Міністерство освіти і науки України
Севастопольський національний технічний університет
Факультет Економіки та менеджменту
Кафедра Облік і аудит
Науковий реферат
«Проблеми визнання основних засобів у бухгалтерському і податковому обліку»
Виконала: Блідих Н.А.
Науковий керівник:
Ст. викладач Кузнєцова О.В.
Севастополь
2010
Зміст
Введення
1. Економічна сутність і класифікація основних засобів
2. Критерії віднесення активу до основного засобу
3. Проблеми визнання основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Основні засоби - це сукупність засобів праці, матеріально-майнових цінностей, що функціонують у натуральній формі як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничій сфері, вартістю понад 15 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян за ціною придбання і терміном служби більше одного року.
Будь-який об'єкт бухгалтерського обліку (у тому числі основні засоби), придбаний підприємством, повинен бути відображений в обліку. Проте перш ніж приступити до безпосереднього обліку, необхідно визначити етапи визнання, здійснити класифікацію і первинну оцінку. Точне визнання, правильна класифікація і достовірна оцінка - запорука точного, правильного та достовірного обліку.
Етап зізнань є важливим тому, що визначає набір критеріїв, які використовуються при вирішенні питання про включення статті, що потрапляє під визначення активу, у фінансову звітність. Цим пояснюється актуальність обраної теми наукового реферату.
Вивченню питань, пов'язаних з проблемами визнання основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку присвячені багато робіт вітчизняних та зарубіжних авторів, у тому числі С. Голов, В. Костюченко, Я.І. Соколов, І. Кравченко, Л. Кулікова, Г. Ямборко, Ф. Бутинец, С. Грей, Б. Нідлз, Р. Ентоні, Дж. Рис, М. Перера, М.Ф. Ван Бреда, М.Р. Метьюс, та інших.
Якщо розглядати основні засоби, як елемент фінансової звітності, необхідно виділити певні критерії. До них відносяться критерії, які дозволяють виділити основні засоби серед інших об'єктів. Тому об'єктом дослідження є основні засоби як складова частина активів підприємства.
Метою даної роботи є вивчення проблем, пов'язаних з визнанням основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку, а також пропозиція можливих шляхів їх вирішення.
Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:
- Визначити економічну сутність основних засобів;
- Вивчити класифікацію основних засобів;
- Розглянути критерії віднесення активу до основного засобу;
- Виявити проблеми визнання;
- Запропонувати шляхи вирішення виявлених проблем
У першому розділі розглядається економічна сутність та класифікація основних засобів, як у бухгалтерському, так і в податковому обліку. Другий розділ присвячено визначенню критеріїв, згідно з якими актив визнається основним засобом. У третьому розділі відображаються проблеми визнання основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку. Незважаючи на те, що дана тема розглядається багатьма авторами, тим не менш, вона залишається дискусійною і до кінця не вирішеною. Це викликано термінологічними суперечностями у законодавстві.
Таким чином, рішення проблем, виявлених при дослідженні даної теми, можливо лише на законодавчому рівні.
Економічна сутність і класифікація основних засобів
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік)
Об'єктами основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, в результаті чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс-певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, контрольована підприємством.
Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різний термін корисного використання, то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Це важливо для обліку устаткування і транспортних засобів, частини (деталі) яких можуть враховуватися окремо, і особливо важливо для будинків і приміщень, які постійно перебудовуються, поліпшуються, переобладнуються
Вкладення в довгостроково використовуване майно складають чималу, а в багатьох випадках переважну частину інвестицій. І хоча основні засоби належать до найменш ліквідної частини активів, питання їх реалізації істотні для фінансового маневрування підприємств. Управління основними засобами тісно пов'язане з управлінням інвестуванням, що займає важливе місце в менеджменті. Успішне вирішення завдань управління основними засобами та обгрунтування інвестиційної політики в їх частини потребує ефективного обліку та різностороннього використання наданої інформації. Основними завданнями обліку основних засобів є:
правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття та переміщення основних засобів; контроль за їх наявністю і збереженням у місцях експлуатації;
визначення витрат на ремонт і контроль за раціональним використанням коштів, виділених для цієї мети;
виявлення невикористовуваних об'єктів;
контроль за ефективністю використання, пошуки резервів підвищення ефективності роботи машин, обладнання;
оперативне забезпечення необхідною інформацією керівництва про стан основних засобів шляхом автоматизації обліково-обчислювальних робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки
В організації правильного обліку основних засобів головною є їх науково обгрунтована класифікація за найважливішим економічним і технічним ознаками.
