Перспективи розвитку атомної енергетики в Росії

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Курсова робота студента групи НП1_2 Еровіченкова А.С.

Фінансова Академія при Уряді Російської Федерації

Кафедра "Економічна географія та регіональна економіка"

Москва - 1997

Передумови розвитку атомної енергетики

Росія була, є і буде однією з провідних енергетичних держав світу. І це не тільки тому, що в надрах країни знаходиться 12% світових запасів вугілля, 13% нафти і 36% світових запасів природного газу, яких достатньо для повного забезпечення власних потреб і для експорту в сусідні держави. Росія увійшла до числа провідних світових енергетичних держав, перш за все, завдяки створенню унікального виробничого, науково-технічного та кадрового потенціалу паливно-енергетичного комплексу (ПЕК).

Але економічна криза останніх років істотно торкнувся і цей комплекс. Виробництво первинних енергоресурсів в 1993 р. склало 82% від рівня 1990 і продовжувало падати. Зменшення споживання палива і енергії, обумовлене загальним економічним спадом, тимчасово полегшило завдання енергозабезпечення країни, хоча в ряді регіонів довелося вимушено обмежувати споживання енергії. Відсутність необхідних інвестицій не дозволило в 90-х роках компенсувати природне вибуття виробничих потужностей і оновлювати основні фонди, зношеність яких в галузях ПЕК коливається в межах 30-80%. Відповідно до норм безпеки потребують реконструкції і до половини АЕС.

Слід зауважити, що в 1981-1985 рр.. середньорічний введення потужностей в електроенергетиці був 6 млн. кВт на рік, а в 1995 р. - тільки 0,3 млн. кВт. У 1995 році в Росії вироблено 860 млрд. кВтгод, а в 1996 р. у зв'язку зі зниженням попиту і зносом встановленого на електростанціях обладнання - 840 млрд.. кВтгод.

Виробництво електроенергії на електростанціях Росії (млрд. Квт-год)

1990 1995 2000 2005
ВСЬОГО 1082 860 922 1020
ГЕС і ГАС 167 177 166 180
КЕС 397 252 242 249
ТЕЦ 400 332 392 457
АЕС 118 99 122 134

Таблиця 1

Частка Росії в обсязі світового виробництва електроенергії складала у 1990 р 8,2%, а в 1995 р. скоротилася до 7,6%.

У 1993 році з виробництва електроенергії на душу населення Росія займала 13-е місце в світі (6297 кВтг).

У 1991-1996 рр.. електроспоживання в Росії знизилося більш ніж на 20%, у тому числі в 1996 р - на 1%. У 1997 р вперше в 90-і роки очікується зростання виробництва електроенергії.

На початку 90-х років встановлені енергетичні потужності Росії перевищували 7% світових. У 1995 р встановлена ​​потужність електроенергетики Росії становила 215,3 млн. кВт, у тому числі частка потужностей ТЕС - 70%, ГЕС - 20% і АЕС - 10%.

У 1992-1995 рр.. було введено 66 млн. кВт генеруючих потужностей. В даний час 15 млн. кВт обладнання ТЕС виробили ресурс. У 2000 році таких потужностей буде вже 35 млн. кВт і в 2005 році - 55 млн. кВт. До 2005 року граничного строку експлуатації досягнуть агрегати ГЕС потужністю 21 млн. кВт (50% потужностей ГЕС Росії). На АЕС в 2001-2005 рр.. будуть виведені з експлуатації 6 енергоблоків загальною потужністю 3,8 млн. кВт.

За оцінками експертів в даний час на 40% електростанцій Росії використовується застаріле оборудованіе.Еслі не буде вжито заходів з оновлення генеруючого обладнання, то динаміка його старіння до 2010 року буде виглядати наступним чином: (тис. млн. кВт)

1995 р 2000 р 2005 р 20010 р
ВСЬОГО 17,0 49,3 83,3 108,5
ТЕС 14,2 35,3 55,1 75,1
ГЕС 2,8 14,0 24,0 25,0
АЕС - - 3,8 8,4

Таблиця 2

У цих умовах для забезпечення прогнозованого попиту на електричну енергію і потужність буде потрібно значна реконструкція діючих, а потім і будівництво нових електростанцій. Але який вид енергії самий економічний, безпечний і екологічно чистий? На розвиток якої галузі направити основні засоби? На сьогоднішній день при виборі джерела електроенергії не можна не відзначити актуальність такого чинника, як обмеженість джерел енергії.

