ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Особистість і її формування у молодшому шкільному віці
1.1. Загальне поняття про особистість
1.2. Вікові та індивідуальні особливості молодших школярів
1.3. Шкільний колектив і його роль у формуванні особистості молодшого школяра
1.4. Молодший школяр - нова особистість
РОЗДІЛ 2. Дослідження особливостей формування особистості у молодших школярів
2.1. Проблема діагностики параметрів особистості
2.2. Вивчення особистості у віковому плані
2.3. Діагностика психічного розвитку та ставлення дитини (семи-дев'яти років) до ролі школяра
2.4. Методики дослідження особистості
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК
ВСТУП
Коли ми говоримо молодший школяр, то в це поняття включаємо дитини 6-10 років. Від 6 до 10 років протягом того часу, який займає навчання в початкових класах, у дитини складається нова для нього діяльність - навчальна. Саме той факт, що він стає учнем, людиною учням, накладає абсолютно новий відбиток на весь його психологічний образ, на всі його поведінку. Під впливом нової, навчальної діяльності змінюється характер мислення дитини, його увагу і пам'ять. Поведінка набуває рис довільності, намеренности, осмисленості, здатності слідувати певним правилам, нормам поведінки. Нове для дитини становище в суспільстві - становище людини, яка зайнята суспільно важливою і оцінений суспільством діяльністю, тобто вченням, - тягне за собою зміни у відносинах з іншими дітьми, з дорослими, у тому, як дитина оцінює себе та інших.
Формується світогляд дитини, складається коло моральних, ідейних уявлень і понять. Збагачується світ його почуттів, естетичних переживань, ширше стають захоплення трудові, художні, спортивні.
Тому дана тема досить актуальна, адже все життя суспільства накладає відбиток на формування особистості дитини. Особливо важливі при цьому ті безпосередні відносини, в які вступає дитина з оточуючими його людьми: у сім'ї, в школі, у класі - у будь-якій групі або колективі, членом якого він є.
Мета роботи - вивчити особливості розвитку особистості в молодшому шкільному віці.
Об'єкт дослідження - молодші школярі.
Предмет дослідження - особистісні особливості молодших школярів.
Завдання:
1. Розглянути загальне поняття про особу;
2. Виявити вікові та індивідуальні особливості молодших школярів;
3. Виявити роль шкільного колективу у формуванні особистості молодшого школяра;
4. Вивчити молодшого школяра як нову особистість;
5. Дослідити особливості формування особистості у молодших школярів.
РОЗДІЛ 1. Особистість і її формування у молодшому шкільному віці
1.1. Загальне поняття про особистість
У психологічній науці категорія «особистість» належить до базових понять. Але поняття «особистість» не є суто психологічним і вивчається всіма суспільними науками, у тому числі філософією, соціологією, педагогікою та ін Найчастіше під особистістю розуміють людину в сукупності її соціальних і життєво важливих якостей, придбаних ним у процесі соціального розвитку. Найчастіше у зміст поняття «особистість» включають стійкі властивості людини, які визначають значущі щодо інших людей вчинки.
Таким чином, особистість - це конкретна людина, узята в системі його стійких соціально зумовлених психологічних характеристик, які проявляються в суспільних зв'язках і відносинах, визначають його моральні вчинки і мають суттєве значення для нього самого і оточуючих. [1]
З'являючись на світ як індивід, людина включається в систему суспільних взаємин і процесів, в результаті чого набуває особливого соціального якість - він стає особистістю. Це відбувається тому, що людина, включаючись у систему суспільних зв'язків, виступає в якості суб'єкта - носія свідомості, яке формується і розвивається в процесі діяльності.
Особистість є продуктом розвитку психіки людини в соціальних умовах. На певному рівні соціального і психічного розвитку людина стає особистістю. [2]
Особистість - це характеристика людини в цілому, вона проявляється у всіх видах його діяльності. Саме тому О.М. Леонтьєв говорив, що діяльнісний підхід до аналізу людської психіки є одночасно і особистісний підхід. І навпаки, особистісний підхід є одночасно і визначення її рівня. Разом з тим особистість характеризує людину тільки з одного боку: включеність його в суспільні відносини, його спрямованість, яка визначається провідними мотивами діяльності, поведінки. [3] Спрямованість особистості може бути громадською або егоїстичною. В одних випадках громадські й особисті інтереси можуть збігатися, в інших - егоїстична спрямованість може приносити шкоду іншим людям, суспільству в цілому.
Виходячи з цього, можна говорити про позитивний і негативний розвитку особистості. Рівень позитивного розвитку особистості визначається мірою відповідальності людини перед іншими людьми, перед навколишнім середовищем, перед своєю діяльністю, перед собою. Моральні норми, прийняті людиною і перейшли у внутрішній план його психічного життя, контролюються за допомогою почуттів, званих почуттям обов'язку, совістю, соромом. З особою, з моральністю пов'язані й такі поняття, як чесне слово, кодекс честі, гідність особистості. При негативному розвитку особистості людина орієнтується на норми, що суперечать прийнятим у суспільстві. Поведінка, засноване на аморальних правилах, приносить шкоду іншим людям, у цих випадках говорять про безвідповідальне ставлення людини. Однак відступ від прийнятих норм не завжди означає негативне розвиток особистості. Навпаки, це нерідко говорить про високий ступінь відповідальності людини перед іншими людьми.
Суб'єктивно особистість для будь-якої людини сприймається як його Я (як образ Я). Прагнути бути особистістю - означає прагнути до соціально значимої діяльності.
Особистість характеризується також стійкістю, тобто постійністю моральної основи, орієнтує поведінку людини.
Отже, особистість може бути як позитивною, так і негативною. Вона може бути як слабкою, нестійкою, так і сильної, стійкою. Для правильного судження про особистість людини треба знати не тільки те, що він робить, але і те, який особистісний сенс має це справа для нього, тобто які мотиви рухають його поведінкою. [4]
1.2. Вікові та індивідуальні особливості молодших школярів
Молодший шкільний вік не завжди був особливим етапом розвитку дитини. Був час, коли діти не відвідували школи і розвивалися в істотно інших умовах життя. Згадаймо некрасовського «мужички з нігтик». Дитина у віці, коли «шостий минув», везе дрова з лісу, впевнено керуючи конем. У наш час переважна більшість дітей у віці шести років стають школярами.
Включення в навчальну діяльність пов'язано з новим типом стосунків дитини, як у сім'ї, так і в школі. Будинки, з одного боку, до його життя, його занять більш поважне ставлення, ніж до дошкільною ігор. Одночасно до нього пред'являються більш суворі вимоги. У школі головна дійова особа - це вчитель. Від нього виходять усі основні вимоги. Відносини з учителем зовсім не схожі на відносини з батьками і з вихователем дитячого садка. Перше час учитель для дитини - чужа людина, і малюк мимоволі відчуває страх, боязкість перед ним. Відносини з іншими учнями теж спочатку не так прості: немає знайомих дітей, немає друзів, з якими дитина звикла спілкуватися. Не всі діти легко проходять період адаптації до шкільного життя.
У віці семи-одинадцяти років дитина починає розуміти, що він представляє собою якусь індивідуальність, яка, безумовно, піддається соціальним впливам. Він знає, що він зобов'язаний вчитися і в процесі навчання змінювати себе, привласнюючи колективні знаки (мова, цифри, ноти та ін), колективні поняття, знання та ідеї, які існують у суспільстві. У той же час він знає, що відрізняється від інших і переживає свою унікальність, свою «самість», прагнучи утвердити себе серед дорослих і однолітків. [5]
Основні новоутворення школяра:
1. особистісна рефлексія;
2. інтелектуальна рефлексія.
Особистісна рефлексія. У дітей у віці від 9 до 12 років продовжує формуватися прагнення на все мати свою точку зору. У них також з'являються судження про власну соціальну значущість - самооцінка. Вона складається завдяки розвитку самосвідомості та зворотного зв'язку з тими з навколишніх, чиєю думкою вони дорожать. Висока оцінка зазвичай буває у дітей в тому випадку, якщо батьки ставляться до них з зацікавленістю, теплотою і любов'ю. Молодший шкільний вік - завершення розвитку самосвідомості.
Рефлексія інтелектуальна. Мається на увазі рефлексія в плані мислення. У шкільні роки здатність зберігати та видавати інформацію з пам'яті вдосконалюється, розвивається метапамять. Діти не тільки краще запам'ятовують, а й здатні міркувати про те, як вони це роблять.
Розумовий розвиток. 7 - 11 років - третій період розумового розвитку за Піаже - період конкретних розумових операцій. Мислення дитини обмежена проблемами, що стосуються конкретних реальних об'єктів. Егоцентризм, властивий мисленню дошкільника, поступово зменшується, чому сприяють спільні ігри, але не зникає повністю. Конкретно мислячі діти часто помиляються, прогнозуючи результат.
Відносини з дорослими. На поведінку і розвиток дітей впливає стиль керівництва з боку дорослих: авторитарний, демократичний або попустітельскій (анархічний). Діти краще відчувають себе і успішніше розвиваються в умовах демократичного керівництва.
Відносини з однолітками. Починаючи з шестирічного віку, діти все більше проводять часу з однолітками, причому майже завжди з ними статі. Популярні діти зазвичай добре адаптуються, відчувають себе серед однолітків комфортно і, як правило, здатні до співпраці.
Гра. Як і раніше багато часу діти приділяють грі. У ній розвиваються почуття співробітництва і суперництва, набувають особистісний сенс такі поняття, як справедливість і несправедливість, упередження, рівність, лідерство, підпорядкування, відданість, зрада. Гра приймає соціальне забарвлення: діти вигадують таємні товариства, клуби, секретні карти, шифри, паролі і особливі ритуали.