1) за належністю: власні та орендовані
2) за ступенем використання у виробничій та господарської діяльності: діючі, що перебувають в запасі і на консервації, не задіяні
3) за галузями народного господарства: основні засоби промисловості, сільського господарства, транспорту, торгівлі
4) за функціональним призначенням: виробничі, невиробничі
5) по натуральному складу: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення землі, будівлі, споруди, машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти та прилади, робочий і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби.
П (С) БО7 "Основні засоби» передбачає такі групи основних засобів, однакові за технічними характеристиками, призначенням і способом використання:
1) земельні ділянки;
2) капітальні витрати на поліпшення земель;
3) будівлі, споруди та передавальні пристрої;
4) машини та обладнання;
5) транспортні засоби;
6) інструменти, прилади, інвентар
7) робоча і продуктивна худоба;
8) багаторічні насадження;
9) інші основні засоби;
Земельні ділянки. Поняття земельної ділянки законодавством не визначено. Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України всі землі за цільовим призначенням поділяються на:
землі сільськогосподарського призначення;
землі населених пунктів;
землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони;
землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
землі лісового фонду;
землі водного фонду; землі запасу;
Капітальні витрати на поліпшення земель. До таких витрат належать меліоративні (осушувальні) та іригаційні роботи, антіерозіонние заходи (терасування, зміна рельєфу ярів і т.п).
Будинки - архітектурно-будівельні об'єкти, призначення яких-створення умов для праці, проживання, обслуговування населення та зберігання матеріальних цінностей. Інвентарним об'єктом за вказаною класу є кожна відокремлена будівля, яке має замість конструктивних основних частин стіни і дах. Якщо будівлі примикають один до одного і мають загальну стіну, але кожне з них являє собою самостійне конструктивне ціле, вони вважаються окремими інвентарними об'єктами.
Надвірні будівлі, і інші надвірні споруди, що обслуговують будівлю складають разом з ним один інвентарний об'єкт.
Зовнішні прибудови до будівлі, що мають самостійне господарське значення, окремо розташовані будинки котельних, а також капітальні надвірні споруди є самостійними інвентарними об'єктами.
До складу будинку входять усі комунікації всередині будівлі, необхідні для його експлуатації.
Фундаменти під великогабаритне устаткування, споруджені одночасно з будівництвом будівлі, входять до складу будівлі. Фундаменти під всякого роду об'єктами, навіть якщо вони розташовані всередині будівлі, належать до тих інвентарними об'єктами, яким вони служать.
Споруди інженерно-будівельні об'єкти, призначення яких-створення умов, необхідних для здійснення процесу виробництва або забезпечення досягнення невиробничих цілей шляхом виконання тих чи інших технічних функцій, не пов'язаних зі зміною предмета праці. Інвентарним об'єктом за даним класу вважається кожна окрема споруда з усіма пристроями, складовими з ним одне ціле. Інвентарним об'єктом щодо електричних ліній вважається лінія від розподільного пристрою електростанції чи від клем генераторів до розподільних пристроїв приймальних підстанцій і від підстанцій до фідерних та інших службових приміщень.
Самостійними інвентарними об'єктами вважаються трубопроводи, які не є частиною будь-якої машини, будівлі або споруди, але мають самостійне значення.
Машини та обладнання. Машини-технічні пристрої, за допомогою яких при виконанні певних операцій технологічного процесу здійснюється перетворення енергії, матеріалів та інформації для отримання необхідного корисного результату. У цьому значенні цей термін сприймається досить однозначно і не потребує будь-яких уточнень.
Обладнання - пристрої, що виробляють або перетворюють енергії., Матеріали та інформацію. Інвентарним об'єктом за типом «устаткування» є кожна окрема машина, включаючи що входять до її складу пристосування та приладдя, стаціонарно встановлені прилади, інструменти, електрообладнання, в тому числі пристрої для її підключення до мережі енергопостачання, а також індивідуальне огородження і фундамент. При віднесенні інвентарних об'єктів до того чи іншого класу необхідно приймати до уваги, крім конструктивних ознак, основне призначення обладнання. Так, наприклад, до класу «енергетичного устаткування» належать пристрої, що виробляють або перетворюють теплову й електричну енергію, а також машини-двигуни, перетворення енергії будь-якого виду в механічну, тобто в енергію руху.
