ЗМІСТ
\ * MERGEFORMAT ВСТУП .............................................. .............................................. 3
1. ПОРЯДОК РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ ................................. 4
1.1. Резюме ................................................. ............................................ 4
1.2. Цілі і завдання ............................................... ................................... 4
1.3. Опис підприємства та його товарів (послуг )............................... 5
1.4. Розгляд ринків збуту товарів і послуг ............................... 6
1.5. Оцінка конкурентів на ринках збуту ........................................... 7
1.6. Складання плану маркетингу ............................................... ....... 9
1.7. Складання плану виробництва ............................................... .. 12
1.8. Складання організаційного плану ........................................ 13
1.9. Оцінка ризику та страхування .............................................. .......... 14
1.10. Фінансовий план ................................................ ........................ 15
ВИСНОВОК ................................................. .................................. 24
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ................................................ ................... 25
ВСТУП
Актуальність даної теми полягає в тому, що, починаючи свою діяльність, директор повинен ясно представляти потребу на майбутнє у фінансових, матеріальних, трудових та інтелектуальних ресурсах, джерела їх отримання, а також вміти чітко розраховувати ефективність їх використання в процесі роботи фірми. Розробка стратегії і тактики виробничо-господарської діяльності фірми є найважливішим завданням для малого підприємця. Загальновизнаною формою розробки стратегії і тактики є бізнес-план. Метою розробки бізнес-плану є планування господарської діяльності фірми на найближчий і віддалені періоди, відповідно до потреб ринку і можливостей отримання необхідних ресурсів.
Метою даної роботи є вивчення порядку складання бізнес-плану.
Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання:
- Вивчення структури бізнес-плану
- Розгляд принципів складання бізнес-плану на кожному етапі
Предметом даної роботи є оцінка принципів і техніки складання бізнес-планів.
Джерелами написання роботи слугували навчальні посібники Блеквелла Е., Горемикін В.А., Жукова В.В. Чернової Н.О. та інших авторів.
1. ПОРЯДОК РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ
По кожному напрямку встановлюються цілі, до яких фірма прагне, стратегії їх досягнення, що включають перелік необхідних заходів, визначаються відповідальні особи. У цьому ж розділі поміщається інформація, що дає уявлення про фірму, а також всі необхідні дані, що характеризують її комерційну діяльність. [12, c.118]
Сильні і слабкі сторони ідеї - це ті характеристики ідеї, які можуть бути проконтрольовані підприємцем, на які він може вплинути. Вони зазвичай відносяться до цього часу.
Тут необхідно розглянути наступні фактори:
- Організаційні (правова форма, наявність приміщень власних або орендованих);
- Маркетингові (місце розташування, маркетинговий комплекс, ринок, його сегмент; конкуренти: чим продукт (послуга) буде відрізнятися від конкурентної);
- Технічні (виробничі фонди: стан і ресурси);
- Фінансові (наявність власних коштів);
- Кадрові (навички і професійні недоліки, наскільки ідея відповідає ідеям, знанням і вмінням підприємця).
Закінчивши оцінку, необхідно приступити до формулювання цілей і завдань. Цей процес складається з 2-х етапів. По-перше, необхідно встановити, який саме бізнес ведеться - завдання більш важка, ніж може здатися на перший погляд, і потім визначити головні, кількісно визначені цілі на перспективу, що відображають прагнення в бізнесі, і визначити ті, які з них реально досяжні.
Вирішивши проблему з цілями і завданнями, необхідно визначити шляхи досягнення цих цілей. Для цього необхідно виробити стратегію і сформулювати оперативні плани. [2, c.210]
1) Які товари (послуги) пропонуються фірмою?
2) Назва товару.
3) Які потреби покликані задовольняти запропоновані товари, послуги?
4) Наскільки мінливий попит на дані товари (послуги)?
5) На яких ринках, і яким чином вони продаються?
6) Чому споживачі віддають перевагу даним товарам (послугам) фірми? Що складає їх основна перевага? У чому їх недоліки?
7) Які ціни, за якими продаються товари (послуги)? Які витрати на їх виробництво? Який прибуток принесе продаж одиниці кожного товару (послуги)? [6, c.64]
1. Потенційної місткості ринку, тобто загальної кількості товарів які покупці даного ринку можуть придбати за певний час.
2. Потенційного обсягу продажів, тобто тієї частки потенційного ринку, яку підприємець у принципі може захопити і відповідно того максимальної кількості товарів, на реалізацію якого він може розраховувати при його можливостях. У результаті такого аналізу підприємець зможе потенційно визначити кількість клієнтів, на яке йому можна розраховувати, але розраховувати не означає їх отримати тому потрібна ще й реальна оцінка ринку.
3. Реального обсягу продажів, необхідно оцінити скільки реально підприємець зможе продати (виручити) за надані послуги за наявних умов його діяльності, можливих витратах і тому рівню цін, який він має намір встановити і головне як цей показник може змінюватися місяць за місяцем, квартал за кварталом на кілька років вперед.
При дослідженні ринку слід в першу чергу визначити тип ринку по кожному товару або послуги. З цією метою пропонується наступна класифікація ринків:
1. Безплідний ринок, тобто ринок не має перспектив для реалізації зазначених товарів або послуг.
2. Основний ринок де реалізується основна частина товарів і послуг.
3. Додатковий ринок який поглинає невелику частину товарів (послуг).
4. Зростаючий ринок, тобто має реальні можливості для зростання обсягів реалізації товарів.
5. Потенційний ринок, тобто має перспективи реалізації товарів однак, за певних умов.
6. Виборчий ринок, який вибирається для визначення можливостей реалізації.
7. Прослоечний ринок (млявий, не активний), на якому торгові операції не стабільні, але є перспективи перетворення його в активний ринок за певних умов, проте він може стати і безплідним ринком. [9, c.211]
1. Чи є область діяльності фірми нової і швидко змінюється, або ж давно існуючої і не підлягає швидким змінам?
2. Чи існує велика кількість фірм пропонують подібні товари або послуги, або ж в конкурентній боротьбі бере участь обмежене їх число?
3. Чому дану фірму слід вважати конкурентної?
4. Яку частину ринку контролюють великі фірми? Яка динаміка оволодіння цими фірмами ринком?
5. Які організаційні структури найбільш поширені на фірмах ваших конкурентів?
6. Як ідуть справи у фірм конкурентів з доходами, з впровадженням нових моделей, з післяпродажним обслуговуванням і т.д?
7. Яка конкурентоспроможність кожного товару на ринку і сегменті?
8. Як і чому в залежності від конкуренції доцільно розширювати або скорочувати асортимент товарів?
9. На якій стадії ЖЦТ фірма збирається вийти на ринок?
10. На які ринки і сегменти слід просувати нові товари, які і чому?
11. Які товари слід зняти з виробництва і чому?
12. Чи є проведення наукових досліджень та здійснення нових розробок важливою частиною успіху у вашій сфері бізнесу?
13. Що є предметом найбільш жорсткої конкуренції у вашій Cфера діяльності (ціна, якість, післяпродажне обслуговування, імідж фірми тощо)?
14. Чи багато уваги і коштів ваші конкуренти приділяють рекламі своїх товарів? Послугами яких рекламних фірм вони користуються?
15. Що собою являє продукція конкурентів: основні техніко-економічні показники, рівень якості, дизайн і т.д?
16. Який рівень цін на продукцію конкурентів? Яка хоча б у загальних рисах їх політика цін?
17. Який імідж фірм конкурентів?
Для оцінки своїх порівняльних переваг з перерахованих питань можна використовувати метод сегментації ринків по основних конкурентах, що дозволяє систематизувати інформацію щодо конкурентоспроможності фірми та її головних конкурентів. [15, c.114]
1. Насичення ринків товарами, тобто при перевищенні пропозиції над попитом. «Ринок покупця».
