Зміст
1. Організація бюджетного процесу. Складання, розгляд і затвердження республіканського бюджету
2. Планування витрат організацій охорони здоров'я на оплату транспортних послуг та послуг зв'язку
Завдання
Список використаних джерел
1. Організація бюджетного процесу. Складання, розгляд і затвердження республіканського бюджету
Бюджетний процес - регламентована Конституцією, іншими законодавчими та нормативними актами діяльність державних органів щодо складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів.
У Республіці Білорусь, як і в багатьох країнах, бюджетний рік збігається з календарним, тобто починається 1 січня і закінчується 31 грудня. Але термін дії бюджету не збігається з бюджетним циклом. За часом стадії бюджетного процесу припадають: складання - до 1 жовтня року, що передує початку нового бюджетного року; розгляд і затвердження - до 1 січня нового року; виконання - протягом року дії закону про бюджет; складання та затвердження звіту - до 1 червня року, наступного за звітним. Таким чином, бюджетний цикл становить більш ніж дворічний період.
Рахунковий період включає бюджетний рік і пільговий період після його закінчення, що становить один місяць, протягом якого завершуються операції за зобов'язаннями, ухвалених у період виконання бюджету за минулий бюджетний рік.
Регулювання бюджетного процесу здійснюється за допомогою застосування норм бюджетного права, закріплених у законі про бюджетну систему, щорічно ухвалених закону про бюджет на майбутній рік. Однак у силу того, що бюджетна діяльність регламентується також нормами державного права, суб'єкти бюджетного процесу керуються нормативами регламентного характеру, що містяться в законах про Національний зборах, Президента, Раду Міністрів, а також підзаконними актами. Особливо в цьому зв'язку слід виділити нормативні акти, які видаються Міністерством фінансів, в функції якого входить організація бюджетного процесу в Республіці Білорусь. Органи місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень розробляють свою нормативну базу, яка регламентує здійснення бюджетного процесу в регіонах.
Республіка Білорусь є унітарною державою, і цього типу управління відповідає побудова бюджетної системи, яка об'єднує республіканський і місцеві бюджети. В даний час функціонує 1664 місцевих бюджети, які є фінансовою базою регіонів і забезпечують здійснення заходів щодо їх соціально-економічного розвитку.
Складання проекту республіканського бюджету має на меті визначити суму грошових коштів, яка повинна бути зосереджена в республіканському бюджеті, у бюджетах областей та міста Мінська і в цілому в консолідованому бюджеті республіки для спрямування на фінансування pacходов і заходів загальнодержавного та місцевого значення.
Складання проекту бюджету відбувається в кілька етапів. Перший полягає в доведенні Міністерством фінансів з доручення Ради Міністрів до всіх зацікавлених інстанцій вказівок про терміни складання республіканського і місцевих бюджетів. Далі організовується робота з визначення загального обсягу доходів і витрат регіону в цілому і кожного бюджету, суми окремих видів доходів і витрат, розміру власних доходів бюджету кожного рівня, потреби в сумах відрахувань загальнореспубліканських та інших податків і доходів.
Складання проектів бюджетів здійснюється на підставі прогнозу соціально-економічного розвитку республіки, основних напрямків грошово-кредитної політики. Міністерство економіки, Міністерство фінансів і Національний банк щорічно до 1 серпня року, що передує планованому фінансовому році, розробляють параметри прогнозу соціально-економічного розвитку республіки, основні напрями бюджетно-фінансової та грошово-кредитної політики, які подаються на розгляд Уряду а після їх схвалення - на розгляд Президента.
Складанню проекту бюджету передує розробка відповідних організаційних заходів: визначаються основні етапи та види робіт; очікуване виконання доходів і витрат консолідованого бюджету республіки і його складових частин за поточний фінансовий рік: проводиться аналіз статистичних звітних даних про розвиток економіки республіки в цілому і окремих адміністративно-територіальних одиниць ; систематизуються для урахування у проекті бюджету прийняті законодавчі та нормативні акти про зміну податкового та іншого законодавства, доручення Президента, постанови Уряду про пріоритетне фінансування окремих галузей економіки та соціальної сфери.
На підставі цього робляться прогнозні оцінки надходжень до бюджету.
Планування витрат здійснюється виходячи з розрахунків, що подаються міністерствами, відомствами та іншими органами управління, які знаходяться на бюджетному фінансуванні. Виходячи з цього Міністерство фінансів та місцеві фінансові органи визначають доходи і витрати бюджетів. Причому витрати бюджетів формуються з урахуванням прогнозованих доходів.
