В. В. Ейдінова
Приступаючи до непростої задачі аналізу стилю великого художника, ми спираємося не просто на що стало очевидним для літературної науки сучасності уявлення про те, що автор "овнешняет", "опредмечівает" себе, своє бачення у специфічній для нього стильової формі. Нам важливо, в розвиток ідей М. Бахтіна, Ю. Тинянова, Б. Ейхенбаум, Р. Якобсона, Р. Барта, позначити природу стилю як природу двовимірну (внутрішньо-зовнішню, структурно-пластичну). Будучи внутрішнім, структурним законом поетики творця, стиль, разом з тим, "управляє всіма зовнішніми, видимими, відчутними шарами його поетики, отпечативаясь і поширюючись в них. Він -" є закон, одночасно встановлюється і виконуваний художником "(Ф. Шіллер), який і прихований в глибині тексту, і в той же час відкритий в ньому. Саме ця "двовимірної", "двоступеневий" стилю призводить до дивного, власне-естетичному впливу автора на наше сприйняття, яке відчуває одномоментний ефект і його влади над собою, і свободи в контактах з ним.
Стиль І. Бабеля, при всій його прекрасної відчутності та виразності (його бачиш, чуєш, відчувати!), - Тим не менш, нелегко піддається виявленню його внутрішнього "ядра", а саме, - того "принципу бачення та оформлення" (М. Бахтін), того закону поетики письменника, який, як говорилося, необхідно і направлено "керує" її масивом. Його "непростоту" - укладена в самій сутності бабелівської структурної закономірності, яку складають дві - і різко протистоять, і пов'язані тенденції, - творять найгострішу "Причетність антіномічность" його стилю (1).
З одного боку, - це тенденція "тілесності", "плотскості", що несе характерні для художників "почуття життя" ("почуття сонця") і супроводжує його піднесений стан значущості і краси всього, народженого на Землі. З іншого боку, тут же, поруч, "лягає" - різкій антитезою - інша стильова бабелевскіх тенденція - тенденція "рассекновеній", "раз'ятій" і "розломів", пафос якої - атмосфера руйнується, ламаються на наших очах життя, що виражається в "Конармії "надзвичайно сильно, з тією" жахливою силою ", про яку говорить - всередині її тексту - автор. Активізація в повісті саме цієї стильової лінії (при постійному, але як би "стискається" присутності лінії "тілесності і повноти") - наводить до осмислення структури стилю Бабеля як структури розсічення і раз'ятія цілого, яка відкриває процес руйнування, розтоптуванні, розлому живого життя. У результаті спрямованої і потужної роботи цієї домінуючої сторони стилю митця, його структура сприймається як структура "осколків", "частин", "шматків", "кутів", і цей "осколковий" стіль1, оголюючись в особах, словах, жестах, станах, ситуаціях, - творить граничну за своєю трагічною насиченості картину світу в "Конармії" (2).
Великий стиль, як правило, "дає" ключ для свого прочитання. Важливо підкреслити, що принципові для Бабеля "стильові формули" (він словом "вимовляє" себе, будує не тільки об'єкт свого зображення, а й спосіб, закон конструювання його світу - стильової закон) - накопичувалися і в конармейском "Щоденнику", і в " Планах і начерках "до" Конармії ". Вже там художник існував у тій самій необхідної йому стильової формі, яка постане (тільки без безпосередніх авторських "вторгнень") в "Конармії". Вже тут лінія "розлому" і "розсічення", рухаючись поруч з лінією "тілесності", "повноти" і "цілісності", остродраматічно сполучається з нею, відкриваючи своє переважне і згубний вплив на початок протилежне, що проявляється в цілому ряді бабелевскіх "стильових ключів ", постають як би моделлю стилю митця і втіленого в ньому зору.
Ось низка цих словесних "стильових формул" Бабеля, якими прошитий весь текст його "Щоденника" і які далі будуть пронизувати "Конармия", - вони шикуються в парні зчеплення - антитези, які виражають і сутність його "двоскладних" стилю, та сконцентрована в ньому складне - світле, високе, і одночасно - найтрагічніша ставлення до реальності. Це і ліси, чудові старовинні ліси <...>, вирубані для військових потреб <...> (3), і "взритие дороги, низькі хліба, немає сонця <...>" (I, с.392); і "сестра <...>, дуже російська, ніжна і зламана краса" (I, с.395), і "страшне поле, засіяне порубаними, нелюдська жорстокість, неймовірні рани, переламані черепа, молоді білі голі тіла виблискують на сонці, розкидані записні книжки, листки <...>, Євангелія, тіла в житі "(I, с.398). І ще: "Жахлива подія - розграбування костелу, рвуть ризи, дорогоцінні сяючі матерії роздерті <...>, свічки забрані, ящики виламані, булли викинуті, чудовий храм - 200 років, що він бачив" (I, с.404); "Два голих зарізаних поляка з маленькими особами порізаними - виблискують в житі" (I, с.414); "женуть полонених, їх роздягають, дивна картина, вони роздягаються страшно швидко, мотають головою, все це на сонце <...>" (I, с.416); "<...> вбиваємо, але ще дихаюча село, спокій, луки, маса гусей <...>" (I, с.417); "Чому в мене неминаючий туга? <. ..> Тому що руйнуємо, йдемо, як вихор, як лава, всіма ненавидять, які розлітається життя, я на великому, безперервної панахиді "(I, с.402).
