МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Державні освітні установи
ВИЩОЇ ОСВІТИ
«РОСІЙСЬКА ПРАВОВА АКАДЕМІЯ
МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ »
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ (Г. САНКТ-ПЕТЕРБУРГ) ФІЛІЯ

Теорія держави і права.

Курсова робота за темою

"Предмет і методологія теорії держави і права"

Санкт-Петербург

2007

ЗМІСТ
Введення
Поняття і предмет теорії держави і права
Функції теорії держави і права
Поняття методології теорії держави і права
Класифікація методів теорії держави і права
Висновок
Список використаної літератури

Введення.
Теорія держави і права - це наука, яка вивчає державу і право в їх історичному розвитку. Предметом науки теорії держави і права є об'єктивні властивості держави і права, що відрізняються від усіх інших суспільних явищ, а також закономірності їх виникнення, функціонування і розвитку як відносно самостійних суспільних інститутів. Предмет теорії держави і права - історич. Він застосовується в міру залучення до сфери пізнання нових властивостей і явищ державної та правової дійсності.
Як будь-яка наука теорія держави і права вивчає свій предмет за допомогою методів, які сформувалися в ході історичного пізнання. Теорія і метод виникають одночасно, вони пов'язані. Наукову методологію права і держави можна представити як застосування обумовленої філософським світоглядом сукупності певних теоретичних принципів, логічних прийомів і спеціальних методів дослідження державно-правових явищ. ^[1]
Вивчення методології теорії держави і права актуально теоретично і практично. Теоретична цінність і актуальність методології теорії держави і права полягає в тому, що в основі методу лежить теорія, а без теорії метод залишиться безпредметною.
Актуальність теми полягає в реальному застосуванні методів до діючих державних і правових інститутів, нормами права і законами. Правильний вибір і використання методу забезпечує наукову коректність теорії і практичну результативність її застосування.

