Планування збутової політики підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Курсова робота

ПЛАНУВАННЯ ЗБУТОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

ВСТУП

В умовах радикальних змін в економіці, пов'язаних зі становленням ринку, підвищується роль підприємстві як суб'єктів ринкових відносин. У рамках цих відносин принципово змінюються їх економічна поведінка і зміст збутової діяльності. В даний час підприємства в своїй збутової діяльності менше розраховують на допомогу ззовні, а більше - на власний потенціал і на спільні з іншими суб'єктами ринку дії.

Функціонування промислових підприємств в умовах ринкової економіки вимагає принципово нового підходу до вирішення ринкових проблем, використання більш досконалих методів комерційної роботи. Господарська діяльність підприємств у сфері товарного обігу в сучасних умовах повинна бути, перш за все, спрямована на вироблення і послідовне проведення в життя активної збутової діяльності, що сприяє рішенню триєдиного завдання: повному задоволенню суспільних і індивідуальних потреб у відповідній продукції, прискоренню реалізації товарів і оборотності вкладених в них оборотних коштів і посилення ринкових позицій підприємства.

Збут слід розглядати в якості найважливішого інструменту маркетингової діяльності, на якому грунтується конкурентна перевага підприємства на ринку.

Актуальність роботи пов'язана з тим, що сучасні умови підвищеного динамізму середовища функціонування підприємств, посилення боротьби за ринки збуту з усією гостротою ставлять у центр уваги практично кожного підприємства проблему підвищення ефективності збутової діяльності.

Хоча збут і є завершальною стадією всієї виробничо-комерційної діяльності підприємства, він виконує одну з найважливіших функцій в ринкових умовах - функцію зворотного зв'язку. Процедури планування збуту є вихідним етапом виробничої стадії, забезпечуючи можливість виробляти користуються попитом на основі вивчення ринкової кон'юнктури. Тому однією з важливих передумов забезпечення конкурентоспроможності продукції підприємства є вміння побудована система управлінням збутом.

Існуюча практика збуту в Україні не відповідає вимогам організації збутової діяльності підприємства в умовах ринку, так як збут, як правило, не розглядається через призму ринкового попиту, а збутові служби не орієнтовані на потреби покупців.

Метою курсового проекту є розробка пропозицій, що сприяють плануванню та обгрунтуванню обсягів збуту продукції, що випускається СКТБЕ НВО «Електроапарат».

Об'єктом дослідження є діяльність СКБТЕ НВО «Електроапарат».

Завдання даної роботи полягають в наступному:

- Аналіз маркетингового підходу до вивчення планування обсягів збуту;

- Вивчення стану господарської діяльності підприємства, у тому числі збутової діяльності;

- Виявлення його реальних і потенційних можливостей і на основі проведеного аналізу пропозицію організаційного заходу, який дозволить підвищити ефективність роботи заводу в нинішній економічній обстановці в Україні;

- Розробка пропозицій з планування та обгрунтування обсягів збуту.

РОЗДІЛ 1 маркетингових підходів до планування ОБСЯГІВ ЗБУТУ

1.1 Маркетинг на підприємстві

В основу концепції маркетингу покладено ідеї задоволення потреб і потреб потенційних споживачів. Вона з'явилася як відповідь на ускладнення і утруднення збутової діяльності в умовах нарощування обсягів випуску продукції. Криза "перевиробництва" зажадав серйозного аналізу ринкової ситуації, а результатом цього аналізу стало виявлення принципів дії ринкових механізмів. Було встановлено, що головна особливість ринків "епохи масового виробництва" - пріоритетне становище виробника по відношенню до споживача. Ринок такого типу отримав назву ринку продавця. Якщо характеризувати його гранично коротко і схематично, то спочатку розробляється і виробляється товар, а потім йдуть активні пошуки його споживачів і методів інтенсивного збуту.

При насиченні вступає в дію жорстка конкуренція, йде відкрита боротьба за "гаманець" споживача. Одним з найбільш небезпечних проявів "ринку продавця" є виникнення при певних умовах диктату виробника, який супроводжується звуженням кола вибору для споживача або взагалі дефіцитом. Оскільки обсяг платоспроможного попиту - величина відносно визначена, виробникам доводиться вдаватися до різних хитрощів, щоб відвоювати собі частку цього попиту, утримати її і максимально зміцнити свої позиції на ринку.

Ринок продавця стає головним гальмом на шляху науково-технічного прогресу, на шляху оновлення виробництва і появи нових більш якісних товарів. У виробника-монополіста просто відсутні стимули, які породжують бажання займатися поліпшенням продукції. А для інших вихід на ринок з новим виробом асоціюється зі зростаючим ризиком і величезними витратами на рекламу.

Виходом із ситуації на ринку положення стала одна з практичних знахідок, один з прийомів конкурентної боротьби: спроба "прив'язати" споживача до товару шляхом задоволення його (споживача) потреби, "підігнавши" товар під наявні на ринку очікування. Ймовірно, спочатку це були окремі кроки, але вони були підготовлені всією історією розвитку виробництва. Поступово переорієнтація виробництва, а слідом за ним і збуту на задоволення потреб і запитів споживача стала отримувати дедалі більшого поширення. Почалося формування ринку покупця - практичного втілення концепції маркетингу.

Ринок покупця передбачає випуск тих товарів, які потенційний споживач буде згоден придбати. В основу виробництва закладаються дані, отримані в результаті вивчення запитів різних ринкових сегментів - окремих груп населення, підприємств, організацій та інших споживачів, яким і буде адресована новостворювана продукція.

Тут змінюється напрямок зусиль виробника - він, виявивши за допомогою досліджень ті чи інші незадоволені потреби і потреби, розробляє і починає виробляти ті товари, які здатні їх задовольнити. Виробництво та збут в умовах "ринку покупця" і складають зміст маркетингової діяльності.

Збут - це організаційно - правовий процес купівлі - продажу та передачі товару кінцевому покупцю прямо або через посередників.

Маркетинг - вид людської діяльності, спрямованої на задоволення потреб за допомогою обміну [33, c. 242].

Для пояснення цього визначення необхідно розглянути такі поняття:

  • нужда;

  • потребу;

  • попит;

  • товар;

  • обмін;

  • угода;

  • ринок.

Нужда - почуття відчувається людиною, чого-небудь (потреби можна розділити на фізіологічні, соціальні, особисті).

Потреба - нестаток, що прийняв специфічну форму відповідно до культурного рівня й особистості індивіда.

Попит - це потреба, підкріплена купівельною спроможністю (платоспроможна потреба).

Товар - все, що може задовольнити потребу нестаток і пропонується ринку з метою залучення уваги, придбання, використання або споживання.

Обмін - акт отримання від когось бажаного об'єкта з пропозицією чогось натомість.

Угода - комерційний обмін цінностями між двома сторонами.

Ринок - сфера обміну або сукупність існуючих і потенційних споживачів товару.

Поняття "ринок" приводить до завершального поняттю циклу - маркетингу.

