Зміст
Введення
1. Теоретичні основи управління якістю продукції в сучасних умовах
1.1 Роль і значення якості продукції в умовах ринкової економіки
1.2 Методи отримання комплексного та інтегрального показників якості продукції
2. Оцінка системи управління якістю продукції ТОВ «Стародубський сир»
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства
2.2 Порівняльний аналіз реалізації різних видів продукції
2.3 Система управління якістю на підприємстві
3. Удосконалення управління якістю продукції ТОВ «Стародубський сир»
3.1 Удосконалення управління якістю при реалізації продукції в роздрібній мережі ТОВ «Стародубський сир»
3.2 Оцінка конкурентоспроможності продукції ТОВ «Стародубський сир» і її підвищення
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Наявність конкурентного середовища в умовах ринкової економіки зобов'язує приділяти величезну увагу проблемам якості.
За методами здійснення конкуренція ділиться на цінову (витіснення конкурентів шляхом зниження, збивання ціни) і нецінову, при якій за ту ж ціну пропонується товар з більш високими якісними параметрами і комплексом послуг, що називається на мові маркетингу «товар із супроводом».
Серйозна конкурентна боротьба зумовила в країнах з розвиненою ринковою економікою розробку програм підвищення якості. Виникла необхідність вироблення об'єктивних показників для оцінки здібностей фірм виробляти продукцію з необхідними якісними характеристиками. Ці характеристики підтверджуються сертифікатом відповідності на продукцію. Багато фірм-виробники мають системи якості, які відповідають міжнародним стандартам.
В даний час саме сертифікат, що підтверджує відповідність продукції міжнародним стандартам на систему якості, служить вирішальним фактором для укладання контракту на поставку продукції. Успішна реалізація якісного продукту споживачеві є головним джерелом існування будь-якого підприємства. Історія багатьох зарубіжних та вітчизняних компаній - яскраве підтвердження цьому. Такі компанії, як «Макдональдс», «Дельта Ейрлайнз» і багато інших, наочно демонструють цю залежність. Але існує чимало прикладів, які свідчать про те, що фірми зазнають невдачі, тому що якість їхньої продукції не відповідає очікуванням споживачів.
Актуальність роботи полягає в тому, що на даний момент в Росії в умовах глобальної економічної кризи спостерігається підвищення вимог до якості продукції, до організації системи управління якістю на підприємстві, включення системи управління якістю в загальну стратегію підприємства для підвищення його конкурентоспроможності.
Об'єкт дослідження - виробничо-економічна діяльність підприємства ТОВ «Стародубський сир». Предмет - управління якістю продукції як перспективна область російської управлінської практики.
Таким чином, мета роботи - аналіз і оцінка процесу управління якістю продукції на підприємстві ТОВ «Стародубський сир» в рамках реалізації загальної стратегії підприємства. Відповідно до поставленої мети в курсовій роботі поставлені і вирішені наступні завдання:
1. Аналіз теоретичних і прикладних джерел з управління якістю продукції в Росії, з проблем оптимізації цієї діяльності в умовах розвитку ринкових відносин.
2. Планування, організація і проведення комплексного маркетингового дослідження ринку сирів для виявлення перспективних напрямків стратегічного розвитку ТОВ «Стародубський сир».
3. Аналіз системи управління якістю продукції ТОВ «Стародубський сир».
Методи і методики дослідження: маркетингові методи, горизонтальний і вертикальний аналіз балансу; метод коефіцієнтів; методика комплексного аналізу фінансового стану.
Теоретичною основою даної роботи стали праці вітчизняних вчених-економістів В.В. Ковальова, Л. Т. Гіляровський, Г. В. Савицької, Є.В. Стояновой та ін
При написанні роботи використовувалися навчальні посібники та підручники з інноваційного, стратегічному і фінансовому менеджменту, антикризового управління, економічного аналізу, теорії управління, монографії та наукові статті в періодичних виданнях. Також використовувалися нормативно-правові акти РФ. Для вирішення перерахованих вище завдань використовувалася річна бухгалтерська і фінансова звітність ТОВ «Стародубський сир» за 2007-2009 рр..
