Земля утворилася за допомогою згуртовування навколо свого центру округи з населенням. Вона росла так, як росте сніжний ком, накочується в нглубоком березневому снігу. Центром в б-стве випадків виступав місто-древній племінний центр. Ключ. називає їх "городовими областями". Саме хар-не-вони етнічно неоднорідні. терміни земля і волость вказують на позначення всього населення гос-ва. ** Адм-ное поділ. Самий круп. елемент землі-волость, підрозділ. на верві і цвинтарі (1-у пд. областях, 2-в північних). Сенс терміна волость розкривається ще й у тому, що її жителі составялют округ-коло людей, кт сходиться на думу, тобто на віче. Т.ч. волость-велика політ. одиниця. ** Слово вервь від арійського Warf-linea - зв'язок кровного споріднення, перенесена на тер-рію певного роду. У западнорусских пам'ятниках права поряд з терміном вервь употребляетмя мiр', мiрщіна, створена для сплати того, що у нас носить назву дикої віри. В основному вервь явл. союзом для платежу віри, в т.ч. і дикою. Погост у Новгороді поряд з вервью означав, таким чином, фінансово-податную ед-цу. Одночасно цвинтар позначав церква з приходом. ** Крім верві і цвинтаря наше утройство знає ще сотні і потуги (1-підрозділ суто військового порядку, 2-податкова одиниця). Тер-рія, по кт князь їздить для збору з неї данини, отримує найм. повіту. Якщо волость дістається князю чинності розділу тер-рії нкязем-батьком між своїми дітьми, то така волость називається вже "долею". ** Межі всього цього мінялися щороку. тому-вироблення етнічної єдності на основі єдності тер-ного. МІСТА. Спочатку слово "градь", споріднене скандинавському "gardr", современ. "Gard", означало укрепелнное або огороджене місце (arx)-стародавнє городище, як місце компактного проживання роду. Для порівняння, в ін слов'янських мовах під містом розуміють "място" або "місце". Поступово міста придбали современ. обриси і зміст. Крім міста знали передмістя (Лаврентеевская літопис: "на що ж найстаріші (міста) здумати. На тому ж пригороди стануть")
Віче і князь в давньоруській державі
Князь існував тому, що ім-вало загальне визнання наявності його влади. Без народу князь нічого не значив. Вся держ. машина визначалася симбіозом князя та інститутом демократії (віче)-до монг-татар. Сама форма віче говорить, що це пряма безпосередня демократія. Віче-збори збройних одноплемінників. Компетенція: гол. компонент-визнання або вигнання князя. Скрізь, у всіх удільних князівствах віче це робило вільно (чернігівці-Ольговичів, кияни-Мономаховичів). Віче-вища суд. інстанція, якщо стояло питання про вигнання князя. Факти покликання князів осущ-лись договором між вічем і князем. Факт вигнання наділяли в форму "виреда"-знищення договору. Князя могли вбити, посадити у в'язницю. Свавілля нічим не був обмежений. Віче вирішувало питання війни і миру. Князь своїми силами війну вести не міг (мала дружина). Аоскова-нар. ополчення, кт складалося з вільн. громадян, що беруть участь на віче. Народу князь потрібен був як військовий фахівець. ст108 Псков. суд. грамоти: віче спокійно і вільно законодательствовало. Про інші віче даних немає. До епохи імперії в Р. панувало звичаєве право, потреби в письмовому праві не було. Питання компетенції віче не були обмежені взагалі (це надзвичайний орган). У 1173г віче м.Галич порахувало, що князь нехтує супруж. обов'язками (коханку спалили, сина заслали). Термін засідання віче безмежний. 1218г в Новгороді: поки не вирішене питання. по ктму віче скликалося, воно не поширювали. Рішення приймалися одноголосно (лише після Петра б-ством). Князь керував за палацово-вотчинного принципом. Вотчина князя употр. в 2х значеннях: 1) земля, кт населена людьми князя. 2) до всього князівства з передмістями. ** Владні відносини при феодалізмі регулюються приватним правом (це ріднить наше право з західним). Способи управління вотчиною: 1) командування військом. 2) збирання данини (до монголо-татар-це добровільні дари). 3) князь може судідь населення. Саме судові мита і складають основний дохід князя (тобто князь в основному жив за рахунок суду. Мит). Князь був спеціальної (незаінтер.) стороною, тобто судив неупереджено, тому його суд був більш привабливим. 