Маркетинг - це робота з ринком заради здійснення обмінів, мета яких задоволення людських потреб і потреб.

Процес обміну вимагає роботи. Тому, хто хоче продавати, необхідно шукати покупців, виявляти їх потреби, проектувати відповідні товари, просувати їх на ринок, складувати, перевозити, домовлятися про ціни і т.д. Основу діяльності маркетингу складають такі заняття, як розробка товару, дослідження, налагодження комунікації, організація розподілу, встановлення цін, розгортання служби сервісу.

Процес управління маркетингом складається:

  1. з аналізу ринкових можливостей;

  2. відбору цільових ринків;

  3. розробки комплексу маркетингу;

  4. втілення в життя маркетингових заходів.

Всі ці етапи та їх зміст представлені на (рис. 1.2.)

Аналіз ринкових можливостей - це відправна точка маркетингової діяльності. Керівництву необхідно знати, як виявляти й оцінювати ці можливості. Для цього використовуються системи маркетингової інформації та досліджень зовнішнього середовища. Кожну можливість необхідно оцінити з точки зору її відповідності цілям і наявним ресурсам фірми.

Рис. 1.2. Процес управління маркетингом

Аналіз повинен розкрити ряд привабливих з точки зору фірми ринкових можливостей. Кожна зажадає більш глибокого вивчення, перш ніж на ній зупинитися як на черговому цільовому ринку.

Відбір цільових ринків. Щоб переконатися в достатній привабливості відкривається можливості, фірмі потрібно буде провести більш ретельну оцінку поточного і майбутнього попиту. При позитивному результаті на наступному етапі проводять сегментування ринку для виявлення груп споживачів і потреб, які фірма може задовольнити найкращим чином. Сегмент ринку складається з споживачів, однаково реагуючих на один і той самий набір спонукальних стимулів маркетингу. Фірма може зупинитися на одному або декількох сегментах ринку. Стосовно до кожного з них фірма повинна вирішити, яку саме позицію вона хоче зайняти в даному сегменті. Їй слід вивчити позиціонування на цільовому ринку марочних товарів конкурентів з точки зору властивостей, які є, на думку споживачів, найбільш важливими. Крім того, слід оцінити обсяг попиту на можливі поєднання властивостей товару. Потім слід вирішити, що саме створювати: товар, розрахований на задоволення ще не задоволеної потреби, або товар, аналогічний одному або декільком вже існуючим товарам. В останньому випадку фірма повинна бути готова вступити в боротьбу з конкуруючим товаром, впроваджуючи у свідомість споживачів уявлення про відмінності свого товару.

Розробка комплексу маркетингу. Прийнявши рішення про ринковий позиціонуванні (тобто про відмінний від інших положенні товару на ринку і у свідомості потенційних покупців), фірма розробляє для його підтримки комплекс маркетингу. Комплекс маркетингу - це поєднання чотирьох складових: товару, ціни, методів поширення і методів стимулювання. Фірмі належить ухвалити рішення про загальну суму асигнувань по основних складових комплексу маркетингу і в рамках кожної з цих складових.

Втілення в життя маркетингових заходів. Для втілення в життя маркетингових заходів фірмі необхідно створити чотири системи:

- Маркетингової інформації;

- Планування маркетингу;

- Організації служби маркетингу;

- Маркетингового контролю.

Система планування маркетингу включає в себе тактичне і стратегічне маркетингове планування.

Фактори, що впливають на стратегію маркетингу фірми, показані на (рис. 1.3.)

Організація маркетингу на підприємстві. Маркетинг - це система організації всієї діяльності підприємства з розробки, виробництва і збуту товару або надання послуг з метою отримання підприємством високого прибутку на основі глибокого і всебічного знання ринку і реальних запитів і потреб покупця.

Рис. 1.3 Фактори, що впливають на стратегію маркетингу фірми

Система маркетингу - це інструмент у боротьбі за ринок, а вивчення потреб ринку і запитів покупців проводиться з метою взяти верх над конкурентами. Тому успіх будь-якого підприємства залежить не стільки від його виробничих потужностей і можливостей, скільки від досвіду в питаннях маркетингу.

Система маркетингу передбачає такі основні елементи організації і напрямки діяльності підприємства:

- Виявлення існуючого і потенційного попиту покупців на товари і послуги шляхом комплексного вивчення стану ринку і перспектив його розвитку;

- Організацію науково-дослідної діяльності підприємства по створенню нових зразків продукції, а також організацію виробництва відповідних товарів, що задовольняють запити споживача;

- Координацію і планування виробництва і фінансування;

- Організацію і вдосконалення системи і методів збуту продукції;

- Регулювання і спрямування всієї діяльності підприємства, включаючи керівництво виробництвом, транспортуванням, упаковкою, збутом, рекламою і іншими заходами щодо розширення збуту.

Головними елементами загальної схеми комплексного дослідження ринку є:

- Вивчення товару: характеристика товару, його конкурентоспроможність, нові області його використання, якість упаковки, вивчення відповідних товарів конкурентів, попит на нові товари;

- Вивчення ємності конкретного ринку: характеристика розмірів ринку, можливості розширення його ємності, зміна ємності за певний період, частка основних виробників у загальному обсязі збуту даного товару на ринку;

- Вивчення форм і методів збуту товарів: виявлення розмірів збуту або розподілу території збуту, ефективності каналів збуту, розмір витрат збуту, розміщення складських та інших обслуговуючих приміщень, визначення ціни і знижок з ціни; вивчення реклами, канали її поширення, її ефективність і т. д.

План маркетингу є основним документом, який встановлює конкретно, хто, що, коли, де і яким чином повинен робити.

Цей план повинен забезпечувати взаємодію збутового апарату з виробничими підрозділами з метою визначення вимог до товару, графіка його виробництва в терміни, встановлені збутовими службами. План маркетингу повинен передбачати наявність оптимальних запасів продукції (товарних запасів), програму реклами та інших заходів, що сприяють збуту, фінансову програму, що включає розрахунки витрат і прибутків. Кожен елемент плану маркетингу повинен містити вартісну оцінку і бути пов'язаний з бюджетом підприємства.

Обов'язковою умовою розробки і здійснення програм виробництва, збуту, реклами та інших програм маркетингу є регулярна коригування з урахуванням зміни кон'юнктури і перспектив розвитку ринку відповідного товару. Це вимагає від підприємства постійного спостереження за розвитком ринку.

Таким чином, маркетинг «підштовхує» виробничу діяльність до більш ефективних результатів.

1.2. Правова частина

СКТБЕ НВО «Електроапарат» є державним підприємством.

Правовою базою існування державних підприємств на сьогодні є гол. 8 Господарського кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. № 8-92 "Про управління майном загальнодержавної власності"

Відповідно до ст. 73 ГК України державним унітарним підприємством є підприємство, яке утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частини, і входить до сфери його управління.

Державне унітарне підприємство утворюється на базі відокремлених частин державної власності.

