Продуктивність праці її вимір і резерви зростання на підприємстві

де N - кількість продукції, виробленої в одиницю часу (зміну, місяць, рік);
ППП - чисельність промислово-виробничого персоналу, що забезпечує випуск продукції.
Виходячи з викладеної вище сутності продуктивності праці можна сказати, що на рівні підприємства її зростання знайде прояв у:
а) збільшенні маси продукції, створюваної при використанні одиниці ресурсу праці;
б) зниження витрат праці (трудомісткості) на одиницю продукції;
в) зниження витрат заробітної плати на один рубль продукції;
г) зниження частки витрат на оплату праці в собівартості продукції;
д) підвищення якості продукції;
е) скорочення часу виробництва і обігу товарів;
ж) збільшення маси та норми прибутку.
Зростання продуктивності праці зумовлює зниження витрат і отримання прибутку, необхідного для розвитку виробництва. Поряд з цим зростання продуктивності є основою підвищення реальної заробітної плати і доходів працівників; тільки за цієї умови вони можуть зростати без збільшення витрат на одиницю продукції [33, 208].
Таким чином, можна зробити висновок про двоїстої сутності продуктивності праці, як характеристики її продуктивності та ефективності його використання. У силу цього, розраховуючи показник продуктивності праці як один з показників, що характеризують результативність виробництва, слід мати на увазі, що не тільки праця є джерелом прийнятої в розрахунок виробленої продукції [24, 284].
1.2 Чинники розвитку і методи вимірювання продуктивності праці
Рішення різноманітних проблем прискорення соціально-економічного розвитку країни висунуло на перший план забезпечення стійких темпів зростання продуктивності праці. Це викликало необхідність поглибленого дослідження процесу формування витрат і результатів праці, розробки комплексу нагальних практичних рекомендацій щодо підвищення продуктивності праці, розгляду всіх чинників її зростання.
На сучасному етапі розвитку виробництва об'єктивно посилюється роль організації праці, що пояснюється більш високим рівнем усуспільнення праці і виробництва, якісними змінами в робочій силі та засобах виробництва в період науково-технічної революції. НТП викликає потребу в більш прогресивних засобах сполуки речового та особистого факторів виробництва, відповідних інтенсивного типу розвитку (рисунок 1.3) [32, 62].
Малюнок 1.3 - Фактори, що визначають рівень продуктивності.
Серед обставин, що впливають на рівень продуктивності праці, можна виділити фактори росту продуктивності праці. Фактори зростання продуктивності праці різноманітні, і тому для зручності розрахунків вони зведені в кілька основних груп.
Перша група - структурні зрушення у виробництві.
У цю групу факторів включають зміна питомої ваги окремих видів продукції або виробництва в загальному обсязі продукції.
Друга група - підвищення технічного рівня виробництва.
Сюди відносяться всі заходи з механізації та автоматизації виробництва, впровадження передової технології, модернізації устаткування, зміни конструкцій і технологічних характеристик продукції, підвищення її якості, економії сировини та впровадження нових, більш ефективних видів матеріалів і енергії.
Третя група - поліпшення організації виробництва, праці, управління.
У цю групу включаються заходи щодо зміни спеціалізації, не пов'язані з впровадженням нової техніки, підвищення питомої ваги кооперованих поставок, удосконалення управління виробництвом: заходи з наукової організації праці, скорочення втрат робочого часу, втрат від браку та ін
Четверта група - зміна обсягу виробництва продукції.
Тут враховується зміна чисельності умовно-постійного персоналу в результаті зміни обсягу виробництва продукції.
П'ята група - зміна природних умов і способів видобутку корисних копалин.
Ця група чинників враховує зміни геологічних умов, залягання порід і іншої сировини, способів видобутку корисних копалин.
Шоста група - галузеві та інші фактори.
В останню групу включаються зміни за рахунок освоєння нових виробництв, і їх територіального розміщення [27, 314].
Найбільш загальна класифікація факторів та умов, які впливають на продуктивність праці, може бути проведена на основі елементів суспільно-економічної формації. Виходячи з цього, фактори і умови, що впливають на рівень продуктивності праці в суспільстві, можна об'єднати в чотири групи: техніко-організаційні, соціально-економічні, соціально-психологічні; природно-кліматичні.
Техніко-організаційні фактори пов'язані з розвитком продуктивних сил суспільства. Провідним чинником даної групи виступає науково-технічний прогрес, який представляє собою взаємопов'язане вдосконалення науки і техніки, що становлять потенційну основу для підвищення продуктивності праці. Науково-технічний прогрес призводить до змін у застосовуваних засобах і предметах праці, в технології виробництва, до заміни ручного машинним. Особливе місце в групі техніко-організаційних чинників належить автоматизації, як соціально-орієнтованого напрямку підвищення ефективності людської діяльності [7, 43].
