 2 = 1

Q _зак. = 0,5 * 1 * 0,12 * 1 = 0,06

Обчислюється розрахункове максимальне кількість найменувань видань заданого виду, що може бути зроблено за рік на даному виді обладнання з урахуванням його коефіцієнта завантаження:

N _{наім.расч.} = K _загр. * П _{печ.об.прів.кр-від.} / Q _зак.

N _{наім.расч.} = 0,8 * 1409 / 0,06 = 37575

Визначається річна виробнича програма по друкарській машині в наведених фарба-відбитках та листопрогонов.

N _{прів.кр-від.} = Q _зак. * N _найм.

N _{прів.кр-від.} = 0,06 * 37575 = 2255

_{N с-прог.} = N _{прів.кр-Отт.} / K _прів1 / k _кр.м1

_{N с-прог.} = 2255 / 0,12 / 2 = 9394

Розраховується річна кількість пріладок.

N _{год.пріл.} = _{N с-прог.} / N _тир.

N _{год.пріл.} = 9394 / 1 = 9394

Розрахунки проводяться для 5 заданих величин середньорічних тиражів видань. Результати представлені в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Річна продуктивність і виробнича програма

Рис. 2.1 Графік залежності продуктивності друкарської машини від прогінної тиражу видань

Річна продуктивність машини більше річної виробничої програми випуску продукції, що свідчить про можливу додаткову завантаженні виробництва. При збільшенні тиражу продуктивність друкованого устаткування зростає завдяки зменшенню кількості пріладок на друкарській машині. Можливо, що зі збільшенням накладу видання його собівартість буде зменшуватися за рахунок збільшення продуктивності машини. Для цього необхідно зробити розрахунок собівартості видань і простежити динаміку змін.

2.2 Розрахунок собівартості друку облікової одиниці продукції,

собівартості машино-години роботи обладнання і коефіцієнта

непрямих витрат

Собівартість продукції - один з найважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств і об'єднань, що виражає в грошовій формі всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Собівартість показує, у що обходиться підприємству виходить їм продукція. У собівартість включаються перенесені на продукцію витрати минулої праці (амортизація основних фондів, вартість сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних ресурсів) і витрати на оплату праці працівників підприємства (зарплата).

Розрізняють чотири види собівартості промислової продукції:

• цехова собівартість включає витрати даного цеху на виробництво продукції.

• загальнозаводські (загальнофабричні) собівартість показує всі витрати підприємства на виробництво продукції.

• повна собівартість характеризує витрати підприємства не тільки на виробництво, а й на реалізацію продукції.

• галузева собівартість залежить як від результатів роботи окремих підприємств, так і від організації виробництва по галузі в цілому.

Систематичне зниження собівартості продукції дає державі додаткові кошти, як для подальшого розвитку суспільного виробництва, так і для підвищення матеріального добробуту трудящих. Зниження собівартості продукції - найважливіший джерело зростання прибутку підприємств.

При плануванні, обліку і калькулювання застосовується наступна класифікація витрат:

• економічні елементи і статті калькуляції;

• прямі і непрямі витрати;

• основні та накладні витрати;

• умовно-змінні і умовно-постійні витрати.

Для цілей планування повної собівартості поліграфічних робіт витрати на виробництво і реалізацію продукції зручно поєднувати в калькуляційні статті з урахуванням їх виробничо-технологічного призначення і місця виникнення. При цьому економічно однорідний вид витрат може включатися в кілька статей одночасно. Так, наприклад, основна і додаткова зарплата виробничих робітників основного виробництва враховується самостійно, а зарплата решти категорій промислово-виробничого персоналу відображається в статтях: загальновиробничі і загальногосподарські витрати. Амортизація основних засобів, витрати на паливо, електроенергію також відображаються в декількох калькуляційних статтях в залежності від місця їх утворення.

Застосовують наступні калькуляційні статті:

• витрати на матеріали;

• витрати на покупні вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх організацій і підприємств;

• витрати на основну заробітну плату виробничих робітників;

• витрати на додаткову заробітну плату виробничих робітників;

• відрахування на соціальне страхування та забезпечення;

• загальновиробничі витрати;

• загальногосподарські витрати;

• витрати на продаж;

• втрати від браку (тільки у звіті);

Якщо підприємство має безцехову структуру, то стаття «загальновиробничі витрати» не застосовується.

