Зміст
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. 3
1 Порівняння альтернатив управлінського рішення ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... 4
1.1 Вироблення альтернатив ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .4
1.2 Порівняння альтернатив ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... 4
1.3 Вибір альтернативи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .6
2 Порівняння альтернатив управлінського рішення за допомогою інформаційних систем ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 11
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 14
Література ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .15
Введення
Рішенням слід називати визначення варіанту подолання проблемної ситуації. Ключовою властивістю ефективного рішення слід вважати обов'язкову наявність альтернатив, які забезпечують доцільність і усвідомленість їх вільного вибору.
Формальною підставою прийняття ефективних рішень є використання алгоритму, узагальнюючого досвід у прийнятті управлінських рішень значною кількістю успішних підприємств.
В основі взятого для розгляду алгоритму лежить процедура, розроблена американськими дослідниками Л. Планкетт і Г. Хейл, перегукується з алгоритмами інших авторів і включає в себе виконання наступних пунктів:
1. Визначення цілі і напрямки у вирішенні проблемної ситуації
2. Установка критеріїв рішення
3. Поділ критеріїв (обмеження / бажані характеристики)
4. Вироблення альтернатив
5. Порівняння альтернатив
6. Оцінка ризику
7. Вибір альтернативи
8. Аналіз плану реалізації рішення
Тема даного реферату-«Порівняння альтернатив управлінського рішення.
Альтернативи є ключовим компонентом ефективного рішення. Ефективність рішення багато в чому визначається тим, з якої кількості альтернативних варіантів обраний даний варіант рішення.
Відсутність альтернативних варіантів свідчить або про недостатню інформованість особи, яка приймає рішення, або про дефіцит часу, відведеного на ретельну перевірку емпіричної бази для цього рішення. А це підвищує ступінь ймовірності помилковості в ухваленні рішення, ускладнює вибір оптимального варіанту.
1 Порівняння альтернатив управлінського рішення
1.1 Вироблення альтернатив
При виробленні альтернатив слід дотримуватися наступних вимог:
· Альтернативи повинні взаємно виключати один одного;
· Альтернативи повинні припускати максимальні відмінності за виділеними критеріями;
· Альтернативи повинні бути однаково ймовірні.
1.2 Порівняння альтернатив
Для того щоб здійснити успішний вибір альтернативи необхідно, щоб всі можливі варіанти рішень були розділені по одній підставі і були сумісні один з одним. Альтернативні варіанти управлінських рішень мають бути надані у порівнянний вид за кількома факторами: часу, якості об'єкта, масштабом (обсягу) виробництва об'єкта, очікуванню матеріальної вигоди, відповідності профілю діяльності організації, залучення додаткової інформації, а також фактору ризику і невизначеності.
При цьому порівнянність альтернативних варіантів управлінського рішення повинна відповідати ряду правил:
· Кількість альтернативних варіантів має бути не менше трьох;
· Як базовий варіант рішення має прийматися останній за часом варіант. Решта варіантів приводяться до базового за допомогою коригувальних коефіцієнтів;
· Формування альтернативних варіантів повинно відображати весь можливий спектр можливостей.
Після цього виробляються і порівнюються альтернативи у прийнятті рішення. За заснування порівняння береться питання про те, яка альтернатива найкраще відповідає цьому критерію. З урахуванням цієї обставини кожній альтернативі присуджується свій бал, в значення якого входить характер можливих наслідків прийнятого рішення. Оцінка кожної альтернативи може бути здійснена щодо кожного з критеріїв за порядковою (рангової шкалою) (табл. 1).
Таблиця 1. Оцінка розподілу критерію по альтернативам в ухваленні рішення (варіант)
Таким чином, встановлюються пріоритети у виборі альтернатив, а разом з ними і обгрунтованість у прийнятті оптимального рішення.
Згідно з даними таблиці, найкращим варіантом з точки зору виділених критеріїв є альтернатива 2.
Але наскільки доцільний цей вибір? Адже окрім очікуваних за його результатами сприятливих наслідків досить істотним є фактор ризику, що робить часом ці очікування неспроможними.
Ефективність вибору становлять не тільки оцінка альтернативи за основними критеріями, а й допустима ступінь ризику.
