Міністерство освіти України
Харківський національний університет ім. Каразіна
ЕССЕ
на тему: "Психологічний портрет Попелюшки"
м. Харків 2008
Мова піде про героїню казки Шарля Перро "Попелюшку", яка розглядалася з моєї точки зору (слов'янської) розуміння цієї зарубіжної героїні.
З початку казки героїня Попелюшки постає милою, товариською, співпереживає і готової прийти на допомогу нужденним у ній, маленькою дівчинкою, яка радіє життю, своїм батькам, відкрита навколишнього світу. Дитиною, який може і висловлює вільно свої емоції і почуття, різні свої бажання і погляди. Вона значима і шанована належним чином своїми батьками. Можна сказати, що як дитина, Попелюшка грала і розвивалася вільно, не обмежуючи свій творчий потенціал та здібності, відкрито висловлювала (хай по-дитячому наївно) свої погляди на речі. У цей момент її життя було цікавим і наповненим сенсом.
Розглядаючи дитинство і родину Попелюшки, можна припустити, що умови такого гарного виховання та ставлення до неї: як ще маленькою, але вже особистості, виростили б цілісну особистість у дорослому Попелюшку. Але несподіваний удар долі - смерть мами і надалі шлюб її батька на новій дружині - злу мачуху докорінно змінюють життя Попелюшки, а згодом і її особистість піддається змінам.
Як відбувався процес зміни особистості Попелюшки можна лише припускати і фантазувати, так як у казці цей період її дорослішання коротко описується важкими умовами (в тому числі бездіяльністю і безпорадністю батька) і численними обов'язками.
Доросле Попелюшка - це все та ж добра, але без прояву себе, свого характеру, терпляча, всепрощаюча дівчина. Дівчина без прав на прояв почуттів, бажань, емоцій. У цій ситуації жахають не умови і постійне виконання важкої фізичної праці, а бездіяльність і прийняття Попелюшкою сформованого життя: виконавши всю роботу по будинку Попелюшка йшла в куточок біля печі, сідала на гірку золи (від сюди і прізвисько "Попелюшка") і чекала чергових наказів, вимог, доручень, які віддавали її зведені сестри й мачуха. І лише в моменти, коли вона залишалася одна, вона згадувала свою сім'ю і те, час коли їй було добре серед люблячих людей. Ці думки відводять її далеко в свій ідеальний світ, в якому немає злісної мачухи і її дочок, а є свій будинок, сім'я і люблячий принц. Тут проглядається ідеалістичне мислення Попелюшки, спроби день за днем, раз по раз забути, не думати про реально відбувається, про свій страх і нездатності що-небудь міняти.
Лише з великими зусиллями вона робить те, що хочеться. У ситуації, коли вона красива і чепурна, одягнена і підготовлена феєю-хрещеною, під'їхавши до замку, сумнівається і боїться зробити так, як хочеться - піти на бал. Попелюшку доводиться, долаючи себе, свої сумніви, рятівне бажання піти (втекти), зайти в замок, і увійшовши в бальний зал відчути себе по-іншому. І тут на балу, отримавши бажане, вона тікає з страху неприйняття себе принцом такою, яка вона є. Та й їй самій важко в одну мить прийняти виконання своїх бажань, адже вона відвикла від цього.
Прояв слабкої волі й самопожертви наочно проявляється під час примірки кришталевої туфельки сестрами. Тут Попелюшка власноруч вміло одягає туфельку на ногу сестрі, і в цей момент відмовляється від улюбленого принца, від можливості стати принцесою: вирватися зі свого будинку і реалізувати свої мрії. Вона робить так, як хоче її оточення, ховаючи і приглушаючи свої почуття, відсуваючи себе на задній план. Так і хочеться запитати: "А, що ж далі?". І не почувши відповіді, розумієш безглуздість і даремність життя Попелюшки на цьому етапі життя. Можливо все і було б так сумно, якби знову воля випадку (розбита туфелька) і старання феї-хресної не дали шанс Попелюшки заявити про себе і свої права (дівчата, володарки тієї самої маленької ніжки, з якою і злетіла туфелька) на роль нареченої принца.
Підводячи підсумок вище сказаного, звертаючись до типології патологій особистості професора Дусавицьким А.К., можна сказати, що психологічний портрет Попелюшки - це портрет "Стоїка":
з основним життєвим принципом - терпіння,
з другорядним, саможертвующім ставленням до себе,
з типом особистості, який сформувало оточення (у разі Попелюшки - це мачуха і її дочки),
з прийняттям пріоритетності інших,
з ідеалістичним мисленням і приглушеними в собі почуттями,
з відсутністю волі і прикладанню великих зусиль для реалізації своїх бажань,
з пам'яттю, яка відмовляється пам'ятати все те, що відбувається і
в результаті безглуздим пропалювання життя.
Підходячи до кінця історії про Попелюшку, віриш у те, що завдяки позитивному вихованню, отриманому в ранньому дитинстві, "чарівним" обставинами, підтримки феї-хрещеною, принца і, нарешті, своїм зусиллям і цілеспрямованому розвитку, ця молода дівчина стане цілісною особистістю: творчої , з яскравим проявом гідного поваги до себе, реалізує свої бажання, відчуває і пам'ятає кожен момент свого осмисленої, цілеспрямованої життя.