1. Теоретичні основи управління якістю продукції в сучасних умовах
1.1 Роль і значення якості продукції в умовах ринкової економіки
У ринковій економіці виробник і споживач самі знаходять себе на ринку, мотивація їх діяльності грунтується на фінансовому виграші та максимізації споживчого ефекту. При цьому споживач має вибір між найкращими товарами різних виробників. Споживач, будучи головною фігурою, визначає напрями розвитку виробництва, купуючи товари та послуги відповідно до власним бажанням. Говорячи про проблему якості, слід зазначити, що за цим поняттям завжди стоїть споживач. Саме він вибирає найбільш кращі властивості.
У сфері якості сталася справжня революція. Саме за допомогою сучасних методів менеджменту якості багато відомі зарубіжні фірми домоглися лідируючих позицій на різних ринках. Російські підприємства поки що відстають в галузі застосування сучасних методів управління якістю. Тим часом підвищення якості має воістину колосальний потенціал. Однак підвищення якості неможливо без зміни ставлення до якості на всіх рівнях.
Заклики до підвищення якості не можуть бути реалізовані, якщо керівники різних рівнів не стануть ставитися до якості як способу життя. Між якістю та ефективністю виробництва існує пряма залежність. Підвищення якості сприяє підвищенню ефективності виробництва, приводячи до зниження витрат і збільшення частки ринку.
Проблема якості є найважливішим чинником підвищення рівня життя, економічної, соціальної та екологічної безпеки. Якість - комплексне поняття, що характеризує ефективність усіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва, маркетинг та ін Найважливішою складовою всієї системи якості є якість продукції. У сучасній літературі і практиці існують різні трактування поняття якості. Міжнародна організація по стандартизації визначає якість (стандарт ІСО-8402) як сукупність властивостей і характеристик продукції або послуги, які надають їм здатність задовольняти обумовлені чи передбачувані потреби. Цей стандарт увів такі поняття, як «забезпечення якості», «управління якістю», «спіраль якості».
Вимоги до якості на міжнародному рівні визначені стандартами ІСО серії 9000. Перша редакція міжнародних стандартів ІСО серії 9000 вийшла наприкінці 1980-х років і ознаменувала вихід міжнародної стандартизації на якісно новий рівень. Ці стандарти вторглись безпосередньо у виробничі процеси, сферу управління й установили чіткі вимоги до систем забезпечення якості. Вони поклали початок сертифікації систем якості. Виникло самостійний напрям менеджменту - менеджмент якості.
В даний час вчені і практики за кордоном пов'язують сучасні методи менеджменту якості з методологією TQM (total quality management) - загальним (всеохоплюючим, тотальним) менеджментом якості. Стандарти ISO серії 9000 установили єдиний визнаний у світі підхід до договірних умов по оцінці систем якості й одночасно регламентували відносини між виробниками і споживачами продукції. Тобто стандарти ІСО - тверда орієнтація на споживача при строгому дотриманні культури виробництва. Якість можна представити у вигляді піраміди (рис. 1).
Нагорі піраміди знаходиться TQM - всеосяжний, тотальний менеджмент якості, який передбачає високу якість всієї роботи для досягнення необхідної якості продукції. Перш за все це робота, пов'язана із забезпеченням високого організаційно-технічного рівня виробництва, необхідних умов праці. Якість роботи включає обгрунтованість прийнятих управлінських рішень, систему планування. Особливе значення має якість роботи, безпосередньо пов'язаної з випуском продукції (контроль якості технологічних процесів, своєчасне виявлення браку). Якість продукції є складової і наслідком якості роботи. На цьому етапі безпосередньо оцінюється якість придатної продукції, думка споживача, аналізуються рекламації.
