Правове забезпечення захисту прав споживачів в Україні.
Основним законодавчим актом, яким регулюється захист прав споживачів в Україні, є підставі Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023 від 15.12.93. (Останні зміни внесені 10.01.2002.)
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" (далі Закон), є лише громадянин (фізична особа), який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб . Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією і громадянином-підприємцем, які виготовляють або продають товари, виконують роботи або надають послуги, незалежно від форм власності і організаційних форм підприємництва. На відносини з виготовлення та продажу товарів, виконання робіт або надання послуг громадянином, який не є підприємцем, а також у разі придбання товарів, користування послугами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія цього Закону не поширюється. Таким чином, споживач тільки фізична особа, не юридична особа і не громадянин-підприємець.
Крім цього, необхідно визначити момент, з якого простий перехожий ставати споживачем, тобто момент виникнення думки щось придбати або замовити, безпосередньо момент придбання (замовлення) або використання товару (роботи, послуги). Також важливо, що дія цього Закону не поширюється на випадки придбання Вами товару (роботи, послуги) у звичайного стихійного торговця або у громадянина у магазина, якщо тільки він не є юридичною особою або приватним підприємцем і в цей момент виступає в ролі такого.
Суб'єкт другий - виробник, виконавець або продавець.
Виробник - це підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації.
Виконавець - підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виконують роботи або надають послуги.
Продавець - підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які реалізують товари за договором купівлі-продажу.
Між споживачем і виконавцем (продавцем) полягає певний договір - усна чи письмова угода про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюється купівля-продаж, роботи або послуги. Письмова угода може оформлятися квитанцією, товарним або касовим чеком або іншим документом. Через що ж у сторін виникає суперечка? А суперечка, в основному, виникає через виявлення недоліків або істотних недоліків.
Недоліком, на підставі Закону "Про захист прав споживачів", вважається окрема невідповідність товару (роботи, послуги) вимогам нормативних документів, умовам договору або пропонованим до нього вимогам, а також інформації про товар (роботу, послугу), наданій виробником (виконавцем, продавцем ).
Істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару (роботи, послуги) відповідно до його цільового призначення, або не може бути усунутий щодо цього споживача, або для його усунення потрібні великі затрати праці та часу, або він робить товар ( роботу, послугу) відмінним від передбаченого в договорі, або проявляється знову після його усунення.
Визначивши сторони і причини можливих протиріч розглянемо общюю систему прав споживача. Отже, споживачі, що знаходяться на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб мають право на гарантований рівень споживання, який забезпечується стимулюванням виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг. Цей спосіб забезпечення рівня споживання виглядає дещо захмарним, так як існуюче економічне становище говорить сама за себе і тому, поки не можна сказати, що держава так вже сильно стимулює виробництво, сферу виконання робіт або надання послуг.
Другим способом забезпечення цього гарантованого рівня споживання є введенням у разі необхідності нормованого розподілу товарів, якщо немає гарантій їх вільного придбання кожним споживачем. Інакше кажучи, якщо щось стане дефіцитом, то держава зобов'язується забезпечити всіх талонами на цей дефіцит і кожен отримає рівну з іншим частку цього товару.
І третє - це введення компенсаційних виплат, різних видів допомоги і пільг громадянам. Ці пільги можуть виражатися у позачерговому обслуговуванні учасників ВВВ, а так само для деяких категорій громадян у спеціалізованих відділах можуть реалізовуватися товари за пільговими цінами, зі знижкою і т. д.
Забезпечує захист прав споживачів держава, яка забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), отримання знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потребами. Так само держава гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Всі ці блага забезпечують компетентні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Однак можна помітити, що всі ці органи недостатньо завзято виконують свої функції, так як на ринку досить великий відсоток неякісних товарів (робіт, послуг).
Законом передбачено право споживача на належну якість товарів (робіт, послуг). Це означає, що споживач має право вимагати від продавця (виробника, виконавця), щоб якість придбаного ним товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідало вимогам нормативних документів, умовам договору, інформації про товар (роботу, послугу), що надається продавцем (виробником, виконавцем), а продавець (виробник, виконавець), у свою чергу, зобов'язаний передати товар (роботу, послугу), що відповідає цим вимогам. Вимоги до товару (роботи, послуги) щодо його безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами, а щодо окремих груп товарів (робіт, послуг) вказані вимоги встановлюються законодавчими актами України. На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений чинним законодавством документ, що підтверджує їх належну якість.
Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити можливість використання товару (результатів виконаної роботи) за призначенням протягом терміну його служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності таких термінів - протягом 10 років. Так само виробник зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування і гарантійний ремонт товару, а також випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, в необхідних обсягах і асортименті запасних частин протягом усього терміну його виробництва, а після зняття з виробництва - протягом терміну служби , а в разі відсутності такого терміну - протягом 10 років.
Крім цього відповідно до статті 13 Закону виробник (виконавець) забезпечує нормальну роботу (застосування, використання) товару (роботи, послуги), в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного терміну, встановленого законодавством, а в разі його відсутності - договором. Гарантійні терміни на комплектуючі вироби повинні бути не менше гарантійного строку на основний виріб, якщо інше не передбачено законодавством або договором.
Оскільки за змістом ст. 13 Закону виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити протягом гарантійного строку нормальну роботу товару, в тому числі комплектуючих виробів, то спеціальна установка (підключення чи складання), технічне обслуговування (налагодження тощо), ремонт у цей період мають провадитися без додаткової оплати.
Гарантійний термін має зазначатися в паспорті на товар (роботу, послугу) або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до товару (роботи, послуги).
Для медикаментів, харчових продуктів, виробів побутової хімії, парфюмерно-косметичних та інших товарів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна та навколишнього природного середовища, встановлюється термін придатності, який вказується на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до них при продажу, і який вважається гарантійним терміном. Термін придатності обчислюється від дати виготовлення, яка також повинна бути вказана на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар придатний до використання, або датою, до настання якої товар придатний до використання. Продаж товарів, термін придатності яких минув, забороняється.
На сезонні товари (одяг, хутряні вироби та інші) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного, сезону, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Одяг, хутряні та інші вироби:
весняно-літнього асортименту - з 1 квітня
осінньо-зимового асортименту - з 1 жовтня
Взуття:
зимового асортименту - з 15 листопада по 15 березня
весняно-осіннього асортименту - з 15 березня по 15 травня і з 15 вересня по 15 листопада
літнього асортименту - з 15 травня по 15 вересня
При продажу товарів за зразками, поштою, а також у випадках, коли час укладення товарів (робіт, послуг), на які гарантійні терміни не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки виявлено протягом шести місяців, а щодо нерухомого майна - не пізніше трьох років з дня передачі їх споживачеві. Тобто немає товарів (робіт, послуг) на які не встановлюється гарантійний термін, це термін встановлює закон.
