Зміст:
Введення
Основна частина:
1. Поняття податку на прибуток
2. Характеристика податку на прибуток
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Актуальність теми дослідження.
Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перебудовою податкової системи. У сучасному цивілізованому суспільстві податки - основна форма доходів держави. Окрім цієї суто фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.
Податок на прибуток має подвійне значення: фіскальний і регулює. По-перше, податок є важливим доходом бюджету, по-друге, податок на прибуток грає роль економічного інструмента регулювання економіки.
Податок на прибуток у державному будівництві всіх країн має вічну історію. Кожен виробник на свій дохід оподатковується за ставкою певної податком за ті послуги, які надає йому держава, створюючи для підприємств необхідну інфраструктуру: захист від посягань, соціальне обслуговування працюючих, розвиток освіти, науки, культури і т.п.
У нині діючій в Росії податкової системі податок на прибуток підприємств і організацій займає важливе місце. Він служить інструментом перерозподілу національного доходу і є одним з головних дохідних джерел федерального бюджету, а також регіональних і місцевих бюджетів.
Цілі і завдання роботи. Мета даної роботи полягає у розгляді податку на прибуток.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі приватні задачі:
1. дати поняття податку на прибуток;
2. дати характеристику податку на прибуток.
Об'єкт дослідження - податок на прибуток.
Предметом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з розглядом податку на прибуток.
Основна частина
1. Поняття податку на прибуток
У Російській податковій системі податок на прибуток підприємств і організацій займає важливе місце. Він служить інструментом перерозподілу національного доходу і є одним з головних дохідних джерел федерального бюджету, а також регіональних і місцевих бюджетів.
Цей податок є федеральним. Це означає, що платники податку, об'єкт оподаткування, розміри ставок податку, види пільг і терміни сплати встановлюються законодавчими актами РФ. При цьому будь-які зміни податкових норм можуть бути зроблені тільки за допомогою внесення в установленому порядку уточнень до податкового законодавства. Як і всі федеральні податки, податок на прибуток відноситься до загальнообов'язкових. Він підлягає стягненню на всій території РФ [1].
Досліджуваний податок був введений державою для формування бюджету в цілому, без певного цільового застосування. Отже, його можна визначити як абстрактний або загальний.
Податок на прибуток є прямим, тобто його остаточна сума цілком і повністю залежить від кінцевого фінансового результату господарської діяльності підприємств і організацій. Заглянувши глибше, необхідно зазначити, що податок на прибуток сплачується з дійсно отриманого доходу і відображає фактичну платоспроможність платника податків, а значить, аналізований податок вважається особистим прямим.
Надходження податку на прибуток здійснюється одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорції встановленої згідно з бюджетним законодавством, що говорить про регулює характер даного податку.
Основним нормативним актом, що забезпечує правове регулювання сплати податку на прибуток організацій, є гол. 25 НК [2].
Платниками податків податку на прибуток визнаються:
· Російські організації;
· Іноземні організації, що здійснюють свою діяльність в Російській Федерації через постійні представництва і (або) одержують доходи від джерел в Російській Федерації.
Об'єктом оподаткування з податку на прибуток організацій визнається прибуток, отриманий платником податку.
Прибутком визнається:
· Для російських організацій - отримані доходи, зменшені на величину зроблених витрат;
· Для іноземних організацій, що здійснюють діяльність у Російській Федерації через постійні представництва, - отримані через ці постійні представництва доходи, зменшені на величину зроблених цими постійними представництвами витрат;
· Для інших іноземних організацій - доходи, отримані від джерел в Російській Федерації.
Податковою базою визнається грошовий вираз прибутку.
2. Характеристика податку на прибуток
При розрахунку податку на прибуток доходи діляться на:
· Доходи від реалізації товарів, робіт, послуг і майнових прав,
· Позареалізаційні доходи.
При визначенні доходів з них виключаються суми податків, пред'явлені у відповідності з Податковим кодексом платником податку покупцю (набувачеві) товарів, робіт, послуг, майнових прав.
Дохід визначається організацією в залежності від обраного в обліковій політиці для цілей оподаткування методу визнання доходів: методу нарахування або касового методу [3].
Доходом від реалізації визнаються виручка від реалізації товарів, робіт, послуг, як власного виробництва, так і раніше придбаних, а також виручка від реалізації майнових прав.
