Податкові пільги як фактор стимулює розвиток виробництва

Адміністрація Курської області

Комітет освіти і науки Курської області.

Автономне освітня установа вищої професійної освіти Курської області.

Курський інститут державної і муніципальної служби

Кафедра «Податки та оподаткування»

Курсова робота

На тему

«Податкові пільги як фактор, що стимулює розвиток виробництва»

Виконала: студентка 4 курсу

групи «Податки та оподаткування»

Пруднікова М.

Керівник: Воробйова Л. Т.

Курськ 2009р.

Введення

Пільги реально функціонують на всіх рівнях соціальної ієрархії, справляють істотний вплив на соціально-економічні відносини, фінансуються державою та іншими суб'єктами господарської діяльності. Пільги є органічною частиною суспільної свідомості, елементом повсякденного соціальної та економічної практики, виступаючи традиційним для Росії способом вирішення найбільш злободенних трудових і соціальних проблем.

Відсутність наукового (перш за все, економічного) обгрунтування правомірності та доцільності застосування пільг породжує численні дискусії в засобах масової інформації з проблеми скасування, трансформації, збереження існуючої системи пільг. Висловлювані позиції і аргументи часто мають популістську спрямованість або відображають відомчі або вузькогрупові інтереси. Пільги є ареною політичної і навіть класової боротьби як трудящих, так і всього населення Росії за свої права, які розуміються одними громадськими силами як право на пільги, а іншими як право на відмову у наданні пільг. У сучасній науковій літературі (економічної, юридичної, соціологічної) також відсутня єдина точка зору щодо правомірності та доцільності існування пільг, а також не представлена фундаментальна опрацювання проблеми в теоретико-методологічному аспекті. Незрозумілим залишається навіть самий загальний питання про місце і роль пільг в сучасному демократичному суспільстві, їх соціальної та економічної затребуваності. Якщо юридичний зміст пільг має певну теоретичну і практичну правозастосовчу основу, то економічна і соціальна сторона проблеми, як правило, не виводиться за рамки бюджетних обмежень, у той час як пільги можуть володіти значним економічним потенціалом. Не має достатнього економічного обгрунтування не тільки практика застосування, а й практика скасування пільг.

У сучасній Росії відбуваються перетворення в економічній, політичній, правовій сферах. Змінюється характер суспільних відносин, змінюються і юридичні норми, які регламентують ці відносини. Відповідно трансформуються цілі, способи, соціальна спрямованість правового опосередкування запитів окремих груп населення. Знаходить нове відображення в законодавстві та врахування особливих інтересів суб'єктів, засобом якого виступають правові пільги.

В умовах формування ринкових механізмів пануючими в державному управлінні стають не адміністративні, а економічні методи, засновані переважно на системі податків. Роль пільг різко зростає. Адже встановлення основної частини пільг пов'язано саме з податками в різних сферах життєдіяльності: господарської та підприємницької, фінансової і соціальної, науково-технічної та демографічної, культурної та благодійної і т.п. Оподаткування - одна з головних функцій Російської держави.

Подібні модифікації позначаються і на правовому регулюванні, методи якого теж зазнають змін. Більш широке використання пільг у правовому впливі символізує собою в певній мірі розширення диспозитивних (а в якійсь мірі і заохочувальних) методів, створює новий морально-психологічний і юридичний клімат у суспільстві.

Пільги є перш за все соціальна міра, в цьому виявляється їх суспільна цінність. У сьогоднішній досить несприятливою соціально-економічної ситуації потрібно радикальна зміна системи пільг, з тим щоб подолати наростання негативних тенденцій у цій сфері і підтримати які потребують соціального захисту численні верстви населення.

Крім того, пільги все активніше використовуються в російській правовій системі в якості одного з найважливіших юридичних інструментів для вирішення завдань федеративного устрою Росії, розвитку місцевого самоврядування та ін

Необхідна детальна і системна опрацювання проблеми пільг в рамках економічної теорії, що включає оцінку ефективності (як економічної, так і соціальної) їх застосування, порівняння їх з іншими економічними інструментами та механізмами, вирішальними ті ж проблеми, дослідження впливу системи пільг на функціонування ринкових механізмів. Тільки сучасна наукова теорія може бути критерієм (можливо, не єдиним, але обов'язковою) оцінки пільг, визначати напрямки трансформації, перспективи існування та розвитку, зробити практику їх застосування максимально корисною для людей і вигідною для держави.

Досвід зарубіжних країн свідчить про широке застосування податкових пільг в самих різних цілях. Пільги активно використовуються в таких розвинених ринкових країнах як Великобританія, Німеччина, Франція. Причому, якщо соціальні пільги носять більш постійний характер і покликані забезпечувати рівність і справедливість, то пільги, що стимулюють економічний розвиток, інвестиційну діяльність, гнучко змінюються в залежності від пріоритетного напрямку розвитку галузей виробництва.

У Росії практика використання податкових пільг розвивалася швидше революційним шляхом. На початковому етапі формування сучасної податкової системи існувала велика кількість пільг, які не носили цілеспрямованого характеру. Таке становище призводило до того, що пільги не реалізовували стимулюючу функцію податку, а використовувалися лише для зниження податкового тягаря. Результатом такого використання податкових пільг стало широкомасштабне їх скорочення, що не самим кращим чином вплинуло на розвиток економіки. У зв'язку з вищесказаним можна відзначити, що в Росії не було періоду раціонального і ефективного регулюючого використання податкових пільг як інструменту податкової політики, що робить вивчення саме такого їх аспекту найбільш актуальним і корисним. Сутність, функції та роль податкових пільг відносяться до числа недостатньо вивчених і дискусійних питань у податковій теорії. Дослідженню теоретичних аспектів податкових пільг присвячені роботи таких авторів, як BC Бард, СВ. Барулина, Н.Г. Вишневська, І.В. Горський, В.Г. Пансков, С. Нікітін, І. Ніколаєв, Л.П. Павлова, Н.І. Сидорова, СВ. Бад'їн, І.П. Мерзляков та інші. Немає єдиної думки щодо сутності податкових пільг. Частина авторів розглядають податкові пільги тільки як факультативний елемент податку, інші вважають важливим їх використання в якості інструменту податкової політики. Також існують думки про податкові пільги як непрямі витрати бюджету. Недостатня теоретична розробленість принципів встановлення та їх класифікації призводить до суперечностей у законодавстві і порушення принципів. оподаткування. Неопрацьованість механізмів окремих видів пільг тягне за собою їх неефективне використання, що позбавляє цей інструмент справжнього регулюючого сенсу.

У даній роботі розглянуті поняття і класифікація податкових пільг у РФ, теоретичні та практичні основи застосування пільг в податковій системі РФ, податкові пільги в системі податкового планування та інші питання, що допоможе більш поглиблено познайомитися з ситуацією, що стосується застосування податкових пільг в Росії. Однією з головних цілей курсової роботи є аналіз функціонування податкових пільг у Російській Федерації та пошуки шляхів удосконалення податкової системи в частині застосування податкових пільг.

1. Теоретичні аспекти податкових пільг, їх значущість для податкової системи РФ

1.1 Поняття, класифікація, види податкових пільг

Податковими пільгами, інакше пільгами по податках і зборах, прийнято називати ті переваги, які надаються окремим категоріям платників податків та платників зборів, в порівнянні з іншими платниками. У тому числі поняття податкових пільг включає в себе можливість не сплачувати податок чи збір або сплачувати їх у меншому розмірі, що випливає зі ст. 56 НК РФ.

Податкові пільги - найважливіший елемент будь-якого податку, який має винятковий характер. Завдяки застосуванню цього податкового інструменту державою досягаються дві мети. Головна мета полягає в скороченні розмірів податкового зобов'язання платника податків. Друга мета, яка на практиці переслідується щодо рідше, - це відстрочка або розстрочка платежу. Однак і другу мету слід розглядати як спосіб непрямого скорочення податкових зобов'язань платника податків, оскільки відстрочка або розстрочка платежу фактично є кредитом, наданим безкоштовно або на пільгових умовах.

