Психодіагностичні методи в психології

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Психодіагностичні методи в психології

План
1. Поняття про метод в психології
2. Психологічні тести і їх оцінка
3. Види тестів
3.1 Тести-опитувальники
3.2 Тести-завдання
3.3 Проективні тести
4. Умови наукової розробки та застосування тестів
Література

1. Поняття про метод в психології
Під методом в психологічній науці розуміють спосіб пізнання дійсності, тобто реальності, в якій ми існуємо. Методикою називають спосіб здійснення діяльності фахівцем. Методологія - наука про методи та їх використання в різних галузях наукових знань. Ці поняття тісно взаємопов'язані між собою і присутні в діяльності психолога.
У силу єдності свідомості і діяльності, відмінності в психологічній природі акту діяльності позначається і в зовнішньому його протіканні. Тому завжди існує деякий співвіднесення між зовнішнім протіканням процесу та його внутрішньою природою, яка не завжди адекватно. Загальна задача всіх методів - об'єктивно виявити це співвідношення і, таким чином, по зовнішньому перебігові акту визначити його внутрішню психологічну природу. Оскільки кожен окремо взятий акт поведінки допускає різні психологічні тлумачення, необхідно, щоб внутрішній психологічний зміст дії розкривалося не з взятого ізольованого акту, а з системи діяльності.
Явища, що вивчаються психологією настільки складні і різноманітні, що протягом всього розвитку психологічної науки її успіхи безпосередньо залежали від системи досконалості застосовуваних методів дослідження.
Усі методи дослідження мають на меті розкриття закономірностей психіки та поведінки людини. При цьому кожен окремо взятий метод здійснює це з властивими йому особливостями.
Говорячи про класифікацію методів, потрібно відзначити, що на сьогоднішній день у психологічній науці немає єдино прийнятої та однозначного трактування цього поняття.
Велика заслуга в роботі за класифікацією методів дослідження належить Б. Г. Ананьєва. Він запропонував багатопланову класифікацію з виділенням чотирьох груп методів (організаційні, емпіричні, методи обробки даних, інтерпрітаціонние методи).
В. І. Дружинін пропонує класифікувати всі методи як емпіричні, теоретичні, інтерпрітаціонние.
Взявши за основу ці класифікації вдалося виробити наступний варіант диференціації методів:
Організаційні методи (у цю групу входять метод спостереження та метод експерименту)
Допоміжні методи (сюди відносять метод експертних оцінок, різні методи опитування, метод самоспостереження, метод тестів, аналіз результатів діяльності)
Додаткові методи (тобто методи, запозичені з інших наук: електроенціфолограмма, електроннограмма, шкірно-гальванічна реакція - з медицини, моделювання - з математики)
Методи обробки та інтерпретації даних.
Кожен з цих методів наукового дослідження виступає у психології в різних більш-менш специфічних формах.

2. Психологічні тести і їх оцінка
Тест-це фіксоване в часі випробування, призначене для встановлення кількісних і якісних показників індивідуально-психологічних відмінностей.
Тест являє собою серію завдань, відповіді на які мають однозначне интерпритацию. Сумарний бал за тестом порівнюється зі стандартною тестової нормою. На підставі результатів тестування психолог робить висновок про наявність рівня розвитку тих чи інших властивостей.
Тести мають як позитивні, так і негативні сторони свого прімененія.Так, до позитивних особливостей тесту можна віднести наступні:
Стандартизація умов і результатів тестування (це означає, що результати тестування не залежать від кваліфікації користувача);
Оперативність та економічність. Полягає в тому, що психолог, застосовуючи метод тестів, може одночасно діагностувати велику кількість досліджуваних.
Кількісний, диференційований характер оцінки.
Оптимальна трудність.
Надійність.
Справедливість (позначає рівні умови для всіх досліджуваних та захищеність від суб'єктивності й упередженості експериментатора).
Облік психологічного віку.
Можливість комп'ютеризації.
Негативні особливості тестів можна виділити наступні:
Небезпека автоматичних помилок при інтерпретації результатів
Небезпека профонаціі (тобто допущення помилок при передруці тестового матеріалу). Сюди ж можна віднести і неадекватне використання тестів (використання тестів не за призначенням).
Підвищена стресогенність випробуваного в ході тестування.
Репродуктивність (зниження вірогідності діагностики при багаторазовому пред'явленні випробуваному одного і того ж тестового матеріалу).
Відсутність довірчої обстановки (полягає в тому, що під час тестування відсутній контакт з психологом, його підтримка і емпатія).
Неадекватна складність.
Залежно від певних критеріїв всі тестові методики можна класифікувати наступним чином:
По предмету дослідження (інтелектуальні, особистісні, міжособистісні)
За особливостями задач, які ставить перед собою тест (практичні (включає маніпулювання предметами), образні (включає маніпулювання образами, малюнками, картинками), словесні (припускають оперування словесною інформацією)).
За характером тестового матеріалу (бланкові, апаратурні, предметні, комп'ютерні).
По об'єкту оцінки (процесуальні, тести досягнень, тести станів і властивостей)
За характером стимульного матеріалу (вербальні - припускають операції з поняттями, розумовими діями, невербальні - припускають операції з наочним матеріалом з опорою на перспективні і психомоторні функції)
За кількістю учасників (індивідуальні, групові).
За формою відповідей (усні, письмові).