2. Гострою конкуренції, посилення боротьби за покупця.
3. Вільних ринкових відносин, тобто можливостей без адміністративних обмежень вибирати ринки збуту і постачання, установлювати ціни, вести комерційну політику і т.д.
4. Повної самостійності фірми у виборі цілей, завдань, управління, структур, окладів. У розподілі коштів за статтями бюджету і т.д.
При реалізації плану маркетингу необхідно грунтуватися на наступних принципах:
1. Принцип розуміння споживачів.
Заснований на обліку потреб і динаміки ринкової кон'юнктури. Бізнес неможливий, якщо фірма орієнтована тільки на прибуток, а не на розуміння споживачів і його потреб.
2. Принцип «Боротьба за споживачів»
Реалізується впливом на ринок і споживача за допомогою всіх доступних засобів (якості товару, реклама, сервіс, дизайн, ціна і т.д.)
Суть цього принципу - боротьба за споживача, а не збут товарів. Товари та послуги в даному випадку - лише засіб для досягнення мети, а не сама мета.
3. Принцип «Максимального пристосування виробництва до вимог ринку»
Даний принцип полягає в тому, щоб вся діяльність фірми грунтувалася на знанні споживчого попиту і його змін в перспективі. Він ставить виробництво товарів і послуг у функціональну залежність від запитів ринку і вимагає виробляти товари в асортименті та обсязі, потрібних споживачеві.
При визначенні стратегії маркетингу необхідно виходити з 5 можливих концепцій маркетингової діяльності:
1. Концепція вдосконалення виробництва (виробнича).
Стверджується, що товари і послуги фірми знайдуть збут на ринку, якщо вони будуть широко поширені і доступні за цінами. Керівництво фірми, який обрав цю концепцію діяльності необхідно віддати стратегічний пріоритет вдосконалення виробництва (зниження виробничих витрат) і підвищенню ефективності функціонування каналів розподілу.
2. Концепція вдосконалення товару.
Стверджує, що на ринку знайдуть збут товари та послуги, що відрізняються найвищою якістю, кращими характеристиками і експлуатаційними показниками.
Керівництву фірми, який обрав цю концепцію необхідно свої зусилля скоординувати на вдосконалення товарів шляхом його модифікації і розробки нових моделей.
3. Концепція інтенсифікації комерційних зусиль (збутова).
Стверджує, що товари і послуги знайдуть збут на ринку, якщо фірма витратить значні зусилля на сферу збуту і стимулювання продажів.
4. Концепція маркетингу (споживча).
Стверджує, що товари і послуги знайдуть збут на ринку, якщо фірма правильно визначить потреби і потреби цільових ринків і задовольнить їх більш ефективно і продуктивно, ніж конкурент.
5. Концепція соціально-етичного маркетингу.
Полягає в застосуванні концепцій маркетингу з урахуванням одночасного виконання послуг, задоволення потреб покупців товарів і суспільства в цілому.
\ * MERGEFORMAT ВСТУП .............................................. .............................................. 3
1. ПОРЯДОК РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ ................................. 4
1.1. Резюме ................................................. ............................................ 4
1.2. Цілі і завдання ............................................... ................................... 4
1.3. Опис підприємства та його товарів (послуг )............................... 5
1.4. Розгляд ринків збуту товарів і послуг ............................... 6
1.5. Оцінка конкурентів на ринках збуту ........................................... 7
1.6. Складання плану маркетингу ............................................... ....... 9
1.7. Складання плану виробництва ............................................... .. 12
1.8. Складання організаційного плану ........................................ 13
1.9. Оцінка ризику та страхування .............................................. .......... 14
1.10. Фінансовий план ................................................ ........................ 15
ВИСНОВОК ................................................. .................................. 24
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ................................................ ................... 25
ВСТУП
Актуальність даної теми полягає в тому, що, починаючи свою діяльність, директор повинен ясно представляти потребу на майбутнє у фінансових, матеріальних, трудових та інтелектуальних ресурсах, джерела їх отримання, а також вміти чітко розраховувати ефективність їх використання в процесі роботи фірми. Розробка стратегії і тактики виробничо-господарської діяльності фірми є найважливішим завданням для малого підприємця. Загальновизнаною формою розробки стратегії і тактики є бізнес-план. Метою розробки бізнес-плану є планування господарської діяльності фірми на найближчий і віддалені періоди, відповідно до потреб ринку і можливостей отримання необхідних ресурсів.
Метою даної роботи є вивчення порядку складання бізнес-плану.
Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання:
- Вивчення структури бізнес-плану
- Розгляд принципів складання бізнес-плану на кожному етапі
Предметом даної роботи є оцінка принципів і техніки складання бізнес-планів.
Джерелами написання роботи слугували навчальні посібники Блеквелла Е., Горемикін В.А., Жукова В.В. Чернової Н.О. та інших авторів.
1. ПОРЯДОК РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ
1.1. Резюме
Гранична простота і мінімум спеціальних термінів. У цілому резюме повинно дати відповіді майбутнім інвесторам або кредиторам фірми (у тому числі і її акціонерам) на два запитання: "Що вони одержать при успішній реалізації даного плану?", І "Який ризик втрати ними грошей?". У цьому розділі визначаються в пріоритетному порядку всі напрямки діяльності фірми, цільові ринки по кожному напрямку і місце фірми на цих ринках.По кожному напрямку встановлюються цілі, до яких фірма прагне, стратегії їх досягнення, що включають перелік необхідних заходів, визначаються відповідальні особи. У цьому ж розділі поміщається інформація, що дає уявлення про фірму, а також всі необхідні дані, що характеризують її комерційну діяльність. [12, c.118]
1.2. Цілі і завдання
Тут має бути приведений аналіз ідеї. Необхідно проаналізувати фактори, які викликали появу ідеї та її привабливості. Як вони будуть розвиватися надалі?Сильні і слабкі сторони ідеї - це ті характеристики ідеї, які можуть бути проконтрольовані підприємцем, на які він може вплинути. Вони зазвичай відносяться до цього часу.
Тут необхідно розглянути наступні фактори:
- Організаційні (правова форма, наявність приміщень власних або орендованих);
- Маркетингові (місце розташування, маркетинговий комплекс, ринок, його сегмент; конкуренти: чим продукт (послуга) буде відрізнятися від конкурентної);
- Технічні (виробничі фонди: стан і ресурси);
- Фінансові (наявність власних коштів);
- Кадрові (навички і професійні недоліки, наскільки ідея відповідає ідеям, знанням і вмінням підприємця).
Закінчивши оцінку, необхідно приступити до формулювання цілей і завдань. Цей процес складається з 2-х етапів. По-перше, необхідно встановити, який саме бізнес ведеться - завдання більш важка, ніж може здатися на перший погляд, і потім визначити головні, кількісно визначені цілі на перспективу, що відображають прагнення в бізнесі, і визначити ті, які з них реально досяжні.
Вирішивши проблему з цілями і завданнями, необхідно визначити шляхи досягнення цих цілей. Для цього необхідно виробити стратегію і сформулювати оперативні плани. [2, c.210]
1.3. Опис підприємства та його товарів (послуг)
У цьому розділі описуються всі товари і послуги, які виробляє фірма. У розділі необхідно дати опис всіх існуючих і нових товарів і послуг, пропонованих фірмою, відповівши на такі питання:1) Які товари (послуги) пропонуються фірмою?
2) Назва товару.
3) Які потреби покликані задовольняти запропоновані товари, послуги?
4) Наскільки мінливий попит на дані товари (послуги)?
5) На яких ринках, і яким чином вони продаються?
6) Чому споживачі віддають перевагу даним товарам (послугам) фірми? Що складає їх основна перевага? У чому їх недоліки?