Емоційний розвиток. З моменту, коли дитина пішла в школу, його емоційний розвиток більше, ніж раніше, залежить від того досвіду, який він здобуває поза будинком. Страхи дитини відбивають сприйняття навколишнього світу, рамки якого тепер розширюються. Незрозумілі і вигадані страхи минулих років змінюються іншими, більш усвідомленими: уроки, уколи, природні явища, відносини між однолітками. Час від часу у дітей шкільного віку з'являється небажання йти до школи. Симптоми (головний біль, кольки в шлунку, блювота, запаморочення) широко відомі. Це не симуляція, і в таких випадках важливо якомога швидше з'ясувати причину. Це може бути страх перед невдачею, боязнь критики з боку вчителів, страх бути відкинутим батьками або однолітками. У таких випадках допомагає дружньо-наполеглива зацікавленість батьків у відвідуванні дитиною школи. [6]
Виділяючи характерні особливості дітей даного віку, ми повинні в той же час зазначити, що діти різні. Фактично в класі неможливо знайти двох абсолютно однакових учнів. Навчають, відрізняються один від одного не тільки різним рівнем підготовленості до засвоєння знань. Кожен з них має більш стійкими індивідуальними особливостями, які не можуть (та й не повинні) бути ліквідовані при всьому старанні викладача. Індивідуальні відмінності стосуються і пізнавальної сфери: одні мають зоровий тип пам'яті, інші - слуховий, треті - зорово-руховий і т.д. В одних наочно-образне мислення, а в інших - абстрактно-логічне. Це означає, що одним легше сприймати матеріал з допомогою зору, іншим - на слух; одним потрібно конкретне подання матеріалу, а іншим - схематичне і т.д. Нехтування індивідуальними особливостями учнів під час навчання веде до виникнення у них різного роду труднощів, ускладнює шлях досягнення поставлених цілей. [7]
Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей - легковажність, наївність, погляд на дорослого знизу вгору. Але він вже починає втрачати дитячу безпосередність в поведінці, у нього з'являється інша логіка мислення. [8]
Відомий дитячий педіатр Бенджамін Спок пише: «Після 6 років дитина продовжує глибоко любити своїх батьків, але намагається цього не показувати. Йому не подобається, коли його цілують, принаймні при інших людях. Дитина холодно ставиться до інших людей, крім тих, кого він вважає «чудовими людьми». Він не хоче, щоб його любили як власність або як «чарівне дитя». Він набуває почуття власної гідності і хоче, щоб його поважали. Прагнучи позбутися від батьківської залежності, він все частіше звертається за ідеями та знаннями до дорослих людей поза сім'єю яким він довіряє ... Те, чого вчили його батьки не забуте, більше того, їх принципи добра і зла засіли так глибоко в його душі, що він вважає їх своїми ідеями. Але він сердиться, коли батьки нагадують йому, що він повинен робити, так як сам знає і хоче, щоб його вважали свідомим ».
Однак потрібно враховувати, що збільшена фізична витривалість, підвищення працездатності носять відносний характер, і в цілому для дітей залишається характерною висока втомлюваність. Їх працездатність зазвичай різко падає через 25-30 хв уроку і після другого уроку. Діти дуже стомлюються в разі відвідування групи продовженого дня, а також при підвищеній емоційній насиченості уроків і заходів. [9]
Молодший шкільний вік є класичним часом оформлення моральних ідей і правил. Звичайно, значний внесок в моральний світ дитини несе з собою і раннє дитинство, але печатку «правил» та «законів», що підлягають виконанню, ідея «норми», «боргу» - все це типові риси моральної психології визначаються і оформлюються як раз в молодшому шкільному віці. Дитина типово «слухняний» у ці роки, він з цікавістю і захопленням приймає в душі різні правила і закони.
Молодший шкільний вік - дуже сприятливий час для засвоєння багатьох моральних норм. Діти дуже хочуть виконувати ці норми, що при правильній організації виховання сприяє формуванню у них позитивних моральних якостей.
1.3. Шкільний колектив і його роль у формуванні особистості молодшого школяра
Вирішальне значення для розвитку особистості дитини молодшого шкільного віку має вступ його в шкільний колектив. Звичайно, і дошкільник, особливо якщо вона виховується в дитячому саду, розвивається всередині колективу однолітків. Однак і за характером тієї діяльності, на основі якої організується колектив, і за характером тих відносин, які становлять суспільну життя колективу, дошкільна група істотно відрізняється від колективу школярів.
Загальна навчальна діяльність і та її організація, яка характерна саме для школи, поступово згуртовує учнів в такі дитячі колективи, відмінною рисою яких є навчальна цілеспрямованість.
Складна і різноманітна життя шкільного колективу вимагає і складною його організації. На відміну від колективів дітей дошкільного віку, в колективі школярів, крім їх спільної навчальної роботи, існують і інші, набагато більш розвинені, ніж в дошкільному віці, види колективної діяльності, в яких кожна дитина виконує свої особливі обов'язки. Таким чином, в шкільному колективі існує і поділ обов'язків, і їх об'єднання в єдине ціле, інакше кажучи, існує складне об'єднання зусиль окремих дітей.
У колективі школярів немає і не може бути, за висловом Макаренко, «равностоянія», тут складається ціла система взаємовідносин і залежностей, в якій кожна дитина у зв'язку з тими обов'язками, які на нього покладені, та у відповідності зі своїми індивідуальними особливостями і нахилів займає своє певне місце. ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Особистість і її формування у молодшому шкільному віці
1.1. Загальне поняття про особистість
1.2. Вікові та індивідуальні особливості молодших школярів
1.3. Шкільний колектив і його роль у формуванні особистості молодшого школяра
1.4. Молодший школяр - нова особистість
РОЗДІЛ 2. Дослідження особливостей формування особистості у молодших школярів
2.1. Проблема діагностики параметрів особистості
2.2. Вивчення особистості у віковому плані
2.3. Діагностика психічного розвитку та ставлення дитини (семи-дев'яти років) до ролі школяра
2.4. Методики дослідження особистості
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК
ВСТУП
Коли ми говоримо молодший школяр, то в це поняття включаємо дитини 6-10 років. Від 6 до 10 років протягом того часу, який займає навчання в початкових класах, у дитини складається нова для нього діяльність - навчальна. Саме той факт, що він стає учнем, людиною учням, накладає абсолютно новий відбиток на весь його психологічний образ, на всі його поведінку. Під впливом нової, навчальної діяльності змінюється характер мислення дитини, його увагу і пам'ять. Поведінка набуває рис довільності, намеренности, осмисленості, здатності слідувати певним правилам, нормам поведінки. Нове для дитини становище в суспільстві - становище людини, яка зайнята суспільно важливою і оцінений суспільством діяльністю, тобто вченням, - тягне за собою зміни у відносинах з іншими дітьми, з дорослими, у тому, як дитина оцінює себе та інших.
Формується світогляд дитини, складається коло моральних, ідейних уявлень і понять. Збагачується світ його почуттів, естетичних переживань, ширше стають захоплення трудові, художні, спортивні.
Тому дана тема досить актуальна, адже все життя суспільства накладає відбиток на формування особистості дитини. Особливо важливі при цьому ті безпосередні відносини, в які вступає дитина з оточуючими його людьми: у сім'ї, в школі, у класі - у будь-якій групі або колективі, членом якого він є.
Мета роботи - вивчити особливості розвитку особистості в молодшому шкільному віці.
Об'єкт дослідження - молодші школярі.
Предмет дослідження - особистісні особливості молодших школярів.
Завдання:
1. Розглянути загальне поняття про особу;
2. Виявити вікові та індивідуальні особливості молодших школярів;
3. Виявити роль шкільного колективу у формуванні особистості молодшого школяра;
4. Вивчити молодшого школяра як нову особистість;
5. Дослідити особливості формування особистості у молодших школярів.
РОЗДІЛ 1. Особистість і її формування у молодшому шкільному віці
1.1. Загальне поняття про особистість
У психологічній науці категорія «особистість» належить до базових понять. Але поняття «особистість» не є суто психологічним і вивчається всіма суспільними науками, у тому числі філософією, соціологією, педагогікою та ін Найчастіше під особистістю розуміють людину в сукупності її соціальних і життєво важливих якостей, придбаних ним у процесі соціального розвитку. Найчастіше у зміст поняття «особистість» включають стійкі властивості людини, які визначають значущі щодо інших людей вчинки.
Таким чином, особистість - це конкретна людина, узята в системі його стійких соціально зумовлених психологічних характеристик, які проявляються в суспільних зв'язках і відносинах, визначають його моральні вчинки і мають суттєве значення для нього самого і оточуючих. [1]
З'являючись на світ як індивід, людина включається в систему суспільних взаємин і процесів, в результаті чого набуває особливого соціального якість - він стає особистістю. Це відбувається тому, що людина, включаючись у систему суспільних зв'язків, виступає в якості суб'єкта - носія свідомості, яке формується і розвивається в процесі діяльності.
Особистість є продуктом розвитку психіки людини в соціальних умовах. На певному рівні соціального і психічного розвитку людина стає особистістю. [2]
Особистість - це характеристика людини в цілому, вона проявляється у всіх видах його діяльності. Саме тому О.М. Леонтьєв говорив, що діяльнісний підхід до аналізу людської психіки є одночасно і особистісний підхід. І навпаки, особистісний підхід є одночасно і визначення її рівня. Разом з тим особистість характеризує людину тільки з одного боку: включеність його в суспільні відносини, його спрямованість, яка визначається провідними мотивами діяльності, поведінки. [3] Спрямованість особистості може бути громадською або егоїстичною. В одних випадках громадські й особисті інтереси можуть збігатися, в інших - егоїстична спрямованість може приносити шкоду іншим людям, суспільству в цілому.
Виходячи з цього, можна говорити про позитивний і негативний розвитку особистості. Рівень позитивного розвитку особистості визначається мірою відповідальності людини перед іншими людьми, перед навколишнім середовищем, перед своєю діяльністю, перед собою. Моральні норми, прийняті людиною і перейшли у внутрішній план його психічного життя, контролюються за допомогою почуттів, званих почуттям обов'язку, совістю, соромом. З особою, з моральністю пов'язані й такі поняття, як чесне слово, кодекс честі, гідність особистості. При негативному розвитку особистості людина орієнтується на норми, що суперечать прийнятим у суспільстві. Поведінка, засноване на аморальних правилах, приносить шкоду іншим людям, у цих випадках говорять про безвідповідальне ставлення людини. Однак відступ від прийнятих норм не завжди означає негативне розвиток особистості. Навпаки, це нерідко говорить про високий ступінь відповідальності людини перед іншими людьми.