До позареалізаційних доходів відносяться:
1. доходи від пайової участі в інших організаціях;
2. доходи у вигляді визнаних боржником штрафів, пені та (або) інших
санкцій за порушення договірних зобов'язань, а також сум відшкодування
збитків або шкоди;
3. доходи у вигляді відсотків, отриманих за договорами позики, кредиту,
банківського рахунку, банківського вкладу, а також з цінних паперів та іншим
борговими зобов'язаннями;
4. доходи у вигляді безоплатно отриманого майна, робіт, послуг
або майнових прав;
5. дохід минулих років, виявлений у звітному (податковому) періоді;
6. доходи у вигляді позитивної курсової різниці;
7. доходи у вигляді сумовий різниці;
8. доходи у вигляді основних засобів та нематеріальних активів, безоплатно отриманих відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації або з законодавством Російської Федерації атомними станціями для підвищення їх безпеки, яка використовується не для виробничих цілей;
9. доходи у вигляді вартості отриманих матеріалів або іншого майна при демонтажі або розбиранні при ліквідації виведених з експлуатації основних засобів;
10. доходи у вигляді сум кредиторської заборгованості, списаної у зв'язку із закінченням терміну позовної давності;
11. доходи у вигляді вартості надлишків товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, які виявлені в результаті інвентаризації. Не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку:
1) майно та (або) майнові права, отримані у вигляді внесків (вкладів) до статутного (складеного) капіталу (фонду) організації (включаючи емісійний дохід у вигляді перевищення ціни розміщення акцій над їх номінальною вартістю);
2) кошти, отримані у вигляді безоплатної допомоги (сприяння) у порядку, встановленому Федеральним законом «Про безоплатної допомоги (сприяння) Російської Федерації ... ... ....";
3) майно, отримане бюджетними установами за рішенням органів виконавчої влади всіх рівнів;
4) майно, отримане російською організацією від організації (або фіз. Особи), якщо статутний (складовий) капітал (фонд) отримує боку більш ніж на 50% складається з вкладу передавальної сторони.
При цьому отримане майно не визнається доходом для цілей оподаткування тільки в тому випадку, якщо протягом одного року з дня його отримання зазначене майно (за винятком грошових коштів) не передається третім липам.
Приклад 1. Організація «ІКС» має частку в статутному капіталі ТОВ «Світанок» у розмірі 51%. Організація «Світанок» безоплатно передала ЗАТ «ІКС» майно на суму 400 000 руб. При цьому отримане безоплатно майно протягом одного року з дня отримання не передавалося третім особам. Дана сума не збільшить оподатковуваний прибуток організації «ІКС»;
5) майно, отримане організаціями в рамках цільового фінансування за наявності окремого обліку доходів і витрат, отриманих (вироблених) в рамках цільового фінансування.
До засобів цільового фінансування належить майно, отримане платником податків і використане ним за призначенням, визначеним організацією (фізичною особою) - джерелом цільового фінансування [4].
Зазначені доходи підлягають включенню до складу позареалізаційних доходів у разі, коли одержувач фактично використовував такі кошти не за цільовим призначенням або не використовував за цільовим призначенням протягом одного року після закінчення податкового періоду, в якому вони надійшли;
6) безоплатно отримане державними і муніципальними освітніми установами, а також недержавними освітніми установами, що мають ліцензії на право ведення освітньої діяльності, обладнання, що використовується виключно в освітніх цілях;
7) майно та (або) майнові права, роботи, послуги, отримані від інших осіб у порядку попередньої оплати товарів, робіт, послуг платниками податків, визначальними доходи і витрати за методом нарахування;
8) майно та (або) майнові права, отримані у формі застави чи завдатку в якості забезпечення зобов'язань;
9) кошти, отримані за договорами кредиту та позики (інші аналогічні засоби незалежно від форми оформлення запозичень, включаючи боргові цінні папери), а також суми, отримані в погашення таких запозичень;
10) суми перевищення номінальної вартості над ціною фактичного придбання організацією власних акцій (часток, паїв) у разі продажу платником податку акцій, раніше викуплених нею у власників;
11) позитивна різниця, отримана при переоцінці цінних паперів за ринковою вартістю.