До статті «витрати на матеріали» відносять витрати на використовувані в процесі виробництва основні й допоміжні матеріали. У перелік основних матеріалів поліграфічних підприємств включені: папір, картон, палітурні матеріали, типографський сплав (гарт), металізовані фарби, фарби друкарські та добавки до них, каптал, клейові речовини, лак для лакування, марля, нитки, термоніті, парафін для обробки паперу , дріт, плівка лавсанова, плівка триацетат, фольга для тиснення, целофан, поліамідна смола, розчинники для лаків, фототехнічна плівка, друкарські пластини, тонер, Противідмарювальні порошок, фольга для друкарських форм, гумовотканинні офсетне полотно, гідрофільна папір. Матеріали, що не увійшли до цього переліку, відносяться до допоміжних.

До статті «витрати на основну зарплату виробничих робітників» відносять:

• пряму зарплату виробничих робітників за виконання основних виробничих операцій за відрядними розцінками, тарифними ставками і окладами;

• доплати робітникам до відрядними розцінками і тарифними ставками у зв'язку з відхиленнями від нормальних умов виробництва, а також виплати стимулюючого характеру за діючими преміальних системах, які виплачуються з фонду заробленої плати.

До статті «витрати на додаткову заробітну плату виробничих робітників» включають виплати, передбачені законодавством про працю за виконання державних і громадських обов'язків, виплати винагород за вислугу років, а також за невідпрацьований на виробництві час:

• оплату чергових і додаткових відпусток, компенсацію за невикористану відпустку;

• оплату пільгових годин підлітків, перерв у роботі годуючих матерів.

У статтю «відрахування на соціальні потреби» включають обов'язкові відрахування за встановленими законодавством ставками у фонди соціального страхування і забезпечення (ЄСП), страхові внески з обов'язкового пенсійного страхування (ОПВ), а також внески на додаткове страхування від нещасних випадків і профілактики захворювань (ДС) , відносяться до основної заробленої плати виробничих робітників.

До статті «загальновиробничі витрати» відносять:

• витрати на заробітну плату (з відрахуваннями ЕСН, ОПС, ДС) цехового персоналу;

• амортизаційні відрахування по виробничому устаткуванню;

• витрати на утримання та експлуатацію виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту, робочих місць, інструментів і пристосувань, будівель, споруд та інвентарю загальновиробничого призначення;

• відрахування в ремонтний фонд;

• витрати на досліди, дослідження, раціоналізацію і винахідництво некапітального характеру, на заходи з охорони праці;

• інші витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва.

До статті «загальногосподарські витрати» відносять витрати, пов'язані з управлінням і організацією виробництва в цілому по підприємству:

• витрати на оплату праці управлінського персоналу та інших службовців заводоуправління з відрахуваннями ЕСН, ОПС, ДС;

• витрати на відрядження і підйомні при переміщенні співробітників, на службові роз'їзди та утримання легкового транспорту;

• представницькі витрати;

• амортизаційні відрахування по амортизується майну загальногосподарського призначення;

• канцелярські і поштово-телеграфні витрати;

• витрати на утримання та поточний ремонт будівель, споруд та інших засобів загальногосподарського призначення;

• витрати на організований набір робочої сили, підготовку кадрів;

• податки, збори і відрахування, що включаються у витрати на виробництво;

• витрати на охорону і цивільну оборону;

• інші витрати загальногосподарського характеру.

До статті «витрати на продаж» відносять витрати, пов'язані з реалізацією продукції.

До статті «втрати від шлюбу» включають витрати на поліграфічні роботи, пов'язані з забракованої продукції, а також витрати на виправлення браку.

Угруповання витрат по економічних елементах показує матеріальні і грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі види продукції та інші господарські потреби. За економічними елементами не можна, як правило, визначити собівартість одиниці продукції. Тому поряд з угрупованням витрат по економічних елементах витрати на виробництво плануються і враховуються по статтях витрат (статтям калькуляції).

Витрати підприємств, що включаються до собівартості продукції, поділяються на прямі і непрямі. До прямих витрат належать витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції і враховуються прямим шляхом по її окремих видів: вартість основних матеріалів, палива і енергії на технологічні потреби, заробітна плата основних виробничих витрат і т.д. До непрямих витрат належать витрати, які неможливо чи недоцільно прямо відносити на собівартість конкретних видів продукції: витрати цехові, загальнозаводські, за змістом і експлуатації устаткування.