У бюджеті на черговий фінансовий рік передбачаються асигнування на виплату відсотків по внутрішньому і зовнішньому державному боргу, погашення заборгованості по державному боргу минулих років.
У складі республіканського і місцевих бюджетів створюються резервні та цільові бюджетні фонди. Порядок їх формування та розміри визначаються при затвердженні бюджетів.
Прогнозні показники по доходах і видатках республіканського бюджету та місцевих бюджетів на майбутній рік і пропозиції щодо збалансування бюджетів Міністерством фінансів представляються Раді Міністрів, а фінансовими органами - виконкомам місцевих Рад депутатів.
Якщо на місцях не представляється можливим сформувати збалансовані за доходами і видатками проекти бюджетів, виконавчі комітети представляють у вищестоящий виконавчий орган у встановлені терміни розрахунки, на підставі яких визначаються нормативи відрахувань від регулюючих доходів, а також пропозиції про зміну складу об'єктів, що фінансуються з цього бюджету. Ці пропозиції розглядаються виконкомом вищестоящої Ради депутатів за участю представників нижчестоящих виконкомів, які ініціювали ці пропозиції. Повне або часткове відхилення пропозицій має бути оформлене протоколом розбіжностей. Для вирішення спору вище-і нижчих органів представницької влади створюють погоджувальну комісію, рішення якої доводиться до обох сторін.
Такий порядок створює правову базу для забезпечення підготовки проектів усіх бюджетів у встановлені терміни, чіткість у проходженні всіх етапів складання проекту бюджету.
Розроблені проекти республіканського і місцевих бюджетів вносяться відповідно на розгляд Ради Міністрів та відповідних виконкомів місцевих Рад депутатів. Останні після детального обговорення приймають рішення про подання бюджетів відповідно Президенту і до місцевих Рад депутатів.
Поданий Урядом на розгляд Президента проект бюджету є переліком документів, зазначених у законі про бюджетну систему. До них відносяться: пояснювальна записка до проекту бюджету; основні напрями бюджетної та податкової політики на черговий фінансовий рік; проект консолідованого бюджету Республіки Білорусь; основні показники взаємовідносин республіканського бюджету з місцевими бюджетами; оцінка очікуваного поповнення республіканського і консолідованих бюджетів; прогнозні розрахунки по доходах і видатках республіканського бюджету; проект закону про бюджет Республіки Білорусь на черговий фінансовий рік.
У процесі підготовчих заходів Міністерство фінансів встановлює міністерствам, іншим республіканським органам державного управління, облвиконкомам та Мінському міськвиконкому, іншим юридичним особам порядок і терміни подання необхідних даних і прогнозних показників по доходах і видатках для розробки проектів республіканського бюджету та нормативів відрахувань від республіканських податків, інших обов'язкових платежів до бюджетів областей і міста Мінська.
З моменту подання матеріалів по проекту бюджету припиняється певні права та обов'язки в учасників складання проекту бюджету, проте вони поновлюються в зв'язку з складанням бюджету наступного року.
Складання бюджету належить до компетенції виконавчої влади. Однак у жовтні 2003 р. група депутатів палати представників представила Уряду і Президенту проект бюджету Республіки Білорусь на 2004 р. альтернативний підготовленому Радою Міністерств проекту. Цей факт сам по собі примітний тим, що вперше в історії сучасної Білорусі створено прецедент, що дозволяє додати принципом гласності нове звучання. Разом з тим з юридичної точки зору проект альтернативного бюджету не може стати предметом розгляду і затвердження білоруським парламентом.
Бюджетна ініціатива вітчизняних парламентаріїв обмежена, вони можуть вносити пропозиції щодо зміни окремих статей доходів і витрат республіканського бюджету. Будь-який варіант бюджету, підготовлений не органами виконавчої гілки влади, може бути предметом обговорення громадськістю, прийнятні його принципи та положення можуть бути запозичені органами, яким за законом належить розробляти основний фінансовий план держави на наступний рік. Розгляд та затвердження бюджету відноситься до компетенції представницької влади. Проте елементи розгляду присутні й на стадії складання проекту бюджету. Так, Рада Міністрів розглядає на своєму засіданні представлений Міністерством фінансів проект республіканського бюджету та консолідованого бюджету республіки, а також пропозиції про розміри нормативів відрахувань від загальнореспубліканських податків до місцевих бюджетів областей і міста Мінська.
За чинним в даний час порядку представлений Президентом проект республіканського бюджету до внесення його на затвердження сесії Парламенту розглядається у постійних комісіях. Аналогічний порядок існує і на рівні місцевого самоврядування. До розгляду представлених матеріалів по проекту бюджету постійні комісії мають право залучати представників Уряду та Міністерства фінансів. За результатами розгляду постійні комісії вносять пропозиції про прийняття проекту бюджету або його відхилення.