7) Які ціни, за якими продаються товари (послуги)? Які витрати на їх виробництво? Який прибуток принесе продаж одиниці кожного товару (послуги)? [6, c.64]
1.4. Розгляд ринків збуту товарів і послуг
Одна з основних завдань фірми - визначення ємності кожного конкретного ринку для кожного товару (послуги). Ці показники будуть характеризувати можливі обсяги збуту. Вони визначаються натуральним і вартісними показниками реалізованих або потенційно реалізованих товарів протягом певного періоду. При цьому необхідно враховувати, що при аналізі місткості ринку необхідно зробити оцінку:1. Потенційної місткості ринку, тобто загальної кількості товарів які покупці даного ринку можуть придбати за певний час.
2. Потенційного обсягу продажів, тобто тієї частки потенційного ринку, яку підприємець у принципі може захопити і відповідно того максимальної кількості товарів, на реалізацію якого він може розраховувати при його можливостях. У результаті такого аналізу підприємець зможе потенційно визначити кількість клієнтів, на яке йому можна розраховувати, але розраховувати не означає їх отримати тому потрібна ще й реальна оцінка ринку.
3. Реального обсягу продажів, необхідно оцінити скільки реально підприємець зможе продати (виручити) за надані послуги за наявних умов його діяльності, можливих витратах і тому рівню цін, який він має намір встановити і головне як цей показник може змінюватися місяць за місяцем, квартал за кварталом на кілька років вперед.
При дослідженні ринку слід в першу чергу визначити тип ринку по кожному товару або послуги. З цією метою пропонується наступна класифікація ринків:
1. Безплідний ринок, тобто ринок не має перспектив для реалізації зазначених товарів або послуг.
2. Основний ринок де реалізується основна частина товарів і послуг.
3. Додатковий ринок який поглинає невелику частину товарів (послуг).
4. Зростаючий ринок, тобто має реальні можливості для зростання обсягів реалізації товарів.
5. Потенційний ринок, тобто має перспективи реалізації товарів однак, за певних умов.
6. Виборчий ринок, який вибирається для визначення можливостей реалізації.
7. Прослоечний ринок (млявий, не активний), на якому торгові операції не стабільні, але є перспективи перетворення його в активний ринок за певних умов, проте він може стати і безплідним ринком. [9, c.211]
1.5. Оцінка конкурентів на ринках збуту
Цей розділ необхідно присвятити аналізу ринкової кон'юнктури, характеристики своїх конкурентів, їх стратегії і тактики. У цьому розділі необхідно дати відповіді на наступні питання з урахуванням діяльності конкурента:1. Чи є область діяльності фірми нової і швидко змінюється, або ж давно існуючої і не підлягає швидким змінам?
2. Чи існує велика кількість фірм пропонують подібні товари або послуги, або ж в конкурентній боротьбі бере участь обмежене їх число?
3. Чому дану фірму слід вважати конкурентної?
4. Яку частину ринку контролюють великі фірми? Яка динаміка оволодіння цими фірмами ринком?
5. Які організаційні структури найбільш поширені на фірмах ваших конкурентів?
6. Як ідуть справи у фірм конкурентів з доходами, з впровадженням нових моделей, з післяпродажним обслуговуванням і т.д?
7. Яка конкурентоспроможність кожного товару на ринку і сегменті?
8. Як і чому в залежності від конкуренції доцільно розширювати або скорочувати асортимент товарів?
9. На якій стадії ЖЦТ фірма збирається вийти на ринок?
10. На які ринки і сегменти слід просувати нові товари, які і чому?
11. Які товари слід зняти з виробництва і чому?
12. Чи є проведення наукових досліджень та здійснення нових розробок важливою частиною успіху у вашій сфері бізнесу?
13. Що є предметом найбільш жорсткої конкуренції у вашій Cфера діяльності (ціна, якість, післяпродажне обслуговування, імідж фірми тощо)?
14. Чи багато уваги і коштів ваші конкуренти приділяють рекламі своїх товарів? Послугами яких рекламних фірм вони користуються?
15. Що собою являє продукція конкурентів: основні техніко-економічні показники, рівень якості, дизайн і т.д?
16. Який рівень цін на продукцію конкурентів? Яка хоча б у загальних рисах їх політика цін?
17. Який імідж фірм конкурентів?
Для оцінки своїх порівняльних переваг з перерахованих питань можна використовувати метод сегментації ринків по основних конкурентах, що дозволяє систематизувати інформацію щодо конкурентоспроможності фірми та її головних конкурентів. [15, c.114]
1.6. Складання плану маркетингу
Маркетинг застосовується при наступних умовах:1. Насичення ринків товарами, тобто при перевищенні пропозиції над попитом. «Ринок покупця».
2. Гострою конкуренції, посилення боротьби за покупця.
3. Вільних ринкових відносин, тобто можливостей без адміністративних обмежень вибирати ринки збуту і постачання, установлювати ціни, вести комерційну політику і т.д.
4. Повної самостійності фірми у виборі цілей, завдань, управління, структур, окладів. У розподілі коштів за статтями бюджету і т.д.
При реалізації плану маркетингу необхідно грунтуватися на наступних принципах:
1. Принцип розуміння споживачів.
Заснований на обліку потреб і динаміки ринкової кон'юнктури. Бізнес неможливий, якщо фірма орієнтована тільки на прибуток, а не на розуміння споживачів і його потреб.
2. Принцип «Боротьба за споживачів»
Реалізується впливом на ринок і споживача за допомогою всіх доступних засобів (якості товару, реклама, сервіс, дизайн, ціна і т.д.)
Суть цього принципу - боротьба за споживача, а не збут товарів. Товари та послуги в даному випадку - лише засіб для досягнення мети, а не сама мета.
3. Принцип «Максимального пристосування виробництва до вимог ринку»
Даний принцип полягає в тому, щоб вся діяльність фірми грунтувалася на знанні споживчого попиту і його змін в перспективі. Він ставить виробництво товарів і послуг у функціональну залежність від запитів ринку і вимагає виробляти товари в асортименті та обсязі, потрібних споживачеві.
При визначенні стратегії маркетингу необхідно виходити з 5 можливих концепцій маркетингової діяльності:
1. Концепція вдосконалення виробництва (виробнича).
Стверджується, що товари і послуги фірми знайдуть збут на ринку, якщо вони будуть широко поширені і доступні за цінами. Керівництво фірми, який обрав цю концепцію діяльності необхідно віддати стратегічний пріоритет вдосконалення виробництва (зниження виробничих витрат) і підвищенню ефективності функціонування каналів розподілу.
2. Концепція вдосконалення товару.
Стверджує, що на ринку знайдуть збут товари та послуги, що відрізняються найвищою якістю, кращими характеристиками і експлуатаційними показниками.
Керівництву фірми, який обрав цю концепцію необхідно свої зусилля скоординувати на вдосконалення товарів шляхом його модифікації і розробки нових моделей.
3. Концепція інтенсифікації комерційних зусиль (збутова).
Стверджує, що товари і послуги знайдуть збут на ринку, якщо фірма витратить значні зусилля на сферу збуту і стимулювання продажів.
4. Концепція маркетингу (споживча).
Стверджує, що товари і послуги знайдуть збут на ринку, якщо фірма правильно визначить потреби і потреби цільових ринків і задовольнить їх більш ефективно і продуктивно, ніж конкурент.
5. Концепція соціально-етичного маркетингу.
Полягає в застосуванні концепцій маркетингу з урахуванням одночасного виконання послуг, задоволення потреб покупців товарів і суспільства в цілому.
Важливим, з точки зору маркетингу, є розробка фірмою своєї цінової політики. Доцільна цінова політика полягає в наступному: Треба встановити на свої товари такі ціни і так змінювати їх залежно від ситуації на ринку, щоб опанувати максимальним обсягом прибутку. При цьому необхідно враховувати наступні ситуації:
1. Вихід на новий ринок.