Рисунок 1 - Піраміда якості
Для подальшого уточнення поняття «управління якістю продукції» доцільно уточнити трактування поняття "продукція". Необхідність такого уточнення обумовлена тим, що поняття «продукція» не зовсім точно дається навіть в інструктивних матеріалах, що діють в Російській Федерації. Так, у формі № 2 «Звіт про фінансові результати» наведено показник "виручка від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг ...». Але адже товари, роботи і послуги входять у загальне поняття «продукція», тобто в комплексне поняття. Це - результат діяльності фірми, який може бути представлений товарами, продуктами (що мають речовинну форму) і послугами (не мають речовинної форми). Послуги виробничого характеру (ремонт і т.п.) називають роботами.
Поняття якості формувалося під впливом історико-виробничих обставин. Кожне суспільне виробництво мало свої об'єктивні вимоги до якості продукції. На перших порах великого промислового виробництва перевірка якості припускала визначення точності і міцності (точність розмірів, міцність тканини і т.п.). Підвищення складності виробів привело до збільшення числа оцінюваних властивостей. Центр ваги змістився до комплексної перевірки функціональних здібностей виробу.
В умовах масового виробництва якість стала розглядатися не з позицій окремого екземпляра, а з позицій стандарту якості усіх вироблених у масовому виробництві виробів. З розвитком науково-технічного прогресу, наслідком якого стала автоматизація виробництва, з'явилися автоматичні пристрої для управління складним устаткуванням і іншими системами. Виникло поняття надійність. Таким чином, поняття якості постійно розвивалося і уточнювалося. У зв'язку з необхідністю контролю якості були розроблені методи збору, обробки та аналізу інформації про якість. Фірми, що функціонували в умовах ринкової економіки, прагнули організувати спостереження за якістю в процесі виробництва і споживання. Упор був зроблений на попередження дефектів. Якість, як його розуміє виробник, і якість, як його розуміє споживач, поняття взаємозалежні. Виробник повинен проявляти турботу про якість протягом усього періоду споживання продукту. Крім того, він повинен забезпечити необхідне післяпродажне обслуговування. Особливо це важливо для товарів, що відрізняються складністю експлуатації, програмних продуктів.
У літературі поняття якості трактується по-різному. Однак основне розходження в розумінні якості визначається відмінностями в умовах командно-адміністративної і ринкової економіки. В умовах командно-адміністративної економіки якість трактується з позиції виробника, у ринковій економіці - з позиції споживача.
Якість виробу може виявлятися в процесі споживання. Поняття якості продукту з позицій його відповідності вимогам споживача склалося саме в умовах ринкової економіки.
Ідея такого підходу до визначення якості продукції міститься в спеціальній науці - кваліметрії. Кваліметрія - наука про способи виміру і кількісної оцінки якості продукції та послуг. Кваліметрія дозволяє давати кількісні оцінки якісним характеристикам товару. Кваліметрія виходить з того, що якість залежить від великого числа властивостей розглянутого продукту. Для того щоб судити про якість продукту, недостатньо тільки даних про його властивості. Потрібно враховувати й умови, в яких продукт буде використаний.
Разом з тим не можна розглядати якість ізольовано з позицій виробника і споживача. Без забезпечення техніко-експлуатаційних, експлуатаційних і інших параметрів якості, записаних у технічних умовах (ТУ), не може бути здійснена сертифікація продукції. Різноманітні фізичні властивості, важливі для оцінки якості, сконцентровані в споживчої вартості. Важливими властивостями для оцінки якості є:
- Технічний рівень, який відображає матеріалізацію в продукції науково-технічних досягнень;
- Естетичний рівень, що характеризується комплексом властивостей, пов'язаних з естетичними відчуттями і поглядами;
- Експлуатаційний рівень, пов'язаний з технічною стороною використання продукції (догляд за виробом, ремонт і т.п.);
- Технічна якість, що припускає гармонійну ув'язку очікуваних і фактичних споживчих властивостей в експлуатації виробу (функціональна точність, надійність, термін служби).
