Федеральне агентство з освіти
ГОУ ВПО Хакаський державний університет ім. Н.Ф. Катанова
МПСІ
Кафедра психології
020400 - Психологія
Контрольна робота
з дисципліни «Психологія спілкування»
Виконала: студентка 5 курсу
гр. П - 03
Овчаренко Т.В.
Перевірила: Якоцуц О.Л.
Мінусинськ 2008
Провідною діяльністю підліткового віку є спілкування. Саме спілкування допомагає підлітку постійно порівнювати себе з однолітками і виробляти самооцінку. Неможливо знайти своє місце в житті поза спілкуванням і без нього. Через спілкування засвоюються норми соціальної поведінки.
Група однолітків грає переважну роль у процесі соціалізації підлітків, бо відносини з партнерами свого і протилежної статі створюють прототип дорослих відносин, що реалізовується в соціальної, професійної та сексуального життя. Група виділяє центральну функцію в процесі становлення незалежності своїх членів, об'єднаних спільними турботами щодо звільнення від батьківської влади, пошуку статусу та статевої ідентифікації. Відносини з батьками в цьому віці часто настільки конфліктні, що підліток просто не здатний розділити з ними свої переживання. Група однолітків надає різноманітні можливості побудови нових відносин з самим собою і з іншими, допомагаючи людині зрозуміти себе, своє призначення, дозволяючи випробувати почуття ризику й спробувати сили в ситуації змагання.
Можна простежити таку закономірність змін, що відбуваються в підлітковому віці. Статеве дозрівання в цей період впливає на формування образу Я. Цей процес відбувається через неприйняття себе, що пов'язано із зовнішніми і фізіологічними змінами. З часом самооцінка вирівнюється.
Новоутворенням даного віку стає самосвідомість особистості, що призводить до розвитку здатності рефлектувати. Уміння аналізувати особливості своєї особистості неможливо розвивати без взаємодії з іншими людьми та порівняльного аналізу. Як наслідок, у цьому віці на перший план неминуче виходить новий вид діяльності - спілкування. Через спілкування підлітки социализируются і реалізують себе в житті.
Як вже зазначалося вище, для підліткового віку характерна поява нових психологічних особливостей і це явище неминуче.
Німецький психолог К. Левін, аналізуючи, причини розвитку конфліктного типу поведінки у підлітків, виявив у сучасному суспільстві наявність двох самостійних груп - дорослих і дітей. Кожна з них має привілеями, недоступних іншій групі. Специфіка становища підлітка полягає в тому, що він знаходиться між двома цими групами. Він вже не хоче належати до групи дітей і прагне перейти в групу дорослих, які його ще не приймають.
Л.С. Вигодський вважав, що «криза» перехідного віку пов'язаний з двома чинниками. Виникнення новоутворень у свідомості підлітка і перебудова відносин між дитиною і середовищем: ця перебудова і складає головний зміст «кризи». Залучення підлітка в орбіту вже не дитячих інтересів спонукає його до ініціативної перебудові взаємовідносин з оточуючими людьми. У підлітковому віці складаються дві різні за своїм значенням для психологічного розвитку системи взаємин: одна - з дорослими, інша - з однолітками. Спілкування стає в цьому віці провідною діяльністю.
Відносини з однолітками зазвичай будуються як равнопартнерскіе і управляються нормами рівноправності, в той час як відносини з батьками і вчителями стають нерівноправними. Оскільки спілкування з товаришами для підлітка більш актуально, він «відходить» від школи і сім'ї, починає більше часу проводити з однолітками. Відносини всередині групи підпорядковуються більш строгими правилами. Подібність інтересів і проблем, можливість відкрито їх обговорювати, перебуваючи в рівних відносинах з товаришами, - саме це робить атмосферу підліткових груп настільки привабливою для дітей. У підлітковому віці можна виділити три види взаємовідносин, які відрізняються за:
· Ступені близькості,
· Змісту,
· Функцій, які вони виконують у житті.