Щоб порушити інтерес покупців до продукції фірми і поступово закріпитися на новому ринку, доцільно встановити більш низькі ціни в порівнянні з цінами конкурентів або власними цінами, за яким продавався товар на вже засвоєних ринках.
Така цінова політика вигідна на початковому етапі проникнення на новий ринок. Далі, у міру завоювання певної частки ринку та формуванні стійкої клієнтури ціни на товар фірми поступово підвищуються до рівня цін інших постачальників.
2. Впровадження нових товарів.
Вихід з «піонерським» товаром зовсім по новому чи з високим ступенем корисності задоволення потреб покупців, забезпечується фірмою протягом деякого часу монопольне становище не ринку.
Постачальники нових товарів часто проводять цінову політику, відому в ділових колах як «зняття вершків». Вона полягає в тому, що фірма встановлює максимально високу ціну, яка забезпечує норму прибутку в багато разів перевищує середню в даній галузі. Проте проведення цієї політики має бути обмежено в часі, так як високий рівень цін стимулює конкурентів до випуску подібних товарів. Тому важливо в певний момент почати зниження цін, щоб завоювати нові сегменти ринку і придушити активність кнкурентов на старих сегментах.
3. Захист позицій.
· Кожна з фірм, виставляється на даному ринку в умовах конкуренції прагнуть, принаймні, зберегти ту частку ринку, якою вона володіє. [11, c.96]
Дані цього розділу бажано привести в перспективі на два, три роки вперед, а для великих фірм навіть на чотири, п'ять років. Дуже корисним елементом планування тут може стати складання схеми виробничих потоків по фірмі. На ній має бути послідовно показано: звідки, як і в якій кількості будуть надходити всі види сировини і комплектуючих виробів; в яких цехах або фірмах-суміжниках, за якими технологіями будуть перероблятися в продукцію, що випускається фірмою, як і куди ця продукція буде поставлятися.
Зовнішні експерти будуть розглядати цей розділ бізнес-плану перш за все з точки зору того, наскільки раціональна дана схема, чи забезпечує вона оптимальне скорочення витрат праці, часу і матеріалів, а також забезпечує вона швидкість зміни асортименту продукції у зв'язку з вимогами ринку.
Важливе значення для конкурентоспроможності продукції має не тільки репутація самої фірми, але і репутація її постачальників, фірм-суміжників, так як рівень якості продукції, отже, і її престиж, визначається за найскладнішого ланці технологічного ланцюжка. На схемі виробничих потоків обов'язково потрібно вказати на яких стадіях технологічного процесу, якими методами буде проводитися контроль якості, якими документами цей процес буде регламентуватися. Для знову створюваних підприємств доцільно вказати їх місце розташування. Це особливо важливо для дрібних фірм торгівлі, сервісу і громадського харчування, а також для підприємств, які створюють велике навантаження на навколишнє середовище. [1, c.185]
1. організаційна структура фірми;
2. організаційна схема управління фірмою;
3. склад служб, підрозділів та їх функції;
4. організація координування та взаємодії служб та підрозділів фірми в позаштатних і збійних ситуаціях.
Не менш важливим для роботи фірми є розробка системи підбору, розстановки та використання персоналу. З моменту прийняття на роботу першого співробітника фірми починають складатися негласні правила найму. Відправною точкою при цьому повинні бути кваліфікаційні вимоги, тобто підприємець повинен визначити які саме фахівці, якого профілю, з якою освітою і з якою зарплатнею йому знадобляться для успішного функціонування підприємства.
Тому вже на початковому етапі необхідно розробити кваліфікаційні вимоги до персоналу, а також всю документацію, що регламентує процеси найму, використання і звільнення персоналу. У деяких випадках потрібно розробити додаткові системи підготовки та перепідготовки співробітників.
У цьому ж розділі необхідно вказати, як фірма збирається отримати фахівців на постійну роботу, як сумісників, а також зазначити, чи буде фірма сама займатися наймом або вдасться до послуг спеціалізованих організацій.
Для менеджменту фірми повинна бути розроблена система професійного просування, а також система стимулювання його зацікавленості в досягненні фірмою високих економічних результатів (володіння акціями, відсоток від прибутку). У тому випадку, якщо частина управлінського персоналу вже найнята, підприємець повинен дати про них короткі біографічні довідки, роблячи наголос на його кваліфікацію, колишній досвід роботи, корисність для фірми.
Таким чином, цей розділ бізнес-плану повинен висвітлити такі моменти, як система управління фірмою і її кадрова політика. [3, c.193]
Для більш простих проектів достатній простий аналіз за допомогою експертних оцінок. При цьому головне не складність розрахунків і не точність обчислення ймовірності можливих ситуацій, а вміння підприємця заздалегідь передбачити всі типи можливих ризиків, з якими він може зіткнутися, джерела цих ризиків і моменти їх виникнення. Потім повинні бути розроблені заходи по скороченню цих ризиків і мінімізації втрат, які вони можуть викликати.
1. Асортимент ризиків досить широкий, а ймовірність виникнення кожного типу ризиків різна, також як і сума збитків, які вони можуть викликати. Тому підприємець повинен хоча б приблизно оцінити те, які ризики для нього найбільш ймовірні і в що вони можуть обійтися фірмі в разі їх виникнення.
Після аналізу можливих ризиків та виявлення серед них найбільш істотних підприємцю необхідно визначити для кожного з них організаційні заходи щодо їх профілактики та нейтралізації.
Що стосується страхування від ризиків, то слід зазначити, що в нашій країні ця система розвинена дуже погано. У країнах з розвиненою системою страхування достатньо вказати в бізнес-плані які типи страхових полісів, на які суми і в яких страхових компаніях планується придбати. [6, c.214]
Подібний перелік не зовсім звичний для російських підприємств. Але він відповідає вимогам міжнародної практики, які спираються на декілька іншу систему бухгалтерського обліку. Проте в даний час вже проводиться робота з переходу на звітність відповідну стандартів європейського бухобліку. Названі нижче документи дозволяють менеджеру фірми провести аналіз самоокупності виробництва товарів за допомогою методики фінансових коефіцієнтів і визначити потреби в капіталовкладеннях.
Оперативний (робочий) план (звіт). Він відображає за кожний період результати взаємодії фірми і її цільових ринків по кожному товару і ринку. На фірмі цей документ повинен розроблятися службою маркетингу.
План (звіт) про доходи і витрати по виробництву товарів. Він показує, чи одержить фірма прибуток від продажу кожного виду товарів. Цей документ розробляється економічною службою фірми по кожному виду товарів.
План (звіт) про рух грошових коштів. Цей документ показує процес надходжень та витрачання грошей у ході діяльності фірми. Він розробляється фінансовою службою фірми.
Балансовий звіт. Він підводить підсумок економічної і фінансової діяльності фірми за минулий період, звичайно розробляється головною бухгалтерією.
У зазначених планово-звітних документах відбиваються плановані і фактично отримані величини показників за звітний період. Тривалість планово-звітних періодів у залежності від конкретних умов може змінюватися в межах: місяць, квартал, півроку, рік. В умовах стабільної діяльності фірми тривалість періодів може бути збільшена.
Тут необхідно враховувати наступні чинники: зменшення тривалості періоду з одного боку збільшує оперативність прийняття керівництвом фірми управлінських рішень, а з іншого боку збільшує обсяг розрахункових і аналітичних робіт. Загальна тривалість планування рекомендується рівною 3-х років.
Розглянемо приблизний перелік показників і форму їх подання у плані (звіті). Ці показники визначаються по кожному виду товару, послуги; що дозволяє порівнювати їх між собою по економічній ефективності:
1. Ринковий потенціал фірми в одиницях даного товару
2. Ціна товару
3. Обсяг продажів в одиницях товару
4. Частка фірми в галузевому ринку по даному товарі
5. Кількість товару в одиницях, вироблене формою
6. Запас даного товару на складах фірми на кінець звітного періоду
Ця сукупність показників по суті покликана дати уявлення керівництву фірми про ту частку ринку, яку завоювала фірма по кожному виду товару, і яку передбачається завоювати в майбутньому періоді.