При виконанні гарантійних ремонтів гарантійний термін збільшується на час перебування товару (роботи, послуг) в ремонті. Зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.
При обміні товару його гарантійний строк обчислюється заново від дня обміну.
Споживач (стаття 14 Закону) при виявленні недоліків або фальсифікації товару протягом гарантійного чи інших термінів, встановлених обов'язковими для сторін правилами або договором, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем або третьою особою;
б) заміни на аналогічний товар належної якості;
в) відповідного зменшення його купівельної ціни;
г) заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
д) розірвання договору та відшкодування понесених ним збитків.
При цьому потрібно пам'ятати, що обов'язково має бути дотримання гарантійного чи інших термінів, встановлених обов'язковими правилами або договором, або для пред'явлення цих вимог повинна бути присутня фальсифікація товару. Згідно цього задовольняються вимоги споживача щодо товарів, термін гарантії на які не закінчився, а щодо непродовольчих товарів, що були у використанні та реалізовані через різні комісійні торговельні підприємства, вищезгадані вимоги споживача, задовольняються за згодою продавця.
Так само для пред'явлення цих вимог не обов'язково, щоб товар був повністю непридатний до експлуатації, достатня наявність недоліків, тобто окремого невідповідності товару вимогам нормативних документів, умовам договорів або пропонованим до нього вимогам.
Такі вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанції, товарні чи касові чеки або інші письмові документи, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні терміни - технічні паспорти або документи, які їх замінюють. При продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві квитанцію, товарний або касовий чек або інший письмовий документ, що засвідчує факт купівлі.
Проте, оскільки в системі роздрібної торгівлі договір купівлі-продажу, як правило, збігається з його виконанням, на нього не поширюються вимоги щодо обов'язкової письмової форми. Тому втрата зазначених документів, неотримання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків. Але це, в даному випадку, не найкращий спосіб доказування, оскільки протилежна сторона так само може послатися на таке ж кількість свідків, які з не меншим завзяттям будуть доводити протилежне. Тому, купуючи товари, особливо дорогі, доцільно брати і зберігати, на певний час, касові чеки або інші документи. Адже набагато простіше взяти чек і наклеїти його на технічний паспорт і зберігати на довгу пам'ять, ніж потім, у разі виникнення спору, зривати з роботи в судове засідання своїх друзів, переконувати їх у правильності своїх дій і т. д.
Зазначені в п.1 ст. 14 Закону вимоги споживача про застосування заходів захисту не можуть бути задоволені, коли продавець, виробник (підприємство, що виконує їх функції) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування ним або його зберігання, тобто на споживача покладається обов'язок по використання відповідно до його призначення, а так само за інструкцією або іншим документом.
Вимоги споживача, встановлені пунктом 1 статті 14, пред'являються за вибором споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробнику або підприємству, що виконує їх функції за місцезнаходженням споживача. Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача виконують також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, що виконують зазначені вимоги на підставі договору з виробником.
Підпунктом "а" пункту 1 статті 14 Закону споживачеві надано право вимагати безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем або третьою особою.
Що стосується безоплатного усунення недоліків, так це передбачено гарантійними зобов'язаннями, а ось виправляти власними силами недоліки краще не потрібно. Інакше можливі суперечності з приводу виникнення цих недоліків, то вони виникли через виправлення їх споживачем чи третьою особою, чи то причина криється в недороботках цього виробу.
При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом 14 днів або за згодою сторін в інший строк. За кожний день затримки виконання вимоги усунення недоліків понад установлений споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка від вартості товару.
При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні терміни, гарантійний термін на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється від дня видачі споживачеві товару після ремонту.
Споживачеві, який звернувся із заявою про безоплатне усунення недоліків товару, на його вимогу надається (з доставкою) на час ремонту аналогічний товар (але без урахування моделі). Перелік таких товарів наведено в додатку N 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. N 172. До цього переліку входять:
телевізори;
морозильники;
мікрохвильові печі;
пральні машини;
магнітоли;
в'язальні машини;
кухонні машини;
пилососи;
магнітофони;
електропраски;
радіоприймачі;
електроміксери;
холодильники;
електросоковижималки.
За кожний день затримки виконання вимоги про надання в користування на час ремонту зазначеного у згаданому переліку товару та за кожний день затримки усунення недоліків понад чотирнадцятиденний або встановленого за домовленістю сторін терміну споживачеві сплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару на час пред'явлення вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі.
Основним законодавчим актом, яким регулюється захист прав споживачів в Україні, є підставі Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023 від 15.12.93. (Останні зміни внесені 10.01.2002.)
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" (далі Закон), є лише громадянин (фізична особа), який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб . Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією і громадянином-підприємцем, які виготовляють або продають товари, виконують роботи або надають послуги, незалежно від форм власності і організаційних форм підприємництва. На відносини з виготовлення та продажу товарів, виконання робіт або надання послуг громадянином, який не є підприємцем, а також у разі придбання товарів, користування послугами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія цього Закону не поширюється. Таким чином, споживач тільки фізична особа, не юридична особа і не громадянин-підприємець.
Крім цього, необхідно визначити момент, з якого простий перехожий ставати споживачем, тобто момент виникнення думки щось придбати або замовити, безпосередньо момент придбання (замовлення) або використання товару (роботи, послуги). Також важливо, що дія цього Закону не поширюється на випадки придбання Вами товару (роботи, послуги) у звичайного стихійного торговця або у громадянина у магазина, якщо тільки він не є юридичною особою або приватним підприємцем і в цей момент виступає в ролі такого.
Суб'єкт другий - виробник, виконавець або продавець.
Виробник - це підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації.
Виконавець - підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виконують роботи або надають послуги.
Продавець - підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які реалізують товари за договором купівлі-продажу.
Між споживачем і виконавцем (продавцем) полягає певний договір - усна чи письмова угода про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюється купівля-продаж, роботи або послуги. Письмова угода може оформлятися квитанцією, товарним або касовим чеком або іншим документом. Через що ж у сторін виникає суперечка? А суперечка, в основному, виникає через виявлення недоліків або істотних недоліків.
Недоліком, на підставі Закону "Про захист прав споживачів", вважається окрема невідповідність товару (роботи, послуги) вимогам нормативних документів, умовам договору або пропонованим до нього вимогам, а також інформації про товар (роботу, послугу), наданій виробником (виконавцем, продавцем ).
Істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару (роботи, послуги) відповідно до його цільового призначення, або не може бути усунутий щодо цього споживача, або для його усунення потрібні великі затрати праці та часу, або він робить товар ( роботу, послугу) відмінним від передбаченого в договорі, або проявляється знову після його усунення.
Визначивши сторони і причини можливих протиріч розглянемо общюю систему прав споживача. Отже, споживачі, що знаходяться на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб мають право на гарантований рівень споживання, який забезпечується стимулюванням виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг. Цей спосіб забезпечення рівня споживання виглядає дещо захмарним, так як існуюче економічне становище говорить сама за себе і тому, поки не можна сказати, що держава так вже сильно стимулює виробництво, сферу виконання робіт або надання послуг.
Другим способом забезпечення цього гарантованого рівня споживання є введенням у разі необхідності нормованого розподілу товарів, якщо немає гарантій їх вільного придбання кожним споживачем. Інакше кажучи, якщо щось стане дефіцитом, то держава зобов'язується забезпечити всіх талонами на цей дефіцит і кожен отримає рівну з іншим частку цього товару.
І третє - це введення компенсаційних виплат, різних видів допомоги і пільг громадянам. Ці пільги можуть виражатися у позачерговому обслуговуванні учасників ВВВ, а так само для деяких категорій громадян у спеціалізованих відділах можуть реалізовуватися товари за пільговими цінами, зі знижкою і т. д.
Забезпечує захист прав споживачів держава, яка забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), отримання знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потребами. Так само держава гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Всі ці блага забезпечують компетентні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Однак можна помітити, що всі ці органи недостатньо завзято виконують свої функції, так як на ринку досить великий відсоток неякісних товарів (робіт, послуг).
Законом передбачено право споживача на належну якість товарів (робіт, послуг). Це означає, що споживач має право вимагати від продавця (виробника, виконавця), щоб якість придбаного ним товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідало вимогам нормативних документів, умовам договору, інформації про товар (роботу, послугу), що надається продавцем (виробником, виконавцем), а продавець (виробник, виконавець), у свою чергу, зобов'язаний передати товар (роботу, послугу), що відповідає цим вимогам. Вимоги до товару (роботи, послуги) щодо його безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами, а щодо окремих груп товарів (робіт, послуг) вказані вимоги встановлюються законодавчими актами України. На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений чинним законодавством документ, що підтверджує їх належну якість.
Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити можливість використання товару (результатів виконаної роботи) за призначенням протягом терміну його служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності таких термінів - протягом 10 років. Так само виробник зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування і гарантійний ремонт товару, а також випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, в необхідних обсягах і асортименті запасних частин протягом усього терміну його виробництва, а після зняття з виробництва - протягом терміну служби , а в разі відсутності такого терміну - протягом 10 років.
Крім цього відповідно до статті 13 Закону виробник (виконавець) забезпечує нормальну роботу (застосування, використання) товару (роботи, послуги), в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного терміну, встановленого законодавством, а в разі його відсутності - договором. Гарантійні терміни на комплектуючі вироби повинні бути не менше гарантійного строку на основний виріб, якщо інше не передбачено законодавством або договором.
Оскільки за змістом ст. 13 Закону виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити протягом гарантійного строку нормальну роботу товару, в тому числі комплектуючих виробів, то спеціальна установка (підключення чи складання), технічне обслуговування (налагодження тощо), ремонт у цей період мають провадитися без додаткової оплати.
Гарантійний термін має зазначатися в паспорті на товар (роботу, послугу) або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до товару (роботи, послуги).
Для медикаментів, харчових продуктів, виробів побутової хімії, парфюмерно-косметичних та інших товарів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна та навколишнього природного середовища, встановлюється термін придатності, який вказується на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до них при продажу, і який вважається гарантійним терміном. Термін придатності обчислюється від дати виготовлення, яка також повинна бути вказана на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар придатний до використання, або датою, до настання якої товар придатний до використання. Продаж товарів, термін придатності яких минув, забороняється.
На сезонні товари (одяг, хутряні вироби та інші) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного, сезону, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Одяг, хутряні та інші вироби:
весняно-літнього асортименту - з 1 квітня
осінньо-зимового асортименту - з 1 жовтня
Взуття:
зимового асортименту - з 15 листопада по 15 березня
весняно-осіннього асортименту - з 15 березня по 15 травня і з 15 вересня по 15 листопада
літнього асортименту - з 15 травня по 15 вересня
При продажу товарів за зразками, поштою, а також у випадках, коли час укладення товарів (робіт, послуг), на які гарантійні терміни не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки виявлено протягом шести місяців, а щодо нерухомого майна - не пізніше трьох років з дня передачі їх споживачеві. Тобто немає товарів (робіт, послуг) на які не встановлюється гарантійний термін, це термін встановлює закон.
При виконанні гарантійних ремонтів гарантійний термін збільшується на час перебування товару (роботи, послуг) в ремонті. Зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.
При обміні товару його гарантійний строк обчислюється заново від дня обміну.
Споживач (стаття 14 Закону) при виявленні недоліків або фальсифікації товару протягом гарантійного чи інших термінів, встановлених обов'язковими для сторін правилами або договором, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем або третьою особою;
б) заміни на аналогічний товар належної якості;
в) відповідного зменшення його купівельної ціни;
г) заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
д) розірвання договору та відшкодування понесених ним збитків.
При цьому потрібно пам'ятати, що обов'язково має бути дотримання гарантійного чи інших термінів, встановлених обов'язковими правилами або договором, або для пред'явлення цих вимог повинна бути присутня фальсифікація товару. Згідно цього задовольняються вимоги споживача щодо товарів, термін гарантії на які не закінчився, а щодо непродовольчих товарів, що були у використанні та реалізовані через різні комісійні торговельні підприємства, вищезгадані вимоги споживача, задовольняються за згодою продавця.
Так само для пред'явлення цих вимог не обов'язково, щоб товар був повністю непридатний до експлуатації, достатня наявність недоліків, тобто окремого невідповідності товару вимогам нормативних документів, умовам договорів або пропонованим до нього вимогам.
Такі вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанції, товарні чи касові чеки або інші письмові документи, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні терміни - технічні паспорти або документи, які їх замінюють. При продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві квитанцію, товарний або касовий чек або інший письмовий документ, що засвідчує факт купівлі.