Поняття і предмет теорії держави і права.
Проблеми виникнення, природи, сутності держави і права, їх функціонування, ролі і значення в житті суспільства, державно-правової дійсності й тенденцій її розвитку, політико-правових процесів і їх відображення у свідомості людей відносяться до числа найскладніших і ключових. Теоретичне осмислення цих проблем - об'єктивна потреба і необхідна умова наукового управління суспільними процесами. Саме життя висунула теорію держави і права до числа фундаментальних наук. Нині на перший план вийшла її гуманістична і культурно-творча місія, яка найяскравіше проявляється в задоволенні духовних запитів людей, у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина. [2]
У наш час теорія держави і права приділяє все більшу увагу матеріальним і духовним потребам людини, її гідності, правовому і політичному світогляду, правам і свободам людини і громадянина. З сприйняттям ідей правової держави значно збагатилося гуманістичний зміст сучасного вчення про державу і право.
Будь-яка теорія, тобто система ідей, понять, суджень, набуває статусу науки, коли піднімається до вироблення узагальнених і достовірних об'єктивних знань про певні процеси та явища дійсності, пропонує систему способів, прийомів (механізм) використання цих знань у суспільній практиці.
Теорія держави і права як наука має на меті отримання, оновлення і поглиблення узагальнених, достовірних знань про державу і право, прагне пізнати стійкі, глибинні зв'язки державно-правового життя, що визначають її історичне рух.
Кожна наука має свій об'єкт і предмет дослідження, які тісно співвідносяться, але повністю не збігаються. Поняття об'єкта ширше, ним охоплюються явища зовнішнього світу, на які поширюються пізнання і практичний вплив суб'єктів, людей. Предмет же - це той чи інший конкретний аспект об'єкта, досліджувані даною наукою; це - коло основних, найбільш суттєвих питань, які вона вивчає. Різноманіття об'єктів і особливо предметів пізнання, що відображає різні сторони і прояви дійсності, обумовлює наявність безлічі наук.
Теорія держави і права належить до суспільних, гуманітарних наук. Об'єктом її вивчення є такі важливі і багатоскладові компоненти суспільства, як держава і право, державно-правові явища соціального життя. Проте вони представляють собою об'єкт вивчення не тільки теорії держави і права, а й інших юридичних дисциплін, всієї юридичної науки (правознавства, юриспруденції) в цілому як науки про державу і право.
У той же час різні самостійні юридичні науки, в тому числі і теорія держави і права, відрізняються один від одного своїм предметом, що обумовлює їх зміст, призначення, специфіку підходу кожної з них до вивчення одного і того ж об'єкта.
Особливості, характерні риси предмета теорії держави і права: загальні специфічні закономірності; основні корінні питання; загальна теорія; єдність науки.
1). Теорія держави і права вивчає державу і право в цілому, в їх найбільш загальному вигляді, досліджує загальні специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права як єдиних і цілісних систем. Предметом спеціального вивчення теорії держави і права є не загальні закономірності розвитку суспільства, а специфічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування таких його складових частин, як держава і право.
Теорія держави і права вивчає загальні специфічні закономірності держави і права в цілому, які разом з тим поширюються і на їх структурні частини і сторони, служать теоретичною основою їх пізнання. Ці закономірності: виникнення держави і права; єдності та відповідності типу держави і права, переходу одного типу держави і права до іншого; поєднання в сутності держави і права, загальнолюдських і класових почав; співвідношення типу та форми держави і права; формування і функціонування державного механізму та системи права; правотворчій і правозастосовчій діяльності держави; співвідношення норми права і правовідносини; розвитку демократії, законності та правопорядку; формування правової держави.
2). Коло питань, які стосуються предмета теорії держави і права, не обмежується їх закономірностями. Не всі численні, досить істотні питання, що вивчаються теорією держави і права, можуть бути включені у визначення її предмета. Головна вимога: відображати основні корінні питання, що характеризують і розкривають держава і право в цілому, що вивчаються і розробляються теорією держави і права для всього правознавства: сутність, тип, форми, функції, структура і механізм дії держави і права, правова, система.
3). Загальна теорія держави і права. Найбільш загальні поняття називаються категоріями. Особливість понять, вироблюваних теорією держави і права, полягає в тому, що в цих поняттях, міститься теоретично узагальнений за змістом і короткий за формою викладу відповідь на запитання. Теорія держави і права виробляє і формулює, поняття держави і права, типу, форми, функцій, органу і механізму держави, правосвідомості, норми права, форми (джерела) права, галузі та інституту права, правовідносини, суб'єктивного права і юридичного обов'язку, законності та правопорядку, застосування і тлумачення норм права, юридичної відповідальності і т. д. На цих поняттях грунтуються приватні або структурні науки при вивченні своїх питань.
Кожна приватна чи структурна юридична наука, також розробляє, стосовно до свого предмету, свою теорію, бо без самостійної теорії не може існувати жодна наука.
Теорія держави і права по відношенню до структурних юридичних наук виступає як загальна теорія держави і права. Саме цим визначається провідна, методологічна роль загальної теорії держави і права по відношенню до історико-правовим, галузевим і інших юридичних наук, її пріоритетне місце в юриспруденції як теоретичної основи всієї правової науки.
4). Вивчення держави і права, державних і правових явищ у їх органічній єдності. Дана особливість правознавства проявляється в теорії держави і права. Це - єдина наука, предмет якої складають державу і право, державні і правові явища в їх взаємозв'язку, взаємопроникнення і взаємодії. Такий зміст предмета теорії держави і права, як і інших юридичних наук, відображає нерозривність держави і права в реальному житті.
Взаємозв'язок проявляється в тому, що держава і право виникають одночасно внаслідок одних і тих же причин; в процесі свого історичного розвитку тип держави і права співпадають, відповідаючи певної соціально-економічної формації; держава право органічно пов'язані і тісно взаємодіють у процесі свого функціонування, практично вони не можуть існувати окремо.
Єдність предмета теорії держави і права обумовлюється її практичним і науково-понятійним єдністю. Держава і право невід'ємно пов'язані один з одним, а тому теорія держави і права не ізольовані галузі знання, а єдина наука. [3]
Отже, предметом теорії держави і права виступають такі явища суспільного життя, як держава і право, основні закономірності їх виникнення і розвитку, їх сутність, призначення і функціонування в суспільстві, а також особливості політичної і правової свідомості і правового регулювання.

