Змінні витрати характеризують вартість власне продукту, всі інші (постійні витрати) - вартість самого підприємства. Ринок не цікавить вартість підприємства, його цікавить вартість продукту.
Сукупні змінні витрати мають лінійну залежність від показника ділової активності підприємства, а змінні витрати на одиницю продукції - величина постійна.
До невиробничих змінних витрат можна віднести витрати на упаковку готової продукції для відвантаження її споживачеві, транспортні витрати, які не відшкодовуються покупцем, комісійну винагороду посередникові за продаж товару, що прямо залежить від обсягу Виробничі витрати, які залишаються практично незмінними протягом звітного періоду, не залежать від ділової активності підприємства і називаються постійними виробничими витратами. Навіть при зміні обсягів виробництва (продажів) вони не змінюються. Прикладами постійних виробничих витрат є витрати по оренді виробничих площ, амортизація основних засобів виробничого призначення.
Різновидом змінних витрат є пропорційні витрати. Вони збільшуються тими ж темпами, що і ділова активність підприємства. Іншим видом змінних витрат є дегресивним витрати. Темпи їхнього зростання відстають від темпів зростання ділової активності фірми. Витрати, що ростуть швидше ділової активності підприємства, називаються прогресивними витратами
Постійні витрати - це витрати на оренду приміщень, охорону, амортизаційні відрахування та ін На практиці керівництвом банку заздалегідь приймаються рішення про те, якими мають бути постійні витрати і якого рівня ділової активності належить досягти.
У реальному житті надзвичайно рідко можна зустріти витрати, за своєю суттю є виключно постійними або змінними. Економічні явища і пов'язані з ними витрати з точки зору змісту значно складніше, і тому в більшості випадків витрати є умовно-змінними (або умовно-постійними). У цьому випадку зміна ділової активності організації також супроводжується зміною витрат, але на відміну від змінних витрат залежність не є прямою. Умовно-змінні (умовно-постійні) витрати містять як змінні, так і постійні компоненти. Як приклад можна привести оплату користування телефоном, що складається з фіксованої абонентної плати (постійна частина) та оплати міжміських переговорів (змінна складова).
Отже, будь-які витрати в загальному вигляді можуть бути представлені формулою
Y = а + bх,
де Y-сукупні витрати, крб.
a-їх постійна частина, яка не залежить від обсягів виробництва, руб.;
b - змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції (коефіцієнт реагування витрат), грн.;
X - показник, що характеризує ділову активність організації (обсяг виробництва продукції, наданих послуг, товарообігу тощо) у натуральних одиницях виміру.
Якщо в даній формулі постійна частина витрат відсутній, тобто а = 0, то це змінні витрати. Якщо коефіцієнт реагування витрат (b) приймає нульове значення, то аналізовані витрати носять постійний характер.
Витрати, які приймає і не прийняті до уваги при оцінках. Процес прийняття управлінського рішення передбачає порівняння між собою кількох альтернативних варіантів з метою вибору з них найкращого. Порівнянні при цьому показники можна розбити на дві групи: перші залишаються незмінними при всіх альтернативних варіантах, другі варіюються залежно від прийнятого рішення. Коли розглядається велика кількість альтернатив, що відрізняються один від одного за багатьма показниками, процес прийняття рішення ускладнюється. Тому доцільно порівнювати, між собою не всі показники, а лише показники другої групи, тобто ті, які від варіанту до варіанту змінюються. Ці витрати, що відрізняють одну альтернативу від іншої, часто в управлінському обліку називають доречними. Вони враховуються при прийнятті рішень. Показники першої групи, навпаки, не приймаються в розрахунок при оцінках. Бухгалтер-аналітик, представляючи керівництву вихідну інформацію для вибору оптимального рішення, таким чином готує свої звіти, щоб вони містили лише релевантну інформацію.
Приклад. Підприємством А, які реалізують продукцію на зовнішньому ринку, про запас були закуплені основні матеріали на суму 500 крб. Згодом у зв'язку зі зміною технології з'ясувалося, що для власного виробництва ці матеріали малопридатні. Вироблена з них продукція виявиться неконкурентоспроможною на зовнішньому ринку.
Однак російський партнер готовий купити у даного підприємства продукцію, виготовлену з цих матеріалів, за 800 руб. При цьому додаткові витрати підприємства А з виготовлення продукції складуть 600 руб. Чи доцільно приймати подібне замовлення?
У даному випадку порівнюються між собою дві альтернативи: не приймати або приймати замовлення.
Минулі витрати з придбання матеріалів у сумі 500 руб. вже відбулися і не залежать від того, який варіант буде вибраний. Вони не впливають на вибір рішення, не є релевантними і тому можуть не враховуватися при прийнятті рішення. Порівняємо альтернативи за релевантними показниками (табл.2).
Таблиця 2.
Видно, що, вибравши альтернативу II, підприємство А зменшить свій, збиток від покупки непотрібних йому матеріалів на 200 руб., Скоротивши його з 500 до 300 руб.
Безповоротні витрати. Це минулі витрати, які ні один альтернативний варіант не здатний відкоригувати. Безповоротні витрати не враховуються при прийнятті рішень. Проте не завжди не приймаються в розрахунок при оцінках витрати є безповоротними.
Змінні (уявні) витрати. Дана категорія присутня лише в управлінському обліку. Бухгалтер фінансового обліку не може дозволити собі "уявити" будь-які витрати, так як він суворо дотримується принципу їх документальної обгрунтованості.
В управлінському обліку для прийняття рішення іноді необхідно нарахувати або приписати витрати, які можуть реально і не відбутися в майбутньому. Такі витрати називаються зобов'язання. По суті це упущена вигода підприємства. Це можливість, яка втрачена або якої жертвують заради вибору альтернативного управлінського рішення.
Приклад. Піч хлібопекарні працює на повну потужність у три зміни і за тиждень випускає батонів нарізних на 10 тис. руб. Оптовий покупець пропонує пекарні новий тижневий замовлення по випічці здоби, що спричинить за собою додаткові змінні витрати на суму 3 тис. руб. Якою має бути мінімальна ціна договору?
