Курсова робота
з навчальної дисципліни
Економіка
організації (підприємства)
Тема: Прибуток і рентабельність підприємств
КР 080110
Студент
Васильєва Г.В.
Викладач
Лупп М.В.
2007
ГОУ СПО «Волзький ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ТЕХНІКУМ»
ЗАВДАННЯ
на курсове проектування з навчальної дисципліни
«Економіка організації (підприємства)"
Студентки групи 3-04Б-38 спеціальність 080110
Тема курсової роботи
Вихідні дані
Дані періодичного видання, наукова література, дані статистики, дані надані ВАТ «Сибур - Волзький»
ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Введення
1. Фінансово-економічні показники діяльності підприємства
1.1 Прибуток як основний показник фінансової діяльності підприємства
1.1.1 Економічний зміст доходу і прибутку
1.1.2 Класифікація доходів і витрат підприємства
1.1.3 Функції прибутку
1.1.4 Види прибутку
1.1.5 Формування і розподіл прибутку
1.1.6 Фактори зростання прибутку
1.2 Рентабельність як показник економічної ефективності діяльності підприємства
2. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ВАТ
«Сибур - Волзький»
2.1 Аналіз фінансового стану підприємства ВАТ «Сибур - Волзький»
2.2 Аналіз прибутку і рентабельності підприємства
ВАТ «Сибур - Волзький»
Висновок
Список літератури
Програми
Дата здачі проекту
Керівник проекту Лупп М.В.
Голова предметної
циклової комісії Вдовіна І.Л.
Введення
Процес виробництва грунтується на взаємодії трьох основних елементів: основного капіталу, оборотного капіталу і робочої сили. Використання засобів виробництва працівниками матеріальної сфери забезпечує випуск промислової продукції. Зіставлення кінцевого результату господарської діяльності промислового підприємства з витратами живої і матеріалізованої праці на його досягнення відображає ефективність виробництва.
Узагальнюючими показниками економічної ефективності виробництва є прибуток і рентабельність. Прибуток в ринкових умовах - головна мета підприємництва і критерій ефективності виробництва.
На ринку товарів підприємства виступають як відносно відособлені товаровиробники. Установивши ціну на продукцію, вони реалізують її споживачу, одержуючи при цьому грошовий виторг, що не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виторг із витратами на виробництво і реалізацію, що приймають форму собівартості продукції. Коли виручка перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. Підприємець завжди ставить своєю метою прибуток, але не завжди її отримує. Якщо виторг дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. При реалізації без збитків, відсутній і прибуток як джерело виробничого, науково-технічного і соціального розвитку. При витратах, що перевищують виторг, підприємство одержує збитки - негативний фінансовий результат, що ставить його в досить складне фінансове становище, не виключає і банкрутство.
Рентабельність характеризує результативність використання засобів виробництва і трудових ресурсів. Вона визначається як відношення отриманого підприємством прибутку до суми основних і оборотних фондів. Управління рентабельністю (планування, обгрунтування та аналіз-контроль) знаходяться в центрі економічної діяльності підприємств, що працюють на ринок.
Метою даної роботи є розкриття основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства, а саме прибутку і рентабельності, їх видів, приведення формул розрахунків прибутку і рентабельності, шляхів підвищення прибутку, опис процесу формування прибутку та його розподіл підприємством.
1 Фінансово-економічні показники діяльності підприємства
1.1 Прибуток як основний показник фінансової діяльності перед
ємства
1.1.1 Економічний зміст доходу і прибутку
Кінцевим результатом діяльності комерційної організації є прибуток. Прибуток являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід, що представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами. Підприємство отримує прибуток, якщо виручка від продажів перевищує собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). У загальному вигляді показник прибутку можна розрахувати за формулою 1.1.1 [7, 223].
П = Д - І, (1.1.1)
де: П - прибуток;
Д - доходи;
І - витрати виробництва.
Доходи - найважливіший економічний показник робіт, підприємств (фірм), що відображає їх фінансові надходження від усіх видів діяльності, кінцевим результатом якої виступає вироблена і реалізована продукція (надані послуги, виконані роботи), оплачені замовником.
Доходи поділяються на:
Загальний дохід - ТR (total revenue) - це грошова сума, одержувана від продажу визначеної кількості товару (виторгу). Загальний дохід розраховується за формулою 1.1.2:
ТR = Q • P, (1.1.2)
де: ТR - загальний дохід;
Q - кількість товару;
P - ціна товару.
Середній дохід - АR (аverage revenue) - дорівнює загального доходу, поділеній на кількість одиниць продукції. Середній дохід розраховується за формулою 1.1.3:
TR
Q
де: AR - середній дохід;
Граничний дохід - МR (marginal revenue) - це збільшення загального доходу за рахунок нескінченного малого збільшення кількості виробленої та проданої продукції (збільшення загального доходу при збільшенні продажів на одиницю продукції). Граничний дохід розраховується за формулою 1.1.4:
ΔTR
ΔQ
де: MR - граничний дохід;
ΔTR - зміна загального доходу;
ΔQ - зміна кількості проданої продукції.
Граничний доход дозволяє оцінити можливість окупності кожної додаткової одиниці продукції, що випускається. І в поєднанні з показником граничних витрат служить вартісним орієнтиром можливостей розширення підприємства [5, 417-418].
1.1.2 Класифікація доходів і витрат підприємства
Прибуток - це перевищення доходами видатків. Зворотне положення називається збитком [8, 529].
Під витратами підприємства визнається зменшення економічних вигод у результаті вибуття грошових коштів, іншого майна та (або) виникнення зобов'язань, що приводить до зменшення капіталу.
Всі грошові витрати підприємства групуються за трьома ознаками:
- Витрати, пов'язані з отриманням прибутку;
- Витрати, не пов'язані з отриманням прибутку;
- Примусові витрати.
Витрати, пов'язані з отриманням прибутку, включають в себе:
- Витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг);
- Інвестиції.
Витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) - це витрати, пов'язані зі створенням товару (продукції, робіт, послуг), в результаті продажу якого підприємство отримає фінансовий результат у вигляді прибутку або збитку.
Інвестиції - це капітальні вкладення з метою розширення обсягів власного виробництва, а також вилучення доходів на фінансових і фондових ринках.
Витрати, не пов'язані з отриманням прибутку, - витрати на споживання, соціальну підтримку працівників, благодійність та інші гуманітарні цілі. Такі витрати підтримують суспільну репутацію підприємства, сприяють створенню сприятливого соціального клімату в колективі і в кінцевому підсумку сприяють підвищенню продуктивності та якості праці.
Примусові витрати - це податки і податкові платежі, відрахування на соціальне страхування, витрати з обов'язкового особистого і майнового страхування, створення обов'язкових резервів, економічні санкції.
1) За обліковому принципом витрати класифікуються на:
- Витрати по звичайних видах діяльності;
- Операційні;
- Позареалізаційні;
- Надзвичайні.
Витрати по звичайних видах діяльності - це витрати, пов'язані з виготовленням та продажем продукції, придбанням і продажем товарів, а також витрати, здійснення яких пов'язане з виконанням робіт, наданням послуг. Сюди ж відносяться управлінські та комерційні витрати.
До операційних відносяться витрати:
- Пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) активів підприємства;
- Пов'язані з наданням за плату прав на патенти на винаходи, промислові зразки та інші види інтелектуальної власності;
- На участь у статутних капіталах інших підприємств;
- Пов'язані з продажем, вибуттям та іншим списанням основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів (крім іноземної валюти), товарів, продукції;
- На відсотки, що сплачуються підприємством за надання йому в користування грошових коштів (кредитів, позик);
- На оплату послуг, що надаються кредитними організаціями;
- Інші операційні витрати.
До позареалізаційних витрат відносяться:
- Штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів;
- Відшкодування завданих підприємством збитків;
- Збитки минулих років, визнані у звітному році;
- Суми дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, інших боргів, нереальних для стягнення;
- Курсові різниці;
- Сума уцінки активів (за винятком необоротних активів);
- Інші позареалізаційні витрати.
У складі надзвичайних витрат відображаються витрати, що виникають як наслідки надзвичайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації майна тощо).
На основі цієї класифікації складається Звіт про прибутки та збитки.