Епізодичні «ділові» контакти служать задоволенню сьогохвилинних інтересів і потреб, які не зачіпають особистість глибоко; спілкування ж на рівні товариських відносин сприяє взаємообміну знаннями, вміннями і навичками; а встановилися дружні зв'язки дозволяють вирішити деякі питання емоційно-особистісного характеру. У другу половину подростничество спілкування перетворюється в самодостатній вид діяльності. Воно займає досить багато часу і виконує важливу життєву роль. Значення процесу спілкування з однолітками для підлітка, як правило, не менш цінне, ніж всі інші його справи. У старшого підлітка проявляється усвідомлене бажання бути членом групи. Ця - характерна особливість саме підліткового віку, вона проявляється в них незалежно від ступеня розвитку специфічної потреби, що важливо.
Неблагополучні особисті взаємини з товаришами сприймаються і переживаються підлітками дуже важко. Підліток в умовах групи прагне бути схожим на своїх товаришів. Вплив дорослого на його життя різко знижується і, навпаки, підвищується значимість думки однолітка. Це і складає так званий «криза ідентичності».
Д.І. Фельдшейн відзначає, що в процесі стихійно-групового спілкування агресивність, підвищена тривожність, замкнутість і інші турбують суспільство моменти в поведінці підлітків набувають поступливий характер.
· Потреба в стихійно-груповому спілкуванні відзначається тільки у 14,5% підлітків;
· Реальна наявність цієї форми зафіксовано у 56% дітей 11 - 15 років;
· На потребу в інтимно-особистісному спілкуванні вказує 34% підлітків;
· А в реальному спілкуванні ця форма складає близько 30%.
Підлітки не задоволені переважанням в їх спілкуванні стихійно-групової та інтимно-особистісної форм. Не випадково в 11 - 15 років спостерігається чітка тенденція - воліла не інтимно - особистісне і стихійно - групове спілкування, а соціально - орієнтовану форму спілкування. Створюючи тим самим дієві умови визнання підлітків як соціально значимих осіб. Не дуже розбірливо іноді, на жаль, підходячи до вибору визнає їх середовища - потреба в наявності власної групи в цьому віці часто сильніше традиційно - нормативних вимог суспільства. Дане положення тісно пов'язане з властивим підліткам активним прагненням до заняття нової соціальної позиції, з усвідомленням ними свого «Я» і затвердженням у дорослому світі. У підлітка можлива поява відчуття соціальної відповідальності за себе та інших на рівні дорослої людини.
Успішність спілкування підлітка забезпечується комплексом комунікативних умінь - таких, як:
· Рефлексія,
· Невербальні способи взаємодії,
· Емпатії,
· Активного слухання,
· Користуватися зворотним зв'язком.
Відсутність або навіть недостатній розвиток умінь комунікативного ряду не просто обмежує можливість спілкування для підлітка, але, в силу вікових особливостей, робить його часто абсолютно недоступних в деяких соціальних групах. Саме тому використання таких форм роботи, як «Клуб спілкування», для підліткового віку надзвичайно актуально. Ця форма роботи допомагає підвищити рівень їх соціальної адаптації як раз тому, що дозволяє розширити діапазон їх комунікативних умінь і підвищити рівень оволодіння ними, а також розширити кругозір щодо соціальних ролей.
Опис роботи «Клубу спілкування».
На базі реабілітаційного соціального відділення для неповнолітніх існує «Клуб спілкування». Робота клубу переважно заснована на розробленій нами розвиваючої програмі «Розвиток комунікативних умінь підлітків».