Машини та обладнання класифікується за функціональним принципом і за галузями виробництва:
-Машини сільськогосподарські і лісогосподарські;
-Верстати;
-Машини для металургійної промисловості;
-Машини для гірничодобувної промисловості;
-Машини для обробки харчових продуктів;
-Машини для виробництва текстильних виробів;
-Машини для виробництва паперу і картону;
-Двигуни, генератори і трансформатори електричні;
-Прилади для розподілу електроенергії та управляє обладнання;
-Обладнання медичне, хірургічне та ортопедичне;
-Прилади та пристрої для вимірювання, перевірки, випробувань та управління судами, літальними апаратами та для інших цілей
Транспортні засоби - засоби, призначені для перевезення людей або вантажів, а також встановлених на них обладнання чи механізмів. До цієї групи відносять: автотранспорт, суду, залізничний транспорт, апарати літальні, веломототранспорт, електротранспорт виробничий підлоговий безрейковий.
До автотранспорту, крім автомобілів, автобусів і тролейбусів, відносяться корпусу та причепи автомобілів, обладнання автомобільне, автофургони, тягачі, самоскиди, автокрани, автобурові.
До судам, крім різних видів безпосередньо суден, належать платформи морські, конструкції плавучі.
До залізничного транспорту, крім локомотивів, вагонів, відносяться вузли та деталі до залізничних і трамвайних локомотивів і рухомого складу, обладнання та матеріали для шляхів, включаючи кріпильні вироби а арматуру, обладнання механічне, сигналізації та забезпечення безпеки контролю за рухом.
До літальним повітряним і космічним літальним апаратам належать самі апарати, а також обладнання злітно-посадкове, тренажери авіаційні наземні для цивільної і транспортної авіації, планери, аеростати, дельтаплани, вертольоти, літаки, ракетоносії, літаки.
Інструменти - предмети ручної праці або механізм машин для здійснення різних видів робіт. Інструменти поділяються на: ріжучі, що давлять, шліфуючі, ударні, вимірювальні, інші. Прилади-засоби вимірювання, аналізу, обробки та надання інформації, пристрої регулювання, автоматичні й автоматизовані системи управління. Інвентар-сукупність різних предметів господарського вжитку й виробничого призначення.
Робоча і продуктивна худоба. Продуктивна худоба-худоба, що використовується в процесі виробництва природним чином, а також тварини, які не є продукцією і використовуються для виробництва продукції: самці-виробники і самки-годувальниці, а також худоба молочного, вовняного стада.
Багаторічні насадження - рослини, що використовуються в процесі виробництва, для здачі в оренду або в соціально-культурних цілях. Їх класифікують на насадження: ботанічних садів, захисні, декоративні, продуктивні.
Інші основні засоби. До них відносяться основні засоби, які не враховуються на субрахунках 101-108 рахунка 10 «Основні засоби». Підприємство має право прийняти самостійне рішення, які основні засоби відносити до цієї групи. Наприклад, це може бути облік меблів, офісного обладнання, інформаційних систем, а також побутових електромеханічних приладів.
У податковому обліку класифікація основних фондів трактується наступним чином:
Група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.
Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них.
Група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.
Група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Е. Хендріксен, М. Ван Бреда мають свою класифікацію основних засобів. Вони відзначають, що хоча в цілому активи мають кілька загальних характеристик, будівлі та споруди відрізняються за певних ознаками:
будівлі та споруди - матеріальні товари, призначені для виробництва інших товарів чи надання послуг фірмі і її клієнтам у процесі нормального процесу виробництва;
вони мають обмежений термін служби, після закінчення якого їх ліквідують і списують або змінюють. Цей термін може бути заданий числом років залежно від фізичного та морального старіння елементів активу або бути змінною величиною, яка визначається режимом використання та підтримки;
оцінка будівель і споруд при отриманні законних прав на їх використання визначається не умовами договору, а вартістю інших активів, які їх замінюють;
за своєю суттю це немонетарні активи, вони приносять доходи за рахунок їх використання або продажу послуг, які надаються з їх допомогою, а не внаслідок їх перетворення в гроші;
в цілому послуги цього виду активів надаються протягом періоду, який перевищуються протягом періоду, який перевищує рік чи операційний цикл діяльності підприємства. Однак існують деякі особливості. Наприклад, будівлі і велика частина устаткування не переходять до складу оборотних активів, якщо остаточний термін їх служби стає менше року. Іноді окремі об'єкти можуть мати початковий термін служби, менший, ніж операційний цикл підприємства (наприклад, інструменти) [10, с.231-234].
