Порівняльний аналіз лінгвістичного наповнення концепту КОЛІР в російській та англійській культурах

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РОСІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім. А. І. ГЕРЦЕНА

Філія в м. Волхові


ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА

(ДИПЛОМНА) РОБОТА


«ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЛІНГВІСТИЧНОГО НАПОВНЕННЯ Концепт« КОЛІР »У РОСІЙСЬКІЙ ТА англійської культури»


2004


Зміст


Введення. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3

Глава 1. Теоретичні основи і центральні поняття лінгвокультурології. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .5

    1. Взаємовідносини мови та культури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .5

    2. Історія виникнення та методи лінгвокультурології ... ... ... ... ... ... .. 14

    3. Концепт як основна одиниця опису мови ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .20

    4. Структура і методи опису концепту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 27

Висновки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 34

Глава 2. Порівняльний аналіз концепту «колір» в російській та англійській культурах (на прикладі «червоного» кольору і його аналога «red») ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 36

2.1 Причина звернення до концепту «колір» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 36

2.2 Лексикографічні дані ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .41

2.3 Символіка і значення червоного кольору ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .60

2.4 Фразеологічні одиниці ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 66

2.5 Повсякденна мовна практика ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 74

Висновки ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 78

Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 80

Бібліографія ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 81


Введення.


Ідея взаємозв'язку культури і мови відноситься ще до 18 століття, але цілеспрямоване вивчення цієї проблеми почалося тільки в кінці минулого століття. Дослідження ці носили більше декларативний характер і аж до початку 70-х років ні в російській, ні в іноземній лінгвістиці не було досить глибоких і грунтовних досліджень, присвячених даній темі.

Однак за останні два десятиліття значно зросла кількість робіт, що свідчать про інтерес і прагнення лінгвістів до дослідження мовних явищ у широкому екстралінгвістичні контексті. І якщо ще зовсім недавно визнавалося, що звернення до екстралінгвістичним факторів свідчить про деяку неспроможності чи «слабкості» лінгвіста - дослідника, то в даний час необхідність вивчення мови в її реальному функціонуванні в різних сферах людської діяльності стала загальноприйнятою.

Перші спроби розв'язання проблеми взаємозв'язку мови і культури знаходять своє відображення в працях В. Гумбольдта.

Мова - це засіб спілкування між індивідами, а культура - певний рівень розвитку суспільства. Мова зберігає культуру, передає її з покоління в покоління. І на основі цієї ідеї виникла така наука як лінгвокультурології.

Лінгвокультурологія - самостійний напрям лінгвістики, що сформувалося в 90-і роки XX століття, що вивчає взаємозв'язок мови і культури.

Нова галузь знання - лінгвокультурології - створює власний поняттєво-термінологічний апарат, який поєднує в собі її лінгвістичні та культурологічні джерела. Основою для такого апарата може служити активно розвивається останнім часом поняття концепту.

Концепт - те, як ми розуміємо те чи інше поняття. Найбільший інтерес у плані дослідження представляють концепти, що займають важливе місце в житті етносу.

Однак проблеми дослідження окремих концептів у сучасній лінгвістиці «є настільки складними, різноманітними й багатими, що вимагають постійного більш глибокого проникнення в їх сутності» [Жаркинбекова, 1999: 109]. До таких концептів можна віднести концепт "колір".

Феномен кольору - предмет вивчення багатьох фундаментальних наук і складова багатьох мистецтв. Проте до цих пір колір не має загальної концепції в межах якої-небудь однієї науки або цілого напрямку. Колір відіграє велику роль в житті суспільства.

Метою даної дипломної роботи є зіставлення особливостей вживання слова «червоний» та його похідних у російській культурі і слова «red» в англійській культурі, а також порівняння значень червоного кольору в даних культурах.

Мета диктує і завдання дипломної роботи:

  • визначити основні поняття лінгвокультурології;

  • провести порівняльний аналіз слів «червоний» і «red», використовуючи лексикографічні дані;

  • розглянути вживання слів «червоний» і «red» в повсякденній мові;

  • розглянути символіку кольору в культурно-історичному аспекті;

  • зробити висновок про особливості вживання і значень поняття «колір» в житті суспільства.

Методами даного дослідження є аналіз різних типів словників, порівняльний аналіз значень слів «червоний» і «red», аналіз художнього твору сучасного автора та експериментальне дослідження, проведене з метою виявлення сполучуваності слова «червоний» у російській повсякденної мови.

Дане дослідження в основному має теоретичну значущість, але його результати можуть бути використані в практиці викладання як російської мови, так і іноземного.


Глава 1. Теоретичні основи і центральні поняття лінгвокультурології.


    1. Взаємовідносини мови і культури.

Як відомо, проблема взаємозв'язку мови та культури розглядається давно і розробляється в нашій країні в різних напрямках.

Перші спроби рішення цієї проблеми знаходять своє відображення в працях В. Гумбольдта. Основні положення його концепції:

  1. матеріальна і духовна культура втілюються в мові;

  2. всяка культура національна, її національний характер виражений у мові за допомогою особливого бачення світу; мові притаманна специфічна для кожного народу внутрішня форма;

  3. внутрішня форма мови - це вираження «народного духу», його культури;

4) мова є сполучна ланка між людиною і навколишнім світом.

Навіть володіючи одним і тим же мовою, люди не завжди можуть правильно зрозуміти один одного, і причиною цього часто є саме розбіжність культур.

Мова людини складається із слів. Слова потрібні, щоб можна було спілкуватися, без них спілкування, «можливо, але воно і важко, і бідно» [Тер-Минасова, 2000: 8]. Слова пов'язують людей, слова об'єднують людей через спілкування. Без спілкування немає суспільства, без суспільства немає людини соціальної, немає людини культурного, людини розумної. Всі слова складаються у мову.

«Мова - сукупність всіх слів народу і вірне їх поєднання, для передачі думок своїх» [Даль, 1995: 347].

«Мова - всяка система знаків, придатна для того, щоб служити засобом спілкування між індивідами" [Марузо, 1960: 736].

«Мова - стихійно виникла в людському суспільстві і розвивається система дискретних (членороздільних) звукових знаків, що служить для цілей комунікації і здатна виразити всю сукупність знань і уявлень людини про світ» [Арутюнова, 1979: 410].

«Мова - історично сформована система звукових, словникових та граматичних засобів, об'єктивуються роботу мислення і є знаряддям спілкування, обміну думками та взаємного розуміння людей в суспільстві» [Ожегов, 1972: 516].

«Language - A system of communication consisting of a set of small parts and a set of rules which decide the ways in which these parts can be combined to produce messages that have meaning. Human language consists of words that are usually spoken or written »[Cambridge International Dictionary of English, 1995: 354].

Таким чином, всі визначення представників різних епох, країн і шкіл сходяться в головному: мова - це засіб спілкування, засіб вираження думок. У мові знаходять своє відображення і формуються цінності, ідеали та установки людей, те, як люди думають про світ і про своє життя в цьому світі.

Мова - це складне явище. Для того, щоб відобразити сутність мови, її можна представити у вигляді декількох образів:



Дану схему можна пояснити наступним чином: мова є засобом спілкування між людьми; мова є членом сім'ї мов народів, які населяють земну кулю (наприклад, Алтайська сім'я мов; Індійські сім'ї і так далі); мова - система знаків, що служить засобом спілкування між людьми; мову - стиль (наприклад, мова роману, мова автора і так далі); існує мова для опису інформації і програми та обробки їх на комп'ютері (наприклад, мови програмування - Алгол, бейсик та інші); «в процесі суспільно розділеного праці у людей з'явилася необхідність тісного спілкування, позначення тієї трудової ситуації, в якій вони беруть участь, що і призвело до виникнення мови »[Лурія, 1998: 22].

Наприкінці XX століття до цих семи образам додався ще один: «мова як продукт культури, як її важлива складова частина і умова існування, як фактор формування культурних кодів» [Маслова, 2001: 7].

Найважливіша функція мови полягає в тому, що він зберігає культуру та передає її з покоління в покоління. Саме тому мова відіграє вирішальну роль у формуванні особистості, національного характеру, етнічної спільності, народу, нації. Як відомо, у різних мовах існують спеціальні терміни для позначення об'єктів матеріальної культури (наприклад, їжа, напої). Наявність таких термінів пов'язане з існуванням особливих звичаїв, особливостями системи цінностей, характерної для даної культури.

Слово «культура» як вихідного має латинське «Colere», що означає «обробіток, виховання, розвиток, шанування, культ». З XVIII століття під культурою починають розуміти все, що з'явилося завдяки діяльності людини, його цілеспрямованим роздумів. З другої половини XVIII століття це слово почали вживати як наукового терміну. Термін «культура» багатозначний.

Термін «культура» використовується різними авторами в різному значенні.

У Великому Енциклопедичному Словнику дається таке визначення терміна: «Культура - історично певний рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений в типах і формах організації життя і діяльності людей, у їхніх взаєминах, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях» [ Прохоров, 1993: 669].

У Кембриджському Словнику запропоновано таке визначення терміна «культура»: «Culture - the way of life, especially general customs and beliefs of a particular group of people at a particular time» [Cambridge International Dictionary of English, 1995: 298].

Тейлор Е.Б. сформулював етнографічне визначення феномена культури: «культура складається у своєму цілому із знання, вірувань, мистецтва, моральності, законів, звичаїв і деяких інших здібностей і звичок, засвоєних людиною як членом суспільства» [Тейлор, 1989: 18].

Вежбицкая А. дотримується визначення, даного Клиффордом Герцем: «Культура - історично передана модель значень, втілених у символах, система успадкованих уявлень, виражених у формі символів, за допомогою яких люди спілкуються між собою і на основі яких фіксуються і розвиваються їхні знання про життя і життєві установки »[Вежбицкая, 2001: 44]. З даного визначення випливає, що ті символи, за допомогою яких спілкуються люди, і є мова. Тобто культура - це історично передана модель значень, втілених у мові. Мова є кращим доказом реальності «культури».

Розглянемо співвідношення мови і культури. Їх тісний взаємозв'язок очевидна.

Мова і культура мають багато спільного:

  1. мова і культура - це такі форми свідомості, які відображають світогляд людини;

  2. культура і мова існують в діалозі між собою (так як суб'єктом культури і мови є індивід, засобом взаємодії між індивідами є мова, а мова може бути засобом передачі культури з покоління в покоління, то можна сказати, що між культурою і мовою існує «діалог» або передача інформації);

  3. суб'єкт культури та мови - індивід;

  4. мова і культура мають спільну рису - нормативність;

  5. одним з важливих властивостей культури і мови є історизм.

Враховуючи вищесказане, можна прийти до наступного висновку: мова і культура взаємопов'язані в комунікативних процесах; у формуванні мовних здібностей людини; у формуванні суспільної людини.

Поряд із загальними ознаками, існують і відмінності у мови та культури:

  1. «У мові як феномен переважає установка на масового адресата, в той час як в культурі цінується елітарність» [Маслова, 2001: 60]. Мовою як засобом спілкування можуть користуватися різні верстви суспільства. Але в суспільстві є особливий шар - вищий шар або еліта, що здійснює важливі соціальні та культурні функції;

  2. культура - це така знакова система, яка не здатна організовуватися самостійно [Маслова, 2001: 60];

  3. мова і культура - це різні знакові системи.

Вищевикладені відмінності дозволяють зробити висновок про те, що культура не відповідає мові абсолютно, культура лише подібна мови структурно.

Співвідношення мови і культури являє собою складну картину, для освітлення різних боків якої було висунуто кілька підходів:

  1. Перший підхід розроблявся такими вітчизняними вченими - філософами, як С. А. Атановскій, Г. А. Брутян, Є. І. Кукушкін, Е. С. Маркарян. Суть даного підходу полягає в тому, що взаємозв'язок мови і культури виявляється рухом в один бік. Так як мова відображає дійсність, а культура є невід'ємним компонентом цієї дійсності, то й мова - це просте відображення культури. Зміни дійсності ведуть за собою зміни в мові.

  2. Другий підхід був запропонований В. Гумбольдтом, А. О. Потебнею. Суть даного підходу: мова - така навколишнє середовище, поза якою і без участі якої ми не можемо жити. Отже, «будучи середовищем нашого проживання, мова не існує поза нами як об'єктивна даність, він знаходиться в нас самих, у нашій свідомості, нашої пам'яті; він змінює свої обриси з кожним рухом думки, з кожною новою соціально-культурної роллю» [Маслова, 2001: 60].

  3. Маслова В.Л. у своїх міркуваннях про взаємозв'язок мови і культури виділяє ще один підхід. Вона вважає, що мова є фактом культури, тому що він:

  • складова частина культури, яку ми успадковуємо від наших предків;

  • основний інструмент, за допомогою якого ми засвоюємо культуру;

  • найважливіше з усіх явищ культурного порядку [Маслова, 2001: 62].

Отже, мова - це складова частина культури і її знаряддя, це «дійсність нашого духу, лик культури; він висловлює в« голому вигляді »специфічні риси національної ментальності. Мова є механізм, який відкрив перед людиною область свідомості »[Маслова, 2001: 62].

Мова - «дзеркало» культури, в ньому відбивається не тільки навколишній світ людини, не тільки умови його життя, а й громадська самосвідомість народу, його менталітет, національний характер, спосіб життя, традиції, звичаї, мораль, система цінностей, світовідчуття, бачення світу . Порівняння мови з дзеркалом правомірно: у ньому дійсно відображається навколишній нас світ. За кожним словом стоїть предмет або явище реального світу. Мова відображає все: географію, клімат, історію, умови життя.

Відображення світу в мові - це колективна творчість народу, говорить цією мовою, і кожне нове покоління отримує з рідною мовою «повний комплект культури», в якому вже закладені риси національного характеру, світогляд, мораль і так далі.

«Співвідношення між реальним світом і мовою можна представити наступним чином:


Реальний світ Мова



Предмет, явище Слово


Однак між світом і мовою стоїть мисляча людина, носій мови »[Тер-Минасова, 2000: 39].

Наявність тісного зв'язку і взаємозалежності між мовою та його носіями очевидно. Мова - засіб спілкування між людьми, і він нерозривно пов'язаний з життям і розвитком того мовного колективу, який ним користується як засобом спілкування. Між мовою і реальним світом стоїть людина. Саме людина сприймає і усвідомлює світ за допомогою органів почуттів і на цій основі створює систему уявлень про світ. Мова нав'язує людині певне бачення світу.

Мова як спосіб висловити думку і передати її від людини до людини, найтіснішим чином пов'язаний з мисленням. Слово відображає не сам предмет реальності, а то його бачення, яке нав'язане носію мови наявними в його свідомості уявленням про цей предмет. Оскільки наша свідомість обумовлено як колективно (способом життя, звичаями, традиціями), так і індивідуально (специфічним сприйняттям світу, властивим даному конкретному індивідууму), то мова відображає дійсність не прямо, а «через два зигзага: від реального світу до мислення і від мислення до мови »[Тер-Минасова, 2000: 40].



Реальний світ Мислення Мова


У результаті всього вищевикладеного, можна зробити наступний висновок: мова, мислення і культура взаємопов'язані настільки тісно, ​​що практично складають єдине ціле, яке складається з цих трьох компонентів, і жоден з яких не може функціонувати, а, отже, й існувати без двох інших .

Мова, мислення і культура співвідносяться з реальним світом, протистоять йому, залежать від нього, відображають і одночасно формують його. Отже, наведену вище схему можна уточнити так:


Реальний світ Мислення / Культура Мова / Мова


Предмет, явище Уявлення, поняття Слово

Мова є також носієм культури, він передає скарби національної культури, які зберігаються в ньому і передаються з покоління в покоління. Опановуючи рідною мовою, діти засвоюють разом з ним і культурний досвід попередніх поколінь.