«Клуб спілкування» відвідують підлітки з різних категорій сімей. Відвідування вільне, тільки на основі добровільного бажання підлітка. Основна маса підлітків - це діти, що проходило раніше реабілітацію в нашому відділенні, їхні друзі та знайомі, а також діти, в даний час проживають у притулку. Це в першу чергу багатодітні, неповні, опікувані, малозабезпечені та проблемні сім'ї. Паралельно ведеться робота з батьками у вигляді індивідуальних консультацій, сімейні консультацій та проведення бесід за темами особливостей вікової психології підлітків. При необхідності - наприклад, наявність конфліктної ситуації - педагог - психолог відвідує школу, розмовляє з класним керівником, проводить соціометричні дослідження, сприяє вирішенню конфлікту, зниження напруженості.
Тематичні вечори і свята сприяють навчанню підлітків вмінню правильно організовувати своє дозвілля. У таких заходах молоді люди виступають не стільки учасниками, скільки організаторами і ведучими. Таким чином, реалізується спрямованість роботи на присвоєння підліткам навичок і вмінь самоврядування як на індивідуальному рівні, так і на рівні мікрогрупи. Роль керівника полягає в загальній координації роботи, тобто він виступає в ролі фасилітатора.
Підлітковий вік - це час вибору професії. Суттєвим моментом нашої програми є наявність в ній низки методик з профорієнтації підлітків. Спеціально підібрані методики і тести дозволяють розширити уявлення про існуючі професіях, визначити здібності й особистісні особливості, конкретизується сфера професійних інтересів підлітка. На підставі проведення даної діагностики розробляються індивідуальні особистісно - орієнтовані рекомендації, що стосуються вибору професії.
У цілому проводиться комплексна робота з підлітками, включаючи їх безпосереднє оточення (середовище спілкування, сім'я, школа). Робота, що охоплює кілька рівнів соціального простору підлітка, показала свою ефективність у профілактиці поширення наркоманії, алкоголізму, бродяжництва та інших форм девіантної поведінки підлітків.
Цілі і завдання «Клубу спілкування».
Глобальною метою нашої роботи є зниження криміногенної обстановки в підлітковому середовищі, профілактика бездоглядності та девіантнонго поведінки підлітків.
Видається виправданим підійти до вирішення цієї проблеми через підвищення соціальної компетентності підлітка. Саме це визначається в якості стратегічної мети роботи «Клубу спілкування» на першому етапі. Досягнення означеної мети стає можливим при поетапному вирішенні таких завдань:
1. Розвиток умінь міжособистісного спілкування.
2. Розвиток навичок організації свого дозвілля.
3. Орієнтування підлітків в світі професій.
4. Оптимізація сімейних відносин.
5. Надання психолого - педагогічної допомоги підліткам та їх сім'ям.
У процесі реалізації програми «Клубу спілкування» використовувалися різні форми роботи. Серед них:
1. Групові заняття.
2. Індивідуальні консультації з підлітками.
3. Індивідуальні консультації з батьками.
4. Бесіди.
5. Робота зі школою.
Засоби:
1. Заняття з розвитку комунікативних умінь.
2. Профорієнтаційні заняття.
3. Інформування батьків про вікові та індивідуальні особливості їхніх дітей.
4. Сімейні консультації.
5. Свята і тематичні вечори.
Методи:
1. Середовищний - створення соціального середовища з позитивними моральними орієнтирами.
2. Рефлексивний - усвідомлення свого «Я» у взаємодії з іншими людьми.
3. Діяльнісний - проживання підлітком подій, організованих відповідно до цілей клубу.
Список літератури
1. Гамезо М.В., Домашенко І.А. Атлас з психології. М., 1986. - 304 с.
2. Макшаков С.І., Хрящова Н.Ю. Психологія у тренінгу. Каталог, ч.1. СПб., 1993. - 104 с.
3. Петровська Л.А. Компетенотность в спілкуванні. М., 1989. - 216 с.
4. Семенюк Л.М. Хрестоматія з вікової психології. / Под ред. Д.І. Феьдштейна. М., 1996 р.
5. Цукерман Г.А. Психологія саморозвитку: завдання для підлітків та їх педагогів. М., 1994 р.