Функції теорії держави і права.

Теорія держави і права як фундаментальна наука виконує ряд важливих функцій. Функції теорії держави і права розкривають і показують роль даної науки в суспільному житті, її значення для суспільної і юридичної практики. У підручниках з теорії держави і права немає єдиної позиції щодо того, які функції виконує наука теорія держави і права. Найчастіше називаються такі її функції, як гносеологічна (пізнавальна), практико-організаційна, ідеологічна, прогностична і методологічна. Ці функції є найбільш значущими для характеристики науки теорії держави і права і їх можна назвати основними. [4]
Гносеологічна функція виражається в тому, що теорія держави і права, як і будь-яка інша наука, здійснює пізнання навколишнього світу. Вона пізнає державу, право і інші державні і правові явища, отримує про них необхідні знання, пояснює їх з наукових позицій.
Практико-організаційна функція виражається в тому, що теорія держави і права, як будь-яка наука, повинна обслуговувати практику. Вона повинна виробляти, і виробляє рекомендації, спрямовані на вдосконалення державно-правового будівництва, законодавства, юридичної практики.
Ідеологічна функція теорії держави і права характеризується тим, що ця наука акумулює різні ідеї, погляди, уявлення про державу і право, виробляє певні ідеологічні орієнтири, пов'язані з поясненням державно-правових явищ.
Суть прогностичної функції полягає в тому, що теорія держави і права повинна прогнозувати майбутнє державно-правових явищ. Виявляючи закономірності їх розвитку, теорія держави і права цілком здатна давати прогнози, як на найближче майбутнє, так і на перспективу у вигляді наукових гіпотез (припущень).
Методологічна функція теорії держави і права виражається в тому, що ця наука виступає як своєрідна методологічна основа для всіх інших юридичних наук. По-перше, вона досліджує методологічні питання всієї юридичної науки, формуючи при цьому основні підходи в пізнанні державно-правових явищ. У цьому плані теорія держави і права виступає для інших юридичних наук як свій рід філософії держави і права. По-друге, будучи найбільш загальною наукою, в системі юридичних наук, вона виробляє основоположні державно-правові поняття (категорії), положення і висновки, які використовуються іншими юридичними науками як базові, відправні при дослідженні своїх предметів.
Теорія держави і права виводить з усього комплексу наукового знання, здобутого людством на певному етапі розвитку, ті закономірності, які визначають тенденції державно-правового розвитку.
На підставі отриманих таким чином знань теорія держави і права висуває гіпотези, робить прогнози. Важливо відзначити, що всі функції тісно взаємопов'язані між собою, кожна з них виконується на основі або в поєднанні з іншими (наприклад, прогнози можна робити тільки грунтуючись на практиці).
Ця класифікація, як і більшість, умовна і не єдина. У навчальній літературі існують і інші класифікації.
Онтологічна функція - перша і відправна. Онтологія - це вчення про буття, в якому досліджуються основи, принципи буття, його структура, закономірності. Виконуючи онтологічну функцію, теорія держави і права відповідає на питання, що є держава і право, як і чому вони виникли, що вони являють собою в даний час, яка їхня доля і т. д. [5]
Світоглядна - виробляти правові цінності, вдосконалювати правосвідомість суспільства, його правову культуру, формувати основи правової пропаганди і правового виховання.
Праксеологіческая (прикладна) - формулювати практичні пропозиції щодо вдосконалення системи державного управління та правової системи.
Прогностична - виявити тенденції розвитку держави і права, передбачити й змоделювати варіанти їх майбутнього розвитку.
Евристична функція. Евристика - це мистецтво знаходження істини, нових відкриттів. Теорія держави і права не обмежується пізнанням і поясненням державно-правових явищ, а відкриває нові закономірності в їхньому розвитку, в наш час, зокрема, в умовах ринкової економіки.
Ідеологічна функція. Ідеологія - система основоположних (базових) ідей, понять, поглядів, відповідно до яких формується світогляд і життєва позиція особистості, соціальних груп, суспільства в цілому. Без базових інтегруючих ідеологічних установок і мотивів ні особистість, ні держава, ні суспільство обійтися не можуть. Не випадково кризові періоди в житті суспільства звичайно супроводжуються втратою ідеологічних орієнтирів, бездуховністю і заворушеннями. Теорія держави і права акумулює і приводить в систему ідеї про державний праві, створює наукову основу для формування громадської та індивідуальної політичної і правової культури. Таким чином, вона впливає на суспільне життя, поведінка людей не тільки через державу і право, а й безпосередньо, як важливий ідеологічний чинник, який впливає на правосвідомість суб'єктів права і тим самим на регулювання суспільного життя в цілому.
Прогностична функція. На основі визнання закономірностей розвитку держави і права аналізована наука висуває гіпотези про їхнє майбутнє, істинність яких потім перевіряється практикою. Наукове прогнозування має велике значення для передбачення у державно-правовій сфері, воно дозволяє «заглянути» в майбутнє державності. Функції теорії держави і права взаємопов'язані, доповнюють один одного. Лише взяті в єдності, в системі вони дають повне уявлення про призначення теорії держави і права.
Значні досягнення державознавства і правознавства у минулому, актуальні їхні проблеми сьогодні, важливі плідні напрямки подальшого розвитку.