З доповіддю про проект бюджету виступає представник Уряду. Співдоповідь з цього питання робить голова комісії з бюджету і фінансів. Потім починаються дебати по зроблених доповідей. На голосування виносяться основні показники дохідної та видаткової частин республіканського бюджету, нормативи відрахувань від загальнореспубліканських податків і доходів, граничний розмір дефіциту бюджету. Рішення щодо поставлених на голосування бюджетними показниками вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість обраних депутатів.
При обговоренні внесених поправок у представлений проект бюджету спочатку обговорюються і затверджуються поправки, що передбачають скорочення витрат, потім поправки, що передбачають збільшення доходів.
Прийнятий Національними зборами республіканський бюджет визначений законодавством, в якому відображаються:
- Перевищення доходів над видатками бюджету або витрат над доходами (бюджетний дефіцит), граничний розмір дефіциту по республіканському бюджету, бюджетів областей і міста Мінська, внутрішні та зовнішні джерела фінансування дефіциту республіканського бюджету;
- Розподіл доходів між республіканським і місцевими бюджетами
- Нормативи відрахувань від республіканських податків та інших обов'язкових платежів до бюджету областей і міста Мінська;
- Доходи республіканського бюджету в загальній сумі, по розділах і підрозділах функціональної бюджетної класифікації та за відомчою бюджетної класифікації;
- Перелік республіканських цільових програм, фінансування яких передбачено з коштів республіканського бюджету;
- Обсяг асигнувань на державні капітальні вкладення в галузевому розрізі, фінансування яких передбачено з коштів республіканського бюджету;
- Перелік захищених статей; розмір оборотної касової готівки по республіканському бюджету.
У законі про бюджет встановлюється також розмір приросту внутрішнього і ліміт зовнішнього державного боргу, ліміт участі Національного банку в кредитуванні республіканського бюджету, розмір плати за обслуговування Національним банком внутрішнього державного боргу.
У разі відхилення Парламентом поданого проекту бюджету постійні комісії повинні внести пропозиції про збільшення доходів, скорочення витрат або внесенні змін до податкового законодавства. Проект бюджету повертається Уряду на доопрацювання.
При незгоді з рішенням Парламенту глава держави має право відповідно до Закону про Президента, не пізніше, ніж у 10-денний термін, повернути його зі своїми запереченнями до Парламенту для повторного обговорення і голосування. Якщо Парламент більшістю (не менше двох третин від обраних депутатів) підтвердить раніше прийняте рішення. Президент зобов'язаний у триденний термін підписати закон. Якщо після закінчення зазначеного терміну закон про бюджет не повертається до Парламенту, він вважається підписаним у тій редакції, в якій був направлений главі держави.
Закон про бюджет повинен бути опублікований в республіканських газетах для загального відома.
Як на республіканському, так і на місцевому рівнях бюджети повинні бути прийняті до 1 січня чергового фінансового року. Кожен нижчий бюджет затверджується після затвердження відповідних вищестоящих бюджетів.
Останні десять років скоріше правилом, ніж винятком, стає прийняття бюджетів після настання нового фінансового року. У зв'язку з цим не виникає проблем з формуванням дохідної частини бюджетів, тому що податки не прив'язуються до річного періоду, в той час як витрати здійснюються відповідно до річних бюджетних призначень.
У разі затвердження республіканського і місцевих бюджетів після початку фінансового року Уряд і місцеві виконавчі і розподільні органи мають право протягом кожного місяця до затвердження відповідних бюджетів витрачати кошти в розмірі однієї третини планових асигнувань четвертого кварталу попереднього фінансового року. Однак таке право обтяжене додатковим обставиною, а саме - які надходять доходами. Якщо надходять доходів недостатньо, щоб фінансувати витрати на рівні минулого року, то в дію повинні бути наведені механізми секвестрування або блокування, на розсуд відповідно Уряду або місцевих органів.
Закон про бюджет не є єдиним правовстановлюючим актом. Уряд після прийняття закону про бюджет приймає постанову, в якому визначаються заходи з реалізації прийнятого закону, зокрема, в ньому містяться доручення Міністерству фінансів, міністерствам і республіканським органам державного управління щодо забезпечення повного надходження витрат, своєчасного фінансування витрат і інших питань, пов'язаних з виконанням республіканського бюджету
Після прийняття закону про бюджет у Міністерства фінансів виникають додаткові обов'язки, зокрема, воно повинно повідомляти міністерствам та іншим одержувачам бюджетних коштів показники з асигнувань з республіканського бюджету. Обласним та Мінському міському Радам депутатів Міністерство фінансів доводить нормативи відрахувань від республіканських податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів областей і міста Мінська.
