Продуктивність праці та економічна ефективність

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Реферат з дисципліни «Економіка»

Роботу виконала студентка групи 3Б-081 Смислова Тетяна Іванівна.

Московський державний університет дизайну і технології

Грудень 2008

Введення

На сучасному етапі розвитку економіки, забезпечення стабільної роботи підприємств по випуску конкурентноздатної продукції, є завданням першорядної важливості для керуючих усіх рівнів. Найважливішою якісною характеристикою господарювання на всіх рівнях є - ефективність виробництва.

Зниження витрат виробництва, раціональне використання матеріальних ресурсів, досягнення більш високих економічних показників і, насамперед підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва, і на цій базі зниження собівартості - найбільш важливі та актуальні задачі працівників управління виробництвом. Для їх вирішення велике значення має удосконалювання управління з метою підвищення його ефективності, оволодіння методами ефективного управління виробництвом, а також розрахунки й порівняння показників ефективності виробництва підприємства.

Необхідною умовою вирішення поставлених завдань є науковий пошук, аналіз, узагальнення практики й обгрунтування такої системи управління підприємством, яка могла б забезпечити підвищення ефективності виробництва й насичення ринку високоякісними товарами, доступними для масового споживача.

Забезпечення стабільної роботи підприємств по випуску конкурентноздатної продукції, є завданням першорядної важливості для керуючих усіх рівнів, а найважливішою якісною характеристикою господарювання на всіх рівнях є - ефективність виробництва.

У першому розділі ефективність виробництва розглядається як поняття і як економічна категорія.

У другому розділі розглядається система показників ефективності виробництва, яка здатна давати всебічну оцінку використання всіх ресурсів підприємства і містити всі загальноекономічні показники.

1. Поняття ефективності виробництва

У буквальному сенсі слова "ефективний" означає "дає ефект, який призводить до потрібних результатів, дієвий".

Слово "ефективність" має таке значення - відносний ефект, результативність процесу, операції, проекту, результату до витрат, витратам, що обумовили й забезпечили його одержання.

Ефективність виробництва - найважливіша якісна характеристика господарювання на всіх рівнях. Під економічною ефективністю виробництва розуміється ступінь використання виробничого потенціалу, що виявляється співвідношенням результатів і витрат суспільного виробництва. Чим вище результат при тих же витратах, чим швидше він зростає в розрахунку на одиницю витрат суспільно необхідної праці, чи чим менше витрат на одиницю корисного ефекту, тим вище ефективність виробництва. Узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільного виробництва служить рівень продуктивності суспільної праці.

Ефективність виробництва - це показник діяльності виробництва по розподілу й переробці ресурсів із метою виробництва товарів. Ефективність можна вимірити через коефіцієнт - відношення результатів на виході до ресурсів на вході чи через обсяги випуску продукції, її номенклатури.

Суть проблеми підвищення економічної ефективності виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю трудових, матеріальних і фінансових ресурсів домагатися істотного збільшення обсягу виробництва продукції. Це, в кінцевому рахунку, означає підвищення продуктивності суспільної праці, що і є критерієм (мірилом) підвищення ефективності виробництва.

Необхідність і можливість підвищення ефективності виробництва обумовлюється як сукупністю постійно діючих факторів, так і низкою особливостей сучасного етапу економічного розвитку.

Проблема ефективності в цілому не нова, вона існує в тій чи іншій інтерпретації з періоду виникнення матеріального виробництва і відбиває взаємозв'язок виробничих відносин певного способу виробництва. В умовах формування ринкових відносин, коли результати роботи одних суб'єктів ринку залежать від чіткості й злагодженості роботи інших суб'єктів, проблема ефективності стає визначальною.

Важливе значення в системі управління виробництвом займає уміння найбільш об'єктивно визначати ефективність виробництва підприємства. Тривалий час у середовищі економістів велася дискусія про те, за допомогою якого показника (показників) можна найбільше об'єктивно визначати ефективність виробництва.

У наступному розділі розглядається система показників ефективності виробництва, яка здатна давати всебічну оцінку використання всіх ресурсів підприємства і містити всі загальноекономічні показники.

2. Економічність виробництва.

