Прибуток і рентабельність 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Введення
Прибуток, найвідоміша з давніх часів категорія, отримала новий зміст в умовах сучасного економічного розвитку країни, формування реальної самостійності суб'єктів господарювання. Будучи головною рушійною силою ринкової економіки, вона забезпечує інтереси держави, власників і персоналу організації. Тому одним із актуальних завдань сучасного етапу є оволодіння керівниками та працівниками, які зайняті у сфері економіки сучасними методами ефективного управління формуванням прибутку та рентабельності в процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності організації.
Грамотне, ефективне управління формуванням прибутку і рентабельності передбачає побудову в організації відповідних організаційно-методичних систем забезпечення цього управління, знання основних механізмів формування прибутку і рентабельності, використання сучасних методів їх аналізу і планування.
Поряд з формуванням прибутку і рентабельності в кожній організації має бути забезпечення та ефективне управління їх розподілом. Необхідно при цьому мати на увазі, що кожен цикл розподілу прибутку і рентабельності звітного періоду це одночасно і процес забезпечення ефективних умов їх формування на розширеній основі в майбутньому періоді, реалізації цілей стратегічного розвитку організації.
Категорія прибутку є предметом дослідження багатьох вчених економістів. Великий внесок у розробку теоретичних і практичних аспектів прибутку внесли такі вчені, як Ковальов В.В., Бланк І.А., Яцюк Н.А., Чернов В.І., Шамхалов Ф.Р. та інші.
Однак прибуток є однією з найскладніших економічних категорій. Вивчивши джерела отримання прибутку можна розробити науковий підхід до вирішення багатьох проблем, наприклад, підвищити ефективність і відповідальність трудового колективу, досягнення кінцевих результатів при найменших витратах. При цьому зміцнення комерційного розрахунку в усіх ланках виробництва кожної окремої організації у вирішальній мірі залежить від управління прибутком і виявлення специфічних резервів зростання прибутку кожного окремого господарюючого суб'єкта.
Мета написання дипломної роботи - розгляд прибутку і рентабельності ГКРОУП «Облторгсоюз» та розробка шляхів їх підвищення.
Для досягнення зазначеної мети в дипломній роботі поставлені наступні завдання:
· Визначення економічної сутності та значення прибутку і рентабельності організації;
· Виявлення факторів, що впливають на формування прибутку і рентабельності організації;
· Визначення механізму розподілу і використання прибутку та рентабельності в сучасних умовах;
· Дати коротку економічну характеристику досліджуваного об'єкта дослідження;
· Аналіз показників оцінки прибутку і рентабельності;
· Аналіз результатів фінансово-господарської діяльності досліджуваної організації на основі системи показників;
· Формулювання та обгрунтування рекомендацій по збільшенню прибутку та рентабельності організації.
Предмет дослідження - прибуток і рентабельність організації, сутність, значення та шляхи підвищення.
Об'єктом дослідження є ГКОРУП «Облторгсоюз».
У процесі написання дипломної роботи автором була вивчена нормативно-правова база з даної тематики, вивчені праці вітчизняних і зарубіжних вчених економістів (монографії, підручники, статті з періодичних видань). Відзначимо, що в літературі вивчалася тема висвітлена досить широко і знаходиться в центрі економічних досліджень, що зумовлено її актуальністю в сучасних умовах господарювання.
1.Економіческое сутність, роль прибутку і
рентабельності в умовах становлення ринкових
відносин
1.1 Сутність, значення прибутку і рентабельності в умовах реформування економіки
Орієнтація вітчизняної економіки на ринкові відносини зажадала перегляду ставлення до прибутку, що обумовлено її особливим місцем у системі господарювання.
Прибуток виступає як економічна категорія, оцінний результативний показник, цільовий орієнтир, інструмент розрахунку чистого доходу суспільства, джерело формування різних засобів [11, 179].
Економічний зміст прибутку тотожне поняттю «додаткова вартість». Як економічна категорія прибуток відображає сукупність відносин суб'єктів господарювання, що беруть участь у формуванні та розподілі національного доходу.
Основними функціями прибутку є: облікова, оцінна, стимулююча.
Як результативний показник вона характеризує ефективність використання наявних ресурсів, успіх (неуспіх) у бізнесі, ріст (зниження) обсягів діяльності.
Як кількісний показник прибуток являє собою різницю між ціною і вартістю товарів, між обсягом продажу і собівартістю (у сфері обігу - між валовим прибутком і витратами на реалізацію). Прибуток, будучи кінцевим результатом діяльності організації, створює умови для її розширення, розвитку, самофінансування і підвищення конкурентоспроможності.
У міру розвитку економічної теорії визначення поняття «прибуток» постійно уточнювалося від самого простого визначення - як дохід, отриманий від виробництва і реалізації будь-якого товару, до поняття чистого прибутку. В даний час її характеризують з позиції двох сторонньої: мікроекономічного та макроекономічного. Калькуляція прибутку за існуючою методикою на макро - і мікрорівнях різна. На рівні організації її обчислення пов'язано з процесом утворення, а на державному рівні з визначенням місця прибутку в доході країни.
Поняття «прибуток» має різні значення з позиції організації, споживача, держави. Але у всіх випадках воно означає вигоду. Якщо організація працює прибутково (в нормальних умовах господарювання), то це свідчить про те, що покупець, купуючи товар саме в цьому магазині (або цього виробника), отримує задоволення від покупки (коли в нього є вибір), а держава (суспільство) може за рахунок податків на прибуток підтримувати збиткові об'єкти, вирішувати пріоритетні соціальні завдання.
Наявність прибутку дозволяє задовольняти економічні інтереси держави, організації, працівників і власників. Об'єктом економічних інтересів держави є та частина «прибутку», яку сплачує підприємство у вигляді податку на прибуток і яку суспільство використовує для вирішення соціальних завдань. Економічні інтереси організації полягають у збільшенні частки прибутку, що залишається в її розпорядженні. За рахунок цього прибутку організація вирішує виробничі і соціальні задачі свого розвитку. Інтереси працівників у збільшенні прибутку пов'язані зі створенням можливостей для поліпшення матеріального стимулювання і підвищення рівня їх соціального розвитку. Власники також зацікавлені в зростанні прибутковості організації, тому що тим самим збільшаться дивіденди, забезпечиться збільшення їхнього капіталу.
У гармонійно розвивається суспільстві жоден з перерахованих вище інтересів неї має переваги перед іншими. Якщо ж такий взаємозв'язок порушиться на користь будь-чиїх інтересів, то тим самим це приведе до обмеження інтересів інших сторін. Так, зниження зацікавленості організації в нарощуванні прибутку, (наприклад, через необгрунтованість податків і відрахувань) приведе до зменшення платежів до бюджету, до заморожування заробітної плати, до нераціонального використання капіталу.
У вітчизняній економічній теорії тривалий час вважалося, що єдиним джерелом прибутку є праця. Це зустрічається дуже рідко. Як свідчить досвід країн з розвиненою економікою, можливі й інші варіанти походження прибутку. У більшості випадків отримання прибутку є результатом реалізації (виробництва) товару (послуги), заснованої на залученні декількох факторів і передусім праці і капіталу. При цьому поняття прибутку пов'язується не тільки з вартістю використовуваного капіталу, але і з його знеціненням, і з періодом, протягом якого відбувається це знецінення.
Прибуток складна і неоднозначна категорія. Відомий американський вчений - економіст Самуельсон прибуток визначав як безумовний дохід від чинників виробництва, як винагороду за підприємницьку діяльність, технічні нововведення та удосконалення, за вміння ризикувати в умовах невизначеності, як монопольний прибуток, кЯ етичну категорію.
З розвитком ринкових відносин все частіше стали говорити і про інші ситуаціях її походження: прибуток, зароблений завдяки ініціативі підприємця, прибуток, отриманий за сприятливих обставин, несподівана допускається і визнана органами державної влади (відповідним законодавством).
Всі вищеназвані джерела пов'язані між собою, і чисте їх зміст виділити часто неможливо. Найважливішими факторами, що визначають прибуток, є: впровадження нововведень, відсутність страху перед ризиками (ризик як джерело прибутку), раціональне використання коштів, досягнення оптимальних обсягів діяльності. Прибуток росте до тих пір, поки процентна ставка за банківськими кредитами буде нижче норми прибутку на вкладений капітал; наявність заборгованості, таким чином, припустимо, навіть у багатьох випадках вона сприяє отриманню прибутку, (так званий ефект важеля). Багато дрібних і середні організації бояться заборгованості, що не завжди виправдано. Однак, використовуючи стратегію добровільної заборгованості, треба побоюватися низької рентабельності, бо вона змусить організацію вдаватися до додаткових позик з метою оновлення обладнання (асортименту). А це може привести до стану зниженою платоспроможності і навіть до банкрутства.
Впровадження інновацій як джерело прибутку передбачає виробництво (реалізацію) нового товару (послуги) більш високої якості, освоєння нового ринку, організаційно-управлінські нововведення, освоєння нових джерел надходження товарів.
Тривалість припливу прибутку від впровадження інновацій визначається наступними факторами: важливістю винаходи, значимістю і сталістю потреб, що задовольняються цим товаром (послугою), характером діяльності.
Бувають ситуації, коли роль підприємця у виникненні прибутку та збитку пасивна. Такі ситуації породжені: характером діяльності, існуючою структурою ринку, загальногосподарської кон'юнктурою, наявністю інфляції (вельми вигідна для організацій, що мають заборгованість і отримали неіндексовані позики і кредити).
Прибуток, враховуючи відмінності між її очікуваним і отриманим рівнем, виконує наступні чотири функції:
1. очікуваний прибуток є основою прийняття інвестиційних рішень;
2. отриманий прибуток виступає вимірником результатів діяльності організації;
3. частину отриманого прибутку є джерелом самофінансування організації;
4. частина прибутку надходить в якості винагороди власникам капіталу (в умовах акціонерної форми власності).
Метою діяльності будь-якої комерційної структури в умовах ринкової економіки в кінцевому рахунку є отримання прибутку, здатної забезпечити її подальший розвиток. Прибутковість розглядається не тільки як основна мета, але і як головна умова ділової активності організації, як результат її діяльності, ефективного здійснення своїх функцій щодо забезпечення споживачів необхідними товарами відповідно з наявним попитом на них.
У залежності від положення організації на ринку, наявності ресурсів, тривалості періоду основна мета може бути конкретизована. У довгостроковому періоді це буде досягнення максимального прибутку, в короткостроковому - необхідного прибутку за певних обсягах діяльності, і в усі періоди - забезпечення конкурентоспроможності організації. При цьому максимізація прибутку в довгостроковому періоді можлива лише при поетапному досягненні певних необхідних розмірів прибутку. Забезпечення необхідного обсягу прибутку в довгостроковому і короткострокової періодах обумовлено життєво важливими потребами у розвитку організації, задоволенні економічних інтересів власників, забезпечення інтересів суспільства і колективу.
Для оцінки ефективності роботи організацій недостатньо використання показника прибутку, оскільки наявність прибутку ще не означає, що організація працює добре. Абсолютна сума прибутку не дозволяє судити про ступінь прибутковості тієї чи іншої організації. Багато організацій, що отримали однакову суму прибутку, мають різні обсяги продажів, різні витрати. Тому для визначення ефективності зроблених витрат необхідно використовувати відносний показник - рівень рентабельності. Прибуток і рентабельність - тісно взаємопов'язані поняття, але не тотожні за своїм аналітичним можливостям. Рентабельність доцільно розглядати з двох позицій - як об'єктивну економічну категорію і як кількісні та якісний показник.
Як об'єктивна економічна категорія рентабельність характеризує прибутковість, прибутковість, фінансовий результат діяльності організації.
Рентабельність - синтетичний показник, що відображає багато сторін діяльності організацій за певний період.
В економічній теорії застосовується кілька визначень категорій рентабельності: 1) прибутковість, 2) відношення корисного результату торговельної діяльності у вигляді прибутку до вартості сукупних витрат на її отримання, 3) зіставлення результатів господарської діяльності з витратами або ресурсами, 4) інтегральний показник, що узагальнює інші показники ефективності.
У будь-якому визначенні рентабельність буде означати відсоткове відношення суми отриманого (очікуваної) прибули до одного з показників: обсягу товарообігу, витрат на реалізацію, середньої вартості основних і оборотних коштів, фонду оплати праці.
Значимість коефіцієнта рентабельності в умовах орієнтації на ринкові відносини визначається інтересом до нього не тільки працівників однієї організації, а й інтересом держави, контрагентів, власників, кредиторів і позичальників.
Підвищення рівня рентабельності для колективу організації означає зміцнення фінансового становища, а отже, збільшення коштів, що спрямовуються на матеріальне стимулювання їх праці, для управлінців - це інформація про результати застосовуваної тактики і стратегії щодо доцільності її коригування.
Власників (акціонерів і засновників) показник рентабельності цікавить з точки зору прибутковості їх пайових і засновницьких внесків у складі загальних вкладень. Якщо рівень рентабельності зростає, то зростає інтерес до організації інших потенційних акціонерів, ціна акцій у цьому випадку теж зростає.
Кредиторів і позичальників грошових коштів рівень рентабельності і його зміна цікавить з точки зору реальності отримання відсотків за зобов'язаннями, зниження ризику неповернення позикових коштів, платоспроможності клієнта і можливостей для подальшого його розвитку.
Динаміка рентабельності організацій вивчається також податковими службами, фондовими біржами, професійними асоціаціями.
1.2 Галузеві особливості та фактори формування прибутку і рентабельності організації
Ріст і розвиток торговельної організації тісно пов'язаний з виробленням і реалізацією стратегії і тактики управління процесом формування та збільшення прибутку.
Зростанню прибутку торгової організації сприяє маніпулювання трьома перемінними, що визначають її рентабельність: 1) прискорення товарооборачиваемости; 2) зменшенням маси витрат (витрат), 3) збільшення норми прибутку шляхом підвищення торгових надбавок.
Валовий дохід від реалізації товарів, робіт, послуг (А)
Б 1
Прибуток, що залишається в розпорядженні організації торгівлі (чистий прибуток) (І)
І = Е - З
Податок на прибуток (З)
З = Ж Ч ставка податку
Прибуток від реалізації (г)
Г = А-Б-В
Особливості формування доходів і витрат процес утворення прибутку торгової організації можна представити наступним чином (рис. 1.1): SHAPE \ * MERGEFORMAT
Податок на додану вартість (Б)
Б 2
Витрати обігу (витрати на реалізацію) (В)
Б 3
Сальдо позареалізаційних та інших операційних доходів і витрат (Д)
Прибуток від фінансово-господарської діяльності (Е)
Е = Г ± Д
Коригування прибутку від фінансово-господарської діяльності (-,+)( Е)
Оподатковуваний прибуток (Ж)
Ж = Е ± Е



