Представництво в суді 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
1. Представництво в суді (поняття, види, оформлення, права та обов'язки представників)
Завдання
Список використаних джерел

1. Представництво в суді (поняття, види, оформлення, права та обов'язки представників)
Під представництвом в суді розуміють здійснення в цивільному судочинстві однією особою (представником) у межах наявних у нього повноважень прав і законних інтересів іншої особи (яку представляють) від його імені.
Можливість участі в процесі представника є однією з гарантій реалізації конституційного права на судовий захист, забезпечує здійснення процесуальних прав і обов'язків тих учасників процесу, які з будь - яких причин не можуть або не можуть зробити це самостійно.
Інститут представництва в суді істотно відрізняється від представництва, передбаченого нормами цивільного права (ст. 183 ЦК), хоча юридичні факти, що лежать в основі того й іншого можуть збігатися (наприклад, договір доручення може лежати в основі і цивільного, і судового представництва). Відмінність полягає в тому, що метою громадянського представництва є вчинення представником від імені іншої особи цивільно-правових угод та інших правомірних юридичних дій. Представник у суді діє для захисту прав і охоронюваних законом інтересів тих учасників процесу, які можуть вести справу або брати участь у ньому через представників.
Представник у цивільному правовідношенні ніякими самостійними правами не користується (ст. 183 ЦК). Судовий представник, здійснюючи процесуальні права та обов'язки подається, користується і самостійними процесуальними правами (ст. 54, 56 ЦПК). У цивільному правовідношенні при здійсненні операцій представником завжди відбувається заміщення подається. У судовому представництві допускається одночасна участь в процесі представника і подається, оскільки відповідно до ст. 70 ЦПК особисту участь у справі фізичних осіб не позбавляє їх права мати по цій справі представника. Про відзначення судового та громадянського представництва свідчить і те, що деякі види представництва можливі тільки в судочинстві і ніякого зв'язку з цивільним представництвом не мають (наприклад, громадське представництво).
Суттєвою особливістю розглянутого представництва є також контроль суду при здійсненні представником дій, що тягнуть матеріально-правові наслідки для подається.
Вести в суді справу через представників можуть сторони та треті особи, заявники, державні органи та посадові особи в справах окремого провадження і виникають з адміністративно-правових відносин; брати участь у справі через представників можуть інші юридично заінтересовані особи, крім прокурора.
Через представників діють в процесі громадські об'єднання та трудові колективи, які беруть участь у процесі для викладу думки у справі (ст. 78 ЦПК).
Юридичні особи діють у цивільному процесі через свої органи або через представників. Одноосібний орган юридичної особи мають право уповноважити для участі в справі представника. Колективний орган юридичної особи може брати участь у процесі тільки через представника. У ст. 72 ЦПК вказується, що представником у суді може бути будь-яке належним чином уповноважена дієздатна особа, за винятком названих у ст. 73 ЦПК.
Примірний перелік осіб, які можуть бути представниками в суді у цивільній справі, наведений у ч. 2 ст. 72 ЦПК. Це перш за все адвокати, працівники юридичних осіб - у справах цих осіб; уповноважені громадських об'єднань, наділених правом представляти і захищати в суді законні інтереси своїх членів; уповноважені організацій, що мають право захищати і представляти в суді права і законні інтереси інших осіб, а батьки, усиновителі , опікуни, піклувальники, представники установ та організацій, що виконують обов'язки опікунів і піклувальників; представники, призначені до передбачених законом випадках судом; один із співучасників у справі.
Поряд із зазначенням кола осіб, які вправі здійснювати представництво в суді, ЦПК визначає осіб, які не можуть бути представниками. До їх числа ст. 73 ЦПК відносить осіб, які не досягли повноліття або визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними, суддів, слідчих та прокурорів.
Відповідно до ст. 59 ЦПК громадяни до 18 років за загальним правилом не наділяються цивільної процесуальної дієздатністю, тому вони не можуть представляти чужі інтереси. Виняток закон встановлює для неповнолітніх батьків, які мають право бути представниками у справах своїх дітей. Особи, визнані недієздатними чи обмежені у дієздатності, позбавляються тим самим повністю або частково і процесуальної дієздатності, що також не дає їм можливості виконувати обов'язки судового представника.
Заборона брати участь у процесі як представників суддям, слідчим і прокурорам є гарантією законності судових постанов, усуває сумнів в об'єктивності вирішення справи. Виняток з цього правила зроблено для тих випадків, коли дані особи як законні представники захищають у суді інтереси недієздатних осіб або представляють суд, прокуратуру, органи розслідування.
