Зміст
Введення
Глава 1. Пенсійний фонд Російської Федерації
Глава 2. Фонд соціального страхування Російської Федерації
Глава 3. Федеральний фонд і територіальні фонди обов'язкового медичного страхування
Висновок
Бібліографія
Введення
Конституція Російської Федерації не містить однозначно прописаного механізму фінансування реалізації прав громадян на соціальне забезпечення, так само як не містить вказівок на конкретні організаційно-правові форми інститутів соціального забезпечення. Такими механізмами можуть бути бюджетне фінансування, обов'язкове соціальне страхування, а також добровільне соціальне страхування. Проте в даний час основним механізмом, в рамках якого реалізується право громадян Російської Федерації на соціальне забезпечення, є механізм обов'язкового соціального страхування. Це підтверджується чинним Законодавством, а також позицією Конституційного Суду Російської Федерації, відображеної у ряді його рішень.
У Росії на початку 90-х років минулого століття при переході до ринкової моделі господарювання була практично сформована правова та інституційна основа системи соціального страхування. Зокрема, були створені незалежні спеціалізовані інститути соціального страхування - так звані позабюджетні соціальні фонди. Створені структури - Пенсійний фонд Російської Федерації, Фонд соціального страхування Російської Федерації, Федеральний фонд і територіальні фонди обов'язкового медичного страхування, Державний фонд зайнятості населення Російської Федерації - володіли головними характеристиками інститутів соціального страхування, зафіксованими в системі міжнародних трудових норм. Їх кошти не були консолідовані в складі федерального бюджету, забезпечуючи тим самим велику ступінь прозорості для їх використання виключно на потреби застрахованих. Кожен з фондів відповідав за управління соціальним захистом від певної групи соціальних ризиків, традиційно об'єднуються в рамках самостійних галузей соціального захисту:
старість, інвалідність, втрата годувальника;
медична допомога;
тимчасова непрацездатність, включаючи вагітність, пологи та догляд за малолітніми дітьми;
безробіття.
Кожен з фондів здійснював збір обов'язкових страхових внесків, що сплачують роботодавці (і працівником у разі обов'язкового пенсійного страхування), що визначало "відповідальність кожного фонду за фінансовий стан галузі соціального страхування. Порядок сплати і розміри внесків встановлювалися законом.
Глава 1. Пенсійний фонд Російської Федерації
З розпадом Радянського Союзу перестала діяти єдина державна система соціального забезпечення громадян і почала створюватися нова державна система.
Перший етап реформування федеральної пенсійної системи був пов'язаний з прийняттям Закону РФ від 20 листопада 1990 р. "Про державні пенсії в Російській Федерації" (далі - Закон 1990 р). Це був перший закон, в якому державна система пенсійного забезпечення ставала системою, що базується на страхових принципах. Фінансування цієї системи повинно було здійснюватися Пенсійним фондом Російської Федерації за рахунок страхових внесків роботодавців, громадян і - на деякі види забезпечення - за рахунок коштів федерального бюджету.
Закон 1990 охоплював пенсійною системою всіх громадян і передбачав як страхові, так і нестрахові види пенсій. Цим Законом також були введені соціальні пенсії, які призначаються непрацездатним громадянам без вимоги трудового стажу.
Пенсійний фонд РФ був створений відповідно до Постанови Верховної Ради РРФСР від 22 грудня 1990 Положення про Пенсійний фонд РФ затверджено Постановою ВР України від 27 грудня 1991 р. № 2122-1. Це Положення діє в даний час з окремими змінами та доповненнями.
На підставі даної постанови визначено його правовий статус: Пенсійний фонд Росії (далі - ПФР) є самостійним фінансово-кредитною установою, що здійснює свою діяльність відповідно до законодавства Російської Федерації та Положенням про ПФР (далі - Положення), з метою державного управління фінансами пенсійного забезпечення .
Указом Президента Російської Федерації від 20 березня 2001 р. № 318 введено державну реєстрацію актів, що видаються ПФР.
Згідно з Положенням ПФР його грошові кошти знаходяться у федеральній власності, що не входять до складу бюджетів, інших фондів і вилученню не підлягають. Цим було визначено цільовий характер грошових коштів Пенсійного фонду. Слід також зазначити, що визнання ПФР і пенсійних коштів федеральної державної власністю (то ж саме щодо коштів інших галузей соціального і медичного страхування) - одна з особливостей російської пенсійної системи. Дане положення було підтверджено в п.1 ст.16 Федерального закону "Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" від 15 грудня 2001
З 1 січня 2001 р. до Пенсійного фонду Росії страхові внески роботодавців зараховуються як суми єдиного соціального податку, що сплачуються в порядку, встановленому Податковим кодексом РФ.
На федеральному рівні керівництво Фондом здійснює Правління ПФР і його постійно діючий виконавчий орган - виконавча дирекція. Управління органами ПФР в республіках, краях, областях, національно-територіальних утвореннях здійснюється регіональними відділеннями ПФР, які є юридичними особами.
До складу Правління ПФР входять за посадою голова, перший заступник, заступники голови Правління та виконавчий директор ПФР, а також керуючі дванадцятьма відділеннями ПФР.
До складу Правління ПФР можуть входити представники громадських, релігійних та державних організацій, об'єднань, установ і підприємств, діяльність яких пов'язана із захистом інтересів пенсіонерів, інвалідів та дітей.
Правління ПФР виконує наступні функції:
несе відповідальність за виконання функцій, що відносяться до компетенції ПФР;
визначає перспективні та поточні завдання ПФР;
затверджує бюджет, кошторису витрат (включаючи фонд оплати праці) ПФР та її органів, звіти про їх виконання, а також його структуру і штати;
призначає і звільняє з посади виконавчого директора і його заступників, голови ревізійної комісії ПФР і керівників його відділень;
затверджує положення про виконавчу дирекцію, ревізійної комісії та регіональних органах ПФР;
видає в межах своєї компетенції нормативні акти з питань, що належать до діяльності ПФР;
вирішує інші питання, віднесені до компетенції ПФР. Відповідно до Закону РФ № 167-ФЗ бюджет ПФР формується за
рахунок:
страхових внесків;
коштів федерального бюджету;
сум пені та інших фінансових санкцій;
доходів від розміщення (інвестування) тимчасово вільних коштів обов'язкового соціального страхування;
добровільних внесків фізичних осіб і організацій, що сплачуються ними не як страхувальників або застрахованих осіб;
інших джерел, не заборонених законодавством Російської Федерації.
