Оцінка конкурентоспроможності товару 4

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ВСТУП
Товар - головний об'єкт на ринку. Він має вартість і споживчу вартість (або цінність), володіє певною якістю, технічним рівнем і надійністю, що задається споживачами корисністю, показниками ефективності у виробництві та споживанні, іншими вельми важливими характеристиками. Саме в товарі знаходять висвітлення всі особливості і протиріччя розвитку ринкових відносин в економіці. Товар - точний індикатор економічної сили й активності виробника. Дієвість чинників, визначальних позиції виробника, перевіряються в процесі конкурентного суперництва товарів в умовах розвинутого ринкового механізму, що дозволяє виявити відмінності даного товару від товару-конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і за витратами на її задоволення. Для цього товар повинен мати визначену конкурентоспроможність.
Конкурентоспроможність товару - це такий рівень його економічних, технічних і експлуатаційних параметрів, який дозволяє витримати суперництво (конкуренцію) з іншими аналогічними товарами на ринку [1]. Крім того, конкурентоспроможність - порівняльна характеристика товару, що містить комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і економічних показників щодо виявлених вимог ринку або властивостей іншого товару.
Вона визначається сукупністю споживчих властивостей даного товару-конкурента по ступені відповідності суспільним потребам з урахуванням витрат на їх задоволення, цін, умов постачання й експлуатації в процесі продуктивного і (чи) особистого споживання.

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ

Проблема якості та конкурентоспроможності продукції носить у сучасному світі універсальний характер. Від того, наскільки успішно вона вирішується, залежить багато що в економічному і соціальному житті будь-якої країни, практично будь-якого споживача.
Конкурентоспроможність - концентроване вираження всієї сукупності можливостей країни, будь-якого виробника створювати, випускати і збувати товари і послуги.
Фактор конкуренції носить примусовий характер, змушуючи виробника під загрозою витіснення з ринку невпинно займатися системою якості у цілому конкурентоспроможністю своїх товарів, а ринок об'єктивно і суворо оцінює результати їх діяльності.
В умовах розвиненого конкурентного ринку маркетинг стає ефективним засобом вирішення проблеми якості та конкурентоспроможності товарів, відчуваючи, у свою чергу, їх зворотний вплив, який розширює або знижує його можливість.
Кінцева мета будь-якої фірми - перемога в конкурентній боротьбі. Перемога не разова, не випадкова, а як закономірний підсумок постійних і грамотних зусиль фірми. Досягається вона чи ні - залежить від конкурентоспроможності товарів і послуг фірми, тобто від того, наскільки вони кращі в порівнянні з аналогами - продукцією і послугами інших фірм. У чому ж суть цієї категорії ринкової економіки і чому вона при всіх стараннях будь-якої фірми не може бути жорстко гарантована?
Зазвичай під конкурентоспроможністю товару розуміють якусь відносну інтегральну характеристику, що відображає його відмінності від товару-конкурента і, відповідно, визначає його привабливість в очах споживача. Але вся проблема полягає в правильному визначенні змісту цієї характеристики. Всі помилки починаються саме тут.
Більшість новачків зосереджується на параметрах товару і потім для оцінки конкурентоспроможності зіставляє між собою деякі інтегральні характеристики такої оцінки для різних конкуруючих товарів. Нерідко ця оцінка просто-напросто охоплює показники якості, і тоді (нерідкий випадок) оцінка конкурентоспроможності підміняється порівняльною оцінкою якості конкуруючих аналогів. Практика ж світового ринку наочно доводить невірність такого підходу. Більш того, дослідження багатьох товарних ринків однозначно показують, що кінцеве рішення про покупку тільки на третину пов'язане з показниками якості товару. А інші дві третини? Вони пов'язані із значними і досить вагомими для споживача умовами придбання та майбутнього використання товару.