3. Види тестів
3.1 Тести-опитувальники
Опитувальники - велика група психодіагностичних методик, завдання в яких представлені у вигляді питань або тверджень. Ці питання або твердження не мають правильних варіантів відповіді і характеризуються лише їх частотою і спрямованістю. Ця група методик надана для отримання об'єктивних і суб'єктивних даних щодо досліджуваних. Показники, отримані в результаті використання опитувальників мають ймовірнісно-що орієнтує характер і вимагають зіставлення з даними, отриманими за допомогою інших методик.
У залежності від кількості вимірюваних якостей опитувальники діляться:
Одномірні (вивчають тільки одну рису);
Багатовимірні (вивчають кілька рис одночасно);
Відповідно до принципу, який був покладений в основу конструювання опитувальника виділяють
Факторні (вивчають за допомогою факторного аналізу);
Емпіричні (в основу покладено критеріально-ключовий принцип).
Залежно від характеру досліджуваного явища виділяють:
Опитувальники-анкети (група опитувальників, призначена для отримання будь-якої інформації про людину, яка не має стосунку до його особистісним особливостям)
Опитувальники настроїв і станів (призначені для вимірювання перехідних станів на відміну від стабільних показників);
Особистісні опитувальники (вивчають стабільні показники особистості і різні її особливості)
Особистісні опитувальники мають свою класифікацію:
Опитувальники рис особистості - вивчають ступінь вираженості тієї чи іншої риси і мають у своїй основі ту або іншу теорію особистості
Типологічні - вивчають особистість як цілісне утворення не зводиться до набору рис.
Опитувальники мотивів - призначені для діагностики мотиваційно-потребової сфери.
Опитувальники інтересів.
Опитувальники цінностей
Опитувальники установок
У опитувальників існують свої достоїнства і недоліки. До достоїнств опитувальників, безумовно, слід віднести простоту їх застосування, легкість обробки і інтерпретації отриманих даних, наочність отриманих даних, обгрунтованість отриманих схем.
До недоліків опитувальників в першу чергу відноситься проблема достовірності, яка пов'язана з декількома явищами:
Фальсифікація даних (свідоме прагнення випробуваного дати неправдиві відомості про себе, існує неусвідомлена фальсифікація, яка виступає як тенденція висувати на перший план тільки хороші якості особистості.)
Феномен соціальної бажаності. Полягає в бажанні випробуваного поступати і виглядати відповідно до загальноприйнятих норм, предьявлять бажані й соціально-схвалювані якості і сторони особистості).
Для уникнення недостовірності опитувальники мають систему захисту. Способи захисту у опитувальників наступні:
Різні формулювання питань (тобто «маскують», дублюючі, буферні питання)
Введення різних шкал (шкали брехні і шкали соціальної бажаності)
Фактори детермінують відповіді (попередній досвід, соціальне схвалення, інтелектуальна оцінка піддослідним питань та відповідей).

3.2 Тести-завдання
Тест-завдання - передбачає отримання інформації та психологічної характеристики людини на підставі аналізу успішності виконання певних завдань. У тестах цього типу випробуваному пропонується певний перелік завдань. Кількість виконаних завдань є підставою для судження про наявність або відсутність, а також ступеня розвиненості у нього певних психологічних якостей. Потрібно сказати, що більшість тестів на визначення рівня розумового розвитку належать саме до цього типу тестів.
3.3 Проективні тести
Проективні тести - методики, засновані на отриманні інформації про людину за допомогою механізму проекції.
Проекція - не цілком усвідомлене приписування іншим людям, подій, речей і явищ власних думок, почуттів і станів. У методі тестів проекція використовується як не цілком усвідомлене відображення на нечіткому стимульном матеріалі внутрішнього світу випробуваного. Таке розуміння частково збігається з визначенням проекції розвинувся в психоаналізі (захисний механізм, що полягає в приписуванні власних почуттів і мотивів іншому об'єкту).
Проективні тести пропонують для обстежуваного досить невизначені ситуації, що залишають йому свободу дій. Матеріал, наданий для роботи, може використовуватися різноманітними способами. Головне тут не об'єктивний зміст, а суб'єктивний сенс, то ставлення, яке він викликає в обстежуваного.
Існують так звані принципи побудови проективних методик:
Спрямованість на унікальне у структурі та організації особистості.
Особистість - відносно стійка система динамічних процесів, організованих на підставі потреб, емоцій та індивідуального досвіду.
Кожна дія, емоційний прояв індивіда несе в собі відбиток його особистості (дане твердження називається проективної гіпотезою).
Спільним для всіх проективних методик називають невизначеність, неоднозначність використовуваних стимулів; відсутність обмежень у виборі відповіді; відсутність оцінки відповіді як правильного чи помилкового.
Виділяють 7 груп проективних методик:
Конститутивний (припускають структурування символів і надання їм змісту);
Конструктивні методики (створення з деталей осмисленого цілого);
Катартического методики (припускають здійснення ігрової діяльності в спеціально організованих умовах);
Інтерпретативні методики (вони припускають тлумачення випробуваним якої-небудь події)
Експресивні методики (малювання на вільну або задану тему).
Импрессивная методики (передбачає вибір випробуваного одних стимулів іншим).
Адитивні методики - пропонує завершення пропозицій, розповіді або історії.
Переваги проективних методик полягає в тому, що вони широко застосовуються при перших контактах з випробуваними для встановлення емоційного контакту, дані методики не допускають симуляції тому їх призначення замасковано і незрозуміло для випробуваного. До того ж, проективні методики зручні при роботі з маленькими дітьми, особами з мовними особливостями, неписьменними.
Поряд з достоїнствами в проективних методик існує і ряд недоліків. Особливістю роботи з проективними методиками є те, що інтерпретація результатів багато в чому залежить від кваліфікації та досвіду психолога. Істотним недоліком цих методик є недостатня об'єктивність процедури дослідження. При інтерпретації результатів може мати місце феномен «вторинної проекції» (полягає в тому, що отримані дані є тим матеріалом, на який психолог проектує свою власну картину і суб'єктивний професійний досвід). Таке перенесення називається интериоризация.