Витрати по основній діяльності групуються за елементами:
- Матеріальні витрати;
- Витрати на оплату праці;
- Відрахування на соціальні потреби (соціальний податок);
- Амортизація;
- Інші витрати.
На підставі цієї класифікації складається кошторис витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Витрати на виробництво і реалізацію продукції включають в себе:
- Матеріальні витрати, тобто вартість спожитих у процесі виробництва товарної продукції, робіт, послуг матеріальних ресурсів;
- Витрати на оплату праці та відрахування на соціальне страхування;
- Витрати, пов'язані з управлінням виробничим процесом;
- Вартість використаних у процесі виробництва необоротних активів (основних фондів, нематеріальних активів), яка відшкодовується у формі амортизації.
2) По відношенню до обсягу виробництва витрати поділяються на постійні та змінні.
Постійними (FС - від англ. Fixed Costs) називаються витрати, які не залежать від обсягу виробництва. Вони можливі навіть тоді, коли підприємство простоює або тільки що організувалося. До таких витрат належать, наприклад, орендна плата за взятими в оренду основних фондів, амортизація власних основних фондів, зарплата адміністрації та обслуговуючого персоналу, комунальні послуги, поштово-телеграфні послуги, податки та інші. Такі витрати ще називають «витрати на період», маючи на увазі, що вони залежать не від того, скільки продукції випущено, а тільки від того, що закінчився певний період часу, за який нараховуються платежі.
Змінні витрати (VС - від англ. Veriable Costs) залежать від випуску продукції: збільшуються із зростанням випуску продукції, зменшуються зі зниженням випуску продукції. Це витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби та напівфабрикати, паливо і енергію на технологічні цілі, зарплату основних робітників, на ремонт і обслуговування устаткування. Такі витрати також називають «витрати на продукт», маючи на увазі, що вони безпосередньо пов'язані з виробництвом нових товарів (робіт, послуг).
Оскільки управління витратами є однією з головних завдань внутрішньофірмового управління, для цієї мети вищим критерієм класифікації є класифікація за місцем виникнення витрат в залежності від організаційного поділу підприємства. Цей поділ передбачає призначення відповідальних керівників підрозділів. Класифікація місць виникнення витрат повинна бути настільки широкою, щоб по кожному підрозділу можна було визначити тільки один базовий показник, який би враховував завантаження даного структурного підрозділу та одночасно відображав залежність витрат від виробітку.
Класифікація по об'єктах витрат проводиться в залежності від вироблених підприємством товарів, послуг, робіт, на які падають ці витрати. Основу класифікації становить картотека продукції підприємства, об'єкт витрат - кожен виріб, вид послуг або робіт, призначених для реалізації. При серійному, безперервному виробництві, а також при виготовленні продукції за окремими замовленнями в якості об'єкта витрат виступає замовлення. На основі цієї класифікації складається калькуляція повної собівартості продукції.
3) За способом віднесення на собівартість об'єктів витрати ділять на прямі і непрямі.
До прямих відносяться витрати, які можна прямо віднести на собівартість одиниці виробу (наприклад, матеріали, з яких виготовляються конкретні вироби). До непрямих належать витрати, які неможливо в момент їх виникнення співвіднести з конкретними видами виробів. Такі витрати попередньо накопичуються на окремих рахунках, потім, в кінці звітного періоду, вони розподіляються між видами продукції пропорційно вибраній базі (наприклад, основної заробітної плати робітників або прямими матеріальними витратами).
З метою обкладення податком на прибуток у Податковому кодексі також передбачена класифікація витрат на прямі і непрямі. До прямих відносяться матеріальні витрати, витрати на оплату праці та амортизація. Інші витрати класифікуються як непрямі. Прямі витрати формують виробничу собівартість готової продукції і розподіляються між готовою продукцією і незавершеним виробництвом, а непрямі включаються до собівартості реалізованої продукцій в кінці звітного (податкового) періоду. Але в Податковому кодексі не передбачено врахування собівартості одиниці виробів (продукції, робіт, послуг), передбачений лише «котлової» метод формування сукупних витрат підприємства за податковий (звітний) період. Тому користуватися класифікаторами, даними в Податковому кодексі, для цілей планування і управління підприємством не можна. Їх слід враховувати тільки для обчислення податкової бази по податку на прибуток.
Класифікація витрат дозволяє застосовувати адміністративні та економічні методи управління витратами. Адміністративними методами можна запобігти необгрунтованим, несанкціоновані витрати, розкрадання, зловживання. До економічних методів управління витратами відносяться планування і бюджетування [8, 520-524].
Під доходами підприємства мається на увазі збільшення економічних вигод у результаті надходження грошових коштів, іншого майна та (або) погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу.
Доходи, так само як і витрати, поділяються на:
- Доходи від звичайних видів діяльності;
- Операційні;
- Позареалізаційні;
- Надзвичайні.
Доходами від звичайних видів діяльності є виручка від продажу продукції і товарів, надходження, пов'язані з виконанням робіт, наданням послуг.
До операційних доходів відносяться:
- Плата за тимчасове користування (тимчасове володіння та користування) активами підприємства;
- Плата за права на патенти на винаходи, промислові зразки та інші види інтелектуальної власності;
- Надходження, пов'язані з участю в статутних капіталах інших підприємств (включаючи відсотки та інші доходи за цінними паперами);
- Прибуток, отриманий підприємством в результаті спільної діяльності (за договором простого товариства);
- Надходження від продажу основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів (крім іноземної валюти), продукції, товарів;
Позареалізаційні доходи - це:
- Штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів;
- Активи, отримані безоплатно, у тому числі за договором дарування;
- Надходження до відшкодування завданих підприємству збитків;
- Прибуток минулих років, виявлена у звітному році;
- Суми кредиторської і депонентської заборгованості, по яких минув термін позовної давності;
- Курсові різниці;
- Сума дооцінки активів (за винятком необоротних активів);
- Інші позареалізаційні доходи.
Надзвичайними доходами вважаються надходження, що виникають як наслідки надзвичайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації і т.п.): страхове відшкодування, вартість матеріальних цінностей, що залишаються від списання непридатних до відновлення і подальшого використання активів, і т.п .
У залежності від напрямків діяльності підприємства, основний (звичайної), інвестиційної та фінансової, доходи бувають наступні.
1) Дохід від основної діяльності - це виручка від реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг).
2) Дохід від інвестиційної діяльності - фінансовий результат від продажу необоротних активів, реалізації цінних паперів.
3) Дохід від фінансової діяльності включає в себе результат від розміщення серед інвесторів облігацій та акцій підприємства.
Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є основним джерелом фінансових потоків на підприємстві.
Виручка від реалізації та методи визначення моменту реалізації мають істотне значення для розрахунку фінансових показників.
У вітчизняній практиці застосовуються два методи визначення моменту реалізації: за відвантаженням - метод нарахувань і з оплати - касовий метод.
Всі підприємства, крім малих, повинні застосовувати метод нарахувань і враховувати виручку від реалізації продукції за фактом відвантаження продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг. Виручкою вважається і поетапна оплата виконаних робіт з тривалим виробничим циклом по мірі готовності етапів у галузях будівництва, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. На виручку від реалізації впливають такі фактори, як ціна реалізованих товарів і обсяг продажів у натуральному вираженні [8, 525-527]. Виручка від реалізації визначається за формулою 1.1.5:
n
В = Σ Ni • Цi, (1.1.5)
i = 1
де: Ni - кількість зробленої і реалізованої споживачам i-й
продукції в натуральному вираженні;
Цi - ціна реалізованої i-й продукції, грн.;
n - число позицій реалізованої продукції, шт. [8, 269].
1.1.3 Функції прибутку
Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує наступні функції:
1) як показник, що характеризує фінансові результати господарської діяльності. Значення прибутку полягає в тому, що вона відображає кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства за певний період;
2) стимулюючу функцію, яка виявляється в процесі його розподілу та використання. Зміст цієї функції полягає в тому, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства;
3) як основне джерело формування доходної частини бюджетів різних рівнів. Податок на прибуток є найважливішим джерелом поповнення коштів бюджету [7, 223-224].
1.1.4 Види прибутку
Формування і розподіл прибутку підприємства в даний час здійснюється відповідно до вимог, передбачених Законом України "Про податок на прибуток підприємств і організацій", а також Інструкціями Державної податкової служби РФ.