Найважливішим чинником зростання продуктивності праці є вдосконалення технології виробництва. Вона включає в себе технічні прийоми виготовлення продукції, виробничі методи, способи застосування технічних засобів, приладів та агрегатів.
Основними напрямами вдосконалення технології виробництва в сучасних умовах є:
а) скорочення тривалості виробничого циклу;
б) зниження трудомісткості продукції;
в) предметне побудова структури виробничих процесів, ін
Таким чином, дана група чинників надає прямий вплив на якість продукції та продуктивність праці, а також на продуктивність використання матеріальних ресурсів. Разом з тим слід відзначити їх вплив на економію паливно-енергетичних ресурсів, використання і розвиток експлуатаційних можливостей наявних технічних ресурсів, підвищення якості продуктивності використовуваних природних ресурсів, раціональне використання фінансових ресурсів, за рахунок високої ефективності засобів, що вкладаються в освоєння конкурентоспроможної продукції, нової технології та обладнання [10, 12].
В умовах ринкової економіки значно зростає роль соціально-економічних чинників, що впливають на зростання продуктивності праці. Соціально-економічні умови являють собою всю систему виробничих відносин суспільства, опосредствующих собою техніко-організаційне взаємодію засобів виробництва і робочої сили. До найважливіших з низ відносяться:
а) підвищення культурно-технічного рівня трудящих;
б) якість підготовки фахівців з вищою та середньою освітою;
в) підвищення ділової кваліфікації кадрів;
г) зростання рівня життя населення;
д) творче ставлення до праці та ін
Велике значення для зростання продуктивності праці мають інвестиції, використовувані на освіту, підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, тобто на поліпшення робочої сили. Не можна досягти позитивних зрушень в динаміці продуктивності праці, удосконалюючи лише виробничу базу економіки. Застосування сучасного технологічного обладнання потребує висококваліфікованої робочої сили. За оцінками вітчизняних і зарубіжних фахівців, саме якість робочої сили зумовлює 10-15% рівня продуктивності праці.
Значимість людського фактора проявляється, перш за все, на індивідуальному рівні підвищення продуктивності праці працівників підприємств і організацій. Це залежить не тільки від зовнішніх для працівників чинників, але і від його особистих якостей, як об'єктивних: освіти досвіду роботи, так і суб'єктивних: якості праці, ставлення до праці. Сьогодні виробництву потрібен працівник широкого профілю з випереджаючої підготовкою по відношенню до впроваджуваної технології. Якість роботи на передових промислових підприємствах визначається не просто виробленням продукції за зміну, а більш широким колом показників продуктивності праці в залежності від характеру роботи різних виробничих підрозділів [5, 341].
На підприємствах зарубіжних країн немає поділу виробничих робітників на основних і допоміжних, а ефективність праці розраховується по всіх виробничих і невиробничих підрозділах в сукупності. Але кожен працівник, виконуючи свою роботу, має свої показники якості праці. Такий розрахунок дає можливість враховувати продуктивність праці для зайнятих неповний робочий час, тобто простоюють не зі своєї вини.
Також вплив даних чинників на продуктивність праці відображається у втратах робочого часу, в оплаті понаднормових робіт, витрати на охорону праці, техніку безпеки, поліпшення умов праці та компенсаційні виплати працівникам.
Соціально-психологічні умови - це умови, що лежать на рівні надбудови і впливають на рівень продуктивності праці через свідомість працівника (наприклад, культура, мораль, ідеологія) або шляхом взаємодії з виробництвом в цілому (наука, політична система, держава, право та ін) . Крім того, продуктивність праці обумовлена ​​якістю трудових колективів, їх соціально-демографічними складом, дисциплінованістю, трудовою активністю, творчою ініціативою працівника, системою ціннісних орієнтацій, стилем керівництва в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому.
Природно-кліматичні чинники обумовлені, в першу чергу, розміщенням підприємства щодо розташування місць видобутку сировини, матеріалу, корисних копалин [6, 154].
Всі перераховані вище фактори мають вплив на процес вимірювання продуктивності праці. У практиці найбільш розробленими і широко використовуваними є три методи вимірювання продуктивності: нормативний метод, багатофакторна модель вимірювання продуктивності і багатокритеріальний метод.
Нормативний метод - це організаційний метод вимірювання продуктивності, орієнтований на розвиток системи вимірювання і заснований на активній участі персоналу.