До початку фактичного фінансування витрат Міністерство фінансів за погодженням з міністерствами, іншими органами державного управління встановлює поквартальний розподіл доходів і витрат республіканського бюджету. Це є підставою для розробки та затвердження Міністерством фінансів спеціального документа: Розписи доходів і видатків бюджету, джерел покриття дефіциту республіканського бюджету.
Таким чином, стадія затвердження бюджету закінчується затвердженням закону про бюджет. Після цього акту Радою Міністрів, Міністерством фінансів та місцевими фінансовими органами здійснюються дії і приймаються документи, що конкретизують і деталізують окремі положення і статті закону.
Все предшествующие стадии бюджетного процесса обеспечивают государство основным финансовым планом. Его реализация происходит в процессе исполнения бюджета. Эта стадия относится к компетенции исполнительной власти. Последняя разрабатывает и доводит до всех заинтересованных правила исполнения бюджета. Можно выделить основные принципы исполнения бюджетов всех уровней.
1. В процессе исполнения бюджетов могут быть внесены изменения в их расходную и доходную части. Делается это на основании решений органов представительной и исполнительной власти.
2. Главным документом, на основании которого осуществляется исполнение бюджетов, является бюджетная роспись доходов и расходов, составляемая финансовыми органами. Из этого правила, тем не менее, есть исключение. По бюджетам городов районного подчинения, сельским и поселковым бюджетам роспись доходов и расходов отдельно не составляется, поскольку поквартальное распределение годовых назначений по этим бюджетам утверждается по всем подразделениям бюджетной классификации при утверждении бюджета, и это распределение является также и росписью доходов и расходов, на основании которой исполняется бюджет. Исполнение бюджета - это длительный процесс, в течение которого субъекты бюджетных отношений реализуют свои субъективные права и обязанности, их целевой установкой является обеспечение выполнения бюджета по доходам и расходам. Достижение указанной цели возможно при строгом соблюдении государственной финансовой дисциплины, которая обеспечивается и охраняется государством. При исполнении бюджета могут возникать различного рода нарушения со стороны распорядителей бюджетных средств и их получателей. В этой связи Министерство финансов и местные финансовые органы могут ограничивать и приостанавливать финансирование расходов; давать обязательные для исполнения банками указания о приостановлении расходных операций по банковским счетам распределителей средств; взыскивать в бесспорном порядке бюджетные суммы, использованные не по целевому назначению.
3. В исполнении бюджетов принимают участие все республиканские и местные государственные органы, предприятия, организации и учреждения всех форм собственности, а также определенная часть населения.
4. Законодательство предусматривает санкции и меры ответственности к юридическим и физическим лицам за нарушения против бюджета Республики Беларусь.
Принцип сбалансирования бюджета означает, что каждый бюджет должен быть сбалансирован не только по году, но и в каждом квартале. В процессе исполнения бюджета, если в каком-то квартале недостаточно поступлений для осуществления запланированных расходов, может быть временно позаимствована оборотная кассовая наличность и свободные остатки средств, образовавшиеся на начало года.
Предоставление средств из бюджета осуществляется в следующих формах:
- ассигнования на содержание бюджетных учреждений;
- трансферты населению;
- бюджетные ссуды юридическим лицам;
- субвенции, субсидии юридическим лицам;
- инвестиции в уставные капиталы юридических лиц;
- ссуды, дотации, субсидии, субвенции другим бюджетам;
- средства на погашение и обслуживание долговых обязательств.
Поквартальное распределение бюджетных средств производится по каждому министерству, управлению (отделу исполкома), по каждому виду доходов и по каждой сводной смете расходов. Составленное таким образом поквартальное распределение доходов и расходов служит основанием для разработки росписи доходов и расходов соответствующего бюджета. В утвержденные росписи доходов и расходов бюджета могут быть внесены изменения в случаях принятия законодательных и подзаконных актов, вызывающих изменения доходов и расходов бюджета. Изменения в роспись доходов и расходов могут быть также внесены руководителем финансовых органа в пределах предоставленных ему прав. Для нижестоящих финансовых органов основанием для внесения изменений в показатели утвержденного бюджета служат также уведомления по взаимным расчетам, направленные вышестоящим финансовым органом. Взаимные расчеты вышестоящего бюджета с нижестоящими бюджетами могут иметь место при издании после утверждения бюджета новых законов, постановлений и распоряжений Правительства.