Особа, яка є представником, не має права брати участь у провадженні у цивільній справі і підлягає відводу за наявності підстав, передбачених ст. 106 ЦПК.
В основі судового представництва лежать факти, відмінність правової природи яких дозволяє виділити наступні основні види представництва: договірне, законне, громадське, офіційне, консульська.
За ступенем необхідності участі представника в процесі виділяють факультативне й обов'язкове представництво. При обов'язковому представництві розгляд справи без представника неможливо, наприклад, якщо стороною у справі є малолітній або недієздатний громадянин. При факультативному представництві реалізується право заінтересованої особи на участь у справі через представника або поряд з ним.
Підставою виникнення договірного (добровільного) представництва є волевиявлення сторін, при якому представника і представленого пов'язує договір доручення або трудовий договір.
Право мати в суді добровільно обраного представника, передбачено ст. 62 Конституції, ст. 70 ЦПК. Договірне представництво в цивільному процесі здійснюється, в основному, адвокатами. Діяльність адвокатури регламентується Законом "Про адвокатуру".
Адвокати крім представництва в суді у цивільних справах роблять також іншу юридичну допомогу (ст. 5 Закону "Про адвокатуру").
Відповідно до законодавства організаційними формами діяльності адвокатури є колегії адвокатів. Колегії адвокатів за погодженням з місцевими виконавчими і розпорядчими органами створюють юридичні консультації.
За умови забезпечення функцій, покладених законодавством на колегії (їх юридичні консультації), адвокати можуть об'єднуватися і в інших організаційних формах (ст. 13, 14 Закону "Про адвокатуру").
Особа, яка бажає мати представником в процесі адвоката, укладає договір доручення на ведення справи. Закон "Про адвокатуру" передбачає, що адвокат не має права прийняти доручення з надання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася, або брав участь як судді, прокурора, слідчого, особи, яка провадила дізнання, експерта, спеціаліста, перекладача, свідка чи понятого, а також якщо у розслідуванні чи розгляді справи бере або брала участь посадова особа, з якою адвокат перебуває у родинних відносинах (ст. 18). Ці правила гарантують об'єктивність адвоката і надання їм повної та всебічної допомоги особі, яка до нього звернулося.
Якщо при ознайомленні з матеріалами справи адвокат прийде до висновку, що заявлені в суді вимоги довірителя або заперечення проти них є незаконними, він не приймає доручення на ведення справи, а якщо договір вже укладено, має право відмовитися від нього. Такі дії є і правом адвоката, і його обов'язком, оскільки адвокатура своєю діяльністю служить принципам законності, справедливості та гуманізму (ст. 2 Закону "Про адвокатуру").
Після прийняття доручення на участь в суді по цивільній справі адвокат зобов'язаний надати довірителю сприяння в обгрунтуванні його позиції у справі. Щоб забезпечити здійснення цього обов'язку, ст. 17 Закону "Про адвокатуру" передбачає право адвоката самостійно збирати, закріплювати та представляти відомості, що стосуються обставин справи, запитувати з державних, приватних, громадських та інших організацій необхідні в справі довідки, характеристики та документи, застосовувати у своїй професійній діяльності технічні засоби та вчиняти інші дії.
Відповідно до ст. 26 Закону "Про адвокатуру" розмір оплати за надану правову допомогу (гонорар) визначається угодою сторін. Деяким категоріям громадян та за певними категоріями справ юридична допомога надається колегіями адвокатів безкоштовно.
Звільнено від оплати інваліди першої та другої груп при дачі консультацій, які не потребують ознайомлення зі справою, не стягується плата при веденні в судах першої інстанції справ про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з роботою, трудових справ, якщо член колегії адвокатів представляє інтереси позивача (ст. 6 Закону "Про адвокатуру").
До договірному відноситься також представництво, здійснюване працівниками юридичних осіб у справах цих осіб (п. 2 ст. 72 ЦПК). Найчастіше цивільну процесуальну дієздатність юридичних осіб здійснюють юрисконсульти, які керуються у своїй діяльності Типовим положенням про юридичну службу підприємства (об'єднання) в Республіці Білорусь, затвердженим наказом Міністерства юстиції Республіки Білорусь від 24 грудня 1998 р . N 371. У тих випадках, коли підприємство не має юрисконсульта, виступ у суді може бути доручено будь-якому співробітникові або за разовим дорученням адвоката.
