План роботи:
Введення
1. Поняття види відпусток
2. Трудові відпустки та її види. Порядок надання
2.1. Основний відпустку
2.2. Додаткові відпустки
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Стаття 43 Конституції Республіки Білорусь закріплює право трудящих на відпочинок. Для працюючих за наймом це право забезпечується встановленням робочого тижня, що не перевищує 40 годин, скороченою тривалістю роботи в нічний час, наданням щорічних оплачуваних відпусток і днів щотижневого відпочинку.
Основні ознаки відпустки: 1) звільнення працівника від роботи наймачем, тобто тимчасове припинення трудового договору, оформлена наказом (розпорядженням) роботодавця. Звільнення від роботи відрізняє відпустку від інших видів часу відпочинку - вихідних і святкових днів, а також від періодів тимчасової непрацездатності; 2) цільове призначення звільнення - відпочинок та інші цілі; 3) збереження колишньої роботи.
Критерієм розмежування двох основних видів відпусток працівників служить підставу надання відпустки. Відпустка може надаватися, по-перше, за роботу у даного наймача протягом певного терміну і для відпочинку, по-друге, не за роботу, а для задоволення інших соціально значущих потреб. За цим критерієм відпустки поділяються на: трудові та соціальні.
1. Поняття і види відпусток
У статті 150 Трудового Кодексу Республіки Білорусь вперше в законодавстві дається легальне визначення відпустки. Під відпусткою розуміється звільнення працівника від роботи за трудовим договором на певний період для відпочинку та інших соціальних цілей) зі збереженням колишньої роботи і заробітної плати у випадках, передбачених Трудовим кодексом Республіки Білорусь (далі - ТК). Таким чином, в трудовому праві поняттям «відпустку» охоплюються різноманітні випадки звільнення працівника від роботи, що мають різні соціальні цілі.
Трудовий кодекс вперше на законодавчому рівні встановлює два види відпусток: трудові та соціальні. T Рудова відпустка надається у зв'язку з трудовою діяльністю працівника. Він призначається для відпочинку, відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, інших особистих потреб працівника. Серед трудових відпусток розрізняються основна відпустка (мінімальний, подовжений) та додаткові відпустки.
Соціальні відпустки надаються працівникам з метою створення сприятливих умов для материнства, догляду за дітьми, освіти без відриву від виробництва, задоволення сімейно-побутових потреб та для інших соціальних цілей. До числа соціальних відпусток належать такі:
♦ по вагітності та пологах;
♦ по догляду за дітьми;
♦ у зв'язку з навчанням;
♦ у зв'язку з катастрофою на Чорнобильській АЕС;
♦ з поважних причин особистого та сімейного характеру.
Соціальні відпустки значно відрізняються від трудового відпустки:
♦ соціальні відпустки надаються не для відпочинку, а для інших визнаних суспільно корисними (соціальних) цілей;
♦ право на соціальні відпустки не залежить від тривалості, місця і виду роботи, найменування та організаційно-правової форми наймача;
♦ хоча за аналогією з трудовим відпусткою на час соціальних відпусток зберігається колишня робота, заробітна плата на час цих відпусток зберігається тільки у випадках, передбачених Трудовим кодексом або колективним договором, угодою;
♦ всі соціальні відпустки є самостійним видом відпустки, вони надаються понад трудового відпустки разом з ним або окремо від нього,
♦ соціальні відпустки надаються не за робочий, а за календарний рік, причому тільки календарний рік, в якому працівник має право. Якщо в поточному календарному році соціальну відпустку не використаний, то він на наступний робочий рік не переноситься і грошовою компенсацією, у тому числі при звільненні, не замінюється.
Тривалість трудових і соціальних відпусток обчислюється за загальним правилом у календарних днях. При цьому державні свята і святкові дні (ч.1 ст. 147 ТК), що припадають на період відпустки, у число календарних днів відпустки не включаються і не оплачуються. Відпустки оформляються наказом (розпорядженням, рішенням) або запискою про відпустку, які підписуються від імені наймача уповноваженим ним посадовою особою.
2. Трудові відпустки та її види. Порядок надання
Усі працівники незалежно від того, хто є наймачем, від виду укладеного ними трудового договору, форми організації та оплати праці мають право основну відпустку, якщо інше не передбачено законодавством. Трудовий відпустка надається за роботу протягом робочого (щорічно) року зі збереженням колишньої роботи і середнього заробітку. При цьому під колишньою роботою розуміється виконувалася до відпустки робота у того ж наймача за тією ж спеціальністю, посади і кваліфікації на тому ж робочому місці (ст. 154, 153 ТК).
Трудовий кодекс закріплює певний порядок надання трудових відпусток. Трудовий відпустка надається не за календарний, а за робочий рік, під яким розуміється проміжок часу, рівний за тривалістю календарному року (12 місяців), але обчислюваний для кожного працівника з дня прийняття на роботу (ст. 163 ТК).
У робочий рік, за який надається трудову відпустку, включається, насамперед, фактично відпрацьований працівником час. До нього прирівнюються також:
· Час, який працівник не працював, але за ним згідно з законодавством або колективним договором зберігалися колишня робота і заробітна плата або виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком часу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3 років;
· Час передбачених законодавством або колективним договором відпусток без збереження заробітної плати, якщо ці відпустки не перевищують 14 календарних днів протягом робочого року;
· Час оплаченого вимушеного прогулу;
· Інші періоди, що не відповідають перерахованим умовам, але щодо яких законодавством або колективним договором, угодою передбачено включення їх у робочий рік.
При цьому, якщо сума періодів, що включаються у робочий рік менше 12 повних календарних місяців, робочий рік працівника зсувається на відсутню час (ст. 164, 165 ТК).
Трудові відпустки (основний і додатковий) за перший робочий рік надаються не раніше ніж через шість місяців роботи у наймача, за винятком таких випадків.
До закінчення шести місяців роботи наймач зобов'язаний надати трудові відпустки за бажанням працівника:
1) жінкам перед відпусткою по вагітності та пологах або після нього;
2) особам молодше вісімнадцяти років;
3) працівникам, прийнятим на роботу в порядку переведення;
4) сумісникам, якщо трудовий відпустку за основним місцем роботи припадає на період до шести місяців роботи за сумісництвом;
5) учасникам Великої Вітчизняної війни;
6) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда віком до вісімнадцяти років;
7) працівникам, які навчаються у вечірніх (змінних) загальноосвітніх установах і установах, що забезпечують здобуття професійно-технічної, середньої спеціальної, вищої і післявузівської освіти, у вечірній або заочної форми отримання освіти;
8) в інших випадках, передбачених колективним договором, угодою та трудовим договором.