Нормативний метод став широко використовуватися зі створенням і розвитком комп'ютерно-інформаційних служб. Цей метод придатний для більш дрібних одиниць аналізу, наприклад, для робочих груп або відділів. Тому його застосування можна вважати децентралізованим підходом до вимірювання продуктивності. Разом з тим нормативний метод можна використовувати і для більш крупних одиниць аналізу, при цьому застосовують:
а) вибіркове представництво;
б) дельфійський метод;
в) об'єднання різних систем вимірювання.
Нормативний метод використовується не тільки при розробці систем вимірювання продуктивності праці, але й у стратегічному плануванні, перспективному розв'язанні проблем [35, 475].
Багатофакторна модель вимірювання продуктивності в меншій мірі розрахована на участь працівників; вона базується переважно на звітних даних, а не на інформації з боку працівників. Процедура робіт спрямована "зверху вниз", а не «знизу вгору», більш послідовно спирається на визначення продуктивності і використовує тільки коефіцієнти та індекси для вимірювання продуктивності.
Модель можна використовувати з метою:
а) отримати загальний, інтегрований вимірник продуктивності праці для підприємства;
б) забезпечити аналітичну ревізію динаміки показників продуктивності;
в) оцінити і виміряти вплив зрушень у продуктивності на прибутковість;
г) виміряти первісний розподіл вигод від зміни продуктивності праці на підприємстві та ін
Багатокритеріальний метод вимірювання продуктивності праці дозволяє виміряти і оцінити результативність і продуктивність. Даний метод тісно пов'язаний з попередніми двома методами і базується на їх методичних розрахунках. Спираючись на перелік вимірників результативності, процедура використання багатокритеріального методу включає наступні стадії робіт:
а) визначення і ранжування критеріїв, за якими оцінюється продуктивність праці;
б) оцінка відносної значимості критеріїв результативності;
в) об'єднання графіків результативності з усіма критеріями.
Багатокритеріальний метод дозволяє розробити наочну і ефективну систему вимірювання та оцінки продуктивності та результативності. Вона є ефективним інструментом ув'язки плану підвищення і вимірювання продуктивності праці [28, 473].
У залежності від того, в яких одиницях вимірюється обсяг продукції, виробленої на підприємстві, застосовуються різні способи вимірювання продуктивності праці: натуральний, умовно-натуральний, трудовий і вартісний.
Найбільш наочно і об'єктивно характеризує продуктивність праці показник виробітку в натуральному виразі - в штуках, кілограмах, метрах і.т.д. Перевага цього способу полягає в тому, що він є більш точним та об'єктивний результат про продуктивність праці. Недолік у тому, що він може бути застосований тільки на підприємствах, що випускають однорідну продукцію.
Умовно-натуральний метод вимірювання обсягу виробництва продукції, заснований на приведенні різних виробів до вимірнику. Область застосування цього методу також обмежена лише деякими галузями народного господарства.
Трудовий метод визначення виробітку називають ще методом нормованого робочого часу. Вироблення при цьому визначається в нормо-годинах. Даний метод застосовується переважно на окремих робочих місцях, дільницях і цехах при випуску різнорідної продукції, але вимагає суворої обгрунтованості використовуваних норм [14, 62].
Найбільшого поширення набув вартісної метод визначення виробітку. У грошовому вираженні виробіток можна розраховувати як по товарній і валової продукції, так і по нормативної чистої продукції. Обчислення продуктивності праці по валової продукції не досить повно характеризує її справжній рівень, тому що залежить від обсягу незавершеного виробництва, від вартості матеріалів, не пов'язаних із продуктивністю праці. Обчислення продуктивності праці по товарній продукції відображає її дійсний рівень і не залежить від обсягу незавершеного виробництва, але залежить від вартості матеріалів.
При незмінних витратах на ці статті витрат і при обчисленні продуктивності праці по товарній продукції, вираженої в натуральних одиницях, цей показник правильно відображає продуктивність праці, якщо її розрахунок ведеться в натуральних одиницях [18, 168].
Таким чином, правильний вибір методу вимірювання продуктивності, оцінка факторів, що підвищують або знижують її зростання, є головними визначальними умовами рівня показника продуктивності праці. Особливе значення для його позитивної динаміки на підприємстві мають внутрішні регульовані фактори і невикористані можливості скорочення витрат праці.
1.3 Резерви зростання продуктивності праці на підприємстві
Підвищення результативності роботи передбачає випуск продукції при найменших затратах живої і уречевленої праці. Тому виникає необхідність порівняння можливого впливу факторів зростання продуктивності праці та фактичного їх впливу, тобто виявлення резервів, які й утворюються у зв'язку з дією цих факторів.
Невикористані можливості підвищення праці у зв'язку з дією певних факторів є резервами зростання продуктивності праці. Більш повне використання продуктивної сили праці, всіх факторів підвищення його продуктивності можливе за рахунок удосконалення техніки, технології, поліпшення організації виробництва, праці та управління.