Поняття методології теорії держави і права.
Стародавні греки, ввівши в науковий обіг поняття методу - «методос», хотіли підкреслити важливість способу дослідження космосу, тобто явищ природи, людського суспільства, всесвіту. Вони бачили в методі підхід до досліджуваних об'єктів планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини. У сучасну епоху великі вимоги пред'являються до методу. Він повинен бути справді науковим, істинним, тобто випливати з досягнень практики, відображати об'єктивні закони буття, враховувати особливість предмета вивчення, адекватно відбиватися у свідомості суб'єкта.
Найвизначніші вчені надавали методам пізнання виняткове значення. Так, Ф. Бекон порівнював метод з ліхтарем, який висвітлює шлях вченому, вважаючи, що навіть кульгавою, що йде з ліхтарем по дорозі, випередить того, хто біжить у темряві без дороги. Інакше кажучи, плідність наукового пошуку, ступінь і глибина пізнання реальної дійсності багато в чому залежать від методів, використовуваних дослідниками. Самі по собі методи - продукт творчої, інтелектуальної діяльності людини, вони нерозривно пов'язані з предметом вивчення. Постійний пошук нових методів дослідження, способів, методів забезпечує приріст наукових знань, поглиблення уявлень про притаманні предмету закономірності. [6]

Методы теории государства и права - это приемы, способы, подходы, которые используются ею для познания своего предмета и получения научных результатов. Учение о методах научного познания называется методологией.
Многовековой мировой опыт государственно-правового развития вызвал к жизни многочисленные и многообразные политико-правовые теории и доктрины. Все они опираются на различные методы, подходы и получают далёко не одинаковые выводы и результаты: одни теории отвергают саму возможность познания сущности государства и права, другие считают, что государство и право возникают и развиваются спонтанно, третьи утверждают, что государство и право создаются и совершенствуются по воле людей, и т. д.
Теорию права и государства нельзя рассматривать как собрание готовых истин, канонов или догм. Это живая, развивающаяся теория.
Применяя методы познания, теория права и государства приближается к осуществлению своей конечной цели – служит в государственно-правовой практике, способствовать активному и творческому использованию государственных и правовых институтов.[7]
Методы теории государства и права, как уже говорилось, тесно связаны с ее предметом. Последний отвечает на вопрос, что изучает теория, методы - как, какими способами она это делает. В основе методов лежит предмет теории, ибо без теории метод остается беспредметным, а наука - бессодержательной. В свою очередь лишь теория, вооруженная адекватными методами, может выполнить стоящие перед ней задачи и функции.
Теория и методы возникают одновременно, к ним предъявляются сходные требования: не только результаты, но и путь к ним должен быть истинным. Но теория и методы не тождественны, не могут и не должны подменять друг друга.
Как отдельные методы, так и методология в целом определяются предметом самой науки. Важную роль играют субъективные факторы. Они заключаются в способности использовать по своему выбору методы исследования предмета.
Метод представляет собой совокупность правил, требований которые обеспечивают успех в работе. Процесс научного познания осуществляется особым методом.
Методы предмета теории государства и права – это совокупность приемов и способов, с помощью которых осуществляется процесс получения объективно-истинных знаний о сущности и закономерностях государственно-правовых явлений.[8]
Методология теории государства и права представляет собой совокупность принципов, методов и уровней исследования государственно-правовых явлений.
К числу исследовательских принципов, общих для всех социальных наук, включая теорию государства и права, относят: принцип всесторонности, принцип историзма, принцип комплексности.
Основой смысла принципа всесторонности исследования государства и права заключается в том, чтобы исследовать государственно-правовые явления не сами по себе, а в их взаимосвязи и взаимодействии с другими, соотносящимися с ними явлениями. Полнота и всесторонность исследования предполагают также рассмотрение государства и права не в одном каком-либо отдельно взятом аспекте, а во всех формирующих общее видение исследуемых явлений аспектах.
Принцип историзма в исследовании государства и права означает рассмотрение существующих государственно-правовых явлений не только под углом зрения настоящего их состояния, но и с позиций их прошлого и предполагаемого будущего.
Содержание принципа комплексности в изучении государства и права заключается в том, чтобы исследовать их не только с юридической точки зрения, но и с позиций других общественных наук - философии, социологии, политэкономии, политологии.
В юридической литературе в связи с широким использованием философских категорий справедливо указывалось на то, что не нужно бояться "философизации" или "социологизации" государственно-правовой науки. Однако важно при этом не подменять юридическое исследование философским, социологическим или любым другим исследованием.[9]

