УДК 343.91-057.36 (477)
А. Б. БЛАГА, канд.юрід.наук
Національний університет внутрішніх справ
Поліцейські ПРОБЛЕМИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА: Аналіз зарубіжних і вітчизняних ПРАКТИКИ
Проведено аналіз проблем, що виникають у діяльності підрозділів поліції США з превенції домашнього насильства. Розглянуто випадки з практики органів внутрішніх справ України.
Проблема превенції домашнього насильства, отримала своє первісне розвиток у роботах американських кримінологів, неабиякою мірою була ініційована вадами реагування поліції на випадки сімейних конфліктів. Спочатку керівництво поліції аргументувало зростаюче число скарг жінок-потерпілих на дії своїх співробітників факторами об'єктивного властивості і специфікою скоєння даного роду правопорушень.
Дійсно, сімейно-побутові конфлікти в більшості своїй починаються і відбуваються без присутності свідків. Характер ушкоджень, завданих у ході бійок і побоїв (синці, садна, набряки), часто не мають специфічних відмінностей, що не дозволяє судово-медичним експертам достовірно говорити саме про що мав місце насильство, а не про факт, скажімо, побутового травматизму. Не можна не брати до уваги такі особливості самих потерпілих, як провокаційна поведінка, небажання зраджувати справу розголосу в силу почуття сорому або страху, суперечливі свідчення і ситуативна мотивація. Перераховані фактори, бе сс порно, значно ускладнювали розслідування і доведення провини правопорушників, враховуючи до того ж недоліки нормативної бази кримінальної юстиції США 1970-х рр.. У силу даних причин поліція вкрай неохоче реагувала на виклики, пов'язані із сімейними скандалами та сварками, намагаючись всіма силами відхилити заяви потерпілих і зам'яти виробництво за фактами домашнього насильства.
Подальше удосконалення законодавчої бази, переорієнтація поліції на сервісний, соціально-орієнтований стиль (community policing) повинні були кардинально змінити становище з превенцией домашнього насильства. Однак незабаром американське товариство з подивом виявив, що позитивні зміни відбуваються не так швидко, як це очікувалося. Серія проведених кримінологічних досліджень встановила, що основною причиною цього разу з'явилася наявність застарілих стереотипів у свідомості поліцейського персоналу та його неготовність діяти відповідно до нового законодавства. Оскільки поліцейські в силу своїх переконань продовжували не надавати належного значення скаргами жінок на поведінку чоловіків або співмешканців, «закон в дії» сильно різнився від «закону в книгах», що призводило до певного обмеження прав жінок-потерпілих [1].
Не менш актуальною і шокуючої для американської громадськості виявилася і проблема поширеності домашнього насильства в сім'ях самих поліцейських, розкрита в 1998 р. масштабної ревізією поліцейських департаментів 14 найбільш "проблемних" міст Всесвітньою організацією зі спостереження за правами людини (Human Rights Watch) [2].
Так, бостонський відділ внутрішніх розслідувань був підданий жорсткій критиці за пасивність у реєстрації і розгляду скарг про домашнє насильство поліцейських у відношенні своїх дружин (співмешканок). В одному з розглянутих справ у липні 1994 року сержант поліції звинувачувався в тому, що переслідував свою колишню співмешканку, погрожуючи вбити її та її дітей. У перебігу своєї 15-річної поліцейської кар'єри сержант мав 6 скарг у послужному списку з боку громадян: дві скарги за словесну образу жінок, одну - за зловживання алкоголем і три - за використання надмірної сили. Суперінтендант відділу внутрішніх розслідувань Доерті визнала, що найчастішою причиною арешту бостонських поліцейських є звинувачення їх у вчиненні домашнього насильства, хоча часто розслідування і не призводять до винесення обвинувального висновку.
Відповідаючи на критику на адресу поліції, Доерті зазначила, що «Ми (поліцейські) надзвичайно чутливі до будь-яких фактів домашнього насильства, тому агресивно розслідуємо всі випадки - як всередині поліції, так і поза її» [3]. Разом з тим суперінтендант визнала, що їй не відома точна кількість справ про домашнє насильство по відношенню до поліцейських, оскільки така категорія правопорушень просто відсутня в офіційній статистиці департаменту. Зазвичай випадки домашнього насильства класифікуються і реєструються як «поведінка, негідна поліцейського» або як інше порушення дисципліни. Крім того, частина справ стосовно поліцейських може бути прихована від офіційного обліку, якщо поліцейський живе не в самому Бостоні, а в передмісті, оскільки в цьому випадку рішення місцевого суду направляється не за місцем роботи поліцейського, а за місцем його проживання.