Рис. 1.1 Схема формування прибутку торгової організації
Основним джерелом отримання організацією торгівлі прибутку є валовий дохід (валовий прибуток).
Валовий дохід (валовий прибуток) як економічна категорія являє собою частину вартості товару, яка призначається для покриття витрат обігу (витрат на реалізацію) і утворення прибутку.
Валовий дохід (валовий прибуток) торгової організації в основному утворюється за рахунок торговельних надбавок. Торговельні надбавки формуються відповідно до загального механізмом ціноутворення в Республіці Білорусь [5,]
Структура торгової надбавки торговельної організації представлена ​​у вигляді схеми (рис. 1.2):
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Торгова надбавка
Витрати обігу
(Витрати на реалізацію)
Податки і збори
Прибуток від реалізації товарів
Організаційна діаграма
Рис. 1.2 Структура торгової надбавки торговельної організації
З наведеної схеми видно, що торговельна надбавка відшкодовує витрати обігу (витрати на реалізацію) сплату податків і зборів та утворює прибуток торгової організації.
В даний час відповідно до Положення № 43 [6,] торговельні надбавки до відпускних цін застосовуються:
· На соціально значущі товари в межах, встановлених обласними виконавчими комітетами відповідно до законодавства;
· Соціально значущі товари та інші окремі групи товарів у межах встановлених Міністерством економіки Республіки Білорусь;
· Окремі групи товарів з урахуванням кон'юнктури ринку;
· Всі інші товари не вище 30% до відпускної ціни виробника або імпортера з урахуванням оптової надбавки незалежно від кількості танцювальних посередником.
У процесі управління формуванням прибутку від реалізації товарів на основі системи «взаємозв'язок витрат на реалізацію, обсягу товарообігу і прибутку» торгова організація вирішує ряд завдань:
1. Визначення обсягу товарообігу, що забезпечує беззбитковість торгово-операційну діяльність протягом короткого періоду. Графічно «точка беззбитковості» (або «поріг рентабельності») торгово-операційної діяльності торгової організації в короткому періоді, протягом якого не змінюються рівень цін на товари, рівень змінних витрат та сума постійних витрат, представлена ​​на рис. 1.3:

зона збитків
зона прибутку
Сума чистого доходу (ЧД)
Точка беззбитковості (ТБ)
ЧДк
Сума постійних витрат (І сел)
Сума змінних витрат (І пер)
РТБ
Обсяг товарообігу
Блок-схема: процес: Сума чистого доходу (ЧД)
Сума чистого доходу, витрат на реалізацію, прибутку від реалізації товарів
Підпис: Сума чистого доходу, витрат на реалізацію, прибутку від реалізації товарів



