Особливості злочинності неповнолітніх на матеріалах Красноа

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Красноармійський міський ліцей "Надія"
Секція права
ОСОБЛИВОСТІ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ
НА МАТЕРІАЛАХ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКОГО РЕГІОНУ
Роботу виконала
Хрипкова Дар'я Юріївна,
учениця 201 групи
Червоноармійського
міського ліцею "Надія"
Науковий керівник
викладач історії та
права Красноармійського
міського ліцею "Надія"
Пермінов Олександр Васильович
Красноармійськ
2009

ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Поняття неповнолітньої злочинності і злочинність неповнолітніх як об'єкт кримінологічних досліджень
1.1 Поняття злочину за законодавством України
1.2 Відмінність злочинності від злочину
1.3 Поняття неповнолітньої злочинності
1.4 Злочинність неповнолітніх як об'єкт
кримінологічних досліджень
Розділ 2. Особливості злочинності неповнолітніх на території міста Красноармійська
2.1 Кримінальна відповідальність неповнолітніх
2.1 Особливості детермінації і причинності злочинності неповнолітніх
2.3 Особистісні особливості неповнолітніх злочинців
2.4 Особливості злочинності неповнолітніх на матеріалах Красноармійського регіону
Розділ 3. Профілактика і боротьба зі злочинністю неповнолітніх
Висновок
Список використаної літератури
Додаток

ВСТУП
У зв'язку тим, що наша держава переживає різкі політичні, а також економічні зміни, його правовій сфері теж притаманне велика кількість проблем. В даний час ці зміни відбуваються не в кращу сторону і створюють передумови для вчинення злочинів. Неповнолітні в силу ряду суб'єктивних і об'єктивних причин стають суб'єктами правовідносин, залучаються в кримінальне середовище. Криміналізація цього середовища відбувається на фоні таких негативних і потенційно небезпечних для генофонду нашого суспільства явищ, як наркоманія, алкоголізм, які отримують епідемічний характер. Злочинність неповнолітніх - один з тривожних ознак неблагополуччя суспільства. У зв'язку з цим вивчення даної теми автор вважає актуальним.
Метою даної роботи є вивчення особливостей злочинності неповнолітніх у місті Красноармійську.
Для досягнення даної мети автором були поставлені такі завдання:
1. Вивчити літературу з даної теми.
2. Ознайомитися зі статистичним матеріалом.
3. Підготувати зведені табличні дані.
4. Дослідити злочинність неповнолітніх як об'єкт
кримінології.
5. Виявити особливості злочинності неповнолітніх у місті Красноармійську.
6. Зробити відповідні висновки.

РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗЛОЧИННІСТЬ ЯК ОБ'ЄКТ КРІММІНАЛОГІЧЕСКІХ ДОСЛІДЖЕНЬ
1.1 Поняття злочину за законодавством України
Злочин - передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше посягає на правопорядок діяння, передбачене кримінальним законом.
Стаття 11 Кримінального кодексу України
Поняття злочину
1. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
2. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-небудь діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Оскільки відповідно до ст. 11 КК злочином є суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), не створюють стану необхідної оборони дії, спрямовані на припинення правопорушника та заподіяння шкоди, які хоча формально і містить ознаки злочину, але через малозначність не становить суспільної небезпеки.
Злочинне дія - це вид активного поведінки особи, коли вона вчиняє дії, прямо заборонені кримінальним законом. Злочинне бездіяльність - це вид пасивної поведінки особи, коли воно не здійснює дій, прямо передбачених законом.
У ч. 1 ст. 11УК міститься чотири ознаки злочину:
1) суспільна небезпека діяння. Злочин завдає чи створює загрозу заподіяння значної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі;
2) винність. Злочинним визнається лише винне діяння.
Вина - психічне ставлення особи до здійснюваного їм діянню та її наслідків. Вина існує у формах умислу і необережності.