Ризик - це ситуативна характеристика діяльності соціальних суб'єктів, яка полягає в невизначеності її результату і настанні несприятливих наслідків.
Оцінка ризику - це оцінка результату певної події з точки зору несприятливих наслідків цієї події для його основних учасників.
З точки зору технології, розрізняють якісну і кількісну оцінки ризику.
У кількісному плані виділяються наступні способи розрахунку ризику.
R = Y х Р,
де Y - можливі збитки, а Р - ймовірність цієї події.
R = Y + С,
де Y - можливі збитки, а С - витрати на нейтралізацію можливого збитку.
R = Р х V,
де Р - ймовірність страхової події, а V - серйозність наслідків для цієї організації.
Отримані за результатами кожного способу кількісні показники відображають експертну оцінку характерного для кожного досліджуваного події несприятливого результату, облік якого дозволить виробити заходи з нейтралізації тенденцій, здатних викликати передбачуваний результат.
Твір цих показників дозволить порівнювати альтернативи з точки зору закладається на їх реалізацію ризику і обирати оптимальний варіант вибору альтернативи.
1.3 Вибір альтернативи
Головним питанням у проведенні процедури вибору альтернативи є критерій такого вибору, відповідно до якого задаються пріоритети у прийнятті управлінських рішень.
До характерних для оптимального вибору альтернативного рішення критеріями можна віднести надійність, технологічність, оперативність, екологічність, економічність, продуктивність, якість, корисність і пр.
При виборі кращої альтернативи слід дотримуватися наступних правил:
· В плані реалізації обирається та альтернатива, яка має в своєму розпорядженні максимальною кількістю експертних балів за виділеними критеріями;
· Обирається та альтернатива, яка має оптимальний баланс між прибутковістю і ризиком;
· В плані реалізації рішення обирається та альтернатива, яка передбачає максимально повну згоду експертів за виділеними критеріями.
Серед найбільш відомих методів, що дозволяють здійснювати ефективний вибір альтернатив у прийнятті рішень, слід виділити:
· Метод «згортки», при якому розраховуються значення єдиного комплексного критерію для кожного альтернативного варіанту рішення;
· Принцип Парето, при якому зіставляються оцінки альтернативних варіантів рішень за кількома критеріями і відкидаються «Домінуюча» рішення;
· Лексикографічний вибір, при якому вибір здійснюється спочатку за найбільш важливим критеріям, а потім з менш важливих;
· Правило Максиміна, використовуване при ігровому підході і реалізує стратегію гарантованого результату, коли вибирається варіант, що дає максимальний ефект при найменш сприятливих діях противника.
При визначенні критеріїв прийняття ефективних рішень необхідно враховувати не тільки алгоритм, який узагальнює відповідний досвід, але і способи практичного втілення прийнятих рішень у життя.
Успішність рішення може бути оцінена з трьох сторін, стадій процесу прийняття рішення: розробки, прийняття та реалізації.
У процесі розробки рішення головна увага приділяється оцінці проблемної ситуації, по відношенню до якої проводиться вибір оптимального рішення. Ключовим критерієм ефективності вирішення на цій стадії є повнота в описі проблемної ситуації, адекватність засобів її вираження, що випереджають вибір найкращого варіанту впливу на проблему.
Наступ стадії безпосереднього прийняття рішення передбачає організацію обліку всіх можливих варіантів у прийнятті рішення, прогнозування очікуваних вигод і ризиків у разі того чи іншого вибору.
На стадії реалізації рішення ефективність досягається залученням організаційних і технологічних ресурсів, можливістю виконання рішень, кваліфікацією персоналу, відповідального за це виконання, а також наявністю умов, здатних вплинути на результат.
У ході розробки рішень самим важливим видається формулювання критеріїв, оцінка їх значимості по відношенню один до одного, що дозволяє адекватно оцінити кожну з альтернатив вирішення проблемної ситуації.
Хорошим методологічним засобом проведення такої оцінки може послужити матрична модель, дифференцирующая критерії з точки зору їх ролі в підготовці вибору оптимальної альтернативи (табл. 2).
Таблиця 2. Модель оцінки критеріїв альтернативних проектів
Вибір оптимального рішення здійснюється шляхом зіставлення значимості кожного критерію та оцінки його прояви в тій чи іншій альтернативі.