Переважна частина сучасного світового виробництва представлена виробництвом товарів. Тому те чи інше виготовляється виріб втілює в собі як споживчу вартість, так і вартість. Отже, якість є комплексним поняттям, що відбиває ефективність усіх сторін діяльності фірми.
У міру розвитку економічних реформ в Росії все більша увага приділяється якості. В даний час однієї із серйозних проблем для російських підприємств є створення системи якості, що дозволяє забезпечити виробництво конкурентоспроможної продукції. Система якості важлива при проведенні переговорів із закордонними замовниками, що вважають обов'язковою умовою наявність у виробника системи якості і сертифіката на цю систему, виданого авторитетним сертифікуючий органом. Система якості повинна враховувати особливості підприємства, забезпечувати мінімізацію витрат на розробку продукції і її впровадження. Споживач бажає мати впевненість, що якість продукції, що поставляється буде стабільним і стійким.
У теорії та практиці управління якістю виділені дві проблеми: якість продукції і менеджмент якості. Забезпечення якості вимагає чималих витрат. До недавнього часу основна частка у витратах на якість приходилася на фізичну працю. Але сьогодні висока частка інтелектуальної праці. Проблема якості не може бути вирішена без участі вчених, інженерів, менеджерів. Повинно бути гармонійне поєднання всіх складових професійного впливу на якість.
Значення якості продукції полягає в тому, що тільки якісна продукція відкриває експортну дорогу на платоспроможні західні ринки. Велику роль у забезпеченні якості продукції російських виробників і її успішної конкуренції на світових ринках покликані зіграти спеціальні конкурси.
Різного роду конкурси з присудженням їх переможцям почесних нагород широко використовуються у світовій практиці. У Росії функціонує Рада з присудження премій Уряду в галузі якості продукції. У грудні 1996 р. був оголошений конкурс, який мав на меті привернути увагу суб'єктів російської економіки до якості продукції. У конкурсі брали участь 68 підприємств, керівники яких першими оцінили значення конкурсу. Характерно, що 1% загального числа шукачів премій представляли малий бізнес, який дає Росії 14% валового внутрішнього продукту. Заснований приз за якість складається з диплома, подяки уряду та права зобразити символ якості на продукції. Переможці в конкурсі на кращу якість продукції завдяки цьому можуть підвищити ефективність реклами. Основна мета конкурсу - допомогти російським підприємствам і організаціям підвищити конкурентоспроможність вітчизняної промисловості на світовому ринку.
Будучи важливим інструментом у боротьбі за ринки збуту, качестно забезпечує конкурентоспроможність товару. При цьому конкурентоспроможність визначається сукупністю якісних і вартісних особливостей товару, які можуть задовольняти потреби споживача, а також витратами на придбання і споживання відповідного товару. Слід враховувати, що серед продукції аналогічного призначення більшою конкурентноздатністю володіє та, яка забезпечує найвищий корисний ефект по відношенню до сумарних витрат споживача. Безумовно, підвищення якості сполучене з витратами, проте вони окупляться завдяки отриманому прибутку. Заняття лідируючого положення на ринку неможливо без розробки й освоєння нових товарів (модифікованих, поліпшених).
Значення підвищення якості досить різноманітне. Решение этой проблемы на микроуровне важно и для экономики в целом, так как позволит установить новые и прогрессивные пропорции между отраслями и внутри отраслей, например между металлургической промышленностью и машиностроением. Эти пропорции могут быть достигнуты путем совершенствования технологии производства машиностроительной продукции и повышения ее экономичности. Повышение же качества продукции машиностроения имеет значение для автоматизации производственных процессов в других отраслях.
Достаточно высокая надежность приобретенного потребителем оборудования обеспечит ритмичность производственного процесса, что важно для предотвращения аварийных и внеплановых выходов оборудования из строя, возникновения «узких» мест.