Відсутність провини не дає можливості, розглядати діяння як злочин;
3) кримінальна протиправність. Ця ознака злочину вказує
на те, що дане діяння передбачено кримінальним законом і заборонено їм під загрозою покарання;
4) караність. Цей ознака злочину означає, що за вчинення конкретного злочину Кримінальним кодексом встановлено відповідне покарання.
Перші дві ознаки - суспільна небезпека і винність - є матеріальними, що розкривають соціально-психологічну природу злочину; третій - формальний, який відображає юридичну природу злочину.
Стаття 12 КК
Класифікація злочинів
1. У залежності від ступеня тяжкості злочину поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.
2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше. Більш м'яке покарання.
3. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін не більше п'яти років.
4. Тяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років.
5. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину суди повинні виходити з класифікації злочинів, а також з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин скоєно групою осіб , характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали тощо)
Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи або навчання, його минуле (зокрема наявність не знятих або не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утримання дітей та осіб похилого віку), його матеріальне становище і т. п.
Таким чином, поняття злочину можна визначити як суспільно небезпечне винне, протиправне і кримінально каране діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Згідно зі ст. 18 КК суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
Юридичні особи (підприємства, організації, установи, політичні партії, громадські організації тощо) не можуть бути суб'єктами злочину. Суб'єктом може бути тільки засуджену особу, тобто таке, яке під час вчинення злочину усвідомлювала свої дії (бездіяльність) і керувала ними. Тому особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або хворобливого стану психіки (ч.2 ст. 19 КК) не підлягає кримінальної відповідальності.
Кримінальна відповідальність, за загальними правилами, настає з шістнадцяти років (ч.1 ст.22 КК), а за окремі злочини (вбивство, розбій, згвалтування), відповідальність встановлюється з чотирнадцяти років.
1.2 Відмінність злочинності від злочину
Питання про співвідношення злочинності і злочину має важливе значення для правильного підходу до їх вивчення і для розробки дієвих заходів по боротьбі зі злочинністю. При зіставленні злочинності і злочину слід розрізняти суттєвий зміст злочинності та її зовнішній прояв. Як негативний вид соціальної поведінки, що порушує норми кримінального законодавства, злочинність проявляється в окремих одиничних злочинних посяганнях. Але як соціальне явище злочинність не вичерпується тим, що властиво окремим злочинів. Злочинність - явище закономірне, обумовлене особливостями загальносоціальних умов, у той час як окремі злочини, будучи приватним проявом цієї закономірності, обумовлені індивідуальними обставинами і носять випадковий характер. Це означає, що будь-яке конкретне злочин може бути, а може і не бути, його можна не допустити. Злочинність ж у цілому на певному етапі розвитку суспільства - закономірно і неминуче існуюча об'єктивна реальність, викорінити яку не можна.
Окремі злочину між собою, як правило, не пов'язані, і злочинність з них складається стихійно. Проте в рамках всієї злочинності між окремими її проявами існує певний зв'язок і залежність. Так, посадові злочини взаємопов'язані зі злочинами проти власності, а останні - з економічними злочинами.
Різниця злочинності і конкретного злочину (чи сукупності злочинів) чітко проявляється при аналізі її наслідків. Ці наслідки можна умовно розділити на соціально-економічні та соціально-психічні. Якщо при здійсненні злочинів, перш за все враховуються наслідки, що є елементом об'єктивної сторони складу тих чи інших злочинів (збиток від розкрадань, унаслідок халатності; кількість жертв внаслідок вбивств та т.п.), то наслідки злочинності за своїм обсягом і значимості різноманітніше і серйозніше.