При обчисленні оподатковуваного прибутку організації зменшують отримані доходи на суму зроблених витрат. Витратами визнаються обгрунтовані і документально підтверджені витрати, а також збитки згідно зі ст. 265 НК РФ. Витрати повинні бути підтверджені документами, оформленими відповідно до законодавства Російської Федерації.
Витрати поділяються на:
· Витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією;
· Позареалізаційні витрати.
Витрати, пов'язані з виробництвом і (або) реалізацією, у свою чергу діляться на:
· Матеріальні витрати;
· Витрати на оплату праці (включаючи ЕСН);
· Суми нарахованої амортизації;
· Інші витрати.
Податкова ставка встановлюється в розмірі 24 відсотків. При цьому:
· Сума податку, обчислена за податковою ставкою у розмірі 5 відсотків, зараховується до федерального бюджету;
· Сума податку, обчислена за податковою ставкою у розмірі 17 відсотків, зараховується до бюджетів суб'єктів Російської Федерації;
· Сума податку, обчислена за податковою ставкою у розмірі 2 відсотків, зараховується до місцевих бюджетів.
Законами суб'єктів Російської Федерації передбачена цим пунктом податкова ставка може бути знижена для окремих категорій платників податків стосовно податків, що зараховуються до бюджетів суб'єктів Російської Федерації. При цьому зазначена податкова ставка не може бути нижчою 13 відсотків.
До податкової базі, яка визначається за доходами, отриманими у вигляді дивідендів, застосовуються такі ставки:
• 6 відсотків - за доходами, отриманими у вигляді дивідендів від російських організацій російськими організаціями та фізичними особами - податковими резидентами Російської Федерації;
· 15 відсотків - за доходами, отриманими у вигляді дивідендів від російських організацій іноземними організаціями, а також по доходах, отриманих у вигляді дивідендів російськими організаціями від іноземних організацій.
Податковим періодом з податку визнається календарний рік.
Звітним періодом з податку визнається перший квартал, півріччя і дев'ять місяців календарного року.
Податок визначається як відповідна податкова ставка - процентна частка податкової бази. Сума податку за наслідками податкового періоду визначається платником податку самостійно. За підсумками кожного звітного (податкового) періоду платники податків обчислюють суму квартального авансового платежу виходячи із ставки податку та фактично отриманого прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованої наростаючим підсумком з початку на логового періоду до закінчення першого кварталу, півріччя, дев'ять місяців і одного року.
Сума авансових квартальних платежів визначається з урахуванням раніше нарахованих сум авансових платежів. Протягом звітного періоду (кварталу) виплата авансових платежів здійснюється рівними частками у розмірі однієї третини фактично сплаченого квартального авансового платежу за квартал, що передує кварталу, в якому проводиться сплата щомісячних авансових платежів.
Платники податків мають право перейти на вирахування щомісячних авансових платежів виходячи з фактично одержаного прибутку, що підлягає вирахуванню. У цьому випадку обчислення сум авансових платежів проводиться платниками податків виходячи зі ставки податку та фактично отриманого прибутку, що розраховується наростаючим підсумком з початку податкового періоду до початку відповідного місяця [5].
Сума авансових платежів, що підлягають сплаті до бюджету, визначається з урахуванням раніше нарахованих сум авансових платежів. Платник податків має право перейти на сплату щомісячного авансового платежу виходячи з фактичного прибутку, повідомивши про це податковий орган не пізніше 31 грудня року, що передує періоду, в якому відбувається перехід на цю систему сплати авансових платежів. При цьому система сплати платежів не може змінитися платником податків у витікання податкового періоду.
Організації, в яких за попередні чотири квартали виручка від реалізації не перевищувала в середньому 3 000 000 крб. за кожний квартал, а також бюджетні організації, іноземні організації, що здійснюють діяльність у Російській Федерації через постійне представництво, сплачують лише квартальні авансові платежі за підсумками звітного періоду.
Платники податків незалежно від наявності у них обов'язки по сплаті податку і (або) авансових платежів з податку, особливості обчислення та сплати податку зобов'язані після закінчення кожного звітного та податкового періоду подавати до податкових органів за місцем свого знаходження та місцем знаходження кожного відокремленого підрозділу відповідні податкові декларації.
Платники податків подають податкові декларації (податкові розрахунки) не пізніше 30 днів з дня закінчення відповідного звітного періоду.
