Податки і оподаткування в економічному аспекті

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
"1-3" 1. ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ПОДАТКІВ. ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ 3
1.1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПОДАТКІВ 3
1.2. ЕЛЕМЕНТИ ПОДАТКУ І ПРИНЦИПИ ОПОДАТКУВАННЯ 3
2. ПОДАТКОВА СИСТЕМА ТА ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ 4
2.1. ПОДАТКОВА СИСТЕМА 4
2.2. ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ 5
3. Федеральні податки і збори 5
3.1. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ОРГАНІЗАЦІЙ 5
3.2. ПЛАТЕЖІ за користування природними ресурсами 9
3.2.1. Податок на видобуток корисних копалин 9
3.2.2. Платежі за використання водних ресурсів 10
3.2.3. Плата за землю 11
3.2.4. Платежі за користування лісовим фондом 11
3.3. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ 12
3.4. АКЦИЗИ 14
3.5. МИТНІ МИТА 16
3.6. Єдиний соціальний податок 17
3.7. ЗБОРИ ЗА КОРИСТУВАННЯ ОБ'ЄКТАМИ ТВАРИННОГО СВІТУ І ВОДНИХ РЕСУРСІВ БІОЛОГІЧНИХ 20
4. РЕГІОНАЛЬНІ ТА МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ 21
4.1. ПОДАТОК НА МАЙНО ОРГАНІЗАЦІЙ 21
4.2. Спрощена система оподаткування 22
4.3. Єдиний податок на поставлений дохід для окремих видів ДІЯЛЬНОСТІ 23
4.4. ТРАНСПОРТНИЙ ПОДАТОК 25
4.5. ПОДАТОК НА ІГОРНИЙ БІЗНЕС 25
5. ПОДАТКИ З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 26
5.1. ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ 26
5.2. ОПОДАТКУВАННЯ МАЙНА ФІЗИЧНИХ ОСІБ 28
5.2.1. Податок на майно 28
5.2.2. Податок з майна, що переходить у порядку спадкування і дарування 29
6. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ І ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК 30
6.1. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ з податків і зборів 30
6.2. ОРГАНІЗАЦІЯ Н. ОБЛІКУ 31
6.3. РЕГІСТРИ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ 33
6.4. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК БУХГАЛТЕРСЬКОГО І ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ 34

1. ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ПОДАТКІВ. ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ
1.1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПОДАТКІВ
Податки є основним джерелом формування бюджету. Вони являють собою частину валового внутрішнього продукту (ВВП), створюваного в процесі виробництва за допомогою людської праці, капіталів і природних ресурсів. Держава, як правило, має незначну власністю на засоби виробництва, тому формування бюджету відбувається за рахунок вилучення частини ВВП у інших учасників виробничого процесу. Таким чином, вилучення державою на користь суспільства певної частини вартості валового внутрішнього продукту у вигляді обов'язкового внеску і складає сутність податку. Внески здійснюють основні учасники виробництва валового внутрішнього продукту:
- Працівники, своєю працею створюють матеріальні і нематеріальні блага і отримують певний дохід;
- Господарюючі суб'єкти, власники капіталу, що діють у сфері підприємництва.
За рахунок податкових внесків, зборів, мита та інших платежів формуються ф. ресурси держави. Тому економічний зміст податків виражається взаєминами, які складаються між господарюючими суб'єктами та громадянами, з одного боку, і державою, з іншого боку, з приводу формування державних фінансів. Податки в цих умовах стають для держави головним методом мобілізації частини національного доходу. Акумулюючи за допомогою податків грошові кошти, держава впливає на економіку, стимулюючи або стримуючи розвиток окремих галузей, посилюючи або послаблюючи накопичення капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення. За своїм змістом на макроекономічному рівні податок являє собою частку виробленого валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється державою з метою реалізації своїх функцій, а на мікроекономічному - це вилучається частка продукту, виробленого суб'єктами господарювання при здійсненні своєї діяльності.
Ф. ресурси держави формуються і за рахунок зборів. Збір - це обов'язковий внесок, що стягується з організацій і фіз. осіб, сплата якого є однією з умов скоєння щодо платників зборів державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами і посадовими особами юридично значимих дій, включаючи надання певних прав або видачу дозволів (ліцензій). Головна відмінність збору від податку полягає у відсутності вимоги безоплатній сплати, Тобто сплата збору припускає подальше вчинення дозвільних дій платником. Наприклад, сплата збору на право торгівлі дозволяє платнику збору здійснювати торгівлю на території даного суб'єкта Федерації.
Сутність податків проявляється через їх функції.
Функції податків. Податків притаманні такі функції: фіскальна, економічна і контрольна.
1.2. ЕЛЕМЕНТИ ПОДАТКУ І ПРИНЦИПИ ОПОДАТКУВАННЯ
Число податків велика, і структура їх різна, проте для кожного з них повинні бути визначені нал-ики і елементи податку. Якщо законодавець з якоїсь причини не встановив чи не визначив хоча б один з них, то обов'язок нал-ика не може вважатися встановленою. У цій ситуації по ряду випадків нал-ік має всі законні підстави не сплачувати податок, а в ряді випадків - сплачувати податок найбільш вигідним для себе способом. Чітке визначення елементів податку сприяє планування розвитку бізнесу, визначення фінансового результату підприємницької діяльності, що особливо важливо при ринкових відносинах.
Елементи податку. У Податковому кодексі Російської Федерації передбачено обов'язкову наявність елементів податку. Податок вважається встановленим лише в тому випадку, коли визначені нал-ік і елементи нал-ия, до яких відносяться:
1) об'єкт і джерело податку; нал. база; н. період;
2) нал. ставка (норма н. оподаткування);
3) порядок обчислення податку;
4) порядок і терміни сплати податку;
5) бюджет або позабюджетний фонд, куди зараховується н. оклад.
Суб'єкт нал-ия (нал-ік) - це особа, на якій лежить юридичний обов'язок сплатити податок за рахунок власних коштів (організації та фізичні особи). Розрізняють організації-резиденти і організації-нерезиденти. Типовими ознаками виступають: місце реєстрації, місце економічної діяльності і місце управління. Резиденти відповідають перед вітчизняним законодавством по всій сумі і видами доходів, а також по всіх видах податків. Нерезиденти сплачують податки тільки від доходу, отриманого на території даної країни. Цей же принцип застосовується при обчисленні податків від доходів фіз. осіб.
У правових документах, поряд з поняттям «кеш-ік», визначаються і такі елементи податку, як н. агент, збирач податків і носій податків.
Об'єкт нал-ия - це ті юридичні факти (дії, події, стану), які обумовлюють обов'язок суб'єкта сплатити податок. Видами об'єктів нал-ия можуть виступати операції з реалізації товарів (робіт, послуг), майно, прибуток, дохід, вартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) або інший об'єкт, що має вартісну, кількісну чи фізичну характеристики, з наявністю якого нал -ика виникає обов'язок по сплаті податку.
Джерело податку - це кошти, які використовуються для сплати податку. Вибір джерела податку суворо обмежений: існують тільки два джерела, за рахунок яких може бути сплачений податок, - дохід і капітал нал-ика.
Нал. база являє собою вартісну, фізичну або іншу характеристику об'єкта нал-ия. Порядок її визначення по кожному виду податку встановлюється законодавчо. Вона необхідна саме для обчислення податку, але безпосередньо не є обставиною, що породжує обов'язок сплатити податок.
Н. період - календарний рік або інший період часу стосовно до окремих податках, по закінченні якого визначається нал. база і обчислюється сума податку, що підлягає сплаті до бюджету. Наприклад, з податку на прибуток податковим періодом є рік, а з податку на додану вартість - місяць або квартал.
Законом встановлено, що один і той самий об'єкт може обкладатися податком одного виду тільки один раз за визначений законом період нал-ия.
Ставка податку - це розмір податку на одиницю нал-ия. За методом встановлення розрізняють ставки тверді (на кожну одиницю нал-ия певний фіксований розмір податку, незалежно від одержуваного платником розміру доходу, наприклад 10 руб. За гектар ріллі), і відсоткові, або часткові (встановлюються у вигляді частки від об'єкта нал-ия, наприклад 12% з кожного рубля оподатковуваного доходу). Часткові ставки можуть бути пропорційними (встановлюються у вигляді єдиного фіксованого відсотка до об'єкта оподаткування незалежно від його величини), прогресивними (відсоток вилучення зростає в міру зростання величини об'єкта оподаткування), регресивними (зменшуються в міру зростання оподатковуваної бази).
При оподаткуванні встановлюються і комбіновані ставки, в яких поєднуються два види ставок: тверді і часткові. Вони застосовуються при митному оподаткуванні, розрахунку сум акцизних платежів. Наприклад, встановлено ставку акцизу на сигарети з фільтром в розмірі 60 руб. за 1000 шт. + 5% від вартості товарів.
Порядок обчислення податку визначається законом конкретно по кожному виду податку, тобто податок може бути обчислений нал-ІКОМ самостійно, податковим органом або податковим агентом.
Термін сплати податку визначається календарною датою або закінченням періоду часу, а також вказівкою на подію, яка повинна відбутися.
Існують три основні способи сплати податку:
1) за декларацією;
2) у джерела доходу;
3) кадастровий.
Функціонування податку нерозривно пов'язане з поняттями «одиниця нал-ия» і «податкові пільги».
Під одиницею нал-ия розуміють одиницю виміру податкової бази. Вона може виражатися як у грошовій, так і в будь-якій іншій формі. Наприклад, одиницею нал-ия з податку на прибуток є 1 крб., А з податку на землю - 1 мІ.
Податкові пільги. Окремим категоріям платників надаються податкові пільги, тобто переваги перед іншими платниками не сплачувати податок чи збір або сплачувати їх у меншому розмірі. У залежності від того, на зміну якого елементу структури податку - об'єкта нал-ия, податкової бази чи окладний суми - спрямована пільга, вони можуть бути розділені на три групи:
1) вилучення (виведення з-під нал-ия окремих предметів);
2) знижки (пільги, які спрямовані на скорочення податкової бази);
3) н. кредит, під яким розуміють пільги, спрямовані на зменшення податкової ставки або окладний суми. Поняття «кредит» умовно і не означає, що всі види н. кредиту є зворотніми, а користування податковим кредитом - платним. Податкові кредити можна розділити на види за формами надання пільг:
- Зниження ставки податку;
- Скорочення окладний суми (валового податку), яка може бути скорочена як частково, так і повністю, як на певний час, так і безстроково;
- Відстрочення або розстрочення сплати податку;
- Повернення раніше сплаченого податку (частини податку); залік раніше сплаченого податку;
- Заміна сплати податку (частини податку) натуральним виконанням (цільової н. Кредит).
Принципи нал-ия. Використання податків в якості основного джерела доходів держави вимагає розробки певних правил (принципів нал-ия). Найбільш яскраво і точно вони були сформульовані шотландським економістом і філософом Адамом Смітом (1723-1790) в його книзі «Дослідження про природу і причини багатства народів», яка вийшла в 1776р. Ці принципи нал-ия пройшли випробування часом, актуальні і сьогодні, їх по праву називають класичними. При формуванні податкової системи необхідно керуватися такими принципами:
- Принципом справедливості;
- Принципом визначеності;
- Принципом зручності;
- Принципом економії.
Згодом перелік був доповнений принципами забезпечення достатності податків і рухливості податків, вибору належного джерела й об'єкта нал-ия, однократності оподаткування, наукового підходу до встановлення величини ставок податку.
Винятково важливим, особливо в умовах федеративної держави, є дотримання принципу чіткого поділу податків за рівнями державного управління. Цей принцип обов'язково повинен бути закріплений у законі і має на увазі, що кожен орган влади (федеральний, регіональний, місцевий) наділений конкретними повноваженнями у сфері запровадження, скасування податків, встановлення пільг, ставок податків і інших його елементів.
Принципи нал-ия на практиці реалізуються через методи нал-ия.
Під методом нал-ия розуміється встановлення залежності між величиною ставки податку та розміром об'єкта нал-ия. Розроблено 4 методу нал-ия: рівний, пропорційний, прогресивний і регресивний.
2. ПОДАТКОВА СИСТЕМА ТА ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ
2.1. ПОДАТКОВА СИСТЕМА
Нал. систему можна визначити як сукупність: а) податків і зборів, що стягуються державою; б) принципів, форм і методів їх встановлення, в) форм і методів н. контролю та відповідальності за порушення н. законодавства.
Нал. система, її різноманітність залежать від типів (суб'єктів) господарської діяльності та його організації. У більшості країн виділяють чотири сектори, які різняться між собою не тільки способом господарської діяльності, але й особливостями н. регулювання:
- Державний сектор;
- Комерційний сектор (приватні фірми, корпорації, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства);
Знову зареєстровані нал-ики обчислюють нал. базу за н. період виходячи з повних місяців починаючи з місяця, наступного за місяцем їх державної реєстрації.
Н. період - квартал.
Нал. ставка - 15%.
Порядок обчислення єдиного податку на поставлений дохід. Податок обчислюється нал-ІКОМ за підсумками кожного зв. періоду за ставкою 15% поставлений дохід за формулою
ЄП = ВДЧ15%,
де ВД - поставлений дохід за н. період.
При цьому сума податку, обчислена за н. період, зменшується (але не більше ніж на 50%) на суму сплачених за цей н. період страхових внесків при виплаті винагород своїм працівникам, зайнятим у тих сферах діяльності, по яких сплачується єдиний податок на поставлений дохід, а також на суму страхових внесків у вигляді фіксованих платежів, сплачених підприємцем за своє страхування, і на суму виплачених працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності (у повному розмірі). З метою визначення єдиного податку на поставлений дохід під сумою виплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності слід розуміти суму коштів, витрачену нал-ІКОМ, що перевищує за повний календарний місяць один мінімальний розмір оплати праці, встановлений законодавством Російської Федерації. На 1 січня 2004р. його величина становить 400руб.
Терміни сплати. Сплата податку здійснюється за підсумками н. періоду не пізніше 25-го числа першого місяця, наступного за податковим періодом.
Нал. декларація за підсумками н. періоду подається до податкових органів не пізніше 20-го числа першого місяця наступного н. періоду.

4.4. ТРАНСПОРТНИЙ ПОДАТОК
З 1 січня 2003р. скасовано податок на користувачів автомобільних доріг. Замість податку з власників транспортних засобів введений транспортний податок. Можливо, найближчим часом замість податку на користувачів автодоріг введуть дорожній податок, який передбачено частиною першою НК РФ. Порядок обчислення і сплати регулюється положеннями глави 28 НК РФ і законодавчими актами суб'єктів Російської Федерації. Наказом МНС Росії від 9 квітня 2003р. № БГ-3-21/177 затверджено Методичні рекомендації щодо застосування глави 28 «Транспортний податок», які носять роз'яснювальний характер.
Нал-ики - особи, на яких відповідно до законодавства Російської Федерації зареєстровані транспортні засоби, що визнаються об'єктом нал-ия. Якщо транспортний засіб, зареєстрований на фізичну особу, передано їм на підставі довіреності на право володіння та розпорядження транспортним засобом до моменту опублікування закону про транспортний податок (до 1 серпня 2002р.), То платником є ​​особа, зазначена в довіреності.
Об'єкт нал-ия. До них належать автомобілі, мотоцикли, автобуси, моторолери та інші самохідні машини і механізми на пневматичному і гусеничному ходу, водні і повітряні транспортні засоби, крім зазначених у п. 2 ст. 358 НК РФ.
Нал. база визначається:
1) щодо транспортних засобів, що мають двигуни, - як потужність двигуна в кінських силах;
2) щодо водних несамохідних (буксованих) транспортних засобів, для яких визначається валова місткість, - як валова місткість в реєстрових тоннах;
3) за іншим водним та повітряним транспортним засобам - як одиниця транспортного засобу.
Н. період - рік.
Податкові ставки встановлюються законами суб'єктів РФ в залежності від потужності двигуна або валової місткості транспортних засобів, категорії транспортних засобів у розрахунку на 1 л. с. потужності двигуна, одну реєстрову тонну або одиницю транспортного засобу. Податкові ставки можуть бути збільшені або зменшені законами суб'єктів РФ не більше ніж у 5 разів у порівнянні зі ставками, встановленими федеральним законодавством. Ставки, встановлені федеральним законом, наведені в ст. 361 НК РФ.
Порядок обчислення податку. Нал-ики, що є організаціями, обчислюють податок самостійно. Сума податку, що підлягає сплаті фіз. особами, обчислюється податковими органами на підставі відомостей органів, що здійснюють реєстрацію транспортних засобів на території РФ. Сума податку обчислюється по кожному транспортному засобу як добуток відповідної податкової бази та податкової ставки. Якщо транспортний засіб зареєстровано або знято з обліку протягом н. періоду, то сума податку обчислюється з урахуванням коефіцієнта, визначеного як відношення числа повних місяців, протягом яких даний транспортний засіб було зареєстровано на нал-ика, до числа місяців у податковому періоді (12 місяців). При цьому місяць реєстрації, а також місяць зняття транспортного засобу з реєстрації приймаються за повний місяць.
Якщо протягом н. періоду змінювалася потужність транспортного засобу (наприклад, заміна двигуна), то податок обчислюється з урахуванням змін і місяця такої зміни.
За транспортним засобам, які перебувають у розшуку, за наявності підтверджуючих документів податок не обчислюється. При їх повернення власнику числення податку здійснюється з урахуванням кількості місяців, протягом яких транспортний засіб знаходився у володінні нал-ика.
Сплата податку здійснюється за місцем перебування транспортних засобів у порядку і строки, встановлені законами суб'єктів РФ. Законодавчими актами суб'єктів РФ можуть встановлюватися авансові платежі для платників - юридичних осіб. Величина їх може визначатися, наприклад, у розмірі ј від суми платежу за н. період. Це дозволить забезпечити регулярні надходження до регіонального бюджету і рівномірно розподілити нал. навантаження протягом н. періоду. Організації у зв. орган за місцем входження транспортних засобів нал. декларацію.
Нал-іку, що є фіз. особою, податкове повідомлення про що підлягає сплаті сумі податку вручається податковим органом не пізніше 1 червня року н. періоду. Якщо фізична особа віднесено законом суб'єкта РФ про транспортний податок до пільгової категорії, то необхідно представити в податкові органи документи, що підтверджують право на пільгу з цього податку.
4.5. ПОДАТОК НА ІГОРНИЙ БІЗНЕС
Платниками податку на гральний бізнес визнаються організації та індивідуальні підприємці, що здійснюють підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу.
Об'єкти нал-ия. До них відносяться:
1) ігровий стіл;
2) гральний автомат;
3) каса тоталізатора;
4) каса букмекерської контори.
Нал-ік зобов'язаний поставити на облік в податковому органі за місцем своєї реєстрації в якості нал-ика кожен об'єкт нал-ия не пізніше ніж за два робочих дні до дати установки кожного об'єкта і в такі ж терміни повідомляти про встановлення нових об'єктів або вибутті раніше діяли .
Нал. база визначається окремо по кожному об'єкту нал-ия як загальна кількість відповідних об'єктів нал-ия.
Ставки податку встановлюються законами суб'єктів РФ у таких межах:
1) за один ігровий стіл - від 25000 до 125000руб.;
2) за один ігровий автомат - від 1500 до 7500руб.;
3) за одну касу тоталізатора або одну касу букмекерської контори - від 25000 до 125000руб.
У випадку якщо ставки податків не визначені законами суб'єктів РФ, то застосовується нижня межа ставок, встановлених федеральним законодавством.
Н. період - календарний місяць.
Порядок обчислення податку. Сума податку обчислюється нал-ІКОМ самостійно як добуток податкової бази, встановленої по кожному об'єкту нал-ия, і ставки податку. У разі якщо ігровий стіл має більше одного ігрового поля, ставка податку за вказаною ігровому столу збільшується кратно кількості ігрових полів. При установці нового об'єкта нал-ия до 15-го числа поточного н. періоду сума податку обчислюється як за повний місяць, а після 15-го числа - виходячи з однієї другої ставки податку. При вибутті об'єкта нал-ия до 15-го числа поточного н. періоду сума податку обчислюється виходячи з однієї другої ставки, встановленої для цього об'єкта, а після 15-го числа - виходячи із ставки податку.
Порядок і строки сплати. Нал. декларація подається до н. орган не пізніше 20-го числа місяця, наступного за минулим податковим періодом. Сплата проводиться не пізніше терміну, встановленого для подання декларації.

5. ПОДАТКИ З ФІЗИЧНИХ ОСІБ
5.1. ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
Платники податку:
- Фізичні особи, які є податковими резидентами РФ;
- Фізичні особи, які не є резидентами РФ, але одержують доходи від джерел, розташованих в Росії.
Об'єкт нал-ия:
- Для резидентів - дохід, отриманий від джерел на території та за межами Росії;
- Для осіб, які не є резидентами, - дохід, отриманий тільки від джерел на території Росії.
До доходів від джерел у Росії, зокрема, відносяться:
- Дивіденди і відсотки, що виплачуються російськими або іноземними організаціями у зв'язку з діяльністю їх представництв в Росії;
- Страхові виплати при настанні страхового випадку;
- Доходи, отримані від використання авторських чи інших суміжних прав;
- Доходи, отримані від використання будь-яких транспортних засобів;
- Доходи від реалізації нерухомого майна, цінних паперів, прав вимоги до російських або іноземним організаціям (якщо її діяльність здійснюється через постійне представництво);
- Інші доходи, одержувані нал-ІКОМ в результаті здійснення ним діяльності в РФ.
Нал. база. При визначенні податкової бази нал-ика враховуються всі доходи, отримані ним як у грошовій, так і в натуральній формах, або право на розпорядження якими в нього виникло, а також доходи у вигляді матеріальної вигоди. Порядок розрахунок податку на доходи фіз. осіб:
Сукупний дохід:
у грошовому, натуральному вираженні;
матеріальна вигода
(-) Доходи, які не підлягають оподаткуванню = Нал. база (-) Відрахування (стандартні, соціальні, майнові, професійні) = Сума, оподатковувана податком Ч Ставка податку = Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету
Розглянемо особливості визначення податкової бази при отриманні доходів у натуральній формі. До оплати праці в натуральній формі відноситься оплата всього або частини праці продукцією власного виробництва або купується організацією для цих цілей, а також у вигляді виконуваних в інтересах нал-ика робіт і послуг, що надаються. У разі оплати праці в натуральній формі нал. база визначається як вартість виданої працівникові продукції за ринковими цінами. У даному випадку сума податку на доходи фіз. осіб утримується податковим агентом за рахунок будь-яких грошових коштів, що виплачуються працівникам. При цьому утримувана сума податку не може перевищувати 50% суми виплати. Інша частина податку буде утримуватися в наступні місяці.
До доходів нал-ика, отриманих у вигляді матеріальної вигоди, відносяться:
- Матеріальна вигода, отримана від придбання товарів (робіт, послуг) у фіз. осіб, організацій та індивідуальних підприємців, які є взаємозалежними по відношенню до нал-іку;
- Матеріальна вигода як економії на відсотках за користування нал-ІКОМ позиковими коштами, отриманими від організацій та індивідуальних підприємців;
- Матеріальна вигода, отримана від придбання цінних паперів.