1.3 Поняття неповнолітній злочинності
У понятті неповнолітньої злочинності приховано два терміни, по-перше, це поняття злочинності і, по-друге, це поняття неповнолітнього злочинця. Перш за все, злочинність є форма соціальної поведінки людей, що порушує нормальне функціонування суспільного організму. Але такими порушеннями є й аморальні вчинки, і те, що називають відхиляється. З усіх порушень злочинність найбільш небезпечна для суспільства. Крім того, злочинність - соціально-правове явище, тому що сама цифра злочинності складається із суми здійснених в даному суспільстві і в даний період часу злочинів. Однак злочинність є не проста сума скоєних злочинів, а явище, що має свої закономірності існування, внутрішньо суперечливе, пов'язане з іншими соціальними явищами, часто ними определяющееся.
Співвідношення злочинності та конкретних злочинів є співвідношення цілого і частини, загального і одиничного. Злочинність - це сукупність злочинів. Не буде такої сукупності, не буде злочинності як явища специфічно соціально-правового. Не буде настільки ж специфічних форм і методів боротьби з нею, повинно буде "зникнути" кримінальну (і не тільки кримінального) законодавство, суди та інші атрибути, породжені наявністю злочинності як суспільно-небезпечного явища.
Злочинність - це негативне соціально-правове явище, що існує в людському суспільстві, що має свої закономірності, кількісні та якісні характеристики, що тягнуть негативні для суспільства та людей наслідки, і яка потребує специфічних державних та громадських заходів контролю.
Обов'язковою умовою притягнення особи до кримінальної відповідальності є досягнення нею певного віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Особа є суб'єктом злочину і може бути притягнуто до кримінальної відповідальності. Таке загальне правило. У теж час за ряд тяжких злочинів, наприклад вбивство, грабіж, згвалтування, закон встановлює кримінальну відповідальність з чотирнадцяти років.
Неповнолітні у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років досягають такого ступеня розумового і вольового розвитку, яка дозволяє їм критично осмислити свої вчинки. У цьому віці вони можуть усвідомлювати суспільну небезпеку своїх дій і в змозі контролювати їх. У той же час особливу дбайливе ставлення суспільства до неповнолітніх простежується навіть після здійснення останнім протиправного діяння.
Злочинність неповнолітніх являє собою ніщо інше, як сукупність негативних, соціально-правових явищ, а саме антигромадських і протиправних діянь, вчинених особами, які не досягли шістнадцятирічного віку.

1.4 Злочинність неповнолітніх як об'єкт кримінального дослідження
Необхідність виділення для самостійного кримінологічного дослідження злочинності неповнолітніх пояснюється багатьма причинами.
По-перше, важливістю і масштабністю завдань по охороні життя і здоров'я підростаючого покоління і формуванням у зв'язку з цим державної політики щодо захисту прав і законних інтересів дітей і підлітків як самостійного напрямку діяльності державних органів і суспільства в цілому.
По-друге, особливостями в генезисі і мотивації скоєних неповнолітніми злочинів, зумовленими специфікою їх виховання і життєдіяльності (щодо обмежений період формування особистості, інтенсивність соціальних позицій, кола і змісту соціальних функцій, обмежена дієздатність і ін), особливостями особистісних, соціально-групових і інших характеристик.
По-третє, тісно пов'язаної з цими особливостями специфікою рівня структури злочинності, її причин і динаміки, високої злочинної активністю підлітків.
Особи, які вчиняють протиправні дії в ранньому віці, пізніше, як правило, значно важче піддаються виправленню, в результаті становлять основний резерв для дорослої та рецидивної злочинності.
Навпаки, найбільш ранні виявлення і своєчасне прийняття необхідних профілактичних заходів до підлітків, які здійснюють перші, не представляють великої суспільної небезпеки правопорушення, у значній мірі дозволяють не допустити формування у цих осіб стійкою спрямованості на вчинення надалі будь-яких злочинів.
Все це разом зумовлює необхідність всебічного аналізу злочинності неповнолітніх як відносно самостійного феномену, опрацювання заходів щодо її попередження, тобто аналіз повинен полягати в особливостях підходу, а не в особливому підході, ізолюючому вивчення злочинності неповнолітніх від вивчення інших її видів. Саме тому в предмет вивчення злочинності неповнолітніх кримінологами обов'язково включаються питання про її місце у всій злочинності, про співвідношення злочинності молоді та дорослих (в тому числі про вплив віку початку злочинної діяльності на рецидив, про вплив дорослих злочинців на неповнолітніх і т.п.).