Відповідно до Федерального закону від 15 грудня 2001 р. № 167-ФЗ "Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" (далі Закон про обов'язкове пенсійне страхування) ПФР визнаний страховиком, що здійснює обов'язкове пенсійне страхування. ПФР - державна установа, і його територіальні органи складають єдину централізовану систему органів управління коштами обов'язкового пенсійного страхування в Російській Федерації, в якій нижчестоящі органи підзвітні вищестоящим.
Кошти бюджету Пенсійного фонду Російської Федерації мають цільове призначення і спрямовуються на:
виплату відповідно до законодавства Російської Федерації і міжнародними договорами Російської Федерації трудових пенсій і соціальних допомог на поховання померлих пенсіонерів, які не працювали на день смерті;
доставку пенсій, виплачуваних за рахунок коштів бюджету Пенсійного фонду Російської Федерації;
фінансове та матеріально-технічне забезпечення поточної діяльності страховика (включаючи зміст його центральних і територіальних органів);
інші цілі, передбачені законодавством Російської Федерації про обов'язкове пенсійне страхування.
Витрати, не передбачені бюджетом ПФР на відповідний рік, здійснюються тільки після внесення змін до зазначеного бюджету у встановленому порядку.
Засоби, що утворилися в результаті перевищення сум надходжень єдиного соціального податку (внеску) у частині, що зараховується до федерального бюджету, над витратами, здійснюваними на фінансування виплати базової частини трудової пенсії, зараховуються до бюджету Пенсійного фонду Російської Федерації в повному обсязі. Зазначені кошти витрачаються в наступному порядку:
на відшкодування нестачі коштів бюджету Пенсійного фонду Російської Федерації на виплату страхової частини трудової пенсії;
на додаткове підвищення базової частини трудової пенсії виходячи з інфляції на черговий фінансовий рік.
Порядок використання тимчасово вільних коштів ПФР визначається федеральним законом.
Відповідальність за нецільове витрачання грошових коштів ПФР визначається відповідно до законодавства Російської Федерації.
Для забезпечення в середньостроковій і довгостроковій перспективах фінансової стійкості системи обов'язкового пенсійного страхування в разі виникнення профіциту бюджету ПФР створюється резерв. Розмір цього резерву, а також порядок його формування та витрачання визначаються федеральним законом про бюджет ПФР.
Держава несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Пенсійного фонду Російської Федерації перед застрахованими особами.
Положення про територіальні органи ПФР, які є юридичними особами, затверджуються Правлінням ПФР.
У Законі про обов'язкове пенсійне забезпечення міститься значиме нововведення: вперше у якості страховика в системі обов'язкового пенсійного страхування поряд з ПФР визнаються недержавні пенсійні фонди (ст.5). Випадки і порядок участі недержавних пенсійних фондів у системі обов'язкового пенсійного страхування повинні бути передбачені федеральним законом. Також встановлюються федеральним законом: порядок формування в недержавних пенсійних фондах коштів пенсійних накопичень та інвестування ними зазначених коштів, порядок передачі пенсійних накопичень з ПФР і сплати страхових внесків до недержавних пенсійних фондів, а також межі здійснення недержавними пенсійними фондами повноважень страховика.
У цьому Законі більш повно прописані права, обов'язки і відповідальність ПФР як страховика. Страховик, зокрема, має право:
проводити у страхувальників перевірки документів, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою обов'язкового страхового забезпечення, поданням відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку застрахованих осіб; вимагати і отримають у платників страхових внесків необхідні документи, довідки і відомості з питань, що виникають в ході вказаних перевірок, за винятком відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначається у встановленому законодавством України порядку;
вимагати від керівників та інших посадових осіб перевіряються організацій, а також від фізичних осіб, які самостійно сплачують обов'язкові платежі, усунення виявлених порушень законодавства Російської Федерації про обов'язкове пенсійне страхування;
одержувати в податкових органів необхідну для здійснення обов'язкового пенсійного страхування інформацію про страхувальників і застрахованих осіб, включаючи податкову декларацію та інші відомості, що становлять податкову таємницю;
здійснювати управління коштами бюджету Пенсійного фонду Російської Федерації та контроль за їх витрачанням відповідно до Федеральним законом "Про управління коштами державного пенсійного забезпечення (страхування) в Російській Федерації" і законодавством Російської Федерації;
представляти інтереси застрахованих осіб перед страхувальниками;
здійснювати повернення страхових внесків страхувальникам у випадку, якщо неможливо встановити, за яких застрахованих осіб зазначені платежі сплачені.