Обмеженість джерел енергії.

Сучасні темпи енергоспоживання складають приблизно 0,5 Q у рік, проте вони ростуть у геометричній прогресії. Так, у першій чверті такого тисячоріччя енергоспоживання, за прогнозами, складе 1 Q у рік. Отже, якщо навіть врахувати, що темпи росту споживання електроенергії декілька скоротяться через удосконалювання енергозберігаючих технологій, запасів енергетичної сировини вистачить максимум на 100 років.

Проте положення збільшується ще і невідповідністю структури запасів і споживання органічної сировини. Так, 80% запасів органічного палива припадає на вугілля і лігніти і лише 20% на нафту і газ, у той час як 8 / 10 сучасного енергоспоживання припадає на нафту і газ. Отже, тимчасові рамки ще більш звужуються.

Альтернативою органічному паливу і поновлюваним джерелом енергії є гідроенергетика. Проте і тут джерело енергії достатньо сильно обмежений. Це пов'язано з тим, що значні ріки, як правило, сильно віддалені від промислових центрів або їхніх потужностей практично цілком використані. Таким чином, гідроенергетика, у дійсний момент забезпечує близько 10% виробництва енергії у світі, не зможе істотно збільшити цю цифру.

Величезний потенціал енергії Сонця (порядку 10 Q у середньому в добу) міг би теоретично забезпечити усі світові потреби енергетики. Але якщо віднести цю енергію на один квадратний метр поверхні Землі, то середня теплова потужність утвориться не більш 200 Вт / м, або близько 20 Вт / м електричної потужності при КПР перетворення в електроенергію 10%. Це, очевидно, обмежує можливості сонячної енергетики при створенні електростанцій великої потужності (для станції потужністю 1 млн. кВт площа сонячних перетворювачів повинна бути біля 100 км). Принципові труднощі виникають і при аналізі можливостей створення генераторів великої потужності, що використовують енергію вітру, припливи і відливи в океані, геотермальну енергію, біогаз, рослинне паливо і т.д. Все це призводить до висновку про обмеженість можливостей розглянутих так званих "відтворених" і щодо екологічно чистих ресурсів енергетики, принаймні, у відносно близькому майбутньому. Хоча ефект від їхнього використання при рішенні окремих приватних проблем енергозабезпечення може бути вже зараз дуже вражаюча, сумарна частка відтворених ресурсів у найближчі 40 50 років не перевищить 15 20%.

Звичайно, існує оптимізм із приводу можливостей термоядерної енергії й інших ефективних засобів одержання енергії, інтенсивно досліджуваних наукою, але при сучасних масштабах енерговиробництва, при практичному освоєнні цих можливих джерел потрібно декілька десятків років через високої капіталоємності (до 30% всіх капітальних витрат у промисловості потребує енергетика) і відповідної інерційності в реалізації проектів. Так що в перспективі до середини такого сторіччя можна орієнтуватися на істотний внесок у світову енергетику лише тих нових джерел, для котрих уже сьогодні вирішені принципові проблеми масового використання і створена технічна база для промислового освоєння. Єдиним тут конкурентом традиційному органічному паливу може бути тільки ядерна енергетика, що забезпечує вже зараз близько 20% світового виробництва електроенергії з розвиненою сировинною і виробничою базою для подальшого розвитку галузі.

Найважливіші фактори розвитку атомної енергетики

На усе більш конкурентному і багатонаціональному глобальному енергетичному ринку ряд найважливіших чинників буде впливати не тільки на вибір виду енергії, але також і на ступінь і характер використання різних джерел енергії. Ці чинники включають в себе:

оптимальне використання наявних ресурсів;

скорочення сумарних витрат;

зведення до мінімуму екологічних наслідків;

переконливу демонстрацію безпеки;

задоволення потреб національної і міжнародної політики.

Для ядерної енергії ці п'ять чинників визначають майбутні стратегії в області паливного циклу і реакторів. Мета полягає в тому, щоб оптимізувати ці чинники.