У методичному відношенні неправильно також порівнювати показники злочинності неповнолітніх і всієї злочинності, ніби мова йде про самостійні явища. Фактично в цьому випадку здійснюється порівняння частини і цілого, що включає цю частину.
Порівняння необхідно вести за принципом "частина з частиною", виділяючи показники груп різної кримінальної активності: у середовищі неповнолітніх, молодих дорослих (18-20 рік) і більш старших вікових контингентів.

РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ НА ТЕРИТОРІЇ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКОГО РЕГІОНУ
2.1 Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх
Кримінальній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення злочину досягли шістнадцяти років. За деякі насильницькі та майнові злочини (вбивство, згвалтування, крадіжки, грабежі, злісне хуліганство тощо) відповідальність настає з чотирнадцяти років. Визначаючи вік кримінальної відповідальності неповнолітніх, законодавці виходять з того, що особа, яка досягла чотирнадцяти років, розуміє, що вбивати, красти, гвалтувати не можна. Якщо злочин скоїв дитина, яка ще не досяг віку кримінальної відповідальності, його дії все одно підлягають певному покаранню. Справи про злочинні вчинки розглядає суд. За його рішенням, починаючи з одинадцятирічного віку винного, який немає, досяг відповідно чотирнадцяти або шістнадцяти років, можна піддавати примусовим заходам виховного характеру, зокрема, направити в спеціальну школу на строк до трьох років. Направляють в таку школу незалежно від згоди батьків і згоди самої дитини. Таким чином, законом передбачені покарання правопорушників за вчинений злочин у ранньому віці.
Новий Кримінальний кодекс України виключає можливість притягнення до кримінальної відповідальності, починаючи з чотирнадцяти років, за злочини, вчинені з необережності, тому що відсутність життєвого досвіду та особливості розвитку мислення не дозволяють підліткам передбачити однакові з дорослими особами заходи обережності. Разом з тим значно розширено перелік злочинів, відповідальність за вчинення яких може наступати з чотирнадцяти років (наприклад, за диверсію, бандитизм, терористичний акт, взяття заручників тощо).
Кримінальна відповідальність неповнолітніх має ряд особливостей:
1) при призначенні покарання неповноліття розглядається,
як обставина, що пом'якшує відповідальність;
2) неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений від кримінальної відповідальності. Якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках до неповнолітнього застосовуються примусові заходи виховного характеру;
3) неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, не може бути призначено позбавлення волі. Якщо його виправлення можливе без застосування покарання, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру;
4) до неповнолітнього, засудженому до позбавлення волі, може бути застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням (на термін від одного року до двох);
5) неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру;
6) для неповнолітніх передбачені більш м'які умови звільнення від відбування покарання. Як правило, їх в першу чергу стосується амністія, помилування, умовно-дострокове звільнення.
До неповнолітніх, визнаних винним у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
1) штраф;
2) громадські роботи;
3) виправні роботи;
4) арешт;
5) позбавлення волі на певний строк (максимальний термін - 15 років).
Кримінальний кодекс України визначає також додаткові покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітніх: штраф, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю.
2.2 Особливості детермінації і причинності злочинності неповнолітніх
Визнання впливу соціальних умов, суперечностей у розвитку суспільства на характер морального формування особистості є вирішальним в поясненні протиправної поведінки неповнолітнього.
Процеси і явища економічного, ідеологічного, культурно-виховного, демографічного, соціально-психологічного характеру, що відбуваються в суспільстві, головним чином і детермінують поведінку дітей і підлітків, визначають його сутність і характер. Таким негативні явища, як підвищений рівень захворювання і смертності дітей і підлітків, розлучення, жорстоке поводження з оточуючими людьми, самогубства, пияцтво, проституція, наркоманія, злочинність в цілому, що входять до комплексу соціальних факторів, які обумовлюють їх відхиляється, в тому числі і злочинне , поведінку.