Працюючим дружинам (чоловікам) військовослужбовців, за їх бажанням, трудової відпустка надається одночасно з відпусткою їх чоловіків (дружин).
Допускається також, крім перерахованих випадків надання відпустки пропорційно відпрацьованій частини робочого року, але не менше 14 календарних днів (ст. 166 ТК).
За другий і наступні робочі роки трудові відпустки (основна та додаткові) надаються в будь-який час робочого року відповідно до черговості надання трудових відпусток, якщо інше не передбачено Трудовим кодексом. При цьому не допускається надання відпустки у рахунок робочого року, який ще не розпочався (ст. 167 ТК).
Черговість надання трудових відпусток встановлюється для колективу працівників графіком трудових відпусток, затверджується наймачем за погодженням з профспілкою або наймачем за погодженням з працівником у разі відсутності профспілки.
Графік трудових відпусток складається на календарний рік не пізніше 5 січня або іншого строку, встановленого колективним договором, угодою або узгодженого наймачем з профспілкою, і доводиться до відома всіх працівників. Дата початку трудового відпустки визначається за домовленістю між працівником і наймачем.
При складанні графіка трудових відпусток наймач зобов'язаний запланувати відпустку за бажанням певних категорій працівників:
у літній чи інший зручний час:
· Особам молодше 18 років;
· Вчителям шкіл, викладачам професійно-технічних навчальних закладів, професорсько-викладацькому складу вищих і середніх спеціальних навчальних закладів;
· Учасникам Великої Вітчизняної війни;
· Жінкам, які мають двох і більше дітей у віці до 14 років або дитину-інваліда віком до 18 років;
· Працівникам, які захворіли і перенесли променеву хворобу;
· Працівникам, які стали інвалідами внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;
· Працівникам, які брали участь у ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986-1989 рр..;
· Працівникам, евакуйованим і відселеним із зон евакуації, першочергового відселення та подальшого відселення, а також самостійно покинули ці зони після аварії;
· В інших випадках, передбачених колективним або трудовим договором;
в певний період:
· Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, професійно-технічних навчальних закладах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах, аспірантурах - перед проведенням або під час проведення настановних занять, виконання лабораторних або навчальних робіт, складання іспитів і заліків ;
· Працівникам, дружини яких перебувають у відпустці по вагітності та пологах, - у період цієї відпустки;
· Працюють за сумісництвом - одночасно з трудовим відпусткою по основній роботі.
Наймач зобов'язаний повідомити працівника про час початку трудового відпустки не пізніше, ніж за 15 календарних днів. Працівник, якому трудовий відпустка надається індивідуально, повідомляється в той же термін письмово.
Трудовим кодексом передбачено випадки, коли допускаються відступу від загального правила в наданні трудових відпусток щорічно, у встановлений термін.
У виняткових випадках, коли надання трудового відпустки працівникові в поточному робочому може несприятливо відбитися на нормальній діяльності наймача, допускається, за згодою працівника, перенесення частини відпустки на наступний робочий рік. При цьому решта трудового відпустки не може бути менше семи календарних днів і надається до закінчення поточного робочого року, а переноситься частина трудового відпустки, за бажанням працівника, приєднується до відпустки за наступний робочий рік або використовується окремо.
Забороняється ненадання трудового відпустки працівникам молодше вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на додаткову відпустку у зв'язку з шкідливими і (або) небезпечними умовами праці (ст 170 ТК).
За бажанням працівника може мати місце перенесення або продовження трудового відпустки протягом поточного робочого року. Відпустка може бути перенесений або продовжена у наступних випадках:
♦ при тимчасовій непрацездатності працівника;
♦ при настанні терміну відпустки по вагітності та пологах;
♦ у разі залучення працівника до виконання державних обов'язків з правом на звільнення від роботи;
♦ при збігу трудового відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням (якщо працівник оформив таку відпустку перед трудовим відпусткою або під час останнього після отримання виклику навчального закладу);
♦ у випадках невиплати працівнику у встановлений строк заробітної плати за час відпустки;
♦ за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством або колективним договором.
При цьому порядок подальшого використання відпустки залежить від часу настання перерахованих причин. Якщо зазначені причини настали під час відпустки, продовжується на відповідну кількість календарних днів, або, за бажанням працівника, невикористана частина пуску переноситься на інший, узгоджений з наймачем, термін поточного робочого року. Якщо ж ці причини настали до початку відпустки, відпустка, за бажанням працівника, переноситься на інший час поточного робочого року, визначається за домовленістю між працівником і наймачем.
На працівника покладено обов'язок повідомити наймача про причини, що перешкоджають використанню трудового відпустки у запланований термін, і часу продовження відпустки.
Наймач користується правом достроково надати трудовий відпустку всім або окремим категоріям працівників у разі несподіваної припинення роботи у зв'язку з аварією, стихійним лихом, незабезпеченістю енергоресурсами, сировиною та з інших винятковим і заздалегідь не передбачуваним обставинами (ст. 172 ТК).
Трудовий відпустку може бути поділено на частини або перерваний.
Відпустка може бути розділений на частини за домовленістю між працівником і наймачем. При цьому одна частина повинна бути не менше 14 календарних днів.
Відпустка може бути перерваний за пропозицією наймача і за згодою працівника (відкликання з відпустки). Невикористана частина відпустки, за домовленістю між працівником і наймачем, надається протягом поточного робочого року або, за бажанням працівника, з'єднується до відпустки за наступний робочий рік або компенсується у грошовій формі, якщо інше не передбачено колективним договором. Колективним договором можуть визначатися обставин, за наявності яких допускається відкликання з відпустки.
Не допускається відкликання з відпустки працівників молодше 18 років і працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці (ст. 174 ТК).
В якості заходи правового впливу за прогул без поважної причини наймач має право зменшити працівникові тривалість трудового відпустки на кількість днів прогулу, при цьому тривалість відпустки не може бути менше основного (ст. 181 ТК), працівникові, яке здійснило дисциплінарний проступок, час надання трудового відпустки може бути змінене (ч. 4 ст. 198 ТК).