Хоча досягнення визнання з боку громадськості не завжди включалося в якості найважливішого чинника, у дійсності цей чинник є життєво важливим для ядерної енергії. Необхідно відкрито і вірогідно ознайомити громадськість і осіб, які приймають рішення, з реальними вигодами ядерної енергетики. У наступному нижче обговоренні утримуються елементи переконливої ​​аргументації. Зростаюче небажання громадськості, особливо в промислово розвинених країнах, погоджуватися з запровадженням нових промислових установок позначається на політику в усьому енергетичному секторі і впливає на здійснення всіх проектів енергетичних установок.

Максимальне використання ресурсів

Відомі і ймовірні запаси урану повинні забезпечити достатнє постачання ядерним паливом у короткостроковому і середньостроковому плані, навіть якщо реактори будуть працювати головним чином з однократними циклами, що передбачають поховання відпрацьованого палива. Проблеми в паливозабезпеченні атомної енергетики можуть виникнути лише до 2030 року за умови розвитку і збільшення до цього часу атомних енергопотужностей. Для їх вирішення потрібні розвідка й освоєння нових родовищ урану на території Росії, використання накопичених оружеййного та енергетичного плутонію й урану, розвиток атомної енергетики на альтернативних видах ядерного палива. Одна тонна збройового плутонію по теплотворної еквіваленту органічного палива при "спалюванні" у теплових реакторах у відкритому паливному циклі відповідає 2,5 млрд. куб. м. природного газу. Наближена оцінка показує, що загальний енергетичний потенціал збройової сировини, із використанням у парку АЕС також реакторів на швидких нейтронах, може відповідати виробленні 12-14 трлн. кіловат-годин електроенергії, тобто 12-14 річним її виробках на рівні 1993 року, і заощадити в електроенергетиці біля 3,5 трлн.кубометров природного газу. Однак у міру зростання попиту на уран і зменшення його запасів, обумовленого необхідністю задовольняти потреби зростаючих потужностей атомних станцій, виникне економічна необхідність оптимального використання урану таким чином, щоб вироблялася вся потенційно міститься в ньому енергія на одиницю кількості руди. Існують різноманітні способи досягнення цього в ході процесу збагачення і на етапі експлуатації. У довгостроковому плані будуть потрібні повторне використання напрацьованих матеріалів, що ділилися у теплових реакторах і впровадження швидких реакторів-розмножувачів.

2. Досягнення максимальної економічної вигоди

Оскільки витрати на паливо щодо низькі, для загальної економічної життєздатності ядерної енергії дуже важливо скорочення сумарних витрат за рахунок зниження витрат на розробку, вибір площадки, спорудження, експлуатацію і початкове фінансування. Усунення невизначеностей і мінливості вимог ліцензування, особливо перед введенням в експлуатацію, дозволило б здійснити більш прогнозовані стратегії капіталовкладень і фінансові стратегії.

Потреби в інвестиціях відповідно до результатів СІАРЕ (млрд. доларів) (СІАРЕ - Спільне дослідження альтернатив розвитку електроенергетики)

Високе енергоспоживання Низьке електроспоживання
Виробництво електроенергії
1995-2000 рр. 21-26 9-10
2001-2005 рр. 25-32 14-20
Всього 46-58 23-30
Енерго заощадження
1995-2000 рр. 3-4 2-3
2001-2005 рр. 5-11 3-8
Всього 8-15 5-11
Передача енергії
1995-2000 рр. 2-3 1-3
2001-2005 рр. 5-5 3-5
Всього 7-8 4-8
Сумарні потреби
1995-2000 рр. 26-34 12-16
2001-2005 рр. 35-48 20-33
Всього 61-81 32-49

Таблиця 3

3. Досягнення максимальної екологічної вигоди

Хоча ядерна енергія з погляду обсягів споживаного палива, викидів і відходів, що утворюються має явними перевагами в порівнянні з нинішніми системами, що використовують викопні види палива, подальші заходи щодо пом'якшення відповідних екологічних проблем можуть зробити значний вплив на відношення громадськості.