При недостаточности средств на счете Министерства финансов платежные документы оплачиваются с учетом приоритетности финансирования расходов республиканского бюджета, определяемой перечнем защищенных статей бюджета. Данный перечень устанавливается и утверждается законом о бюджете РБ на очередной финансовый год.
На основании анализа исполнения бюджета, прогноза поступления доходов и поквартальной росписи расходов бюджетов Министерством финансов могут устанавливаться лимиты бюджетных ассигнований.
Выделяемые из бюджета средства поступают в распоряжение руководителей бюджетных учреждений, которых принято называть распорядителями бюджетных средств. По определению распорядители бюджетных средств - это должностные лица, которым законодательством предоставлено право распоряжаться денежными средствами, выделенными из бюджета.
Распорядители бюджетных средств подразделяются на главных и нижестоящих. К главным распорядителям бюджетных средств относятся руководители министерств и ведомств, управлений (отделов) исполкомов местных Советов депутатов. Нижестоящие распорядители - это руководители подчиненных органов подведомственных организаций и учреждений.
Главные и нижестоящие распорядители бюджетных средств наделены различными правами в использовании средств. Главные распорядители имеют право не только расходовать бюджетные средства на содержание возглавляемых ими учреждений, но и распределять выделенные им ассигнования между нижестоящими распорядителями. Нижестоящие распорядители бюджетных средств, если в их подчинении есть подведомственные учреждения, должны использовать их частично на собственные нужды и частично перераспределять их между руководимыми ими учреждениями. Руководители конкретных учреждений получают бюджетные средства для непосредственного расходования.
Право на получение бюджетных средств распорядители получают формально с момента утверждения соответствующего бюджета. Фактически перечисление средств с соответствующих счетов бюджетов производится лишь при наличии утвержденных планов и смет.
Как главные, так и нижестоящие распорядители бюджетных средств обязаны использовать выделенные им ассигнования строго по целевому назначению и в пределах утвержденных смет. За нарушения в использовании средств распорядители несут предусмотренную законодательством ответственность.
В процессе исполнения бюджетов по расходам осуществляется предварительный, текущий и последующий контроль. Предварительный контроль предшествует расходованию бюджетных средств и предотвращает нарушение финансовой дисциплины. Такой контроль осуществляется при составлении проекта бюджета, при проверке смет учреждений. Основная задача текущего контроля- предотвратить и устранить нарушения в исполнении бюджета по расходам, обеспечить расходование средств по целевому назначению. При последующем контроле проверяется правильность, законность и хозяйственная целесообразность произведенного расхода, его эффективность, сохранность денежных средств и материальных ценностей.
В процессе исполнения бюджетов возникают различные отношения между звеньями бюджетной системы. Эти отношения регулируются законом о бюджетной системе. В случае принятия местными Советами депутатов решений, противоречащих законам Республики Беларусь и решениям вышестоящих Советов депутатов в части размеров нормативов, а также в части взаимных расчетов, либо несоблюдение ими и их исполнительными комитетами указанных положений в процессе исполнения бюджетов, средства, причитающиеся соответствующим бюджетам, взыскиваются в бесспорном порядке.
Исполнение бюджетов завершается 31 декабря. Однако для завершения расчетов и исполнения обязательств в период исполнения бюджетов предусматривается льготный период, составляющий один месяц.
Завершающим этапом последней стадии бюджетного процесса - исполнения бюджета является отчет об исполнении бюджета. В отчете можно выделить три этапа - подготовка отчета, его рассмотрение и утверждение.
Работа по составлению отчета начинается сразу же после завершения бюджетного года. Организация работы по составлению отчета возлагается на Правительство и исполкомы местных Советов депутатов. Непосредственно составлением отчетов об исполнении бюджета занимаются Министерство финансов и финансовые органы.
Органы исполнительной власти общей компетенции направляют всем распорядителям бюджетных средств письмо с требованием предоставить информацию о фактическом использовании бюджетных средств. Финансовые органы на основе представленных им отчетных данных и своей информации составляют проект отчета об исполнении бюджета.
Составляемые финорганами отчеты передаются соответствующим органам исполнительной власти для их рассмотрения и предоставления в органы представительной власти. Отчет рассматривается в постоянных комиссиях и затем представляется для утверждения на заседании органов представительной власти. Утверждение отчета оформляется законом по республиканскому бюджету и постановлением (решением) органа местной представительной власти.
По республиканскому бюджету отчет должен быть представлен в Парламент не позже пяти месяцев со времени окончания финансового года. Сроки представления отчетов об исполнении местных бюджетов зависят от уровня бюджетов и определяются местной представительной властью.