Проте, оскільки в системі роздрібної торгівлі договір купівлі-продажу, як правило, збігається з його виконанням, на нього не поширюються вимоги щодо обов'язкової письмової форми. Тому втрата зазначених документів, неотримання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків. Але це, в даному випадку, не найкращий спосіб доказування, оскільки протилежна сторона так само може послатися на таке ж кількість свідків, які з не меншим завзяттям будуть доводити протилежне. Тому, купуючи товари, особливо дорогі, доцільно брати і зберігати, на певний час, касові чеки або інші документи. Адже набагато простіше взяти чек і наклеїти його на технічний паспорт і зберігати на довгу пам'ять, ніж потім, у разі виникнення спору, зривати з роботи в судове засідання своїх друзів, переконувати їх у правильності своїх дій і т. д.
Зазначені в п.1 ст. 14 Закону вимоги споживача про застосування заходів захисту не можуть бути задоволені, коли продавець, виробник (підприємство, що виконує їх функції) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування ним або його зберігання, тобто на споживача покладається обов'язок по використання відповідно до його призначення, а так само за інструкцією або іншим документом.
Вимоги споживача, встановлені пунктом 1 статті 14, пред'являються за вибором споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробнику або підприємству, що виконує їх функції за місцезнаходженням споживача. Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача виконують також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, що виконують зазначені вимоги на підставі договору з виробником.
Підпунктом "а" пункту 1 статті 14 Закону споживачеві надано право вимагати безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем або третьою особою.
Що стосується безоплатного усунення недоліків, так це передбачено гарантійними зобов'язаннями, а ось виправляти власними силами недоліки краще не потрібно. Інакше можливі суперечності з приводу виникнення цих недоліків, то вони виникли через виправлення їх споживачем чи третьою особою, чи то причина криється в недороботках цього виробу.
При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом 14 днів або за згодою сторін в інший строк. За кожний день затримки виконання вимоги усунення недоліків понад установлений споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка від вартості товару.
При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні терміни, гарантійний термін на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється від дня видачі споживачеві товару після ремонту.
Споживачеві, який звернувся із заявою про безоплатне усунення недоліків товару, на його вимогу надається (з доставкою) на час ремонту аналогічний товар (але без урахування моделі). Перелік таких товарів наведено в додатку N 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. N 172. До цього переліку входять:
телевізори;
морозильники;
мікрохвильові печі;
пральні машини;
магнітоли;
в'язальні машини;
кухонні машини;
пилососи;
магнітофони;
електропраски;
радіоприймачі;
електроміксери;
холодильники;
електросоковижималки.
За кожний день затримки виконання вимоги про надання в користування на час ремонту зазначеного у згаданому переліку товару та за кожний день затримки усунення недоліків понад чотирнадцятиденний або встановленого за домовленістю сторін терміну споживачеві сплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару на час пред'явлення вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі.
Продавець, виробник під час продажу (реалізації) товару зобов'язані інформувати споживача про підприємства, які виконують вимоги, встановлені пунктами 1 і 2 статті 14 Закону. У разі ненадання такої інформації вони несуть відповідальність, встановлену статтею 18 Закону (право споживача на інформацію про товари (роботи, послуги).
Споживач має право пред'явити виробнику вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного терміну. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого терміну служби, а якщо такий не встановлено - протягом 10 років, якщо в товарі були виявлені істотні недоліки, допущені з вини виробника. Якщо ця вимога не задоволена у вищевказані терміни, споживач має право за своїм вибором пред'явити виробнику інші вимоги, встановлені пунктом 1 статті 14 Закону.
Якщо є товар належної якості, то повинен бути його антипод, тобто товар неналежної якості. Товаром неналежної якості слід вважати такий, що не відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору або вимогам, які до нього пред'являються, наданій про нього виробником або продавцем інформації, а також проданий після закінчення строку його придатності чи фальсифікований. При поверненні речі неналежної якості її амортизація в період гарантійного строку до уваги не береться.
За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості - протягом 14 днів або за домовленістю сторін.
У разі відсутності товару вимога споживача про заміну підлягає задоволенню у двомісячний термін з часу відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару у встановлений термін неможливо, споживач має право за своїм вибором пред'явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені підпунктами "а", "в", "г", "д" пункту 1 статті 14.
Під час заміни товару з недоліками на аналогічний товар належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не проводиться. Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої моделі перерахунок вартості проводиться виходячи з цін, діючих на момент обміну.
У випадку, коли пір розглядається в суді і вирішується питання про заміну товару (в тому числі виготовленого за межами України), то суд за відсутності аналогічного товару на час розгляду справи може (залежно від вимог споживача) зобов'язати продавця надати такий же товар після його надходження або - за згодою споживача - інший товар з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості. При неможливості виконати рішення, за яким продавець зобов'язаний замінити товар на інший, суд може змінити спосіб виконання у порядку, передбаченому ст. 366 ЦПК, тобто відстрочити виконання рішення.
Коли, набуваючи меблів, яка хоч виготовлена минулого тижня, але нітрохи не поступається гарнітуру часів ренесансу, виявляється, що в комода відсутня ніжка, то можна вимагати відповідного зменшення ціни, якщо є таке бажання придбати саме ці меблі. Однак потрібно підходити до цього з певною обережністю, тому що в подальшому не виключено прояв та інших недоліків. Краще вимагати заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни.
Але якщо споживач остаточно розчарувався в організації, що продала йому який-небудь товар, то на підставі пп. "Д" п. 1 ст. 14 Закону можна пред'явити вимогу про розірвання договору та відшкодування понесених ним збитків. Під збитками відповідно до ч.2 ст.203 ЦК слід розуміти витрати, зроблені кредитором (споживачем), втрата або пошкодження його майна, а також не одержані ним доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (продавцем, виконавцем , виробником).
При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар проводяться виходячи з його вартості на момент пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на момент покупки.
Доставка великогабаритних товарів вагою понад п'ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) та їх повернення споживачеві здійснюються силами і засобами продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції). У разі невиконання цього зобов'язання, а також при відсутності продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції) у місцезнаходженні споживача доставка і повернення товарів можуть здійснюватися споживачем за їх рахунок.
У разі придбання споживачем продовольчих товарів неналежної якості продавець зобов'язаний замінити їх на якісні товари або повернути споживачеві сплачені ним гроші, якщо вказані недоліки виявлені у межах терміну придатності.
Виробник зобов'язаний відшкодувати всі збитки продавця (підприємства, що виконує його функції), який розглядає претензію споживача до виробленого товару. Продавець (виробник) товарів зобов'язаний у місячний термін відшкодувати підприємству, що виконує його функції, збитки, яких воно зазнало у зв'язку із задоволенням вимог споживача, передбачених цією статтею.