Порівняльні дані по паливу і відходам (тонн у рік для електростанції потужністю 1000 МВт)

Атомна станція: паливо: 27 (160 т. природного урану в рік)
відходи: 27 високоактивні
310 середньоактивні
460 низькоактивні

Станція

на вугіллі:

паливо: 2,600,000 [5 поїздів (1400 т. у день)]
відходи: 6,000,000 CO2
44,000 SO2
22,000 NOn
320,000 золи (включаючи 400 т. важких токсичних металів)

Таблиця 4

Оскільки загальний вплив ядерного паливного циклу на здоров'я людей і навколишнє середовище невелика, увага буде спрямована на поліпшені методи в області радіоактивних відходів. При цьому була б зроблена підтримка цілям стійкого розвитку й у той же час підвищена конкурентноздатність у порівнянні з іншими джерелами енергії, для яких також повинні належним чином вирішуватися питання відходів. У реакторні системи й у паливні цикли можуть бути внесені зміни, що зводять до мінімуму утворення відходів. Будуть вводитися проектні вимоги по зменшенню кількостей відходів і такі методи скорочення обсягів відходів, як компактування.

4. Максимальне підвищення безпеки реакторів

Ядерна енергетика в цілому має відмінні показники безпеки: в експлуатації перебуває 433 реактора, що працюють у середньому більш ніж по 20 років. Проте чорнобильська катастрофа показала, що дуже важка ядерна аварія може призвести до радіоактивного забруднення в масштабах країни і регіону. Хоча питання безпеки й екології стають найважливішими для всіх джерел енергії, багато хто сприймає ядерну енергетику як особливо й органічно небезпечну. Занепокоєння з приводу безпеки в сполученні з відповідними регламентаційної вимоги буде найближчим часом як і раніше робити сильний вплив на розвиток ядерної енергетики. З метою зниження масштабів реальних і можливих аварій на установках буде здійснений ряд підходів. Надзвичайно ефективні бар'єри (такі, як подвійні захисні оболонки) знизять можливість значних радіологічних наслідків аварій за межами площадок до вкрай низького рівня, усуваючи необхідність у планах аварійних дій. Підвищення характеристик цілісності корпуса реактора і реакторних систем також дозволить знизити ймовірність виникнення наслідків на площадці. Внутрішня безпека конструкцій і технологічних процесів на станціях може бути підвищена скоріше шляхом включення пасивних функцій безпеки, ніж активних систем захисту. У якості життєздатного варіанта можуть з'явитися високотемпературні газоохолоджувальний реактори, що використовують керамічне графітні паливо з високою теплостійкістю і цілісністю, що знижує ймовірність викиду радіоактивного матеріалу.

Плюси і мінуси атомної енергетики

За 40 років розвитку атомної енергетики у світі побудовано біля 400 енергоблоків у 26 країнах світу із сумарною енергетичною модністю близько 300 млн. кВт. Основними перевагами атомної енергетики є висока кінцева рентабельність і відсутність викидів в атмосферу продуктів згоряння (з цієї точки зору вона може розглядатися як екологічно чиста), основними недоліками потенційна небезпека радіоактивного зараження навколишнього середовища продуктами розподілу ядерного палива при аварії (типу Чорнобильської або на американській станції Тримайл Айленд) і проблема переробки використаного ядерного палива.

Зупинимося спочатку на перевагах. Рентабельність атомної енергетики укладається з декількох складових. Одна з них незалежність від транспортування палива. Якщо для електростанції потужністю 1 млн. кВт потрібно в рік близько 2 млн. т.у.п. (Або близько 5 млн. низькосортного вугілля), то для блоку ВВЕР-1000 знадобиться доставити не більш 30 т. збагаченого урану, що практично зводить до нуля витрати на перевезення палива (на вугільних станціях ці витрати складають до 50% собівартості). Використання ядерного палива для виробництва енергії не потребує кисню і не супроводжується постійним викидом продуктів згорання, що, відповідно, не зажадає будівництва споруджень для очищення викидів в атмосферу. Міста, що знаходяться поблизу атомних станцій, є в основному екологічно чистими зеленими містами у всіх країнах світу, а якщо це не так, то це відбувається через вплив інших виробництв і об'єктів, розташованих на цій же території. У цьому відношенні ТЕС дають зовсім іншу картину. Аналіз екологічної ситуації в Росії показує, що на частку ТЕС припадає більш 25% усіх шкідливих викидів в атмосферу. Близько 60% викидів ТЕС припадає на європейську частину і Урал, де екологічне навантаження істотно перевищує граничну. Найбільш важка екологічна ситуація склалася в Уральському, Центральному і Поволзькому районах, де навантаження, створювані випаданням сірки і азоту, в деяких місцях перевищують критичні в 2-2,5 рази.