Таким чином, можна зробити висновок, що існує різновид основних засобів, які вимагають тривалого часу для їх підготовки до використання за призначенням або реалізації. Такі об'єкти відносяться до кваліфікованих активів. До кваліфікованим активів належать будівлі і споруди, які зводяться на замовлення спеціалізованими підприємствами. При формуванні собівартості кваліфікованих активів витрати на сплату відсотків за кредитом, залученим для виготовлення кваліфікованих активів, включають до складу їх первісної вартості.
Критерії віднесення активу до основного засобу
Що стосується основних засобів в цілому, то етап визнання є важливим тому, що визначає набір критеріїв, які використовуються при вирішенні питання про включення статті, що потрапляє під визначення активу, у фінансову звітність. Слід підкреслити, стаття, яка відповідає визначенню активів, може не відповідати критеріям визнання. Правила визнання були розроблені відповідно до потреб бухгалтерів.
Необхідно зауважити, що різні автори пропонували різні набори критеріїв для визнання активів.
Так, В. Кам виділяє чотири критерії:
а) законодавче обгрунтування;
б) використання принципу консерватизму;
в) визначення економічної суті господарської операції чи події;
г) можливість оцінки вартості активу.
Р. Стерлінг висуває шість параметрів:
а) повинен бути встановлений факт існування об'єкта-кандидата на визнання;
б) об'єкт повинен бути економічним ресурсом, тобто обмеженим, і предметом потреби, що визначить ціну;
в) господарюючий суб'єкт повинен контролювати такий об'єкт;
г) величина об'єкта повинна бути нульовий;
д) усі попередні критерії повинні бути виконані на дату складання балансу;
е) повинні бути відповідні емпіричні докази, які дозволили б незалежним і компетентним спостерігачам досягти згоди в питанні про ступінь відповідності всім перерахованим вище критеріям.
Австралійський фонд науково-дослідних робіт з питань бухгалтерського обліку (далі AARF) вважає, що актив слід визнавати у фінансовій звітності тоді і тільки тоді, коли:
існує ймовірність, що втілений в активи потенційний дохід або майбутні економічні вигоди реалізуються;
актив має вартість або іншу цінність, яку можна достовірно визначити.
Товариство бухгалтерів Нової Зеландії висуває такі ж вимоги. Представляє інтерес те, що AARF далі роз'яснює, що ймовірність реалізації потенційного доходу або майбутньої економічної вигоди визнається у разі, якщо такі виникнуть швидше, ніж не виникнуть.
Рада за стандартами бухгалтерського обліку пропонує 4 критерії визнання будь-якого елементу фінансової звітності:
а) визначення (об'єкт відповідає визначенню елементу фінансової звітності);
б) вимірність (має характерний ознака, який можна оцінити з достатнім ступенем достовірності);
в) релевантність (інформація про об'єкт може вплинути на рішення користувачів);
г) надійність (інформація достовірна, її можна перевірити).
Що стосується окремих елементів фінансової звітності, зокрема основних засобів, то тут також виділяють певні критерії. До них відносяться критерії, які дозволять виділити основні засоби серед інших об'єктів. Тому об'єктом дослідження є основні засоби як складова частина активів підприємства.
Слід підкреслити, що з початку ХХ ст. в якості критерію віднесення активів в бухгалтерському обліку часто застосовувалися «наміри керівників», вважаючи, що одна з основних вигод поділу активів на основні й оборотні складається в можливості оцінки на основі цього ліквідності господарюючого суб'єкта [7, c.27-28].
Однак ще до поділу активів на основні й оборотні в бухгалтерському обліку в економічній теорії було здійснено розподіл капіталу на засоби праці, предмети праці і сама праця.