2.1 Завдання та особливості побудови системи показників економічної ефективності виробництва

Система показників ефективності виробництва повинна давати всебічну оцінку використання всіх ресурсів підприємства і містити всі загальноекономічні показники. Дуже важливо, щоб розрахунки ефективності виробництва велися безупинно: на стадіях проекту плану, затвердження плану, по мірі його виконання.

У системі показників ефективності виробництва не всі з них мають однакову значимість. Є головні й додаткові (диференційовані) показники. Якщо перші прийнято називати узагальнюючими, то другі є функціональними, що характеризують яку-небудь певну сторону діяльності.

Узагальнюючі показники в основному виражають кінцеві результати виробництва й виконання стратегічних завдань. Функціональні показники використовуються для аналізу та виявлення резервів ефективності, усунення вузьких місць у виробництві.

Діюча, мобілізуюча роль показників ефективності виробництва багато в чому визначається методологією їхнього розрахунку.

Слід зауважити, що, орієнтуючись тільки на темпи росту як на показник, що характеризує ефективність виробництва, можна упустити головний фактор ефективності - інтенсифікацію виробництва, тому що високі темпи зростання можуть бути досягнуті і за рахунок екстенсивних факторів, тобто в результаті додаткових капітальних вкладень на розширення виробництва (нове будівництво, відновлення устаткування, реконструкція підприємств), хоча використання засобів і внутрішніх резервів виробництва при цьому може залишатися на низькому рівні.

Однак було б помилково зі сказаного робити висновок про непридатність показника темпів росту для оцінки ефективності виробництва та окремих техніко-економічних показників.

Говорячи про ефективність виробництва підприємств вторинного виноробства, ми маємо на увазі не сам процес вторинного виноробства, що представляє собою частину процесу виноробства - зберігання і витримка виноматеріалів. У даному випадку мова йде про відокремлені виноробних підприємствах міського типу, що займаються в основному розливом одержуваних готових оброблених виноградних вин, виробленням невеликої кількості виноградних вин власного купажу та плодово-ягідних вин. До заводам вторинного виноробства відносять також заводи шампанських вин, що виробляють шампанське за спеціальною технологією із шампанських виноматеріалів, одержуваних на підприємствах первинного виноробства.

У вторинному виноробстві можна виділити ряд особливостей, які необхідно враховувати при виборі показників економічної ефективності виробництва.

Великий вплив на економічні показники заводів вторинного виноробства надають втрати вина у виробництві. Тому важливо в показниках ефективності виробництва відобразити економію матеріальних витрат, в якій домінує економія виноматеріалів (сировини).

Як вже говорилося, тривалий час у середовищі економістів велася дискусія про те, за допомогою якого показника можна найбільш об'єктивно визначати ефективність виробництва. Пропонувалися різні формули, але кожна з них мала свої позитивні і негативні сторони, достоїнства і недоліки. І оскільки жоден із пропонованих показників не може виступати в якості універсального, для оцінки ефективності виробництва була введена система показників, в якій показники оцінки і планування підвищення економічної діяльності були об'єднані в чотири групи (і, таким чином, економічна ефективність розглядається як багатомірне явище) :

Узагальнюючі показники економічної ефективності виробництва.

Показники ефективності використання праці.

Показники ефективності використання основних фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень.

Показники ефективності використання матеріальних ресурсів.

Наочно систему показників ефективності суспільного виробництва можна представити у вигляді схеми.

2.2. Узагальнюючі показники економічної ефективності виробництва

Вище було сказано, що показники економічної ефективності повинні являти собою систему оцінок, що охоплює всю виробничо-господарську діяльність підприємства і складається з узагальнюючих і функціональних показників. З огляду на особливості виробництв підприємств вторинного виноробства, до групи узагальнюючих показників можна віднести наступні:

- Темпи зростання випуску продукції;

- Загальна рентабельність і її зростання;

- Витрати на 1 крб. товарної продукції, виробництво чистої продукції на 1 руб. витрат.