Прийнявши замовлення, пекарня відмовиться від доходу в 10 тис. руб., Отримуваного раніше від випічки батонів, тобто по суті понесе збитки на 10 тис. руб. Цю суму підприємству необхідно врахувати при обговоренні умов договору. Ціна договору не може опуститися нижче 13 тис., руб. (10 + 3). При цьому 10 тис. руб. - Змінні (уявні) витрати, або упущена вигода підприємства.
Необхідно мати на увазі, що дана категорія витрат застосовується лише у разі обмеженості ресурсів, у наведеному прикладі - при повному завантаженні виробничих потужностей. Якби хлібопекарська піч була недовантажена і працювала з простоями, про поставлений витратах мова б не йшла.
Приростні і граничні витрати. Приростні витрати є додатковими і виникають в результаті виготовлення чи продажу додаткової партії продукції. У приростні витрати можуть включатися, а можуть і не включатися постійні витрати. Якщо постійні витрати змінюються в результаті прийнятого рішення, то їх приріст розглядається як приростні витрати. Якщо постійні витрати не змінюються в результаті прийнятого рішення, то приростні витрати будуть дорівнюють нулю. Аналогічний підхід застосовується в управлінському обліку і до доходів.
Плановані і неплановані витрати. Плановані - це витрати, розраховані на певний обсяг виробництва. Відповідно до норм, нормативами, лімітами і кошторисами вони включаються в планову собівартість продукції.
Неплановані - витрати, що не включаються в план і відображаються тільки у фактичній собівартості продукції. При використанні методу обліку фактичних витрат і калькулювання фактичної собівартості бухгалтер-аналітик має справу з неплановані витратами.
Розглянуті вище класифікації витрат не вирішують усіх завдань з контролю за ними. Як правило, продукція в процесі свого виготовлення проходить ряд послідовних стадій у різних підрозділах підприємства. Маючи в своєму розпорядженні відомостями про собівартість продукції, неможливо точно визначити, як розподіляються витрати між окремими виробничими ділянками (центрами відповідальності). Це завдання можна вирішити, якщо встановити зв'язок витрат і доходів з діями осіб, відповідальних за витрачання ресурсів. Такий підхід в управлінському обліку названий урахуванням витрат по центрах відповідальності, він може реалізовуватися на практиці при розподілі витрат на регульовані і нерегульовані (або контрольовані і неконтрольовані).
Регульовані витрати схильні до впливу менеджера центру відповідальності, на нерегульовані він впливати не може. Робота менеджера оцінюється за здатністю управляти регульованими витратами.

Глава 2. Організація обліку витрат на виробництво на прикладі ТОВ "Хатасскій свинокомплекс"

2.1. Коротка організаційно - економічна характеристика ОПХ "Покровське"

Об'єктом дослідження в даній роботі є ОПХ "Покровське".
Державне унітарне підприємство дослідно-виробничого господарства "Покровське" створено на підставі наказу № 166 від 10 листопада 160 р. Якутського НИИСХ СО РАСГН. Місцезнаходження господарства - республіка Саха (Якутія), Хангаласскій улус, с. Ой.
ГУП ОПХ "Покровське" займається багатогалузевим виробництвом. Основним з яких є племінне скотарство й конярство, вирощування елітного насіння зернових і картоплі, овочевих культур відкритого та закритого грунтів.
Продукція ГУП ОПХ "Покровське" користується великим попитом серед населення Хангаласского улусу, а також жителів інших районів республіки.
Крім вище перерахованого господарство здійснює виробництво молока, вирощування капусти, насінної картоплі і інших зернових культур.
До допоміжних видів виробництва належить вирощування моркви, буряка, кабачків на відкритому грунті, а також вирощування розсади капусти, огірків, томатів, в закритому грунті та заготівля грубого корму.
У звітному 2006 році господарство завдяки правильній постановці виробничих процесів і грамотної агротехнології отримало врожай насіннєвої картоплі 5280 центнерів з площі в 40 га., Тим самим виконавши план виробництва на 100%.
Молока було вироблено 315 т. л., Що складає 107,9% щодо планованого обсягу виробництва у 2006 році.
У цілому собівартість 1ц. сільгосппродукції склала 998 руб. У перші за багато років було отримано прибуток у розмірі 1851 тис. руб., Всього по господарству прибуток становить 636 тис. руб.
З причини несприятливих погодних умов, план реалізації продукції рослинництва в 2006 році не виконаний. Так продукція зернових культур реалізована на 51,3%, картоплі на 65,5%, овочевих культур на 58,5% від встановленого плану реалізації сільгосппродукції.
Тим самим упущені вигоди господарства становлять 3342 тис. руб. Усього за 2006 рік реалізовано продукції тваринництва та рослинництва на суму 5765 тис. руб., При плані 9107 тис. руб., Тобто відсоток виконання плану становить 63,3%.
У цілому до 2005 року ГУП ОПХ "Покровське", через різницю пріоритету цін на реалізовану продукцію сільського господарства та промисловості знаходилося в дуже скрутному фінансовому становищі.
Згідно з положенням "Про оздоровлення сільського господарства" керівництво ГУП ОПХ "Покровське" почали готувати і розглядати різні варіанти вирішення економічних і фінансових проблем господарства. Для того щоб вийти з нинішнього кризового становища в 2004 році були створені окремі дочірні ГУПи, по виробничих галузях, це дозволило більш якісно стежити і управляти за господарством і виробництвом. Але з 4 липня 2005 року всі ДГУПи були приєднані до головного підприємства ГУП ОПХ "Покровське" на підставі наказу директора ЯНІІСХ.
За рішенням вище стоять органів з 11 липня 2005 року була введена процедура спостереження з банкрутства з призначенням тимчасового керуючого.
На підставі закону за банкрутства виплата всіх боргів перед кредиторами і позабюджетними організаціями була припинена.