На рівні господарюючого суб'єкта виникає ціла система прибутків: валова (балансова) прибуток, прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства, прибуток по позареалізаційних операціях, чистий прибуток. Крім того, розрізняють прибуток, оподатковуваний податком, і прибуток, не оподатковуваний податком.
Валова (балансова) прибуток являє собою суму прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях і розраховується за формулою 1.1.6:
Пв = Прп + ПРФ + ПВН, (1.1.6)
де: Пв - валовий прибуток;
Прп - прибуток від реалізації продукції;
ПРФ - прибуток від реалізації основних фондів, іншого майна
підприємства;
ПВН - прибуток від позареалізаційних операцій.
Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (без податку на додану вартість і акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються до собівартості продукції, і розраховується за формулою 1.1.7:
Прп = Вд - ПДВ - А - І, (1.1.7)
де: Вд - виручка (валовий дохід) від реалізації продукції (робіт, послуг);
ПДВ - податок на додану вартість;
А - акцизи;
І - витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).
При визначенні прибутку від реалізації основних фондів та іншого майна підприємства для цілей оподаткування враховується різниця (перевищення) між продажною ціною і первісною (чи залишкової) вартістю цих фондів і майна (збільшеної на індекс інфляції). При цьому залишкова вартість майна обчислюється стосовно до основних фондів, нематеріальних активів та швидкозношуваних предметів. Прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства розраховується за формулою 1.1.8:
Пр.ф.і. == Вр.ф.і. - Сф.і. • Jйнф. , (1.1.8)
де: Вр.ф.і., - виручка від реалізації основних фондів і майна;
Сф.і Jінф. - Вартість основних фондів, скоригована на індекс
інфляції.
До складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включаються: доходи, одержувані від пайової участі у діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду, доходи (дивіденди, відсотки) по акціях, облігаціях і інших цінних паперів, що належать підприємствам, а також інші доходи (витрати) від операцій, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) та її реалізацією, включаючи суми, отримані і сплачені у вигляді санкцій і відшкодування збитків.
Прибуток від позареалізаційних операцій розраховується за формулою 1.1.9:
ПВН = Дв - Рв, (1.1.9)
де: Дв - доходи від позареалізаційних операцій;
Рв - витрати на позареалізаційні операції.
Чистий прибуток утворюється після сплати з валового прибутку податків та інших обов'язкових платежів. Чистий прибуток залишається в повному розпорядженні підприємства [5, 419-420].
1.1.5 Формування і розподіл прибутку
Кінцевим фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є балансовий прибуток. Балансовий прибуток - це сума прибутків (збитків) підприємства як від реалізації продукції, так і доходів (збитків), не пов'язаних з її виробництвом і реалізацією. Під реалізацією продукції розуміється не тільки продаж зроблених товарів, що мають натурально-речову форму, а й виконання робіт, надання послуг. Балансова прибуток як кінцевий фінансовий результат виявляється на підставі бухгалтерського обліку всіх господарських операцій підприємства та оцінки статей балансу. Використання терміну "балансовий прибуток" пов'язано з тим, що кінцевий фінансовий результат роботи підприємства відображається у його балансі, що складається за підсумками кварталу, року.
Балансова прибуток включає три укрупнених елементи: прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їх іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства; фінансові результати від внереа-лізаціонних операцій.
Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) характеризує чистий дохід, створений на підприємстві. Інші елементи балансового прибутку відображають в основному перерозподіл раніше створених доходів.
Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) - це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємства, яка може здійснюватися в будь-яких видах, зафіксованих у його статуті і не заборонених законом. Розраховується як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) у діючих цінах та витратами на її виробництво і реалізацію.
Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їх іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства - це фінансовий результат, не пов'язаний з основними видами діяльності підприємства. Він відображає прибутки (збитки) за іншої реалізації, до якої відноситься продаж на сторону різних видів майна, що значиться на балансі підприємства.
Фінансові результати від позареалізаційних операцій - це прибуток (збиток) за операціями різного характеру, що не відносяться до основної діяльності підприємства і не пов'язаним з реалізацією продукції, основних засобів, іншого майна підприємства, виконанням робіт, наданням послуг. Фінансовий результат визначається як доходи (збитки) за мінусом витрат по позареалізаційних операцій [1,103-107].
Схема формування та розподілу прибутку показана на малюнку 1.1.1
Рісунок1.1.1 - Формування і розподіл прибутку підприємства
При розгляді прибутку як кінцевого фінансового результату господарської діяльності слід мати на увазі, що не вся отримувана прибуток залишається підприємству, так як повинен обкладатися податком. Для обчислення оподатковуваного прибутку валовий прибуток збільшується на суму перевищення витрат з оплати праці працівників підприємства, зайнятих в основній діяльності, у складі собівартості продукції (робіт, послуг) в порівнянні з їх нормативної величиною.
Оподатковуваний прибуток зменшується також на суму рентних платежів (що вносяться в установленому порядку з прибутку); суму дивідендів, отриманих по акціях, облігаціях і інших цінних паперів, що належать підприємству; суму доходу, отриманого від пайової участі у спільних підприємствах; суму витрат, здійснюваних підприємством за рахунок прибутку, на надання допомоги сільськогосподарським підприємствам у будівництві об'єктів на селі та придбання обладнання для них, але не більше 1% оподатковуваного прибутку. Це дуже важливо для переробних підприємств АПТ, тому що дозволяє їм вкладати кошти в розвиток своєї сировинної інфраструктури.
З метою стимулювання НТП оподатковувана прибуток зменшується на:
- Суму прибутку, що використовується на погашення кредиту, наданого на фінансування централізованих державних капітальних вкладень (на термін, передбачений кредитною угодою), що не покриваються за рахунок прибутку, що спрямовується на накопичення;
- Суму витрат, здійснюваних за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств відповідно. З нормативними витратами за змістом перебувають на їхньому балансі об'єктів охорони здоров'я, будинків для людей похилого віку та інвалідів, дитячих дошкільних установ, об'єктів культури та спорту, закладів народної освіти, а також об'єктів житлового фонду.
Частина, що залишилася представляє собою залишкову прибуток (або чистий прибуток), яка повністю надходить у розпорядження підприємства. [1,109-111].
На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів. З неї стягуються санкції, що сплачуються до бюджету і деякі позабюджетні фонди.
Розподіл чистого прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробництва та розвитку соціальної сфери. У сучасних умовах господарювання держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на капітальні вкладення виробничого та невиробничого характеру, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрат з утримання об'єктів і закладів соціальної сфери та ін Законодавчо обмежується розмір резервного фонду підприємств, регулюється порядок формування резерву по сумнівних боргах.
Розподіл чистого прибутку - один з напрямів внутрішньофірмового планування, значення якого в умовах ринкової економіки зростає. Порядок розподілу та використання прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства і визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних служб і затверджується керівним органом підприємства. Відповідно до статуту підприємства можуть складати кошториси витрат, які фінансуються з прибутку, або ж утворювати фонди спеціального призначення: фонди нагромадження (фонд розвитку виробництва або фонд виробничого і науково-технічного розвитку, фонд соціального розвитку) і фонди споживання (фонд матеріального заохочення).
Кошторис витрат, які фінансуються з прибутку, включає витрати на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, на матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі.
До витрат, пов'язаних з розвитком виробництва, належать витрати на науково-дослідні, проектні, конструкторські та технологічні роботи, фінансування розробки і освоєння нових видів продукції і технологічних процесів, витрати щодо вдосконалення технології та організації виробництва, модернізації устаткування, витрати, пов'язані з технічним переозброєнням і реконструкцією діючого виробництва, розширенням підприємств. У цю ж групу витрат включаються витрати з погашення довгострокових позик банків і відсотків за ними. Тут же плануються витрати на проведення природоохоронних заходів та ін Внески підприємств з прибутку в якості внесків засновників у створення статутного капіталу інших підприємств, кошти, що перераховуються спілкам, асоціаціям, концернам, до складу яких входить підприємство, також вважаються використанням прибутку на розвиток.