«Мова - знаряддя, інструмент культури. Він формує особистість людини, носія мови, через нав'язані йому мовою і закладені в мові бачення світу, менталітет, ставлення до людей, тобто через культуру народу, який користується цією мовою як засобом спілкування »[Тер-Минасова, 2000: 15].

Мова не існує поза культурою, він виявляється складовою частиною культури. Мова сприяє тому, що культура може бути як засобом спілкування, так і засобом роз'єднання людей.

Мова - живий, безперервно функціонує і безперервно змінюється організм. І не випадково в літературі існує метафора «живі і мертві мови». Всі мови колись народилися, і одні з них померли давно, деякі недавно, а деякі помирають зараз. Мови вмирають, коли зникає народ, що говорить на цих мовах. З народом зникає і його культура, а без культури, без її руху і розвитку мова теж перестає жити і стає мертвим, що зберігаються в письмових пам'ятках. Звідси випливає, що культура також важлива для життя мови, як і сам народ.

Підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок про те, що мова - це система знаків, стихійно виникла в людському суспільстві і служить засобом комунікації між індивідами. Культура - це історично сформована модель значень, що передаються з покоління в покоління; це спосіб життя суспільства. Суб'єктом мови та культури є індивід. Люди спілкуються і передають інформацію за допомогою мови. Таким чином, мова зберігає і передає культуру з покоління в покоління. Мова є знаряддям створення, розвитку та зберігання культури. Отже, мова та культура тісно взаємопов'язані і не можуть один без одного існувати.

На основі ідеї про мову як знаряддя створення, розвитку та зберігання культури виникла така наука, як лінгвокультурології.


    1. Історія виникнення та методи лінгвокультурології.

Проблема співвідношення і взаємозв'язку мови, культури та етносу є міждисциплінарною проблемою, вирішення якої можливе лише зусиллями декількох наук, а саме філософії, соціології, культурології, стилістики, лінгвістики, етнолінгвістики та лінгвокультурології.

Всі мовознавство «пронизане культурно-історичним змістом, так як своїм предметом має мова, яка є умовою, основою і продуктом культури» [Маслова, 2001: 26]. У зв'язку з цим наприкінці XX століття вчені стали в глухий кут, тому що в науці про людину не було місця найголовнішого - культурі. Так як в більшості випадків людина має справу не з самим світом, а з його репрезентаціями, то світ постає перед ним крізь призму культури і мови народу, який бачить цей світ. Найбільші філософи XX століття П. А. Флоренський, Л. Вітгенштейн, Н. Бор і багато інших відводили центральне місце у своїх концепціях мови. М. Хайдеггер вважав саме мова першосутність, «домом буття» людини, тому що мова не тільки відображає, але і створює ту реальність, в якій живе людина.

На початку XX століття виникла австрійська школа «Слова і речі», яка направила проблему «Мова і культура» по дорозі конкретного вивчення складових елементів мови і культури і продемонструвала важливість культурологічного підходу в багатьох галузях мовознавства.

На розумінні нерозривності і єдності мови і культури грунтувалися багато вчених. Отже, проблема взаємозв'язку мови та культури не нова. Культуру стали розглядати не просто як суміжну з лінгвістикою науку, а як феномен, без глибокого аналізу якого «не можна осягнути таємниці людини, таємниці мови і тексту» [Маслова, 2001: 28].

І тому в лінгвістиці кінця XX століття стало можливим прийняти наступний постулат: мова найтіснішим чином пов'язаний з культурою; він проростає в неї, розвивається в ній і своє її. На основі цієї ідеї виникла нова наука - лінгвокультурології. Дану науку можна вважати самостійним напрямком лінгвістики, що сформувалося в 90-і роки XX століття.

Термін «лінгвокультурології» з'явився в останнє десятиліття в зв'язку з роботами фразеологічної школи, очолюваної В. Н. Телія.

«Лінгвокультурологія - це галузь лінгвістики, що виникла на стику лінгвістики і культурології і досліджує прояви культури народу, які позначилися і закріпилися в мові» [Маслова, 2001: 9].

«Лінгвокультурологія - порівняно молода філологічна дисципліна синтезуючого типу, що виникла на стику лінгвістики і культурології і розглядає мову як втілення культури» [Васильєва, 2001: 5].

Телія В.М. визначає лінгвокультурології як частина етнолінгвістики, присвячену вивченню і опису кореспонденції мови і культури в їх синхронному взаємодії [Телія, 1996: 217].

З даних визначень випливає, що предметом лінгвокультурології є вивчення культурної семантики мовних знаків, яка формується при взаємодії двох різних кодів, а саме мови і культури.

Виникнення і розвиток лінгвокультурології у нашій країні пов'язано з «переважанням лінгвокультурологічного підходу до викладання іноземних мов» [Васильєва, 2001: 5].

Лінгвокультурології у своєму розвитку проходить два періоди: перший період - це період тільки передумов розвитку науки, другий період - це період оформлення лінгвокультурології як самостійної галузі досліджень. Але так як дана наука динамічно розвивається, то в зв'язку з цим Маслова В.Л. виділяє третій період - період, «на порозі якого ми зараз знаходимося, - поява фундаментальної міждисциплінарної науки - лінгвокультурології» [Маслова, 2001: 28].

Сьогодні в лінгвокультурології оформилося кілька напрямків:

  • лінгвокультурології окремої соціальної групи, етносу, яка досліджує конкретну лінгвокультурний ситуацію;

  • діахронічному лінгвокультурології, яка вивчає зміни лінгвокультурного стану етносу в певний період часу;

  • порівняльна лінгвокультурології, яка досліджує лінгво-культурні прояви різних етносів;

  • сопоставительная лінгвокультурології, яка досліджує особливості менталітету певного етносу з позиції носіїв мови та культури;

  • лінгвокультурний лексикографія, яка займається складанням лингвострановедческих словників.

Лінгвокультурології як самостійна наука повинна вирішувати свої специфічні завдання і при цьому відповісти на ряд питань, які можна сформулювати наступним чином:

  1. як культура бере участь в утворенні мовних концептів;

  2. до якої частини значення мовного знака прикріплюються «культурні смисли»;

  3. усвідомлюються ці смисли мовцем і слухають і як вони впливають на мовні стратегії;

  4. чи існує в реальності культурно-мовна компетенція носія мови («природне володіння мовною особистістю процесами мовоутворення і речевоспріятія і, що особливо важливо, володіння установками культури; для доказу цього потрібні нові технології лінгвокультурологічного аналізу мовних одиниць») [Маслова, 2001: 31];

  5. які концептосфера (сукупність основних концептів даної культури) і дискурси культури;

  6. як систематизувати основні поняття даної науки.

Наведений вище список завдань не є достатнім, оскільки при їх вирішенні з'явиться новий список завдань. Сьогодні вже не можна працювати в лінгвістиці, роблячи вигляд, ніби лінгвокультурології не існує. Лінгвокультурологія не можна ігнорувати, тому що існують деякі речі в житті нації, які можна пояснити тільки культурними чинниками.

Для того щоб вивчати таке явище, як лінгвокультурології, слід знати існуючі методи дослідження.

Методи лінгвокультурології - це сукупність аналітичних прийомів, операцій і процедур, які використовуються при аналізі взаємозв'язку мови і культури. Кожен конкретний метод наукового дослідження має свої рамки застосування. Мова і культура настільки багатоаспектний, що пізнати їх природу, функції, походження за допомогою одного методу неможливо. Тому й існує цілий ряд методів, що знаходяться між собою у відносинах додатковості.

У лінгвокультурології можна використовувати «лінгвістичні, культурологічні і соціологічні методи, методи польової етнографії (опис, класифікація, метод пережитків та ін), відкриті інтерв'ю, метод лінгвістичної реконструкції культури; можна досліджувати матеріал, як традиційними методами етнографії, так і прийомами експериментально-когнітивної лінгвістики, де найважливішим джерелом матеріалу виступають носії мови (інформанти) »[Маслова, 2001: 34]. Дані методи вступають у відношення додатковості, що дозволяє лінгвокультурології досліджувати свій складний об'єкт - взаємодія мови і культури.

Маслова В.Л. пропонує також використовувати псіхосоціо-культурологічний експеримент і ширше задіяти готові тексти різних типів, так як культурна інформація, що міститься в мовних одиницях, має переважно прихований за їх власне мовним значенням характер. Залучення людини до культури відбувається шляхом «присвоєння» їм «чужих» текстів. Будучи мізерно малим елементом світу, текст, а саме книга «вбирає в себе світ, стає всім світом, заміщає собою весь світ для читача» [Маслова, 2001: 35]. Для цього дуже важливим є аналіз тексту, і тут застосовуються всілякі методи і прийоми дослідження.

Розрізняють об'єкт і предмет дослідження. Під об'єктом дослідження розуміється деяка область дійсності, що представляє собою сукупність взаємопов'язаних процесів, явищ. Об'єктом лінгвокультурології є дослідження взаємодії мови, який є «передавачем» культурної інформації, культури з її установками, і людину, яка створює цю культуру, користуючись мовою. Об'єкт розташовується на «стику» декількох наук, таких як лінгвістика та культурологія, етнографія і психолінгвістика. Предметом дослідження є деяка частина об'єкта, що має специфічні характеристики, процеси та параметри. Предметом дослідження цієї науки є одиниці мови, такі як безеквівалентна лексика і лакуни; міфологізовані мовні одиниці (обряди і повір'я, ритуали та звичаї, закріплені в мові); фразеологізми; еталони, стереотипи, символи; метафори і образи мови; мовна поведінка; область мовного етикету. Перераховані лінгвокультурологічні одиниці найбільш «культуроносни», а тому підлягають дослідженню. Таким чином, лінгвокультурології досліджує живі комунікативні процеси, а саме зв'язок використовуваних в них мовних виразів з культурою та менталітетом народу, тобто його масовою свідомістю, традиціями, звичаями так далі.

Отже, лінгвокультурології - це «гуманітарна дисципліна, що вивчає втілену в живій національна мова і виявляється у мовних процесах матеріальну і духовну культуру» [Маслова, 2001: 30]. Вона дозволяє встановити і пояснити здійснення однієї з фундаментальних функцій мови - бути знаряддям створення, розвитку, збереження і трансляції культури. Її мета: вивчити способи, якими мову втілює у своїх одиницях, зберігає і транслює культуру.

Лінгвокультурології як спеціальна галузь науки породила безліч понять: лінгвокультурема, мова культури, культурний текст, контекст культури, субкультура, лінгвокультурний парадигма, прецедентні імена культури, ключові імена культури, культурна універсалія, культурна компетенція, культурне успадкування, культурні традиції, культурний процес, культурні установки , культурні концепти і багато інших. Одним з найбільш важливих понять для даної науки є поняття «концепт», так як за допомогою даного поняття може бути представлена ​​культурна інформація. Детальніше поняття «концепт» буде розглянуто в наступному параграфі.

У результаті всього вищесказаного можна зробити висновок про те, що лінгвокультурології - це молода наука, що виникла на стику лінгвістики і культурологи і вивчає взаємовідносини мови і культури. Вона використовує як традиційні методи вихідних дисциплін, так і нові, створені в процесі становлення самої лінгвокультурології. Однією з основних одиниць вивчання лінгвокультурології є концепт.

1.3. Концепт як основна одиниця опису мови.


Нова галузь знання - лінгвокультурології - створює власний понятійно-термінологічний апарат, який поєднуватиме в собі її лінгвістичні та культурологічні джерела. Основою для такого апарата може служити активно розвивається останнім часом поняття концепту.

Поняття «концепт» можна розглядати з двох сторін: як лінгвістичне поняття і як філософське поняття.

Арутюнова Н.Д. пропонує такий підхід до визначення концепту: концепт трактується нею як поняття повсякденного філософії, що є результатом взаємодії ряду факторів, таких, як національна традиція, фольклор, релігія, ідеологія, життєвий досвід, образи мистецтва, відчуття й система цінностей. Концепти утворюють «свого роду культурний шар, що є посередником між людиною і світом» [Арутюнова, 1993: 3].

Як лінгвістичне поняття, «концепт» дає можливість розглянути ідеальні ментальні сутності [Фрумкіна, 1992: 88], тобто ті одиниці, за допомогою яких ми мислимо про світ, ментальні утворення, складові категоріальну основу мови [Берестнев, 1997: 16] і що створюють узагальнений образ слова, об'ектівіруя модель свідомості [Сергєєва, 1998: 21].

Термін "концепт" вже досить тривалий час використовується вченими, такими як А. Вежбицкая, Ю.С. Степанов, Р.М. Фрумкіна та інші. Проте до цих пір немає єдиного визначення цього терміна.

Одним з перших у світовій лінгвістиці звернувся до дослідження концептів Аскольдів С.А. Він вважав, що найбільш важливою функцією концептів є функція заступництва, тому що, будучи розумовим утворенням, концепт у процесі думки заміщає безліч предметів одного і того ж роду. Концепт може заміщати як реальні предмети, так і деякі сторони предмета або реальних дій.

Д.С. Лихачов продовжив міркування Аскольдова і запропонував вважати концепт «алгебраїчним виразом значення, яким носії мови оперують в усній і письмовій мові» [Лихачов, 1983: 281]. Таким чином, в руслі досліджень Аскольдова і Лихачова процес утворення концептів можна представити як процес спрощення сприйманої різноманітної дійсності до мінімумів, що накладаються обмеженістю ресурсів людської пам'яті і свідомості.

У вітчизняній лінгвістиці, термін "концепт" був запозичений з англомовної літератури в середині 70-х років, коли постала проблема адекватного перекладу цього терміна в роботах зарубіжних авторів [Фрумкіна, 1992: 80]. Тоді англійське concept пропонувалося перекладати як "поняття".

У лінгвістичній літературі термін "концепт" трактується по-різному, тому існує безліч визначень даного терміну.

Одні вчені під концептом розуміють деякі підстановки значень, сховані в тексті "заступники" безлічі предметів, що полегшують спілкування й тісно пов'язані з людиною і його національним, культурним, професійним, віковим та іншим досвідом [Аскольдів, 1980: 4].

Деякі вчені вважають, що концепт - це все те, що ми знаємо про об'єкт в усій екстензії [Телія, 1996: 97].

На думку інших, концепт - це об'єкт зі світу "Ідеальне", який має ім'я і відображає певні культурно-обумовлені уявлення людини про світ "Дійсність" [Вежбицкая, 1985: 23].

На думку С. Х. Ляпіна, концепт-це «варіант відображення значення» [Ляпін, 1997:16].

Для даного дослідження важливо також визначення концепту з точки зору когнітології. У «Короткому словнику когнітивних термінів» дається таке визначення терміна: «Концепт-це оперативна змістовна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи і мови мозку ... всієї картини світу, відображеної в людській психіці» [Кубрякова, 1996: 90].

Багато лінгвісти розглядають концепт як сукупність його "зовнішньої", категоріальної віднесеності і внутрішньої, змістовної структури, яка має строгу логічну організацію. В основі концепту лежить вихідна, модель основного значення слова, тобто інваріант всіх значень слова. У цьому випадку можна говорити про центральну та периферійної зонах концепту. Причому периферійна зона може викликати видалення нових похідних значень від центрального. "Зовнішня" і внутрішня сторони виходять на центральний, базисний елемент концепту. Для внутрішньої структури він служить основою «прототипною значення всіх слововживань даного слова, для зовнішньої - моделлю категоризації всіх його значень» [Тазетдінова, 2001: 3].

Чернейко Л.О. стверджує, що концепт включає поняття, але не вичерпується ним, а охоплює весь зміст слова [Чернейко, 1995: 75].

Коли людина живе, спілкується, діє у світі «понять», «образів», «цінностей», «ідей», одночасно на більш глибокому рівні буття він живе, спілкується, мислить, діє у світі концептів.

Слова концепт і поняття однакові тільки за своєю внутрішньою формою: у перекладі з латинської conceptus означає «поняття», від дієслова concipere «Зачинати», що буквально означає «поняття, зачаття»; поняття від давньо - російського дієслова поять «схопити, взяти у власність» буквально значить те ж саме. У наукових працях іноді ці слова виступають як синоніми. Але так як вони вживаються дуже рідко, в даний час дані поняття чітко розмежовані.