Щоб повніше зрозуміти суть проблеми, вичленуємо кілька важливих наслідків цього положення.
1. Конкурентноздатність включає три основні складові. Одна з них жорстко зв'язана з виробом як таким і значною мірою зводиться до якості. Інша пов'язана як з економікою створення збуту і сервісу товару, так і з економічними можливостями й обмеженнями споживача. Нарешті, третя відбиває все те, що може бути приємно чи неприємно споживачу як покупцю, як людині, як члену тієї чи іншої соціальної групи і т. д.
2. Покупець - головний оцінювач товару. А це призводить до дуже важливої ​​в ринкових умовах істині: всі елементи конкурентноздатності товару повинні бути настільки очевидні потенційному покупцю, щоб не могло виникнути найменшого сумніву чи іншого тлумачення у відношенні будь-якого з них. Коли ми формуємо "комплекс конкурентноздатності", у рекламі дуже важливо враховувати особливості психологічного виховання й інтелектуальний рівень споживачів, багато інших факторів особистого характеру. Цікавий факт: майже всі закордонні посібники по рекламі особливо виділяють матеріал, зв'язаний з рекламою в малограмотній чи інтелектуально нерозвиненій аудиторії.
3. Як відомо, кожен ринок характеризується "своїм" покупцем. Тому споконвічно неправомірна ідея про деяку абсолютну, не зв'язану з конкретним ринком, конкурентноздатністю.
Про що говорить практика? Коль сформований певний загальний погляд на конкурентоспроможність, спробуємо звернутися до розбору практичного прикладу. Можливо, він у чомусь збагатить загальне визначення, а вкупі з усім тим, що ми вже знаємо, дозволить скласти досить повне уявлення про обговорюваному предметі.
У запеклій боротьбі американських і японських виробників майже на всіх ринках передових технологій позиції японців поки виглядають переважно. За рахунок чого? Майже одностайний відповідь у 70-і роки був таким: ціна і якість. Але вже десятиліття тому рівень збутової, рекламної і сервісної культури японських фірм став залучати все більшу увагу маркетологів всього світу. А сьогодні вже говорять і про те, що "філософія якості", характерна для японців, стає лише складовою частиною формується нині їх власної "філософії обслуговування". Все це більш-менш збігається з основними позиціями, зазначав раніше. Але ось що цікаво: ряд американських дослідників і бізнесменів давно і наполегливо говорять про те, що Японія швидше сформувала шляхом вмілої пропаганди думку про високу якість своїх товарів, ніж дійсно показує його на практиці.
Навіть допускаючи тут значну (і вельми!) Частку перебільшення і ураженого самолюбства, зауважимо, що в цілому "імідж країни" дає відчутну надбавку до конкурентоспроможності її товарів.
Ринкове господарство, а слідом за ним і його вчені давно і добре зрозуміли, що намагатися схематично виразити конкурентноздатність товару - це все одно що намагатися схемою показати всю складність і всі тонкощі ринкового процесу. Для них конкурентноздатність стала тому просто зручним, що концентрує увагу і думку терміном, за яким вибудовується вся розмаїтість стратегічних і тактичних прийомів менеджменту в цілому і маркетингу зокрема. Конкурентноздатність - не показник, рівень якого можна обчислити для себе і для конкурента, а потім перемогти. Перш за все - це філософія роботи в умовах ринку, орієнтована на:
розуміння потреб споживача і тенденції їх розвитку;
знання поведінки і можливостей конкурентів;
знання стану і тенденцій розвитку ринку;
знання навколишнього середовища і її тенденцій;
уміння створити такий товар і так довести його до споживача,
щоб споживач зволів його товару конкурента
Конкурентоспроможність підприємства визначається наступними чинниками:
· Якість продукції та послуг;
· Наявність ефективної стратегії маркетингу і збуту;
· Рівень кваліфікації персоналу і менеджменту;
· Технологічний рівень виробництва;
· Податкове середовище, в якому діє підприємство;
· Доступність джерел фінансування.
Щоб визначити першочергові заходи щодо реформування промисловості, слід визначити причини втрати конкурентоспроможності російськими підприємствами.