Визначення розміру матеріальної вигоди, отриманої нал-ІКОМ від придбання товарів, розраховується виходячи з різниці цін по придбаних товарах взаємозалежними особами та реалізованих стороннім покупцям.
Розрахунок матеріальної вигоди, отриманої у вигляді економії на відсотках в податковому періоді, проводиться у такому порядку.
1. Визначається сума процентної плати за користування позиковими (кредитними) засобами виходячи з трьох четвертих ставки рефінансування, встановленої Центральним банком Росії, по рублевих засобів (9% - за позиковими коштами, виражених в іноземній валюті) за формулою
З 1 = З з ПП цб ЧД/365 або 366 дн.,
де С 1 - сума процентної плати виходячи з трьох четвертих діючої ставки рефінансування Центрального банку РФ на дату видачі коштів;
З с - сума позикових (кредитних) коштів, що знаходяться в користуванні протягом відповідної кількості днів у податковому періоді;
П цб - сума відсотків у розмірі трьох четвертих діючої ставки рефінансування на дату отримання рублевих позикових коштів;
Д - кількість днів перебування позикових коштів у користуванні нал-ика з дня видачі позики (кредиту) до дня сплати відсотків або повернення суми позики (кредиту).
2. Із суми процентної плати С1 віднімається сума процентної плати, внесеної згідно з умовами договору позики (кредиту) - С2. Сума процентної плати розраховується з урахуванням порядку її сплати, передбаченого відповідним договором. Нал. база визначається у розмірі отриманої позитивної різниці від виробленого віднімання (Мв):
З 1-С 2 = М в.
При отриманні нал-ІКОМ доходу у вигляді матеріальної вигоди, отриманої від придбання цінних паперів, нал. база визначається як перевищення ринкової вартості цінних паперів над сумою фактичних витрат нал-ика на їх придбання. Обчислення та сплата податку відбуваються при купівлі таких цінних паперів. Якщо матеріальна вигода отримана від придбання цінних паперів у інших фіз. осіб відповідно до цивільно-правовим договором, обчислення та сплата податку проводяться на підставі податкової декларації, яка подається за місцем проживання нал-ика на території Російської Федерації у строки, встановлені законодавством.
До доходів від джерел в Росії відносяться дивіденди, які виплачуються податковим агентом фізичній особі-резиденту РФ і фізичній особі, яка не визнається резидентом Росії. Якщо джерелом доходу є російська організація, то вона визнається податковим агентом і визначає суму податку окремо по кожному нал-іку з урахуванням законодавчо встановлених ставок.
Нал-ики, які отримують дивіденди від джерел за межами Росії, має право зменшити суму податку на обчислену та сплачену за місцем знаходження джерела, якщо з цим іноземною державою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного нал-ия.
Нал. база визначається окремо по кожному виду доходів, щодо яких встановлено різні податкові ставки.
Для доходів, щодо яких передбачена ставка 13%, нал. база визначається як сума доходів, що підлягають оподаткуванню, зменшених на суму податкових відрахувань. Якщо сума податкових відрахувань у податковому періоді виявиться більше суми доходів, то нал. база приймається рівною нулю.
Для доходів, щодо яких передбачені інші податкові ставки, при визначенні податкової бази відрахування не застосовуються.
Не підлягають оподаткуванню доходи іноземних громадян:
- Голів та персоналу представництв іноземної держави, що мають дипломатичний і консульський ранг, членів їх сімей;
- Співробітників міжнародних організацій - відповідно до статутів цих організацій.
Не підлягають оподаткуванню такі види доходів фіз. осіб:
- Державні допомоги, за винятком допомоги з тимчасової непрацездатності, а також інші виплати та компенсації, які виплачуються відповідно до чинного законодавства (відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, безкоштовне надання житлових приміщень і комунальних послуг, оплата вартості або видача належного натурального забезпечення і т.д.);
- Державні пенсії; винагороди донорам за здану кров, материнське молоко та іншу донорську допомогу;
- Суми одноразової матеріальної допомоги у зв'язку зі стихійними лихами або іншими надзвичайними обставинами; гуманітарної та благодійної допомоги, наданої зареєстрованими в установленому порядку благодійними організаціями;
- Суми повної або часткової компенсації вартості путівок, крім туристичних, що виплачуються роботодавцями за рахунок власних коштів, що залишаються після нал-ия, і коштів фонду соціального страхування;
- Суми, сплачені роботодавцями за лікування і медичне обслуговування працівників та членів їх сімей;
- Стипендії учнів, аспірантів, студентів;
- Доходи, отримані від продажу вирощеної в особистих підсобних господарствах, розташованих на території РФ, продукції тваринництва, рослинництва і т.д.;
- Доходи, одержувані від фіз. осіб у порядку спадкування або дарування;
- Доходи від подарунків, призів, матеріальної допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, будь-яких виграшів, якщо їх вартість не перевищує 2000руб.;
- Інші доходи відповідно до ст. 217 НК РФ.
Нал. база зменшується на стандартні, соціальні, майнові та професійні податкові відрахування.
Відрахування представляють собою суми витрат громадянина і зменшують базу оподаткування. Серед відрахувань особливе місце займає пільга у вигляді неоподатковуваного мінімуму доходу.
«Неоподатковуваний мінімум» буває індивідуальним, тобто характеризує встановлений державний норматив витрат, призначений для задоволення необхідних поточних потреб самого громадянина, а також сімейним - на дітей. Він може надаватися двома способами:
1) фіксованим - щомісячний вирахування з доходу громадянина, що має особливий соціальний статус, встановленої державою нормативної величини (3000руб. або 500руб.) Незалежно від розміру цього доходу;
2) регресивно-накопичувальним - щомісячний вирахування встановленого нормативу залежно від величини доходу громадянина (для всіх працюючих, для дітей залежно від віку).
У РФ законодавством передбачені наступні групи відрахувань: стандартні, соціальні, майнові та професійні.
«Неоподатковуваний мінімум» (стандартні відрахування) надається громадянам за заявами за місцем їх роботи. Якщо нал-ік працює в декількох місцях, то право вибору надається йому. Всі інші відрахування надаються тільки при подачі декларації про доходи.
Податкові ставки:
- 13% - щодо всіх видів доходів, крім зазначених нижче;
- 30% - щодо доходів, одержуваних фіз. особами, які не є податковими резидентами РФ;
- 35% - щодо доходів, отриманих від виграшів, вартості будь-яких призів, отриманих на заходах, що проводяться з метою реклами, страхових виплат за договорами добровільного страхування, суми економії на відсотках при отриманні нал-ікамі позикових коштів;
- 9% - щодо доходів від пайової участі в діяльності організацій, отриманих у вигляді дивідендів;
- 9% - у відношенні доходів у вигляді відсотків за облігаціями з іпотечним покриттям, емітованими до 1 січня 2007р.
Порядок обчислення податку. Сума податку обчислюється множенням відповідної податкової бази на відповідну нал. ставку. Обчислення сум податку проводиться податковими агентами наростаючим підсумком з початку н. періоду за підсумками кожного місяця стосовно всіх доходів (щодо яких застосовується нал. ставка 13%), нарахованих нал-іку за даний період, із заліком утриманої в попередні місяці поточного н. періоду суми податку. Загальна сума податку обчислюється за підсумками н. періоду стосовно до всіх доходів нал-ика, дата отримання яких відноситься до відповідного податкового періоду.
Сплата. Утримання у нал-ика нарахованої суми податку проводиться податковими агентами за рахунок будь-яких грошових коштів при їх фактичної виплати, при цьому утримується сума податку не повинна перевищувати 50% суми виплати. Сплата податку за рахунок коштів н. агента не допускається. Остаточний відрахування роблять за річним податковим деклараціям.
Особливості обчислення сум податку індивідуальними підприємцями та іншими особами, які займаються приватною практикою. Нал-ики сплачують авансові платежі, розраховані податковими органами на підставі сум передбачуваного доходу, у такі терміни:
1) за січень - червень - не пізніше 15 липня поточного року в розмірі половини річної суми авансових платежів;
2) за липень - вересень - не пізніше 15 жовтня поточного року в розмірі однієї четвертої річної суми авансових платежів;
3) за жовтень - грудень - не пізніше 15 січня наступного року в розмірі однієї четвертої річної суми авансових платежів.
Загальна сума податку сплачується відповідно до податкової декларації за місцем проживання нал-ика в строк не пізніше 15 липня року, наступного за податковим періодом, з урахуванням раніше сплачених авансових платежів.
5.2. ОПОДАТКУВАННЯ МАЙНА ФІЗИЧНИХ ОСІБ
5.2.1. Податок на майно
Податок на майно фіз. осіб відноситься до числа місцевих податків. Введення його обов'язково на всій території РФ. Податок стягується на підставі закону РФ від 9 грудня 1991р. № 2003-I «Про податки на майно фіз. осіб »та інструкції МНС Росії« По застосування закону РФ від 2 листопада 1999р. № 54 «Про податки на майно фіз. осіб », роз'яснює порядок визначення об'єкта нал-ия, обчислення та сплати податку.
Платники податків на майно фіз. осіб - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають на території Росії у власності майно, що визнається об'єктом нал-ия. Право власності на різні види майна виникає найчастіше при здійсненні покупки, обміну, дарування, спадщини, нового будівництва. Факт володіння майном (після відповідної реєстрації), віднесених до об'єкта обкладення, зараховує фіз. осіб незалежно від громадянства до платників податку.
Якщо майно перебуває у спільній частковій власності кількох фіз. осіб, то нал-ІКОМ щодо цього майна визнається кожне з цих фіз. осіб пропорційно його частці в цьому майні.
Якщо майно, визнане об'єктом нал-ия, знаходиться у спільній сумісній власності кількох фіз. осіб, то вони несуть рівну відповідальність за виконання н. зобов'язання. При цьому нал-ІКОМ може бути одна з цих осіб, визначається за згодою між ними.
Об'єктом нал-ия є що знаходиться у власності фіз. осіб наступне майно: житлові будинки, квартири, і, гаражі та інші будівлі, приміщення та споруди,
Нал. база для обчислення податку визначається як сумарна інвентаризаційна вартість об'єкта, обумовлена ​​органами технічної інвентаризації (у разі якщо вона не визначалася, то податок обчислюється від вартості майна, яка визначається для розрахунку сум по державному обов'язковому страхуванню).
Інвентаризаційна вартість розраховується як відновлена ​​вартість об'єкта з урахуванням зносу і динаміки зростання цін на будівельну продукцію, роботи і послуги.
Сумарна інвентаризаційна вартість - це сума інвестиційних вартостей будівель, приміщень і споруд, визнаних об'єктами нал-ия і розташованих на території представницького органу місцевого самоврядування, який встановлює ставки з цього податку.
Ставки податку встановлюються нормативними правовими актами органів місцевого самоврядування (але в межах, визначених федеральним законодавством) диференційовано залежно від величини податкової бази та інших критеріїв.
Пільги. Від сплати податку звільняються:
- Герої СС і РФ, особи, нагороджені орденом Слави всіх трьох ступенів;
- Інваліди I і II груп, інваліди з дитинства;
- Учасники Громадянської і ВО воєн, інших бойових операцій по захисту СРСР з числа військовослужбовців, які проходили службу у військових частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії, і колишніх партизанів;
- Особи вільнонайманого складу збройних сил, що брали участь у бойових діях;
- Громадяни, які зазнали впливу радіації внаслідок катастроф;
- Члени сімей військовослужбовців, які втратили годувальника;
- Пенсіонери, які отримують пенсії, що призначаються в порядку, встановленому пенсійним законодавством РФ.
Представницькі органи місцевого самоврядування мають право встановлювати додаткові пільги по податках на майно фіз. осіб для окремих категорій нал-іков.
У разі виникнення протягом року у платників права на пільги з податку на майно вони звільняються від податку починаючи з того місяця, в якому виникло право на пільгу. Для отримання пільг фізичні особи, які мають право на них, самостійно подають необхідні документи до податкових органів за місцем проживання.
При втраті протягом року права на пільгу числення зазначених податків проводиться починаючи з місяця, наступного за втратою цього права.
Порядок обчислення і сплати. Податок на майно фіз. осіб обчислюється податковим органом за місцем знаходження об'єктів нал-ия. У випадку, коли фізична особа не проживає за місцем знаходження майна, яке визнається об'єктом нал-ия, податкове повідомлення на сплату обчисленого податку відправляється нал-іку за адресою його місця проживання.
Податок обчислюється на підставі даних про їх інвентаризаційної вартості за станом на 1 січня кожного року.
Якщо у нал-ика у власності є декілька об'єктів нал-ия і вони знаходяться на території одного представницького органу місцевого самоврядування, який встановив по всіх об'єктах єдину ставку податку, то податок обчислюється із сумарною інвентаризаційної вартості всіх цих об'єктів. Якщо встановлені різні ставки податку залежно від типу використання майна (житлового або нежитлового призначення, що використовується для особистих чи комерційних цілей тощо) чи інших критеріїв, то податок обчислюється із сумарною інвентаризаційної вартості кожного типу об'єктів.
Органи, що здійснюють реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним, органи технічної інвентаризації, які здійснюють оцінку будівель, приміщень і споруд, зобов'язані щороку до 1 березня подавати до н. орган відомості, нео6ходімие для обчислення податків на майно фіз. осіб станом на 1 січня.
Органи, що здійснюють облік і (або) реєстрацію нерухомого майна, що є об'єктом нал-ия, зобов'язані соо6щать про розташованому на підвідомчій їм території нерухоме майно та їх власників до податкових органів за місцем свого знаходження протягом 10 днів після реєстрації майна.
Відповідно до законодавства члени житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого споживчого кооперативу, інші особи, які мають право на паєнагромадження, повністю внесли свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, інше приміщення, надане кооперативом, набувають право власності на вказане майно.
Фізична особа сплачує податок на будівлі, приміщення та споруди з місяця, в якому був повністю внесений пайовий внесок, а за новими будов, приміщень і споруд - з початку року, наступного за їх зведенням і здачею в експлуатацію.
За будови та інше майно, що перебуває у спільній частковій власності кількох громадян, податок сплачується кожен з цих громадян пропорційно його частці в об'єктах. При переході права власності протягом року від одного громадянина-нал-ика до іншого (купівля-продаж, міна, дарування) податок обчислюється і пред'являється до сплати первісному власнику з 1 січня поточного року до початку того місяця, в якому він втратив право власності, а кожному новому власнику - з моменту набуття права власності до моменту відчуження. Податок сплачується незалежно від того, експлуатується майно чи ні.
За знову зведені громадянами будівлі, приміщення та споруди податок сплачується з початку року, наступного за їх зведенням.
Податкові органи вручають громадянам платіжні повідомлення на сплату податку за місцем їх проживання не пізніше 1 серпня. Сплата здійснюється рівними частками у два строки - не пізніше 15 вересня і 15 листопада. За бажанням платника податків податок може бути сплачений в повній сумі за першим строком сплати, тобто не пізніше 15 вересня.
5.2.2. Податок з майна, що переходить у порядку спадкування і дарування
Платники податку - це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які стають власниками майна, що переходить до них на території РФ порядку спадкування або дарування.
Об'єкт нал-ия. До майна, що підлягає оподаткуванню, відносять житлові будинки, квартири, дачі, автомобілі, мотоцикли, моторні човни, катери, яхти, предмети антикваріату мистецтва, ювелірні вироби, побутові вироби з дорогоцінних металів і каменів, паєнагромадження в кооперативах, суми вкладів в банках, валютні цінності та цінні папери у їх вартісному вираженні. Вартість майна для нал-ия визначається як величина, кратна величині мінімального розміру оплати праці (МРОТ).
Податок стягується за умови видачі нотаріусами свідоцтва про право на спадщину або посвідчення ними договору дарування (копії яких вони зобов'язані представити до податкових органів у 15-денний термін), якщо загальна вартість майна перевищує:
- На день відкриття спадщини - 850 МРОТ;
- На день посвідчення договору дарування - 80 МРОТ.
Оцінка проводиться:
- Житлового будинку, квартири, дачі - органами комунального господарства (технічної інвентаризації) або страховими організаціями;
- Транспортних засобів - страховими організаціями або іншими організаціями, що мають на це право;
- Іншого майна - фахівцями-оцінювачами (експертами).
Нотаріуси, а також інші посадові особи, уповноважені здійснювати нотаріальні дії, зобов'язані подати до н. органу за місцем їх знаходження довідку про вартість майна, що переходить у власність фіз. осіб, необхідну для обчислення податку у випадках:
- Якщо майно перейшло у власність фіз. осіб, які проживають на території РФ, - в 15-денний термін з моменту видачі свідоцтва про право на спадщину або посвідчення договору дарування;
- Якщо майно перейшло у власність фіз. Чи проживають за межами РФ, - в період оформлення права власності на це майно.
Ставки податку. Як і в більшості країн, в РФ встановлено диференційовані ставки залежно від вартості майна та ступеня споріднення. Вони є комбінованими, тобто виражені в кількості МРОТ і відсотках від вартості майна, що перевищує цю кількість МРОТ.
Спадкоємці за законом класифікуються за трьома категоріями: спадкоємцями першої черги є діти, в тому числі усиновлені, чоловік, батьки; другої черги - брати і сестри, дід і бабуся як з боку батька, так і з боку матері; третя черга інші спадкоємці.
Спадкоємці другої черги призиваються до спадкування за законом лише за відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги позбавлені заповідачем права наслідування.
Ставка податку па майно, що переходить у порядку дарування, диференціюється трохи інакше. Тут тільки дві градації: дітям, батькам та іншим громадянам.
Фізична особа, яка отримала в дар від організації квартиру, має сплатити податок з майна, що переходить у порядку дарування. Крім того, вартість квартири входить у сукупний річний дохід громадянина, з якого обчислюється податок на доходи фіз. осіб. Сума цього податку не зменшується на суму сплаченого податку на дарування.
Пільги. Податок не справляється:
- З вартості майна, що переходить у порядку спадкування пережили дружину або дарування майна одним чоловіком іншому;
- З вартості житлових будинків квартир сум пайових накопичень в кооперативах, якщо спадкоємці або обдаровуваний проживали в цих будинках спільно з спадкодавцем чи дарувальником на день відкриття спадщини чи оформлення договору дарування. Факт спільного проживання підтверджується довідкою з відповідного житлового органу чи міської, селищної, сільської адміністрації, а також рішенням суду. Зокрема, не позбавляються права на пільгу з податку фізичні особи, які отримують майно в порядку спадкування чи дарування, які проживають разом з спадкодавцем чи дарувальником і тимчасово виїхали у зв'язку з навчанням (студенти, аспіранти, учні), перебуванням у тривалому службовому відрядженні, проходженням термінової служби у ЗС РФ. У цьому випадку підставою для надання пільги є довідка відповідної організації про причини відсутності громадянина;
- З вартості житлових будинків, квартир і транспортних засобів, що переходять у порядку спадкування інвалідам I і II груп.
Порядок обчислення і сплати податку. Обчислення податку і вручення платіжних повідомлень виробляються податковими органами громадянам РФ у 15-денний термін з дня отримання документів від нотаріальних органів. Якщо фізичні особи проживають за межами Росії, вручення їм платіжного повідомлення виробляється до отримання ними документа, що посвідчує право власності на майно. Видача такого документа без пред'явлення квитанції про сплату податку не допускається.
Податок обчислюється з вартості майна, що переходить від кожного конкретного спадкодавця у власність спадкоємця, в залежності від належної йому частки.
У випадках, коли фізичній особі від одного і того ж особи неодноразово протягом року переходить у власне майно в порядку дарування, податок обчислюється з загальної вартості майна на підставі всіх нотаріально засвідчених договорів.
Громадяни сплачують податок не пізніше тримісячного терміну з дня вручення їм платіжного повідомлення. Громадяни, які проживають за межами Росії, сплату податку виробляють до отримання ними документа, що засвідчує їх право власності на майно. У разі потреби за письмовими заявами громадян податкові органи можуть надати розстрочку або відстрочку сплати податку, але не більше ніж на 2 роки, зі сплатою відсотків у розмірі 0,5 діючої ставки Банку Росії на вклади (термінові депозити).
6. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ І ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК
Зі вступом в дію глави 25 «Податок на прибуток організацій» НК РФ з 1 січня 2002р. перед працівниками бухгалтерської служби постали нові проблеми. З'явилося поняття "н. Облік» і закріпилося поняття «облікова політика з метою нал-ия», або «кеш. Політика».
Н. і бухгалтерський (фінансовий) облік істотно різняться за цілями, завданнями, принципам і способам ведення. Найбільш проблематичним є формування методичного забезпечення способів ведення н. обліку, так як в главі 25 НК РФ відсутня методика його організації та ведення.
Н. облік являє собою систему реєстрації та узагальнення інформації для визначення податкової бази по податку на прибуток на основі даних первинних документів, згрупованих відповідно до порядку, передбаченого НК РФ.
Основними завданнями н. обліку є: отримання повної інформації про порядок формування даних щодо величини доходів і витрат організації, які визначають розмір податкової бази звітного н. періоду; забезпечення цією інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів для контролю за точністю обчислення розрахунків з бюджетом з податку на прибуток.
6.1. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ з податків і зборів
Для обліку розрахунків з бюджетом по ПДВ використовується активний рахунок 19 «Податок на додану вартість по придбаним цінностям» і пасивний рахунок 68 "Розрахунки з податків і зборів». Рахунок 19 «ПДВ по придбаних цінностях" може мати такі субрахунки:
19-1 "ПДВ при придбанні основних засобів»;
19-2 «ПДВ по придбаних нематеріальних активів»;
19-3 «ПДВ по придбаних матеріально-виробничих запасів»;
19-4 «ПДВ при здійсненні капітальних вкладень»;
19-5 «Акцизи по сплачених матеріальних цінностей».
За дебетом рахунка 19 організація відображає суми ПДВ, сплачені за придбаними активами в кореспонденції з кредитом рахунків 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», 71 «Розрахунки з підзвітними особами».
Суми ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету, списуються з кредиту рахунку 19 в дебет рахунку 68 «Розрахунки з податків і зборів», субрахунок «Розрахунки з бюджетом по ПДВ» тільки після оплати постачальникам (підрядникам) за оприбутковані та прийняті на облік матеріальні цінності.
Суми ПДВ, фактично отримані від покупців і замовників за продані ним товари, продукцію, роботи, послуги, відображаються за кредитом рахунка 68 «Розрахунки з податків і зборів», субрахунок «Розрахунки з ПДВ», і дебетом рахунків 90 «Продажі» або 91 « Інші доходи і витрати ».
Якщо виручка від продажів приймається до обліку по мірі відвантаження, то сума податку, виділена окремо у первинних документах з відвантаженої продукції у складі виручки від продажу, відображається за кредитом рахунків 90 «Продажі», 91 «Інші доходи і витрати» у кореспонденції з дебетом рахунків 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками» або 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами». Одночасно зазначена сума податку відображається за дебетом рахунків 90, 91 і кредитом рахунку 68 «Розрахунки з податків і зборів», субрахунок «Розрахунки з бюджетом по ПДВ».