Если не уделять серьезного внимания качеству, потребуются значительные средства на исправление дефектов. Гораздо большего эффекта можно достичь разработкой долгосрочных программ по предотвращению дефектов. До недавнего времени считалось, что качеством должны заниматься специальные подразделения. Переход к рыночной экономике обусловливает необходимость изучения опыта ведущих компаний мира в достижении высокого качества, считающих, что на достижение качества должны быть направлены усилия всех служб. Ключевую роль в повышении качества играют оценки и требования потребителей, информация о неисправностях, просчетах и ошибках. Исследования, проведенные в ряде стран, показали, что в компаниях, мало уделяющих внимания качеству, до 60% времени может уходить на исправление брака.
Значение повышения качества хорошо иллюстрируется на примере Японии. После Второй мировой войны японские промышленники занимались активно поисками путей повышения эффективности производства и качества продукции. Группы японских управляющих изучали опыт по всему миру. Все рациональное переносилось на национальную почву. Внимание японских управляющих привлекли такие понятия, как статистический контроль качества и комплексное управление качеством. Изучая опыт различных стран, японские управляющие обратили внимание на то, что преуспевающие фирмы предъявляют высокие требования к своим работникам и качеству продукции.
В итоге проведенных исследований и выполненных разработок появились так называемые японские стандарты качества. В Японии возникло новое понятие «культура качества». Культура качества — комплексное понятие, включающее качество сервисного обслуживания, качество отчетной документации, качество выполнения производственных операций и др. Япония стала родоначальником новой методологии деятельности предприятия, перешла к тотальному (всеобщему) контролю качества. Новая система выходит за рамки микроуровня и включает контроль рынка сбыта продукции, анализ рыночной конъюнктуры, послепродажное обслуживание. При этом традиционное управление качеством не устраняется, а совершенствуется. Значение тотального контроля качества состоит в том, что он усиливает воздействие запросов потребителей на качество продукции. Менеджеры компаний относятся к повышению качества не как к одному из рядовых моментов управления, а отдают ему приоритетное значение. Таким образом потребителей интересуют надежность, удобство в эксплуатации, долговечность, эстетические свойства продукции.
В 2008 году в рамках Программы «100 лучших товаров России было проведено исследование 860 лучших промышленных предприятий. В анкете был поставлен вопрос о том какие формы и методы обеспечения качества использует данное предприятие и организация. Итог опроса:
а) предприятия-дипломанты правительственной премии в области качества - 2,5%;
б) система качества, сертифицированная по ИСО 9000 - 3,1%
в) действует КС УКП - 9,3%;
г) аттестован техпроцесс - 6,6%;
д) усиленный контроль ОТК – 30,4%;
е) осуществляется самоконтроль - 15,2%;
ж) проводятся приёмочные испытания - 16,9%;
з) имеется сертификат на производство данного вида товаров - 3,4%.
Опрос показывает, что около 10% предприятий еще не пользуется системно-комплексным подходом к управлению качеством, к восприятию новейших разработок уверенно могут приступи лишь около 6% предприятий.
Необходимые свойства, которые должна иметь система качества: равновесие - когда все её элементы функционируют в пределах заданных параметров; устойчивость - способность противостоять воздействию внешних и внутренних факторов.
1.2 Методы получения комплексного и интегрального показателей качества продукции
Уровень качества продукции - относительная характеристика её качества, основанная на сравнении значений показателей качества оцениваемой продукции с базовыми значениями соответствующих показателей. Базовым значением показателя является оптимальный уровень, реально достижимый на некоторый период времени.
Согласно ГОСТ 15467-79, оценка уровня качества продукции это совокупность операций, включающая выбор номенклатуры показателей качества оцениваемой продукции, определение значений этих показателей и сопоставление их с базовыми.
Этапы и цели оценки качества продукции
А. На стадии разработки продукции (оценка проектировочного качества).