Розподіл прибутку на соціальні потреби включає витрати по експлуатації соціально-побутових об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства, фінансування будівництва об'єктів невиробничого призначення, організації та розвитку підсобного сільського господарства, проведення оздоровчих, культурно-масових заходів тощо
До витрат на матеріальне заохочення відносяться одноразові заохочення за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за створення, освоєння і впровадження нової техніки, витрати на надання матеріальної допомоги робітникам і службовцям, одноразові допомоги ветеранам праці, які виходять на пенсію, надбавки до пенсій, компенсація працівникам подорожчання вартості харчування в їдальнях, буфетах підприємства у зв'язку з підвищенням цін і ін
Весь прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, поділяється на дві частини. Перша збільшує майно підприємства і бере участь в процесі накопичення. Друга характеризує частку прибутку, що використовується на споживання. При цьому не обов'язково весь прибуток, який спрямовується на нагромадження, використовувати повністю. Залишок прибутку, не використаної на збільшення майна, має важливе резервне значення і може бути в наступні роки направлений для покриття можливих збитків, фінансування різних витрат.
Нерозподілений прибуток в широкому сенсі як прибуток, використана на накопичення, і нерозподілений прибуток минулих років, свідчать про фінансову стійкість підприємства, про наявність джерела для подальшого розвитку [1, 112-114].
1.1.6 Фактори зростання прибутку
До факторів зростання прибутку відносяться:
- Обсяг продажів;
- Зростання цін;
- Зниження собівартості;
- Оновлення асортименту та номенклатури продукції, що випускається.
У період високих темпів інфляції зростання прибутку забезпечувався за рахунок цінового фактора. Уповільнення інфляційних процесів, насичення ринку товарами, розвиток конкуренції обмежили можливості виробників підвищувати ціни і отримувати прибуток за допомогою цього чинника. Збільшення обсягу продажів також не може відбуватися нескінченно. Жорстка конкурентна боротьба, невисокий рівень платоспроможного купівельного попиту накладають обмеження на зростання обсягу продажів. На чергу приходить метод зниження витрат.
У практиці підприємницької діяльності застосовуються різні способи зниження собівартості. Безумовно, використовуються такі прийоми, як економія паливно-сировинних ресурсів, матеріальних і трудових витрат, зниження частки амортизаційних відрахувань у собівартості, скорочення адміністративних витрат і т.п. Проте слід мати на увазі, що зменшення собівартості має свою межу, після якого воно неможливе без зниження якості продукції. Те ж відноситься і до адміністративних і комерційним витрат, які неможливо звести до нуля, оскільки без них підприємство нормально функціонувати не зможе і продукція реалізовуватися не буде.
У сучасному ринковому господарстві велика увага приділяється новим методам управління витратами, наприклад управлінського обліку. З його допомогою здійснюється контроль над витратами підприємства. Особливо ефективний облік за центрами відповідальності. Ця форма управління витратами дозволяє раціоналізувати структуру витрат, оперативно реагувати на відхилення від нормальної запланованої величини витрат і передати частину функцій з прийняття рішень на рівень лінійних керуючих. Вони несуть відповідальність за затверджену величину витрат і повинні забезпечити виконання запланованих показників.
Облік за центрами відповідальності базується на принципі бюджетування. На основі бюджетування розробляються комп'ютерно-орієнтовані моделі фінансового планування прибутку. Алгоритм планування прибутку заснований на поетапній підготовці вихідних даних для фінансового планування. Тут здійснюється взаємозв'язок організаційного, виробничого і фінансового планування.
До числа факторів зростання прибутку відноситься оновлення асортименту та номенклатури продукції, що випускається.
У ринковій економіці прибуток - рушійна сила оновлення як виробничих фондів, так і випуску продукції. Характерно прояв цієї сили в концепції життєвого циклу продукції. Це ж положення відноситься і до технологій, видів і сфер діяльності. Загальновідомо, що будь-яка продукція проходить стадії життєвого циклу від її проектування, освоєння, запуску у виробництво, серійного випуску, в результаті якого відбувається насичення ринку цим продуктом. Після закінчення часу продукція морально застаріває або не витримує конкурентної боротьби, і під тиском знижується рентабельності випуск її скорочується або припиняється.
При посиленні конкурентної боротьби підприємство не в змозі далі підтримувати рівень продажів за рахунок зниження ціни, оскільки робота стає неефективною, збитковою. Для підтримки ефективності підприємству потрібно знижувати витрати пропорційно зниженню ціни або ж переходити до випуску іншої продукції, попит на яку ще не вичерпаний. Враховуючи життєвий цикл продукції (робіт, послуг), підприємства повинні приступати до освоєння нового виду продукції на етапі зростання прибутку. Така стратегія дозволить постійно зберігати досягнутий рівень рентабельності і навіть, за сприятливої крн'юнктуре, підвищити його.
Підвищення якості продукції, дизайну, технічні удосконалення і інші прийоми підтримки попиту на продукцію вимагають додаткових витрат і тому також повинні застосовуватися задовго до того, як рівень рентабельності почне знижуватися, або принаймні відразу ж, як тільки така тенденція намітиться. Більш того, на гребені попиту поліпшення пропонованого товару може спричинити за собою і підвищення ціни на неї і прибутку.
По відношенню до технологій, видів і сфер діяльності оновлення призводить до диверсифікації виробництва, зниження виробничих витрат, впровадження нових ресурсозберігаючих технологій на більш високому науково-технічному рівні [9,535-538].
1.2 Рентабельність як показник економічної ефективності
діяльності підприємства
Для оцінки ефективності роботи промислового підприємства недостатньо використовувати тільки показник прибули. Наприклад, два підприємства одержують однаковий прибуток, але мають різну вартість виробничих фондів, тобто суму основного капіталу і оборотних коштів. Більш ефективно працює те підприємство, у якого вартість виробничих фондів менше. Таким чином, для оцінки ефективності роботи підприємства необхідно зіставити прибуток і виробничі фонди, за допомогою яких вона створена. Це і є рентабельність.
Рентабельність - прибутковість, прибутковість підприємства; показник економічної ефективності виробництва промислового підприємства, який відображає кінцеві результати господарської діяльності [3, 235].
Показники прибутку характеризують абсолютний фінансовий ефект господарської діяльності підприємства. А рентабельність або прибутковість визначає відносний розмір прибутку, який використовується для об'єктивної оцінки кінцевих результатів діяльності підприємства [2, 434].
Підвищенню рентабельності підприємства сприяє збільшення прибутку на основі зростання виробництва і реалізації продукції, зниження її собівартості, кращого використання машин і устаткування, економного витрачання сировини і матеріалів, попередження невиправданих витрат, скорочення втрат і простоїв, підвищення продуктивності праці.
У світовій практиці в умовах ринкової економіки показником, близьким за змістом до рентабельності підприємства є норма прибутку - відношення отриманого прибутку до всього авансованого капіталу [2, 434].
Розрізняють такі види рентабельності:
1) загальна рентабельність розраховується за формулою 1.2.1:
Пб
R =, (1.2.1)
Ф
де: R - загальна рентабельність
Пб - балансовий прибуток (збиток);
Ф - середньорічна вартість основних виробничих засобів,
нематеріальних активів і матеріальних оборотних коштів.
Показник рентабельності підприємства характеризує розмір прибутку на один карбованець вартості виробничих фондів (основних і оборотних коштів).
Рівень рентабельності підприємства є узагальнюючим показником, так як він характеризує ефективність всієї діяльності підприємства, включаючи види діяльності, безпосередньо не пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг). Наприклад, доходи від здачі майна в оренду, доходи, виплачені за акціями, облігаціями і іншими цінними паперами.
Якщо обчислена значення R більше одиниці, підприємство вважається рентабельним, якщо менше - збитковим, якщо дорівнює одиниці - беззбитковим [2,434].
2) рентабельність реалізованої продукції деталізує загальний показник рентабельності і розраховується за формулою 1.2.2:
Пр
R =, (1.2.2)
Z
де: R - рентабельність реалізованої продукції;
Пр - прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);
Z - витрати на виробництво продукції (повна її собівартість).
3) рентабельність активів. Цей коефіцієнт показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи, і розраховується за формулою 1.2.3:
Рентабельність чистий прибуток (ф. № 2)
активів = • 100 (1.2.3)
(Майна) середня вартість активів
(Розрахунок за даними балансу)
Причинами погіршення рентабельності активів можуть бути як зниження рентабельності продажів, так і сповільнення їх оборотності.
Якщо на погіршення показника більшою мірою впливає падіння обсягу продажів, необхідно зосередити свої зусилля на маркетингу, асортиментної політики і системи ціноутворення.