Концепт і поняття є термінами різних наук. Термін поняття в основному вживається в таких науках, як логіка і філософія. Термін концепт став активно вживатися в російській лінгвістичній літературі з початку 90-х років і закріпився в культурології.

Принципова відмінність концепту полягає в тому, що він, слугуючи основою дослідження мови та культури, сам не лежить ні в мовній, ні в культурній сферах, ні в них обох одночасно. Концепт є ментальна одиниця, елемент свідомості.

Концепт пов'язаний із знанням, яке відображає існуючі ознаки об'єкта. Концепт багатшими за змістом і нерозривно пов'язаний зі світом культури. У всіх концептах складаються ідеї, які виникали в різний час і в різні епохи.

І тут буде доречним навести визначення «концепту» дане Степановим Ю.С. «Концепт - це як би згусток культури у свідомості людини, те, у вигляді чого культура входить у ментальний світ людини. І, з іншого боку, концепт - це те, за допомогою чого людина сама входить у культуру, а в деяких випадках і впливає на неї »[Степанов, 2001: 40].

Запропоноване Ю. С. Степановим визначення концепту як культурно-ментально-мовної одиниці відносить концепти до сфери мови.

На відміну від понять, концепти мисляться й переживаються. Концепти - це предмет емоцій, симпатій і антипатій, а іноді і зіткнень.

Перераховані вище визначення не є взаємовиключними, а вони тільки підкреслюють різні способи формування концепту. Таким чином, процес формування концепту - це процес скорочення результатів пізнання дійсності до меж людської пам'яті і співвіднесення їх з уже засвоєними культурними цінностями, вираженими в релігії, ідеології, мистецтві і так далі.

Так як концепт є одиницею культури, то він повинен включати в себе ціннісну складову, оскільки саме наявність ціннісної складової і відрізняє концепт від інших ментальних одиниць. Концепт виступає тією структурою свідомості, в якій фіксуються цінності соціуму. Концепт можна розглядати як модель або конструкт, який заміщає об'єкт дослідження і створений з метою його вивчення. Опис сукупності концептів сприяє моделюванню системи цінностей.

Базою для утворення концепту служить тільки те явище реальної дійсності, яке стає об'єктом оцінки. Адже для того, щоб оцінити об'єкт, людина повинна «пропустити» його через себе, а момент «пропускання» і оцінювання є моментом освіти будь - якого концепту у свідомості носія культури.

Крім ціннісної складової, також в структуру концепту входять понятійний і образний елементи. Понятійний елемент формується фактичною інформацією про реальний або уявному об'єкті.

Образна складова концепту зв'язана зі способом пізнання дійсності. У даний елемент входять всі наївні уявлення, закріплені в мові; внутрішні форми слів, які служать вираженню концепту; «стійкі картинки».

Можна виділити деякі властивості концепту:

  1. концепт - це ментальна репрезентація, що визначає взаємозв'язок речей між собою;

  2. концепти - це ідеальні образи;

  3. концепт обов'язково позначається словом [Бабушкін, 1998: 9-11].

Концепти існують і в індивідуальній свідомості мовної особистості, і в колективній свідомості мовної групи. Концепти є одиницями свідомості й інформаційної структури, яка відображає людський досвід. Свідомість формує досвід. Свідомість і досвід можуть бути як колективними, так і індивідуальними. Отже, можна говорити про існування індивідуальних і колективних концептів, а колективні концепти, у свою чергу, діляться на мікрогрупповой, макрогрупповие, національні, цивілізаційні та загальнолюдські.

Обидві групи концептів становлять певний інтерес для дослідників. Але слід сказати, що індивідуальні концепти багатше і різноманітніше, ніж колективні, так як «колективна свідомість і досвід є не що інше, як умовна похідна від свідомості і досвіду окремих індивідів, що входять в колектив» [Слишкін, 2000: 16]. Ця похідна утворюється шляхом скорочення всього унікального в особистому досвіді та обліку збігів, а індивідуальні концепти можуть включати в себе велику кількість елементів.

З іншого боку, чималий інтерес представляють колективні концепти, так як саме вони формують у колективній свідомості загальні знання (образи, вірування, припущення, очікування і багато іншого).

Одним з основних питань концептології є питання про співвідношення концептів і одиниць мови. Той факт, що слово і концепт мають загальний план вираження, створює своєрідну наукову інтригу, яка виводить на парадоксальне твердження: концепт - це слово і не-слово. Опис деяких слів-концептів народної культури може бути пов'язано з концептами тієї ж культури. Описуючи ставлення досліджуваного слова до іншого слова, ми отримуємо часткове тлумачення цікавить слова. У Вежбіцкой А. терміни «слово» і «концепт» виявляються взаємозамінними. Вона вводить такі поняття, як «концепт-мінімум - це неповне володіння змістом слова, притаманне пересічному носієві мови» і «концепт-максимум - повне володіння змістом слова» [Михальчук, 1985: 27]. С.А. Аскольдів вважає, що концепт відповідає слову. Д.С. Лихачов стверджує, що для кожного окремого концепту існує окреме словникове значення.

С.Х. Ляпін вважає, що концепт спирається на понятійний базис, який закріплений у значенні будь - якого знака: наукового терміна, слова або словосполучення буденної мови [Ляпін, 1997: 18]. Перевага даного припущення полягає в тому, що автор не обмежує концепт рамками лексико-граматичної структури, тобто кожному концепту не обов'язково буде відповідати конкретна лексична одиниця. Така ситуація практично неможлива, тому що між думкою і словом є розбіжності. Так, наприклад, російськими словами «синій» та «блакитної» відповідає одне англійське слово «blue», але це не означає, що англійці при спілкуванні не можуть ці кольори розрізняти.

У процесі комунікації засобами активізації концепту в основному служать мовні знаки. Існують такі мовні одиниці, які можуть висловлювати концепт в більш повному обсязі та загальній формі. Такі одиниці є ім'ям концепту. Але ім'я концепту - це не єдиний засіб активізації концепту. Будь-який концепт характеризується здатністю до реалізації в різній знаковій формі. «Чим різноманітніше потенціал знакового вираження концепту, тим більш давнім є цей концепт і тим вища його ціннісна значимість в рамках даного мовного колективу» [Слишкін, 2000: 18]. У процесі свого існування концепт може втрачати зв'язок з деякими мовними одиницями, а й притягати до себе нові.

Таким чином, концепт - це «одиниця, покликана зв'язати воєдино наукові вишукування в області культури, свідомості й мови, оскільки він належить свідомості, детермінується культурою і опредмечивается у мові» [Слишкін, 2000: 9].

Концепти займають важливе положення в колективному мовній свідомості, а тому їх дослідження стає надзвичайно актуальною проблемою.


1.4. Структура і методи опису концепту.


Для найбільш повного усвідомлення концепту необхідно побудувати певну модель, яка буде відображати його структуру. Вивчення структури концепту показує, що «первинний емпіричний образ спочатку виступає як конкретне чуттєве зміст концепту, а потім стає засобом кодування, знаком все більше ускладнюється в міру його осмислення, багатовимірного концепту» [Жаркинбекова, 1999: 111-112]. Отже, структура дозволяє перетворити інформацію про концепт, а потім актуалізувати те чи інше слово.

Концепт має складну структуру. З одного боку, до неї належить «все те, що належить будовою поняття» [Степанов, 2001: 43], а з іншого боку, в структуру концепту входить «все те, що робить його фактом культури» [Степанов, 2001: 43] , а саме етимологія, історія, сучасні асоціації, оцінки та інше.

У понятті виділяють обсяг - кількість об'єктів, що входять в дане поняття, і зміст - сукупність загальних і істотних ознак поняття. У науці про культуру терміном концепт називають зміст. Таким чином, термін концепт стає синонімічним терміну сенс.

Концепт можна визнати планом змісту слова. Звідси випливає, що він включає в себе «крім предметної віднесеності всю комунікативно-значиму інформацію» [Варкач, 2002: 4]. Це вказівки на місце, займане цим знаком у лексичній системі мови.

У семантичний склад концепту входить вся прагматична інформація мовного знака, пов'язана з його експресивній функцією. Ще одним компонентом семантики мовного концепту є «когнітивна пам'ять слова»: смислові характеристики мовного знака, пов'язані з його споконвічним призначенням і системою духовних цінностей носіїв мови [Яковлева, 1998: 45].

Як говорилося раніше, в структуру концепту входять ціннісна складова, понятійний та образний елементи. У понятійному елементі концепту Степанов Ю.С. виділяє наступні шари або компоненти, які є у кожного концепту: у перший шар входить актуальний основна ознака; до другого шару належить один додатковий або кілька додаткових ознак, «пасивні» ознаки; третім шаром концепту є його внутрішня форма.

Тут постає питання про існування концептів, а саме в якій мірі концепти існують для людей даної культури?

Щоб відповісти на це питання, Степанов Ю.С. сформулював таку гіпотезу: «концепти існують по-різному у різних своїх шарах, і в цих шарах вони по-різному реальні для людей даної культури» [Степанов, 2001: 48].

У першому шарі, тобто в актуальному ознаці концепт реально існує «для всіх користуються даними мовою як засобом порозуміння і спілкування» [Степанов, 2001: 48]. Так як концепт є засобом спілкування, то в даному «шарі» концепт включається і в структури спілкування, і в розумові процеси.

У другому шарі або у додаткових, «пасивних» ознаках концепт реально існує «лише для деяких соціальних груп» [Степанов, 2001:48].

Третій шар, або внутрішня форма, тільки відкривається дослідниками. Але це не означає, що в даному шарі концепт не існує. «Концепт існує тут як основа, на якій виникли і тримаються інші шари» [Степанов, 2001: 48].

З усього вищесказаного випливає висновок, що питання про існування концептів тісно пов'язаний з питанням про його зміст, а питання про зміст тісно пов'язаний з питанням про метод, яким цей зміст встановлюють.

Так як концепт має у своїй будові шари і «шари ці є результатом культурного життя різних епох» [Степанов, 2001: 49], то можна припустити, що і методів вивчення концептів виявиться кілька. Розглянемо методи більш докладно.


1. Метод визначення буквального сенсу або внутрішньої форми.


Вперше було поставлено питання про метод і застосований до третього шару, так як саме цей шар найбільш віддалений в історію. Питання про метод як про зміст виник в сорокові роки XIX століття у зв'язку з «вивченням побуту та старожитностей російського народу по пам'ятниках древній словесності і права» [Степанов, 2001: 49]. Поставлено був дане питання К. Д. Кавеліним. Він дослідив особливості російського укладу життя, а саме буквальний зміст відносин між людьми - обряди, звичаї. У результаті своїх досліджень Кавелін сформулював вимогу методу, яке призводить Степанов Ю.С.: «при вивченні народних обрядів, повір'їв, звичаїв шукати їх безпосередній, прямий, буквальний зміст або внутрішню форму (слова, звичаю, обряду)» [Степанов, 2001: 50]. В область дослідження Кавеліна К.Д. входив великий давньогрецький історик Фукідід. Однією з найбільших заслуг Фукідіда як історика є «застосування ним методу реконструкції минулого шляхом зворотного висновку на підставі культурних пережитків» [Степанов, 2001: 51]. Даний метод полягає в тому, що за пережитків, які збереглися в житті суспільства «робити висновки про те, чим вони були і як діяли в ті часи, коли були повністю потрібними» [Степанов, 2001: 51]. Також Фукідід запропонував історикам твердити про «духовне значення чого-небудь, у минулому по матеріальних залишках цього чогось у цьому» [Степанов, 2001: 51]. Буквальний зміст може бути присутнім в явищах культури, укладених в словах або пов'язаних зі словами (наприклад, «Восьме березня»), але і в явищах культури, ніяк не позначених словесно (наприклад, звичаї).

Термін «буквальний смисл» синонімічний терміну «внутрішня форма». Потебня О.О. визначає внутрішню форму як «спосіб, яким в існуючому слові представлено колишнє слово, від якого вироблено дане» [Степанов, 2001: 52].


  1. Історичні методи.

Даний метод найбільш застосовний до другого шару - пасивному. Перший метод або «метод Кавеліна» отримав широкий розвиток в наш час. Йому слід видатний дослідник російської казки Володимир Якович Пропп. Він вважає, що казку потрібно порівнювати з соціальними інститутами минулого і шукати в них її коріння. Тобто, при дослідженні концептів, потрібно звертатися до історії.

У цьому методі важливу роль відіграють етнолог, історик і дослідник духовної культури. Але шляхи їх дослідження розходяться. Етнолог досліджує «глибинний шар, що існує в сучасному стан культури в неусвідомлюваному людьми, прихованому вигляді» [Степанов, 2001: 54]. Дослідник духовної культури слід за етнологом і використовує його метод. А історик досліджує «історичний» шар концепту і діє історичним методом. Суть історичного методу полягає в тому, що «історія концептів культури будується як спадкоємність концептів» [Степанов, 2001: 56]. Тобто концепти треба вивчати на основі даних, що існували раніше і передавалися з покоління в покоління. І тут слід навести думку одного з учених: «Звернення до історичного минулого слова може допомогти у з'ясуванні його сенсу» [Яковлева, 1998: 43].


  1. Соціальні методи.

Третій метод застосовується до третього шару концепту - активному, або актуального, шару. Так як предметом науки про культуру не є поняття, а те, як вони психічно існують у свідомості індивіда, а саме концепти, то концепти можна представити як «якесь колективне надбання російського духовного життя і всього російського, російського суспільства» [Степанов, 2001: 57 ]. Тобто, слід визначити концепти з соціального боку. Існує така категорія фактів, яка відрізняється специфічними властивостями; «її [категорію фактів] складають способи мислення, що знаходяться поза індивіда і наділені примусовою силою» [Степанов, 2001: 58]. Ці факти складаються з уявлень і дій і називаються соціальними (наприклад, обряди, звичаї). Таким чином, вивчати концепти - вивчати те, як вони існують в суспільстві.

Культурні концепти «описують дійсність особливого роду - ментальну» [Степанов, 2001: 60]. Звідси випливає вимога до опису концептів: «вимога генетичної послідовності» [Степанов, 2001: 60]. Визначення концептів складається з історично різних верств, різних за часом утворення, за походженням, за семантикою, а тому «спосіб їх підсумовування у визначенні за самою суттю справи є генетичним» [Степанов, 2001: 60].


  1. Експериментальні методи.

Експериментальні методи - це методи пізнання концептів, за допомогою яких це явище досліджується в умовах мовної практики. Тобто, дані методи дозволяють встановити частотність вживання того чи іншого концепту в мові носія мови. Експериментальні методи застосовуються до всіх верств концепту. Одним з них є використаний у даній роботі вільний асоціативний метод.


Підсумовуючи все вищесказане, можна зробити наступний висновок: при дослідженні будь-якого концепту слід звертатися до історії, етимології і асоціаціям. Всі ці дані можна знайти в різних словниках, а також виявити експериментально.

Але для опису якого-небудь конкретного концепту недостатньо тільки лексикографічних даних, тобто крім визначень, які запропоновані у тлумачних, історичних та етимологічних словниках і даних асоціативних словників, повинні бути розглянуті «дериваційні зв'язку лексеми, а також проаналізовано сполучуваність цієї лексеми в загальномовному вживанні або в певній групі текстів »[Сергєєва, 1998: 27].

При вивченні значення та структури концепту важливо таке поняття, як «концептуальна модель», яке було виведено І.П. Михальчуком. Він розумів дане поняття як «спосіб експлікації семантичної структури концепту. Моделювання концепту включає визначення базових компонентів його семантики, а також виявлення сукупності стійких зв'язків між ними »[Михальчук, 1997: 29]. Таким чином, реконструкція концепту - це виявлення елементів концепту та їх взаємозв'язків.