ГОУ ВПО Хакаський державний університет ім. Н.Ф. Катанова
МПСІ
Кафедра психології
020400 - Психологія
Контрольна робота
з дисципліни «Психологія спілкування»
Виконала: студентка 5 курсу
гр. П - 03
Овчаренко Т.В.
Перевірила: Якоцуц О.Л.
Мінусинськ 2008
Провідною діяльністю підліткового віку є спілкування. Саме спілкування допомагає підлітку постійно порівнювати себе з однолітками і виробляти самооцінку. Неможливо знайти своє місце в житті поза спілкуванням і без нього. Через спілкування засвоюються норми соціальної поведінки.
Група однолітків грає переважну роль у процесі соціалізації підлітків, бо відносини з партнерами свого і протилежної статі створюють прототип дорослих відносин, що реалізовується в соціальної, професійної та сексуального життя. Група виділяє центральну функцію в процесі становлення незалежності своїх членів, об'єднаних спільними турботами щодо звільнення від батьківської влади, пошуку статусу та статевої ідентифікації. Відносини з батьками в цьому віці часто настільки конфліктні, що підліток просто не здатний розділити з ними свої переживання. Група однолітків надає різноманітні можливості побудови нових відносин з самим собою і з іншими, допомагаючи людині зрозуміти себе, своє призначення, дозволяючи випробувати почуття ризику й спробувати сили в ситуації змагання.
Можна простежити таку закономірність змін, що відбуваються в підлітковому віці. Статеве дозрівання в цей період впливає на формування образу Я. Цей процес відбувається через неприйняття себе, що пов'язано із зовнішніми і фізіологічними змінами. З часом самооцінка вирівнюється.
Новоутворенням даного віку стає самосвідомість особистості, що призводить до розвитку здатності рефлектувати. Уміння аналізувати особливості своєї особистості неможливо розвивати без взаємодії з іншими людьми та порівняльного аналізу. Як наслідок, у цьому віці на перший план неминуче виходить новий вид діяльності - спілкування. Через спілкування підлітки социализируются і реалізують себе в житті.
Як вже зазначалося вище, для підліткового віку характерна поява нових психологічних особливостей і це явище неминуче.
Німецький психолог К. Левін, аналізуючи, причини розвитку конфліктного типу поведінки у підлітків, виявив у сучасному суспільстві наявність двох самостійних груп - дорослих і дітей. Кожна з них має привілеями, недоступних іншій групі. Специфіка становища підлітка полягає в тому, що він знаходиться між двома цими групами. Він вже не хоче належати до групи дітей і прагне перейти в групу дорослих, які його ще не приймають.
Л.С. Вигодський вважав, що «криза» перехідного віку пов'язаний з двома чинниками. Виникнення новоутворень у свідомості підлітка і перебудова відносин між дитиною і середовищем: ця перебудова і складає головний зміст «кризи». Залучення підлітка в орбіту вже не дитячих інтересів спонукає його до ініціативної перебудові взаємовідносин з оточуючими людьми. У підлітковому віці складаються дві різні за своїм значенням для психологічного розвитку системи взаємин: одна - з дорослими, інша - з однолітками. Спілкування стає в цьому віці провідною діяльністю.
Відносини з однолітками зазвичай будуються як равнопартнерскіе і управляються нормами рівноправності, в той час як відносини з батьками і вчителями стають нерівноправними. Оскільки спілкування з товаришами для підлітка більш актуально, він «відходить» від школи і сім'ї, починає більше часу проводити з однолітками. Відносини всередині групи підпорядковуються більш строгими правилами. Подібність інтересів і проблем, можливість відкрито їх обговорювати, перебуваючи в рівних відносинах з товаришами, - саме це робить атмосферу підліткових груп настільки привабливою для дітей. У підлітковому віці можна виділити три види взаємовідносин, які відрізняються за:
· Ступені близькості,
· Змісту,
· Функцій, які вони виконують у житті.