Классификация методов теории государства и права.
Философский метод. Содержание философского метода составляют всеобщие принципы познания. Совокупность этих принципов зависит от того, какое философское учение разделяет исследователь. В частности, ученый-юрист, придерживающийся диалектического материализма, должен реализовать требования объективности и всесторонности познания, исторического и конкретно-исторического подходов, познания отдельного явления через выделение противоречивых его сторон и др.[10]
Принцип объективности означает, что в процессе познания нужно подходить к исследуемым явлениям и предметам так, как они существуют в реальности, не домысливая и не добавляя к ним ничего такого, чего в действительности в них нет. В свете этого требования необходимо рассматривать государство и право в процессе их многовекового развития, в его действительных связях и отношениях, уметь отличать помыслы и побуждения политиков и юристов от действительной направленности законодательства, обусловленного, в конечном итоге, экономическими отношениями общества.
Для раскрытия сущности государства и права весьма важным является и требование всесторонности познания. Государство и право находятся во взаимосвязи со всеми надстроенными и базисными явлениями. Если какие-либо из этих связей останутся неисследованными, то это повлечет за собой неточное и в ряде случаев неверное понимание сущности государства и права. Для исследования сущности государства и права важны не только их связи и отношения, существующие на момент изучения, но и отношения, которые существовали на различных этапах их развития. Ибо научный подход к познанию социальных явлений сводится к рассмотрению истории возникновения и главных этапов развития исследуемого явления, а также его современного состояния, как итога, результата предшествующего развития. Всеобщие философские принципы не содержат и не могут содержать специфических правил, принципов познания права, и поэтому в конкретных исследованиях, проводимых учеными-юристами, они применяются в тесном единстве с общими, специальными и частными методами.
Любой метод, как бы ни велика была его роль в познании, позволяет получить плодотворные результаты лишь в ограниченном взаимодействии с философскими методом в качестве одной из форм конкретизации определенной совокупности его принципов. В совокупности общих, специальных и частных методов, составляющих методологию теории государства и права, философский метод реализуется полностью.
Принципы философии не связаны с какими-то одними общими, специальными или частными методами, а реализуются в нескольких методах, выполняющих одинаковые познавательные задачи.
В методологии предмета теории государства и права имеется широкий круг способов изучения социально-правовой практики, анализа и обобщения единичных фактов, что свидетельствует о весьма высоком уровне ее разработки. Философский метод оставляет большую свободу для выбора и исследования отдельных общих и специальных методов в соответствии со спецификой фактического материала, задачами исследования, уровнями науки и т.д. Чем разнообразнее и совершеннее метод конкретной науки, чем полнее в нем отражены достижения науки, и условия в которых протекает процесс познания, тем полнее и глубже осуществляется познания предмета этой науки.
Таким образом, основой философского метода теории государства и права выступает диалектика – то есть учение о наиболее общих закономерностях, становлении и развитии бытия и познания.
Наиболее общими законами диалектики являются: переход количественных изменений в качественные (расширение и сужение сферы государственного социального страхования и социального обеспечения фактически способствуют изменению сущности государства); закон единства и борьбы противоположностей (развитие государства и права буквально пронизано этой борьбой);[11] закон отрицания (в новой государственно-правовой системе всегда присутствуют элементы старой и зародыши новой системы).
Важнейшей категорией диалектики является материя; прежде всего категория материи не обусловлена никакими предпосылками, а сама составляет исходную диалектическую форму для развертывания всех остальных категорий. С ней неразрывно связаны основные формы существования материи: движение, пространство, время. Бесконечное многообразие форм материи позволяет вычислить тот или иной объект исследования, констатировать его бытие, раскрыть его свойства, установить различие и тождество. Определяющая, в конечном счете, роль экономики, производство материальных благ не отрицают самой существенной зависимости права и государства от большого количества самых разнообразных надстроечных факторов: политики, морали, традиций, религии, культуры в целом. Временами и субъективные моменты, «человеческий фактор», например уровень менталитета законодателя, могут оказать весьма существенные для формы проявления того или иного правового феномена или процесса.