З 2003 року працює програма Уряду республіки Саха (Якутія) за фінансової підтримки підприємств агро - промислового комплексу. Завдяки виділеним дотаціям вдалося призупинити зростання заборгованості перед персоналом з оплати праці. Оскільки починаючи з січня 2001 року результат діяльності ОПХ "Покровське" був збитковий, коштів на виплату заробітної плати не було, то поступово протягом 3 років відбувалося накопичення заборгованості з оплати праці працівникам, в даний час заборгованість підприємства минулих по заробітній платі складає понад 7 мільйонів рублів .
У 2006 році дотації від уряду республіки РС (Я) на підтримку і розвиток виробництва виділені в сумі 8339 тис. руб.
Моральний і фізичний знос техніки, обладнання та виробничих будівель є одним з основних проблем господарства, що відбивається як на якості виробленої продукції так і на виробничому процесі в цілому. Так на кінець 2006 року вартість основних засобів становить 35932 тис. руб., Сума нарахованого зносу - 26582 тис. крб., Тобто зношеність основних фондів ОПХ "Покровське" більше 73%. Високий ступінь зношеності безумовно негативно позначається на виробничому процесі господарства, тому найближчим часом потрібно практично повна заміна обладнання і техніки, для того щоб підтримувати задані обсяги виробництва продукції.
Середня чисельність працівників ОПХ "Покровське" за 2006 рік становить 140 осіб, сума нарахованої заробітної плати становить 6381 тис. руб., Тобто середня заробітна плата по господарству становить 45 тис. руб. на рік або 3,7 тис. руб. в місяць.
Витрати на виробництво продукції в 2006 році зменшилися в порівнянні з 2005 роком на 21,3% або на 5370 тис. руб. У тому числі матеріальні витрати зменшилися на8% або на 645 тис. руб., Витрати на оплату праці знизилися на 20% або на 823 тис. руб., Відрахування на соціальні потреби знизилися на 65% або на 1182 тис. руб., Інші витрати зменшилися майже вдвічі. Таким чином саме завдяки зниження витрат по всіх статтях вдалося досягти зниження собівартості сільгосппродукції й одержання прибутку від основної діяльності в розмірі 638 тис. руб., В перше за багато років.
Бухгалтерський облік в ГУЛ ОПХ "Покровське" ведеться згідно із законодавством РФ, здійснюється бухгалтерією, очолюваної головним бухгалтером.
Витрати на виробництво сільськогосподарської продукції в ОПХ "Покровське" згідно з чинним законодавством поділяються на прямі і непрямі витрати, при цьому прямі витрати збираються в бухгалтерському обліку на рахунку 20, допоміжні - на рахунку 23.
Витрати по обслуговуючому виробництву на 29 рахунку і загальногосподарські на 25 рахунку.
Непрямі і загальногосподарські витрати розподіляються між об'єктами обліку і калькулювання пропорційно витратам на оплату праці спискового і неспісочного складу. Витрати обігу розподіляються на залишок товарів і реалізацію пропорційно вартості товарів за продажними цінами. Калькулюється повна Фактична собівартість готової продукції за видами в кінці звітного року.
У додатку представлена ​​взаємозв'язок бухгалтерії зі структурними підрозділами господарства. (Схема 1).
2.2. Організація обліку витрат на виробництво в ОПХ "Покровське"
Облік витрат на виробництво в ОПХ "Покровське" ведуть в регістрах многострочной або многографной форми, де за що відкриває рахунку виділяють окремі рядки або графи для обліку кожного виду витрат.
У ОПХ "Покровське" у фінансовому обліку розмежування витрат проводиться за культурами за допомогою аналітичних рахунків, так наприклад, витрати пов'язані з виробництвом картоплі відносяться на спеціально відкритий субрахунок 20.1. "Рослинництво".
Облік витрат у ОПХ "Покровське" ведеться за наступною номенклатурою статей:
1. "Оплата праці з відрахуваннями на соціальні потреби";
2. "Насіння та посадковий матеріал";
3. "Добрива мінеральні й органічні";
4. "Засоби захисту рослин";
5. "Зміст основних засобів в тому числі:
а) нафтопродукти,
б) амортизація основних засобів,
в) ремонт основних засобів;
6. "Роботи та послуги";
7. "Організація виробництва та управління";
8. "Інші витрати".
Розглянемо більш детально порядок організації обліку витрат на обчислення собівартості по окремій групі рослинництва - картоплярства.
Облік витрат і виходу продукції галузі картоплярства в ОПХ "Покровське", як вже було зазначено вище, ведуть на рахунку 20 "Основне виробництво", субрахунок 1 "Рослинництво", 1 "Виробництво картоплі" (20.1.1).
За дебетом цього субрахунка в господарстві враховують витрати на виробництво, за кредитом - вихід продукції. Протягом року записи по дебету і кредиту виробляють наростаючими сумами, відповідно в поточному обліку дані субрахунку відображаються розгорнуто. Тільки в кінці року визначають згорнуте сальдо, яке відбиває суму незавершеного виробництва галузі рослинництва. Хоча в балансі щоквартально показують умовне згорнуте сальдо - різницю між фактичними витратами і виходом продукції в планової оцінці.
Уявімо декілька найбільш типових проведень за допомогою яких здійснюється віднесення витрат при виробництві картоплі на рахунки обліку витрат:
Дебет 20.1. Кредит 10 - списані добрива;
Дебет 20.1. Кредит 70 - нарахована заробітна плата основним виробничим робітникам;
Дебет 20.1. Кредит 69 - нараховані внески до фондів ПФ, ФОМС, ФСС.
Усі записи у бухгалтерському обліку про витрати і вихід продукції в галузі картоплярства в ОПХ "Покровське" грунтуються на даних відповідних первинних документів з обліку витрат праці, предметів праці, засобів праці і виходу продукції.