Принятый Палатой представителей отчет об исполнении республиканского бюджета вносится на рассмотрение в Совет Республики. Одобренный Советом Республики отчет представляется на подпись Президенту РБ и утверждается законом РБ.
Общим правилом для всех видов местных бюджетов является то, что отчеты об исполнении бюджетов за предыдущий год рассматриваются и утверждаются одновременно с рассмотрением и утверждением бюджетов на предстоящий год. Однако по республиканскому бюджету отчет утверждается до утверждения бюджета на предстоящий год.
Бюджетный цикл в Республике Беларусь составляет более чем двухгодичный период.
Очень важным на современном этапе является переход на казначейскую систему исполнения бюджета, при которой предусматривается аккумулирование бюджетных средств на едином казначейском счете в Национальном банке Республики Беларусь. Это позволило предотвратить распыление бюджетных средств на многочисленных счетах в коммерческих банках республики и обеспечить эффективный контроль за их расходованием. Причем бюджетные средства поступают непосредственно получателям минуя счета распорядителей бюджетных средств.
2. Планирование расходов организаций здравоохранения на оплату транспортных услуги и услуг связи
Согласно Постановлению Министерства здравоохранения Республики Беларусь от14 марта 2005 г. № 6 «Об утверждении инструкции по составлению сметы расходов больничной организации, финансируемой за счет средств бюджета» по подстатье 1100500 "Оплата транспортных услуг" предусматриваются расходы (затраты) на содержание и наем транспорта (автомобильного, гужевого и других видов), включая техническое обслуживание, капитальный и текущий ремонт транспортных средств; на наем транспорта для подвоза воды, дров, вывоза мусора, снега и для других хозяйственных целей, а также для доставки продуктов питания, лекарственных и перевязочных средств, минеральных вод, сывороток и тому подобного; обязательное страхование гражданской ответственности владельцев автотранспортных средств.
Затраты на содержание транспортных средств, включаемые в себестоимость медицинской помощи, группируются на:
- затраты на топливо и смазочные материалы;
- затраты на комплектование транспортных средств автомобильными шинами и эксплуатацию автомобильных шин;
- затраты на проведение технического обслуживания и текущий ремонт транспортных средств.
Затраты на топливо и смазочные материалы для автомобильного транспорта включаются в нормативную и плановую себестоимость медицинской помощи в пределах норм расхода топлива и смазочных материалов на автомобили, утверждаемых Министерством транспорта и коммуникаций Республики Беларусь, регламентирующих расход топлива в процессе передвижения транспортного средства (л/100 км), и планируемого пробега транспортного средства на год.
При расчете затрат на топливо, включаемых в нормативную и плановую себестоимость медицинской помощи, учитываются такие факторы, при которых нормы расхода топлива рекомендуется повышать: при отрицательных температурах окружающей среды в зимнее время; при пробеге первой тысячи километров автотранспортными средствами (двигателями), вышедшими из капитального ремонта, и новыми; для автотранспортных средств, находящихся в эксплуатации более восьми лет.
Расчет расходов (затрат) на топливо и смазочные материалы для автотранспортных средств, включаемых в нормативную и плановую себестоимость медицинской помощи, производится по форме, приведенной согласно приложению 60 к Инструкции.
Затраты на эксплуатацию автомобильных шин и комплектование автотранспортных средств шинами, включаемые в нормативную и плановую себестоимость медицинской помощи, исчисляются исходя из планируемого к эксплуатации количества шин по каждой модели, их стоимости и процента фактического износа шин в год к эксплуатационной норме пробега шин.
При исчислении затрат на эксплуатацию автомобильных шин и комплектование автотранспортных средств шинами, включаемых в нормативную и плановую себестоимость, применяются эксплуатационные нормы пробега шин для грузовых и легковых автомобилей, автобусов и троллейбусов, предусмотренные правилами эксплуатации автомобильных шин, утверждаемые Министерством транспорта и коммуникаций Республики Беларусь.
Сумма износа шин, включаемая в нормативную себестоимость медицинской помощи, определяется путем умножения количества шин по каждой модели на сумму начисленного износа шин к эксплуатационной норме их пробега. Сумма износа шин к эксплуатационной норме их пробега рассчитывается следующим образом:
,
где Сизноса - сумма износа шины (одного комплекта шин) к эксплуатационной норме их пробега;
Спробег - средний пробег шины (одного комплекта шин) на планируемый год;
Низноса - норма износа на 1000 км пробега к стоимости шины в процентах, которая исчисляется путем деления эксплуатационной нормы пробега шин (одного комплекта шин), установленной для конкретной модели шин, на средний пробег шины (одного комплекта шин), планируемый на год;
Пстоимость - первоначальная стоимость шины (одного комплекта шин).