Харківський національний університет ім. Каразіна
ЕССЕ
на тему: "Психологічний портрет Попелюшки"
м. Харків 2008
Мова піде про героїню казки Шарля Перро "Попелюшку", яка розглядалася з моєї точки зору (слов'янської) розуміння цієї зарубіжної героїні.
З початку казки героїня Попелюшки постає милою, товариською, співпереживає і готової прийти на допомогу нужденним у ній, маленькою дівчинкою, яка радіє життю, своїм батькам, відкрита навколишнього світу. Дитиною, який може і висловлює вільно свої емоції і почуття, різні свої бажання і погляди. Вона значима і шанована належним чином своїми батьками. Можна сказати, що як дитина, Попелюшка грала і розвивалася вільно, не обмежуючи свій творчий потенціал та здібності, відкрито висловлювала (хай по-дитячому наївно) свої погляди на речі. У цей момент її життя було цікавим і наповненим сенсом.
Розглядаючи дитинство і родину Попелюшки, можна припустити, що умови такого гарного виховання та ставлення до неї: як ще маленькою, але вже особистості, виростили б цілісну особистість у дорослому Попелюшку. Але несподіваний удар долі - смерть мами і надалі шлюб її батька на новій дружині - злу мачуху докорінно змінюють життя Попелюшки, а згодом і її особистість піддається змінам.
Як відбувався процес зміни особистості Попелюшки можна лише припускати і фантазувати, так як у казці цей період її дорослішання коротко описується важкими умовами (в тому числі бездіяльністю і безпорадністю батька) і численними обов'язками.
Доросле Попелюшка - це все та ж добра, але без прояву себе, свого характеру, терпляча, всепрощаюча дівчина. Дівчина без прав на прояв почуттів, бажань, емоцій. У цій ситуації жахають не умови і постійне виконання важкої фізичної праці, а бездіяльність і прийняття Попелюшкою сформованого життя: виконавши всю роботу по будинку Попелюшка йшла в куточок біля печі, сідала на гірку золи (від сюди і прізвисько "Попелюшка") і чекала чергових наказів, вимог, доручень, які віддавали її зведені сестри й мачуха. І лише в моменти, коли вона залишалася одна, вона згадувала свою сім'ю і те, час коли їй було добре серед люблячих людей. Ці думки відводять її далеко в свій ідеальний світ, в якому немає злісної мачухи і її дочок, а є свій будинок, сім'я і люблячий принц. Тут проглядається ідеалістичне мислення Попелюшки, спроби день за днем, раз по раз забути, не думати про реально відбувається, про свій страх і нездатності що-небудь міняти.
Лише з великими зусиллями вона робить те, що хочеться. У ситуації, коли вона красива і чепурна, одягнена і підготовлена феєю-хрещеною, під'їхавши до замку, сумнівається і боїться зробити так, як хочеться - піти на бал. Попелюшку доводиться, долаючи себе, свої сумніви, рятівне бажання піти (втекти), зайти в замок, і увійшовши в бальний зал відчути себе по-іншому. І тут на балу, отримавши бажане, вона тікає з страху неприйняття себе принцом такою, яка вона є. Та й їй самій важко в одну мить прийняти виконання своїх бажань, адже вона відвикла від цього.
Прояв слабкої волі й самопожертви наочно проявляється під час примірки кришталевої туфельки сестрами. Тут Попелюшка власноруч вміло одягає туфельку на ногу сестрі, і в цей момент відмовляється від улюбленого принца, від можливості стати принцесою: вирватися зі свого будинку і реалізувати свої мрії. Вона робить так, як хоче її оточення, ховаючи і приглушаючи свої почуття, відсуваючи себе на задній план. Так і хочеться запитати: "А, що ж далі?". І не почувши відповіді, розумієш безглуздість і даремність життя Попелюшки на цьому етапі життя. Можливо все і було б так сумно, якби знову воля випадку (розбита туфелька) і старання феї-хресної не дали шанс Попелюшки заявити про себе і свої права (дівчата, володарки тієї самої маленької ніжки, з якою і злетіла туфелька) на роль нареченої принца.
Підводячи підсумок вище сказаного, звертаючись до типології патологій особистості професора Дусавицьким А.К., можна сказати, що психологічний портрет Попелюшки - це портрет "Стоїка":
з основним життєвим принципом - терпіння,
з другорядним, саможертвующім ставленням до себе,
з типом особистості, який сформувало оточення (у разі Попелюшки - це мачуха і її дочки),
з прийняттям пріоритетності інших,
з ідеалістичним мисленням і приглушеними в собі почуттями,
з відсутністю волі і прикладанню великих зусиль для реалізації своїх бажань,
з пам'яттю, яка відмовляється пам'ятати все те, що відбувається і
в результаті безглуздим пропалювання життя.
Підходячи до кінця історії про Попелюшку, віриш у те, що завдяки позитивному вихованню, отриманому в ранньому дитинстві, "чарівним" обставинами, підтримки феї-хрещеною, принца і, нарешті, своїм зусиллям і цілеспрямованому розвитку, ця молода дівчина стане цілісною особистістю: творчої , з яскравим проявом гідного поваги до себе, реалізує свої бажання, відчуває і пам'ятає кожен момент свого осмисленої, цілеспрямованої життя.