Рис.1.3 Графік формування точки беззбитковості операційної діяльності організації торгівлі
З наведеного графіка видно, що для досягнення «точки беззбитковості» своєї торгово-операційної діяльності (ТБ) торгова організація повинна забезпечити такий обсяг товарообігу (РТБ), при якому сума чистого доходу зрівняється із сумою витрат на реалізацію - як постійних, так і змінних. Ця умова може бути висловлене такими рівностями (1.1, 1.2):
ВДК = І + ПДВ, (1.1)
ЧДк = І (1.2)
де ТБ - точка беззбитковості операційної діяльності;
ВДК - сума валового доходу (прибутку);
ЧДк - сума чистого доходу;
І - сукупна сума витрат на реалізацію;
ПДВ - сума податку на додану вартість.
Відповідно вартісний обсяг реалізації товарів, що забезпечує досягнення точки беззбитковості торгово-операційній діяльності організації в короткому періоді, може бути визначений за такими формулами (1.3,1.4):
, (1.3)
(1.4)
де СРтб - вартісний обсяг реалізації товарів, що забезпечує досягнення точки беззбитковості торгово-операційній діяльності організації в короткому періоді;
Іпостась - сума постійних витрат на реалізацію (незмінна в аналізованому періоді);
Учд - рівень чистого комерційного витрати до обсягу реалізації товарів,%;
Уї пер - рівень змінних витрат на реалізацію до обсягу реалізації товарів,%;
УМП - рівень маржинальної прибутку до обсягу реалізації товарів,%.
Натуральний обсяг реалізації товарів окремих груп, що забезпечує досягнення точки беззбитковості торгово-операційній діяльності організації в короткому періоді, може бути визначений за такими формулами (1.5, 1.6, 1.7):
, (1.5)
, (1.6)
(1.7)
де НРтб - натуральний обсяг реалізації товарів окремих груп, що забезпечує досягнення точки беззбитковості торгово-операційній діяльності організації в короткому періоді;
Цет - ціна одиниці реалізованих товарів.
2. Визначення обсягу товарообігу, що забезпечує беззбиткову торгово-операційну діяльність у тривалому періоді. Торгово-операційна діяльність у тривалому періоді у порівнянні з коротким періодом перетерплює наступні основні зміни:
а) із зростанням обсягу товарообігу періодично зростають постійні витрати на реалізацію. Це пов'язано зі збільшенням парку використовуваних машин і устаткування (що призводить до зростання амортизаційних відрахувань), підвищення чисельності працівників апарату управління (що призводить до зростання витрат на його утримання);
б) з насиченням споживчого ринку в результаті росту обсягу реалізації товарів торгова організація змушена знижувати рівень цін, що призводить до відповідного зменшення темпів росту чистого доходу;
в) за рахунок більш економного використання матеріальних ресурсів, зростання продуктивності праці операційного персоналу, укрупнення партій закуповуваних товарів поступово знижується рівень змінних витрат на одиницю товарообігу.
Всі ці зміни в силу взаємозв'язку розглянутих факторів з прибутком від реалізації товарів істотно впливають на формування її суми. Це можна простежити за даними графіка, представленого на (рис. 1.4):
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Сума комерційного доходу, витрат на реалізацію і прибутки від реалізації товарів
Сума прибутку від реалізації товарів
ТБ 1
ТБ 2
ТБ 3
РТБ 1
РТБ 2 РР
РТБ 3
Сума постійних витрат (І пост)
Сума змінних витрат (І пер)
Сума чистого комерційного доходу (ЧДк)
Обсяг товарообігу
Підпис: Сума комерційного доходу, витрат на реа-лізації і прибутку від реалізації товарівПідпис: Сума постійних витрат (І пост)Підпис: Сума змінних витрат (І пер)Підпис: Сума чистого комерційного доходу (ЧДк)
Рис. 1.4 Графік формування точки беззбитковості торгово-операційній діяльності організації в тривалому періоді
З наведеного графіка видно, що в силу трансформуються умов торгово-операційної діяльності точка беззбитковості постійно змінює своє значення, тобто вимагає набагато більшого обсягу реалізації товарів у порівнянні з попереднім періодом (Ртб1 <Ртб2 <Ртб3). Відповідно змінюється й сума валового прибутку від реалізації товарів, одержуваної організацією торгівлі в силу мінливих умов операційної діяльності на кожному етапі. Якщо на перших двох етапах ця зміна суми валового прибутку від реалізації товарів викликалося в основному зростанням суми постійних витрат від реалізації, то на третьому етапі основний вплив на зміну суми цього прибутку впливало зниження рівня чистого комерційного доходу.
Кожен етап зміни умов торгово-операційній діяльності організації в тривалому періоді є початок цієї діяльності в короткому періоді, закінчення якого характеризується новим зміною умов. Іншими словами, тривалий період торгово-операційній діяльності організації може бути розкладений на ряд коротких її періодів (з незмінними умовами), що дозволяє використовувати при розрахунках алгоритми, характерні для короткого періоду.
3. Визначення необхідного обсягу товарообігу, що забезпечує досягнення запланованої (цільовий) суми валового прибутку від реалізації товарів. Це завдання може мати і зворотну постановку: визначення планової суми валового прибутку від реалізації товарів при заданому плановому обсязі товарообігу. Графічно взаємозв'язок між плановими значеннями обсягу товарообігу і суми валового прибутку від реалізації товарів представлена ​​на (рис. 1.5):
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Рт
ВПр
Зона прибутку
ТВПр
ЧДк
Сума постійних витрат
Сума змінних витрат
Сума чистого комерційного доходу, що забезпечує отримання заданої прибутку (ЧДк)
Сума чистого комерційного доходу, витрат на реалізацію і прибутки від реалізації товарів
Підпис: Сума постійних витратПідпис: Сума змінних витратПідпис: Сума чистого комерційного доходу, що забезпечує отри-ня заданої прибутку (ЧДк)Підпис: Сума чистого комерційно-го доходу, витрат на реа-лізації і прибутку від реа-лізації товарів
Рис. 1.5 Графік формування точки планової валовою операційною прибутку організації
З наведеного графіка видно, що при запланованому обсязі товарообігу (Рт) організація може отримати певну суму валового прибутку від реалізації товарів (ВПр), на розмір якої сума чистого комерційного доходу буде перевищувати суму витрат на реалізацію - як постійних, так і змінних. Графік може бути інтерпретований і у зворотному варіанті: при запланованій сумі валового прибутку від реалізації товарів (ВПр) планової обсяг товарообігу організації повинен знаходитися в точці Рт. Цей обсяг товарообігу може бути визначений в організації за такими формулами (1.8, 1.9):
, (1.8)
(1.9)
де СРтп - вартісний обсяг реалізації товарів, що забезпечує формування планової суми валового прибутку організації від реалізації товарів;
ВПр - планована сума валового прибутку від реалізації товарів;
Іпостась - планова сума постійних витрат на реалізацію;
Учд - рівень чистого комерційного доходу до обсягу реалізації товарів,%;
Уї пер - рівень змінних операційних витрат до обсягу реалізації товарів,%;
УМП - рівень маржинального прибутку від реалізації товарів до обсягу товарообігу,%.
Відповідно, натуральний обсяг реалізації товарів окремих груп, що забезпечує формування планової суми валового прибутку від їх реалізації, може бути визначений за такими формулами (1.10, 1.11):
, (1.10)
(1.11)
де НРтп - натуральний обсяг реалізації товарів, що забезпечує формування планової суми валового прибутку від їх реалізації;
Цет - планова ціна одиниці реалізованих товарів;
4. Визначення суми «межі безпеки» (або «запасу міцності») торгової організації, тобто розміру можливого зниження обсягу товарообігу при несприятливій кон'юнктурі споживчого ринку, який дозволяє йому здійснювати прибуткову торгово-операційну діяльність. «Межа безпеки» («запас міцності») визначає можливі межі маневру організації торгівлі як в ціновій політиці, так і в зниженні натурального обсягу реалізації окремих груп товарів у процесі здійснення торгово-операційної діяльності в несприятливих ринкових умовах. Графічно формування «межі безпеки» торгової організації представлено на (рис. 1.6):
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Сума чистого комерційного доходу, витрат на реалізацію і прибутку від реалізації
ТБ
ТВПр
ЧДк
РТБ
Рвоп
Сума постійних витрат (І пост)
Сума змінних витрат (І пер)
Сума чистого комерційного доходу (ЧДк)
Обсяг товарообігу
Підпис: Сума чистого комерційного доходу, витрат на реалізацію і прибутку від реалізаціїПідпис: Сума посто-янних расхо-дів (І пост)Підпис: Сума пере-сних расхо-дів (І пер)Підпис: Сума чистого комерційно-го доходу (ЧДк)
Рис. 1.6 Графік формування «межі безпеки» організації в процесі здійснення торгово-операційної діяльності
З наведеного графіка видно, що «межа безпеки» торгової організації характеризує той обсяг товарообігу, який знаходиться в межах між точкою забезпечення запланованої (фактично досягнутої) суми валового прибутку організації від реалізації товарів (ТВПр) і точкою беззбитковості її торгово-операційної діяльності (ТБ) . У вартісному вираженні межа безпеки операційної діяльності організації розраховується за такою формулою (1. 12):
(1.12)
де ПБС - вартісний обсяг товарообігу організації, що забезпечує межа безпеки (запас міцності) його торгово-операційної діяльності;
СРвоп - вартісний обсяг реалізації товарів, що забезпечує формування планової (або фактично досягнутої) суми валового прибутку організації від їх реалізації.
СРтб - вартісний обсяг товарів, що забезпечує досягнення точки беззбитковості торгово-операційної діяльності організації.
При необхідності межа безпеки (запас міцності) може бути виражений і натуральним обсягом реалізованих товарів. У цьому випадку використовуються наступні формули (1.13, 1.14):
, (1.13)
(1.14)
де ПБН - натуральний обсяг реалізації окремих груп товарів організації, що забезпечує межа безпеки (запас міцності) торгово-операційної діяльності організації;
Ціп - ціна одиниці реалізованих товарів.
Межа безпеки (запас міцності) торгової організації може бути виражений не лише абсолютної, але і відносною величиною - його рівнем (або коефіцієнтом безпеки). Розрахунок цього показника здійснюється за наступною формулою (1.15):
(1.15)
де КБ - коефіцієнт (рівень) безпеки торгово-операційної діяльності організації;
ПБС - вартісний обсяг товарообігу організації, що забезпечує межа безпеки (запас міцності) його торгово-операційної діяльності;
СРвоп - вартісний обсяг товарообігу організації, що забезпечує формування планової (або фактично досягнутої) суми валового прибутку організації від реалізації товарів.
5. Визначення необхідного обсягу товарообігу, що забезпечує досягнення запланованої (цільовий) суми маржинальної прибутку організації від реалізації товарів. Це завдання може мати і зворотну постановку: визначення планової суми маржинального прибутку від реалізації товарів при заданому плановому обсязі товарообігу. Графічно взаємозв'язок між плановими значеннями обсягу товарообігу і суми маржинального прибутку від реалізації товарів представлена ​​на (рис. 1.7).
З наведеного графіка (ріс.1.7) видно, що при запланованому обсязі товарообігу (Р тмп) організація може отримати певну суму маржинального прибутку від реалізації товарів (МПР), на розмір якої сума чистого комерційного доходу (ЧДк) буде перевищувати суму постійних витрат на реалізацію .
SHAPE \ * MERGEFORMAT
МПР
Зона маржинальної прибутку
ТМПр
Р тмп
Сума постійних витрат (І пост)
Сума змінних витрат (І пер)
Сума чистого комерційного доходу, що забезпечує отримання заданої маржинальної прибутку (ЧД0)
Обсяг товарообігу
Сума чистого комерційного доходу, витрат на реалізацію і прибутку від реалізації
Підпис: Сума постійних витрат (І пост)Підпис: Сума змінних витрат (І пер)Підпис: Сума чистого комерційного дохо-так, забезпечує отримання заданої маржинальної прибутку (ЧД0)Підпис: Сума чистого комерційного доходу, витрат на реалізацію і прибутку від реалізації Рис. 1.7 Графік формування точки планової маржинальної прибутку організації від реалізації товарів.
Графік може бути інтерпретований і у зворотному варіанті: при запланованій сумі маржинального прибутку від реалізації товарів (МПР) плановий обсяг товарообігу організації повинен знаходитися в точці Р тмп. Цей обсяг товарообігу може бути визначений у вартісному вираженні за наступною формулою (1.16):
(1.16)