Якщо з метою нал-ия виручка від продажу продукції (робіт, послуг) приймається по мірі її оплати, сума ПДВ, яка підлягає отриманню від покупців і замовників, обліковується за кредитом рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок «Розрахунки з бюджетом з ПДВ »в кореспонденції з дебетом рахунків 90, 91. При оплаті товарів (робіт, послуг) сума ПДВ списується з дебету рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок «Розрахунки з бюджетом по ПДВ» у кредит рахунку 68, субрахунок «Розрахунки з ПДВ».
При отриманні авансів (попередньої оплати) при поставці товарів, а також при оплаті продукції і робіт, вироблених для замовників з часткової готовності, вся сума, зазначена в документах з одержаних авансів, відображається за дебетом рахунків грошових коштів (50, 51, 52) і кредитом рахунка 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Одночасно сума ПДВ, обчислена за встановленою ставкою на підставі документів про отримані аванси, відображається у бухгалтерському обліку: Д 62 - До 68; при відвантаженні продукції, виконання робіт (надання послуг) на суму раніше врахованого ПДВ коригується раніше виконана запис: Д 68 - До 62 і відображаються всі операції, пов'язані з реалізацією.
ПДВ, сплачений при придбанні основних засобів, відображається бухгалтерським записом: Д 19-1 - До 60,76. У момент прийняття на облік основних засобів сума податку списується Д 68 - До 19-1.
При виконанні робіт з будівництва господарським способом сума ПДВ відображається бухгалтерським записом: Д 08 - К - 68. У момент введення об'єкта в експлуатацію на підставі акта приймання-передачі основних засобів сума врахованого в процесі будівництва ПДВ відображається записом: Д 68 - До 08.
При виконанні робіт з будівництва підрядним способом сума ПДВ відображається бухгалтерським записом: Д 19-4 - До 60, 76. У момент введення в експлуатацію об'єктів капітального будівництва сума ПДВ, сплачена підрядним організаціям, списує, з кредиту рахунку 19-4 в дебет рахунку 68.
ПДВ, сплачений при придбанні нематеріальних активів, відображається бухгалтерським записом: Д 19-2 - До 60, 76. Сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню, списується: Д 68 - До 19-2.
У разі недостачі, псування або розкрадання матеріальних ресурсів до моменту відпуску їх у виробництво (експлуатацію) і до моменту оплати суми зазначеного у первинних документах при їх придбанні ПДВ, не підлягає відповідно до податкового законодавства заліку, списуються з кредиту рахунку 19 в дебет рахунку 94 « Нестачі і втрати від псування цінностей ». У випадку виявлення недостачі, псування або розкрадання матеріальних ресурсів до моменту відпуску їх у виробництво після їх оплати суми ПДВ, що не підлягає заліку, раніше вже відшкодовані з бюджету, відновлюються за кредитом рахунку 68 в кореспонденції з дебетом рахунків 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей », 84« Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) ».
Суми ПДВ, перераховані до бюджету, відображаються бухгалтерським записом: Д 68 - До 51.
Для обліку розрахунків з бюджетом по акцизах використовується рахунок 19 «Податок на додану вартість по придбаним цінностям», субрахунок 5 «Акцизи по сплачених матеріальним цінностям» і рахунок 68 «Розрахунки з податків і зборів», субрахунок «Розрахунки по акцизах».
Суми акцизів, сплачених постачальниками за підакцизні товари, що використовуються в якості сировини для виробництва підакцизних товарів, за якими зараховується акцизний платіж, організація відображає бухгалтерським записом: Д 19-5 - До 60, 76. Суми акцизів, передбачені у складі виручки від реалізації товарів, у тому числі вироблених з давальницької сировини, відображаються: Д 90 - До 68.
Суми акцизів по матеріальних цінностей, враховуються за дебетом рахунка 19-5, списуються у зменшення заборгованості перед бюджетом по акцизах у міру списання на виробництво оприбуткованих і оплачених матеріальних цінностей з кредиту рахунку 19-5 в дебет рахунку 68.
Якщо для цілей нал-ия виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) приймається по мірі її оплати, сума акцизів, яка підлягає отриманню від покупців і замовників, обліковується за кредитом рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок «Розрахунки з бюджетом по акцизах »і дебетом рахунку 90« Продажі ». При оплаті продукції сума акцизів списується з рахунку 76 у дебет рахунку 68.
Перерахування авансових платежів акцизів до бюджету по підакцизних товарах, що підлягають обов'язковому маркуванню марками акцизного збору встановленого зразка, відображається записом по кредиту рахунків обліку грошових коштів в кореспонденції з дебетом рахунка 97 «Витрати майбутніх періодів», субрахунок «Авансовий платіж по акцизах у формі продажу марок акцизного збору ». У міру реалізації товарів, що підлягають маркуванню марками акцизного збору, сума акцизів відбивається бухгалтерським записом: Д 90 - До 68. Одночасно авансовий платіж у частині витрат, що припадають на реалізацію підакцизних товарів з наклеєними марками акцизного збору, списується з кредиту рахунку 97 у дебет рахунку 68.
Фактична собівартість підакцизних товарів (без обліку акцизів), що використовуються для виробництва інших товарів, не оподатковуваних акцизами, відображається за кредитом рахунків 21 «Напівфабрикати власного виробництва» або 43 «Готова продукція» в кореспонденції з дебетом рахунка 20 «Основне виробництво». Одночасно з цим товарам обчислена сума акцизів відображається за кредитом рахунка 68 в кореспонденції з дебетом рахунка 20; суми акциз перераховані до бюджету, - за дебетом рахунка 68 в кореспонденції з кредитом рахунка 51.
Облік розрахунків з бюджетом з податку на майно організацій ведеться на рахунку 68 «Розрахунки з податків і зборів», субрахунок «Розрахунки з податку на майно». Нарахування суми податку на майно відображається Д 91 - До 68. Перерахування суми податку на майно до бюджету відображається бухгалтерським записом: Д 68 - До 51.
Облік розрахунків з бюджетом з податку на прибуток ведеться на рахунку 68 «Розрахунки з податків і зборів», субрахунок «Розрахунки з податку на прибуток». Нарахування авансових платежів з податку па прибуток і платежів за пересчетам по ньому з фактичного прибутку відображається записом: Д99 - До 68. Перерахування авансових платежів з податку на прибуток і платежів за пересчетам по ньому з фактичного прибутку до бюджету відображається бухгалтерським записом: Д 68 - До 51.
Облік розрахунків з бюджетом з податку на доходи фіз. осіб ведеться на рахунку 68 «Розрахунки з податків і зборів», субрахунок «Розрахунок з податку на доходи фіз. осіб ». Податок обчислюється і утримується тими організаціями, в яких був отриманий дохід фіз., Особами. На суму утриманого з доходів фізичної особи податку складається бухгалтерська запис: Д 70 - До 68. Обчислений і утриманий податок повинен бути перерахований податковим агентом до бюджету не пізніше дня отримання в банку грошових коштів на виплату доходу фіз. особам. Перерахування сум податку на доходи фіз. осіб до бюджету відображається бухгалтерським записом: Д 68 - До 51.
Облік розрахунків з дорожніми фондами з податку на користувачів доріг здійснюється на рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок «Розрахунки з податку на користувачів автомобільних доріг». Нарахування сум податку на користувачів автомобільних доріг відображається записом: Д 26, 44 - До 76. Суми податку перераховуються до відповідного дорожній фонд, що відображається бухгалтерським записом: Д 76 - До 51.
Облік розрахунків з дорожнім фондом з транспортного податку ведеться на рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок «Розрахунки з транспортного податку». Нарахування внесків транспортного податку у складі витрат на виробництво відображається бухгалтерським записом: Д 26, 44 - До 76; перерахування податку - Д 76 - До 51.
Облік розрахунків за єдиним податком на поставлений дохід ведеться на рахунку 68 «Розрахунки з податків і зборів», субрахунок «Розрахунки з податку на поставлений дохід». Нарахування єдиного податку на поставлений дохід відображається записом: Д 99 - До 68. У зв'язку з тим, що 25% загальної суми єдиного податку зараховується в державні позабюджетні фонди, у бухгалтерському обліку робиться запис: Д 68 - До 69. Перерахування сум єдиного податку на поставлений дохід до бюджету відображається бухгалтерським записом: Д 68, 69 - До 51.
Внески по єдиному соціальному податку зараховуються в державні позабюджетні фонди: Пенсійний фонд РФ, 1111, Фонд соціального страхування РФ і фонди обов'язкового медичного страхування. Цей податок сплачують організації, що виробляють виплати фіз. особам. Відрахування єдиного соціального податку відносяться на витрати організації. Нарахована сума відображається за кредитом рахунку 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню» у дебет рахунків:
08 «Вкладення у необоротні активи» - на внески але доходах працівників, зайнятих у капітальному будівництві;
20 «Основне виробництво» - на внески, вироблені від доходів працівників, зайнятих безпосередньо виробництвом основної продукції;
23 «Допоміжні виробництва» - на внески, які нараховуються за доходами працівників, зайнятих у допоміжних цехах;
25 «Загальновиробничі витрати» - на внески за доходами обслуговуючого персоналу і працівників управління цехів основного виробництва;
26 «Загальногосподарські витрати» - на внески за доходами обслуговуючого персоналу та персоналу управління організації в цілому »;
44 «Витрати на продаж» - на внески за доходами осіб, зайнятих відвантаженням і продажем продукції.
Щомісяця організації виробляють сплату платежів до фондів у строки, встановлені для отримання коштів на оплату праці. На перераховані суми оформляється бухгалтерська запис: Д 69 - До 51.
Кошти фонду соціального страхування можуть використовуватися організацією на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, а також на інші види допомоги по державному соціальному страхуванню. На нараховану суму допомоги з тимчасової непрацездатності та на інші виплати, вироблені за рахунок коштів фонду соціального страхування, оформляється бухгалтерська запис:
Д 69 - До 70 - на суму допомоги з тимчасової непрацездатності;
Д 69 - До 50, 51 - на витрати, спрямовані на санаторно-курортне обслуговування та інші виплати соціального характеру.
6.2. ОРГАНІЗАЦІЯ Н. ОБЛІКУ
Відповідно до діючого податкового законодавства можна запропонувати два варіанти ведення н. обліку:
1) автономне ведення н. та бухгалтерського обліку;
2) інтегроване ведення н. та бухгалтерського обліку.
Перший варіант ведення н. обліку передбачає необхідність організації спеціальної служби, що займає усіма питаннями нал-ия на підприємстві, включаючи формування податкової політики (оптимізації нал-ия) і взаємодія з податковими органами. Фахівці даної служби можуть координувати всю фінансову діяльність організації. Причому їх утворення не вимагає спеціальної підготовки в області бухгалтерського обліку, так як при веденні н. обліку можна не враховувати правила ведення бухгалтерського обліку, в тому числі застосування бухгалтерських рахунків, подвійного запису і ін
Ведення даного варіанту будується на застосуванні аналітичних регістрів н. обліку, які формуються на основі первинних документів, які є підставою і для ведення бухгалтерського обліку. У цьому випадку слід мати додаткові екземпляри первинних документів для ведення н. обліку. Крім того, необхідно передбачити взаємозв'язок даних н. та бухгалтерського обліку, а також внутрішній контроль тотожності інформації двох видів обліку, що значно збільшить витрати організації.
Другий варіант передбачає максимальне зближення (інтеграцію) бухгалтерського та н. обліку. Оскільки тут регістри н. обліку будуються на основі регістрів і первинних документів бухгалтерського обліку, ведення н. обліку здійснюється працівниками бухгалтерської служби.
При виборі варіанту ведення н. обліку треба враховувати вплив усіх чинників, а не тільки ф. можливості організації. Такими факторами є: організаційна структура підприємства; галузева приналежність і специфіка діяльності; наявність зовнішніх і внутрішніх користувачів інформації; ступінь автоматизації і обсяг інформаційних потоків між структурними підрозділами; рівень стану системи бухгалтерського обліку, внутрішнього і зовнішнього контролю.
Для організації н. обліку нал-ікам необхідно прийняти і затвердити облікову політику для цілей нал-ия прибутку (далі - нал. політику).
Нал. політика - це сукупність способів ведення н. обліку майна, господарських операцій, доходів і витрат із метою формування достовірної інформації про прибуток організації в податковій декларації.
Нал. політика повинна розкривати підходи організації при вирішенні таких питань, як:
- Визначення податкової бази по податку на прибуток;
- Формування податкових зобов'язань перед бюджетом;
- Оцінка майна;
- Розподіл збитків між податковими періодами.
У процесі формування податкової політики повинні бути встановлені і обгрунтовані організаційно-технічні та методичні аспекти н. обліку:
- Порядок організації н. обліку;
- Принципи і порядок н. обліку видів діяльності здійснюваних нал-ІКОМ;
- Форми аналітичних регістрів н. обліку;
- Технологія обробки облікової інформації;
- Способи ведення н. обліку.
До податкової політики додаються форми аналітичних регістрів і порядок відображення в них інформації. При цьому кожний регістр повинен містити такі реквізити: найменування, період складання, вимірювачі операції, найменування операції, підпис особи, відповідальної за складання регістра.
Прийнята нал. політика затверджується відповідним наказом керівника організації.
Способи ведення н. обліку, вибрані організацією, застосовуються послідовно від одного облікового періоду до іншого.
Зміни в нал. політику можуть бути внесені у разі зміни:
- Законодавства про податок на прибуток;
- Застосовуваних способів н. обліку.
З 1 січня 2002р. організація зобов'язана формувати в податковому обліку інформацію про:
- Доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), майна і майнових прав;
- Позареалізаційні доходи.
Аналогічним чином повинна формуватися інформація про її витратах.
Представлений підхід до класифікації доходів і витрат відрізняється від принципів їх угруповання для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до гл. 25 НК РФ організація має право самостійно класифікувати:
- Доходи (витрати) від здачі майна в оренду (суборенду);
- Доходи (витрати) від надання в користування прав на результати інтелектуальної діяльності.
У податковому обліку ці доходи (витрати) визнаються як позареалізаційні. Однак якщо майно та інтелектуальна власність надаються за плату в тимчасове володіння і користування на постійній основі, то вони повинні бути включені до складу доходів (витрат) від реалізації.
У податковому обліку допускаються два варіанти визнання доходів (витрат):
- Метод нарахування;
- Касовий метод.
Згідно зі ст. 283 НК РФ з 1 січня 2002р. нал-ік може визнавати свої збитки не тільки в поточному податковому періоді, але і в майбутніх податкових періодах. Це дозволить згладити існуючі протиріччя між податковим та бухгалтерським обліком, особливо в організаціях, які отримують в податковому обліку збиток, а в бухгалтерському - прибуток.
Правила перенесення збитку на майбутні податкові періоди припускають дотримання двох умов:
- Перенесення збитку здійснюється не більше 10 років;
- Сума стерпного збитку не повинна перевищувати 30% податкової бази по податку на прибуток.
Організація, що отримала збитки більш ніж в одному податковому періоді, здійснює їх перенесення на майбутнє згідно черги отримання, тобто після покриття відповідних збитків.
При формуванні податкової політики організація може вибрати один з наступних методів нарахування амортизації:
- Лінійний метод;
- Нелінійний метод (метод зменшуваного залишку).
З метою рівномірного включення майбутніх витрат до витрат організація може створювати резерви:
- По сумнівних боргах;
- З гарантійного ремонту та гарантійного обслуговування.
Розмір матеріальних витрат при списанні у виробництво сировини і матеріалів може визначатися:
- Методом оцінки за собівартістю одиниці запасів;
- Методом оцінки за середньої собівартості;
- Методом оцінки за собівартістю перших за часом придбань (ФІФО);
- Методом оцінки за собівартістю останніх за часом придбань (ЛІФО).
Ці методи поширюються також на операції з реалізації покупних товарів.
Сума податку на прибуток визначається за підсумками календарного року. Протягом року до бюджету повинні вноситися авансові платежі податку, періодичність яких встановлюється організацією. У НК РФ передбачено два варіанти внесення авансових платежів, один з яких необхідно вказати в податковій політиці:
- Щоквартальна сплата;
- Щомісячна сплата.
Квартальні авансові платежі нараховуються виходячи зі ставки податку і (Ч) суми прибутку, отриманого з початку року до закінчення н. періоду (1 кварталу, півріччя, 9 місяців і року) (: 100%) з урахуванням раніше нарахованих авансових платежів (-).
Протягом кварталу (не пізніше 15-го числа кожного місяця) організація виробляє сплату до бюджету проміжних авансових платежів:
1 / 3 суми податку на прибуток, сплаченого у минулому кварталі (грн.).
Місячні авансові платежі розраховуються із ставки податку і (Ч) суми прибутку, отриманого з початку року до закінчення відповідного місяця (: 100%), з урахуванням раніше нарахованих авансових платежів (-).
6.3. РЕГІСТРИ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ
Дані первинних документів групуються відповідно до вимог н. законодавства у спеціально розроблених аналітичних регістрах н. обліку, що представляють собою зведені форми систематизації даних без розподілу (відображення) по рахунках бухгалтерського обліку. Форми регістрів н. обліку та порядок відображення в них аналітичних даних розробляються нал-ІКОМ самостійно і встановлюються додатками до облікової політики організації для цілей нал-ия.
Форми аналітичних регістрів н. обліку в обов'язковому порядку повинні містити такі реквізити: найменування регістру; період (дату) складання; вимірювачі операції в натуральному й у грошовому вираженні; зміст господарських операцій; підпис (розшифрування підпису) особи, відповідальної за складання зазначених регістрів.
Регістри н. обліку ведуться у вигляді спеціальних форм на паперових носіях, в електронному вигляді і (або) будь-яких машинних носіях. Дані н. обліку групуються в регістрах шляхом безперервного відображення в хронологічному порядку об'єктів обліку. Аналітичний облік організовується нал-ІКОМ таким чином, щоб можна було простежити порядок формування податкової бази.
При зберіганні регістрів н. обліку повинна забезпечуватися їх захист від несанкціонованих виправлень. Виправлення помилки у регістрі н. обліку має бути обгрунтовано і підтверджено підписом відповідальної особи, який вніс виправлення, із зазначенням дати і обгрунтуванням внесеного виправлення.
Н. облік може бути організований як в самостійних регістрах н. обліку, так і в регістрах бухгалтерського обліку, доповнених реквізитами, необхідними при обчисленні податку на прибуток. При цьому показники н. обліку в регістрах можуть:
збігатися з показниками бухгалтерського обліку;
мати інше значення, розраховане в окремому регістрі.
Використання регістрів бухгалтерського обліку для н. обліку можливе за умови ведення н. обліку методом нарахування. При касовому методі це неможливо, оскільки вимоги бухгалтерського і н. обліку щодо моменту відображення господарських операцій не збігаються.
В інформаційному повідомленні МНС Росії від 19 грудня 2001р. «Система н. обліку, рекомендована МНС Росії для обчислення прибутку відповідно до норм глави 25 НК РФ »наводиться ряд понять, що використовуються при веденні регістрів н. обліку:
об'єкти н. обліку - майно, зобов'язання і господарські операції організації, вартісна оцінка яких визначає розмір податкової бази поточного звітного н. періоду або податкової бази наступних періодів;
одиниці н. обліку - об'єкти н. обліку, інформація про яких використовується більше одного звітного (н.) періоду;
показники н. обліку - перелік характеристик, суттєвих для об'єкта обліку;
дані н. обліку - інформація про величину або інший характеристиці показників (значення показника), що визначають об'єкт обліку, відображена в розроблювальних таблицях, довідках бухгалтера та інших документах нал-ика, группирующих інформацію про об'єкти нал-ия.
У зазначеному інформаційному повідомленні пропонуються основні регістри системи н. обліку, згруповані в 5 розділів:
регістри проміжних розрахунків;
регістри обліку стану одиниці н. обліку;
регістри обліку господарських операцій;
регістри формування звітних даних;
регістри обліку цільових коштів неприбутковими організаціями.

6.4. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК БУХГАЛТЕРСЬКОГО І ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ
У грудні 2002р. було затверджено ПБУ 18/02 «Облік розрахунків з податку на прибуток», яке чітко визначило взаємозв'язок н. та бухгалтерського обліку.
Даним Положенням встановлено: правила формування в бухгалтерському обліку та порядок розкриття у бухгалтерській звітності інформації про розрахунки з податку на прибуток, а також взаємозв'язок прибутку (збитку), обчисленої з метою бухгалтерського обліку та податкової бази, розрахованої з метою нал-ия. Положення передбачає відображення в бухгалтерському обліку:
- Суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету;
- Суми надміру сплаченого та (або) стягнутого податку;
- Суми виробленого заліку з податку у звітному періоді;
- Сум, здатних вплинути на величину податку на прибуток наступних звітних періодів відповідно до законодавства РФ.
Різниця між бухгалтерським та оподатковуваним прибутком (збитком) звітного періоду, що утворилася в результаті застосування різних правил визнання доходів і витрат, які встановлені в нормативних актах з бухгалтерського обліку і законодавством РФ про податки і збори, складається з постійних і тимчасових різниць.
Постійні різниці представляють собою доходи і витрати, що формують бухгалтерський прибуток (збиток) звітного періоду і виключаються з розрахунку податкової бази по податку на прибуток як звітного, так і наступних звітних періодів.
Тимчасові різниці представляють собою доходи і витрати, що формують бухгалтерський прибуток (збиток) в одному звітному періоді, а нал. базу з податку на прибуток - в іншому або інших звітних періодах.
Тимчасові різниці при формуванні оподатковуваного прибутку (збитку) призводять до утворення відкладеного податку на прибуток, який має зменшити суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у наступному за звітним або в наступних звітних періодах.
Оподатковувані тимчасові різниці при формуванні оподатковуваного прибутку (збитку) призводять до утворення відкладеного податку на прибуток, який повинен збільшити суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у наступному за звітним або в наступних звітних періодах.
Інформація про постійні різниці може формуватися на підставі первинних облікових документів або в регістрах бухгалтерського обліку, або в іншому порядку, визначеному організацією самостійно. У відношенні тимчасових різниць ніяких вказівок на цей рахунок немає. Постійні та тимчасові різниці звітного періоду відображаються в бухгалтерському обліку відокремлено (в аналітичному обліку відповідного рахунку обліку активів і зобов'язань, в оцінці яких виникла різниця).
Постійні та тимчасові різниці пов'язані з абсолютно новими для бухгалтера об'єктами: постійне податкове зобов'язання; відкладений н. актив; відстрочене податкове зобов'язання.
Постійне податкове зобов'язання - це сума податку, яка призводить до збільшення податкових платежів з податку на прибуток у звітному періоді. Воно визнається організацією в тому звітному періоді, в якому виникає постійна різниця. Визначається як добуток постійної різниці, що виникла у звітному періоді, на ставку податку на прибуток, встановлену законодавством РФ про податки і збори і діє на звітну дату.
Під відкладеним податковим активом розуміється та частина відкладеного податку на прибуток, яка повинна призвести до зменшення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у наступному звітному або в наступних звітних періодах. Організація визнає відкладені податкові активи у тому звітному періоді, коли виникають тимчасові різниці, за умови існування ймовірності того, що вона отримає оподатковуваний прибуток в наступних звітних періодах. Визначається як добуток тимчасових різниць, що виникли у звітному періоді, на ставку податку на прибуток.