Кожен резерв можна розглядати відносно певного чинника, а всю сукупність резервів доцільно класифікувати. Така класифікація дасть можливість найбільш повно виявити склад і структуру резервів, провести комплексний аналіз при їх оцінці, встановити основні причини та намітити конкретні шляхи усунення втрат і непродуктивних витрат праці [33, 231].
Існує кілька класифікацій резервів зростання продуктивності праці.
По-перше, всі вони поділяються на дві великі групи: резерви поліпшення використання живої праці (робочої сили) і резерви більш ефективного використання основних і оборотних фондів.
До першої групи відносяться всі резерви, пов'язані з організацією умов праці, підвищенням дієздатності працюючих, структурою і розстановкою кадрів, створенням організаційних умов для безперебійної роботи, забезпеченням досить високої матеріальної і моральної зацікавленості працівників у результатах праці. Друга група включає резерви кращого використання основних виробничих фондів (машин, механізмів, апаратури та ін.) За потужністю і за часом, а також резерви більш економного та повного використання сировини, матеріалів, палива, енергії та інших оборотних фондів.
По-друге, за ознаками можливостей використання резервів їх ділять на резерви запасу і резерви втрат. Наприклад, недовикористання устаткування по потужності або по змінності роботи, вивчені, але ще не впроваджені передові методи праці - це резерви запасу. Втрати робочого часу, шлюб, перевитрата палива належать до резервів втрат.
До складу першої групи включаються: зниження трудомісткості виготовлення продукції, раціональне використання робочого часу і вдосконалення структури кадрів. Ці чинники впливають на зростання продуктивності живої праці, а через нього на економію робочої сили. Економічний ефект може проявитися в економії живої праці (абсолютному його скорочення) без зміни норм трудових витрат на одиницю продукції, зниження витрат на оплату праці за рахунок вивільнення працівників, а також у збільшенні обсягу виробництва, що обумовлює зниження умовно-постійних витрат, тобто відносну економію уречевленої праці.
Друга група резервів зростання продуктивності праці пов'язана з більш ефективним і раціональним використанням матеріально-речових складових процесу виробництва.
Резерви економії живої та уречевленої праці слід розглядати на трьох рівнях: безпосередньо на робочому місці (індивідуальне, колективне); вторинному трудовому колективі (ділянка, цех); на рівні підприємства. [33, 232].
У поняття «резерви» включаються виробничі втрати робочого часу і непродуктивні витрати праці. Виробничі втрати часу - це внутрішньозмінні і цілоденні простої, прогули і всі непередбачені планом неявки на роботу. Непродуктивні витрати праці - це зайві в порівнянні з плановими витратами праці внаслідок нераціонального використання знарядь і предметів праці, порушень встановленого технологічного процесу.
За місцем виявлення і використання резерви поділяються на загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі.
Загальнодержавні резерви впливають на зростання продуктивності у всій економіці. Це резерви, пов'язані з розміщенням підприємств, раціональним використанням зайнятого населення, комплексним використанням природних ресурсів та ін
Регіональні резерви - це можливості кращого використання продуктивних сил, наявних у даному регіоні.
Міжгалузеві резерви пов'язані з можливістю поліпшення зв'язків між підприємствами різних галузей, зміцнення їх договірної дисципліни.
До галузевих відносяться резерви, використання яких підвищує продуктивність праці працівників галузі в цілому. Це спеціалізація підприємств, концентрація і комбінування виробництва, удосконалення техніки та технології і т.д.
Внутрішньовиробничі резерви зростання продуктивності праці мають найважливіше значення, тому що в кінцевому рахунку всі їх види виявляються і реалізуються безпосередньо на підприємствах. Вони діляться на дві групи: резерви зниження трудомісткості продукції і резерви кращого використання сукупного робочого часу.
За часом використання резерви поділяються на поточні та перспективні. Перші можуть бути реалізовані без істотних змін технологічного процесу і додаткових капіталовкладень, другі - вимагають перебудови виробництва, встановлення більш досконалого обладнання, капітальних витрат і значного часу на підготовчі роботи.
Резерви зростання продуктивності праці можна об'єднати в такі групи:
а) резерви, які утворюються в результаті недостатньо ефективного використання матеріально-технічної бази виробництва (матеріально-технічних факторів);
б) резерви, що виникають в результаті нераціонального з'єднання матеріально-технічних та особистісних чинників (організаційних чинників);
в) резерви, пов'язані з недовикористанням можливостей особистісних чинників (соціальних факторів).
Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, що припадає на одиницю робочого часу. Якщо вихідні величини виразити в часі, то продуктивність праці (П _т) розраховується за формулою (1.7) як відношення фонду робочого часу (Ф _р.в) до трудомісткості продукції (Т _п):
(1.7)
Це означає, що вироблення продукції прямо пропорційна кількості часу, витраченому на її виробництво, і обернено пропорційна її трудомісткості. Якщо продуктивність праці зростає за рахунок збільшення фонду робочого часу, то мова йде про екстенсивне шляхи її підвищення. Якщо ж її зростання забезпечується зниженням трудомісткості, то говорять про інтенсивне шляху, оскільки зменшення витрат праці на виготовлення продукції відбувається в результаті впровадження нової техніки, вдосконалення технології та організації виробництва, інтенсифікації виробничих процесів [33, 234].
Крім того, чим вище частка основних робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, тим більше буде вироблено продукції, тим вище за інших рівних умовах буде продуктивність праці.
Отже, поліпшення використання сукупного робочого часу може бути досягнуто двома шляхами: ліквідацією втрат робочого часу і поліпшенням структури кадрів.
Матеріально-технічні резерви зростання продуктивності праці.
Матеріально-технічні резерви утворюються в результаті недостатньо повного використання можливостей матеріально-технічної бази виробництва.
Виділяють такі групи резервів:
а) нереалізовані можливості повного використання засобів праці за часом і технічними параметрами (недосягнення проектної виробничої потужності встановленого технологічного обладнання; недовикористання діючих засобів механізації та автоматизації);
б) недовикористання можливостей застосовуваної технології та технологічної оснащеності виробництва (невідповідність фактичних технологічних параметрів нормативним, відхилення рівня технологічного оснащення від проектної);
в) нереалізовані можливості застосовуваних предметів праці (недовикористання технічних, технологічних можливостей прогресивних видів сировини, матеріалів, напівфабрикатів);
г) невідповідність продукту праці вимогам стандарту.
Економія витрат праці на підприємстві в плановому періоді по більшості техніко-технологічних факторів визначається шляхом підсумовування економії по заходах організаційно-технічного плану, згрупованих по кожному окремому фактору [33, 237].
Організаційні резерви зростання продуктивності праці.
Сутність організаційних резервів полягає в недостатньо повному використанні можливостей раціонального з'єднання матеріально-технічних та особистісних чинників виробництва.
Можна виділити наступні групи організаційних резервів:
а) недоліки в оперативному управлінні виробничим процесом: порушення термінів запуску у виробництво тих чи інших видів продукції; несвоєчасне подання на робочі місця комплектуючих виробів і матеріалів; зменшення розмірів партій виробів, що запускаються у виробництво.
б) недостатньо раціональна організація виробництва: розміщення устаткування; організація допоміжних служб і господарств; обслуговування робочих місць;
в) недоліки в організації праці: недовикористання можливостей організації багатоверстатного обслуговування, суміщення професій і функцій; слабке поширення передових прийомів і методів праці та ін
Неповне використання факторів, наявність організаційних недоліків відображаються на використання робочого часу і через цей показник на продуктивності праці. Усі втрати робочого часу, викликані недоліками в організації виробництва і праці, при інших рівних умовах прямо пропорційно знижують продуктивність праці [33, 241].
Якщо втрати робочого часу становили в базовому періоді т%, а в плановому намічено їх скоротити до п%, то зростання продуктивності праці визначається за формулою (1.8) і дорівнюватиме:
(1.8)
Соціальні резерви зростання продуктивності праці.
Більш повне застосування накопичених знань і досвіду, особистих можливостей і здібностей працівників є одним з резервів підвищення ефективності виробництва, зниження трудомісткості продукції, а, отже, і зростання продуктивності праці.
Зміни властивостей і якостей працівників під впливом розвитку матеріально-технічної бази виробництва і вдосконалення виробничих відносин утворюють соціальні резерви зростання продуктивності праці. Вони включають такі групи:
а) недовикористання в процесі праці потенційних властивостей і якостей працівників (рівня кваліфікації, професійної підготовки);
б) нереалізовані можливості повного використання індивідуальних здібностей і якостей працівників (недоліки в організації матеріального і морального стимулювання, організації змагання, підвищення рівня соціально-психологічних відносин);
в) недовикористання творчих можливостей і здібностей працівників; недостатньо високі рівень дисциплінованості і ступінь задоволеності працею [33, 247].
Трудова активність працівника - це ступінь реалізації ним своїх фізичних і розумових здібностей, знань, умінь при виконанні конкретного виду діяльності. Вплив цієї форми ставлення до праці на його продуктивність проявляється у прагненні робітників під впливом прогресивних норм праці, форм і систем оплати праці досягти більш високих результатів, ніж це передбачено нормами, планами, завданнями.

2. Дослідження продуктивності праці ВАТ «Мордовцемент»
2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Мордовцемент»
ВАТ «Мордовцемент» розташоване на території Республіки Мордовія, є у Волго-Вятському економічному районі єдиним підприємством-виробником цементу.