У Законі також докладно визначені обов'язки страховика:
готувати обгрунтування розміру тарифів страхових внесків;
призначати (перераховувати) та своєчасно виплачувати обов'язкове страхове забезпечення (трудові пенсії) на основі даних індивідуального (персоніфікованого) обліку, а також передбачені законодавством Російської Федерації інші види пенсій, соціальні допомоги на поховання померлих пенсіонерів, які не працювали на день смерті;
здійснювати контроль за обгрунтованістю подання документів для призначення (перерахунку) сум обов'язкового страхового забезпечення, у тому числі на пільгових умовах у зв'язку з особливими умовами праці;
складати проект бюджету Пенсійного фонду Російської Федерації і забезпечувати виконання зазначеного бюджету;
регулярно інформувати в установленому порядку страхувальників, застрахованих осіб, державні, громадські організації про свій фінансовий стан і вживати заходів із забезпечення своєї фінансової стійкості;
забезпечувати цільове використання коштів обов'язкового пенсійного страхування, а також здійснювати контроль за їх використанням;
здійснювати облік коштів, що надходять з обов'язкового пенсійного страхування;
здійснювати реєстрацію страхувальників;
вести облік страхових внесків фізичних осіб, добровільно вступили у правовідносини з обов'язкового пенсійного страхування;
вести державний банк даних по всіх категоріях страхувальників, у тому числі фізичних осіб, добровільно вступили у правовідносини з обов'язкового пенсійного страхування, індивідуальний (персоніфікований) облік відомостей про всіх категоріях застрахованих осіб відповідно до законодавства Російської Федерації про індивідуальний (персоніфікованому) обліку в системі державного пенсійного страхування;
забезпечувати режим ведення спеціальної частини індивідуального особового рахунку відповідно до вимог, встановлених федеральним законом;
забезпечувати своєчасний облік у відповідних розділах спеціальної частини індивідуального особового рахунку надійшли страхових внесків на накопичувальну частину трудової пенсії, розміру призначеної пенсії та виплат за рахунок коштів пенсійних накопичень;
забезпечувати організацію своєчасного обліку доходу від інвестування коштів обов'язкового пенсійного страхування у відповідних спеціальних частинах індивідуальних особових рахунків;
безкоштовно консультувати страхувальників з питань обов'язкового пенсійного страхування та інформувати їх про нормативних правових актах про обов'язкове пенсійне страхування;
організовувати через свої територіальні органи безкоштовні консультації застрахованим особам з питань обов'язкового пенсійного страхування;
розвивати міжнародні зв'язки у сфері обов'язкового пенсійного страхування в Російській Федерації.
Відповідно до Закону про обов'язкове пенсійне забезпечення страхувальниками по обов'язковому пенсійному страхуванню є:
1) особи, що виробляють виплати фізичним особам, у тому числі організації;
індивідуальні підприємці, фізичні особи;
2) індивідуальні підприємці, адвокати.
Якщо страхувальник одночасно належить до кількох категорій страхувальників, обчислення та сплата страхових внесків виробляються ним в кожному підставі.
Новий порядок обчислення страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування детально визначено у розділі V Закону про обов'язкове пенсійне страхування.
У зазначеному Законі дано визначення тарифу страхового внеску.
Тариф страхового внеску - це розмір страхового внеску на одиницю виміру бази для нарахування страхових внесків.
Закон визначає розмір тарифу для різних груп страхувальників.
Контроль за використанням коштів бюджету ПФР здійснюється Рахунковою палатою Російської Федерації. У Законі також передбачений контроль з боку наглядової ради страховика, який повинен створюватися у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Поки такої наглядову раду не створено.
Пенсійна реформа та введення в дію нових пенсійних законів було здійснено на тлі стійкого фінансового положення ПФР в 2001-2002 рр.., За наявності суттєвого резерву пенсійних коштів. Проте складна система фінансування, не сформована до кінця правова база, а також ряд поточних і прогнозованих макроекономічних показників викликає багато сумнівів в гарантіях фінансової стійкості системи. Одним із пріоритетів доопрацювання правової бази є прийняття закону про Пенсійний фонд Росії.
Глава 2. Фонд соціального страхування Російської Федерації
Відповідно до Постанови Ради Міністрів РРФСР і ФНПР від 25 грудня 1990 р. № 600 "Про вдосконалення управління та порядку фінансування видатків на соціальне страхування трудящих РРФСР * 1 січня 1991 р. був створений Фонд соціального страхування Російської Федерації (далі - ФСС). Спочатку функція управління ФСС була покладена на Раду Федерації незалежних профспілок Росії (Постанова Президії Ради ФНПР від 29 травня 1991 р., що затвердив Тимчасове положення про ФСС та Тимчасову інструкцію про порядок нарахування, сплати та витрачання коштів у ФСС).
Так само як і ПФР, ФСС є самостійним фінансово-кредитною установою. Указом Президента РФ від 20 березня 2001 р. № 318 введено державну реєстрацію актів, що видаються ФСС.
У 1993 р. управління державним Фондом соціального страхування переходить від Федерації незалежних профспілок Росії до Уряду РФ (Указ Президента РФ від 28 вересня 1993 р. № 1503 "Про Фонд соціального страхування").
Постановою Уряду РФ від 12 лютого 1994 р. № 101 затверджується Положення про Фонд соціального страхування Російської Федерації з наступними змінами (від 24 липня 1995, 19 лютого, 15 квітня, 23 грудня 1996 р., 22 листопада 1997, 23 грудня 1999, 19 липня 2002 р).
Відповідно до вищезазначеного Положення ФСС управляє коштами державного соціального страхування Росії і є спеціалізованим фінансово-кредитною установою при Уряді Російської Федерації.
Денежные средства и иное имущество, находящееся в оперативном управлении Фонда, а также имущество, закрепленное за подведомственными Фонду санаторно-курортными учреждениями, являются федеральной собственностью.
Денежные средства Фонда не входят в состав бюджетов соответствующих уровней, других фондов и изъятию не подлежат.
Бюджет Фонда и отчет о его исполнении утверждаются федеральным законом, а бюджеты региональных и центральных отраслевых отделений Фонда и отчеты об их исполнении после рассмотрения правлением Фонда утверждаются председателем Фонда.
Основными задачами Фонда являются: обеспечение гарантированных государством пособий по временной нетрудоспособности, беременности и родам, женщинам, вставшим на учет в ранние сроки беременности, при рождении ребенка, по уходу за ребенком до достижения им возраста полутора лет, а также социального пособия на погребение или возмещение стоимости гарантированного перечня ритуальных услуг, санаторно-курортное обслуживание работников и их детей; участие в разработке и реализации государственных программ охраны здоровья работников, мер по совершенствованию социального страхования; осуществление мер, обеспечивающих финансовую устойчивость Фонда; разработка совместно с Министерством труда и социального развития Российской Федерации и Министерством финансов Российской Федерации предложений о размерах тарифа страховых взносов на государственное социальное страхование; организация работы по подготовке и повышению квалификации специалистов для системы государственного социального страхования разъяснительной работы среди страхователей и населения по вопросам социального страхования; сотрудничество с аналогичными фондами (службами) других государств и международными организациями по вопросам социального страхования.