Згідно зі ст. 326 Цивільного Кодексу України у державну власність входить майно, в тому числі грошові кошти, які належать державі. На сьогодні орієнтовний перелік об'єктів державної власності міститься в п. 2.4 Класифікатора форм власності ДК 001:2004, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97, відповідно до якого об'єктами права державної власності може бути майно:

- Державних і казенних підприємств, державних організацій, установ, які діють на основі державної власності (ст. 73 ГК України);

- Акції (паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності (ст. 141 ГК України);

- Яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації;

- Державних господарських об'єднань, які утворюються у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо) (ст. 120 ГК України).

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління (ч.3ст.73 ХК). Воно не несе відповідальності за зобов'язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно належить.

Частка державної власності, що входить до статутного фонду державного унітарного підприємства, як правило, не поділяється на частки. За визначенням унітарного підприємства (ч. 4 ст. 63 ГК України) його статутний фонд не поділяється на частки (паї), ​​відповідно, статутний фонд державного унітарного підприємства не ділиться на частки взагалі.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського кодексу України (ГК) державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання (ч. 2 ст. 74 ГК). Відповідно до статтею 134 ГК підприємство, що здійснює господарську діяльність на основі права власності, має право на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися майном, яке йому належить, а також має право надавати майно іншим підприємствам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління. У частині першій статті 136 ХК визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомірності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Для захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (ч. 2, ч. 3 ст. 136 ГК).

Частиною ж 6 ст. 75 Кодексу передбачено, що порядок визначення нормативів відрахувань до цільових фондів державних комерційних підприємств, їх граничні розміри, порядок формування і використання цих фондів «... встановлюються законом».

Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких понад 50% акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств приведено у відповідність до ст. 75 ГКУ.

Під правовим режимом майна підприємства розуміють встановлені правовими нормами структуру цього майна, порядок придбання (формування), використання і вибуття, також звернення на нього стягнень кредиторів. Майно державних підприємств поділяється на три групи основні фонди, оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Підприємство має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду надавати безоплатно в тимчасове користування належні йому будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу. Однак відчуження засобів виробництва державними підприємствами здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, визначеному Положенням про порядок відчуження основних засобів, які є державною власністю, затвердженим Фондом державного майна України 30 липня 1999

Відчуження майна державного підприємства можливе після одержання дозволу центрального або місцевого органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції управління державним майном, за погодженням з Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями, Фондом держмайна Автономної Республіки Крим.

Отримані внаслідок відчуження державного майна кошти зараховуються до позабюджетного Державного фонду приватизації.

Спеціальні фонди СКТБЕ НВО «Електроапарат» - це кошти, які прямо і безпосередньо не беруть участі в процесі виробництва, а служать іншим спеціальним цілям, передбаченим чинним законодавством або статутом підприємства. Використання коштів одного фонду для цілей іншого, як правило, не допускається.

Основним джерелом власних коштів підприємства є статутний фонд, що являє собою сукупність вкладів учасників в майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених статутними документами.

Майновим фондом особливого роду є прибуток підприємства. Правовий режим прибутку СКТБЕ НВО «Електроапарат» охоплює поняття прибутку, порядок та методи її нарахування; зобов'язання підприємства щодо сплати податків на прибуток і механізм їх здійснення; права підприємства щодо використання прибутку.

Світова практика показує, що державна власність може бути ефективною, тому що має певні переваги порівняно з іншими формами власності, обумовлені її функціями: здатністю здійснювати макрорегулювання, формувати стратегію економічного розвитку суспільства в цілому, оптимізувати, структуру національної економіки за умовою досягнення найвищої ефективності, орієнтованої в кінцевому рахунку на людину.

Таким чином, державне комерційне підприємство має всі передумови та правові основи для ефективного господарювання та збільшення прибутку.

РОЗДІЛ 2 МАРКЕТИНГОВА СИСТЕМА НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Аналіз виконання плану за обсягом продажів

Підприємства самостійно планують свою діяльність на основі договорів, укладених зі споживачами продукції і постачальниками матеріально-технічних ресурсів, і визначають перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблену продукцію, роботи і послуги. У своїй діяльності підприємства зобов'язані враховувати інтереси споживача і його вимоги до якості продукції та послуг.

Необхідним елементом аналітичної роботи є аналіз виконання плану по номенклатурі і асортименту.

Номенклатура - перелік найменувань виробів і їх кодів, встановлених для відповідних видів продукції в загальносоюзному класифікаторі промислової продукції (ОКПП), що діють на території СНД.

Асортимент - перелік найменувань продукції із зазначенням обсягу її випуску по кожному виду. Розрізняють повний (всіх видів і різновидів), груповий (за родинними групами), внутрішньогруповий асортимент.

Великий вплив на результати господарської діяльності надають асортимент (номенклатура) і структура виробництва і реалізації продукції.

При формуванні асортименту і структури випуску продукції підприємство повинне враховувати, з одного боку, попит на дані види продукції, а з іншого - найбільш ефективне використання трудових, сировинних, технічних, технологічних, фінансових та інших ресурсів, наявних у його розпорядженні.

Система формування асортименту включає в себе такі основні моменти:

- Визначення поточних і перспективних потреб покупців;

- Оцінку рівня конкурентоспроможності випущеної чи планованої до випуску продукції;

- Вивчення життєвого циклу виробів і вживання своєчасних заходів по впровадженню нових, більш досконалих видів продукції та вилучення з виробничої програми морально застарілих та економічно неефективних виробів;

- Оцінку економічної ефективності і ступеня, ризику змін в асортименті продукції.

Оцінка виконання плану по асортименту продукції зазвичай проводиться за допомогою однойменного коефіцієнта, який розраховується шляхом ділення загального фактичного випуску продукції, зарахованого у виконання плану по асортименту, на загальний плановий випуск продукції (продукція, виготовлена ​​понад план або не передбачена планом, не зараховується у виконання плану за асортиментом).

Оцінка виконання плану по номенклатурі грунтується на зіставленні планового і фактичного випуску продукції за основними видами, включеним в номенклатуру.

Аналіз виконання плану СКБТЕ НВО «Електроапарат» за асортиментом розглянемо в (табл. 2.1)

Таблиця 2.1

Виконання плану за асортиментом акумуляторів СКТБЕ НВО «Електроапарат»

Виріб

ТП в план. цінах, тис. грн.

Виконання плану,%

ТП, що зарахована у виконання плану по асортименту, тис. грн.


План

Факт



РГД-5

28800

25200

87,5

25200

СГД-5

33600

33264

99,0

33264

СВГ-1

19200

23176

120,7

19200

Разом:

81600

81640

100,049

77664

Оцінка виконання плану по асортименту може здійснюватися:

- За способом найменшого відсотка (у нашому випадку - 87,5%);

- За питомою вагою в загальному переліку найменувань виробів, по якому виконаний план випуску продукції (33,3%);

  • за способом середнього відсотка по формулі

ВП а = ВП n: ВП 0 х 100%, (2.1)

де ВП а - виконання плану за асортиментом,%;

ВП n - сума фактично виробів кожного виду, але не більше їхнього планового випуску;

ВП 0 - плановий випуск продукції.