Зазвичай такий прогноз прийнято складати на 3 роки вперед; причому дані для 1-го і
2-го року наводяться поквартально (по можливості щомісячно), а дані на останній період часу наводяться в розрахунку на рік. Це обумовлено тим, що для початкового періоду виробництва вже точно відомі майбутні покупці, а для майбутніх періодів є тільки попередня домовленість з ними про можливі договорах.
Таким чином, починаючи з 2-го року доводитися займатися прогнозними оцінками.
Ринковий потенціал у наведеному переліку показників показує величину попиту на галузевому ринку на даний товар, який припадає на фірму. Він буде визначати частку фірми на галузевому ринку. Показник обсягу продажів буде характеризувати результат взаємодії виробничих можливостей фірми і попиту ринку.
Обсяг продажів з одного боку не може бути більше ніж попит, а з іншого боку він обмежений можливостями фірми, які будуть визначатися кількістю даних товарів, вироблених за звітний період, а також знаходяться на складі. На кожний звітний період розглянута сукупність показників планується на основі серйозного дослідження ринку. Це важливо для подальшого планування закупівлі обладнання, витрат на рекламу, найму працівників, розрахунку необхідних фінансових і матеріальних ресурсів.
По закінченні звітного періоду визначаються фактичні величини показників, на основі яких проводиться коригування показників, запланованих на наступний період. [9, c.110]
Оперативний звіт необхідний для забезпечення успішної фінансової діяльності фірми, тому при його складанні необхідно використовувати об'єктивну інформацію про тенденції економічного розвитку у сфері діяльності фірми: інфляції, можливі зміни в технології та організації процесу виробництва. Пропонований підхід до складання оперативного звіту дозволяє постійно відстежувати зміни в положенні фірми на ринках і своєчасно приймати управлінські рішення. Така ж схема складання документів зберігається і для інших планово-звітних матеріалів.
Основні показники звіту про витрати.
1. Виручка від продажу даного товару
2. Виробничі витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією товарів за статтями
3. Загальновиробничі витрати за статтями
4. Податки і відрахування
5. Чистий прибуток
6. Прибуток залишається у розпорядженні фірми після виплати дивідендів
За даними цього плану (звіту) можна встановити чи приносить фірмі прибуток даний товар, можна порівняти різні товари по прибутковості, з тим, щоб прийняти рішення про доцільність їх подальшого виробництва. Підсумувавши дані по всім товарам і послугам фірми можна оцінити сумарний прибуток. Завдання цього документа в тому, щоб показати, як буде формуватися і змінюватися прибуток протягом 1-го року помісячно; 2-го року поквартально і далі в розрахунку на рік. Таким чином, план-звіт про витрати і доходи надає керівництву фірми про результати її роботи за різними напрямками. Він визначає в цілому, наскільки ефективно працює фірма. Крім того, він необхідний при зверненні за позиками, а також при заповненні податкових декларацій.
План-звіт про рух грошових коштів показує керівництву фірми скільки в його розпорядженні є грошей і яка потреба в них. При цьому планові показники є результатом планування в часі, а звітні показують фактичну величину наявності фінансових коштів. Дана інформація необхідна керівництву фірми для вироблення рішень. Звіт складається як сумарний результат діяльності фірми за всіма видами товарів і послуг.
Показники:
1. Дохід від продажу товарів і послуг
2. Грошові витрати на реалізацію товарів і послуг за статтями
3. Податки
4. Відрахування до ФЗП
5. Дивіденди
6. Інвестиції в наявне обладнання
7. Інвестиції на придбання нового обладнання
8. Закупівлі матеріалів, сировини, комплектуючих
9. Процентні витрати
10. Витрати, пов'язані з підвищенням якості продукції, розробкою нових моделей
11. Сумарні витрати грошових коштів
12. Додавання до активної частини балансу
Показники пункту 6, 7, 8, 10 відображають плановані і фактичні капіталовкладення в діяльність фірми за звітний період. У разі значних капіталовкладень і недостатньо високого доходу від продажів величина, що додається до активної частини балансу, може вийти негативною. У цьому випадку сума грошей на розрахунковому рахунку фірми може зменшитися, і для подальшого функціонування потрібні позикові кошти. Це може бути виправдано тим, що в наступні періоди зроблені капіталовкладення приведуть до збільшення доходу від продажів, що покриє дефіцит у поточному періоді.
Заключним документом є балансовий звіт.
Таблиця 1
Баланс
Таким чином, у балансовому звіті міститься повний перелік активів фірми (власність) і пасивів (заборгованість). Цей документ показує чисту вартість або ліквідність фірми, дану інформацію, як правило, запрошують кредитори, вона також необхідна при подачі податкових декларацій.
За допомогою даних планів-звітів рекомендується провести аналіз самоокупності виробництва. Для цього необхідно визначити по кожному товару, які витрати є постійними, а які перемінними, Після цього використовуючи просту формулу можна підрахувати мінімальний обсяг виробництва денного товару, який би беззбитковість.
ВИТРАТИ постійні
ОБСЯГ беззбитковості ЦІНА продажу - ВИТРАТИ змінні / ОБСЯГ реалізований
(1)
Якщо попит на даний товар менше ніж обсяг товару, який би беззбитковість, то його виробництво не буде самоокупним.
Розглянемо методику аналізу фінансової діяльності фірми за звітний період за допомогою відносних фінансових коефіцієнтів. Ці коефіцієнти можна розділити на три групи.
У першу групу входять коефіцієнти ліквідності оборотних коштів, тобто:
Оборотні активи
К1 = ____________________ (2)
Оборотні пасиви
Оборотні активи - товарні запаси
К2 = ____________________________________ (3)
Оборотні пасиви
Якщо К1 характеризує ліквідність оборотних коштів, то К2 характеризує швидкість ліквідності оборотних коштів. У світовій практиці рекомендуються такі значення цих коефіцієнтів: К1> 1,8; К2> 1.
У другу групу входять:
Сумарні витрати
К3 = _________________________ (3)
Вартість запасів товарів
К3 характеризує оборот товарних запасів, рекомендується значення К3> 2,8.
Дохід від продажу товарів
К4 = _________________________ (4)
Абсолютні активи
К4 характеризує ефективність використання оборотних активів, рекомендоване значення К4> 1,6.
У третю групу входять коефіцієнти прибутковості:
Прибуток до вирахування податку
К5 = ________________________ * 100% (5)
Дохід від продажу товару
Прибуток до вирахування податку
К6 = ________________________ * 100% (6)
Абсолютні активи
Їх рекомендовані значення: К5> 8,2%; К6> 14,7%.
Для малих фірм (активи від 1 до 10 млн. $) рекомендуються такі значення коефіцієнтів: К1> 1,8 К4> 1,7
К2> 0,9 К5> 6,7%
К3> 3,2 К6> 16%
При аналізі фінансової діяльності фірми за допомогою цих коефіцієнтів можна використовувати наступні рекомендації:
1) якщо значення всіх коефіцієнтів вище наведених цифр, то можна зробити висновок, що фірма працює ефективно;
2) якщо значення якого-небудь з коефіцієнтів трохи нижче рівня, що рекомендується, то він повинен бути під постійним контролем з боку керівництва фірми;
3) якщо значення коефіцієнтів К3 і К4 нижче рекомендованих рівнів, то керівництву фірми слід проаналізувати продуктивність всіх статей активу і ефективність маркетингових заходів. [17, c.262].