До факторів, які забезпечують зниження собівартості, відносяться: застосування новітніх технологій, економія сировини, палива, електроенергії, підвищення продуктивності праці, зниження втрат від браку і простоїв, поліпшення використання основних виробничих фондів, скорочення витрат по збуту продукції, упорядкування витрат на апарат управління та ін . Собівартість виробу може знижуватися і за рахунок скорочення умовно-постійних витрат в результаті зростання обсягів виробництва і реалізації. Щоб уникнути виникнення серйозного перевитрати коштів підприємства можуть використовувати різні норми і нормативи витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Докладний аналіз розрахунку повної та питомої собівартості продукції виробляється на друк журналу форматом 60 * 90 / 4, тиражем 1 тис. прим. і барвистістю 2 +0. Зведена таблиця розрахунку повної собівартості продукції представлена ​​в Додатку 2.

Проводиться розрахунок собівартості виготовлення облікової одиниці продукції, собівартості машино-години роботи друкарської машини і обчислюється коефіцієнт непрямих витрат.

Витрати на папір при розрахунку собівартості річної виробничої програми не враховуються. На стадії друку основним матеріалом є фарба. Вартість неврахованих матеріалів приймається рівною 20% вартості основних матеріалів.

1. Визначаємо цехові витрати на друк за рік:

S _цех = S _м + S _L + S _доп + S _соц + S _оп

де

S _м - витрати на матеріали, р.;

S _L - Витрати на заробітну плату основних виробничих робітників, р.;

S _доп - витрати на додаткову з / п основних виробничих робітників, р.;

S _соц - відрахування на соціальні потреби, р.;

S _оп - загальновиробничі витрати, р.

Визначаємо витрати на матеріали:

S _м = 1,2 * S _м.осн.

де

S _м.осн. - Витрати на основні матеріали (фарбу), р.

Вартість паперу в розрахунках не враховується, тому що передбачається що папір замовника.

S _м.осн. = Ц _м * q _м * N

де

Ц _м - ціна за одиницю виміру матеріалу, р.; (Ц _м = 200 р. / кг. - Вартість фарби);

q _м - норма витрат матеріалу, кг;

N - річна виробнича програма з друку, тис.прів.кр-від.

q _м = t _пр * k _прів1 * k _кр.м.1

q _м = 0,3 * 0,12 * 2 = 0,02

S _м.осн. = 200 * 0,02 * 1409 = 9018

S _м = 1,2 * 9018 = 10822

Визначаємо витрати на пряму з / п основних виробничих робітників:

S _L = L _пр * k ₁

де

L _- витрати на пряму з / п основних виробничих робітників, р.;

k ₁ - коефіцієнт, що враховує доплати, надбавки і премії по відношенню до прямої з / п; (k ₁ = 2)

L _пр.печ. = L _ч * (t _пр * N _пр + t _печ * _{N с-прог.)}

де

L _ч - годинна тарифна ставка робітника; (L _ч = 60 руб. / Год)

L _пр.печ. = L _ч * (t _пр * N _пр + t _печ * _{N с-прог.)}

L _пр.печ. = 60 * (0,3 * 2255 + 0,3 * 9394) = 48472

S _L = 112725 * 2 ​​= 419 340

Визначаємо витрати на додаткову з / п основних виробничих робітників:

S _доп = k _доп * S _L

де

k _доп - коефіцієнт, що враховує співвідношення між додаткової та основної з / п; (k _доп = 0,1)

S _доп = 0,1 * 419340 = 41934

Визначаємо відрахування на соціальні потреби:

S _соц = k _соц * S _L

де

k _соц - коефіцієнт, що враховує відрахування на соціальні потреби; (k _соц = 0,26)

S _соц = 0,26 * 419340 = 10903

Визначаємо загальновиробничі витрати:

S _оп = k _оп * (S _про + L _пр)

де

k _оп - коефіцієнт, що враховує накладні загальновиробничі витрати; (k _оп = 2)

S _про - витрати на утримання та експлуатацію обладнання, р.;

S _про = S _е + S _p + S _а

де

S _е - витрати на електроенергію, р.;

S _p - Витрати на проведення ремонту устаткування, р.;

S _а - витрати на амортизацію, р.

S _е = Ц _е * k _n * U * F _g * k _загр.

де

Ц _е - ціна одного кВт-ч, р.; (Ц _е = 1,77 р / кВт-год)

k _n - Коефіцієнт втрати потужності струмоприймачів;

u - Потужність струмоприймачів, кВт;

F _g - Ефективний фонд часу роботи обладнання;

K _загр. - Коефіцієнт завантаження обладнання.

