Управління освіти адміністрації муніципального району
Старооскольського міського округу
Лінгвістична конференція «Мовознавство для всіх» -2009
Причини, основні напрями і значення реформування російської мови за Петра I
(Дослідницька робота)
Виконала: Рябчикова Ольга
учениця 9 класу
Знам'янської основний
загальноосвітньої школи
Керівник:
Кондратенко Валентина Володимирівна,
вчитель російської мови та літератури
Знам'янка - 2009
Зміст
Введення
1. Причини та основні напрями реформування російської мови
2. Значення реформування
Висновок
Література
Введення
Петровська епоха (1700-1730) - це початок формування російської літературної мови. Російська літературна мова починає вживатися в усіх сферах спілкування. Говір міста Москви стає універсальним стандартною мовою, на основі якого формується мова нації.
Політична ломка, зміна соціальної структури держави, демократизація державної влади, посилення зарубіжних контактів призводить до необхідності формування «нового» мови. Цей процес є симптомом зростаючої націоналізації російської літературної мови, відділення його від церковно-книжкових діалектів слов'яноруській мови і зближення з живою усним мовленням.
Тому мета мого дослідження: обгрунтувати причини реформування російської мови, виділити основні групи слів, найбільш "вразливі" для проникнення іноземних слів, визначити значення реформування російської мови за Петра I.
1. Причини та основні напрями реформування російської мови
Реформа літературної мови назрівала ще до початку перетворень Петра I. Реформаторська діяльність царя зробила її абсолютно неминучою. Чому?
Причин декілька:
· Поширення європейського просвітництва, розвиток науки і техніки створювали необхідність у книгах, зміст яких не могло бути виражено засобами церковнослов'янської мови з його лексикою і семантикою, заснованої на церковно-релігійному світогляді. Його граматична система була відірвана від живої мови. Нова світська ідеологія вимагала і нового, світського, літературної мови.
· Широкий розмах просвітницької діяльності Петра вимагав так само літературної мови, доступного для широких верств суспільства, а церковнослов'янська мова цієї доступністю не мав.
У пошуках основи для нового літературної мови Петро і його співробітники звернулися до московського ділової мови. Московський ділова мова відрізнявся потрібними якостями: по-перше, це була мова російська, тобто доступний, зрозумілий для широких верств суспільства, по-друге, це була мова світський, вільний від символіки церковно-релігійного світогляду.
Мова Петровської епохи характеризується посиленням значення державного, наказного мови, розширенням сфери його впливу.
У перекладній літературі, яка становила основний фонд книжкової продукції першої половини XVIII ст., Панує наказним мову. Турботи уряду про "виразному" і "хорошому стилі" перекладів, про зближення їх з "російським ввічливою мовою", з "цивільних посереднім нарєчієм", з "простою російською мовою" відображали цей процес формування загальноросійського національної мови.
Однак було б зовсім неправильно думати, що літературна мова, отримав російську національну основу, зовсім виключав вживання церковнослов'янських слів та зворотів. Церковнослов'янські слова і звороти вживалися в літературній мові Петровської епохи в значній кількості, частиною за традицією, частиною для позначення абстрактних понять, частиною для вираження високого в своїй основі літературної мови. Вони вживалися як елементи цієї мови.
Межі вживання і функція церковнослов'янських елементів у літературній мові Петровської епохи не були достатньо визначені. Це сталося пізніше.
Звернення до московського ділової мови як до основи нового літературної мови ще не вирішувало всіх стоять перед новим літературною мовою завдань. Московський ділова мова була мовою "спеціального призначення". Він виріс у практиці московських канцелярій, в законодавчій діяльності московського уряду і був пристосований для обслуговування лише певних, специфічних, сторін суспільного життя - насамперед діловий. Його характерними рисами були бідність, однобічність словникового складу, а також одноманітність і мала виразність синтаксису.