ВП а = 77664: 81600 х 100% = 95,2%

При цьому вироби, що випускаються понад план або не передбачені планом, в розрахунок виконання плану по асортименту не приймаються. План по асортименту вважається виконаним тільки в тому випадку, якщо виконано завдання з усіх видів виробів. План по асортименту по розглянутому приклад не виконаний.

Приклади недовиконання плану по асортименту можуть бути зовнішні (зміна кон'юнктури ринку, попиту на окремі види продукції, несвоєчасне введення виробничих потужностей підприємства з незалежних від нього причин) і внутрішні (недоліки в системі організації та управління виробництвом, поганий технічний стан обладнання тощо).

Оцінка виконання плану по асортимент у може проводитися такими способами:

- За найменшою е м у відсоток у;

- По оцінки і позиції та асортименту;

- По середн е м у відсоток у.

Суть прийому найменшого відсотка полягає в тому, що на виконання завдання по випуск у продукції по асортимент у зараховується найнижчий відсоток серед певних, але не вище 100.

Оскільки цей спосіб не враховує, по скільком позиціях виробів не виконано завдання, то характеристику виконання за найнижчими відсотком доцільно доповнити даними про питому вагу асортиментних позицій у їх загальній кількості, за якими завдання не виконано и.

Суть способу оцінки позицій асортименту - у виявленні питомої ваги в всієї обов'язкової номенклатурі тих позицій, за якими м завдання виконано и.

У практиці аналізу найчастіше користуються способом середнього відсотка.

Суть способу середнього відсотка в тому, що з кожної позиції на виконання плану по асортимент у зараховується фактично випущена продукція, але не вище передбаченої планової завдань і. Обсяг продукції, зарахований на виконання плану, відносять до планового обсягу випуску і обчислюють процент.

Структура продукції - це співвідношення окремих видів виробів у загальному обсязі її випуску. Виконати план за структурою - значить зберегти у фактичному випуску продукції заплановане співвідношення окремих її видів. Нерівномірний виконання плану за окремими виробами призводить до відхилень від планової структури продукції, порушуючи тим самим умови порівнянності всіх економічних показників [62, c .307].

Для розрахунку впливу структурних зрушень з метою усунення їх впливу на економічні показники використовують метод прямого рахунку за всіма виробам, метод середніх цін і пр.

Прямий рахунок за всіма видами виробів здійснюється за формулою

, (2.2)

де - Зміни обсягу випуску продукції за рахунок структури;

ВП 1 - фактичний випуск продукції при фактичній структурі;

ВП 1, 0 - фактичний випуск продукції при плановій структурі.

Фактичний випуск продукції при плановій структурі розраховується шляхом множення планового випуску кожного виробу на середній відсоток виконання плану по випуску продукції (табл. 2.2) або шляхом множення загальної суми фактичного випуску продукції на плановий питома вага кожного виробу.

Таблиця 2.2

Аналіз структури продукції СКТБЕ НВО «Електроапарат»

Виріб

Опт. ціна за одиницю продукції, грн.

Обсяг виробництва продукції в натуральному вимірі

Товарна продукція в цінах плану, тис. грн.

Зміна ТП за рахунок структури, тис. грн.








План

Факт

План

Факт перерахований на план. структуру

Факт


1

2

3

4

5

6

7

8 = 7-6

РГД-5

500

57600

50400

28800

28900

25200

- 3700

СГД-5

600

56000

55470

33600

33717

33282

-435

СВГ-1

700

27430

35650

19201

19267

24955

5688

Разом:

141030

141520

81601

81884

83437

1553

Якщо коефіцієнт перевиконання плану дорівнює 1,003474 (141 520: 141 030), то фактичний випуск по виробу РГД-5, перерахований на планову структуру, складе 28900 тис. грн. (28800: 1, 003 474).

Як показують дані табл. 2.2, відхилення за рахунок зміни структури склало 1553 грн. Якби план виробництва був рівномірно перевиконаний на 100,3474% по всім видам продукції і не порушувалася запланована структура, то загальний обсяг виробництва в цінах плану склав би 81 884 тис. грн., При фактичній структурі він вище на 1553 тис. грн.

При використанні середніх цін розрахунок здійснюється за формулою

, (2.3)

де Ц 1, Ц 0 - середня оптова ціна групи виробів - фактична і планова відповідно, VВП 1 - фактична кількість виробів у звітному періоді, натуральні вимірники.

Таким чином, виконати план за структурою - значить зберегти у фактичному випуску продукції заплановані співвідношення окремих її видів.

Аналіз реалізації продукції проводять кожен місяць, квартал, півріччя, рік. У процесі його проведення порівнюють фактичні дані з плановими і попереднім періодом. Розраховують відсоток виконання плану, абсолютне відхилення від плану, темпи росту і приросту.

На зміну обсягу реалізації впливають численні фактори (рис.2.1.).

Для аналізу виконання плану за обсягом реалізації продукції складається баланс товарної продукції в двох оцінках: за собівартістю і за відпускними цінами. Балансовое управління має вигляд

РП = ДП зап.I + ВП - ДП зап.II, (2.4)

де РП - обсяг реалізованої продукції;

ДП зап.I, ДП зап.II - запаси готової продукції на початок і кінець періоду відповідно;

ВП - обсяг випуску продукції за період.

Аналіз реалізації продукції тісно пов'язаний з аналізом виконання договірних зобов'язань по поставках продукції. При цьому визначається коефіцієнт виконання договірних зобов'язань (Кд):

Кд = (ВП 0 - ВПН) / ВП 0, (2.5)

де ВП 0 - плановий обсяг продукції для укладення договорів;

ВПН - недопоставка продукції за договорами.

Рис 2.1. Модель факторної системи аналізу обсягу реалізації продукції

Зміна структури виробництва має великий вплив на всі економічні показники: обсяг випуску у вартісній оцінці, матеріаломісткість, собівартість продукції, прибуток, рентабельність. Якщо збільшується питома вага більш дорогої продукції, то обсяг її випуску у вартісному вираженні зростає, і навпаки. Те ж відбувається з розміром прибутку при збільшенні питомої ваги високорентабельної і відповідно при зменшенні частки низькорентабельною продукції.

Аналіз виконання договірних зобов'язань ведеться працівниками відділу збуту підприємства. Він повинен бути організований у розрізі окремих договорів, видів продукції, термінів поставки. При цьому проводиться оцінка виконання договірних зобов'язань наростаючим підсумком з початку року.

2.2 Статистичні методи моделювання обсягів збуту

Для розгляду виділимо такі методи статистичного прогнозування:

1. Екстраполяція за ковзної середньої - може застосовуватися для цілей короткострокового прогнозування.

Необхідність застосування ковзної середньої викликається наступними обставинами. Бувають випадки, коли наявні дані динамічного ряду не дозволяють виявляти якусь тенденцію розвитку (тренд) того чи іншого процесу (через випадкових і періодичних коливань вихідних даних). У таких випадках для кращого виявлення тенденції вдаються до методу ковзної середньої.