Податкові декларації (податкові розрахунки) за наслідками податкового періоду подаються платниками податків не пізніше 31 березня року, наступного за стікаючим податковим періодом.
Організація, до складу якої входить відокремлення підрозділу, після закінчення кожного звітного та податкового періоду представляє в податкові органи за місцем свого знаходження податкову декларацію в цілому по організації з розподілом по відособлених підрозділах.
Податок, що підлягає сплаті після закінчення податкового періоду, сплачується не пізніше терміну, встановленого для подання податкових декларацій за відповідний податковий період, тобто не пізніше 31 березня року, наступного за стікаючим податковим періодом.
Квартальні авансові платежі сплачуються не пізніше терміну, встановленого для подання податкових декларацій за відповідний звітний період, тобто не пізніше 30 днів з дня закінчення звітного періоду.
Щомісячні авансові платежі, що підлягають сплаті протягом звітного періоду, сплачуються в строк не пізніше 15-го числа кожного місяця цього звітного періоду.
Платники податків, обчислюється щомісяця авансові платежі за фактично одержаного прибутку, сплачують авансові платежі не пізніше 30-го числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Висновок
Отже, ми дали поняття податку на прибуток, а також характеристику податку на прибуток.
З усього вищевикладеного можна зробити наступні висновки.
Податок на прибуток є одним з найважливіших федеральних податків і являє собою деяку сукупність результатів діяльності підприємства помножену на ставку відсотка.
Як вже було сказано вище податок на прибуток є досить ефективним інструментом впливу на фінансове становище підприємств, що підвищує (або навпаки знижує) їх зацікавленість у розвитку виробництва.
Платниками податку на прибуток є всі підприємства, організації, які є юридичними особами і функціонують в різних галузях народного господарства (промисловості, транспорті, торгівлі і т.д.). Вони можуть належати до будь-якої організаційно-правовій формі, включаючи створені на території Росії підприємства з іноземними інвестиціями та їх дочірні підприємства; Міжнародні об'єднання та неурядові організації, що здійснюють комерційну діяльність. В окремих випадках платниками можуть виступати і бюджетні установи. При цьому значення має друга ознака платників податку на прибуток, а саме здійснення ними господарської та іншої комерційної діяльності, або наявність в їх структурі комерційних госпрозрахункових одиниць.
Проблема підвищення якості системи податкового контролю за обчисленням податку на прибуток організацій, набуває особливої значущості в сучасних умовах, оскільки стоїть завдання не тільки виявлення позитивних і негативних тенденцій у розвитку контролю за доходами та витратами організацій, причин зниження ефективності податкового контролю, а й розробки нових стратегічних напрямів його удосконалення, що забезпечують якісно новий зміст.
Існуюча в даний момент система контролю правильності обчислення податку на прибуток не цілком відповідає реформування податкової системи на сучасному етапі, що обумовлено недосконалістю роботи податкових органів з контролю за дотриманням податкового законодавства в частині оподаткування прибутку організацій і застосування норм податкового обліку при визначенні прибутку, що підлягає оподаткуванню.
Список використаної літератури:
1. «Податковий кодекс Російської Федерації (частина друга)» від 05.08.2000 № 117-ФЗ (ред. від 04.12.2007, із змінами. Від 06.12.2007) / / "Збори законодавства РФ", 07.08.2000, № 32, ст . 3340.
2. Андрєєв В. Д. Податок на прибуток: судова практика. Коментарі. Рекомендації. Ризики та можливості. М., 2007. С. 752.
3. Євстратова Л. М. Податок на прибуток. М., 2005. С. 224.
4. Захар'їн В. Р. Податок на прибуток. Складні питання визначення податкової бази та сплати податку. М., 2006. С. 315.
5. Качур О. В. Податки та оподаткування. М., 2008. С. 320.
6. Податки і оподаткування / За редакцією М. В. Романовського, О. В. Врублевської. М., 2007. С. 496.
7. Стародубцева І. В. Податок на прибуток. Складні моменти. М., 2007. С. 256.
Введення
Основна частина:
1. Поняття податку на прибуток
2. Характеристика податку на прибуток
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Актуальність теми дослідження.
Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перебудовою податкової системи. У сучасному цивілізованому суспільстві податки - основна форма доходів держави. Окрім цієї суто фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.