Показник темпів зростання виробництва чистої (товарної) продукції використовується з метою аналізу динаміки виробництва. Валова продукція - це вартість усієї виробленої продукції і виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво. Виражається звичайно у порівнянних цінах. Товарна продукція - відрізняється від валової тим, що в неї не включають залишки незавершеного виробництва і внутрішньогосподарський оборот. Виражається вона в оптових цінах, що діють у звітному році. За своїм складом на багатьох підприємствах валова продукція збігається з товарною, якщо немає внутрішньогосподарського обороту і незавершеного виробництва.

Темпи зростання обсягу чистої (товарної) продукції розраховуються за формулою: Jв = Тi / Тб,

де Тi - обсяг чистої продукції в i-м періоді, грн.; Тб - обсяг чистої продукції в базовому періоді, грн.

2.3. Показник витрат на 1 грн. товарної продукції, показник виробництва чистої продукції на 1 руб. витрат

Витрати підприємства на виробництво продукції складаються з наступних елементів витрат:

- Матеріальні витрати (сировина і матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергія, теплоенергія й ін);

- Витрати на оплату праці;

- Відрахування на соціальні потреби;

- Амортизація основних засобів;

- Інші витрати (знос нематеріальних активів, орендна плата, обов'язкові страхові платежі, відсотки по кредитах банку, податки, що включаються до собівартості продукції, відрахування в позабюджетні фонди тощо)

Показник витрат на 1 грн. товарної продукції - важливий узагальнюючий показник собівартості продукції, який вигідний тим, що, по-перше, дуже універсальний, по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком. Обчислюється він відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості зробленої товарної продукції в діючих цінах:

УЗ = Ст / Т

У показнику витрат на 1 грн. товарної продукції концентруються всі поточні витрати виробництва, викликані виробленням і реалізацією всієї товарної продукції - основної і неосновної, порівнянної і непорівнянної. Різниця між 1 руб. товарної продукції і витратами на неї показує величину прибутку, отриману підприємством з кожної гривні товарної продукції. Рівень цих витрат відбиває також рівень організації виробництва.

Зворотний показник витрат на 1 грн. товарної продукції, показник виробництва чистої продукції на 1 руб. витрат:

Пч = Т / Ст,

де, Т - обсяг чистої продукції в i-м періоді, грн.; Ст - собівартість продукції.

Загальна рентабельність виробництва - один з найважливіших якісних показників економічної ефективності виробництва. У ньому узагальнюється діяльність підприємства, що виражається в співвідношенні використовуваних ресурсів виробництва (засобів виробництва) і отриманого ефекту. У цьому сенсі рентабельність представляє модифікацію коефіцієнта економічної ефективності.

Визначаючи рентабельність виробництва на будь-якому рівні господарювання, необхідно одержуваний ефект зіставити з виробничими витратами, які можуть бути поточними й одноразовими (у тому числі капітальними).

Поточні витрати являють собою кошти, що витрачаються підприємством на виробництво і реалізацію продукції, виступають у вигляді повної собівартості й покриваються виторгом від реалізації продукції. Одноразові (у тому числі капітальні) витрати упредметнюються в основних і оборотних виробничих фондах, що покриваються за рахунок додаткового продукту, створюваного протягом багатьох виробничих циклів.

Загальна рентабельність виробництва на підприємстві (R,%) визначається за формулою:

R = П · 100, або R = П · 100,

Ф + О А

де П - сума балансового прибутку від промислової діяльності, руб.; Ф - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн; О - середньорічна вартість оборотних коштів, грн.; А - середньорічна вартість виробничих фондів, руб.

Показники ефективності використання праці.

До групи показників ефективності використання живої праці можна віднести наступні:

- Темп зростання продуктивності праці;

- Частка приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці;

- Відносна економія живої праці.

3. Продуктивність праці.

Продуктивність праці - показник ефективності використання ресурсів праці, трудового фактора. Продуктивність праці вимірюється кількістю продукції в натуральному або грошовому вираженні, виробленим одним працівником за певний, фіксований час (година, день, місяць, рік).

Рівень розвитку продуктивних сил виявляється в продуктивності праці. Продуктивність праці - це плодотворність, продуктивність виробничої діяльності людей, яка вимірюється кількістю часу, що витрачається на одиницю продукції, або кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу (годину, день, місяць, рік).