Відстрочене податкове зобов'язання являє собою частину відкладеного податку на прибуток, яка повинна призвести до збільшення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у наступному за звітним або в наступних звітних періодах. Відкладені податкові зобов'язання визнаються у тому звітному періоді, коли виникають оподатковувані тимчасові різниці. Визначається як добуток оподатковуваних тимчасових різниць, що виникли у звітному періоді на ставку податку на прибуток.
Сума податку на прибуток, який визначається виходячи з облікового прибутку (збитку) і відображена у бухгалтерському обліку незалежно від суми оподатковуваного прибутку (збитку), є умовним витратою (умовним доходом) з податку на прибуток.
Умовний витрата (умовний дохід) з податку на прибуток визначається як добуток облікового прибутку, сформованої у звітному періоді, на ставку податку на прибуток
Поточний податок на прибуток (поточний н. Збиток) - це податок на прибуток для цілей нал-ия, визначається виходячи з величини умовного витрати (умовного доходу), скоректованої на суми постійного н. зобов'язання, відкладеного н. активу та відстроченого н. зобов'язання звітного періоду.
Коригування умовного витрат (доходу)
+ Умовний витрата з податку на прибуток Д99 - К68-Умовний дохід з податку на прибуток Д68 - К99 + Постійне податкове зобов'язання Д99 - К68 + Відкладений н. актив Д «ВОНА» - К68-Відкладене податкове зобов'язання Д68 - До «ВОНО» = (+) Поточний податок на прибуток (-) Поточний н. збиток
Умовний витрати (дохід) з податку на прибуток буде дорівнює поточного податку на прибуток (поточному податковому збитку) за відсутності постійних різниць, тимчасових і оподатковуваних тимчасових різниць, які тягнуть за собою виникнення постійних податкових зобов'язань, відстрочених податкових активів і відкладених податкових зобов'язань.
- Фінансовий сектор (банки, страхові товариства, ф. Компанії, біржі);
- Населення.
Однак, вивчаючи шляху становлення податкової системи в різних країнах, можна визначити основні чинники, що впливають на її структуру:
1) рівень економічного розвитку (розвитку продуктивних сил);
2) суспільно-економічний устрій суспільства (поєднання ринку і держави);
3) пануюча в суспільстві економічна доктрина (нейтральність податкової системи або активне втручання в економіку країни);
4) державний устрій країн (федеративний чи унітарна держава).
Оскільки держава впливає на економіку і формує свої доходи від податків і зборів, то класифікація податків на невеликі групи дозволяє застосувати науковий підхід при вирішенні того чи іншого завдання.
Класифікація податків. Вся сукупність законодавчо встановлених податків, зборів, мита та інших платежів підрозділяється на групи за певними критеріями, ознаками і особливим властивостям.
За способом оподаткування та справляння податки поділяються на прямі і непрямі. Прямі податки поділяються на реальні та особисті. У залежності від об'єкта оподаткування виділяють наступні види особистих податків: на доходи фіз. осіб, на прибуток організацій.
У Російській Федерації податковим законодавством застосована класифікація податків за принципом адміністративного устрою: федеральні податки і збори, податки та збори суб'єктів Російської Федерації (регіональні податки і збори) і місцеві податки і збори.
Нал. систему формують і спеціальні податкові режими, які можуть передбачати податки, не вказані в НК РФ, і звільняти від обов'язку зі сплати окремих податків і зборів. До них відносяться система нал-ия для сільськогосподарських товаровиробників (єдиний сільськогосподарський податок), спрощена система нал-ия, система нал-ия у вигляді єдиного податку на поставлений дохід для окремих видів діяльності, система нал-ия при виконанні угод про розподіл продукції.
Класифікація за платникам включає три групи податків: з юридичних осіб (податок на прибуток організацій і ін), фіз. осіб (податок на доходи фіз. осіб, на успадкування або дарування тощо), з юридичних і фіз. осіб (транспортний податок та ін.)
По об'єкту нал-ия податки класифікуються на такі групи: податки на доходи (податок на прибуток організацій, на доходи фіз. Осіб), податки на майно (податок на майно організацій, фіз. Осіб), податки на дії (збір за використання об'єктів тваринного світу, сплата вартості ліцензій).
За призначенням можна виділити податки загальні, спеціальні та надзвичайні. Загальні податки обезличиваются і надходять до бюджетів різних рівнів в залежності від устрою держави. Спеціальні податки мають суворо певну спрямованість і призначені для формування централізованих цільових фондів (наприклад, дорожні фонди). Введення надзвичайних податків пов'язано з конкретними подіями або з конкретним етапом розвитку країни.
Обліково-економічна доцільність диктує інше угрупування податків, що стягуються з підприємств, організацій:
- Податки, зараховують на витрати виробництва та обігу (єдиний соціальний податок, земельний податок, транспортний податок і т.д.);
- Податки, що включаються до продажної ціни продукції (робіт, послуг): ПДВ, акцизи;
- Податки, зараховують у дебет рахунків 90 «Продажі» і 91 «Інші доходи і витрати» (до нал-ия прибутку, наприклад податок на майно організацій, на рекламу);
- Податки на прибуток і за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (ліцензія на реалізацію підакцизних товарів тощо).
2.2. ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ
Нал. політика - комплекс правових дій органів влади і управління, що визначає цілеспрямоване застосування податкових законів.
Головна мета податкової політики - забезпечення бюджетів різних рівнів фінансовими ресурсами в достатніх обсягах. Безперебійне поповнення бюджетних доходів є основою економічного зростання, підвищення добробуту населення, вирішення екологічних та інших проблем суспільства.
Реалізація податкової політики здійснюється через н. механізм, який є поняттям методологічного та методичного порядку, тому йому властиво подвійне зміст. Розглядати зміст цього поняття необхідно з широких (загальнотеоретичних) і вузьких (практичних) позицій.
1) У широкому сенсі - це область податкової теорії, що трактує поняття «н. механізм »як об'єктивно необхідний процес управління перерозподільними відносинами. Всю сферу відносин, що складаються в цьому процесі, можна розмежувати на три підсистеми: податкове планування і прогнозування, податкове регулювання та н. контроль.
2) У вузькому сенсі н. механізм розглядається як зводу конкретних податкових дій, так як практика вносить свої корективи у концептуально зумовлені сфери н. планування, регулювання і контролю.
Н. механізм, що розглядається через призму реальної практики, різний у конкретному просторі і в часі. Так, неоднозначні податкові дії на різних рівнях влади та управління, істотні розходження в часі відношенні. Н. механізм як зведення практичних податкових дій є сукупність умов та правил реалізації на практиці положень податкових законів. Тому так важливо при кожній практичній дії дотримуватися букви закону з тим, щоб не порушувати основного принципового вимоги податкової теорії - суб'єктивне та об'єктивне початку процесу нал-ия являють собою єдине ціле. Н. механізм дозволяє впорядкувати податкові відносини, спираючись на податкове право, основи управління оподаткуванням.
Конкретний н. режим, який застосовується при формуванні того чи іншого податку, залежить як від положень податкових законів, так і від видаються інструктивних вказівок до них. Цей механізм різниться в залежності від організаційно-правової форми діяльності, статусу платника - юридична або фізична особа. Податковому виробництва притаманні особливості, які обумовлені повнотою прав і обов'язків сторін, що беруть участь у податкових процесах, відображених у положеннях Цивільного кодексу Російської Федерації.
Нал. техніка не тільки визначає функціональний зміст н. механізму, але і робить прямий вплив на весь хід суспільного життя. Прийняття оптимального н. механізму означає як вибір розумних податків, так і забезпечення відповідних норм і правил їх обчислення і сплати до бюджету. Тут важливий склад податкових пільг і санкцій. Вони є основою н. регулювання, так само як і його складової частини - н. контролю.
Внутрішньо зміст н. механізму складають організаційно-економічні та правові відносини, що складаються при формуванні доходів бюджету, перерозподіл податкових сум між бюджетами. Основу цих відносин формує податкове право поряд з іншими галузями права. Виходячи зі сказаного вище можна зробити наступні висновки.
1) Неправомірно розглядати н. механізм лише з позицій оперативного втручання держави в хід збору податків, а також що вживання заходів, що сприяють дотриманню н. законодавства. При такому підході н. механізм втрачає свій об'єктивний характер і перетворюється на важіль чисто суб'єктивістського перерозподілу грошових ресурсів. Два начала в податковому механізмі - об'єктивне і суб'єктивне - становлять органічне ціле, порушувати їх рівновагу не можна.
2) З позиції функціонального змісту визначення н. механізму може бути сформульовано таким чином. Н. механізм - це комплекс трьох взаємодіючих фінансово-бюджетних сфер діяльності, регламентований особливими правовими нормами всього арсеналу законодавчих актів держави, що визначають встановлення, оцінку планових, фактично виконаних і прогнозних податкових зобов'язань суб'єктів податкових правовідносин (податкове планування), прийняття науково обгрунтованих заходів поточного втручання в хід виконання бюджетів країни як стимулюючого характеру (податкове регулювання) і санкцій впливу при порушенні норм н. законодавства (н. контроль).
3. Федеральні податки і збори
3.1. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ОРГАНІЗАЦІЙ
Податок на прибуток є складовим елементом податкової системи Росії і служить інструментом перерозподілу національного доходу. Він є прямим податком, тобто його остаточна сума цілком і повністю залежить від кінцевого фінансового результату господарської діяльності підприємств і організацій.
Платниками податку на прибуток організацій є:
- Російські організації;
- Іноземні організації, що здійснюють свою діяльність в Російській Федерації через постійні представництва і (або) одержують доходи від джерел в Російській Федерації.
Об'єкт нал-ия. Об'єктом оподаткування податком на прибуток служить кінцевий вартісний результат діяльності господарюючого суб'єкта. Таким результатом є прибуток організації, яка розраховується як отриманий дохід, зменшений на величину вироблених витрат, визначених відповідно до положень чинного законодавства.
Прибуток являє собою суму прибутку (збитку) від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів (включаючи земельні ділянки), іншого майна підприємств і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях.
Доходи організації, що враховуються при обчисленні податку на прибуток, підрозділяються на два основних види:
- Доходи від реалізації товарів (робіт, послуг) та майнових прав (далі доходи від реалізації);
- Позареалізаційні доходи.
Відповідно до НК РФ доходом від реалізації визнається виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) як власного виробництва, так і раніше придбаних, а також виручка від реалізації майна (включаючи цінні папери) і майнових прав. Виручка від реалізації визначається виходячи з усіх надходжень, пов'язаних з розрахунками за реалізовані товари та майно, виражених у грошовій і натуральній формі, включаючи сумові різниці, отримані відсотки за наданий комерційний кредит, а також інші аналогічні надходження. Крім того, встановлюються особливості визначення доходів від реалізації для окремих категорій нал-іков яких доходів від реалізації, отриманих у зв'язку з особливими обставинами.
До позареалізаційних доходів відносяться:
- Доходи, одержувані від пайової участі в інших організаціях;
- Доходи від здачі майна в оренду;
- Доходи від операцій купівлі-продажу іноземної валюти; доходи у вигляді безоплатно отриманого майна (робіт, послуг) або майнових прав;
- У вигляді позитивної курсової різниці;
- Доходи минулих років, виявлені у звітному (податковому) періоді;
- Доходи у вигляді сум кредиторської заборгованості, списаної у зв'язку із закінченням терміну позовної давності чи з інших підстав;
- Інші доходи від операцій, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) та її реалізацією.
За організаціям, які мають безоплатно від інших організацій основні фонди, товари та інше майно, оподатковуваний прибуток збільшується на вартість цих фондів і майна виходячи з ринкових цін, але не нижче залишкової вартості за амортизується майну і не нижче витрат на виробництво (придбання) по іншому майну .
Витрати в залежності від їх характеру, а також умов здійснення та напрямків діяльності організацій поділяються на пов'язані з виробництвом і реалізацією і позареалізаційні.
Витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією, групуються відповідно до їх економічного змісту наступним чином:
1) матеріальні витрати;
2) витрати на оплату праці;
3) суми нарахованої амортизації;
4) інші витрати.
Вартість товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), що включаються в матеріальні витрати, визначається виходячи з фактичних витрат на їх придбання, а саме: ціна їх придбання, включаючи комісійні винагороди, що сплачуються посередницьким організаціям, витрати на транспортування, ввізні мита й інші витрати. Неправильне визначення вартості ТМЦ може призвести до заниження оподатковуваного бази. При визначенні розміру матеріальних витрат при списанні сировини і матеріалів, використовуваних при виробництві товарів для цілей нал-ия, застосовується один із наступних методів оцінки:
- За вартістю одиниці запасів;
- По середній вартості;
- За вартістю перших за часом придбань (ФІФО);
- За вартістю останніх за часом придбань (ЛІФО).
Позареалізаційні доходи, отримані у звітному (податковому) періоді, зменшуються на:
- Збитки минулих податкових періодів;
- Суми дебіторської заборгованості, за якими минув термін позовної давності, а також суми інших боргів, нереальних до стягнення;
- Втрати від браку;
- Втрати від простоїв з внутрішньовиробничих причин;
- Втрати від стихійних лих, пожеж та інших надзвичайних ситуацій.
Перевищення фактичних видатків над нормованими. Як відомо всі витрати, вироблені підприємством і пов'язані з його виробничою діяльністю, враховуються при розрахунку фінансового результату його діяльності. Для керівника неважливо, включаються вони до витрат чи ні з метою нал-ия. Йому важливо знати розмір фактичного прибутку і якими засобами він може розташовувати. А для обчислення оподатковуваного прибутку валовий прибуток збільшується на різницю між фактичними витратами і нормованою величиною по представницьким, рекламним, відрядження та іншими витратами відповідно до законодавства.
Методи визначення доходів і витрат. Організації при обчисленні податку на прибуток для визначення доходів і витрат мають право використовувати метод нарахувань або касовий метод. При цьому, згідно з положеннями НК РФ, касовий метод мають право використовувати організації, у яких за попередні чотири квартали середня сума виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) без урахування ПДВ та податку з продажу не перевищила 1млн. руб. за кожний квартал.
Нал. база. Податковою базою визнається грошовий вираз прибутку. Якщо організація здійснює кілька видів діяльності, які обкладаються різними ставками, то нал. база обчислюється окремо по кожному виду діяльності. Нал-ік веде окремий облік за операціями, за якими передбачений відмінний від загального порядок обліку прибутку та збитку. Доходи від реалізації і позареалізаційні доходи, отримані в натуральній формі, враховуються виходячи з ціни угоди з урахуванням положень ст.40 НК РФ.
Для цілей нал-ия приймається ціна товарів, робіт, послуг, зазначена сторонами угоди. Вважається, що ця ціна відповідає рівню ринкових цін.
Податкові органи при здійсненні контролю за повнотою обчислення податків має право перевірити правильність застосування цін з операцій в наступних випадках:
1) між взаємозалежними особами;
2) за товарообмінними (бартерними) операціями;
3) при здійсненні зовнішньоторговельних операцій;
4) при відхиленні більш ніж на 20% у бік підвищення або зниження від рівня цін, що застосовуються нал-ІКОМ по ідентичних (однорідним) товарів (робіт, послуг) у межах нетривалого періоду часу.
У випадках, коли ціни, застосовувані сторонами угоди, відхиляються в бік підвищення або зниження більш ніж на 20% від ринкових цін ідентичних товарів, н. орган має право винести рішення про донарахування податку і пені, які розраховуються за результатами угоди виходячи з ринкових цін.
Якщо неможливо встановити ринкову ціну через відсутність або недоступність джерел інформації про цих цінах, для їх визначення використовується метод ціни наступної реалізації. При цьому ринкова ціна товарів, робіт, послуг, що реалізуються продавцем, розраховується за формулою
Ринкова ціна = Ціна, за якою продані товари (роботи, послуги) реалізовані покупцем при подальшій їх реалізації (перепродажу) - Звичайні в подібних випадках витрати, понесені перепродувачем при перепродажі і просуванні на ринок придбаних товарів (робіт, послуг) - Звичайна для даної сфери діяльності прибуток перепродавця.
При неможливості використання методу ціни наступної реалізації застосовують витратний метод, при якому ринкова ціна товарів, робіт, послуг визначається за формулою
Ринкова ціна = Звичайні в подібних випадках прямі і непрямі витрати на виробництво (придбання) та реалізацію товарів (робіт, послуг), а також витрати на транспортування, зберігання, страхування та інші подібні витрати + Звичайна для даної сфери діяльності прибуток.
Підрахунок витрат для цілей визначення ринкової ціни відрізняється від підрахунку витрат, що враховуються при оподаткуванні прибутку. При визначенні ринкової ціни враховуються як витрати, що враховуються при оподаткуванні, так і інші витрати. Слід мати на увазі, що:
- При обчисленні податкової бази не враховуються доходи і витрати, пов'язані з гральному бізнесу;
- Організації, які застосовують спеціальні податкові режими, при обчисленні податкової бази не враховують доходи і витрати, пов'язані з таким режимам.
Нал. база визначається наростаючим підсумком з початку н. періоду. У разі якщо у звітному (податковому) періоді отримано збиток - негативна різниця між доходами та витратами, нал. база визнається рівною нулю.
Збитки, отримані організацією в попередньому податковому періоді або у попередніх податкових періодах, зменшують нал. базу поточного періоду на всю суму збитку або частину цієї суми при наступних умовах:
1) строк перенесення збитків не повинен перевищувати 10 років, наступних за тим податковим періодом, в якому отримано цей збиток;
2) сукупна сума стерпного збитку ні в якому звітному (податковому) періоді не може перевищувати 30% податкової бази;
3) якщо збитки понесені більш ніж в одному податковому періоді, перенесення таких збитків на майбутнє проводиться в тій черговості, в якій вони понесені;
4) організація зобов'язана зберігати документи, що підтверджують обсяг понесеного збитку протягом всього терміну, під час якого вона зменшує нал. базу.
Ставки податку на прибуток. Передбачено кілька податкових ставок залежно від виду отриманого доходу:
- 24% для всіх доходів, окрім вказаних нижче. Розподіл за рівнями бюджету може змінюватися в період його формування за рішенням законодавчих органів влади. У 2005р. у федеральний бюджет зараховується 6,5%; до бюджетів суб'єктів Російської Федерації - 17,5% і законами суб'єктів Російської Федерації ставка може бути знижена для окремих категорій нал-іков, але не нижче ніж 13,5%;
- За доходами, отриманими у вигляді дивідендів:
9% - від російських організацій російськими організаціями і фіз. особами - податковими резидентами Російської Федерації (ставка збільшена з 6 до 9% з 1 січня 2005р.); 15% - від російських організацій іноземними організаціями або російськими організаціями від іноземних організацій;
- По операціях з окремими видами боргових зобов'язань:
15% - по доходу у вигляді відсотків по державних і муніципальних цінних паперів, по облігаціях з іпотечним покриттям, емітованими після 1 січня 2007р.;
9% - за доходами у вигляді відсотків за муніципальними цінними паперами, емітованими на строк не менше трьох років до 1 січня 2007р., По облігаціях з іпотечним покриттям емітованими до 1 січня 2007р.;
0% - по доходу у вигляді відсотків за державними та муніципальними облігаціями, емітованими до 20 січня 1997р.
Ставка податку з прибутку, отриманого Банком Росії від здійснення діяльності, пов'язаної з грошовим обігом, - 0%. При цьому прі6иль, отримана від іншої діяльності, оподатковується за ставкою 24%.
Порядок обчислення податку і авансових платежів. При обчисленні податку податковим періодом визнається календарний рік, а звітним - I квартал, півріччя та 9 місяців.
Сума податку визначається як відповідна податковій ставці відсоткова частка податкової бази. Вона визначається нал-ІКОМ самостійно. Податок на прибуток, що підлягає сплаті після закінчення н. періоду, сплачується не пізніше 28 березня року, що настає після закінчення. Законодавством передбачено наступний порядок обчислення і сплати платежів з податку на прибуток:
- Щомісячні авансові платежі виходячи з фактично одержаного прибутку (сплата здійснюється не пізніше 28-го числа місяця, наступного за звітним періодом);
- Квартальний авансовий платіж виходячи з фактично одержаного прибутку, зі сплатою до бюджету протягом кварталу щомісячних авансових платежів, розмір яких визначається розрахунковим шляхом;
- Тільки квартальні авансові платежі виходячи з фактично отриманого прибутку за звітний період мають право сплачувати бюджетні установи, організації, у яких за попередні чотири квартали виручка від реалізації не перевищувала в середньому 3 млн. руб. за кожний квартал, іноземні організації, що здійснюють діяльність у Російській Федерації через постійне представництво і інші нал-ики згідно з положеннями гл. 25 НК РФ.
Сума щомісячного авансового платежу, що підлягає сплаті протягом звітного періоду, дорівнює однієї третини фактично обчисленого квартального авансового платежу за попередній квартал.
Бюджетні та інші некомерційні організації сплачують податок при здійсненні ними комерційної діяльності з суми перевищення доходів над витратами. Такі організації можуть здійснювати діяльність лише остільки, оскільки це служить досягненню цілей, заради яких вони створені.
Положеннями глави 25 НК РФ встановлено особливості визначення бази оподаткування для сплати податку на прибуток страховими організаціями, банками та іншими кредитними установами, пов'язані з особливим характером їх діяльності.
Особливості нал-ия прибутку іноземних організацій. При оподаткуванні податком на прибуток іноземних організацій важливе значення має нал. юрисдикція тієї чи іншої держави. Це питання вирішується на основі двох критеріїв - резидентства і територіальності. Перший критерій передбачає, що доходи резидентів даної країни (отримані як на території країни, так і за її межами) підлягають оподаткуванню в цій країні. У нерезидентів обкладаються тільки доходи, отримані в цій країні. Критерій територіальності грунтується на національній приналежності джерела доходу. Він встановлює, що оподаткуванню в даній країні підлягають тільки доходи, отримані на її території. При цьому будь-які доходи, одержувані за кордоном, звільняються від податку в цій країні.
Всі доходи, одержувані іноземними організаціями від джерел на території Росії, поділяються на доходи, одержувані від діяльності через постійне представництво, і доходи, не пов'язані з діяльністю через постійне представництво.
Під постійним представництвом для цілей нал-ия розуміються філія, представництво, відділення, бюро, контора, агентство, будь-яке інше відокремлений підрозділ або інше місце діяльності цієї організації, через яке вона регулярно здійснює підприємницьку діяльність на території Російської Федерації, пов'язану з:
- Користуванням надрами та використанням інших природних ресурсів;
- Проведенням передбачених контрактами робіт по будівництву, установці, монтажу, складанню, налагодженню, обслуговуванню та експлуатації обладнання, в тому числі ігрових автоматів; продажем товарів з розташованих на території Російської Федерації складів;
- Здійсненням інших робіт, наданням послуг, веденням іншої діяльності.
Не веде до утворення постійного представництва факт здійснення на території Російської Федерації діяльності підготовчого і допоміжного характеру щодо зберігання і демонстрації товарів до початку їх поставки з метою переробки іншими особами; утримання постійного місця діяльності з метою підписання контрактів і збору, поширення інформації, вивчення ринку товарів, якщо така діяльність не є основною для організації.