При створенні моделі концепту важливий аналіз лексем, що виражають даний концепт. Лексема - це одиниця лексичного рівня мови, слово в усій сукупності його лексичних значень.

Таким чином, описуючи якийсь конкретний концепт, потрібно використовувати методи опису, перераховані вище, виявити елементи концепту і позначити їх взаємозв'язку.


Висновки по першому розділі.


У даній частині роботи були розглянуті наступні питання: взаємини мови та культури; історія виникнення та методи лінгвокультурології; поняття «концепт» і його структура і методи опису. У результаті, можна зробити наступні висновки.

Мова - це система знаків, стихійно виникла в людському суспільстві і служить засобом комунікації між індивідами. Культура - це історично сформована модель значень, що передаються з покоління в покоління; це спосіб життя суспільства. Мова і культура тісно взаємопов'язані, так як суб'єктом є індивід. Людина, спілкуючись, передає свої знання іншим. А культура - це образ поведінки людей у ​​різних ситуаціях, їх звичаї, традиції і так далі. Таким чином, мова зберігає і передає культуру з покоління в покоління.

Мова є знаряддям створення, розвитку та зберігання культури. І на основі цієї ідеї в 90-і роки XX століття сформувалася нова галузь знань - лінгвокультурології, молода наука, що виникла на стику лінгвістики і культурологи і вивчає взаємовідносини мови і культури. Для вивчення такого явища, як лінгвокультурології, слід знати існуючі методи досліджень. Тут використовуються такі методи, як лінгвістичні, культурологічні, соціологічні методи та інші. Лінгвокультурології як наука породила безліч понять: лінгвокультурема, мова культури, культурні установки, культурні концепти та інші. Але найбільш важливим є поняття «концепт».

Концепт - це смислове значення імені або слова; те, як ми мислимо дане слово. Концепт має складну структуру. Вивчаючи структуру, ми зможемо отримати багатогранну інформацію про концепт. До структури концепту входять три складових: ціннісна, понятійна й образна. У понятійної складової можна виділити три шари: актуальний основна ознака, додатковий або кілька додаткових ознак і внутрішня форма. Серед методів опису концепту можна виділити наступні: метод визначення буквального сенсу або внутрішньої форми (вивчення етимології концепту), історичний метод (вивчення історії концепту) та соціальний метод (те, як концепти існують в суспільстві) та експериментальні методи. Крім того, потрібно використовувати аналіз лексем, одиниць концепту, а також виявити взаємозв'язки цих одиниць з іншими одиницями.


Глава 2. Порівняльний аналіз концепту «колір» в російській та англійській культурах (на прикладі «червоного» кольору і його аналога «red»).


    1. Причина звернення до концепту «колір».

Як говорилося в першому розділі, концепт - це смислове значення імені або слова; те, як ми мислимо дане слово. Вченими давно помічено, що кількість концептів невелика. На думку деяких учених, базових концептів існує всього близько 4-5 десятків, «а тим часом сама духовна культура будь-якого суспільства складається значною мірою в операціях з цими концептами» [Степанов, 2001: 5]. У російській культурі існує такі концепти як «Вічність», «Закон», «Любов», «Віра», «Колір» та інші.

Феномен кольору - предмет вивчення багатьох фундаментальних наук і складова багатьох мистецтв. Проте до цих пір колір не має загальної концепції як в межах якої-небудь однієї науки або цілого напрямку.

З точки зору психології колірні відчуття - одна із специфічних реакцій ока й мозку на світлові частотні коливання. «Світ безбарвний, кольору в природі немає, є враження про якусь реальності, представлений у колірних відчуттях. Внаслідок цього реальність колірного ряду є здавалося б »[Мостепаненко, 1986: 45].

Колірні моделі, створювані правим і лівим півкулею мозку, не збігаються - півкулі «віддають» різні частини спектру і видають принципово різні результати:

1) права півкуля від природи орієнтоване на довгохвильову частину спектру (червоний) і видає колірну картину, пов'язану з чуттєвим сприйняттям;

2) ліва півкуля орієнтоване на середньохвильову частину спектру (синій) і видає колірну картину, пов'язану з понятійним комплексом.

У цьому полягає парадокс кольору: колір містить в собі можливості логічного та чуттєво-образного способів пізнання світу. Ця характеристика кольору важлива для філософії, тому що колір у цьому випадку можна розглядати як переклад невербального (чуттєво-образного мислення) на рівень вербального.

Крім того, психологи пов'язують колір з емоціями людини: у кожної емоції своє певне місце в колірному просторі, тобто кожна емоція відповідає певному кольору, а кожен колір викликає строго певні емоції.

Як зазначає Упорова С., в лінгвістиці системний підхід до цветонесущей лексиці поки не вироблений. Важливим представляється наступне:

1) слово - кольороназви спочатку емоційно забарвлене, воно не просто позначає колір, але й прагне виразити наше до нього відношення;

2) колір може бути виражений експліцитно (шляхом прямого називання кольору або ознаки за кольором), і імпліцитно (шляхом називання предмета, колірної ознака якого закріплений в побуті або культурі на рівні традиції) [Упорова, 1995: 52].

Колір є однією з констант або одним із принципів культури, який може служити «своєрідною моделлю розвитку, що відображає шляхи формування, освоєння, закріплення в культурній пам'яті не тільки загальних, але й національно забарвлених культурно-значущих концептів» [Жаркинбекова, 1999: 109]. Багато явища культури не можуть бути зрозумілі без урахування значення кольору.

Колір виступає однією з основних категорій культури, «фіксує унікальну інформацію про колорит навколишньої природи, своєрідності історичного шляху народу, взаємодії різних етнічних традицій, особливостями художнього бачення світу» [Жаркинбекова, 1999: 109]. Так як колір є компонентом культури, то він оточений системою асоціацій, смислових значень, тлумачень, колір стає втіленням різноманітних морально-естетичних цінностей.

Колір відіграє величезну роль в культурі. Колір може бути представлений як емоційність, «збагачена різноманітними асоціаціями, закріпленими у мовній та соціокультурній практиці» [Жаркинбекова, 1999: 110]. У кольорі може виражатися відношення людини до явищ навколишньої природи. Колір виступає в якості змістовного елемента культури, за допомогою якого можна охарактеризувати, систематизувати предмети, соціальні установки та морально-естетичні поняття.

Розглядаючи концепт як ментальне культурно-значуще соціально-психологічну освіту в колективній свідомості, опредмеченное в тій чи іншій мовній формі [Слишкін, 2000: 9], в даній роботі ми спробуємо з лінгвокультурологічною позицій виявити специфіку формування концептів кольору в різних етнокультури, а саме в російської та англійської етнокультури, а також визначити специфічні риси розвитку лексичних кольороназв у російській та англійській мовах. Нас цікавить як дані народи інтерпретують світ. Як відомо, у кожного народу свій спосіб мислення. Але існують цінності спільні для всіх народів (наприклад, життя, дім, родина). Всі ці цінності і складають національний образ або модель світу.

Мовна система сприйняття кольору, відрізняється від наукової «в силу своєї антропоцентричності: на те, як ми описуємо колір об'єктів, впливають як фізичні та психологічні закони сприйняття, так і знання про світ, про функціональному використанні спостережуваних об'єктів» [Жаркинбекова, 1999: 111] .

У кожного народу з найдавніших часів колір був одним із засобів осмислення світу. Він служив позначенням найбільш важливого в природі і найбільш цінного в людині. Але з часом колірні образи втратили пізнавальне значення і придбали естетичне і духовне значення, і саме колір став висловлювати внутрішній світ людини.

З часом сфера використання квітів у символічному значенні розширилася. Кольори стали вживатися для характеристики простору і часу, стали позначенням певних соціальних груп.

Для найбільш повного усвідомлення концепту «колір» необхідно побудувати модель, що відображає структуру і сукупність знань про дану категорію. Для цього складемо когнітивну або розумову модель. Когнітивна модель, на думку Белявський Є.Г., належить глибинних структур людського мислення, вона не усвідомлюється носіями мови і є основою мовної інтуїції [Білявська, 1992: 83]. Когнітивна модель має три рівні:

    1. рівень гештальной репрезентації, тобто, як мислитися концепт «колір». На даному рівні при дослідженні концептів «колір» треба «виявити концептуальні схеми, які відображають міфопоетичної моделі світу» [Білявська, 1992: 85].

    2. рівень концептуального поля. Образна модель концепту сприяє з'ясуванню системи знань і уявлень, що склалася в національному світосприйманні. На основі системи знань і уявлень створюється концептуальне поле, яке включає в себе наступні параметри:

      • Колір як просторовий орієнтир (верх-низ)

      • Колір як часовий параметр

      • Колір як об'єкт почуття (добре-погано)

      • Колір як об'єкт пізнання й думки

      • Колір як соціальний параметр [Жаркинбекова, 1999: 112]

    3. рівень семантичних узагальнень. На даному рівні варто виявити ті семантичні узагальнення, які властиві тому чи іншому мови.

Таким чином, моделювання концепту допомагає виявити семантичні механізми, які викликають метафоричні вживання кольороназв.

Колір відіграє величезну роль у житті людини і вимагає постійного більш глибокого проникнення в його сутність. Концептуальне моделювання дозволяє припустити, що значення кольору в англійській і російській культурах має відмінності, які зачіпають глибинні шари свідомості і відображають національні культурнообусловленние особливості.

Для даної роботи був вибраний червоний колір. Для початку ми спробуємо визначити значення поняття «червоний» у російській культурі і слова «red» в англійській культурі.


    1. Лексикографічні дані.

Розділ мовознавства, який займається питаннями укладання словників і їх вивчення і називається лексикографією. За влучним зауваженням В. В. Морковкина, лексикографія «представляє основний канал, через посередництво якого лінгвістика виявляє та оприлюднює результати своєї діяльності» [Морковкін, 1987: 33]. Лексикографія представляє слово в сукупності всіх його властивостей, тому словник виявляється унікальним і незамінним посібником з мови, найважливішим інструментом наукових досліджень. Розвиток лексикографічної практики йде по декількох напрямках:

  • «Здійснюються масштабні лексикографічні проекти, в рамках яких створюються словники, які представляють широкі лексичні масиви» [Козирєв, Черняк, 2000: 4]. Сюди можна віднести такі словники як академічні тлумачні словники і зведений словник російських народних говірок.

  • Розширюється коло словників, які описують окремі рівні мови (наприклад, словотворчі, граматичні, семантичні, фразеологічні, орфоепічні словники).

  • Розробляються такі словники, які враховують широке коло адресатів (навчальні словники різної орієнтації, двомовні словники).

Словник як унікальний об'єкт наукового праці лінгвістів займає особливе місце у формуванні культури члена суспільства. Не випадково одним з факторів, «дозволяють судити про культуру нації, вважається наявність академічного тлумачного словника літературної мови» [Козирєв, Черняк, 2000: 6].

Сьогодні все більше усвідомлюється роль словників у духовному житті суспільства, в осмисленні культурної спадщини народу. Як зауважують Козирєв В.О. і Черняк В.Д., «тривожне зниження загального рівня мовної культури змушує особливо гостро усвідомити роль словника як самого важливого і незамінного допомоги, формує навички свідомого ставлення до своєї мови» [Козирєв, Черняк, 2000: 11].

Існує величезна кількість словників, які діляться на два основних типи: енциклопедичні та філологічні (лінгвістичні). В енциклопедичних словниках пояснюються реалії (предмети, явища), наводяться відомості про різні події: Велика радянська енциклопедія, Літературна енциклопедія, Дитяча енциклопедія, політичний словник, філософський словник. А у філологічних або лінгвістичних словниках пояснюються слова, тлумачаться їх значення. Лінгвістичні словники у свою чергу поділяються на два типи: двомовні (рідше багатомовні), тобто перекладні, якими ми користуємося при вивченні іноземної мови, в роботі з іншомовним текстом (російсько-англійський словник, польсько-російський словник і багато інших), і одномовні.

Найважливішим типом одномовної лінгвістичного словника є тлумачний словник, що містить слова з поясненням їх значень, граматичної та стилістичною характеристикою.

1. Тлумачні словники.

Цінним лексикографічним посібником став виданий у 1863-1866 роках чотиритомний "Тлумачний словник живої великоруської мови" В. І. Даля. Словник Даля до сьогоднішнього дня залишається одним з найбільш активно використовуваних словників. Складання словника пов'язувалося з «завданнями збагачення літературної мови, зі спробою подолати розрив між письмовою мовою і живою мовою народу» [Козирєв, Черняк, 2000: 27]. Поклавши в основу словника народну мову, включивши до нього лексику загальновживану, діалектну, книжкову, Даль прагнув відобразити в ньому все лексичне багатство російської мови. Даль виступав проти повені російської мови іншомовними словами. Тому слабкою стороною, діяльності Даля було його прагнення довести непотрібність більшої частини іншомовних за походженням слів, спроба ввести в якості їх еквівалентів неіснуючі слова, які він сам складав, тенденційне пояснення значень багатьох слів суспільно-політичної лексики. Даль у своєму словнику «намагався об'єднати алфавітний принцип розташування слів з гніздовим - по їх" кореневого зближення "» [Козирєв, Черняк, 2000: 30].

У словнику Даля в якості заголовного слова виступає лексема «червоний», яке визначається як «рудою, яскраво-червоний, Чермний, і в червені: цегляний, малиновий, вогневої та інших різних відтінків і густоти», якщо говорити про колір, або «гарний, прекрасний; чудовий, найкращий », якщо говорити про доброту, красу [Даль, 2000: 347]. Словотвірне гніздо складають такі лексеми, як червона, червоне, красно, червоне, краше, Красниця, базікання. Деякі з них давно вийшли з ужитку, в силу різних причин, однією з яких є втрата актуальності поняття, наприклад: базікання (у значенні наука і вміння говорити і писати захоплююче). В якості ілюстративного матеріалу в статті представлена ​​велика кількість словосполучень з даним словом, а також прислів'їв і приказок:

  • Червоний ліс - хвойний. Червоний мед - мед, що збирається бджолами з гречки в цвіту. Червоний гриб - боровик, осиновик, рижик. Червоне слівце - гострота, гостра жарт. Червоний поїзд - веселий, княжий, весільний поїзд.

  • Червоне поле житом, а слівце брехнею. Червоно говорить, а слухати нічого. Я червоний, на всі справи згоден. Почервонів, як рак. За позику віддяка.

Першим радянським словником, який успадкував традиції дореволюційної вітчизняної лексикографії, з'явився «Тлумачний словник російської мови» за редакцією Д. Н. Ушакова. Причиною створення нового словника укладачі (В. В. Виноградов, Г. О. Винокур, Б. А. Ларін, С. І. Ожегов, Б. В. Томашевський, Д. Н. Ушаков) вважали необхідність створити такий словник, який відображав б все багатство російської мови і зміни, які відбулися з мовою в післяжовтневу епоху. Таким чином, завданням даного словника було уявити «весь інвентар загальновживаної лексики російської мови, живі системні зв'язки лексичних одиниць» [Козирєв, Черняк, 2000: 66]. Словник побудований на лексиці художніх творів, публіцистики, наукової літератури.

У даному словнику основні значення поняття «червоний» зберігаються. Слово «червоний» тлумачиться як «має забарвлення одного з основних кольорів веселки, ряду відтінків від рожевого до коричневого» і «гарний, ошатний, прикрашений, відвертий, світлий» [Ушаков, 1996: 280]. Але до цих значень додаються ще одне: «крайній лівий за політичними переконаннями, революційний »[Ушаков, 1996: 280].

Наведені значення можна проілюструвати наступними прикладами:

  • Червоні губи. Червоне полум'я. Червоне сонечко. Червоний день.

Словотвірне гніздо представлено невеликою кількістю лексем: червона, червоне, червоний.