Департаментом поліції Лос-Анжелеса протягом 1990-1997 рр.. було розслідувано 227 справ за фактами домашнього насильства в сім'ях поліцейських. З них 31% обвинувачених поліцейських здійснювали акти домашнього насильства повторно. Згідно звіту Генерального інспектора, багато розслідування страждали серйозними недоліками в об'єктивності і спотвореннями фактів з метою відомчої захисту поліцейських від покарання. У службових характеристиках та атестаціях 75% поліцейських, стосовно яких було винесено обвинувальні вироки суду, були відсутні будь-які згадки про те, що поліцейські стали об'єктом скарг з боку родичів. В одному з таких справ поліцейський повалив потерпілу на підлогу і побив кулаками. У наданій характеристиці було вказано, що «офіцер завжди демонстрував спокій і витримку навіть у найбільш стресових ситуаціях», але нічого не було сказано про інцидент, в результаті якого і надавалася дана характеристика до суду [4]. Тільки в середині 1997 р. в департаменті поліції був заснований Відділ по боротьбі з домашнім насильством, що спричинило за собою збільшення числа поліцейських, заарештованих за вчинення даного виду правопорушень [5].
Після проведеного в 1996 р. журналістського розслідування проблема домашнього насильства була визнана актуальною і в сім'ях поліцейських Вашингтона. Розслідування показало, що в багатьох випадках керівництво поліцейських підрозділів вкрай неохоче розслідує скарги на своїх підлеглих, а самі винуватці, крім дачі неправдивих свідчень та фальсифікації матеріалів, залякують жінок, їх нових чоловіків та співмешканців з метою відмовитися від висунутих звинувачень. Один з таких офіцерів, вказуючи колишньої співмешканки на марність усіх її спроб добитися офіційного розгляду її скарги, цинічно заявляв: "Я поліцейський, крихітко ... Усі поліцейські стоять один за одного" [6].
Справа вашингтонського поліцейського Джорджа Батісти показало, наскільки тривалим буває процес правосуддя в таких випадках. Д. Батіста, кілька разів били свою дружину впродовж 1994 р., був звинувачений у скоєнні домашнього насильства, проте дружина згодом відмовилася давати свідчення, розлучилася з Батістою і не брала участь у процесі. Тільки завдяки якісно проведеному попередньому слідству та збору всіх доказів, включаючи фотографії зі слідами побоїв, суд визнав можливим продовжити кримінальне переслідування Батісти без участі його колишньої дружини в залі суду. Батіста був засуджений, однак після кількох апеляцій адвоката суддя переглянув справу і зняв звинувачення з Батісти. Федеральний суд, однак, не затвердив його рішення і призначив повторне розслідування, що закінчилося звільненням Д. Батісти з лав поліції тільки в 1997 р., що супроводжувалося активною кампанією на підтримку Батісти з боку його колег-поліцейських [7].
Двоє заступників шефа вашингтонської поліції протягом декількох років також були в центрі гучних скандалів за звинуваченням їх у домашньому насильстві та сексуальних образах. Один з них намагався застрелити свою співмешканку, проте був виправданий, тому що потерпіла відмовилася дати свідчення. Раніше він звинувачувався ще однієї своєї колишньої співмешканкою в спробі замаху на неї [8]. Другий заступник звинувачувався в тому, що згвалтував свою підлеглу-сержанта, однак суд закрив справу через неважливості доказів [9].
У 1997 р. шеф поліції Вашингтона Л. Солсбі ініціював ревізійний аналіз усіх скарг, що надійшли до того часу на його підлеглих, оскільки новий федеральний закон забороняв носіння зброї особам, викритим у вчиненні домашнього насильства. Солсбі заявив, що з поліції будуть звільнені не тільки ті, хто вже визнаний судом винним у вчиненні домашнього насильства, але також і ті поліцейські, проти яких взагалі були висунуті звинувачення, або чиї справи були припинені, закриті або обмежені адміністративним покаранням. До моменту цієї заяви в поліції Вашингтона налічувалося близько сотні поліцейських, проти яких в минулому висувалися звинувачення і ще 14 осіб очікували рішення суду.
За визнанням Л. Солсбі, домашнє насильство «... є однією із злободенних проблем поведінки поліцейських» [7]. Така позиція шефа поліції була сприйнята вкрай вороже і зустріла запеклу критику з боку поліцейської профспілки, голова якого, Рон Робертсон, заявив, у свою чергу: «Якщо б ми взялися звільняти всіх людей, хто робить це, працювати було б нікому. У якій ще професії людей позбавляють роботи тільки за те, що вони б'ють своїх дружин? »[6].
На жаль, у вітчизняній судовій і дисциплінарної практиці також мають місце як випадки упередженого ставлення до жінок-потерпілих з боку працівників міліції, так і факти насильства в сім'ях співробітників.