Об'єкт нал-ия. Об'єктами нал-ия для іноземних організацій, що здійснюють діяльність через постійне представництво, визнаються:
- Дохід, зменшений на величину вироблених витрат (при наявності в організації декількох відділень, діяльність яких призводить до утворення постійного представництва, нал. База розраховується по кожному відділенню; якщо ж організація здійснює діяльність через відділення в рамках єдиного технологічного процесу, то оподатковуваний прибуток визначається в цілому по групі таких відділень);
- Дохід від володіння, користування і розпорядження майном постійного представництва за вирахуванням витрат, пов'язаних з одержанням доходів;
- Інші доходи від джерел в Російській Федерації, пов'язані з постійного представництва.
Наступні види доходів, отриманих іноземною організацією, які не пов'язані з її підприємницькою діяльністю у Російській Федерації, відносяться до доходів від джерел у Росії і підлягають обкладенню податком, утримуваним у джерела виплати доходу:
- Дивіденди;
- Процентний дохід від боргових зобов'язань будь-якого виду; доходи, отримані в результаті розподілу на користь іноземних організацій прибутку або майна;
- Доходи від використання в Російській Федерації прав на об'єкти інтелектуальної власності;
- Доходи від міжнародних перевезень;
- Доходи від реалізації нерухомого майна, що знаходиться на території Російської Федерації;
інші аналогічні доходи.
Податкові ставки в процентному вираженні складають:
- 24% - на доходи організацій, що здійснюють свою діяльність в Російській Федерації через постійне представництво;
- На доходи організацій, не пов'язаних з діяльністю через постійне представництво: 10% - на доходи від використання, утримання або здавання в оренду судів, літаків або інших транспортних засобів у зв'язку із здійсненням міжнародних перевезень;
- 20% - з будь-яких інших доходів.
На доходи, отримані у вигляді дивідендів за операціями з окремими видами боргових зобов'язань, поширюються ті ж ставки, які діють і для російських організацій.
Термін сплати. Іноземні організації, що здійснюють діяльність у Російській Федерації через постійне представництво, сплачують авансові платежі і податок у порядку, передбаченому для російських організацій.
Іноземні організації, що мають відділення в Російській Федерації і не є постійним представництвом, пред'являють нал. декларацію в н. органу за місцем знаходження цього відділення не пізніше 31 березня року, наступного за минулим податковим періодом.
Усунення подвійного нал-ия. Доходи, отримані російською організацією від джерел за межами Російської Федерації, враховуються в загальній сумі доходів при визначенні податкової бази з урахуванням витрат, вироблених як на території Росії, так і за її межами. При цьому витрати, зроблені за кордоном, відраховуються в порядку і розмірах, встановлених російським законодавством. Сума податку, сплачена російською організацією за кордоном, зараховується при сплаті цієї організації податку в Росії. При цьому зараховується сума не може перевищувати суму податку, що підлягає сплаті до Росії від доходів, отриманих за кордоном.
Н. облік. З 1 січня 2002 р. організації зобов'язані вести н. облік, який представляє систему узагальнення інформації для визначення податкової бази по податку на основі первинних документів. Система н. обліку організується платником самостійно, та порядок її ведення відбивається в обліковій політиці.
Дані н. обліку повинні відображати порядок визначення оподатковуваного прибутку. Підтвердженням даних н. обліку є:
1) первинні облікові документи (включаючи довідку бухгалтера);
2) аналітичні регістри н. обліку;
3) розрахунок податкової бази.
Форми аналітичних регістрів повинні містити такі реквізити:
- Найменування регістру; період (дату) складання;
- Вимірювачі операції в натуральному (якщо це можливо) і в грошовому вираженнях;
- Найменування господарських операцій;
- Підпис (розшифрування підпису) особи, відповідальної за складання зазначених регістрів.
Аналітичні регістри - це зведені форми систематизації даних н. обліку за звітний період, згрупованих у відповідності до вимог НК РФ, без відображення за рахунками бухгалтерського обліку.
Аналітичний облік повинен розкривати порядок формування податкової бази.
Розглянемо особливості реалізації амортизується майна з метою нал-ия.
Дохід (збиток) від реалізації майна, що амортизується. При реалізації майна, що амортизується дохід (витрати) визначається як різниця між ціною реалізації та ціною придбання, зменшеної на суму нарахованої амортизації, з урахуванням понесених при реалізації витрат. Позитивна різниця визнається прибутком і включається до складу податкової бази в тому звітному періоді, в якому було здійснено реалізацію майна. Негативна різниця відображається в аналітичному обліку як інші витрати нал-ика, що включаються в цілях нал-ия до складу витрат майбутніх періодів. Щомісяця рівними частками витрати майбутніх періодів включаються до складу позареалізаційних витрат. Кількість місяців, протягом яких витрати майбутніх періодів будуть переноситися у позареалізаційні витрати, визначається як різниця між кількістю місяців строку корисного використання майна і кількістю місяців його експлуатації до моменту його реалізації, включаючи місяць, у якій майно було реалізовано.
3.2. ПЛАТЕЖІ за користування природними ресурсами
3.2.1. Податок на видобуток корисних копалин
Оподаткування видобутку корисних копалин регулюється главою 26 НК РФ та Методичними рекомендаціями щодо застосування глави 26 «Податок на видобуток корисних копалин» М. кодексу Російської Федерації », затвердженими наказом МНС України від 2 квітня 2002 р. № БГ-3-21/170 з подальшими змінами та доповненнями.
Платники - організації та індивідуальні підприємці, які є користувачами надр. Нал-ики підлягають постановці на облік за місцем знаходження ділянки надр протягом 30 днів з моменту державної реєстрації ліцензії (дозволу) на користування ділянкою надр.
Об'єкт нал-ия:
- Корисні копалини, які організація видобула на ділянці, наданій їй у користування;
- Корисні копалини, які були вилучені з відходів добувного виробництва, якщо на подібну діяльність необхідно отримувати окрему ліцензію.
Не оподатковуються:
- Загальнопоширені корисні копалини, видобуті індивідуальним підприємцем і використовуються ним для особистого споживання;
- Геологічні колекційні матеріали;
- Копалини, отримані в той момент, коли утворювалися, використовувалися і ремонтувалися геологічні об'єкти (наукові та навчальні полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, печери і т.д.), які повинні мати наукове, естетичне, санітарно-оздоровче значення; корисні копалини, які вилучені з відходів видобувного підприємства і пов'язаних з ним переробних виробництв.
Нал. база розраховується як добуток кількості та вартості видобутих корисних копалин.
Під терміном «видобуті корисні копалини» розуміється продукція, яка міститься в здобутий з надр (або відходів) сировину. Це перша продукція, якість якої відповідає державному стандарту РФ.
До корисних копалин, оподатковуваним податком, відносяться: вугілля, торф, вуглеводневу сировину, товарні руди чорних, кольорових і рідкісних металів, гірничо-хімічна сировина, природні алмази та інші дорогоцінні камені, сіль природна, підземні води, що містять корисні копалини та природні лікувальні ресурси . Нал. база розраховується по кожному з корисних копалин окремо, а для цього визначаються кількість і вартість видобутих корисних копалин.
Передбачаються два способи визначення кількості видобутих корисних копалин: прямий і непрямий. Прямий спосіб - використання вимірювальних засобів та пристроїв. При ньому необхідно враховувати фактичні втрати корисних копалин. Непрямий спосіб застосовується в тому випадку, якщо кількість не можна визначити за допомогою прямих вимірників. Його можна використовувати тільки в тому випадку, якщо відомо вміст корисних копалин у здобутий сировину.
Вартість видобутих корисних копалин нал-ік визначає самостійно виходячи з цін реалізації корисної копалини без ПДВ та акцизу або з розрахункової вартості цього копалини з урахуванням витрат. Застосовуючи перший метод, організація повинна зменшити ціну реалізації на суму витрат по доставці, в яку входять оплата митних зборів і зборів, витрати на перевезення видобутого викопного від складу до одержувача, а також обов'язкове страхування вантажів. Сюди ж належать і витрати з доставки магістральними трубопроводами, транспортом, витрати на злив, навантаження, розвантаження, транспортно-експедиційні послуги і т.д.
Якщо вартість видобутих корисних копалин неможливо визначити виходячи з цін реалізації, то береться їх розрахункова вартість. У цьому випадку нал-ік враховує матеріальні витрати, плату працівникам, суму нарахованої амортизації та інші витрати відповідно до порядку обчислення податку на прибуток.
Нал. ставка. Для кожного виду корисних копалин передбачена своя нал. ставка. Найнижча ставка - по калійним солям (3,8%), найвища - з нафти і газового конденсату (16,5%). Податок на видобуток деяких корисних копалин нараховують за ставкою 0% тобто фактично його не сплачують. Наприклад, ця ставка застосовується для нормативних втрат, які утворюються в результаті видобутку корисних копалин, попутного газу, мінеральних вод, які у лікувальних та курортних цілях (без права торгівлі), підземних вод, які у сільськогосподарських цілях.
Нал-ики, які розробляють родовища, розвідку яких провели за рахунок власних коштів, сплачують податок з коефіцієнтом 0,7.
Порядок обчислення і сплати податку. Сума податку визначається платником самостійно, виходячи з передбачених ставок і вартості видобутої корисної копалини, окремо по кожному виду викопного.
Сплата проводиться щоквартально з щомісячними авансовими платежами, сума якого визначається як 1 / 3 податку, сплаченого у попередньому кварталі. Авансові платежі вносяться не пізніше останнього дня кожного місяця, а податок - не пізніше останнього дня місяця, наступного за минулим податковим періодом.
3.2.2. Платежі за використання водних ресурсів
Справляння платежів за використання водних ресурсів здійснюється на основі Водного кодексу Російської Федерації та роз'яснюється положеннями Інструкції ДПС Росії від 12 серпня 1998р. № 46 «Про порядок обчислення та внесення до бюджету плати за користування водними об'єктами».
Платники - організації та підприємці, які безпосередньо здійснюють користування водними об'єктами з застосуванням споруд, технічних засобів або пристроїв, що підлягають ліцензуванню в порядку, встановленому законодавством Російської Федерації. При заборі води з водних об'єктів і скидання стічних вод, які потрапляють у водні об'єкти, платниками є промислові, транспортні, будівельні, сільськогосподарські, житлово-комунальні та інші організації і підприємці.
При користуванні водними об'єктами без вилучення води і скидання стічних вод платниками податку є наступні організації та підприємці:
- Здійснюють експлуатацію гідроелектростанцій;
- Займаються сплавом деревини в плотах і кошелях;
- Використовують акваторію водних об'єктів для видобутку корисних копалин;
- Використовують акваторію водних об'єктів для організованої рекреації, в тому числі водного туризму, спорту і купання;
- Що займають акваторію водного об'єкта для стоянки плавальних засобів.
При передачі в оренду споруд, технічних засобів або пристроїв, за допомогою яких здійснюється користування водними об'єктами, платниками є особи, яким відповідно до виданої ліцензії надано право користування водними об'єктами.
Не є платниками користувачі відокремленими водними об'єктами (замкнутими водоймами), не включеними до реєстру водних об'єктів, здійснюють користування, що не підлягає ліцензуванню.
Об'єктом нал-ия вважається користування водними об'єктами з застосуванням споруд, технічних засобів та пристроїв з метою:
- Здійснення забору води для виробничих, технологічних та власних потреб, а також господарсько-питних, побутових, інших потреб і для реалізації іншим водоспоживачів;
- Задоволення потреби гідроенергетики у воді як для отримання електроенергії без вилучення водних ресурсів, так і забору води для технологічних та інших потреб, а також скидання води;
- Використання акваторії водних об'єктів для лісосплаву, видобутку корисних копалин, розміщення плавальних засобів, комунікацій, проведення бурових, вишукувальних та інших робіт;
- Здійснення скидання стічних вод, які потрапляють у водні об'єкти.
Не є об'єктом плати:
- Забір води для ліквідації стихійних лих і наслідків аварій, для рибництва і відтворення водних біологічних ресурсів;
- Розміщення плавальних засобів, комунікацій та інших споруд для здійснення діяльності, пов'язаної з охороною вод і водних біологічних ресурсів, захистом навколишнього природного середовища;
- Здійснення рекреації спортивного полювання і любительського рибальства, організованою рекреації лікувальними та оздоровчими установами, що перебувають у державній і муніципальної власності;
- Інше використання водних об'єктів.
Платіжна база визначається в залежності від виду користування водними об'єктами як:
- Об'єм води, забраної з водного об'єкта;
- Обсяг продукції (робіт, послуг), виробленої при користуванні водним об'єктом без забору води (кількість вироблюваної електроенергії, обсяг сплавляється в плотах і кошелях деревини);
- Площа акваторії використовуваних водних об'єктів;
- Обсяг стічних вод, що скидаються у водні об'єкти.
Ставки плати встановлюються законодавчими органами суб'єктів Російської Федерації за категоріями платників у залежності від виду користування водними об'єктами, стану водних об'єктів та з урахуванням місцевих умов. Мінімальні і максимальні ставки плати затверджені постановою Уряду РФ від 22 листопада 2001р. № 826 «Про затвердження мінімальних і максимальних ставок плати за користування водними об'єктами по басейнах річок, озер, морів і економічних районах». Розроблено три таблиці ставок плати за користування водними об'єктами з метою забору води та скидання стічних вод, для цілей гідроенергетики і сплаву деревини в плотах і кошелях, за використання акваторії поверхневих водних об'єктів.
Порядок обчислення. Сума плати за підсумками кожного звітного періоду визначається нал-ІКОМ самостійно як добуток фактичного обсягу забору і скидання стічних вод на встановлену законом суб'єкта Російської Федерації ставку плати. Для лісосплаву ставка плати встановлюється на кожні 100 км сплаву. Отже сума плати визначається в результаті множення обсягу сплавляємось деревини на встановлену законодавчими органами суб'єктів Російської Федерації ставку плати і на відстань сплаву лісу і ділення отриманого результату на 100.
Для платників, які здійснюють видобуток корисних копалин, розміщення об'єктів організованою рекреації, плавальних засобів і т.д., ставки річної плати встановлюються в тисячах руб. за 1км2 площі використання акваторії водних об'єктів. Сума плати визначається як добуток площі акваторії використовуваних водних об'єктів на відповідну ставку плати (календарний квартал), незалежно від кількості місяців використання акваторії водних об'єктів.
Для платників податку встановлюється ліміт водоспоживання та водовідведення розрахунковим шляхом виходячи з особливостей їх виду діяльності. Встановлення цього показника здійснюється спеціальними уповноваженими державними органами управління використанням і охороною водного фонду. Розрахунок понадлімітного забору або скидання води проводиться виходячи з фактичного обсягу водокористування і встановлених місячних (річних) лімітів.
Сплата проводиться:
- Щоквартально підприємцями, малими підприємствами і платниками, які використовують акваторію водного об'єкта, - для них звітним періодом є квартал;
- Щомісяця всіма іншими платниками - для них звітним періодом є місяць.
Внесення платником плати за підсумками кожного звітного періоду проводиться не пізніше 20 календарних днів після закінчення цього періоду.
Сума плати за користування водними об'єктами включається в собівартість продукції (робіт, послуг).
3.2.3. Плата за землю
Використання землі в Росії платне. Формами плати за землю є: земельний податок, орендна плата, а також нормативна ціна землі. Порядок обчислення і сплати регламентується Земельним кодексом Російської Федерації, Законом РФ від 11 жовтня 1991 р. № 1738-1 та Інструкцією МНС Росії від 21 лютого 2000 р. № 56 «По застосуванню Закону Російської Федерації« Про плату за землю ».
Платниками земельного податку та орендної плати є підприємства та організації, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, яким надана земля у власність, володіння, користування або в оренду на території Росії.
Об'єкти оподаткування земельним податком і стягування орендної плати - земельні ділянки, надані для ведення особистого підсобного господарства, індивідуального житлового будівництва, підприємницької діяльності та інших цілей.
Сума орендної плати та терміни сплати вказуються в договорі на оренду землі, який укладається між орендарем та орендодавцем.
Земельний податок стягується з розрахунку на рік з оподатковуваної земельної площі, наданої в установленому порядку юридичним особам і громадянам у власність, володіння або користування, включаючи площу, зайняту будівлями, спорудами, а також з земельних ділянок, необхідних для утримання будівель, споруд. Якщо земельна ділянка перебуває у спільному користуванні, то податок сплачується пропорційно частці користувачів.
Пільги. Від сплати податку звільняються:
- Заповідники, національні парки, ботанічні сади; підприємства, громадяни, що займаються традиційними промислами;
- Наукові організації, досвідчені, експериментальні та інші установи, що працюють для наукових і навчальних цілей;
- Учасники ВВВ, інваліди війни, праці, дитинства і т.д.
Не обкладаються земельним податком:
- Землі, зайняті смугою спостереження вздовж Державного кордону Російської Федерації, до яких належать земельні смуги шириною 30-50м;
- Землі загального користування населених пунктів і комунальних господарств;
- Громадяни, вперше організуючі селянські господарства, звільняються від сплати податку протягом п'яти років з моменту надання їм земельних ділянок.
Ставки земельного податку стверджують місцеві органи державної влади виходячи із середніх ставок, встановлених Законом України «Про плату за землю», які диференціюються від виду використання земель. На землі міського типу вони встановлюються за економічним зонам в рублях за 1м2. За землі, зайняті житловим фондом всіх форм власності, особистим підсобним господарством, дачними ділянками, кооперативними та індивідуальними гаражами, встановлюються більш низькі ставки, ніж на землі промисловості.
Сільськогосподарські землі поділяються на сільськогосподарські угіддя, ріллі, сіножаті, пасовища. Ставка податку встановлюється в рублях за 1га площі. Наприклад, на сільськогосподарські угіддя - 99,9 руб. за 1 га, а на пасовища - 15,62 руб. за 1 га.
Порядок обчислення і строки сплати. Земельний податок обчислюється безпосередньо платниками щорічно не пізніше 1 липня. Декларація надається в нал. інспекцію.
Земельний податок юридичними особами та громадянами обчислюється виходячи з площі земельної ділянки, яка оподатковується, і затверджених ставок. Він сплачується рівними частками у два строки: не пізніше 15 вересня і 15 листопада.
Нормативна ціна землі - показник, що характеризує вартість ділянки певної якості та місця розташування, виходячи з потенційного доходу за розрахунковий термін окупності. Нормативна ціна землі введена для забезпечення економічного регулювання земельних відносин при передачі землі у власність, встановлення колективно-часткової власності на землю, передачі у спадщину, даруванні та одержанні банківського кредиту під заставу земельної ділянки. Вона щорічно визначається органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації виходячи з пропозицій комітету з земельних ресурсів і землеустрою.
При продажу відповідно до правил, встановлених Земельним кодексом Російської Федерації, що перебувають у державній або муніципальній власності ділянок землі власникам розташованих на них об'єктів нерухомості встановлена ​​плата за землю залежно від чисельності населеного пункту: до 500тис. чоловік - в розмірі від 3 - до 10-кратної ставки земельного податку в рублях на одиницю площі, від 500тис. чоловік до 3млн. людина - від 5 - до 17-кратної ставки земельного податку, понад 3млн. людина - від 5 - до 30-кратної ставки земельного податку. При продажу земельної ділянки до її вартості застосовується поправочний коефіцієнт у розмірі від 0,7 до 1,3, що враховує основний вид використання розташованих на земельній ділянці об'єктів. Суб'єкти Російської Федерації мають право встановлювати плату в межах, визначених законодавством.
3.2.4. Платежі за користування лісовим фондом
Система платежів за користування лісовим фондом включає орендну плату і лісові подати (плата за право користування лісовим фондом).
Орендна плата. Принципи визначення розмірів орендної плати за ділянки лісового фонду та строки її внесення встановлюються органами влади суб'єктів Російської Федерації за узгодженням з органами місцевого самоврядування.
Лісові податі. Порядок обчислення і сплати лісових податей роз'яснюється Інструкцією ДПС Росії від 19 квітня 1994 р. № 25 «Про порядок і терміни внесення плати за деревину, що відпускається на корені».
Платники - лісокористувачі, які здійснюють заготівлю деревини у лісовому фонді Російської Федерації, а також у лісових насадженнях, що не входять в лісовий фонд.
Не є платниками суб'єкти малого підприємництва, що перейшли на спрощену систему нал-ия.
Об'єкт оподаткування - обсяг деревини на корені, що відпускається лісокористувачам. Плата обчислюється власниками лісового фонду (лісгоспи, заповідники та інші формування) на підставі ставок лісових податей при відведенні лісосік і насаджень в рубку і вказується у відомості матеріально-грошової оцінки лісосік та в лісорубного квитка (ордера). Лісорубного квитка повинен бути отриманий до початку робіт із заготівлі деревини. Облік відпускається деревини на пні, в залежності від способів рубок, проводиться за площею, кількістю дерев, призначених в рубку, і за кількістю заготовлених лісоматеріалів. Якщо фактично заготовлений матеріал перевищив кількість, зазначена в лісорубного квитка, то проводять перерахунок платежів.
Підставою для остаточних розрахунків з лісокористувачами є лісорубного квитка, акти огляду місць рубок, дані бухгалтерського обліку та інші облікові документи.
Ставки. Розміри лісових податей при відпуску деревини на пні розраховуються виходячи із ставок за 1МЗ відпускається деревини. Конкретні ставки і розміри лісових податей встановлюються органами місцевого самоврядування, але не нижче мінімальних, які встановлюються на основі Методичних рекомендацій, затверджених 1 лютого 1994р. Середня ставка по Російській Федерації склала 20 крб. за 1МЗ заготовленої деревини.
Терміни сплати. Плата повністю вноситься в тому календарному році, на який виділено лісосічний фонд, у такі терміни:
15 лютого - 15%, 15 березня - 10%, 15 квітня - 10%, 15 травня - 10%, 15 червня - 10%, 15 вересня - 15%, 15 листопада - 15%, 15 грудня - 15%.
При відпуску деревини до 500мЗ по кожному лісорубного квитка плата вноситься перед випискою квитка в повному обсязі. При достроковому закінченні заготівлі деревини лісокористувачі вносять плату до бюджету у п'ятиденний термін після закінчення заготівлі. При отриманні лісорубальних квитків після чергових термінів плати за деревину платежі вносяться всією сумою по вичерпаним термінами в перший наступив термін.
3.3. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
Податок на додану вартість - різновид непрямого податку на товари і послуги. ПДВ є формою вилучення частини доданої вартості, створюваної на всіх етапах виробництва і реалізації товару, до переходу його до кінцевого споживача. В даний час він грає важливу роль в податкових системах більш ніж 40 держав світу. Багаторічний досвід використання ПДВ в зарубіжних країнах показав, що це один з найбільш ефективних фіскальних інструментів держави.