Введення
1. Поняття види відпусток
2. Трудові відпустки та її види. Порядок надання
2.1. Основний відпустку
2.2. Додаткові відпустки
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Стаття 43 Конституції Республіки Білорусь закріплює право трудящих на відпочинок. Для працюючих за наймом це право забезпечується встановленням робочого тижня, що не перевищує 40 годин, скороченою тривалістю роботи в нічний час, наданням щорічних оплачуваних відпусток і днів щотижневого відпочинку.
Основні ознаки відпустки: 1) звільнення працівника від роботи наймачем, тобто тимчасове припинення трудового договору, оформлена наказом (розпорядженням) роботодавця. Звільнення від роботи відрізняє відпустку від інших видів часу відпочинку - вихідних і святкових днів, а також від періодів тимчасової непрацездатності; 2) цільове призначення звільнення - відпочинок та інші цілі; 3) збереження колишньої роботи.
Критерієм розмежування двох основних видів відпусток працівників служить підставу надання відпустки. Відпустка може надаватися, по-перше, за роботу у даного наймача протягом певного терміну і для відпочинку, по-друге, не за роботу, а для задоволення інших соціально значущих потреб. За цим критерієм відпустки поділяються на: трудові та соціальні.
1. Поняття і види відпусток
У статті 150 Трудового Кодексу Республіки Білорусь вперше в законодавстві дається легальне визначення відпустки. Під відпусткою розуміється звільнення працівника від роботи за трудовим договором на певний період для відпочинку та інших соціальних цілей) зі збереженням колишньої роботи і заробітної плати у випадках, передбачених Трудовим кодексом Республіки Білорусь (далі - ТК). Таким чином, в трудовому праві поняттям «відпустку» охоплюються різноманітні випадки звільнення працівника від роботи, що мають різні соціальні цілі.
Трудовий кодекс вперше на законодавчому рівні встановлює два види відпусток: трудові та соціальні. T Рудова відпустка надається у зв'язку з трудовою діяльністю працівника. Він призначається для відпочинку, відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, інших особистих потреб працівника. Серед трудових відпусток розрізняються основна відпустка (мінімальний, подовжений) та додаткові відпустки.
Соціальні відпустки надаються працівникам з метою створення сприятливих умов для материнства, догляду за дітьми, освіти без відриву від виробництва, задоволення сімейно-побутових потреб та для інших соціальних цілей. До числа соціальних відпусток належать такі:
♦ по вагітності та пологах;
♦ по догляду за дітьми;
♦ у зв'язку з навчанням;
♦ у зв'язку з катастрофою на Чорнобильській АЕС;
♦ з поважних причин особистого та сімейного характеру.
Соціальні відпустки значно відрізняються від трудового відпустки:
♦ соціальні відпустки надаються не для відпочинку, а для інших визнаних суспільно корисними (соціальних) цілей;
♦ право на соціальні відпустки не залежить від тривалості, місця і виду роботи, найменування та організаційно-правової форми наймача;
♦ хоча за аналогією з трудовим відпусткою на час соціальних відпусток зберігається колишня робота, заробітна плата на час цих відпусток зберігається тільки у випадках, передбачених Трудовим кодексом або колективним договором, угодою;
♦ всі соціальні відпустки є самостійним видом відпустки, вони надаються понад трудового відпустки разом з ним або окремо від нього,
♦ соціальні відпустки надаються не за робочий, а за календарний рік, причому тільки календарний рік, в якому працівник має право. Якщо в поточному календарному році соціальну відпустку не використаний, то він на наступний робочий рік не переноситься і грошовою компенсацією, у тому числі при звільненні, не замінюється.
Тривалість трудових і соціальних відпусток обчислюється за загальним правилом у календарних днях. При цьому державні свята і святкові дні (ч.1 ст. 147 ТК), що припадають на період відпустки, у число календарних днів відпустки не включаються і не оплачуються. Відпустки оформляються наказом (розпорядженням, рішенням) або запискою про відпустку, які підписуються від імені наймача уповноваженим ним посадовою особою.
2. Трудові відпустки та її види. Порядок надання
Усі працівники незалежно від того, хто є наймачем, від виду укладеного ними трудового договору, форми організації та оплати праці мають право основну відпустку, якщо інше не передбачено законодавством. Трудовий відпустка надається за роботу протягом робочого (щорічно) року зі збереженням колишньої роботи і середнього заробітку. При цьому під колишньою роботою розуміється виконувалася до відпустки робота у того ж наймача за тією ж спеціальністю, посади і кваліфікації на тому ж робочому місці (ст. 154, 153 ТК).
Трудовий кодекс закріплює певний порядок надання трудових відпусток. Трудовий відпустка надається не за календарний, а за робочий рік, під яким розуміється проміжок часу, рівний за тривалістю календарному року (12 місяців), але обчислюваний для кожного працівника з дня прийняття на роботу (ст. 163 ТК).
У робочий рік, за який надається трудову відпустку, включається, насамперед, фактично відпрацьований працівником час. До нього прирівнюються також:
· Час, який працівник не працював, але за ним згідно з законодавством або колективним договором зберігалися колишня робота і заробітна плата або виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком часу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3 років;
· Час передбачених законодавством або колективним договором відпусток без збереження заробітної плати, якщо ці відпустки не перевищують 14 календарних днів протягом робочого року;
· Час оплаченого вимушеного прогулу;
· Інші періоди, що не відповідають перерахованим умовам, але щодо яких законодавством або колективним договором, угодою передбачено включення їх у робочий рік.
При цьому, якщо сума періодів, що включаються у робочий рік менше 12 повних календарних місяців, робочий рік працівника зсувається на відсутню час (ст. 164, 165 ТК).
Трудові відпустки (основний і додатковий) за перший робочий рік надаються не раніше ніж через шість місяців роботи у наймача, за винятком таких випадків.
