Проектування агрегатного цеху пасажирського автотранспортного підприємства

1. ТЕХНОЛОГІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ АГРЕГАТНИЙ ЦЕХУ ПАСАЖИРСЬКОГО АТП

1.1 Коротка характеристика об'єкта, що проектується

Метою галузевої частини дипломної роботи є технологічне проектування агрегатного цеху пасажирського автотранспортного підприємства (ПАТП), розташованого на околиці міста. Автобусний парк включає: 6% умовно - «нових» автобусів із середнім пробігом з початку експлуатації 75000 км, 54% умовно - «старих» автобусів із середнім пробігом з початку експлуатації 315000 км, 40% після капітального ремонту автобуса із середнім пробігом з початку експлуатації 450000 км.

ПАТП виконує пасажирські перевезення по дорогах 2 категорії в умовах помірного клімату. Автобуси працюють 365 днів у році за 2 зміни (16 годин на добу) при цьому середньодобовий пробіг становить 260 км.

Капітальний ремонт автобусів проводиться в авторемонтних майстерень (АРМ), розташованих на відстані 740 км від ПАТП. Доставка в АРМ здійснюється своїм ходом зі середньодобовим пробігом 370 км.

Для виконання технічних обслуговувань, діагностики та поточних ремонтів служать зони та цеху, обладнані спеціальним технологічним обладнанням, розташовані в головному виробничому корпусі.

1.2 Розрахунково-технологічна частина

1.2.1 Розрахунок річної виробничої програми ПАТП з ТО і ТР

У зв'язку з тим, що парк «різновікової», знаходимо чисельність автобусів в групах різного технічного стану.

Число автобусів не виконали норму пробігу до першого капітального ремонту (умовно - «нові») визначаємо за формулою (1)

ун = , (1)

де Аі - інвентарна кількість автобусів в парку, од.;

Дун - процентний вміст умовно - «нових» автобусів;

Аун = .

Число автобусів виконали норму пробігу до капітального ремонту, але перебувають в експлуатації (умовно - «старі») визначаємо за формулою (2)

Аус = , (2)

де Дус - процентний вміст умовно - «старих» автобусів;

Аус = .

Число автобусів після капітального ремонту (старих) визначаємо за формулою (3)

Ас = , (3)

де Дв - процентний вміст автобусів після капітального ремонту (старих);

Ас = .

Визначаємо середньозважену величину пробігу автобусів за формулою (4)

, (4)

де Lц - циклової пробіг автобусів, (пробіг з початку експлуатації нового автобуса до його капітального ремонту), км.;

L'ц - циклової пробіг автобусів після капітального ремонту, приймаємо

L 'ц = L ц ∙ 0,8;

L 'ц = 360000 ∙ 0,8 = 288 000;

L ц.ср. = .

Знаходимо усереднений Корегований циклової пробіг автобусів за формулою (5)

, (5)

де К ₁ - коефіцієнт коригування пробігу до КР в залежності від умов експлуатації, приймаємо К ₁ = 0,9;

К ₂ - коефіцієнт коригування пробігу до КР залежно від модифікації рухомого складу (РС) та організації його роботи, приймаємо К ₂ = 1,0;

До ₃ - коефіцієнт коригування пробігу до КР в залежності від природно-кліматичних умов, приймаємо К ₃ = 1,0;

.

Знаходимо Корегований пробіг між ТО-1 за формулою (6)

, (6)

де L _{1-нормативний} пробіг між ТО-1, приймаємо L ₁ = 4000 км.;

До ₁ - коефіцієнт коригування періодичності ТО в залежності від умов експлуатації, приймаємо К ₁ = 0,9;

До ₃ - коефіцієнт коригування періодичності ТО в залежності від природно-кліматичних умов, приймаємо К ₃ = 1,0;

.

Знаходимо Корегований пробіг між ТО-2 за формулою (7)

, (7)

де L2-нормативний пробіг між ТО-2, приймаємо L ₂ = 16000 км.;

.

Знаходимо пробіг між ЄВ:

Lео = lcc = 260 км

Результати обчислень зводимо в таблицю 3

Таблиця 3 - Періодичність ТО і циклової пробіг автобусів

Визначення кількість ТО і Р за цикл (на 1 автобус)

Кількість КР визначаємо за формулою (8)

, (8)

.

Кількість ТО-2 визначаємо за формулою (9)

, (9)

.

Кількість ТО-1 визначаємо за формулою (10)

, (10)

.

Кількість ЄО визначаємо за формулою (11)

, (11)

.

Примітка: Neo.ц. чисельно збігається з кількістю днів експлуатації автобусів за цикл (Д _е.ц.).

Визначаємо коефіцієнт технічної готовності автобусів за формулою (12)

; (12)

де Де.ц. - Число днів експлуатації автобуса за цикл визначаємо за формулою (13);

; (13)

;

Дпр.ц. - Число днів простою автобуса в ТО-2, ТР, КР за цикл визначаємо за формулою (14);

; (14)

Дпр _КР - кількість днів простою автобусів в КР визначаємо за формулою (15);

Дпр _КР = Д'пр _КР + Д _Т ; (15)

Д'пр _КР - нормативний простій автобусів в КР, приймаємо Д'прКР = 20;

Д _Т - дні транспортування автобусів для КР в АРМ і назад визначаємо за формулою (16);

Д _Т = ; (16)

L _АРМ - відстань до АРМ, км.;

L _ПС - добовий пробіг при перегоні автобусів до АРМ, км.;

Д _Т = ;

Дпр _ТО-ТР - питома простий автобусів в ТЕ і ТР у днях на 1000 км пробігу, приймаємо Дпр _ТО-ТР = 0,4;

Дпр _КР = 20 + 4 = 24;

К _'4 - коефіцієнт коригування тривалості простою в ТО і Р в залежності від пробігу з початку експлуатації;

Для визначення "4 знаходимо за формулою (17) усереднений коригувальний коефіцієнт КПРср характеризує пробіг з початку експлуатації в частках від нормативного пробігу до КР умовно -« нових »автобусів, умовно -« старих »автобусів, а також після КР автобусів - старих

; (17)

де - Коефіцієнт коригування пробігу з початку експлуатації в частках від нормативного пробігу до КР для умовно - «нових» автобусів визначаємо за формулою (18);

= ; (18)

= ;

- Коефіцієнт коригування пробігу з початку експлуатації в частках від нормативного пробігу до КР для умовно - «старих» автобусів визначаємо за формулою (19);

= ; (19)

= ;

- Коефіцієнт коригування пробігу з початку експлуатації в частках від нормативного пробігу до КР для автобусів пройшли КР старих визначаємо за формулою (20);

; (20)

= ;

До _ПРСР = ;

по знайденому значенню КПРср, приймаємо [8, с. 28] До "4 = К4 = 1,4;

;

.

Визначаємо коефіцієнт використання парку автобусів за формулою (21)

, (21)

Де Др.г. - Число робочих днів у році (за вихідними даними);

Д _КГ - число календарних днів у році;

.

Визначаємо коефіцієнт переходу від циклу до року за формулою (22)

, (22)

.

Визначаємо річний пробіг парку автобусів за формулою (23)

, (23)

.

Знаходимо число КР по парку за рік за формулою (24)

, (24)

.

Знаходимо число ТО-2 по парку за рік за формулою (25)

, (25)

.

Знаходимо число ТО-1 по парку за рік за формулою (26)

, (26)

.

Знаходимо число ЄВ по парку за рік за формулою (27)

, (27)

.

Визначення добової програми з ТО автобусів

Добова програма ЄВ визначається за формулою (28)

N _{ЄВ добу} = , (28)

де Др.з. - число робочих днів у році відповідної зони ТО;

N _{ЄВ добу} = .