Подібна ж стильова завдання, як ми говорили, вирішується Бабелем і в "Конармії", про що він пише, наприклад, в одному з нарисів до неї: "Про дев'яте Аба - побудувати сцену на відповідності молитви і того, що за стіною" (4 ). При безперервному акцентуванні "насильницької" лінії ("розірваний Трунов", "розрізане вим'я", "ура, розірване вітром", "рот його був розірваний, як губа коня") - особлива експресивна напруженість цих стильових бабелевскіх "знаків" виникає якраз завдяки того, що вони створюються в "парах" з протистоять їм "знаками"-сигналами. Це - "зім'ятий місто" - і тут же - "чарівна і мудре життя пана Аполека"; це - "здихаючі тварина", "знесилена кінь" - і поруч - "вміла сила, яка захлиналася від цього сивого квітучого й бадьоро Ромео" (5 ). І ще - зовсім близько і сплетення (що відрізняє "Конармия" від "Щоденника") - обидва стильових плану - в їх парадоксальному поєднанні: "Помаранчеве сонце котиться по небу, як відрубана голова <...> Запах вчорашньої крові і вбитих коней капає у вечірню прохолоду "(II, с.6). Або: "Все вбито тишею, і тільки місяць, обхопивши синіми руками свою круглу, що блищать, нескінченну голову, гуляща під вікном <...> Начдив шість сниться мені. Він женеться на важкому жеребці за комбригом і всаджує йому дві кулі в очі" (II, с.7). І ще: "<...> під чорною пристрастю неба переливається алея. Спраглі троянди колишатся у темряві. Зелені блискавки палають в банях. Роздягнений труп валяється під схилом. І мертвий блиск струмує по мертвим ніг, що стирчить нарізно "(II, с. 9); "Трунов був уже поранений в голову в цей ранок, голова його була обмотана ганчіркою, кров стікала з неї, як дощ зі скирти" (II, с.92). І нарешті: "Село пливла і розпухає, багряна глина текла з її нудних ран. Перша зірка блиснула наді мною і впала в хмари. Дощ стьобнув верби і знесилів. Вечір злетів до неба, як зграя птахів, і темрява наділа на мене мокрий свій вінець . Я знемігся і, згорблений під могильної короною, пішов уперед, вимолюючи у долі найпростіше з умінь - уміння убити людину "(II. с.124).
Громадяться і стикаючись в тексті "Конармії", стильові бабелевскіх антиномії створюють ефект затриманого руху. Намітили, - воно переривається, утворивши конфлікт, - не розвиває його, наповнившись протистояннями, - не знімає їх. Особливість ця, будучи наслідком стилю Бабеля (поєднати - і розсікти, згуртувати - і роздробити!), Призводить до своєрідних малим "рухам-зупинок": до замовкає речі, що застигає жесту, що переривається кроку, що виникає і нереалізующемуся дії ... Подібна спрямованість усього масиву тексту ("вперед - назад") проявляється на різних рівнях і в різних шарах бабелівської поетики. Цілісна картина світу обертається, як зазначалося, його "шматками", "частинами", "залишками", "осколками", що ми бачимо, в першу чергу, в слові художника, з його основним мотивом - мотивом дроблення і дискретності ("краю походу ";" хвости возів, забитих ганчір'ям ";" клапті юнацьких солом'яних волосся ";" смуги рваного м'яса "," уривки жіночих шуб ";" людський кал і черепки потаємної посуду ";" сторінки "Пісні пісень" і "револьверні патрони" і т.д.).