Поточний облік витрат у картоплярстві завершується в кінці року обчисленням фактичної собівартості продукції, яка визначається виключно на підставі перевірених даних поточного бухгалтерського обліку (на початку року на підставі планових даних розраховується планова собівартість на 1 жовтня на підставі попередніх даних обліку визначається провізорних, тобто очікувана, собівартість).
Продукція картоплярства підрозділяється на основну та побічну. До основної відноситься продукція, для отримання якої організовано виробництво (картопля). До побічної відноситься така продукція, яка виходить в силу біологічних особливостей і виробничих умов одночасно з основною, але має другорядне значення (наприклад, солома, полова і т.п.).
При обчисленні собівартості продукції картоплярства в ОПХ "Покровське" з метою фінансового обліку витрати розподіляють на основну (пов'язану), а також побічну продукцію, яка використовується в господарстві.
Обчислення собівартості - важливий і відповідальний етап в обліковій роботі. Тому їй передує підготовча робота, пов'язана з уточненням відображених на рахунках даних. У ОПХ "Покровське" ця робота полягає в наступному:
- Ретельно перевіряють розмежування витрат по роках і правильність віднесення на аналітичні рахунки витрат минулих років;
- Перевіряють правильність списання витрат за загиблими посівам;
- Уточнюють всі кількісні показники, відображені по рахунку 20.1.1. "Виробництво картоплі".
Особливо ретельно перевіряється кількість оприбуткованого врожаю, в тому числі основної та побічної продукції, і правильність відображення в обліку операцій по очищенню і сушінню картоплі.
Собівартість одиниці продукції по картоплі, відповідно до облікової політики в ОПХ "Покровське" визначається діленням загальної суми витрат по картоплі, врахованої за дебетом відповідного аналітичного рахунку (20.1. "Рослинництво"), на валовий вихід продукції (кількість), відбитий по кредиту рахунку . У даному випадку об'єкт обліку витрат буде збігатися з об'єктом обчислення собівартості. Проте таких випадків по субрахунку 20-1 порівняно небагато.
Тому попередньо визначають витрати, що припадають на побічну продукцію (бадилля) шляхом віднесення на них витрат, пов'язаних з витратами на прибирання, пресування, транспортування, скиртування та інші роботи по заготівлі цієї продукції. Потім решта витрати відносять на собівартість основної продукції за основними галузями рослинництва.
Собівартість 1 ц продукції картоплі визначають діленням суми витрат на масу отриманої продукції. Нестандартну та побічну продукцію, використовувану на корм худобі, оцінюють за середньої собівартості кормових коренеплодів.
У ОПХ "Покровське" бувають загальні витрати, які належать до окремих культур (внесення добрив, обробка грунту гербіцидами і т.д.). Їх розподіляють між окремими культурами пропорційно займаній удобреному або обробленої площі.
Собівартість картоплі може бути розрахована в цілому або окремо за раннім і пізнім сортам. Витрати за цими сортами враховують окремо. Собівартість визначають діленням врахованих витрат за вирахуванням вартості гички на масу бульб після сортування з розподілом витрат на стандартну і нестандартну продукцію (у господарствах зі значним виробництвом товарної картоплі) пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.
Розрахунок собівартості картоплі в ОПХ "Покровське" виробляє бухгалтер-економіст, за даними бухгалтерського обліку, на підставі накопичувальних записів на субрахунку 20.1. Для обліку витрат і калькулювання собівартості в ОПХ "Покровське" використовується нормативний метод обліку витрат.
Сутність цього методу полягає в роздільному обліку витрат за встановленими нормами і відхилень від цих норм. Відхилення від норм враховують таким чином, щоб можна було виявити їх причини, місце виникнення, винних осіб, а також вплив цих відхилень на собівартість продукції.
Відхилення від норм, які виявляються при нормативному методі, фіксуються у вигляді економії або перевитрати. Природно, що відхилення від встановлених норм витрат показують, як дотримуються технологія виробництва, встановлені норми витрати насіння, добрив, кормів, витрат праці і т.д. Тому головним завданням нормативного методу обліку витрат у сільськогосподарському виробництві є своєчасне виявлення і попередження нераціонального витрачання коштів, визначення внутрішніх резервів і зміцнення госпрозрахунку на підприємстві і в його структурних підрозділах.
Нормативи витрат у картоплярстві розробляються по видах робіт з об'єднанням їх потім по групах робіт і на 1 га посівної площі.
Маючи нормативні калькуляції, документи на відхилення від норм та їх зміни, бухгалтер ОПХ "Покровське" розраховує фактичні витрати звітного місяця. Фактичну собівартість він розраховує за такою формулою:
Фс = Нс + Він + Ін,
Де Нс - нормативна собівартість, Він - відхилення від норми, Ін - зміни норм.
У бухгалтерському обліку на підставі первинних документів, складають звітну калькуляцію і аналізують собівартість:
Дебет 43 Кредит 20.1 - Оприбутковано картоплю на склад;
Дебет 43Кредіт 20.1 - сторно - списано відхилення фактичної собівартості від планової;
Дебет 90.2. Кредит 43 - списана планова собівартість відвантаженої продукції;
Дебет 90.2. Кредит 43. - Сторно - списано відхилення фактичної собівартості від планової відвантаженої продукції;
Дебет 90.3. Кредит 68. 20. - Нарахований ПДВ з відвантаженої продукції;
Дебет 62Кредіт 90.1. - Пред'явлений покупцеві рахунок за відвантажене картопля;
Дебет 90.9. Кредит 99 - отримано фінансовий результат від реалізації картоплі.
Згідно з розрахунковими даними за ОПХ "Покровське" собівартість 1 центнера картоплі в 2005 році була 692,21 рублів, в 2006 році собівартість збільшилась на 120 рублів і склала 812,38 рублів за 1 центнер.
2.3. Аналіз динаміки, складу і структури витрат на виробництво картоплі
Для аналізу динаміки собівартості картоплі, використовуючи дані синтетичного та аналітичного обліку, застосуємо методи горизонтального і вертикального аналізу.
