Прагматика посвячення в паратекст французької літературної чарівної казки XVII століття

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Л.Г. Вікулова

Паратекст представляє собою околотекстовое оточення і складається з мовленнєвих жанрів (термін М. М. Бахтіна) - заголовка, епіграфа, присвяти, послання, змісту та ін Смислова репрезентація літературної казки пов'язана з периферією тексту, яку Ж. Женетт визначив як паратекст. Серед складових авторського паратекст літературної чарівної казки XVII століття назвемо нові для даного типу літературного дискурсу складові - присвята (d? Dicace) і послання (? P? Tre). У соціальному контексті епохи даний жанр, що виходить із надр фольклору в салони вищого суспільства, вимагав нової архітектоніки. Автори обирають прозаїчну, поетичну або комбіновану (проза і поезія) форму посвяти. Перевага віддається поезії як більш високої різновиду мистецтва слова. Прагматична установка письменників-казкарів на заступництво королівського двору вимагала вказівки соціального статусу осіб, до яких зверталися автори. Індикація статусу адресата перетворювала посвячення в оціночну категорію. У наявності дистанційна, соціально-орієнтована манера комунікації. Оцінка престижності соціального статусу адресата проявляється як вербальним, так і невербальним способом. Вербальний спосіб полягає у використанні імен з семантикою титулування. Невербальні способи припускають використання параграфікі (різні друкарські шрифти), розміщення у верхній, значимої частини аркуша.

Посвячення є одним із способів включення твору в систему комунікації. У літературній практиці це своєрідний мовної і соціальний акт, який передбачає участь у письмовій літературної комунікації того, хто присвячує твір, і того, кому воно присвячується. Виділимо ряд критеріїв, що визначають присвяту:

1. 1. Текстове присутність автора посвяти, маркіроване підписом (прізвище, або ім'я, або тільки ініціали, типу Р.Р., Д ***).

2. 2. Текстове присутність адресата посвяти у вигляді адресатівов, виражають соціальну або персональну дистанцію (типу A MADEMOISELLE, A MADAME та ін.)

3. 3. Прагматична установка на підвищення значущості нового жанру, а також підвищення соціального статусу адресанта в очах впливового адресата.

4. 4. Ідея дарування твори в літературній формі, що знаходить своє вираження в прийменник?, В семантиці якого закладена ідея послання, присвяти (М. Gr? Visse).

Посвячення казок титулованим особам (a la princesse de Conty, a la comtesse de Murat, au prince Dombes, шестимісячному сину герцогині Мен), які блищали в салонах або організовували в них читання літературних казок, відображає прагматику лестощів, відповідала нормам епохи Людовика XIV. Посвячення могло бути адресовано і анонімному особі (A Madame DG **, A Mademoiselle de la C *** і т.д.). При цьому лексика, яка визначає ознака соціального статусу, висловлює співвідносні позиції адресуються і адресата в соціальній ієрархії. У рамках прагмалінгвістики такі одиниці визначаються як соціальні адресатіви, які носять загальний характер етикетної контакту рівних або нерівних за статусом комунікантів письмового спілкування.

У вживанні анонімних адресатівов у посвяченні (типу A Madame la Marquise de L ***) пише виходить з соціокультурної ситуації епохи, коли авторська казка прийшла в літературні салони. Організаторами та відвідувачами таких салонів були утворені і впливові жінки, активно впливали на формування літературних і мовних уподобань французького суспільства. Автори казок вводять анонімні адресатіви, виходячи з певної мовної стратегії, орієнтованої на комунікативну позицію адресата. Останній сприймав задане (титули), а потім нове (аноніми). Усунення невизначеності знання про адресата було обумовлено соціокультурним контекстом і відповідало ситуації спілкування в рамках салонів, де нові твори (казки) читалися вголос. Збереження анонімності адресата контролюється автором навмисно, коли орієнтиром є соціолінгвістична здогад в рамках ширшого контексту. Для сучасного читача, поза історичним і культурним контекстом того часу, неможливо побудувати жодну імовірнісну гіпотезу щодо адресатівов такого роду.

Прагматична установка посвячення спрямована на створення в освіченому суспільстві доброзичливої ​​атмосфери навколо нового жанру, який вийшов «з хатин». Звідси завдання - привернути на свій бік впливових покровителів. Автор через моноадресат, поміщений на друкований, а не рукописний текст, розширює адресність до читача взагалі (поліадресат). При цьому можна говорити про внутритекстовое акті комунікації (конкретний адресат) і про внешнетекстовом акті комунікації (розширюється в часі і просторі коло читачів) (Я. І. Гін).

У посланні обирається прагматична установка на стратегію похвали і поліфонічного діалогу для переконання в значущості об'єкта обговорення (казки), якому автори дають високу естетичну оцінку, використовуючи слова з позитивною конотацією. Для цього залучаються різні засоби аргументації: аргументативний коннектори, інтенсифікатори і ін регулятивну (що настроюється) функцію виконує емфаза. Емоційний резонанс створюється за рахунок таких коштів, як паралелізм, парцеляція, контраст. Иллокутивная сила висловлювання знаходить своє вираження в риторичному питанні, негативних пропозиціях, словах меліоративної або пейоративних оцінки. Важливу роль у становленні паратекст грає семіотика друкованого тексту (графіка, шрифт, розміщення елементів паратекст на просторі друкованого аркуша). Всі ці кошти спрямовані на вираження авторської інтенції - вплинути на думку адресата і читаючої публіки того часу, щоб змінити їх думку про казки, визнати їх як повноправний жанр, а не як «дрібнички» (bagatelle). Таким чином, авторське посвята є новим мовним жанром околотекстового простору літературної чарівної казки XVII століття. Прагматична установка письменників-казкарів цього періоду полягала в тому, щоб переконати освіченого читача в актуальності нового жанру. Для цього письменники відкрито вдаються до авторизації і тактиці непрямого мовленнєвого впливу на читача, що не властиво народній казці.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Реферат
12.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Мотиви російської чарівної казки
До проблеми утвердження раціонального початку в синтаксисі французької мови XVII століття
Книга Стендаля Про любов у світлі психологічних традицій французької культури XVII століття
Специфіка Скандинавської літературної казки
Жанрова специфіка літературної казки
Своєрідність жанру літературної казки радянського періоду
Структурно-типологічні та лексико-семантичні параметри літературної казки Дж Роулінг і ресурси
Короткий нарис зародження і початкового розвитку російської національної літературної мови XV-XVII
Особливості розвитку французької держави в період з XI по XVI століття
© Усі права захищені
написати до нас