Метод ковзної середньої полягає в заміні фактичних рівнів динамічного ряду розрахунковими, мають значно меншу коливання, ніж вихідні дані. При цьому середня розраховується по групах даних за певний інтервал часу, причому кожна наступна група утворюється із зсувом на один рік (місяць). В результаті подібної операції початкові коливання динамічного ряду згладжуються, тому й операція називається згладжуванням рядів динаміки (основна тенденція розвитку виражається при цьому вже у вигляді деякої плавної лінії).

Метод ковзної середньої називається так тому, що при обчисленні середні як би ковзають від одного періоду до іншого; з кожним новим кроком середня ніби оновлюється, вбираючи в себе нову інформацію про фактично реалізується процесі.

2. Експоненціальна середня. При розгляді ковзної середньої було відзначено, що чим "старше" спостереження, тим менше воно повинно впливати на величину ковзної середньої. Тобто вплив минулих спостережень має затухати у міру віддалення від моменту, для якого визначається середня.

Одним з найпростіших прийомів згладжування динамічного ряду з урахуванням "старіння" є розрахунок спеціальних показників, що одержали назву експоненціальних середніх, які широко застосовуються в короткостроковому прогнозуванні. Основна ідея методу полягає у використанні в якості прогнозу лінійної комбінації минулих та поточних спостережень.

Експоненціальна середня розраховується за формулою:

Q t = α y t + (1 - ) Q t -1 (2.6)

де Q t - експоненціальна середня (згладжене значення рівня ряду) на момент t;

α - коефіцієнт, що характеризує вагу поточного спостереження при розрахунку експоненційної середньої (параметр згладжування), причому 0 <α ≤ 1.

З рівняння випливає, що середній рівень ряду на момент t дорівнює лінійної комбінації двох величин: фактичного рівня для цього ж моменту і середнього рівня, розрахованого для попереднього періоду.

Вище зазначено, що α може знаходитися в межах 0; 1. Проте практично діапазон значень α знаходиться в межах від 0,1 до 0,3. У більшості випадків хороші результати дає α = 0,1. При виборі значення α, необхідно враховувати, що для підвищення швидкості реакції на зміну процесу розвитку необхідно підвищити значення α (тим самим збільшується вага поточних спостережень), однак при цьому зменшується "фільтраційні" можливості експоненційною середньої.

Застосування ковзної і експоненціальних середніх в якості основи для прогностичної оцінки має сенс лише при відносно невеликій колеблемости рівнів [58, c. 507].

Дані методи прогнозування відносяться до числа найбільш поширених методів екстраполяції трендів.

2.3 Охорона праці в СКТБЕ НВО «Електроапарат»

Охорона праці  це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

У всьому світі питання охорони праці є пріоритетними громадськості. Так на світовому рівні для поліпшення умов праці і життя, робітників усіх країн була створена міжнародна організація праці (МОП).

Організація Об'єднаних Націй в «Загальної декларації прав людини» визначила, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи та на справедливі, сприятливі умови праці це відображено у статті 23.

Україна, як і більшість розвинених країн світу, питань охорони праці приділяє належну увагу.

Так, в найвищому законодавчому акті країни - Конституції України у статті 43 сказано, що кожен має право на роботу, для можливості заробляти на життя, яку кожен обирає або на яку погоджується.

Кожен має право на безпечні, здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче встановленої законодавством

Кодексом законів про працю передбачено складання трудового договору. Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу визначену цією угодою відповідно до трудовим розпорядком, а власник підприємства зобов'язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні і безпечні умови праці.

У Цивільному Кодексі України щодо охорони праці відзначено, що «фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької діяльності або іншої діяльності, яка загрожує життю і здоров'ю». У статті 293 сказано «... фізична особа має право на безпечні умови праці, проживання, навчання і т.д.». Забезпечення безпечних умов на виробництві покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Закон України «Про охорону праці» закріплює конституційне право громадян України на охорону їх життя і здоров'я в процесі їх трудової діяльності. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створена виробнича ситуація, небезпечна для його життя, здоров'я, а також для оточуючих людей або навколишнього природного середовища.

Цей закон визначив пріоритетні напрямки реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності.

Питання охорони праці відображені ще в деяких законодавчих актах, серед яких: закони і постанови; ДСТУ та ГОСТи, правила і норми, стандарти, і ряд інших документів.

Основними принципами державної політики у галузі охорони праці в Україні є:

- Пріоритет життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повна відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- Соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань;

- Підвищення рівня безпеки шляхом забезпечення технічного контролю за станом виробництва, технологій, продукції;

- Комплексне вирішення завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з урахуванням економічної і соціальної політики держави, досягнень науки і техніки, а також беручи до уваги і питання охорони навколишнього середовища;

- Встановлення єдиних вимог з охорони праці для підприємств усіх видів діяльності і всіх форм власності;

- Використання економічних методів управління охороною праці на виробництві (пільгове оподаткування);

-  створення пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів з охорони праці;

- Адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я;

-  інформування населення, підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.

Державний контроль за дотриманням законодавства з охорони праці СКТБЕ НВО «Електроапарат», проводять спеціалізовані інспекції:

газнадзор;

нагляд за підйомно-транспортним обладнанням;

енергонагляд;

державна автодорожня інспекція;

санітарно-епідеміологічна станція;

державна пожежна служба.

Крім державного контролю за дотриманням законодавства з охорони праці, існує ще й суспільний, який здійснює профспілка

СКТБЕ НВО «Електроапарат», в галузі охорони праці діє відповідно до встановлених законодавством правилами.

Діяльність підприємства щодо забезпечення охорони праці регламентована, як нормативно-правовими актами загального призначення, так і внутрішніми документами, що діють в межах підприємства.

Основні положення з даного питання відображені у колективному договорі, трудовому договорі, положенні про службу охорони праці на підприємстві; інструкціях з охорони праці та інших документах.

На підприємстві створені такі підрозділи займаються питаннями охорони праці всередині підприємства: служба охорони праці та техніки пожежної безпеки (оскільки відповідно до закону така служба створюється на підприємстві, де чисельність працюючих більше 50 чоловік, на заводі середньооблікова чисельність працюючих більше 500 чоловік); комісія з питань охорони праці, що відображено в трудовому договорі.

Структура управління охорони здоров'я та безпека на підприємстві, включає: підрозділ з пожежної безпеки, відділ охорони праці, які відповідають за дотримання техніки безпеки при розробці технологічного процесу і підкоряються інженерові з техніки безпеки.

Служба охорони праці виконує такі функції: аналітична; інструктуються; організаційна; контролює.

У завдання служби охорони праці входить:

1) організація та координація робіт з охорони праці;

2) контроль за відповідністю охорони праці функцій системи управління охорони праці;

3) аналіз стану охорони праці, організація розробки по поліпшенню умов і охорони праці;

4) видача керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення недоліків;

5) організація навчання робітників безпечним методам праці;

6) організація пропаганди та інформації з питань охорони праці;

7) вимога відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медогляд, інструктажі та навчання;

8) напрям керівнику приписи про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці

У виробничих приміщеннях умови роботи, безпека технологічних процесів, машин і механізмів, стан засобів індивідуального та колективного захисту, санітарно-побутові умови відповідають вимогам нормативних актів з охорони праці.