До даного виду представництва відноситься також представництво співучасників (п. 8 ст. 72 ЦПК).
До законному відноситься представництво, що виникає безпосередньо із закону. Підставою його виникнення є:
а) спорідненість (ст. 68 КпШС);
б) усиновлення (ст. 119 КпШС);
в) призначення опіки чи піклування (ст. 142 КпШС);
г) приміщення осіб, які потребують опіки та піклування, у відповідні установи, прийомну сім'ю або в сім'ю патронатного вихователя (ст. 174, 175 КпШС).
Самостійно і в повному обсязі захищати в суді свої права та охоронювані законом інтереси особа може тільки за наявності у нього цивільної процесуальної дієздатності. Оскільки закон не наділяє процесуальної дієздатністю осіб, які не досягли 18 років (за винятком окремих випадків), а також передбачає можливість обмеження в дієздатності або її повного позбавлення, захист прав і охоронюваних законом інтересів цих осіб здійснюють батьки, усиновлювачі, опікуни та піклувальники, а також інші зазначені в законі особи.
В основі представництва батьків лежить факт спорідненості. Оскільки батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, вони в рівній мірі володіють правом представництва їхніх інтересів. Проте батько реалізує таке право, якщо: кровну спорідненість між ним та дитиною підтверджено в установленому законом порядку; між батьком дитини та її матір'ю укладений шлюб; після народження дитини матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, мало місце визнання батьківства шляхом подачі батьками спільної заяви в ЗАГС або батьківство встановлене в судовому порядку.
Усиновлення тягне за собою встановлення між усиновителями і усиновлюваним правових відносин, прирівнюваних до відносин спорідненості за походженням, тому ніяких відмінностей у правовому режимі представництва батьків та усиновителів немає (ст. 119 КпШС).
Інтереси неповнолітніх, які залишилися без батьківського піклування, захищають в суді їх опікуни та піклувальники. Крім того, опікуни здійснюють законне представництво осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними (ст. 142 КпШС, ст. 32 ЦК), а піклувальники здійснюють представництво і захист прав і охоронюваних законом інтересів осіб, обмежених судом у дієздатності, а також тих, яким піклувальник -помічник призначається на їх прохання, оскільки за станом здоров'я вони потребують допомоги інших (ст. 142 КпШС, ст. 33, 37 ЦК).
Законні представники можуть доручити ведення справи іншій особі, обраній ними як представник (договірному представникові) (ч. 1 ст. 70 ЦПК).
На підставі спеціального закону - Кодексу торгового мореплавання здійснює представництво капітан судна, який без спеціальних повноважень при необхідності захищає в суді інтереси судновласника або вантажовласника.
До громадського представництва відноситься представництво громадських об'єднань громадян, які законом чи статутом наділені правом виступати в суді на захист законних інтересів своїх членів, а також інших осіб за їх згодою. Такими об'єднаннями є професійні спілки та деякі інші громадські об'єднання.
Право профспілок представляти інтереси робітників і службовців передбачено статтями 8 і 16 Закону "Про професійні спілки".
Право громадських об'єднань споживачів захищати в цивільному судочинстві права споживачів передбачено ст. 20 Закону "Про захист прав споживачів".
Громадське представництво здійснюється також у разі участі в процесі представників Білоруського товариства глухих, Білоруського товариства інвалідів по зору і Білоруського товариства інвалідів, статути яких дають право центральним і місцевим органам цих товариств представительствовать у справах їх членів у державних та громадських організаціях.
У підставі офіційного представництва лежить акт призначення судом представника стороні або третій особі, коли вони є недієздатними і не мають опікуна, або за відсутності представника у відповідача, місце проживання якої невідоме (п. 1, 2 ст. 77 ЦПК).
Суд призначає представника і в тому випадку, якщо опікун або піклувальник чинності заборони, передбаченого ст. 162 КпШС, не може вести конкретну справу, оскільки його сторонами виступають чоловік або близькі родичі опікуна (піклувальника) і підопічний, а також в інших встановлених законом випадках (п. 3, 4 ст. 77 ЦПК).
Право представляти і захищати інтереси своїх держав, а також громадян та юридичних осіб мають консульські установи іноземних держав в Республіці Білорусь.
Консульські посадові особи мають право представляти інтереси громадян своїх держав без доручення та довіреності, якщо ці громадяни у зв'язку з відсутністю або з інших поважних причин не мають можливості захищати свої інтереси (ст. 552 ЦПК).