У таблиці 3 та 4 представлені дані про виконання плану з виробництва і собівартості картоплі в ГУП ОПХ "Покровське" за 2005 і 2006 роки.
Отже, з таблиці 3 видно, що витрати в 2005 році на виробництво картоплі склали 5474 тис. руб., Що на 2353 тис. руб. більше планової суми витрат або 175%. У тому числі збільшення витрат викликано зростанням заробітної плати, що збільшилася практично в три рази, у порівнянні з плановою сумою витрат на оплату праці і становить третину всіх витрат на виробництво картоплі.
У зв'язку із зростанням з / пл. відповідно збільшилися і відрахування в позабюджетні фонди, витрати по даній статті витрат склали 416 тис. руб. Витрати на насіння і добрива склали 1011 тис. руб. і 242 тис. руб. відповідно. При цьому за статтею витрат "насіння" відзначено зниження витрат у порівнянні з планом на 29 тис. крб., Питома вага цієї статті у загальному обсязі витрат складає 18,5%.
Витрати на паливо збільшилися на 157% або на 191 тис. руб. і склали 520 тис. руб. проти 330 тис. руб. запланованих.
Витрати на електроенергію перевищили планову величину практично в три рази, абсолютне збільшення становить 107 тис. руб., Питома вага цієї статті витрат у загальній сумі витрат 3,1% або 167 тис. руб.
Витрати з амортизації а також інші роботи і послуги склали 57 тис. руб. і 64 тис. руб., практично в межах планових сум.
На ремонт техніки, також довелося витратити коштів набагато більше планових, витрати зроблені в сумі 201 тис. руб., Проти 95 тис. руб. планових, питома вага статті витрат становить 3,6%.
Друга за вагою стаття витрати після зарплати - невиробничі відходи, становить 1193 тис. руб., В планах даного виду витрати не передбачалося.
Відповідно можемо зробити висновок, про те що збільшення витрат в 2005 році, відбулося в основному через зростання витрат з оплати праці та невиробничих відходів.
Посівна площа у 2005 році збільшився в порівнянні з планом на 2,2 га. І склала 47,2 га. Валовий збір урожаю також збільшився на 2058 цн і склав 7908 цн. Відповідно із збільшення посівної площі і валового збору збільшилася врожайність картоплі на 37,5 цн / га і склала 167,5 цн / га.
Як вже говорилося вище витрати у звітному році склали 5474 тис. руб., Тому розрахована величина собівартості картоплі становить 692,21 руб. за 1 ц.
Реалізовано картоплі за 2005 рік було 2992 цн, виручка від реалізації склала 1797 тис. руб. при цьому середня ціна 1 цн продукції склала 600,6 руб.
У результаті реалізаційної діяльності продукції, був отриманий збиток у сумі 274 тис. руб., А збиток на 1 га посіву склав 5805 тис. руб.
Отже, з таблиці 4 видно, що витрати в 2006 році на виробництво картоплі склали 4291 тис. руб., Що на 458 тис. руб. менше планової суми витрат або 90%. У тому числі зниження витрат спричинене зменшенням суми заробітної плати, що знизилася майже на 40%, у порівнянні з плановою сумою витрат на оплату праці і становить 711 тис. руб. або 16,6% всіх витрат на виробництво картоплі.
У зв'язку зі зниженням з / пл. відповідно зменшилися і відрахування в позабюджетні фонди, витрати по даній статті витрат склали 73 тис. руб., проти 428 тис. руб. запланованих, питома вага даної статті - 1,7%.
Витрати на насіння і добрива збільшилися і склали 1285 тис. руб. і 219 тис. руб. відповідно. При цьому зростання склав 122% і 167% відповідно. Питома вага статті "насіння" становить близько третини всіх витрат - 29,9%, добрива - 7%.
Витрати на паливо знизилися на 149 тис. руб. і склали 219 тис. руб., питома вага 5,1% в загальній обсязі витрат.
Витрати на електроенергію, амортизацію, інші роботи і послуги перевищили планову величину, але незначно. За статтею електроенергія на 16 тис. руб., Витрати склали 126 тис. руб., За статтею амортизація на 4 тис. руб., Витрати склали 61 тис. руб., За статтею роботи і послуги на 3 тис. руб., Витрати склали 103 тис. руб.
З-за високого ступеня зношеності обладнання та техніки, на ремонт знову довелося витратити коштів набагато більше планових, витрати зроблені в сумі 307 тис. руб., Проти 266 тис. руб. планових, питома вага статті витрат становить 7,1%.
І в цьому 2006 друга за вагою стаття витрати після насіння - невиробничі відходи, становить 926 тис. руб., В планах даного виду витрати не передбачалося.
Відповідно можемо зробити висновок, про те що зменшення витрат в 2006 році, в порівнянні з плановими даними відбулося в основному через зниження витрат з оплати праці. Посівна площа у 2006 році зменшилася в порівнянні з планом на 10га. і склала 40га. Валовий збір урожаю знизився на 1218 цн і склав 5282 цн. Урожайність картоплі збільшилася на 2 цн / га і склала 132 цн / га.
Як вже говорилося вище витрати у звітному році склали 4291 тис. руб., Тому розрахована величина собівартості картоплі становить 812,38 руб. за 1 ц.
Реалізовано картоплі за 2006 рік було 2292 цн, виручка від реалізації склала 1143 тис. руб. при цьому середня ціна 1 цн продукції склала 433,92 руб.
У результаті реалізаційної діяльності продукції, був отриманий збиток у сумі 427 тис. руб., А збиток на 1 га посіву склав 10675 руб.
У таблиці 5, показана динаміка виробництва і собівартості картоплі в ОПХ "Покровське" за 2005 і 2006 роки.
Як видно, з таблиці у 2006 році витрати на виробництво картоплі всього менше витрат у 2005 році на 1183 тис. руб., Темп росту склав 78,39%.
