Особливості медико соціальної роботи з особами БОМЖ 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ОСОБЛИВОСТІ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ОСОБАМИ «БОМЖ»

Бездомний - це людина, позбавлена ​​часом не тільки даху над головою, а й інших елементарних умов життя: медичного обслуговування (немає прописки); постійного місця роботи (не має паспорта або трудової книжки; немає роботи або не беруть на роботу) і т.д. Не кажучи вже про душевний комфорт, нормальному самопочутті.
До бездомним потрібен особливий підхід. Не кожен (навіть соціальний працівник) може працювати з ними (особливо з деякими категоріями, такими, як люди, що опустилися на «дно»). Від соціального працівника потрібно яскраво виражена комунікабельність. Потрібно вміти знайти контакт з такими людьми, не принижуючи і не відштовхуючи їх. Треба дати їм можливість відчути людське ставлення до себе, не образити, пропонуючи елементарні послуги: нічліг харчування, медичну допомогу.
З особами без певного місця проживання необхідно проводити також медико-соціальну роботу. Метою медико-соціальної роботи є досягнення максимально можливого рівня здоров'я, функціонування та адаптації осіб з фізичною і психічною патологією, а також соціальним неблагополуччям.
Як правило, такі люди опиняються у важкій життєвій ситуації. Важка життєва ситуація об'єктивно порушує життєдіяльність людини: інвалідність, нездатність до самообслуговування у зв'язку з хворобою, похилим віком, бездоглядність, сирітство, конфлікти і жорстке поводження в сім'ї, відсутність визначеного місця проживання, безробіття.
Дослідження, проведені в Росії, показують, що важка життєва ситуація і медична патологія обтяжують один одного і породжують так званий "порочне коло".
Об'єктом медико-соціальної роботи є різні контингенти осіб, що мають виражені медичні і соціальні проблеми, які взаємно потенціюють один одного і вирішення яких важко в рамках односторонніх професійних заході. Робота з такими контингентами однаково важка і малоефективна як для медичних працівників, так і для спеціалістів соціальних служб, оскільки вони неминуче виявляються перед колом проблем, що виходять за рамки їхньої професійної компетенції і перешкоджають успішної вузькопрофесійного діяльності.
До таких контингентам відносяться тривало, часто і важко хворіють, соціально дезадаптовані особи, інваліди, самотні старі, діти-сироти, юні матері, багатодітні та асоціальні сім'ї, постраждалі від стихійних лих, хворі на СНІД та ін Чисельність таких контингентів стійко зростає па протягом останніх років. Необхідно підкреслити, що однією з причин цього є низька ефективність існуючих форм і методів роботи з ними, а також відсутність належної мережі спеціально орієнтованих на такого роду діяльність служб.
При організації медико-соціальної роботи необхідно дотримуватися основних принципів, які дозволили б забезпечити професійний цілісний підхід у цьому виді діяльності. У концептуальному плані автор дотримується основних принципів, запропонованих Ю.В. Валентіком.
Такими є:
екосистемного - облік всієї системи взаємовідносин чоло століття і навколишнього його середовища у цій проблемної парадигмі системний аналіз взаємозв'язків між усіма елементами конкретної проблемної життєвої ситуації і визначення на його основі сукупності соціально-функціональних позицій і дій.
Солідарність - узгоджене організаційне взаємодія в процесі медико-соціальної роботи державних установ, що діють в будь-якій сфері, і установі, що входять до структури організацій з різною формою власності.
Конструктивна стимуляція - відмова соціальних служб від виключно патерналістських форм допомоги і опіки, породжують у їх суб'єктів пасивне утриманство.
При дотриманні в соціальній роботі з «бомжами» всіх перерахованих вище принципів діяльності соціальних працівників у комплексі можливі позитивні результати.

ВИМОГИ ДО СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ПРИ РОБОТІ З ЛЮДЬМИ без певного місця проживання