Общенаучный метод. Среди общих методов изучения предмета «Теории государства и права» существенное место занимают взятые в единстве исторический и логический методы. До последнего времени эти методы рассматривались не иначе как в качестве составляющих частиц исторического материализма. Однако исторический и логический методы имеют и самостоятельное значение. Совпадая по конечной цели исследования, исторический и логический методы различаются между собой исходными материалами, а также непосредственными задачами исследования.
Исторический метод характеризуется конкретно – историческими, историко-эмпирическими формами материалов;
Логический метод – абстрактно – теоретическими формами. Обобщенным отражением исторического аспекта в рассмотрении вопросов государства и права является логическое. Это тот же исторический способ, только освобожденный от его формы и случайностей, который позволяет выявить в историческом процессе наиболее существенное, закономерное и выразить в научных категориях[12].
Исторический и логический методы рассматривают государство и право не просто в развитии, а в последовательной смене одного исторического плана другим, как правило, более прогрессивным и совершенным, при этом ни один из исторических темпов не может рассматривается в качестве исторического образца[13].
В качестве общих методов изучения предмета «Теории государства и права» используются анализ и синтез, представляющие собой процессы мысленного и фактического разделения целого на составные части и воссоединение целого из частей. Условия всестороннего познания государства и права, различных государственно-правовых явлений – многогранность их анализа. Расчленение целого на составные части позволяет выявить строение, структуру изучаемого объекта, (структуру механизма государства, системы права).
Одна из форм анализа – классификация предметов и явлений (классификация государственных органов, функций государства, норм права, субъектов правоотношений, юридических фактов).
Синтез – есть процесс объединения в единое целое частей, свойств, отношений, выделенных посредством анализа. Например, на основе объединения и обобщения основных признаков, характеризующих государство формируется их общие понятия. Синтез дополняет анализ и находится с ним в неразрывном единстве.
Частнонаучные методы. Наряду с общими теориями государства права используются так же и частнонаучными методами современного познания, а именно, методами системно – структурного анализа, функциональные, статистические, моделирования, конкретных социологических исследований, сравнительным и др.
Системный метод в теории государства и права – это совокупность методологических подходов, принципов изучения и конструктирования государства и права, многих государственно-правовых явлений как систем. Данный метод исходит из того что:
1) Система представляет собой целостный комплекс взаимосвязанных элементов
2) она образует единство со средой;
3) как правило, любая исследуемая система представляет собой систему более высокого порядка;
4) Элементы любой исследуемой системы в свою очередь, обычна выступают как системы более низкого порядка
Аналогичную картину строения взаимных отношений и разносторонних связей составных частей (элементов) любого государственно-правового явления как целостной системы дает структура (структура государственного аппарата, структура правовой системы, структура нормы права)[14]
С системно-структурными подходами связан функциональный метод, который используется для выделения в государственно-правовых системах составляющих структурных частей с точки зрения их социального назначения, роли, функций, связи между ними. Данный способ применяется в теории государства и права при изучении функций государства, государственных органов, права, правосознания, юридической ответственности и других государственно-правовых явлений.
Одним из эффективных инструментов изучения государства и права служит статистический метод, основывающийся на количественных способах получения данных, объективно отражающих состояние, динамику и тенденции развития государственно-правовых явлений.
Статистические исследования, оперирующие цифрами, которые нередко оказываются доказательнее любых слов, включают в себя несколько стадий:
1) статистическое наблюдение;
2) сводную обработку статистических данных;
3) анализ их.[15]
Статистический подход особенно распространен при изучении государственно-правовых явлений, отличающихся массовостью и повторимостью, в частности, таких как, формы представительной и непосредственной демократии, правотворческий и правопринимательный процесс, борьба с преступностью и итоги правонарушений.
Среди частонаучных способов познания государства и права выделяется метод моделирования. Это изучение государственно-правовых явлений, процессов и институтов на их моделях, т.е. путем мыслительного, идеального воспроизведения исследуемых объектов.