Природно-сировинні ресурси в Мордовії в цілому мало розвідані, а по ряду корисних копалин обмежені, внаслідок чого промисловість республіки сильно залежить від поставок палива, ряду матеріалів і сировини з боку.
Разом з тим Мордовія має реальними можливостями і виробничим потенціалом для подолання наявних труднощів і підвищення своєї ролі у задоволенні платоспроможного попиту на російському ринку на вироблену продукцію і послуги. Не останню роль у цьому процесі може відіграти ВАТ «Мордовцемент».
У своїй діяльності ВАТ «Мордовцемент» керується законодавчими і нормативними актами, що діють на території Російської Федерації, та Статутом засновника.
Товариство створене для виконання робіт, надання послуг юридичним і фізичним особам з метою отримання прибутку. Основними видами діяльності товариства є:
а) виробництво окремих видів будівельних матеріалів і виробів;
б) виконання будівельно-монтажних робіт;
в) виконання інженерних вишукувань;
г) здійснення комерційної та торговельної діяльності;
д) надання транспортних та інших видів послуг.
ВАТ «Мордовцемент» є юридичною особою і має у власності відокремлене майно, відбите на самостійному балансі, включаючи майно, передане акціонерами в рахунок оплати акцій. Товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном.
До складу акціонерного товариства входять на правах виробничих одиниць:
а) Олексіївський цементний завод;
б) Староалексєєвський цементний завод;
в) Підприємство промислово-залізничного транспорту;
г) Олексіївське кар'єроуправління;
д) Ремонтне підприємство;
е) Торгове підприємство.
Усі виробничі одиниці, що працюють по цехової структурі управління, забезпечені інженерними спорудами, комунікаціями і засобами зв'язку.
Органами управління ВАТ «Мордовцемент» є:
а) Загальні збори акціонерів;
б) Рада директорів;
в) Генеральний директор
На підприємстві передбачається безперервність технологічного процесу, повне його механізація, забезпечена застосуванням ефективного технологічного обладнання, що не вимагає ручної праці. Частка ВАТ «Мордовцемент» у загальноукраїнському обсязі виробництва цементу до 1996р. знижувалася. У 1998-2006рр. відбулося значне зростання виробництва і частка підприємства в загальному виробництві цементу в Росії досягла 6,2%.
Асортимент продукції, що випускається на ВАТ «Мордовцемент»:
а) портландцемент бездобавочний ПЦ500Д0; ПЦ400Д0;
б) портландцемент із мінеральною добавкою ПЦ400Д20;
в) портландцемент для азбестоцементних виробів ПЦА;
г) пуцолановий портландцемент ПУЦЦ ПЦ400;
д) сульфатостійкий цемент ССПЦ400Д0;
е) тампонажний цемент для холодних свердловин ПЦТ 1-50
Інтереси комплексного розвитку господарства Республіки Мордовія і Волго-Вятського економічного району в цілому обумовлюють необхідність модернізації, підвищення ефективності виробництва і подальшого розвитку такого найбільшого підприємства, як ВАТ «Мордовцемент», що випускає високоякісний цемент і технологічно об'єднує виробництво шиферу, азбоцементних труб, залізобетонних виробів і конструкцій на основі використання місцевої сировини.
Основним споживачем виробленої на ВАТ «Мордовцемент» продукції є Волзький ринок цементу, який включає в себе республіки Мордовія, Марій-Ел, Чувашія, Калмикія, Татарстан; Астраханську, Волгоградську, Саратовську, Пензенську, Ульянівської, Самарську, Нижегородську, Кіровську області.
Конкурентами підприємства на даному ринку є:
а) ВАТ «Ульяновськцемент»;
б) ВАТ «Жигулівські будматеріали»;
в) ВАТ «Вольскцемент»;
г) ВАТ «Себряковцемент».
Завдяки вигідності свого транспортно-географічного становища ВАТ «Мордовцемент» може постачати свою продукцію як залізничним, так і автомобільним транспортом споживачам на місцевому та регіональному ринку, а також споживачам прилеглих сегментів внутрішнього російського ринку.
На місцевому ринку в Республіці Мордовія підприємство забезпечує 96-98% попиту на цемент. Крім місцевого і регіонального, ринками збуту ВАТ «Мордовцемент» є близько розташовані області Центрального і Поволзького економічних районів російського внутрішнього ринку.
Частка ВАТ «Мордовцемент» на своєму регіональному (включаючи місцевий) ринку та сусідніх сегментах ринків Центрального і Поволзького економічних районів показана в таблиці 2.1
Таблиця 2.1 Частка ВАТ «Мордовцемент» на ринках цементу в Волго-Вятському економічному районі за 2005-2006 рр..