Средства Фонда образуются за счет: страховых взносов работодателей (администрации предприятий, организаций, учреждений и иных хозяйствующих субъектов независимо от форм собственности); страховых взносов граждан, занимающихся индивидуальной трудовой деятельностью и обязанных уплачивать взносы на социальное страхование в соответствии с законодательством; страховых взносов граждан, осуществляющих трудовую деятельность на иных условиях и имеющих право на обеспечение по государственному социальному страхованию, установленному для работников, при условии уплаты ими страховых взносов в Фонд; доходов от инвестирования части временно свободных средств Фонда в ликвидные государственные ценные бумаги и банковские вклады. Помещение этих средств Фонда в банковские вклады производится в пределах средств, предусмотренных в бюджете Фонда на соответствующий период, добровольных взносов граждан и юридических лиц; поступления иных финансовых средств, не запрещенных законодательством; ассигнований из федерального бюджета па покрытие расходов, связанных с предоставлением льгот (пособий и компенсаций) лицам, пострадавшим вследствие чернобыльской катастрофы или радиационных аварий на других атомных объектах гражданского или военного назначения и их последствий, а также в других установленных законом случаях; прочих поступлений (возмещаемых страхователем расходов, не принятых к зачету в счет страховых взносов, и не принятых расходов на выплату пособий по временной нетрудоспособности вследствие трудового увечья или профессионального заболевания; недоимок по обязательным платежам, сумм штрафов и иных санкций, предусмотренных законодательством; уплаченных в установленном порядке сумм за путевки, приобретенные страхователем за счет средств Фонда; средств, возмещаемых Фонду в результате исполнения регрессных требований к страхователям, и др.).
Средства ФСС направляются на: выплату пособий по временной нетрудоспособности, беременности и родам, женщинам, вставшим на учет в ранние сроки беременности, при рождении ребенка, при усыновлении ребенка, по уходу за ребенком до достижения им возраста полутора лет, а также социального пособия на погребение или возмещение стоимости гарантированного перечня ритуальных услуг; оплату дополнительных выходных дней по уходу за ребенком-инвалидом или инвалидом с детства до достижения им возраста 18 лет; оплату путевок для работников и их детей в санаторно-курортные учреждения, расположенные на территории Российской Федерации, и в санаторно-курортные учреждения участниках СНГ, аналогичных которым нет в Российской Федерации, а также на лечебное (диетическое) питание; частичное содержание находящихся на балансе страхователей санаториев-профилакториев, имеющих лицензии на право занятия этим видом деятельности (оплата расходов на питание, лечение и медикаменты, заработную плату работников, культурно-массовое обслуживание); частичную оплату путевок в детские загородные оздоровительные лагеря, находящиеся на территории Российской Федерации, для детей работающих граждан; частичное содержание детско-юношеских спортивных школ (оплата расходов на оплату труда тренерско-преподавательского состава и аренду помещений, необходимых для учебно-тренировочного процесса); оплату проезда к месту лечения и обратно; создание резерва для обеспечения финансовой устойчивости Фонда на всех уровнях.
Порядок формирования резерва и предоставления из него средств (на возвратной основе или безвозмездно) определяется инструкцией о порядке начисления, уплаты, расходования и учета средств государственного социального страхования (далее именуется - инструкция), утвержденной Фондом совместно с Министерством труда и социального развития Российской Федерации, Министерством финансов Российской Федерации, Государственной налоговой службой Российской Федерации и с участием Центрального банка Российской Федерации; обеспечение текущей деятельности, содержание аппарата управления Фонда; финансирование деятельности подразделений органов исполнительной власти, обеспечивающих государственную, защиту трудовых прав работников, охрану труда (включая подразделения надзора и контроля за охраной труда) в случаях, установленных законодательством; проведение научно-исследовательской работы по вопросам социального страхования и охраны труда; осуществление иных мероприятий в соответствии с задачами Фонда, включая разъяснительную работу среди населения.
ФСС имеет свой фонд развития за счет средств, полученных от взимания пеней и наложения финансовых санкций. Положение о порядке формирования и расходования средств фонда развития утверждается Правительством.
Распорядителями средств Фонда являются председатель и главный бухгалтер Фонда, а в региональных и центральных отраслевых отделениях Фонда - управляющий и главный бухгалтер отделения Фонда.
Выплата пособий по социальному страхованию, оплата путевок работникам и членам их семей в санаторно-курортные учреждения, финансирование других мероприятий по социальному страхованию на предприятиях, в организациях, учреждениях и иных хозяйствующих субъектах независимо от форм собственности осуществляется через бухгалтерии работодателей. Ответственность за правильность начисления и расходования средств государственного социального страхования несет администрация страхователя в лице руководителя и главного бухгалтера.
Для обеспечения контроля за правильным начислением и своевременной выплатой пособий по социальному страхованию, проведением оздоровительных мероприятий на предприятиях, в организациях, учреждениях и иных хозяйствующих субъектах независимо от форм собственности трудовыми коллективами образуются комиссии по социальному страхованию из представителей администрации и профсоюзов (трудового коллектива) или избираются уполномоченные по социальному страхованию.
Комиссии или уполномоченные по социальному страхованию решают вопросы о расходовании средств социального страхования, предусмотренных на санаторно-курортное лечение и отдых работ-пиков и членов их семей, о распределении застрахованным путевок для санаторно-курортного лечения, отдыха, лечебного (диетического) питания, приобретенных за счет средств Фонда; рассматривают спорные вопросы по обеспечению пособиями по социальному страхованию.
Рассмотрение спорных вопросов между работниками и работодателями по обеспечению пособиями по социальному страхованию осуществляется отделением Фонда или его филиалом, зарегистрировавшим страхователя, либо в ином порядке, предусмотренном законодательством.