Прискорення оборотності можна домогтися шляхом зменшення обігових коштів, або постійних активів. Для цього потрібно розглянути можливість:
- Продажу або списання невикористаного або неефективно використовуваного устаткування, зменшення невиробничих активів;
- Зниження запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції;
- Зменшення дебіторської заборгованості.
Рентабельність активів може бути інтерпретована як дохід, який генерується власним і позиковим капіталом, тобто засобами, інвестованими у бізнес. Для проведення такого аналізу зручно представляти баланс у дещо модифікованому вигляді. У лівій частині подібного балансу знаходяться «чисті активи», тобто довгострокові (необоротні) активи за вирахуванням амортизації і чистий оборотний капітал. Величина останнього визначається як різниця між оборотними активами і поточними зобов'язаннями за вирахуванням короткострокових позик [6, 52-53].
4) Рентабельність власного капіталу показує ефективність використання коштів, що належать власникам підприємства. Служить основним критерієм при оцінці рівня котирування акцій на біржі і розраховується за формулою 1.2.4:
Рентабельність чистий прибуток (ф. № 2)
власного = • 100 (1.2.4)
капіталу джерела власних коштів
(Підсумок розділу III пасиву балансу)
5) Рентабельність продажів (обороту) показує, який прибуток має підприємство з кожної гривні реалізованої продукції, розраховується за формулою 1.2.5:
Рентабельність прибуток від реалізації
продажів = • 100 (1.2.5)
(Обігу) обсяг продажів
На величину рентабельності продажів впливають різні фактори. Основними факторами її зниження є:
- Зростання витрат на виробництво і реалізацію продукції;
- Падіння обсягів реалізації.
У першому випадку ретельному аналізу необхідно піддати структуру витрат у собівартості, щоб виявити причину її зростання. У собівартості продукції потрібно виділити найбільш вагомі і зростаючі статті, після чого - проаналізувати можливість і необхідність їх скорочення без шкоди для виробництва. Загальна послідовність управлінських рішень може бути представлена у вигляді наступних кроків:
- Виділити найбільш вагомі статті собівартості та дослідити можливості їх зниження;
- Провести поділ витрат на постійні та змінні і розрахувати точку беззбитковості;
- Проаналізувати прибутковість окремих видів продукції на основі коефіцієнта маржинального прибутку, вивчити необхідність і можливість зміни номенклатури продукції, що випускається.
У другому випадку слід зосередити на маркетингових чинниках, а також якісні характеристики продукції. У цілому, показник рентабельності продажів зачіпає практично всі аспекти діяльності підприємства - виробництво, маркетинг і збут [6, 52].
6) рентабельність інвестицій - спосіб оцінки «майстерності» управління інвестиціями, розраховується за формулою 1.2.6:
Рентабельність прибуток до оподаткування
інвестицій = • 100 (1.2.6)
Валюта короткострокові
балансу - зобов'язання
Будь-які розрахунки норми прибутку несуть у собі ті чи інші припущення та умовності. В ідеалі слід аналізувати всі доступні показники норми прибутку. Більшість їх має схожу спрямованість змін, яка обумовлена рухом прибутку - найбільш рухливого компонента у формулах розрахунку рентабельності [10, 44].
2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ВАТ
«Сибур - Волзький»
2.1 Аналіз фінансового стану підприємства ВАТ
«Сибур - Волзький»
Волзький завод синтетичного волокна зданий в 1966 р . з пуском в роботу потоку з виробництва поліамідного корду. У 1968 р . пущена в експлуатацію друга черга виробництва - потужності з виробництва поліамідного шовку. У 1975 р . введено в дію виробництво поліуретанової нитки спандекс. У 1983 р . Волзький завод синтетичного волокна перетворено у виробниче об'єднання «Хімволокно», на базі якої створено ВАТ «Волзьке Хімволокно».
На підставі рішення засновника ВАТ «Сибірсько-Уральська нафтогазохімічного компанія» (АК «Сибур») № 1 від 25.09.2000г. утворено нове підприємство ВАТ «Сибур-Волзький», присвоєно реєстраційний № АТ-138.
Підприємство розташоване в 8 км . Від міста Волжського. Загальна площа підприємства - 74,26 га , Площа під забудовою - 14,2 га . Виробничі, допоміжні та побутові приміщення розташовані в 17 корпусах поверховості від 1 до 6.
Середньооблікова чисельність працюючих на 01.01.2000 р. склала 2302 людини.
В даний час ВАТ «Сибур - Волзький» виробляє наступні види продукції:
- Нитки поліамідні для кордної тканини і виробів - 25,9 т.т / на рік;
- У тому числі кордної тканини 46 000 т. м 2 / на рік;
- Нитки текстильні поліамідні комплексні, використовувані для виготовлення текстильно-галантерейної продукції - 4,2 т.т. / на рік;
- Текстурування поліамідні нитки, використовувані для виробництва колготок, панчішно-шкарпеткових виробів, трикотажу - 2,4 т.т / на рік;
- Товари народного споживання: мотузки господарські, шнури, троси буксировочні.
Основними постачальниками сировини (капролактаму), використовуваного у виробництві, є вітчизняні виробники:
- Тольяттинском ЗАТ «Куйбишевазот»;
- Кемеровський ВАТ «Азот»;
- Щекинське ВАТ «Азот».
Постачання підприємства ВАТ «Сибур-Волзький» електроенергією, парою, гарячою водою здійснюється від ТЕЦ-1.
Потреба підприємства в азоті, повітрі очищеному і технологічному, в хозпітьевой зм'якшеної і технологічної воді, забезпечує азотно-кисневий завод.
Всі види стоків направляються на очисні споруди азотно-кисневого заводу.
Для контролю якістю за технологічними процесами на ВАТ «Сибур Волзький» є необхідні технічні служби, за якими закріплено функції контролю за безпечним веденням технологічного процесу, виконанням операцій, робіт і т.д.
Служба технічного контролю забезпечує проведення хімічних аналізів, фізико-хімічних випробувань та інших досліджень, забезпечує контроль відповідності якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції діючими стандартами та технічними умовами.
У процесі функціонування організації величина активів і їх структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про якісні зміни у структурі коштів і джерел, а також динаміці цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізів бухгалтерського балансу (додаток № 1).
Таблиця 2.1 - Вертикальний і горизонтальний аналіз балансу ВАТ «Сибур - Волзький»
2.2 Аналіз прибутку і рентабельності підприємства ВАТ
«Сибур - Волзький»
Основною діяльністю кожного підприємства є виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг) і подальша її реалізація. Реалізуючи продукцію підприємство отримує дохід (виручку).
Підприємство ВАТ «Сибур - Волзький» справило за рік 73302 кг поліамідних ниток і реалізувало їх за ціною 40 рублів за кг. Виручка розраховується за формулою 1.1.5:
В = 73302 • 40 = 2932080 рублів
Щоб знайти прибуток від продажу, необхідно знати ПДВ, акциз і витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. ПДВ становить 527774 рубля, акциз - 58655 рублів. За даними Звіту про прибутки та збитки (додаток № 2) собівартість дорівнює 1012123 рубля, комерційні витрати - 18582 рубля, управлінські витрати - 111029 рублів. Прибуток від продажу продукції розраховується за формулою 1.1.7:
Прп = 2932080 - 527774 - 58655 - 1141734 = 1203917 рублів
Щоб знайти прибуток від продажу основних фондів та іншого майна, необхідно знати операційні доходи і операційні витрати. За даними Звіту про прибутки та збитки операційні доходи становлять 108905 рублів, а операційні витрати - 113952 рубля. Прибуток від реалізації основних фондів та іншого майна розраховується за формулою 1.1.8:
ПРФ = 108905 - 113952 = - 5047 рублів
Фінансовим результатом від реалізації основних фондів та іншого майна є збиток 5047 рублів.
