Про велику вітчизняному війні - Сувора правда війни

Війна скалічила долі багатьох людей, принесла розруху, горе, смерть. Але у відповідь хвилею в народних серцях піднялася нескінченна любов до Батьківщини, дух самовідданості та героїзму, неприборканого прагнення перемогти:

Ми знаємо, що нині лежить на вагах
І що відбувається нині.
Час мужності пробив на наших часах,
І мужність нас не покине.

Душі поетів і в мирний час містили в собі весь біль і всю радість простого народу. Так і в період війни в коротких рядках, написаних поетом, зливається багатомільйонний людський крик:

Ми дітям клянемося, клянемося могил,
Що нас скоритися ніхто не змусить!

Ні для кого не секрет, що у важкі роки війни багато дітей працювали нарівні з дорослими, і не тільки в тилу, а й на фронті. Проте дитячі почуття мерщій і яскравіше, ніж у дорослих, і тому хлопці набагато гостріше пережили біль і втрати, що дісталися на їх частку.

Майор привіз хлопчика на лафеті.
Загинула мати. Син не попрощався з нею.
За десять років на тому і цьому світі
Йому зарахуються ці десять днів.

Не тільки поети, але і звичайні люди, хоча б раз побачили жах і відчай в дитячих очах, посивілі волосся хлопчаки, сплячого, «притиснувши до грудей заснулу іграшку», ніколи на зможуть забути їх.

За все, що ми з тобою дорожили,
Закликав нас до бою військовий закон.
Тепер мій дім не там, де колись жили,
А там, де відібрано у хлопчаки він.