У Росії податок на додану вартість був введений з 2 січня 1992р. Законом РФ від 6 грудня 1991р. «Про податок на додану вартість». Спочатку, в гонитві за зростанням доходів бюджету, ставки ПДВ були встановлені на надзвичайно високому рівні. У момент введення вона була затверджена в розмірі 28%. У наступні роки ставки ПДВ були знижені. В даний час порядок обчислення і сплати податку до бюджету регулюється положеннями глави 25 НК РФ та Методичними рекомендаціями щодо застосування глави 21 «Податок на додану вартість» М. кодексу Російської Федерації », затвердженими наказом МНС Росії від 20 грудня 2000р. № БГ-3-03/447.
Платниками ПДВ є:
- Організації;
- Індивідуальні підприємці;
- Особи, визнані нал-ікамі у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон Росії, що визначаються відповідно до Митного кодексу Російської Федерації.
Організації та індивідуальні підприємці (якщо вони не є нал-ікамі акцизів) можуть бути звільнені від сплати податку, якщо у них протягом попередніх 3 місяців сума виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) без урахування податку на додану вартість у сукупності не перевищила 1 млн. . руб. Звільнення надається на 12 послідовних місяців, за винятком випадку, коли право на звільнення втрачає чинність після закінчення зазначеного терміну організації та індивідуальні підприємці, які бажають продовжити звільнення від сплати податку, повинні представити в податкові органи письмову заяву та документи, що підтверджують правомірність звернення.
Об'єктом нал-ия визнаються наступні операції:
- Реалізація товарів (робіт, послуг) на території Російської Федерації;
- Передача на території Російської Федерації товарів (виконання робіт, надання послуг) для власних потреб, витрати на які не приймаються до відрахування при обчисленні податку на доходи організації;
- Виконання будівельно-монтажних робіт для власного споживання;
- Ввезення товарів на митну територію Російської Федерації.
Правильне визначення об'єкта нал-ия - одна з основних проблем при використанні ПДВ. Важливе значення при цьому має чітке визначення місця реалізації товарів (робіт, послуг). Для з'ясування необхідності сплати ПДВ потрібно встановити, чи є місцем реалізації товарів (робіт, послуг) територія Російської Федерації.
Згідно з чинним законодавством місцем реалізації товарів визнається територія Російської Федерації, якщо:
- Товар знаходиться на російській території і не відвантажується і не транспортується;
- Товар в момент початку відвантаження або транспортування знаходиться на російській території;
- Монтаж, установка або складання товару здійснюються на російській території.
Операції, що не підлягають оподаткуванню. Не підлягають оподаткуванню операції з реалізації соціально значущих товарів, робіт, послуг, наприклад:
- Реалізація медичних товарів вітчизняного та закордонного виробництва за переліком, який затверджується Урядом РФ;
- Послуги з догляду за хворими та людьми похилого віку, з утримання дітей у дошкільних установах і аналогічні їм;
- Послуги з перевезення пасажирів міським транспортом (за винятком таксі, в тому числі маршрутних);
- Послуги з надання в користування житлових приміщень;
- Послуги у сфері освіти, культури і мистецтва;
- Інші операції відповідно до податкового законодавства.
Якщо нал-ік здійснює операції, що підлягають оподаткуванню, та операції, що не підлягають оподаткуванню, він зобов'язаний вести їх окремий облік.
Чинним законодавством встановлено перелік товарів, що ввозяться на територію Росії і не підлягають оподаткуванню:
1) товари (а також сировина і комплектуючі вироби для їх виробництва), що ввозяться в якості безоплатної допомоги, за винятком підакцизних товарів, згідно з постановою Уряду РФ;
2) матеріали для виготовлення медичних препаратів згідно з переліком Уряду РФ;
3) художні цінності, що передаються як дар;
4) всі види друкованих видань, одержуваних державними і муніципальними бібліотеками та музеями з міжнародного книгообміну, а також твори кінематографії;
5) продукція, вироблена в результаті господарської діяльності російських організацій на земельних ділянках іноземних держав на підставі міжнародного договору;
6) технологічне обладнання та комплектуючі до нього, що ввозяться в якості внеску до статутного капіталу;
7) товари, призначені для офіційного користування іноземних дипломатичних осіб та прирівняних до них представництв.
Порядок обчислення ПДВ. Сума податку, що підлягає внеску до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманими від покупців за реалізовані їм товари (роботи, послуги), і сумами податку по сплачених матеріальних ресурсів, палива, робіт, послуг, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу .
Нал. база при реалізації товарів (робіт, послуг) визначається як їх вартість, обчислена виходячи з цін, встановлених ст. 40 НК РФ. При ввезенні товарів на митну територію Російської Федерації нал. база визначається як сума:
1) митної вартості цих товарів;
2) підлягає сплаті мита;
3) підлягає сплаті акцизів.
Нал. база збільшується на суми:
1) авансових чи інших платежів, отриманих в рахунок майбутніх поставок товарів, виконаних робіт або надання послуг;
2) у вигляді фінансової допомоги, на поповнення фондів спеціального призначення, в рахунок збільшення доходів або інакше пов'язаних з оплатою реалізованих товарів.
З метою правильного обчислення податку необхідно встановити дату реалізації товарів в залежності від прийнятої облікової політики. Для нал-іков, які взяли в обліковій політиці дату виникнення н. зобов'язання в міру відвантаження і по пред'явленню покупцю розрахункових документів, датою реалізації товарів вважають день відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг). Для нал-іков, які взяли в обліковій політиці дату виникнення н. зобов'язання в міру надходження грошових коштів, датою реалізації вважається день оплати відвантажених товарів (робіт, послуг).
Податковим періодом по ПДВ встановлюється календарний місяць, а для нал-іков з щомісячними протягом кварталу сумами виручки, що не перевищують 1млн. руб., - квартал.
Ставки ПДВ:
0% при реалізації товарів на експорт (за винятком нафти і газу), а також робіт (послуг), безпосередньо пов'язаних з їх переміщенням через митний кордон, за умови фактичного вивезення за межі митної території Росії; послуг з перевезення пасажирів і багажу за межі Росії при оформленні перевезень на підставі єдиних міжнародних перевізних документів; товарів (робіт, послуг) для офіційного користування іноземними дипломатичними та прирівняними до них представництвами;
10% по продовольчих товарах (крім підакцизних та делікатесних), по товарах для дітей з переліку, затвердженого Урядом РФ;
18% по інших товарах (робіт, послуг), включаючи підакцизні й делікатесні продовольчі товари.
Якщо сума податку повинна визначатися розрахунковим шляхом, то нал. ставка визначається наступним чином:
- По товарах, оподатковуваним по ставці 10%, - 10:110 * 100%;
- По товарах, які оподатковуються за ставкою 18%, - 18:118 * 100%.
При реалізації товарів, щодо яких застосовується ставка 0%, нал-ик повинен підтвердити обгрунтованість її застосування, а також довести право на отримання податкових відрахувань. Для цього йому необхідно подати до н. орган наступні документи:
- Контракт на поставку товару;
- Виписку банку, що підтверджує фактичне надходження виручки від іноземної особи-покупця на рахунок нал-ика в російському банку;
- Вантажну митну декларацію з відмітками митних органів, що здійснюють випуск товару в режимі експорту;
- Копії транспортних, товаросупровідних, митних та інших документів з відмітками прикордонних митних органів, що підтверджують вивезення товарів за межі території Росії.
Документи (їх копії) надаються нал-ікамі для підтвердження обгрунтованості застосування податкової ставки 0% у строк не пізніше 180 днів від дати оформлення регіональними митними органами вантажної митної декларації на вивезення товарів в митному режимі експорту або транзиту. Якщо після закінчення цього терміну підтверджуючі документи не представлені, то зазначені операції підлягають оподаткуванню за ставками відповідно 10 або 20%. Якщо згодом нал-ік представить в податкові органи документи, то сплачені суми податку підлягають поверненню.
Податкові відрахування. Нал-ік має право зменшити суму податку, обчисленого виходячи з розрахованої їм податкової бази, на встановлені відповідно до законодавства податкові відрахування. Відрахуванням підлягають суми податку:
1) пред'явлені нал-іку і сплачені ним при придбанні товарів (робіт, послуг);
2) пред'явлені покупцю і сплачені продавцем товарів (робіт, послуг) до бюджету, у разі повернення цих товарів або відмови від робіт і послуг;
3) сплачені за видатками на відрядження, представницьких витрат, що приймається до відрахування при обчисленні податку на прибуток організацій;
4) обчислені і сплачені із сум авансових чи інших платежів, отриманих в рахунок майбутніх поставок товарів (робіт, послуг).
Податкові відрахування провадяться на підставі рахунків-фактур, документів, що підтверджують фактичну сплату сум податку.
Усі платники ПДВ повинні складати рахунки-фактури при: здійсненні операцій з реалізації товарів. Вони є обов'язковим документом для всіх платників ПДВ. На підставі рахунків-фактур здійснюються розрахунки ПДВ та контроль податкових органів за правильністю та повнотою сплати податку до бюджету. Нал-ік зобов'язаний вести журнали обліку отриманих і виставлених рахунків-фактур, книги покупок і продажів.
Рахунки-фактури введені як інструмент додаткового контролю податкових органів за політикою збору ПДВ і використовуються насамперед для зустрічних перевірок нал-іков, для виявлення фактів ухилення від сплати податку постачальниками та необгрунтованого пред'явлення до відшкодування сум вхідного податку покупцями.
Законодавством передбачено порядок заповнення рахунків-фактур. Неправильне заповнення або незаповнення хоча б одного реквізиту може служити підставою неприйняття працівниками податкової служби сум ПДВ до відрахування.
Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, обчислюється за підсумками кожного зв. періоду як зменшена на суму податкових вирахувань загальна сума податку, обчислена від податкової бази. Якщо сума відрахувань перевищує загальну суму податку, то різниця підлягає відшкодуванню нал-іку.
Сплата податку. Платники податку самостійно визначають суму на основі даних бухгалтерського обліку і звітності та прийнятої облікової політики (визначення виручки принаймні відвантаження або в міру оплати). Сплата проводиться:
- Щомісяця за підсумками кожного зв. періоду виходячи з фактичної реалізації не пізніше 20-го числа місяця, наступного за минулим податковим періодом;
- Поквартально нал-ікамі з щомісячними протягом кварталу сумами виручки (без урахування ПДВ та податку з продажів), що не перевищують 1млн. руб., не пізніше 20-го числа місяця, наступного за завершеним кварталом;
- По товарах, що ввозяться на територію Російської Федерації, одночасно зі сплатою митних платежів.
3.4. АКЦИЗИ
Акцизи - це різновид непрямого податку на окремі види товарів. Ставки акцизів встановлюються або у відсотках до вартості товарів, або в рублях за одиницю виміру. Акцизами обкладаються, як правило, високорентабельні товари для вилучення в дохід державного бюджету отриманої виробниками надприбутки. Вони включаються в структуру ціни підакцизної продукції і багато в чому визначають її рівень. При виборі виду продукції, на яку можуть бути встановлені ставки акцизів, необхідно приділяти увагу не тільки фіскальним можливостями цього податку, але й рівню доходів населення, яке споживає підакцизну продукцію. При необгрунтованому завищенні цін можливі різні негативні явища (нелегальне виробництво підакцизної продукції, соціальна напруженість суспільства). Порядок обчислення і сплати акцизів регламентується главою 22 НК РФ та Методичними рекомендаціями щодо застосування глави 22 «Акцизи», затвердженими наказом МНС Росії від 18 грудня 2000 р. № БГ-3-03/440.
Платниками акцизу є виробляють (у тому числі з давальницької сировини) і реалізують підакцизні товари організації, індивідуальні підприємці та особи, визнані нал-ікамі у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон Російської Федерації, що визначаються відповідно до Митного кодексу Російської Федерації.
Об'єктами нал-ия визнаються:
- Реалізація підакцизних товарів власного виробництва (у тому числі на безоплатній основі, при натуральній оплаті);
- Використання нафтопродуктів для власних потреб нал-ікамі, що виробляють їх з власної сировини, які здійснюють оптову або оптово-роздрібну торгівлю нафтопродуктами;
- Реалізація алкогольної продукції з акцизних складів;
- Продаж конфіскованих або безхазяйних підакцизних товарів, від яких сталася відмова на користь держави;
- Ввезення підакцизних товарів на митну територію Росії;
- Передача в структурі організації вироблених підакцизних товарів для подальшого виробництва непідакцизних товарів;
- Інші операції, передбачені законодавством.
Звільняються від нал-ия операції з реалізації підакцизних товарів за межі території Російської Федерації, передача підакцизних товарів одним структурним підрозділом організації для виробництва інших підакцизних товарів іншому структурному підрозділу цієї ж організації, закачування природного газу в підземні сховища і тому подібні операції у відповідності зі ст. 183 НК РФ.
Відповідно до чинного російського законодавства акцизами обкладаються:
- Спирт етиловий з усіх видів сировини, за винятком спирту коньячного;
- Алкогольна продукція (горілка, лікеро-горілчані вироби, коньяки, вина);
- Пиво;
- Тютюнові вироби;
- Легкові автомобілі і мотоцикли;
- Бензин автомобільний;
- Дизельне паливо;
- Моторні масла для дизельних і карбюраторних двигунів.
Нал. база визначається окремо по кожному виду підакцизного товару. Передбачено кілька механізмів її визначення. Застосування того або іншого механізму залежить від виду підакцизного товару і відповідно від того, який вид податкових ставок встановлений щодо цих товарів: специфічний або адвалорний.
При застосуванні специфічних податкових ставок нал. база визначається як обсяг реалізованих (переданих) підакцизних товарів в натуральному вираженні (штуках, літрах, кілограмах, тоннах, кінських силах).
При застосуванні адвалорних податкових ставок можливі два варіанти, коли нал. база визначається:
а) як вартість реалізованих (переданих) підакцизних товарів, обчислена виходячи з цін, зазначених сторонами угоди;
б) як вартість переданих підакцизних товарів, обчислена виходячи із середніх цін реалізації, що діяли в попередньому податковому періоді, а при їх відсутності - виходячи з ринкових цін.
При ввезенні підакцизних товарів, щодо яких встановлено адвалорні податкові ставки, нал. база визначається як сума їх митної вартості та підлягає сплаті мита.
У будь-якому випадку при застосуванні того чи іншого механізму визначення податкової бази з неї виключаються власне акцизи, ПДВ і НСП.
Нал. база збільшується на суми, отримані за реалізовані підакцизні товари у вигляді фінансової допомоги, на поповнення фондів спеціального призначення або інакше пов'язані з оплатою реалізованих підакцизних товарів.
Перелік підакцизної продукції та ставки акцизів неодноразово змінювалися. В даний час перелік підакцизної продукції впорядкований, він значно звузився і наближений до переліків підакцизних товарів, прийнятим у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою. Ставки акцизів встановлені єдиними на всій території Росії. В останні роки вони мають стійку тенденцію до зростання. Наприклад, ставки акцизів на алкогольну продукцію у 2004р. в порівнянні з попереднім роком зросли в середньому на 12-16руб., на бензин автомобільний - на 300руб.
Оподаткування алкогольної продукції має такі особливості:
1) при реалізації нал-ікамі (виробниками алкогольної продукції) алкогольної продукції з об'ємною часткою етилового спирту понад 9% на акцизні склади, крім власних, оподаткування здійснюється за податковим ставкам щодо вин в розмірі 35% відповідних податкових ставок, щодо решти продукції - 20%;
2) при реалізації оптовими організаціями з акцизних складів алкогольної продукції з об'ємною часткою етилового спирту понад 9% у роздрібну торгівлю оподаткування здійснюється за податковим ставкам щодо вин - 65% відповідних податкових ставок, щодо решти продукції - 80%;
3) розмір авансового платежу, що сплачується при придбанні акцизних або регіональних спеціальних марок, з підакцизних товарів, що підлягають обов'язковому маркуванню, встановлюється Урядом РФ і не може перевищувати 1% встановленої ставки акцизу на алкогольну продукцію з об'ємною часткою етилового спирту понад 25%.
Податковим кодексом Російської Федерації передбачено створення акцизних складів. Режим н. складу представляє собою форму н. контролю, що включає організацію податкових постів. Заходи н. контролю покликані охопити весь ланцюжок з моменту закінчення виробництва алкогольної продукції і до моменту її відвантаження покупцям. У період перебування алкогольної продукції під дією режимів н. складу вона не вважається реалізованою і відносно неї не виникає зобов'язання по сплаті податку.
Порядок обчислення податку. Сума податку з підакцизних товарів обчислюється як добуток відповідної податкової ставки і податкової бази. Загальна сума податку обчислюється за підсумками кожного зв. періоду (місяць) за всіма операціями, дата реалізації яких відноситься до відповідного податкового періоду, а також з урахуванням всіх змін, що збільшують і зменшують нал. базу. Нал-ік зобов'язаний вести окремий облік з реалізації товарів з різними ставками податку, інакше сума податку визначається виходячи з максимальної із застосовуваних ставок від єдиної податкової бази. Наприклад, якщо нал-ік реалізує різні види пива (з нормативним змістом об'ємної частки етилового спирту до 8,6% і понад 8,6%) і не веде окремого обліку по реалізації, то все реалізоване їм пиво підлягає обкладенню виходячи із ставки 4руб. 60коп. за 1л.
Сума акцизів визначається платником самостійно. При цьому в розрахункових документах вона виділяється окремим рядком. Встановлені жорсткі терміни щодо внесення акцизів до бюджету в залежності від дати реалізації. Дата реалізації визначається як:
1) день завершення дії режиму н. складу - щодо алкогольної продукції, реалізованої з акцизного складу;
2) день відвантаження (передачі) - щодо решти підакцизних товарів.
За операціями з нафтопродуктами, які є об'єктом нал-ия, встановлено наступне визначення дати їх отримання:
1) дата оприбуткування вироблених нафтопродуктів організаціями чи індивідуальними підприємцями, які не мають свідоцтва;
2) день здійснення відповідної операції з нафтопродуктами організаціями чи індивідуальними підприємцями, що мають свідоцтво;
3) дата підписання акту прийому - передачі нафтопродуктів, вироблених з давальницької сировини.
При вивезенні підакцизних товарів в митному режимі, експорті за межі території Російської Федерації для обгрунтованості звільнення від сплати акцизу і податкових відрахувань у н. орган протягом 180 днів з дня реалізації надаються наступні документи:
1) контракт нал-ика з іноземним партнером на постачання підакцизних товарів;
2) платіжні документи, виписки банку, що підтверджують фактичне надходження виручки від реалізації товарів іноземному особі на рахунок російського постачальника в російському банку;
3) вантажна митна декларація, товаросупровідні документи з відмітками російського митного органу про проходження товару за межі митної території Російської Федерації і прикордонних органів іноземних держав.
Загальна сума податку зменшується на наступні види податкових відрахувань:
сума податку, пред'явлена ​​продавцем і сплачена покупцем при придбанні підакцизних товарів, використаних у подальшому в якості сировини для виробництва підакцизних товарів;
суми авансового платежу, сплаченого при придбанні акцизних марок, з підакцизних товарів, що підлягають обов'язковому маркуванню;
сума податку, сплачена на території Російської Федерації з етилового спирту, виробленого з харчової сировини, використаного для виробництва виноматеріалів, надалі використаних для виробництва алкогольної продукції. При цьому відрахування підлягає сума акцизу в розмірі, що не перевищує суму акцизу, обчислену за формулою
З = (А * К): 100% * О,
де С - сума акцизу, сплачена за етиловому спирті, використаному для виробництва вина;
А - нал. ставка за 1л стовідсоткового (безводного) етилового спирту;
К - фортеця вина;
О - обсяг реалізованого вина.
Сума акцизу, що перевищує суму акцизу, обчислену за вказаною формулою, відноситься за рахунок доходів, що залишаються в розпорядженні нал-ика після сплати податку на прибуток організацій.
Сума акцизу, що підлягає сплаті до бюджету, обчислюється за підсумками кожного зв. періоду. Її розмір визначається як сума акцизів, обчислена за операціями, визнаним об'єктом нал-ия, зменшена на суму податкових відрахувань. Якщо сума відрахувань в будь-якому податковому періоді перевищує суму акцизу, обчислену по реалізованих підакцизних товарів, то в цьому періоді акциз не сплачується. Сума перевищення підлягає заліку в рахунок майбутніх платежів.
Сплата акцизу при реалізації підакцизних товарів провадиться в такі строки:
1) алкогольної продукції з акцизних складів оптових організацій виходячи з фактичної реалізації за минулий н. період - не пізніше 25-го числа звітного місяця по продукції, реалізованої з 1-го по 15-е число звітного місяця, і не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяця за реалізацію продукції в другій половині звітного місяця;
2) за операціями з нафтопродуктами - не пізніше 25-го числа місяця, наступного за минулим податковим періодом. Але якщо нал-ік має свідоцтво тільки на оптову реалізацію, то сплата акцизу проводиться не пізніше 25-го числа другого місяця, наступного за минулим податковим періодом, а має свідоцтво на роздрібну реалізацію - не пізніше 10-го числа місяця, наступного за податковим періодом ;
3) за операціями з іншими підакцизними товарами - виходячи з фактичної реалізації, рівними частками не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним, і не пізніше 15-го числа другого місяця, наступного за звітним.
3.5. МИТНІ МИТА
Особливе місце в системі федеральних податків займають мита і митні збори. Вони мають величезне значення в економічній та фінансовій політиці держави. За допомогою митних зборів здійснюються державна торгова політика і регулювання внутрішнього ринку товарів за його взаємозв'язку зі світовим ринком.
Мита і збори, по суті, є податками, що справляються при перетині товарами митного кордону країни в ту або іншу сторону.
Платниками є підприємства, установи, організації та громадяни, що переміщують товари через митний кордон Росії (при ввезенні та вивезенні).
Мито - обов'язковий внесок (платіж), що стягується митними органами країни при ввезенні (вивезенні) товару на її митну територію і є невід'ємною умовою такого ввезення (вивезення).
Розмір мита визначається митним тарифом, який містить списки товарів, оподатковуваних митом. Сплата мита носить обов'язковий характер.
Урядом РФ можуть встановлюватися такі види мит: сезонні та особливі, які поділяються на спеціальні, антидемпінгові і компенсаційні.
Ставки мит та перелік оподатковуваних товарів встановлюються Урядом РФ. Застосовуються такі види ставок мит:
- Адвалорні, нараховані у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів;
- Специфічні, що нараховуються у встановленому розмірі за одиницю оподатковуваних товарів;
- Комбіновані, що поєднують перші два види.
У Російській Федерації ставки мита є єдиними і не підлягають зміні залежно від осіб, які здійснюють переміщення через митний кордон Російської Федерації, видів операцій, за винятком випадків, передбачених Законом України «Про митний тариф».
Звід ставок митних зборів називається митним тарифом.
Ставки ввізних мит застосовуються диференційовано залежно від країни походження товару.
Не оподатковуються ввізним митом товари, що походять з держав - колишніх республік СРСР, з якими укладено двосторонні угоди про вільну торгівлю, - це Азербайджан, Вірменія, Білорусія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдавія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україну.
Товари та транспортні засоби, що переміщуються через російську митний кордон, підлягають обкладенню мита відповідно до Закону РФ від 21 травня 1993р. № 5003-I «Про митний тариф» із змінами від 23 грудня 2003р.
