В.В. Шаповал
Вірш Олександра Сергійовича Пушкіна "Що в імені тобі моєму?" було "надруковано в квітні 1830 р. в" Литературной газете ", а пізніше і включено у видання 1832 під 1828 Б. Томашевський вважав, що вірш написано, ймовірно, наприкінці 1929 року. Пушкін вписав його 5 січня 1830 р . до альбому Кароліни Собаньской. Вірш написано спеціально для альбому, так як Собаньской в приписку до вірша свідчить, що воно стало відповіддю на прохання вписати до альбому своє ім'я "[Пушкін: 900]. "З згадуваних на початку статті Р. Якобсона творів Пушкіна (" Я вас любив ...", "Жив на світі лицар бідний", "В останній раз твій образ милий" - В.Ш.) з упевненістю до Кароліни Собаньской пушкіністи відносять тільки вірш "Що в імені тобі моєму?", вписане Пушкіним у її альбом ", додає Вяч. НД Іванов [Якобсон: 401]. У чорновому автографі 1829 є заголовок "До альбому", пізніше зняте [Т. 3. - Ч. 2. - С. 805]. Заголовок "До альбому" перегукується з назвою, яка нас цікавить вірші Байрона "Lines written in an album, at Malta" [Byron-2: 78], але воно було відоме і під титулом "Written in an album", як, наприклад, у франкфуртському однотомнике 1826 [Byron-1: 631], що був в продажу в обох російських столицях. Байронічний еталон альбомного послання був високо оцінений в Росії: переклад Тютчева "До альбому друзям (З Байрона)" був опублікований в "Північній лірі на 1827 р.; двічі брався за цю байронівський тему Лермонтов. Порівняння текстів Пушкіна і Байрона дозволяє виявити діалог, перекличку . Це, по-перше, порівняння автографа в альбомі з надгробної написом. По-друге, це образ серця, що виникає в роздумах над альбомної сторінкою. І безліч збігів в інших образах, наприклад: пушкінське "в тиші" перегукується з "alone" в 7-му рядку у Байрона, хоч у Пушкіна сумує не поет, який поховав серце, а адресат: "Але в день суму, в тиші"; в чернетці навіть: Але ... в день суму в тиші [Т. 3. - Ч . 2. - С. 805]. Загалом максимальні переклички з віршем Байрона виявляються у парних строфах вірша Пушкіна.
Пушкін [Т. 3. Ч. 2. С. 805], зима 1829/30 | Byron, September 14, 1809 |
Що в імені тобі моєму? Воно помре, як шум сумний, Хвилі, плеснувшей в берег дальній, Як звук ночной в лісі глухому. | Lines written in an album, at Malta |
Воно на пам'ятному листку Залишить мертвий слід, подібний Візерунку написи надгробної Зрозумій його мову. | As o'er cold sepulchral stone Some name arrests the passer-by: Thus, when thou view'st this page alone, May mine attract the pensive eye! |
Що в ньому? забуте давно У заворушеннях нових безтурботних, Твоєї душі не дасть воно Спогадів чистих, ніжних. | |
Але в день смутку, в тиші, Вимови його сумуючи; Скажи: є пам'ять про мене, Є в світі серце, де живу я. | And when by thee that name is read, Perchance in some succeeding year, Reflect on me as on the dead, And think my heart is burried here. |
Сенс розбіжностей може прояснитися, якщо виявити риси схожості ситуацій. Адресатки, яким перед розлукою два поети вписали в альбоми два вірші, були дві незвичайні жінки. Про жінку, яку Байрон називав Флоренс, він у листі до матері повідомляв таке [цит. по: Byron-2: 78, footnote 3]: "... a very exstraordinary lady, .. excited the vengeance of Bonaparte, by taking a part in some conspiracy ... Bonaparte is even now so incensed against her, that her life would be in danger if she were taken prisoner a second time ". Спенсер Сміт [С] і Кароліна Собаньской [К] - особи, які мають схожі ознаки, зумовили, на наш погляд, можливості своєрідного діалогу-спору між Пушкіним і Байроном.