Суб'єктивно особистість для будь-якої людини сприймається як його Я (як образ Я). Прагнути бути особистістю - означає прагнути до соціально значимої діяльності.
Особистість характеризується також стійкістю, тобто постійністю моральної основи, орієнтує поведінку людини.
Отже, особистість може бути як позитивною, так і негативною. Вона може бути як слабкою, нестійкою, так і сильної, стійкою. Для правильного судження про особистість людини треба знати не тільки те, що він робить, але і те, який особистісний сенс має це справа для нього, тобто які мотиви рухають його поведінкою. [4]
1.2. Вікові та індивідуальні особливості молодших школярів
Молодший шкільний вік не завжди був особливим етапом розвитку дитини. Був час, коли діти не відвідували школи і розвивалися в істотно інших умовах життя. Згадаймо некрасовського «мужички з нігтик». Дитина у віці, коли «шостий минув», везе дрова з лісу, впевнено керуючи конем. У наш час переважна більшість дітей у віці шести років стають школярами.
Включення в навчальну діяльність пов'язано з новим типом стосунків дитини, як у сім'ї, так і в школі. Будинки, з одного боку, до його життя, його занять більш поважне ставлення, ніж до дошкільною ігор. Одночасно до нього пред'являються більш суворі вимоги. У школі головна дійова особа - це вчитель. Від нього виходять усі основні вимоги. Відносини з учителем зовсім не схожі на відносини з батьками і з вихователем дитячого садка. Перше час учитель для дитини - чужа людина, і малюк мимоволі відчуває страх, боязкість перед ним. Відносини з іншими учнями теж спочатку не так прості: немає знайомих дітей, немає друзів, з якими дитина звикла спілкуватися. Не всі діти легко проходять період адаптації до шкільного життя.
У віці семи-одинадцяти років дитина починає розуміти, що він представляє собою якусь індивідуальність, яка, безумовно, піддається соціальним впливам. Він знає, що він зобов'язаний вчитися і в процесі навчання змінювати себе, привласнюючи колективні знаки (мова, цифри, ноти та ін), колективні поняття, знання та ідеї, які існують у суспільстві. У той же час він знає, що відрізняється від інших і переживає свою унікальність, свою «самість», прагнучи утвердити себе серед дорослих і однолітків. [5]
Основні новоутворення школяра:
1. особистісна рефлексія;
2. інтелектуальна рефлексія.
Особистісна рефлексія. У дітей у віці від 9 до 12 років продовжує формуватися прагнення на все мати свою точку зору. У них також з'являються судження про власну соціальну значущість - самооцінка. Вона складається завдяки розвитку самосвідомості та зворотного зв'язку з тими з навколишніх, чиєю думкою вони дорожать. Висока оцінка зазвичай буває у дітей в тому випадку, якщо батьки ставляться до них з зацікавленістю, теплотою і любов'ю. Молодший шкільний вік - завершення розвитку самосвідомості.
Рефлексія інтелектуальна. Мається на увазі рефлексія в плані мислення. У шкільні роки здатність зберігати та видавати інформацію з пам'яті вдосконалюється, розвивається метапамять. Діти не тільки краще запам'ятовують, а й здатні міркувати про те, як вони це роблять.
Розумовий розвиток. 7 - 11 років - третій період розумового розвитку за Піаже - період конкретних розумових операцій. Мислення дитини обмежена проблемами, що стосуються конкретних реальних об'єктів. Егоцентризм, властивий мисленню дошкільника, поступово зменшується, чому сприяють спільні ігри, але не зникає повністю. Конкретно мислячі діти часто помиляються, прогнозуючи результат.
Відносини з дорослими. На поведінку і розвиток дітей впливає стиль керівництва з боку дорослих: авторитарний, демократичний або попустітельскій (анархічний). Діти краще відчувають себе і успішніше розвиваються в умовах демократичного керівництва.
Відносини з однолітками. Починаючи з шестирічного віку, діти все більше проводять часу з однолітками, причому майже завжди з ними статі. Популярні діти зазвичай добре адаптуються, відчувають себе серед однолітків комфортно і, як правило, здатні до співпраці.
Гра. Як і раніше багато часу діти приділяють грі. У ній розвиваються почуття співробітництва і суперництва, набувають особистісний сенс такі поняття, як справедливість і несправедливість, упередження, рівність, лідерство, підпорядкування, відданість, зрада. Гра приймає соціальне забарвлення: діти вигадують таємні товариства, клуби, секретні карти, шифри, паролі і особливі ритуали.
Емоційний розвиток. З моменту, коли дитина пішла в школу, його емоційний розвиток більше, ніж раніше, залежить від того досвіду, який він здобуває поза будинком. Страхи дитини відбивають сприйняття навколишнього світу, рамки якого тепер розширюються. Незрозумілі і вигадані страхи минулих років змінюються іншими, більш усвідомленими: уроки, уколи, природні явища, відносини між однолітками. Час від часу у дітей шкільного віку з'являється небажання йти до школи. Симптоми (головний біль, кольки в шлунку, блювота, запаморочення) широко відомі. Це не симуляція, і в таких випадках важливо якомога швидше з'ясувати причину. Це може бути страх перед невдачею, боязнь критики з боку вчителів, страх бути відкинутим батьками або однолітками. У таких випадках допомагає дружньо-наполеглива зацікавленість батьків у відвідуванні дитиною школи. [6]
Виділяючи характерні особливості дітей даного віку, ми повинні в той же час зазначити, що діти різні. Фактично в класі неможливо знайти двох абсолютно однакових учнів. Навчають, відрізняються один від одного не тільки різним рівнем підготовленості до засвоєння знань. Кожен з них має більш стійкими індивідуальними особливостями, які не можуть (та й не повинні) бути ліквідовані при всьому старанні викладача. Індивідуальні відмінності стосуються і пізнавальної сфери: одні мають зоровий тип пам'яті, інші - слуховий, треті - зорово-руховий і т.д. В одних наочно-образне мислення, а в інших - абстрактно-логічне. Це означає, що одним легше сприймати матеріал з допомогою зору, іншим - на слух; одним потрібно конкретне подання матеріалу, а іншим - схематичне і т.д. Нехтування індивідуальними особливостями учнів під час навчання веде до виникнення у них різного роду труднощів, ускладнює шлях досягнення поставлених цілей. [7]
Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей - легковажність, наївність, погляд на дорослого знизу вгору. Але він вже починає втрачати дитячу безпосередність в поведінці, у нього з'являється інша логіка мислення. [8]
Відомий дитячий педіатр Бенджамін Спок пише: «Після 6 років дитина продовжує глибоко любити своїх батьків, але намагається цього не показувати. Йому не подобається, коли його цілують, принаймні при інших людях. Дитина холодно ставиться до інших людей, крім тих, кого він вважає «чудовими людьми». Він не хоче, щоб його любили як власність або як «чарівне дитя». Він набуває почуття власної гідності і хоче, щоб його поважали. Прагнучи позбутися від батьківської залежності, він все частіше звертається за ідеями та знаннями до дорослих людей поза сім'єю яким він довіряє ... Те, чого вчили його батьки не забуте, більше того, їх принципи добра і зла засіли так глибоко в його душі, що він вважає їх своїми ідеями. Але він сердиться, коли батьки нагадують йому, що він повинен робити, так як сам знає і хоче, щоб його вважали свідомим ».
Однак потрібно враховувати, що збільшена фізична витривалість, підвищення працездатності носять відносний характер, і в цілому для дітей залишається характерною висока втомлюваність. Їх працездатність зазвичай різко падає через 25-30 хв уроку і після другого уроку. Діти дуже стомлюються в разі відвідування групи продовженого дня, а також при підвищеній емоційній насиченості уроків і заходів. [9]
Молодший шкільний вік є класичним часом оформлення моральних ідей і правил. Звичайно, значний внесок в моральний світ дитини несе з собою і раннє дитинство, але печатку «правил» та «законів», що підлягають виконанню, ідея «норми», «боргу» - все це типові риси моральної психології визначаються і оформлюються як раз в молодшому шкільному віці. Дитина типово «слухняний» у ці роки, він з цікавістю і захопленням приймає в душі різні правила і закони.
Молодший шкільний вік - дуже сприятливий час для засвоєння багатьох моральних норм. Діти дуже хочуть виконувати ці норми, що при правильній організації виховання сприяє формуванню у них позитивних моральних якостей.
1.3. Шкільний колектив і його роль у формуванні особистості молодшого школяра
Вирішальне значення для розвитку особистості дитини молодшого шкільного віку має вступ його в шкільний колектив. Звичайно, і дошкільник, особливо якщо вона виховується в дитячому саду, розвивається всередині колективу однолітків. Однак і за характером тієї діяльності, на основі якої організується колектив, і за характером тих відносин, які становлять суспільну життя колективу, дошкільна група істотно відрізняється від колективу школярів.
Загальна навчальна діяльність і та її організація, яка характерна саме для школи, поступово згуртовує учнів в такі дитячі колективи, відмінною рисою яких є навчальна цілеспрямованість.
Складна і різноманітна життя шкільного колективу вимагає і складною його організації. На відміну від колективів дітей дошкільного віку, в колективі школярів, крім їх спільної навчальної роботи, існують і інші, набагато більш розвинені, ніж в дошкільному віці, види колективної діяльності, в яких кожна дитина виконує свої особливі обов'язки. Таким чином, в шкільному колективі існує і поділ обов'язків, і їх об'єднання в єдине ціле, інакше кажучи, існує складне об'єднання зусиль окремих дітей.