2. СПЕЦІАЛЬНИЙ РОЗДІЛ

2.1. Методи оцінки конкурентоспроможності

Оцінка проводиться шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння.
Порівняння проводиться за групами технічних і економічних параметрів.
При оцінці використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки.
2.1.1. Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності, заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння і їх зіставленні.
Результат оцінки:
чи досягнуто рівень в цілому;
за якими параметрами він не досягнутий;
які з параметрів найбільш сильно відрізняються від базових.
2.1.1.1. Якщо за базу оцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності здійснюється за формулою:
(I = 1, 2, 3 ,..., n), (2.1)
де q i - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по i-му параметру;
P i - величина i-го параметра для аналізованої продукції;
P - величина i-го параметра, при якому потреба задовольняється повністю;
n - кількість параметрів.
Аналіз результатів оцінки:
при оцінці за нормативними параметрами одиничний показник може приймати тільки два значення - 1 або 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми і стандарти не вкладається, то показник дорівнює 0;
при оцінці за технічними та економічними параметрами одиничний показник може бути більше або дорівнює одиниці, якщо базові значення параметрів встановлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами;
якщо аналізована продукція має параметр, значення якого перевищує потреби покупця, обумовлені характером використання (експлуатації) цієї продукції, соціальними умовами, традиціями, фізіологічними особливостями, то вказане підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага і одиничний показник по даному параметру не може мати значення більше 100 % і при розрахунках повинна використовуватися мінімальна з двох величин - 100% або фактично значення цього показника.
2.1.1.2. Якщо за базу оцінки приймається зразок, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності проводиться за формулою:
(I = 1, 2, 3 ,..., n), (2.2)
, (2.3)
де q i `, q i - одиничний показник конкурентоспроможності по i-му технічному параметру;
P i - величина i-го параметра для аналізованої продукції;
P i 0 - величина i-го параметра для виробу, прийнятого за зразок.
Аналіз результатів оцінки:
з формул (2.2) та (2.3) вибирають ту, в якій зростання одиничного показника відповідають підвищення конкурентоспроможності (наприклад, для оцінки продуктивності - формула (2.2), а для питомої витрати палива - формула (2.3);
якщо технічні параметри продукції не мають фізичної міри (наприклад: комфортність, зовнішній вигляд, відповідність моді), для надання цим параметрам кількісних характеристик необхідно використовувати експертні методи оцінки в балах.
2.1.1.3. Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції або наявності у неї недоліків в порівнянні з товаром - аналогом. Він може використовуватися на всіх етапах життєвого циклу продукції, особливо при її порівнянні з гіпотетичним зразком. Він не враховує вплив на перевагу споживача при виборі товару вагомості кожного параметра.
2.1.2. Комплексний метод оцінки конкурентоспроможності. Грунтується на застосуванні комплексних (групових, узагальнених і інтегральних) показників або зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції й зразка.
2.1.2.1. Розрахунок групового показника по нормативних параметрах здійснюється за формулою:
, (2.4)
де I нп - груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами;
q нi - одиничний показник конкурентоспроможності по i-му нормативному параметрі, розраховується за формулою (2.1);
n - число нормативних параметрів, що підлягають оцінці.
Аналіз результатів:
якщо хоча б один з одиничних показників дорівнює 0 (тобто продукція по якомусь параметру не відповідає обов'язковій нормі), то груповий показник також дорівнює 0, що говорить про неконкурентоспроможність даного товару на даному ринку.
2.1.2.2. Розрахунок групового показника за технічними параметрами (крім нормативних) здійснюється за формулою:
, (2.5)
де I тп - груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;
q i - одиничний показник конкурентоспроможності по i-му технічному параметру, розраховується за формулами (2.1), (2.2), (2.3);
a i - вагомість i-го параметра в загальному наборі з n технічних параметрів, що характеризують потребу;
n - число параметрів, що беруть участь в оцінці.
Аналіз результатів:
а) отриманий груповий показник I тп характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі по всьому набору технічних параметрів, чим він вищий, тим в цілому повніше задовольняються запити споживачів;
б) основою для визначення вагомості кожного технічного параметра в загальному наборі є експертні оцінки, засновані на результатах ринкових досліджень, попитів споживачів, семінарів, виставок зразків;
в) у випадку труднощів, що виникають при проведенні ринкових досліджень, а також з метою спрощення розрахунків і проведення орієнтовних оцінок з технічних параметрів може бути обрана найбільш вагома група або застосований комплексний параметр - корисний ефект, який надалі бере участь у порівнянні (для підвищення точності оцінки необхідно врахувати вплив на його величину ергономічних, естетичних та екологічних параметрів).
2.1.2.3. Розрахунок групового показника за економічними параметрами проводиться на основі визначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції.
Повні витрати споживача визначаються по формулі:
, (2.6)
де З - повні витрати споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції;
З с - одноразові витрати на придбання продукції;
З i - середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, пов'язані з i-му році її служби;
Т - термін служби;
i - рік по порядку.
При цьому, , (2.7)
де С j - експлуатаційні витрати по j-ої статті;
n - кількість статей експлуатаційних витрат.
У тому випадку, якщо продукція може бути продана після експлуатації, повні витрати повинні бути зменшені на величину виручки за неї (відповідно показник для даної статті вводиться у формулу зі знаком мінус).
Розрахунок групового показника за економічними параметрами проводиться за формулою:
, (2.8)
де I еп - груповий показник за економічними параметрами;
З, З о - повні витрати споживача відповідно по оцінюваної продукції та зразку.
Формули (2.6) і (2.8) не враховують коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року, тому що відносини повних витрат певною мірою компенсує вплив коефіцієнта приведення на величину I еп.
У разі необхідності врахування коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат формули (2.6) і (2.8) приймають вигляд:
(2.9)
Відповідно підрахунок групового показника за економічними параметрами проводиться за формулою:
, (2.10)
де I еп - груповий показник за економічними параметрами;
З, З 0 - одноразові витрати на придбання відповідно аналізованої продукції та зразка;
З i, С 0 i - сумарні витрати на експлуатацію або споживання відповідно аналізованої продукції та зразка в i-му році;
Т - термін служби товару;
a i - коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року.
Величина терміну служби для виробів промислового призначення приймається рівною амортизаційному періоду. Для продукції споживчого призначення оцінка терміну служби повинна проводиться на основі відомостей про фактичні терміни служби аналогічних виробів, а також швидкості морального старіння товарів даного класу.
2.1.2.4. Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності здійснюється за формулою:
(2.11)
де К - інтегральний показник конкурентоспроможності аналізованої продукції по відношенню до виробу-зразку;
Аналіз результатів. За змістом показник К відображає відмінність між порівнюваною продукцією в споживчому ефекті, що припадає на одиницю витрат покупця з придбання та споживання вироби.
Якщо К <1, то аналізований товар поступається зразку за конкурентоспроможністю, а якщо К> 1, то перевершує, при рівній конкурентоспроможності К = 1.
2.1.2.5. Якщо аналіз проводиться по декількох зразках, інтегральний показник конкурентоспроможності продукції по обраній групі аналогів може бути розрахований як сума середньозважених показників по кожному окремому зразку:
(2.12)
де К ср - інтегральний показник конкурентоспроможності продукції щодо групи зразків;
До i - показник конкурентоспроможності щодо i-го зразка;
R i - вагомість i-го зразка в групі аналогів;
N - кількість аналогів.
2.1.3. Змішаний метод оцінки є поєднання диференціального та комплексного методів. При змішаному методі оцінки конкурентоспроможності використовується частина параметрів розрахованих диференціальним методом і частина параметрів розрахованих комплексним методом.