Епізодичні «ділові» контакти служать задоволенню сьогохвилинних інтересів і потреб, які не зачіпають особистість глибоко; спілкування ж на рівні товариських відносин сприяє взаємообміну знаннями, вміннями і навичками; а встановилися дружні зв'язки дозволяють вирішити деякі питання емоційно-особистісного характеру. У другу половину подростничество спілкування перетворюється в самодостатній вид діяльності. Воно займає досить багато часу і виконує важливу життєву роль. Значення процесу спілкування з однолітками для підлітка, як правило, не менш цінне, ніж всі інші його справи. У старшого підлітка проявляється усвідомлене бажання бути членом групи. Ця - характерна особливість саме підліткового віку, вона проявляється в них незалежно від ступеня розвитку специфічної потреби, що важливо.
Неблагополучні особисті взаємини з товаришами сприймаються і переживаються підлітками дуже важко. Підліток в умовах групи прагне бути схожим на своїх товаришів. Вплив дорослого на його життя різко знижується і, навпаки, підвищується значимість думки однолітка. Це і складає так званий «криза ідентичності».
Д.І. Фельдшейн відзначає, що в процесі стихійно-групового спілкування агресивність, підвищена тривожність, замкнутість і інші турбують суспільство моменти в поведінці підлітків набувають поступливий характер.
· Потреба в стихійно-груповому спілкуванні відзначається тільки у 14,5% підлітків;
· Реальна наявність цієї форми зафіксовано у 56% дітей 11 - 15 років;
· На потребу в інтимно-особистісному спілкуванні вказує 34% підлітків;
· А в реальному спілкуванні ця форма складає близько 30%.
Підлітки не задоволені переважанням в їх спілкуванні стихійно-групової та інтимно-особистісної форм. Не випадково в 11 - 15 років спостерігається чітка тенденція - воліла не інтимно - особистісне і стихійно - групове спілкування, а соціально - орієнтовану форму спілкування. Створюючи тим самим дієві умови визнання підлітків як соціально значимих осіб. Не дуже розбірливо іноді, на жаль, підходячи до вибору визнає їх середовища - потреба в наявності власної групи в цьому віці часто сильніше традиційно - нормативних вимог суспільства. Дане положення тісно пов'язане з властивим підліткам активним прагненням до заняття нової соціальної позиції, з усвідомленням ними свого «Я» і затвердженням у дорослому світі. У підлітка можлива поява відчуття соціальної відповідальності за себе та інших на рівні дорослої людини.
Успішність спілкування підлітка забезпечується комплексом комунікативних умінь - таких, як:
· Рефлексія,
· Невербальні способи взаємодії,
· Емпатії,
· Активного слухання,
· Користуватися зворотним зв'язком.
Відсутність або навіть недостатній розвиток умінь комунікативного ряду не просто обмежує можливість спілкування для підлітка, але, в силу вікових особливостей, робить його часто абсолютно недоступних в деяких соціальних групах. Саме тому використання таких форм роботи, як «Клуб спілкування», для підліткового віку надзвичайно актуально. Ця форма роботи допомагає підвищити рівень їх соціальної адаптації як раз тому, що дозволяє розширити діапазон їх комунікативних умінь і підвищити рівень оволодіння ними, а також розширити кругозір щодо соціальних ролей.
Опис роботи «Клубу спілкування».
На базі реабілітаційного соціального відділення для неповнолітніх існує «Клуб спілкування». Робота клубу переважно заснована на розробленій нами розвиваючої програмі «Розвиток комунікативних умінь підлітків».