1) установление класса и группы продукции;
2) выбор и обоснование номенклатуры показателей качества;
3) выбор базового образца;
4) выбор метода определения показателя качества;
5) определение численных значений показателей.
Б. На стадии производства продукции (оценка качества изготовления).
1) установление методов и средств контроля качества;
2) выбор метода определения показателя качества;
3) определение фактических значений показателей;
4) оценка уровня качества изготовления по показателям дефектности.
В. На стадии эксплуатации (оценка качества в эксплуатации):
1) установление способа получения информации о качестве;
2) определение фактических показателей качества;
3) определение полезного эффекта и суммарных затрат;
4) оценка рекламаций;
5) получение результатов оценки и принятие решений.
Для оценки уровня качества вся промышленная продукция разделена на два класса. Первый класс (продукция, расходуемая при использовании):
1) сырье, топливно-природные ископаемые и т.п.;
2) материалы и продукты (лесоматериалы, масла и смазки, химические продукты и др.);
3) расходные изделия (жидкое топливо в бочках, баллоны с газами, кабели в катушках и т.п.).
Второй класс (продукция, расходующая свой ресурс):
1) неремонтируемые изделия (полупроводниковые приборы, подшипники, шестерни и т.п.);
2) ремонтируемые изделия (технологическое оборудование, измерительные приборы, транспортные средства и т.п.).
Номенклатуру показателей качества продукции устанавливают с учётом назначения и условий её применения, требований потребителей. Исходную номенклатуру показателей качества продукции устанавливают по рекомендациям табл. 1.
Таблица 1 - Применяемость основных показателей качества по классам и группам продукции
Показатели качества продукции | Первый класс продукции/группы | Второй класс продукции/группы | |||
1-а | 2-я | 3-я | 1-а | 2-я | |
Призначення | + | + | + | + | + |
Економічність | + | + | + | + | + |
Надежность: безотказность довговічність ремонтопригодность сохраняемость | - - - + | - - + + | - - + + | + + - + | + + + + |
Эргономичность | - | + | + | + | + |
Эстетичность | - | + | + | + | + |
Технологичность | + | + | + | + | + |
Транспортабельность | + | + | + | + | + |
Стандартизация и унификация | - | - | + | + | + |
Патентно-право вые показатели | - | + | + | + | + |
Экологичность | + | + | + | + | + |
Безпека | + | + | + | + | + |
Примечания:
- Знак "+" означает применяемость показателей, знак "-" - неприменяемость.
- Вместо показателей ремонтопригодности для 2-й и 3-й групп продукции применяются показатели восстанавливаемости.
- По согласованию с заказчиком (потребителем) могут быть допущены отклонения от рекомендаций таблицы.
Методы определения значений показателей качества продукции:
1. По способам получения информации:
а) измерительный метод — основан на информации, получаемой от технических измерительных средств;
б) регистрационный - используется информация, получаемая путем подсчёта (регистрации) числа определенных событий (например, регистрация количества отказов изделия при испытаниях);
в) органолептический - используется информация, получаемая в результате анализа восприятия органов чувств: зрения, слуха, вкуса и т.п. Точность и достоверность результатов зависят от квалификации лиц, выполняющих эту работу, а также от специальных технических средств (микроскопы, микрофоны и т.п.). Этот метод наиболее широко применяется при оценке качества предметов потребления, в том числе продуктов питания (напитки, кондитерские, табачные и парфюмерные изделия);
г) расчётный — основан на использовании теоретических или эмпирических зависимостей показателей качества продукции от её параметров. Применяют при проектировании продукции, когда ещё отсутствует опытный образец.