С 1 января 2001 г. изменился порядок уплаты страховых взносов работодателями и гражданами в ФСС. Взносы, зачисляемые в ФСС, учитываются в составе единого социального налога. Были снижены тарифы страховых взносов в ФСС с 5,4 до 4 процентов фонда оплаты труда. Снижение поступлений в Фонд еще и в связи с введением регрессивной шкалы по взиманию страховых взносов с заработной платы резко ограничило возможности ФСС по выполнению возложенных на него функций. Под угрозой ликвидации оказалась традиционная функция социального страхования, в нашей стране по финансированию отдыха застрахованных и их детей.
Работодатели регистрируются в качестве страхователей в региональных и центральных отраслевых отделениях (филиалах) Фонда. Порядок регистрации страхователей определяется инструкцией.
Страховые взносы начисляются на все виды оплаты труда (в денежном и натуральном выражении по всем основаниям), за исключением видов заработной платы и других выплат, на которые по действующим нормативным актам страховые взносы не начисляются.
Начисление, уплата, расходование и учет средств государственного социального страхования осуществляются в соответствии с инструкцией.
Работодатели и банки обязаны представлять работникам Фонда необходимые документы и сведения, относящиеся к деятельности Фонда, в соответствии с законодательством.
Плательщики (работодатели и граждане) и банки, их должностные лица несут ответственность за правильность начисления, своевременность уплаты и перечисления страховых взносов (платежей) в соответствии с законодательством.
При нарушении плательщиками и банками порядка уплаты и перечисления страховых взносов в Фонд к ним применяются финансовые санкции в соответствии с Порядком уплаты страховых взносов работодателями и гражданами в Пенсионный фонд Российской Федерации.
Расходы по обязательному социальному страхованию, произведенные с нарушением установленных правил или не подтвержденные документами (в том числе не возмещенные страхователем суммы пособий по временной нетрудоспособности вследствие трудового увечья или профессионального заболевания, а также суммы пособий по временной нетрудоспособности, по беременности и родам, выплаченные на основании неправильно оформленных или выданных с нарушением установленного порядка листков нетрудоспособности), к зачету не принимаются и подлежат возмещению в установленном порядке.
Все споры между работодателями, иными плательщиками страховых взносов и региональными, отраслевыми органами Фонда по вопросам начисления страховых взносов и пеней, взыскания недоимки, штрафов и иных финансовых санкций решаются вышестоящим органом Фонда либо в ином порядке, предусмотренном действующим законодательством.
Управление ФСС осуществляет его председатель, который является и председателем правления Фонда; назначается Правительством. Региональные отделения фонда образуются в субъектах РФ, а центральные отраслевые отделения - в отдельных отраслях. Возглавляют центральные и отраслевые отделения ФСС управляющие, которые несут персональную ответственность за их работу. Правление ФСС является коллегиальным органом.
Состав Правления Фонда численностью 30 человек формируется из лиц, входящих в него по должности (председатель Фонда и его заместители, один из руководителей ведущего структурного подразделения центрального аппарата Фонда), представительствующих на постоянной основе (два представителя от Министерства труда и социального развития Российской Федерации и по одному представителю от Министерства финансов Российской Федерации, Министерства здравоохранения Российской Федерации, Государственной налоговой службы Российской Федерации, Центрального банка Российской Федерации, центрального комитета профсоюза работников агропромышленного комплекса Российской Федерации) и представительствующих на основе ротации (7 представителей от общероссийских объединений профсоюзов, 1 - от организаций, деятельность которых связана с защитой интересов семей работников, по 3 представителя от работодателей и региональных, центральных отраслевых отделений фондов, 1 - от общероссийских общественных объединений инвалидов). Ротация членов Правления осуществляется не чаще одного раза в год.
Члены Правления Фонда, представленные председателем Фонда на основании предложений соответствующих министерств, ведомств, органов профессиональных союзов и организаций, утверждаются Правительством Российской Федерации.
Решения Правления Фонда оформляются постановлениями или приказами председателя Фонда. Заседания Правления назначаются председателем Фонда (в его отсутствие - первым заместителем председателя Фонда).
В случае несогласия правления Фонда по основным вопросам деятельности Фонда с решением его председателя последний принимает самостоятельное решение, о чем в 5-дневный срок информирует Правительство Российской Федерации.
Работа членов Правления Фонда не является платной. Расходы членов правления Фонда, связанные с работой в Правлении (командировочные и др.), оплачиваются за счет средств Фонда. Правление Фонда рассматривает вопросы, входящие в его компетенцию, в том числе:
о задачах Фонда и совершенствовании государственного социального страхования;
о формировании и использовании резервных средств;
проекты размера тарифа страховых взносов;
проект бюджета Фонда и его исполнение;
об участии в реализации проектов государственных программ по социальному страхованию;
отчеты о результатах деятельности региональных и центральных отраслевых отделений Фонда;
о контрольно-ревизионной деятельности Фонда;
проекты законодательных и других нормативных актов, правил, инструкций и положений по вопросам государственного социального страхования.
Контроль за полнотой и своевременностью начисления и уплаты страхователями страховых взносов и иных платежей осуществляется Фондом совместно с Государственной налоговой службой Российской Федерации, а за правильным и рациональным расходованием этих средств на предприятиях - Фондом с участием профессиональных союзов.
Дополнительно взысканные налоговыми органами в результате контрольной работы суммы страховых взносов (платежей), штрафов, пеней и других финансовых санкций зачисляются в доходы Фонда с учетом отчислений, производимых налоговым органам в соответствии с законодательством.
Контроль финансово-хозяйственной деятельности региональных и центральных отраслевых отделений Фонда осуществляется путем проведения периодических ревизий и проверок контрольно-ревизионной службой Фонда, которая осуществляет свою деятельность на основании положения, одобренного Правлением Фонда и утвержденного председателем Фонда.