Будучи елементом здійснюваної державою фіскальної політики, податкові пільги можуть впливати на розвиток виробництва, вдосконалення його галузей і територіальної структури, створення потрібних інфраструктурних об'єктів і т.д. З їх допомогою вирішуються важливі соціальні завдання: регулюються доходи різних соціальних груп населення, звільняються від обкладення особи, що знаходяться за межею бідності, враховуються вимоги демографічної політики. У зовнішньоекономічній сфері податкові пільги найбільш широко застосовуються для заохочення іноземних інвестицій. Податкова пільга не може мати індивідуальний характер. Платник податків має право відмовитися від пільги або призупинити її використання на один або кілька податкових періодів, якщо інше не передбачено НК РФ. Існує класифікація податкових пільг. Залежно від суб'єктів і елементів податкового виробництва податкові пільги поділяються на чотири групи, що надаються: по об'єкту (вилучення, знижки); за ставками (зниження ставки); за термінами сплати (відстрочка сплати, податковий кредит); з окремим суб'єктам (комбінація з перерахованих пільг, податкові канікули). Остання група податкових пільг надається тільки окремим платникам податків, способи надання податкових пільг можуть бути різними (зниження ставок, встановлення більш пізнього строку сплати та ін.) Інші три групи податкових пільг надаються всім платникам податків на рівних умовах. Залежно від елемента структури податку (предмета (об'єкта) оподаткування, податкової бази чи окладний суми), на зміну якого спрямована пільга, податкові пільги поділяються на три групи: податкові вилучення, податкові знижки і податкові кредити.

Розглянемо їх у заявленому порядку. Вилучення представляють собою податкову пільгу, яка спрямована на виведення з-під оподаткування окремих предметів (об'єктів) оподаткування. Зокрема, стосовно податків на майно вилучення зводяться до звільнення від оподаткування окремих видів майна. Найбільш яскраво сказане ілюструє податок на прибуток, у випадку з яким вилучення виражаються в тому, що прибуток вилучається зі складу оподатковуваного прибутку (не підлягає оподаткуванню), якщо була отримана платником від певного виду діяльності. Число вилучень з цього податку невелика, проте вони існують і передбачені гл. 25 НК РФ.
Крім того, вилучення передбачені Податковим кодексом при оподаткуванні доходів фізичних осіб. Наприклад, не підлягають оподаткуванню суми міжнародних, іноземних або російських премій за видатні досягнення, що розглядаються в якості заохочення. Аналогічно повністю не стягується податок із сум одноразової матеріальної допомоги потерпілим від стихійних лих, оскільки така допомога наділяється в податковому праві властивістю екстраординарності. Види такого роду доходів, які не підлягають оподаткуванню, незалежно від властивостей цих доходів у податковому праві, об'єднуються в ст. 217 НК РФ.

Податкова знижка - сума, що підлягає повному або частковому виключенню з податкової бази при розрахунку суми податку. Податкові знижки є одним з елементів податкової політики і переслідують соціальні та економічні цілі. Знижки поділяються на:

1) лімітовані знижки (розмір знижок обмежений) нелімітовані знижки (податкова база може бути зменшена на всю суму витрат платникам податків);

2) загальні знижки (ними користуються всі платник, наприклад, майнові податкові відрахування для всіх платників ПДФО) та спеціальні знижки (діючі для окремих категорій суб'єктів наприклад, 3000 крб. Для інвалідів ВВВ при обчисленні цього ж податку).

Найбільш поширені податкові знижки для наступних видів податків:

Податок на доходи фізичних осіб (неоподатковуваний податком мінімальний дохід, знижка для певних категорій платників: літніх, одиноких, сімейних, які мають малолітніх дітей і т. д.)
податок на прибуток організацій (знижки на капіталовкладення, знижки за експорт і т. д.)

Податковий кредит - надання платникам податків кредиту у формі податкових пільг, що дозволяє використовувати зекономлені кошти як кредит. Податковий кредит може надаватися як за одним або кількома видами податків щодо всієї їх суми, так і частини цієї суми. Він надається за податками, термін сплати яких ще не настав.

Податкові кредити є однією з різновидів податкових пільг і покликані забезпечити вирішення багатьох соціально-економічних завдань держави, зокрема: стимулювати інвестиції в капіталомісткі сектори економіки або у виробництво з низькою нормативної прибутком (інвестиційний податковий кредит); розвивати зовнішньоекономічну діяльність (зарубіжний податковий кредит); забезпечувати зайнятість населення в регіонах зі складною соціальною структурою і високим рівнем безробіття (кредит для стимулювання зайнятості).

На відміну від звичайної відстрочки, розстрочки сплати податку, що надаються тільки на підставі рішення уповноваженого органу, підставою надання податкового кредиту є рішення уповноваженого органу та договір між уповноваженим органом і платником податків, що укладається після прийняття такого рішення. Уповноваженим органом, який приймає рішення про звичайну відстрочення, розстрочення, про надання податкового кредиту, і укладає відповідний договір, відповідно до п.6 ст.9, ст.63 НК є фінансовий орган. Це Міністерство фінансів Російської Федерації, фінансовий орган суб'єкта Російської Федерації або муніципального освіти - в залежності від того, до бюджету якого публічно-правового утворення надходять доходи з податку, термін сплати якого змінюється.

Передбачені основні види пільг: неоподатковуваний мінімум об'єкта оподаткування; вилучення з обкладення визначених елементів об'єкта оподаткування; звільнення від сплати податків окремих осіб або категорій платників податків; зниження податкових ставок, цільові податкові пільги, включаючи податкові кредити (відстрочення стягнення податків), інші податкові пільги. Інші пільги передбачені в законах про конкретні податки.

1.2 Значимість податкових пільг для податкової системи РФ. Особливості податкових пільг в РФ

Можна виділити деякі особливості податкових пільг:

- Порядок і умови застосування податкових пільг не можуть носити індивідуальний характер, так як встановлені Податковим Кодексом;

- Платник податків має право відмовитися від пільги або призупинити її дію на час;

- Судові органи виконавчої влади не в праві відміняти пільги, встановлені Податковим Кодексом РФ;

- Конституційний суд має право приймати рішення про скасування окремих положень Податкового Кодексу РФ;

- Органи виконавчої влади РФ мають право встановлювати пільгові ставки оподаткування відповідно до Податковим Кодексом РФ.

Відомо, що податкова система будь-якої держави виконує не лише фіскальну функцію, а й функцію, стимулюючу ділову активність. Податкові пільги передбачаються в законодавстві практично всіх розвинених країн. Так, наприклад, в США і Канаді з податків на доходи корпорацій є досить велика кількість податкових пільг, до яких відносяться відрахування з оподатковуваної бази внесків на благодійні цілі, витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи і т.д. В Іспанії надаються податкові знижки на інвестиції в основний капітал фірми. За допомогою податкових пільг здійснюється стимулювання інвестицій не тільки в окремі сфери виробництва, але і в певні регіони. В Германии налоговыми льготами поддерживаются фирмы, инвестирующие капитал в восточные земли. В Дании и Финляндии установлены специальные повышенные ставки амортизационных отчислений для зданий, машин и оборудования, принадлежащего предприятиям, зарегистрированным на территории зон свободного предпринимательства. Налоговые льготы по подоходному налогу физических лиц довольно часто сориентированы на социальную политику. Так, самой распространенной льготой по подоходному налогу выступает необлагаемый минимум доходов с учетом семейного положения налогоплательщика (США, Великобритания, Германия, Япония и др.).

Будучи элементом осуществляемой государством фискальной политики, налоговые льготы могут оказывать влияние на развитие производства, совершенствование его отраслей и территориальной структуры, создание нужных инфраструктурных объектов и т.д. С их помощью решаются важные социальные задачи: регулируются доходы разных групп населения, освобождаются от обложения лица, находящиеся за чертой бедности, учитываются требования демографической политики. Во внешнеэкономической сфере налоговые льготы наиболее широко применяются для поощрения иностранных инвестиций.