Тим часом новий літературна мова призначався для вираження найрізноманітнішого змісту - і наукового, і філософського, і художньо-літературного. Новий літературний мова мав бути збагачений безліччю слів, зворотів, синтаксичних конструкцій, для того щоб стати справді гнучким і багатостороннім засобом вираження думки. Мав довгий і важкий шлях розвитку, а в Петровську епоху були зроблені лише перші кроки по цьому шляху.
У Петровську епоху величезне значення для формування і збагачення літературної мови отримали розвинені національні мови Західної Європи, що цілком узгоджується із загальним духом реформ Петра, прорубує "вікно в Європу" із замкнутого Московського царства.
У XVII ст. відносини Росії з західноєвропейськими країнами значно посилилися. І в російську мову проникає цілий ряд іноземних слів: військові та ремісничі терміни, назви деяких побутових предметів і ін До кінця століття, напередодні Петровської реформи, західноєвропейські впливи значно зросли. Однак іноземні слова залишалися за межами літературної мови, зверталися, головним чином, в розмовній мові. Знання ж іноземних мов було поширено дуже мало. На заняття іноземними мовами дивилися підозріло, побоюючись, що разом з ними проникне в уми москвичів католицька або лютеранська "єресь".
У Петровську епоху в російську мову ввійшли численні іноземні слова, в значній мірі збереглися і до нашого часу. Це були слова для вираження нових понять у науці і техніці, у військовому і морському справі, в адміністрації, в мистецтві і т.д. З петровських часів існують в нашій мові такі іноземні слова, як алгебра, оптика, глобус, компас, крейсер, порт, корпус, армія, гвардія, кавалерія, атакувати, штурмувати, комісія, контора, акт, оренда, проект, рапорт, тариф і мн. ін Запозичення цих слів було явищем прогресивним; ці слова збагачували російську літературну мову. Розвиток російського життя вимагало позначення нових понять, і природно було взяти ці позначення (слова) з тих мов, де вони вже були, у тих народів, у яких навчалася відстала тоді Росія.
Але до Петровської ж епоху новоспечені "європейці" стали безглуздо захоплюватися вживанням іншомовних слів в російській мові, захаращуючи її іноземними словами без розуму і без потреби. Ця мода на іноземні слова була негативним, потворним явищем; вона особливо поширилася в аристократів, які тривалий час бували за кордоном, що бачили свій ідеал у чепуруна і чепуруха європейських столиць і виражали своєї іноземщиною відірваність від народу і зневага до нього. Петро різко негативно ставився до захаращення мови іноземними словами, тим більше, що воно призводило часто до неможливості зрозуміти написане, він писав, наприклад, своєму послу Рудаковскому: «У реляціях твоїх вживаєш ти зело багато польських та інші іноземні слова і терміни, за якими самого справи виразуметь неможливо ».
Найбільш наочно перетворювальна діяльність Петра в області літературної мови проявилася в реформі алфавіту. Петро скасував церковнослов'янську абетку і замінив її нової, так званої громадянської. Реформа полягала в тому, що ряд церковнослов'янських літер і значків був вилучений зовсім, а іншим був доданий зовнішній вигляд західноєвропейських букв. Церковнослов'янська абетка збереглася лише в церковних книгах. Реформа абетки проходила не без опору з боку відсталих ревнителів старовини. У 1748 р . відомий письменник і вчений XVII ст. В.К. Тредіаковський, молодший сучасник Петра I, присвятив великий твір захисту нової абетки. Тредіаковський чудово зрозумів сенс реформи алфавіту: «Петро Великий, - говорить він, - не залишив і того, щоб йому не докласти старання свого і про фігуру наших літер. Бачачи толь червону (тобто красиву) друк в європейських книгах, постараємося і нашу також зробити подібну ... Прекрасна була ця сама перша печатка: кругла, мірний, чиста ». Реформа абетки висловлювала, з одного боку, розрив з церковнослов'янщини, а інший - європеїзацію літературної мови. Це були дві сторони одного і того ж процесу.