Велике значення має питання про процесуальне становище судового представника, його місці серед інших учасників процесу, який до теперішнього часу є спірним.
При обговоренні цього питання висловлено думку, що представники не можуть бути самостійними учасниками цивільного процесу, юридично зацікавленими в результаті справи, так як виконують процесуальні дії від імені та в інтересах представленого, за нього.
Однак більшість учених вважає, що представники мають інтерес до справи і тому повинні бути віднесені до юридично зацікавленим у результаті справи особам. До юридично зацікавленим відносяться учасники процесу, які мають не тільки матеріально-правовий, але і процесуальний інтерес в результаті справи. Такий інтерес, безсумнівно, є у представників. Тому законодавець обгрунтовано наділив їх самостійними процесуальними правами, які дозволяють їм активно захищати в суді права та охоронювані законом інтереси представляються осіб.
Як юридично зацікавлені в результаті справи особи, представники володіють правами і несуть обов'язки, передбачені ст. 56 ЦПК. Тому при оформленні повноважень представника перераховувати їх у довіреності не потрібно.
На вчинення дій, пов'язаних з матеріально - правовими наслідками для подається, представник повинен отримати від нього спеціальні повноваження. Перелік таких дій і необхідність зазначення їх у довіреності визначені ст. 79 ЦПК. К их числу относятся предъявление иска, передача дела в третейский суд, полный или частичный отказ от иска, признание иска, изменение предмета или основания иска, а также его размера, заключение мирового соглашения, передача полномочий другому лицу (передоверие), заявление ходатайств о приостановлении производства по делу по соглашению сторон, об обеспечении иска, вынесении дополнительного решения, отсрочке или рассрочке исполнения, об изменении способа и порядка решения исполнения, обжалование судебного постановления, дача объяснений на жалобу (протест), предъявление исполнительного документа к взысканию, получение присужденного имущества (денег), подача заявления о пересмотре решения по вновь открывшимся обстоятельствам.
Распорядительные действия, совершенные в процессе представителем, влекут правовые последствия для представляемого, если они не выходят за пределы предоставленных полномочий. В противном случае решение суда является незаконным и подлежит отмене.
Законные представители (родители, усыновители, опекуны) могут совершать действия, связанные с распоряжением материальным правом (признать иск, заключить мировое соглашение, изменить предмет иска или его основание, отказаться от иска и др.) без специального полномочия (ч. 1 ст. 74 ГПК, ст. 34 ГК). Однако в определенных случаях, указанных в ст. 89, 161 КоБС, п. 2 ст. 35 ГК, ч. 2 ст. 123 ЖК, процессуальные действия законных представителей, направленные на распоряжение принадлежащими подопечному правами, а также дача согласия попечителем на совершение подопечным таких действий, осуществляются не только под контролем суда, но и с обязательного согласия органов опеки и попечительства.
Представители допускаются в процесс только при наличии полномочий. Для большинства представителей (п. 6, 8, 14 ст. 72 ГПК) полномочия в соответствии со ст. 75 ГПК должны быть оформлены доверенностью. Доверенность может содержать полномочия на совершение отдельных процессуальных действий, ведение конкретного дела или нескольких дел либо уполномочивать представителя на защиту интересов доверителя по любому делу на протяжении определенного времени (ч. 2 ст. 75 ГПК).
Установленный законом порядок оформления доверенности ничем не стесняет желающих воспользоваться им. Доверенности, выдаваемые гражданами, могут быть удостоверены в нотариальном либо ином указанном в ст. 76 ГПК порядке, в частности, руководителями юридических лиц по месту работы или учебы доверителя, администрацией стационарного лечебного заведения, где гражданин находится на излечении, командирами воинских частей, если доверенность выдается военнослужащим, начальниками исправительных учреждений, если доверенность выдается лицами, находящимися в местах лишения свободы. Доверенность от имени юридического лица выдается за подписью его руководителя или иного уполномоченного учредительными документами лица с приложением печати организации.
Полномочия по осуществлению представительства от имени физического лица могут быть оформлены устным заявлением, сделанным в суде (ч. 4 ст. 76 ГПК).
Действие доверенности, выданной на осуществление представительства в суде, прекращается по основаниям, предусмотренным ст. 189 ГК: вследствие истечения срока ее действия; отмены ее выдавшим лицом или отказа лица, которому выдана доверенность; прекращения юридического лица, от имени которого выдана доверенность или которому она выдана; смерти, объявление умершим, признания недееспособным, ограниченно дееспособным или безвестно отсутствующим лица, как выдавшего доверенность, так и получившего ее (ч. 3 ст. 76 ГПК).