де СР тмп - вартісний обсяг реалізації товарів, що забезпечує
формування планової суми маржинального прибутку організації;
МП р - планована сума маржинального прибутку від реалізації товарів;
І пост - планова сума постійних витрат на реалізацію;
Учд - рівень чистого комерційного доходу до обсягу товарообігу,%.
Відповідно, натуральний обсяг реалізації окремих груп товарів, що забезпечує формування планової суми маржинального операційного прибутку, може бути визначений за такими формулами (1.17, 1.18):
, (1.17)
(1.18)
де НРтмп - натуральний обсяг реалізації товарів, що забезпечує формування планової суми маржинального прибутку організації;
Цет - планова ціна одиниці реалізованих товарів;
6. Визначення необхідного обсягу товарообігу, що забезпечує досягнення запланованої (цільовий) суми чистого прибутку від реалізації товарів. Це завдання може мати і зворотну постановку: визначення планової суми чистого прибутку організації від реалізації товарів при заданому плановому обсязі товарообігу. Графічно взаємозв'язок між плановими значеннями обсягу товарообігу і суми чистого прибутку від реалізації товарів представлена ​​на (рис. 1.8).
З наведеного графіка (рис. 1.8) видно, що при запланованому обсязі товарообігу (Ртчп) торгова організація може отримати певну суму чистого операційного прибутку (ЧПР), на розмір якої сума чистого комерційного доходу (Чдк) буде перевищувати суму сукупних витрат на реалізацію - як постійних, так і змінних а також суму неподаткових платежів, здійснюваних за рахунок прибутку. Графік може бути інтерпретований і у зворотному варіанті: при запланованій
SHAPE \ * MERGEFORMAT
ПП р
Р тчп
Зона чистого прибутку
Сума чистого комерційного доходу, витрат на реалізацію і прибутки від реалізації товарів
ТМП р
Сума постійних витрат (І пост)
Сума змінних витрат (І пер)
Обсяг товарообігу
Сума чистого доходу, що забезпечує отримання заданої маржинальної прибутку (ЧД0)
Підпис: Сума чистого комерційного доходу, витрат на реалізацію і прибутки від реалізації товарівПідпис: Сума постійних витрат (І пост)Підпис: Сума змінних витрат (І пер)Підпис: Сума чистого доходу, що забезпечує напів-чення заданої маржинальної прибутку (ЧД0)
Рис. 1.8. Графік формування точки планової маржинальної прибутку організації від реалізації товарів.
суми чистого прибутку від реалізації товарів (ЧПР) плановий обсяг товарообігу торгової організації повинен знаходитися в точці Ртчп. Цей обсяг товарообігу може бути визначений у вартісному виразі за формулами (1.19, 1.20):
, (1.19)
(1.20)
де СРтчп - вартісний обсяг товарообігу, що забезпечує формування планової (цільовий) суми чистого прибутку організації від реалізації товарів;
ЧПР - планована (цільова) сума чистого прибутку організації від реалізації товару;
Іпостась - планова сума постійних витрат на реалізацію;
НП - планова сума податкових платежів за рахунок прибутку, обчислена виходячи із суми чистого прибутку і ставки податку на прибуток методом зворотного перерахунку;
Учд - рівень чистого комерційного доходу до обсягу товарообігу,%;
У і пер - рівень змінних витрат на реалізацію до обсягу товарообігу,%;
УМП - рівень маржинальної прибутку до обсягу товарообігу,%.
Таким чином: механізм управління різними видами прибутку торгової організації від реалізації товарів з використанням системи «взаємозв'язок витрат на реалізацію, обсягу товарообігу і прибутку» заснований на її залежності («чутливості») від таких основних факторів:
· Обсягу реалізації товарів у вартісному або натуральному вираженні;
· Суми і рівня чистого комерційного доходу;
· Суми і рівня змінних витрат на реалізацію;
· Суми постійних витрат на реалізацію;
· Співвідношення постійних і змінних операційних витрат;
· Суми податкових платежів, здійснюваних за рахунок прибутку.
Ці показники можуть розглядатися як основні фактори формування суми різних видів прибутку від реалізації товарів, впливаючи на які можна одержати необхідні результати.
Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат, що характеризує, торгово-господарську діяльність всієї організації торгівлі, тобто становить основу її економічного розвитку.
Однак для оцінки ефективності роботи торгової організації недостатньо використання показника прибутку, оскільки її наявність ще не означає, що організація фінансово-стійка. Абсолютна сума прибутку не дозволяє судити про ступінь прибутковості організації торгівлі. Багато торгові організації, що отримали однакову суму прибутку, мають різні обсяги продажів, різні обсяги витрат на реалізацію. Тому для визначення ефективності зроблених витрат необхідно використовувати відносний показник - рівень рентабельності, який характеризує, наскільки торгова організація здійснює свою основну діяльність по реалізації продукції.
У зв'язку з тим, що рентабельність є багатогранною категорією, її неможливо виразити одним показником. Тому для оцінки рентабельності роботи організації існують групи показників рентабельності:
· Узагальнюючі;
· Обсягів діяльності;
· Результат діяльності;
· Економічних ресурсів;
· Поточних витрат.
В організаціях торгівлі, крім традиційних показників рентабельності, оцінюється ефективність використання економічних ресурсів і витрат в цілому по організації за допомогою наступних показників: сукупний обсяг діяльності, сукупний дохід, сукупні економічні ресурси, сукупні економічні витрати.
Сукупний обсяг діяльності для торговельних організацій являє собою обсяг реалізованої продукції і послуг. У вартісному вираженні цей показник являє собою суму роздрібного товарообігу торгової мережі, товарообіг громадського харчування, оптового обороту, а також виручки від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг.
Показник сукупного доходу організації являє собою суму валових доходів від реалізації, позареалізаційних доходів і доходів від іншої реалізації (інших операційних доходів). Валовий дохід від реалізації визначається як вартісне вираження реалізованих торгових надбавок і торговельних знижок в торгівлі, громадському харчуванні. Цей показник застосовується при розрахунку рентабельності валового доходу від реалізації.
Сукупні поточні витрати - це показник, який слід використовувати при розрахунку рентабельності сукупних витрат і витрат на реалізацію продукції. Сукупні поточні витрати являють собою суму витрат організації на реалізацію товарів і послуг, а також позареалізаційних витрат, витрат з іншої реалізації (інших операційних витрат). Витрати на реалізацію товарів і послуг визначаються як сума витрат на реалізацію продукції і витрат на реалізацію торгівлі.
У таблицях 1.1 та 1.2 запропоновані складові показників рентабельності організації, а також методика її розрахунку.
Таблиця 1.1
Складові показників рентабельності організації та джерела
інформації
Складові показники
рентабельності
Джерела інформації
1. Прибуток (збиток) за звітний період
«Звіт про фінансові результати»
(050 +120 +150)
2. Прибуток (збиток) від реалізації
«Звіт про фінансові результати»
(060-070 +080-090 +100-110)
3. Прибуток (збиток) від операційних доходів і витрат
«Звіт про фінансові результати»
(060-070 +080-090 +100-110)
4. Прибуток (збиток) від позареалізаційних доходи і витрати
«Звіт про фінансові результати»
(130-140)
5. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
«Звіт про фінансові результати»
(160-170)
6.Розничное товарооборот торгової мережі
Форма № 1 Торг (р. 03 колонка 1)
7. Виручка від реалізації товарів, продукції робіт, послуг
«Звіт про фінансові результати»
(010)
8. Позареалізаційні доходи
«Звіт про фінансові результати»
(130)
9. Інші операційні доходи
«Звіт про фінансові результати»
(100)
10. Позареалізаційні витрати
«Звіт про фінансові результати»
(140)
11. Інші операційні витрати
«Звіт про фінансові результати»
(110)

Таблиця 1.2
Система показників рентабельності торгової організації
Показники
Порядок розрахунку
1. Рентабельність по прибутку звітного періоду