Призначення товарів визначається митним органом виходячи з заяви фізичної особи, характеру товарів, їхньої кількості, а також з частоти переміщення товарів через митний кордон. Без сплати митних зборів ввозиться товар (за винятком автомобілів) загальною вартістю не вище 65тис. руб. і вагою не більше 50кг. Якщо ввезений товар перевищує зазначені параметри, але варто не більше 650тис. руб. і важить не більше 200кг, то в частині перевищення застосовується ставка мита в розмірі 30% митної вартості товару, але не менш 4 євро за 1кг. Далі застосовуються ставки митних зборів, які передбачені для учасників зовнішньоекономічних відносин.
Розмір ставки митного збору при ввезенні автомобілів залежить від терміну з моменту випуску автомобіля, митної вартості і робочого об'єму двигуна. Фізичні особи, визнані біженцями або вимушеними переселенцями, при ввезенні автомобілів мито не сплачують.
Визначення митної вартості ввезених товарів є непростою справою. Зазвичай використовуються такі методи.
Метод за ціною угоди з ввезеними товарами. Митною вартістю є ціна угоди, фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений товар на момент перетину ним митного кордону. У ціну угоди включаються такі компоненти (якщо вони не були включені раніше):
1) витрати з доставки товару до авіапорту, порту або іншого місця ввезення товару на митну територію Російської Федерації;
2) витрати, понесені покупцем, такі як комісійні та брокерські винагороди, вартість контейнерів та іншої багатооборотної тари, упаковки;
3) відповідна частина вартості таких товарів і послуг, які прямо або побічно були надані покупцем безкоштовно або за зниженою ціною для використання у зв'язку з виробництвом або продажем на вивезення оцінюваних товарів, сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, інструментів, штампів, форм та інших подібних предметів, використаних при виготовленні товарів, ліцензійні та інші платежі за використання інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу оцінюваних товарів. Крім цього враховується величина частині прямого або непрямого прибутку продавця від будь-яких подальших перепродажів, передачі або використання оцінюваних товарів на території Російської Федерації.
У ряді випадків цей метод застосовуватися не може. Наприклад, при існуванні обмеження щодо прав покупця на оцінюваний товар учасники угоди є взаємозалежними особами, продаж і ціна угоди залежать від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати.
Тоді застосовується метод за ціною угоди з ідентичними товарами. При визначенні партії, ціна товарів якої буде прийматися для розрахунку митної вартості ввезеного товару, необхідно дотримуватися таких умов:
1) товари продані для ввезення в Росію;
2) ввезені одночасно з оцінюваними товарами або не раніше ніж за 90 днів до ввезення оцінюваних товарів;
3) ввезені приблизно в тій же кількості і (або) на тих же комерційних умовах.
Якщо умови ввезення відрізняються, то декларант має право провести коригування ціни з урахуванням відмінностей та документально підтвердити митному органу. При виявленні більше однієї ціни угоди по ідентичних товарах для визначення митної вартості ввезених товарів застосовується найнижча з них.
Коли неможливо використовувати даний метод, застосовують метод за ціною угоди з однорідними товарами. Порядок його застосування аналогічний методу за ціною угоди з ідентичними товарами.
При використанні методу на основі віднімання вартості ввезені товари мають продаватися на території Російської Федерації без зміни свого первісного стану. За основу береться ціна одиниці ідентичного або однорідного товару, який продається найбільшою партією на території Росії не пізніше 90 днів з дати ввезення оцінюваного товару. З ціни одиниці товару віднімаються такі компоненти:
а) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем товарів у Росії;
б) суми ввізних митних зборів, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті до Російської Федерації у зв'язку з ввезенням або продажем товарів (наприклад, податок на додану вартість, акциз);
в) звичайні витрати на транспортування, страхування, навантажувальні і розвантажувальні роботи.
Метод на основі додавання вартості передбачає розрахунок митної вартості товару виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з його виробництвом, транспортуванням до кордону, навантажувальними та розвантажувальними роботами, прибутку, звичайно отримують експортером, та інших витрат, характерних для аналогічних операцій.
Бувають випадки, коли митна вартість товару не піддається визначенню вищевказаними методами. Тоді застосовується резервний метод. Декларанту митними органами надається цінова інформація, яка лягає в основу розрахунків. За резервному методу в якості основи можуть бути використані:
а) ціна товару на внутрішньому ринку Російської Федерації;
б) ціна товару, що поставляється з країни його вивезення в треті країни;
в) ціна на внутрішньому ринку Росії на товари російського походження;
г) довільно встановлена ​​чи достовірно не підтверджена ціна товару.
Визначення митної вартості товару є складним моментом при обчисленні розміру мита.
Основним методом визначення митної вартості є метод за ціною угоди з ввезеними товарами. Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
3.6. Єдиний соціальний податок
Єдиний соціальний податок (Єнс) призначений для мобілізації засобів забезпечення прав громадян на державне пенсійне і соціальне забезпечення та медичну допомогу. Він замінює сукупність діяли раніше внесків до пенсійного, соціального фондів, фонд обов'язкового медичного страхування і фонд зайнятості. Введення єдиного соціального податку передбачає:
- Єдину нал. базу для обчислення податку, суми якого підлягають зарахуванню до відповідні соціальні позабюджетні фонди;
- Збереження державних позабюджетних соціальних фондів (фонд зайнятості ліквідується);
- Зниження платежів, що перераховуються до фондів (тариф знижується з 38,5 до 35,6% від податкової бази) із застосуванням регресивної шкали нал-ия.
Платники податку поділяються на дві категорії:
1) особи, що провадять виплати фіз. особам:
- Організації,
- Індивідуальні підприємці,
- Фізичні особи, які не визнані індивідуальними підприємцями;
2) індивідуальні підприємці, адвокати.
Члени селянського (фермерського) господарства прирівнюються до індивідуальних підприємців. Якщо нал-ік одночасно належить до кількох категорій нал-іков, то він визнається окремим платником по кожному підставі.
Об'єкт нал-ия. Для платників-організацій та індивідуальних підприємців, які виробляють виплати фіз. особам, об'єктом нал-ия визнаються виплати та інші винагороди, нараховані на користь фіз. осіб з трудових і цивільно-правовими договорами, предметом яких є виконання робіт, надання послуг, а також за авторськими договорами. Для нал-іков - фіз. осіб, які виробляють виплати фіз. особам, об'єктом нал-ия є виплати й інші винагороди, які виплачуються цими нал-ікамі на користь фіз. осіб.
Для платників, відносяться до другої категорії, об'єктом нал-ия визнаються доходи від підприємницької або іншої професійної діяльності за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх отриманням.
Не належать до об'єкта нал-ия виплати, що здійснюються в рамках цивільно-правових договорів, предметом яких є перехід права власності або майнових прав, а також договорів, пов'язаних з передачею в користування майна.
Законодавством передбачено, що не визнаються об'єктом нал-ия виплати та винагороди, вироблені на користь фіз. осіб організаціями, якщо такі виплати не відносяться до витрат, що зменшує нал. базу з податку на прибуток, а у індивідуальних підприємців - не зменшують нал. базу з податку на доходи фіз. осіб. Наприклад: суми нарахованих дивідендів; вартість безоплатно переданого майна; премії, що виплачуються працівникам за рахунок коштів спеціального призначення; суми матеріальної допомоги, наданої для поліпшення житлових умов та інших соціальних потреб; одноразові допомоги, нараховані йде на пенсію ветеранам праці; оплата проїзду до місця роботи і назад і т.д. Якщо трудовим договором буде передбачено певний перелік виплат на користь працівників організації, то вони будуть входити до витрат при оподаткуванні прибутку і, отже, будуть об'єктом нал-ия при обчисленні ЕСН.
Оподатковуваний база. Враховуються будь-які доходи, нараховані у грошовій або натуральній формі. Наприклад, повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), призначених для фізичної особи - працівника або членів його сім'ї, в тому числі комунальних послуг, харчування, відпочинку, навчання, в їх інтересах, оплата страхових внесків за договорами добровільного страхування. Так, якщо роботодавець здійснює оплату вартості путівки за працівника, то її вартість підлягає оподаткуванню. Необхідно також враховувати, що виплати вироблені в натуральній формі у вигляді товарів, перераховуються при розрахунку податкової бази виходячи з ринкових цін цих товарів на день їх виплати.
Особи, що виробляють виплати фіз. особам, визначають нал. базу окремо по кожній фізичній особі з початку н. періоду після закінчення кожного місяця наростаючим підсумком.
Для нал-іков, що відносяться до другої категорії, нал. база визначається як сума доходів, отриманих такими нал-ікамі за н. період від підприємницької або професійної діяльності, за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх отриманням. Склад витрат, які приймаються до відрахування з метою нал-ия індивідуальних підприємців, визначається в порядку, аналогічному порядку визначення витрат, встановлених при обчисленні податку на прибуток. При неможливості встановлення цих витрат застосовуються нормативні витрати у відсотках до суми нарахованого доходу відповідно до затвердженої таблицею (наприклад, створення літературних творів - 20%, музичних - 40%).
У базу оподаткування не включаються:
- Всі види встановлених законодавством компенсаційних виплат;
- Всі види державної допомоги, які регламентовані актами федерального законодавства, законодавчими актами суб'єктів Російської Федерації або рішеннями представницьких органів місцевого самоврядування. Посібники в Російській Федерації є однією з форм соціальної допомоги і визначаються як регулярні або одноразові виплати з коштів соціального страхування або коштів бюджетів всіх рівнів. Крім того, до державних допомоги, що виплачуються відповідно до законодавства Російської федерації, відносяться допомоги, що виплачуються за рахунок коштів державних соціальних позабюджетних фондів і асигнувань в ці фонди з федерального бюджету, наприклад, трудові пенсії, допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, одноразова допомога при народженні дитини, щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора років, допомогу по безробіттю;
- Одноразова матеріальна допомога, надана у зв'язку зі стихійними лихами або іншими надзвичайними обставинами з метою відшкодування матеріального збитку, заподіяного фіз. особам, а також особам які постраждали від терористичних актів, членам сім'ї померлого працівника;
- Виплати за рахунок членських профспілкових внесків кожному члену профспілки, за умови, що дані виплати проводяться не частіше одного разу на 3 місяці і не перевищують 10000руб. на рік;
- Суми, що виплачуються фіз. особам виборчими комісіями, а також з коштів виборчих фондів кандидатів, зареєстрованих кандидатів на посаду, яка обирається шляхом прямих виборів по всіх рівнях влади;
- Інші види виплат відповідно до переліку, встановленого, законодавством.
Пільги. Від сплати податку звільняються:
1) організації - з сум виплат та інших винагород, що не перевищують 100тис. руб. на кожного працівника, який є інвалідом I, II та III груп. Правомірність використання цієї пільги підтверджується при поданні у складі розрахунку за авансовими платежами та податкової декларації з єдиного соціальному податку списку працюючих інвалідів (номери та дати видачі довідки медико-соціальної експертизи, що підтверджує факт встановлення інвалідності на кожного інваліда);
2) кожен працівник громадських організацій інвалідів, організацій, статутний капітал яких повністю складається з вкладів громадських організацій інвалідів, установ, створених для досягнення культурно-оздоровчих заходів та іншої допомоги інвалідам, якщо виплати не перевищують 100тис. руб.
Ставки податку. Ставки податку визначені законодавством і залежать від категорії платника і величини виплат з початку року на кожного працівника. Розроблено чотири регресивні шкали ЕСН. Так, для роботодавців-організацій максимальна ставка ЕСН складає 35,6% (по виплатах до 100000руб.), А мінімальна - 2% (з виплат понад 600000руб.). Розглянемо, як залежить величина ставки податку від категорії платника.
Наприклад, при виплаті на кожного працівника до 100000руб. ставки податку становлять:
- Для роботодавців-організацій (за винятком зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції), індивідуальних підприємців, фіз. осіб, які виробляють виплати найманим працівникам, - 35,6% (у тому числі у федеральний бюджет - 28%, ФСС РФ - 4%, в ФОМС - 3,6%);
- Для роботодавців-організацій, зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, пологових (сімейних) громад нечисленних народів Півночі і селянських (фермерських) господарств, які виробляють виплати найманим працівникам, - 26,1% (у тому числі у федеральний бюджет - 20,6%, ФСС РФ - 2,9%, в ФОМС - 2,6%);
- Для нал-іков, які не є роботодавцями, але здійснюють підприємницьку діяльність (за винятком адвокатів, що надають відповідно до чинного законодавства безкоштовні послуги фіз. Особам), - 13,2% (у тому числі у федеральний бюджет - 9,6%, в ФОМС - 3,6%);
- Для адвокатів, що надають безкоштовну юридичну допомогу, - 10,6% (у тому числі у федеральний бюджет - 7%, в ФОМС - 3,6%).
До виплат працівника, які не перевищують 100тис. руб., для обчислення податку застосовується максимальна ставка. Якщо дохід працівника перевищує 100тис. руб., то нал. ставка знижується. При цьому необхідно дотримуватися такої умови: на момент сплати авансових платежів по ЕСН накопичена з початку року величина податкової бази в середньому на одного працівника повинна становити не менше 2500руб., Помножених на кількість місяців, які минули в поточному податковому періоді.
При розрахунку величини податкової бази в середньому на одного працівника у нал-іков з чисельністю працівників понад 30 осіб не враховуються виплати на користь 10% працівників, що мають найбільші за розміром доходи, а у нал-іков з чисельністю працівників до 30 осіб (включно) - виплати на користь 30% працівників, що мають найбільші за розміром доходи.
З 1 січня 2005 р. понижений розмір ставок єдиного соціального податку:
- Для роботодавців-організацій (за винятком зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції), індивідуальних підприємців, фіз. осіб, які виробляють виплати найманим працівникам, - 26% (у тому числі у федеральний бюджет - 20%, до ФСС РФ - 3,2%, в ФОМС - 2,8%);
- Для роботодавців-організацій, зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, пологових (сімейних) громад нечисленних народів Півночі і селянських (фермерських) господарств, які виробляють виплати найманим працівникам, - 20,0% (у тому числі у федеральний бюджет - 15,8%, до ФСС РФ - 2,2%, в ФОМС - 2,0%);
- Для нал-іков, які не є роботодавцями, але здійснюють підприємницьку діяльність (за винятком адвокатів, що надають відповідно до чинного законодавства безкоштовні послуги фіз. Особам), - 10,0% (у тому числі у федеральний бюджет - 7,3%, в ФОМС - 2,7%);
- Для адвокатів - 8,0% (у тому числі у федеральний бюджет - 5,3%, в ФОМС - 2,7%).
Крім того, змінені мінімальні і максимальні величини доходів розрядів, на які поділяється нал. база: до: 280тис. руб., з 280001руб. до 600000руб. і понад 600000руб.
Порядок обчислення і сплати податку. Податковим періодом визнається календарний рік, звітними періодами - перший квартал, півріччя та 9 місяців календарного року.
Сума податку обчислюється нал-ІКОМ по кожному працівнику окремо і визначається як добуток податкової бази та відповідної податкової ставки (окремо щодо кожного фонду). За умови виконання вимог для застосування понижувальних ставок проводиться розрахунок суми податку залежно від того, до яких рівнями регресивної шкали відноситься оподатковувана база, тобто:
- До 100тис. руб.;
- Від 100001руб. до 300000руб.;
- Від 300001руб. до 600000руб.;
- Понад 600000руб.
З 1 січня 2003р. скасовані особливості нал-ия єдиним соціальним податком виплат, вироблених на користь іноземних громадян, тобто оподаткування цієї категорії громадян має здійснюватися у загальновстановленому порядку. Це пов'язано з введенням в дію Трудового кодексу Російської Федерації, згідно з яким закони та інші нормативні правові акти, що містять норми трудового права, поширюються на всіх працівників, які укладали трудовий договір з роботодавцем. Іноземні організації, що здійснюють свою діяльність в російській Федерації, незалежно від того, чи нараховуються виплати на користь іноземних, російських громадян, за кордоном або на території Росії, зобов'язані сплачувати ЕСН. Обов'язок по сплаті податку виповнюється у валюті російської Федерації. Іноземними організаціями, а також фіз. особами, які не є податковими резидентами Російської Федерації, обов'язок по сплаті податку може виконуватися в іноземній валюті. У разі якщо виплата заробітної плати працівнику - іноземному громадянину виробляється в іноземній валюті, а сплата податку проводиться в рублях, то слід використовувати курс даної валюти на день нарахування виплат і інших винагород на користь фізичної особи.
Сплата податку. Протягом звітного періоду за підсумками кожного календарного місяця нал-ік виробляє вирахування щомісячних авансових платежів виходячи з величини виплат і інших винагород, нарахованих з початку н. періоду до закінчення відповідного календарного місяця, і ставки податку. Сума щомісячного авансового платежу з податку, що підлягає сплаті за звітний період, визначається з урахуванням раніше сплачених сум щомісячних авансових платежів. Нал-ік сплачує щомісячні авансові платежі в термін не пізніше 15-го числа наступного місяця.
Після закінчення звітного періоду нал-ік представляє в податкові органи за місцем взяття на облік розрахунок по ЕСН не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним періодом. Нал. декларація подається не пізніше 30 березня року, наступного за минулим податковим періодом.
Законодавством визначено особливості сплати авансових платежів індивідуальними підприємцями. Вони сплачують авансові платежі в такі строки:
- За січень - червень - не пізніше 15 липня поточного року в розмірі половини річної суми авансових платежів;
- За липень - вересень - не пізніше 15 жовтня поточного року в розмірі однієї четвертої річної суми авансових платежів;
- За жовтень - грудень - не пізніше 15 січня наступного року в розмірі однієї четвертої річної суми авансових платежів.
Розрахунок сум авансових платежів, що підлягають сплаті підприємцем, проводиться податковими органами виходячи з податкової бази даного нал-ика за попередній період і ставок податку. За підсумками н. періоду він самостійно обчислює величину ЄСП з усіх отриманих у податковому періоді доходів з урахуванням витрат, пов'язаних з їх отриманням, і відповідних ставок.
3.7. ЗБОРИ ЗА КОРИСТУВАННЯ ОБ'ЄКТАМИ ТВАРИННОГО СВІТУ І ВОДНИХ РЕСУРСІВ БІОЛОГІЧНИХ
Збори за користування об'єктами тваринного світу проводилися на основі положень Федерального закону від 24 квітня 1995р. № 52ФЗ «Про тваринний світ». З 1 січня 2004р. діє глава 25 № Н. кодексу Російської Федерації «Збори за користування об'єктами тваринного світу і за користування об'єктами водних біологічних ресурсів», яка визначає платників збору, порядок обчислення і строки сплати зборів. Збори відносяться до федеральних податків і зборів та обов'язкові для сплати на всій території Росії.
Платниками зборів визнаються організації та фізичні особи, в тому числі індивідуальні підприємці, які поділяються на дві групи в залежності від виду використовуваних об'єктів:
1) за користування об'єктами тваринного світу, за винятком об'єктів тваринного світу, що відносяться до об'єктів водних біологічних ресурсів, за умови обов'язковості отримання ліцензії;
2) за користування об'єктами водних біологічних ресурсів у внутрішніх водах, територіальному морі, на континентальному шельфі Російської Федерації та у виключній економічній зоні Російської Федерації, а також в Азовському, Каспійському, Баренцевому морях і в районах архіпелагу Шпіцберген за умови обов'язковості отримання ліцензії.
Об'єкти оподаткування. Законодавством розроблені переліки видів тварин, біологічних ресурсів і окремо виділена група млеко живлять, тобто об'єкти нал-ия об'єднані в три групи. Для першої групи платників об'єктом нал-ия є перелік першої групи об'єктів, наприклад: вівцебик, ведмеді, олені, лосі, козулі, соболь, видра, європейська норка, куниця, глухар, фазан, тетерев і т.д. До переліку об'єктів нал-ия для другої групи платників входять як друга група об'єктів оподаткування, так і перша. До другої групи належать різні види риб, крабів, креветок До третьої групи - морські ссавці: китоподібні, білухи, котик, тюлень, морж, нерпа і т.д.
Не визнаються об'єктами оподаткування об'єкти тваринного світу та водних біологічних ресурсів, користування якими здійснюється для задоволення особистих потреб представниками корінних нечисленних народів Півночі, Сибіру і Далекого Сходу, та особами, які постійно проживають в цих місцях, для яких полювання і рибальство є основою існування. Це право поширюється на кількість або обсяг ресурсів, що визначаються лімітом або квотами на вилов (видобуток) кожного виду ресурсів, які встановлюються органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації за узгодженням з уповноваженими федеральними органами виконавчої влади.
Ставки. Розроблено три таблиці ставок збору для кожної групи об'єкта оподаткування. Ставки диференційовані за видами використовуваного ресурсу та виражені в рублях. Для об'єктів тваринного світу встановлена ​​ставка в рублях за одну тварину. Найбільша ставка встановлена ​​за вилучення вівцебика - 15тис. руб. При вилученні з тваринного світу ведмедя бурого ставка збору становитиме 6тис. руб., лося - 1,5 тис. руб., соболі - 120руб., європейської норки - 30руб., глухаря - 100руб.
Ставки збору за другою групою об'єктів оподаткування встановлені в рублях за 1т. Вони диференційовані не тільки за видами ресурсів, а й з водних басейнів (Далекосхідний, Північний, Балтійський, Азово-Чорноморський). Для одного виду ресурсу встановлені різні ставки збору, наприклад: за вилов тріски у водах Далекосхідного і Балтійського басейнів розмір збору становитиме 3тис. руб. за 1т, а у водах Північного басейну - 5тис. руб. Найбільші ставки збору встановлені за вилов крабів - від 9тис. руб. до 100тис. руб. в залежності від району промислу та різновиди крабів.
Ставки збору по третій групі об'єктів оподаткування встановлені в рублях за одного ссавця. За улов одного китоподібних (за винятком білухи) ставка дорівнює 30тис. руб., білухи - 3тис. руб., морського котика - 800руб.
Ставка збору встановлена ​​в розмірі 0 руб. у разі, якщо користування об'єктом тваринного світу здійснюється в наступних цілях:
- Охорони здоров'я населення, усунення загрози для життя людини, запобігання від захворювань тварин, регулювання складу об'єктів тваринного світу;
- Вивчення запасів і промислової експертизи, в наукових цілях відповідно до законодавства Російської Федерації.
Ставки збору за кожний об'єкт водних біологічних ресурсів для місто-і поселкообразующіх російських рибогосподарських організацій (за переліком, затвердженим Урядом РФ) встановлюються у розмірі 15% від передбачених у розроблених таблицях.
Місто-і поселкообразующімі російськими рибогосподарськими організаціями визнаються організації, де чисельність працюючих з урахуванням спільно проживають з ними членів сімей складає не менше половини відповідного населеного пункту і які функціонують на 1 січня 2002р. не менше п'яти років. Таке визначення дано в цілях нал-ия для застосування понижуючого коефіцієнта при обчисленні розміру збору. Створюються умови для життєзабезпечення населених пунктів, які були засновані за допомогою державних структур і в економічних інтересах країни.
Порядок обчислення і строки сплати зборів. Сума збору визначається як добуток відповідної кількості оподатковуваних об'єктів тваринного світу і ставки збору, встановленої для даного виду ресурсу.
