Оцінка і підвищення працездатності спортсменів

Постановка проблеми. В даний час немає універсальних тестів, що дозволяють дати вичерпну відповідь на всі питання оцінки здоров'я, функціонального стану й тренованості. Тому дуже важливо вибрати найбільш інформативні проби для окремого виду спорту. При проведенні функціональних проб, тренери і спортсмени повинні чітко уявляти собі сенс проби і знати завдання. Ми постаралися у своїй роботі застосувати тести, які дають можливість визначити фізичну працездатність організму спортсмена в умовах м'язової роботи, а також визначити структуру м'язів організму за допомогою методики професора Ханін. У спортивній практиці ще немає даних про зіставлення показників фізичної підготовленості організму спортсмена та стану структури його м'язів, тобто кількість знежиреної маси на 1 см поверхні тіла.
Робота виконана згідно зведеного плану НДР Херсонського державного університету за темою «Удосконалення навчального процесу з фізичного виховання студентів».
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Рівень майстерності спортсменів займаються різними видами спорту, підвищується з року в рік. Спортивні рекорди покращувалися та межі, відсувають успіх від невдачі скорочуються. Тому тренери та шукають нові методики сприяють підвищенню працездатності і м'язової діяльності. Основний критерій, це виділення кошти як такого - яким є будь-яка речовина або явище, що сприяє посиленню м'язової діяльності або контролю за її станом [7]. Сюди включають: фармакологічні засоби, гормональні, фізіологічні, харчові засоби і речовини, психологічні явища, механічні фактори. Можна погодиться з думкою В.М. Платонова [5], що прогрес у спортивних досягненнях у спорті, визначається на базі об'єктивних даних про структуру змагальних рухів і фізичної підготовленості спортсменів. Матеріали досліджень проф. Ханіна про статус знежиреної маси [4], дозволяють контролювати рівень співвідношення навантаження та інтенсивності тренувального процесу в цілому. У зв'язку з цим виникає необхідність з'єднати, ці дві проблеми в єдине ціле для удосконалення процесу підготовки висококваліфікованих спортсменів.
Мета - підвищення ефективності тренувальної та змагальної діяльності спортсменів у циклічних і ациклічних видах спорту на основі об'єктивної оцінки їх фізичної працездатності і питомої ваги знежиреної маси.
Методи - для досягнення поставленої мети використовувалися такі методи досліджень: а) педагогічний експеримент, б) тестування; в) методи математичної статистики (кореляційний метод);
Результати дослідження. Для визначення РWC ₁₇₀ під час масового дослідження спортсменів ми використовували степ-тест, який за інформативністю не поступається даними, отриманим на тредбане або велоергометрі. Нашому обстеження були піддані 60 студентів-спортсменів Херсонського Державного університету, факультету фізичного виховання і спорту ми вивчили стан фізичної працездатності чоловіків 1-3 курсів та їх взаємозв'язок з показниками фізичної підготовленості. Для визначення величини кореляції показників щодо РWC і фізичної підготовленості спортсменів оцінювали за даними, отриманими під час виконання тестів фізичного розвитку нації. Відносні значення фізичної працездатності у легкоатлетів становить 23,8 - 24,4 кгм / мії на I кілограм ваги тіла. А найменші показники у спортсменів, що займаються пауерліфтингом і гімнастикою. Наші експериментальні дослідження / за середніми / величинам збігаються з літературними даними показників фізичної підготовленості спортсменів різних спеціалізацій та рівня майстерності / 1 /.

Таблиця 1. Показники фізичної працездатності спортсменів чоловіків різної спеціалізації і рівня майстерності / РWC ₁₇₀ /.