2. Рентабельність по прибутку від реалізації

3. Рентабельність по чистому прибутку

4. Рентабельність за обсягом діяльності торгівлі

5. Рентабельність валового доходу від реалізації

6. Рентабельність витрат обігу роздрібної торгівлі

7. Рентабельність витрат обігу оптової торгівлі

Значимість коефіцієнта рентабельності в умовах орієнтації на ринкові відносини визначається інтересом не тільки працівників торгової організації, а й інтересом держави, контрагентів, власників, кредиторів і позичальників.
Підвищення рівня рентабельності для колективу організації означає зміцнення фінансового становища, а отже, збільшення коштів, що спрямовуються на матеріальне стимулювання їх праці, для управлінців - це інформація про результати застосовуваної тактики і стратегії і про доцільність її коригування.
Власників показник рентабельності цікавить з точки зору прибутковості їх пайових і засновницьких внесків у складі загальних вкладень. Якщо рівень рентабельності зростає, то зростає інтерес до даної організації інших потенційних акціонерів, ціна акції в цьому випадку теж зростає. У організації з'являється можливість не тільки для подальшого розвитку даного виду діяльності, а й можливість одержання більш високих дивідендів. І навпаки, при падінні рівня рентабельності інтерес до вкладень в дану організацію падає.
Кредиторів і позичальників грошових коштів рівень рентабельності і його зміна цікавить з точки зору реальності отримання відсотків за зобов'язаннями, зниження ризику не повернення позикових коштів, платоспроможності клієнта і можливостей для подальшого його розвитку.
1.3 Механізм розподілу та використання прибутку в
сучасних умовах
Права та можливості в розподілі та використанні прибутку мають велике значення для будь-якого господарюючого суб'єкта, так як прибуток виступає основним джерелом фінансового, виробничого і соціального розвитку, матеріально розвитку його працівників.
Система розподілу і використання прибутку повинна стимулювати подальший розвиток даного виду діяльності та освоєння нових, матеіально зацікавлювати у збільшення прибутку.
Порядок розподілу та використання прибутку торгової рганізаціі визначається прийнятою в даному суспільстві на даному етапі його розвитку методологією привласнення прибутку.
Чинний порядок распределеія прибутку відповідає нинішньому етапу ринкових відносин, тобто організація повинна брати участь совій прибутком у формуванні державного бюджету, а частина прибутку, повинна бути розподілена між власником організації та власником позикового капіталу та інших фінансових ресурсів відповідно до укладених договорів.
У законі «Про підприємства в Республіці Білорусь» [4,] у статті 62 записано: «Прибуток, що залишається у підприємства після сплати податків та інших платежів до бюджету (чистий прибуток), надходить у повне його розпорядження. Підприємство самостійно визначає напрям використання чистого прибутку, якщо інше не передбачено Статутом ».
Державний вплив на вибір напрямків використання чистого прибутку здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічне санкції.
Спільним для всіх видів організацій незалежно від форм власності та видів діяльності є распределеіе прибутку відповідно до статуту і колективного договору на наступні цілі (рис. 1.9):
1. платежі до бюджету;
2. відрахування в позабюджетні фонди, створені за рішенням уряду або місцевих органів влади;
3. формування фонду нагромадження;
4. створення фонду споживання;
5. благодійні цілі;
6. інші цілі (накопичення коштів для викупу майна).
На підставі Закону «Про податки і збори, які стягуються до бюджету Республіки Білорусь» [3,] визначено наступні види загальнодержавних податків і зборів:
а) податок на додану вартість;
б) акцизи;
в) податок на прибутки і доходи;
г) податок за користування природними ресурсами (екологічний податок);
д) податок на нерухомість;
е) податок на експорт та імпорт;
ж) земельний податок (плата за землю);
з) податок на паливо;
і) транзитний податок;
к) державне мито та збори;
л) прибутковий податок з фізичних осіб.
Перелік та методика обчислення податків може змінюватися за рішенням законодавчих органів.
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Прибуток за звітний період
Податки та інші обов'язкові платежі (-)
Обов'язкові соціальні витрати (-)
Чистий прибуток
Плата за притягнуте майно та фінансові кошти
Підприємницький дохід власника організації
Орендна плата
Платежі з викупу
Відсотки за довгостроковий банківський кредит
Відсотки по акціях, облігаціях
Участь у прибутку працівників організації
Поповнення резервного фонду та фонду ризику
Фонд розвитку (фінансування приросту обортно і основного капіталу
Фонд виплати дивідендів
Підпис: Орендна платаПідпис: Платежі з викупуПідпис: Відсотки за долгосроч-ний банківський кредитПідпис: Відсотки по акціях, облігаціяхПідпис: Участь у прибутку ра-цівників організаціїПідпис: Поповнення резервного фонду та фонду ризикуПідпис: Фонд розвитку (фінан-сірованіе приросту обортно і основного капіталуПідпис: Фонд виплати дивідендів
Рис. 1.9 Схема розподілу прибутку в умовах різноманіття форм власності
З наведеної схеми видно, що чистий дохід організації після сплати податків і відрахувань використовується для формування:
· Фонду розвитку (фонду накопичення), що відповідає приросту основних і оборотних засобів організації (приріст капіталу);
· Фонду споживання (для підвищення матеріальної зацікавленості працівників організації у підвищенні ефективності і рентабельності орагнізації);
· Резервного фонду, призначеного для фінансування непередбачених витрат, пов'язаних з ризиком господарської діяльності, інших фондів, якщо вони передбачені установчими документами, законами, вимогами практики.
Розмір фондів жорстко не регламентується, за винятком окремих напрямів їх використання.
Фонд накопичення та фонд споживання - це фонди спеціального призначення. Вони утворюються, якщо це передбачено установчими документами. Фонд накопичення створюється для якого фінансується виробничого розвитку організації: на фінансування капітальних вкладень, розширення і реконструкцію організації, на фінансування нових розробок, на погашення позик і відсотків по них, на утримання об'єктів, призначених для культурно-освітніх робіт, на поповнення власних зворотній коштів. Таким чином, фонд накопичення предстваляет собою джерело коштів господарюючих суб'єктів, що акумулює прибуток та інші джерела для створення нового майна, придбання основних засобів і зворотній коштів. Фонд накоплеія свідчить про зростання імущественнго стану організації, збільшення власних його коштів.
Фонд споживання - джерело коштів, зарезервованих господарським суб'єктом для здійснення меопріятій з соціального розвитку (крім капітальних вкладень) і матеріального заохочення коллеківа.
ФНД потреблеія спрямовується на наступні цілі:
· На виплату одноразових винагород за підсумками работв за рік;
· На виплату допомог;
· На оплату проїзду;
· На видачу безпроцентних позик;
· На встановлення надбавок до пенсій працюючим пенсіонерам;
· Одноразові заохочення працівників;
· Установлеия трудових і соціальних пільг;
· На виплату дивідендів по цінних паперах.
Резервний фонд створюється господарюючим суб'єктом на випадок прекращеія їх діяльності для покриття кредиторської заборгованості. Він є ібязательним для акціонерного товариства, товариства, організації з іноземними інвестиціями.
Резервний фонд акціонерів обества використовується на виплату відсотків за облігаціями, дивідендів за привілейованими акціями, у разі недостатності чистого прибутку для цих цілей.
3. Коротка економічна характеристика ГКОРУП «Облторгсоюз»
Гомельське комунальне оптово-роздрібне підприємство ГКОРУП «Облторгсоюз» є правонаступником всіх прав і обов'язків Гомельського оптово-роздрібного підприємства «Обласний торговий союз», створеного на невизначений термін за рішенням Гомельського обласного виконавчого комітету № 165 від 10.06.92 р. та зареєстрованого рішенням Гомельського обласного виконавчого комітету № 1889 від 24.06.92 за № 424.
Повне назва ГКОРУП «Облторгсоюз», російською мовою: Гомельське Комунальне оптово-роздрібне підприємство «Облторгсоюз».
ГКОРУП «Облторгсоюз» є юридичною особою Відповідно до законодавства Республіки Білорусь, має самостійний баланс, може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права і виконувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, відкривати розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, мати товарний знак , печатку і штампи зі своїм найменуванням.
У своїй діяльності ГКОРУП «Облторгсоюз» керується діючими законами Республіки Білорусь, що видаються відповідно до них нормативними актами, рішеннями та розпорядженнями Гомельського облвиконкому.
Майно ГКОРУП «Облторгсоюз» є власністю Гомельського обласної Ради депутатів і належить організації на праві повного господарського відання.
ГКОРУП «Облторгсоюз» самостійно вирішує питання створення та ліквідацію відокремлених підрозділів, з дозволу власника - створення дочірніх підприємств, філій та представництв, створення спільних підприємств в Республіці Білорусь та за її межами.
ГКОРУП «Облторгсоюз» знаходиться за адресою: Республіка Білорусь 246010 м. Гомель, вул. Могилевська 1 а.
Основною метою діяльності ГКОРУП «Облторгсоюз» є отримання прибутку.
У відповідності з метою діяльності та законодавством ГКОРУП «Облторгсоюз» здійснює такі види діяльності:
· Оптова торгівля широким асортиментом товарів без будь-якої конкретизації;
· Оптова торгівля радіоелектронної апаратурою та електропобутової технікою;
· Роздрібна торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами;
· Експлуатація залізниць;
· Експлуатація і здача в найм власного майна;
· Оренда іншого обладнання для сухопутного транспорту.
ГКОРУП «Облторгсоюз» здійснює зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства Республіки Білорусь.
Передане ГКОРУП «Облторгсоюз» в повне господарське володіння майно, включаючи внески за рахунок прибутку, утворюють статутний і соціальні фонди. Статутний фонд ГКОРУП «Облторгсоюз» становить 1087500000 рублів. Статутний фонд ГКОРУП «Облторгсоюз» сформований у грошовій формі.
Майно ГКОРУП «Облторгсоюз» складають основні засоби, оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Джерелами формування майна є грошові та матеріальні внески власника, доходи, отримані від здійснення господарської діяльності, цінних паперів, кредитів банків та інших кредиторів, інші джерела, не заборонені законодавством.
Прибуток ГКОРУП «Облторгсоюз» являє собою сукупність (складається) з прибутку, отриманого від фінансово-господарської діяльності підприємства, відокремлених підрозділів підприємства.
Власник майна, має право на отримання частини прибутку від використання майна, що перебуває у господарському віданні підприємства. Після сплати податків та інших платежів до бюджету, що залишилася прибуток (чистий прибуток) залишається у відокремлених підрозділах.
3. Інформаційне забезпечення управління прибутком і рентабельністю в сучасних умовах
господарювання
3.1 Система інформаційного забезпечення управління
фінансовими результатами організації
Ефективність кожної керуючої системи значною мірою залежить від якості формованої і використовуваної нею інформаційної бази. У ринкових умовах відома формула «час-гроші» доповнюється аналогічною формулою «інформація-гроші». Стосовно до системи управління прибутком вона набуває пряме значення, так як від якості використовуваної інформації при прийнятті управлінських рішень значною мірою залежить сума одержуваного прибутку. Чим більший розмір капіталу використовується організацією, чим більше диверсифікована його операційна, інвестиційна та фінансова діяльність, тим вище стає роль якісної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень у сфері формування і використання прибутку.
Формування системи інформаційного забезпечення управління прибутком торгової організації являє собою процес цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників для використання в процесі аналізу, планування і прийняття управлінських рішень. Ці показники формрй за рахунок зовнішніх (що знаходяться поза організацією) і внутрішніх джерел інформації.
Зміст системи інформаційного забезпечення управління прибутком, її широта і глибина визначаються галузевими особливостями діяльності організацій, їх організаційно-правовою формою, обсягом і ступенем диверсифікованості господарської діяльності і поруч інших умов. При цьому вся сукупність показників, що включаються в систему інформаційного забезпечення управління прибутком, вимагає проведення прадварітельной їх класифікації.
Система показників інформаційного забезпечення управління прибутком, формованих із зовнішніх джерел, ділиться на три основні групи (рис 3.1):
SHAPE \ * MERGEFORMAT
 