Підвищення продуктивності праці - об'єктивний економічний закон розвитку людського суспільства. У процесі праці жива праця використовує результати минулого, уречевленої праці (предмети й засоби праці) для виробництва нових продуктів. Зростання продуктивних сил означає економію не лише живого, але і уречевленої праці.

Фактори, що впливають на продуктивну силу праці, різноманітні. Багато хто з них діють протягом всього розвитку людського суспільства, проте значення окремих факторів, що визначають продуктивну силу праці, змінюється на різних етапах. Спочатку провідну роль відігравали природні умови. Від них значною мірою залежали продуктивне використання інших факторів і загальна продуктивність праці в цілому. Пізніше все більшу роль набуває середня ступінь мистецтва працівника, вміння ефективно використовувати свої професійні навички та виробничий досвід. Промислова революція відтісняє природні умови і ремісничу кваліфікацію на задній план. Вона різко підвищила роль знарядь праці, технології, загальних і професійних знань. Поступово все більшого значення набуває не тільки характер і розміри засобів виробництва, а й ефективність їх застосування, наукова організація праці. Тепер вже від цих факторів у першу чергу залежить плідність праці. Науково-технічна революція підвищує роль інформації і науки, їх технологічного застосування у виробництві.

Важливо підкреслити, що можливість перетворення потенційної продуктивної сили праці в реальну продуктивність праці залежить від характеру панівних виробничих відносин, а також впливу юридичних і політичних інститутів. Революції в розвитку продуктивних сі (неолітична, промислова, науково-технічна) знаменують якісні етапи підвищення продуктивності праці.

Підвищення продуктивності праці - об'єктивний економічний закон розвитку людського суспільства. У процесі праці жива праця використовує результати минулого, уречевленої праці (предмети й засоби праці) для виробництва нових продуктів.

Продуктивність живої праці - це здатність живої праці виробляти в одиницю часу певну кількість продукції.

Показники продуктивності праці:

1. Вироблення:, де Ч - чисельність працівників, Т - обсяг продукції, Зт - витрати праці.

2. Трудомісткість:, W = 1 / t.

У залежності від прийнятої одиниці виміру праці будуть виходити різні показники: на одну людину, на один людино-день, годину, на 1 руб. витрат праці.

Продуктивність праці - основний фактор зростання ефективності виробництва. Підвищення її означає зростання інтенсивності виробництва, тобто зменшення витрат праці (часу) на виробництво одиниці продукції.

Темпи зростання продуктивності праці розраховуються за формулою:

Продуктивність праці та економічна ефективність

де Wi - продуктивність праці в розрахунковому періоді, руб.чел.; WБ - продуктивність праці в базовому періоді, руб.чел.; Ч - кількість виробничого персоналу, чол.

3.1. Показник частки приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці

Показник частки приросту продукції в результаті підвищення продуктивності праці, безсумнівно, повинен бути віднесений до показників, що характеризує ефективність виробництва, тому що він виражає збільшення випуску продукції з меншими затратами праці.

Показник частки приросту продукції в результаті зростання продуктивності праці dВ (у%) визначається за формулою:

де DЧ - темпи зростання чисельності промислово-виробничого персоналу,%; - Jв темпи приросту випуску продукції,%.

У свою чергу показники DЧ і Jв можна обчислити за формулою:

Продуктивність праці та економічна ефективність

де ЧФ і Чб - чисельність промислово-виробничого персоналу відповідно фактично й у базисному періоді, осіб; Вф і Вб - обсяг випуску продукції відповідно фактично й у базисному періоді, тис. руб.

3.2. Показники ефективності використання основних фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень

Наступною групою функціональних показників є показники використання виробничих фондів і капітальних вкладень. Сюди можуть бути віднесені такі показники:

- Фондовіддача;

- Приріст оборотних коштів до приросту товарної продукції;

- Виробництво чистої продукції на 1 руб. середньорічного обсягу оборотних коштів;

- Відносна економія основних виробничих фондів;

- Відносна економія оборотних коштів;

- Оборотність оборотних коштів;

- Приріст оборотних коштів до приросту товарної продукції;

- Питомі капітальні вкладення на одиницю введеної виробничої потужності;

- Питомі капітальні вкладення на одиницю приросту продукції;

- Термін окупності капітальних вкладень.