Зниження витрат за статтями витрат у порівнянні з 2005 років викликано зменшенням витрат за:
Оплату праці на 890 тис. руб., Темп зростання 44,4%;
Відрахування у позабюджетні фонди - на 343 тис. руб., Темп зростання 17,55%;
ПММ - на 301 тис. руб., Темп зростання 42,12%;
Електроенергія - на 41 тис. руб., Темп зростання 75%;
Невиробничі відходи - на 267 тис. руб., Темп зростання 77,6%;
Розрахунки з іншими організаціями - на 148 тис. руб., Темп зростання 7500%.
По іншим статтям витрат відзначається збільшення витрат.
Посівна площа у 2006 знизилася на 7,2 га, в порівнянні з 2005 роком, валовий збір зменшився на 2626 цн, відповідно знизилася і врожайність картоплі на 35,5 цн / га. Незважаючи на те, що витрати в 2006 році менше витрат у 2005 році, собівартість 1ц картоплі збільшилася на 120,17 руб. Це сталося через зниження врожайності. Реалізовано продукції в 2006 році менше ніж у 2005 році на 700 цн, виручка від реалізації менше на 654 тис. руб., А збиток від реалізації в 2006 році вище на 153 тис. руб.
2.4. Пропозиції щодо організації управлінського обліку для обчислення собівартості в ОПХ "Покровське"
У галузі методології, обліку витрат і ціноутворення у вітчизняній і зарубіжній економічній науці не припиняються дискусії. Залишається актуальним вибір собівартості, як бази регульованої ціни та обгрунтування норми чистого доходу в такій ціні. Класична модель ціни за найгіршими умовами виробництва не є безперечною для країн з великими відмінностями цих умов. Вимагають наукового обгрунтування інтеграційні зі світовою і регіональними зарубіжними ринками моделі цін і тарифів на сільськогосподарські продукти. Актуальним є наукове обгрунтування співвідношення цінового і фінансового механізмів підтримки вітчизняних товаровиробників у сільському господарстві та забезпечення продовольчої безпеки країни. Для трансформаційного періоду доцільно обгрунтувати раціональне співвідношення централізованого директивного регулювання закупівельних цін з вільним ринковим ціноутворенням.
Новим напрямком у ціноутворенні є пошук найбільш прийнятного механізму цін в умовах загального регіонального аграрного ринку країн СНД. Стосовно до закупівельними цінами вітчизняного ринку сільськогосподарських продуктів актуальним є більш повний облік якості реалізованої продукції та сезонних строків її продажу, так як діючі нині ціни не в повній мірі стимулюють підвищення якості і конкурентоспроможності цієї продукції на світовому ринку.
В якості методів наукових досліджень у галузі вдосконалення методології ціноутворення можуть служити метод теоретичної абстракції, вивчення та узагальнення вітчизняної і зарубіжної теорії і практики. При виборі моделей та обгрунтуванні рівнів централізовано регульованих цін на продукцію та послуги АПК доцільно користуватися методами монографічних обстежень і експериментів, методами економічного аналізу та синтезу, розрахунково-конструктивними методами з застосуванням математичної статистики і комп'ютерної техніки. Результатами таких досліджень можуть слугувати проекти нових, більш досконалих цін і тарифів, пропонованих директивним органам та партнерам за господарськими договорами.
Також актуальними для нинішнього трансформаційного періоду є дослідження і обгрунтування шляхів уповільнення зростання цін і темпів інфляції, поєднання цінового, податкового і платіжного механізму за комунальні та інші послуги населенню.
У сучасних економічних умовах господарювання, при високих темпах інфляції, диспаритет і нестабільності цін на матеріально-технічні ресурси та продукцію сільського господарства, розбіжності періодів виробництва і виходу продукції показник собівартості часто спотворюється. В умовах витратного механізму ціноутворення це призводить до того, що сільськогосподарські підприємства продають свою продукцію за низькими цінами, отримують при цьому прибуток, але не мають достатньої маси вільних грошових коштів для фінансування поточних витрат і капітальних вкладень. Крім того, існуюча концепція обчислення собівартості відрізняється від світових принципів і стандартів, що ускладнює вихід країни на світовий ринок і інтеграцію у світове співтовариство. Все це викликає необхідність вдосконалення методології обчислення собівартості продукції сільського господарства.
Представники аграрної економічної науки виділяють такі напрями вдосконалення методології обчислення собівартості сільськогосподарської продукції:
- Вдосконалення порядку нарахування зносу за основними засобами;
- Прискорений, нелінійний, нерегламентіруемий (за рішенням суб'єкта господарювання);
- Вдосконалення методів оцінки споживаних ресурсів - індексація, переоцінка за цінами останнього придбання, за поточними цінами;
- Вдосконалення методів обліку витрат та визначення - фінансових результатів, використання економічно обгрунтованих об'єктів обліку витрат і методів розподілу непрямих витрат;
- Визначення економічно обгрунтованого, а не адміністративно встановленого, складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг).
У плані скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції найбільш перспективними є роботи в області вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, виведення високоврожайних сортів сільськогосподарських культур і підвищення генетичного потенціалу худоби і птиці. Результатом цих робіт має стати максимальна інтенсифікація виробництва, випереджаюче зростання обсягів товарної продукції в порівнянні із зростанням виробничих витрат.
Одним з перспективних шляхів зниження собівартості і збільшення маси прибутку є активне застосування методів управління витратами. Ці методи полягають у детальному аналізі витрат на виробництво і реалізацію продукції і застосуванні системи заохочень та стягнень (перш за все матеріальних) за відхилення фактичних показників від планових.
Уважного вивчення заслуговує метод планування витрат, виходячи з передбачуваної ціни реалізації, тобто скільки коштів може витратити підприємство на виробництво і реалізацію продукції, щоб отримати бажаний рівень рентабельності.
Найважливішими методами наукових досліджень резервів і шляхів зниження собівартості агропромислової продукції є: логічної абстракції, монографічний, аналітично експериментальний і розрахунково-конструктивний.