Організована школою суспільне життя дітей з необхідністю призводить до формування серед учнів громадської думки, до виникнення традицій, звичаїв і правил, які створюються під керівництвом вчителя і закріплюються в кожному шкільному колективі.
Отже, вступ дитини в шкільний колектив має величезне значення для формування його особистості. Під впливом колективу у дитини молодшого шкільного віку поступово формується той вищий тип соціальної спрямованості особистості, який характерний для кожного, хто живе усвідомленими колективними інтересами. В младшем школьном возрасте ребенок начинает особенно активно стремиться к обществу других детей, начинает интересоваться общественными делами своего класса, стремится сам определить свое место в коллективе сверстников.
Конечно, вхождение в коллектив и формирование социальной направленности личности школьника происходит далеко не сразу. Это — длительный процесс, протекающий под руководством учителя, процесс, который можно проследить, наблюдая и анализируя поведение школьников разных классов.
Если в коллективе проводится хорошая воспитательная работа, то учащиеся по собственной инициативе помогают друг другу в учебной работе, следят за дисциплиной, интересуются не только своими успехами, но и успехами всего класса. В классе начинает складываться определенное общественное мнение, и дети приобретают умение правильно считаться с этим мнением коллектива.
Характер товарищеских взаимоотношений также меняется на протяжении младшего школьного возраста. В I классе у школьников еще нет ясно выраженного отношения к выбору товарища. Товарищеские взаимоотношения завязываются, преимущественно, на основе внешних обстоятельств: дружат между собой те, кто сидит на одной парте, живут на одной улице и т.п. Иногда более близкие отношения завязываются во время совместных учебных занятий или в процессе коллективной игры. Но как только заканчивается игра или совместная работа, распадаются и те отношения, которые завязываются на их основе. Однако постепенно товарищеские отношения становятся более стойкими; возникают определенные требования к личным качествам товарища.
Оценка личных качеств товарища первоначально строится, исключительно, на основе оценки учителя, причем предметом оценки является прежде всего отношение ученика к своим школьным обязанностям. Постепенно в основание оценки входит отношение товарища к товарищу и, наконец, более многообразные моральные качества личности. В III-IV классах часто завязывается уже подлинная дружба. Она строится на основе общих интересов (интерес к отдельным отраслям знания, внешкольным занятиям, спорту), а также на почве общих переживаний и мыслей.
Новая направленность, возникающая у детей младшего школьного возраста, выражается также и в том, что они активно стремятся найти свое место в коллективе, завоевать уважение и авторитет товарищей.
1.4. Младший школьник – новая личность
«Даже однояйцевые близнецы, – отмечают Н.П. Дубинин и Ю.Н. Шевченко, – имеющие тождественный генотип, в случае, если они развиваются в разных социальных условиях, при сохранении поразительного физического сходства могут формироваться в различные духовные личности». Способности и качества личности складываются и развиваются в процессе ее онтогенеза при решающей роли сотрудничества ребенка со взрослым, при определяющей роли системы воспитания и образования.[10]
В школе ребенок впервые встречается с системой моральных требований, выполнение которых контролируется. Дети младшего школьного возраста уже готовы к выполнению этих требований. Как уже говорилось, поступая в школу, они стремятся занять новую социальную позицию, с которой и связывают эти требования к ним. Учитель выступает носителем общественных требований. Он же и главный ценитель их поведения, ибо развитие моральных качеств учащихся идет через учение как ведущую деятельность на данном возрастном этапе.
Характерные особенности личности младшего школьника .
Доверчивость, исполнительность. Как правило, младшие школьники выполняют требования учителя беспрекословно, не вступают с ним в споры, доверчиво воспринимают оценки и поучения учителя. Они не претендуют на самостоятельность и независимость.
Повышенная восприимчивость выражается в том, что младший школьник с готовностью и интересом воспринимает все новое, ему хочется научиться писать, читать, считать.
Повышенная реактивность проявляется на уроках в быстром поднимании руки, нетерпеливом выслушивании товарищей, стремлении отвечать самому.
Направленность на внешний мир выражается в интересе к фактам, событиям. При возможности дети подбегают к тому, что их заинтересовало, стараются потрогать незнакомый предмет руками, с удовольствием рассказывают об увиденном ранее.
Подражательность заключается в том, что ученики повторяют рассуждения учителя, товарищей. Такое внешнее копирование помогает ребенку в усвоении материала, но в то же время может привести к поверхностному его восприятию.
Направленность личности младшего школьника выражается в его потребностях и мотивах. У детей этого возраста сохраняется ряд потребностей, которые были характерны для дошкольника:
• потребность в игровой деятельности, но уже с другим содержанием;
• потребность в движениях;
• потребность во внешних впечатлениях.
Вместе с тем у младших школьников появляются и новые потребности:
• точно выполнять требования учителя;
• овладевать новыми знаниями, навыками, умениями;
• получать хорошие отметки, одобрение со стороны взрослых;
• быть лучшим учеником;
• выполнять общественную роль.
Каждый ребенок оценивает себя по-своему, исходя из этого можно выделить как минимум три группы детей по степени сформированности у них представления о себе.
Первая группа . Представления о себе относительно адекватны и устойчивы. Дети умеют анализировать свои поступки, вычленять их мотив, думают о себе. Они больше ориентируются на знание о себе, чем на оценку взрослых, и быстро приобретают навыки самоконтроля.
Вторая группа . Представления о себе неадекватны и неустойчивы. Дети не умеют выделять у себя существенные качества, анализировать свои поступки, хотя оценивают себя, не опираясь на мнение других. Число осознаваемых ими собственных качеств невелико. Эти дети требуют особого руководства по формированию навыков самоконтроля.
Третья группа . Представления о себе неустойчивы, содержат характеристики, данные им другими, особенно взрослыми. Недостаточное знание самих себя приводит этих детей к неумению ориентироваться в практической деятельности на свои объективные возможности и силы.
У младших школьников встречаются все виды самооценок: адекватная, высокая адекватная, завышенная, неадекватная заниженная. Устойчивая заниженная самооценка проявляется крайне редко.
Устойчивая привычная самооценка накладывает отпечаток на все стороны жизни ребенка.
Личность ученика формируется в процессе учебной деятельности. Эффективность развития личности зависит от характера учебного процесса, от соответствия его закономерностям усвоения. Личность характеризует человека как хорошего или плохого, ответственного или безответственного члена общества.
РОЗДІЛ 2. Исследование особенностей формирования личности у младших школьников
2.1. Проблема диагностики параметров личности
Развитие человека и использование им своих способностей зависит от особенностей его мотивационной сферы, уровня эмоциональной регуляции, характера межличностных отношений, в которые включен человек, и сформировавшегося у него представления о самом себе — его самосознания. В представлениях индивида о себе особенно ярко проявляется взаимное влияние способностей и его личностных качеств. Психологическая диагностика и обеспечение оптимальных условий для развития индивида, определение наиболее эффективных путей успешного функционирования личности невозможны без знания структуры личности и закономерностей ее становления. Поэтому психологическая диагностика личностных параметров представляет важную составную часть общей психодиагностики.
Подавляющее большинство психодиагностических методов, применяемых на практике, используют по отношению к человеку язык описания, аналогичный принятому в естественных науках. В различных ситуациях, предъявляющих разные требования к индивиду, активизируются разные черты: ситуации, требующие особой тщательности и внимания, вызывают проявление черт «внимательный — невнимательный», «аккуратный — небрежный», ситуации встречи или знакомства людей друг с другом вызывают проявление черт «общительный — замкнутый», «отзывчивый — черствый» и т.п.
Чтобы получить возможность прогнозировать поведение человека в максимально широком классе возможных ситуаций, психологи стремятся измерить так называемые универсальные, базовые или системообразующие черты.
Понятие «личность» определяют по-разному Олпорт (1949), например, приводит 50 различных определений личности. Под термином "личность" чаще всего понимают совокупность психологических качеств, которая характеризует каждого отдельного человека и определяется как природными данными, так и социальными условиями жизни и развития. Об это говорилось в главе 1.
Многочисленные и всегда разные проявления личности обусловлены ее структурой. Эта структура является чрезвычайно богатой и сложной и имеет множество качественно различных проявлений.
2.2. Изучение личности в возрастном плане
Изучение личности в возрастном плане определяется входящими в нее составляющими, которые в большой мере определяют успехи и трудности ребенка в обучении, особенности его поведения. Так, успехи ребенка в школе, в игре и других ситуациях помогают ему создавать адекватное представление о самом себе, что, в свою очередь, влияет на последующее выполнение им деятельности, реализацию своих потенциальных возможностей. В этом смысле представление о себе есть разновидность индивидуально осуществляющегося предсказания, которое прямо влияет на зону ближайшего развития ребенка.
Получить представление о специфике и причинах трудностей ученика в обучении чаще всего сегодня можно от учителя или школьного психолога. Потребность в изучении личностных особенностей и личностного развития в возрастном плане с каждым годом возрастает. Почти все типы существующих тестов, разработанных для взрослых, имеют свои аналоги для детей разных возрастных групп и активно используются. Тесты интеллекта, умственных способностей, комплексные батареи способностей и личностные — это те тесты, которыми обычно пользуются консультанты по вопросам образования и школьные психологи.
На основе факторных исследований Р. Кеттелла и его коллег создан ряд личностных опросников, из которых наиболее известен 16-факторный личностный опросник (16 PF). Варианты этого опросника были разработаны для школьников от 12 до 18 лет (личностный опросник для средних и старших классов), от 8 до 12 лет (личностный опросник для начальной школы). Исходная форма этого опросника дает 16 показателей таких свойств личности, как замкнутость и открытость, скромность и самоуверенность, робость и предприимчивость, доверчивость и подозрительность.
В личностной области, пожалуй, самым сильным стимулом разработки специфического тестирования, наиболее адекватного для применения в народном образовании, стали методики, обозначаемые как «социальное научение», «терапия поведения», «модификация поведения».