У рішенні різноманітних проблем бездомності велику роль відіграють соціальні працівники, особливо ті з них, хто трудиться у відповідних установах: притулках, центрах соціальної реабілітації, дитячих будинках і т.д.
У успішності соціальної роботи важливим критерієм є духовність і психологічні якості самого працівника. У процесі своєї еволюції соціальна робота прагматизувати, відходячи від своїх витоків духовності, але тим не менш її визначення зараз представляється як милосердя + вміння. Не всяка людина зможе працювати соціальним працівником, тим більше на такому невдячному ділянці, як робота з «бомжами». Які ж якості найбільше необхідні такому соціальному працівнику?
По-перше, милосердя. Саме милосердя як стан душі людини - соціального працівника є основою і сполучною ланкою між соціальною роботою і духовністю. Під духовністю психологами розуміється внутрішня спрямованість до добра, потреба віддавати свої душевні сили ближнього, творити добро, виконуючи свою місію на цій землі.
Тому соціальна робота була і залишається однією з найважчих, але благородних і одухотворених видів діяльності.
Ціннісні установки професійної соціальної роботи у всіх її різновидах зводяться до загальнолюдських цінностей, поваги честі та гідності людини, унікальності його особистості.
Стиль поведінки соціального працівника, обумовлений сукупністю його особистісних якостей, його ціннісними орієнтаціями та інтересами, робить вирішальний вплив на систему відносин, яку він формує. Значить, роль його особистісних якостей дуже велика у професійній діяльності та виборі професії.
Моральна людина усвідомлює необхідність дії з урахуванням критеріїв, вивірених людським досвідом. Аморальний людина перебуває в підпорядкуванні у власних інтересів, прагнень, бажань, його шлях - вседозволеність. Суспільству потрібен морально-надійний соціальний працівник, заклопотаний духовним самовдосконаленням. Предметом його особливої ​​уваги повинні бути людинознавчих знання.
Друге - професіоналізм і компетентність. Будь-який фахівець, що працює з людьми, має бути талановитою особистістю. Тим більше це стосується соціального працівника.
У соціальній роботі, як ніде, необхідний професіоналізм та компетентність. Вона вимагає динамізму, індивідуальності, швидкої адаптації до змін ситуації.
Третім доданком виділяється гуманітарна освіченість соціальних працівників. У Ф.М. Достоєвського є висловлювання, суть якого полягає в тому, що гуманітарна розвиненість полегшує людині освоєння будь-якої професії. Про вірності цього твердження свідчать багато фактів, приклади з життя великих людей. Гуманістичні цінності повинні складати основу його світоглядних позицій. Кредо соціального працівника це:
ü дбайливе збереження і відтворення духовних цінностей;
ü соціальна захищеність;
ü турбота про здоров'я людей;
ü екологічна безпека.
Наша система освіти не завжди правильно готувала фахівців світоглядно. В її основі має лежати благоговіння перед особистістю, визнання безцінність кожного життя, унікальність кожної людини на цій землі.
Завдяки гуманітарних знань, людина здобуває можливість вбирати в себе різну інформацію, піддавати її чуттєвою і раціональної обробці. Ці знання виступають найважливішими умовами діяльності соціального працівника.
Наступне важлива складова для формування іміджу полягає в тому, що кожен соціальний працівник повинен бути психотехнології. Психотехнологія - це наука про практичне використання психологічних технік управління людьми. Психотехнологія реалізується у спілкуванні і являє собою систему взаємопов'язаних, внутрішньо мотивованих психотехнік, яка спирається на аналіз спілкування та особистісного вдосконалення.
В особливих, важких або екстремальних умовах, коли зовнішні чи внутрішні фактори викликають порушення нормальної діяльності функціональних систем, виникає природна потреба відновити рівновагу, збалансувати психічні процеси, очистити душу. У результаті усвідомлення ситуації з'являється мотив тієї або іншої дії з метою пристосування до нестандартної обстановці, відбувається активізація системи психічної саморегуляції, людина відчуває необхідність "зібратися", "мобілізуватися", перебудуватися. Це і є початок рефлексії, коли найчастіше запускається механізм спілкування із собою, механізм аналізу та оцінки, вироблення і прийняття рішень.
Використання різних психотехнік, які перейшли з архаїчних верств минулого, ритуальних процедур у раціональні механізми управління внутрішнім станом, поведінкою людей, допоможе соціальному працівнику здобути навички самоорганізації саморегуляції, духовного очищення, формування іміджу для успішного професійного надання допомоги нужденним людям.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Соціологія і суспільствознавство | Реферат
18.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Особливості медико соціальної роботи з особами БОМЖ
Особливості медико-соціальної роботи з особами БОМЖ
Соціальна мережа в медико-соціальної роботи
Технології соціальної роботи з особами випробовують насильство
Технології соціальної роботи з особами зловживають наркотиками
Технології соціальної роботи з особами злоупотребляющими наркотиків
Аналіз медико-соціальної роботи з профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом
Особливості медико-соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями в установах
Особливості соціальної роботи як сфери соціального знання
© Усі права захищені
написати до нас