Перераховані показники відображають рівень використання засобів виробництва в одному виробничому циклі, частково або повністю переносять свою вартість на готову продукцію. У зв'язку з цим використання засобів виробництва істотно впливає на рівень ефективності. Останні три показники характеризують ефективність капітальних вкладень, що направляються на збільшення випуску продукції.

4. Показники ефективності використання матеріальних ресурсів

Наступною групою функціональних показників є показники використання матеріальних ресурсів:

- Відносна економія матеріальних витрат;

- Зниження питомої витрати матеріалів.

- Матеріальні витрати на 1 крб. товарної продукції;

Розрахунок відносної економії матеріальних витрат Ем (в тис. крб.) Здійснюється за формулою:

,

де Мзф, Мзб - матеріальні витрати відповідно фактичні й у базисному періоді, тис. руб.; Jв - темп зростання валової продукції,%.

.

4.1. Матеріальні витрати на 1 крб. товарної продукції

До елементів витрат підприємства відносяться й матеріальні витрати підприємства, до них відносяться витрати на: сировину і матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергія, теплоенергія й ін

Показник матеріальних витрат на 1 грн. товарної продукції - важливий показник. Обчислюється він відношенням суми матеріальних витрат на виробництво до вартості виробленої товарної продукції в діючих цінах:

,

де Мз - величина матеріальних витрат у загальних витратах на виробництво, руб.; Т - обсяг товарної продукції, грн.

5. Що таке економічне зростання

Економічне зростання, що вимірюється за допомогою ВВП, дає уявлення, перш за все кількісної стороні розвитку країни, оскільки при цьому не враховуються ні якість вироблений продукції, не рівень цін. У всякому разі, економічне зростання не можна ототожнити з рівнем добробуту, ні з якістю життя суспільства. Навіть показник ВВП, що припадає на душу населення, не відображає розподіл виробленого суспільного продукту і по ньому не можна судити, кому він переважно дістається, як співвідносяться доходи різних груп населення.

Спираючись на наведені визначення, виміряємо річні темпи економічного зростання. Для цього віднімемо величину ВВП або ЧВП попереднього року з таких же показників поточного року та отриману різницю розділимо на величину ВВП або ЧВП попереднього року, потім отриманий результату множимо на сто.

Супротивники зростання заявляють, що індустріалізація і технічний прогрес, від якого заздрості таке зростання, супроводжуються все зростаючою навантаженням на середовище проживання людини - біосферу. Щорічно збільшується кількість шкідливих речовин, що викидаються у вигляді відходів в атмосферу, грунт, водойми. Противники економічного зростання не виступають, звичайно, за зупинку подальшого виробництва та застій економіці, але закликають країни, які досягли достатнього рівня матеріального добробут, знизити темпи свого зростання, що повинно позитивно позначитися на середовищі проживання людей.

Подальший технічний прогрес, пов'язаний з економічним зростанням, вселяє безпосереднім виробникам все більшу тривогу про завтрашній день. Якщо конвеєрне виробництво, не дивлячись на всі його недоліки, давало людині роботу, то автоматизація робототехніка різко розтрощує число робочих місць і збільшує безробіття.

Без безперервного економічного зростання неможливо підтримувати високий рівень життя. Значна частина кошти на суспільні послуги йде з бюджету, кторой формується за рахунок податкових надходжень.

Екноміческій зростання визначається факторами, котрі ділиться на дві групи:

Фактори пропозиції.

Вони роблять можливим саме Виробництво і забезпечують пропозицію різноманітних товарів і послуг.

кількість і якість природних ресурсів, без яких не можливо будь-яке виробництво.

кількість і якість працездатного населення, ктором в економіці називають трудовими ресурсами;

наявність основного капіталу, що складається з будівель, машин, оборудовнія і т.п.

рівень технології, що застосовуються для виробництва продукції

Фактори попиту і розподілу.

Зростаючий обсяг необхідних ресурсів слід розподілити таким способом, що отримати найбільшу кількість готової продукції.

Серед причин уповільнюють економічне зростання, слід в першу чергу вказати на циклічний характер розвитку капіталістичної, економічної системи, її коливання між спадом і підйомом. Неповна зайнятість і безробіття зменшують сукупний попит, а тим самим гальмують економічне зростання. Через неповної зайнятості та безробіття знижується продуктивність праці і, отже, уповільнюється економічне зростання.