До хиб ядерної енергетики варто віднести потенційну небезпеку радіоактивного зараження навколишнього середовища при важких аваріях типу Чорнобильської. Зараз на АЕС, що використовують реактори типу Чорнобильського (РБМК), прийняті міри додаткової безпеки, які, за висновком МАГАТЕ (Міжнародного агентства з атомної енергії), повністю виключають аварію подібної ваги: ​​у міру виробітки проектного ресурсу такі реактори повинні бути замінені реакторами нового покоління підвищеної безпеки. Проте в суспільній думці перелом стосовно безпечного використання атомної енергії відбудеться, очевидно, не скоро. Проблема утилізації радіоактивних відходів коштує дуже гостро для усього світового співтовариства. Зараз вже існують методи остекловиванія, бітуміровання і цементування радіоактивних відходів АЕС, але потрібні території для спорудження могікан, куди будуть поміщатися ці Відходи на вічне зберігання. Країни з малою територією і великою щільністю населення відчуває серйозні труднощі при вирішенні цієї проблеми.

Ядерна паливно-енергетична база Росії.

Пуск в 1954 році першої атомної електростанції потужністю усього лише 5000 квт став подією світової ваги. Він ознаменував початок розвитку атомної енергетики, яка може забезпечити людство електричною і тепловою енергією на тривалий період. Нині світова частка електричної енергії, що виробляється на АЕС, відносно невелика і становить близько 17 відсотків, але в ряді країн вона сягає 50-75 відсотків. У Радянському Союзі була створена потужна ядерно-енергетична промисловість, яка забезпечувала паливом не тільки свої АЕС, але і АЕС ряду інших країн. В даний час на АЕС Росії, країн СНД і Східної Європи експлуатуються 20 блоків з реакторами ВВЕР-1000, 26 блоків з реакторами ВВЕР-440, 15 блоків з реакторами РБМК і 2 блоки з реакторами на швидких нейтронах. Забезпечення ядерним паливом цих реакторів і визначає обсяг промислового виробництва твелів і ТВС в Росії. Вони виготовляються на двох заводах: у м. Електросталь - для реакторів ВВЕР-440, РБМК і реакторів на швидких нейтронах; в г-Новосибірську - для реакторів ВВЕР-1000.Таблеткі для твелів ВВЕР-1000 і РБМК поставляє завод, що знаходиться в Казахстані ( Усть-Каменогорськ).

В даний час з 15 атомних електростанцій, побудованих в СРСР, 9 знаходяться на території Росії; встановлена ​​потужність їх 29 енергоблоків становить 21242 мегавати. Серед діючих енергоблоків 13 мають корпусні реактори ВВЕР (водо-водяний енергетичний реактор, активна зона якого розміщується в металевому або з попередньо напруженого бетону корпусі, розрахованому на повне тиск теплоносія), 11 блоків-канальні реактори РМБК-1000 (РМБК - графито-водяний реактор без міцного корпусу. Теплоносій в цьому реакторі протікає через труби, усередині яких знаходяться тепловиділяючі елементи), 4 блоки-ЕГП (водо-графітових канальних реакторів з киплячим теплоносієм) по 12 мегават кожен встановлені на Білібінська АТЕС і ще один енергоблок забезпечений реактором БН-600 на швидких нейтронах. Слід зауважити, що основний парк корпусних реакторів останнього покоління був розміщений на Україну (10 блоків ВВЕР-1000 і 2 блоки ВВЕР-440).

Нові енергоблоки.

Спорудження нового покоління енергоблоків з корпусними реакторами (з водою під тиском) починається в цьому десятилітті. Першими з них стануть блоки ВВЕР-640, конструкція і параметри яких враховують вітчизняний і світовий досвід, а також блоки з удосконаленим реактором ВВЕР-1000 з істотно підвищеними показниками безпеки. Головні енергоблоки ВВЕР-640 розміщуються на майданчиках м. Сосновий Бор Ленінградської області та Кольської АЕС, а на базі ВВЕР-1000 - на майданчику Нововоронезької АЕС.