У результаті виконаної роботи - вивчення системи обліку витрат на виробництво картоплі і калькулювання собівартості продукції в ОПХ "Покровське" з'ясували, що облік витрат ведеться нормативним методом, шляхом розподілу витрат на групи: матеріальні витрати, амортизація, з / пл і відрахування, інші витрати, використовуються рахунки 20.1, 23, 25, 26. Проте дана методика обліку витрат не забезпечує інформацією про витрати по кожному виду продукції і складові частини цих витрат у постатейному розрізі.
Тому пропонуємо використовувати вільні рахунку 30-39, для того щоб забезпечувати інформацією про витрати по кожному виду та переліку витрат, щоб своєчасно виявляти відхилення фактичних витрат від планових, аналізувати і впливати на них.
Таким чином на рахунку 30 при такій системі буде вестися облік витрат з економічного елементу "Матеріальні витрати" із забезпеченням передачі в систему управлінського обліку всіх витрат, що входять у цей елемент, на відповідні рахунки обліку витрат на виробництво за статтями витрат: насіння, корми, добрива , засоби захисту рослин і тварин.
На рахунку 31 може вестися облік витрат з економічного елементу "Витрати на оплату праці" у кореспонденції з кредитом рахунка 70 "Розрахунки з персоналом на оплату праці". У систему управлінського обліку витрати по цьому елементу (з кредиту рахунку 31) будуть передаватися на рахунки обліку витрат на виробництво за статтею "Оплата праці": кредит рахунка 31, дебет рахунків 20-29.
На рахунку 32 - облік витрат з економічного елементу "Відрахування на соціальні потреби" в кореспонденції з кредитом рахунка 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню", в систему управлінського обліку витрати по цьому елементу передаються з кредиту рахунку 32 на рахунки обліку витрат на виробництво ( 20-29) за статтею "Відрахування на соціальні потреби", що входить в укрупнену статтю "Оплата праці з відрахуваннями на соціальні потреби".
За рахунком 33 - облік витрат по елементу "Амортизаційні відрахування по основних засобів" у кореспонденції з урахуванням 02 "Амортизація основних засобів". У систему управлінського обліку витрати по цьому елементу передаються з кредиту рахунку 33 на рахунки обліку виробничих витрат по комплексній статті "Зміст основних засобів", в яку амортизація включається в якості складової частини.
За рахунку 34 вестиметься облік по елементу "Інші витрати", що включає цілий комплекс конкретних витрат. З кредиту рахунку 34 ці витрати відносяться на рахунки з обліку виробничих витрат за різними елементами: зміст основних засобів, роботи і послуги, загальновиробничі і загальногосподарські витрати та ін
У цілому витрати на виробництво по всіх перерахованих елементів повинні акумулюватися на рахунку 35 "Усього витрат у фінансовому обліку".
В управлінському обліку також вибирається один з вільних рахунків (у групі 20-29), наприклад рахунок 27, для акумулювання всіх витрат управлінського обліку. Природно, підсумки витрат на цих рахунках повинні збігатися, оскільки вони формувалися за одним і тим самим вихідним даним.
В результаті дані по витратах і доходах у фінансовому та управлінському обліку повинні бути рівні, що дуже важливо для контрольних цілей, а також з позиції оподаткування.
Крім вдосконалення методології обліку витрат і калькулювання собівартості в галузі картоплярства величезної економічне значення має розробка заходів і шляхів зниження собівартості та управління нею, для більш раціонального використання наявних ресурсів і отримання прибутку на виробництві картоплярства.
Шляхи зниження собівартості продукції (робіт, послуг) на кожному окремому сільськогосподарському підприємстві можливо виявити лише після проведення всебічного, глибокого аналізу цієї проблеми. Однак існують загальні для всіх галузей і підприємств напрямки її мінімізації. В даний час головними факторами скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції є: 1 - підвищення продуктивності праці; 2 - збільшення виробництва продукції за рахунок інтенсифікації, концентрації та спеціалізації виробництва, раціонального використання землі, підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва при одночасному поліпшенні якості продукції ; 3 - економне і найбільш раціональне використання матеріальних ресурсів; 4 - підвищення ефективності використання засобів праці; 5 - використання досягнень науково-технічного прогресу і на цій основі підвищення технічного рівня виробництва; 6 - спрощення структури управління і його здешевлення; 7 - ліквідація втрат від шлюбу та усунення виробничих витрат.
Рентабельність виробництва в АПК залежить насамперед від величини прибутку і розміру витрат, тобто від собівартості продукції і цін, за якими вона реалізується. Чим більша різниця між ціною і собівартістю одиниці продукції, тим вище прибуток і рівень рентабельності. Отже, основні шляхи підвищення рентабельності агропромислового виробництва полягають у зниженні витрат на виробництво продукції, збільшення її виходу, товарності і поліпшення якості, зростання продуктивності праці, раціональне використання виробничих ресурсів.
Залежно від рівня і сфери реалізації фактори підвищення рентабельності поділяються на дві групи: перша - внутрішньовиробничі і зовнішні, або фактори, що впливають на зміну прибутку і контрольовані з боку підприємства, і неконтрольовані фактори, до яких підприємство може тільки підлаштовуватися. Друга група чинників - це конкретні ринкові умови: ціни на продукцію, сировину, матеріали та енергію, банківський відсоток, податкова політика держави, бюджетні дотації та субсидії, інвестиції і т.д.
Найважливішими показниками об'єктивних факторів зниження картоплярства собівартості продукції є: якісна оцінка сільськогосподарських угідь у балах; оснащеність підприємства основними фондами в розрахунку на кожні 100 га сільськогосподарських угідь; оснащеність підприємств енергоресурсами в розрахунку на 100 га тих же угідь в л. с.; забезпеченість підприємства трудовими ресурсами в розрахунку на 100 га земельних угідь; рівень інтенсивності використання сільськогосподарських угідь за питомою величиною всіх прямих витрат, у тому числі добрив на 100 га угідь; рівень спеціалізації землеробства за питомою величиною виручки від реалізації рослинницької продукції в загальній її сумі по господарству.