Щоб знайти прибуток від позареалізаційних операцій, необхідно знати позареалізаційні доходи і позареалізаційні витрати. За даними Звіту про прибутки та збитки позареалізаційні доходи складають 23961 рубль, а позареалізаційні витрати - 18356 рублів. Прибуток від позареалізаційних операцій розраховується за формулою 1.1.9:
ПВН = 23961 - 18356 = 5605 рублів
Знаючи прибуток від реалізації продукції, основних фондів та іншого майна, позареалізаційних операцій, можна знайти валовий прибуток. Валовий прибуток розраховується за формулою 1.1.6:
Пв = 1203917 - 5047 + 5605 = 1204475 рублів
Чистий прибуток - це валовий прибуток за вирахуванням всіх податків. За даними Звіту про прибутки та збитки податок на прибуток дорівнює 289074 рублів, інші податкові платежі - 1729 рублів. Чистий прибуток рассчітиватся наступним чином:
Пч = 1204475 - 289074 - 1729 = 913672 рубля
Щоб знайти загальну рентабельність необхідно знати балансову (валовий) прибуток і середньорічну вартість основних виробничих фондів. З попередніх розрахунків валовий прибуток дорівнює 1204475 рублів, середньорічна вартість основних виробничих фондів дорівнює 317373 рубля. Загальна рентабельність розраховується за формулою 1.2.1:
1204475
Rобщ = • 100 = 141,12%
853487
Щоб знайти рентабельність реалізованої продукції, необхідно знати прибуток від реалізації та витрати на виробництво. З попередніх розрахунків прибуток від реалізації дорівнює 1203917, за даними Звіту про прибутки та збитки витрати на виробництво рівні 1141734 рубля. Рентабельність реалізованої продукції розраховується за формулою 1.2.2:
1203917
Rр.пр = • 100 = 105,45%
1141734
Щоб знайти рентабельність активів, необхідно знати чистий прибуток і середню вартість активів. За даними Звіту про прибутки та збитки чистий прибуток дорівнює 913672 рубля, а середня вартість активів 937013,5 рублів. Рентабельність активів розраховується за формуле1.2.3:
913672
Rакт = • 100 = 97,51%
937013,5
Щоб знайти рентабельність власного капіталу, необхідно знати чистий прибуток і джерела власних коштів. Чистий прибуток дорівнює 913672 рубля, джерела власних коштів за даними Бланс рівні 860872 рубля. Рентабельність власного капіталу розраховується за формулою 1.2.4:
913672
Rсоб.кап = • 100 = 106,13%
860872
Щоб знайти рентабельність продажів необхідно знати прибуток від реалізації та обсяг продажів. За даними Звіту про прибутки та збитки прибуток від реалізації дорівнює 1203917 рублів, обсяг продажів дорівнює 2345651 рубль. Рентабельність продажів розраховується за формулою 1.2.5:
1203917
Rпрод = • 100 = 51,33%
2345651
Щоб знайти рентабельність інвестицій необхідно знати прибуток до оподаткування, валюту балансу і короткострокові зобов'язання. За даними Звіту про прибутки та збитки прибуток до оподаткування дорівнює 1204475 рублів, за даними балансу валюта балансу дорівнює 976620 рублів, короткострокові зобов'язання рівні 111324 рубля. Рентабельність інвестицій розраховується за формулою 1.2.6:
1204475
Rінвест = • 100 = 139,2%
976620 - 111324
Оскільки показники рентабельності більше 20%, то підприємство ВАТ «Сибур - Волзький» є рентабельним.
Висновок
Таким чином, прибуток - кінцевий фінансовий результат підприємницької діяльності, рентабельність - прибутковість, прибутковість підприємства.
При формуванні прибутку враховуються всі сторони господарської діяльності промислового підприємства: рівень використання основного капіталу, машин, обладнання, технологій, організація виробництва і праці. Абсолютна величина прибутку відображає результати зниження собівартості та зростання обсягу реалізованої продукції. Для об'єктивної оцінки кінцевих результатів діяльності підприємства, можливості порівняльного аналізу визначається відносний розмір прибутку - рентабельність.
Виходячи з розрахунків, чистий прибуток підприємстві ВАТ «Сибур - Волзький» становить 913672 рубля. Цей прибуток йде на виплату дивідендів акціонерам, розвиток основного виробництва з метою збільшення майна підприємства, а також на фінансові вкладення для одержання прибутку, на виплату одноразових заохочень та ін Загальна рентабельність підприємства дорівнює 141,12%, що означає: на 1 карбованець витрат припадає 1,41 рубль прибутку. Показник рентабельності перевищує 20%, отже підприємство ВАТ «Сибур - Волзький» є рентабельним.
Список літератури
1. Грузинів В.П., Грибов В.Д. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 1998
2. Гусаров В.М. Статистика: Навчальний посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2001
3. Зайцев Н.Л. Економіка промислового підприємства: Підручник - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА - М, 1998
4. Сергєєв І.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 1998
5. Лукасевич І.Я. Стратегічні показники фінансового аналізу. / / Фінанси. 2002. - № 7, с. 52 - 55
6. Мамедов О.Ю. Сучасна економіка: Загальнодоступний навчальний курс. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 1995
7.Ульянов І. Про якість розрахунків норми прибутку. / / Економіст. 2006. - № 5, с. 39 - 44
8. Економіка підприємства: Підручник для вузів / Під ред. проф. В.Я. Горфінкеля, проф. В.А. Швандара. - 4-е вид., Перераб. і доп .- М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2006
9. Економіка підприємства: Підручник / За ред. проф. Н.А. Сафронова. - М.: МАУП, 2001
10. Економіка підприємства (фірми): Підручник / За ред. проф. О.І. Волкова і доц. О.В. Дев'яткіна. - 3-е изд., Перераб. і доп .- М.: ИНФРА - М, 2003
У сучасному ринковому господарстві велика увага приділяється новим методам управління витратами, наприклад управлінського обліку. З його допомогою здійснюється контроль над витратами підприємства. Особливо ефективний облік за центрами відповідальності. Ця форма управління витратами дозволяє раціоналізувати структуру витрат, оперативно реагувати на відхилення від нормальної запланованої величини витрат і передати частину функцій з прийняття рішень на рівень лінійних керуючих. Вони несуть відповідальність за затверджену величину витрат і повинні забезпечити виконання запланованих показників.
Облік за центрами відповідальності базується на принципі бюджетування. На основі бюджетування розробляються комп'ютерно-орієнтовані моделі фінансового планування прибутку. Алгоритм планування прибутку заснований на поетапній підготовці вихідних даних для фінансового планування. Тут здійснюється взаємозв'язок організаційного, виробничого і фінансового планування.
До числа факторів зростання прибутку відноситься оновлення асортименту та номенклатури продукції, що випускається.
У ринковій економіці прибуток - рушійна сила оновлення як виробничих фондів, так і випуску продукції. Характерно прояв цієї сили в концепції життєвого циклу продукції. Це ж положення відноситься і до технологій, видів і сфер діяльності. Загальновідомо, що будь-яка продукція проходить стадії життєвого циклу від її проектування, освоєння, запуску у виробництво, серійного випуску, в результаті якого відбувається насичення ринку цим продуктом. Після закінчення часу продукція морально застаріває або не витримує конкурентної боротьби, і під тиском знижується рентабельності випуск її скорочується або припиняється.
При посиленні конкурентної боротьби підприємство не в змозі далі підтримувати рівень продажів за рахунок зниження ціни, оскільки робота стає неефективною, збитковою. Для підтримки ефективності підприємству потрібно знижувати витрати пропорційно зниженню ціни або ж переходити до випуску іншої продукції, попит на яку ще не вичерпаний. Враховуючи життєвий цикл продукції (робіт, послуг), підприємства повинні приступати до освоєння нового виду продукції на етапі зростання прибутку. Така стратегія дозволить постійно зберігати досягнутий рівень рентабельності і навіть, за сприятливої крн'юнктуре, підвищити його.
Підвищення якості продукції, дизайну, технічні удосконалення і інші прийоми підтримки попиту на продукцію вимагають додаткових витрат і тому також повинні застосовуватися задовго до того, як рівень рентабельності почне знижуватися, або принаймні відразу ж, як тільки така тенденція намітиться. Більш того, на гребені попиту поліпшення пропонованого товару може спричинити за собою і підвищення ціни на неї і прибутку.
По відношенню до технологій, видів і сфер діяльності оновлення призводить до диверсифікації виробництва, зниження виробничих витрат, впровадження нових ресурсозберігаючих технологій на більш високому науково-технічному рівні [9,535-538].