Один з резонансних випадків стався в Луганській області в 1999 р., коли дільничний інспектор Н. на території лікарняного містечка Рубіжанського ТМО на грунті раптово виниклих неприязних відносин накинувся з кухонним ножем для обробки м'яса на свою дружину. Незважаючи на її активний опір і своєчасну доставку в хірургічне відділення, потерпіла померла в той же день від втрати крові. У загальній складності їй було нанесено 10 рубаних ран обличчя та 2 рубаних рани кистей рук. Дільничний Н. з місця злочину втік і на сьогоднішній день знаходиться в розшуку [10, c .184].
Подібний випадок мав місце і в столичному підрозділі служби охорони в 2001 р., коли командир відділення П., після святкування Різдва в гостях прийшов з приятелем додому, де вони, разом з дружиною П., продовжували вживати спиртне до 00.20 год Після відходу приятеля між подружжям спалахнула сварка на грунті ревнощів, в ході якої П. завдав дружині кілька ударів руками по голові і ліг спати. Прокинувшись наступного дня близько 12.00 год, П. виявив дружину без свідомості. Викликана «Швидка допомога» констатувала смерть від завданих побоїв [11, с.317].
У вітчизняній практиці зустрічаються і факти недобросовісного ставлення посадових осіб міліції до захисту потерпілих від сімейного насильства, коли заяви потерпілих не реєструються, оперативно-слідчі дії проводяться неякісно та з порушенням термінів. Зафіксовано і спроби вимагання з боку працівників міліції. Так, дільничний інспектор Г. під загрозою «постановки на облік» і кримінального переслідування шантажував жінку, що вступила у фізичне протиборство з чоловіком, вимагаючи від неї хабар у розмірі 120 доларів США за невжиття заходів адміністративного впливу. Вироком Кам'янець-Подільського міськсуду Хмельницької області в 2001 р. дільничний інспектор був визнаний винним за ст.165 ч.2 та ст. 143 ч.2 КК України і був засуджений до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна [12, c .19].
Минуле десятиліття активної реформаторської роботи на американському та європейському континентах привело до досягнення адекватного розуміння поліцейськими проблеми профілактики домашнього насильства. У свою чергу, досягнуті результати ставлять перед українським суспільством аналогічні завдання усвідомлення важливості даної проблеми і відповідного удосконалення превентивної діяльності правоохоронних органів України.
ЛІТЕРАТУРА
1. Stanko EA, Intimate Intrusions Women's Experience of Male Violence. London, Routledge, 1985
Shielded from Justice: Police brutality and accountability in the United States, The Human Rights Watch, NY, June 1998
Sally Jacobs, "Women say their abusers had badges", Boston Globe, July 3, 1994
Office of Inspector General, "Domestic Violence in the Los Angeles Police Department: the Report of the domestic Violence Task Force", July 22, 1997
Scott Glover, "Arrests of accused abusers in LAPD soar", Los Angeles Times, February 20, 1998
Stephanie Mencimer, "Battered Blue", Washington City Paper, August 23-29, 1996
Avis Thomas-Lester, "DC police to rid ranks of spouse abusers", Washington Post, September 10, 1997
8. Carl T. Roman, Jr., "Who's Policing DC Cops?" Washington Post, October 8, 1995 9. Avis Thomas-Lester, "DC reverses suspension of police commander", Washington Post, July 24, 1995
Наглядовою справа по НП № 78, 2003р. Архів УВБ ГУБОЗ МВС України.
Наглядовою справа по НП № 140, т.3, 2001р. Архів УВБ ГУБОЗ МВС України.
Наглядовою справа по НП № 153, 2001р. Архів УВБ ГУБОЗ МВС України.
А. Б. БЛАГА ПОЛІЦЕЙСЬКІ проблеми домашнього насильства: аналіз ЗАРУБІЖНОЇ ТА ВІТЧІЗНЯНОЇ ПРАКТИКИ
Національний університет внутрішніх справ, м.Харків
Проведено аналіз проблем, Що виникають у діяльності підрозділів поліції США Щодо превенції домашнього насильства. Розглянуто випадка Із практики органів внутрішніх справ України.
А. Б. БЛАГА поліцейські ПРОБЛЕМИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА:
Аналіз зарубіжних і вітчизняних ПРАКТИКИ
Національний університет внутрішніх справ, м.Харків
Проведено аналіз проблем, що виникає в діяльності підрозділів поліції США з превенції домашнього насильства. Розглянуто випадки з практики органів внутрішніх справ України.
A. B. BLAGAYA POLICE PROBLEMS IN DOMESTIC VIOLENCE: THE FOREIGN AND UKRAINIAN CASE STUDY
National University of Interior, Kharkov
The problems in police activity, concerning the domestic violence prevention, are analyzed on the base of the American and Ukrainian cases study.