4) законод-во князя. В основному вони законодательствовало щодо собі подібних-князівські ряди (договори): а) разграніеченіе тер-рії. б) не збирати данину на чужій тер-рії. в) одні князі зобов'язуються не переходити за покликанням віче в ін вотчину (кожен так тримає отчину свою-Любеческий з'їзд 1095г). ** Проблема диференціації князів: князі багатих і бідних князівств. У Моск. епоху став змінюватися тон межкняжескіх рядів. Шлюбні контракти між князями. Земське управління виражалося в категорії 2х долж. осіб: посадник-від імені князя творили суд і розправу у містах; тисяцький-уполном. особа віче, кт його і обирало. Рук-дил нар. ополченням, відправляв правосуддя від імені міста. Допомога князю у вигляді ради надавала Княжа Дума. Придворний княж. рада-до Моск. царства був замість княж. думи. Принцип княжої друіни будувався на відданості.
Руська правда. Походження.
Народи, що зруйнував Рим. імперію, створювали свої збірники звичаєвого права. Найперші варварські правди записані в к.5века (lex sabica). Поселдняя-13в-Ютландська правда (данців). Особливості вар. правд: вони однотипні, тому що містять записи звичаєвого права. Однакові як за матер. змістом, так і за формальною (РП = Салічна). Однотипні за структурою (немає систематизації). Норми в них йдуть безладно. Вони явл. збірками процесуального (формального права). Наказують форму встановлення права. Форми штрафів (віра-на зміну Корво. Помсти) приблизно скрізь однакові. ** РП дійшла до нас у множ-ве рукописів (в літописах і керманичів). Найдавніша з них (синодальна)-12В. У загальних списках найменування пам'ятника, порядок і кількість статей большеей частиною різні. Розрізняють 3 редакції: Коротку (43 статті-статути Ярослава і синів. Список академічний). Широка (121ст, список сіноадбнгий, троїцький, карамзінскій та ін). Скорочена з простарнной (не має значний, список кн. Оболенського). ** Т.ч. у складі РП розрізняють 3 збірки: Правду Ярослава, Правду Ярославичів і Правду Простарнную. Правда Ярослава. Складена не пізніше часу Ярослава (в ній не йдеться про скасування помсти, соверш. Синами Ярослава). Має систематичний, а не хронолог. склад. Але не всі постанови Ярослава увійшли в неї. Правда Ярославичів-збірник різночасових статутів, даних цими князями (як 3мя в сукупності, так і хтось. Окремо). Склад хронологічний: закон, змінити іісправленние, зберігаються разом з пізнішими їх виправленнями. Збірник не охоплює всіх статутів Ярославичів, але містить статути, видані раніше Ярославичів. Правда Ярославичів-доповнить. збірник до Правди Яросолава (у ньому немає найважливіших постанов-про вбивство та ін.) Правда Широка-має 2 половини: першу (ймовірно, закінчену за Мономаха) та другу (додаткову). Перша половина 0сістематіческій сивод Правди Ярослава і його синів і наступних узаконений. Друга-пізніші приписки (12в і ймовірно 13в), кт вносилися до збірки цілими статутами (такий статут про закупнічества, про спадщину та про холопства). Хар-р Великої правди більш науковий: у ній зводяться різночасові постанови в одне; однорідні постанови обощаются; знищується казуїстична форма законів. Склад Простарнной Правди остаточно склався не пізніше половини 13в, тому що вона внесена до керманич, написану приблизно в 1284г. Джерела РП: основа РП-князівські статути. У РП згадуються окремо: урок Ярославль (про мита на користь вирника), статут Ізяслава про вирі за голову конюшого, статут 3х Ярославичів про скасування помсти і про скасування вбивства раба за образу своб. людини, статут Вл. Мономаха про відсотки. ** Але в РП увійшли постанови та ін князів, не згаданих в ній. Княж. статути виникали іноді по приватних приводів. коли князю прізоділось судити будь-кого і виносити вирок, який не має підстав у попередніх статутах. Т.ч. судові вироки можуть бути визнані особливим джерелом РП. Але суд. вироки грунтувалися здебільшого на звичайному праві. Збираючи їх, упорядник собірад власне постанови звичаєвого права. Збирачі включали до збірок і вибрані окремі постанови з Візантійських кодексів (напр, постанови від відповідь-сті пана за злочини його холопа взяті з Еклоги).