Добова програма ТО-1 визначається за формулою (29)

N _{1 добу} = , (29)

N _{1 добу} = .

Добова програма ТО-2 визначається за формулою (30)

N _{2 сут} = , (30)

N _{2 сут} = .

1.2.2 Розрахунок трудомісткості робіт і чисельності виробничих робітників

Розрахунок річної трудомісткості робіт ТО

Приймаються нормативні трудомісткості [8, с. 15] для кожного виду ТО

tео = 0,95 чел.-ч.; t1 = 6,6 чел.-ч.; t2 = 25,8 чел.-ч.

Коригуємо трудомісткості кожного виду ТО за формулами (31) - (33)

t _'eo = t _eo ∙ K ₂ ∙ K _5, (31)

де К ₂ - коефіцієнт коригування трудомісткості ТО і ТР у залежності від моделі ПС та організації його роботи, приймаємо К ₂ = 1,0;

До ₅ - коефіцієнт коригування трудомісткості ТО і ТР у залежності від кількості обслуговуваних і ремонтованих автобусів на ПАТП і кількості технологічно сумісних груп рухомого складу, приймаємо До ₅ = 0,95;

t _'eo = ,

t _'1 = t ₁ ∙ K ₂ ∙ ∙ K _5, (32)

t _'1 = ,

t _'2 = t ₂ ∙ K ₂ ∙ K _5, (33)

t _'2 = .

Визначаємо річну трудомісткість ЄВ за формулою (34)

Т _ео = N ео _р. ∙ t _'ео, (34)

Т _ео = .

Для визначення річної трудомісткості ТО-1 і ТО-2 необхідно розрахувати виробничу програму Д-1 і Д-2.

Знаходимо кількість Д-1 за рік за формулою (35)

N _Д1.г = 1,1 ∙ N _1г + N _2г, (35)

N _Д1.г = .

Визначаємо добову програму Д-1 за формулою (36)

N _{Д1 сут} = , (36)

N _{Д1 сут} = .

Знаходимо кількість Д-2 за рік за формулою (37)

N _Д2.г = 1,2 ∙ N _2г, (37)

N _Д2.г = .

Визначаємо добову програму Д-2 за формулою (38)

N _Д2сут = , (38)

N _Д2сут. = .

Оскільки контрольно-діагностичні роботи (КДР) і регулювальні роботи (РР) при Д-1 входять до ТО-1, то розрахункова трудомісткість ТО-1 зменшується (при організації Д-1 на окремих посадах) на величину трудомісткості Д-1 (аналогічно і для Д-2).

У зв'язку з цим коригуємо величину t ₁ 'за формулою (39)

t ₁ "= t ₁ '- t _Д1 , (39)

де t _Д1 = t ₁ '∙ 0,12 (приймаємо 12% від корректированное трудомісткості одного ТО-1);

t _Д1 = ;

t ₁ "= .

Знаходимо річну трудомісткість Д-1 (Т _Д1) за формулою (40)

Т _Д1 = t _Д1 ∙ N _Д1.г , (40)

Т _Д1 = .

Коригуємо величину t ₂ 'за формулою (41)

t ₂ "= t ₂ '- t _Д2 - t _Д1, (41)

введено тому, що потрібно врахувати заключні роботи Д-1 при Д-2, де t _Д2 = t ₂ '∙ 0,1, приймаємо 10% від корректированное трудомісткості одного ТО-2;

t _Д2 = ;

t ₂ "= .

Знаходимо річну трудомісткість Д-2 (Т _Д2) за формулою (42)

Т _Д2 = t _Д2 ∙ N _Д2.г, (42)

Т _Д2 = .

Визначаємо питому трудомісткість ремонту супутнього ТО-1 за формулою (43)

t _РС1 = 0,1 ∙ t ₁ ", (43)

t _РС1 = .

Визначаємо річну трудомісткість ремонту супутнього ТО-1 за формулою (44)

T _РС1 = N _РС1 ∙ t _РС1, (44)

де N _РС1 - кількість ремонтів супутніх ТО-1;

N _РС1 = N _1г = 3487;

T _РС1 = .

Знаходимо річну трудомісткість ТО-1 за формулою (45)

T ₁ = N _1г ∙ t ₁ ", (45)

T ₁ = .

Знаходимо сумарну річну трудомісткість ТО-1

T ₁ '= T ₁ + T _РС1,

T ₁ '= .

Визначаємо питому трудомісткість сезонного обслуговування за формулою (46)

t _СО = t ₂ "∙ 0,2, (46)

t _СО = .

Знаходимо річну трудомісткість сезонного обслуговування за формулою (47)

Т _СО = 2 ∙ А _І ∙ t _СО, (47)

Т _СО = .

Визначаємо питому трудомісткість ремонту супутнього ТО-2 за формулою (48)

t _РС2 = 0,2 ∙ t ₂ ", (48)

t _РС2 = .

Визначаємо річну трудомісткість ремонту супутнього ТО-2 за формулою (49)

T _РС2 = N _РС2 ∙ t _РС2 , (49)

де N _РС2 - кількість ремонтів супутніх ТО-2;

N _РС2 = N _2г = 1107;

T _РС2 = .

Знаходимо річну трудомісткість ТО-2 за формулою (50)

T ₂ = N _2г ∙ t ₂ ", (50)

T ₂ = .

Знаходимо сумарну річну трудомісткість ТО-2

T ₂ '= T ₂ + T _CO + T _{РС 2,}

T ₂ '= .

Річна трудомісткість за всіма видами ТО:

T _ТО = T _ЄВ + T ₁ '+ T _2' + T _Д1 + T _Д2

T _ТО = .

Розрахунок річної трудомісткості робіт ТР

Вибираємо нормативну питому трудомісткість для ТР:

t _ТР = 6,9 чел.-ч/1000 км

Коригуємо трудомісткість ТР за формулою (51)

t ^_'ТР = t _ТР ∙ До ₁ ∙ К ₂ ∙ К ₃ ∙ До ₄ ∙ До _5, (51)

де К ₁ - коефіцієнт коригування питомої трудомісткості ТР в залежності від умов експлуатації, приймаємо К ₁ = 1,1;

До ₃ - коефіцієнт коригування питомої трудомісткості ТР в залежності від природно-кліматичних умов, приймаємо К ₃ = 1,0;

К ₄ - коефіцієнт коригування питомої трудомісткості ТР, приймаємо До ₄ = 1,4;

t ^_'ТР = .

Питома трудомісткість скорочується за рахунок виявлення несправностей при плановому діагностуванні в предотказном стані.

Розподіляємо питому трудомісткість на постові та цехові роботи.

Знаходимо питому трудомісткість постових робіт за формулою (52)

t ^_'ТР.П = T ^_'ТР ∙ ППР, (52)

де ППР - відсоток постових робіт, приймаємо ППР = 44%;

t ^_'ТР.П = .

Знаходимо питому трудомісткість цехових робіт за формулою (53)

t ^_'ТР.Ц = ^t' _ТР ∙ ПЛР, (53)

де ПЛР - відсоток цехових робіт, приймаємо ПЛР = 56%;

t ^_'ТР.Ц = .

Знаходимо двічі скориговану питому трудомісткість цехових робіт за формулою (54)

t _"ТР.Ц = 0,9 ∙ t ^_'ТР.Ц, (54)

t _"ТР.Ц = .

Визначаємо річну трудомісткість поточного ремонту за формулою (55)

Т _ТР = , (55)

Т _ТР = .

Визначаємо сумарні виробничі річні трудомісткості по ТО і ТР:

Т _ПР = Т _ТО + Т _ТР

Т _ПР = .

Розрахуємо річну трудомісткість допоміжних робіт за формулою (56)

Т _ВСП = Т _ПР ∙ До _ВСП , (56)

де К _ВСП - коефіцієнт допоміжних робіт;

До _ВСП = 0,25 при А _І до 300;

Т _ВСП = .