Можно использовать тесты исследований воспитания характера. Эти тесты сначала разрабатывались как исследовательская методика, но затем были приспособлены и для практической психодиагностики. В методиках этого типа используются знакомые детям обычные ситуации повседневной жизни школьников. Тесты могут проводиться в виде регулярно задаваемых контрольных работ, как часть домашнего задания ученикам, в ходе занятий физкультурой или в групповых играх. Тесты предназначаются для измерения таких поведенческих характеристик, как честность, самообладание и альтруизм. Большинство тестов CFI, обладают хорошей различительной способностью, широким диапазоном индивидуальных различий в показателях.
Столь же активно, как личностные опросники, в образовании используются и проективные методики, например экспрессивная методика. Широкая и расплывчатая категория проективных методик включает в себя довольно много форм относительно свободного самовыражения. Считается, что благодаря полученной возможности выразить себя ребенок не только обнаруживает свои учебные, поведенческие или эмоциональные затруднения, но также и освобождается от них. В этих случаях чаще всего применяются рисование и театральное представление при помощи игрушек.
2.3. Диагностика психического развития и отношения ребенка (семи-девяти лет) к роли школьника
Как только ребенок переступает порог школы, его жизнь принципиально меняется — появляются новые обязанности, к играм добавляется новый вид деятельности — учеба, а круг общения значительно расширяется за счет одноклассников. Как воспринимает маленький человек (теперь уже школьник) эти перемены? Насколько быстро и хорошо он приспосабливается к новой обстановке? Удается ли ему успешно осваивать новые знания, развивать свои способности и строить отношения с учителем и детьми? Ответы на эти вопросы не всегда лежат на поверхности. Поэтому, начиная с середины первого полугодия, полезно проверить, как изменились, помимо общих школьных умений, внимание, память, мышление ребенка, а кроме того, проанализировать некоторые личностные характеристики, наиболее важные для формирования адаптивного поведения в школе.
Наиболее информативный результат дает анализ соотношения самооценки и ценностных ориентации первоклассника . [11]
Материал : карточка со схематичным изображением трех фигурок детей и семи карточек с напечатанными на них ценностными характеристиками:
умный сильный здоровый
сильный веселый хорошо учится
аккуратный здоровый веселый
хорошо учится умный аккуратный
красивый аккуратный сильный
здоровый хорошо учится красивый
веселый красивый умный
Порядок проведения . Положите перед ребенком карточку с изображением фигурок и под ней первую карту с определениями. Скажите ребенку: «Вот три очень похожих мальчика (девочки). Этот мальчик — умный, этот — сильный, этот — здоровый. Во всем другом они ничем не отличаются. Которым (которой) из этих мальчиков (девочек) ты больше всего хотел (хотела) бы быть?» Ответ ребенка зафиксируйте в бланке ответов, поставив крестик напротив выбранного качества под оценкой «2 балла». Бланк ответов:
| 2 | 1 | 0 | 2 | 1 | 0 | ц.о. | со. | |
| Аккуратный (-ая) | XX | X | X | XX | 4(2) | 2 | ||
| Веселый (-ая) | XX | X | XXX | 2 (2) | 3 | |||
| Здоровый (-ая) | X | X | X | X | XX | 3 | 1 | |
| Красивый (-ая) | XX | X | XXX | 2(3) | 3 | |||
| Сильный (-ая) | XX | X | XX | X | 2(1) | 2 | ||
| Умный (-ая) | XX | X | XXX | 4(1) | 0 | |||
| Хорошо учится | XX | X | X | XX | 4(3) | 4 |
Пример. Характеристики «аккуратный», «умный», «хорошо учится» получили по 4 балла. При их дополнительном сравнении первое место получил «умный» (в скобках — 1), потом «аккуратный» (в скобках — 2) и «хорошо учится» (в скобках — 3). Дальше из графы «ценностные ориентации» выбираются три характеристики: две с наибольшим количеством баллов, одна — с наименьшим, которые затем используются при измерении самооценки. На следующем этапе ребенок сравнивает себя со всеми людьми по выбранным выше ценностным ориентациям. Для тренировки проводится оценка себя «по росту» в сравнении с одноклассниками. Кроме того, ребенка просят указать, как, по его мнению, оценит его по данному качеству учительница. Вы не должны удивляться, что в этом случае оценки могут не совпадать. Ребенку предъявляется рисунок лесенки из 10 ступенек с надписью над верхней ступенькой — «высокий», под нижней — «низкий» (рис. 1):
Рис. 1. Лесенка.
«Представь себе, что на этой лесенке выстроились все ученики твоего класса: на нижней ступеньке стоят самые низкие дети, на верхней — самые высокие, остальные — на средних ступеньках; чем выше ученик, тем на более высокой ступеньке он стоит. Отметь крестиком ступеньку, на которой ты можешь находиться по своему росту. А теперь подумай, на какую ступеньку тебя поставила бы учительница. Поставь кружок на этой ступеньке». Сравнение по остальным качествам проводится «со всеми людьми на свете». Исследование заканчивается после рассмотрения всех лесенок. При анализе полученных результатов учитывают.
1. Дифференцированность системы ценностей . У детей с трудностями адаптации баллы, полученные в результате тестирования, близки друг другу, детям трудно выделить наиболее и наименее ценные качества. Если у «благополучных» детей разница между ценностями может достигать шести баллов, то у «неблагополучных» — всего двух.
2. Соответствие самооценки ценностным ориентациям . При неблагополучной адаптации достаточно типична ситуация, когда при исследовании самооценки с помощью карточек более низкие баллы соответствуют наиболее значимым ценностям (несовпадение баллов в левой и правой частях протокола для отдельных характеристик). Мера гармоничности между самооценкой и ценностными ориентациями может рассматриваться как показатель меры эмоционального комфорта, субъективно ощущаемого ребенком.
3. Степень соответствия самооценки предполагаемой оценке учителя. Признаком нарушения адаптации может служить предположение или уверенность ребенка в факте недооценки его личности учителем. Если по всем трем показателям выявляются негативные результаты, вероятность дезадаптации, нарушений поведения и общего негативного психического состояния достаточно высока. Найти выход из создавшейся ситуации, поговорив с ребенком, с учителями, школьным психологом, доверившись собственной интуиции и совету специалиста, — ваша задача.
Одним из понятий, наиболее тесно связанных с обучаемостью школьников, является понятие «познавательного стиля». Наиболее часто встречается познавательный стиль, связанный с разрешением противоречий между скоростью и точностью принятия решения. Импульсивным детям свойственно быстрое принятие решения без его достаточного обоснования, необдуманный выбор гипотез. Для рефлексивных характерно тщательное обдумывание своих ответов, многократная проверка гипотез, принятие осторожных, точных решений. Установлено, что импульсивные дети делают больше ошибок при письме и чтении, меньше способны к концентрации внимания. Рефлексивные дети точнее воспринимают информацию (цифровой, знаковый, буквенный материал, форму и размер геометрических тел), успешнее справляются с тестами на концентрацию, переключение внимания и на понимание сложных смысловых связей между словами. С возрастом и под влиянием обучения импульсивность может снижаться. Помогают преодолеть ее последствия тщательная проверка результатов, проговаривание вслух, тщательная подготовка к работе. Помните, что импульсивность сама по себе не является ни положительной, ни отрицательной, а приобретает ценность в связи с условиями конкретного вида деятельности. Определить вид познавательного стиля ребенка может тест.
Выбор парной фигуры (диагностика импульсивности, рефлексивности)
Материал : 12 картинок. На каждом листе есть одна эталонная фигура и шесть фигур, отличающихся друг от друга лишь мелкими деталями. Задача ребенка — найти фигуру, которая больше всего похожа на эталон. Регистрируются время выбора фигуры и количество ошибочных ответов.
Инструкция «Ты сейчас увидишь одну картинку и несколько похожих на нее. Поищи, пожалуйста, на этом рисунке точно такую же картинку, как та, что вверху (внизу), и покажи ее мне. Давай сначала попробуем, потренируемся. (Далее проводится тренировка на картинках для примеров.) Теперь пойдем дальше. Задачи будут совсем не такие простые. Найди как можно быстрее картинку, максимально похожую на эту вверху (внизу), и покажи мне ее сразу же». (Примеры рисунков представлены в приложении 1.) При правильном ответе похвалите ребенка. При неправильном скажите: «Нет, это не совсем похожая картинка, есть более похожая».
Обработка результатов . Для подсчета результатов следует воспользоваться таблицей «правильных ответов»:
Ребенок, отвечавший дольше среднего нормативного времени и с меньшим количеством ошибок, считается рефлексивным, ребенок с более коротким временем ответа и большим количеством ошибок — импульсивным. Оставшиеся варианты: быстрые — аккуратные дети (точные) и медленные — неточные.
Нормативы :
С началом школьного обучения у ребенка появляется возможность получать знания из разных областей, с которыми он раньше не сталкивался, заниматься новыми, необычными делами. За счет этого расширяется его кругозор и появляются симпатии к тем или иным сферам деятельности. У кого-то уже в этом возрасте может резко проявиться тяга к одной сфере деятельности, с кем-то произойдет позже. Начав в этом возрасте наблюдение за ребенком по предлагаемой анкете, можно продолжать его затем в течение всего обучения в школе.
2.4. Методики исследования личности
В личности как сложном психическом конструкте тесно переплетаются множество биологических и социальных факторов. Изменение даже одного из этих факторов существенно отражается на его взаимоотношениях с другими факторами и на личности в целом. Это является одной из причин многообразия подходов к изучению личности. Все эти подходы имеют одинаковое право на существование, но применение их зависит от того, какой именно концепции личности придерживается исследователь.
Характерологические особенности личности, определенные типологические особенности темперамента, характера, мотивации и других психических образований — диагностика этих показателей необходима при изучении личности. На основании этого можно создавать программу комплексного познания личности с применением индивидуально определенного набора методик.
Возвращаясь к понятию личности и учитывая его сложность, следует отметить, что нет какого-либо метода, методики полного исследования личности. С помощью экспериментального исследования можно получить лишь частичную характеристику личности (определенные личностные проявления в конкретной ситуации).