2. По источникам получения информации:
а) традиционный - показатели качества определяются работниками экспериментальных лабораторий, конструкторских отделов и т.д. Информация о показателях формируется в процессе испытаний продукции, условия проведения которых должны быть приближены к эксплуатационным;
б) экспертный - показатели качества определяются на основе решения специалистов-экспертов;
в) социологический - основан на мнении фактических или возможных потребителей продукции. Сбор информации осуществляется в ходе устного опроса или с помощью распространения анкет, а также путем организации конференций, выставок, аукционов и т.п.
Для оценки уровня качества продукции применяют следующие методы.
1. Дифференциальный метод предусматривает определение единичных показателей и их сравнение с базовыми величинами.
Уровень качества продукции считается ниже базового, если хотя бы один из относительных показателей хуже базового.
2. Комплексный метод основан на применении обобщенного показателя качества продукции, который представляет собой функцию от единичных (комплексных) показателей. Обобщенный показатель может быть выражен тремя типами показателей:
а) главный показатель устанавливают при наличии необходимой информации (например, для автобусов - производительность в пассажиро-километрах);
б) интегральный (обобщенный) показатель используется тогда, когда можно установить суммарный полезный эффект от эксплуатации продукции.
в) средние взвешенные показатели применяют, если нельзя установить функциональную зависимость главного показателя от исходных показателей качества.
3. Смешанный метод основан на одновременном использовании единичных и комплексных (обобщенных) показателей оценки качества продукции.
Для оценки качества нескольких видов разнородной продукции используются: индекс качества и индекс дефектности. Индексы качества и дефектности являются универсальными показателями, которыми можно оценить качество продукции предприятия в целом и проанализировать его изменения за ряд лет.
2. Оценка системы управления качеством продукции ООО «Стародубский сыр»
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства
Общество с ограниченной ответственностью «Стародубский сыр» является самостоятельным субъектом, юридическим лицом, руководствуется в своей деятельности законодательством РФ и Уставом предприятия (Приложение 1). ООО «Стародубский сыр» может от своего имени приобретать и осуществлять имущественные права, нести обязанности, быть истцом и ответчиком в судах. Предприятие вправе в установленном порядке открывать банковские счета, в том числе валютные, на территории Российской Федерации и за ее пределами. ООО «Стародубский сыр» имеет круглую печать, содержащую его полное фирменное наименование и указание на его местонахождение, штампы и бланки со своим наименованием, может иметь собственную эмблему, зарегистрированный в установленном порядке товарный знак и другие средства идентификации. Адрес предприятия: Брянская обл., г. Стародуб, ул. Красноармейская, 115.
Имущество принадлежит предприятию на праве полного хозяйственного ведения. В состав имущества ООО «Стародубский сыр» входят основные фонды и оборотные средства, а также иные ценности, стоимость которых отражается в самостоятельном балансе.
ООО «Стародубский сыр» имеет право:
1) оказывать услуги предприятиям, организациям согласно заключенных договоров;
2) покупать, продавать другим предприятиям и организациям, сдавать гражданам в аренду, предоставлять во временное пользование сооружения, транспортные средства, инвентарь и другие материальные ценности, а также списывать имеющееся на балансе имущество;
3) передавать на договорных началах материально-денежные ресурсы другим предприятиям, организациям и гражданам, производящим продукцию или выполняющих для ООО «Стародубский сыр» работы и услуги.
Прибыль за вычетом материальных и приравненных к ним затрат, после выполнения обязательства перед бюджетом, банками, контрагентами остается в распоряжении предприятия и используется самостоятельно. Обязательства перед государственным бюджетом предприятие осуществляет самостоятельно. Денежные средства со счетов предприятия могут быть сняты только по его согласию. Бесспорное списание средств допускается в случаях, прямо предусмотренные законодательными актами РФ.
Управление ООО «Стародубский сыр» осуществляется участниками Общества, исполнительным органом Общества является директор. Директор осуществляет текущее руководство деятельностью ООО «Стародубский сыр» и подотчетен Участнику Общества. К компетенции директора относятся:
- оперативное руководство работой общества;
- назначение должностных лиц и осуществление приема на работу;
- утверждение штатного расписания общества;
- действие от имени общества, представляя его во всех организациях.