S _е = 1,77 * 0,78 * 7,5 * 3483 * 0,8 = 28859

S _p = K _рем. * K _про

де

k _о - балансова вартість обладнання, р.

K _рем. - Коефіцієнт, що враховує співвідношення між витратами на ремонт та балансовою вартістю обладнання.

S _p = 0,02 * 1 200 000 = 24 000

S _а = k _о / Т _н

S _а = 1 200 000 / 10 = 120 000

S _про = 28859 + 24000 + 120 000 = 29003

S _оп = 2 * (29033 + 209670) = 190938

Цехова собівартість:

S _цех = 209670 +10822 +41934 + + 10603 = 273329

2. Визначаємо собівартість виготовлення облікової одиниці продукції

S _е = (S _цех. - S _м) / N

де

S _е - собівартість друку тисячі наведених фарба-відбитків при відповідному тиражі.

S _е = (273329-10822) / 2255 = 96

3. Визначаємо собівартість одного машино-години роботи друкарської машини

S _м.ч. = (S _цех. - S _м) / F _м.ч.

де

F _м.ч. - плановий обсяг робіт для друкарської машини в машино-годинах

F _м.ч. = (t _пр. * N _пр. / k _В.М. + t _печ. * N / K _В.М.) * k _загр.

F _м.ч. = (0,3 * 1409 / 0,8 + 0,3 * 9394 / 0,8) * 0,8 = 3495

S _м.ч. = (273329-10822) / 3495 = 75

4. Визначаємо непрямі витрати і коефіцієнт непрямих витрат

S _{косвен.} = S _цех. - (S _м + L _пр)

S _{косвен.} = 273329 - (10822 +209670) = 453445

K _{косвен.} = S _{косвен.} / L _пр

K _{косвен.} = 453445 / 209670 = 2,16

Результати розрахунків представлені у вигляді таблиці 2.2 та графічно.

Таблиці 2.2

Розрахунок собівартості друку облікової одиниці продукції

Рис. 2.2 Графік залежності собівартості друку облікової одиниці продукції від прогінної тиражу видань

При збільшенні тиражу видань собівартість продукції знижується. Важливо також зауважити, що коефіцієнт непрямих витрат при розрахунку видань різними тиражами змінюється. Причому при тиражі видань у 1 тис. примірників коефіцієнт непрямих витрат найменший. Можна припустити, що при такому накладі найбільш ефективна робота обладнання підприємства.

2.3 Розрахунок планової калькуляції на замовлення

У даному підрозділі аналізуються способи розрахунку планової калькуляції на замовлення. Використовуючи дані, отримані в попередньому підрозділі, проводиться розрахунок планових витрат на виробництво заданого замовлення, характеристика якого вказана в табл. 1.1 (тираж 5 тис. екз.), Наступним чином:

• через собівартість тисячі наведених фарба-відбитків при відповідному тиражі видання;

• через собівартість машино-години роботи обладнання;

• шляхом розрахунку прямих і непрямих витрат.

При визначенні планової собівартості замовлення необхідно розрахувати такі технологічні параметри видань, як кількість форм, пріладок, листопрогонов, наведених фарба-відбитків і кількість фізичних паперових листів на замовлення.

Визначення технологічних параметрів замовлення (виходячи з табл. 1.1 та табл. 1.2)

При розрахунку витрат на виробництво замовлення через собівартість тисячі наведених фарба-відбитків можна використовувати такі формули:

S _зак = S _м + S _виг;

S _виг = S _е * N;

S _зак - собівартість друку замовлення;

S _м - витрати на матеріали на замовлення

S _м. = 1,2 * Ц _м * q _м * N = 1,2 * 200 * 0,02 * 2050 = 9840 руб.

S _виг - витрати на поліграфічні послуги (вартість робіт);

S _е - собівартість друку облікової одиниці продукції при відповідному тиражі;

N - кількість облікових одиниць у замовленні;

S _зак = 9840 + 52 * 863,01 = 54 716,73 руб.

При визначенні собівартості друку конкретного замовлення на етапі підготовки видання до виробництва через собівартість одного машино-години:

• розраховується завантаження устаткування в машино-годинах даними замовленням (F _{м-ч. зак);}

F _{м-ч зак} = (t _пр * N _{пр зак.} + T _печ * N _зак.) / К _В.Н = Т _н-ч / К _загр.