Налоговые льготы выступают одним из главных инструментов реализации регулирующей функции налогообложения, суть которой состоит в том, что налоги как активный участник перераспределительных процессов оказывают серьезное влияние на воспроизводство, стимулируя или сдерживая его темпы, усиливая или ослабляя накопление капитала, расширяя или уменьшая платежеспособный спрос населения. Налоговые льготы являются важнейшим инструментом государственного регулирования деятельности больших и малых предприятий, частных предпринимателей и реальных доходов физических лиц.

По мнению экономистов, налоговые льготы - это формы практической реализации регулирующей (стимулирующей) функции налогов. Вместе с изменением массы налоговых поступлений, заменой одного способа или формы налогообложения другими, дифференциацией ставок налогов, изменением сферы их распространения и трансфертами налоговое льготирование является одним из основных методов государственного налогового регулирования.

Таким образом, значимость налоговых льгот как для налоговых органов, так и для самих налогоплательщиков достаточно велика. Выполняя свои функции, льготы выполняют функцию налогового регулирования.

2. Теоретические и практические основы применения льгот в налоговой системе РФ

2.1 Налоговые льготы в системе налогового планирования

Одним з важливих факторів, що визначають рівень корпоративного податкового тягаря, є можливість використовувати різні податкові пільги, які займають важливе місце в поточному податковому плануванні господарюючих суб'єктів. Одночасно це один із способів для держави стимулювати ті напрямки діяльності і сфери економіки, які йому необхідні в силу їхньої соціальної значимості або через неможливість державного фінансування. Податкові пільги дозволяють одночасно утримувати від занадто темпів розвитку галузі, що знаходяться на підйомі, при цьому підтримувати ті галузі, які перебувають на спаді. Зниження ставок, перш за все, податку на прибуток і існування пільг з цього податку створює для господарюючих суб'єктів можливості більш інтенсивного розвитку. Наявність податкових пільг має кумулятивний ефект, так як впливає не тільки на учасників економічного процесу, але і на державу в цілому, гарантуючи йому отримання стабільних податкових доходів, забезпечуючи зниження безробіття і підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світовому ринку. Ще в 1865 р. К. Гок вказував на доцільність пільгування будівель, службовців вищим цілям - релігійним, державним, громадським, художнім, науковим.

За оцінками фахівців, втрати бюджетної системи Росії через надання пільг складають 100-160 млрд руб. на рік, однак ніхто не порахував вигоди у зв'язку з виконанням податками стимулюючої ролі. Тому необхідно ще раз вказати на неприпустимість превалювання поточних фіскальних інтересів держави над стратегією економічного зростання. Застосовувані в сучасній російській податковій системі податкові пільги слід не скасовувати, а глибоко реформувати, систематизувати, упорядкувати, розраховувати їх економічний ефект і контролювати виборчий характер і цільове використання пільгованих коштів.

Податкове законодавство встановлює необхідні умови і вимоги, дотримання яких дає платникам податків право використання відповідних пільг: наприклад, наявність ліцензій для звільнення певних операцій від ПДВ і т. п. Крім того, можуть встановлюватися підстави, що обмежують застосування пільг у часі: наприклад, встановлення тимчасових обмежень для пролонгованих пільг з податку на прибуток, по пільгах відповідних російських вільних економічних зон і т. д. На практиці більшість пільг досить жорстко окреслює коло тих, хто може ними скористатися. Это определено тем, что именно эти структуры сами и предлагают, и лоббируют введение таких льгот, что вполне закономерно.[6;80]

Пільги в значній мірі різняться в залежності від виду податку, за яким вони діють, і від місцевого законодавства. Кожному суб'єкту Федерації в цій області надані певні права і, як правило, значну частину пільг надають закони суб'єктів Федерації, навіть в умовах посилювання підходу до пільг з податку на прибуток у главі 25 НК РФ.

Податкові пільги розглядаються практично в кожному підручнику з податків та оподаткування стосовно до конкретних податків і зборів, їм приділяється значна увага в публікаціях з проблем податкового планування. Однак слід констатувати, що відсутня узагальнення існуючих сучасних умовах податкових пільг.

Таким чином, практика показує, що держава застосовує пільги у тих галузях, у прискореному розвитку яких воно потребує на відповідному етапі свого розвитку в залежності від проведеної політики в сфері економіки, науки, соціальній сфері і т. п. Займаючись питаннями податкового планування, як у своїй країні, так і за кордоном, необхідно ретельно вивчати питання пільгування певних напрямів діяльності у відповідній країні, у чому істотну допомогу може надати знайомство з проведеної нами систематизацією пільг.

Податкові пільги за визначенням спрямовані на стимулювання як окремих видів діяльності, так і ефективного використання прибутку. В основному підприємства використовують пільги в чистому вигляді, але більш правильним підходом в рамках проведення грамотного податкового планування є використання пільг у поєднанні з іншими прийомами: облікової та договірної політикою і т. д.

Зниження податкового тягаря при формально високих податкових ставках у Росії є для більшості організацій, хоча і носить виборчий характер. Зокрема, існують особливі пільги для підприємств, що здійснюють соціально значущі види діяльності, в рамках яких застосовуються значні пільги, аж до повного скасування низки податків. У більшій частині це стосується податків, що встановлюються на рівні суб'єктів Федерації і рівні муніципальних утворень (місцевих органів влади).

Для максимально ефективного застосування в податковому плануванні пільг, наданих законодавством, необхідно мати спеціальну добірку пільг із законодавчої бази (добірка з податків господарюючих суб'єктів в даний час містить понад 250 пільг, що надаються чинним законодавством). Проведений нами аналіз існуючих пільг для господарюючих суб'єктів у РФ дозволяє зробити висновок, що вони мають несистемний, розрізнений, різноспрямований характер, що свідчить про відсутність на державному рівні досить чіткої стратегії щодо стимулювання певних напрямів діяльності і сфер економіки.

Набір пільг для кожного підприємства строго індивідуальний і залежить значною мірою від можливості інтерпретації господарсько-фінансової політики, а також диверсифікації діяльності організації. Значні обмеження на використання пільгового оподаткування накладає часто жорстко цільовий характер використання коштів, отриманих від їх використання. До найбільш пільговані сфер традиційно відносяться громадські об'єднання інвалідів, організації, які використовують працю інвалідів; організації освіти та соціально-культурної сфери та ін

На початковій стадії податкового планування необхідно з федерального, регіонального і місцевого законодавства з податків і зборів вибрати пільги можливі і доцільні до застосування в конкретній організації. Необхідно також визначити, дотримання яких умов і вимог дає платникам податків право на використання відповідних пільг; які часові обмеження для цих пільг встановлені.

Так як завданням податкового планування є задоволення інтересів власників, у тому числі шляхом максимізації чистого прибутку, то найбільший інтерес, представляє вивчення пільг інвестиційного характеру.

Стимулювання інвестиційної активності з допомогою податкових пільг здійснюється з ПДВ, податку на майно та інших податків. Аналіз податкового законодавства показує, що з наявних в даний час більше 250 пільг на стимулювання інвестицій спрямовані тільки порядку 10. Таке становище навряд чи відповідає орієнтації державної політики Росії на економічне зростання. Слід зазначити, що негативний вплив на інвестиційну політику надає не тільки рівень оподаткування, але й висока ставка відсотка і зростання частки прибутку, яка виплачується у вигляді дивідендів.

Деякі країни, зокрема Японія, Франція, США, Канада і Австралія, здійснюють додаткове стимулювання досліджень і розробок шляхом надання податкового кредиту. Наприклад, у Франції за кожні додаткові 1 тис. франків, витрачених на дослідження, з податкових зобов'язань компанії віднімаються 500 франків. Тим не менше, до недавнього часу вважалося, що ступінь реакції вартості досліджень і розробок на зміну податкового режиму дуже низька і становить приблизно 0,2-0,3%.

В умовах, що відбуваються у світі всебічної, у тому числі податкової, глобалізації необхідно розробити заходи з підвищення привабливості податкового кредиту та інвестиційного податкового кредиту, передбачених чинним російським законодавством. В даний час вони використовуються вкрай незначну кількість господарюючих суб'єктів.