В економічній літературі під основними засобами розуміють засоби праці, які використовуються протягом тривалого часу, при цьому зберігають свою початкову фізичну (натуральну) форму і переносять вартість на виготовлений продукт частинами, протягом декількох виробничих циклів, у міру зносу (фізичного і морального) [ 7.c.5].
Загальноекономічне поняття основних коштів закладено в основу термінів, які використовуються як для бухгалтерського обліку, так і для оподаткування. При цьому в бухгалтерському обліку прийнято вживати термін «основні засоби», а для цілей оподаткування - термін «основні фонди».
Найбільш повно питання визнання основних засобів і критеріїв, за якими слід відносити цінності до основних засобів, досліджувала Л. Куликова у своїй монографії «Облік основних засобів: сучасна концепція і тенденції розвитку». Зокрема, вона розглядає такі критерії віднесення активів до основних засобів: функціональна роль, призначення, сфера діяльності, нерухомість, тривалість користування, матеріальність, вартісної межа [13].
Розглядаючи питання функціональної ролі активів, Л. Кулікова вважає, що не слід обмежувати використання основних засобів лише як засобів праці. З таким твердженням, на мою думку, не можна не погодитися, адже це дозволить віднести до основних засобів об'єкти, які не можуть служити засобом праці в буквальному розумінні. До таких предметів можна віднести предмети господарського інвентарю, багаторічні насадження, земельні ділянки, об'єкти природокористування.
Сутність такого критерію, як призначення активів, полягає в тому, що основні засоби визнаються частиною майна. Цей критерій, який ввів ще А. Сміт, використовується в бухгалтерському обліку багатьох країн.
Третій критерій, який виділяє основні засоби серед інших об'єктів обліку, - сфера їх діяльності. Л. Кулікова зазначає, що К. Маркс критикуючи погляди А. Сміта на основний капітал, вказував, що спорудження, функціонуючи як житловий будинок, зовсім не має форми капіталу. К. Маркс до основного капіталу відносив засоби праці, які функціонують у процесі виробництва, для створення додаткової вартості.
Такий критерій, як тривалість використання, був введений Німецьким торговим кодексом. Більш детально його обгрунтував К. Маркс, який відзначав «... оскільки мова йде про річний виробництві, то тут доводиться брати до уваги, перш за все, лише ті частини основного капіталу, тривалість життя яких складає більше одного року». Критерій тривалості використання активів підприємства у виробничій діяльності дає можливість розділити їх на основні засоби та кошти в обігу. В економічній літературі цей критерій трактується неоднозначно. Так, А. Кальмес вважав, що до основних засобів слід відносити лише ті активи, які служать більше року. Але цікаво відзначити, що з такою позицією не погоджується професор В. Стоцький. Він зазначав, що всі кошти, які переносять вартість на створюваний продукт частинами, повинні ставитися до основних, незалежно від терміну їх використання.
На думку, Л. Куликової, тривалість використання має бути одним з основних критеріїв визнання основних засобів. Оскільки економічні вигоди від використання основних засобів підприємство одержує протягом тривалого періоду, то витрати, пов'язані з придбанням основних засобів, слід списувати протягом циклу, який перевищує один рік. З такою думкою важко не погодитися, адже тут слід спиратися на один з принципів бухгалтерського обліку, згідно з яким для визначення фінансового результату необхідно порівняти доходи з витратами, які були понесені для отримання цих доходів.
Наступним критерієм віднесення об'єктів до основних засобів Л. Кулікова називає матеріальність. Наявність фізичної форми для віднесення активу до основного засобу визнають більшість наукових працівників.
Так, автори книги «Введення в бухгалтерську справу», розділяючи активи на фіксовані й оборотні, підкреслюють, що матеріальні фіксовані активи - це активи, до яких можна доторкнутися. Нематеріальними фіксованими активами називають активи, які не існують у фізичному розумінні, наприклад патенти або торгові марки. Крім того, вони відзначають, що інвестиції також можуть бути фіксованими.
Аналогічної думки дотримуються Р. Ентоні та Дж. Рис. Довгострокові активи вони поділяють на матеріальні активи (активи, які мають фізичний стан, і нематеріальні активи - активи, які не мають фізичної суті) [11. C.47].
На думку Л. Куликової, основні засоби мають ряд ознак, які відрізняють їх від нематеріальних активів і фінансових вкладень. У зв'язку з цим довгострокові активи можуть бути розділені на матеріальні, до складу яких входять основні засоби, нематеріальні та фінансові.