Сумма износа шин, включаемая в плановую себестоимость, определяется путем умножения количества шин по каждой модели на сумму износа шин на 1 км нормативного и сверхнормативного пробега. Сумма износа шин на 1 км нормативного и сверхнормативного пробега исчисляется следующим образом:
,
где Сизноса - сумма износа шин (одного комплекта шин) на 1 км нормативного и сверхнормативного пробега;
Пстоимость - первоначальная стоимость шины (одного комплекта шин);
Физноса - процент износа в год шин к фактическому пробегу шин, который образуется при делении среднего пробега шин (одного комплекта шин), предусмотренного на планируемый год, на фактический пробег шин с момента их эксплуатации.
Расчет затрат на комплектование автотранспортных средств шинами, включаемых в нормативную и плановую себестоимость медицинской помощи, производится по форме, приведенной согласно приложению 61 к Инструкции.
Затраты на проведение технического обслуживания и текущего ремонта транспортных средств, включаемые в нормативную и плановую себестоимость, исчисляются на основании норм затрат на техническое обслуживание и ремонт подвижного состава автомобильного транспорта Республики Беларусь, утвержденных постановлением Министерства транспорта и коммуникаций Республики Беларусь от 1 ноября 2002 г. № 35 "Об утверждении норм времени на перевозку грузов автомобильным транспортом и норм затрат на техническое обслуживание и ремонт подвижного состава автомобильного транспорта Республики Беларусь" (Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2002 г., № 139, 8/8827), и индекса роста потребительских цен, устанавливаемых Министерством экономики Республики Беларусь при формировании основных макроэкономических параметров социально-экономического развития Республики Беларусь на планируемый год по элементу расходов 1100500 "Оплата транспортных услуг".
При определении затрат на проведение технического обслуживания и текущего ремонта подвижного состава автомобильного транспорта следует учитывать, что техническое обслуживание подвижного состава автомобильного транспорта в зависимости от периодичности и перечня работ подразделяется на следующие виды:
- ежедневное техническое обслуживание;
- первое техническое обслуживание;
- второе техническое обслуживание;
- сезонное техническое обслуживание.
Изменение видов технического обслуживания допускается на основании рекомендаций сервисных документов заводов - изготовителей подвижного состава автомобильного транспорта и особых условий эксплуатации.
Ежедневное техническое обслуживание выполняется ежедневно и включает: контроль узлов и деталей, обеспечивающих безопасность дорожного движения; поддержание чистоты подвижного состава; заправку топливом, смазочными материалами и специальными жидкостями.
Первое и второе техническое обслуживание выполняется периодически через установленный в положении о техническом обслуживании и ремонте подвижного состава автомобильного транспорта, утвержденном Министром транспорта и коммуникаций Республики Беларусь, пробег и включает комплекс операций, предупреждающих и выявляющих неисправности, уменьшающих интенсивность изнашиваемости деталей подвижного состава, снижающих перерасход топлива и других эксплуатационных материалов, уменьшающих отрицательное воздействие на окружающую среду.
Первое и второе техническое обслуживание отличается перечнями операций поддержания работоспособности подвижного состава на конкретном пробеге.
Сезонное техническое обслуживание выполняется периодически при переходе с теплого периода эксплуатации на холодный и обратно для подготовки подвижного состава к безотказной работе в новых условиях.
Расчет расходов (затрат) на техническое обслуживание и текущий ремонт транспортных средств, включаемых в нормативную и плановую себестоимость медицинской помощи, производится по форме, приведенной согласно приложению 62 к Инструкции.
Затраты по найму транспортных средств для доставки предметов в составе оборотных средств, а также материалов для строительных работ и капитального ремонта зданий и сооружений относятся на соответствующие элементы расходов.
При обслуживании больничной организации специальными автотранспортными средствами, предоставленными сторонними организациями, затраты на оплату этих услуг включаются в нормативную и плановую себестоимость медицинской помощи в сумме, указанной в договоре. При этом сумма к оплате больничной организацией, предусмотренная договором, должна быть обоснована расчетами с приложением калькуляции затрат. При наличии в больничной организации гужевого транспорта затраты на его содержание определяются исходя из сложившегося среднего расхода на одну единицу.
Свод расходов (затрат) на содержание автотранспортных средств, включаемых в нормативную и плановую себестоимость медицинской помощи, и свод расходов, необходимых на содержание автотранспортных средств, включаемых в расчет к смете расходов "Исчислено расходов на планируемый год", производятся по формам, приведенным согласно приложениям 63, 64 к Инструкции.