Використання господарюючими суб'єктами податкових пільг дозволяє їм отримувати податкову економію і знижувати податковий тягар. Мультиплікативна модель розрахунку податкового тягаря дозволяє розраховувати вплив на податковий тягар в числі інших факторів також і пільг за різними податками. Тут же представляється доцільним згрупувати податкові пільги за варіантами розрахунку їх впливу на податкову економію.

Налоговая экономия представляет собой разницу между суммой налога, исчисленной до и после проведения мероприятий по налоговому планированию, в данном случае — после использования соответствующей льготы.

Можливо виділити наступні варіанти розрахунку податкової економії, одержуваної в результаті використання господарюючими суб'єктами існуючих податкових пільг:

1. Податкова економія розраховується як добуток ставки податку (Нс) на суму пільг (Л1), що зменшують податкову базу, вилучалися з-під оподаткування певні об'єкти оподаткування, які звільняють від сплати податку або збору повністю або частково окремі категорії платників податків або види продукції. У даному випадку формула розрахунку податкової економії набуває вигляду:

Эп=Нс*Л1

Як приклад можна привести використання організацією пільги з податку на майно. Л1 в даному випадку може бути вартістю об'єктів, які використовуються виключно для охорони природи, пожежної безпеки чи громадянської оборони. Наприклад, вартість пожежної сигналізації, що є у організації, дорівнює 10 тис. крб., Тоді за умови абстрагування від розрахунку середньорічної вартості майна податкова економія складе 10 000 х 0,02 - 200 руб. Л1 може також дорівнювати вартості всього майна відповідної організації, яка підпадає під повне звільнення від податку на майно. Аналогічні розрахунки можливо проводити і по інших податках.

2. Податкова економія розраховується як добуток зміни ставки податку (ΔНс) на податкову базу (Нб) у разі застосування знижених податкових ставок. Формула розрахунку податкової економії в даному випадку приймає наступний вигляд:

Эн = ∆Нс*Нб

Як приклад можна навести різні варіанти зниження податкової ставки з ПДВ з 18 до 10% у разі випуску продукції, що обкладається за зниженою ставкою внаслідок нееластичність зміни ставок ПДВ і ціни.

Податкова економія є одним з показників, що характеризують ефективність податкового планування. Однак, як і будь-якому абсолютному показнику, їй притаманні певні недоліки. Більш того, в умовах взаємозв'язку окремих податків і податкових баз, податкова економія по одному податку може впливати на підвищення суми іншого податку (наприклад, зменшення податку на майно призводить до збільшення податку на прибуток).

Показник податкового тягаря дозволяє найбільш повно судити про рівень податкового навантаження на господарюючий суб'єкт, а зменшення даного показника свідчить про ефективність податкового планування. Крім того, саме показник податкового тягаря концентрує в собі фактори і міжнародного податкового планування, і елементи облікової, договірної політики, і податкові пільги. Показник податкового тягаря доцільно відносити до системи показників, що характеризують фінансовий стан господарюючого суб'єкта, і саме на його основі можливо проводити розрахунки ефективності процесу податкового планування.

Використання пільг, які є одним з факторів податкового тягаря, за різними податками дозволяє господарюючим суб'єктам отримувати податкову економію і комплексно вирішувати проблеми податкового планування.

2.2 Недостатки системы налоговых льгот в РФ и пути ее реформирования

Изменение экономической ситуации в стране требует радикального изменения системы экономических льгот. Общий вектор реформирования: минимизация льгот и максимизация доходов.

Несмотря на принятые меры по снижению числа льгот и их упорядочиванию, налоговая система России по-прежнему характеризуется существованием большого числа льгот. Существующие льготы закреплены не только в соответствующих главах Налогового кодекса России, но и в неотмененных статьях законов об отдельных видах налогов. Как следствие, определить полный перечень льгот по какому-либо платежу не всегда просто.

В рамках отдельных налогов системе льгот существенно недостает упорядоченности: существует значительное число получателей, но нет четкого разделения причин и оснований для выделения льготы; в результате реформирования налогового законодательства происходит дальнейшее видоизменение и усложнение структуры, связанное с добавлением новых льгот и ликвидацией старых.

Большой, неупорядоченный объем льгот не только приводит к потерям доходов, но и значительно усложняет налоговую систему, что увеличивает трансакционные издержки по сбору налогов.

В ряде случаев льготы используются нецелевым образом: льгота предоставляется тем, кто в ней не нуждается (частая ситуация для компенсационных льгот), имеет место использование льготы для ухода от налогообложения, без достижения тех целей, ради которых предоставлялась льгота. Наиболее ярко это выражалось в случае с ныне отмененными льготами по налогу на прибыль. В результате проведенной налоговой реформы возможности частного сектора по минимизации налогообложения посредством получения льгот сократились, но окончательно не исчезли. По-прежнему пользуются спросом услуги налоговых консультантов, предлагающих механизмы легального снижения налогового бремени с использованием системы льгот.

По различным оценкам доля действительно нуждающихся в общем объеме получателей льгот составляет лишь 20%. Повышение адресности предоставления льгот будет способствовать росту эффективности социальной системы и снижению нагрузки на бюджеты всех уровней. Система повышения адресности должна строиться на двухуровневой проверке нуждаемости. На первом этапе происходит определение социального статуса и степени трудоспособности потенциального получателя. В случае если эти показатели удовлетворяют критериям льготной категории, необходимо проверить степень нуждаемости в предоставлении льгот по критерию уровня дохода. Такая система позволяет исключить из получателей людей, не имеющих острой нужды в получении дополнительной социальной помощи государства. Соответственно, повышение адресности позволяет увеличить средний размер помощи и снизить нагрузку на бюджеты всех уровней.

Примером нецелевого использования льгот могут служить льготы бюджетным учреждениям. Згідно зі ст. 4 Закона РФ от 13 декабря 1991 г. № 2030-1 "О налоге на имущество предприятий" исключается обложение этим налогом бюджетных учреждений и организаций. Земля, используемая значительной частью государственных учреждений, также не подлежит налогообложению - от уплаты земельного налога освобождены, согласно ст. 12 Закона РФ от 11 октября 1991 г. № 1738-1 "О плате за землю", в том числе и медицинские, образовательные, научные и спортивные учреждения.

Очевидно, что данные льготы имели целью упрощение финансовых потоков (исключение налогообложения выделяемых из бюджета средств) и стимулирование развития образования, науки, здравоохранения и спорта. На практике многие учреждения предоставляют землю и помещения в аренду, в том числе и коммерческим организациям. В результате льгота распространяется и на арендаторов: учреждению нет необходимости включать в цену аренды налог на имущество. Наконец, сами бюджетные учреждения очень часто занимаются доходной деятельностью. В этом случае они получают преимущество перед аналогичными негосударственными организациями, вынужденным уплачивать налог на имущество.

Неэффективность льгот - это невыполнение ими своих функций. Льгота может быть неэффективной даже в том случае, когда предоставляется и используется по назначению. Особенно это актуально для стимулирующих налоговых льгот, когда льгота оказывает незначительное влияние на принятие налогоплательщиком тех или иных решений. К примеру, эффективность предоставляемых населению социальных и имущественных налоговых вычетов по подоходному налогу пока не представляется очевидной. В том случае, когда величина освобождения от уплаты налога намного меньше, чем произведенные налогоплательщиком расходы, значительного влияния на решение о необходимости таких расходов вычет оказать не может.

Несмотря на преобладание чисто социальных льгот, их обоснованность стоит под вопросом. Лишь 20% льгот реально попадают людям, нуждающимся в этом. Оставшиеся 80% поступают в бюджеты достаточно обеспеченных граждан. Такое положение приводит к незначительности влияния социальных льгот на сглаживание дифференциации населения по доходам. Большое количество получателей снижает среднюю величину льгот в денежном выражении, что негативно влияет на их эффективность.

Доказательством того, что действующая система социальных льгот является безадресной (в том смысле, что пользователями льгот должны быть те, кому они действительно нужны) является неприемлемо высокая дифференциация населения по получаемым доходам. Значение дифференциации более чем незначительно и ее уровень скорее подходит под определение бедной страны.