Метод моделирования имеет самостоятельное значение и весте с тем используется как один из приемов более широкого метода конкретных социологических государственно-правовых исследований.
Метод моделирования, как способ изучения государственно-правовых явлений, поиска их оптимальных моделей направлен на воспроизведение структур механизма функционального действия государства и права, процессов демократии и правового регулирования. Следует также иметь в виду и значение метода моделирования при определении научных понятий и категорий, которыми оперируют теория государства и права. И другие отрасли юридической науки.[16]
Особое место в ряду частонаучных методов изучения проблем государства и права занимает метод конкретно-социологических исследований, осуществленный на основе единства системно-структурного, функционального, статистического методов и метода моделирования.
Суть метода конкретно-социологических исследований осуществляемой на основе других методов, в анализе переработке и отборе необходимой достоверной информации о важнейших сторонах юридической практики, развитие и функционирования государственных и правовых институтов в целях проведения определенных теоретических обобщений и принятия соответствующих практических решений.
Данный метод позволяет не только глубоко, с учетом запросов общественной практики подойти к решению многих традиционных государственно-правовых вопросов, но и поставить ряд новых проблем. Дело в том, что для процесса перехода к рынку недостаточно лишь определить общие положения, принципы, особенности и тенденции развития права и государства. Необходимо знать, как именно действуют эти факторы в реальных отношениях, как обеспечить результативное функционирование государственно-правовой системы в целом и в рамках системы каждого из составляющих ее элементов.[17]
Целый ряд приемов, такие, как наблюдение, анкетирование, интервьюирование, эксперимент и т.п., используются в рамках конкретно-социологического метода для поиска оптимальных вариантов правовых решений, разработки обоснованных прогнозов в области проведения социально-правовых реформ, в области контроля над преступностью. Метод требует, чтобы предполагаемые научные рекомендации основывались на обстоятельном изучении и учете всех социальных факторов.
Сравнительно-правовой метод имеет важное значение в методологии государствоведения и правоведения.
Реформирование и совершенствование государственно-политической и правовой практики невозможно без сопоставления сходных объектов познания, существующих одновременно или разделенных известным периодом времени. Сравнению могут быть подвергнуты государства или правовые системы различных исторических типов, стран, одной и той же страны на разных этапах ее существования, при этом для поиска истины необходимо анализировать количественные и качественные стороны объекта, теоретические и эмпирические его характеристики. Широкое внедрение сравнительно-правового метода исследований в государственно-правовую теорию может привести и приводит к появлению новых научных дисциплин, если в ходе таких исследований изучается определенная совокупность относительно самостоятельных закономерностей государственно-правовой сферы, не входящей непосредственно в предмет традиционных юридических наук.[18]
Среди частонаучных методов есть методы которые приобретают характер специальных (специфических), поскольку непосредственно связаны со специфическими сторонами исследуемого объекта.
Формально-юридический метод является традиционным, свойственным юридической науке, выходящий из ее природы. Уже в период средневековья сложились целые школы и направления, развивающие приемы толкования правовых норм и формального анализа действовавшего законодательства. Формально-юридическое рассмотрение государственно-правовых явлений в правовой науке необходимо. Формализм – неотъемлемое свойство права, формальный подход генетически выделил право единства социальных рецепторов. Формальный метод составляет обязательную, необходимую ступень в научном познании права и государства, ибо помогает описать, обобщить, классифицировать, систематизировать, передать полученное знание ясным, вполне определенным образом. Элементы формально-юридического метода можно обнаружить и в других способах изучения права и государства, особенно таких формализированных, как правовое моделирование и т.д.
Анализ государственно-правовых объектов как сложных систем, противоречивых по характеру и многообразию протекающих в них процессов, требует применения целого комплекса методов, в том числе и тех, которые успешно применяются и других областях знания. Усложнение и расширение предмета исследования, новые запросы практики вынуждают обращаться ко всем точным и строгим методам исследования, к котором относятся математико-статистические кибернетические и другие методики.[19]