До закінчення шести місяців роботи наймач зобов'язаний надати трудові відпустки за бажанням працівника:
1) жінкам перед відпусткою по вагітності та пологах або після нього;
2) особам молодше вісімнадцяти років;
3) працівникам, прийнятим на роботу в порядку переведення;
4) сумісникам, якщо трудовий відпустку за основним місцем роботи припадає на період до шести місяців роботи за сумісництвом;
5) учасникам Великої Вітчизняної війни;
6) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда віком до вісімнадцяти років;
7) працівникам, які навчаються у вечірніх (змінних) загальноосвітніх установах і установах, що забезпечують здобуття професійно-технічної, середньої спеціальної, вищої і післявузівської освіти, у вечірній або заочної форми отримання освіти;
8) в інших випадках, передбачених колективним договором, угодою та трудовим договором.
Працюючим дружинам (чоловікам) військовослужбовців, за їх бажанням, трудової відпустка надається одночасно з відпусткою їх чоловіків (дружин).
Допускається також, крім перерахованих випадків надання відпустки пропорційно відпрацьованій частини робочого року, але не менше 14 календарних днів (ст. 166 ТК).
За другий і наступні робочі роки трудові відпустки (основна та додаткові) надаються в будь-який час робочого року відповідно до черговості надання трудових відпусток, якщо інше не передбачено Трудовим кодексом. При цьому не допускається надання відпустки у рахунок робочого року, який ще не розпочався (ст. 167 ТК).
Черговість надання трудових відпусток встановлюється для колективу працівників графіком трудових відпусток, затверджується наймачем за погодженням з профспілкою або наймачем за погодженням з працівником у разі відсутності профспілки.
Графік трудових відпусток складається на календарний рік не пізніше 5 січня або іншого строку, встановленого колективним договором, угодою або узгодженого наймачем з профспілкою, і доводиться до відома всіх працівників. Дата початку трудового відпустки визначається за домовленістю між працівником і наймачем.
При складанні графіка трудових відпусток наймач зобов'язаний запланувати відпустку за бажанням певних категорій працівників:
у літній чи інший зручний час:
· Особам молодше 18 років;
· Вчителям шкіл, викладачам професійно-технічних навчальних закладів, професорсько-викладацькому складу вищих і середніх спеціальних навчальних закладів;
· Учасникам Великої Вітчизняної війни;
· Жінкам, які мають двох і більше дітей у віці до 14 років або дитину-інваліда віком до 18 років;
· Працівникам, які захворіли і перенесли променеву хворобу;
· Працівникам, які стали інвалідами внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;
· Працівникам, які брали участь у ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986-1989 рр..;
· Працівникам, евакуйованим і відселеним із зон евакуації, першочергового відселення та подальшого відселення, а також самостійно покинули ці зони після аварії;
· В інших випадках, передбачених колективним або трудовим договором;
в певний період:
· Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, професійно-технічних навчальних закладах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах, аспірантурах - перед проведенням або під час проведення настановних занять, виконання лабораторних або навчальних робіт, складання іспитів і заліків ;
· Працівникам, дружини яких перебувають у відпустці по вагітності та пологах, - у період цієї відпустки;
· Працюють за сумісництвом - одночасно з трудовим відпусткою по основній роботі.
Наймач зобов'язаний повідомити працівника про час початку трудового відпустки не пізніше, ніж за 15 календарних днів. Працівник, якому трудовий відпустка надається індивідуально, повідомляється в той же термін письмово.
Трудовим кодексом передбачено випадки, коли допускаються відступу від загального правила в наданні трудових відпусток щорічно, у встановлений термін.
У виняткових випадках, коли надання трудового відпустки працівникові в поточному робочому може несприятливо відбитися на нормальній діяльності наймача, допускається, за згодою працівника, перенесення частини відпустки на наступний робочий рік. При цьому решта трудового відпустки не може бути менше семи календарних днів і надається до закінчення поточного робочого року, а переноситься частина трудового відпустки, за бажанням працівника, приєднується до відпустки за наступний робочий рік або використовується окремо.
Забороняється ненадання трудового відпустки працівникам молодше вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на додаткову відпустку у зв'язку з шкідливими і (або) небезпечними умовами праці (ст 170 ТК).
За бажанням працівника може мати місце перенесення або продовження трудового відпустки протягом поточного робочого року. Відпустка може бути перенесений або продовжена у наступних випадках:
♦ при тимчасовій непрацездатності працівника;
♦ при настанні терміну відпустки по вагітності та пологах;
♦ у разі залучення працівника до виконання державних обов'язків з правом на звільнення від роботи;
♦ при збігу трудового відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням (якщо працівник оформив таку відпустку перед трудовим відпусткою або під час останнього після отримання виклику навчального закладу);
♦ у випадках невиплати працівнику у встановлений строк заробітної плати за час відпустки;
♦ за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством або колективним договором.
При цьому порядок подальшого використання відпустки залежить від часу настання перерахованих причин. Якщо зазначені причини настали під час відпустки, продовжується на відповідну кількість календарних днів, або, за бажанням працівника, невикористана частина пуску переноситься на інший, узгоджений з наймачем, термін поточного робочого року. Якщо ж ці причини настали до початку відпустки, відпустка, за бажанням працівника, переноситься на інший час поточного робочого року, визначається за домовленістю між працівником і наймачем.
На працівника покладено обов'язок повідомити наймача про причини, що перешкоджають використанню трудового відпустки у запланований термін, і часу продовження відпустки.
Наймач користується правом достроково надати трудовий відпустку всім або окремим категоріям працівників у разі несподіваної припинення роботи у зв'язку з аварією, стихійним лихом, незабезпеченістю енергоресурсами, сировиною та з інших винятковим і заздалегідь не передбачуваним обставинами (ст. 172 ТК).
Трудовий відпустку може бути поділено на частини або перерваний.
Відпустка може бути розділений на частини за домовленістю між працівником і наймачем. При цьому одна частина повинна бути не менше 14 календарних днів.
Відпустка може бути перерваний за пропозицією наймача і за згодою працівника (відкликання з відпустки). Невикористана частина відпустки, за домовленістю між працівником і наймачем, надається протягом поточного робочого року або, за бажанням працівника, з'єднується до відпустки за наступний робочий рік або компенсується у грошовій формі, якщо інше не передбачено колективним договором. Колективним договором можуть визначатися обставин, за наявності яких допускається відкликання з відпустки.
Не допускається відкликання з відпустки працівників молодше 18 років і працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці (ст. 174 ТК).