Работники контрольно-ревизионной службы, осуществляющие контроль за полнотой и своевременностью начисления и уплаты страхователями страховых взносов и иных платежей Фонда, подлежат обязательному государственному личному страхованию и имеют право на возмещение причиненного им ущерба в порядке и на условиях, установленных Положением о Пенсионном фонде Российской Федерации.
Проверка финансово-хозяйственной деятельности центрального аппарата Фонда осуществляется не реже одного раза в год специализированной аудиторской организацией, имеющей соответствующую лицензию.
Глава 3. Федеральный фонд и территориальные фонды обязательного медицинского страхования
В настоящее время обязательное медицинское страхование осуществляется в нашей стране на основании Закона РФ "О медицинском страховании граждан в Российской Федерации", принятого 28 июня 1991 г. Верховным Советом Российской Федерации. В преамбуле и статье 1 Закона, обязательное медицинское страхование признается гарантией конституционного права граждан на охрану здоровья и бесплатную медицинскую помощь. Данный Закон должен был начать действовать в полном объеме с 1 января 1993 г. (в соответствии с Постановлением ВС РФ от 28 июня 1991 г). Однако несовершенство экономического и правового механизмов, заложенных в принятом Законе, не позволили ввести его в указанный срок. И в дальнейшем в данный Закон вносились весьма существенные поправки.
Наиболее существенные из поправок предусматривали создание институциональной структуры обязательного медицинского страхования в виде Федерального фонда обязательного медицинского страхования (ФФОМС) и территориальных фондов обязательного медицинского страхования (ТФОМС). Эти фонды стали фактически органами государственного управления финансовыми средствами обязательного медицинского страхования.
Федеральный фонд обязательного медицинского страхования был создан в 1993 г. Постановлением Верховного Совета РФ от 24 февраля 1993 г. №4543-1 "О порядке финансирования обязательного медицинского страхования граждан на 1993 год". Пунктами 1 и 2-данного постановления было предусмотрено:
создание Федерального фонда обязательного медицинского страхования,
создание до 30 марта 1993 г. органами законодательной власти субъектов Российской Федерации территориальных фондов обязательного медицинского страхования.
Этим же постановлением был утвержден ряд правовых актов, определивших систему управления ОМС. Это были положение о ФФОМС, положение о ТФОМС и положение о порядке уплаты страховых взносов в Федеральный и территориальный фонды ОМС. Следует отметить, что, несмотря на то что согласно Положению ФФОМС должен был участвовать в формировании ТФОМС, в субъектах Федерации, на практике этого не произошло.
Согласно Указу Президента РФ от 29 июня 1998 г. № 729 Положение о Федеральном фонде признано недействующим, и в настоящее время ФФОМС осуществляет свою деятельность в соответствии с Уставом, утвержденным Постановлением Правительства РФ от 29 июля 1998 г. № 857. В нем говорится, что ФФОМС реализует государственную политику в области обязательного медицинского страхования граждан как составной части государственного социального страховании; является самостоятельным государственным некоммерческим финансово-кредитным учреждением. Деятельность ФФОМС подотчетна Правительству Российской Федерации,
Основными задачами Федерального фонда являются:
финансовое обеспечение установленных законодательством Российской Федерации прав граждан на медицинскую помощь за счет средств обязательного медицинского страхования в целях, предусмотренных Законом Российской Федераций "О медицинском страховании граждан в Российской Федерации";
обеспечение финансовой устойчивости системы обязательного медицинского страхования и создание условий для выравнивания объема и качества медицинской помощи, предоставляемой гражданам на всей территории Российской Федерации
в рамках базовой программы обязательного медицинского страхования;
аккумулирование финансовых средств Федерального фонда для обеспечения финансовой стабильности системы обязательного медицинского страхования.
Для выполнения основных задач ФФОМС:
осуществляет выравнивание финансовых условий деятельности территориальных фондов обязательного медицинского страхования в рамках базовой программы обязательного медицинского страхования;
разрабатывает и в установленном порядке вносит предложения о размере взносов на обязательное медицинское страхование;
осуществляет в соответствии с установленным порядком аккумулирование финансовых средств Федерального фонда;
выделяет в установленном порядке средства территориальным фондам обязательного медицинского страхования, в том числе на безвозвратной и возвратной основе, для выполнения территориальных программ обязательного медицинского страхования;
осуществляет совместно с территориальными фондами обязательного медицинского страхования и органами Государственной налоговой службы Российской Федерации контроль за своевременным и полным перечислением страховых взносов (отчислений) в фонды обязательного медицинского страхования;
осуществляет совместно с территориальными фондами обязательного медицинского страхования контроль за рациональным использованием финансовых средств в системе обязательного медицинского страхования, в том числе путем проведения соответствующих ревизий и целевых проверок;
осуществляет в пределах своей компетенции организационно-методическую деятельность по обеспечению функционирования системы обязательного медицинского страхования;
вносит в установленном порядке предложения по совершенствованию законодательных и иных нормативных правовых актов по вопросам обязательного медицинского страхования;
участвует в разработке базовой программы обязательного медицинского страхования граждан;
осуществляет сбор и анализ информации, в том числе о финансовых средствах системы обязательного медицинского страхования, и представляет соответствующие материалы в Правительство Российской Федерации;
ежегодно в установленном порядке представляет в Правительство Российской Федерации проекты федеральных законов об утверждении бюджета Федерального фонда на соответствующий год и о его исполнении.
Финансовые средства Федерального фонда являются федеральной собственностью, не входят в состав бюджетов, других фондов и изъятию не подлежат.
Финансовые средства Федерального фонда образуются за счет:
части страховых взносов (отчислений) хозяйствующих субъектов и иных организаций на обязательное медицинское страхование в размерах, устанавливаемых федеральным законом;
ассигнований из федерального бюджета на выполнение федеральных целевых программ в рамках обязательного медицинского страхования;
добровольных взносов юридических и физических лиц;
доходов от использования временно свободных финансовых средств;
нормированного страхового запаса Федерального фонда;
поступлений из иных источников, не запрещенных законодательством Российской Федерации.