Судові процес по Руській Правді
Процес ін рус. права був неформалів. Включав 4 стадії. 1 стадія-закличе. початок: особа обнар, що пропала річ або знайдено тіло (ст35). Необхідно всенародно оголосити, потрібні свідки закличе, усна форма. 2стадія-звід-відшукання відповідача (в гром. Правовому справі). Пр. ред. ст.36. У кут. деле-слід (ст77 Пр. ред). Положення РП: якщо особа, кт продавало річ і після заклтча говорило, що це його річ, то всі йшли на звід 12 мужів. Якщо ліоцо каже, що річ не його, але куплена або хтось доручив продати, то всі йдуть на звід (спосіб відшукання злодія). Сторони йшли від одного передбачуваного злодія до іншого, поки не знаходили істинного соб-ка. Т.ч. звід міг йти дуже довго, тому за горожом він міг прожолжаться тільки 3 рази. А якщо відповідач знову на кого-небудь посилався, то його визнавали винним (штраф). А в чужу землю зводу немає (ст39 Пр. Ред). Т.ч. звід-віндикаційний процес. 3 стадія-судоговорение (сторони виступають з док-вами і зі свідками). Змагальний хар-р. Гласне і усне. 4 стадія-винесення рішення. Теж неформальна стадія. Якщо справа кримінальна, то вирок приводився негайно, інакше якщо справа гражд. правове щось не наводилося автом. у виконання, енобходімо укладення угоди про виконання вироку (3-6 місяців). Якщо відповідач відмовлявся, то потерпілий мав право звернутися до суду і просити відповідача головою (чол. ставав рабом). Суд. док-ва. В ін період. суд. док-ва не були схильна формалізації. Свід. показання ділилися: відаки і послухи (соприсяжников). Разл. к-ть послухів (по РП -2-6). Варяг (ін-ець)-пільги у виставленні послухів (тільки 2). Російський-6. Божий суд-це пряме спадщину уявлення древніх про те, що суть істини. До Бога обертає, щоб він напоумив. Ордалії-на русі-залізо і вода. Рота-торж. принесення присяги. Чол. клявся богами і цього достатньо. За РП за клятвопрест. - Смерт. страту. Поле-суд. поєдинок. Пізніше відомий випадок виставлення за себе проф. бійців. Відмова-програв. Письмові ати-дошки і запису. Безпосередні докази - рани, садна.