Лінія розірваності живого, цілісного світу, яка домінує в "Конармії", виявляється і в хронотопіческой її сфері, де сполучається безліч окремих просторових і часових "точок" (день, ніч, полудень, вечір; містечко, станиця, курган, костел, синагога, могильний камінь). Нарешті, трагічний процес "розсічення тіла життя", яким наповнена повість Бабеля, відкривається і в її сюжеті - дробовому, "кусковому", вмонтовуючи різнорідні, часто - епатують-контрастні репліки, епізоди, стану ("Не дотримуватися безперервності в оповіданні, - писав Бабель в "начерки" до "Конармії", думаючи над ладом потрібної йому форми, - <...> голови: Прищепа, Стара, молитва, свиня. - Іда Аронівна. Згвалтування. - Синагога "(6)).
Пронизує всі грані поетики "Конармії" "рух-недвіженіе", засноване на стильовому принципі зламів і зрушень, - характеризується і специфічним його пристроєм, в основі якого лежить вертикаль ("верх-" низ "," небо-земля "(7)) , причому домінує тут динаміка різка, жорстка, з відтінком аварії та катастрофи ("падає", "котиться", "палає", "всаджує", "кидається", "лютішає", "стягує", "насувається" і т.д .). Вертикаль "небо-земля" може бути і застиглою, "скам'янілою" - у буквальному й переносному значенні цих слів (образи "колон", "куполів", "веж", "завмерли променів", "повітряних стовпів", " срібних шнурів, звішуються на землю "," чорних водоростей неба "; - і поряд:" шибениць "," голих мертвих дерев "," милиць поранених "," неживих рук, що впали на стіл "," чавунних ніг Ескадронній дами <.. .>"). Образ "неба-землі" знаходить у Бабеля і зримо деформований характер, що ми бачимо в мотиві придушення і руйнування, супроводжує опозицію "небесне - земне" ("придавлюючи зірки", "задубів живий і темний сад", " голий блиск місяця лився на обгорілий місто "," тьма насувалася на нас всі гущі "," голос, задавлений темрявою ")." Земні ", людські дії (про що говорилося в іншому зв'язку) найбільше виявляються, як ламають, крушать світ ( "розрізав", "розсік", "зім'яв", "страта", "вистрілив у рот", "потоптав", "порубав", "тріснула", "потекла"). Звідси, "рух-руйнування" обертається чином "антідвіженія ", з його звучанням життя як -" безмовності "і" порожнечі ".
Образ шляху - лінійного, витягнутого простору - теж представлений у "Конармії" "розщепленим", розчленованим на поздовжні частини - "платівки", "нитки", "струменя", "струни", "лінії", "жили". Акцент на "розбитості" і неясності дороги посилюється тут постійно виникають мотивом "раптом", мотивом раптовості, реалізованим - найчастіше - відповідним дієслівним поряд, семантика якого - стислість і уривчастість шляху ("луснути", "схлипнути", "взвізгнуть", " стиснутися "," здригнутися "," задихнутися "," кинутися "," вискочити "тощо).
Вказівки на подібний - "динамічно-застигає", "динамічно-статуарних" принцип побудови поетики, що випливає з бабелевскіх стилю, де тенденція руйнування і розлому виявляється підкреслено інтенсивної, - теж рассосредоточени в тексті "Конармії". Автор постійно фіксує увагу на окремих "складових", "одиницях", "випадках", супроводжуваних жорстокої і - більше того - агресивної тональністю ("черепки посуду", "розрізані навпіл ікони", "вирвана борода", "роздавлений гнотик", " роздряпала обличчя "," мати в революції - епізод "і т.д.) 1.
Нарешті, принцип "розсічення" і "дроблення", настільки істотне в разносоставном, антіномічном стилі Бабеля, - народжує і таке характерне його прояв, як мотив "сплутаності", "кружляння", "вигину", "плутанія", який включається в образ зупиненого руху. Постійно формуючись у тексті "Конармії", він же "виконує" роль бабелевскіх словесних стильових знаків: "петляли і описували круги"; "зірка плутали", "загнаний в кімнату", "виїхали на зоране поле без дороги", "кола польського розгрому ". І ще: "Волинь вповзає на барвисті пагорби і ослабленими руками плутається в густих заростях хмелю"; "Збруч шумить і закручує кам'янисті вузли своїх порогів"; "ми крутимося по гучних будівлі з спливають воском у руках <...> ми кружляли і шукаємо "(II, с.10);" я кружляю по Житомиру і шукаю боязкою зірки "(II, с.29); "<...> ми залишилися одні й до вечора моталися між вогневих степів" (II, с.45 ); "обоз тягуче кружляв по Бродському шляху" (II, с.84); "війська наші здригнулися і перемішалися" (II, с.128).