Податок на прибуток має подвійне значення: фіскальний і регулює. По-перше, податок є важливим доходом бюджету, по-друге, податок на прибуток грає роль економічного інструмента регулювання економіки.
Податок на прибуток у державному будівництві всіх країн має вічну історію. Кожен виробник на свій дохід оподатковується за ставкою певної податком за ті послуги, які надає йому держава, створюючи для підприємств необхідну інфраструктуру: захист від посягань, соціальне обслуговування працюючих, розвиток освіти, науки, культури і т.п.
У нині діючій в Росії податкової системі податок на прибуток підприємств і організацій займає важливе місце. Він служить інструментом перерозподілу національного доходу і є одним з головних дохідних джерел федерального бюджету, а також регіональних і місцевих бюджетів.
Цілі і завдання роботи. Мета даної роботи полягає у розгляді податку на прибуток.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі приватні задачі:
1. дати поняття податку на прибуток;
2. дати характеристику податку на прибуток.
Об'єкт дослідження - податок на прибуток.
Предметом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з розглядом податку на прибуток.
Основна частина
1. Поняття податку на прибуток
У Російській податковій системі податок на прибуток підприємств і організацій займає важливе місце. Він служить інструментом перерозподілу національного доходу і є одним з головних дохідних джерел федерального бюджету, а також регіональних і місцевих бюджетів.
Цей податок є федеральним. Це означає, що платники податку, об'єкт оподаткування, розміри ставок податку, види пільг і терміни сплати встановлюються законодавчими актами РФ. При цьому будь-які зміни податкових норм можуть бути зроблені тільки за допомогою внесення в установленому порядку уточнень до податкового законодавства. Як і всі федеральні податки, податок на прибуток відноситься до загальнообов'язкових. Він підлягає стягненню на всій території РФ [1].
Досліджуваний податок був введений державою для формування бюджету в цілому, без певного цільового застосування. Отже, його можна визначити як абстрактний або загальний.
Податок на прибуток є прямим, тобто його остаточна сума цілком і повністю залежить від кінцевого фінансового результату господарської діяльності підприємств і організацій. Заглянувши глибше, необхідно зазначити, що податок на прибуток сплачується з дійсно отриманого доходу і відображає фактичну платоспроможність платника податків, а значить, аналізований податок вважається особистим прямим.
Надходження податку на прибуток здійснюється одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорції встановленої згідно з бюджетним законодавством, що говорить про регулює характер даного податку.
Основним нормативним актом, що забезпечує правове регулювання сплати податку на прибуток організацій, є гол. 25 НК [2].
Платниками податків податку на прибуток визнаються:
· Російські організації;
· Іноземні організації, що здійснюють свою діяльність в Російській Федерації через постійні представництва і (або) одержують доходи від джерел в Російській Федерації.
Об'єктом оподаткування з податку на прибуток організацій визнається прибуток, отриманий платником податку.
Прибутком визнається:
· Для російських організацій - отримані доходи, зменшені на величину зроблених витрат;
· Для іноземних організацій, що здійснюють діяльність у Російській Федерації через постійні представництва, - отримані через ці постійні представництва доходи, зменшені на величину зроблених цими постійними представництвами витрат;
· Для інших іноземних організацій - доходи, отримані від джерел в Російській Федерації.
Податковою базою визнається грошовий вираз прибутку.
2. Характеристика податку на прибуток
При розрахунку податку на прибуток доходи діляться на:
· Доходи від реалізації товарів, робіт, послуг і майнових прав,
· Позареалізаційні доходи.
При визначенні доходів з них виключаються суми податків, пред'явлені у відповідності з Податковим кодексом платником податку покупцю (набувачеві) товарів, робіт, послуг, майнових прав.
Дохід визначається організацією в залежності від обраного в обліковій політиці для цілей оподаткування методу визнання доходів: методу нарахування або касового методу [3].
Доходом від реалізації визнаються виручка від реалізації товарів, робіт, послуг, як власного виробництва, так і раніше придбаних, а також виручка від реалізації майнових прав.