Реалізація конституційного права працівника на безпечну і здорову роботу починається з його підготовки до з'ясуванню знань необхідних для подальшого здійснення ним безперервного трудового процесу, тобто інструктажу. Обов'язковість такого виду навчання визначено статтею 18 Закону України «Про охорону праці».

Після інструктажу, працівники підприємства при призначенні на посаду проходять перевірку знань правил, норм і стандартів, вимог безпеки та безпечної експлуатації обладнання, пожежної безпеки та санітарії у відповідності з їх посадовими обов'язками. Види, зміст і порядок проведення інструктажів з питань охорони праці визначено чинним Типовим положенням про навчання з питань охорони праці, затвердженим наказом Комітету з нагляду за охороною праці України.

Керівництво підприємства приділяє питанням техніки безпеки велика увага. Регулярно проводяться планово-попереджувальні огляди обладнання. Це запобігає виникненню непередбачених поломок. Результатом роботи керівництва є, те, що за кілька років на заводі не було зареєстровано жодного випадку травмування працівника.

На підприємстві особлива увага приділяється питань пожежної безпеки, оскільки виробництво кабельно-провідникової продукції може викликати пожежу. Існує спеціальна система захисту, до якої належить:

1) аварійне відключення апаратури;

2) наявність первинних засобів;

3) виробничі приміщення обладнані пожежною сигналізацією;

4) наявність інструкцій, плакатів та плану евакуації на випадок пожежі.

Особливу увагу на заводі відводитися пожежної безпеки,

Профілактична робота на об'єктах включає; періодичні перевірки стану пожежної безпеки об'єкта в цілому і його окремих ділянок, а також забезпечення контролю за своєчасним виконанням запропонованих заходів; постійний контроль за проведенням пожежонебезпечних робіт, виконанням протипожежних вимог на об'єктах нового будівництва, при реконструкції та переобладнання цехів, установок, майстерень, складів та інших приміщень, проведення бесід-інструктажів та спеціальних занять з робітниками і службовцями об'єкта з питань пожежної безпеки (а також з тимчасовими робітниками інших підприємств і організацій, які прибули на об'єкт) та інших заходів з протипожежної пропаганди та агітації; перевірку справності і правильного змісту стаціонарних автоматичних та первинних засобів пожежогасіння, протипожежного водопостачання та систем сповіщення про пожежі.

СКТБЕ НВО «Електроапарат» відповідно до Єдиної державної системи показників умов і безпеки праці подає щорічну звітність за формою № 1-УБ "Звіт про стан умов та безпеки праці» та форму № 1 - ПВ «Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах ».

Планово-економічний відділ розташований на другому поверсі двоповерхової будівлі, займає кімнату площею 16 м 2, висота 3 м 2, об'єм 48 м 3. У ньому виконують роботу 5 людини. Площа, яка припадає на одного працюючого - 3,2 м ², а об'єм 9,6 м ² - це не відповідає нормам, тому що відповідно Державним санітарним правилам і нормам площа на одного робітника людини повинна становити не менше 6 м ², а об'єм не менше 20 м 3.

Інтер'єр приміщення виконано з дотриманням санітарних норм. Стіни і підлога оформлені стандартними матеріалами, використовуваними в офісних приміщеннях. У відділі є два комп'ютери і один принтер, телефон-факс, кондиціонер, вентилятор, офісні меблі. Приміщення підтримуються в чистоті, шляхом щоденних прибирань, відділ опалюється і провітрюється.

У зв'язку з наявністю комп'ютерної техніки робота співробітників виконують роботу на цій техніці регулюється указом Міністерства охорони здоров'я «Про затвердження Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів».

Небезпеки і шкідливі фактори, можна класифікувати відповідно до ГОСТ 12.0.003-74. Аналіз стану санітарії та гігієни праці в планово-економічному відділі, а також їх відповідність нормативам наведено в (табл. 2.3)

Таблиця 2 .3 Санітарно-гігієнічні умови праці

Фактори

Фактичне значення

Норматив по ССБП ДСТУ

Відповідність

1

2

3

4

Шум, дБА

50

50

Відповідає

Освітленість (загальна), лк

400

400

Відповідає

Загазованість, мг / м ³

Відсутня


Запиленість, мг / м ³

Відсутня



Відносна вологість повітря,%

60-40

60-40

Відповідає

Температура повітря, º С:

  • взимку

  • влітку


17-19

21-23

17-19

21-23

Відповідає

Швидкість руху повітря, м / с

0,2

0,3

Відповідає

Надмірне тепло, кДж / год

31,5

31,5

Відповідає

Електромагнітне випромінювання, В / м

10

10

Відповідає

З таблиці видно, що всі фактори знаходяться в межах санітарно-допустимих норм.

Для досягнення необхідних параметрів мікроклімату проводяться наступні заходи:

   застосування механічної вентиляції, а й створює в приміщенні певний температурний режим. Використовується в основному в теплу пору року;

нагрівання повітря здійснюється центральній опалювальною системою, застосовується в холодний період року і дозволяє утримувати температуру повітря в рамках оптимальних норм.

Освітлення робочих місць у світлий час доби здійснюється через віконні фрамуги. У темний час доби включаються потолковие лампи.

Приміщення, де працюють співробітники, що виконують розумову працю, не межують з приміщеннями, в яких рівні шуму і вібрації перевищують нормовані значення (виробничі цехи). Будинок, у якому розташований відділ, перебувати на певній відстані від виробничих приміщень.

Основні види небезпек, яким піддаються працівники планово-економічного відділу, виходячи із специфіки підприємства, такі:

- Схильність електромагнітного випромінювання при використанні офісної техніки;

- Стомлення (процес зниження працездатності, тимчасовий занепад сил);

Так само тут передбачені наступні конструктивні, схемно-конструктивні і деякі експлуатаційні заходи захисту працюючих від ураження електричним струмом:

1) недоступність струмоведучих частин;

2) застосування захисного заземлення;

3) технічне обслуговування і ремонтні роботи проводяться тільки при вимкненому живленні електричної мережі;

Таким чином, приміщення відділу пристосоване для роботи людей і відповідає нормам і стандартам, за винятком встановлених норм робочої площі на одну людину. Вплив негативних факторів на здоров'я людини зведено до мінімуму.

ВИСНОВОК

У першому розділі курсової роботи були вивчені теоретичні положення, які послужили основою для розробки аналітичного розділу курсової роботи.

Маркетингові заходи необхідні у виробничій діяльності будь-якої фірми, яка розраховує на фінансовий успіх в сучасних умовах ринку. Навіть, якщо діяльність організації на перший погляд здається цілком благополучною, при детальному аналізі стають очевидними слабкі і сильні сторони організації, тому що маркетинг зачіпає життя кожного з нас.