В настоящее время часто возникает вопрос, к чему же может привести снижение количества льгот в стране. И на этот вопрос нет четкого и однозначного ответа. Ликвидация широкого перечня льгот позволит значительно упростить налоговую систему, сделать ее более упорядоченной и прозрачной. Появление дополнительных налоговых доходов в результате отмены льгот создает условия для снижения налоговых ставок. Ликвидация льгот по налогу на прибыль уже позволила снизить величину налоговой ставки сначала с 35% до 24%, а потом и с 24% до 20%. По оценке ФБК, полная отмена льгот по НДС позволила бы снизить налоговую ставку по данному налогу до 15%.

Ликвидация налоговой льготы - это увеличение налогового бремени, снижение объемов свободных денежных средств налогоплательщика. Один из налоговых парадоксов состоит в том, что если введение льготы не всегда связано с положительным эффектом, то ее ликвидация может сопровождаться негативными эффектами, особенно ростом цен. Это объясняется желанием налогоплательщиков получить дополнительную прибыль, обосновывая ее необходимостью компенсировать убытки от уплаты ставшего более высоким для них налога. В результате в краткосрочном периоде может происходить рост цен и/или сокращение производства, однако в среднесрочной перспективе негативное влияние отмены льготы практически не ощущается.

Существует множество проблем в сфере установления и действия льгот, связанных с повышением эффективности данного инструмента государственной поддержки. С помощью налогов государство действительно способно создать более или менее благоприятные и конкурентоспособные условия для деловых сфер. Но при этом происходит подавление других сфер. Поэтому переоценка государством социально-экономического значения некоторых производств недопустима, так как в противном случае неизбежно нарушается свобода конкуренции и принцип справедливости. Следовательно, политика предоставления преференций должна способствовать реализации приоритетов, установленных государством в объективном порядке (имеется ввиду наличие четких критериев предоставления налоговых льгот, минимизирующих влияние групп специальных интересов).

Одна из главных проблем, связанных с результативностью льгот, — отсутствие гибкой и целенаправленной государственной политики в деле предоставления и реализации льгот. Существуют и объективные причины. Противоречивость и нестабильность экономической ситуации и правовой системы не могут не оказывать влияния на противоречивость и нестабильность льгот, которые во многом не упорядочены.

Льготы — это не только инструмент государственной поддержки, но и предмет особого внимания лоббистов, с помощью которых конкретные слои и группы добиваются выгодных для себя управленческих решений.

Наличие большого количества льгот и послаблений неизбежно усложняет налоговую систему и подрывает ее эффективность, лишает ее необходимой гибкости, поскольку налоговые льготы с трудом поддаются контролю.

Сторонники упразднения льгот указывают на то, что предоставление преференций по уплате налогов предприятиям отдельных отраслей, регионов, форм собственности и страны происхождения, другим категориям налогоплательщиков, как правило, предполагает повышение налогового бремени остальных налогоплательщиков.

Действительно, ежегодный объем многочисленных налоговых льгот «превосходит 200 млрд руб.» . Поэтому нельзя не согласиться с установками разработчиков Кодекса на то, чтобы унифицировать льготы, резко сократить их число, сделать их более прозрачными и повысить их стимулирующую и регулирующую роль. Однако, как справедливо отмечается в литературе, прежде чем проводить эти преобразования, необходимо выработать их системную концепцию. В противном случае неизбежны произвольная отмена одних и появление других, новых (прежде всего связанных с преобладанием тех или иных лоббистских интересов) льгот.

Формирование множественности налоговых режимов, высказанных в литературе, порождает многообразные возможности уклонения от уплаты налогов (путем трансферта прибыли из предприятий, не пользующихся преференциальным режимом, в предприятия, имеющие льготы).

Вместе c тем в сегодняшнем виде система налоговых льгот не обеспечивает в полной мере социальное регулирование и поддержку населения c низкими и средними доходами. Она ведет к еще большему социальному расслоению и увеличению социальной напряженности в обществе.

2.3 Налоговые льготы как элемент налоговой политики государства

Налоговая политика является одной из важных составляющих политики государства и призвана с учетом диктуемых рынком условий обеспечить сбалансированность государственных и частных интересов.

Налоговая система в полной мере зависит от проводимой в государстве налоговой политики, ее законного оформления, т.е. отражения в актах высшей юридической силы соответствующих норм, устанавливающих, изменяющих либо прекращающих налоговую обязанность. При этом одним из существенных условий налоговой политики является учет интересов всех сторон налогового правоотношения — не только интересов государства, но и интересов налогоплательщиков.

Одним из значимых элементов налоговой политики являются налоговые льготы и поощрения, проблеме использования которых придается важное значение как в теории права, так и в финансовом и налоговом праве. «В условиях формирования рыночных механизмов господствующими в государственном управлении становятся не административные, а экономические методы, основанные преимущественно на системе налогов. Роль льгот резко возрастает. Ведь установление основной части льгот связано именно с налогами в различных сферах жизнедеятельности: хозяйственной, предпринимательской, финансовой, социальной, научно-технической, демографической, культурной, благотворительной и т.д. Налогообложение — одна из главных функций Российского государства».

Под правовой льготой понимается вторичное, субсидиарное право на облегченные условия исполнения обязанности или сокращение числа обязанностей.

Правовым льготам присущи следующие признаки. По-перше, вони супроводжуються більш повним задоволенням інтересів суб'єктів, полегшенням умов їх життєдіяльності, що обов'язково має здійснюватися у рамках суспільних інтересів. При встановленні пільг законодавець ставить за мету соціально захистити, поліпшити положення окремих осіб, перевести процес задоволення своїх інтересів у більш сприятливий режим. Цели здесь имеют первостепенное значение, ибо не всякое расширение прав и освобождение от обязанностей выступает в качестве льготы. По-друге, правові пільги представляють собою виключення з загальних правил, відхилення від єдиних вимог нормативного характеру, виступають способом юридичної диференціації.

Характеризуючи правові пільги, важливо відзначити, що вони в теорії права розглядаються як елемент насамперед спеціального правового статусу осіб, механізм доповнення основних прав і свобод суб'єкта специфічними можливостями юридичного характеру.

По-третє, правові пільги виступають правомірними винятками, законними винятками, встановленими компетентними органами в нормативних актах у відповідності до демократичних процедур правотворчості.

Налоговые льготы предоставляются либо в целях социального выравнивания материального положения различных групп налогоплательщиков, материального вознаграждения за особые заслуги перед государством, либо для стимулирования тех или иных отраслей, производств, направлений коммерческой деятельности, поддержки отечественного товаропроизводителя, привлечения в страну иностранных инвестиций (офшорные зоны) и т.д. Кроме того, характеристики, присущие правовым льготам, можно расширить.

1. «Они воплощают в себе принципы социальной справедливости и равенства. Они призваны компенсировать недостатки формального равенства граждан.

2. Характер и содержание правовых льгот напрямую зависят от приоритетов государственной политики.

3. Правовые льготы — это способ согласования интересов личности и общества в целом, средство создания правового режима, разумно сочетающего интересы всех участников общественных отношений.

4. В некоторых случаях льготы можно рассматривать как своеобразную плату государства за свои ошибки, упущения, ненадлежащее выполнение обязанностей».

Налоговое законодательство определяет налоговые льготы как «предоставляемые отдельным категориям налогоплательщиков (плательщиков сборов) предусмотренные законодательством о налогах и сборах преимущества по сравнению с другими налогоплательщиками (плательщиками сборов), включая возможность не уплачивать налог или сбор либо уплачивать их в меньшем размере». По мнению Конституционного Суда РФ, налоговые льготы — это факультативный элемент налогообложения, т.е. их отсутствие не влияет на степень определенности налогового обязательства, однако значительно снижает гарантии его выполнения. Пільги, як правило, фіксуються за допомогою нормативних, а не правозастосовних актів. Как верно замечает В.Е. Кузнеченкова, в большинстве случаев налоговые льготы призваны выполнять стимулирующую функцию и устанавливаются в целях развития производства, предпринимательства, фермерства, благотворительности, инвестиционной деятельности. При цьому основна мета правових пільг полягає в узгодженні інтересів особистості, соціальних груп і держави.