Знаходимо річну трудомісткість самообслуговування за формулою (57)

Т _САМ = Т _ВСП ∙ До _САМ, (57)

де К _САМ - коефіцієнт самообслуговування, приймаємо До _САМ = 0,4;

Т _САМ = .

Визначаємо сумарну річну трудомісткість основних виробничих і допоміжних робіт по АТП:

Т _АТП = Т _ПР + Т _ВСП,

Т _АТП = .

Розрахунок чисельності виробничих робітників

Визначаємо річний фонд часу технологічно необхідного (явочного) робочого для шестиденному тижні за формулою (58)

Ф _Т = Т _СМ ∙ (Д _КГ - Д _В - Д _П) - (Д _ПВ + Д _ПП) ∙ 2, (58)

де Т _СМ - тривалість робочої зміни, год Т _СМ = 7;

Д _КГ - число календарних днів у році Д _КГ = 365;

Д _В - число вихідних днів у році Д _В = 52;

Д _П - число святкових днів у році Д _П = 12;

Д _ПВ - число передвихідні днів у році Д _ПВ = 52;

Д _ПП - число передсвяткових днів на рік Д _ПП = 5;

2 - скорочення робочої зміни в передвихідні і передсвяткові дні, ч.;

Ф _Т = 7 ∙ (365-52-12) - (52 +5) ∙ 2 = 1993.

Визначаємо річний фонд часу виробничого штатного (спискового) робочого за формулою (59)

Ф _Ш = Т _СМ ∙ (Д _КГ - Д _В - Д _П - Д _ВІД - Д _УП) - (Д _ПВ + Д _ПП) ∙ 2, (59)

де Д _ВІД - число днів відпустки, дн., приймаємо Д _ВІД = 24;

Д _УП - втрати робочого часу з поважних причин (хвороба, виконання державних обов'язків тощо), дн, приймаємо Д _УП = 7;

Ф _Ш = 7 ∙ (365-52-12-24-7) - (52 +5) ∙ 2 = 1776.

Визначаємо чисельність технологічно необхідного (явочного) числа робочих по кожному виду впливу

Знаходимо чисельність робітників для ЄВ за формулою (60)

Р _Тео = , (60)

Р _Тео = .

Знаходимо чисельність робітників для Д-1 за формулою (61)

Р _Тд1 = , (61)

Р _Тд1 = .

Знаходимо чисельність робітників для Д-2 за формулою (62)

Р _Тд2 = , (62)

Р _Тд2 = .

Знаходимо чисельність робітників для ТО-1 за формулою (63)

= , (63)

= .

Визначаємо чисельність робітників для ТО-2

Знаходимо чисельність робітників на постах за формулою (64)

, (64)

де - Коефіцієнт витрат часу на постах ТО-2, приймаємо ;

.

Знаходимо чисельність робітників у цехах за формулою (65)

, (65)

де - Коефіцієнт витрат часу в цехах, приймаємо = 0,1;

= .

Чисельність робітників на постах і в цехах складе:

,

= .

Чисельність технологічно необхідного числа робітників зайнятих ТО:

Р _Тто = Р _Тео + Р _Тд1 + Р _Тд2 + Р _Тт1 + Р _Тт2,

Р _Тто = .

Визначаємо чисельність робітників для ТР

Знаходимо чисельність робітників на постах за формулою (66)

= , (66)

де - Коефіцієнт витрат часу на постах ТР;

Р _Т.тр.п = .

Знаходимо чисельність робітників у цехах за формулою (67)

Р _Т.тр.ц = , (67)

де - Коефіцієнт витрат часу в цехах ТР;

Р _Т.тр.ц = .

Чисельність робітників на постах і в цехах складе:

,

Р _Т.тр = .

Результати розрахунків зводимо в таблицю 4.

Таблиця 4 - Чисельність технологічно необхідних робочих

Визначаємо чисельність штатного (спискового) числа робочих по кожному виду впливу

Знаходимо чисельність штатних робітників зайнятих ТО за формулою (68)

Р _Ш.то = , (68)

Р _Ш.то = .

Знаходимо чисельність штатних робітників зайнятих ТР за формулою (69)

Р _Ш.тр = , (69)

Р _Ш.тр = .

Знаходимо коефіцієнт штатності для ТО за формулою (70)

, (70)

.

Знаходимо коефіцієнт штатності для ТР за формулою (71)

, (71)

.

Розрахунок річної трудомісткості ТО і ТР.

Визначаємо трудомісткості постових і цехових робіт для різних видів впливу

Знаходимо трудомісткість ЄВ на постах за формулою (72)

= Т _ЄВ ∙ , (72)

де - Трудомісткість ЄВ на постах;

- Коефіцієнт витрат часу на постах ЄВ, приймаємо = 1,0;

= .

Знаходимо трудомісткість Д-1 на постах за формулою (73)

= Т _Д1 ∙ , (73)

де - Трудомісткість Д-1 на постах;

- Коефіцієнт витрат часу на постах Д-1, приймаємо = 1,0;

= .

Знаходимо трудомісткість Д-2 на постах за формулою (74)

= Т _Д2 ∙ , (74)

де - Трудомісткість Д-2 на постах;

- Коефіцієнт витрат часу на постах Д-2, приймаємо = 1,0;

= .

Знаходимо трудомісткість ТО-1 на постах за формулою (75)

= Т ₁ ∙ ∙ , (75)

де - Трудомісткість ТО-1 на постах;

- Коефіцієнт витрат часу на постах ТО-1, приймаємо = 1,0;

= .

Знаходимо трудомісткість ТО-2 на постах за формулою (76)

= Т ₂ '∙ , (76)

де - Трудомісткість ТО-2 на постах;

= .

Знаходимо трудомісткість ТО-2 в цехах за формулою (77)

= Т ₂ '∙ , (77)

де - Трудомісткість ТО-2 в цехах;

= .

Знаходимо трудомісткість ТР на постах за формулою (78)

= Т _ТР ∙ , (78)

де - Трудомісткість ТР на постах;

= .

Знаходимо трудомісткість ТР у цехах за формулою (79)

= Т _ТР ∙ , (79)

де - Трудомісткість ТР у цехах;

= 150884 ∙ 0,56 = 84495.

Результати розрахунків зводимо в таблицю 5.

Таблиця 5 - трудомісткість постових і цехових робіт для різних видів впливу

Визначаємо трудомісткості ТР і самообслуговування за видами робіт і чисельності робітників, зайнятих даним видом робіт

Знаходимо трудомісткість по кожному виду ТР на постах за формулою (80)

, (80)

де Ci - коефіцієнт витрат часу по даному виду робіт.

Знаходимо трудомісткість по кожному виду ТР у цехах за формулою (81)

. (81)

Знаходимо чисельність робітників по кожному виду робіт ТР на постах за формулою (82)

. (82)

Знаходимо чисельність робітників по кожному виду робіт ТР у цехах за формулою (83)

. (83)

Результати розрахунків зводимо в таблицю 6.

Таблиця 6 - трудомісткість і чисельність постових і цехових робітників для ТР за видами робіт

Знаходимо трудомісткість по кожному виду робіт самообслуговування за формулою (84)

, (84)

де Ci - коефіцієнт витрат часу по даному виду робіт.

Знаходимо чисельність робітників по кожному виду робіт самообслуговування за формулою (85)

, (85)

Результати розрахунків зводимо в таблицю 7.

Таблиця 7 - трудомісткість і чисельність робітників для самообслуговування

Визначення трудомісткості ТО і ТР по агрегатів, систем, вузлів і чисельності робітників, зайнятих цими роботами

Знаходимо трудомісткість робіт ТО-1 по агрегатів, систем і вузлів за формулою (86)

Т _Т1 i _АГР = Т ₁ ∙ Ci, (86)

де Ci - коефіцієнт витрат часу по даному агрегату, системі, вузлу.