«Клуб спілкування» відвідують підлітки з різних категорій сімей. Відвідування вільне, тільки на основі добровільного бажання підлітка. Основна маса підлітків - це діти, що проходило раніше реабілітацію в нашому відділенні, їхні друзі та знайомі, а також діти, в даний час проживають у притулку. Це в першу чергу багатодітні, неповні, опікувані, малозабезпечені та проблемні сім'ї. Паралельно ведеться робота з батьками у вигляді індивідуальних консультацій, сімейні консультацій та проведення бесід за темами особливостей вікової психології підлітків. При необхідності - наприклад, наявність конфліктної ситуації - педагог - психолог відвідує школу, розмовляє з класним керівником, проводить соціометричні дослідження, сприяє вирішенню конфлікту, зниження напруженості.
Тематичні вечори і свята сприяють навчанню підлітків вмінню правильно організовувати своє дозвілля. У таких заходах молоді люди виступають не стільки учасниками, скільки організаторами і ведучими. Таким чином, реалізується спрямованість роботи на присвоєння підліткам навичок і вмінь самоврядування як на індивідуальному рівні, так і на рівні мікрогрупи. Роль керівника полягає в загальній координації роботи, тобто він виступає в ролі фасилітатора.
Підлітковий вік - це час вибору професії. Суттєвим моментом нашої програми є наявність в ній низки методик з профорієнтації підлітків. Спеціально підібрані методики і тести дозволяють розширити уявлення про існуючі професіях, визначити здібності й особистісні особливості, конкретизується сфера професійних інтересів підлітка. На підставі проведення даної діагностики розробляються індивідуальні особистісно - орієнтовані рекомендації, що стосуються вибору професії.
У цілому проводиться комплексна робота з підлітками, включаючи їх безпосереднє оточення (середовище спілкування, сім'я, школа). Робота, що охоплює кілька рівнів соціального простору підлітка, показала свою ефективність у профілактиці поширення наркоманії, алкоголізму, бродяжництва та інших форм девіантної поведінки підлітків.
Цілі і завдання «Клубу спілкування».
Глобальною метою нашої роботи є зниження криміногенної обстановки в підлітковому середовищі, профілактика бездоглядності та девіантнонго поведінки підлітків.
Видається виправданим підійти до вирішення цієї проблеми через підвищення соціальної компетентності підлітка. Саме це визначається в якості стратегічної мети роботи «Клубу спілкування» на першому етапі. Досягнення означеної мети стає можливим при поетапному вирішенні таких завдань:
1. Розвиток умінь міжособистісного спілкування.
2. Розвиток навичок організації свого дозвілля.
3. Орієнтування підлітків в світі професій.
4. Оптимізація сімейних відносин.
5. Надання психолого - педагогічної допомоги підліткам та їх сім'ям.
У процесі реалізації програми «Клубу спілкування» використовувалися різні форми роботи. Серед них:
1. Групові заняття.
2. Індивідуальні консультації з підлітками.
3. Індивідуальні консультації з батьками.
4. Бесіди.
5. Робота зі школою.
Засоби:
1. Заняття з розвитку комунікативних умінь.
2. Профорієнтаційні заняття.
3. Інформування батьків про вікові та індивідуальні особливості їхніх дітей.
4. Сімейні консультації.
5. Свята і тематичні вечори.
Методи:
1. Середовищний - створення соціального середовища з позитивними моральними орієнтирами.
2. Рефлексивний - усвідомлення свого «Я» у взаємодії з іншими людьми.
3. Діяльнісний - проживання підлітком подій, організованих відповідно до цілей клубу.
Список літератури
1. Гамезо М.В., Домашенко І.А. Атлас з психології. М., 1986. - 304 с.
2. Макшаков С.І., Хрящова Н.Ю. Психологія у тренінгу. Каталог, ч.1. СПб., 1993. - 104 с.
3. Петровська Л.А. Компетенотность в спілкуванні. М., 1989. - 216 с.
4. Семенюк Л.М. Хрестоматія з вікової психології. / Под ред. Д.І. Феьдштейна. М., 1996 р.
5. Цукерман Г.А. Психологія саморозвитку: завдання для підлітків та їх педагогів. М., 1994 р.