Налоговые льготы являются законными средствами оптимизации налогообложения, их использование не может свидетельствовать о недобросовестности налогоплательщика. Как указал КС РФ, когда законом предусматриваются те или иные льготы, освобождающие от уплаты налогов или позволяющие снизить их сумму, обязанность платить законно установленные налоги предполагает необходимость их уплаты лишь в той части, на которую льготы не распространяются, и именно в этой части на таких налогоплательщиков возлагается ответственность за неуплату законно установленных налогов.

Причем использование налоговой льготы —это право налогоплательщика. Поэтому по общему правилу субъект может не использовать льготу либо приостановить ее использование на один или несколько налоговых периодов. Налоговые льготы традиционно выступают в двух основных формах: как элемент налогообложения (структуры налога) и как важнейший инструмент политики налогового регулирования рыночной экономики.

До последнего времени налоговые льготы являлись важным инструментом, посредством которого органы публичной власти различных уровней осуществляли собственную налоговую политику. Однако далеко не всегда, устанавливая налоговые льготы, органы публичной власти могли обеспечить соответствующий уровень экономической обоснованности устанавливаемых налоговых льгот; в силу несовершенства законодательного регулирования этого института, а также отсутствия соответствующих критериев, позволяющих четко идентифицировать налоговые льготы, отграничивая их от других инструментов налоговой политики.

Устанавливая соответствующие налоговые льготы, органы публичной власти далеко не всегда обладают возможностями обеспечить соответствующий уровень налогового администрирования. Нередко налоговые льготы устанавливались и использовались не вполне оправданно. В силу этих, а также ряда иных причин их использование в законодательстве, а также применение на практике соответствующих правовых норм, их устанавливающих, стало практически неуправляемым, что во многом способствовало отказу или, скорее, снижению использования налоговых льгот при осуществлении правового регулирования налоговых отношений.

На настоящий момент налоговые льготы, к сожалению, не выполняют в полной мере свои функции. Дальнейшее успешное развитие Российской Федерации невозможно без обоснованных расчетов, позволяющих определить влияние различных форм льготного регулирования на степень, уровень активности предпринимательской деятельности. Налоговые льготы это лишь один из способов стимулирования тех направлений экономического развития, которые необходимы государству.

3. Проблемы и перспективы развития льгот в налоговой системе РФ

3.1 Льготы по налогу на прибыль. Порядок исчисления льгот

Нало ́ г на при ́ быль — прямой налог, взимаемый с прибыли организации (предприятия, банка, страховой компании и т. д.). Прибыль для целей данного налога, как правило, определяется как доход от деятельности компании за минусом суммы установленных вычетов и скидок. В России налог официально называют н алогом на прибыль организаций (с 1 января 2001 года регулируется Главой 25 Налогового кодекса РФ). Базовая ставка составляет 20 % (до 1 января 2009 года составлял 24 %): 2 % — зачисляется в федеральный бюджет, 18 % — зачисляется в бюджеты субъектов Российской Федерации.

Стимулирующие функции налога на прибыль находят отражение в системе льгот, установленных действующим законодательством. Установленные законом льготы можно разделить на две группы. Первая группа – это льготы, которые могут быть предоставлены всем предприятиям и организациям независимо от их отраслевой принадлежности и организационно-правовой формы. К другой группе относятся льготы, которыми могут воспользоваться только предприятия, выпускающие определенные виды продукции, занимающиеся конкретными видами деятельности и некоторые другие предприятия. Эти льготы весьма многочисленны и разнообразны.

Основное направление эволюции российского законодательства по налогу на прибыль состоит в расширении налогооблагаемой базы за счет включения в нее новых объектов обложения и ограничения скидок и льгот. Особенностью льготного налогообложения в России является то, что, выступая федеральным налогом по части, зачисляемой в бюджеты субъектов РФ, органы законодательной власти могут устанавливать свои льготы, перечень которых достаточно широк.

Льготы можно рассматривать, как самый нестабильный элемент налоговой системы, но именно им надлежит воплощать стимулирующую роль налога. И здесь очень важно такое понятие, как эффективность налоговых льгот в целом и каждой в отдельности для экономики. Экономисты признают, что налоговые льготы являются более эффективным средством поддержки предприятий, чем бюджетные субсидии. Существует также мнение, что налоговые стимулы не способны оказать решающего воздействия на развитие инвестиционных процессов, но даже, несмотря на это, они оказывают определяющее воздействие на макроэкономический климат в стране.

Существуют сторонники и противники налоговых льгот, выдвигая свои аргументы за и против. Тем не менее, процесс сокращения налоговых льгот, в особенности, носящих индивидуальный характер, в целом, признается позитивным. Но он не должен свестись к полной ликвидации льгот как элемента налога, так как недостатки заключены не в самих льготах, а в неоправданном их применении.

В качестве условий предоставления льгот было бы оправданным принять соответствие предприятия целой системе критериев, среди которых и общие нормы законодательства (гражданского, налогового, таможенного, банковского, бюджетного) и специально оговоренные условия, установленные государством (например, соблюдение определенного метода реализации продукции, целевое использование амортизационных отчислений). Это послужило бы хорошим стимулом к соблюдению налогоплательщиком установленных государством норм.

Органы государственной власти, национально-государственных и административно - территориальных образований помимо льгот, предусмотренных федеральным законодательством, могут устанавливать для отдельных категорий плательщиков дополнительные льготы по налогу на прибыль в пределах сумм налоговых платежей, направляемых в их бюджеты.

Действующий сегодня порядок налогообложения прибыли практически не оставил место для льгот. В то же время у налогоплательщиков возникает немало вопросов относительно применения льгот, которые были установлены до введения главы 25 НК РФ.

До 2002 года наличие большого количества льгот давало фирмам возможность в значительной степени уменьшить размер налога на прибыль. Только за счет инвестиционной льготы налог можно было сократить в два раза. Принятие главы 25 НК РФ изменило ситуацию. Как известно, сама глава каких-либо льгот налогоплательщикам не предоставляет. Тем не менее и сегодня бухгалтеры нередко сталкиваются с проблемами, связанными с применением льгот по налогу на прибыль.

Так, продолжают действовать отдельные положения Закона РФ от 27.12.91 № 2116-1 «О налоге на прибыль предприятий и организаций» (далее Закон № 2116-1), устанавливающие льготы. Большинство этих положений будет применяться на протяжении периода, на который предоставлялись льготы. Кроме того, некоторые льготы по налогу на прибыль предусмотрены законодательными актами, которые не относятся к налоговому законодательству. Поэтому возникает вопрос о правомерности применения подобных льгот после вступления в силу главы 25 Кодекса.

Как уже говорилось выше, отдельные положения Закона № 2116-1, устанавливающие льготы, продолжают действовать и после вступления в силу главы 25 Кодекса. Это касается льгот, предоставленных Законом № 2116-1:

1) малым предприятиям, которые удовлетворяют критериям, приведенным в пункте 4 статьи 6 этого закона. Льготируется прибыль, полученная такими предприятиями в течение четырех лет с момента регистрации. В первые два года налог на прибыль платить не нужно, в третий и четвертый годы он уплачивается в размере 25 и 50% от установленной ставки (при выполнении определенных в пункте 4 статьи 6 ограничений);

2) предприятиям, находящимся (передислоцированным) в регионах, пострадавших от радиоактивного загрязнения вследствие чернобыльской и других радиационных катастроф. От налогообложения освобождается вся или часть прибыли, полученная такими предприятиями, от выполнения работ, указанных в абзаце 10 пункта 6 статьи 6 Закона № 2116-1 (с учетом условий, установленных в этом абзаце);

3) предприятиям, осуществляющим за счет займов, кредитов и безвозмездной финансовой помощи, указанных в абзаце 14 пункта 6 статьи 6 Закона № 2116-1, целевые социально-экономические программы жилищного строительства, а также создания, строительства и содержания центров профессиональной переподготовки военнослужащих, лиц, уволенных с военной службы, и членов их семей. От налогообложения освобождается вся прибыль от данного вида деятельности;

4) вновь созданным производствам (с учетом ограничений, предусмотренных абзацем 27 пункта 6 статьи 6 Закона № 2116-1). В течение периода окупаемости (но не свыше трех лет) от налогообложения освобождается вся прибыль.