Розроблено також проект корпусного реактора ВПБЕР-600 середньої потужності з інтегральною компоновкою. АЕС з такими реакторами зможуть споруджуватися дещо пізніше.

Названі типи обладнання при своєчасному виконанні всіх науково-дослідних і дослідних робіт забезпечать основні потреби атомної енергетики на прогнозований 15-20-річний період.

Існують пропозиції продовжувати роботи по графито-водяним канальним реакторів, перейти на електричну потужність 800 мегават і створити реактор, який не поступається реактору ВВЕР з безпеки. Такі реактори могли б замінити діючі реактори РБМК. У перспективі можливе будівництво енергоблоків з сучасними безпечними реакторами БН-800 на швидких нейтронах. Ці реактори можуть бути використані і для залучення в паливний цикл енергетичного і збройового плутонію, для освоєння технологій випалювання актиноїдів (радіоактивних елементів-металів, всі ізотопи яких радіоактивні).

Перспективи розвитку атомної енергетики.

При розгляді питання про перспективи атомної енергетики в найближчому (до кінця століття) і віддаленому майбутньому необхідно враховувати вплив багатьох чинників: обмеження запасів природного урану, висока в порівнянні з ТЕС вартість капітального будівництва АЕС, негативне суспільна думка, що призвело до прийняття в ряді країн ( США, ФРН, Швеція, Італія) законів, що обмежують атомну енергетику в праві використовувати ряд технологій (наприклад, з використанням Рu і ін), що призвело до згортання будівництва нових потужностей і поступового висновку відпрацьованих без заміни на нові. У той же час наявність великого запасу вже добутого і збагаченого урану, а також вивільняється при демонтажі ядерних боєголовок урану і плутонію, наявність технологій розширеного відтворення (де в вивантажується з реактора паливі утримується більше діляться ізотопів, ніж завантажувалося) знімають проблему обмеження запасів природного урану, збільшуючи можливості атомної енергетики до 200-300 Q. Це перевищує ресурси органічного палива і дозволяє сформувати фундамент світової енергетики на 200-300 років вперед.

Але технології розширеного відтворення (зокрема, реактори-концентратори на швидких нейтронах) не перейшли в стадію серійного виробництва через відставання в області переробки і рецикла (витяги з відпрацьованого палива «корисного» урану і плутонію). А найбільше поширені у світі сучасні реактори на теплових нейтронах використовують лише 0,50,6% урану (в основному ділиться ізотоп U238, концентрація якого в природному урані 0,7%). При такій низькій ефективності використання урану енергетичні можливості атомної енергетики оцінюються тільки в 35 Q. Хоча це може виявитися прийнятним для світової спільноти на найближчу перспективу, з урахуванням уже сформованого співвідношення між атомною і традиційною енергетикою і постановкою темпів росту потужностей АЕС у всьому світі. Крім того, технологія розширеного відтворення дає значне додаткове екологічне навантаження. . Сьогодні спеціалістам цілком зрозуміло, що ядерна енергія, у принципі, є єдиним реальним і істотним джерелом забезпечення електроенергією людства в довгостроковому плані, що не викликає такі негативні для планети явища, як парниковий ефект, кислотні дощі і т.д. Як відомо, сьогодні енергетика, що базується на органічному паливі, тобто на спалюванні вугілля, нафти і газу, є основою виробництва електроенергії у світі Прагнення зберегти органічні види палива, що одночасно є цінною сировиною, зобов'язання встановити межі для викидів З; або знизити їхній рівень і обмежені перспективи широкомасштабного використання поновлюваних джерел енергії все це свідчить про необхідність збільшення внеску ядерної енергетики.

З огляду на все перераховане вище, можна зробити висновок, що перспективи розвитку атомної енергетики у світі будуть різні для різних регіонів і окремих країн, виходячи з потреб і електроенергії, масштабів території, наявності запасів органічного палива, можливості залучення фінансових ресурсів для будівництва та експлуатації такої достатньо дорогої технології, впливу громадської думки в даній країні і ряду інших причин.