N _зак = N _{пр зак.} * N _тир

N _{пр зак} - кількість пріладок на замовлення;

N _тир - прогонний тираж видання;

N _зак - кількість листопрогонов (в тис.) на замовлення;

Т _н-год - трудомісткість виконання замовлення в нормо-годинах.

F _{м-ч зак} = (0,16 * 2 + 0,16 * 2050) / = 312, 6 маш-год

• обчислюється собівартість поліграфічних послуг на операції, як твір собівартості одного машино-години на завантаження в машино-годинах даними замовленням:

S _виг = S _м-ч. * F _{м-ч. зак}

S _виг = 52 * 312, 6 = 16255,2 крб.;

• розраховується вартість матеріалів і напівфабрикатів на конкретне замовлення (S _м = (N зак * K кр * Q) / S м.ч. = 5000 * 2 * 200 / 52 = 38461,53 руб.)

• підсумовуються собівартість поліграфічних послуг та вартість матеріалів і напівфабрикатів. Повна собівартість замовлення визначається за формулою:

S _зак = S _м + S _виг

S _зак = 38461,53 +16255,2 = 54 716,73 руб.

Розрахунок собівартості виготовлення поліграфічної продукції шляхом показаного визначення прямих і непрямих витрат передбачає, що собівартість модно представити як суму прямих і непрямих витрат. До числа прямих відносять витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і величина яких прямо пропорційно залежить від обсягу виробленої продукції, сюди відносять витрати на матеріал і пряму зароблену плату основних виробничих робітників. Непрямі витрати не можуть бути розраховані прямим способом на кожен конкретний замовлення, а розподіляються пропорційно певній базі. За базу розподілу можуть бути використані витрати на заробітну плату основних виробничих робітників, вартість основних виробничих фондів підрозділи підприємства, займані площі, чисельність персоналу підрозділу ит.п.

Якщо за базу розподілу обрана пряма зарплата основних виробничих робітників, то собівартість замовлення може бути представлена, як

S _зак = S _м + L _пр + S _{непрямо,} або

S _зак = S _м + L _пр * (1 + К _{косвен);}

S _зак = 38461,53 + 13117 * (1 +2,17) = 54716,73 руб.

S _виг = L _пр * (1 + k _{косвен)} = L _{ч. бр} * Т _н-ч * (1 + k _{косвен)}

L _{ч. бр} - годинна тарифна ставка бригади.

Розрахунок собівартості поліграфічної продукції з урахуванням собівартості одиниці продукції має на увазі використання прайс-листів на основні види продукції, що випускається підприємством. Основним призначенням прайс-листа є забезпечення оперативної роботи з замовником. Однак прайс-лист не дозволяє врахувати всіх особливостей поліграфічного виконання замовлення. Тому ціна, встановлена ​​на замовлення за допомогою такого документа, може вважатися лише попередньою, що вимагає подальшого уточнення.

Розрахунок собівартості виготовлення поліграфічної продукції через собівартість одного машино-години застосуємо на малих підприємствах, які випускають досить вузьку номенклатуру продукції і мають невелику кількість схем проходження замовлень у виробництві з короткими технологічними ланцюжками. Саме в цьому випадку є можливим визначити вартість одного машино-години не за окремими операціями, а в цілому для всього технологічного ланцюжка і значно спростити розрахунки з визначення собівартості замовлення на етапі підготовки його до виробництва.

Розрахунок собівартості виготовлення поліграфічної продукції шляхом позамовного визначення прямих і непрямих витрат знайшов найбільш широке застосування на поліграфічних підприємствах на етапі підготовки видань до виробництва, тому що дозволяє врахувати всі особливості технології виготовлення продукції і є менш трудомістким, ніж перший з вищеназваних. Цей спосіб визначення собівартості продукції, так само як і попередні два, вимагає аналітичної та підготовчої роботи, яка в даному випадку полягає у визначенні коефіцієнта непрямих витрат. Ці розрахунки базуються на даних бухгалтерського обліку. В умовах стабільного завантаження поліграфічного підприємства коефіцієнт непрямих витрат буде зберігати своє значення. А при зміні ступеня завантаження підприємства необхідно цей коефіцієнт коригувати з урахуванням сформованих умов.