Знаходимо чисельність робітників зайнятих ТО-1 агрегатів, систем і вузлів за формулою (87)

Р _Т1 i _АГР = . (87)

Примітка: Оскільки всі роботи з ТО-1 ведуться на постах, то розрахунок цехових робіт не виробляємо.

Результати розрахунків зводимо в таблицю 8.

Таблиця 8 - трудомісткість і чисельність робітників, зайнятих роботами ТО-1 по агрегатів, вузлів і систем

Знаходимо трудомісткість робіт ТО-2 по агрегатів, систем і вузлів за формулою (88)

Т _Т2 i _АГР = Т ₂ '∙ Ci, (88)

де Ci - коефіцієнт витрат часу по даному агрегату, системі, вузлу.

Знаходимо чисельність робітників, зайнятих ТО-2 агрегатів, систем і вузлів за формулою (89)

Р _Т2 i _АГР = , (89)

Знаходимо чисельність робітників, зайнятих ТО-2 агрегатів, систем та вузлів на постах за формулою (90)

Р _Т2 i _АГР.П = Р _Т2 i _АГР ∙ , (90)

Знаходимо чисельність робітників, зайнятих ТО-2 агрегатів, систем і вузлів у цехах за формулою (91)

Р _Т2 i _АГР.Ц = Р _Т2 i _АГР ∙ , (91)

Результати розрахунків зводимо в таблицю 9.

Таблиця 9 - трудомісткість і чисельність постових і цехових робітників, зайнятих роботами ТО-2 по агрегатів, вузлів і систем

Знаходимо трудомісткість робіт ТР по агрегатів, систем і вузлів за формулою (92)

Т _ТР i _АГР = Т _ТР ∙ Ci, (92)

де Ci - коефіцієнт витрат часу по даному агрегату, системі, вузлу.

Знаходимо чисельність робітників, зайнятих ТР агрегатів, систем і вузлів за формулою (93)

Р _ТР i _АГР = . (93)

Знаходимо чисельність робітників, зайнятих ТР агрегатів, систем та вузлів на постах за формулою (94)

Т _ТР i _АГР.П = Р _ТР i _АГР ∙ . (94)

Знаходимо чисельність робітників, зайнятих ТР агрегатів, систем і вузлів у цехах за формулою (95)

Т _ТР i _АГР.Ц = Р _ТР i _АГР ∙ , (95)

Результати розрахунків зводимо в таблицю 10.

Таблиця 10 - Чисельність і трудомісткість постових і цехових робітників, зайнятих ТР по агрегатів, вузлів і систем

Використовуючи дані таблиці 8, сформуємо цеху ТР у відповідності зі специфікою робіт і визначимо чисельність цехових робітників.

Таблиця 11 - Чисельність робітників у цехах ТР

1.2.3 Розрахунок числа постів

Визначення числа постів зон ТО

Розраховуємо кількість постів зони ЄВ

Знаходимо ритм виробництва за формулою (96)

R _EO = , (96)

де Т _СМ - тривалість зміни, год;

n _СМ - число змін;

N _СУТ.ЕО - добова програма зони;

R _EO = .

Визначаємо такт лінії безперервної дії за формулою (97)

τ _{Л. EO} = , (97)

де L а - габаритна довжина автобуса, м;

а - відстань між автобусами на постах лінії, м;

V к - швидкість конвеєра безперервної дії, м / хв;

τ _{Л. EO} = .

Знаходимо число ліній за формулою (98)

m _EO = , (98)

m _EO = .

Визначаємо пропускну здатність лінії ЄВ за формулою (99)

, (99)

.

Розраховуємо кількість постів зони ТО-1

Знаходимо ритм зони за формулою (100)

R ₁ = , (100)

R ₁ = .

Визначаємо такт лінії періодичної дії за формулою (101)

τ _арк.1 = + T _П, (101)

де t _"1 - корегована нормативна трудомісткість одного обслуговування ТО-1, чел.-ч.;

Х _Л - кількість постів на лінії;

t _П - час пересування автобуса з поста на пост;

P _СР - середнє число робітників, одночасно зайнятих на одному посту, чол;

τ _арк.1 = .

Знаходимо число ліній за формулою (102)

N арк.1 = , (102)

N арк.1 = .

Визначаємо пропускну здатність лінії ТО-1 за формулою (103)

, (103)

.

Розраховуємо кількість постів зони ТО-2

Знаходимо ритм зони за формулою (104)

R ₂ = , (104)

R ₂ = .

Визначаємо такт поста за формулою (105)

τ _П.2 = + T _П, (105)

де t _"2 - корегована нормативна трудомісткість одного обслуговування ТО-2, чел.-ч.;

P _СР - Середнє число робітників, одночасно зайнятих на одному посту, чол;

τ _П.2 = .

Знаходимо число постів за формулою (106)

n ₂ = , (106)

n ₂ = .

Розраховуємо кількість постів зони Д-1

Знаходимо ритм зони за формулою (107)

R _Д1 = , (107)

R _Д1 = .

Визначаємо такт поста за формулою (108)

τ _П.Д1 = + T _П, (108)

де t _Д1 - корегована нормативна трудомісткість одного обслуговування Д-1, чел.-ч.;

τ _П.Д1 = .

Знаходимо число постів за формулою (109)

n _Д1 = , (109)

n _Д1 = .

Розраховуємо кількість постів зони Д-2

Знаходимо ритм зони за формулою (110)

R _Д2 = , (110)

R _Д2 = .

Визначаємо такт поста за формулою (111)

τ _П.Д2 = + T _П, (111)

де t _Д2 - корегована нормативна трудомісткість одного обслуговування Д-2, чел.-ч.;

τ _П.Д2 = .

Знаходимо число постів за формулою (112)

n _Д2 = , (112)

n _Д2 = .

Розраховуємо кількість постів зони ТР за формулою (113)

n _ТР = , (113)

де Т _{тр п} - трудомісткість ТР на постах;

До _н.п - коефіцієнт, що враховує неритмічність подачі автомобілів на ремонт;

η _п - коефіцієнт використання робочого часу поста;

n _см - число змін;

Р _сер - середнє число робітників на посту;

.

1.3 Організаційна частина

1.3.1 Вибір методу організації технологічного процесу ТО і ТР

Організація того чи іншого методу ТО і ТР залежить від добової програми та тривалості технічних впливів.

Приймаються згідно з обрахунками для збирально-мийних робіт ЄВ дві потокові лінії безперервної дії, кожна з яких складається з трьох постів. На першому посту проводиться внутрішня прибирання автобуса і зовнішня очистка від бруду (снігу), на другому - автоматизована мийка, на третьому - домивка і обтірка. Пропускна здатність двох ліній з розрахунком складає 26 авт / год, що достатньо для виконання добової програми ЄВ.

Оскільки добова програма ТО-1 складає 12 автобусів, то найбільш доцільна організація проведення ТО-1 на трехпостовой потокової лінії періодичної дії з двома додатковими постами (очікування і контролю). Пропускна здатність лінії дозволяє виконати програму за семигодинний робочу зміну.

ТО-2 організуємо на чотирьох універсальних тупикових постах методом комплексних бригад.

У зв'язку з тим, що в автотранспортному підприємстві налічується 205 автобусів доцільно проведення Д-1 і Д-2 в окремих зонах. Зони Д-1 і Д-2 мають по два проїзних поста, розташованих в лінію і пост очікування.

Зони діагностики забезпечені високопродуктивними автоматизованими діагностичними засобами.

Грунтуючись на розрахункових даних організуємо ТР автобусів на шести універсальних тупикових постах методом комплексних бригад.