Органи суду по Руській Правді
Органи суду розд. на 2 види: вотчинний суд, суд хлібороба і суд публічний-князя йди будь-якого ін уполном. органу. Вотчинний суд зародився з суду pater familias над своїми домашніми і передбачає однозначну владу в вершеніі вироку над ними. Сюди ж-внутріродовой суд, суд старійшини роду, потім перетворився в суд громади. Ставлення до суду змінюється тоді, коли поява. потреба в послугах третій незаінт. особи: 1) КНЯЗЬ. У РП князь вказаний як орган суду та у справах своєї вотчини, де він є особа зацікавлена, тому наст. судом він не займався, а скоріше управлінням, і як суддя у справах публічним, справах усієї округи та волості, де він править. Ст.38 Акад.сп. пропонує вести татя на княжий двір, де і буде суд. Тому точніше визначать князя як орган суду через термін "княжий двір", оскільки суд його тіуна є не суд в юр. сенсі цього слова, а винесення рішення по справах, що виникають в ході функціонування князівської соб-сти. ** Вірник князя-службовець суду князя, посланий збирати виру за вже вимовленим вироками. Сюди ж належать і отроки, дитячі, мечники та ін особи з РП. Компетенція княжого суду як кримінальна, так і громадянська. Князь конкурує з церковним судом у питаннях спадкового права закупів і смердів, але не бояр. ** Бояри (дружина) крім вотчинного суду, судять вільних, отримавши на те право від князя, тобто вступивши до нього на службу посадником. ** Смесной (складовою) суду з посадником і владичних намісником по 2УМ категоріями справ: 1) коли стороною витсупает мирянин, а з іншого-церковнослужитель. 2) сторонами в суперечці явл. 2 церковних людини (ізгой, сліпець, каліка, убогий-під покров-вом церкви). ** Суд посадника в Новгороді-сам-ний орган, судить речові позови. Суд тисяцького судить позови із зобов'язань. Суд архієпископа-судить свій суд святительський за правилом св. Отців, по номоканона, за княж. статутів, судить боярина і простої людини. Суд 12 мужів (ізвод). Орган складається при зведенні, коли відповідач відмову. повернути річ, наполягаючи, що вона його. 12человек-судді і одночасно Шефф. Їх завдання-встановити факт і визначити право одночасно. ** СУДДІ. Натяки в РП: виборні чи призначені князем чи віче судді в місцевостях. Суд публічний. Справа судиться тут же на торгу. Верв бере участь в суді як одне ціле, обступаючи місце суду. Верв-не відрізняється особливим статусом (або відповідач при сплаті дикої віри, або свідок у разі гону сліду, або виконавець накзанія при потоці і розграбування).
Розряди населення давньоруської держави
Населення давньорус. д-ви поділялося на вільних і невільних. Вільні спочатку не мали станових перегородок. Суспільство поділялося по профессинальной ознакою (розряд хліборобів, але він міг стати і воїном). Для того, щоб показати цінність людини для гос-ва кажуть, що це кращий, гадшій людина, інакше-чорний, простий. літописі ділили населення на міських та низинних (не місто). Давня аристократія: Боярин (поняття влади: один перемагав 5х і тому його голос мав більшу вагу). Боярство складалося з 2х шарів: земські бояри (тубільна аристократія) і княжі чоловіки (варяги, кт зайняли місце вбитих тубільних аристократів). Були огнищани, гості (іноземці), купці, чорний люд. Скандинави і євреї-з б-ство в місті, слов'ян менше 15%. Смерд-чоловік, юр. вільні люди. Їх залежність від князя-данину і полюддя. В особі смерда князь втрачав платника податків, а не залежної людини. Закуп-брав купу в князя (кредит). Він ручався своєю працею і свободою за борг, але він був юр. вільний. Договір ж применшував Нект права-дієздатність. Закуп мав своє соб-ве майно, мав право позову. За великим позовами за закупа в суді виступав пан. Якщо закуп тікав від пана, не виплативши борг, то він ставав обіляючи-повним холопом = раб. Як припинявся договір позики, ми не знаємо (ст.122 Карамзінського списку-термін договору -1 рік, а після закінчення або закуп повертав кредит, або ставав рабом). Ізгої-Рус. Правада устан. рівну ціну за вбивство ізгоя і вільного. Ізгой-знедолений від союзу, не мав коренів в жодному з них. 4 джерела поповнення: 1) холоп на волю викуплений. 2) князь осиротів (у нього немає князювання). 3) попівський син грамоті не вивчиться. 4) купець заборгує. Вікінг-це професія (вважали ін скандинави)-мор. розбій, торгівля. ** Невільні-холопи (слово раб употр. Рідко). Челядь-це домашні слуги (оже від челяді плід або від худоби). Юр. положення челяді = речі. Положення раба нагадувало становище Пікуля в рим. д-ві. Холопів відпускали, якщо від приймав Х-во. За жорстоке поводження з холопами карали. Якщо холоп отримував сильні каліцтва, його звільняли. Якщо старився, його годували безкоштовно.