Згідно з даними таблиці виходить, що з п'яти виділених критеріїв 1, 2 і 5, незважаючи на різницю їхніх вагових характеристик, виявляють рівну цінність в оцінці альтернативи, що з необхідністю має враховуватися при її виборі.
Основними вимогами, що пред'являються до оцінки ефективних рішень, є:
· Рішення має бути обгрунтованим. Будучи обраним з переліку можливих альтернатив, воно повинно враховувати вплив усіх покладених в основу її вибору критеріїв;
· Рішення має бути реальним, тобто здатним бути реалізованим. Реалізм рішень може забезпечуватися послідовним розкладанням складних рішень на прості;
· Рішення має бути своєчасним, тобто прийматися в той момент, коли його виконання особливо доцільно;
· Рішення має бути гнучким. Гнучкий характер рішень надається здатністю змінювати алгоритм його прийняття при зміні внутрішніх і зовнішніх умов;
· Рішення має приносити максимальну вигоду, яку може становити або отримується за його результатами прибуток, або скорочення часу на проведення в її рамках робіт, або виконання прийнятих норм і стандартів.
Б. Литвак в описі оціночної системи представляє наступні складові:
1. Перелік критеріїв, що характеризують об'єкт прийняття управлінського рішення;
2. Оцінку порівняльної важливості критеріїв;
3. Шкали для оцінки проектів за критеріями;
4. Формування принципу вибору.
Для створення механізму оцінки ефективних програм доцільно використовувати оціночну систему, покликану закласти в процедуру оцінки об'єктивні і принципово порівнянні один з одним варіанти вирішення проблеми.
2 Порівняння альтернатив управлінського рішення за допомогою інформаційних систем
В автоматизованій системі управління, незважаючи на наявність контуру інформаційної технології, відповідальність за прийняте управляє рішення покладається на людину - особа, яка приймає рішення. При цьому відповідне інструментальне інформаційне забезпечення підвищують якість прийнятого рішення. Основними фазами прийняття рішення в цьому випадку є:
· Аналіз інформують інформації iос від об'єкта управління та інформації Iвх від концептуальної моделі об'єкта;
· Постановка задачі;
· Генерація альтернатив;
· Вибір критерію вирішення поставленого завдання;
· Аналіз альтернатив;
· Вибір найкращої альтернативи;
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .. 3
1 Порівняння альтернатив управлінського рішення ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... 4
1.1 Вироблення альтернатив ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .4
1.2 Порівняння альтернатив ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... 4
1.3 Вибір альтернативи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .6
2 Порівняння альтернатив управлінського рішення за допомогою інформаційних систем ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 11
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 14
Література ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .15
Введення
Рішенням слід називати визначення варіанту подолання проблемної ситуації. Ключовою властивістю ефективного рішення слід вважати обов'язкову наявність альтернатив, які забезпечують доцільність і усвідомленість їх вільного вибору.
Формальною підставою прийняття ефективних рішень є використання алгоритму, узагальнюючого досвід у прийнятті управлінських рішень значною кількістю успішних підприємств.
В основі взятого для розгляду алгоритму лежить процедура, розроблена американськими дослідниками Л. Планкетт і Г. Хейл, перегукується з алгоритмами інших авторів і включає в себе виконання наступних пунктів:
1. Визначення цілі і напрямки у вирішенні проблемної ситуації
2. Установка критеріїв рішення
3. Поділ критеріїв (обмеження / бажані характеристики)
4. Вироблення альтернатив
5. Порівняння альтернатив
6. Оцінка ризику
7. Вибір альтернативи
8. Аналіз плану реалізації рішення
Тема даного реферату-«Порівняння альтернатив управлінського рішення.
Альтернативи є ключовим компонентом ефективного рішення. Ефективність рішення багато в чому визначається тим, з якої кількості альтернативних варіантів обраний даний варіант рішення.
Відсутність альтернативних варіантів свідчить або про недостатню інформованість особи, яка приймає рішення, або про дефіцит часу, відведеного на ретельну перевірку емпіричної бази для цього рішення. А це підвищує ступінь ймовірності помилковості в ухваленні рішення, ускладнює вибір оптимального варіанту.