Вимоги, встановлені пунктом 1 статті 14 стосовно товарів, виготовлених за межами України або придбаних у посередників, задовольняються за рахунок продавця. У цьому випадку продавець може вимагати відшкодування завданих йому збитків третіми особами.
Права споживача у разі порушення виконавцем умов договору про виконання робіт і надання послуг.
Перш за все потрібно визначити що таке послуга і що таке робота. У результаті роботи на замовлення споживача і з наступною оплатою виконавець виробляє нову річ, яка переходить у власність споживача. Прикладом може служити договір у результаті якого будівельна організація побудує для споживача дачний будиночок. Прикладами послуг можуть служити побутовий прокат, доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісія, заощадження, страхування, надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, прийом і зберігання цінних паперів ) і т. д. Кожен із цих договорів регулірут окреме положення, закон, постанову, указ. Нижче, виходячи із Закону, наведені загальні права споживача у цій сфері.
Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт і надання послуг і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступає до виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчити її у визначений термін стає неможливим.
Якщо під час виконання робіт або надання послуг стане очевидним, що вони не будуть виконані згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний термін для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений термін - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця. І хай спробує не виконати.
Якщо виконавець відступив від умов договору, що призвело до погіршення виконаної роботи (послуги), або допустив інші недоліки у виконаній роботі (послузі), споживач має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у відповідний термін або відшкодування витрат, понесених ним при усуненні своїми засобами недоліків роботи, або відповідного зменшення винагороди за роботу (послугу). За наявності у роботах (послугах) істотних відступів від умов договору або інших істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Якщо істотні відступи від умов договору або інші істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати за своїм вибором або виконання її з однорідного матеріалу виконавця, або розірвання договору та відшкодування збитків.
Якщо виконавець не виконує або неналежним чином виконує зобов'язання згідно із законом або договором, то він сплачує споживачеві неустойку (штраф, пеню), якщо вона передбачена законодавством чи договором. Сплата виконавцем неустойки (штрафу, пені), встановленої в разі прострочення або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі. Виконавець не несе відповідальності за недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача.
Про відступи від умов договору та інші недоліки в роботі, які не могли бути виявлені при звичайному способі її прийняття, споживач зобов'язаний повідомити виконавцеві не пізніше трьох діб після їх виявлення.
Вимоги замовника, передбачені цією статтею, підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків протягом гарантійного або інших термінів, встановлених договором.
Виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг. Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг.
Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт або надання послуг, незалежно від знання виконавцем їх властивостей .
Відповідно до п.9 ст. 15 Закону виконавець зобов'язаний відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг, не пізніше ніж у місячний термін.
Під збитками відповідно до ч.2 ст.203 ЦК слід розуміти витрати, зроблені кредитором (споживачем), втрата або пошкодження його майна, а також не одержані ним доходи, які він отримав би. якби зобов'язання було виконано боржником (продавцем, виконавцем, виробником).
Виконавець не може бути звільнений від відповідальності з тих підстав, що рівень його наукових знань не дав йому можливості виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання роботи або надання послуг. Разом з тим, відповідно до ст. 341, 348 ЦК, якщо споживач, незважаючи на своєчасне і обгрунтоване попередження з боку виконавця про особливі властивості речі (матеріалу), які можуть спричинити за собою її втрату чи пошкодження, не змінив своїх вказівок про спосіб виконання роботи (послуги) або не усунув обставин , що загрожують якості її виконання, суд може звільнити виконавця від відповідальності за повну або часткову втрату (пошкодження) прийнятої від споживача речі (матеріалу).
За змістом п.6 ст. 15 Закону, під відповідальністю виконавця за недоліки виконаних робіт або наданих послуг слід розуміти його обов'язок усунути (виправити) ті з них, які виникли не з вини самого споживача.
Виходячи з правил ст. 153, 154 ЦК, видача та отримання квитанцій (квитанції-замовлення, квитанції-зобов'язання) чи іншого документа на підтвердження укладення договору про побутове обслуговування свідчить про згоду сторін з усіма його умовами. Отже, ці умови є обов'язковими для сторін і суд повинен виходити з них при вирішенні спору коли не буде встановлено, що вони не відповідають фактичним даним або суперечать чинному законодавству.
При визначенні розміру збитків, завданих неповерненням (втратою, пошкодженням) майна, суди повинні виходити з його роздрібної ціни у торговельних організаціях даної місцевості (з урахуванням зносу) або з оцінки, зробленої самим споживачем чи погодженої сторонами при укладенні договору. Однак, якщо вартість майна, визначена в такому порядку, на час вирішення спору не відповідає дійсній або вона взагалі не була визначена, сторони не позбавлені можливості доводити в суді дійсну вартість неповернутого, втраченого чи пошкодженого майна.
У випадках, передбачених договором або відповідним нормативним актом, розмір збитків визначається у кратному обчисленні. Відсоток зносу втраченого або приведеного у непридатність предмета договору встановлюється виходячи з періоду "на який розрахована його нормальна експлуатація, часу, протягом якого він фактично використовувався, та інших доказів щодо його якості.
При необхідності, для визначення вартості неповерненого (втраченого, пошкодженого) майна призначається експертиза, проведення якої може бути доручено працівникам відповідних експертних установ або інших фахівців (ст.57 ЦПК).
При укладенні підприємством договору про побутове обслуговування з громадянином, який пред'явив чужий паспорт або замінюючий його документ, особа, притягнута згідно з цими документами як відповідач, не несе відповідальності за невиконання договору, коли доведе, що документ вибув з володіння не з його волі. У цьому випадку відповідальність покладається на особу, яка фактично уклало договір.
Договір побутового замовлення є різновидом договору підряду, тому до нього застосовуються і загальні правила про договір підряду (ст.335-337, 339-342. 347 ЦК).
Умови договору побутового замовлення, визначені Законом та прийнятими відповідно до них нормативними актами, не можуть бути змінені за погодженням сторін на шкоду інтересам споживача (наприклад, зменшено гарантійний строк).
Підприємства (господарські товариства, підприємці-громадяни) виконують роботи, надають послуги за цінами і тарифами, що встановлюються ними за домовленістю із споживачами або самостійно, виходячи з попиту та пропозиції, за винятком товарів, робіт і послуг, щодо яких передбачено державне регулювання цін і тарифів .
Угода, укладена громадянином всупереч встановленим правилам безпосередньо з уповноваженою працівником підприємства побутового обслуговування про особисте виконання ним роботи без відповідного оформлення, не породжує прав і обов'язків між громадянином та цим підприємством і не може бути підставою для покладання відповідальності за невиконання такої угоди, втрату або пошкодження майна .