Организационная структура управления на предприятии ООО «Стародубский сыр» представлена на рисунке 2.
Директору ООО «Стародубский сыр» непосредственно подчиняются: главный бухгалтер; коммерческий директор; заведующий торговой сети. Каждому из них подчиняются подразделения, специализирующиеся по направлениям деятельности компании:
- бухгалтерия, экономическая служба;
- коммерческая служба, отдел снабжения, склад;
- торговый отдел, транспортная служба, торговая сеть предприятия.
Рисунок 2 - Организационная структура управления предприятием
Директор самостоятельно определяет и утверждает структуру предприятия, его штатный и квалификационный состав, нанимает (назначает) на должность и освобождает от должности работников предприятия согласно трудовому договору, в пределах своей компетенции издает приказы и дает указания, обязательные для исполнения всеми работниками предприятия. Взаимоотношения работников ООО «Стародубский сыр» и его директора, возникающие на основе трудового договора, регулируются трудовым законодательством. Директор – руководит всеми видами деятельности предприятия. Организует работу и эффективное взаимодействие производственных единиц, других структурных подразделений предприятия, направляет их деятельность на достижение высоких темпов развития и совершенствование производства; повышение производительности труда.
Проведем анализ имущественного положения предприятия. У табл. 2 приводится анализ имущественного состояния. Приведенные в табл. 2 данные показывают, что в 2008 г. по сравнению с 2006 г. наблюдается увеличение основных фондов на 13,8%, а по сравнению с 2007 - на 0,72%. Рост основных фондов произошло в основном за счет увеличения стоимости машин и оборудования. Так, темп роста машин и оборудования в 2008 г. к 2006 г. составил 171,7%, а к 2007 г. 104,46%.
Наблюдается заметное увеличение доли производственного инвентаря в общей структуре основных фондов в 2008 г. по сравнению с 2006 г. Так, темп роста составил 422,77%, что является положительной тенденцией. Оборотные средства в 2008 г. по сравнению с 2006 г. увеличились на 6793 тыс. руб., а по сравнению с 2007 г. на 2971 тыс. руб. Темп роста в 2008 г. к 2007 г. составил 127,45%. В 2008 г. наибольшая доля оборотных средств приходится на запасы и НДС (40,96%), затем следуют денежные средства (36,57%) и только потом дебиторская задолженность (22,46%).
Таблица 2 - Анализ имущественного состояния ООО «Стародубский сыр» 2006-2008 гг.
Найменування | 2006 | 2007 | 2008 | Относительные отклонения 2008 г., от, % | ||||
тис. руб. | уд. вага,% | тис. руб. | уд. вага,% | тис. руб. | уд. вага,% | 2006 | 2007р. | |
Основные фонды | ||||||||
Здания | 11492 | 78,76 | 11492 | 69,71 | 11492 | 69,21 | - | - |
Сооружения | 207 | 1,42 | 207 | 1,26 | 207 | 1,25 | - | - |
Машини та обладнання | 2371 | 16,25 | 3897 | 23,64 | 4071 | 24,52 | 171,7 | 104,46 |
Транспортні засоби | 420 | 2,88 | 419 | 2,54 | 408 | 2,46 | 97,14 | 97,37 |
Производственный инвентарь | 101 | 0,69 | 471 | 2,86 | 427 | 2,57 | 422,77 | 90,66 |
Итого ОФ: | 14591 | 100 | 16486 | 100 | 16605 | 100 | 113,80 | 100,72 |
Оборотные средства | ||||||||
Запасы + НДС | 3664 | 52,33 | 3837 | 35,45 | 5651 | 40,96 | 154,23 | 147,28 |
Дебіторська заборгованість | 2264 | 32,33 | 3333 | 30,79 | 3099 | 22,46 | 136,88 | 92,98 |
Финансовые вложения | - |