Полномочия представителя, назначенного судом, подтверждаются определением о его назначении (ч. 2 ст. 77 ГПК).
Представители коллегиальных органов управления юридических лиц подтверждают полномочия в суде выпиской из протокола заседания соответствующего органа управления (ч. 4 ст. 75 ГПК).
Адвокаты подтверждают полномочия в суде, кроме доверенности, лицензией на занятие адвокатской деятельностью, выданной Министерством юстиции Республики Беларусь в соответствии со ст. 12 Закона "Об адвокатуре", ордером юридической консультации.
Родители и усыновители, осуществляя законное представительство в интересах своих детей, обязаны представить суду документы, свидетельствующие об их праве на представительство (ст. 74 ГПК): паспорт, свидетельство о рождении, решение суда об усыновлении или выдаваемое органами загс свидетельство об усыновлении ребенка.
Опекуны и попечители представляют суду решение местного исполнительного и распорядительного органа о назначении их опекунами или попечителями либо опекунское, попечительское удостоверение (ст. 151 КоБС).
Документы (их копии), подтверждающие полномочия представителя в суде, приобщаются к делу.

Завдання
Из гардероба столовой № 2 треста столовых и ресторанов похищено пальто Ключина, сданное им швейцару столовой Титову обслуживающему гардероб. Ключин предъявил иск Титову о взыскании стоимости пальто. В связи с выездом в командировку он поручил ведение дела своей жене, которая уполномочила выступление в суде адвоката Морева.
Суд привлек к участию в деле столовую № 2 и трест столовых и ресторанов в качестве соответчиков.
Рішення.
В данной ситуации Ключин должен был предъявить иск к столовой № 2, которая согласно ст. 937 ГК Республики Беларусь отвечает за вред, причиненный ее работником, а в последующем столовая в свою очередь согласно ст. 950 ГК Республики Беларусь могла бы предъявить регрессное требование к Титову. Трест столовых и ресторанов привлекать не обязательно. Титов, уезжая в командировку, должен был составить доверенность на имя жены с указанием на возможность передоверия ведения дела в суде (ст.188 ГК Республики Беларусь) и поручить ей представительство в суде его интересов (ст. 79 ГПК Республики Беларусь) с определением перечня ее полномочий.

Список використаних джерел
Список нормативних джерел
1. Цивільний кодекс Республіки Білорусь № 218-З від 7 грудня 1998 р. (в ред. Від 29.12.2006 року) / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ «ЮрСпектр», Національний центр правової інформації Республіки Білорусь. - Мінськ, 2008.
2. Гражданский процессуальный кодекс Республики Беларусь от 7 декабря 1998 года (в ред. от 17 сентября 2005 года) // Консультант Плюс: Беларусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ «ЮрСпектр», Національний центр правової інформації Республіки Білорусь. - Мінськ, 2008.
3. Закон Республики Беларусь «Об адвокатуре» от 15 июня 1993 г. N 2406-XII (в ред. Законов Республики Беларусь от 06.07.1998 N 176-З, от 30.04.2003 N 193-З, от 29.06.2006 N 137-З) // Консультант Плюс: Беларусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ «ЮрСпектр», Національний центр правової інформації Республіки Білорусь. - Мінськ, 2008.
Список літературних джерел
4. Колбасін Д.А. Цивільне право. Особлива частина: навчальний посібник / Д.А. Колбасін. - Мінськ: Амалфея, 2006. - 768 с.
5. Коментар до Цивільного кодексу Республіки Білорусь (постатейний): У 3 т. Т. 2. Рук. авт. колективу і відп. ред. - Доктор юрид. наук, проф., засл. юрист УРСР В. Ф. Чигир. - Мінськ, 2006.
6. Савичев Г.П. Цивільне право: Підручник. У 2 т. Т. II. Напівтім 2. / Відп. ред. Є. О. Суханов. 2-е вид., Перераб. і доп. - М., 2005.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
45.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Представництво в суді 2 Судове представництво
Представництво в суді 3
Представництво в суді
Представництво в суді 2 Поняття і
Особи участвущіе у ​​справі Представництво в суді
Судово-бухгалтерська експертиза на попередньому слідстві у суді арбітражному суді
Представництво
Представництво 9
Представництво 7
© Усі права захищені
написати до нас