Отже, "розсипана" і "спутана" структура "Конармії", що випливає із закону гротескної антиномії ("гротескної алогізаціі" - М. Бахтін), виявляється наповненою специфічної художньої змістовністю. Вона сприймається (особливо в контексті прози А. Платонова, Л. Добичина, Б. Пільняка, Ю. Тинянова, Д. Хармса) як концепція понівеченого, зламаного, деформованого світу. Миру, де, при порушенні усталених, старих зв'язків, - нові постають як помилкові і аномальні - вони будують "перевернутий", абсурдний світ, "світ навпаки", "антисвіт" ("січний дощ", "понівечений містечко", "станула особи "," опалена земля "). У результаті, в "Конармії" конструюється картина, найнапруженіший тон якої (він посилюється тенденцією живого життя - природи, духовності - придушуваними в тексті книги) висловлює безмірне, апокаліптичне потрясіння, відчуття катастрофи, стан "предконца" ("серце моє, обагрене вбивством, скрипіло і текло "- II. с.34). У кричущих рассекновеніях і розломи живого світу, в "парадоксальному обіймах" контрастних ліній, що складаються бабелевскіх стиль, - зосереджений пафос тривоги та попередження (самим стилем!) Про небезпеку. Попередження - ще тоді (у 1923 - 1924 роках!) - Про насильство і агресії, принесеними війною і несумісними для Бабеля з необхідною йому ідеєю "людяною революції" (невипадково один з ключових образів повісті - це образ "рук, що розтинають всесвіт").
Багаті естетичні витоки "Конармії" (російська і французька літературна класика, література Ренесансу - Рабле, Данте; єврейська культура; авангардистська, зокрема, - абсурдистська проза XX століття) - проливають світло не тільки на неодновимірне склад стилю Бабеля і на його структурну закономірність ( творення-руйнування). Стиль Бабеля, з його вражаючим за своєю силою контрапунктическим ядром, говорить про нього як про оригінального митця 20-х років, що поклала початок "російській літературі" абсурду ", чия поетика парадоксів і деформацій будувала - багатьма стильовими шляхами - образ руйнується, анормального, абсурдного світу.
Список літератури
1. Видима антіномічность різного типу - це властивість стилю митців саме XХ століття, з їх спрямованістю до форм новим - складним, змішаним, синтетичним, підкреслено авангардним, здатним розкрити образ зрушивши, зміщеною, "наоборотной" реальності. Див: Ейдінова В. Дуалістична природа стилю О. Мандельштама (проза поета); Пресняков О. Від особистості автора до його стильової структурі / / XX століття. Література. Стиль (стильові закономірності російської літератури XX століття. 1900 - 1930 рр..). Вип.1. Єкатеринбург, 1994.
2. Деяке наближення до природи стилю Бабеля (і до його подвійній суті, і до його дробовому характером) ми знаходимо в роботах Вяч. Полонського ("книга, де живуть поряд, зрідка стикаючись і як би застигаючи в цьому протиприродній сплетенні - два світи"), А. Воронского ("Конармія" як "згаслий багаття", "під попелом - гарячі вугілля"); Л. Поляк ("світ Бабеля - світ розсипаних речей"); М. Драгомирецький ("в" Конармії "намічено протиріччя, яке тільки називається і немов би застигає"); Г. Білої ("У багатоголоссі його прози - нерозривна єдність патетики і скорботи, лірики та іронії, любов і ненависть ").
3. Бабель І. Щоденник (конармейскій) / / Бабель І. Тв.: У 2 т. М., 1992. Т.I. С.384. Надалі в тексті статті вказуються тому і сторінки цього видання.
4. Бабель І. З планів і начерків до "Конармії" / / З творчої спадщини радянських письменників: Літературна спадщина. М., 1965. Т.74. С.496.
5. Бабель І. Конармия / / Бабель І. Тв.: У 2 т. М., 1992. Т.II. С.16. Надалі в тексті статті вказуються тому і сторінки цього видання.
6. Літературна спадщина. Указ. соч. С.495.
7. Див: Малкова В. Образ руху в прозі І. Бабеля ("Конармія") / / Тези Всеросійської наукової студентської конференції. Новосибірськ, 1991.
Примітки
1 Дані ключові стильові моменти (окремість, осколково!) Теж шикувалися в матеріалах до "Конармії" (і в "Щоденнику", і в "начерки"): "Передати дух зруйнованого Люшнева"; "Куртку Івана заливає кров - описати пораненого"; "Історія з євреєм, якому поляки запускали під нігті шпильки, збожеволілі люди"; "розповідь про Левка, про те, як він батоги сусіда Степана, ображає населення". Або: "опис бою: пил, сонце, деталі, подробиці, потім у нас на тачанці - мерці"; "голову про Броди - окремими уривками"; "короткі голови, насичені змістом"; "по днях, коротко - драматично"; " описати кожну сестру - окремо ";" форма епізодів "і т.д.