Турбота про доступність літературної мови, про зрозумілості, «внятності» видаваних книг, особливо перекладних, проникає всю літературну діяльність Петра і його співробітників. Але ця турбота має на увазі, звичайно, не широкі народні маси, а нову інтелігенцію, яку вирощував Петро. Не слід приписувати реформ Петра, який будував державу дворян і купців, дійсно демократичне значення. Цікаво, однак, що, стурбовані проведенням політичної і релігійно-моральної пропаганди серед народу, Петро і його співробітники вперше в історії російського суспільства чітко поставили питання про видання книжок спеціально «для народу» на масовому популярному мовою.
Зближення книжної мови і живої розмовної, різка логіка, протиставлення (яке було актуальне для слов'янської мови): цей процес отримує яскраве зовнішній прояв (реформа російської абетки). І відбувається протягом 1708-1710 років.
Літературна мова Петровської епохи щодо фонетичних та граматичних норм представляв собою ще строкату неорганізовану картину. Але, пов'язаний з живим російською мовою, він у міру встановлення все більшої єдності в самому живій мові, в першу чергу в мові Москви, виробив у більш пізній час струнку систему норм, яка була, нарешті, закріплена вперше в граматиці Ломоносова.
Петров мова була національним літературною мовою в тому сенсі, що в його основі лежала російську мову (а не церковнослов'янська), але це був національна мова, що знаходиться в періоді організації, тому що він не мав ще сталих та зафіксованих у граматиках фонетичних та граматичних норм.
Групи слів найбільш активні для проникнення:
· Побутова лексика (багаж, комод, кава, бандаж).
· Терміни літератури і мистецтва (балет, концерт, симфонія).
· Військова лексика (військо, воєвода, артилерія).
· Адміністративна лексика (губернатор, амністія, міністр).
· Наукова лексика (аксіома, алгебра, геометрія).
· Суспільно-політична лексика (конституція, нація, патріот).
· Технічно-профессональная лексика (верстак, фабрика, мануфактура).
2. Значення реформування
Значення реформування російської мови в період Петровської епохи:
1. Руйнування книжково-слов'янського типу російської мови.
2. Подальша демократизація літературної російської мови з живою розмовною мовою.
3. Створення нового особливої мови.
4. З'єднання непоєднувані: строкатість.
5. Іншомовні запозичення, калькування, варіантність усередині іншомовних запозичень.
6. Після 30-х років з'являється прагнення людей очистити російську мову.
Фото та нововведення світсько-культурного типу легше могли увійти до наказним мову, ніж у слов'яно-російський. З системою державно-ділової мови вільно сполучалися західноєвропейські слова і вирази, пов'язані з різним областям суспільно-політичного життя, адміністративної справи, науки, техніки та професійного побуту.
Висновок
У Петровський час бурхливо протікає процес змішування і об'єднання живої розмовної мови, слов'янізмів і европеїзмом на основі державно-ділової мови. У цьому колі вираження формується новий стиль "громадянського посереднього прислівники", що займає проміжне положення між піднесеним слов'янським стилем і простий розмовною мовою.
Лексика народної мови, зі свого боку, стає в синонімічний паралелізм зі словником слов'яно-російської мови. Відбувається бурхливий змішання і стилістично неупорядковане зіткнення різнорідних словесних елементів усередині літературної мови, межі якого безмірно розширюються.
Процес перебудови адміністративної системи, реорганізація військово-морської справи, розвиток торгівлі, фабрично-заводських підприємств, освоєння різних галузей техніки, зростання наукового освіти - всі ці історичні явища супроводжуються створенням або запозиченням нової термінології, вторгненням потоку слів, що прямують із західноєвропейських мов: голландської, англійської, німецької, французької, польської та італійської. Наприклад:. у сфері адміністративної: ранг, патент, штраф, поліцмейстер, ордер, камергер, канцлер, заарештувати, конфіскувати і т. п.; у військовій справі: пролом, бастіон, гарнізон, пароль, лафет, юнкер, вахтер і т. д..
