Оцінка величини упущеного доходу студента за час навчання у ВНЗ

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Н.Я. Гарафутдінова, Комітет у справах науки і вищої школи Адміністрації Омської області

Необхідність включення у величину повних витрат на підготовку фахівця з вищою освітою витрат самого учня обумовлена ​​тим, що студент, перебуваючи у працездатному віці, не може повноцінно використовувати робочу силу на ринку праці. Тим самим він позбавляється значної частини доходів у вигляді заробітної плати за свою працю. Складність в обчисленні величини упущеного доходу студента за час навчання у вузі багато в чому викликана підвищенням рівня його кваліфікації у процесі навчання, а, значить, необхідністю використання спеціальних прийомів оцінки еквівалентності праці різної складності.

В економічній літературі, наприклад [1,2] та ін, зізнається, що об'єктом дослідження при редукції складної праці до простої повинні бути робоча сила як здатність до якісно певного виду праці і все що впливають на неї фактори, і безпосередньо сам процес праці. Практично це призводить до створення методик визначення коефіцієнтів редукції, заснованих на визначенні:

повних витрат на відтворення робочої сили з урахуванням впливу їх на продуктивність праці (П. С. Мстиславській);

прямих витрат на відтворення робочої сили з урахуванням впливу їх на продуктивність праці (К. І. Куровський);

повних трудових витрат на підготовку робочої сили (І. А. Машинський).

Очевидно, що застосування такого роду методик при обчисленні упущеного доходу студента неможливо через труднощі визначення або високого ступеня умовності завдання більшості використовуваних параметрів. Наприклад, нормування по "середньому суспільної праці" передбачає використання в подальших розрахунках середньої по країні заробітної плати, достовірно визначити величину якої в сучасних економічних умовах практично неможливо.

Для розглянутого випадку доцільно використовувати безрозмірний параметр L-показник складності праці, що показує співвідношення продуктивностей складного Qсл і простого Qпр праці, виражених в порівнянній, наприклад грошової, формі:

(1)

Тоді питома (за 1 годину) дохід р працівника буде виражений залежністю:

(2)

де Sпр - погодинна ставка оплати простої праці, руб / год.

Вираз (2) дозволяє отримати формулу для обчислення втраченого прибутку студента

(3)

де P - втрачений заробітна плата студента за час навчання у вузі, руб.; j = (1,2, ..., m) - порядковий номер періоду, що відповідає одному значенню показника складності праці L; m - кількість періодів навчання, що відповідають різним значенням показника складності праці Lj; Tw j - час, витрачений студентом на навчання на тиждень в j-й період навчання, ч.; We j - кількість навчальних тижнів у j-й період навчання. Вибір величини погодинної ставки оплати простого праці Sпр може проводитися, виходячи з аналізу фактичної оплати праці в різних галузях економіки, включаючи бюджетну сферу, вивчення системи винагороди за працю в сфері малого та середнього бізнесу і т.д. Для спрощених розрахунків доцільно використовувати систему тарифних сіток, що складаються з певного числа тарифних розрядів і відповідних їм тарифних ставок. Як правило, тарифна ставка 1-го розряду встановлює розмір оплати найпростішої роботи; по мірі підвищення складності виконуваних робіт збільшується розряд і підвищується тарифна ставка [3]. Тому можна прийняти

(4)

де Sl - місячна тарифна ставка першого розряду, руб. / міс.; TM - тривалість робочого часу на місяць, год / міс.; r - районний коефіцієнт до заробітної плати осіб, які працюють у місцевостях з несприятливими кліматичними умовами.

Розрахунок погодинної ставки оплати простого праці на основі Єдиної тарифної сітки [4] при тарифній ставці першого розряду Sl = 110 грн. / міс., Середньої тривалості роботи  M = 180 годин на місяць і районному коефіцієнті r = 1,15 дає величину Sпр = 0,7 руб / год.