Временно свободные финансовые средства Федерального фонда в целях защиты их от инфляции размещаются в банковских депозитах и могут использоваться для приобретения высоколиквидных государственных ценных бумаг.
Доходы от использования временно свободных финансовых средств и нормированного страхового запаса Федерального фонда могут быть направлены на финансирование только тех мероприятий, которые осуществляются в соответствии с задачами Федерального фонда, предусмотренными в его уставе.
Имущество Федерального фонда является федеральной собственностью и закрепляется за ним на праве оперативного управления. Имущество Федерального фонда состоит из основных и оборотных средств, которые отражаются на балансе.
Федеральный фонд вправе осуществлять приносящую доходы деятельность. Полученные от такой деятельности доходы, а также доходы от использования имущества, находящегося в оперативном управлении, и приобретенное за счет этих доходов имущество в установленном порядке поступают в распоряжение Федерального фонда, учитываются на балансе и направляются для реализации уставных задач Федерального фонда.
Право оперативного управления имуществом прекращается по основаниям и в порядке, предусмотренном гражданским законодательством Российской Федерации.
Федеральный фонд ежегодно разрабатывает бюджет и отчет о его исполнении, которые по представлению Правительства Российской Федерации утверждаются федеральным законом.
Управление Федеральным фондом осуществляется коллегиальным органом - Правлением или постоянно действующим исполнительным органом - дирекцией во главе с директором. Директор Федерального фонда назначается на должность и освобождается от должности Правительством Российской Федерации. Он осуществляет руководство текущей деятельностью, несет персональную ответственность за ее результаты и подотчетен Правлению Федерального фонда.
Контроль за деятельностью Федерального фонда осуществляет ревизионная комиссия. Правление Федерального фонда по мере необходимости, но не реже одного раза в год назначает аудиторскую проверку деятельности Федерального фонда, осуществляемую специализированной организацией, имеющей соответствующую лицензию. Отчет о результатах этой проверки представляется в Правительство Российской Федерации.
Управление финансовыми средствами в системе ОМС отличается от аналогичной деятельности других внебюджетных фондов (Пенсионного фонда РФ, Фонда социального страхования РФ) и носит децентрализованный характер.
Задачи территориальных фондов ОМС сходны с задачами Федерального фонда и включают:
обеспечение реализации Закона Российской Федерации "О медицинском страховании граждан в Российской Федерации";
обеспечение предусмотренных законодательством РФ прав граждан в системе ОМС;
обеспечение всеобщности обязательного медицинского страхования граждан;
достижение социальной справедливости и равенства всех граждан в системе ОМС;
обеспечение финансовой устойчивости системы ОМС.
Для выполнения этих задач ТФОМС наделен рядом функций, наиболее значимые из которых следующие:
аккумулирование финансовых средств на ОМС;
осуществление финансирования ОМС, проводимого страховыми медицинскими организациями, заключившими договоры ОМС;
осуществление финансово-кредитной деятельности по обеспечению системы ОМС;
разработка территориальных правил ОМС;
выравнивание финансовых ресурсов городов, направляемых для проведения ОМС;
согласование совместно с органами государственного управления, профессиональными медицинскими ассоциациями тарификации стоимости медицинской помощи и территориальной программы QMC ;
контроль за рациональным использованием финансовых средств в системе ОМС.
Как видим, территориальным фондам ОМС предписана совершенно особая роль по разработке территориальных программ, правил ОМС, а также в формировании тарифной политики в конкретном субъекте Российской Федерации. ТФОМС, как самостоятельные государственные некоммерческие финансово-кредитные учреждения, подотчетны органам представительной и исполнительной власти субъектов Российской Федерации.
Коллегиальным органом управления ТФОМС является Правление. Количественный и персональный состав Правления утверждается законодательной властью субъекта Федерации. В состав Правления входят, как правило, представители органов законодательной и исполнительной власти субъекта Федерации, страхователей, профсоюзов, медицинских ассоциаций, страховых медицинских организаций.
Постоянно действующими исполнительными органами ТФОМС являются исполнительные дирекции во главе с исполнительным директором. Исполнительный директор назначается органом исполнительной власти субъекта Федерации при согласовании с Федеральным фондом ОМС.
Реализация государственной политики в области ОМС осуществляется благодаря координации действий Федерального и территориальных фондов ОМС. В отношении ТФОМС Федеральный фонд осуществляет следующие основные полномочия:
издает внутриведомственные нормативные документы, обязательные для выполнения территориальными фондами;
осуществляет контроль за деятельностью ТФОМС;
осуществляет выравнивание финансовых условий деятельности ТФОМС.
Страхователи в системе ОМС различаются в зависимости от статуса застрахованных граждан работающих и неработающих. Страхователем неработающих граждан выступают органы исполнительной власти субъектов Российской Федерации и администрации местных образований. Страхователем работающих граждан выступают предприятия, учреждения, организации всех форм собственности, лица, занимающиеся предпринимательской деятельностью, и другие лица, - самостоятельно обеспечивающие себя работой. Страхователь является стороной договора обязательного медицинского страхования со страховой медицинской организацией, заключаемого в пользу застрахованных граждан. Страхователю предоставляется право свободного выбора в отношении медицинской организации, участвующей в системе ОМС. При этом страхователь по закону обязан заключать договор ОМС в пользу работника сразу после заключения трудового договора. Органы исполнительной власти субъектов Российской Федерации и администрации местных образований обязаны заключать договоры ОМС в отношении неработающих граждан, постоянно проживающих на подведомственной им территории.
Страховые медицинские организации, как субъекты системы ОМС, имеют основной целью осуществление ОМС путем оплаты медицинской помощи в рамках территориальных программ ОМС. Страховыми медицинскими организациями могут быть юридические лица любой формы собственности, обладающие необходимым уставным фондом и организующие свою деятельность в соответствии с Положением о страховых медицинских организациях. Свою деятельность эти организации осуществляют на некоммерческой основе; они вправе осуществлять одновременно обязательное и добровольное медицинское страхование, но не могут осуществлять другие виды страховой деятельности. Эти организации не входят в систему здравоохранения; органы здравоохранения и фонды ОМС не могут быть их учредителями.