В настоящее время известно множество экспериментально-психологических приемов, методов, методик, направленных на исследование личности. Число применяемых в диагностике личностных опросников и проективных методов достигает нескольких сотен. При разработке личностных опросников различия в подходах проявляются в формулировке, отборе и группировке вопросов.
Методика «Дом-Дерево-Человек» Дж. Бука [12]
Эта проективная методика исследования личности была предложена Дж.Буком в 1948 г. Тест предназначен как для взрослых, так и для детей, возможно групповое обследование. Суть методики полягає в наступному. Обследуемому предлагается нарисовать дом, дерево и человека. Затем проводится опрос по разработанному плану.
Р.Бернс при использовании теста ДДЧ просит изобразить дерево, дом и человека в одном рисунке, в одной происходящей сцене. Считается, что взаимодействие между домом, деревом и человеком представляет собой зрительную метафору. Если привести весь рисунок в действие, то вполне возможно заметить то, что действительно происходит в нашей жизни.
Особым способом интерпретации может быть порядок, в котором выполняется рисунок дома, дерева и человека. Если первым нарисовано дерево, значит основное для человека жизненная энергия. Если первым рисуется дом, то на первом месте — безопасность, успех или, наоборот, пренебрежение этими понятиями. Интерпретация признаков в тесте «Дом-Дерево-Человек» приведена в Приложении 2.
Тест «Несуществующее животное» [13]
Метод исследования построен на теории психомоторной связи. Для регистрации состояния психики используется исследование моторики (в частности, моторики рисующей доминантной правой руки — зафиксированной в виде графического следа движения, рисунка). По И.М. Сеченову всякое представление, возникающее в психике, любая тенденция, связанная с этим представлением, заканчивается движением (буквально: «Всякая мысль заканчивается движением»).
Если реальное движение по какой-то причине не осуществляется, то в соответствующих группах мышц суммируется определенное напряжение энергии, необходимой для осуществления ответного движения (на представление — мысль). Так, например, образы и мысли — представления, вызывающие страх, стимулируют напряжение в группах ножной мускулатуры и в мышцах рук, что оказалось бы необходимым в случае ответа на страх бегством или защитой с помощью рук — ударить, заслониться. Тенденция движения имеет направление в пространстве: удаление, приближение, наклон, выпрямление, подъем, падение. При выполнении рисунка лист бумаги (либо полотно картины) представляет собой модель пространства и, кроме состояния мышц, фиксирует отношение к пространству, т.е. возникающую тенденцию. Пространство, в свою очередь, связано с эмоциональной окраской переживания и временным периодом: настоящим, прошлым, будущим. Связано оно также с действенностью или идеально-мыслительным планом работы психики. Пространство, расположенное сзади и слева от субъекта, связано с прошлым периодом и бездеятельностью (отсутствием и его осуществлением). Правая сторона, пространство спереди и вверху связаны с будущим периодом и действенностью. На листе (модели пространства) левая сторона и низ связаны с отрицательно окрашенными и депрессивными эмоциями, с неуверенностью и пассивностью. Правая сторона (соответствующая доминантной правой руке) — с положительно окрашенными эмоциями, энергией, активностью, конкретностью действия.
Помимо общих закономерностей психомоторной связи и отношения к пространству при толковании материала теста используются теоретические нормы оперирования с символами и символическими геометрическими элементами и фигурами.
По своему характеру тест «Несуществующее животное» относится к числу проективных. Для статистической проверки или стандартизации результат анализа может быть представлен в описательных формах. По составу данный тест — ориентировочный и как единственный метод исследования обычно не используется и требует объединения с другими методами в качестве батарейного инструмента исследования. Тест приведен в Приложении 3.
Естественно, что приведенные приемы исследования личности недостаточны для полной ее характеристики, но они могут раскрыть некоторые личностные особенности ребенка. В связи с разнообразием подходов к исследованию личности, на сегодняшний день не существует сколько-нибудь четкой и общепринятой классификации личностных опросников. Основные проблемы использования личностных опросников связаны с возможностью фальсификации ответов (ответы субъектов могут быть не искренними в силу стремления к «социальной желательности»), а также со снижением достоверности полученных данных в силу влияния двух основных групп факторов:
— Факторов имеющих установочную природу (установки могут значительно искажать ответы испытуемых» в силу различных обстоятельств, поэтому в настоящее время минимизации влияния установок на ответы посвящены многочисленные исследования).
— Фактора различий в понимании вопросов обследуемыми. (Интеллектуальная оценка вопросов субъектами существенно влияет на достоверность ответов. Неясность, трудность вопросов приводят к изменчивости ответов при повторном обследовании, а это свидетельствует о малой надежности методики).
Анализируя проблемы, возникающие в связи с разработкой и применением личностных опросников, необходимо подчеркнуть, что для измерения той или иной переменной формулируется вопрос или утверждение, ответ на который будет индикатором ее наличия (отсутствия). Однако необходимо помнить, что ответ на вопрос обусловлен действием значительного числа факторов (отношение к обследованию, условия обследования, пол экспериментатора, жизненный опыт и т. п.). Соответственно, связь измеряемой личностной переменной с ответом будет выражаться статистически, а не детерминистически.
ВИСНОВОК
«Со всем сложнейшим миром окружающей действительности ребенок входит в бесконечное число отношений, каждое из которых неизменно развивается, переплетается с другими отношениями, усложняется физическим и нравственным ростом самого ребенка» - А.С. Макаренко
Дети младшего школьного возраста (так же как и дошкольники) постепенно включаются в опыт реальных общественных отношений и обладают огромной тягой к накоплению впечатлений, стремлением сориентироваться в жизни и утвердить себя. Внимание ребенка направлено на окружающий мир, его активное познание, эстетическую и этическую оценку. Младшие школьники способны оценить, и ценят нравственные качества в другом человеке, особенно доброту, заботливость, внимание и интерес к себе. Часто они оценивают эти качества практически, человеческую красоту нередко видят лишь во внешних, привлекательных формах одежды, приемах поведения и поступков. Вместе с тем, независимо от уровня их самоосознания, период младшего школьного детства (так же как и дошкольного) является едва ли не одним из решающих с точки зрения формирования нравственных качеств, эстетического восприятия действительности. В этом возрасте идет наиболее интенсивное формирование отношений к миру, осуществление становления личности.
Они по-разному (быстро или медленно) включаются в работу, по-разному воспринимают и осознают то, сто учитель объясняет на уроке, у них свой, индивидуальный стиль познавательной и мыслительной деятельности, свои особенности внимания, восприятия, памяти, воображения. Они отличаются по умственному развитию и способностям, по характеру, по склонностям, по устойчивости интересов, вкусов, привязанностей, идеалам, по мотивам учения, по свойствам темперамента. У них разное отношение к достижениям и неудачам, к школе и отдельным предметам, к товарищам и учителям, у них различное положение в коллективе сверстников.
Это естественно: у каждого из маленьких школьников своя биография, свой жизненный опыт. Каждый из них представляет собой индивидуальность – неповторимую личность.
Благоприятно сказывается на формировании личности ребенка отсутствие внутренних конфликтов, это может быть несоответствие уровня притязаний реальному положению дел, стремление во что бы то ни стало сохранить превосходство.
Одни из важнейших условий успешного формирования ценных качеств личности ребенка – хороший психологический климат в семье и в школе. Диагностика развития личности ребенка играет немаловажную роль для его создания. Ведь зная особенности личности ребенка – его характер, отношение к разным вещам, его внутренний мир и др. – можно подобрать к нему индивидуальный подход.
Младший школьный возраст – это время, когда контакты взрослых с ребенком, в общем, достаточно легки. Необходимо лишь понимание ребенка, его забот волнений, переживаний. О них он сам готов рассказать взрослому, который его слушает. В этом залог плодотворности влияния взрослого на ход общего развития младшего школьника.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Амосов Н.М., Никитина Л.А., Воронцов Д.Д. Страна детства. Збірник. М.: Знание, 1990. - 288 с.
2. Божович Л.И. Проблеми формування особистості. Вступительная статья Д.И. Фельдштейна. 2-е вид. М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. - 352 с.
3. Бондарчук Е. И., Бондарчук Л. И. Б81 Основы психологии и педагогики: Курс лекций. 3-е изд., стереотип. К.: МАУП, 2002. - 168 с.
4. Возрастная и педагогическая психология. Учеб. посібник для студентів пед. ін-тів. Під ред. проф. А.В. Петровського. М.: Просвещение, 1973. - 288 с.
5. Детская психология. Методические указания. Автор-составитель Р.П. Ефимкина. Новосибирск: Научно-учебный центр психологии НГУ, 1995.
6. Зюбин Л.М. Психологія виховання. Метод. Посібник. М.: Вищ. шк., 1991. - 96 с.
7. Истратова О.Н. Психодіагностика. Колекція кращих тестів. Изд.4-е. ростов н/Д: Феникс, 2007. - 375 с. (Психологический практикум)
8. Кулагина И.Ю.Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. 4-е вид. М.: Изд-во Ун-та Российской академии образования, 1998.
9. Лихачев Б.Т. Простые истины воспитания. М.: Педагогика, 1983. - 192 с.
10. Маклаков А.Г. Загальна психологія. Підручник для вузів. СПб.: Пітер, 2007. - 583с.
11. Матвеева Л.Г. и др. Что я могу узнать о своем ребенке? Психологічні тести. Челябинск: Юж.-Урал. кн. изд-во, 1996. - 320 с.
12. Мир детства. Младший школьник. Під ред. А.Г. Хрипковой. 2-е вид., Доп. М.: Педагогіка, 1988. - 272 с.
13. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузів. 4-е изд., стереотип. М.: Издательский центр «Академия», 1999. - 456 с.
14. Практическая психодиагностика. Методики та тести. Навчальний посібник. Ред.-сост. Д.Я. Райгородський. Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2001. - 672 с.
15. Психологическая диагностика. Навчальний посібник. Під ред. К.М. Гуревича и Е.М. Борисовой. М.: Изд-во УРАО, 1997.