2.1.4. Огляд ринку.

ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ - 1

Поточний стан ринку дрібної побутової техніки і прогноз його розвитку на 2001 рік.
2.1.4.1. Російський ринок побутової техніки, незважаючи ні на що, продовжує розвиватися, хоч 2000 виявився і не таким сприятливим, як планувалося. Багато сегменти ринку стагнували, багатьом компаніям довелося туго, особливо тим, що працювали на корпоративному ринку. А якщо згадати 1999 рік, коли переорієнтація на корпоративний ринок стала повальним явищем, то радіти, начебто, нема чому. Разом з тим, ринок розвивався - в першу чергу, завдяки появі нових ніш. І головною подією 2000 року стало становлення та істотне збільшення частки ринку SOHO.
Рис 2.1. Розподіл часток ринку комп'ютерів у Росії в 2000 році.
Однак на ринку апаратних засобів спостерігалося стійке зростання. Так, місткість ринку побутової техніки збільшилась, порівняно з 1999 роком, на 250 - 300 тисяч персональних комп'ютерів і досяг 1,2 мільйона (Таблиця 2.1.). Сталося це в першу чергу за рахунок активного зростання ринку домашньої техніки. Так, якщо на початку 2000 року додому купувався в середньому кожен десятий товар, то до його кінця, за оцінками ряду фірм, для дому купувалося 40 - 50% усіх проданих товарів.

Таблиця 2.1 Ємність ринку побутової техніки в Росії
Року.
1999
2000
2001
Кількість проданих, тис. шт.
1000
1200
1500-1600
Передбачається, що в 2001 році російський ринок побут. техніки буде помітно рости. За попередніми оцінками, він повинен збільшитися на 300 - 350 тисяч і досягти цифри 1,5 - 1,6 мільйона предметів. Причому частка ринку SOHO складе близько 60%. Важливим є той факт, що планований приріст ринку (згідно з прогнозом) буде практично повністю розподілений між трьома - чотирма найбільшими російськими виробниками.
2.1.4.2.Перспектівние ніші на ринку побутової техніки і периферії.
В даний час найбільш перспективними нішами для просування є:
ринок кухонного приладдя (в першу чергу Москва і С. - Петербург);
ринок малого бізнесу в регіонах.
Як було показано, ринок бурхливо розвивається і в 2000 році може скласти близько 60% від усього обсягу ринку побутової техніки .. Виходячи з довгострокових стратегічних цілей розвитку комп'ютерного бізнесу найбільш переважним партнером на ринку комп'ютерної техніки є компанія Hewlett-Packard. Вона відома за своїм інноваційним розробкам та активної маркетингової політики. Її торговельна марка на ринку принтерів і сканерів не тьмяніє.
Виходячи з цього компанія, однією з перших уклала угоду з фірмою Hewlett-Packard, вважає, що її периферійна техніка повинна знайти широкий попит у наступний сферах і напрямах:
паралельне просування периферії Hewlett-Packard через роздрібну торговельну мережу;
просування Hewlett-Packard через мережу регіональних дилерів та партнерів.
Якщо в 1999 році співвідношення ринків Москви і регіонів оцінювався як 60% до 40%, а в 2000 році - як 50% на 50%, то у 2001 році це співвідношення має змінитися на користь регіональних ринків 40% до 60%. Надання регіональним партнерам продукції відомої фірми, стабільний канал постачання і товарних кредитів також будуть сприяти збільшенню частки продукції Hewlett-Packard на ринку.