Робітники, що обслуговують зону ЄВ працюють 365 днів у році за змінним графіком.

Робітники інших зон і цехів працюють 302 дні на рік по шестиденному робочому тижні.

Поточний ремонт автобусів здійснюється агрегатно-вузловим методом, що дозволяє скоротити час простою автобуса в ремонті.

У зв'язку з тим, що роботи зон ЄВ і ТО-1 проводяться в нічні години, передбачається чергування змінами і постами з іншими зонами за допомогою комплексних бригад.

1.3.2 Визначення режиму роботи зон ТО і ТР

Тривалість міжзмінного часу при рівномірному випуску автобусів визначаємо за формулою (114)

ТМС = 24 - (Тн - Тв), (114)

де Тн - тривалість роботи автобусів у наряді, год, приймаємо Тн = 16;

Тв - тривалість випуску автобусів на лінію, визначаємо за формулою (115);

; (115)

А'і - кількість автобусів, які виїжджають на лінію знаходимо за формулою (116);

= Аі ∙ α _Т; (116)

= ;

t _вип - час випуску кожного автобуса, хв, приймаємо t _вип = 2;

Пся - число оглядових ям на контрольно-технічному пункті, приймаємо Пся = 4;

;

ТМС = .

За результатами розрахунку побудуємо графік добової роботи автобусів і зон ТО і ТР, представлений на малюнку 1.

Рисунок 1 - Графік добової роботи автомобілів і зон ТО і ТР

Приймаємо:

час виїзду 1-го автобуса ^травня 2000;

час роботи зони ЄВ з 21 ⁰⁰ до 5 ^00;

час роботи зони ТО-1 і Д-1 з 21 ¹⁵ до 5 ^15;

час роботи зони ТО-2 і Д-2 з 8 ⁰⁰ до 16 ^00;

час роботи зони ТР з 8 ⁰⁰ до 16 ^00; з 16 ⁰⁰ до 24 ^00; з 24 ⁰⁰ до 8 ^00.

1.3.3 Розрахунок площ об'єктів ПАТП

Визначення площі зон ТО і ТР

Знаходимо питому площа припадає на 1 посаду за формулою (117)

F _УД = К _А1Аа ∙ П _Па, (117)

де К _А1Аа - відношення проекцій автобуса за завданням до аналогу;

До _А1Аа = ;

П _А1 - проекція автобуса за завданням (ЛАЗ-4207), м ^2;

П _А1 = ;

П _{П а} - корисна питома площа на 1 од. автобуса аналога, приймаємо П _Па = 44,9 м ^2;

П _Аа - проекція автобуса аналога (ЛАЗ-695), м ^2;

П _Аа = ;

До _А1Аа = ;

F _УД = 1,2 ∙ 63,5 = 70.

Визначимо питому будівельну площу поста за формулою (118)

F _УД.СТР = F _УД ∙ До _СТР, (118)

де К _СТР - коефіцієнт залежить від розташування поста щодо воріт, приймаємо До _СТР = 1,15;

F _УД.СТР = .

Визначаємо питому будівельну площа зон ТО і ТР

Знаходимо питому будівельну площу зони ЄВ за формулою (119)

F _{УД.СТР.ЕО} = F _УД.СТР ∙ n _ЄВ, (119)

F _{УД.СТР.ЕО} = .

Знаходимо питому будівельну площу зони Д-1 за формулою (120)

F _{УД.СТР.Д1} = F _УД.СТР ∙ n _Д1, (120)

F _{УД.СТР.Д1} = .

Знаходимо питому будівельну площу зони Д-2 за формулою (121)

F _{УД.СТР.Д2} = F _УД.СТР ∙ n _Д2, (121)

F _{УД.СТР.Д2} = .

Знаходимо питому будівельну площу зони ТО-1 за формулою (122)

F _{УД.СТР.Т1} = F _УД.СТР ∙ n _Т1, (122)

F _{УД.СТР.Т1} = .

Знаходимо питому будівельну площу зони ТО-2 за формулою (123)

F _{УД.СТР.Т2} = F _УД.СТР ∙ n _Т2, (123)

F _{УД.СТР.Т2} = .

Знаходимо питому будівельну площу зони ТР за формулою (124)

F _{УД.СТР.ТР} = F _УД.СТР ∙ n _ТР, (124)

F _{УД.СТР.ТР} = .

Результати розрахунків зводимо в таблицю 12.

Таблиця 12 - Площі зон ТО і ТР

Визначення площі цехів

Знаходимо площі цехів з питомої площі на одне робоче місце (одного робітника) за формулою (127)

F _ц - площа цеху (ділянки);

F _Р1 - питома площа на перше робоче місце (робочого), м ^2;

F _Р2 - питома площа на кожне наступне робоче місце (робочого), м ^2;

Р _м - число робочих місць у цеху.

Визначимо площа моторного цеху:

F _М = .

Визначимо площа цеху паливної апаратури:

F т _А = .

Визначимо площу електротехнічного цеху:

F _Е = .

Визначимо площу акумуляторного цеху:

F _АК = .

Визначимо площу шиномонтажного цеху:

F _ш = 15 + 10 ∙ (2-1) = 25.

Визначимо площу вулканізаційного цеху:

F _В = .

Визначимо площу мідницьким цеху:

F _МД = .

Визначимо площу кузовного цеху з відділенням зварювально-жестяницкие:

F к = .

Визначимо площу слюсарно-механічного цеху:

F _РМ = .

Визначаємо площу малярського цеху з урахуванням введення в нього автобуса:

F _МАЛ = .

Визначимо площа теплового цеху:

F к = .

Визначимо площа цеху нестандартного обладнання:

F н.об = .

Визначимо площу шпалерного цеху:

F _ПРО = .

Знаходимо площу агрегатного цеху по коефіцієнту щільності обладнання за формулою (125)

F _А = Кп ∙ Σ F об, (125)

де Кп - коефіцієнт щільності обладнання агрегатного цеху, приймаємо Кп = 4,5;

Σ F про - сумарна площа устаткування агрегатного цеху, приймаємо Σ F про = 31,6;

F _А = .

Примітка: Вважається за доцільне збільшити площі цехів у зв'язку з подальшим розвитком підприємства.

Результати розрахунків зводимо в таблицю 13.

Таблиця 13 - Площі цехів

1.3.4 Технологічне проектування агрегатного цеху

Агрегатний цех призначений для виконання ремонту вузлів і агрегатів в основному шляхом заміни несправних деталей новими або раніше відремонтованими.

Площа цеху:

• розрахункова - 142 м ^2;

• прийнята - 143 м ^2.

Чисельність робітників у цеху:

• розрахункова - 11,2 чол;

• прийнята - 11 чол.

Цех працює в одну зміну по п'ятиденному робочому тижні.

Тривалість зміни: 8 ч., плюс 1 ч. перерви (з 800 до 1700).

Агрегатний цех виробляє ремонт зчеплення, коробки передач, карданної передачі, заднього і переднього мостів, рульового управління автобусів. Частково в цьому ж цеху відновлюють деталі здебільшого слюсарним інструментом. Загальний для більшості агрегатів технологічний процес ремонту включає: миття агрегату; подразборку відповідно до обсягу ремонту; мийку знятих деталей і їх дефектовку; комплектовку деталей після ремонту із запасних частин; збірку і випробування агрегатів.

Розбірно - складальні роботи в агрегатному цеху проводять на спеціальних стендах, які забезпечують можливість підходу до ремонтованої агрегату з різних сторін, а також поворот і нахил агрегату для зручності роботи. Стенди спеціалізовані за типами агрегатів. Вони розміщуються в зоні дії кран-балки. Для розміщення і розбирання знятих з агрегатів вузлів передбачені слюсарні верстаки, столи та стелажі. Крім звичайних ключів різного типу при розбірно - складальних роботах застосовуються гайковерти різні знімачі і пристосування.