Література
1. Перунін О.В. Динаміка словникового складу в діловій мові петровської епохі.-Л., «Невський проспект», 1985.-с. 222 ..
2. Якубинский Л.П. Вибрані роботи. Мова та її функціонування. - М., «Просвещение», 1986. - С. 159.
Старооскольського міського округу
Лінгвістична конференція «Мовознавство для всіх» -2009
Причини, основні напрями і значення реформування російської мови за Петра I
(Дослідницька робота)
Виконала: Рябчикова Ольга
учениця 9 класу
Знам'янської основний
загальноосвітньої школи
Керівник:
Кондратенко Валентина Володимирівна,
вчитель російської мови та літератури
Знам'янка - 2009
Зміст
Введення
1. Причини та основні напрями реформування російської мови
2. Значення реформування
Висновок
Література
Введення
Петровська епоха (1700-1730) - це початок формування російської літературної мови. Російська літературна мова починає вживатися в усіх сферах спілкування. Говір міста Москви стає універсальним стандартною мовою, на основі якого формується мова нації.
Політична ломка, зміна соціальної структури держави, демократизація державної влади, посилення зарубіжних контактів призводить до необхідності формування «нового» мови. Цей процес є симптомом зростаючої націоналізації російської літературної мови, відділення його від церковно-книжкових діалектів слов'яноруській мови і зближення з живою усним мовленням.
Тому мета мого дослідження: обгрунтувати причини реформування російської мови, виділити основні групи слів, найбільш "вразливі" для проникнення іноземних слів, визначити значення реформування російської мови за Петра I.
1. Причини та основні напрями реформування російської мови
Реформа літературної мови назрівала ще до початку перетворень Петра I. Реформаторська діяльність царя зробила її абсолютно неминучою. Чому?
Причин декілька:
· Поширення європейського просвітництва, розвиток науки і техніки створювали необхідність у книгах, зміст яких не могло бути виражено засобами церковнослов'янської мови з його лексикою і семантикою, заснованої на церковно-релігійному світогляді. Його граматична система була відірвана від живої мови. Нова світська ідеологія вимагала і нового, світського, літературної мови.
· Широкий розмах просвітницької діяльності Петра вимагав так само літературної мови, доступного для широких верств суспільства, а церковнослов'янська мова цієї доступністю не мав.
У пошуках основи для нового літературної мови Петро і його співробітники звернулися до московського ділової мови. Московський ділова мова відрізнявся потрібними якостями: по-перше, це була мова російська, тобто доступний, зрозумілий для широких верств суспільства, по-друге, це була мова світський, вільний від символіки церковно-релігійного світогляду.
Мова Петровської епохи характеризується посиленням значення державного, наказного мови, розширенням сфери його впливу.
У перекладній літературі, яка становила основний фонд книжкової продукції першої половини XVIII ст., Панує наказним мову. Турботи уряду про "виразному" і "хорошому стилі" перекладів, про зближення їх з "російським ввічливою мовою", з "цивільних посереднім нарєчієм", з "простою російською мовою" відображали цей процес формування загальноросійського національної мови.
Однак було б зовсім неправильно думати, що літературна мова, отримав російську національну основу, зовсім виключав вживання церковнослов'янських слів та зворотів. Церковнослов'янські слова і звороти вживалися в літературній мові Петровської епохи в значній кількості, частиною за традицією, частиною для позначення абстрактних понять, частиною для вираження високого в своїй основі літературної мови. Вони вживалися як елементи цієї мови.
Межі вживання і функція церковнослов'янських елементів у літературній мові Петровської епохи не були достатньо визначені. Це сталося пізніше.