ВИСНОВОК
Перед складанням бізнес-плану треба переконатися в перспективності бізнес-ідеї. Серйозні інвестори вимагають, щоб бізнес-план їм видавався особисто керівником підприємства, що вимагає його активної участі в розробці бізнес-плану навіть у разі залучення зовнішніх розробників. Підвищує шанси в пошуку партнерів та інвесторів наявність у складі підприємства команди, що розробляє бізнес-план і готової його реалізувати.
Не треба жаліти часу на первинний збір та аналіз інформації, так як найімовірніше вам доведеться скласти кілька варіантів бізнес-плану для різних інвесторів. Дуже важливо дати проекту коротку назву, яке потім може з'явитися на зовнішньої вивісці підприємства, в рекламних матеріалах, на упаковці і т.д., буде жити разом з бізнесом. Гарне назва повинна відповідати вашому роду занять, вказувати на ваш бізнес або місце розташування, викликати позитивні емоції як на титульному аркуші бізнес плану, так і, можливо, надалі скрізь, де він може потрапляти на очі тому, хто здатний вплинути на потребу вашого починання.
2. Виханский О.С., Наумов А.І. Менеджмент - М.: БЕК, 2005. - 315с.
3. Глазов М.М. Менеджмент. - С-Пб.: Економіка і фінанси, 2005. - 587с.
4. Горемикін В.А. Бізнес-плани: організація та методіка.-М.: СТІ МГУС, 2005. - 524с.
5. Жуков В.В. Розробка бізнес-плану. - М.: Видавництво МЕІ, 2005. - 390С.
6. Каменіпера С.Є. Організація, планування, управління діяльністю підприємств: Підручник для вузів. - М.: Вища школа, 2005. - 613с.
7. Кохно П.А., Мікрюков В.А., Коморов С.Є. Менеджмент. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 812с.
8. Лихачова О.М. Фінансове планування на підприємстві: Навчально-практичний посібник. - М.: Проспект, 2003. - 263с.
9. Любінова Н.Г. Менеджмент - шлях до успіху. М.: Агропромиздат, 2005. - 630с.
10. Моляков Д.С., Шохін Є.І. Основи менеджменту: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 430 с.
11. Моїсєєва О.К., Аниськин Ю.П. Складання бізнес-плану на підприємстві. - М.: Зовнішторгвидав, 2004. - 510с.
12. Капліна С.А. Роль бізнес-плану на підприємстві. - Ростов-на-Дону: ФБК, 2002. -250С.
13. Новіков О.А. Семененко А.І. Основи менеджменту. - СПб.: Уеф, 2003. -190с.
14. Половцева Ф.П. Менеджмент. - М.: Економіка, 2001. - 440С.
15. Ребрин Ю. І. Основи бізнесу. -Таганрог: ТРТУ, 2000. - 516с.
16. Сухова Л.Ф., Чернова Н.А. Практикум з розробки Бізнес-плану і фінансового аналізу підприємства. - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 318с.
17. Уткін Е.А. Бізнес-план компанії. - М.: ЕКМОС, 2004. - 512с.
1. Вихід на новий ринок.
Щоб порушити інтерес покупців до продукції фірми і поступово закріпитися на новому ринку, доцільно встановити більш низькі ціни в порівнянні з цінами конкурентів або власними цінами, за яким продавався товар на вже засвоєних ринках.
Така цінова політика вигідна на початковому етапі проникнення на новий ринок. Далі, у міру завоювання певної частки ринку та формуванні стійкої клієнтури ціни на товар фірми поступово підвищуються до рівня цін інших постачальників.
2. Впровадження нових товарів.
Вихід з «піонерським» товаром зовсім по новому чи з високим ступенем корисності задоволення потреб покупців, забезпечується фірмою протягом деякого часу монопольне становище не ринку.
Постачальники нових товарів часто проводять цінову політику, відому в ділових колах як «зняття вершків». Вона полягає в тому, що фірма встановлює максимально високу ціну, яка забезпечує норму прибутку в багато разів перевищує середню в даній галузі. Проте проведення цієї політики має бути обмежено в часі, так як високий рівень цін стимулює конкурентів до випуску подібних товарів. Тому важливо в певний момент почати зниження цін, щоб завоювати нові сегменти ринку і придушити активність кнкурентов на старих сегментах.
3. Захист позицій.
· Кожна з фірм, виставляється на даному ринку в умовах конкуренції прагнуть, принаймні, зберегти ту частку ринку, якою вона володіє. [11, c.96]
1.7. Складання плану виробництва
Головне завдання - показати своїм потенційним партнерам, що фірма буде в змозі реально виробляти потрібну кількість товарів у потрібні терміни і з необхідною якістю. Іншими словами підприємцю тут необхідно довести, що він може організувати ефективне виробництво.Дані цього розділу бажано привести в перспективі на два, три роки вперед, а для великих фірм навіть на чотири, п'ять років. Дуже корисним елементом планування тут може стати складання схеми виробничих потоків по фірмі. На ній має бути послідовно показано: звідки, як і в якій кількості будуть надходити всі види сировини і комплектуючих виробів; в яких цехах або фірмах-суміжниках, за якими технологіями будуть перероблятися в продукцію, що випускається фірмою, як і куди ця продукція буде поставлятися.
Зовнішні експерти будуть розглядати цей розділ бізнес-плану перш за все з точки зору того, наскільки раціональна дана схема, чи забезпечує вона оптимальне скорочення витрат праці, часу і матеріалів, а також забезпечує вона швидкість зміни асортименту продукції у зв'язку з вимогами ринку.
Важливе значення для конкурентоспроможності продукції має не тільки репутація самої фірми, але і репутація її постачальників, фірм-суміжників, так як рівень якості продукції, отже, і її престиж, визначається за найскладнішого ланці технологічного ланцюжка. На схемі виробничих потоків обов'язково потрібно вказати на яких стадіях технологічного процесу, якими методами буде проводитися контроль якості, якими документами цей процес буде регламентуватися. Для знову створюваних підприємств доцільно вказати їх місце розташування. Це особливо важливо для дрібних фірм торгівлі, сервісу і громадського харчування, а також для підприємств, які створюють велике навантаження на навколишнє середовище. [1, c.185]
1.8. Складання організаційного плану
Одним з найважливіших моментів, який треба досить докладно тут висвітлити, є організаційна схема фірми, з якої має бути чітко видно, хто і чим буде займатися, як всі служби і підрозділи будуть взаємодіяти між собою, як планують координувати і контролювати їх діяльність. Як правило, це описується таким чином:1. організаційна структура фірми;
2. організаційна схема управління фірмою;
3. склад служб, підрозділів та їх функції;
4. організація координування та взаємодії служб та підрозділів фірми в позаштатних і збійних ситуаціях.
Не менш важливим для роботи фірми є розробка системи підбору, розстановки та використання персоналу. З моменту прийняття на роботу першого співробітника фірми починають складатися негласні правила найму. Відправною точкою при цьому повинні бути кваліфікаційні вимоги, тобто підприємець повинен визначити які саме фахівці, якого профілю, з якою освітою і з якою зарплатнею йому знадобляться для успішного функціонування підприємства.
Тому вже на початковому етапі необхідно розробити кваліфікаційні вимоги до персоналу, а також всю документацію, що регламентує процеси найму, використання і звільнення персоналу. У деяких випадках потрібно розробити додаткові системи підготовки та перепідготовки співробітників.
У цьому ж розділі необхідно вказати, як фірма збирається отримати фахівців на постійну роботу, як сумісників, а також зазначити, чи буде фірма сама займатися наймом або вдасться до послуг спеціалізованих організацій.
Для менеджменту фірми повинна бути розроблена система професійного просування, а також система стимулювання його зацікавленості в досягненні фірмою високих економічних результатів (володіння акціями, відсоток від прибутку). У тому випадку, якщо частина управлінського персоналу вже найнята, підприємець повинен дати про них короткі біографічні довідки, роблячи наголос на його кваліфікацію, колишній досвід роботи, корисність для фірми.