До позареалізаційних доходів відносяться:
1. доходи від пайової участі в інших організаціях;
2. доходи у вигляді визнаних боржником штрафів, пені та (або) інших
санкцій за порушення договірних зобов'язань, а також сум відшкодування
збитків або шкоди;
3. доходи у вигляді відсотків, отриманих за договорами позики, кредиту,
банківського рахунку, банківського вкладу, а також з цінних паперів та іншим
борговими зобов'язаннями;
4. доходи у вигляді безоплатно отриманого майна, робіт, послуг
або майнових прав;
5. дохід минулих років, виявлений у звітному (податковому) періоді;
6. доходи у вигляді позитивної курсової різниці;
7. доходи у вигляді сумовий різниці;
8. доходи у вигляді основних засобів та нематеріальних активів, безоплатно отриманих відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації або з законодавством Російської Федерації атомними станціями для підвищення їх безпеки, яка використовується не для виробничих цілей;
9. доходи у вигляді вартості отриманих матеріалів або іншого майна при демонтажі або розбиранні при ліквідації виведених з експлуатації основних засобів;
10. доходи у вигляді сум кредиторської заборгованості, списаної у зв'язку із закінченням терміну позовної давності;
11. доходи у вигляді вартості надлишків товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, які виявлені в результаті інвентаризації. Не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку:
1) майно та (або) майнові права, отримані у вигляді внесків (вкладів) до статутного (складеного) капіталу (фонду) організації (включаючи емісійний дохід у вигляді перевищення ціни розміщення акцій над їх номінальною вартістю);
2) кошти, отримані у вигляді безоплатної допомоги (сприяння) у порядку, встановленому Федеральним законом «Про безоплатної допомоги (сприяння) Російської Федерації ... ... ....";
3) майно, отримане бюджетними установами за рішенням органів виконавчої влади всіх рівнів;
4) майно, отримане російською організацією від організації (або фіз. Особи), якщо статутний (складовий) капітал (фонд) отримує боку більш ніж на 50% складається з вкладу передавальної сторони.
При цьому отримане майно не визнається доходом для цілей оподаткування тільки в тому випадку, якщо протягом одного року з дня його отримання зазначене майно (за винятком грошових коштів) не передається третім липам.
Приклад 1. Організація «ІКС» має частку в статутному капіталі ТОВ «Світанок» у розмірі 51%. Організація «Світанок» безоплатно передала ЗАТ «ІКС» майно на суму 400 000 руб. При цьому отримане безоплатно майно протягом одного року з дня отримання не передавалося третім особам. Дана сума не збільшить оподатковуваний прибуток організації «ІКС»;
5) майно, отримане організаціями в рамках цільового фінансування за наявності окремого обліку доходів і витрат, отриманих (вироблених) в рамках цільового фінансування.
До засобів цільового фінансування належить майно, отримане платником податків і використане ним за призначенням, визначеним організацією (фізичною особою) - джерелом цільового фінансування [4].
Зазначені доходи підлягають включенню до складу позареалізаційних доходів у разі, коли одержувач фактично використовував такі кошти не за цільовим призначенням або не використовував за цільовим призначенням протягом одного року після закінчення податкового періоду, в якому вони надійшли;
6) безоплатно отримане державними і муніципальними освітніми установами, а також недержавними освітніми установами, що мають ліцензії на право ведення освітньої діяльності, обладнання, що використовується виключно в освітніх цілях;
7) майно та (або) майнові права, роботи, послуги, отримані від інших осіб у порядку попередньої оплати товарів, робіт, послуг платниками податків, визначальними доходи і витрати за методом нарахування;
8) майно та (або) майнові права, отримані у формі застави чи завдатку в якості забезпечення зобов'язань;
9) кошти, отримані за договорами кредиту та позики (інші аналогічні засоби незалежно від форми оформлення запозичень, включаючи боргові цінні папери), а також суми, отримані в погашення таких запозичень;
10) суми перевищення номінальної вартості над ціною фактичного придбання організацією власних акцій (часток, паїв) у разі продажу платником податку акцій, раніше викуплених нею у власників;
11) позитивна різниця, отримана при переоцінці цінних паперів за ринковою вартістю.
При обчисленні оподатковуваного прибутку організації зменшують отримані доходи на суму зроблених витрат. Витратами визнаються обгрунтовані і документально підтверджені витрати, а також збитки згідно зі ст. 265 НК РФ. Витрати повинні бути підтверджені документами, оформленими відповідно до законодавства Російської Федерації.
Витрати поділяються на:
· Витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією;
· Позареалізаційні витрати.