Звернення до московського ділової мови як до основи нового літературної мови ще не вирішувало всіх стоять перед новим літературною мовою завдань. Московський ділова мова була мовою "спеціального призначення". Він виріс у практиці московських канцелярій, в законодавчій діяльності московського уряду і був пристосований для обслуговування лише певних, специфічних, сторін суспільного життя - насамперед діловий. Його характерними рисами були бідність, однобічність словникового складу, а також одноманітність і мала виразність синтаксису.
Тим часом новий літературна мова призначався для вираження найрізноманітнішого змісту - і наукового, і філософського, і художньо-літературного. Новий літературний мова мав бути збагачений безліччю слів, зворотів, синтаксичних конструкцій, для того щоб стати справді гнучким і багатостороннім засобом вираження думки. Мав довгий і важкий шлях розвитку, а в Петровську епоху були зроблені лише перші кроки по цьому шляху.
У Петровську епоху величезне значення для формування і збагачення літературної мови отримали розвинені національні мови Західної Європи, що цілком узгоджується із загальним духом реформ Петра, прорубує "вікно в Європу" із замкнутого Московського царства.
У XVII ст. відносини Росії з західноєвропейськими країнами значно посилилися. І в російську мову проникає цілий ряд іноземних слів: військові та ремісничі терміни, назви деяких побутових предметів і ін До кінця століття, напередодні Петровської реформи, західноєвропейські впливи значно зросли. Однак іноземні слова залишалися за межами літературної мови, зверталися, головним чином, в розмовній мові. Знання ж іноземних мов було поширено дуже мало. На заняття іноземними мовами дивилися підозріло, побоюючись, що разом з ними проникне в уми москвичів католицька або лютеранська "єресь".
У Петровську епоху в російську мову ввійшли численні іноземні слова, в значній мірі збереглися і до нашого часу. Це були слова для вираження нових понять у науці і техніці, у військовому і морському справі, в адміністрації, в мистецтві і т.д. З петровських часів існують в нашій мові такі іноземні слова, як алгебра, оптика, глобус, компас, крейсер, порт, корпус, армія, гвардія, кавалерія, атакувати, штурмувати, комісія, контора, акт, оренда, проект, рапорт, тариф і мн. ін Запозичення цих слів було явищем прогресивним; ці слова збагачували російську літературну мову. Розвиток російського життя вимагало позначення нових понять, і природно було взяти ці позначення (слова) з тих мов, де вони вже були, у тих народів, у яких навчалася відстала тоді Росія.
Але до Петровської ж епоху новоспечені "європейці" стали безглуздо захоплюватися вживанням іншомовних слів в російській мові, захаращуючи її іноземними словами без розуму і без потреби. Ця мода на іноземні слова була негативним, потворним явищем; вона особливо поширилася в аристократів, які тривалий час бували за кордоном, що бачили свій ідеал у чепуруна і чепуруха європейських столиць і виражали своєї іноземщиною відірваність від народу і зневага до нього. Петро різко негативно ставився до захаращення мови іноземними словами, тим більше, що воно призводило часто до неможливості зрозуміти написане, він писав, наприклад, своєму послу Рудаковскому: «У реляціях твоїх вживаєш ти зело багато польських та інші іноземні слова і терміни, за якими самого справи виразуметь неможливо ».
Найбільш наочно перетворювальна діяльність Петра в області літературної мови проявилася в реформі алфавіту. Петро скасував церковнослов'янську абетку і замінив її нової, так званої громадянської. Реформа полягала в тому, що ряд церковнослов'янських літер і значків був вилучений зовсім, а іншим був доданий зовнішній вигляд західноєвропейських букв. Церковнослов'янська абетка збереглася лише в церковних книгах. Реформа абетки проходила не без опору з боку відсталих ревнителів старовини. У
Турбота про доступність літературної мови, про зрозумілості, «внятності» видаваних книг, особливо перекладних, проникає всю літературну діяльність Петра і його співробітників. Але ця турбота має на увазі, звичайно, не широкі народні маси, а нову інтелігенцію, яку вирощував Петро. Не слід приписувати реформ Петра, який будував державу дворян і купців, дійсно демократичне значення. Цікаво, однак, що, стурбовані проведенням політичної і релігійно-моральної пропаганди серед народу, Петро і його співробітники вперше в історії російського суспільства чітко поставили питання про видання книжок спеціально «для народу» на масовому популярному мовою.