1 Порівняння альтернатив управлінського рішення
1.1 Вироблення альтернатив
При виробленні альтернатив слід дотримуватися наступних вимог:
· Альтернативи повинні взаємно виключати один одного;
· Альтернативи повинні припускати максимальні відмінності за виділеними критеріями;
· Альтернативи повинні бути однаково ймовірні.
1.2 Порівняння альтернатив
Для того щоб здійснити успішний вибір альтернативи необхідно, щоб всі можливі варіанти рішень були розділені по одній підставі і були сумісні один з одним. Альтернативні варіанти управлінських рішень мають бути надані у порівнянний вид за кількома факторами: часу, якості об'єкта, масштабом (обсягу) виробництва об'єкта, очікуванню матеріальної вигоди, відповідності профілю діяльності організації, залучення додаткової інформації, а також фактору ризику і невизначеності.
При цьому порівнянність альтернативних варіантів управлінського рішення повинна відповідати ряду правил:
· Кількість альтернативних варіантів має бути не менше трьох;
· Як базовий варіант рішення має прийматися останній за часом варіант. Решта варіантів приводяться до базового за допомогою коригувальних коефіцієнтів;
· Формування альтернативних варіантів повинно відображати весь можливий спектр можливостей.
Після цього виробляються і порівнюються альтернативи у прийнятті рішення. За заснування порівняння береться питання про те, яка альтернатива найкраще відповідає цьому критерію. З урахуванням цієї обставини кожній альтернативі присуджується свій бал, в значення якого входить характер можливих наслідків прийнятого рішення. Оцінка кожної альтернативи може бути здійснена щодо кожного з критеріїв за порядковою (рангової шкалою) (табл. 1).
Таблиця 1. Оцінка розподілу критерію по альтернативам в ухваленні рішення (варіант)
| № | Критерії | Альтернативи | ||
| 1 | 2 | 3 | ||
| 1 | А | 1 | 2 | 3 |
| 2 | Б | 2 | 3 | 1 |
| 3 | У | 2 | 1 | 3 |
| Разом | 5 | 7 | 6 |
Згідно з даними таблиці, найкращим варіантом з точки зору виділених критеріїв є альтернатива 2.
Але наскільки доцільний цей вибір? Адже окрім очікуваних за його результатами сприятливих наслідків досить істотним є фактор ризику, що робить часом ці очікування неспроможними.
Ефективність вибору становлять не тільки оцінка альтернативи за основними критеріями, а й допустима ступінь ризику.
Ризик - це ситуативна характеристика діяльності соціальних суб'єктів, яка полягає в невизначеності її результату і настанні несприятливих наслідків.
Оцінка ризику - це оцінка результату певної події з точки зору несприятливих наслідків цієї події для його основних учасників.
З точки зору технології, розрізняють якісну і кількісну оцінки ризику.
У кількісному плані виділяються наступні способи розрахунку ризику.
R = Y х Р,
де Y - можливі збитки, а Р - ймовірність цієї події.
R = Y + С,
де Y - можливі збитки, а С - витрати на нейтралізацію можливого збитку.
R = Р х V,
де Р - ймовірність страхової події, а V - серйозність наслідків для цієї організації.
Отримані за результатами кожного способу кількісні показники відображають експертну оцінку характерного для кожного досліджуваного події несприятливого результату, облік якого дозволить виробити заходи з нейтралізації тенденцій, здатних викликати передбачуваний результат.
Твір цих показників дозволить порівнювати альтернативи з точки зору закладається на їх реалізацію ризику і обирати оптимальний варіант вибору альтернативи.
1.3 Вибір альтернативи
Головним питанням у проведенні процедури вибору альтернативи є критерій такого вибору, відповідно до якого задаються пріоритети у прийнятті управлінських рішень.
До характерних для оптимального вибору альтернативного рішення критеріями можна віднести надійність, технологічність, оперативність, екологічність, економічність, продуктивність, якість, корисність і пр.
При виборі кращої альтернативи слід дотримуватися наступних правил:
· В плані реалізації обирається та альтернатива, яка має в своєму розпорядженні максимальною кількістю експертних балів за виділеними критеріями;
· Обирається та альтернатива, яка має оптимальний баланс між прибутковістю і ризиком;
· В плані реалізації рішення обирається та альтернатива, яка передбачає максимально повну згоду експертів за виділеними критеріями.