Кроме того, продолжают действовать и региональные инвестиционные льготы. Они предоставлялись законами субъектов РФ в пределах сумм, зачисляемых в региональные и местные бюджеты (абз. 27 п. 6 ст. 6 Закона № 2116-1).

Таким образом, льготы по налогу на прибыль являются неотъемлемой частью налоговой системы страны. Совершенствование данного вопроса привлекает внимание как самих налогоплательщиков, так и структур налоговых органов. Страна находится в поиске наиболее благоприятного функционирования налоговых льгот по данному налогу, совершенствуя налоговое законодательство, применяя одни и отменяя другие льготы.

3.2 Налог на добавленную стоимость. Проблемы применения льгот по НДС

Нало ́ г на доба ́ вленную сто ́ имость (НДС) — косвенный налог, форма изъятия в бюджет части добавленной стоимости, которая создается на всех стадиях процесса производства товаров, работ и услуг и вносится в бюджет по мере реализации.

Максимальная ставка НДС в Российской Федерации после его введения составляла 28 %, затем была понижена до 20 %, а с 1 января 2004 года составляет 18 %. Для некоторых продовольственных товаров и товаров для детей в настоящее время действует также пониженная ставка 10 %; для экспортируемых товаров — ставка 0 %. Установлен также ряд товаров, работ и услуг, операции по реализации которых не подлежат налогообложению (в частности, лицензированные образовательные услуги). Налогоплательщики, перешедшие на упрощенную систему налогообложения, не являются плательщиками налога. В последнее время (2005—2008) высказывается ряд предложений по полной отмене НДС в России или дальнейшем сокращении его ставок, впрочем в ближайшее время изменений по НДС не предвидится, так как за счёт НДС формируется около четверти федерального бюджета России.

Возможность применения налоговых льгот налогоплательщиком, претендующим на ту или иную льготу по НДС, зависит от соблюдения им ряда условий пользования льготами, установленных Налоговым кодексом РФ. Предусмотренные Налоговым кодексом РФ условия пользования льготами условно можно разделить на общие условия применения налоговых льгот, т.е. условия распространяемые на всех без исключения соискателей льгот, и специальные, установленные в зависимости от конкретной льготы по налогу на добавленную стоимость.

Согласно положениям части второй НК РФ общие условия применения налоговых льгот по НДС следующие:

- ведение раздельного учета операций облагаемых налогом на добавленную стоимость и не подлежащих налогообложению;

- наличие лицензии на осуществление деятельности, лицензируемой в соответствии с законодательством РФ.

Как видно, общие условия применения льгот по НДС с введением в действие второй части НК РФ не изменились. Аналогичные условия были предусмотрены законодательством по НДС, действовавшим и до 01.01.2001 (пп.2, 5 ст.5 Закона РФ от 06.12.91 N 1992-1 "О НДС").

Операции, не подлежащие налогообложению, перечислены в ст.149 НК РФ. Необходимо также обратить внимание, что до 1 января 2002 года продолжают действовать отдельные положения п.1 ст.5 Закона "О НДС", в котором приведен перечень товаров (работ, услуг), стоимость которых не облагается НДС (ст.2 Федерального закона от 05.06.2000 N 118-ФЗ "О введение в действие части второй НК РФ и внесении изменений в некоторые законодательные акты РФ о налогах"). Льготный режим налогообложения, предусмотренный п.2 и п.3 ст.149 НК РФ, распространяется как на операции по реализации товаров, работ, услуг, так и по передаче этих товаров (работ, услуг) для собственных нужд.

НК РФ значительно расширил перечень операций по реализации товаров (работ, услуг), в отношении которых налогоплательщик может отказаться от применения льготы либо приостановить ее применение. Эти операции приведены в п.3 ст.149 НК РФ. Отказаться от применения иных льгот, не перечисленных в п.3 ст.149 НК РФ налогоплательщик не может. Устанавливая налогоплательщику запрет на добровольный отказ от использования ряда льгот по НДС государство тем самым гарантирует, что цены на отдельные, наиболее значимые для потребителей виды товаров (работ, услуг), не будут увеличены на сумму НДС.

Иногда возникают ситуации, когда при налоговой проверке выявляются факты неправомерного использования льгот. У налогоплательщика возникает вопрос, каковы последствия неправомерного использования льготы. Необходимо отметить, что специальной ответственности по этому поводу НК РФ не устанавливает. Однако если налоговый орган при проверке выяснит, что налогоплательщик применил льготу не имея на нее права, а это соответственно привело к занижению суммы налога, подлежащего уплате в бюджет, то в этом случае налоговый орган наложит штраф на налогоплательщика в размере 20% от неуплаченной суммы налога, в соответствии со статьей 122 НК РФ.

Отказ от освобождения от налогообложения может иметь место на срок не менее одного года. Отказ от использования льготы оформляется путем подачи налогоплательщиком в налоговые органы заявления в срок не позднее 1-го числа налогового периода, с которого налогоплательщик намерен отказаться от освобождения или приостановить ее использование. Если налогоплательщик отказывается от применения льготы, то этот отказ применяется в отношении всех осуществляемых налогоплательщиком операций от льготирования которых налогоплательщик отказался.

Налоговые льготы - инструмент налоговой политики государства, позволяющий стимулировать социальные или экономические процессы в обществе путем облегчения налоговой нагрузки на ту или иную категорию налогоплательщиков. Однако налогоплательщику далеко не всегда выгодно пользоваться льготами, предоставленными законодательством. В этом состоит одна из главных проблем применения льгот по данному налогу. Зачастую выгоднее отказаться от их применения. Причиной отказа может стать как незначительность получаемой выгоды (при значительно возрастающем документообороте), так и прямые убытки, вызванные применением льготы (например, необходимость восстановить ранее принятый к вычету налог).

3.3 Льготы по налогу на доходы физических лиц. Пути повышения эффективности и социальной направленности льгот по НДФЛ

Подохо ́ дный нало ́ г — основной вид прямых налогов. Он исчисляется в процентах от совокупного дохода физических лиц за вычетом документально подтверждённых расходов, в соответствии с действующим законодательством.

Доходы физических лиц, которые облагаются по ставке НДФЛ в размере 13 процентов можно уменьшить на налоговые льготы (п. 3 ст. 210, п. 1 ст. 224 НК РФ). Налоговым кодексом установлены следующие виды налоговых льгот:

стандартные налоговые льготы (ст. 218 НК РФ);
социальные налоговые льготы (ст. 219 НК РФ);
имущественные налоговые льготы (ст. 220 НК РФ);
профессиональные налоговые льготы (ст. 221 НК РФ).

Отметим, что налоговые льготы по НДФЛ нельзя применить к доходам физического лица, которые облагаются НДФЛ по ставкам 9, 15, 30, 35 процентов.

Стандартный налоговый вычет предоставляется по письменному заявлению различным категориям налогоплательщиков и представляет собой ежемесячное уменьшение налоговой базы по НДФЛ. Порядок предоставления вычета установлен в статье 218 Налогового кодекса.

Налоговый вычет в размере 3000 руб. предоставляется каждый месяц налогового периода и распространяется на налогоплательщиков, закрытый перечень которых приведен в пп. 1 п. 1 статьи 218 НК. В частности, к ним относятся:

- лица, получившие или перенесшие какие-либо заболевания или получившие инвалидность вследствие катастрофы на Чернобыльской АЭС, а также аварии на производственном объединении «Маяк» и сбросов радиоактивных отходов в реку Теча;

- инвалиды Великой Отечественной войны;

- лица, участвовавшие в испытании ядерного оружия в атмосфере, в подземных испытаниях ядерного оружия и др.