Особливий інтерес представляють приклади, що ілюструють вживання даної лексеми у мові. Джерелами служили прислів'я, приказки, художні твори. Наприклад:

  • За позику віддяка. На людях і смерть красна.

  • Мене по всій губернії червоним величають. (Тургенєв)

У силу історичних процесів, що відбувалися в Росії на початку XX століття, зміни торкнулися всіх сфер життєдіяльності народу, в тому числі і мови, що відбилося і на лексикографії. І в той же час, на початку XX століття зародилася ідея створення однотомного тлумачного словника сучасної російської мови. Вважалося, що тлумачний словник в одному томі - це найважчий жанр у системі тлумачних словників загального типу.

С.І. Ожегов почав роботу над словником, який створювався на основі словника Ушакова як «нормативне загальнодоступне посібник, що зумовило принципи відбору лексики, компактність і популярність опису норм сучасної російської мови» [Козирєв, Черняк, 2000: 77]. Перше видання словника включало 50000 слів. З тих пір словник багаторазово перевидавався.

Після смерті С.І. Ожегова роботу над новими виданнями словника продовжувала Н.Ю. Шведова. Кожне слово в словнику отримує коротке тлумачення, наводяться приклади вживання слова в мові, фразеологічні сполучення, а також при всіх словах даються основні граматичні та стилістичні форми. Наприклад:

Червоний,-а,-е;-сен,-сну,-сно.

У цьому словнику, основні значення поняття «червоний» зберігаються. Слово «червоний» має значення «кольору крові, стиглих ягід суниці, яскравої квітки маку», «вживається в народної мови та поезії для позначення чогось гарного, яскравого, світлого», «вживається для позначення найбільш цінних порід, сортів чого-небудь »і« що відноситься до революційної діяльності, до радянського соціалістичного ладу, до Червоної Армії »[Ожегов, 1995: 304].

Словотвірне гніздо представлено величезною кількістю лексем: червоніти, червоно, червоноармієць, красномовець (в значенні - людина, схильна до базікання), базікання, червоношкірий, краснуха, червонолозу (в значенні - кущ або дерево родини вербових, червона верба) та інші.

Особливий інтерес представляють приклади, що ілюструють вживання даної лексеми у мові. Джерелом служать не тільки прислів'я, а й художні твори, публіцистика та наукові роботи. Ось, наприклад, ілюстрація до слова «червоний»:

  • Червона книга. Червона Армія. Червоні війська. Червоні вступили в місто.

  • Про червоний вечорі задумалася дорога. (Єсенін)

  • Під червоним в'язом ганок і двір. (Єсенін)


Як відомо, все в світі змінюється, змінюється спосіб життя суспільства, отже, змінюється і мова. Таким чином, зміни мови відбилися і на лексикографії. І одним з нових словників є «Новий словник російської мови. Тлумачно-словотворчий »під редакцією Т. Ф. Єфремової. Причиною складання нового словника з'явилися зміни лексичного складу російської мови, які сталися з ним в кінці XX століття.

У цьому словнику поняття «червоний» має п'ять значень, але основні значення зберігаються. Слово «червоний» трактується як «почервонілий від припливу крові до шкіри», «гарний, прекрасний, ясний, світлий», «пов'язаний з революційною діяльністю, радянським ладом, Червоною Армією» [Єфремова, 2001: 733]. Але останнє значення вже є переносним, застарілим. Поряд з цим, слово «червоний» набуває ще два значення: як «має забарвлення одного з основних кольорів спектру, що знаходиться між помаранчевим і фіолетовим» і як «парадний, почесний» [Єфремова, 2001: 733]. Поява даних значень пов'язане зі змінами у суспільній ідеології.

Словотвірне гніздо представлено ще більшою кількістю лексем: червона, червоненька (у значенні - десятирублевой грошовий знак), червоніти, краснехонькій, краснінка (у значенні - легкий відтінок червоного кольору в чому-небудь), червонолиций (у значенні - має червоне обличчя), червонопиких , червононосий, краснорядец (в значенні - той, хто торгував у червоному ряду, червоним товаром) та інші.

Слабким місцем даного словника є те, що в ньому не ілюстративного матеріалу.

2. Енциклопедичний словник.


Чималий інтерес представляють і енциклопедичні словники. Найбільш відомим є новий енциклопедичний словник Брокгауза-Ефрона, створений на базі Малого Енциклопедичного Словника Брокгауза-Ефрона в 1907 році. На відміну від попередніх видань у даному словнику матеріал викладається відповідно до правил орфографії та стилістики сучасної російської мови. Дане видання Словника є одним з перших перекладів Брокгауза-Ефрона на сучасну російську мову. Видавництво «Ексмо» спробувало зберегти свіжість, соковитість і надзвичайне чарівність мови, якою викладається істотна частина матеріалу.

На сторінках цього словника, слова «червоний» як таке не представлено, а представлені тільки словосполучення з даним словом: Червона Площа, новий рядок, червоне дерево, Червоний (в значенні - місто, що знаходиться під Смоленськом), Червоний Хрест [Брокгауз, Ефрон , 2003: 312].

Словотвірне гніздо утворюють такі лексеми, як фарби, червоношкірі (в значенні - назва американських індіанців), краса.

Слабкою стороною даного словника є те, що тут немає ніякого ілюстративного матеріалу.


3. Словник синонімів.


Поряд з тлумачним словником в системі словників особливе місце займають Синонімічні словники, орієнтовані на опис семантично пов'язаних слів. Лексикографічне опис синонімів має давню традицію, однак перші синонімічні словники, створені у XVIII-XIX століттях, «охоплювали обмежений мовний матеріал і сьогодні представляють інтерес лише як факт історії вітчизняної лексикографії» [Козирєв, Черняк, 2000: 112].

Одним зі знаменитих словників даного типу є «Словник синонімів російської мови» З. Є. Александрової. Даний словник є словником «інвентарного типу» [Козирєв, Черняк, 2000: 117]. Автор дотримується широкого розуміння синонімів. Александрова З.Є. представляє в складі синонімічних рядів широке коло близьких за значенням слів, з яких «говорить і пише зможе вибрати слова, що відповідають ситуації спілкування та цільовим установкам автора» [Козирєв, Черняк, 2000: 117].

У даному словнику синонімічний ряд слова «червоний» представлений в дух значеннях:

  1. перше значення стосується кольору: якщо мова йде про колір предмета - «червоний, багряний, пурпурний, пурпуровий, рдяний, вогненний, вогневої, полум'яний, рубіновий, кораловий, кумачний, кармін, багряний (високий.), червлений (народно-поетіч.) , Кармазін, червоний (устар.) »; якщо мова йде про людину, особу -« червоний як кумач, червоний, як рак (розм.) »[Александрова, 1999: 160]

  2. друге значення відноситься до людини: «прекрасний, привабливої ​​(прост.), прегарний (прост. і народно-поет.), красивий (устар. разг.), цікавий (розм.), красовітий, баскою (прост.)» [Александрова , 1999: 159]

Словотвірне гніздо представлено невеликою кількістю лексем: гарніше, красиво, фарбувати, фарбуватися, червоніти, красномовець, базікання, красномовний, красномовство, краса.

Дані синоніми слова «червоний» можна проілюструвати прикладами з художньої літератури, так як більша частина з них давно вийшла з ужитку.

  • З червоних губ твоїх з болем зірвати поцілунок. (Єсенін)

  • Я красивих таких не бачив. (Єсенін)

Слабкою стороною даного словника є те, що цей словник не містить прикладів з літератури та розгорнутих тлумачень синонімів.

Згодом були створені словники активного типу, тобто словники, в яких користувачеві пропонується максимально докладна інформація про всі властивості кожного члена синонімічного ряду.


4. Словник антонімів.


До лексикографічним видань відносяться і словники антонімів, які також описують парадигматичні зв'язки слів у лексичній системі. Перші антонімічні словники «спиралися як на досвід складання тлумачних словників, так і на лексикографічні опису синонімів» [Козирєв, Черняк, 2000: 122]. Найбільш повним антоніміческім словником є ​​«Словник антонімів російської мови» Р.М. Львова, який вийшов у 1978 році під редакцією Л. А. Новикова. У визначенні меж антонімії упорядник виходить з наявності у значеннях слів протиставлені компонентів «при спільності ядерних семантичних ознак» [Козирєв, Черняк, 2000: 123].

На сторінках цього словника представлена ​​досить цікава словникова стаття: «червоний - білий» [Новиков, 1997: 309].

Причина даного протиставлення обумовлена ​​тим, що цей словник вийшов після революції. У 1978 році ніяких змін у суспільній ідеології не відбувалося. Суспільство жило в післяреволюційної Росії, і люди ще ділилися на «червоних» і «білих».

Наведене вище протиставлення ілюструється такими прикладами:

  • Заспівала землі половина червону пісню. Землі половина білу пісню заспівала. (Маяковський)

  • Ми йшли втрьох назустріч очей свинцю,

Йшли, взявшись за руки, через розстріл їх,

Йшли троє червоних через сотні білих,

Йшли, як ляпас по їх особі. (К. Симонов «Червоне і біле»)

Говорячи про антоніми, на думку спадає ще один антонім до слова «червоний» - «чорний». «Червоний» асоціюється зі святом, а «чорний» асоціюється з горем. Так, наприклад, існують поєднання «червоний день» - це завжди святковий, веселий день, а «чорний день» - це день, пов'язаний з якими - то поганими подіями. Є ще дієслова «прикрасити» - розповісти про що-небудь в кращому світлі, а «очорнити» - сказати про будь-кого погано, обмовити.


      1. Англійське слово "red" за даними лексикографії.

Аналогом російського слова «червоний» в англійському словнику є слово «red». Розглянемо значення, які набуває слово «red» в англійській мові. Для цього ми проаналізуємо деякі словники.


  1. Тлумачні словники.

Одним з найбільш популярних словників англійської мови є «Oxford advanced learner's dictionary of current English» Хорнбі А.С. Цей словник є одномовних словником звичайного типу, він містить інформацію про будь - якому слові, а також і похідні слова. Розглянемо структура даного словника на прикладі слова "red».

Слово «red» має кілька значень: як прикметник «колір крові, людських губ, язика, осіннього листя» і набуває ще одне значення «має колір як телефонні будки в Великобританії», тобто «червоний». Друге значення слова «red» - «належить жовтневої соціалістичної революції, що відбулася в Росії в 1917 році» [Hornby, 1982: 200]. Кожне значення ілюструється прикладами:

    • Red with anger; with red eyes

    • The Red Army

Як відомо, в англійській мові одна форма слова може бути різними частинами мови. Так і в даному випадку, слово «red» є і іменником і має такі значення як «червоний колір; червоний одяг; революціонер; борг» [Hornby, 1982: 201]. Дані значення можна проілюструвати наступними прикладами:

  • t oo much red in the painting

  • dressed in red

  • to be in the red (Бути в борг у, їм е ть зад про лженность)

Словотвірне гніздо представлено невеликою кількістю лексем: redden (у значенні - почервоніти), reddish (У значенні - червонуватий).

Таким чином, слово «red» в даному словнику має схожі з російською мовою значення.

Ще одним популярним одномовних словником є ​​«New Century Dictionary» Вебстера. Даний словник містить лише значення слів. Слабким місцем даного словника є те, що в ньому немає ілюстративного матеріалу. У цьому словнику основні значення слова «red» зберігаються. Воно трактується як «кольору крові, червоний; політично лівобічний, комуніст» [Webster, 2001: 210]. Дані значення можна проілюструвати прикладами з художньої літератури:

  • There were red flowers on the wallpaper. (B. Plain)

  • The dark red braids fell free. (B. Plain)


Найбільша кількість конотацій англійських слів представлено в «Новому великому англо-російською словнику» складеному Апресяном Ю.Д. Цей словник є двомовним. Головним завданням даного словника є - дати максимально повну інформацію про той чи інший слові. Кожне слово в цьому словнику отримує максимально повне тлумачення, наводяться приклади вживання слова в мові і фразеологічні сполучення. Так, наприклад, слово «red" в цьому словнику має кілька значень. Також як і в словнику Хорнбі слово «red» виступає в якості іменника і прикметника.

Як іменник слово «red» зберігає основні значення. Воно визначається як «червоний колір», «червоний», революціонер »і як« заборгованість, борг, дефіцит, збиток (записуваний червоними чорнилом) »[Апресян, 2000: 43]. Але поряд з цим, слово «red» набуває ще значення - «червоний предмет; червоний куля (в більярді);« червоний »(в рулетці)», «руде тварина», «pl. amer. - Червоношкірі (індіанці) »,« разг. Червоне вино »і« сленг - гроші »[Апресян, 2000: 43]. Поява даних значень обумовлено змінами у суспільній ідеології і появою нових життєвих реалій. Наведені значення ілюструються такими прикладами:

  • The reds and browns of the wood in autumn.

  • The red wins. («Червоний» виграв)

  • the Reds

Як прикметник слово «red» також зберігає основні значення - «червоний, яскраво-червоний, багряний, багряний», «почервонілий», «революційний, радянський, комуністичний» [Апресян, 2000: 44]. І в даному випадку слово «red» набуває і інші значення - «рум'яний», «рудий», «гнідий», «закривавлений, закривавлений (про руки)», «червоношкірий» і «північний (про полюс магніту)» [Апресян , 2000: 44]. Ілюстрації до даного значення:

  • red cheeks, eyes with red weeping

  • Red flag

  • Red hair; red pony

  • He has red hands.

Особливий інтерес представляють приклади, що ілюструють вживання даної лексеми у мові. Джерелом служать художні твори:

  • ... A lace coronet on her dark red hair ... (B. Plain)

  • The sun was low and red in the west. (B. Plain)


У знаменитому словнику синонімів і споріднених слів «Roget's New Millennium Thesaurus» наведені синоніми та антоніми того чи іншого слова, але без пояснень та ілюстрацій. Ось такі синоніми дає Тезаурус до слова «red» як іменнику: «bittersweet, blood, bloodshot, blooming, blush, brick, burgundy, cardinal, carmine, cerise, cherry, chestnut, claret, copper, coral, crimson, dahlia, damask, flaming, florid, flushed, fuchsia, garnet, geranium, glowing, healthy, inflamed, magenta, maroon, pink, puce, rose, roseate, rosy, rubicund, ruby, ruddy, russet, rust, salmon, sanguine, scarlet, terra cotta , titian, vermeil, vermilion, wine »[Thesaurus, 2004: 360].

Інші синоніми наводяться до слова «red» як прикметника: «black, brown, dyed, flushed, glowing, hued, reddened, rouged, shaded, stained, tinged, tinted, washed» [Thesaurus, 2004: 360]. А антонімами до даного слова в значенні прикметника є такі слова: «pale, white» [Thesaurus, 2004: 360].

Але вищевикладені приклади можна проілюструвати прикладами з художньої літератури:

  • Funny red spots came out on Mama's face. (B. Plain)

  • ... His reddish eye snapped ... (B. Plain)

Представлені дані для більшої наочності ми вирішили об'єднати в таблицю:



Російська мова «червоний»


Англійська мова

«Red»

іменник прикметник

Синоніми

яскраво-червоний, багряний, пурпурний, пурпуровий, рдяний, вогненний, вогневої, полум'яний, рубіновий, кораловий, кумачний, кармін, багряний,

червлений, Кармазін, червоний; прекрасний, привабливої, прегарний, красивий, цікавий, красовітий, баскою.

Blood (кривавий), blooming (квітучий), brick (Цегляний), cardinal (Яскраво-червоний), cherry (Вишневий), chestnut (каштановий), claret (Бордовий), coral (Кораловий), flaming (Вогненний), maroon (темно-бордовий), pink (рожевий), rosy (Рум'яний), russet (Червоно-бурий), scarlet (Червоний).

Black (Чорний), brown (Коричневий), reddened (Почервонілий).

Антоніми

білий


-

pale (Блідий), white (білий).