Серед найбільш відомих методів, що дозволяють здійснювати ефективний вибір альтернатив у прийнятті рішень, слід виділити:
· Метод «згортки», при якому розраховуються значення єдиного комплексного критерію для кожного альтернативного варіанту рішення;
· Принцип Парето, при якому зіставляються оцінки альтернативних варіантів рішень за кількома критеріями і відкидаються «Домінуюча» рішення;
· Лексикографічний вибір, при якому вибір здійснюється спочатку за найбільш важливим критеріям, а потім з менш важливих;
· Правило Максиміна, використовуване при ігровому підході і реалізує стратегію гарантованого результату, коли вибирається варіант, що дає максимальний ефект при найменш сприятливих діях противника.
При визначенні критеріїв прийняття ефективних рішень необхідно враховувати не тільки алгоритм, який узагальнює відповідний досвід, але і способи практичного втілення прийнятих рішень у життя.
Успішність рішення може бути оцінена з трьох сторін, стадій процесу прийняття рішення: розробки, прийняття та реалізації.
У процесі розробки рішення головна увага приділяється оцінці проблемної ситуації, по відношенню до якої проводиться вибір оптимального рішення. Ключовим критерієм ефективності вирішення на цій стадії є повнота в описі проблемної ситуації, адекватність засобів її вираження, що випереджають вибір найкращого варіанту впливу на проблему.
Наступ стадії безпосереднього прийняття рішення передбачає організацію обліку всіх можливих варіантів у прийнятті рішення, прогнозування очікуваних вигод і ризиків у разі того чи іншого вибору.
На стадії реалізації рішення ефективність досягається залученням організаційних і технологічних ресурсів, можливістю виконання рішень, кваліфікацією персоналу, відповідального за це виконання, а також наявністю умов, здатних вплинути на результат.
У ході розробки рішень самим важливим видається формулювання критеріїв, оцінка їх значимості по відношенню один до одного, що дозволяє адекватно оцінити кожну з альтернатив вирішення проблемної ситуації.
Хорошим методологічним засобом проведення такої оцінки може послужити матрична модель, дифференцирующая критерії з точки зору їх ролі в підготовці вибору оптимальної альтернативи (табл. 2).
Таблиця 2. Модель оцінки критеріїв альтернативних проектів
| № | Оцінка | |||||||
| Критерії | Вага | Вкрай низька | Низька | Середня | Висока | Дуже висока | Разом | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | ||||
| 1 | Відповідність виробничої діяльності підприємства | 0,20 | + | 0,6 | ||||
| 2 | Технічні характеристики | 0,30 | + | 0,6 | ||||
| 3 | Патентний захист | 0,10 | + | 0,3 | ||||
| 4 | Економічна віддача | 0,25 | + | 0,5 | ||||
| 5 | Енерговитрати | 0,50 | + | 0,6 | ||||
| Разом | 1,00 |
Згідно з даними таблиці виходить, що з п'яти виділених критеріїв 1, 2 і 5, незважаючи на різницю їхніх вагових характеристик, виявляють рівну цінність в оцінці альтернативи, що з необхідністю має враховуватися при її виборі.
Основними вимогами, що пред'являються до оцінки ефективних рішень, є:
· Рішення має бути обгрунтованим. Будучи обраним з переліку можливих альтернатив, воно повинно враховувати вплив усіх покладених в основу її вибору критеріїв;
· Рішення має бути реальним, тобто здатним бути реалізованим. Реалізм рішень може забезпечуватися послідовним розкладанням складних рішень на прості;
· Рішення має бути своєчасним, тобто прийматися в той момент, коли його виконання особливо доцільно;
· Рішення має бути гнучким. Гнучкий характер рішень надається здатністю змінювати алгоритм його прийняття при зміні внутрішніх і зовнішніх умов;
· Рішення має приносити максимальну вигоду, яку може становити або отримується за його результатами прибуток, або скорочення часу на проведення в її рамках робіт, або виконання прийнятих норм і стандартів.
Б. Литвак в описі оціночної системи представляє наступні складові:
1. Перелік критеріїв, що характеризують об'єкт прийняття управлінського рішення;
2. Оцінку порівняльної важливості критеріїв;
3. Шкали для оцінки проектів за критеріями;
4. Формування принципу вибору.