2.4 Розрахунки на етапі підготовки видань до виробництва

Цілями підготовки видань до виробництва на поліграфічному підприємстві є досягнення високого економічного ефекту завдяки виготовленню продукції в суворій відповідності з технічними умовами, стандартами та проектами, розробленими у видавництві. Підготовка видань до виробництва спрямована на максимальне використання виробничих потужностей поліграфічного підприємства, застосування раціональних режимів роботи обладнання, прогресивної технології, сучасних форм організації виробництва і праці та обгрунтованих норм витрат усіх видів виробничих ресурсів.

При підготовці видань у виробництві використовуються такі види документів: технічна видавнича специфікація, ТУ і стандарти підприємств на поліграфічну продукцію і матеріали, технологічні інструкції на процеси поліграфічного виробництва та характеристика технологічних процесів і обладнання, що застосовуються на підприємстві.

У табл. 2.3 наведені основні завдання та зміст робіт, виконуваних на друкарському етапі підготовки видань до виробництва.

Таблиця 2.3

Зміст робіт, виконуваних на друкарському етапі

№ п / п	Тип завдання	Зміст роботи
1	Організаційна робота	Укладення договору між замовником і друкарнею
3	Економічна	Розрахунок вартості робіт
4	Технологічна	Підготовка видавничого оригіналу
5	Конструкторська	Kонструкторско-оформлювальна стадія: проектування виду видання та його структури; підбір формату і марки паперу, формату смуг видання, гарнітури і кегля шрифту, характеру і кількості ілюстрацій, барвистості,; проектування зовнішнього оформлення видання
6	Технологічна	Вибір технології виготовлення замовлення і створення макету видання
7	Організаційна

Робота з підготовки видання супроводжується оформленням технічної документації - нормативно-технологічної карти замовлення (НТКЗ) та кошторису витрат на виробництво продукції або калькуляції замовлення. НТКЗ може містити такі відомості: номер замовлення, дата надходження замовлення на підприємство, термін здачі тиражу замовнику, відомості про замовника, найменування видання, його обсяг, тираж, формат, барвистість, відомості про терміни проходження видання за стадіями прозводства і відомості про відповідальних виконаннях робіт , особливості технології виготовлення замовлення та використовуване обладнання, розрахунок витрат матеріалів. Така карта замовлення заповнюється технологом виробничого відділу поліграфічного підприємства і є документом, що супроводжує рух замовлення у виробництві.

Таблиця 2.4

Розрахунок собівартості виготовлення замовлення № 1

Замовник: ТОВ «ВАТ»

Найменування замовлення: Буклет

Термін виготовлення: 2 дні

Обсяг: 4 д.а., Тираж: 5 000 екз.

Формат і частка аркуша: 60 * 90 / 4

Кольоровість: 2 +0

Обладнання: Hamada Impulse A266

3. Змінне планування в друкованому цеху поліграфічного

підприємства

Оперативно-календарне планування (ОКП) на поліграфічному підприємстві являє собою комплекс різних методів, організаційних форм і техніко-економічних розрахунків, спрямованих на забезпечення злагодженості та узгодженості роботи всіх ланок виробництва.

У сучасних умовах календарне планування є визначальним етапом внутріфірмового планування. Саме календарний план може показати не тільки те, що потрібно досягти в результаті оперативно-виробничої діяльності в кінцевому рахунку, але також і показати, як це зробити і як має розвиватися виконання плану в часі і просторі.

У число основних завдань оперативно-календарного планування входить:

• забезпечення максимізації прибутку підприємства;

• виконання договірних зобов'язань з випуску продукції заданих обсягів та якості у встановлені терміни;

• мінімізація тривалості виробничого циклу;

• збільшення використання виробничих ресурсів підприємства;

• злагодженість роботи всіх ланок поліграфічного підприємства;

• максимальна реалізація принципів паралельності, безперервності і ритмічності.

На етапі загальнозаводського (міжцехового) оперативно-календарного планування складається зведений оперативний або тематичний план поліграфічного підприємства, який формується шляхом ув'язування виробничої програми з плановою продуктивністю ведучого обладнання цехів і дільниць.

Організація оперативного управління виробництвом на поліграфічних підприємствах, що спеціалізуються на випуску журнальної продукції, має свої специфічні особливості. Основна вимога, що пред'являється до системи оперативно-календарного планування при виготовленні поліграфічної продукції такого роду, полягає у забезпеченні жорстких термінів випуску періодичних видань. Тому календарно-планові розрахунки виробництва з формування календарних планів і графіків повинні бути підпорядковані саме цій вимозі.