Найменування регіону	Частка,%
	2005р.	2006р.
1	2	3
Волго-Вятський економічний район	65,0	54,0
Республіка Мордовія	98,0	96,0
Нижегородська область	66,0	50,0
Чуваська Республіка	73,0	49,0
Республіка Марій-Ел	46,0	45,0
Кіровська область	17,0	20,0
Центральний економічний район	3,5	4,8
Москва і Московська область	1,8	2,2
Поволзький економічний район	4,2	6,2
Пензенська область	14,4	29,1
Республіка Татарстан	8,0	12,7
Самарська область	8,1	11,2

З-за обмеженого попиту на цемент у Республіці Мордовія і Волго-Вятському економічному районі підприємство змушене було шукати нові ринки збуту, в тому числі і на ринках Центрального економічного району. У 2005р. його частка на ринках Центрального економічного району склала 3,5%, на Московському ринку 1,8%, в 2006р., відповідно-4, 8 і 2,2%.
Речовий і людський капітали, їх співвідношення є важливими структурними характеристиками підприємства. При цьому важко переоцінити роль людського капіталу. Саме персонал є центральною ланкою при вирішенні питань конкуренції, економічного зростання і забезпечення ефективної роботи. На ВАТ «Мордовцемент» працює 2377 осіб. У порівнянні з 2005р. чисельність працівників зменшилася на 370 осіб, а в порівнянні з 2004р. на 504 людини.
Вартість основних виробничих фондів на 01.01.07. склала 304115 тис. крб. Знос основних виробничих фондів: 63567 тис. руб.
ВАТ «Мордовцемент» сьогодні підприємство, оснащене сучасним і високопродуктивним обладнанням, випускає цемент високої якості на основі використання місцевої сировини.
2.2 Оцінка продуктивності праці промислового підприємства
Продуктивність праці є одним з найважливіших якісних показників роботи підприємства, вираженням ефективності витрат праці.
Рівень продуктивності праці характеризується співвідношенням обсягу виробленої продукції або виконаних робіт і витрат робочого часу. Від рівня продуктивності праці залежать темпи розвитку промислового виробництва, збільшення заробітної плати і доходів, розміри зниження собівартості продукції. Підвищення продуктивності праці шляхом механізації і автоматизації праці, впровадження нової техніки і технології практично не має меж. Тому метою аналізу оцінки продуктивності праці є виявлення можливостей подальшого збільшення випуску продукції за рахунок зростання продуктивності праці, більш раціонального використання працюючих і їх робочого часу [2, 314].
Виходячи їх зазначених цілей, виділяють наступні завдання статистичного вивчення продуктивності праці в промисловості:
а) вимірювання рівня продуктивності праці;
б) вивчення виконання плану продуктивності праці;
в) визначення ступеня виконання норм виробітку робітниками;
г) аналіз рівня і динаміки продуктивності праці - вивчення чинників продуктивність праці і виявлення резервів її подальшого підвищення;
д) аналіз взаємозв'язку продуктивності праці з іншими економічними показниками, що характеризують результати роботи підприємства.
Основні економічні показники промислового підприємства ВАТ «Мордовцемент» представлені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 Основні економічні показники ВАТ «Мордовцемент» за 2005 - 2006рр.

Показники	2005р.	2006р.	Динаміка
	сума, тис. грн.	сума, тис. грн.	сума, тис. грн.	%
1	2	3	4	5
Виручка від продажів товарів	893540	1214134	+320594	135,9
Собівартість проданих товарів	846408	1150607	+304199	135,9
Валовий дохід	47132	63527	+16395	134,8
Управлінські витрати	-	-	-	-
Прибуток від реалізації	21971	28701	+6730	130,6
Інші операційні доходи	125	341	+216	272,8
Інші операційні витрати	16040	19011	+2971	118,5
Балансова прибуток	23223	37098	+13875	159,7
Рівень рентабельності,%	2,7	3,2	+0,5	118,5
Середньооблікова чисельність працюючих	2747	2377	-370	86,5
Середньогодинна вироблення робочого, руб.	491,2	641,8	150,6	130,7
Середньомісячна зарплата	2,268	2,634	+3,66	116,1

Виходячи з наведених даних таблиці 2.2. можна зробити наступні висновки. У 2005р. в порівнянні зі звітним роком збільшилася виручка від продажів товарів, валовий дохід, прибуток від реалізації. У свою чергу також зросла собівартість товарів та операційні витрати. Балансова прибуток у 2006р. збільшилася на 13875 тис. руб. що склало майже 60%. Отже, і рівень рентабельності, збільшився і склав на звітну дату 3,2%. Середньооблікова чисельність працюючих зменшилася на 370 осіб, що у відсотках склало 13,5%. Середньогодинна вироблення в порівнянні з 2005р. збільшилася на 150,6 руб. або 130,7%. Всі перераховані вище показники говорять про стабільної та ефективної діяльності виробничого об'єднання.
Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, приватних та допоміжних показників.
До узагальнюючих показників відносяться середньорічна, середньоденна і середньогодинна вироблення продукції одним робочим, а також середньорічне вироблення на одного працюючого у вартісному вираженні.
Приватні показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному вираженні за один людино-день або людино-годину.
Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу [20, 388].
Для розрахунку перерахованих вище показників, необхідно провести аналіз трудових ресурсів підприємства (таблиця 2.3).
Таблиця 2.3 Аналіз трудових ресурсів ВАТ «Мордовцемент» за 2004 - 2006рр.
З таблиці 2.3. видно, що чисельність персоналу в 2006р. скоротилася в порівнянні з минулим роком на 370 осіб, з 2004р. на 504 людини, що у відсотках склало відповідно 86,5 і 82,5. На це в першу чергу вплинуло скорочення чисельності промислово-виробничого персоналу. У 2004р. в порівнянні зі звітним дана група зменшилася на 139 людини і в порівнянні з минулим роком на 226 осіб, що складає 94,1% і 90,7%.
Можна провести оцінку продуктивності праці на прикладі промислового підприємства ВАТ «Мордовцемент». Для цього необхідно врахувати формули (2.1) та (2.2):
; (2.1); (2.2)
де Р - продуктивність праці тис. руб.;
Y - кількість продукції тис. грн.;
V - витрати праці чол / години;
L - чисельність працівників чол.
Оцінка продуктивності праці представлена ​​в таблиці 2.4

Таблиця 2.4 Продукція та витрати робочої групи ВАТ «Мордовцемент» за 2004 - 2006рр.
Маючи перераховані вище показники та використовуючи формули (2.1) та (2.2), можна розрахувати коефіцієнти продуктивності праці з урахуванням випуску продукції на одну людину і на один людино-годину, а також індекси динаміки продуктивності. Отримані дані представимо у вигляді таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 Коефіцієнти продуктивності праці ВАТ «Мордовцемент» за 2004 - 2006рр.
Інтерпретуючи наведені вище коефіцієнти, можна зробити висновок, що робоча група в 2006р. виробила продукції майже на 8% більше, ніж у 2005р. і на 22% більше ніж у 2004р., витративши на неї приблизно на 10% і 15% людино / годин відповідно. Продукція в розрахунку на одного працівника в порівнянні з минулим роком зросла на 18,6%, на один людино / годину на 28,6%, а з 2004р. на 28,6% і 42,1%.
Виходячи з отриманих коефіцієнтів, розрахуємо індекс динаміки продуктивності праці.
а) Р = 0,54 / 0,38 = 1,42;
Р = 0,54 / 0,42 = 1,29.
б) Р = 898,86 / 692,32 = 1,30;
Р = 898,86 / 758,21 = 1,19.
Дослідивши індекси динаміки, отримаємо уявлення про темп зростання продуктивності праці за досліджуваний період.
Не маючи нормативу для порівняння, не можна судити про те, добрий чи поганий цей показник. Однак при простому зіставленні коефіцієнтів за обидва роки і обчисленні індексу продуктивності праці можна побачити, що робоча група функціонувала в 2006р. на 10% більш продуктивно, ніж у 2005р. і на 15% більше ніж у 2004р.
2.3 Факторний аналіз продуктивності праці
Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічна вироблення продукції одним працюючим. Величина його залежить не тільки від вироблення робочих, а й від питомої ваги останніх в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня.
Дані для проведення факторного аналізу продуктивності праці ВАТ «Мордовцемент» представлені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Вихідні дані для факторного аналізу продуктивності праці ВАТ «Мордовцемент»
Виходячи з даних таблиці 2.6, видно, що обсяг виробництва продукції у 2006р. збільшився в порівнянні з попереднім роком на 138081 тис. руб., і 107,5 відповідно. Чисельність робітників у звітному році скоротилася в порівнянні з 2004р. на 120 чоловік, а з 2005р. на 220 осіб, звідси збільшується середньорічна, середньоденна і середньогодинна вироблення продукції. Непродуктивні витрати часу знизилися на 393229,6 чол-годин і збільшилася надпланова економія часу на 72558 чол-год., Що у відсотках склало 112,0.
Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня середньорічної вироблення промислово-виробничого персоналу ВАТ «Мордовцемент» зробимо способом абсолютних різниць.
Зміна частки робітників у загальній чисельності ППП знаходимо за формулою (2.3)