2.2. Розрахунок конкурентоспроможності вітчизняної побутової техніки фірми диференціальним методом

Вихідні дані представлені в таблиці 2.2. Дані вироби пройшли повні випробування в незалежній лабораторії товариства споживачів. Оцінки в балах за якістю обслуговування в межах від 1 до 5 встановлено експертами на підставі технічних параметрів виробу. За зразок прийнята модель мікрохвильової печі pluton. Експертна комісія підприємства також встановила пріоритетність технічних параметрів і встановила на них відповідні коефіцієнти вагомості, представлені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Вихідні дані.
Моделі
Параметри характеризуються
Економічні параметри
мікрохвильової печі pluton.
Швидко-дія,, (Р 1)
Обсяг (Р 2)
Якість обслугову-вання, (Р 3)
Ціна, млн. Крб.
Витрати на експлуатацію в рік, млн. руб.
1
150
16
3,8
3,85
0,81
2
166
16
4,5
4,2
0,94
3
200
32
4,8
5,3
1,11
Зразок
200
32
5
5,8
1,38
Коеф-т вагомості
30%
50%
20%
Використовувана в таблиці група параметрів, характеризує виконання основних функцій вироби і деякі його технічні характеристики.
2.2.1. За технічними параметрами:
Щоб розподілити наведені в таблиці 2.2. моделі за рівнем конкурентоспроможності (диференціальним методом), потрібно виконати наступні пункти:
розрахувати одиничні параметри по кожній моделі за технічними та економічними параметрами;
зробити висновки про рівень конкурентоспроможності вітчизняної мікрохвильової печі pluton.
Розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності здійснюється за формулою (2.1):
,
тому розрахунок одиничного показника для першої моделі:
, ,
розрахунок одиничного показника для другої моделі:
, ,
розрахунок одиничного показника для третьої моделі:
, ,
2.2.2. За економічними параметрами:
розрахунок одиничного показника для першої моделі:

розрахунок одиничного показника для другої моделі:

розрахунок одиничного показника для третьої моделі:

Висновки:
в цілому рівень конкурентоспроможності не досягнуть;
за технічними параметрами мікрохвильова піч pluton. поки не конкурентоспроможні, хоча третя модель за технічними характеристиками є ідентичною моделі - зразком. Але за якістю обслуговування вітчизняна фірма поки відстає від своїх західних конкурентів. Хоч вітчизняні збираються з тих самих комплектуючих, що й імпортні, вони мають більш низьку ціну в порівнянні з імпортними, оскільки збирання відбувається на вітчизняному підприємстві. Так що за економічними параметрами вітчизняні мікрохвильові печі цілком конкурентоспроможні.

2.3. Розрахунок конкурентоспроможності мікрохвильової печі pluton. комплексним методом

Щоб розподілити наведені в таблиці 2.2. моделі печі за рівнем конкурентоспроможності (комплексним методом), потрібно виконати наступні пункти:
розрахувати груповий показник за технічними параметрами;
розрахувати груповий показник за економічними параметрами шляхом підсумовування одночасних та експлуатаційних витрат;
розрахувати інтегральний показник конкурентоспроможності;
зробити відповідні висновки про конкурентоспроможність аналізованих моделей по відношенню до зразка.
2.3.1. Розрахунок групових показників по технічних параметрах.
Груповий показник розраховується за формулою (2.5):

для конкретної моделі:
I тп = q 1 · a 1 + q 2 · a 2 + q 3 · a 3
Звідси, показник за технічними параметрами для першої моделі дорівнює:
I тп = 0,75 · 30% + 0,5 · 50% + 0,76 · 20% = 0,75 · 0,3 + 0,5 · 0,5 + 0,76 · 0,2 = 0,627
для другої моделі:
I тп = 0,83 · 30% + 0,5 · 50% + 0,9 · 20% = 0,83 · 0,3 + 0,5 · 0,5 + 0,9 · 0,2 = 0,679
для третьої моделі:
I тп = 1.30% + · 50% + 0,96 · 20% = 1.0, 3 + 1.0, 5 + 0,96 · 0,2 = 0,992
2.3.2. Розрахунок групових показників за економічними параметрами.
Груповий показник за економічними параметрами розраховується за формулою (2.10):
, Де a i наведена в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3
Коефіцієнти приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року
Т, років
Е,% 8
9
10
11
12
13
14
1
1,0
1,0
1,0
1,0
1,0
1,0
1,0
2
0,926
0,917
0,909
0,901
0,893
0,885
0,877
3
0,857
0,842
0,826
0,812
0,797
0,783
0,77
4
0,794
0,772
0,751
0,731
0,712
0,693
0,675
5
0,735
0,708
0,683
0,659
0,636
0,613
0,592
6
0,681
0,650
0,621
0,594
0,576
0,543
0,519
7
0,630
0,596
0,565
0,535
0,507
0,480
0,456
8
0,584
0,547
0,513
0,482
0,452
0,425
0,4
9
0,54
0,502
0,467
0,434
0,404
0,376
0,351
10
0,5
0,46
0,424
0,391
0,361
0,333
0,308
Отже, груповий показник за економічними параметрами для першої моделі дорівнює:
,
так як протягом Т = 4 роки, Е = 14%, С 0, С 1 завжди були постійні і дорівнюють відповідно С 0 = 1,38, а С 1 = 0,81, то С 0 і С 1 можна винести за знак суми і тоді груповий показник за економічними параметрами буде розраховуватися за формулою:


для другої моделі:

для третьої моделі:

2.3.3. Розрахунок інтегрального показника.
Інтегральний показник конкурентоспроможності розраховується за формулою (2.11):
,
але так як груповий показник за нормативними параметрами не вказаний, то в розрахунку інтегрального показника він не буде враховуватися і формула прийме вигляд: ,
Тоді для першої моделі:

для другої моделі:

для третьої моделі:


2.4. Аналіз результатів розрахунку

У результаті отриманих групових показників по технічних параметрах третя модель печі найбільш конкурентоздатна, тобто в цілому третя модель повніше задовольняє запити споживача, ніж всі інші моделі. Так як груповий показник характеризує ступінь відповідності досліджуваного вироби відповідним потребам по всім технічним параметрам
А з отриманих розрахунків за економічними параметрами видно, що перша модель більш конкурентоспроможна за економічними параметрами з усіх інших моделей, так як має найменший груповий показник, який у першої моделі дорівнює 0,629. А це означає, що покупець буде з більшою охотою купувати першу модель, ніж всі інші. Але оскільки термін морального старіння у печі дуже маленький, то вигідніше купувати третю модель. Хоч вона і дорожче, але за технічними параметрах вона цілком конкурентоспроможна.
З розрахунків інтегрального показника конкурентоспроможності видно, що перша і друга моделі поступаються зразком за конкурентоспроможністю в цілому, так як у них інтегральний показник менше одиниці. А третя модель перевершує зразок по конкурентноздатності в цілому, тому що у неї інтегральний показник більше одиниці і дорівнює 1,147. Це говорить про те, що для російських покупців вигідніше купувати третю модель, оскільки вона за технічними параметрами не поступається зразком, а її вартість набагато менше.

3. ОРГАНІЗАЦІЙНО - ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ

3.1. Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності мікрохвильової печі pluton. по роках

Так як у світі постійно з'являється щось нове і ніщо не стоїть на місці, то за певний час відбулися деякі зміни і в технологіях. Тому необхідно проаналізувати зміни рівня конкурентоспроможнос мікрохвильової печі. і. Це можна з'ясувати, розрахувавши індекс конкурентоспроможності по роках:
(3.1)
Таблиця 3.1.
Основні характеристики порівнюваних печей першої моделі
Найменування
Величини параметрів.
Параметра.
За 2000рік
За 2001 рік
Розмірність.
Зразок
1 модель
Зразок
1 модель
Швидкодія, (Р 1)
200
150
200
150
Обсяг, (Р 2)
32
16
32
16
Якість обслуговування (Р 3)
5
4,2
5
3,8
Ціна, млн. руб.
6,1
5,1
5,8
3,85
Витрати на експлуатацію в рік, млн. руб.
1,38
1,27
1,26
0,81
Розрахуємо для першої моделі 2000 і 2001 року випуску груповий показник за технічними параметрами, який розраховується за формулою (2.5):

Для даного випадку формула (2.5) приймає вигляд:
I тп = q 1 · a 1 + q 2 · a 2 + q 3 · a 3,
де q 1, q 2, q 3, розраховуються за формулою (2.1):

Значить для першої моделі 2000 року випуску:



I тп = 0,30 · 0,75 + 0,50 · 0,50 + 0,84 · 0,20 = 0,643;
а для першої моделі 2001 року випуску:



I тп = 0,30 · 0,75 + 0,50 · 0,50 + 0,76 · 0,20 = 0,627
З розрахунків видно, що груповий показник за технічними параметрами зменшився за рік.
Тепер розрахуємо для цих телевізорів груповий показник за економічними параметрами, який розраховується за формулою (2.10):
,
так як С i і С про постійні, то формула набуває вигляду:
,
де a i наведені у таблиці 2.3. (Для Т = 4 роки, Е = 14%).
Звідси груповий показник за економічними параметрами для першої моделі 2000 року випуску дорівнює:
;
а для першої моделі 2001року випуску:

З розрахунків видно, що груповий показник за економічними параметрами зменшився за рік.
Зробимо останній розрахунок перед розрахунком індексу конкурентоспроможності. Розрахуємо інтегральний показник конкурентоспроможності за формулою (2.11):
,
по так як груповий показник за нормативними параметрами не вказаний, то отже:
Тому для першої моделі 2000року випуску:
;
а для першої моделі 2001 року:


3.2. Розрахунок індексу конкурентоспроможності

Тепер розрахуємо індекс конкурентоспроможності по формулі (3.1):


З розрахунків видно, що індекс конкурентоспроможності дорівнює 123% - це говорить про те, що за один рік перша модель 2001 року стала більш конкурентоспроможна, з точки зору збільшення подальшого збуту продукції, ніж перша модель 2000 року на 23%.
.

ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ -2
В якості товару для проведення практичного аналізу конкурентоспроможності ми вибрали такий товар як журнал. І хоча в колах професіоналів існує дискусія з приводу того, чи є журнал товаром або послугою, ми виходимо з того, що товаром є все те, що продається на ринку і має свого покупця і продавця.
Модель оцінки конкурентоспроможності аналізованого товару включає в себе наступні етапи [2]:
1. Структурування, формування в класифікаційний ряд основні параметри, за якими буде оцінюватися конкурентоспроможність досліджуваного товару. Як правило їх кількість обмежується десятьма.
2. Кожен параметр розбивається на рівні якості. Вони можуть бути бінарними ("так - ні" або "1 - 0"), трехфакторную ("так - частково - ні" або "+1 0 -1), але краще за все і звичніше -" учнівські "5-ти бальні шкали при шести рівнях від "0" (відсутність ознаки) до "5" (ознака відмінно виражений).
3. Стоїться матриця-таблиця "Параметри * Рівні" (10 * 6 = 60 осередків) і по ній оцінюється досліджуваний продукт.
4. Розраховується загальний індекс якості До 0 (як середньоарифметичне показників якості), будується графічне відображення матриці.
5. За підсумковим показниками індексу якості К 0 оцінюється конкурентоспроможність товару відповідно до інтервалами:
5,00 - 4,51: вкрай висока конкурентоспроможність товару;
4,50 - 3,51: висока конкурентоспроможність товару;
3,50 - 2,51: середня конкурентоспроможність товару;
2,50 - 1,51: низька конкурентоспроможність товару;
1,50 - 0,00: відсутність конкурентоспроможності товару.
В якості основних параметрів оцінки конкурентоспроможності даного видання ми вибрали наступні
Назва.
1. Заголовки.
2. Зміст.
3. "Обличчя" журналу.
4. Мова.
5. Графіка.
6. Економіка.
7. Поліграфія.
8. Реклама.
9. Дизайн.
Дані параметри оцінюються за п'ятибальною шкалою з шістьма рівнями (Табл. 1).
Табл. 1. Матриця оцінки.
Параметри оцінюваного видання
Рівні оцінки видання (0 - 6 балів)
0
"Дуже погано"
1
"Погано"
2
"Незадовільно"
3
"Задовільно"
4
"Добре"
5
"Дуже добре"
1. Назва і епіграф (слоган)
Сіре нудне назву та виконання
Назва повторює, копіює щось відоме
Назва не зрозуміло без роз'яснень
Назва не помітне, епіграф "ділової"
Назва і епіграф вибрані "в точку"
Образно пропрацювала кожна буквиця
2. Заголовки (побудова, шрифтовий гарнітура)
Не привертають увагу, зовсім не цікаві.
Стандартні, вузькопрофесійних
Шаблонні, надокучили
До 10 - 20% привертають увагу
Оригінальні, але не скандальні
Всі оригінально, трохи скандальні
3. Зміст (інформативність, інтерес)
Все можна дізнатися з 2-3 інших видань
Нова, корисна інформація не більше 2-5%
Передрук з інших видань до 30-50%
Цікаві по фактах до 10 - 20% матеріалів
Цікаво до 50-70% матеріалів
Прочитується від першого до останнього рядка
4. "Обличчя" журналу (родзинка, образ, впізнаваність)
як вкладиш до іншої
Повторює, копіює офіціозу
Привертає увагу не більше 1-2 рядків у газеті
Своїх "індивідуальних" матеріалів не більше 10-20%
Здалеку впізнається серед інших 20 - 30 газет
Навіть ціна, редколегія подані оригінально
5. Мова (форма викладу, подачі матеріалів)
На сторінці зустрічається 5-10 незрозумілих слів
Стандартний, сухий, офіційна мова
Цікава мова в 1 - 2 нотатках
Цікаві з мови 10 - 20% матеріалів
Цікава мова 50-70% матеріалів
Неповторно-індивідуальний, авторський
6. Графічне оформлення (фото, заставки)
Графічного оформлення немає
Застосовується лише 3-5 видів шрифтів
Виділяються 1-2 матеріали з 20 - 40 блоків
Виділяються 1-2 сторінки (привертають увагу)
Всі сторінки відмітно оформлені)
Кожен матеріал має графічний акцент
7. Економіка (ціна, окупність, прибуток)
Ціна призначено без розрахунку
Маркетинговий аналіз ринку не проводиться
Визначена цін і прибуток (без гарантій)
Існує неструктурований план на перші 6-8 місяців
Є бізнес-план на 1-3 роки
Проводиться моніторинг по кожному виходу, проводиться коригування
8. Поліграфічна якість (папір, фарба)
не хочеться брати в руки навіть для обгортки
Папір погана, "сира", грубозерниста
Фарба погана, мазка, неяскрава
Немає лисин, розмивів, неакуратностей
Оригінальний підхід (наприклад кольоровий папір)
Колір, друк, папір прекрасний
9. Реклама (подача, ефект)
Реклама не відрізняється від інформації
Вся реклама одноманітна, нудна
Цікаві 1-2 з 20-30 рекламних блоків
Цікаві, привабливі 10-20% рекламних блоків
Цікаві, індивідуальні 50-70% реклами
З інтересом розглядається кожна реклама
10. Дизайн (оформлення, верстка та ін)
Дизайну, єдиного зразка та підходу немає
"Доморощений", несучасний дизайн
Змішаний заповнення сторінок
Чіткий поділ сторінок і розділів
Поєднання модулів з образним рішенням
Всі номери яскраві, особливо святкові
Для рассматріваемго журналу Алізе показників конкурентоспроможності показав, що (рис. 2) загальний індекс якості К 0 становить: К 0 = (4 +3 +3 +5 +3 +2 +2 +1 +4 +3) / 10 = 3, 00, що відповідно до наведеної вище шкалою конкурентоспроможності означає, видання має середній рівень конкурентоспроможності, і для його підвищення необхідно в першу чергу здійснити наступні заходи:
Ä Поліпшити якість поліграфії;
Ä Поліпшити графічне оформлення
Ä Реорганізувати системи управління.
При усуненні цих недоліків (хоча б до рівня 4-х балів згідно нашої матриці) конкурентоспроможність зросте до рівня: К 0 = (4 +3 +3 +5 +3 +4 +4 +4 +4 +3) / 10 = 3 , 70, що означає високу конкурентоспроможність видання, а, отже, збільшення його прибутковості.