Висновок

У даній роботі була розглянута класифікація витрат для цілей управлінського обліку.
Вивчивши, представлений матеріал, дозволимо собі зробити деякі узагальнюючі роботу висновки.
Управлінський облік - це система організації збору та накопичення необхідних облікових даних, спрямована на вирішення конкретних управлінських завдань.
Управлінський облік надає інформацію керівництву підприємства для планування, контролю, аналізу та прийняття рішень. Бухгалтерська служба тепер не тільки займається обліком, але і бере участь у плануванні, рішень і контролі за їх виконанням.
На базі розрахунків у системі управлінського обліку можна прорахувати різні альтернативні варіанти вирішення однієї задачі, вибирати з них оптимальний і оперативно приймати ефективне рішення. Застосування фінансового аналізу дозволяє виявити вразливі місця потребують особливої ​​уваги та підказує шляхи їх ліквідації.
Велике значення для правильної організації обліку витрат має їх науково обгрунтована класифікація. Витрати на виробництво групують за місцем їх виникнення, носіями витрат та видами витрат.
За місцем виникнення витрати групують по виробництвам, цехам, ділянкам та іншим структурним підрозділам підприємства. Таке групування витрат необхідна для організації обліку за центрами відповідальності та визначення виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).
Носіями витрат називають види продукції (робіт, послуг) підприємства, призначені до реалізації. Це угрупування необхідна для визначення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг). За видами витрати групуються за економічно однорідним елементам і за статтями калькуляції.
В управлінському обліку класифікація витрат дуже різноманітна і залежить від того, яку управлінське завдання необхідно вирішити. До основних завдань управлінського обліку відносять: розрахунок собівартості виробленої продукції і визначення розміру отриманого прибутку; прийняття управлінського рішення і планування; контроль і регулювання виробничої діяльності центрів відповідальності.
Так для розрахунку собівартості виробленої продукції та визначення отриманого прибутку витрати класифікуються на: вхідні і минулі; прямі і непрямі; основні і накладні; що входять у собівартість продукції (виробничі) і витрати звітного періоду (періодичні); одноелементні і комплексні; поточні та одноразові.
Для прийняття рішень та планування розрізняють: постійні, змінні, умовно-постійні (умовно-змінні) витрати; приймаються і не приймаються в розрахунок при оцінках; безповоротні витрати;
змінні витрати (упущена вигода); граничні і приростні витрати; плановані і неплановані.
Для здійснення функцій контролю та регулювання в управлінському обліку розрізняють регульовані і нерегульовані.
В управлінському обліку метою будь-якої класифікації витрат має бути надання допомоги керівнику в прийнятті правильних, раціонально обгрунтованих рішень, оскільки менеджер, приймаючи рішення, повинен знати, які витрати та вигоди вони за собою потягнуть. Тому суть процесу класифікації витрат - це виділити ту частину витрат, на які може вплинути керівник.
Класифікація витрат у розрізі управлінських функцій дозволяє підвищити ефективність управлінського обліку, посилити його аналітичність і можливості виявлення резервів підвищення результативності виробничої і комерційної діяльності.

Список літератури

1. Федеральний закон від 21 листопада 1996 р. № 129-ФЗ "Про бухгалтерський облік" / / Реформа бухгалтерського обліку. Федеральний закон "Про бухгалтерський облік". Двадцять положень з бухгалтерського обліку. - М.: Ось-89, 2005.
2. Цивільний кодекс Російської Федерації (частини I, II, III). Офіційний текст. - М.: ЕЛІТ, 2006.
3. Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації (в ред. Наказів Мінфіну РФ від 30.12. 1999. № 107н, від 24.03. 2000. № 31н).
4. Податковий кодекс Російської Федерації (частини I, II). Офіційний текст. - М.: ЕЛІТ, 2006.
5. Положення з бухгалтерського обліку "Бухгалтерська звітність організації" (ПБУ 4 / 99). Затверджено наказом Мінфіну РФ 6 липня 1999 р. № 43н / / Реформа бухгалтерського обліку. Федеральний закон "Про бухгалтерський облік". Двадцять положень з бухгалтерського обліку. - М.: Ось-89, 2005.
6. Положення з бухгалтерського обліку "Витрати організації" (ПБУ 10/99). Затверджено наказом Мінфіну РФ від 6 травня 1999 р. № ЗЗн (у редакції наказів Мінфіну РФ від 30 грудня 1999 р. № 107н, від 30 березня 2001 р. № 27н / / Реформа бухгалтерського обліку. Федеральний закон "Про бухгалтерський облік". Двадцять положень з бухгалтерського обліку. - М.: Ось-89, 2005.
7. Положення з бухгалтерського обліку "Інформація по сегментам" (ПБУ 12/2000). Затверджено наказом Мінфіну РФ від 27 січня 2000 р.. № 11н / / Реформа бухгалтерського обліку. Федеральний закон "Про бухгалтерський облік". Двадцять положень з бухгалтерського обліку. - М.: Ось-89, 2005.
8. Новий план рахунків бухгалтерського обліку. - М.: ТК Велбі; Проспект, 2006.
9. Наказ Мінфіну РФ від 22.07. 2005 № б7н "Про форми бухгалтерської звітності організації" / / Фінансова газета. 2005. № 33.
10. Міжнародні стандарти фінансової облікової. Російське видання. - М.: Аскер, 2001.
11. Аксененко А.Ф., Бобіжонов М.С., Парімбаев Ж.Ж. Управлінський облік на промислових підприємствах в умовах формування ринкових відносин. - М.: ООО "нонпарель", 1999.
12. Безруких П.С. Склад і облік витрат виробництва та обігу. - М.: ФБК "Контакт", 1999.
13. Бахрушина М.А. Внутрішньовиробничий облік та звітність. - М.: АКДИ "Економіка і життя", 2000.