В якості заходи правового впливу за прогул без поважної причини наймач має право зменшити працівникові тривалість трудового відпустки на кількість днів прогулу, при цьому тривалість відпустки не може бути менше основного (ст. 181 ТК), працівникові, яке здійснило дисциплінарний проступок, час надання трудового відпустки може бути змінене (ч. 4 ст. 198 ТК).
Трудовим кодексом передбачені наслідки відмови працівника від використання трудового відпустки без законних підстав та згоди наймача. Так, якщо трудовий відпустку надано з дотриманням встановленого порядку, але працівник відмовляється використати відпустку у визначений для нього термін без законних підстав, наймач має право відмовити працівникові у перенесенні відпустки і не виплачувати грошову компенсацію за невикористану відпустку, крім випадків звільнення, незалежно від його заснування ( ст. 173 ТК).
Трудовий кодекс надає працівнику можливість розпоряджатися своїм правом на трудову відпустку, використовуючи його в натурі або замінюючи грошовою компенсацією. Заміна трудових відпусток (основної та додаткових), крім надається за роботу зі шкідливими умовами праці, грошовою компенсацією, за винятком 7 календарних днів, допускається за згодою між працівником і наймачем. При цьому заміна частини відпустки грошовою компенсацією здійснюється за письмовою заявою працівника. Заміна грошовою компенсацією відпусток, що надаються авансом, не допускається.
Трудовим кодексом передбачено права працівника на отримання трудового відпустки з подальшим звільненням. За письмовою заявою працівника невикористану трудову відпустку може бути наданий з наступним звільненням (крім випадків звільнення за винні дії). При цьому днем звільнення вважається останній день відпустки. При звільненні у зв'язку із закінченням строку трудового договору відпустку з подальшим звільненням надається в межах терміну трудового договору.
У цьому випадку днем звільнення вважається останній день відпустки (ст. 178 ТК).
При звільненні незалежно від його заснування працівникові, який не використав або використав не повністю трудову відпустку, передбачено виплату грошової компенсації.
У випадках, передбачених законодавством, колективним договором, угодою, трудовим договором, наймач зобов'язаний при наданні трудового відпустки, поділі його на частини - при наданні найбільшої частини відпустки, виробляти працівникові одноразову виплату на оздоровлення у розмірі, передбаченому законодавством, колективним договором, угодою, трудовим договором (ст. 182 ТК).
2.1. Основний відпустку
Згідно зі ст. 155 ТК тривалість основної мінімального відпустки не може бути менше 24 календарних дні. Тривалість цієї відпустки обов'язкове для всіх наймачів. При цьому наймачі мають право за рахунок власних коштів збільшувати працівникам тривалість основного мінімального відпустки понад 24 календарного дня в порядку і на умовах, передбачених колективним договором, угодою та трудовим договором.
2.2. Додаткові відпустки
Додаткові трудові відпустки на відміну від основної відпустки надаються лише окремим категоріям працівників з урахуванням специфіки їх трудової діяльності або працівникам в якості заохочення за роботу у конкретного наймача.
Види додаткових відпусток:
· За роботу зі шкідливими умовами праці;
· За ненормований робочий день;
· За тривалий стаж роботи;
· Заохочувальний відпустку.
Працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, на підставі атестації робочих місць за умовами праці надається додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці.
Працівникам, праця яких пов'язана з особливостями виконання роботи, надається додаткова відпустка за особливий характер роботи.
Порядок, умови надання зазначених додаткових відпусток та їх тривалість, а також порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджуються Урядом Республіки Білорусь за погодженням з Президентом Республіки Білорусь (ст.157 ТК).
Працівникам з ненормованим робочим днем наймач за рахунок власних коштів встановлює додаткову відпустку за ненормований робочий день тривалістю до 7 календарних днів.
Порядок, умови надання і тривалість цієї відпустки визначаються колективним або трудовим договором, наймачем (ст.158 ТК).
Працівникам, які мають тривалий стаж роботи в одній організації, галузі, наймач за рахунок власних коштів може встановлювати додаткову відпустку за тривалий стаж роботи до 3 календарних днів.
Порядок, умови надання і тривалість цієї відпустки визначаються колективним або трудовим договором, наймачем (ст.159 ТК).
Додаткові заохочувальні відпустки можуть встановлюватися за рахунок власних коштів наймача колективним договором, угодою або наймачем всім працівникам, окремим їх категоріями (за спеціальностями та видами виробництв, робіт, структурних підрозділів), а персонально - трудовим договором (160 ТК).
Додаткові відпустки приєднуються до основної відпустки (частина перша статті 155 ТК), якщо інше не передбачено актами законодавства.
Робочий рік, за який надається трудову відпустку, - проміжок часу, рівний за тривалістю календарному року, але обчислюваний для кожного працівника з дня прийняття на роботу.
Періоди, що включаються у робочий рік:
У робочий рік, за який надається трудову відпустку, включається фактично відпрацьований час.
До фактично відпрацьованому часу прирівнюються:
1) час, який працівник не працював, але за ним, згідно із законодавством або колективним договором, зберігалися колишня робота і заробітна плата або виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком часу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років;
2) час передбачених законодавством або колективним договором відпусток без збереження заробітної плати, якщо ці відпустки не перевищують 14 календарних днів протягом робочого року;
3) час оплаченого вимушеного прогулу;
4) інші періоди, що не відповідають умовам пунктів 1 - 3 цієї статті, але у відношенні яких законодавством або колективним договором, угодою передбачено включення їх у робочий рік. (Ст. 164 ТК)
Якщо сума періодів, що включаються у робочий рік згідно статті 164 цього Кодексу, менше 12 повних календарних місяців, робочий рік працівника зсувається на відсутню час.
До стажу роботи, що дає право на додаткову відпустку, крім роботи із шкідливими умовами праці, включаються також:
а) період тимчасової непрацездатності;
б) час відпустки по вагітності та пологах, час виконання робіт при перекладі вагітних жінок на більш легку роботу, а також при переведенні жінок, які мають дітей віком до півтора років;
в) час виконання державних і громадських обов'язків.
При обчисленні стажу роботи, що дає право на додаткову відпустку, як при шести, так і при п'ятиденному робочому тижні кількість повних місяців роботи з шкідливими умовами праці визначається шляхом ділення сумарного числа днів такої роботи протягом робочого року на середньомісячне число робочих днів. При цьому залишок днів, що становить 15 і більше календарних днів, округлюється до повного місяця, а що становить менше 15 календарних днів - з підрахунку виключається.