16. Психология. Республиканские межведомственные научные сборники. Выпуск 4. Психологія спілкування. Мн.: Народная асвета, 1984. - 112 с.
17. Рабочая книга школьного психолога. И.В.Дубровина, М.К.Акимова, Е.М.Борисова и др. Под ред. И.В.Дубровиной. М.: Просвещение, 1991.
18. С чего начинается личность. Під заг. ред. Р.І. Косолапова. М.: Политиздат, 1979. - 238 с.
19. Сборник психологических тестов. Частина 3. Посібник. Сост. Е.Е.Миронова – Мн.: Женский институт ЭНВИЛА, 2005. - 120 с.
20. Субботский Е.В. Ребенок открывает мир. М.: Просвещение, 1991. - 207 с.
21. Талызина Н.Ф. Педагогічна психологія. Учеб. посібник для студ. середовищ. пед. навч. закладів. М.: Издательский центр «Академия», 1998. - 288 с.
22. Чеховских М.И. Психологія.
23. Шаповаленко И.В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология). М.: Гардаріки, 2005. — 349 с.
Рис. 1. Лесенка.
«Представь себе, что на этой лесенке выстроились все ученики твоего класса: на нижней ступеньке стоят самые низкие дети, на верхней — самые высокие, остальные — на средних ступеньках; чем выше ученик, тем на более высокой ступеньке он стоит. Отметь крестиком ступеньку, на которой ты можешь находиться по своему росту. А теперь подумай, на какую ступеньку тебя поставила бы учительница. Поставь кружок на этой ступеньке». Сравнение по остальным качествам проводится «со всеми людьми на свете». Исследование заканчивается после рассмотрения всех лесенок. При анализе полученных результатов учитывают.
1. Дифференцированность системы ценностей . У детей с трудностями адаптации баллы, полученные в результате тестирования, близки друг другу, детям трудно выделить наиболее и наименее ценные качества. Если у «благополучных» детей разница между ценностями может достигать шести баллов, то у «неблагополучных» — всего двух.
2. Соответствие самооценки ценностным ориентациям . При неблагополучной адаптации достаточно типична ситуация, когда при исследовании самооценки с помощью карточек более низкие баллы соответствуют наиболее значимым ценностям (несовпадение баллов в левой и правой частях протокола для отдельных характеристик). Мера гармоничности между самооценкой и ценностными ориентациями может рассматриваться как показатель меры эмоционального комфорта, субъективно ощущаемого ребенком.
3. Степень соответствия самооценки предполагаемой оценке учителя. Признаком нарушения адаптации может служить предположение или уверенность ребенка в факте недооценки его личности учителем. Если по всем трем показателям выявляются негативные результаты, вероятность дезадаптации, нарушений поведения и общего негативного психического состояния достаточно высока. Найти выход из создавшейся ситуации, поговорив с ребенком, с учителями, школьным психологом, доверившись собственной интуиции и совету специалиста, — ваша задача.
Одним из понятий, наиболее тесно связанных с обучаемостью школьников, является понятие «познавательного стиля». Наиболее часто встречается познавательный стиль, связанный с разрешением противоречий между скоростью и точностью принятия решения. Импульсивным детям свойственно быстрое принятие решения без его достаточного обоснования, необдуманный выбор гипотез. Для рефлексивных характерно тщательное обдумывание своих ответов, многократная проверка гипотез, принятие осторожных, точных решений. Установлено, что импульсивные дети делают больше ошибок при письме и чтении, меньше способны к концентрации внимания. Рефлексивные дети точнее воспринимают информацию (цифровой, знаковый, буквенный материал, форму и размер геометрических тел), успешнее справляются с тестами на концентрацию, переключение внимания и на понимание сложных смысловых связей между словами. С возрастом и под влиянием обучения импульсивность может снижаться. Помогают преодолеть ее последствия тщательная проверка результатов, проговаривание вслух, тщательная подготовка к работе. Помните, что импульсивность сама по себе не является ни положительной, ни отрицательной, а приобретает ценность в связи с условиями конкретного вида деятельности. Определить вид познавательного стиля ребенка может тест.
Выбор парной фигуры (диагностика импульсивности, рефлексивности)
Материал : 12 картинок. На каждом листе есть одна эталонная фигура и шесть фигур, отличающихся друг от друга лишь мелкими деталями. Задача ребенка — найти фигуру, которая больше всего похожа на эталон. Регистрируются время выбора фигуры и количество ошибочных ответов.
Инструкция «Ты сейчас увидишь одну картинку и несколько похожих на нее. Поищи, пожалуйста, на этом рисунке точно такую же картинку, как та, что вверху (внизу), и покажи ее мне. Давай сначала попробуем, потренируемся. (Далее проводится тренировка на картинках для примеров.) Теперь пойдем дальше. Задачи будут совсем не такие простые. Найди как можно быстрее картинку, максимально похожую на эту вверху (внизу), и покажи мне ее сразу же». (Примеры рисунков представлены в приложении 1.) При правильном ответе похвалите ребенка. При неправильном скажите: «Нет, это не совсем похожая картинка, есть более похожая».
Обработка результатов . Для подсчета результатов следует воспользоваться таблицей «правильных ответов»:
| Номер задания | Правильный ответ | Номер задания | Правильный ответ |
| 1 2 3 4 5 6 | 1 2 3 3 5 4 | 7 8 9 10 11 12 | 5 1 4 4 2 1 |
Нормативы :
| Вік | Тип | Время ответа | Количество ошибок |
| 1—2-е классы | Рефлексивный Импульсивный Точний Медленный-неточный | ≥21 ≤10 < 10 > 21 | < 7 ≥24 < 24 ≥ 7 |
| 3-й класс | Рефлексивный Импульсивный Точний Медленный-неточный | ≥ 30 ≤ 9 < 9 > 30 | < 5 ≥ 11 < 11 ≥ 5 |
2.4. Методики исследования личности
В личности как сложном психическом конструкте тесно переплетаются множество биологических и социальных факторов. Изменение даже одного из этих факторов существенно отражается на его взаимоотношениях с другими факторами и на личности в целом. Это является одной из причин многообразия подходов к изучению личности. Все эти подходы имеют одинаковое право на существование, но применение их зависит от того, какой именно концепции личности придерживается исследователь.
Характерологические особенности личности, определенные типологические особенности темперамента, характера, мотивации и других психических образований — диагностика этих показателей необходима при изучении личности. На основании этого можно создавать программу комплексного познания личности с применением индивидуально определенного набора методик.
Возвращаясь к понятию личности и учитывая его сложность, следует отметить, что нет какого-либо метода, методики полного исследования личности. С помощью экспериментального исследования можно получить лишь частичную характеристику личности (определенные личностные проявления в конкретной ситуации).
В настоящее время известно множество экспериментально-психологических приемов, методов, методик, направленных на исследование личности. Число применяемых в диагностике личностных опросников и проективных методов достигает нескольких сотен. При разработке личностных опросников различия в подходах проявляются в формулировке, отборе и группировке вопросов.
Методика «Дом-Дерево-Человек» Дж. Бука [12]
Эта проективная методика исследования личности была предложена Дж.Буком в 1948 г. Тест предназначен как для взрослых, так и для детей, возможно групповое обследование. Суть методики полягає в наступному. Обследуемому предлагается нарисовать дом, дерево и человека. Затем проводится опрос по разработанному плану.
Р.Бернс при использовании теста ДДЧ просит изобразить дерево, дом и человека в одном рисунке, в одной происходящей сцене. Считается, что взаимодействие между домом, деревом и человеком представляет собой зрительную метафору. Если привести весь рисунок в действие, то вполне возможно заметить то, что действительно происходит в нашей жизни.
Особым способом интерпретации может быть порядок, в котором выполняется рисунок дома, дерева и человека. Если первым нарисовано дерево, значит основное для человека жизненная энергия. Если первым рисуется дом, то на первом месте — безопасность, успех или, наоборот, пренебрежение этими понятиями. Интерпретация признаков в тесте «Дом-Дерево-Человек» приведена в Приложении 2.
Тест «Несуществующее животное» [13]
Метод исследования построен на теории психомоторной связи. Для регистрации состояния психики используется исследование моторики (в частности, моторики рисующей доминантной правой руки — зафиксированной в виде графического следа движения, рисунка). По И.М. Сеченову всякое представление, возникающее в психике, любая тенденция, связанная с этим представлением, заканчивается движением (буквально: «Всякая мысль заканчивается движением»).
Если реальное движение по какой-то причине не осуществляется, то в соответствующих группах мышц суммируется определенное напряжение энергии, необходимой для осуществления ответного движения (на представление — мысль). Так, например, образы и мысли — представления, вызывающие страх, стимулируют напряжение в группах ножной мускулатуры и в мышцах рук, что оказалось бы необходимым в случае ответа на страх бегством или защитой с помощью рук — ударить, заслониться. Тенденция движения имеет направление в пространстве: удаление, приближение, наклон, выпрямление, подъем, падение. При выполнении рисунка лист бумаги (либо полотно картины) представляет собой модель пространства и, кроме состояния мышц, фиксирует отношение к пространству, т.е. возникающую тенденцию. Пространство, в свою очередь, связано с эмоциональной окраской переживания и временным периодом: настоящим, прошлым, будущим. Связано оно также с действенностью или идеально-мыслительным планом работы психики. Пространство, расположенное сзади и слева от субъекта, связано с прошлым периодом и бездеятельностью (отсутствием и его осуществлением). Правая сторона, пространство спереди и вверху связаны с будущим периодом и действенностью. На листе (модели пространства) левая сторона и низ связаны с отрицательно окрашенными и депрессивными эмоциями, с неуверенностью и пассивностью. Правая сторона (соответствующая доминантной правой руке) — с положительно окрашенными эмоциями, энергией, активностью, конкретностью действия.
Помимо общих закономерностей психомоторной связи и отношения к пространству при толковании материала теста используются теоретические нормы оперирования с символами и символическими геометрическими элементами и фигурами.