Контроль, сортування і комплектування деталей виробляють за допомогою вимірювального інструменту та окремих спеціальних приладів.

Випробування агрегатів після ремонту виробляють на спеціальних стендах.

Цех пофарбований у світлі і спокійні тони, вентилюється припливно - витяжною вентиляцією і має змішане освітлення (природне та штучне).

Умови праці в цеху відповідають санітарним нормам, естетичним вимогам та умовам безпеки.

Зробимо підбір технологічного обладнання агрегатного цеху і складемо таблицю 14

Таблиця 14 - Технологічне обладнання агрегатного цеху

Зробимо підбір технологічного оснащення агрегатного цеху і складемо таблицю 15.

Таблиця 15 - Технологічна оснастка агрегатного цеху

Зробимо підбір організаційного оснащення агрегатного цеху і складемо таблицю 16.

Таблиця 16 - Організаційна оснащення агрегатного цеху

Розрахунок електроенергії споживаної агрегатним цехом

Визначаємо річні витрати силової енергії за формулою (126)

W _Е = Д _РГ ∙ Т _СМ ∙ К _ІЕ ∙ N _Е, (126)

де Д _РГ - дні роботи цеху в році, приймаємо Д _РГ = 302дня;

Т _СМ - тривалість зміни, приймаємо Т _СМ = 8ч;

До _ІЕ - коефіцієнт використання електрообладнання протягом зміни. Для обладнання періодичної дії приймаємо До _ІЕ = 0,1;

N _Е - сумарна потужність електрообладнання в агрегатному цеху;

W _Е = 302 ∙ 8 ∙ 0,1 ∙ 69,6 = 16815,2 кВт ∙ год

Визначаємо річний витрата освітлювальної електроенергії за формулою (127)

W _ОС = q ∙ F _А ∙ Д _РГ ∙ Т _ОСО, (127)

де q ∙ - питома щільність освітлювального навантаження, приймаємо q ∙ = 25Вт / м ^2;

F _А - площа агрегатного цеху, м ^2;

Т _ОСО - тривалість роботи світильників протягом зміни, з урахуванням того, що в агрегатному цеху є також природне освітлення, приймаємо Т _ОСВ = 6ч;

W _ОС = 25 ∙ 143 ∙ 302 ∙ 6 = 6477900 Вт / ч = 6477,8 кВт / ч.

Знаходимо загальний річний витрати:

W _Заг = W _Е + W _ОС,

W _Заг = 16815,2 + 6477,8 = 23293 кВт / ч.

Розрахунок витрат води в агрегатному цеху

Знаходимо витрату питної води за рік за формулою (128)

V _П = q _n ∙ Д _РГ ∙ Р _Ш, (128)

де q _n - витрата води на санітарно - побутові потреби на одну людину в день, приймаємо q _n = 25л;

Р _Ш - штатний кількість робітників у найбільш навантажену зміну, чол;

V _П = 25 ∙ 302 ∙ 11 = 83050 л, = 83,05 м ³

Розрахунок витрат палива на опалення агрегатного цеху

Опалення агрегатного цеху здійснюється від котельні розташованої на ПАТП.

Знаходимо витрату тепла за рік на опалення агрегатного цеху за формулою (129)

Q = Н _Т ∙ Ф _ВІД ∙ V _Н, (129)

де Н _Т - питома витрата тепла на опалення цеху, приймаємо Н _Т = 12 ккал / м ^3;

Ф _ВІД - тривалість опалювального сезону протягом року. З урахуванням того, що ПАТП знаходиться в помірній кліматичній зоні, Ф _ВІД = 4200 m;

V _Н - об'єм частини головного виробничого корпусу припадає на агрегатний цех визначаємо за формулою (130);

V _Н = F _А ∙ Н _ЗД; (130)

де Н _ЗД - висота будівлі, м;

V _Н = 143 ∙ 5 = 715 м ^3;

Q = 12 ∙ 4200 ∙ 715 = 36,036 ∙ 10 ⁶ ккал.

Знаходимо річний витрати на опалення агрегатного цеху за формулою (131)

, (131)

де q - теплотворна здатність 1 кг палива. При застосуванні в якості палива мазуту, q = 89500 ккал / кг;

кг.

Розрахунок штучного освітлення агрегатного цеху

Розрахунок проводимо за методом коефіцієнта використання світлового потоку. Кількість ламп у світильниках розраховуємо за формулою (132)

, (132)

де Е - мінімальна освітленість, прінімаем300 лк;

К - коефіцієнт запасу, приймаємо К = 1,5

S - площа приміщення, м ^2;

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення, приймаємо Z = 1,1;

Ф - світловий потік однієї лампи, приймаємо Ф = 4070лм для лампи

ЛВ 80 люмінесцентної денного світла, потужністю 80 Вт;

- Коефіцієнт рівний відображенню світлового потоку, що падає на розрахункову поверхню до світлового потоку, що випускається лампами, приймаємо = 0,2 при коефіцієнтах відображення стелі і стін p _n = 50, p _ст = 30

(Вапно, побілений стеля, стіни обклеєні світлими шпалерами).

Визначаємо індекс приміщення по формулі (133)

, (133)

де Н, В - довжина і ширина приміщення, м;

Н _р - висота підвісу світильників над робочою поверхнею, визначається за формулою (134);

Н _р = Н - h _p - H _с; (134)

h _p - висота робочої поверхні над підлогою, приймаємо h _p = 0,8 м;

h _с - відстань світлового центру світильників від підлоги, приймаємо

h _з = 0,6 м;

Н _р = 5 - 0,8 - 0,6 = 3,6 м;

;

.

Вибираємо для ламп пиловологозахисні світильники ПВП1-2 в кількості 43 штук.

Для забезпечення нормованої освітленості в агрегатному цеху необхідно встановити 43 світильника ПВП1-2 з двома лампами ЛД 80 (денного світла) в кожному світильнику. Світильники підвішувати на висоті 4,4 м. Тип електропроводки ПВВГ.

Розрахунок заземлення виробничого обладнання агрегатного цеху

Опір розтіканню струму RВ від одиночного вертикального заземлення, розміщеного на глибину t _про визначається за формулою (135)

, (135)

де Р _рас - розрахунковий питомий опір грунту, Ом ∙ м;

ℓ - довжина вертикального заземлювача, м;

d - зовнішній діаметр заземлювача, м

t - відстань від середини заземлювача до поверхні грунту, визначаємо за формулою (136);

, (136)

У цеху працюють електричні установки напругою 380 В.

В якості електродів використовуємо сталеві труби ℓ = 2,5 м, Ø = 50мм,

з'єднані між собою сталевий смугою 4х40 мм, крок заземлювачів 3 м, заглиблення сполучної смуги 0.8 м, грунт сухий пісок.

.

Знаходимо питомий опір грунту за формулою (137)

Р _рас = Р ∙ Ψ, (137)

де Р _рас - Питомий опір грунту, Ом ∙ м;

Ψ - коефіцієнт сезонності, враховує підвищення опору грунту в році;

Р _рас = 83 ∙ 1,3 = 108 Ом ∙ м;

,

Знаходимо число вертикальних заземлювачів за формулою (138)

, (138)

де R _доп = 4 Ом

,

Знаходимо число вертикальних заземлювачів з урахуванням η _в за формулою (139)

, (139)

де η _в коефіцієнт характеризує зменшення провідності заземлювачів або коефіцієнт екранування, приймаємо η _в = 0,7

Визначаємо опір сполучної смуги за формулою (140)

, (140)

де L - довжина смуги, м;

B - ширина смуги, м.