Починаючи з 60 років, у нашій країні відбувалося падіння темпів економічного зростання. Різко знизився життєвий рівень більшості трудящих. Це, перш за все, нераціональна структура виробництва, що склалася в радянський період. Інша причина в тому, що тривалий час у нашій країні не оновлювалося обладнання, інфраструктура, виробнича і соціальна, оскільки майже вся продукція машинобудування йшла на потреби оборонного комплексу. Вихід із кризи можливий тільки при великих інвестиціях виробництва.

6. Вплив продуктивності праці на економічне зростання.

Що стосується впливу продуктивності праці на економічне зростання, то воно, на думку Е. Денисона, відбувається в результаті дії наступних процесів:

1. Розширення технологічних знань або поліпшення організації виробництва.

2. «Надолуження упущеного», яке відбувається при передачі відстаючим країнам прикладних знань з боку високорозвинених держав, що дозволяє їм наблизитися до точки оптимуму.

3. Поліпшення розміщення фізичних факторів виробництва та використання їх у тих галузях і регіонах, де досягається найбільша їхня віддача. Коли реальне розміщення факторів наближається до оптимуму, продуктивність зростає. На думку Денисона, існують такі можливості такої оптимізації:

а) поглинання надлишкової робочої сили, що утворюється в результаті інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, що дозволяє краще використовувати накопичений капітал;

б) скорочення сектора дрібних незалежних виробників (зайнятих поза сільським господарством), що призводить до аналогічних наслідків, що відбуваються в аграрному секторі;

в) усунення обмежень у світовій торгівлі, яка покращує міжнародний поділ праці.

4. Збільшення масштабів економіки, супроводжуваного розвитком спеціалізації виробництва і зростанням національних ринків.

Проведений Е. Денісон аналіз дозволив пояснити розходження в темпах економічного зростання США, країн Західної Європи і Японії в післявоєнний період. Так, зростання в США був не тільки менш значним (з 1948 по 1969 р. середньорічні темпи зростання американської економіки складали 3,87%, у той час як у країнах Західної Європи - 4,78%, а в Японії - 8,81% ), але й став результатом дії інших факторів. Він більшою мірою, ніж у розглянутих країнах, спирався на збільшення праці й капіталу, а не продуктивності праці. А починаючи з 1970-х рр.. зростання продуктивності праці в США лише в малому ступені сприяв економічному розвитку країни, оскільки суспільство все більше коштів стало виділяти на захист навколишнього середовища і розвиток сфери існування людини.

Зовсім по-іншому складалася ситуація в Західній Європі і Японії. Економіка західноєвропейських країн, за розрахунками Денисона, на 2 / 3 зростала саме через підвищення продуктивності праці. Не останню роль у цьому відіграли резолюція Європи наздогнати США, заходи щодо модернізації структури економіки і кращому розміщенню фізичних факторів виробництва (особливо за рахунок зменшення прихованого безробіття в сільському господарстві та перекладу робочої сили в інші області). Більш сприятливий вплив на збільшення виробництва в європейських країнах, ніж у США, надавав зростання сукупного попиту.

У Японії на 50% економічне зростання було зумовлене збільшенням використання праці і капіталу, інша частина - зростанням продуктивності праці. Основним чинником зростання в Японії Е. Денісон вважав збільшення капіталовкладень. На його частку припадало 2,1% із загальних середньорічних 8,81% за період з 1948 по 1969 р. Частка технологічного прогресу в щорічних темпах росту склала 1,97%, розширення виробництва - 1,94, а краще розміщення економічних ресурсів - 0 , 94%. Дія останнього фактору стало можливим завдяки скороченню питомої ваги сільського господарства з 35,6 до 14,6% за розглянутий період.

Висновки

Ефективність виробництва - найважливіша якісна характеристика господарювання на всіх рівнях. Під економічною ефективністю виробництва розуміється ступінь використання виробничого потенціалу, що виявляється співвідношенням результатів і витрат суспільного виробництва. Чим вище результат при тих же витратах, чим швидше він зростає в розрахунку на одиницю витрат суспільно необхідної праці, чи чим менше витрат на одиницю корисного ефекту, тим вище ефективність виробництва. Узагальнюючим критерієм економічної ефективності суспільного виробництва служить рівень продуктивності суспільної праці.