По своему характеру тест «Несуществующее животное» относится к числу проективных. Для статистической проверки или стандартизации результат анализа может быть представлен в описательных формах. По составу данный тест — ориентировочный и как единственный метод исследования обычно не используется и требует объединения с другими методами в качестве батарейного инструмента исследования. Тест приведен в Приложении 3.
Естественно, что приведенные приемы исследования личности недостаточны для полной ее характеристики, но они могут раскрыть некоторые личностные особенности ребенка. В связи с разнообразием подходов к исследованию личности, на сегодняшний день не существует сколько-нибудь четкой и общепринятой классификации личностных опросников. Основные проблемы использования личностных опросников связаны с возможностью фальсификации ответов (ответы субъектов могут быть не искренними в силу стремления к «социальной желательности»), а также со снижением достоверности полученных данных в силу влияния двух основных групп факторов:
— Факторов имеющих установочную природу (установки могут значительно искажать ответы испытуемых» в силу различных обстоятельств, поэтому в настоящее время минимизации влияния установок на ответы посвящены многочисленные исследования).
— Фактора различий в понимании вопросов обследуемыми. (Интеллектуальная оценка вопросов субъектами существенно влияет на достоверность ответов. Неясность, трудность вопросов приводят к изменчивости ответов при повторном обследовании, а это свидетельствует о малой надежности методики).
Анализируя проблемы, возникающие в связи с разработкой и применением личностных опросников, необходимо подчеркнуть, что для измерения той или иной переменной формулируется вопрос или утверждение, ответ на который будет индикатором ее наличия (отсутствия). Однако необходимо помнить, что ответ на вопрос обусловлен действием значительного числа факторов (отношение к обследованию, условия обследования, пол экспериментатора, жизненный опыт и т. п.). Соответственно, связь измеряемой личностной переменной с ответом будет выражаться статистически, а не детерминистически.
ВИСНОВОК
«Со всем сложнейшим миром окружающей действительности ребенок входит в бесконечное число отношений, каждое из которых неизменно развивается, переплетается с другими отношениями, усложняется физическим и нравственным ростом самого ребенка» - А.С. Макаренко
Дети младшего школьного возраста (так же как и дошкольники) постепенно включаются в опыт реальных общественных отношений и обладают огромной тягой к накоплению впечатлений, стремлением сориентироваться в жизни и утвердить себя. Внимание ребенка направлено на окружающий мир, его активное познание, эстетическую и этическую оценку. Младшие школьники способны оценить, и ценят нравственные качества в другом человеке, особенно доброту, заботливость, внимание и интерес к себе. Часто они оценивают эти качества практически, человеческую красоту нередко видят лишь во внешних, привлекательных формах одежды, приемах поведения и поступков. Вместе с тем, независимо от уровня их самоосознания, период младшего школьного детства (так же как и дошкольного) является едва ли не одним из решающих с точки зрения формирования нравственных качеств, эстетического восприятия действительности. В этом возрасте идет наиболее интенсивное формирование отношений к миру, осуществление становления личности.
Они по-разному (быстро или медленно) включаются в работу, по-разному воспринимают и осознают то, сто учитель объясняет на уроке, у них свой, индивидуальный стиль познавательной и мыслительной деятельности, свои особенности внимания, восприятия, памяти, воображения. Они отличаются по умственному развитию и способностям, по характеру, по склонностям, по устойчивости интересов, вкусов, привязанностей, идеалам, по мотивам учения, по свойствам темперамента. У них разное отношение к достижениям и неудачам, к школе и отдельным предметам, к товарищам и учителям, у них различное положение в коллективе сверстников.
Это естественно: у каждого из маленьких школьников своя биография, свой жизненный опыт. Каждый из них представляет собой индивидуальность – неповторимую личность.
Благоприятно сказывается на формировании личности ребенка отсутствие внутренних конфликтов, это может быть несоответствие уровня притязаний реальному положению дел, стремление во что бы то ни стало сохранить превосходство.
Одни из важнейших условий успешного формирования ценных качеств личности ребенка – хороший психологический климат в семье и в школе. Диагностика развития личности ребенка играет немаловажную роль для его создания. Ведь зная особенности личности ребенка – его характер, отношение к разным вещам, его внутренний мир и др. – можно подобрать к нему индивидуальный подход.
Младший школьный возраст – это время, когда контакты взрослых с ребенком, в общем, достаточно легки. Необходимо лишь понимание ребенка, его забот волнений, переживаний. О них он сам готов рассказать взрослому, который его слушает. В этом залог плодотворности влияния взрослого на ход общего развития младшего школьника.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Амосов Н.М., Никитина Л.А., Воронцов Д.Д. Страна детства. Збірник. М.: Знание, 1990. - 288 с.
2. Божович Л.И. Проблеми формування особистості. Вступительная статья Д.И. Фельдштейна. 2-е вид. М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. - 352 с.
3. Бондарчук Е. И., Бондарчук Л. И. Б81 Основы психологии и педагогики: Курс лекций. 3-е изд., стереотип. К.: МАУП, 2002. - 168 с.
4. Возрастная и педагогическая психология. Учеб. посібник для студентів пед. ін-тів. Під ред. проф. А.В. Петровського. М.: Просвещение, 1973. - 288 с.
5. Детская психология. Методические указания. Автор-составитель Р.П. Ефимкина. Новосибирск: Научно-учебный центр психологии НГУ, 1995.
6. Зюбин Л.М. Психологія виховання. Метод. Посібник. М.: Вищ. шк., 1991. - 96 с.
7. Истратова О.Н. Психодіагностика. Колекція кращих тестів. Изд.4-е. ростов н/Д: Феникс, 2007. - 375 с. (Психологический практикум)
8. Кулагина И.Ю.Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. 4-е вид. М.: Изд-во Ун-та Российской академии образования, 1998.
9. Лихачев Б.Т. Простые истины воспитания. М.: Педагогика, 1983. - 192 с.
10. Маклаков А.Г. Загальна психологія. Підручник для вузів. СПб.: Пітер, 2007. - 583с.
11. Матвеева Л.Г. и др. Что я могу узнать о своем ребенке? Психологічні тести. Челябинск: Юж.-Урал. кн. изд-во, 1996. - 320 с.
12. Мир детства. Младший школьник. Під ред. А.Г. Хрипковой. 2-е вид., Доп. М.: Педагогіка, 1988. - 272 с.
13. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузів. 4-е изд., стереотип. М.: Издательский центр «Академия», 1999. - 456 с.
14. Практическая психодиагностика. Методики та тести. Навчальний посібник. Ред.-сост. Д.Я. Райгородський. Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2001. - 672 с.
15. Психологическая диагностика. Навчальний посібник. Під ред. К.М. Гуревича и Е.М. Борисовой. М.: Изд-во УРАО, 1997.
16. Психология. Республиканские межведомственные научные сборники. Выпуск 4. Психологія спілкування. Мн.: Народная асвета, 1984. - 112 с.
17. Рабочая книга школьного психолога. И.В.Дубровина, М.К.Акимова, Е.М.Борисова и др. Под ред. И.В.Дубровиной. М.: Просвещение, 1991.
18. С чего начинается личность. Під заг. ред. Р.І. Косолапова. М.: Политиздат, 1979. - 238 с.
19. Сборник психологических тестов. Частина 3. Посібник. Сост. Е.Е.Миронова – Мн.: Женский институт ЭНВИЛА, 2005. - 120 с.
20. Субботский Е.В. Ребенок открывает мир. М.: Просвещение, 1991. - 207 с.
21. Талызина Н.Ф. Педагогічна психологія. Учеб. посібник для студ. середовищ. пед. навч. закладів. М.: Издательский центр «Академия», 1998. - 288 с.
22. Чеховских М.И. Психологія.
23. Шаповаленко И.В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология). М.: Гардаріки, 2005. — 349 с.
[2] Возрастная и педагогическая психология. Учеб. посібник для студентів пед. ін-тів. Під ред. проф. А.В. Петровського. М.: Просвещение, 1973. - 288 с. - С. 232.
[3] Талызина Н.Ф. Педагогічна психологія. Учеб. посібник для студ. середовищ. пед. навч. закладів. М.: Издательский центр «Академия», 1998. - 288 с. - C. 142-150.
[4] Талызина Н.Ф. Педагогічна психологія. Учеб. посібник для студ. середовищ. пед. навч. закладів. М.: Издательский центр «Академия», 1998. - 288 с. - C. 142-150
[5] Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузів. 4-е изд., стереотип. М.: Издательский центр «Академия», 1999. - 456 с. - С. 286.
[6] Детская психология. Методические указания. Автор-составитель Р.П. Ефимкина. Новосибирск: Научно-учебный центр психологии НГУ, 1995.
[7] Талызина Н.Ф. Педагогічна психологія. Учеб. посібник для студ. середовищ. пед. навч. закладів. М.: Издательский центр «Академия», 1998. - 288 с. - C. 16-25.
[8] Кулагина И.Ю.Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. 4-е вид. М.: Изд-во Ун-та Российской академии образования, 1998. - С. 120.
[9] Рабочая книга школьного психолога. И.В.Дубровина, М.К.Акимова, Е.М.Борисова и др. Под ред. И.В.Дубровиной. М.: Просвещение, 1991. - С. 66.
[10] С чего начинается личность. Під заг. ред. Р.І. Косолапова. М.: Политиздат, 1979. - 238 с. - С. 137-138.
[11] Матвеева Л.Г. и др. Что я могу узнать о своем ребенке? Психологічні тести. Челябинск: Юж.-Урал. кн. изд-во, 1996. - 320 с. - С. 152- 156.
[12] Сборник психологических тестов. Частина 3. Посібник. Сост. Е.Е.Миронова – Мн.: Женский институт ЭНВИЛА, 2006. - 120 с. - С. 75-92.
[13] Сборник психологических тестов. Частина 3. Посібник. Сост. Е.Е.Миронова – Мн.: Женский институт ЭНВИЛА, 2006. - 120 с. - С. 96-101.