= 4,78 Ом

Знаходимо загальний опір заземлительного пристрою за формулою (141)

, (141)

,

Загальний опір заземлительного пристрої менше допустимого R _доп = 4 Ом. Значить число вертикальних заземлювачів залишається колишнім n = 12.

В якості електродів передбачено використовувати сталеві труби L = 2,5 м, d = 50 мм, з'єднані між собою сталевий смугою 4х40 мм, крок заземлювачів 3 м, заглиблення 0,8 м. Всі корпуси електродвигунів, розподільних коробів, світильників приєднати до заземлювального контуру .

ВИСНОВОК

Перетворення соціально-економічної реальності тягнуть за собою зміни вимог до якості професійної підготовки учнів початкової і середньої професійної школи. Швидко змінюється суспільство, збільшується обсяг інформації, непередбачуваність, ускладнення в самому суспільстві між різними системами вимагають формування особистості, яка відповідає цим умовам.

Однією із сучасних тенденцій системи професійної освіти є безперервність, що представляє собою систему взаємодіючих освітніх програм, спрямованих на забезпечення та подальший розвиток професійних якостей випускника відповідно до його особистісними потребами та соціально-економічними вимогами.

Необхідність у неперервній професійній освіті породжена ускладненням професійної діяльності в період науково-технічної революції, а також тією обставиною, що в умовах сучасного суспільства, заснованого на знанні, формування мобільного і конкурентоспроможного фахівця набуло в даний час характер актуальною практичної задачі.

Узагальнення представленого в дипломній роботі дозволяє сформулювати наступні висновки.

У результаті розгляду методології дослідження, історії розвитку та становлення неперервної професійної освіти, були уточнені основні поняття, сформоване обгрунтування, розкрито соціально-педагогічні передумови розробки моделі неперервної професійної освіти в системі «ПУ-коледж».

На підставі теоретичного аналізу наукової (філософської, педагогічної, психологічної, соціологічної) літератури уточнено поняття «неперервна професійна освіта», «спадкоємність у професійній освіті», «конкурентоспроможний випускник системи НПЗ-СПО».

У вітчизняній науці проблемам безперервної освіти присвячені праці І.В. Бестужева-Лади, Л.П. Буєва, А.А. Вербицького, С.Г. Вершловского, А.П. Владіславлева, Б.С. Гершунский, А.В. Дарінского, О.В. Купцова, П.В. Лєпіна, В.Г. Онушкіна, Ф.І. Перегудова, В.М. Турченко, Ф.Г. Філіппова та ін Поняття «безперервна освіта» представлено як багатогранне поняття: умова (і процес) різнобічного розвитку особистості, зростання сутнісних сил і здібностей; реально-функціонуюча система державних і додаткових освітніх установ; найважливіший соціально-педагогічний принцип розвитку системи освіти та ін

У цілому, безперервність професійної освіти забезпечує можливість багатомірного руху особистості в освітньому просторі і створення для неї оптимальних умов для цього руху.

Системоутворюючим фактором неперервної професійної освіти виступає його цілісність, тобто глибока інтеграція всіх підсистем і процесів професійної освіти. Це забезпечується, насамперед, наступністю всіх сторін навчально-виховного процесу, спрямованого на розвиток особистості. Реалізацію принципу наступності можна розглядати в якості основного механізму вирішення протиріччя між дискретністю системи професійної освіти та необхідністю збереження і забезпечення його цілісності.

Таким чином, в результаті виконаного теоретичного та експериментального дослідження досягнута поставлена ​​мета і вирішені завдання.

За результатами розрахунку кількість технічних обслуговувань по парку на рік склало:

N _ЕО.г = 65092 од., N _Д1.г = 4942,7 од., N _1Г = 3487 од., N _Д2.г = 1328,4 од., N _2Г = 1107 од.

Трудомісткість в зонах ЄВ, Д-1, ТО-1, Д-2, ТО-2 і ТР:

Т _ЄВ = 58582,8 чел.-ч., Т _Д1 = 4695,6 чел.-ч., Т _Т1 = 26658,2 чел.-ч., Т _Д2 = 3254,6 чел.-ч., Т _{Т2 . п} = 26783 чел.-ч., Т _ТР.п = 66371,4 чел.-ч.

Трудомісткість цехових робіт:

Т _Т2.ц = 2975,9 чел.-ч., Т _ТР.ц = 84495 чел.-ч.

Трудомісткість виробничих і допоміжних робіт:

Т _пр = 273794 чел.-ч., Т _доп = 82138,2 чел.-ч.

Трудомісткість самообслуговування Т _САМ = 32855,3 чел.-ч.

Поточний ремонт автобусів організований в 3 зміни: з 8 ⁰⁰ до 16 ^00; з 16 ⁰⁰ до 24 ^00; з 24 ⁰⁰ до 8 ⁰⁰ на 6 тупикових постах канавного типу.

ЄВ організовано в одну зміну з 21 ⁰⁰ до 5 ⁰⁰ на двох потокових лініях безперервної дії, що складається з трьох постів кожна.

ТО-1 організовано в одну зміну з 21 ¹⁵ до 5 ¹⁵ на потокової лінії періодичної дії.

ТО-2 організовано в одну зміну з 8 ⁰⁰ до 16 ⁰⁰ на 4-х тупикових постах канавного типу.

Д-1 організовано синхронно з ТО-1.

Д-2 організовано синхронно з ТО-2.

Робота в агрегатному цеху організована в одну зміну з 8 ⁰⁰ до 16 ^00.

Загальна чисельність виробничих робітників:

на посадах в цехах

ЕО - 30 чол. ТО-2 - 2 чол.

ТО-1 - 13 чол. ТР - 43 чол.

Д-1 - 2 чол.

ТО-2 - 15 чол.

Д-2 - 2 чол.

ТР - 33 чол.

Агрегатний цех спроектований з урахуванням технологічного тяжіння, вимог СНіП, пожежної безпеки та охорони навколишнього середовища.

Виробничі площі об'єктів ПАТП розраховані з урахуванням нормативів площ на одне робоче місце, на один пост і на один інвентарний автобус.

Площа агрегатного цеху розрахована з урахуванням коефіцієнта щільності розміщення обладнання та сумарної площі займаної обладнанням.

Агрегатний цех підприємства оснащений сучасним ГАРО, оснащенням, пристосуваннями та інструментом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акбашев Т.Ф. Безперервна освіта та розвивається кооперація / / Вісник вищої школи. - 1988. - № 10. - С. 34-38.

2. Акопов Г.В. Соціальна психологія освіти. - Самара, 1996.

3. Алхасова І.В. Становлення та перспективи розвитку ринку праці в Росії. - Кострома, 1996.

4. Атутов П.Р. Концепція політехнічної освіти в сучасних умовах / / Педагогіка. - 1999. - № 2.

5. Ашмаров І.А. Економічні інститути ринку праці. - Воронеж, 2003.

6. Байденко В.І. Диверсифікація середньої професійної освіти. - М., 1995.

7. Баллер Е.А. Наступність / / Філософська енциклопедія / За ред. Ф.В. Константинова. - Т. 4. - М., 1967.

8. Баллер Е.А. Наступність у розвитку культури. - М.: Наука, 1969.

9. Батишев С.Я. Завдання системи професійної освіти в умовах розвитку ринкової економіки. - М., 1993.

10. Батишев С.Я. Підготовка робітників у середніх професійно-технічних училищах. - М.: Педагогіка, 1988.

11. Беспалько В.П. Основи теорії педагогічної системи. Проблеми і методи психолого-педагогічного забезпечення технічних навчальних систем. - Воронеж: Воронезький університет, 1977.

12. Беспалько В.П. Педагогіка і прогресивні технології навчання. - М., 1995.