Тут, даються характеристики показників ефективності виробництва, які необхідно застосовувати при оцінці ефективності виробництва підприємства. На підставі розрахунків даних показників управління підприємством повинна коригувати процеси виробництва, удосконалювати управління виробництвом підприємства з метою підвищення ефективності виробництва.

У системі показників ефективності виробництва не всі з них мають однакову значимість. Є головні й додаткові (диференційовані) показники. Якщо перші прийнято називати узагальнюючими, то другі є функціональними, що характеризують яку-небудь певну сторону діяльності.

Узагальнюючі показники в основному виражають кінцеві результати виробництва й виконання стратегічних завдань. Функціональні показники використовуються для аналізу та виявлення резервів ефективності, усунення вузьких місць у виробництві.

Тривалий час у середовищі економістів велася дискусія про те, за допомогою якого показника можна найбільш об'єктивно визначати ефективність виробництва. Пропонувалися різні формули, але кожна з них мала свої позитивні і негативні сторони, достоїнства і недоліки. І оскільки жоден із пропонованих показників не може виступати в якості універсального, для оцінки ефективності виробництва була введена система показників (і, таким чином, економічна ефективність розглядається як багатомірне явище).

Наочно систему показників ефективності суспільного виробництва представлена ​​у вигляді схеми.

До групи узагальнюючих показників можна віднести наступні:

- Темпи зростання випуску продукції;

- Загальна рентабельність і її зростання;

- Витрати на 1 крб. товарної продукції, виробництво чистої продукції на 1 руб. витрат.

До групи показників ефективності використання живої праці можна віднести наступні:

- Темп зростання продуктивності праці;

- Частка приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці;

- Відносна економія живої праці.

Діюча, мобілізуюча роль показників ефективності виробництва багато в чому визначається методологією їхнього розрахунку.

Слід зауважити, що, орієнтуючись тільки на темпи росту як на показник, що характеризує ефективність виробництва, можна упустити головний фактор ефективності - інтенсифікацію виробництва, тому що високі темпи зростання можуть бути досягнуті і за рахунок екстенсивних факторів, тобто в результаті додаткових капітальних вкладень на розширення виробництва (нове будівництво, відновлення устаткування, реконструкція підприємств), хоча використання засобів і внутрішніх резервів виробництва при цьому може залишатися на низькому рівні.

Однак було б помилково зі сказаного робити висновок про непридатність показника темпів росту для оцінки ефективності виробництва та окремих техніко-економічних показників.

Забезпечення стабільної роботи підприємств по випуску конкурентноздатної продукції, є завданням першорядної важливості для керуючих усіх рівнів, а найважливішою якісною характеристикою господарювання на всіх рівнях є - ефективність виробництва.

Список літератури

Горфинкель. В.Я. Економіка підприємства: Підручник. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1998.

Стражев В.І. Аналіз господарської діяльності в промисловості: Підручник. - Мінськ, 1997. - 363 с.

Пєтухов Р.М. Оцінка ефективності промислового виробництва: Методи та показники. - М.: Економіка, 1994. - 191 с.

Чумаченко І.Г. Підвищення ефективності виробництва: У 3-х томах. - К.: Вища школа, 1989.

Білашів Л.А. та ін Ефективність виробництва. - К.: Вища школа, 1989.

Вейе Г. Дернінг У. Введення в загальну економіку і організацію виробництва. - Красноярськ: КТУ, 1995. - 509 с.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Реферат
65кб. | скачати


Схожі роботи:
Продуктивність і ефективність праці
Продуктивність праці як економічна категорія Методи вимірювання показники рівня продуктивності
Продуктивність праці економічна суть методи вимірювання та планування росту за техніко економічними
Поліпшення умов праці та їх соціально економічна ефективність
Продуктивність праці
Продуктивність праці 3
Продуктивність праці 2
Кадри та продуктивність праці
Продуктивність праці та капіталу
© Усі права захищені
написати до нас