1.2 Рентабельність як показник економічної ефективності
діяльності підприємства
Для оцінки ефективності роботи промислового підприємства недостатньо використовувати тільки показник прибули. Наприклад, два підприємства одержують однаковий прибуток, але мають різну вартість виробничих фондів, тобто суму основного капіталу і оборотних коштів. Більш ефективно працює те підприємство, у якого вартість виробничих фондів менше. Таким чином, для оцінки ефективності роботи підприємства необхідно зіставити прибуток і виробничі фонди, за допомогою яких вона створена. Це і є рентабельність.
Рентабельність - прибутковість, прибутковість підприємства; показник економічної ефективності виробництва промислового підприємства, який відображає кінцеві результати господарської діяльності [3, 235].
Показники прибутку характеризують абсолютний фінансовий ефект господарської діяльності підприємства. А рентабельність або прибутковість визначає відносний розмір прибутку, який використовується для об'єктивної оцінки кінцевих результатів діяльності підприємства [2, 434].
Підвищенню рентабельності підприємства сприяє збільшення прибутку на основі зростання виробництва і реалізації продукції, зниження її собівартості, кращого використання машин і устаткування, економного витрачання сировини і матеріалів, попередження невиправданих витрат, скорочення втрат і простоїв, підвищення продуктивності праці.
У світовій практиці в умовах ринкової економіки показником, близьким за змістом до рентабельності підприємства є норма прибутку - відношення отриманого прибутку до всього авансованого капіталу [2, 434].
Розрізняють такі види рентабельності:
1) загальна рентабельність розраховується за формулою 1.2.1:
Пб
Ф
де: R - загальна рентабельність
Пб - балансовий прибуток (збиток);
Ф - середньорічна вартість основних виробничих засобів,
нематеріальних активів і матеріальних оборотних коштів.
Показник рентабельності підприємства характеризує розмір прибутку на один карбованець вартості виробничих фондів (основних і оборотних коштів).
Рівень рентабельності підприємства є узагальнюючим показником, так як він характеризує ефективність всієї діяльності підприємства, включаючи види діяльності, безпосередньо не пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг). Наприклад, доходи від здачі майна в оренду, доходи, виплачені за акціями, облігаціями і іншими цінними паперами.
Якщо обчислена значення R більше одиниці, підприємство вважається рентабельним, якщо менше - збитковим, якщо дорівнює одиниці - беззбитковим [2,434].
2) рентабельність реалізованої продукції деталізує загальний показник рентабельності і розраховується за формулою 1.2.2:
Пр
Z
де: R - рентабельність реалізованої продукції;
Пр - прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);
Z - витрати на виробництво продукції (повна її собівартість).
3) рентабельність активів. Цей коефіцієнт показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи, і розраховується за формулою 1.2.3:
Рентабельність чистий прибуток (ф. № 2)
(Майна) середня вартість активів
(Розрахунок за даними балансу)
Причинами погіршення рентабельності активів можуть бути як зниження рентабельності продажів, так і сповільнення їх оборотності.
Якщо на погіршення показника більшою мірою впливає падіння обсягу продажів, необхідно зосередити свої зусилля на маркетингу, асортиментної політики і системи ціноутворення.
Прискорення оборотності можна домогтися шляхом зменшення обігових коштів, або постійних активів. Для цього потрібно розглянути можливість:
- Продажу або списання невикористаного або неефективно використовуваного устаткування, зменшення невиробничих активів;
- Зниження запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції;
- Зменшення дебіторської заборгованості.
Рентабельність активів може бути інтерпретована як дохід, який генерується власним і позиковим капіталом, тобто засобами, інвестованими у бізнес. Для проведення такого аналізу зручно представляти баланс у дещо модифікованому вигляді. У лівій частині подібного балансу знаходяться «чисті активи», тобто довгострокові (необоротні) активи за вирахуванням амортизації і чистий оборотний капітал. Величина останнього визначається як різниця між оборотними активами і поточними зобов'язаннями за вирахуванням короткострокових позик [6, 52-53].
4) Рентабельність власного капіталу показує ефективність використання коштів, що належать власникам підприємства. Служить основним критерієм при оцінці рівня котирування акцій на біржі і розраховується за формулою 1.2.4:
Рентабельність чистий прибуток (ф. № 2)
капіталу джерела власних коштів
(Підсумок розділу III пасиву балансу)
5) Рентабельність продажів (обороту) показує, який прибуток має підприємство з кожної гривні реалізованої продукції, розраховується за формулою 1.2.5:
Рентабельність прибуток від реалізації
(Обігу) обсяг продажів
На величину рентабельності продажів впливають різні фактори. Основними факторами її зниження є:
- Зростання витрат на виробництво і реалізацію продукції;
- Падіння обсягів реалізації.
У першому випадку ретельному аналізу необхідно піддати структуру витрат у собівартості, щоб виявити причину її зростання. У собівартості продукції потрібно виділити найбільш вагомі і зростаючі статті, після чого - проаналізувати можливість і необхідність їх скорочення без шкоди для виробництва. Загальна послідовність управлінських рішень може бути представлена у вигляді наступних кроків:
- Виділити найбільш вагомі статті собівартості та дослідити можливості їх зниження;
- Провести поділ витрат на постійні та змінні і розрахувати точку беззбитковості;
- Проаналізувати прибутковість окремих видів продукції на основі коефіцієнта маржинального прибутку, вивчити необхідність і можливість зміни номенклатури продукції, що випускається.
У другому випадку слід зосередити на маркетингових чинниках, а також якісні характеристики продукції. У цілому, показник рентабельності продажів зачіпає практично всі аспекти діяльності підприємства - виробництво, маркетинг і збут [6, 52].
6) рентабельність інвестицій - спосіб оцінки «майстерності» управління інвестиціями, розраховується за формулою 1.2.6:
Рентабельність прибуток до оподаткування
Валюта короткострокові
балансу - зобов'язання
Будь-які розрахунки норми прибутку несуть у собі ті чи інші припущення та умовності. В ідеалі слід аналізувати всі доступні показники норми прибутку. Більшість їх має схожу спрямованість змін, яка обумовлена рухом прибутку - найбільш рухливого компонента у формулах розрахунку рентабельності [10, 44].
2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ВАТ
«Сибур - Волзький»
2.1 Аналіз фінансового стану підприємства ВАТ
«Сибур - Волзький»
Волзький завод синтетичного волокна зданий в
На підставі рішення засновника ВАТ «Сибірсько-Уральська нафтогазохімічного компанія» (АК «Сибур») № 1 від 25.09.2000г. утворено нове підприємство ВАТ «Сибур-Волзький», присвоєно реєстраційний № АТ-138.
Підприємство розташоване в
Середньооблікова чисельність працюючих на 01.01.2000 р. склала 2302 людини.
В даний час ВАТ «Сибур - Волзький» виробляє наступні види продукції:
- Нитки поліамідні для кордної тканини і виробів - 25,9 т.т / на рік;
- У тому числі кордної тканини 46 000 т. м 2 / на рік;
- Нитки текстильні поліамідні комплексні, використовувані для виготовлення текстильно-галантерейної продукції - 4,2 т.т. / на рік;
- Текстурування поліамідні нитки, використовувані для виробництва колготок, панчішно-шкарпеткових виробів, трикотажу - 2,4 т.т / на рік;
- Товари народного споживання: мотузки господарські, шнури, троси буксировочні.
Основними постачальниками сировини (капролактаму), використовуваного у виробництві, є вітчизняні виробники:
- Тольяттинском ЗАТ «Куйбишевазот»;
- Кемеровський ВАТ «Азот»;
- Щекинське ВАТ «Азот».
Постачання підприємства ВАТ «Сибур-Волзький» електроенергією, парою, гарячою водою здійснюється від ТЕЦ-1.
Потреба підприємства в азоті, повітрі очищеному і технологічному, в хозпітьевой зм'якшеної і технологічної воді, забезпечує азотно-кисневий завод.
Всі види стоків направляються на очисні споруди азотно-кисневого заводу.
Для контролю якістю за технологічними процесами на ВАТ «Сибур Волзький» є необхідні технічні служби, за якими закріплено функції контролю за безпечним веденням технологічного процесу, виконанням операцій, робіт і т.д.
Служба технічного контролю забезпечує проведення хімічних аналізів, фізико-хімічних випробувань та інших досліджень, забезпечує контроль відповідності якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції діючими стандартами та технічними умовами.
У процесі функціонування організації величина активів і їх структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про якісні зміни у структурі коштів і джерел, а також динаміці цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізів бухгалтерського балансу (додаток № 1).