СІД СПОРТУ	РWC ₁₇₀ м ± т кмс	РWC ₁₇₀ ^ ± Т М / С
Легка атлетика	23,8 ± 0,1	24,4 ± 0,2
Пауерліфтинг	15,2	16,8
Бодібілдінг	20,1	21,4
Спортивна гімнастика.	1 16,5	17,2
Футбол	21,7	22,6
Гребля б / я	21,2	22,4

Степ - тест ми оцінювали за таблицею оцінки та визначення потужності роботи кгм / хв залежно від власної ваги і кількості сходжень / висота сходинки 30 см /.
Кореляційний аналіз показників фізичної працездатності та фізичної підготовленості дав нам можливість виявити різну залежність між досліджуваними параметрами (Табл. 2) Встановлено достовірну тісноту зв'язку фізичної працездатності з результатами в бігу на 100 і 3000 метрів. Так серед вправ швидкісно-силового характеру виявлено різний рівень зв'язку. Сюди віднесемо показники в штовханні ядра, підтягуванні на перекладині, дальності стрибка в довжину з місця. Результати, показані у стрибках у довжину з розбігу та визначенні сили кисті, мали дуже низький показник зв'язку.
Таблиця 2. Співвідношення фізичної працездатності і підготовленості

Показники фізичної підготовленості	r	Р
Біг на 100 м.	-0,902	<0,001
БІГ на 3000 м.	-0,765	<0,001
стрибок у довжину з розбігу	0,345	> 0,05
Підтягування на перекладині	0,805	<0,001
Штовхання ядра	0,678	<0,001
Стрибок у довжину з місця	0,921	<0,001
Сила кисті / динамометрія /	0,174	> 0,05

Дані таблиці дозволили нам зробити висновок, що рівень фізичної працездатності свідчить про фізичної підготовленості, як у циклічних, так і інших видах рухової активності. Це може стати орієнтиром для подальшого спортивного вдосконалення.
Але ми не зупинилися на досягнутих результатах дослідження, а вирішили збільшити достовірність проведених обстежень ще одним показником, а саме, показником знежиреної маси спортсмена на 1 см. об'єму тіла / методика професора Ханін /.
Дослідженню піддавалися спортсмени різної спеціалізації і саме основне в різні періоди підготовки. Простота, і складність експертної оцінки полягала у створенні умов для тестування та спорудженні випробувальної ванни для вимірювання об'єму тіла спортсмена. Сам розрахунок проводився згідно математичних розрахунків і формул.
Застосувавши математичні методи (на Ашмаріна) ми отримали дані, які дозволяють регулювати навчально-тренувальний процес, а також в деякій мірі, ці дані, а саме різке падіння показника знежиреної маси на 1 см, обсягу дозволяють судити про схильність організму спортсмена до захворювання в недалекому часу. У нашій роботі ми торкнулися тільки частина проблеми взаємозв'язку рівня фізичної працездатності і загальної фізичної підготовленості, тим більше спробували їх пов'язати з експериментальними обгрунтуваннями досліджень жирової структури організму спортсмена в різні періоди підготовки. Наші дослідження вже дозволили перебудувати тренерам тренувальний процес, спираючись на дані тестування та експериментального обстеження.

Таблиця 3. Співвідношення показника питомої ваги знежиреної маси на 1 см об'єму тіла в різні періоди змагальної діяльності

Вид спорту	Обсяг тіла.	ЖЕЛ	Соревноватся. період	Перехідний. період	Предс. період	хвороба
Легка атлетика	58,37	4500	0,340 ± 0,05	0,320	0,335	0,300
Пауерліфтинг	60,20	4500	0.355 ± 0,05	0,340	0,345	0,320
Бодібілдінг	65,00	4000	0,379 ± 0,05	0,361	0,365	0,330
Гімнастика сп.	52,47	3500	0,305 ± 0,05	0,295	0,300	0,280
Футбол	56,37	3500	0,328 ± 0,05	0,315	0,320	0,295
Гребля б / к	57,35	6000	0,388 ± 0,05	0,375	0,380	0,347

Висновки. Раціональне побудова навчально-тренувальної роботи, спрямованої на найбільший приріст спортивних результатів і довголіття у спортивному житті, має базуватися на широкому вивченні фізичної працездатності кожного спортсмена індивідуально. Нами встановлена достовірна залежність фізичної підготовленості та результатів виконання тестових вправ різного характеру. Характер зміни показників відповідає даним літературних джерел. Однак, застосувавши методику визначення знежиреної маси, ми прийшли до висновку, що знання співвідношення фізичної підготовленості і номінальних значень знежиреної маси в різні періоди змагальної діяльності дозволяє більш цілеспрямовано використовувати навчально-тренувальний процес для подальшого спортивного вдосконалення в обраному виді спорту.