Зближення книжної мови і живої розмовної, різка логіка, протиставлення (яке було актуальне для слов'янської мови): цей процес отримує яскраве зовнішній прояв (реформа російської абетки). І відбувається протягом 1708-1710 років.
Літературна мова Петровської епохи щодо фонетичних та граматичних норм представляв собою ще строкату неорганізовану картину. Але, пов'язаний з живим російською мовою, він у міру встановлення все більшої єдності в самому живій мові, в першу чергу в мові Москви, виробив у більш пізній час струнку систему норм, яка була, нарешті, закріплена вперше в граматиці Ломоносова.
Петров мова була національним літературною мовою в тому сенсі, що в його основі лежала російську мову (а не церковнослов'янська), але це був національна мова, що знаходиться в періоді організації, тому що він не мав ще сталих та зафіксованих у граматиках фонетичних та граматичних норм.
Групи слів найбільш активні для проникнення:
· Побутова лексика (багаж, комод, кава, бандаж).
· Терміни літератури і мистецтва (балет, концерт, симфонія).
· Військова лексика (військо, воєвода, артилерія).
· Адміністративна лексика (губернатор, амністія, міністр).
· Наукова лексика (аксіома, алгебра, геометрія).
· Суспільно-політична лексика (конституція, нація, патріот).
· Технічно-профессональная лексика (верстак, фабрика, мануфактура).
2. Значення реформування
Значення реформування російської мови в період Петровської епохи:
1. Руйнування книжково-слов'янського типу російської мови.
2. Подальша демократизація літературної російської мови з живою розмовною мовою.
3. Створення нового особливої мови.
4. З'єднання непоєднувані: строкатість.
5. Іншомовні запозичення, калькування, варіантність усередині іншомовних запозичень.
6. Після 30-х років з'являється прагнення людей очистити російську мову.
Фото та нововведення світсько-культурного типу легше могли увійти до наказним мову, ніж у слов'яно-російський. З системою державно-ділової мови вільно сполучалися західноєвропейські слова і вирази, пов'язані з різним областям суспільно-політичного життя, адміністративної справи, науки, техніки та професійного побуту.
Висновок
У Петровський час бурхливо протікає процес змішування і об'єднання живої розмовної мови, слов'янізмів і европеїзмом на основі державно-ділової мови. У цьому колі вираження формується новий стиль "громадянського посереднього прислівники", що займає проміжне положення між піднесеним слов'янським стилем і простий розмовною мовою.
Лексика народної мови, зі свого боку, стає в синонімічний паралелізм зі словником слов'яно-російської мови. Відбувається бурхливий змішання і стилістично неупорядковане зіткнення різнорідних словесних елементів усередині літературної мови, межі якого безмірно розширюються.
Процес перебудови адміністративної системи, реорганізація військово-морської справи, розвиток торгівлі, фабрично-заводських підприємств, освоєння різних галузей техніки, зростання наукового освіти - всі ці історичні явища супроводжуються створенням або запозиченням нової термінології, вторгненням потоку слів, що прямують із західноєвропейських мов: голландської, англійської, німецької, французької, польської та італійської. Наприклад:. у сфері адміністративної: ранг, патент, штраф, поліцмейстер, ордер, камергер, канцлер, заарештувати, конфіскувати і т. п.; у військовій справі: пролом, бастіон, гарнізон, пароль, лафет, юнкер, вахтер і т. д..
Література
1. Перунін О.В. Динаміка словникового складу в діловій мові петровської епохі.-Л., «Невський проспект», 1985.-с. 222 ..
2. Якубинский Л.П. Вибрані роботи. Мова та її функціонування. - М., «Просвещение», 1986. - С. 159.