Окремо розглянемо перспективи атомної енергетики в Росії. Створений у Росії замкнутий науково-виробничий комплекс технологічно пов'язаних підприємств охоплює всі сфери, необхідні для функціонування атомної галузі, включаючи видобуток і переробку руди, металургію, хімію і радіохімії, машино-і приладобудування, будівельний потенціал. Унікальним є науковий і інженерно-технічний потенціал галузі. Промислово-сировинний потенціал галузі дозволяє вже в даний час забезпечити роботу АЕС Росії і СНД на багато років вперед, крім того, плануються роботи з залучення в паливний цикл накопиченого збройового урану і плутонію. Росія може експортувати природний і збагачений уран на світовий ринок, враховуючи, що рівень технології видобутку і переробки урану по деяких напрямках перевершує світовий, що дає можливість в умовах світової конкуренції утримувати позиції на світовому урановому ринку.

Але подальший розвиток галузі без повернення до неї довіри населення неможливо. Для цього потрібно на базі відкритості галузі формувати позитивну громадську думку і забезпечити можливість безпечного функціонування АЕС під контролем МАГАТЕ. З огляду на економічні труднощі Росії, галузь зосередиться найближчим часом на безпечній експлуатації існуючих потужностей із поступовою заміною відпрацьованих блоків першого покоління найбільш досконалими російськими реакторами (ВВЕР-1000, 500, 600), а невелике зростання потужностей відбудеться за рахунок завершення будівництва вже початих станцій. На тривалу перспективу в Росії вірогідне зростання потужностей в переходом на АЕС нових поколінь, рівень безпеки й економічні показники яких забезпечать стійкий розвиток галузі на перспективу.

У діалозі прихильників і супротивників атомної енергетики необхідні повна і точна інформація щодо стану справ у галузі як в окремій країні, так і в світі, науково обгрунтовані прогнози розвитку і потреби в атомній енергії. Тільки на шляху гласності та інформованості можуть бути досягнуті прийнятні результати. Більш 400 блоків в усьому світі (за даними, що містяться в Інформаційній системі МАГАТЕ по енергетичних реакторів на кінець 1994 року, в 30 країнах експлуатується 432 АЕС загальною потужністю приблизно 340 ГВт) забезпечують вагому частку потреб товариства в енергії. Мільйони людей у ​​світі добувають уран, збагачують його, створюють устаткування і будують атомні станції, десятки тисяч учених працюють у галузі. Це одна з найбільш потужних галузей сучасної індустрії, що стала вже її невід'ємною частиною. І хоча зліт атомної енергетики зараз змінюється періодом стабілізації потужностей, з огляду на позиції, завойовані атомною енергетикою за 40 років, є надія, що вона зможе зберегти свою частку в світовому виробництві електроенергії на досить тривалу перспективу, поки не буде сформований єдиний погляд у світовому співтоваристві на необхідність і масштаби використання атомної енергетики у світі.

Список літератури:

1. "Ядерна енергетика в альтернативних енергетичних сценаріях" Енергія 1997 № 4

2. "Деякі економічні аспекти сучасного розвитку атомної енергетики" Вісник МГУ 1997 № 1

3. "Положення і перспективи розвитку електроенергетики Росії" БИКИ 1997 № 8

4.Международная життя 1997 № 5, № 6

5.ВЕК 1996 № 18, № 13

6.Незавісімая газета 30.01.97

7.Новое Час 17 квітня 1995р

8. "Стратегія ядерної енергії" Міжнародне життя 1997 № 7

9 "Про перспективи атомної енергетики в Росії" Червень 1995


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Виробництво і технології | Реферат
67.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Особливості розміщення та розвитку атомної енергетики РФ Суперечності перспективи
Розвиток атомної енергетики в Україні
Перспективи розвитку світової енергетики
Значення і місце атомної енергетики України
Перспективи демографічного розвитку Росії
Перспективи розвитку міжнародного туризму в Росії
Перспективи розвитку міжнародних корпорацій у Росії
Перспективи розвитку господарського комплексу Росії
Проблеми і перспективи розвитку транспорту Росії
© Усі права захищені
написати до нас