13. Велика Радянська Енциклопедія на інтернет-сайті http://www.yandex.ru

14. Васильєва С.В. Інтеграція змісту навчання як засіб удосконалення професійної підготовки фахівця. - М., 1994.

15. Владіславлев О.М. Неперервна освіта: проблеми і перспективи. - М.: Молода гвардія. - 1978.

16. Владіславлев А.П. Неперервна освіта: проблеми і перспективи. - М., 1978.

17. Гершунский Б.С. Педагогічні аспекти безперервної освіти / / Вісник вищої школи. - 1987. - № 8. - С. 22-29.

Глущенко А.А. Вплив інтеграції навчальної і наукової діяльності викладача вищої школи на якість підготовки фахівця. - М., 1998.

18. Годнік С.М. Процес наступності вищої і середньої школи. Воронеж: Воронезький університет, 1982.

19. Гольдін І.М. Проблемне навчання у професійно-технічних училищах. - М.: Вища школа, 1979.

20. Гонелінг Ш.І. Про спадкоємність і міжпредметних зв'язках. Наступність у навчанні і взаємозв'язок між навчальними предметами в 5-6 класах. - М., 1961.

21. Дарінскій А.В. Безперервна освіта / / Рад. педагогіка. -1975. - № 1.

22. Жданов Р.П. Професійне становлення фахівця середньої ланки в системі безперервної освіти. - Красноярськ, 1994.

23. Загвязінскій В.І. Методологія і методика соціально-педагогічного дослідження. - М.: Педагогіка, 1981.

24. Зеєр Е.Ф. Особистісно-орієнтовані технології професійного розвитку фахівця / Зб. Інноваційні форми і технології у професійному та професійно-педагогічній освіті. - К.: УР ГППУ. - 1995. - С. - 17-18.

25. Івков В.А. Система освіти і формування професійно-кваліфікаційної структури ринку праці в перехідній економіки Росії. - Кострома, 1999.

26. Інтернет-сайт «Товариство« Знання »Росії» http://www.znanie.org/obrazovanie/index.html

27. Інтернет-сайт «Російське освіту. Федеральний портал »http://www.edu.ru

1. Каган М.С. Людська діяльність. - М., 1974. - С. 328.

2. Концепція безперервної освіти / / Народна освіта. 1989. - № 10. - С. 3-12.

3. Кузьміна Н.В. Оцінки психології праці вчителя. - М.: Изд-во ЛДУ, 1967.

4. Кузьміна Н.В. Формування педагогічних здібностей. - М.: Изд-во ЛДУ, 1961.

5. Кумба Ф. Криза освіти в сучасному світі. - М., 1979.

6. Кустов Ю.А. Наступність професійної підготовки молоді в профтехучилищі і вузах. - К.: Вид-во Саратовського університету, 1990.

7. Ледньов В.С. Зміст освіти. М., 1989.

8. Лужков С.А. Моделювання змісту неперервної професійної освіти при підготовки фахівців морського транспорту. - М., 2001.

9. Маркова А.К. Психологія професіоналізму .- М., 1996.

10. Мічуріна Є.С. Формування професійного самовизначення студентів в умовах безперервної технічної освіти. - Кемерово, 1999.

11. Мороз О.Г. Шляхи забезпечення наступності в самостійній навчальній роботі учнів середньої загальноосвітньої школи і студентів вузу. Автореф. ... канд. дис. - Київ, 1972. - С. 10.

12. Муравйов С.Р. Особливості функціонування Російського ринку робочої сили як результат впливу інституційних та організаційних чинників. - М, 2003.

13. Мухашев З.А. Спадкоємність як момент розвитку. - Алма-Ата: Казахстан, 1980.

14. Новіков А.М. Перспективи створення системи НПЗ / / Фахівець. - 1998. .- № 1,2. - С. 2-8.

15. Новіков А.М. Проблеми гуманізації професійної освіти / / Педагогіка, 2000. - № 9. - С. 3.

16. Новіков А.М. Професійна освіта Росії / / Перспективи розвитку. - М.: НЦП НВО РАВ, 1997.

17. Новіков П.М. Теоретичні основи випереджаючого професійної освіти .- М., 1997.

18. "Про освіту" Закон Російської Федерації в редакції Федерального закону від 13.01.96 N 12-ФЗ. Стаття 23.

19. «Про пріоритетні напрями розвитку освітньої системи Російської Федерації» / Рішення Колегії Міністерства освіти і науки РФ № ПК-5 від 4.11.2004.

20. Про проблеми збереження єдності освітнього простору в Російській Федерації. Міністерство освіти Російської Федерації. Рішення колегії від 05.12.2000 № 19 97.

21. Онушкін В.Г. Теоретичні основи безперервної освіти. - М.: ВШ, 1987.

22. Онушкін В.Г., Кулюткін Ю.М. Безперервна освіта - пріоритетний напрям науки / / Сучасна педагогіка. - 1989. - № 2. - С. 14-19.

23. Педагогіка відкритості та діалогу культур. Під ред. М.М. Певзнера, В.О. Букетна, О.М. Зайченко. - М.: Дослідницький центр проблем якості підготовки фахівців, 2000 .- С. 265.

24. Перспективи розвитку системи безперервної освіти / Під. ред. Б.С. Гершунский. - М.: Педагогіка, 1991.

25. Поляков М.І. Моделі і методи оцінки конкурентоспроможності освітніх послуг. - СПб, 2004.

26. Рахімова Г.С. Конкурентний потенціал і конкурентна стратегія в сукупності відносин конкурентоспроможності. - Казань, 2003.

27. Редько Л.Л. Управління якістю безперервного рівневого педагогічної освіти в умовах формування регіональних освітніх систем. - Ростов-н / Д, 2001.

28. Сафін А.І. Побудова змісту НУО в системі «ПУ - ліцей - коледж». - Казань, 1999.

29. Скаткін М.Л. Методологія і методика педагогічних досліджень / На допомогу починаючому досліднику. - М.: Педагогіка, 1986. - 150 с.

30. Субетто А.І. Квалітологія освіти. - СПб .- М.: Дослідницький центр проблем якості підготовки фахівців, 2000. - С.200.

31. Федеральна цільова програма розвитку освіти на 2006-2010 рр.., Затверджена Постановою Уряду РФ 23.12.2005 р. (№ 803).

32. Філіпов В.Ф. Поєднання загальноосвітньої та професійної підготовки учнів в умовах неперервної професійної освіти. - М., 1996.

33. A Memorandum on Lifelong Learning, Мадрид, 2000.

34. European Council Presidency Conclusions, Лісабон, 23-24 березня 2000.

35. ГАРО, Новгородський з-д Автоспецобладнання, Новгород, 1988.

36. Домка Е.Р., Балашкін А.Б. та ін Курсове та дипломне проектування. Методика і загальні вимоги. Видавництво ПГУ Пенза, 2003. - 225 с.

37. Єпіфанов Л.І., Єпіфанова Є.А. Технічне обслуговування та ремонт автомобілів. - М.: Форум - Инфра - М, 2002.

38. Карташов В.П. Технологічне проектування АТП, вид. 2. - М.: Транспорт, 1981.

39. Крамаренко Г.В. Технічна експлуатація автомобілів. - М.: Транспорт, 1983.

40. Короткий автомобільний довідник. - М.: НИИАТ, 1994.

41. Напольский Г.М. Технологічне проектування автотранспортних підприємств і станцій технічного обслуговування. - М.: Транспорт, 1985.

42. Положення про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту. - М.: Транспорт, 1988.

43. Довідкова книга для проектування електричного освітлення. Під ред. Г.М. Кіоррінга. Л.: «Енергія», 1996.

44. Суханов Б.М. та ін Технічне обслуговування та ремонт автомобілів: Посібник з дипломного проектування. - М.: Транспорт, 1991.