Показники, що формуються із зовнішніх джерел інформації
Показники, що характеризують загальноекономічні
Показники макроекономічного розвитку
Показники галузевого розвитку
Показники, що характеризують кон'юнктуру ринку
Показники кон'юктури товарного ринку
Показники кон'юктури ринку фондових інструмеентов
Показники кон'юктури ринку грошових інструментів
Показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів
Банків
Страхових компаній
Постачальників продукції
Конкурентів

Рис. 3.1 Система показників інформаційного забезпечення управління прибутком, формованих із зовнішніх джерел
1. Показники характерізуеющіе загальноекономічний розвиток країни. Система інформативних показників цієї групи служить основою проведення аналізу та прогнозування умов зовнішнього середовища функціонування організації при розробці комплексної політики управління прибутком, здійсненні інвестиційної діяльності, виявленні резервів зростання прибутку в орієнтира на досягнення середньогалузевих показників. Формування системи показників цієї групи грунтується на даних, що публікуються державної статистики.
Показники, що входять до складу першої групи, поділяються на два блоки.
У першому блоці - «Показники макроекономічного розвитку» - містяться наступні основні інформаційні показники, використовувані в процесі управління прибутком організації торгівлі:
а) темп зростання внутрішнього національного продукту і національного доходу;
б) обсяг емісії грошей в розглянутому періоді;
в) грошові доходи населення;
г) вклади населення в банках;
д) індекс інфляції;
е) облікова ставка Національного банку.
У другому блоці - «Показники галузевого розвитку» - міститися такі основні інформативні показники по галузі, до якої належить організація:
а) обсяг виробленої (реалізованої) продукції, його динаміка;
б) загальна вартість активів організації, в тому числі оборотних;
в) сума власних коштів організації;
г) сума прибутку звітного періоду торгової організації, в тому числі за основною (операційної) діяльності;
д) ставки оподаткування прибутку по основній діяльності;
е) ставки податку на додану вартість та акцизного збору на продукцію, реалізовану організацією торгівлі;
ж) індекс цін на продукцію торгової організації в розглянутому періоді.
2. Показники, що характеризують кон'юнктуру ринку. Система нормативних показників цієї групи служить для прийняття управлінських решееній в області формування цінової політики та доходів з операційної діяльності, залучення капіталу із зовнішніх джерел (включаючи емісію власних акцій та облігацій), визначення витрат з обслуговування додатково залученого капіталу, формування портфеля довгострокових фінансових вкладень, здійснення короткострокових фінансових фложеній і деяких інших аспектів формування та використання прибутку. Формування системи показників цієї групи грунтується на публікації періодичних видань, а при необхідності щоденного використання з метою оперативного управління фондовим портфелем - на відповідних електронних джерелах інформації.
Показники, що входять до складу другої групи, поділяються на три блоки.
У першому блоці - «Показники, що характеризують кон'юнктуру товарного ринку» - міститься інформація по всіх видах товарних ринків, з якими пов'язана діяльність організації (сировини, матеріалів, готової продукції). У складі цього блоку розглядаються такі основні показники:
а) обсяг і широта пропозиції, представленого на ринку;
б) котируються ціни пропозиції і попиту на товари, з якими пов'язана діяльність організації;
в) обсяги і ціни угод;
г) зведений індекс динаміки цін на товари;
д) рівень конкуренції на ринку.
У другому блоці - «Показники, які характеризують кон'юнктуру ринку фондових інструментів» - містяться наступні основні нормативні дані:
а) обсяг і широта пропозиції, представленого на ринку;
б) котируються ціни пропозиції і попиту на товари, з якими пов'язана діяльність організації торгівлі;
в) обсяги і ціни угод по основних видах фондових інструментів;
г) зведений індекс динаміки цін на фондовому ринку.
У третьому блоці - «Показники, які характеризують кон'юнктуру ринку грошових інструментів» - міститися такі основні інформатіние дані:
а) кредитна ставка окремих банків, диференційована за термінами пердоставленія фінансового кредиту;
б) депозитна ставка окремих банків, диференційована за вкладами до запитання і строкових вкладах;
в) офіційний курс окремих валют, якими оперує організація в процесі зовнішньоекономічної діяльності;
г) курс купівлі - продажу аналогічних видів валют, встановлений банками.
3. Показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів. Система інформативних показників цієї групи використовується в основному для прийняття оперативних управлінських рішень по окремих аспектах формування і використання прибутку. Ці показники форміруютсмя звичайно в розрізі наступних блоків: «Банки»: «Страхові організації»: «Постачальники продукції»: «Покупці продукції»: «Конкуренти». Джерелом формування показників цієї групи служать публікації звітних матеріалів у пресі, відповідні рейтинги з основними результативними показниками діяльності (за банкам, страховим організаціям).
Склад інформативних показників кожного блоку определяеется конкретними цілями управління прибутком, об'еемом операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, тривалістю партнерських відносин та іншими умовами.
Система показників інформаційного забезпечення управління прибутком, формованих з внутренник джерел, також поділяється на три основні групи (рис. 3.2):
SHAPE \ * MERGEFORMAT
 
Показники, що формуються з внутрішніх джерел інформації
Показники фінансового обліку організації
Показники, що відображаються у звітному «Балансі організації»
Показники, що відображаються у «У звіті про фінансові результати та їх використання»
Показники, що відображаються у «Звіті про фінансово-майновий стан організації»
Показники управлінського обліку організації
За сферами діяльності
За видами продукції
За видами ресурсів
По регіонах діяльності
За центрами відповідальності
Нормативно-довідкові показники
За операційної діяльності
За інвестиційної діяльності
За фінансової деяятельності
Загального характеру

Рис. 3.2. Система показників інформаційного забезпечення управління прибутком, формованих із внутрішніх источников______________________________________________________________
1. Показники фінансового обліку торговельної організації. Система показників цієї групи становить основу інформаційної бази поточного управління прибутком організації. На основі цієї системи показників виробляється узагальнений аналіз, прогнозування і поточне планування прибутку.
Переваги показників цієї групи є їх уніфікованість, тому що вони базуються на загальноприйнятих стандартизованих принципах обліку (що дозволяє використовувати типові технології й алгоритми фінансових розрахунків за окремими аспектами формування і розподілу прибутку, а також порівнювати ці показники з іншими аналогічними організаціями); чітка регулярність формрованія ( у встановлені нормативні терміни); висока ступінь надійності (звітність, сформована на базі фінансового обліку, надається зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту).
У той же час, інформаційна база, сформована на основі фінансового обліку, має і певні недоліки, основними з яких є: відображення інформативних показників лише по організації в цілому (що неї дозволяє використовувати її при прийнятті управлінських рішень по окремих сферах діяльності, центрами відповідальності, видами продукції); низька періодичність розробки (як правило один раз на квартал, а окремі форми звітності - тільки один раз на рік): використання тільки вартісних показників (що ускладнює аналіз впливу зміни цін на формування прибутку).
Показники, що входять до складу цієї групи, поділяються на три основні блоки.
У першому блоці містяться показники, що відображаються у «Балансі організації» [ило один раз на квартал, а окремі форми при прийнятті управлінських решееній рінятих стандартизованих 7, 32]. Цей баланс містить два основних розділи - «Актив» і «Пасив».
У складі активу балансу відображаються показники наступних двох розділів: 1) Необоротні активи: 2) оборотні активи.
У складі пасиву балансу відображаються показники наступних трьох розділів: 1) джерела власних коштів; 2) доходи і витрати; 3) розрахунки.
Між розглянутими розділами існують такі форми балансової зв'язку, формула (3.1):
(3.1)
де ВА - сума позаоборотних активів;
ОА - сума оборотних активів;
К - сума використовуваного сукупного капіталу;
СК - сума використовуваного власного капіталу;
ЗК - сума використовуваного позикового капіталу;
А - сума сукупних активів.
У другому блоці містяться показники, що відображаються у «Звіті про фінансові результати та їх використання» [7, ​​32]. Цей звіт включає показники за наступними основними розділами: 1) доходи і витрати за видами діяльності; 2) операційні доходи і витрати; 3) позареалізаційні доходи і витрати. Вже про назву розділів цього звіту можна судити про те, що він відображає основне коло питань, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням прибутку організації.
У розділі «доходи і витрати за видами діяльності» містяться показники формування прибутку - від різних видів діяльності.
У розділі «операційні доходи і витрати» містяться показники формування прибутку від операційних доходів і витрат.
У розділі «Позареалізаційні доходи і витрати» містяться показники про позареалізаційні доходи та витрати та формування прибутку від позареалізаційних доходи і витрати.
2. Нормативно-довідкові показники. Основу цієї системи показників становлять різні норми і нормативи, розроблені в рамках самої організації - нормативи чисельності; нормативи продажів; нормативи витрат на реалізацію. Ця система показників доповнюється різними довідково-нормативними показниками, що діють в цілому в країні або галузі.
Нормативно-довідкові показники формуються звичайно в розрізі наступних чотирьох блоків:
1) з операційної діяльності організації;
2) з інвестиційної діяльності організації;
3) за фінансової діяльності організації;
4) з загальних питань функціонування організації.
Використання всіх представляють інтерес показників, що формуються із зовнішніх і внутрішніх джерел, дозволяє створити в торговельній організації цілеспрямовану систему інформаційного забезпечення орієнтовану як в організації стратегічних рішень, так і на ефективне поточне і оперативне управління формуванням та використанням прибутку. організації оляеет цииwbb___________________________________________________________________________________
3.2 Планування фінансових результатів організації
Планування формування прибутку від реалізації товарів являє найбільш відповідальний етап у загальній системі управління нею в торговій організації. Це визначається тим, що планова сума прибутку від реалізації товарів є основним цільовим орієнтиром всієї операційної діяльності і мірою її ефективності; вона становить основу формування сукупного прибутку торгової організації, будучи базою забезпечення її майбутнього розвитку і задоволення матеріальних інтересів власників і персоналу.
Планування формування прибутку торгової організації від реалізації товарів здійснюється за такими основними етапами (рис.3.1):
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Основні етапи процесу планування формування прибутку від реалізації товарів
Аналіз формування прибутку організації від реалізації товарів в плановому періоді
Формування системи вихідних передумов планування прибутку від реалізації товарів
Вибір методів планування формування прибутку від реалізації товарів і здійснення планових розрахунків
Доведення планових завдань з формування прибутку організації від реалізації товарів до центрів відповідальності