Таким чином, цей розділ бізнес-плану повинен висвітлити такі моменти, як система управління фірмою і її кадрова політика. [3, c.193]
1.9. Оцінка ризику і страхування
Питання, пов'язані з ризиками, їх оцінками, прогнозуванням та управлінням дуже важливі, тому що інвестори (кредитори) хочуть знати, з якими проблемами може зіткнутися фірма і як підприємець збирається вийти зі складної ситуації. Глибина аналізу ризикованості справ залежить від конкретного виду діяльності підприємця і величини проекту. Для великих проектів необхідний ретельний прорахунок ризиків з використанням математичних моделей теорії ймовірності.Для більш простих проектів достатній простий аналіз за допомогою експертних оцінок. При цьому головне не складність розрахунків і не точність обчислення ймовірності можливих ситуацій, а вміння підприємця заздалегідь передбачити всі типи можливих ризиків, з якими він може зіткнутися, джерела цих ризиків і моменти їх виникнення. Потім повинні бути розроблені заходи по скороченню цих ризиків і мінімізації втрат, які вони можуть викликати.
1. Асортимент ризиків досить широкий, а ймовірність виникнення кожного типу ризиків різна, також як і сума збитків, які вони можуть викликати. Тому підприємець повинен хоча б приблизно оцінити те, які ризики для нього найбільш ймовірні і в що вони можуть обійтися фірмі в разі їх виникнення.
Після аналізу можливих ризиків та виявлення серед них найбільш істотних підприємцю необхідно визначити для кожного з них організаційні заходи щодо їх профілактики та нейтралізації.
Що стосується страхування від ризиків, то слід зазначити, що в нашій країні ця система розвинена дуже погано. У країнах з розвиненою системою страхування достатньо вказати в бізнес-плані які типи страхових полісів, на які суми і в яких страхових компаніях планується придбати. [6, c.214]
1.10. Фінансовий план
Цей розділ розглядає питання фінансового забезпечення діяльності організації і найбільш ефективного використання наявних грошових коштів на основі оцінки поточної фінансової інформації та прогнозу обсягу реалізації товарів на ринках у наступних періодах. Для фірми як цілісного механізму доцільно результати фінансової діяльності представляти у вигляді певних планово-звітних документів, перелік яких наведено нижче.Подібний перелік не зовсім звичний для російських підприємств. Але він відповідає вимогам міжнародної практики, які спираються на декілька іншу систему бухгалтерського обліку. Проте в даний час вже проводиться робота з переходу на звітність відповідну стандартів європейського бухобліку. Названі нижче документи дозволяють менеджеру фірми провести аналіз самоокупності виробництва товарів за допомогою методики фінансових коефіцієнтів і визначити потреби в капіталовкладеннях.
Оперативний (робочий) план (звіт). Він відображає за кожний період результати взаємодії фірми і її цільових ринків по кожному товару і ринку. На фірмі цей документ повинен розроблятися службою маркетингу.
План (звіт) про доходи і витрати по виробництву товарів. Він показує, чи одержить фірма прибуток від продажу кожного виду товарів. Цей документ розробляється економічною службою фірми по кожному виду товарів.
План (звіт) про рух грошових коштів. Цей документ показує процес надходжень та витрачання грошей у ході діяльності фірми. Він розробляється фінансовою службою фірми.
Балансовий звіт. Він підводить підсумок економічної і фінансової діяльності фірми за минулий період, звичайно розробляється головною бухгалтерією.
У зазначених планово-звітних документах відбиваються плановані і фактично отримані величини показників за звітний період. Тривалість планово-звітних періодів у залежності від конкретних умов може змінюватися в межах: місяць, квартал, півроку, рік. В умовах стабільної діяльності фірми тривалість періодів може бути збільшена.
Тут необхідно враховувати наступні чинники: зменшення тривалості періоду з одного боку збільшує оперативність прийняття керівництвом фірми управлінських рішень, а з іншого боку збільшує обсяг розрахункових і аналітичних робіт. Загальна тривалість планування рекомендується рівною 3-х років.
Розглянемо приблизний перелік показників і форму їх подання у плані (звіті). Ці показники визначаються по кожному виду товару, послуги; що дозволяє порівнювати їх між собою по економічній ефективності:
1. Ринковий потенціал фірми в одиницях даного товару
2. Ціна товару
3. Обсяг продажів в одиницях товару
4. Частка фірми в галузевому ринку по даному товарі
5. Кількість товару в одиницях, вироблене формою
6. Запас даного товару на складах фірми на кінець звітного періоду
Ця сукупність показників по суті покликана дати уявлення керівництву фірми про ту частку ринку, яку завоювала фірма по кожному виду товару, і яку передбачається завоювати в майбутньому періоді.
Зазвичай такий прогноз прийнято складати на 3 роки вперед; причому дані для 1-го і
2-го року наводяться поквартально (по можливості щомісячно), а дані на останній період часу наводяться в розрахунку на рік. Це обумовлено тим, що для початкового періоду виробництва вже точно відомі майбутні покупці, а для майбутніх періодів є тільки попередня домовленість з ними про можливі договорах.
Таким чином, починаючи з 2-го року доводитися займатися прогнозними оцінками.
Ринковий потенціал у наведеному переліку показників показує величину попиту на галузевому ринку на даний товар, який припадає на фірму. Він буде визначати частку фірми на галузевому ринку. Показник обсягу продажів буде характеризувати результат взаємодії виробничих можливостей фірми і попиту ринку.
Обсяг продажів з одного боку не може бути більше ніж попит, а з іншого боку він обмежений можливостями фірми, які будуть визначатися кількістю даних товарів, вироблених за звітний період, а також знаходяться на складі. На кожний звітний період розглянута сукупність показників планується на основі серйозного дослідження ринку. Це важливо для подальшого планування закупівлі обладнання, витрат на рекламу, найму працівників, розрахунку необхідних фінансових і матеріальних ресурсів.
По закінченні звітного періоду визначаються фактичні величини показників, на основі яких проводиться коригування показників, запланованих на наступний період. [9, c.110]
Оперативний звіт необхідний для забезпечення успішної фінансової діяльності фірми, тому при його складанні необхідно використовувати об'єктивну інформацію про тенденції економічного розвитку у сфері діяльності фірми: інфляції, можливі зміни в технології та організації процесу виробництва. Пропонований підхід до складання оперативного звіту дозволяє постійно відстежувати зміни в положенні фірми на ринках і своєчасно приймати управлінські рішення. Така ж схема складання документів зберігається і для інших планово-звітних матеріалів.
Основні показники звіту про витрати.
1. Виручка від продажу даного товару
2. Виробничі витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією товарів за статтями
3. Загальновиробничі витрати за статтями
4. Податки і відрахування
5. Чистий прибуток
6. Прибуток залишається у розпорядженні фірми після виплати дивідендів
За даними цього плану (звіту) можна встановити чи приносить фірмі прибуток даний товар, можна порівняти різні товари по прибутковості, з тим, щоб прийняти рішення про доцільність їх подальшого виробництва. Підсумувавши дані по всім товарам і послугам фірми можна оцінити сумарний прибуток. Завдання цього документа в тому, щоб показати, як буде формуватися і змінюватися прибуток протягом 1-го року помісячно; 2-го року поквартально і далі в розрахунку на рік. Таким чином, план-звіт про витрати і доходи надає керівництву фірми про результати її роботи за різними напрямками. Він визначає в цілому, наскільки ефективно працює фірма. Крім того, він необхідний при зверненні за позиками, а також при заповненні податкових декларацій.
План-звіт про рух грошових коштів показує керівництву фірми скільки в його розпорядженні є грошей і яка потреба в них. При цьому планові показники є результатом планування в часі, а звітні показують фактичну величину наявності фінансових коштів. Дана інформація необхідна керівництву фірми для вироблення рішень. Звіт складається як сумарний результат діяльності фірми за всіма видами товарів і послуг.
