Простатит
Що таке простатит?
Простатит - це запалення передміхурової залози. Захворювання найчастіше зустрічається у чоловіків 30-50 років. В даний час цілісна картина причин і механізмів розвитку простатиту остаточно не з'ясована. Відомі лише окремі фрагменти цієї картини.
У більшості випадків простатит викликається різними бактеріями. Однак незмінену передміхурову залозу вони вражають рідко. Найчастіше передміхурова заліза на момент потрапляння в неї бактерій змінена (в результаті застою секрету передміхурової залози, венозного застою, ослаблення загального та місцевого імунітету). У молодих чоловіків (до 40 років) простатит найчастіше викликають збудники венеричних хвороб - хламідії, уреаплазми, трихомонади. У чоловіків старше 40 років захворювання найчастіше викликають умовно-патогенні бактерії, які завжди присутні в організмі людини, але активно розмножуються при ослабленні загального або місцевого імунітету. Такі бактерії включають кишкову паличку, стафілококи, стрептококи та інші.
Виділяють гострий і хронічний простатит.
Фактори, що сприяють розвитку простатиту
уретрит;
нерегулярне статеве життя (призводить до застою секрету передміхурової залози);
малорухливий і сидячий спосіб життя (призводить до застійних явищ в передміхуровій залозі);
ослаблення імунітету (через нестачу вітамінів в їжі, зловживання алкоголем, куріння, переохолодження, емоційних перевантажень).
Як виявляється простатит? (Симптоми простатиту)
Ниючий біль в промежині або в нижній частині живота;
Прискорене сечовипускання;
Відчуття неповного випорожнення сечового міхура;
Передчасна еякуляція.
Чи небезпечний простатит?
Небезпеки для життя він не представляє, але може принести багато неприємностей хворому і знизити якість життя. Крім того, він може стати причиною чоловічого безпліддя.
Як проводиться діагностика простатиту?
Існує три основних діагностичних критерії:
Ректальне (через пряму кишки) пальцеве дослідження передміхурової залози. На користь простатиту свідчить болючість, асиметрія і неоднорідна структура передміхурової залози.
Дослідження секрету (соку) передміхурової залози. На користь простатиту свідчить підвищення кількості лейкоцитів у секреті (соку) передміхурової залози. Секрет (сік) отримують в результаті діагностичного масажу передміхурової залози. Дослідження секрету (соку) передміхурової залози - це найбільш достовірний метод діагностики простатиту.
Ультразвукове дослідження (УЗД) передміхурової залози. Це не дуже достовірний метод діагностики простатиту. На ранніх стадіях простатиту УЗД може не виявити ніяких патологічних змін. Крім того, результати методу багато в чому залежать від досвіду і кваліфікації лікаря, що виконує УЗД.
Як лікують простатит?
Лікування простатиту повинно бути комплексним та індивідуальним.
Основа лікування - антибактеріальна терапія (мінімум 1 міс).
Крім того, призначають місцеве лікування (масаж передміхурової залози, фізіотерапія), імунотерапію і т. д.
Увага!
Якщо Ви страждаєте алергією на лікарські засоби, обов'язково повідомте про це лікаря!
Чи необхідна уретроскопія при хронічному простатиті?
Раніше уретроскопія широко застосовувалася в діагностиці та лікуванні хронічних уретритів і уретропростатитів. За сучасними уявленнями особливої необхідності в уретроскопії при хронічних уретритах та простатитах немає. У розвинених країнах в даний час уретроскопію при цих захворюваннях не застосовують. У нашій країні ряд авторів продовжує відстоювати доцільність уретроскопії при простатитах.
Ваші статеві партнери
Перші 1-2 тижнів лікування бажано уникати статевих контактів. Потім рекомендується регулярне статеве життя з презервативом. При цьому слід уникати бурхливих, дуже тривалих, багаторазових статевих актів. Категорично протипоказано переривання статевого акту.
Якщо простатит пов'язаний з венеричним захворюванням (хламідіоз, трихомоніаз), необхідне обстеження та лікування всіх статевих партнерів.
Прогноз
Хронічний простатит є хронічне захворювання, що протікає у вигляді чергування загострень і ремісій. В даний час лікування, що дозволяє вилікувати це захворювання раз і назавжди, немає. Сучасне лікування дозволяє лише зняти загострення. Рецидив може виникнути через кілька місяців, кілька років після лікування або взагалі не виникнути. При цьому строки виникнення рецидиву залежать головним чином від способу життя хворого.
Знизити ризик рецидиву дозволяє дотримання рекомендацій лікуючого лікаря по способу життя і регулярний (звичайно 1 раз на 6 міс) контрольний огляд лікаря.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.venerologia.ru