З таблиці видно, що і в російського слова «червоний» і в англійського слова «red» досить багато синонімів. Серед цих синонімів є деякі подібності. Це подібність обумовлена, мабуть, тим, що існують загальні для всіх мов значення слів, а в даному випадку загальні синоніми.

Серед антонімів у російського слова «червоний» виділяється тільки один, а у англійського слова «red» - два, одне з яких схоже з російським - «білий». Виявлення поєднання «червоний-білий», мабуть, обумовлено історико-політичними подіями. У російській культурі таке протиставлення пов'язано з революцією, що сталася в 1917 році, після якої люди ділилися на «червоних» і «білих». І в англійській культурі протиставлення «червоний-білий» також, мабуть, пов'язано з історичними подіями, тобто після сталася в XV столітті війни «Червоної і Білої троянди».


2.2.2 Етимологія слів «червоний» і «red».


Етимологічні словники, будучи лексикографічними виданнями, мають на меті інформувати читачів про походження слів. Словники даного типу втілюють у собі досягнення такої науки, як етимологія. У зв'язку зі зростанням національної самосвідомості в Росії наприкінці XVIII століття почалися етимологічні розвідки. До цього ж часу належать і перші спроби створити етимологічний словник. І завданням цього словника було б зведення всіх російських слів до первинних коренів.

У сучасному світі існує багато етимологічних словників, які можна розділити «за їх цільовим установкам, за орієнтованості на передбачуваного адресата, за характером розробки лексікографіруемого матеріалу» [Козирєв, Черняк, 2000: 218] на два види: наукові та науково-популярні (стислі) .

Наукові етимологічні словники характеризуються максимально повним словником, вичерпної оцінкою вивчення походження слів, докладною бібліографією. Науково-популярні етимологічні словники характеризуються скороченим словником, спрощеним науковим апаратом і мінімумом довідкової літератури.

До словників першого виду або до наукових належить знаменитий «Етимологічний словник російської мови» М. Фасмера. Автор даного словника відбив зарубіжні етимологічні дослідження російської лексики. У даному словнику викладаються версії походження слова і наводяться наявні паралелі в інших мовах. Наприклад:

Червоний, прекрасний, укр. Красний - «гарний»; болг. Червоний - «красивий». Значення «червоний» вдруге по відношенню до «гарний, прекрасний» [Фасмер, 1986: 368].

Звідси випливає, що в багатьох слов'янських мовах слово «червоний» походить від слова «красивий».

Інформацію іншого типу містить у собі «Історико-етимологічний словник російської мови» П. Я. Черних. Даний словник містить пояснення історії та походження того чи іншого слова російської мови. У словниковій статті дається визначення значення слова, вказуються його похідні і однокореневі слова, наводяться родинні освіти в інших слов'янських мовах. У даному словнику основні значення слова «червоний» зберігаються: «один з основних кольорів веселки, колір крові», «революційний; вкрай лівий за політичні переконання», «устар. Прекрасний, гарний» [Черних, 1999: 440]. Далі представлені похідні слова: «Коротка форма - червоний,-сну,-сно. Дієслово - червоніти. У значенні« прекрасний, гарний »слово спочатку було загальнослов'янський. Середньо - російське - прекрасний,-а,-е »[Черних, 1999: 440]. Справжній словник в основному призначений для широкого кола читачів. Позитивною стороною даного словника є те, що в ньому вказується час появи слова в мові з ілюстрацією з пам'ятників писемності відповідного періоду. Ось, наприклад, ілюстрація до слова «червоний»:

«Як позначення кольору - принаймні, з 15 століття: у« Хронографі »Пахомія Логофета 1442« красьн' яко кіновар »; в літописі Никона 1476:« чолом ударив архієпископ великому князю ... дві бочки вина червоного та дві бочки меду », «а явив владика ... дві бочки вина білого та червоного», а може бути навіть з 14 століття: «(стовп) усіма червоний, є прочернь і прогалини» у «Ходінні» Стефана новгородці »[Черних, 1999: 440]. Звідси випливає, що слово «червоний» має давнє походження.

Також популярним етимологічним словником є ​​«Етимологічний словник російської мови» Г. П. Циганенко. Цей словник містить інформацію про походження і початковому значенні слова. Ось така інформація міститься у статті до слова «червоний»:

Червоний - «кольору крові та його близьких відтінків», «яскравий, полум'яний» [Циганенко, 1989: 196]. Далі Циганенко Г.П. вважає, що «значення« червоний »у слова виникло в російській мові в епоху роздільного розвитку східнослов'янських мов. У пам'ятках зустрічається з 14 століття. У давньо-російською мовою прикметник «червоний» виражало значення «прекрасний», «гарний», «приємний», а також «розмальований, парадний, почесний» [Циганенко, 1989: 196]. Для ілюстрації таких значень слова, автор наводить такі приклади:

  • Червона дівчина. Пісні слова червоні.

  • Червоні ворота. Червоний кут.

Далі в цій статті автор наводить похідні слова «червоний»: «від прикметника« червоний »утворено« прекрасний »у значенні« дуже красивий »,« відмінний », запозичене зі старо-слов'янської мови. Слово «червоний» є повною формою прикметника з закінченням-ий. Воно утворене від короткої форми - красьн'> Красень, яка виникла в загальнослов'янський період від праслов'янської іменника «краса» зі значенням «краса, принадність, стрункість, витонченість, прикраса і так далі» [Циганенко, 1989: 196].

У статті не представлено більше ніякого ілюстративного матеріалу до даного слова.

Підсумовуючи вищесказане можна зробити про те, що слово «червоний» має давнє походження, утворене воно від слова «красивий» і основним сучасним значенням має значення «кольору крові».

Про походження англійських слів розповідається в «A Comdivhensive Etymological Dictionary of the English Language» складеному Клейном. Даний словник містить інформацію про походження слів, а також їх похідних. На думку Клейна, прикметник «red» утворилося від середньо-англійського «red, read, reed» у значенні «червоний», «червоний, кривавий», «червоний, рум'яний», «червоний, червонуватий» [Klein, 1966: 1314] . А вже потім від слова «red» утворилися похідні: «red (Як іменник) »,« redden »,« reddish »,« reddishness »,« redly »і« redness »[Klein, 1966: 1314].

Знижує цінність словника те, що автор не наводить жодного ілюстративного матеріалу.

Таким чином, слово «red» з'явилося в середньо-англійський період і мало значення «червоний», яке й донині є основним значенням даного слова.

Лексикографічні дані дозволяють зробити висновок про те, що слова «червоний» і «red» знаходять своє відображення в російській і англійській мовах. Максимальна кількість значень слова «червоний» в російській мові складає 4 значення, в той час як максимальна кількість значень до слова «red» в англійській мові складає 14 значень, що зумовлено специфікою англійської мови.

Російське слово «червоний» і англійське слово «red» мають давнє походження, вони утворилися приблизно в один час в 14-15 століттях; дані слова мають подібні основні значення - «колір крові», «революційний».

На основі даних словників можна відзначити наявність або відсутність яких-небудь значень, характерних для певної культури. Так, наприклад, у російській мові у слова «червоний» немає значення «борг», А в англійській мові у слова «red» немає значення «красивий». Це зумовлено історичними, політичними та культурними подіями.


2.3 Символіка і значення червоного кольору.


Як говорилося раніше колір, грав і грає важливу роль в житті суспільства. На думку Уфімцева Н.В., саме червоний колір для російського мовної свідомості є найбільш поширеним і вживаним кольором [Уфімцева, 1995: 154]. А в англійській мовній свідомості червоний колір стоїть на другому місці. У цілому ядрі російського мовного свідомості кольори розташовуються в такій послідовності: «червоний, білий, зелений, чорний, а в англійському - чорний, червоний, білий, зелений» [Уфімцева, 1995: 155].

Кожен колір має своє значення, і в даній главі ми спробуємо визначити значення червоного кольору в російській і в англійській культурах.

Червоний колір або червоне в народній культурі є одним з основних елементів колірної символіки. «Червоний - колір життя, сонця, родючості, здоров'я і колір потойбічного світу, хтонічних і демонічних персонажів» [Толстой, 1999: 647]. Червоний колір наділявся захисними властивостями і використовувався як оберіг.

У стародавні часи червоний колір пов'язували з вогнем, і в даному значенні він відбивався в мові, а саме у фразеологізмах (наприклад, пустити червоного півня).

У весільному обряді «реалізується продукує символіка червоного кольору» [Семенова, 1999: 98]. Червоний колір здавна включали в одіяння наречених. Але значення цього кольору було «траурно-весільним». Є навіть народна пісня: «Не ши ти мені, матінко, червоний сарафан» - це пісня дочки, яка не хоче йти з рідного дому до чужих людей - заміж. «Червона сукня символізувало« скорботне »плаття дівчини,« померлою »для свого колишнього роду» [Семенова, 1999: 98]. Тобто в даному випадку червоний колір має негативну конотацію.

Символіка червоного кольору як належить до потойбічного світу виражена і в похоронній обрядовості: небіжчикові зв'язували руки і ноги ниткою червоного кольору. Також червона нитка в стародавні часи широко використовувалася як лікувальний засіб. Так, наприклад, проти хвороб матері пов'язували дітям на праву руку нитку червоного кольору, щоб дитина була здоровою.

У календарно-господарської обрядовості червоний колір має велике значення і символізує родючість, достаток.

Червоний колір виступає як «оберіг» [Семенова, 1999: 648]. Так, наприклад, червоною фарбою креслили магічне коло. Потрібно було стати в середину цього кола і ніяка нечисть не могла заподіяти шкоду людині. Також люди використовували предмети червоного кольору як засіб захисту від змій, вовків, комах, мишей і кротів.

Червоним кольором відзначені багато міфологічні персонажі. Так, наприклад, в старо-російських творах очі і зуби у відьми, очі та шкіра чортів, зуби і шкіра русалок зображувалися червоним кольором.

У романський період вище стан носило костюми яскравих кольорів: синіх, зелених, пурпурових. Колір в костюмі мав символічне значення. Так, наприклад, червоний колір символізував «кров або пекельне полум'я» [Кашекова, 2000: 41], а також це колір символізував царську владу. Такий колір носили заможні єгиптяни в часи Рамзеса. А потім - грецькі піхотинці гопліти, щоб налякати ворога і приховати виступила кров. Такого ж червоного кольору був і одяг катів.

Червоний колір займав провідне місце і в державній символіці Росії. Вітчизняні прапори були червоного кольору. Історія вітчизняних прапорів сягає своїм корінням в глибоку старовину. Прапори або прапори використовувалися як символи влади і як засіб управління військами. Давні рукописи дають нам уявлення про перших російських прапорах. Так в одній з рукописів зображений князь Святослав з військом. Кінні воїни тримають у руках прапори червоного кольору.

Біло-синьо-червоний петровський прапор став символом, що об'єднує народ і царя і «повинен був з'явитися альтернативою все зростаючому використанню червоного прапора» [Можейко, що закрiплюються, Соболєва, 2003: 61]. З тих пір червоні прапори стали обов'язковим елементом демонстрацій.

У той час, в 1917-1918 роках, червоний колір був символом революції, символом боротьби за свободу. Таким чином, червоний колір і червоні прапори як символи свободи зіграли об'єднуючу роль у російському суспільстві і згодом стали символами соціалістичної держави.

Підсумовуючи все вищесказане можна зробити висновок про те, що червоний колір мав велике значення в історії Росії.

В астрології Телець, або Алеф є першим знаком зодіаку, і він має білий і жовтий колір. Але «в іншій системі відповідностей було встановлено, що сильна стверджувальна енергія А має теплим червоним кольором» [Андрєєва, 2000: 16].

Існує ще думка про те, що ім'я Адама - першу людину, походить від adama, що в перекладі з староєврейського означає «червона земля». За апокрифічним переказами, кров Адама була створена з червоної землі. Звідси і колір крові.

«Як і кожен життєво активний елемент вино пов'язано з безліччю суперечливих міфів» [Андрєєва, 2000: 92]. Таким чином, вино виступає як символ крові, густий червоної рідини, що несе собою життя.

Як говорилося раніше, колір червоного прапора комуністи асоціювали з ідеєю крові, пролитої в боротьбі за визволення людства від експлуатації та експлуататорів. Звідки береться цей зв'язок?

З давніх часів кров є символом «місця душі і життєвих сил» [Андрєєва, 2000: 263]. Вона тісно пов'язана з вогнем і сонцем. Отже, далі необхідно простежити символіку червоного кольору і крові.

Греки давали крові стікати в могили померлих, щоб посилити їх життєві сили після смерті. У ряді давніх традицій кров вважалася нечистою. Але в християнстві пролита кров Христа вважається володіє силою порятунку.

Кров здавна була пов'язана з жертвопринесеннями. На думку вчених, все рідке (молоко, мед, вино), що застосовується для жертвопринесення, уособлює кров [Андрєєва, 2000: 263].

Колір крові - червоний колір - асоціюється з емоціями, як любові, так і ненависті. Це колір активного виявлення себе. Що можна підтвердити експериментальними дослідженнями. Групі референтів студентам V курсу було запропоновано описати емоції, які виникають при вигляді дівчині, одягненою в червоне плаття. На що велика частина відповіла: «впевнена в собі, хоче привернути увагу».

Червоний колір - це колір «святих мучеників, які загинули від переслідування в Римській імперії» [Андрєєва, 2000: 264]. Червоний колір використовується в церкві в дні святкування зішестя Духа Святого. Червоний колір був кольором суверенної влади в Римській імперії, це ж значення зберігається в церковній символіці.

Забарвлення квітів також має важливе значення. Наприклад, червона троянда символізує шанобливе ставлення, повагу, пристрасть і любов до жінки. Даруючи червоні троянди, чоловік може легко завоювати симпатії жінки. А в грецькій міфології - символ любові і пристрасті - священна квітка Афродіти: троянда вперше розквітла, коли Афродіта народилася з морської піни. Поспішаючи до вмираючого Адоніса, Афродита подряпала ноги об шипи троянди, до того колишньої білої, і офарбила деякі квіти в червоний колір. З тих пір з'явилися червоні троянди. Але за іншою версією червоні троянди виникли з крові Адоніса в той час, коли Афродіта оплакувала його.

У колірному спектрі сім кольорів, туди входить і червоний. «Сім кольорів співвідносяться з сімома планетами, сім'ю частинами душі, сім'ю чеснотами і сім'ю гріхами» [Андрєєва, 2000: 513]. Прості кольори відповідають прямим емоціям, складові - складним почуттям. Так, наприклад, червоний є атрибутом Марса і відповідає пристрасті, чуттєвості і життєвим силам.

У символіці середньовічного християнського мистецтва червоний колір позначає любов і милосердя. «Через червоне, що означає милосердя і любов, людина може вийти із замкнутого кола подвійного» [Андрєєва, 2000: 514].

Як згадувалося раніше, колір є предметом вивчення багатьох наук. Серед таких наук можна виділити і психологію. Так психологи вважають, що характер людини залежить від вибраного кольору. Люди, які віддають перевагу червоному кольору, прагнуть жити як можна повніше, насиченим. Такі люди люблять підкорювати інших. Вони живуть вкрай активним життям, часто захоплюються екстремальними видами спорту.

На думку психологів, при декоруванні квартири необхідно ретельно вибирати кольори і враховувати те, як вони поєднуються між собою, так як кольори впливають на настрій людей. Червоний колір є теплим кольором. «Він володіє сильною енергетикою і тому він домінує серед інших квітів, а також червоний колір створює мирне і доброзичливу атмосферу» [Короткова, 2003: 20].

Колір одягу також може багато чого розповісти про людину. Так, наприклад, червоного кольору віддають перевагу екстраверти й оптимісти. Червоний колір зазвичай носять дуже енергійні люди. Якщо у спокійного за натурою людини в одязі з'являється багато червоного, значить, він потребує сили і життєвої енергії цього кольору. Крім того, червоний колір володіє здатністю зігрівати, тому, якщо у вас мерзнуть ноги, ніщо їх не зігріє краще, ніж червоні шкарпетки.