[С.1] красуня із знатного і багатого роду: дочка барона Герберта, австрійського посла в Константинополі; | [К.1] красуня із знатного і багатого роду: батько граф Ржевуський, київський магнат, член російського сенату; |
[С.2] участь в якійсь конспіративної діяльності; | [К.2] будучи таємницею осведомітельніцей поліції, "таємно співчуває польському справі"; |
[С.3] "Бонапарт навіть зараз настільки налаштований проти неї, що її життя було б в небезпеці, якби вона опинилася у в'язниці вдруге" [Byron-2: 78, footnote 3]; | [К.3] Микола I стверджував, що "під виглядом відданості вона мала свої особливі польські вигоди і була не більш правильна Імперії як піддана, ніж Вітте як коханка" [Якобсон: 243, 247] |
Збіги не випадкові. Прощальний текст до альбому К. Собаньской містить і інші байронічні ремінісценції. Більш ніж імовірна зв'язок образу "написи надгробної / Зрозумій його мову" з віршем "До Тірзе" ("... і напис мовою німим ", пер. В. Левика). Початкова строфа: "Що в імені тобі моєму? / Воно помре, як шум сумний, / Хвилі, плеснувшей в берег дальній, / Как звук ночной в лісі глухому". нагадує остаточну переробку байронічної теми, інтерес до якої відбився в чернетці 1821: [Т. 2. - Ч. 1 .. - С. 469]: "Ні вітру - синя хвиля / На прах Афін котиться; / / Висока могила зрите". Можливо, це чернетка перекладу іншого послання до Тірзе. - С. 717, передбачала О. Афоніна [Т. 2. - Ч. 1 .. - С. 469]. У перекладі В. Левик ці рядки звучать так: Печаль у синіх цих вод / затримався з гіркою, невиразною думою, / зітхне - і тихо відійде ... / Божевільний! Хіба твій прихід / збентежить могили сон похмурий.
Як можна інтерпретувати подібна схожість будівельного матеріалу віршів, їх образних рядів? Якби мова йшла про переведення, більш-менш адекватному, можна було б виділити ідентифіковані частини змісту того й іншого. Навіть при вільному перекладенні або самостійної розробки чужий теми не виникає такого настирливого цитування.
У даному випадку сенс переклички в тому, щоб при всій схожості образів адресатів підкреслити несхожість ситуацій розставання. Здається, це розходження (підкреслений демонстративним використанням образів Байрона) не могло вислизнути від уваги адресатки. Оптимістичне звучання посвячення певною мірою узгоджується з подоланням байронізму і зміною ставлення до життєвого кредо Байрона. Але вплив поезії Байрона не вичерпується лише "ідейним впливом" [Пастернак: 457].
"Поетика постмодернізму виходить з припущення (цілком справедливого), що в літературі все вже сказано, всі слова - чужі і поет може тільки комбінувати і обігравати осколки добре знайомої читачеві класики" [Гаспаров-II: 83]. І, як вказує далі автор, тексти такого роду є досить складний об'єкт для аналізу: цитатність розмиває образ автора, маскується його позиція. У даному тексті Пушкін виявив себе досвідченим постмодерністом. Уміло граючи на знакових для адресата цитатах, він не тільки вибудовує з них новий текст, але і, відштовхуючись від байронічного зразка, пропонує нове осмислення особистих взаємин.
Список літератури
Byron-1 - The Works of Lord Byron, Complete, in One Volume. - Frankfort on Main, 1826. - 776 p.
Byron-2 - The Complete Works of Lord Byron .., with all the notes. - Paris, 1837. - 954 p.
Гаспаров - Гаспаров М.Л. Вибрані праці. - Т. I-III. - М., 1997.
Пастернак - Пастернак Б.Л. Нотатки перекладача / / Зарубіжна поезія в перекладах Б. Л. Пастернака: Збірник / Упоряд. Є. Б. Пастернак, Є. К. Нестерова. - М., 1990. - С. 546-549.
Пушкін - Пушкін А.С. Золотий тому. Зібрання творів. Ред., Бібліогр. нарис і прим. Б. Томашевського. - М., 1993. - 976 с.
Спасович - Спасович В.Д. Байронізм у Пушкіна і Лермонтова. З додатком короткої біографії лорда Байрона, складеної Богданом Степанцем. - Вільно, 1911. - С. VIII, 90 c.
Т - Пушкін А.С. Повне зібрання творів ... - М.-Л.: Вид-во АН СРСР; 1937-1949.
Тютчев - Тютчев Ф.І. Лірика. - М., 1965. - С. 441.
Якобсон - Якобсон Р.О. Таємна осведомітельніца, оспівана Пушкіним і Міцкевичем / / Якобсон Р.О. Роботи з поетики. - М., 1987. - С. 241-249, комент. Вяч. НД Іванова.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.philology.ru