Рис. 3.1 Зміст і послідовність процесу планування
формування прибутку торгової організації від реалізації
товарів
1. Аналіз формування прибутку від реалізації товарів в плановому періоді. Головною метою цього аналізу є виявлення основних тенденцій формування прибутку організації від реалізації товарів в плановому періоді, оцінка досягнутого її рівня, а також виявлення ступеня впливу основних факторів на процес її формування в організації.
На першій стадії аналізу розглядається динаміка суми маржинальної, валовий, чистий прибуток організації від реалізації товарів, визначаються відхилення фактично досягнутих у звітному періоді розмірів цих показників від їх значень, передбачених планом.
У процесі здійснення цього аналізу основну увагу має бути приділено виявленню тенденцій (тренду) зміни аналізованих показників по окремих етапах звітного періоду (кварталами, місяцями) й оцінки рівня варіабельності показника чистого прибутку від реалізації товарів.
Виявлення тенденцій зміни суми маржинальної, валового і чистого прибутку від реалізації товарів здійснюється на основі сопостовленія темпів динаміки цих показників (приросту і зниження) по відношенню до базисного періоду з використанням формули середньої геометричної і графічних методів аналізу (побудови «лінії тренду»). Результати такого аналізу можуть бути використані в процесі планування прибутку від реалізації товарів для екстраполяції окремих її значень.
Оцінка рівня варіабельності показника чистого прибутку від реалізації товарів (основного показника, що характеризує результативність процесу формування операційного прибутку торгової організації) здійснюється шляхом розрахунку показників дисперсії, середньоквадратичного відхилення («стандартного відхилення») і коефіцієнта варіації. Аналіз розміру тклоненій окремих значень цього показника від середнього в звітному періоді дозволяє виявити сукупний рівень комерційного ризику, пов'язаного з формуванням прибутку від реалізації товарів.
На другій стадії аналізу оцінюється досягнутий рівень формування маржинальної, валового і чистого прибутку від реалізації товарів у торговельній організації. Методичним апаратом такої оцінки є аналіз фінансових коефіцієнтів. У процесі оцінки досягнутого рівня формування прибутку від реалізації товарів у торговельній організації основна увага повинна бути приділена розрахунку та аналізу наступних показників:
· Коефіцієнту рентабельності операційних активів (коефіцієнт економічної рентабельності);
· Коефіцієнтам маржинальної, валової і чистої рентабельності товарообігу;
· Коефіцієнтам валової і чистої рентабельності витрат на реалізацію.
Результати цього етапу аналізу служать одним з відправних пунктів використання нормативного методу планових розрахунків і базової оцінки ефективності розробленого плану формування прибутку організації від реалізації товарів.
На третій стадії аналізу розглядаються показники формування прибутку від реалізації товарів у розрізі центрів відповідальності торгової організації (по кожному центру прибутку). У процесі цієї стадії аналізу виявляється рівень виконання окремими центрами прибутку доведених їм планових завдань на зміну об'ємних показників їх товарообігу в тчетном періоді); визначається питома вага окремих центрів відповідальності в сукупній сумі прибутку організації від реалізації товарів; порівнюються коефіцієнти рентабельності по окремих центрам прибутку.
Результати цього етапу аналізу використовуються в процесі планування формування прибутку від реалізації товарів у розрізі окремих центрів відповідальності.
На четвертій стадії аналізу розглядаються показники маржинальної і валового прибутку в розрізі окремих груп товарів, що реалізуються. Методичною основою здійснення такого аналізу є зіставлення середнього рівня цін і тчетной питомої витратоємкості в розрізі конкретних груп товарів.
Результати цього аналізу використовуються в процесі факторного методу планування формування прибутку від реалізації товарів для відображення структурних змін в оварообороте організації.
На п'ятій стадії аналізу вивчаються основні чинники, що зумовили зміни суми маржинальної, валового і чистого прибутку від реалізації товарів у звітному періоді.
На цьому етапі аналізу основну увагу приділяється вивченню впливу на прибуток від реалізації товарів наступних основних факторів:
· Зміни обсягу реалізації товарів у натуральному вираженні (якщо торгова організація реалізує однорідні товари, що оцінюються єдиним умовним натуральним показником);
· Зміни структури товарообігу у розрізі основних груп товарообігу;
· Зміни среденго рівня цін на реалізовані товари;
· Зміни середнього рівня витрат на реалізацію на одиницю товарообігу;
· Зміни коефіцієнта операційного левериджу;
· Зміни коефіцієнта рентабельності операційних активів організації торгівлі;
· Зміни коефіцієнта податкова ємність товарообігу.
Результати цього аналізу використовуються в процесі побудови факторної моделі планування прибутку організації від реалізації товарів.
2. Формування системи вихідних передумов планування прибутку від реалізації товарів.
Рівень обгрунтованості розроблюваних планів формування прибутку організації від реалізації товарів у значній мірі визначається якістю та широтою вихідної бази планування. Чим ширше вихідні передумови планування, ніж більш якісну інформацію вони містять, там ширше возвожний діапазон використовуваних методів планових розрахунків, тим більш надійними є результати планування прибутку в організації.
Основними вихідними передумовами планування формування прибутку торгової організації від реалізації товарів є (рис. 3.2):
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Розроблена загальна політика управління прибутком організації
Розроблена система приватних політик організації, пов'язаних з формуванням прибутку
Система вихідних передумов планування прибутку від реалізації товарів
Середньогалузеві показники рівня прибутку від реалізації товарів на початок планового періоду
Розроблені плани операційної діяльності організації

Рис. 3.2 Система вихідних передумов планування прибутку торгової
організації від реалізації товарів
· Розроблена загальна політика управління прибутком орагнізації. У процесі підготовки вихідної бази планування формування прибутку від реалізації товарів повинні бути в першу чергу враховані: система стратегічних цілей формування прибутку організації, а також система розроблених окремих цільових показників (середньорічний темп зростання прибутку, коефіцієнти рентабельності тощо), конкретизованих за періодами їх реалізації (при необхідності до системи цих цільових показників на майбутній рік вносяться корективи за результатами проведеного аналізу).
Загальна політика управління прибутком організації встановлює як цілі, так і найважливіші результативні показники планів формування операційного прибутку на майбутній рік, дозволяє пов'язати ці показники із загальною системою планів формування і використання прибутку організації.
· Розроблена система приватних політик організації, пов'язаних з формуванням прибутку. Основними видами таких політик в організаціях торгівлі є:
1. цінова політика;
2. амортизаційна політика;
3. податкова політика.
Кожна з цих політик прямо або опосередковано впливає на розмір маржинальної, валовий і чистий прибуток організації від реалізації товарів, а отже повинна враховуватися в процесі планування формування прибутку.
· Розроблені плани операційної діяльності організації. Процес планування формування прибутку від реалізації товарів спирається на такі основні види планів операційної діяльності торгової організації на майбутній період:
а) план товарообігу організації за загальним обсягом і товарній структурі;
б) план формування комерційного доходу торгової організації;
в) план витрат на реалізацію торгової організації в розподілі на постійні та змінні їх види, а також у індивідуальній розрізі.
Система цих планів дозволяє використовувати різні методи планового формування прибутку від реалізації товарів і обепсечіть взаємозв'язок всіх основних показників розвитку операційної діяльності торгової організації в майбутньому періоді.
· Середньогалузеві показники рівня прибутку від реалізації товарів на початок планового періоду. Орієнтуючись на внутрішні можливості формування прибутку від реалізації товарів, слід враховувати також середні її показники, досягнуті в цій підгалузі торгівлі і сформовані на фінансовому ринку.
Як середньогалузевого показника рівня прибутку від треалізаціі товарів використовуються зазвичай коефіцієнт валової і чистої рентабельності товарообігу і коефіцієнт рентабельності операційних активів.
В якості середнього рівня прибутку на фінансовому ринку використовуються зазвичай середня ставка депозитного відсотка на ринку грошей.
Зазначені показники виступають мінімальними критеріями рівня формованого прибутку від реалізації товарів у процесі операційної діяльності торовий організації на майбутній плановий період.
3. Вибір методів планування формування прибутку від реалізації товарів і здійснення планових розрахунків.
У процесі планування формування маржинальної, валового і чистого прибутку торгової організації від реалізації товарів використовуються різні методи. Система основних з цих методів наведена на рис. 3.3:
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Методи планування формування прибутку від
реалізації товарів
Метод екстраполяції
Метод прямого рахунку
Нормативний метод
Метод «CVP»
Метод цільового формування прибутку
Метод прогнозування грошового потоку
Метод факторного моделювання