На підставі викладеного в першому розділі роботи прийшли до висновку, що, маркетинг, який є невід'ємною частиною життєдіяльності суспільства, має великий вплив на діяльність кожного суб'єкта господарювання та аналізованого підприємства в тому числі.

Система збуту товару - одна з найважливіших у маркетинговій політиці підприємства. У збутовій політиці маркетологи торкаються питань вибору найбільш оптимального каналу збуту, методу збуту товару, що при ефективному використанні безсумнівно збільшить прибуток компанії.

Таким чином, можна зробити висновок, що збутова діяльність являє собою цілісний процес, що охоплює планування обсягів реалізації товарів з урахуванням планованого рівня прибутку; пошук і вибір найкращого партнера - постачальника або покупця, проведення торгів, включаючи встановлення ціни, що відповідає якості товару та інтенсивності попиту; виявлення і активне використання факторів, здатних прискорити збут продукції і збільшити прибуток від реалізації.

Слід відрізняти поняття збутова діяльність та збутова політика підприємства. Визначення збутової політики підприємства передбачає аналіз можливих варіантів ведення збутової діяльності та вибір оптимальних, які забезпечують найкраще задоволення споживчих вимог і переваг, і тим самим - максимальні результати господарської діяльності підприємства.

C побутову політику підприємства в умовах маркетингової орієнтації можна визначити, як сукупність маркетингових тактичних заходів в області формування попиту, встановлення взаємовідносин з покупцями, ціноутворення, транспортування, товароруху, стимулювання збуту, сервісу і реклами, спрямованих на реалізацію збутових стратегій і досягнення цілей збутової діяльності підприємства . Таким чином, збутова політика підприємства - це спосіб здійснення збутової діяльності підприємства.

Одним з пунктів збутової політики підприємства є вибір оптимального каналу збуту. Канал збуту (розподілу) товару - це організація або людина, що займається просуванням і обміном конкретного товару (декількох груп товарів) на ринку.

Підводячи підсумок, можна зазначити, що мета курсового роботи досягнута, тому що знайдені шляхи формування нових ринків збуту.

Список використаних джерел

  1. Конституція України / / Відомості Верховної Ради України. - 1996 р. - № 30. - Ст. 141 (зі змінами Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 2, ст.44)

  2. Митний Кодекс України от 2003р.

  3. Закон України "Про аудиторська діяльність" / / бухгалтерський облік та аудит. - 1996. - № 11. - С. 44-52

  4. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 № 959-ХІІ.

  5. Закон України «про охорону праці» від 21.11.2002 р.

  6. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 18.11.97 р. N 639/97-ВР / / Податки та бухгалтерський облік. - 2006. - № 52.

  7. Закон України «Про охорону праці» від 25 листопада 1992.

  8. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановив Правління НАЦІОНАЛЬНОГО банку України от 19.02.2001 № 72. зі змінами и доповнюваннямі від 4.04.2003р

  9. Положення про порядок надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності Повноваження на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення и товарів, Що містять Відомості, які становляться державну таємніцю, затверджених постановив Кабінету Міністрів України от 08.06.98 р. № 838.

  10. Постанова Кабінету Міністрів України "Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності" від 14.04.99 р. № 593 Державної митно службою України, МЗЕЗторг України и ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА адміністрацією України наказом від 07.07.99 р. № 411/488/357

  11. Авдокушин Е.Ф. Міжнародні економічні відносини. - М.: БЕК. - 2002. - 612с.

  12. Ансофф І. Нова корпоративна стратегія. - СПб: Видавництво "Пітер", 2006. - 416 с.

  13. Анн Х., Багиев Г.Л., Тарасевич В.М. Маркетинг: Підручник для вузів. 3-е изд. / За заг. ред. Г.Л. Багієва. - СПб.: Питер, 2005. - 736 с.

  14. Ассель Г. Маркетинг: принципи і стратегія: Учеб. для вузів: Пер. з англ. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 803 с.

  15. Багиев Г.Л. та ін Маркетинг: Підручник для вузів. - М.: ВАТ «Видавництво« Економіка », 2003. - 703 с.

  16. Баканов М.І. Теорія економічного аналізу: Підручник.:-М.: Фінанси і статистика, 2001. - 288с.

  17. Балабанов І. Т., Балабанов А. І. Зовнішньоекономічні зв'язки: Учеб. посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 512 с.

  18. Бубенко Н.Т. Збутова політика ПІДПРИЄМСТВА. - К.: Вікар, 2004.

  19. Безпека життєдіяльності / під ред О.Н. Русака. -СПб., 2002

  20. Болт Г. Практичний посібник з управління збутом. -М: Економіка, 2007.-520с.

  21. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства / Під. ред. Л. Є. Стровский. - М.: ЮНИТИ, 2005. - 832 с.

  22. Зовнішньоекономічний тлумачний словник / Під. ред. І. П. Фомінського. - М.: ИНФРА - М., 2000. - 503 с.

  23. Ворст І., Ревентлоу П. Економіка фірми: Підручник - М.: Вища школа, 2003.-305 с.

  24. Вострякова Л. Новий товар пристосувати під ринок або ринок виховати під товар? / / Капітал. - 2005. - № 20. - С. 53-59.

  25. Гаджинский А.М. Основи логістики. - М.: Інформаційно-впроваджувальний центр "Маркетинг", 2004.

  26. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. - К.: Лібра, 2002. - 712 с.

  27. Голіков Е.А. Маркетинг і логістика. - М.: Видавничий будинок "Дашков і Ко", 2005.

  28. Гордон М.П., ​​Карнаухов С.Б. Логістика товароруху. - М.: Центр економіки і маркетингу, 2005.

  29. Горфинкель Н. П. Економіка підприємства. - М.: ЮНИТИ, 2003.

  30. Григоренко М.А. Міжнародна економіка. - К., КІМО. - 2004. - 742с.

  31. Грузинів В.П. Економіка підприємства і підприємництва - М.: СОФІТ, 2005.

  32. Гуревич М. М. Державне регулювання в умів ринковий ЕКОНОМІКИ. Харків: Основа, 2005.

  33. Данько Т.П. Управління маркетингом: Підручник. Изд. 2-е, перероб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 334 с.

  34. Дашн П.А. Довідник з техніки безпеки. - М.: Енергоіздат, 2002. - 800с.

  35. Дихтль Е., Хершген X. Практичний маркетинг: Учеб. посібник / Пер. з йому. А.М. Макарова; Під ред. І.С. Минко. - М.: Вища. шк., 2005. - 355 с.

  36. Житецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников А. В. Основи охорони праці. Підручник. - Вид. 2-е доповнене. - Львів: Афіша, 2005-351с

  37. Жук М. В. комерційні Відносини України: Підручник. - Чернівці: Рута, 2002. - 576 с.

  38. Завгородній В.П. Податки і податковий контроль в Україну. - К.: А.С.К., 2006. - 639с.

  39. Зав'ялов П.С. Маркетинг в схемах, малюнках, таблицях: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 496 с.