Для деяких категорій працівників може встановлюватися особливий режим робочого часу - ненормований робочий день, при якому допускається виконання роботи понад нормальну тривалість робочого часу, як правило, без додаткової оплати чи компенсації отгулом. При цьому враховується не тільки фактична тривалість робочого часу, а й коло і обсяг виконуваних обов'язків (навантаження).
Ненормований робочий день не змінює встановленої норми робочого часу.
На працівників з ненормованим робочим днем повністю поширюються вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, зокрема обов'язок вчасно приходити на роботу і працювати протягом встановленого часу.
Разом з тим у випадках необхідності вони можуть бути залучені до роботи понад нормального робочого часу без будь-якої оплати. Така робота не розглядається як понаднормова. В якості компенсації за навантаження та роботу в надурочний час цим працівникам надається додаткова відпустка тривалістю до 14 календарних днів.
Переліки працівників з ненормованим робочим днем і тривалість їх додаткової відпустки за ненормований робочий день затверджені міністерствами, іншими республіканськими органами державного управління, облвиконкомами. У недержавних організаціях конкретна тривалість такої відпустки для працівників установлюється колективним або трудовим договором, наймачем (ст. 158 ТК).
Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається відповідно до Трудового кодексу Республіки Білорусь на підставі переліків працівників з ненормованим робочим днем, що затверджуються в установленому порядку.
Організації складають перелік працівників з ненормованим робочим днем, докладають його до колективного договору, а при його відсутності стверджують наймачем. Наймач не має права розширювати переліки працівників з ненормованим робочим днем, затверджені в установленому порядку.
Згідно з Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 27.07.2000г. № 1154 «Про затвердження порядку надання та підсумовування трудових відпусток» ненормований робочий день не встановлюється і відповідно додаткову відпустку за ненормований робочий день не надається:
працівникам, зазначеним у частині другій статті 115 Трудового кодексу Республіки Білорусь;
особам, які працюють за сумісництвом;
працівникам, зайнятим на роботі неповний робочий час, за винятком випадків, коли трудовим договором передбачена робота на умовах неповного робочого тижня, але з повним робочим днем;
працівникам при змінному режимі роботи;
працівникам з відрядною оплатою праці.
Працівникам, зайнятим в окремих галузях і має тривалий стаж роботи в одній організації надається додаткова відпустка тривалістю до трьох календарних днів.
Перелік галузей, виробництв, робіт, професій, посад, умови надання і тривалість відпустки за тривалий стаж роботи визначаються Урядом Республіки Білорусь або уповноваженим ним органом (ст. 159 ТК). З метою реалізації положень цієї статті і відповідно до постанови Ради Міністрів Республіки Білорусь від 4 квітня 2000 р. № 455 «Про делегування повноважень Уряду Республіки Білорусь на прийняття (видання) нормативних правових актів» постановою Міністерства праці Республіки Білорусь від 14 квітня 2000 р. № 61 затверджено Перелік галузей, виробництв, робіт, професій і посад, умови надання і тривалість відпустки за тривалий стаж роботи.
Працівникам, які мають право на додаткову відпустку за тривалий стаж роботи за двома підставами, даний відпустка надається по одному з них, більш пільговим.
Статтею 160 ТК Республіки Білорусь передбачено, що додаткові заохочувальні відпустки можуть встановлюватися за рахунок власних коштів наймача колективним договором, угодою або наймачем всім працівникам, окремим їх категоріями (за спеціальностями та видами виробництв, робіт, структурних підрозділів), а персонально - трудовим договором.
Висновок
Працівникам, які перебувають у трудовому відпустці, надаються певні гарантії. Так, їм гарантується збереження колишньої роботи і середнього заробітку. Наймач зобов'язаний виплатити працівникові середній заробіток за весь час відпустки не пізніше, ніж за два дні до його початку (ст. 175, 176 ТК). Працівник, що знаходиться у відпустці, не може бути звільнений з роботи за ініціативою наймача, за винятком випадків ліквідації організації, припинення діяльності індивідуального підприємця (ч. 2 ст. 43 ТК).
Згідно зі ст. 155 ТК тривалість основної відпустки не може бути менше 24 календарного дня. Тривалість цієї відпустки обов'язкове для всіх наймачів.
Додаткові трудові відпустки на відміну від основної відпустки надаються лише окремим категоріям працівників з урахуванням специфіки їх трудової діяльності або працівникам в якості заохочення за роботу у конкретного наймача.
Список використовуваної літератури:
1. Конституція Республіки Білорусь від 15.03.1994г. від 2875-XII (в ред. Рішення Республіканського референдуму від 17.11.2004г. № 1) / / зареєстровано в Реєстрі державної реєстрації 04.01.1999г. № 1 / 0.
2. Трудовий кодекс Республіки Білорусь від 26.07.1999г. № 296-З (в ред. Закону від 24.12.2007) / / зареєстровано в НРПА Республіки Білорусь від 27.07.1999г. № 2 / 70.
3. «Про делегування повноважень Уряду Республіки Білорусь на прийняття (видання) нормативних правових актів» Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь від 04.04.2000г. № 455 / / зареєстровано в НРПА Республіки Білорусь від 07.04.2000г. № 5 / 2920.
4. «Про список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу і додаткову відпустку» Постанова Міністерства праці Республіки Білорусь від 29.07.1994г. № 89 (ред. від 04.03.2002г.) / / Зареєстровано в НРПА Республіки Білорусь від 06.12.1999г. № 8 / 1711.
5. «Про затвердження порядку застосування списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу і додаткову відпустку» Постанова Міністерства праці Республіки Білорусь від 20.03.1995г. № 28 (ред.19.03.2002г) / / зареєстровано в НРПА Республіки Білорусь від 06.12.1999г. № 8 / 1789.
6. «Про затвердження переліку галузей, виробництв, робіт, професій і посад, умов надання та тривалості відпустки за тривалий стаж роботи» Постанова Міністерства праці Республіки Білорусь від 14.04.2000г. № 61 (ред. від 29.11.2000г. № 145) / / зареєстровано в НРПА Республіки Білорусь від 24.05.2000г. № 8 / 3510.