В основу методики закладено припущення про те, що кваліфікація студентів (або здатність виконувати роботу необхідної складності) залишається постійною протягом кожного періоду навчання і потім зростає на деяку величину. Вибір кількості таких періодів m (у натуральному вираженні (3)) залежить від виду освітньої програми (підготовка бакалаврів, спеціалістів або магістрів), форми навчання (основна, прискорена, модульна) і навіть розподілу окремих дисциплін по семестрах в навчальному плані.

При розробці методики прийнято припущення, що збільшення складності робіт, які може виконати студент, відповідає зростанню складності праці студента в процесі навчання. Для оцінки останньої використаний підхід НДІ праці (М. П. Лознева, М. В. Карлова, Т. В. Селезньова, Г. В. Головіна) [5], заснований на визначенні оціночних ознак складності та їх питомих ваг в загальній оцінці складності виконуваної роботи. У цьому випадку показник складності праці визначається за формулою

(5)

де i = (1,2 ,..., n) - порядковий номер оцінювальна ознака складності праці; n - кількість оціночних ознак складності праці; Ai - кількісне вираження в балах i-го оціночного ознаки складності праці; bi - питома вага i- го оціночного ознаки складності праці.

Значення коефіцієнтів bi вибирають з умови

Визначення кількісних значень ознак складності та їх питомих ваг пропонується проводити методом експертних оцінок. Бальна шкала для оцінки складності студентського праці по кожному з ознак прийнята з діапазоном 1 - 5 балів. Це приблизно відповідає діапазону зміни тарифних коефіцієнтів від 1 до 13 - 14 розрядів оплати праці Єдиної тарифної сітки з оплати праці працівників організацій бюджетної сфери. Застосування досить високого верхньої межі тарифних коефіцієнтів не суперечить загальним уявленням про складність праці студента, тому що високі бали за одним або кількома ознаками складності будуть нівелюватися меншими балами за іншими ознаками і сукупний результат - показник складності праці L, обчислений за формулою (5), приймає близькі до експертних оцінок значення. У табл. 1 і 2 показані результати обробки оцінок складності праці студентів I - V курсів економічних спеціальностей, які навчаються у вузах Омська. В якості експертів опитано 30 викладачів цих вузів.

Таблиця 1.

Експертна оцінка ознак складності для різних курсів навчання

Ознаки складності Кількісне вираження в балах
I курс II курс III курс IV курс V курс
1. Здатність чітко організувати і планувати свою працю 2,3 2,4 2,7 3,5 3,8
2. Самостійність виконання робіт 1,8 2,2 2,5 3,3 3,8
3. Здатність освоювати нові питання 2,8 2,7 3,1 3,3 3,3
4. Компетентність 1,6 1,8 2,4 3,3 3,8
5. Характер робіт, що становлять зміст праці 1,9 2 2,2 2,8 3,1
6. Розмаїтість (комплексність) праці 2,2 2,3 2,4 2,9 3,3

Таблиця 2.

Експертна оцінка питомих ваг ознак складності

Ознаки складності

Питома вага ознаки

за загальною оцінкою

складності робіт

1. Здатність чітко організувати і планувати свою працю 0,3
2. Самостійність виконання робіт 0,2
3. Здатність освоювати нові питання 0,15
4. Компетентність 0,15
5. Характер робіт, що становлять зміст праці 0,1
6. Розмаїтість (комплексність) праці 0,1

Зміна значень показника складності праці L, обчислених за формулою (5) і даними експертного опитування для різних курсів навчання, показано в табл. 3.

Таблиця 3.

Показник складності праці студентів за даними експертного опитування

Курс навчання I II III IV V
Показник складності праці, L 2,1 2,3 2,6 3,2 3,6

При розробці методики аналізу упущеного доходу студента за весь період навчання принципово важливим є визначення тривалості робочого часу в кожен період j = 1,2 ,..., m для формули (3).

Найбільш простий шлях завдання тижневого навантаження Tw j = 41 ч. відповідно до вимог КЗпП, на наш погляд, є помилковим, оскільки він не пов'язаний з фактичними витратами студента під час навчання.