Налоговый вычет в размере 500 руб. за каждый месяц налогового периода распространяется, в частности, на следующие категории налогоплательщиков (пп. 2 п. 1 статьи 218 НК):

- Героев Советского Союза и Героев РФ, а также награжденных орденом Славы трех степеней;

- участников Великой Отечественной войны; лиц, находившихся в Ленинграде в период его блокады;

- инвалидов с детства, а также инвалидов I и II групп;

- младшего и среднего медицинского персонала, врачей и других работников лечебных учреждений, получивших сверхнормативные дозы радиационного облучения при оказании помощи в результате катастрофы на Чернобыльской АЭС и др.

Налоговый вычет в размере 400 руб. предоставляется на каждого налогоплательщика НДФЛ за каждый месяц налогового периода (пп. 3 п. 1 статьи 218 НК).

Налоговый вычет в размере 600 руб. за каждый месяц налогового периода распространяется согласно пп. 4 п. 1 статьи 218 НК на:

- каждого ребенка у налогоплательщиков, на обеспечении которых находится ребенок и которые являются родителями или супругами родителей;

- каждого ребенка у налогоплательщиков, которые являются опекунами или попечителями, приемными родителями.

В социальные налоговые вычеты по налогу на доходы физических лиц, согласно статье 219 Налогового кодекса, включаются расходы на благотворительность, на лечение и приобретение медикаментов, на обучение.

Згідно зі ст. 220 НК РФ имущественные налоговые вычеты предоставляются:

а) гражданам, продавшим свое движимое (не более 125 000 руб.) или недвижимое (не более 1 000 000 руб.) имущество;

б) гражданам, купившим жилой дом или квартиру, а также потратившимся на строительство нового жилья – в размере фактически израсходованных на покупку (строительство) сумм, но не более 1 000 000 руб.

Вычет предоставляется только по доходам, облагаемым налогом на доходы физических лиц (НДФЛ) по ставке 13% (п. 2 – 4 ст. 210, п. 1 ст. 220 НК РФ).

Наибольший интерес для налогоплательщиков представляет налоговый вычет, связанный с приобретением (строительством) жилья.

Право на профессиональные налоговые вычеты имеют индивидуальные предприниматели, частные нотариусы и другие лица, занимающиеся частной практикой, - в сумме фактически произведенных ими и документально подтвержденных расходов, непосредственно связанных с извлечением доходов.

Применение льгот по НДФЛ не является абсолютно эффективным в нашей стране. Для повышения эффективности и социальной направленности льгот по налогу на доходы физических лиц представляется целесообразным:

- довести в течение 3-4 лет величину стандартного вычета на каждого налогоплательщика и иждивенца до величины не менее реального прожиточного минимума, рассчитываемого по международно-признанным нормам;

- перейти от индивидуального обложения к налогообложению доходов семьи, предоставив налогоплательщику право самостоятельно выбирать индивидуальный или семейный режим обложения;

- ввести механизм автоматической индексации всех стандартных и нестандартных вычетов с учетом инфляции;

- необходимо повысить социальную направленность предоставляемых социальных вычетов на слои с низкими и средними доходами:

1) с этой целью целесообразно увеличить размер социальных вычетов, введя ограничение на уровень доходов, свыше которого вычеты не предоставляются;

2) предоставлять социальные вычеты семье в целом;

3) вычет на обучение предоставлять только для обучения в российских образовательных учреждениях;

4) предоставлять вычет на обучение семье при обучении детей на очно-заочной и заочной формах обучения (за счет доходов работающих членов семьи, в том числе и ребенка в возрасте до 24 лет);

- имущественный вычет на приобретение жилья предоставлять только при уровне доходов семьи не превышающем определенной величины, например, кратного 8-10 бюджетам минимального прожиточного минимума;

- восстановить имущественный вычет на приобретение или строительство садового домика, дачи, дома в деревне с ограничением суммы вычета и размера дохода и списанием расходов по мере строительства;

- реализация принципа справедливости в налогообложении доходов физических лиц невозможно без проведения следующих мероприятий:

1) организации действенного контроля за расходами физических лиц; .

2) введения прогрессивной шкалы налогообложения, которая учитывала бы мировой опыт и национальные особенности экономики и менталитета российского налогоплательщика.

В целях совершенствования института налоговых льгот необходимо:

- провести "инвентаризацию" закрепленных в нормативных актах налоговых льгот;

- выработать их системную концепцию;

- установить надлежащий контроль за установлением налоговых льгот и их реальным осуществлением.

Таким образом, хотелось бы отметить, что применение льгот по НДФЛ не является абсолютно эффективным в нашей стране. Совершенствование института налоговых льгот по налогу на доходы физических лиц является необходимым и целесообразным для более правильного их применения и функционирования в налоговой системе Российской Федерации.

Висновок

Налоговые льготы являются важнейшим инструментом государственного регулирования деятельности больших и малых предприятий, частных предпринимателей и реальных доходов физических лиц. Поэтому можно с уверенностью сказать об актуальности рассматриваемого вопроса.

Совершенствование механизма использования налоговых льгот требует безотлагательного решения ряда практических вопросов функционирования налогового механизма в России. Для введения в действие необходимых изменений, в частности, конкурсно - экспертного порядка предоставления налогоплательщикам налоговых льгот, во избежание коллизий и противоречий между законодательными и нормативно-правовыми актами по налогообложению, необходимо внести дополнения в статьи НК РФ.

В последнее время появились работы, посвященные разработке проблем льгот, стимулов и ограничений в праве. А.В.Малько опубликовал ряд статей в рамках теории государства и права, посвященных таким правовым категориям, как льгота, привилегия, поощрение. К разработке проблем льгот в российском праве обратилась также И.С.Морозова, затрагивая вопросы теории и практики льгот в российском праве, а также проблемы их эффективности. Существует также целый ряд работ, которые посвящены исследованию льгот на уровне отдельных отраслей. Таким образом, следует отметить, что интерес к этой теме свидетельствует об актуальности данного вопроса.

Рассмотрев основные вопросы данной курсовой работы, можно сделать вывод о несостоятельности налоговой системы Российской Федерации в части применения налоговых льгот. Вопрос применения льгот требует тщательной работы в вопросах правильного функционирования и применения льгот, так как налоговые льготы должны с точностью выполнять все свои функции, чего на данный момент не происходит. Этот вопрос остается актуальным как для налоговых органов, так и для самих налогоплательщиков.

Список використаної літератури

1. Гражданский Кодекс РФ.

2. Податковий кодекс Російської Федерації. Частини перша і друга. - М.: Проспект. – Версия от 01.09.08 г.

3. Собрание законодательства РФ - 2007 №16

4. Федеральный закон от 27 декабря 1991 г. «Об основах налоговой системы Российской Федерации».

5. Александров І.М. Податки та оподаткування. - Учебник.- 5-е изд., перераб. и доп.-М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2006. – 127 с.

6. Глухе В.В., Дольде І.В. Податки: Теорія і практика: Навчальний посібник. - СПб.: Спец. літер., 2007. – 80 с.

7. Захар'їн В.Р. //НДС: новое в законодательстве// - М.: Изд-во ОМЕГА-Л, 2006. – 99 с.

8. Колосова А.В. Ваши налоговые льготы : практическое руководство . – М. : Эксмо, 2008. – 74 c .

9. Податки й оподатковування: Підручник / За ред. М.В. Романовського, О.В. Врублевської. - СПб.: Пітер, 2007.

10. Пансков В.Г. Налоги и налогообложение в РФ. - М.: МЦФЕР, 2006.

11. Перов А.В., Толокушкин А.В. «Налоги и налогообложение».- М.: Юрайт-Издат, 2008.

12. Скрипниченко В. Податки та оподаткування. - СПб: ВД "Пітер", М.: Видавничий дім "БІНФА", 2007. – 130 с.

13. Соломатин Э. Г. Курс лекций по налогообложению физических лиц, 2009.

14. Черкасова И.О., Жукова Т.Н. Податки та оподаткування. - 2-е изд.-СПб.: «Вектор» 2007. – 211 c .

15. Юткіна Т.Ф. Налоги и налогообложение:Учебник.-М.:ИНФРА-М,2006. - 48 с.

16.Диков А.О. Комментарий к изменениям в Методические рекомендации по исчислению НДС.- Главбух, №19 октябрь 2005.

17. Практическое налоговое планирование, журнал, № 2, февраль 2008 г.