Для створення механізму оцінки ефективних програм доцільно використовувати оціночну систему, покликану закласти в процедуру оцінки об'єктивні і принципово порівнянні один з одним варіанти вирішення проблеми.
2 Порівняння альтернатив управлінського рішення за допомогою інформаційних систем
В автоматизованій системі управління, незважаючи на наявність контуру інформаційної технології, відповідальність за прийняте управляє рішення покладається на людину - особа, яка приймає рішення. При цьому відповідне інструментальне інформаційне забезпечення підвищують якість прийнятого рішення. Основними фазами прийняття рішення в цьому випадку є:
· Аналіз інформують інформації iос від об'єкта управління та інформації Iвх від концептуальної моделі об'єкта;
· Постановка задачі;
· Генерація альтернатив;
· Вибір критерію вирішення поставленого завдання;
· Аналіз альтернатив;
· Вибір найкращої альтернативи;
· Формування потоку керуючої інформації iу, відповідного остаточного рішення.
В даний час в достатній мірі вдається автоматизувати тільки фази аналізу інформації, генерації альтернатив і аналізу альтернатив за обраним критерієм (1).
Розглянемо участь інформаційних систем у прийнятті управлінських рішень стосовно до фаз: генерація альтернатив, аналіз альтернатив і вибір найкращої альтернативи.
Розробка можливих альтернатив рішення проблем
Після закінчення збору даних і повної ідентифікації проблеми виникає питання про те як її вирішити. Як відомо, для аналізу шляхів вирішення проблем можуть використовуватися методи кількісного та якісного аналізу. Для розробки можливих альтернатив рішення в рамках кількісного аналізу звичайно використовуються аналітичні моделі, що становлять основу системи підтримки прийняття рішень. Часто більш успішним методом знаходження шляхів вирішення проблем виявляється використання групових систем підтримки прийняття рішень, що реалізують електронний варіант методу «мозкового штурму». Однак у будь-якому випадку використання системи підтримки прийняття рішень передбачається участь людини. Особливе місце в справі пошуку шляхів вирішення займають експертні системи, що використовують для цього якісно інший метод, пов'язаний з моделюванням некерованого процесу та професійного досвіду компетентного менеджера. Важливе значення має характер інформації про наслідки застосування кожної з альтернатив прийнятого рішення. У залежності від повноти такої інформації в теорії прийняття рішень виділяють наступні три її рівня (рисунок 1)
Визначеність. Є повна інформація щодо наслідків кожної альтернативи. При цьому існує лише один варіант від кожної обраної альтернативи.
Ризик. Можливі кілька варіантів наслідків кожної альтернативи. Можна вказати ймовірність настання кожного варіанта.
Невизначеність. Є декілька варіантів наслідків кожної альтернативи прийнятого рішення, але ймовірність настання кожного варіанту не може бути зазначена, а змінні описаної проблемної ситуації не можуть бути чітко визначені.
Оцінка запропонованих альтернатив. Метою цієї фази є перевірка того, як реалізація запропонованих альтернатив впливає на існуючу систему (підприємство). Зазвичай намагається оцінити альтернативи як з позиції досягнутого з їх допомогою економічного результату, так і з точки зору привноситься ними ризику. Найбільший внесок при оцінці альтернатив рішення вносять спеціалізовані моделі і проблемно-орієнтовані пакети прикладних програм. Особливо слід згадати статистичні моделі прогнозування, моделі масового обслуговування і метод статистичних випробувань. Для аналізу потоків коштів, що викликаються використанням тих чи інших альтернатив, доцільно застосування табличних процесорів, зазвичай входять до складу системи підтримки прийняття рішень. Важливу роль при оцінці запропонованих альтернатив можуть грати експертні системи.
Вибір рішення. Оскільки робота комп'ютера пов'язана з жорсткими інформаційними вимогами, навряд чи слід очікувати незабаром заміни їм людини при прийнятті рішень щодо слабоструктурованих проблем. Життя завжди виявляється більш складною, ніж побудована на її база модель. Хоча комп'ютер та моделі можуть істотно поліпшити прийняте рішення, остаточний його вибір і пов'язана з ним відповідальність поки залишаються за людиною.
Висновок
Ключовою властивістю ефективного рішення слід вважати обов'язкову наявність альтернатив, які забезпечують доцільність і усвідомленість їх вільного вибору.