Надайте аргументовану рекомендацію щодо вірного вибору способу продажу товару в залежності від того, здійснюється систематична торгівля (торговельна діяльність) або несистематична продаж товару.
У залежності від систематичності здійснення продажу і від виду продукції торгівля в широкому сенсі слова включає в себе: загальногромадянський купівлю-продаж, промисел, торговельна діяльність (підприємницька торгівля, торгівля у вузькому сенсі слова). Зазначені види торгівлі перебувають у тісному взаємозв'язку при відповідних умовах як би перетікають одне в одного.
Розглянемо це на прикладі систематичності заняття торгівлею.
З поняття підприємництва випливає, що систематичність є одним з ознак «підприємницької» торгівлі або торгівлі у вузькому сенсі слова.
У Законі України «Про підприємництво» систематичність не розшифровується.
Звичайне ж, у т. ч. цивільно-правове, уявлення про систематичності пов'язане з поданням про регулярність, повторюваності будь-яких дій.
У частині торгівлі систематичність, крім ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17.03.93. (Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як мають, так і не мають постійного проживання в Україну, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої продукції , речей, товарів) знаходить свій вияв у змісті ч. 3 ст. 2 Декрету. Тут йдеться: «Не декларується та не оподатковується продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді і у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва ».
Тобто продажем вищевказаної продукції можна займатися скільки завгодно, не реєструючись для заняття підприємницькою діяльністю.
Іншими словами, ця продукція не вважається товаром ні в сенсі заняття промислом, ні в сенсі заняття підприємницької (торгової) діяльністю. У той же час ця продукція, безумовно, - товар з позиції загального цивільного права [1].
Там же в ч. 3 ст. 2 Декрету говориться про те, що не декларується і не оподатковується продаж автотранспортних засобів, які знаходяться в приватній власності громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.
Отже, декларувати і обкладати податком на промисел слід з другої на п'яту продажу приватного автотранспорту фізичних осіб.
Нарешті, говорячи про систематичності занять торгівлею, необхідно згадати ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92. Вона передбачає суми виплат, які не включаються до сукупного оподатковуваного доходу. Так, згідно з підпунктом «е» п. 1 зазначеної статті до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються: суми, одержані в результаті відчуження майна, що належить громадянам на праві власності, за нотаріальне посвідчення якого сплачується державне мито, або плата за вчинення нотаріальних дій, крім доходів, одержуваних від реалізації продукції та іншого майна в результаті здійснення ними підприємницької діяльності. Нотаріальне посвідчення відчуження власного майна дозволяє громадянам не сплачувати податок на промисел та дозволяє не ставати підприємцем.
Фактично також стан справ у разі, коли громадяни «здають» вторьсирье (макулатуру та ганчір'я). Згідно з підпунктом «у» п. Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92. виручені суми не включаються до сукупного оподатковуваного доходу.
Ситуація змінюється, коли фізична або юридична особа вже зареєструвалося в якості підприємця. У цьому випадку, якщо підприємець здійснив хоча б тільки одну торгову операцію (продав наявний у нього товар), його діяльність буде вважатися підприємницькою, зокрема торговельною діяльністю. Для повної законності цієї діяльності в ряді випадків необхідно попередньо виконати ряд умов: придбати ліцензію, патент та ін, тобто завершити процес легалізації [2]. Чи буде ця операція прибутковою, в даному випадку значення не має, так як Закон України «Про підприємництво» спочатку припускає прибутковість підприємницької діяльності, виходячи з мети цієї діяльності.
Таким чином, підприємницька систематичність при здійсненні торгівлі в Україні має такі ознаки:
1. Хоча б однократна продаж:
o фізичними особами, не уплатившими нотаріальну мито або не склали вторсировина згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92., або фізичними особами не які брали патент на торгівлю відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел »від 17.03.93. партії товару;
o суб'єктами підприємницької діяльності, як фізичними, так і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності.
2. Хоча б дворазова купівля-продаж фізичними особами товарів або інших предметів з метою отримання неконтрольованої прибутку в розмірах, передбачених ст. 160 2 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
3. Більш ніж чотириразова продаж протягом календарного року фізичними особами, що здобували патент на торгівлю відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17.03.93.
4. Більш ніж п'ятикратна продаж протягом календарного року фізичними особами, що здобували патент на торгівлю відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17.03.93., Що належить їм на праві приватної власності автотранспорту.
Використані матеріали.
Законодавство.
1. Конституція України.
2. Цивільний кодекс України.
3. Цивільний процесуальний кодекс України.
4. Кодекс про адміністративні правопорушення України.
5. Закон України «Про захист прав споживачів».
6. Закон України «Про підприємництво».
7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень Закону України" Про захист прав споживачів ".
Споживач має право пред'явити виробнику вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного терміну. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого терміну служби, а якщо такий не встановлено - протягом 10 років, якщо в товарі були виявлені істотні недоліки, допущені з вини виробника. Якщо ця вимога не задоволена у вищевказані терміни, споживач має право за своїм вибором пред'явити виробнику інші вимоги, встановлені пунктом 1 статті 14 Закону.
Якщо є товар належної якості, то повинен бути його антипод, тобто товар неналежної якості. Товаром неналежної якості слід вважати такий, що не відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору або вимогам, які до нього пред'являються, наданій про нього виробником або продавцем інформації, а також проданий після закінчення строку його придатності чи фальсифікований. При поверненні речі неналежної якості її амортизація в період гарантійного строку до уваги не береться.
За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості - протягом 14 днів або за домовленістю сторін.
У разі відсутності товару вимога споживача про заміну підлягає задоволенню у двомісячний термін з часу відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару у встановлений термін неможливо, споживач має право за своїм вибором пред'явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені підпунктами "а", "в", "г", "д" пункту 1 статті 14.
Під час заміни товару з недоліками на аналогічний товар належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не проводиться. Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої моделі перерахунок вартості проводиться виходячи з цін, діючих на момент обміну.
У випадку, коли пір розглядається в суді і вирішується питання про заміну товару (в тому числі виготовленого за межами України), то суд за відсутності аналогічного товару на час розгляду справи може (залежно від вимог споживача) зобов'язати продавця надати такий же товар після його надходження або - за згодою споживача - інший товар з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості. При неможливості виконати рішення, за яким продавець зобов'язаний замінити товар на інший, суд може змінити спосіб виконання у порядку, передбаченому ст. 366 ЦПК, тобто відстрочити виконання рішення.