Висновок
Итак, проанализировав вышеописанные, можно сделать вывод, что теория государства и права занимает видное место, как среди общественных наук, так и среди юридических наук. В значительной степени можно даже говорить о том, что от уровня развития теории государства и права в целом, в том числе и уровня развития методов и методологии теории, зависит уровень развития юриспруденции.
Методология теории государства и права позволяет изучать право, государство, политику как комплексный процесс, выявлять на общем фоне развития те или иные проявления, проследить их причинно-следственные связи, сделать прогноз на будущее.
Поиск новых исследовательских средств, новых методов, обеспечивает прирост теоретических знаний, углубление представлений о свойственных предмету закономерностях.
Передовая методология – это резкий прогресс науки, отсталая методология – это застой в науке. Развитие методологии, ее использование, находятся в зависимости от предмета и задач исследования.

Список використаної літератури.
1) В.В.Лазарев Общая теория права и государства. М. 1996
2) В.В.Лазарев Общая теория права и государства. М. 1998
3) Теория государства и права. Ч.1. Теорія держави. Під ред. А.Б.Венгерова. М., 1995
4) Общая теория права. Під ред. А.С. Пиголкина М. 1996
5) Хропанюк В.Н. Теорія держави і права. М. 1995
6) Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие. М. 1998
7) Теория государства и права. Підручник під ред. С.С. Алексеева. М. 1998
8) Теория государства и права. Під ред. Матузова Н.И., Малько А.В.М. 2000
9) Теория государства и права. Учебник / Под. ред. М.Н.Марченко 3-е изд. Расширенное и дополненное. М. 2001
10) Учебное пособие по теории государства и права // Диаконов В.В. Allpravo.RU., 2004