Однак з таким критерієм віднесення активу до основного засобу, як «фізична форма», погоджуються не всі науковці. Наприклад, Я. Соколов стверджує, що включення до складу основних засобів тільки матеріальних цінностей є помилковим. На його думку, кошти можуть бути структуровані таким чином:
капітал, вкладений у своє підприємство, який включає матеріальні (тілесні) і нематеріальні (безтілесні) цінності;
капітал, вкладений в інше підприємство (фінансове вкладення).
Наступним критерієм основних засобів Л. Кулікова називає вартісної межа. У міжнародних стандартах фінансової звітності такий критерій не використовується. Проте деякі країни, зокрема Російська Федерація, застосовують цей критерій. На думку Л. Куликової, вартісної критерій віднесення основних засобів до основних має ряд істотних недоліків. Тому вартісної межі не повинен бути визначальним критерієм, оскільки він залежить від інфляційних змін в економіці.
На мою думку, повністю цей критерій ігнорувати не варто, оскільки всі засоби праці з незначною вартістю, однак з терміном дії більше одного року, потрібно було б віднести до категорії основних засобів. Тому вартісної межа віднесення об'єктів обліку до основних або оборотним повинен бути елементом облікової політики підприємства і самостійно визначатися його керівництвом.
3. Проблеми визнання основних засобів у податковому і бухгалтерському обліку
Термін «визнання» зустрічається в деяких національних положеннях бухгалтерського обліку, проте його визначення не наведено ні в стандартах, ні в інших документах з бухгалтерського обліку. Тому в такій ситуації доцільно скористатися параграфарамі 82-84 Концептуальної основи складання та подання фінансових звітів - документом, прийнятим Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, який покладений в основу всіх міжнародних стандартів фінансової звітності. Відповідно до пункту 82: «визнання - це процес включення до балансу або звіт про прибутки та збитки статті, яка відповідає визначенню елемента та критеріям визнання, наведеним у« параграфі 83 ». У параграфі 83 наведено такі критерії: «існує ймовірність надходження в підприємство або вибуття з нього будь-якої майбутньої економічної вигоди, пов'язаної зі статтею; стаття має собівартість чи вартість, яка може бути достовірно визначена» [6, с.90].
Отже, визнання - це процедура стандартна або обов'язкова для всіх без винятку об'єктів обліку.
В Україні критерії визнання для кожного виду об'єктів обліку встановлені національними стандартами бухгалтерського обліку.
Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції у необоротних матеріальні активи, а також розкриття інформація про них у фінансовій звітності визначає Положення бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 27.04 .2000 р. № 92 зі змінами та доповненнями.
П (С) БО визначає основні засоби як матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам йди для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року.
Таким чином, згідно з П (С) БО 7 виділяють кілька критеріїв віднесення об'єктів до основних засобів: об'єкт бухгалтерського обліку повинен бути визнаний активом; використовуватися для чітко визначених цілей; мати очікуваний строк корисного використання більше одного року або операційного циклу; мати фізичну форму - бути матеріальним активом.
Такі критерії відповідають критеріям, наведеним у Міжнародному стандарті фінансової звітності 16 «Основні засоби». Однак існують також деякі відмінності. Так, відповідно до МСФЗ 16 основними засобами вважаються активи, які відповідають таким критеріям:
матеріальність (наявність фізичної форми);
сфера дії (утримуються підприємством для використання в процесі виробництва або для поставки товарів або послуг, для здачі в оренду іншим особам йди для адміністративних цілей);
тривалість очікуваного терміну використання (може використовуватися більше одного облікового періоду).
На відміну від визначення, наведеного в П (С) БО 7 в цьому визначенні немає ніяких «соціально-культурних функцій».
У зв'язку з цим можна зробити висновок, що не всі основні засоби є активами, а витрати на придбання основних засобів, використання яких не призведе до отримання економічної вигоди повинні відображатися у складі витрат періоду придбання. Це підтверджує ще один приклад. Вартість основних засобів, визнаних активами, амортизується, тобто частинами включається в собівартість продукції або відноситься до адміністративних та інших витрат декількох періодів. Така амортизація економічно обгрунтована. Виникає питання, чи є сенс витрачати трудові та матеріальні ресурси на розподіл витрат, які ніколи не приведуть до отримання доходу і які для власників спочатку є саме витратами? До цих пір залишається невирішеним.