________________________________________________________________________________________________________
Рис. 3.3 Система основних методів планування формування прибутку торгової організації від реалізації товарів
· Метод екстраполяції є найбільш простим методом планування формування прибутку рганізаціі від реалізації товарів. Він заснований на резульат трендового аналізу динаміки маржинальної, валового і чистого прибутку від реалізації товарів за ряд попередніх періодів і виявленні «лінії тренду», яка поширюється (пролонгується) і на плановий період. Разом з тим, цей метод планування формування прибутку є найменш точним, так як він не враховує зміни впливають на неї не тільки факторів внешенй середовища, але й факторів внутрішнього розвитку торовий організації в майбутньому періоді.
Враховуючи найбільшу похибка результатів використання цього методу при планових розрахунках розміру прибутку від реалізації товарів, він може бути використаний лише в попередній стадії планування (коли плани операційної діяльності організації торгівлі ще не сформовані) і лише на відносно короткий прогнозний період (місяць, квартал).
3. Метод прямого рахунку є відносно простим і досить надійним методом планування формування прибутку від реалізації товарів, але він може бути використаний тільки в тому случає, якщо на попередній стадії вже сформовані плани комерційного доходу, витрат на реалізацію та податкових платежів. При використанні цього методу розрахунки планової суми прибутку від реалізації товарів здійснюється за наступними формулами (3.1, 3.2, 3.3):
(3.1)
(3.2)
(3.3)
де МОПп - планова сума маржинального прибутку від реалізації товарів;
ВОПп - планова сума валового прибутку від реалізації товарів;
ЧОПп - планова сума чистого прибутку від реалізації товарів;
ВОДп - планова сума валового комерційного доходу;
Піо - планова сума сукупних витрат на реалізацію;
Піпер - планова сума змінних витрат на реалізацію;
НДСп - планова сума податкових платежів, що сплачуються за рахунок комерційного доходу (що входять у ціну товарів);
НП - планова сума податкових платежів, що сплачуються за рахунок прибутку (податок на прибуток).
Дозволяючи одержати досить точні результати планової суми прибутку від реалізації товарів, метод прямого її рахунку має проте окремі недоліки. Перш за все, він недостатньо орієнтований на досягнення цільових (нормативних) показників рівня операційного прибутку. Крім того, цей метод дозволяє здійснювати тільки одноваріантного розрахунок планованих показників.
· Нормативний метод також тносітся до числа відносно простих методів планування формування прибутку від реалізації товарів, але умовою його застосування є наявність у торговельній рганізаціі відповідної нормативної бази. В якості таких нормативів зазвичай використовується:
а) норма прибутку на власний капітал (якщо такий норматив в організації не розроблено, його мінімальним аналогом може виступати середня норма депозитного відсотка на грошовому ринку). Розрахунок валового прибутку від реалізації товарів у цьому випадку може бути здійснено за наступною формулою (3.4):
(3.4) ії товарів, метод прямого рахунку _______________следующім формулами: дів на реалізацію та податкових платежів. _____

де ВОПп - планова сума валового прибутку від реалізації товарів;
СК 0 - середня сума власного капіталу організації торгівлі, задіяна в його операційної діяльності у плановому періоді;
НВП - норма валового прибутку від реалізації товарів на власний капітал, у%.
Скоригований на розмір суми податків, що сплачуються за рахунок прибутку, отримана величина буде характеризувати планову суму чистого прибутку від реалізації това;
б) норма прибутку від реалізації товарів на операційні активи. Ця норма може бути виражена як валовий, так і ісчтой прибутком. Розрахунок планового прибутку від реалізації товарів здійснюється в цьому випадку за такими формулами (3.5, 3.6):
(3.5)
(3.6)
де ВПп - планова сума валового прибутку від реалізації товарів;
ЧПП - планова сума чистого прибутку від реалізації товарів;
НВП - норма валового прибутку від реалізації товарів на одиницю операційних активів, у%;
НЧП - норма чистого прибутку від реалізації товарів на одиницю операційних активів, у%;
ОПАп - середня вартість операційних активів організації в плановому періоді.
в) норма прибутку від реалізації товарів на одиницю товарообігу (якщо такий норматив в торовий організації не розроблено, його аналогом може виступати середньогалузевий рівень прибутку від реалізації товарів на одиницю товарообігу в останньому передплановому періоді). Ця норма також може бути виражена як валовий, так і чистим прибутком. Розрахунок планової суми прибутку від реалізації товарів у цьому випадку здійснюється за наступною формулою:
(3.7)
(3.8)
де ВПп - планова сума валового прибутку від реалізації товарів;
ЧПП - планова сума чистого прибутку від реалізації товарів;
НВП - норма валового прибутку від реалізації товарів на одиницю товарообігу, у%;
НЧП - норма чистого прибутку від реалізації товарів на одиницю товарообігу, у%;
ОРП - планованих обсяг товарообігу.
Нормативний метод планового розрахунку суми прибутку від реалізації товарів може отримати певне поширення в процесі її визначення для новостворених торговельних організацій (центрів прибутку). Його недоліком є ​​те, що він не пов'язаний з іншими показниками операційної діяльності торгової організації (структурою товарообігу, витратами на реалізацію, податковими платежами), внаслідок чого також не може бути використаний у різноманітних розрахунках суми прибутку.
· Метод «CVP» або метод планування прибутку від реалізації товарів з використанням системи «взаємозв'язок витрат на реалізацію, обсягу товарообігу, і прибутку» дозволяє визначати всі види цього прибутку при наявності тієї ж інформації, яка використовується при застосуванні «методу прямого рахунку». Планові розрахунки ведуться за ранньо розглянутим формулам і такій послідовності:
На першому етапі визначається точка беззбитковості реалізації продукції в плановому періоді;
На другому етапі визначається планова сума маржинального прибутку від реалізації товарів;
На третьому етапі визначається планова сума валового прибутку від реалізації товарів;
На четвертому етапі визначається планова сума чистого прибутку від реалізації товарів;
На п'ятому етапі розраховується «межа безпеки» операційної діяльності організації торгівлі, що дозволяє взаимоувязать розмір прибутку і товарообігу з рівнем ризику.
· Метод цільового формування прибутку від реалізації товарів дозволяє забезпечити найбільшу ув'язку планових її показників зі стратегічними цілями управління прибутком в майбутньому періоді. Основою цього методу розрахунку є попереднє визначення потреби у власних фінансових ресурсах, які формуються за рахунок чистого прибутку організації, і питома вага прибутку від реалізації товарів у загальній її сумі по організації. Розрахунок необхідних фінансових ресурсів ведеться по кожному елементу цієї потреби і охоплює як капитализируемую, так і споживану їх частини. Сумарна потреба в коштах, які формуються за рахунок чистого прибутку, являє собою цільову її суму. На основі цільової суми чистого прибутку від реалізації товарів визначаються потім цільові суми відповідно валовий і маржинальної прибутку.
· Метод прогнозування грошового потоку є відносно новим для нашої практики, хоча широко використовується в організаціях країн з розвиненою ринковою економікою. Його основу складає разрабтанний в торговельній організації поточний план надходження і витрачання грошових коштів з операційної діяльності.
Принципова модель розрахунку чистого прибутку оргаізаціі від реалізації товарів на майбутній період при використанні цього методу має такий вигляд (3.9):
(3.9)
де ПВП - планова сума чистого прибутку від реалізації товарів;
ПДСП - планова сума надходження грошових коштів від реалізації товарів;
РДСп - планова сума витрачання грошових коштів організації в процесі реалізації товарів;
АОП - планова сума амортизаційних відрахувань по операційним активів організації;
ПКП - планова сума сплати відсотків за короткостроковий кредит.
На основі розрахованої планової суми чистого прибутку від реалізації товарів визначаються потім планові значення відповідно валовий і маржинальної прибутку.
· Метод факторного моделювання прибутку є найбільш складним, оскільки вимагає здійснення великих аналітичних і прогнозних розрахунків.
На першому етапі використання цього методу визначається система основних факторів, що мають пряму логічний взаємозв'язок з формуванням показника чистого прибутку організації від реалізації товарів. Зазвичай у складі цих факторів розглядаються: обсяг реалізації окремих груп товарів у натуральних показниках; середній рівень цін на реалізовані товари; середній рівень витрат на реалізацію у відсотках до обсягу товарообігу; коефіцієнт операційного левериджу, коефіцієнт рентабельності операційних активів, коефіцієнт податкова ємність товарообігу та інші.
На другому етапі аналізується ступінь впливу окремих факторів на формування чистого прибутку від реалізації даної торгової організації і проводиться їх ранжування за цим показником.
На третьому етапі відбираються фактори, що найбільший вплив на суму формованої чистого прибутку від реалізації товарів, і з урахуванням ступеня їх впливу будується багатофакторна модель регресії (що включає зазвичай 3 - 4 найбільш вагомих факторів).
На четвертому етапі прогнозується зміна факторів, включених у модель регресії, в майбутньому періоді. Прогнозована зміна кожного фактора відображається відповідними кількісними показниками.
На п'ятому етапі шляхом підстановки прогнозованих значень факторів в модель регресії отримують прогнозований (запланований) показник чистого прибутку від реалізації товарів.
На шостому етапі на основі розрахованої чистого прибутку за раніше розглянутим моделям визначаються планові значення відповідно валовий і маржинальної прибутку від реалізації товарів.
Використання цього методу дозволяє здійснювати багатоваріантні планові розрахунки суми прибутку від реалізації товарів шляхом послідовної зміни заданих значень окремих факторів.
Таким чином, в залежності від обраного методу розрахунків, планування формування прибутку від реалізації товарів може розглядатися як завершальний або як початковий етап планування всієї операційної діяльності торгової організації. Рів, і прогнозних розрахунків. _________________________уплати відсотків за _____________________________________________________________________________________________
період.ізаціі товарів спирається на такі основні види планів операційної діяч
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
209.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Прибуток і рентабельність
Прибуток і рентабельність підприємств
Прибуток та рентабельність підприємства
Прибуток і рентабельність в торгівлі
Прибуток і рентабельність комерційного підприємства
Прибуток і рентабельність по ВАТ Гомельська птахофабрика
Прибуток і рентабельність як основні показники виробничо господарської та комерційної діяльності
Собівартість прибуток і рентабельність в системі якісних показників ефективності діяльності
Оборотні кошти доходи прибуток і рентабельність підприємства Страхування у фінансовій системі
© Усі права захищені
написати до нас