4. Умови наукової розробки та застосування тестів
Для того, щоб результати тестів відповідали об'єктивної реальності, робота з ними були ефективної тести і всі псіходіагнастіческіе матеріали повинні відповідати певним вимогам. Ці вимоги пред'являються не тільки до розробки тестів, але і до їх застосування.
Однією з вимог є надійність тесту. Під надійністю розуміється завадостійкість тесту, точність і незалежність його результатів від дії випадкових чинників (це можуть бути різноманітні зовнішні подразники, динамічні внутрішні фактори, інформаційно-соціальні обставини). Надійність - досить важливий показник, т.к.они встановлює: вимірює тест який-небудь показник, або не вимірює його.
Також важливою вимогою є валідність тесту. Валідність - комплексна характеристика тесту, що включає відомості про область досліджуваного явища та репрезентативності діагностичної експедиторськими процедури по відношенню до нього. Іншими словами, валідність каже що саме ми вимірюємо за допомогою даного теста.Существуют наступні види валідності:
Очевидна валідність (тобто за завданнями і питань ми можемо визначити область досліджуваного явища
Змістовна валідність
Конструктная валідність (призначена для більш повного опису змінної, яка діагностується).
Наступним показником є ​​достовірність тесту - особлива різновид валідності. Мова йде про свідомі або бессознателних викривлення, які вносять в тестовий склад сам випробовуваний, керуючись у ході тесту особливої ​​мотивацією, що відрізняється від тієї, яка притаманна йому в реальному поведінці. Т.ч. достовірність тесту - здатність тесту захищати інформацію від мотиваційних викривлень.
Ще одним вимога, що пред'являються до тесту є стандартизація. Вона являє собою уніфікацію, регламентацію, приведення до єдиних норм процедур та оцінок тесту. Так, виділяють стандартизацію процедури тестування та стандартизацію тестових норм. Перша передбачає уніфікацію інструкції, бланка обстеження, способу реєстрації результатів, умов проведення обстеження.
Важливим етапом стандартизації є встановлення норм, вибір критерію, за яким проводяться порівняння результатів. Таким критерієм є статистична норма, вона завжди встановлюється на великій репрезентативною вибіркою для якої вона призначена.
Говорячи про застосування тестів, потрібно наголосити на необхідності використання адаптованих для даного регіону методик, а також відповідності даних методик віком, освітою та іншими особливостями піддослідних.
Існують певні вимоги і до самої процедури проведення дослідження:
Інструкція повідомляється всім випробовуваним однаковим чином (вона як правило написана);
Нікому з випробовуваних не дається перевага перед іншими.
Нікому з випробовуваних не даються додаткові пояснення та інструкції
Тимчасові обмеження мають бути однаковими.
Дослідження потрібно проводити в однаковий час і в схожих умовах.

Література
1. Немов Р.С. Психологія: Учеб. для студ. вищ. пед. навч. заведи. -М.: ВЛАДОС, 1999. -Кн.1.-688 с.
2. Загальна психологія: Курс лекцій / Укл. Є.І. Рогов. -М.: ВЛАДОС, 1998. -448 С.
3. Загальна психологія: навчальний посібник / Л.А. Вайнштейн. - Мн.: Підручники і посібники, 2005. - 368 с.
4. А.Г. Шмельов Основи психодіагностики. - М.: «Фенікс», 1996. - 544с.
5. Анастазі А., Урбіна С. Психологічне тестування. - СПб.: Пітер, 2002. - 688 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Психологія | Контрольна робота
33.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Психодіагностичні методи дослідження особистості
Основні психодіагностичні методи дослідження уваги та їх призначення
Методи психології
Методи психології 3
Методи психології 2
Методи дослідження в психології
Емперіческіе методи в психології
Математичні методи в психології
Методи психології праці
© Усі права захищені
написати до нас