ВИСНОВОК
У даній роботі ми розглянули процес оцінки конкурентоспроможності товарів.
У результаті вийшло, що вітчизняна побутова техніка в даний момент часу є на ринку цілком конкурентоспроможними, що говорить про те, що вітчизняна промисловість не стоїть на місці, а розвивається і за якістю готові вироби не поступаються імпортним аналогам. Але так як збирання відбувається на території Росії, то це дозволяє знизити ціну, що вигідно для вітчизняних покупців, а значить і для вітчизняних виробників. На даний момент часу фірма домоглася потрібного співвідношення якості і ціни - при високій якості доступна
Тим не менш розробляється Державна політика промислового розвитку, спрямована на підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств, повинна забезпечувати рішення двох найважливіших завдань: реформування підприємств з метою підвищення якості та ефективності їх управління та розробку заходів державного регулювання, стимулюють розвиток вітчизняних товаровиробників.

Список літератури
  1. Багієв Г. Л. і ін Маркетинг: Підручник для вузів / М.: "Економіка", 2000р.
  2. Бодді Д. Основи менеджменту. - СПб.: Пітер, 2002.
  3. Діксон П. Управління маркетингом: Навчальний посібник. - М.: Біном, 2000
  4. Соловйов Б. А. Управління маркетингом М.: ИНФРА-М, 2002.
  5. Бухалков М. Маркетинг, Москва 2001
  6. Русинова Ф.М, Разу М.Л менеджмент 2000
  7. Економіка підприємства / За ред. проф. Н.А. Сафронова. - М.: "МАУП", 2000
  8. Фатхутдінов Р. Конкурентоспроможність Росії та підготовка кадрів / / Суспільство і економіка. - 1999


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Маркетинг, реклама и торгівля | Курсова
165.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Оцінка конкурентоспроможності товару
Оцінка конкурентоспроможності товару 2
Оцінка конкурентоспроможності товару 3
Засоби і оцінка конкурентоспроможності товару
Маркетингові дослідження ринку та оцінка конкурентоспроможності товару на прикладі діяльності компанії 2
Маркетингові дослідження ринку та оцінка конкурентоспроможності товару на прикладі діяльності компанії
Аналіз конкурентоспроможності товару
Дослідження конкурентоспроможності товару
Порівняльний аналіз конкурентоспроможності товару
© Усі права захищені
написати до нас