Показники:
1. Дохід від продажу товарів і послуг
2. Грошові витрати на реалізацію товарів і послуг за статтями
3. Податки
4. Відрахування до ФЗП
5. Дивіденди
6. Інвестиції в наявне обладнання
7. Інвестиції на придбання нового обладнання
8. Закупівлі матеріалів, сировини, комплектуючих
9. Процентні витрати
10. Витрати, пов'язані з підвищенням якості продукції, розробкою нових моделей
11. Сумарні витрати грошових коштів
12. Додавання до активної частини балансу
Показники пункту 6, 7, 8, 10 відображають плановані і фактичні капіталовкладення в діяльність фірми за звітний період. У разі значних капіталовкладень і недостатньо високого доходу від продажів величина, що додається до активної частини балансу, може вийти негативною. У цьому випадку сума грошей на розрахунковому рахунку фірми може зменшитися, і для подальшого функціонування потрібні позикові кошти. Це може бути виправдано тим, що в наступні періоди зроблені капіталовкладення приведуть до збільшення доходу від продажів, що покриє дефіцит у поточному періоді.
Заключним документом є балансовий звіт.
Таблиця 1
Баланс
| Активи. | Пасиви. |
| Оборотні активи: Гроші на розрахункових рахунках. Цінні папери. Платежі за рахунками. Товари та виробничі запаси. Кошти, які знаходяться в обігу. Основні активи: Будівлі, споруди, обладнання. Земля. Інші капіталовкладення. | Оборотні пасиви. Рахунки, що підлягають сплаті. Заборгованості з податків і заробітної плати. Інші заборгованості. Основні пасиви. Довготривалі позикові кошти. Короткочасні позикові кошти. Кошти від облігацій. Загальний капітал акціонерів: власний капітал акціонерів, нерозподілений прибуток. Інші капіталовкладення. |
За допомогою даних планів-звітів рекомендується провести аналіз самоокупності виробництва. Для цього необхідно визначити по кожному товару, які витрати є постійними, а які перемінними, Після цього використовуючи просту формулу можна підрахувати мінімальний обсяг виробництва денного товару, який би беззбитковість.
ВИТРАТИ постійні
ОБСЯГ беззбитковості ЦІНА продажу - ВИТРАТИ змінні / ОБСЯГ реалізований
(1)
Якщо попит на даний товар менше ніж обсяг товару, який би беззбитковість, то його виробництво не буде самоокупним.
Розглянемо методику аналізу фінансової діяльності фірми за звітний період за допомогою відносних фінансових коефіцієнтів. Ці коефіцієнти можна розділити на три групи.
У першу групу входять коефіцієнти ліквідності оборотних коштів, тобто:
Оборотні активи
К1 = ____________________ (2)
Оборотні пасиви
Оборотні активи - товарні запаси
К2 = ____________________________________ (3)
Оборотні пасиви
Якщо К1 характеризує ліквідність оборотних коштів, то К2 характеризує швидкість ліквідності оборотних коштів. У світовій практиці рекомендуються такі значення цих коефіцієнтів: К1> 1,8; К2> 1.
У другу групу входять:
Сумарні витрати
К3 = _________________________ (3)
Вартість запасів товарів
К3 характеризує оборот товарних запасів, рекомендується значення К3> 2,8.
Дохід від продажу товарів
К4 = _________________________ (4)
Абсолютні активи
К4 характеризує ефективність використання оборотних активів, рекомендоване значення К4> 1,6.
У третю групу входять коефіцієнти прибутковості:
Прибуток до вирахування податку
К5 = ________________________ * 100% (5)
Дохід від продажу товару
Прибуток до вирахування податку
К6 = ________________________ * 100% (6)
Абсолютні активи
Їх рекомендовані значення: К5> 8,2%; К6> 14,7%.
Для малих фірм (активи від 1 до 10 млн. $) рекомендуються такі значення коефіцієнтів: К1> 1,8 К4> 1,7
К2> 0,9 К5> 6,7%
К3> 3,2 К6> 16%
При аналізі фінансової діяльності фірми за допомогою цих коефіцієнтів можна використовувати наступні рекомендації:
1) якщо значення всіх коефіцієнтів вище наведених цифр, то можна зробити висновок, що фірма працює ефективно;
2) якщо значення якого-небудь з коефіцієнтів трохи нижче рівня, що рекомендується, то він повинен бути під постійним контролем з боку керівництва фірми;
3) якщо значення коефіцієнтів К3 і К4 нижче рекомендованих рівнів, то керівництву фірми слід проаналізувати продуктивність всіх статей активу і ефективність маркетингових заходів. [17, c.262].
ВИСНОВОК
Перед складанням бізнес-плану треба переконатися в перспективності бізнес-ідеї. Серйозні інвестори вимагають, щоб бізнес-план їм видавався особисто керівником підприємства, що вимагає його активної участі в розробці бізнес-плану навіть у разі залучення зовнішніх розробників. Підвищує шанси в пошуку партнерів та інвесторів наявність у складі підприємства команди, що розробляє бізнес-план і готової його реалізувати.
Не треба жаліти часу на первинний збір та аналіз інформації, так як найімовірніше вам доведеться скласти кілька варіантів бізнес-плану для різних інвесторів. Дуже важливо дати проекту коротку назву, яке потім може з'явитися на зовнішньої вивісці підприємства, в рекламних матеріалах, на упаковці і т.д., буде жити разом з бізнесом. Гарне назва повинна відповідати вашому роду занять, вказувати на ваш бізнес або місце розташування, викликати позитивні емоції як на титульному аркуші бізнес плану, так і, можливо, надалі скрізь, де він може потрапляти на очі тому, хто здатний вплинути на потребу вашого починання.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Блеквелл Е. Як скласти бізнес-план. - М: ИНФРА-М, 2003. - 487с.2. Виханский О.С., Наумов А.І. Менеджмент - М.: БЕК, 2005. - 315с.
3. Глазов М.М. Менеджмент. - С-Пб.: Економіка і фінанси, 2005. - 587с.
4. Горемикін В.А. Бізнес-плани: організація та методіка.-М.: СТІ МГУС, 2005. - 524с.
5. Жуков В.В. Розробка бізнес-плану. - М.: Видавництво МЕІ, 2005. - 390С.
6. Каменіпера С.Є. Організація, планування, управління діяльністю підприємств: Підручник для вузів. - М.: Вища школа, 2005. - 613с.
7. Кохно П.А., Мікрюков В.А., Коморов С.Є. Менеджмент. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 812с.
8. Лихачова О.М. Фінансове планування на підприємстві: Навчально-практичний посібник. - М.: Проспект, 2003. - 263с.
9. Любінова Н.Г. Менеджмент - шлях до успіху. М.: Агропромиздат, 2005. - 630с.
10. Моляков Д.С., Шохін Є.І. Основи менеджменту: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 430 с.
11. Моїсєєва О.К., Аниськин Ю.П. Складання бізнес-плану на підприємстві. - М.: Зовнішторгвидав, 2004. - 510с.
12. Капліна С.А. Роль бізнес-плану на підприємстві. - Ростов-на-Дону: ФБК, 2002. -250С.
13. Новіков О.А. Семененко А.І. Основи менеджменту. - СПб.: Уеф, 2003. -190с.
14. Половцева Ф.П. Менеджмент. - М.: Економіка, 2001. - 440С.
15. Ребрин Ю. І. Основи бізнесу. -Таганрог: ТРТУ, 2000. - 516с.
16. Сухова Л.Ф., Чернова Н.А. Практикум з розробки Бізнес-плану і фінансового аналізу підприємства. - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 318с.
17. Уткін Е.А. Бізнес-план компанії. - М.: ЕКМОС, 2004. - 512с.