Колір автомобіля також може багато чого розповісти про його власника. Ті, хто вибрав червону машину, «завжди прагнуть до вершин у сфері своєї діяльності. Вони доброзичливі, чуйні й популярні в суспільстві »[Короткова, 2003: 23].

Як згадувалося раніше, настрій людини залежить від вибраного кольору. Але цей зв'язок, настрою і кольору, можна розглядати з двох сторін. З одного боку, емоційне ставлення до кольору залежить від стану людини. А з іншого боку, колір певним чином формує емоції людини. Так червоний колір радує, але іноді несвідомо викликає деяку частку страху.

У результаті всього вищесказаного можна зробити висновок про те, що червоний колір є найбільш значимим для суспільства кольором. Червоний колір є символом любові і пристрасті. А знаючи про вплив кольору на наш настрій і самопочуття, ми можемо «користуватися ним як художник фарбами:« малювати »собі радість замість зневіри» [Короткова, 2003: 5].

В англійській культурі червоний колір також має важливе значення.

Червоний прапор в Британському військово-морському флоті існує з 17 століття і символізує «виклик на бій».

Національна емблема Англії - червона або червона троянда. Протягом тридцяти років, з 1455 по 1485 року, Ланкастери, емблемою яких була червона троянда, вели війну за англійський престол з Йорками, інший династією (емблема - біла троянда). Війна отримала романтичну назву війни Червоної і Білої Троянд. Суперництво між династіями закінчилося шлюбом. З тих пір червона троянда стала національною емблемою Англії.

В Англії червоний колір донині дуже популярний. Автобуси і телефонні будки в Англії червоного кольору. Англійські солдати носять мундири червоного кольору. В Англії є свято під назвою «Червона п'ятниця» на честь перемоги гірників над підприємцями.

Червоний колір присутній в Англії практично скрізь. Навіть Наполеон казав: «Червоний - це колір Англії. Я не можу виносити його вигляду ». Причиною такої поширеності червоного кольору мабуть є те, що червоний колір символізує кров, вогонь, гнів, війну, революцію, силу і мужність.

    1. Фразеологічні одиниці.


«Фразеологічні одиниці або фразеологізми - це виконують функцію окремого слова словосполучення, значення яких невиведені з значень складових його компонентів» [Прохоров, 1993: 1432]. Фразеологічні одиниці завжди були предметом особливої ​​уваги у тлумачних словниках. Велике місце належить фразеологізмам в словнику В. І. Даля.

Коло фразеологічних словників досить широкий. У своїй сукупності вони «відображають різне розуміння меж фразеології, дають матеріал для її вивчення в різних аспектах» [Козирєв, Черняк, 2000: 128].

Центральним серед фразеологічних словників є «Фразеологічний словник російської мови» за редакцією А. І. Молоткова. У кожної словникової статті цього словника даються тлумачення значень фразеологізмів, наводяться форми їх вживання, синоніми та антоніми, «а в деяких випадках - відомості про походження фразеологізмів» [Козирєв, Черняк, 2000: 128]. Особливу увагу читачів даного словника приваблюють приклади вживання фразеологізмів у мовленні, узяті з художньої літератури, як класичної, так і сучасної.

У цьому словнику слово «червоний» представлено у словосполученнях з іншими словами. Наприклад:

«Червона дівиця» зі значенням «дуже боязка людина, сором'язлива людина» [Молотков, 1986: 130].

  • Мене запросив до себе пообідати один мій пансіонскій товариш, який мав славу в молодості за червону дівчину, і виявився згодом людиною зовсім незастенчівим (Тургенєв «Яків Пасинків»).

«Під червону шапку» із застарілим значенням «піти, віддавати в армію» [Молотков, 1986: 532].

  • Намеднись Нікеш трохи під червону шапку не віддали (Салтиков-Щедрін «Господа ташкентців»).

«Червоний півень» у значенні «пожежа, підпал» [Молотков, 1986: 319] і похідний фразеологізм «пускати червоного півня» у значенні «влаштовувати пожежа, підпалювати що-небудь» [Молотков, 1986: 370].

  • Дужий хлопець, колишній колгоспний рахівник, наздогнав його і пообіцяв червоного півня за якшанье з німцями (Б. Полєвой «Ми - радянські люди»)

  • У перші роки революції, повні справедливого гніву, селяни нерідко пускали червоного півня на панські садиби (В. Солоухін «Володимирські путівці»)

«Червоне слівце» зі значенням «дотепне, влучне вираження; яскраві, виразні слова» [Молотков, 1986: 433].

  • Аннет, як і татко, любила сказати красне слівце, Оре ж була дуже мовчазна (Писемський «Сергій Петрович Хазаров та Марія Ступіцина»)

«Проходити червоною ниткою» у значенні «бути основним, головним, провідним у чому-небудь; наскрізь пронизувати що-небудь» [Молотков, 1986: 367].

  • Величезні бариші і збитки чергувалися між собою. Це неодмінна щастя проходило червоною ниткою через усе його життя і надавало їй цікаву забарвлення (Мамін-Сибіряк «Приваловські мільйони»).

Як видно з прикладів, укладачі дотримуються вузького розуміння фразеології, тому в словнику не наводяться прислів'я, приказки, крилаті вирази. Але словник дає широку інформацію про межі вживання фразеологічних одиниць зі словом «червоний».

Розвиток лексикографічної практики йде в ногу з розвитком лінгвістичної теорії, «з науковим осмисленням різноманіття фразеологічних одиниць» [Козирєв, Черняк, 2000: 129]. Згодом були створені фразеологічні словники нового типу. До таких словників належить словник «Фразеологізми російської мови» А. М. Мелеровіч і В. М. Мокієнко. На думку Козирєва В.А. і Черняк В.Д., даний словник є «перший у світовій лексикографічній практиці досвід опису ідіом та прислів'їв» [16, 2000: 129]. Кожна словникова стаття цього словника знайомить читача з реальним значенням фразеологізму і прикладами вживання фразеологізму в мові. Що особливо цікаво, так це те, що більша частина ілюстрацій взята з текстів творів останніх десятиліть.

У цьому словнику статті, присвяченій слову «червоний» як такої немає. Але приклади фразеологізмів можна знайти у статті до слова «нитка». У даній статті автори наводять фразеологізм схожий з фразеологізмом, наведеному в словнику Молоткова - «проходити червоною ниткою», який має і подібне значення - «бути основним, головним, провідним у чому-небудь; наскрізь пронизувати що-небудь» [Мелеровіч, Мокієнко, 1997: 445].

  • У всіх трьох томах червоною ниткою проходить голлистское ідея нації як абсолютної цінності (Н. Молчанов «Генерал Де Голь»).

Далі автори наводять приклади трансформацій з даною фразеологічної одиницею:

  • Втім, і надалі жадана «червона нитка», настільки шукана критиком-монографістом, що працюють над літературним портретом письменника, не так легко знаходилася в книгах А. Рибакова (Ю. Болдирєв «Більше, ніж професія»).

  • Це одна з його дороговказних червоних ниток, що проліг через деякі його драми і романи, повісті і особливо статті (П. Проскурін «Поріг любові»).

«Наче червона нитка» зі значенням «справити враження чогось надзвичайного, що виділяється» [Мелеровіч, Мокієнко, 1997: 446].

  • Серед гуркоту вулиці, дзвону і шуму пройшла, наче червона нитка. Така красива, страшно подумати. Що можна її полюбити. (А. Миколаїв «Незнайомка»).

Великий інтерес у цьому словнику представляють наведені етимологічні довідки до кожного фразеологізму. Так, наприклад автори словника вважають, що фразеологізм «проходити червоною ниткою» зводить до роману Гете «Родинні натури», оскільки «симпатії героїні, що пронизують весь її щоденник, порівнюються з червоною ниткою, яка впліталася в канати англійського флоту і яку неможливо було висмикнути інакше, як розпустивши інше »[Мелеровіч, Мокієнко, 1997: 446].

Ще один приклад фразеологізму зі словом «червоний» можна знайти у статті до слова «слівце» - «для (заради, для заради) червоного слівця» в розмовному значенні «для того, щоб проявити дотепність, показати своє красномовство, зробити сприятливе враження; прикрасити »[Мелеровіч, Мокієнко, 1997: 666].

  • Наводилися факти. Місцями була, напевно, натяжка, для красного слівця, - що ж особливого? ... (С. Антонов "Кар'єра").

  • Людина такого складу заради красного слівця і цікавою байки міг розбовтати отримані відомості (А. Вайнер, Г. Вайнер «Візит до мінотавра»).

  • Яке там погрожував. Пріпугну для заради красного слівця. (В. Марченко «День і час»).

Трансформації з даної фразеологічної одиницею:

    1. «Не для (заради) червоного слівця»

  • Нам не дуже шкода - і повірте, ми говоримо це не для красного слівця, - але здоров'я не дозволяє вам далі керувати відділом (Р. Кірєєв «Переможець»).

    1. «Для самого красного слівця»

  • Навіть для красного слівця не намагаються вдавати. Наша пам'ять - це сувора непідкупна організація. (В. Інбер «півголосом»)

Автори вважають, що в даному словнику слово «червоний» вживається в стародавньому слов'янському значенні - «красивий, прекрасний». У народному побуті поєднання «червоні слова, червоні мови» вживалися для характеристики чого - або красиво і дотепно сказаного. У XVIII столітті словосполучення «червоне слово» в значенні «красномовство» вживалося досить широко. Але згодом «домінуючою стала форма з зменшувальним суфіксом і приводами« для »або« заради », чому сприяла популярна приказка« Заради (для) червоного слівця не пожаліє і рідного батька »[Мелеровіч, Мокієнко, 1997: 668].

Як приклад можна навести ще й такі приказки, як «Не червона хата кутами, красна пирогами», «За позику віддяка», «На людях і смерть красна», «Красна птах пером, а людина розумом».


Англійська фразеологія також дуже багата й різноманітна. Найбільш повним словником англійських стійких висловів є «Великий англо-російський фразеологічний словник» О. В. Куніна. Даний словник включає різні типи стійких сполучень слів. Фразеологічні одиниці даються в словнику відповідно до даних новітніх англійських і американських словників. Всі фразеологізми ілюструються прикладами, які переведені на російську мову. Як пише автор даного словника А. В. Кунін, словник «включає фразеологізми, що вживаються в англійській мові останніх приблизно 150 років, тому в ньому в основному цитуються сучасні письменники, а також письменники XIX століття» [Кунін, 1998: 12].

Ось, наприклад, які фразеологічні одиниці даються до слова «red»:

  1. «To be in the red »зі значеннями« бути в боргу, мати заборгованість »і« працювати зі збитками, бути збитковим »[Кунін, 1998: 624].

    • ... Believe me, we're divtty well in the red. (PHJohnson "The Humble Creation", chapter 5).

    • The private rail lines of the US and the State lines of Western Europe are equally "in the red" ("Daily Worker", March 31, 1962).

  2. «Come (get) out of the red »в значенні« виплутатися з боргів; покрити дефіцит; почати давати прибуток »

  3. «Go to the red »в значенні« приносити дефіцит, стати збитковим; показувати дефіцит »[Кунін, 1997: 624].

  • Prince Philip says that the royals will "go into the red" next year and "may have to move into smaller divmises" ("Morning Star", November 10, 1969).

  1. «Put in the red »зі значенням« привести до банкрутства, зробити нерентабельним, збитковим »[Кунін, 1997: 624].

  • He applied a credit squeeze which put hundreds of thousands of small business in the red ("Daily Worker", January 11, 1957).

  1. «As red as a beet »у значенні« червоний, багряний, червоний як рак »[Кунін, 1997: 624].

  • I rubbed him 'til he was red as a lobster, all over.

  1. «As red as cherry »зі значенням« рум'яний; кров з молоком »[Кунін, 1997: 624].

  • Today you see them bouncing, buxom, and red as cherries. (Ch.Bronte "Shirley", chapter XI)

  1. «As red as fire »зі значенням« почервонілий »[Кунін, 1997: 624].

  • You 're sick ... Your face is as red as fire. (J. Jones "Some Came Running", book II, Chapter XVIIII)

  1. «The red, white and blue »зі значенням« англійський флот і армія »[Кунін, 1997: 624].

Також у даному словнику представлено фразеологізм до похідного слова «red - handed» - «catch (take) smb. Red - handed» зі значенням «захопити кого - небудь на місці злочину» [Кунін, 1997: 624].

  • I did but tie one fellow, who was taken red-handed in the fact, to the horns of a wild stag. (W. Scott "Ivanhoe", chapter XXV)

Представлені фразеологічні дані, для більшої наочності можна об'єднати в таблицю:


Російська мова Англійська мова
Ідіоми і стійкі вирази

Червоне слівце, червоний молодець, новий рядок, для (заради, для заради) красного слівця, червоний, як рак, проходити червоною ниткою, красна дівиця, червоний півень, під червону шапку.

Flesh nor good red herring (ні риба ні м'ясо; ні те ні се); as red as fire (почервонілий); as red as cherry (рум'яний); as red as a beet (червоний, як рак); to be in the red ( бути в боргу).


Прислів'я та приказки

На людях і смерть красна. Жити в добрі та в красне, добре і у сні. Птах крилами сильна, дружина чоловіком красна. Дурному чоловікові червона дружина дорожче червоного яйця. Рудий та червоний - людина небезпечна. Шампанське - панське, а червоне - міщанське. Заради червоного слівця не поалеет і рідного батька.


-


З таблиці видно, що ідіом і стійких виразів із словом «червоний» в російській мові і зі словом «red» в англійській мові досить багато і вони досить різноманітні.

Фразеологізми служать для опису самих різних явищ і ситуацій в житті людини. Це говорить про те, наскільки дане поняття важливо для носіїв тієї чи іншої мови.

Російська мова знаходить своє відображення у матеріальному світі. Явища і ситуації в житті суспільства, якості людей порівнюються у фразеологізмі з яким-небудь об'єктом або твариною. У той час як в англійській мові ті ж самі явища і ситуації в житті суспільства, якості людей порівнюються з овочами. Розбіжності, мабуть, пов'язані з різним ступенем важливості порівняння якості людини з чим-небудь.

Також з таблиці видно, що для англійської менталітету не характерне використання цілих висловлювань або прислів'їв і приказок. У той час як в російській мові, прислів'я та приказки використовуються досить часто, так як вони містять в собі спостереження, накопичений життєвий досвід, мудрість народу, який створив їх. Вони допомагають краще зрозуміти національний характер людей, що створили прислів'я та приказки, їх інтереси, ставлення до різних ситуацій, їх побут, традиції, а також краще зрозуміти культуру.


    1. Повсякденна мовна практика.


Для того щоб визначити, з якими іншими словами в мові може поєднуватися те чи інше слово слід звернутися до даних словників сполучуваності. У словниках сполучуваності представлений «особливий аспект системної характеристики значень слів - синтагматичних, який реалізується в описі двох типах сполучуваності - синтаксичної та лексичної» [Козирєв, Черняк, 2000: 169].

Найбільш повний опис синтагматика слів російської мови дається в «Словнику сполучуваності слів російської мови» за редакцією П. Н. Денисова та В. В. Морковкина. У даному словнику розкривається як лексична сполучуваність, так і синтаксична сполучуваність слів. Заголовки слово отримує коротку характеристику та тлумачення значення. Позитивною стороною даного словника є те, що в ньому вживання словосполучень ілюструється прикладами з художніх, публіцистичних та науково-популярних творів, а також приклади з розмовної мови.