Усі навчальні плани програм вищої професійної освіти побудовані з розрахунку 54-годинний завантаження студента на тиждень. Довгий час на молодших курсах у межах цієї норми на аудиторні заняття відводилося 36 годин, на старших - кількість аудиторних занять знижувалося до 30 годин, збільшуючи обсяги самостійної роботи студентів. З введенням у 1980-ті роки у вузах такої форми навчальних занять, як самостійна робота студентів під керівництвом викладача, нормативи самостійної роботи студентів стали збільшуватися в рамках загальної тижневого навантаження в 54 години.

Таким чином, при розрахунку упущеного доходу студента доцільно виходити з тижневого навантаження Tw j = 54 год і графіка навчального процесу студентів даної спеціальності в аналізований період j (тривалість семестру, екзаменаційної сесії, практик та ін у тижнях). В якості прикладу в табл. 4 наведені відомості з навчального плану за фахом 061500 "Маркетинг", що реалізується в Омському державному технічному університеті. Тривалість навчання студентів на I - III курсах становить 42 тижні, на IV курсі - 41 тиждень, на V курсі - 58 тижнів.

Таблиця 4.

Тривалість навчальних занять студентів за весь період навчання (нед.)

Курс

Теоретичні

заняття

Екзаменаційна

сесія

Виробнича

практика

Дипломне

проектування

Підсумкова держ.

атестація

I 36 6 - - -
II 36 6 - - -
III 30 6 - - -
IV 35 6 - - -
V 14 3 7 10 4

Тоді обчислена за формулою (3) величина втраченого прибутку студента ОмГТУ за весь період навчання за спеціальністю 061500 "Маркетинг" складе

За оцінками автора та експертів час, фактично витрачається студентами на навчання, може істотно відрізнятися від нормативного у залежності від курсу навчання, типу освітнього закладу (державне чи недержавне) та статі студентів (з урахуванням психологічних особливостей). Дане твердження може бути вибрано в якості робочої гіпотези при проведенні обстеження бюджету часу студентів, якщо вирішувати задачу на основі реальних витрат часу.

Таким чином, запропонована методика визначення втраченого прибутку студента за час навчання у вузі в принципі дозволяє кількісно визначити його внесок у повні (тобто суспільно необхідні) витрати на підготовку фахівця з вищою освітою. При цільової підготовки фахівців за замовленнями підприємств, організацій внесок студента може бути істотно вище отриманого розрахунком, тому що рівень його професіоналізму буде істотно перевищувати оцінки експертів при визначенні показника складності робіт.

Список літератури

Іоффе М.В. До питання про редукцію складної праці до простої у промисловості СРСР / / Методологічні питання промислової статистики. М.: Наука, 1967. С. 57.

Ковиженко В. Проблеми складної праці до простої в марксистській політичній економії / / Світова економіка і міжнародні відносини. 1973. No 1. С. 109.

Коментар до законодавства про працю. М.: Юридична література, 1986. 624 с.

Про підвищення тарифних ставок (окладів) Єдиної тарифної сітки з оплати праці працівників організацій бюджетної сфери: Постанова Уряду Російської Федерації від 18.03.99 No 309 Російська газета. No 54. 23.03.99.

Методичні рекомендації з оцінки складності та якості роботи фахівців (для встановлення кваліфікаційних категорій та диференціації посадових окладів) / НДІ праці ГК СРСР з праці і соціальних питань. М.: Економіка, 1989. 54 с.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Стаття
24.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Залежність граничної ціни від величини доходу
Умови успішної адаптації студента до навчальної діяльності у ВНЗ
Підходи щодо оцінювання ключових процесів підготовки студента ВНЗ
Навчання та розвиток у школі та ВНЗ
Аналіз сучасних методів навчання у ВНЗ
Середні величини оцінка різноманітності ознаки в варіаційному ряду
Відносні та середні величини оцінка їх достовірності Варіаційні ряди Методика аналізу динамічного
Взаємозв`язок рівня тривожності та соціальної адаптації у студентів до навчання у ВНЗ
Значення інтелектуального тренінгу для формування самоставлення на етапі навчання у ВНЗ
© Усі права захищені
написати до нас