Альтернативи є ключовим компонентом ефективного рішення. Ефективність рішення багато в чому визначається тим, з якої кількості альтернативних варіантів обраний даний варіант рішення.
Для того щоб здійснити успішний вибір альтернативи необхідно, щоб всі можливі варіанти рішень були розділені по одній підставі і були сумісні один з одним. Альтернативні варіанти управлінських рішень мають бути надані у порівнянний вид за кількома факторами
Після цього виробляються і порівнюються альтернативи у прийнятті решенія.Еффектівность вибору становлять не тільки оцінка альтернативи за основними критеріями, а й допустима ступінь ризику.
В автоматизованій системі управління, незважаючи на наявність контуру інформаційної технології, відповідальність за прийняте управляє рішення покладається на людину - особа, яка приймає рішення. При цьому відповідне інструментальне інформаційне забезпечення підвищують якість прийнятого рішення
В даний час з усіх фаз прийняття управлінського рішення в достатній мірі вдається автоматизувати тільки фази аналізу інформації, генерації альтернатив і аналізу альтернатив за обраним критерієм
Література
1. Автоматизовані інформаційні технології в економіці / Під ред проф. Г.А. Титоренко .- М.: Комп'ютер, ЮНИТИ, 1999 .- 400 с.
2. Карпов О.В. Психологія менеджменту: Навчальний посібник. - М., 1999.
3. Литвак Б.Г. Розробка управлінського рішення: Підручник. - М.: Справа, 2003.
4. Менеджмент: теорія та практика в Росії. Підручник / За ред. А.Г. Поршнева, М.Л. Разу, А.В. Тихомирової. - М.: ІД ФБК-ПРЕС, 2003.
5. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджменту. - М., 2000.
6. Огарков А.А. Управління організацією: підручник - М.: Ексмо, 2006.
7. Підтримка прийняття управлінських рішень: інформаційне та інструментальне забезпечення. Навчальний посібник / За ред. З.Н. Козенко, А.Ф. Рогачова, А.Л. Нахшунова, І.А. Карапузова .- Волгоград.: Видавництво Волгоградського державного університету, 2001.
8. Фасхутдинов Р.А. Розробка управлінського рішення: навчальний посібник - М., 1997.
9. Цигічко В.М. Керівнику про прийняття рішень. М.: Инфра-М, 1996.
10. Шермерорн Дж., Хант Дж., Осборн Р. Організаційне поведінку. - СПб.: Пітер, 2006
В даний час в достатній мірі вдається автоматизувати тільки фази аналізу інформації, генерації альтернатив і аналізу альтернатив за обраним критерієм (1).
Розглянемо участь інформаційних систем у прийнятті управлінських рішень стосовно до фаз: генерація альтернатив, аналіз альтернатив і вибір найкращої альтернативи.
Розробка можливих альтернатив рішення проблем
Після закінчення збору даних і повної ідентифікації проблеми виникає питання про те як її вирішити. Як відомо, для аналізу шляхів вирішення проблем можуть використовуватися методи кількісного та якісного аналізу. Для розробки можливих альтернатив рішення в рамках кількісного аналізу звичайно використовуються аналітичні моделі, що становлять основу системи підтримки прийняття рішень. Часто більш успішним методом знаходження шляхів вирішення проблем виявляється використання групових систем підтримки прийняття рішень, що реалізують електронний варіант методу «мозкового штурму». Однак у будь-якому випадку використання системи підтримки прийняття рішень передбачається участь людини. Особливе місце в справі пошуку шляхів вирішення займають експертні системи, що використовують для цього якісно інший метод, пов'язаний з моделюванням некерованого процесу та професійного досвіду компетентного менеджера. Важливе значення має характер інформації про наслідки застосування кожної з альтернатив прийнятого рішення. У залежності від повноти такої інформації в теорії прийняття рішень виділяють наступні три її рівня (рисунок 1)
| Рішення | Повнота | ||||||
| Альтернатива 1 | Визначеність | ||||||
| Альтернатива 2 | Ризик | ||||||
| ... ... ... ... ... .. | |||||||
| Альтернатива N | Невизначеність | ||||||
| Рисунок1. Рівні повноти інформації, що характеризує наслідки | |||||||
| прийнятого рішення | |||||||
Ризик. Можливі кілька варіантів наслідків кожної альтернативи. Можна вказати ймовірність настання кожного варіанта.