Таблиця 2.1 - Вертикальний і горизонтальний аналіз балансу ВАТ «Сибур - Волзький»
| Показники | На початок року | На кінець року | Зміна (+,-) | |||
| руб. | у% до підсумку | руб. | у% до підсумку | руб. | у% | |
| Актив | ||||||
| 1.Основні засоби | 245200 | 27,32 | 389546 | 39,89 | 144346 | 58,87 |
| 2. Інші необоротні активи | 87324 | 9,73 | 79729 | 8,16 | -7595 | -8,7 |
| 3. Запаси і витрати | 230747 | 25,71 | 214006 | 21,92 | -16741 | -7,26 |
| 4. Дебіторська заборгованість | 270868 | 30,18 | 179529 | 18,38 | -91339 | -33,72 |
| 5. Грошові кошти та інші активи | 63268 | 7,06 | 113810 | 11,65 | 50542 | 79,89 |
| Баланс | 897407 | 100 | 976620 | 100 | 79213 | 8,83 |
| Пасив | ||||||
| 6. Капітал і резерви | 859994 | 95,83 | 860872 | 88,15 | - | - |
| 7. Довгострокові кредити і позики | 4647 | 0,52 | 4424 | 0,45 | -223 | -4,8 |
| 8. Кредиторська заборгованість | 32766 | 3,65 | 111324 | 11,4 | 78558 | 239,75 |
| Баланс | 897407 | 100 | 976620 | 100 | 79213 | 8,83 |
2.2 Аналіз прибутку і рентабельності підприємства ВАТ
«Сибур - Волзький»
Основною діяльністю кожного підприємства є виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг) і подальша її реалізація. Реалізуючи продукцію підприємство отримує дохід (виручку).
Підприємство ВАТ «Сибур - Волзький» справило за рік
В = 73302 • 40 = 2932080 рублів
Щоб знайти прибуток від продажу, необхідно знати ПДВ, акциз і витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. ПДВ становить 527774 рубля, акциз - 58655 рублів. За даними Звіту про прибутки та збитки (додаток № 2) собівартість дорівнює 1012123 рубля, комерційні витрати - 18582 рубля, управлінські витрати - 111029 рублів. Прибуток від продажу продукції розраховується за формулою 1.1.7:
Прп = 2932080 - 527774 - 58655 - 1141734 = 1203917 рублів
Щоб знайти прибуток від продажу основних фондів та іншого майна, необхідно знати операційні доходи і операційні витрати. За даними Звіту про прибутки та збитки операційні доходи становлять 108905 рублів, а операційні витрати - 113952 рубля. Прибуток від реалізації основних фондів та іншого майна розраховується за формулою 1.1.8:
ПРФ = 108905 - 113952 = - 5047 рублів
Фінансовим результатом від реалізації основних фондів та іншого майна є збиток 5047 рублів.
Щоб знайти прибуток від позареалізаційних операцій, необхідно знати позареалізаційні доходи і позареалізаційні витрати. За даними Звіту про прибутки та збитки позареалізаційні доходи складають 23961 рубль, а позареалізаційні витрати - 18356 рублів. Прибуток від позареалізаційних операцій розраховується за формулою 1.1.9:
ПВН = 23961 - 18356 = 5605 рублів
Знаючи прибуток від реалізації продукції, основних фондів та іншого майна, позареалізаційних операцій, можна знайти валовий прибуток. Валовий прибуток розраховується за формулою 1.1.6:
Пв = 1203917 - 5047 + 5605 = 1204475 рублів
Чистий прибуток - це валовий прибуток за вирахуванням всіх податків. За даними Звіту про прибутки та збитки податок на прибуток дорівнює 289074 рублів, інші податкові платежі - 1729 рублів. Чистий прибуток рассчітиватся наступним чином:
Пч = 1204475 - 289074 - 1729 = 913672 рубля
Щоб знайти загальну рентабельність необхідно знати балансову (валовий) прибуток і середньорічну вартість основних виробничих фондів. З попередніх розрахунків валовий прибуток дорівнює 1204475 рублів, середньорічна вартість основних виробничих фондів дорівнює 317373 рубля. Загальна рентабельність розраховується за формулою 1.2.1:
1204475
853487
Щоб знайти рентабельність реалізованої продукції, необхідно знати прибуток від реалізації та витрати на виробництво. З попередніх розрахунків прибуток від реалізації дорівнює 1203917, за даними Звіту про прибутки та збитки витрати на виробництво рівні 1141734 рубля. Рентабельність реалізованої продукції розраховується за формулою 1.2.2:
1203917
1141734
Щоб знайти рентабельність активів, необхідно знати чистий прибуток і середню вартість активів. За даними Звіту про прибутки та збитки чистий прибуток дорівнює 913672 рубля, а середня вартість активів 937013,5 рублів. Рентабельність активів розраховується за формуле1.2.3:
913672
937013,5
Щоб знайти рентабельність власного капіталу, необхідно знати чистий прибуток і джерела власних коштів. Чистий прибуток дорівнює 913672 рубля, джерела власних коштів за даними Бланс рівні 860872 рубля. Рентабельність власного капіталу розраховується за формулою 1.2.4:
913672
860872
Щоб знайти рентабельність продажів необхідно знати прибуток від реалізації та обсяг продажів. За даними Звіту про прибутки та збитки прибуток від реалізації дорівнює 1203917 рублів, обсяг продажів дорівнює 2345651 рубль. Рентабельність продажів розраховується за формулою 1.2.5:
1203917
2345651
Щоб знайти рентабельність інвестицій необхідно знати прибуток до оподаткування, валюту балансу і короткострокові зобов'язання. За даними Звіту про прибутки та збитки прибуток до оподаткування дорівнює 1204475 рублів, за даними балансу валюта балансу дорівнює 976620 рублів, короткострокові зобов'язання рівні 111324 рубля. Рентабельність інвестицій розраховується за формулою 1.2.6:
1204475
976620 - 111324
Оскільки показники рентабельності більше 20%, то підприємство ВАТ «Сибур - Волзький» є рентабельним.
Висновок
Таким чином, прибуток - кінцевий фінансовий результат підприємницької діяльності, рентабельність - прибутковість, прибутковість підприємства.
При формуванні прибутку враховуються всі сторони господарської діяльності промислового підприємства: рівень використання основного капіталу, машин, обладнання, технологій, організація виробництва і праці. Абсолютна величина прибутку відображає результати зниження собівартості та зростання обсягу реалізованої продукції. Для об'єктивної оцінки кінцевих результатів діяльності підприємства, можливості порівняльного аналізу визначається відносний розмір прибутку - рентабельність.
Виходячи з розрахунків, чистий прибуток підприємстві ВАТ «Сибур - Волзький» становить 913672 рубля. Цей прибуток йде на виплату дивідендів акціонерам, розвиток основного виробництва з метою збільшення майна підприємства, а також на фінансові вкладення для одержання прибутку, на виплату одноразових заохочень та ін Загальна рентабельність підприємства дорівнює 141,12%, що означає: на 1 карбованець витрат припадає 1,41 рубль прибутку. Показник рентабельності перевищує 20%, отже підприємство ВАТ «Сибур - Волзький» є рентабельним.
Список літератури
1. Грузинів В.П., Грибов В.Д. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 1998
2. Гусаров В.М. Статистика: Навчальний посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2001
3. Зайцев Н.Л. Економіка промислового підприємства: Підручник - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА - М, 1998
4. Сергєєв І.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 1998
5. Лукасевич І.Я. Стратегічні показники фінансового аналізу. / / Фінанси. 2002. - № 7, с. 52 - 55
6. Мамедов О.Ю. Сучасна економіка: Загальнодоступний навчальний курс. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 1995
7.Ульянов І. Про якість розрахунків норми прибутку. / / Економіст. 2006. - № 5, с. 39 - 44
8. Економіка підприємства: Підручник для вузів / Під ред. проф. В.Я. Горфінкеля, проф. В.А. Швандара. - 4-е вид., Перераб. і доп .- М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2006
9. Економіка підприємства: Підручник / За ред. проф. Н.А. Сафронова. - М.: МАУП, 2001
10. Економіка підприємства (фірми): Підручник / За ред. проф. О.І. Волкова і доц. О.В. Дев'яткіна. - 3-е изд., Перераб. і доп .- М.: ИНФРА - М, 2003