Коли, набуваючи меблів, яка хоч виготовлена минулого тижня, але нітрохи не поступається гарнітуру часів ренесансу, виявляється, що в комода відсутня ніжка, то можна вимагати відповідного зменшення ціни, якщо є таке бажання придбати саме ці меблі. Однак потрібно підходити до цього з певною обережністю, тому що в подальшому не виключено прояв та інших недоліків. Краще вимагати заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни.
Але якщо споживач остаточно розчарувався в організації, що продала йому який-небудь товар, то на підставі пп. "Д" п. 1 ст. 14 Закону можна пред'явити вимогу про розірвання договору та відшкодування понесених ним збитків. Під збитками відповідно до ч.2 ст.203 ЦК слід розуміти витрати, зроблені кредитором (споживачем), втрата або пошкодження його майна, а також не одержані ним доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (продавцем, виконавцем , виробником).
При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар проводяться виходячи з його вартості на момент пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на момент покупки.
Доставка великогабаритних товарів вагою понад п'ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) та їх повернення споживачеві здійснюються силами і засобами продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції). У разі невиконання цього зобов'язання, а також при відсутності продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції) у місцезнаходженні споживача доставка і повернення товарів можуть здійснюватися споживачем за їх рахунок.
У разі придбання споживачем продовольчих товарів неналежної якості продавець зобов'язаний замінити їх на якісні товари або повернути споживачеві сплачені ним гроші, якщо вказані недоліки виявлені у межах терміну придатності.
Виробник зобов'язаний відшкодувати всі збитки продавця (підприємства, що виконує його функції), який розглядає претензію споживача до виробленого товару. Продавець (виробник) товарів зобов'язаний у місячний термін відшкодувати підприємству, що виконує його функції, збитки, яких воно зазнало у зв'язку із задоволенням вимог споживача, передбачених цією статтею.
Вимоги, встановлені пунктом 1 статті 14 стосовно товарів, виготовлених за межами України або придбаних у посередників, задовольняються за рахунок продавця. У цьому випадку продавець може вимагати відшкодування завданих йому збитків третіми особами.
Права споживача у разі порушення виконавцем умов договору про виконання робіт і надання послуг.
Перш за все потрібно визначити що таке послуга і що таке робота. У результаті роботи на замовлення споживача і з наступною оплатою виконавець виробляє нову річ, яка переходить у власність споживача. Прикладом може служити договір у результаті якого будівельна організація побудує для споживача дачний будиночок. Прикладами послуг можуть служити побутовий прокат, доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісія, заощадження, страхування, надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, прийом і зберігання цінних паперів ) і т. д. Кожен із цих договорів регулірут окреме положення, закон, постанову, указ. Нижче, виходячи із Закону, наведені загальні права споживача у цій сфері.
Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт і надання послуг і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступає до виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчити її у визначений термін стає неможливим.
Якщо під час виконання робіт або надання послуг стане очевидним, що вони не будуть виконані згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний термін для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений термін - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця. І хай спробує не виконати.
Якщо виконавець відступив від умов договору, що призвело до погіршення виконаної роботи (послуги), або допустив інші недоліки у виконаній роботі (послузі), споживач має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у відповідний термін або відшкодування витрат, понесених ним при усуненні своїми засобами недоліків роботи, або відповідного зменшення винагороди за роботу (послугу). За наявності у роботах (послугах) істотних відступів від умов договору або інших істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Якщо істотні відступи від умов договору або інші істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати за своїм вибором або виконання її з однорідного матеріалу виконавця, або розірвання договору та відшкодування збитків.
Якщо виконавець не виконує або неналежним чином виконує зобов'язання згідно із законом або договором, то він сплачує споживачеві неустойку (штраф, пеню), якщо вона передбачена законодавством чи договором. Сплата виконавцем неустойки (штрафу, пені), встановленої в разі прострочення або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі. Виконавець не несе відповідальності за недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача.
Про відступи від умов договору та інші недоліки в роботі, які не могли бути виявлені при звичайному способі її прийняття, споживач зобов'язаний повідомити виконавцеві не пізніше трьох діб після їх виявлення.
Вимоги замовника, передбачені цією статтею, підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків протягом гарантійного або інших термінів, встановлених договором.
Виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг. Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг.
Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт або надання послуг, незалежно від знання виконавцем їх властивостей .
Відповідно до п.9 ст. 15 Закону виконавець зобов'язаний відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг, не пізніше ніж у місячний термін.
Під збитками відповідно до ч.2 ст.203 ЦК слід розуміти витрати, зроблені кредитором (споживачем), втрата або пошкодження його майна, а також не одержані ним доходи, які він отримав би. якби зобов'язання було виконано боржником (продавцем, виконавцем, виробником).
Виконавець не може бути звільнений від відповідальності з тих підстав, що рівень його наукових знань не дав йому можливості виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання роботи або надання послуг. Разом з тим, відповідно до ст. 341, 348 ЦК, якщо споживач, незважаючи на своєчасне і обгрунтоване попередження з боку виконавця про особливі властивості речі (матеріалу), які можуть спричинити за собою її втрату чи пошкодження, не змінив своїх вказівок про спосіб виконання роботи (послуги) або не усунув обставин , що загрожують якості її виконання, суд може звільнити виконавця від відповідальності за повну або часткову втрату (пошкодження) прийнятої від споживача речі (матеріалу).
За змістом п.6 ст. 15 Закону, під відповідальністю виконавця за недоліки виконаних робіт або наданих послуг слід розуміти його обов'язок усунути (виправити) ті з них, які виникли не з вини самого споживача.
Виходячи з правил ст. 153, 154 ЦК, видача та отримання квитанцій (квитанції-замовлення, квитанції-зобов'язання) чи іншого документа на підтвердження укладення договору про побутове обслуговування свідчить про згоду сторін з усіма його умовами. Отже, ці умови є обов'язковими для сторін і суд повинен виходити з них при вирішенні спору коли не буде встановлено, що вони не відповідають фактичним даним або суперечать чинному законодавству.
При визначенні розміру збитків, завданих неповерненням (втратою, пошкодженням) майна, суди повинні виходити з його роздрібної ціни у торговельних організаціях даної місцевості (з урахуванням зносу) або з оцінки, зробленої самим споживачем чи погодженої сторонами при укладенні договору. Однак, якщо вартість майна, визначена в такому порядку, на час вирішення спору не відповідає дійсній або вона взагалі не була визначена, сторони не позбавлені можливості доводити в суді дійсну вартість неповернутого, втраченого чи пошкодженого майна.
У випадках, передбачених договором або відповідним нормативним актом, розмір збитків визначається у кратному обчисленні. Відсоток зносу втраченого або приведеного у непридатність предмета договору встановлюється виходячи з періоду "на який розрахована його нормальна експлуатація, часу, протягом якого він фактично використовувався, та інших доказів щодо його якості.