Невизначеність. Є декілька варіантів наслідків кожної альтернативи прийнятого рішення, але ймовірність настання кожного варіанту не може бути зазначена, а змінні описаної проблемної ситуації не можуть бути чітко визначені.
Оцінка запропонованих альтернатив. Метою цієї фази є перевірка того, як реалізація запропонованих альтернатив впливає на існуючу систему (підприємство). Зазвичай намагається оцінити альтернативи як з позиції досягнутого з їх допомогою економічного результату, так і з точки зору привноситься ними ризику. Найбільший внесок при оцінці альтернатив рішення вносять спеціалізовані моделі і проблемно-орієнтовані пакети прикладних програм. Особливо слід згадати статистичні моделі прогнозування, моделі масового обслуговування і метод статистичних випробувань. Для аналізу потоків коштів, що викликаються використанням тих чи інших альтернатив, доцільно застосування табличних процесорів, зазвичай входять до складу системи підтримки прийняття рішень. Важливу роль при оцінці запропонованих альтернатив можуть грати експертні системи.
Вибір рішення. Оскільки робота комп'ютера пов'язана з жорсткими інформаційними вимогами, навряд чи слід очікувати незабаром заміни їм людини при прийнятті рішень щодо слабоструктурованих проблем. Життя завжди виявляється більш складною, ніж побудована на її база модель. Хоча комп'ютер та моделі можуть істотно поліпшити прийняте рішення, остаточний його вибір і пов'язана з ним відповідальність поки залишаються за людиною.
Висновок
Ключовою властивістю ефективного рішення слід вважати обов'язкову наявність альтернатив, які забезпечують доцільність і усвідомленість їх вільного вибору.
Альтернативи є ключовим компонентом ефективного рішення. Ефективність рішення багато в чому визначається тим, з якої кількості альтернативних варіантів обраний даний варіант рішення.
Для того щоб здійснити успішний вибір альтернативи необхідно, щоб всі можливі варіанти рішень були розділені по одній підставі і були сумісні один з одним. Альтернативні варіанти управлінських рішень мають бути надані у порівнянний вид за кількома факторами
Після цього виробляються і порівнюються альтернативи у прийнятті решенія.Еффектівность вибору становлять не тільки оцінка альтернативи за основними критеріями, а й допустима ступінь ризику.
В автоматизованій системі управління, незважаючи на наявність контуру інформаційної технології, відповідальність за прийняте управляє рішення покладається на людину - особа, яка приймає рішення. При цьому відповідне інструментальне інформаційне забезпечення підвищують якість прийнятого рішення
В даний час з усіх фаз прийняття управлінського рішення в достатній мірі вдається автоматизувати тільки фази аналізу інформації, генерації альтернатив і аналізу альтернатив за обраним критерієм
Література
1. Автоматизовані інформаційні технології в економіці / Під ред проф. Г.А. Титоренко .- М.: Комп'ютер, ЮНИТИ, 1999 .- 400 с.
2. Карпов О.В. Психологія менеджменту: Навчальний посібник. - М., 1999.
3. Литвак Б.Г. Розробка управлінського рішення: Підручник. - М.: Справа, 2003.
4. Менеджмент: теорія та практика в Росії. Підручник / За ред. А.Г. Поршнева, М.Л. Разу, А.В. Тихомирової. - М.: ІД ФБК-ПРЕС, 2003.
5. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджменту. - М., 2000.
6. Огарков А.А. Управління організацією: підручник - М.: Ексмо, 2006.
7. Підтримка прийняття управлінських рішень: інформаційне та інструментальне забезпечення. Навчальний посібник / За ред. З.Н. Козенко, А.Ф. Рогачова, А.Л. Нахшунова, І.А. Карапузова .- Волгоград.: Видавництво Волгоградського державного університету, 2001.
8. Фасхутдинов Р.А. Розробка управлінського рішення: навчальний посібник - М., 1997.
9. Цигічко В.М. Керівнику про прийняття рішень. М.: Инфра-М, 1996.
10. Шермерорн Дж., Хант Дж., Осборн Р. Організаційне поведінку. - СПб.: Пітер, 2006