Витрати, пов'язані з виробництвом і (або) реалізацією, у свою чергу діляться на:
· Матеріальні витрати;
· Витрати на оплату праці (включаючи ЕСН);
· Суми нарахованої амортизації;
· Інші витрати.
Податкова ставка встановлюється в розмірі 24 відсотків. При цьому:
· Сума податку, обчислена за податковою ставкою у розмірі 5 відсотків, зараховується до федерального бюджету;
· Сума податку, обчислена за податковою ставкою у розмірі 17 відсотків, зараховується до бюджетів суб'єктів Російської Федерації;
· Сума податку, обчислена за податковою ставкою у розмірі 2 відсотків, зараховується до місцевих бюджетів.
Законами суб'єктів Російської Федерації передбачена цим пунктом податкова ставка може бути знижена для окремих категорій платників податків стосовно податків, що зараховуються до бюджетів суб'єктів Російської Федерації. При цьому зазначена податкова ставка не може бути нижчою 13 відсотків.
До податкової базі, яка визначається за доходами, отриманими у вигляді дивідендів, застосовуються такі ставки:
• 6 відсотків - за доходами, отриманими у вигляді дивідендів від російських організацій російськими організаціями та фізичними особами - податковими резидентами Російської Федерації;
· 15 відсотків - за доходами, отриманими у вигляді дивідендів від російських організацій іноземними організаціями, а також по доходах, отриманих у вигляді дивідендів російськими організаціями від іноземних організацій.
Податковим періодом з податку визнається календарний рік.
Звітним періодом з податку визнається перший квартал, півріччя і дев'ять місяців календарного року.
Податок визначається як відповідна податкова ставка - процентна частка податкової бази. Сума податку за наслідками податкового періоду визначається платником податку самостійно. За підсумками кожного звітного (податкового) періоду платники податків обчислюють суму квартального авансового платежу виходячи із ставки податку та фактично отриманого прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованої наростаючим підсумком з початку на логового періоду до закінчення першого кварталу, півріччя, дев'ять місяців і одного року.
Сума авансових квартальних платежів визначається з урахуванням раніше нарахованих сум авансових платежів. Протягом звітного періоду (кварталу) виплата авансових платежів здійснюється рівними частками у розмірі однієї третини фактично сплаченого квартального авансового платежу за квартал, що передує кварталу, в якому проводиться сплата щомісячних авансових платежів.
Платники податків мають право перейти на вирахування щомісячних авансових платежів виходячи з фактично одержаного прибутку, що підлягає вирахуванню. У цьому випадку обчислення сум авансових платежів проводиться платниками податків виходячи зі ставки податку та фактично отриманого прибутку, що розраховується наростаючим підсумком з початку податкового періоду до початку відповідного місяця [5].
Сума авансових платежів, що підлягають сплаті до бюджету, визначається з урахуванням раніше нарахованих сум авансових платежів. Платник податків має право перейти на сплату щомісячного авансового платежу виходячи з фактичного прибутку, повідомивши про це податковий орган не пізніше 31 грудня року, що передує періоду, в якому відбувається перехід на цю систему сплати авансових платежів. При цьому система сплати платежів не може змінитися платником податків у витікання податкового періоду.
Організації, в яких за попередні чотири квартали виручка від реалізації не перевищувала в середньому 3 000 000 крб. за кожний квартал, а також бюджетні організації, іноземні організації, що здійснюють діяльність у Російській Федерації через постійне представництво, сплачують лише квартальні авансові платежі за підсумками звітного періоду.
Платники податків незалежно від наявності у них обов'язки по сплаті податку і (або) авансових платежів з податку, особливості обчислення та сплати податку зобов'язані після закінчення кожного звітного та податкового періоду подавати до податкових органів за місцем свого знаходження та місцем знаходження кожного відокремленого підрозділу відповідні податкові декларації.
Платники податків подають податкові декларації (податкові розрахунки) не пізніше 30 днів з дня закінчення відповідного звітного періоду.
Податкові декларації (податкові розрахунки) за наслідками податкового періоду подаються платниками податків не пізніше 31 березня року, наступного за стікаючим податковим періодом.
Організація, до складу якої входить відокремлення підрозділу, після закінчення кожного звітного та податкового періоду представляє в податкові органи за місцем свого знаходження податкову декларацію в цілому по організації з розподілом по відособлених підрозділах.