Облік основних засобів для потреб оподаткування регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94г. № 334 \ 94-ВР (у редакції від 22.05.97р. № 283 \ 97-ВР) зі змінами та доповненнями (далі-Закон № 283). У цьому Законі зазначено, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, які призначені платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується в зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Необхідно зауважити, Законом № 283 також встановлює певні критерії віднесення об'єктів бухгалтерського обліку до основних фондів (засобів). До таких критеріїв належить матеріальність, тобто наявність фізичної форми, мета придбання об'єктів бухгалтерського обліку - об'єкти повинні бути призначені для використання в господарській діяльності платника податків, термін використання - 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, поступове зменшення вартості таких об'єктів у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Таким чином, одним з основних критеріїв віднесення об'єктів до основних засобів у відповідності з національним законодавством є їх матеріальність, тобто наявність фізичної форми. З цим критерієм необхідно погодитися. Оскільки з розвитком суспільства виникають різні об'єкти обліку, зокрема такі об'єкти обліку, як нематеріальні активи, фінансові активи, їх слід розмежовувати і до основних засобів включати лише матеріальні кошти.
Оскільки для віднесення матеріального об'єкта до основних засобів об'єкт повинен бути визнаний активом, то він може приносити економічні вигоди в майбутньому. У затверджених на сьогодні П (С) БО не наведено поняття «економічна вигода». Для розкриття змісту цього поняття треба керуватися Концептуальною основою МСБО. Відповідно до п.53 Концептуальної основи майбутня економічна вигода - це потенціал, який може сприяти надходженню на підприємство, безпосередньо або оприбутковано, грошових коштів або їх еквівалентів. Відсутність законодавчого визначення поняття «економічна вигода» призводить до непорозумінь і суперечностей, що, у свою чергу, ускладнює бухгалтерський облік основних засобів.
Крім того, виникає питання, в якій послідовності необхідно визнавати основні засоби: спочатку визнавати активом, а потім основним засобом, або навпаки? Тобто чи може виникнути ситуація, коли об'єкт, визнаний основним засобом, не буде визнаний активом. Це питання також залишається неврегульованим.
Як П (С) БО 7 «Основні засоби», так і Закон № 283 встановлюють такий критерій віднесення об'єктів до основних засобів, як тривалість використання. Однак якщо Закон встановлює його межа протягом 365 календарних днів, то П (С) БО 7 допускає випадки, коли об'єкт з очікуваним терміном використання більше одного року не є основним засобом. Такі випадки мають місце, якщо тривалість операційного циклу підприємства перевищує один рік. Проведені розбіжності вказують на недосконалість законодавчої нормативної бази з питань обліку основних засобів. Тому для більш точного обліку і порівнянності показників звітності за основними засобами необхідно розробити єдині критерії щодо тривалості їх використання.
В Україні такий критерій на законодавчому рівні не встановлено. Проте відповідно до П (С) БО 7 підприємства можуть самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, які входять до складу малоцінних необоротних активів. Це, на мою думку, є позитивним моментом, оскільки в сучасних умовах нестабільності національної економіки вартісної критерій буде тільки заважати розвитку бухгалтерського обліку. Необхідно зауважити, що вартісної межа, за яким слід відносити об'єкти бухгалтерського обліку до основних засобів, повинен визначатися виключно підприємством на рівні облікової політики.
Крім того, слід звернути увагу на такий критерій, як оборотність активів. Так, в Балансі підприємства основні кошти в інші необоротні матеріальні активи відображаються в розділі 1 «Необоротні активи», тобто передбачений такий критерій віднесення об'єктів до основних засобів, як оборотність.
Слід зазначити, що введення П (С) БО терміна «необоротні активи» і назва в Балансі розділу 1 «Необоротні активи» є некоректними, оскільки вони не відображають реальної суті економічних явищ.
Оборотні активи в процесі виробництва свою вартість одноразово передають на створену продукцію в межах одного операційного циклу.
Необоротні активи, навпаки, використовуються в процесі виробництва тривалий час і свою вартість поступово переносять на створений за допомогою них продукт. Вартість необоротних активів відшкодовується в міру реалізації продукції, виручка від якої включає частину вартості необоротних активів. Тобто необоротні активи в процесі виробництва також обертаються, однак проміжок часу, протягом якого вони обертаються перевищує один операційний цикл підприємства. Таким чином, необоротні та оборотні активи у процесі використання перебувають в обігу, і тільки порядок їх відображення неоднаковий.