При необхідності, для визначення вартості неповерненого (втраченого, пошкодженого) майна призначається експертиза, проведення якої може бути доручено працівникам відповідних експертних установ або інших фахівців (ст.57 ЦПК).
При укладенні підприємством договору про побутове обслуговування з громадянином, який пред'явив чужий паспорт або замінюючий його документ, особа, притягнута згідно з цими документами як відповідач, не несе відповідальності за невиконання договору, коли доведе, що документ вибув з володіння не з його волі. У цьому випадку відповідальність покладається на особу, яка фактично уклало договір.
Договір побутового замовлення є різновидом договору підряду, тому до нього застосовуються і загальні правила про договір підряду (ст.335-337, 339-342. 347 ЦК).
Умови договору побутового замовлення, визначені Законом та прийнятими відповідно до них нормативними актами, не можуть бути змінені за погодженням сторін на шкоду інтересам споживача (наприклад, зменшено гарантійний строк).
Підприємства (господарські товариства, підприємці-громадяни) виконують роботи, надають послуги за цінами і тарифами, що встановлюються ними за домовленістю із споживачами або самостійно, виходячи з попиту та пропозиції, за винятком товарів, робіт і послуг, щодо яких передбачено державне регулювання цін і тарифів .
Угода, укладена громадянином всупереч встановленим правилам безпосередньо з уповноваженою працівником підприємства побутового обслуговування про особисте виконання ним роботи без відповідного оформлення, не породжує прав і обов'язків між громадянином та цим підприємством і не може бути підставою для покладання відповідальності за невиконання такої угоди, втрату або пошкодження майна .
Надайте аргументовану рекомендацію щодо вірного вибору способу продажу товару в залежності від того, здійснюється систематична торгівля (торговельна діяльність) або несистематична продаж товару.
У залежності від систематичності здійснення продажу і від виду продукції торгівля в широкому сенсі слова включає в себе: загальногромадянський купівлю-продаж, промисел, торговельна діяльність (підприємницька торгівля, торгівля у вузькому сенсі слова). Зазначені види торгівлі перебувають у тісному взаємозв'язку при відповідних умовах як би перетікають одне в одного.
Розглянемо це на прикладі систематичності заняття торгівлею.
З поняття підприємництва випливає, що систематичність є одним з ознак «підприємницької» торгівлі або торгівлі у вузькому сенсі слова.
У Законі України «Про підприємництво» систематичність не розшифровується.
Звичайне ж, у т. ч. цивільно-правове, уявлення про систематичності пов'язане з поданням про регулярність, повторюваності будь-яких дій.
У частині торгівлі систематичність, крім ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17.03.93. (Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як мають, так і не мають постійного проживання в Україну, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої продукції , речей, товарів) знаходить свій вияв у змісті ч. 3 ст. 2 Декрету. Тут йдеться: «Не декларується та не оподатковується продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді і у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва ».
Тобто продажем вищевказаної продукції можна займатися скільки завгодно, не реєструючись для заняття підприємницькою діяльністю.
Іншими словами, ця продукція не вважається товаром ні в сенсі заняття промислом, ні в сенсі заняття підприємницької (торгової) діяльністю. У той же час ця продукція, безумовно, - товар з позиції загального цивільного права [1].
Там же в ч. 3 ст. 2 Декрету говориться про те, що не декларується і не оподатковується продаж автотранспортних засобів, які знаходяться в приватній власності громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.
Отже, декларувати і обкладати податком на промисел слід з другої на п'яту продажу приватного автотранспорту фізичних осіб.
Нарешті, говорячи про систематичності занять торгівлею, необхідно згадати ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92. Вона передбачає суми виплат, які не включаються до сукупного оподатковуваного доходу. Так, згідно з підпунктом «е» п. 1 зазначеної статті до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються: суми, одержані в результаті відчуження майна, що належить громадянам на праві власності, за нотаріальне посвідчення якого сплачується державне мито, або плата за вчинення нотаріальних дій, крім доходів, одержуваних від реалізації продукції та іншого майна в результаті здійснення ними підприємницької діяльності. Нотаріальне посвідчення відчуження власного майна дозволяє громадянам не сплачувати податок на промисел та дозволяє не ставати підприємцем.
Фактично також стан справ у разі, коли громадяни «здають» вторьсирье (макулатуру та ганчір'я). Згідно з підпунктом «у» п. Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92. виручені суми не включаються до сукупного оподатковуваного доходу.
Ситуація змінюється, коли фізична або юридична особа вже зареєструвалося в якості підприємця. У цьому випадку, якщо підприємець здійснив хоча б тільки одну торгову операцію (продав наявний у нього товар), його діяльність буде вважатися підприємницькою, зокрема торговельною діяльністю. Для повної законності цієї діяльності в ряді випадків необхідно попередньо виконати ряд умов: придбати ліцензію, патент та ін, тобто завершити процес легалізації [2]. Чи буде ця операція прибутковою, в даному випадку значення не має, так як Закон України «Про підприємництво» спочатку припускає прибутковість підприємницької діяльності, виходячи з мети цієї діяльності.
Таким чином, підприємницька систематичність при здійсненні торгівлі в Україні має такі ознаки:
1. Хоча б однократна продаж:
o фізичними особами, не уплатившими нотаріальну мито або не склали вторсировина згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92., або фізичними особами не які брали патент на торгівлю відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел »від 17.03.93. партії товару;
o суб'єктами підприємницької діяльності, як фізичними, так і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності.
2. Хоча б дворазова купівля-продаж фізичними особами товарів або інших предметів з метою отримання неконтрольованої прибутку в розмірах, передбачених ст. 160 2 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
3. Більш ніж чотириразова продаж протягом календарного року фізичними особами, що здобували патент на торгівлю відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17.03.93.
4. Більш ніж п'ятикратна продаж протягом календарного року фізичними особами, що здобували патент на торгівлю відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17.03.93., Що належить їм на праві приватної власності автотранспорту.
Використані матеріали.
Законодавство.
1. Конституція України.
2. Цивільний кодекс України.
3. Цивільний процесуальний кодекс України.
4. Кодекс про адміністративні правопорушення України.
5. Закон України «Про захист прав споживачів».
6. Закон України «Про підприємництво».
7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень Закону України" Про захист прав споживачів ".
[1] Фемеліді А.М. Репетіторіум з торговельного права. - Аккерман, 1900, с. 5
[2] Правове регулювання торговельної діяльності в Україні / Укл. Д.В. Задихайло. - Харків, 1997. - С. 5