Періодичний характер повторюваності видань створює передумови для використання такої ефективної системи управління виробничими запасами, як система «Точно в строк». Оперативно-календарне планування на малих поліграфічних підприємствах може бути обмежене складанням зведеного календарного плану.

На внутрішньоцехової рівні оперативно-календарного планування на поліграфічному підприємстві розробляються графіки завантаження устаткування і щільності робіт.

Графік завантаження обладнання на поліграфічних підприємствах будується для друкованих цехів і потокових ліній. Цей вид графіків дозволяє забезпечити раціональну організацію виробничого процесу у просторі.

Порядок побудови графіка завантаження друкарських машин наступний:

1. розраховується завантаження в машино-годинах для кожного замовлення, представленого в табл. 3.1 і формується виробниче завдання на тиждень.

Таблиця 3.1

Дані для побудови план-графіка роботи друкарського цеху підприємства

2. визначається кількість машин для виконання сформованої виробничої програми. Для цього завантаження в машино-годинах запланованого переліку замовлень порівнюється з плановим фондом часу роботи одиниці обладнання. Графік завантаження друкарських машин буде більш точним, якщо при його складанні врахувати планові зупинки обладнання, пов'язані з його технічним обслуговуванням.

1. вибирається фронт робіт на операції для виготовлення кожного замовлення.

2. замовлення шикуються в чергу з урахуванням термінів їх виготовлення або з використанням правил пріоритетності запуску.

3. будується графік завантаження устаткування по машинах.

4. виробляють ущільнення графіка і розрахунок недовикористаної часу.

Рис. 3.1 Графік завантаження листових офсетних машин (графічний варіант)

Таблиця 3.2

Графік завантаження ділянки листових друкованих машин на тиждень

Для виконання плану завантаження нам буде потрібно 6 (шість) бригад чисельністю по 2 людини.

Висновок

У курсовому проекті були розглянуті питання організації управління виробництвом, які повинен знати і використовувати кожен менеджер, тому що в сучасних умовах конкуренції між підприємствами за ринок збуту виробленої продукції необхідно грамотно визначати технологію виготовлення продукції, застосовувати оперативні методи розрахунку собівартості продукції.

Менеджер або технолог підприємства повинен вміти скласти план завантаження цеху або виробництва, скорочуючи при цьому витрати на утримання та експлуатацію устаткування, витрати на персонал та інші витрати, одночасно, скорочуючи терміни виконання замовлень, домагаючись ефективного використання всіх наявних ресурсів.

Розрахунок річної продуктивності друкарської машини Hamada Impulse A 266 був похідний при тиражах 1, 3, 5, 10, 20 тис. примірників. Зі збільшенням тиражу видання продуктивність устаткування зростає, тому що в друкованих процесах присутня операція приладження. Також простежується тенденція зниження собівартості 1 тис. наведених фарба-відбитків при збільшенні тиражу видання, тому що частка умовно-постійних витрат на одиницю продукції знижується зі збільшенням накладу.

У ході виконання курсового проекту висвітлені питання оперативного управління виробництвом з використанням комп'ютерних методів обробки і аналізу інформації, що дозволить перейти на щабель вище будь-якого поліграфічному підприємству.

Розрахунок собівартості виготовлення поліграфічної продукції шляхом визначення прямих і непрямих витрат знайшов найбільш широке застосування на поліграфічних підприємствах на етапі підготовки видань до виробництва, оскільки дозволяє врахувати всі особливості технології виготовлення продукції і є менш трудомістким, ніж інші.

Список використаних джерел

1. Єдині норми часу і виробітку на процеси поліграфічного виробництва. Для найважливіших підприємств. - М.: Книжкова палата, 1988

2. Каталог поліграфічного устаткування - М: НІССА Центрум », 2006

3. Миронова Г.В., Єршов А.К., Осипова Г.І., Сперанський Н.М., Кондра Є.А. Організація поліграфічного виробництва: Уч. посібник. - М.: МГУП, 2002.

4. Миронова Г.В., Осипова Г.І. Організація поліграфічного виробництва. Методичні вказівки з виконання курсового проекту. - М.: МГУП, 2003.

5. http://www. nissa.ru

Додаток 1

Розрахунок річної продуктивності одиниці друкарського обладнання і річної кількості пріладок в

залежно від середньорічного тиражу видань

Додаток 2

Розрахунок річної собівартості продукції