Висновок
Виконавши дану наукову роботу, можна зробити висновок, що поставлена мета була досягнута. Для досягнення цієї мети були виконані завдання, перераховані у введенні, тобто була розглянута класифікація основних засобів та вивчена їх економічна сутність, також була виявлена основна проблема визнання основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку і можливі шляхи її вирішення.
З наведеного дослідження випливає, що процедура визнання об'єктів обліку, зокрема основних засобів, досить складна і суперечлива. Недоліки національного законодавства у сфері бухгалтерського обліку та оподаткування створюють перешкоди для стандартизації та гармонізації бухгалтерського обліку взагалі та обліку основних засобів зокрема. Тому питання визнання об'єктів основних засобів потребує подальшого дослідження, перш за все в частині поєднання бухгалтерського обліку та обліку потреб оподаткування.
Слід зазначити, що повне об'єднання методик бухгалтерського та податкового обліку взагалі неможливо, оскільки вони мають різні цілі. Метою бухгалтерського обліку є надання достовірної інформації та фінансовий стан підприємства для потенційного інвестора. Податковий облік виконує фіскальні і регуляторні функції в інтересах держави. Тому певні розбіжності між цими видами обліку будуть існувати завжди.
В даний час на законодавчому рівні існує низка суперечностей, це твердження стосується проблем визнання основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку. Суть проблеми полягає в тому, що визнання основних засобів по різному трактується в бухгалтерському та податковому обліку. Для вирішення виявлених проблем необхідно законодавче врегулювання цих питань.
Таким чином, реального спрощення обліку основних засобів, на мою думку, можливе лише за умови прийняття на законодавчому рівні даних бухгалтерського учетаза основу при формуванні показників податкового обліку.
Список використаних джерел
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (із змінами та доповненнями) / / Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 40.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затв. наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000г. № 92
Бєлоусов А. Переоцінка ОС: особливості проведення і відображення у бухгалтерському обліку / / Бухгалтерський облік і аудит № 11. - 2001р, с. 15-21.
Голов С, Костюченко В., Кравченко 1., Ямборко Г. Фінансовий облік: Підручник. - К., 2005.
Грей С.Дж., Нідлз Б.Е. Фінансовий облік: глобальний підхід / Пер. з англ. - М., 2006.
Кізо Д.І., Вейгант Дж.Ж., Уорфілд Т.Д. Фннансовий облік. Проміжний рівень: адаптовано з оригінальних текстів 9 - і 10-го вид. - Нью-Йорк: John
Ловінська Л.Г. Оцінка в бухгалтерському обліку: Монографія. - К., 2006.
Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002.
Хендріксен Е.С., Ван Бреда М.Ф. Теорія бухгалтерського обліку / Пер. з англ.; Під. ред. Я.В. Соколова. -М, 1997.
Ентоні Р., Рис Дж. Облік: ситуації і приклади / Пер. з англ.; Під ред. А. М. Петрачкова. - М.. I995 -560 з
Метьюс М.Р., Перера М.Х.Б. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник / Пер. з англ.; Під ред.Я.В. Соколова, І.А. Смірновой.-М., 2000
Куликова Л. Облік основних засобів: сучасна концепція і тенденції розвитку .- Казань, 2001
14. Бутаков А.Я. Облік необортних активів / І. Буфатіна / / ВБУ-2002р-№ 9-С.5-12,
15. Бухгалтерський облік в Україні: навч. Посібник для студентів вузов.-5-е вид., Допю і перераб. За ред. Завгороднього В.П.-К.: А.С.К.., 2001
16. Бухгалтерський облік: Чебанова Н.В., Котенко Л.В.-К.: Студцентр, 2000.-163с.
17. О.І. Коблянська «Фінансовий облік» Київ,, 2003р.
18. Нідлз Б. Принципи бухгалтерського обліку / Б. Нідлз, Х. Андерсон, Д. Колдуелл; Під. Ред. Б.Нідлз-М.: «Фінанси та статистика», 1999.
19. Н.А Каморджанова, І.В. Карташова «Бухгалтерський облік та фінансова звітність» Санкт-Петербург, 2003р