Податок, що підлягає сплаті після закінчення податкового періоду, сплачується не пізніше терміну, встановленого для подання податкових декларацій за відповідний податковий період, тобто не пізніше 31 березня року, наступного за стікаючим податковим періодом.
Квартальні авансові платежі сплачуються не пізніше терміну, встановленого для подання податкових декларацій за відповідний звітний період, тобто не пізніше 30 днів з дня закінчення звітного періоду.
Щомісячні авансові платежі, що підлягають сплаті протягом звітного періоду, сплачуються в строк не пізніше 15-го числа кожного місяця цього звітного періоду.
Платники податків, обчислюється щомісяця авансові платежі за фактично одержаного прибутку, сплачують авансові платежі не пізніше 30-го числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Висновок
Отже, ми дали поняття податку на прибуток, а також характеристику податку на прибуток.
З усього вищевикладеного можна зробити наступні висновки.
Податок на прибуток є одним з найважливіших федеральних податків і являє собою деяку сукупність результатів діяльності підприємства помножену на ставку відсотка.
Як вже було сказано вище податок на прибуток є досить ефективним інструментом впливу на фінансове становище підприємств, що підвищує (або навпаки знижує) їх зацікавленість у розвитку виробництва.
Платниками податку на прибуток є всі підприємства, організації, які є юридичними особами і функціонують в різних галузях народного господарства (промисловості, транспорті, торгівлі і т.д.). Вони можуть належати до будь-якої організаційно-правовій формі, включаючи створені на території Росії підприємства з іноземними інвестиціями та їх дочірні підприємства; Міжнародні об'єднання та неурядові організації, що здійснюють комерційну діяльність. В окремих випадках платниками можуть виступати і бюджетні установи. При цьому значення має друга ознака платників податку на прибуток, а саме здійснення ними господарської та іншої комерційної діяльності, або наявність в їх структурі комерційних госпрозрахункових одиниць.
Проблема підвищення якості системи податкового контролю за обчисленням податку на прибуток організацій, набуває особливої значущості в сучасних умовах, оскільки стоїть завдання не тільки виявлення позитивних і негативних тенденцій у розвитку контролю за доходами та витратами організацій, причин зниження ефективності податкового контролю, а й розробки нових стратегічних напрямів його удосконалення, що забезпечують якісно новий зміст.
Існуюча в даний момент система контролю правильності обчислення податку на прибуток не цілком відповідає реформування податкової системи на сучасному етапі, що обумовлено недосконалістю роботи податкових органів з контролю за дотриманням податкового законодавства в частині оподаткування прибутку організацій і застосування норм податкового обліку при визначенні прибутку, що підлягає оподаткуванню.
Список використаної літератури:
1. «Податковий кодекс Російської Федерації (частина друга)» від 05.08.2000 № 117-ФЗ (ред. від 04.12.2007, із змінами. Від 06.12.2007) / / "Збори законодавства РФ", 07.08.2000, № 32, ст . 3340.
2. Андрєєв В. Д. Податок на прибуток: судова практика. Коментарі. Рекомендації. Ризики та можливості. М., 2007. С. 752.
3. Євстратова Л. М. Податок на прибуток. М., 2005. С. 224.
4. Захар'їн В. Р. Податок на прибуток. Складні питання визначення податкової бази та сплати податку. М., 2006. С. 315.
5. Качур О. В. Податки та оподаткування. М., 2008. С. 320.
6. Податки і оподаткування / За редакцією М. В. Романовського, О. В. Врублевської. М., 2007. С. 496.
7. Стародубцева І. В. Податок на прибуток. Складні моменти. М., 2007. С. 256.
[1] Євстратова Л. М. Податок на прибуток. М., 2005. С. 63.
[2] «Податковий кодекс Російської Федерації (частина друга)» від 05.08.2000 № 117-ФЗ (ред. від 04.12.2007, із змінами. Від 06.12.2007) / / "Збори законодавства РФ", 07.08.2000, № 32, ст. 3340.
[3] Качур О. В. Податки та оподаткування. М., 2008. С. 174.
[4] Податки і оподаткування / За редакцією М. В. Романовського, О. В. Врублевської. М., 2007. С. 279.
[5] Захар'їн В. Р. Податок на прибуток. Складні питання визначення податкової бази та сплати податку. М., 2006. С. 25.