Страховая медицинская организация выступает стороной во всех видах договоров по обязательному медицинскому страхованию:
договор на предоставление лечебно-профилактической помощи по ОМС, заключаемый с медицинскими учреждениями;
договор ОМС работающего и неработающего населения, заключаемый со страхователем;
договор о финансировании ОМС, заключаемый с ТФОМС.
Страховая медицинская организация несет правовую и материальную ответственность перед застрахованной стороной или страхователем за невыполнение условий договора. За необоснованный отказ в заключении договора такая организация может быть лишена лицензии по суду.
Средства ОМС поступают в страховые медицинские организации из ТФОМС в соответствии с дифференцированными подушевыми нормативами и используются ими на:
оплату медицинской помощи медицинским учреждениям;
формирование резервов;
оплату расходов по ведению дела по ОМС.
Медицинские учреждения в системе ОМС - это имеющие лицензию лечебно-профилактические учреждения, научно-исследовательские медицинские институты, другие учреждения, оказывающие медицинскую помощь, а также лица, осуществляющие медицинскую деятельность индивидуально либо коллективно. Медицинские учреждения также являются стороной договора по ОМС, предоставляя медицинскую помощь застрахованным за оплату по согласованным тарифам. Медицинские учреждения, участвующие в системе ОМС, имеют право оказывать медицинскую помощь и вне программ ОМС.
В заключение необходимо отметить, что полнокровное взаимодействие всех предусмотренных законом о медицинском страховании участников системы ОМС происходит на сегодняшнем этапе далеко не во всех субъектах Российской Федерации. В 29 субъектах Федерации в системе ОМС не принимают участие страховые медицинские организации и функции страховщика выполняют ТФОМС и их филиалы. Ситуации в регионах различаются также в связи с наличием или отсутствием функции страховщика у ТФОМС и его филиалов.
Висновок
Словом, створена інституційна структура та її правове забезпечення, як ніколи до і після того, відповідає принципам соціального страхування, таким як субсидіарність з боку держави, соціальна демократія для учасників системи, страховий механізм відшкодування втраченого заробітку та ін
У липні 1999 р. був прийнятий Федеральний закон "Про основи обов'язкового соціального страхування". Цей Закон займає особливе місце в правовому масиві, що відноситься до регулювання прав громадян на соціальне забезпечення, тому що має рамковий характер. В Законе заложены правовые основы и общие принципы функционирования всей системы обязательного социального страхования. Мається на увазі, що всі інші закони, що стосуються окремих видів обов'язкового соціального страхування, повинні відповідати загальним принципам, зафіксованим у цьому Законі. Зокрема, в тексті Закону дано визначення правового статусу об'єктів соціального страхування, викладені їх права і обов'язки.
Також передбачені правові механізми, що забезпечують захищеність фінансових коштів державного соціального страхування. Встановлюється автономність бюджетів обов'язкового соціального страхування, які не входять до бюджетів органів державної влади та місцевого самоврядування; включені положення про розподіл повноважень федеральних і регіональних органів державної влади у сфері обов'язкового соціального страхування, визначено коло питань, що відносяться до ведення федеральних властей.
Для ведення фінансової діяльності державних позабюджетних фондів щорічно приймаються федеральні закони про бюджети фондів на черговий фінансовий рік і затверджується виконання бюджетів державних позабюджетних фондів за черговий фінансовий рік.
Тем не менее изменения последних лет в законодательстве, регулирующем обязательное социальное страхование, в частности его порядок финансирования, говорят скорее о стихийном, чем последовательном развитии этой социально значимой сферы жизни общества. Федеральним законом Російської Федерації з 1 січня 2001 р. страхові внески на обов'язкове соціальне страхування були консолідовані в складі єдиного соціального податку (внеску). Таким образом, законодательно был усилен процесс нивелирования различий между обязательными страховыми взносами и налогами. Специалисты в области международного трудового права и управления социальной защитой, а также профсоюзные лидеры предупреждают об опасности смешения правового статуса этих обязательных платежей. Особливий статус обов'язкових внесків на соціальне страхування визнається одним з ефективних інструментів досягнення фінансової стійкості та прозорості систем соціального страхування, а також основною умовою реалізації страхового принципу організації цієї системи. Также перестал действовать Государственный фонд занятости. Была ликвидирована система социального страхования от безработицы. Забезпечення безробітних відбувається тепер на основі бюджетного фінансування, що докорінно змінює сформовану систему.
Бібліографія
Захаров М.Л., Тучкова Э. Г, Практический и научный комментарий к закону Российской Федерации: "О государственных пенсиях в Российской Федерации".М., 2003.
Лєпіхов М.І. Право і соціальний захист населення (соціальне право). М. 2000.
Мачульская Є.Є. Круг лиц, подлежащих государственному социальному страхованию // Вестник Московского университета. Серия П.
Мачульская Є.Є. Право на социальное обеспечение - естественное и неотъемлемое право человека // Вестник Московского университета.
Мачульская Е. Е Право социального обеспечения. Перспективы развития.М. 2000.
Мачульская Є.Є. Реформа соціального забезпечення та необхідність кодифікації законодавства / / Вісник Московського університету. Серія 11. Право. 2002. № 6.
Мачульская До Є. Соціальний ризик як об'єктивна. основа соціального забезпечення / / Вісник Московського університету. Серія 11. Право. 2001.
Мачульская Е.Е., Горбачева ЖЛ. Право соціального забезпечення. М. 2000.
Право соціального забезпечення: Практикум. Нормативні акти. Зразки документів / За ред. Тучковій. М. 2003.
Право социального обеспечения: Учебник / Под ред. К.Н. Гусова. М. 2006.
Право социального обеспечения: Учебное пособие. Під ред. К.Н. Гусова.