Платники першої групи, що використовують об'єкти тваринного світу, суму збору сплачують при отриманні ліцензії. Платники другої групи суму збору за користування об'єктами водних біологічних ресурсів сплачують у вигляді разового та регулярних внесків. Сума разового внеску визначається як частка обчисленої суми збору, розмір якої дорівнює 10%. Сплата разового внеску відбувається при отриманні ліцензії. Сума, що залишилася збору сплачується рівними частками у вигляді регулярних внесків протягом усього терміну дії ліцензії щомісяця не пізніше 20-го числа.
Для контролю за повнотою і своєчасністю сплати зборів органи, що видають ліцензії, зобов'язані не пізніше 5-го числа кожного місяця подавати до податкових органів за місцем свого обліку відомості про видані ліцензії (дозволи), суму збору, що підлягає сплаті за кожної ліцензії (дозволу), а також відомості про терміни сплати.
Організації та індивідуальні підприємці після закінчення терміну дії ліцензії має право звернутися до н. орган за заліком або поверненням сум збору за нереалізованим ліцензіями.
З 1 січня 2005р. Федеральним законом від 02 листопада 2004р. № 127-ФЗ вводиться в дію глава 25і НК «Державне мито». У цьому розділі дано поняття державного мита як збору, який справляється з фіз. та юридичних осіб при їх зверненні в державні органи, органи місцевого самоврядування, інші органи та (або) до посадових осіб за вчиненням стосовно цих осіб юридично значимих дій, передбачених законодавством, за винятком дій, скоєних консульськими установами Російської Федерації. Ставки податку єдині на всій території країни, їх розмір залежить від виду здійснюваних дій. Для окремих категорій платників передбачені пільги.
4. РЕГІОНАЛЬНІ ТА МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ
4.1. ПОДАТОК НА МАЙНО ОРГАНІЗАЦІЙ
З появою різних форм власності та економічного суперництва між ними виникла необхідність стягування податків не тільки з одержувачів доходів, а й з вартості майна, що прямим або непрямим чином сприяє зростанню доходів підприємства. Крім цього, з введенням податку на майно організацій створюється стимул для звільнення від зайвого, невикористаного майна і з'явився один з найбільш великих і стабільних джерел доходів регіональних бюджетів, оскільки величина податку не залежить від результатів фінансово-господарської діяльності організації. Ця тенденція відповідає світовій практиці розвитку системи нал-ия. До 1 січня 2004р. порядок обчислення і сплати податку регулювався Законом РФ від 13 грудня 1991р. № 2030-I «O податок на майно підприємств" та Інструкцією ДПС України від 8 червня 1995р. № 33 «Про порядок обчислення і сплати до бюджету податку на майно підприємств».
З 1 січня 2004р. введена в дію глава 30 Н. кодексу Російської Федерації «O податок на майно організацій», яка внесла зміни до порядку визначення об'єктів нал-ия, розрахунок оподатковуваної бази; значно скоротився перелік організацій та об'єктів майна, не оподатковуваних податком. Даний податок належить до регіональних податків і зборів. Тому законодавчі органи кожного суб'єкта Російської Федерації зобов'язані прийняти закон, який визначає окремі елементи податку в рамках повноважень, наданих федеральним законодавством.
Платники податку. Ними визнаються:
1) російські організації;
2) іноземні організації, що здійснюють діяльність у Російській Федерації через постійні представництва або мають у власності нерухоме майно на території Росії, на континентальному шельфі та у виключній економічній зоні Російської Федерації.
Таким чином, з 1 січня 2004р. платниками податку на майно стають:
- Банк Росії та його установи;
- Бюджетні установи та організації;
- Органи законодавчої і виконавчої влади, органи місцевого самоврядування;
- Пенсійний фонд РФ, Фонд соціального страхування РФ, Федеральний фонд обов'язкового медичного страхування.
Не є платниками податку організації, які ведуть н. облік відповідно зі спеціальними податковими режимами. До них відносяться: єдиний сільськогосподарський податок, спрощена система нал-ия, система у вигляді єдиного податку на поставлений дохід для окремих видів діяльності (щодо майна, що відноситься до цього виду діяльності), система нал-ия при виконанні угод про розподіл продукції.
Об'єктом нал-ия для російських та іноземних організацій, що здійснюють діяльність через постійне представництво, визнається рухоме і нерухоме майно (включаючи майно, передане в тимчасове володіння, користування, розпорядження або довірче управління, внесене у спільну діяльність), що обліковуються на балансі в якості об'єктів основних коштів відповідно до порядку ведення бухгалтерського обліку. Планом рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій та Інструкцією щодо його застосування, затвердженої наказом Мінфіну Росії від 31 жовтня 2000р. № 94н, встановлено, що прийняті до бухгалтерського обліку основні засоби відображаються за дебетом балансового рахунку 01 «Основні засоби». У зв'язку з визначенням об'єкта нал-ия і порядку ведення бухгалтерського обліку виникають питання щодо визначення майна, яке є об'єктом оподаткування.
Розглянемо докладніше порядок відображення цього майна на рахунках бухгалтерського обліку. Оподатковані об'єкти враховуються не тільки за дебетом 01 рахунка «Основні засоби», а також за дебетом рахунка 03 «Прибуткові вкладення в матеріальні цінності». Наприклад, майно, яке організації здають в оренду або лізинг без права викупу.
При передачі об'єктів основних засобів в довірче управління їх залишкова вартість відображається за дебетом рахунка 79 «Внутрішньогосподарські розрахунки», субрахунок «Розрахунки за договором довірчого управління майном», не як об'єкти основних засобів. В якості об'єкта основних засобів дане майно буде відбиватися на рахунку 01 у довірчого управителя на окремому балансі. Проте в Законі РФ «Про податок на майно підприємств» зазначено, що основні засоби, передані в довірче управління, є об'єктом нал-ия у засновника довірчого управління.
При передачі об'єктів основних засобів як внеску у просте товариство (в спільну діяльність) передане майно відображається за залишковою вартістю за дебетом рахунка 58 «Ф. вкладення », субрахунок« Внески за договором простого товариства ». А в якості об'єкта основних засобів дане майно буде відображатися на окремому балансі в учасника спільної діяльності, якому доручено ведення бухгалтерського обліку за договором простого товариства.
Не визнаються об'єктами нал-ия земельні ділянки й інші об'єкти природокористування, майно, що належить на праві господарського відання або оперативного управління федеральним органам виконавчої влади, в яких законодавчо передбачена військова або прирівняна до неї служба, що використовується цими органами для потреб оборони, забезпечення безпеки та охорони правопорядку в Російській Федерації.
Визначення бази оподаткування. Для цілей нал-ия визначається середньорічна вартість майна, яке визнається об'єктом нал-ия. Майно обліковується за його залишкової вартості, сформованої відповідно до встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, затвердженого в обліковій політиці організації. Якщо для окремих об'єктів основних засобів нарахування амортизації не передбачено, то вартість зазначених об'єктів для цілей нал-ия визначається як різниця між їх первісною вартістю і величиною зносу, що обчислюється за встановленими нормами амортизаційних відрахувань для цілей бухгалтерського обліку наприкінці кожного зв. (Звітного) періоду.
Середньорічна вартість визначається як частка від ділення суми, отриманої в результаті складання величин залишкової вартості майна на 1-е число кожного місяця н. (Звітного) періоду і 1-е число наступного за податковим (звітним) періодом місяця, на кількість місяців у податковому (звітному) періоді, збільшене на одиницю.
Нал. база щодо кожного об'єкта нерухомого майна іноземних організацій, які не здійснюють діяльність в Росії через постійні представництва, приймається рівною інвентаризаційної вартості даного об'єкта станом на 1 січня року, що є податковим періодом. Уповноважені органи та спеціалізовані організації, що здійснюють облік і технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна зобов'язані повідомляти в н. органу за місцем знаходження об'єктів відомості про їх інвентаризаційної вартості протягом 10 днів з дня оцінки чи переоцінки.
При визначенні податкової бази необхідно враховувати місце знаходження майна та встановлені ставки податку. Вона визначається окремо стосовно майна, що підлягає оподаткуванню за місцем знаходження організації, кожного відокремленого підрозділу, що має окремий баланс, і кожного об'єкта нерухомого майна, що знаходиться поза місцем знаходження організації і відособленого підрозділу, а також щодо майна, оподатковуваного за різними ставками.
Ставка податку. Ставка податку на майно юридичних осіб встановлюється законами суб'єктів Російської Федерації. Але вона не може перевищувати 2,2%. Встановлювати нал. ставку для окремих організацій не дозволяється. Законодавством допускається її диференціювання за окремим категоріям платників та майна.
Податкові пільги. По податку на майно організацій податкові пільги встановлюються федеральним законодавством. Вони поширюються в основному на те майно, яке використовується за прямим призначенням для здійснення основних функцій організацій, а саме:
- Організації та установи кримінально-виправної системи Міністерства юстиції Російської Федерації;
- Релігійні організації;
- Загальноукраїнські громадські організації інвалідів;
- Виробництво фармацевтичної продукції;
- Об'єкти, які визнаються пам'ятками історії та культури федерального значення;
- Залізничні колії і федеральні автомобільні дороги загального користування, магістральні трубопроводи, лінії енергопередачі;
- Майно колегій адвокатів, адвокатських бюро та юридичних консультацій;
- Майно державних наукових центрів;
- Інше майно згідно із законодавством.
До 1 січня 2006р. федеральним законодавством надані пільги щодо об'єктів житлового фонду та інженерної інфраструктури житлово-комунального комплексу, зміст яких повністю або частково фінансується за рахунок коштів бюджетів суб'єктів російської Федерації і (або) місцевих бюджетів, об'єктів соціально-культурної сфери, що використовуються для потреб культури і мистецтва, освіти, фізичної культури і спорту, охорони здоров'я і соціального забезпечення.
Законодавчі органи суб'єктів російської Федерації мають право розширити перелік податкових пільг.
Порядок обчислення податку. Податковим періодом визначено рік, а звітним періодом - перший квартал, півріччя, дев'ять місяців. Законодавчий орган суб'єкта Російської Федерації вправі не встановлювати звітні періоди. У цьому разі надходження до регіонального бюджету будуть здійснюватися один раз на рік після закінчення н. періоду, що може призвести до дефіциту бюджету протягом календарного року. Тому навряд чи є законодавчі органи регіонів скористаються цим правом.
Сума податку обчислюється нал-ікамі самостійно виходячи з фактичної середньорічної вартості майна (з урахуванням пільг) і ставки податку. Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками н. періоду, визначається з урахуванням раніше нарахованих авансових платежів.
Сума авансового платежу з податку обчислюється за підсумками кожного звітного періоду в розмірі однієї четвертої твори відповідної податкової ставки і середньої вартості майна. У відношенні об'єктів нерухомого майна іноземних організацій, які не здійснюють діяльність через постійне представництво, сума авансового платежу обчислюється після закінчення звітного періоду як одна четверта інвентаризаційної вартості об'єкта на 1 січня року, що є податковим періодом, помножена на відповідну нал. ставку.
Терміни сплати. Податок і авансові платежі з податку на майно організацій підлягають сплаті в порядку і строки, які встановлюються законами суб'єктів Російської Федерації. Нал-ики подають податкові розрахунки за авансовими платежами з податку не пізніше 30 днів з дати закінчення відповідного звітного періоду, а нал. декларацію за підсумками н. періоду - не пізніше 30 березня року, наступного за минулим податковим періодом. Податкові розрахунки і декларація подаються до податкових органів за місцем знаходження об'єкта нерухомого майна.
Податок і авансові платежі російських організацій підлягають сплаті до бюджету за місцем знаходження майна. Іноземні організації, що здійснюють діяльність у Російській Федерації через постійні представництва, сплачують податок і авансові платежі в бюджет за місцем взяття на облік у податкових органах. Якщо іноземні організації не здійснюють діяльність через постійні представництва, то податок підлягає сплаті до бюджету за місцем знаходження майна.
4.2. Спрощена система оподаткування
Спрощена система нал-ия була введена Законом РФ від 29 грудня 1995р. № 222-ФЗ «Про спрощену систему нал-ия, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва». Мета її введення - створення більш сприятливих економічних умов для діяльності організацій малого бізнесу. Нині діюча система вступила в дію з 1 січня 2003р. Поряд з уже існуючою тенденцією зниження кількості податків, що сплачуються розширилося коло платників, введені принципово нові положення щодо порядку обчислення податку. Порядок обчислення і сплати податку регламентується положеннями глави 26І Н. кодексу Російської Федерації.
Спрощена система нал-ия є спеціальним податковим режимом. Вона застосовується організаціями та індивідуальними підприємцями поряд із загальною системою нал-ия. Перехід або повернення від однієї системи до іншої здійснюється на добровільній основі.
Застосування спрощеної системи нал-ия організаціями передбачає заміну сплати податку на прибуток, ПДВ, податку на майно організацій і єдиного соціального податку сплатою єдиного податку, що обчислюється за результатами господарської, діяльності організацій за н. період.
Застосування спрощеної системи нал-ия індивідуальними підприємцями передбачає заміну сплати податку на доходи фіз. осіб (за доходами, отриманими від здійснення підприємницької діяльності) та вищезазначених податків сплатою єдиного податку, що обчислюється за результатами господарської діяльності за н. період.
Зберігається звичайний порядок сплати страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування. Інші податки організаціями та індивідуальними підприємцями, що застосовують спрощену систему нал-ия, сплачуються відповідно до загального режиму нал-ия.
Організації та індивідуальні підприємці мають право перейти на спрощену систему нал-ия при наступних умовах:
1) за підсумками 9 місяців того року, в якому організація подає заяву про перехід, дохід від реалізації не повинен перевищувати 11млн. руб. (Без податку на додану вартість). Для індивідуальних підприємців обмеження за доходами, отриманими від підприємницької діяльності, для переходу на спрощену систему не встановлено;
2) у статутному капіталі частка інших організації становить не більше 25%;
3) середня чисельність працівників за н. період не перевищує 100 осіб;
4) залишкова вартість основних засобів і нематеріальних активів, що перебувають у власності організації, не перевищує 100млн. руб. Залишкова вартість майна визначається на 1-е число місяця, в якому нал-ік подає заяву про перехід на застосування спрощеної системи нал-ия.
Обмеження щодо застосування спрощеної системи встановлені і на певні види діяльності. Не має права її застосовувати:
- Організації, що мають філії і (або) представництва;
- Банки і страховики;
- Недержавні пенсійні фонди;
- Інвестиційні фонди;
- Ломбарди;
- Професійні учасники ринку цінних паперів;
- Організації та індивідуальні підприємці, що займаються гральним бізнесом і (або) які є учасниками угод про розподіл продукції, що займаються виробництвом підакцизної продукції, а також видобутком та реалізацією корисних копалин (за винятком загальнопоширених);
- Нотаріуси, які займаються приватною практикою.
Заява про перехід на спрощену систему нал-ия подають з 1 жовтня по 30 листопада року, що передує року, з початку якого нал-ики переходять на цю систему за місцем свого знаходження.
Якщо за підсумками н. (Звітного) періоду дохід нал-ика перевищить 15млн. руб. або залишкова вартість основних засобів і нематеріальних активів - 100млн. руб., то нал-ік зобов'язаний перейти на загальний режим нал-ия з початку того кварталу, в якому було допущено перевищення.
Об'єктом нал-ия визнаються доходи або доходи, зменшені на величину витрат. Вибір об'єкта здійснюється нал-ІКОМ самостійно. Доходи і витрати визнаються за методом оплати. Витрати на придбання основних засобів мають свої особливості:
1) кошти, придбані в період застосування спрощеної системи нал-ия, приймаються у витрати в момент введення їх в експлуатацію за умови їх фактичної оплати;
2) якщо кошти придбані до переходу на спрощену систему нал-ия, то залишкова вартість основних засобів включається до витрат на придбання в залежності від терміну їх корисного використання:
- Строк корисного використання до 3 років - протягом одного року застосування спрощеної системи нал-ия;
- Строк корисного використання від 3 до 15 років - протягом першого року - 50% вартості, другого року - 30% вартості, третього року - 20% вартості;
- Строк корисного використання понад 15 років - протягом 10 років рівними частками від вартості основних засобів.
При цьому протягом н. періоду витрати приймаються по звітних періодах рівними частками.
Податкові ставки:
- 6% - від доходу;
- 15% - від доходу, зменшеного на величину витрат.
Порядок обчислення і сплати. Податок обчислюється як добуток відповідної податкової бази та податкової ставки. Нал-ики, які застосовують як об'єкта нал-ия доходи, зменшені на величину витрат, сплачують мінімальний податок у розмірі 1% від доходів, якщо обчислена в загальному порядку сума податку за підсумками н. періоду менше мінімального або коли відсутня нал. база. У цьому випадку вони мають право в наступні податкові періоди включити суму різниці між сплаченою сумою мінімального податку і сумою обчисленого в загальному порядку єдиного податку до витрат при обчисленні податкової бази за наступні податкові періоди або збільшити суму отриманих збитків, які переносяться на майбутні податкові періоди.
Нал-ики також мають право зменшити нал. базу на суму збитку, отриманого за підсумками попередніх податкових періодів, в яких застосовувалася спрощена система нал-ия в порядку, передбаченому для загальної системи нал-ия.
Нал-ики, які застосовують як об'єкта нал-ия доходи, мають право зменшити суму податку на суму фактично сплачених страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування, але не більше ніж на 50% від суми податку.
Сплата єдиного податку здійснюється не пізніше строку подання податкових декларацій: за підсумками року - 31 березня року, наступного за минулим податковим періодом; за підсумками звітного кварталу - 25-го числа місяця, наступного за кварталом.
Для організацій і індивідуальних підприємців, які застосовують спрощену систему нал-ия, діють порядок ведення касових операцій і надання статистичної звітності. Вони зобов'язані вести н. облік показників своєї діяльності, необхідних для обчислення податкової бази та суми податку, на підставі книги обліку доходів і витрат.
4.3. Єдиний податок на поставлений дохід для окремих видів ДІЯЛЬНОСТІ
Система нал-ия у вигляді єдиного податку на поставлений дохід для окремих видів діяльності є спеціальним податковим режимом, застосовуваним нал-ІКОМ в обов'язковому порядку. Порядок обчислення і сплати регулюється положеннями глави 26і НК РФ та Методичними рекомендаціями щодо застосування цієї глави, затвердженими наказом МНС Росії від 10 грудня 2002р. № БГ3-22/707, які носять рекомендаційний характер і призначені для використання працівниками податкових органів. Однак знання вимог контролюючих органів дозволяє уникнути розбіжностей при обчисленні податків. Податок на дію законами суб'єктів Російської Федерації, які визначають його елементи в межах своєї компетенції.
Система нал-ия у вигляді єдиного податку на поставлений дохід для окремих видів діяльності застосовується щодо наступних видів діяльності:
- Надання побутових послуг;
- Надання ветеринарних послуг;
- Надання послуг з ремонту, технічного обслуговування та миття автотранспортних засобів;
- Роздрібної торгівлі, що здійснюється через магазини з площею торгового залу не більше 150мІ, намети, лотки і інші об'єкти організації торгівлі;
- Надання послуг громадського харчування, здійснюваних при використанні залу площею не більше 150мІ;
- Надання автотранспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів, що здійснюються підприємцями та організаціями, що використовують автомобілі в кількості не більше 20.
При цьому треба враховувати, що обмеження по площі торгового залу або залу обслуговування відвідувачів повинні дотримуватися по кожному об'єкту організації торгівлі та громадського харчування. Якщо хоч по одному об'єкту буде перевищення зазначених розмірів, то нал-ік не має права застосовувати дану систему нал-ия.
Сплата організаціями та індивідуальними підприємцями єдиного податку передбачає заміну сплати сукупності податків і зборів виходячи з общеустановленной системи нал-ія, а саме податку на прибуток (для індивідуальних підприємців - податку на доходи фіз. Осіб), ПДВ, податку на майно організацій і єдиного соціального податку .
Зберігається звичайний порядок обчислення і сплати страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування. Нал-ики зобов'язані дотримуватися порядку ведення розрахункових та касових операцій у готівковій та безготівковій формах, встановлений відповідно до законодавства Російської Федерації. При здійсненні кількох видів діяльності, що підлягають оподаткуванню єдиним податком, та інших видів підприємницької діяльності нал-ік зобов'язаний вести окремий облік майна, зобов'язань і господарських операцій щодо кожного виду діяльності.
Основні поняття, використовувані при обчисленні єдиного податку на поставлений дохід:
поставлений дохід - потенційно можливий дохід, що розраховується з урахуванням сукупності факторів, які безпосередньо впливають на отримання доходу;
базова прибутковість - умовна місячна прибутковість у вартісному виразі на ту або іншу одиницю фізичного показника, що характеризує певний вид підприємницької діяльності;
коригувальні коефіцієнти базової прибутковості - коефіцієнти, які показують ступінь впливу того чи іншого чинника на результат підприємницької діяльності, а саме:
К1 - враховує сукупність особливостей ведення підприємницької діяльності в різних муніципальних утвореннях (залежно від місця розташування) і визначається як відношення значення кадастрової вартості землі за місцем здійснення діяльності нал-ика до максимальної кадастрової вартості землі, встановленої державним земельним кадастром для даного виду діяльності;
К2 - враховує інші особливості ведення підприємницької діяльності, у тому числі асортимент товарів (робіт, послуг), сезонність, час роботи, величину доходів та інші особливості;
К3 - коефіцієнт-дефлятор, відповідний індексу зміни споживчих цін на товари (роботи, послуги) у Російській Федерації.
Об'єкт нал-ия і нал. база. Об'єктом нал-ия для застосування єдиного податку визнається поставлений дохід нал-ика.
При обчисленні податкової бази використовується наступна формула:
ВД = (БДЧ (N 1 + N 2 + N 3) ЧК 1 ЧК 2 ЧК 3),
де ВД - величина поставлений дохід;
БД - значення базової дохідності, яка встановлена ​​для певного виду діяльності і є однаковою для застосування на всій території Російської Федерації;
N 1, N 2, N 3 - фізичні показники, що характеризують даний вид діяльності, в кожному місяці н. періоду;
К1, К2, К3 - коригуючі коефіцієнти базової прибутковості.
Нал. база розраховується як добуток базової прибутковості за певним видом підприємницької діяльності і величини фізичного показника, що характеризує даний вид діяльності. Базова прибутковість коригується на коефіцієнти К 1, К 2, К 3. Значення коефіцієнта К 2 визначаються суб'єктом Російської Федерації на календарний рік і можуть бути встановлені в межах від 0,1 до 1.
У разі зміни протягом н. періоду величини фізичного показника нал-ик при обчисленні податкової бази враховує така зміна з початку того місяця, в якому це зміна мала місце.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Конспект
389.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Податки і оподаткування 2 Принципи оподаткування
Податки і оподаткування 2 Податки як
Податки та оподаткування 9
Податки і оподаткування 2
Податки та оподаткування
Податки та оподаткування 5
Податки та оподаткування 3
Податки та оподаткування 4
Податки та оподаткування 7
© Усі права захищені
написати до нас