Як заголовного слова в цьому словнику виступає слово «червоний», яке може мати такі форми «червона, червоне, червоні; короткі форми - червоний, червона, червоно, червоні» [Денисов, Морковкін, 2000: 288]. Далі автори наводять слова, з якими поєднується слово «червоний», розділені в залежності від значення слова. Денисов П.М. і Морковкін В.В. призводять тільки два основних значення, які зустрічаються і в тлумачних словниках:

1. «Кольору крові, почервонілий від припливу крові до шкіри» [Денисов, Морковкін, 2000: 288]. Ось з такими словами може поєднуватися слово «червоний» в даному значенні: «колір, фон, фарба, плаття, костюм, спідниця, пальто, туфлі, стрічка, бант, хустку, прапор, прапор, сумка, машина, автобус, обличчя, ніс ... »[Денисов, Морковкін, 2000: 288]. У значенні «червоний від чого-небудь» слова може поєднуватися з такими словами: «від сорому, від збентеження, від обурення, від сліз, від спеки, від холоду, від вина ...» [Денисов, Морковкін, 2000: 288].

Також слово «червоний» може поєднуватися з іншими частинами мови: з прислівниками - «зовсім, зовсім, майже ... червоний», з дієсловами - «бути, стати, зробитися, здаватися ... червоним» [Денисов, Морковкін, 2000: 288].

Дані приклади і значення можна проілюструвати так:

  • Дайте мені, будь ласка, червоний олівець.

  • Він сидів весь червоний від збентеження.

2. «Такий, який відноситься до революційної діяльності, до радянського соціалістичного ладу; до Червоної Армії» [Денисов, Морковкін, 2000: 288]. У даному значенні слово «червоний» може поєднуватися з різними частинами мови: з іменниками - «війська, полиці, кавалерія, командир ...», з дієсловами - «бути, стати, виявитися, вважати кого-небудь ... червоним» [Денисов, Морковкін, 2000: 288]. Наприклад:

  • У 1920 році червоні війська оволоділи Кримом.

Словотвірне гніздо слова утворюють такі лексеми, як «красивий, фарбувати, фарба, червоніти, краса» [Денисов, Морковкін, 2000: 288]. Наприклад:

  • Подивіться, який гарний квітка! Риси її обличчя були красиві і правильні. (Тургенєв)

Таким чином, слово «червоний» може поєднуватися з великою кількістю слів, що підтверджується експериментальним дослідженням. У експерименті брала участь група студентів V курсу в складі двадцяти осіб. Піддослідним пропонувалося відповісти на два питання: яку роль у вашому житті відіграє колір і напишіть словосполучення, прислів'я, приказки зі словом «червоний».

Результат цього дослідження показав, що для деяких колір грає велику роль, так як колір впливає на їх настрій, а для інших колір не має ніякого значення. А також експеримент показав, які словосполучення із словом «червоний» найбільше вживаються в повсякденній мові.

Оскільки спілкування з носіями мови не вдалося, ми визнали можливим використовувати сучасну літературу для того, щоб визначити з якими словами може поєднуватися англійське слово «red». Для дослідження ми використовували роман - "Evergreen" by Belva Plain. Результати дослідження можна представити у вигляді таблиці:



З якими словами поєднується і частотність вживання

Російське слово «червоний»

Дівиця (20 разів), сонце (20 разів), площа (10 разів), кут (10 разів), книга (5 разів), прапор (5 разів), ніс (3 рази), день календаря (3 рази), краватку (1 раз).

Англійське слово «red»

Flower (Квітка), hair (Волосся), shirt (Сорочка), eyes (Очі), jacket (Куртка), silk (Шовк), sun (Сонце), face (Особа), floor (Стать), tile (Черепиця).


З проведеного порівняння випливає, що найбільш популярними і загальновживаними в російській мові є поєднання «червона дівиця» і «червоне сонце».

У кожному із словосполучень слово «червоний» містить різні відтінки значень. Так, наприклад, у словосполученнях «червона дівиця» і «Червона Площа» слово «червона» має значення «красива»; в поєднаннях «червоне сонце», «червоний ніс», «червону краватку» і «червоний прапор» слово «червоний» має значення кольору. У словосполученні «червоний кут» слово «червоний» вживається у значенні «головний, парадний». Поєднання «Червона книга» є стійким і містить відтінок конотації «тривожний», а поєднання «червоний день календаря» містить значення «святковий, урочистий».

А серед англійських поєднань, найбільш популярним є «red hair » (Руде волосся).

Таким чином, в російській мові слово «червоний» у поєднанні з різними словами містить різні відтінки значень. Поряд з основним значенням кольору існують і інші значення, такі як «гарний», «головний, парадний», «святковий», «тривожний». У той час як в англійській мові, слово «red» містить в собі тільки значення кольору.


Висновки по другому розділі.


У даній частині роботи були розглянуті наступні питання: причини звернення до концепту «колір»; лексикографічні дані, що стосуються слів «червоний» і «red»; фразеологічні одиниці та вживання слів у повсякденному мовній практиці, а також символіка кольору в російській та англійській культурах. У результаті, можна зробити наступні висновки.

Феномен кольору є предметом вивчення багатьох наук і складова багатьох мистецтв. І до цих пір цей феномен до кінця не вивчений.

Найбільш популярним кольором є червоний колір. Практично у всіх словниках даються два основних значення слова «червоний». Це «колір крові», «належить революційної діяльності». У деяких словниках додаються ще кілька значень.

Аналогом до російського слова «червоний» є англійське слово «red», що має подібні з російськими основні значення. Але на основі даних англійських тлумачних словників можна зробити висновок про те, що слово «red» має більше значень, що говорить про велику значимість даного слова для суспільства.

За даними етимологічних словників можна зробити висновок про те, що слова «червоний» і «red» утворилися в один час, приблизно в 14-15 століттях. Але слово «червоний» утворилося від слова «красивий» і лише згодом набуло значення кольору. А слово «red» спочатку мало значення «червоний».

Слова «червоний» і «red» є загальновживаними словами. Що підтверджується даними фразеологічних словників та словників сполучуваності. У фразеологічних словниках наведено велику кількість фразеологічних одиниць, як зі словом «червоний», так і зі словом «red». Фразеологізми допомагають краще зрозуміти характер людей, що створили прислів'я та приказки, їх інтереси, ставлення до різних ситуацій, їх побут, традиції, а також краще зрозуміти культуру. Сферами вживання даних фразеологічних одиниць є як публіцистика, так і повсякденна мова.

Російське слово «червоний» може поєднуватися з великою кількістю слів, але найбільш часто зустрічаються поєднання «червона дівиця» і «червоне сонце». Англійське слово «red» може поєднуватися з різними словами, але найбільш поширеним поєднанням є поєднання «red hair » (Руде волосся). Все це підтверджується експериментальними дослідженнями. За даними експерименту можна говорити про те, що слово «червоний» в російській мові має різні відтінки значень, а англійське слово «red» означає просто колір.

Червоний колір має велике значення, як в російській культурі, так і в англійській. В обох культурах даний колір символізує кров, вогонь, силу і мужність.


Висновок.


У даній роботі був проведений аналіз значення кольору в російській та англійській культурах. Для аналізу був вибраний червоний колір.

Аналіз лінгвістичного наповнення концепту «колір» на прикладі «червоного» у російській культурі та його аналога «red» в англійській культурі дозволив виявити особливості вживання і значення поняття «кольору» у житті суспільства.

У результаті проведеного аналізу можна зробити висновок про те, що колір важливий для обох культур. У кожній культурі колір грає свою роль.

Слова Уфімцева про значення червоного кольору для російської свідомості правдиві. Так як саме цей колір є найбільш поширеним і вживаним кольором. У російській мові слово «червоний» утворилося від слова «красивий» і має практично тільки позитивні конотації. У людей цей колір асоціюється з гарним яскравим кольором, тому він і займає перше місце. До того ж, слово «червоний» поєднується з величезною кількістю слів, що підтверджується даними фразеологічних словників і експериментальними дослідженнями, а також червоний колір мав величезне значення в давнину як символ любові. З тих пір знаком любові є червоне серце.

А в англійській мові слово «red» має більше значень, що говорить про більшу уживана слова, але всі ці значення не пов'язані з кольором як таким. Так, слово «red» і поєднання з ним в мові вживаються зі значенням «борг», яке містить негативну конотацію. У силу відомих історичних подій червоний колір в англійській культурі в окремі періоди символізував тривожне, негативне, що було пов'язано з активним неприйняттям комуністичної ідеології більшою частиною суспільства.


Бібліографія.


  1. Андрєєва В. Енциклопедія символів, знаків, емблем. М., 2000.

  2. Антоненко П.П. Порівняння семантики прикметників у російській та англійській мовах. М., 2000.

  3. Арутюнова Н.Д. Мова і світ людини. М., 1993.

  4. Арутюнова Н.Д., Степанов Г.В. Російська мова. М., 1979.

  5. Аскольдів С.А. Концепт і слово / Російська словесність. Від теорії до структури тексту. Антологія. М., 1980.

  6. Бабушкін А.П. «Можливі світи» в семантичному просторі мови. Воронеж, 1998.

  7. Білявська Є.Г. Семантична структура слова в номінативному і комунікативному аспектах (когнітивні підстави формування та функціонування семантичної структури слова). М., 1992.

  8. Берестнєв Г.І. Про "нової реальності" мовознавства / / Філологічні науки. Калінінград, 1997. № 4.

  9. Варкач С.Г. Методологічні основи лінгвоконцептологіі. / / Теоретична і прикладна лінгвістика. Воронеж, 2002.

  10. Васильєва Г.М. Національно-культурна специфіка семантичних неологізмів: лінгвокультурологічні основи опису. СПб., 2001.

  11. Вежбицкая А. Лексикографія та концептуальний аналіз. Анн Арбор, 1985.

  12. Вежбицкая А. Розуміння культур за посередництвом ключових слів. М., 2001.

  13. Гумбольдт В. Мова і філософія культури. М., 1985.

  14. Жаркинбекова Ш.К. Моделювання концепту як метод виявлення етнокультурної специфіки. / / Матеріали IX Конгресу МАПРЯЛ. Братислава, 1999.

  15. Кашекова І.Е. Від античності до модернізму: стилі в художній культурі. М., 2000.

  16. Козирєв В.О., Черняк В.Д. Всесвіт у алфавітному порядку: Нариси про словниках російської мови. СПб., 2000.

  17. Короткова В.О. Різнокольорове настрій / / Поради психолога. 2003, № 31.

  18. Лихачов Д.С. Концептосфера російської мови / / Известия РАН. Серія літератури та мови. Т.52. 1983, № 1.

  19. Лурія А.Р. Мова і свідомість. Ростов, 1998.

  20. Ляпін С.Х. Концептологія до становлення підходу / / Концепти. Наукові праці Центрконцепта. Архангельськ, 1997. Вип. 1.

  21. Маслова В.Л. Лінгвокультурології. М., 2001.

  22. Михальчук І.П. Концептуальні моделі в семантичної реконструкції (індоєвропейське поняття «закон») / / ИАН СЛЯ. 1997. Т.56, № 4.

  23. Можейко І.В., що закрiплюються Н.А., Соболєва Н.А. Державна символіка Росії. Історія і сучасність. М., 2003.

  24. Морковкін В.В. Про обсяг та зміст поняття «теоретична лексикографія» / / ВЯ. 1986, № 6.

  25. Мостепаненко Є.М. Світло в природі як джерело художньої творчості / / Художня творчість. М., 1986.

  26. Семенова М. Ми - слов'яни. СПб., 1999.

  27. Сергєєва О.В. Інтерпретація терміна «концепт» в сучасній лінгвістиці. М., 1998.

  28. Слишкін Г.Г. Від тексту до символу: лінгвокультурні концепти у свідомості та дискурсі. М., 2000.

  29. Степанов Ю.С. Константи: Словник російської культури. М., 2001.

  30. Тазетдінова Р.Р. Мовний концепт як базовий термін лінгвокультурології. Уфа, 2001.

  31. Телія В.М. Російська фразеологія. Семантичний, прагматичний і лінгвокультурний аспекти. М., 1996.

  32. Тер-Минасова С.Г. Мова і міжкультурна комунікація. М., 2000.

  33. Тейлор Е.Б. Первісна культура. М., 1989.

  34. Упорова С.О. Про методологію аналізу кольору в художньому тексті / / Гуманітарні науки в Сибіру. 1995, № 4. С.-52.

  35. Уфімцева Н.В. Російські очима росіян / / Мова - система. Мова - текст. Мова - здатність. М., 1995.

  36. Фрумкіна Р.М. Концепт, категорія, прототип / / Лінгвістична і екстралінгвістичні семантика. М., 1992.

  37. Чернейко Л.О. Семантичний аналіз лексичної системи російської мови. М., 1995.

  38. Яковлєва Є.С. Про поняття «культурна пам'ять» у застосуванні до семантикою слова / / ВЯ. 1998, № 3.

Словники.

  1. Александрова З.Є. Словник синонімів російської мови: Практичний довідник. М., 1999.

  2. Англо-російський синонімічний словник. / Ю. Д. Апресян, В. В. Ботякова та інші; Під рук. Розенман А.І. і Апресяна Ю.Д. М., 2000.

  3. Великий англо-російський фразеологічний словник / За ред. Куніна А.В. М., 1998.

  4. Брокгауз Ф.А., Ефрон І.А. Енциклопедичний словник. Сучасна версія. М., 2003.

  5. Даль В.І. Тлумачний словник живої великоруської мови. М., 1995. Т. 4.

  6. Єфремова Т.Ф. Новий словник російської мови. Тлумачно-словотворчий. М., 2001. Т. 1.

  7. Короткий словник когнітивних термінів / За ред. Кубрякова Е. М., 1996.

  8. Львів М.Р. Словник антонімів російської мови. М., 1997.

  9. Марузо Ж. Словник лінгвістичних термінів. М., 1960.

  10. Мелеровіч А.М., Мокієнко В.М. Фразеологізми в російській мові. Словник. М., 1997.

  11. Новий великий англо-російський словник: У 3-х томах / Апресян Ю.Д., Меднікова Е. М., Петрова О.В. та ін М., 2000. Т. 3.

  12. Ожегов С.І. Словник російської мови. М., 1972.

  13. Ожегов С.І. Словник російської мови. / Под ред. Шведової Н.Ю. М., 1989.

  14. Прохоров А.Н. Великий енциклопедичний словник СПб., 1993.

  15. Слов'янські старожитності: етнолінгвістичний словник у 5-ти томах. / Під загальною ред. Толстого Н.І.М., 1999. Т. 2.

  16. Словник сполучуваності слів російської мови. / Под ред. Денисова П.М., Морковкина В.В. М., 2002.

  17. Ушаков Д.М. Тлумачний словник російської мови. У 4-х томах. М., 1996. Т. 2.

  18. Фасмер М. Етимологічний словник російської мови. У 4 томах. М., 1986. Т. 2.

  19. Фразеологічний словник російської мови. / Под ред. Молоткова А.І. М., 1997.

  20. Циганенко Г.П. Етимологічний словник російської мови. К., 1989.

  21. Черних П.Я. Історико-етимологічний словник сучасної російської мови. У 2-х томах. М., 1999.


Іноземна література. Словники.


  1. Cambridge International Dictionary of English. London, 1995.

  2. Hornby AS Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English. Oxford, 1982. V. 2.

  3. Klein EA A Comdivhensive Etymological Dictionary of the English Language. New York, 1966.

  4. Webster's New Century Dictionary. New York, 2001.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Твір
257.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Лінгвістичне наповнення концепту колір colour в українській та англійській культурах
Лінгвістичне наповнення концепту колір colour в українській та англій
Порівняльний аналіз вживання перформативних дієслів у російській та англійській мовах
Порівняльний аналіз вживання розділових знаків у російській і англійській мовах
Понятійна складова концепту мову в російській і англійській лінгвокультурах
Порівняльний аналіз фразеологічних одиниць семантичного поля частин тіла в англійській
Компоненти концепту кохання в англійській мові
Семантико-інтонаційні особливості вираження концепту страх у сучасній англійській мові на матеріалі
Порівняльний аналіз фразеологізмів з анімалізму у німецькій та російській мовах
© Усі права захищені
написати до нас