По подстатье 1100600 "Оплата услуг связи" отражаются расходы (затраты) по: установке и эксплуатации служебных телефонов, переносу телефонных номеров; абонементной плате за линии телефонной, телефаксной связи, оплате предоставляемых услуг по сети абонентского телеграфа; оплате всех видов служебных телеграмм; оплате международных и междугородных переговоров; абонентной плате за трансляционные радиоточки коллективного пользования, установленные от местных узлов вещания; абонементной плате за почтовые ящики; оплате органам связи за регистрацию условного или сокращенного телеграфного адреса; стоимости пересылки архивных материалов, лома драгоценных металлов; отправке служебной корреспонденции и посылок, приобретению упаковочных материалов и ящиков для посылок; эксплуатации (включая ремонт) технических средств связи, включая телевидение и радиовещание; установке телевизионных антенн и технических средств связи; оплате соединительных, специальных и прямых линий, а также по договорам за арендуемые каналы и линии связи; подключению и пользованию сетью Интернет, оплате услуг средств массовой информации; оплате услуг связи по доставке корреспонденции и другим аналогичным расходам.
Расходы (затраты) по абонентной плате определяются в зависимости от количества телефонов, радиоточек в больничной организации и размера абонентной платы на начало года. Расходы (затраты) на оплату за переговоры как внутригородские, так и междугородные при планировании исчисляются исходя из количества часов переговоров, сложившихся по динамике за ряд предшествующих лет, и стоимости часа переговоров, действующей на начало года.
Для использования указанных данных при планировании расходов по указанной подстатье следует вести накопительные данные по количеству часов произведенных переговоров по каждому структурному подразделению. Указанные данные используются для анализа расходов на оплату за переговоры по каждому структурному подразделению больничной организации и контроля их эффективности.
Расчет расходов (затрат) на оплату услуг связи, включаемых в нормативную и плановую себестоимость медицинской помощи, производится по форме, приведенной согласно приложению 65 к Инструкции.
Расходы (затраты) на услуги связи, выполняемые сторонними организациями по договорам, включаются в нормативную и плановую себестоимость медицинской помощи в пределах сумм, предусмотренных договором, составляются по форме, приведенной согласно приложению 66 к Инструкции.
Свод расходов (затрат) на оплату услуг связи, включаемых в нормативную и плантовую себестоимость медицинской помощи, производится по форме расчета, приведенной согласно приложению 67 к Инструкции.
Завдання
Произвести расчет месячной заработной платы.
Врач-терапевт, имеет вторую квалификационную категорию и стаж работы по специальности 5 лет, объем работы - одна ставка.
Установлено по приказу:
- надбавка за сложность и напряженность труда в размере 30 %.
Рішення:
Тарифная ставка 1-го разряда: 77 000 руб.
Тарифная ставка (оклад) врача-терапевта, имеющего вторую квалификационную категорию, по Единой тарифной сетке, составит - 14 разряд, тарифный коэффициент 5,8, следовательно, оклад при объеме работы одна ставка равен:
77 000 руб. × 5,8 = 446600 руб.
Надбавка за сложность и напряженность труда в размере 30 %:
446600 руб. × 30 / 100 = 133980 руб.
Надбавка за стаж работы по специальности 5 лет (в размере 10 процентов от минимальной заработной платы за первые три года работы и по 10 процентов минимальной заработной платы за каждые последующие два года непрерывной работы, следовательно, 30 %):
446600 руб. × 30 / 100 = 133980 руб.
Итого расчет месячной заработной платы:
446600 руб. + 133980 руб. + 133980 руб. = 714560 руб.
Список використаних джерел
Заєць, Н.Є. Державний бюджет: навч. посібник / Н.Є. Заяц, Л.А. Ханкевич; Под общ. ред. М.І. Ткачук. - Мінськ: Обчислюємо. шк., 1995. - 240 с.
Сорокіна, Т.В. Державний бюджет: навч. посібник для установ, обеспеч. отримання вищ. освіти за спец. "Финансы и кредит" / Т. В. Сорокина. - Мінськ: БГЕУ, 2003. - 289 с.
Закон Республіки Білорусь від 13 листопада 2008 р. № 450-З «Про республіканський бюджет на 2009 рік» / / Зареєстровано в Національному реєстрі правових актів Республіки Білорусь 14 листопада 2008 № 2 / 1546.
Матяс, О.М. Окремі проблеми формування та виконання бюджету РБ / А. М. Матяс / / Білоруський банківський бюлетень. - 2003. - № 39 (242). - C. 44-46.
Електронний ресурс Міністерства фінансів Республіки Білорусь [Електронний ресурс]. - 2009. - Режим доступу: www.minfin.gov.by. - Дата доступу: 01.08.2009.