7. Коментар до Трудового кодексу Республіки Білорусь. Мн. - Амалфея, 2007р.
8. Трудове право: підручник / В.І. Семенков, Г.А. Василевич, Г.Б. Шишка та ін; під заг. ред. В.І. Семенкова. - 3-е изд., Перераб. і доп. - Мн.: Амалфея, 2007.
Трудовий кодекс надає працівнику можливість розпоряджатися своїм правом на трудову відпустку, використовуючи його в натурі або замінюючи грошовою компенсацією. Заміна трудових відпусток (основної та додаткових), крім надається за роботу зі шкідливими умовами праці, грошовою компенсацією, за винятком 7 календарних днів, допускається за згодою між працівником і наймачем. При цьому заміна частини відпустки грошовою компенсацією здійснюється за письмовою заявою працівника. Заміна грошовою компенсацією відпусток, що надаються авансом, не допускається.
Трудовим кодексом передбачено права працівника на отримання трудового відпустки з подальшим звільненням. За письмовою заявою працівника невикористану трудову відпустку може бути наданий з наступним звільненням (крім випадків звільнення за винні дії). При цьому днем звільнення вважається останній день відпустки. При звільненні у зв'язку із закінченням строку трудового договору відпустку з подальшим звільненням надається в межах терміну трудового договору.
У цьому випадку днем звільнення вважається останній день відпустки (ст. 178 ТК).
При звільненні незалежно від його заснування працівникові, який не використав або використав не повністю трудову відпустку, передбачено виплату грошової компенсації.
У випадках, передбачених законодавством, колективним договором, угодою, трудовим договором, наймач зобов'язаний при наданні трудового відпустки, поділі його на частини - при наданні найбільшої частини відпустки, виробляти працівникові одноразову виплату на оздоровлення у розмірі, передбаченому законодавством, колективним договором, угодою, трудовим договором (ст. 182 ТК).
2.1. Основний відпустку
Згідно зі ст. 155 ТК тривалість основної мінімального відпустки не може бути менше 24 календарних дні. Тривалість цієї відпустки обов'язкове для всіх наймачів. При цьому наймачі мають право за рахунок власних коштів збільшувати працівникам тривалість основного мінімального відпустки понад 24 календарного дня в порядку і на умовах, передбачених колективним договором, угодою та трудовим договором.
2.2. Додаткові відпустки
Додаткові трудові відпустки на відміну від основної відпустки надаються лише окремим категоріям працівників з урахуванням специфіки їх трудової діяльності або працівникам в якості заохочення за роботу у конкретного наймача.
Види додаткових відпусток:
· За роботу зі шкідливими умовами праці;
· За ненормований робочий день;
· За тривалий стаж роботи;
· Заохочувальний відпустку.
Працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, на підставі атестації робочих місць за умовами праці надається додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці.
Працівникам, праця яких пов'язана з особливостями виконання роботи, надається додаткова відпустка за особливий характер роботи.
Порядок, умови надання зазначених додаткових відпусток та їх тривалість, а також порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджуються Урядом Республіки Білорусь за погодженням з Президентом Республіки Білорусь (ст.157 ТК).
Працівникам з ненормованим робочим днем наймач за рахунок власних коштів встановлює додаткову відпустку за ненормований робочий день тривалістю до 7 календарних днів.
Порядок, умови надання і тривалість цієї відпустки визначаються колективним або трудовим договором, наймачем (ст.158 ТК).
Працівникам, які мають тривалий стаж роботи в одній організації, галузі, наймач за рахунок власних коштів може встановлювати додаткову відпустку за тривалий стаж роботи до 3 календарних днів.
Порядок, умови надання і тривалість цієї відпустки визначаються колективним або трудовим договором, наймачем (ст.159 ТК).
Додаткові заохочувальні відпустки можуть встановлюватися за рахунок власних коштів наймача колективним договором, угодою або наймачем всім працівникам, окремим їх категоріями (за спеціальностями та видами виробництв, робіт, структурних підрозділів), а персонально - трудовим договором (160 ТК).
Додаткові відпустки приєднуються до основної відпустки (частина перша статті 155 ТК), якщо інше не передбачено актами законодавства.
Робочий рік, за який надається трудову відпустку, - проміжок часу, рівний за тривалістю календарному року, але обчислюваний для кожного працівника з дня прийняття на роботу.
Періоди, що включаються у робочий рік:
У робочий рік, за який надається трудову відпустку, включається фактично відпрацьований час.
До фактично відпрацьованому часу прирівнюються:
1) час, який працівник не працював, але за ним, згідно із законодавством або колективним договором, зберігалися колишня робота і заробітна плата або виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком часу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років;
2) час передбачених законодавством або колективним договором відпусток без збереження заробітної плати, якщо ці відпустки не перевищують 14 календарних днів протягом робочого року;
3) час оплаченого вимушеного прогулу;
4) інші періоди, що не відповідають умовам пунктів 1 - 3 цієї статті, але у відношенні яких законодавством або колективним договором, угодою передбачено включення їх у робочий рік. (Ст. 164 ТК)
Якщо сума періодів, що включаються у робочий рік згідно статті 164 цього Кодексу, менше 12 повних календарних місяців, робочий рік працівника зсувається на відсутню час.
До стажу роботи, що дає право на додаткову відпустку, крім роботи із шкідливими умовами праці, включаються також:
а) період тимчасової непрацездатності;
б) час відпустки по вагітності та пологах, час виконання робіт при перекладі вагітних жінок на більш легку роботу, а також при переведенні жінок, які мають дітей віком до півтора років;
в) час виконання державних і громадських обов'язків.
При обчисленні стажу роботи, що дає право на додаткову відпустку, як при шести, так і при п'ятиденному робочому тижні кількість повних місяців роботи з шкідливими умовами праці визначається шляхом ділення сумарного числа днів такої роботи протягом робочого року на середньомісячне число робочих днів. При цьому залишок днів, що становить 15 і більше календарних днів, округлюється до повного місяця, а що становить менше 15 календарних днів - з підрахунку виключається.
Для деяких категорій працівників може встановлюватися особливий режим робочого часу - ненормований робочий день, при якому допускається виконання роботи понад нормальну тривалість робочого часу, як правило, без додаткової оплати чи компенсації отгулом. При цьому враховується не тільки фактична тривалість робочого часу, а й коло і обсяг виконуваних обов'язків (навантаження).