  40. Загальна економічна сітуація в Україні за 2006 Рік / / Вісник НБУ. - 2007 - № 1. - С. 52-100.

  41. Заруба АТ. Банківський менеджмент та аудит. - К.: Лібра, 2006. - 224 с.

  42. Інформаційний бюлетень міністерства статистики України, - 2006. - № 11. - С.12

  43. Калістово Ю. Прибуток і дохід як можливі об'єкти оподаткування / / Консультант ЗЕД. - 2001. - № 8. - С. 52-63.

  44. Камаєв В.Д. і колл. Авт. Підручник з основ економічної теорії (економіка). - М., 2004. - 701с.

  45. Кармайкл Д.Р., Бенісіо М. Стандарти і норми аудиту. - М.: Аудит: ЮНИТИ, 2005. - 527 с.

  46. Кобевнік В.Ф. Охорона праці. - Київ: Вища школа, 2000. - 286с.

  47. Ковальов В.В. Аналіз засобів підприємства та їх використання / / Податки та бухгалтерський облік. - 2004. - № 10. - С. 25-27

  48. Ковальова А. М. та ін Фінанси фірми: під ред. Ковальова А.М.. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 496с.

  49. Кодацький В.А. Витрати і прибуток / / Економіка Україна. - 2005. - № 7. с. 64-69.

  50. Кононенко О. Читаємо фінансову звітність. - Х.: Фактор, 2006. - 96с.

  51. Коршунов В. І., Курбатов К. Е. Маркетингові дослідження ринку. -
    Х.: АТ «Бізнес інформ». -2003 .- 245 с.

  52. Котлер Ф. Маркетинг у третьому тисячолітті: Як створити, завоювати і утримати ринок / Пер. з англ. В.А. Глядачі і А.І. Оганесової; Наук. ред. і авт. вступ. ст. Б.А. Соловйов. - М.: ТОВ «Видавництво АСТ», 2000. - 272 с.

  53. Кретов І. І. Маркетинг на підприємстві - практичної посібник. -
    М.: АТ «Фінстатінпром», - 2004. - 481 с.

  54. Курс економічного аналізу. / За ред. Баканова М. І., Шеремета А. Д. - М.: Фінанси і статистика, 2000.

  55. Ліпатова І.В. Аналіз прибутковості підприємства / / Фінанси Україні. -2005 .- № 12. - С. 15-18.

  1. Логістика / Под ред. Б. Анікіна. - М.: ИНФРА - М, 2001.

  2. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Економіка: принципи, проблема і політика: Пер. з англ. Т. 1, 2. - М.: Республіка, 2000.

  3. Маркетинг / Под ред. М. Бейкера. - СПб.: Питер, 2002. - 1200 с.

  4. Методика економічного аналізу діяльності виробничого об'єднання: Практ. керівництво / За ред. А. І. Бужинського, А. Д. Шеремета. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 229 с.

  5. Михайлова-Станюта І. А. Оцінка фінансового стану підприємства. - Мінськ.: Наука і техніка, 2000. - 505с.

  6. Мочерний С. В. Основи економічної Теорії. - Тернопіль: Торнекс, 2003. 639 с.

  7. Негашев Є.В. Аналіз фінансів підприємства в умовах ринку: Учеб. Посібник. - М.: Вища. шк., 2004. - 192 с.

  8. Облік та аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Навч.-метод. посібник / За ред. Ю. А. Кузьмінського. - К.: КНЕУ, 2001. - 179 с.

  9. Основи маркетингу / Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Сондерс, В. Вонг; Пер. з англ. - 2-е європ. вид. - М.: Видавничий будинок "Вільямс", 2001. - 1056с.

  10. Павлов С.П., Губонина З.І. Охорона праці в приладобудуванні. - М.: Вища школа, 2000. - 215с.

  11. Піскун І.П. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб - Суми: "Університетська книга", 2000.

  12. Попадинець І.С. Економічний розвиток господарського комплексу України / / Економіка Україна .- 2006 .- № 10.

  13. Ральперін В.М., Ігнатьєв С.М., Моргунов В.І. Мікроекономіка. - СПб., 2004. - 584с.

  14. Рожков А.П. Пожежна безпека на виробництві. Навчальний посібник. - Київ: Редакція журналу «Охорона праці», 2001. - 219с.

  15. Рузавін Г.І., Мартинов В.Т. Курс ринкової економіки. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2002.

  16. Савицька Г. В. Аналіз господарської діяльності промислового підприємства. - К.: ШСЗ, 2005.

  17. Збірник типових розрахунків та завдань з екології: Навчальний посібник / С. О. Бережний, В. А. Мартемьянов и др. - Тверь: ТДТУ, 2001. - 160 с.

  18. Сергєєв І. В. Економіка підприємства / / Бізнес. - 2002. - № 4. - С. 28-32.

  19. Сучасна економіка Загальнодоступний навчальний курс. Ростов-На-Дону. Изд-во «Фенікс», 2005. - 608 с.

  20. Теорія економічного аналізу. / За ред. Шеремета А. Д. - М.: Прогрес, 2005.

  21. Ткаченко С.В. Бухгалтерський фінансовий облік на промислових підприємствах. - К.: А.С.К., 2005. - 832 с.

  22. УПРАВЛІННЯ ЗЕД / Під ред. Кредісова А.І. - К., Знання, 2001.

  23. Усач Б.Ф. Аудит. - К.: КНЕУ, 2001. - 524 с.

  24. Хруцкий В.Е., Корнєєва І.В. Сучасний маркетинг: Настільна книга по дослідженню ринку: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 560 с.

  25. ЦАЛ - Цалко Ю.С. Фінансова звітність ПІДПРИЄМСТВА та її аналіз. - К.: ЦУЛ. - 2005. - 360 с.

  26. Шмален Г. Основи і проблеми економіки підприємства. - М: Фінанси і Статистика, 2006.

  27. Шуцкій А. Економічний розвиток господарського комплексу України / / Питання Економіки. - 2005. - № 5. - С. 54

  28. Економіка та організація промислового виробництва. К.: - Либідь 2005.

  29. Економіка підприємства. Підручник для вузів. Під ред.В, Я, Горфінкеля. М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2006. - 367 с.

  30. Економічна ефективність експортної діяльності: Підручник За заг. Ред. Д.Д. Костоглодов и Л.М. Харісова. - М.: ИНФРА, 2003. - 209с.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Маркетинг, реклама и торгівля | Курсова
172.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Визначення ефективності збутової політики підприємства Розрахунок ціни на виріб
Розробка збутової політики комерційного підприємства на прикладі ТОВ ТД Дойч-Авто
Розробка збутової політики комерційного підприємства на прикладі ТОВ ТД Дойч Авто 2
Розробка збутової політики комерційного підприємства на прикладі ТОВ ТД Дойч Авто
Формування збутової політики
Аналіз збутової політики і мотивації персоналу
Формування збутової політики на ТОВ Красноярузького молоко
Формування збутової політики на ТОВ Красноярузького молоко 2
Формування збутової політики на прикладі магазину Самара
© Усі права захищені
написати до нас