Ненормований робочий день не змінює встановленої норми робочого часу.
На працівників з ненормованим робочим днем повністю поширюються вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, зокрема обов'язок вчасно приходити на роботу і працювати протягом встановленого часу.
Разом з тим у випадках необхідності вони можуть бути залучені до роботи понад нормального робочого часу без будь-якої оплати. Така робота не розглядається як понаднормова. В якості компенсації за навантаження та роботу в надурочний час цим працівникам надається додаткова відпустка тривалістю до 14 календарних днів.
Переліки працівників з ненормованим робочим днем і тривалість їх додаткової відпустки за ненормований робочий день затверджені міністерствами, іншими республіканськими органами державного управління, облвиконкомами. У недержавних організаціях конкретна тривалість такої відпустки для працівників установлюється колективним або трудовим договором, наймачем (ст. 158 ТК).
Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається відповідно до Трудового кодексу Республіки Білорусь на підставі переліків працівників з ненормованим робочим днем, що затверджуються в установленому порядку.
Організації складають перелік працівників з ненормованим робочим днем, докладають його до колективного договору, а при його відсутності стверджують наймачем. Наймач не має права розширювати переліки працівників з ненормованим робочим днем, затверджені в установленому порядку.
Згідно з Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 27.07.2000г. № 1154 «Про затвердження порядку надання та підсумовування трудових відпусток» ненормований робочий день не встановлюється і відповідно додаткову відпустку за ненормований робочий день не надається:
працівникам, зазначеним у частині другій статті 115 Трудового кодексу Республіки Білорусь;
особам, які працюють за сумісництвом;
працівникам, зайнятим на роботі неповний робочий час, за винятком випадків, коли трудовим договором передбачена робота на умовах неповного робочого тижня, але з повним робочим днем;
працівникам при змінному режимі роботи;
працівникам з відрядною оплатою праці.
Працівникам, зайнятим в окремих галузях і має тривалий стаж роботи в одній організації надається додаткова відпустка тривалістю до трьох календарних днів.
Перелік галузей, виробництв, робіт, професій, посад, умови надання і тривалість відпустки за тривалий стаж роботи визначаються Урядом Республіки Білорусь або уповноваженим ним органом (ст. 159 ТК). З метою реалізації положень цієї статті і відповідно до постанови Ради Міністрів Республіки Білорусь від 4 квітня 2000 р. № 455 «Про делегування повноважень Уряду Республіки Білорусь на прийняття (видання) нормативних правових актів» постановою Міністерства праці Республіки Білорусь від 14 квітня 2000 р. № 61 затверджено Перелік галузей, виробництв, робіт, професій і посад, умови надання і тривалість відпустки за тривалий стаж роботи.
Працівникам, які мають право на додаткову відпустку за тривалий стаж роботи за двома підставами, даний відпустка надається по одному з них, більш пільговим.
Статтею 160 ТК Республіки Білорусь передбачено, що додаткові заохочувальні відпустки можуть встановлюватися за рахунок власних коштів наймача колективним договором, угодою або наймачем всім працівникам, окремим їх категоріями (за спеціальностями та видами виробництв, робіт, структурних підрозділів), а персонально - трудовим договором.
Висновок
Працівникам, які перебувають у трудовому відпустці, надаються певні гарантії. Так, їм гарантується збереження колишньої роботи і середнього заробітку. Наймач зобов'язаний виплатити працівникові середній заробіток за весь час відпустки не пізніше, ніж за два дні до його початку (ст. 175, 176 ТК). Працівник, що знаходиться у відпустці, не може бути звільнений з роботи за ініціативою наймача, за винятком випадків ліквідації організації, припинення діяльності індивідуального підприємця (ч. 2 ст. 43 ТК).
Згідно зі ст. 155 ТК тривалість основної відпустки не може бути менше 24 календарного дня. Тривалість цієї відпустки обов'язкове для всіх наймачів.
Додаткові трудові відпустки на відміну від основної відпустки надаються лише окремим категоріям працівників з урахуванням специфіки їх трудової діяльності або працівникам в якості заохочення за роботу у конкретного наймача.
Список використовуваної літератури:
1. Конституція Республіки Білорусь від 15.03.1994г. від 2875-XII (в ред. Рішення Республіканського референдуму від 17.11.2004г. № 1) / / зареєстровано в Реєстрі державної реєстрації 04.01.1999г. № 1 / 0.
2. Трудовий кодекс Республіки Білорусь від 26.07.1999г. № 296-З (в ред. Закону від 24.12.2007) / / зареєстровано в НРПА Республіки Білорусь від 27.07.1999г. № 2 / 70.
3. «Про делегування повноважень Уряду Республіки Білорусь на прийняття (видання) нормативних правових актів» Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь від 04.04.2000г. № 455 / / зареєстровано в НРПА Республіки Білорусь від 07.04.2000г. № 5 / 2920.
4. «Про список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу і додаткову відпустку» Постанова Міністерства праці Республіки Білорусь від 29.07.1994г. № 89 (ред. від 04.03.2002г.) / / Зареєстровано в НРПА Республіки Білорусь від 06.12.1999г. № 8 / 1711.
5. «Про затвердження порядку застосування списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу і додаткову відпустку» Постанова Міністерства праці Республіки Білорусь від 20.03.1995г. № 28 (ред.19.03.2002г) / / зареєстровано в НРПА Республіки Білорусь від 06.12.1999г. № 8 / 1789.
6. «Про затвердження переліку галузей, виробництв, робіт, професій і посад, умов надання та тривалості відпустки за тривалий стаж роботи» Постанова Міністерства праці Республіки Білорусь від 14.04.2000г. № 61 (ред. від 29.11.2000г. № 145) / / зареєстровано в НРПА Республіки Білорусь від 24.05.2000г. № 8 / 3510.
7. Коментар до Трудового кодексу Республіки Білорусь. Мн. - Амалфея, 2007р.
8. Трудове право: підручник / В.І. Семенков, Г.А. Василевич, Г.Б. Шишка та ін; під заг. ред. В.І. Семенкова. - 3-е изд., Перераб. і доп. - Мн.: Амалфея, 2007.