Стосовно до неповнолітніх процеси та явища соціальної дійсності, створюють негативні умови для їх життя і виховання і тим самим сприяють вчиненню ними злочинів, досліджено кримінологами досить повно. До їх числа в різні роки були віднесені:
 значна соціальна диференціація неповнолітнього
населення за рівнем матеріальної забезпеченості, соціальним статусом;
 порушення принципів оплати праці, споживання грошових і
інших матеріальних благ;
 відмінності в характері та змісті навчання, виховання та праці
окремих груп дітей та підлітків, що визначають як реальні відмінності їхніх сьогоднішніх позицій у житті суспільства, так і відмінності цих позицій на найближчу перспективу;
процеси руйнування сім'ї батьків, що супроводжуються
змінами традиційних відносин з виховання неповнолітніх;
 обтяженість алкоголізмом, нервово-психічними, хронічними
захворюваннями окремих груп населення, включаючи батьків, інших осіб, відповідальних за виховання дітей і підлітків;
 протиріччя між духовними і матеріальними особливо
потребами дітей і підлітків, їх батьків і реальними можливостями їх задоволення;
 низький рівень правової культури, значна деформація
морального і правової свідомості окремих груп неповнолітніх, їх батьків, інших вихователів;
 традиційне здійснення основних виховних функцій в
щодо неповнолітніх особами, що не мають необхідної професійної підготовки в цій галузі;
 недостатнє ресурсне та кадрове оснащення сфери
життєдіяльності суспільства, спеціалізованої для проведення цілеспрямованої роботи з виправлення і перевиховання дітей та підлітків (див. Кримінологія. Підручник для юридичних вузів. Под ред. А. І. Долгової - М. стор 695-696).
У кримінології зміцнилося інтегроване визначення детермінації злочинності неповнолітніх як витрат виховання. Цей висновок дозволяє розглядати причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів, головним чином у плані виявлення негативних сторін взаємодії мікросередовища та особистості.
У якості витрат виховання в причинному комплексі, детермінує злочинну поведінку неповнолітніх, дослідники найбільш часто виділяють:
1. криміногенне вплив труднощів і недоліків у діяльності соціальних інститутів, безпосередньо відповідальних за навчання, виховання неповнолітніх, їх виправлення і перевиховання;
2. криміногенне вплив негативних умов мікросередовища;
3. обстановка життя і виховання, що характеризується проявом злостивості, жорстокості, різних видів конфліктно-агресивних форм поведінки оточуючих та ін;
4. стійкі соціально обумовлені негативні деформації особистості неповнолітніх;
Всі вони зберігають свою кримінальну значимість і в даний час. Проте загальне погіршення економічного становища країни призвело до того, що в останні роки в причинному комплексі, яка зумовлює протиправну поведінку підлітків, відбулися значні зміни.
Негативні процеси соціального та економічного характеру, що супроводжуються перетвореннями, що проводяться в країні, перш за все суттєво послабили батьківську сім'ю як соціальний інститут, який раніше найбільш послідовно і надійно захищав життя та здоров'я дітей і підлітків, що забезпечував їх інтелектуальну та моральний розвиток.
У бідних сім'ях складна психологічна обстановка, що сприяє інтенсивному розпаду таких сімей, догляду з них дітей та підлітків. У таких сім'ях повсюдно спостерігається процес різкого зниження цінності дітей для батьків, що веде до подальшого зростання бездоглядності.
Зростає число розлучень серед подружжя, які мають неповнолітніх дітей, збільшується позашлюбна народжуваність і, як наслідок цих процесів, зростає кількість неповних сімей. Діти з розпалися неповних сімей та одиноких матерів опиняються в складному економічному і психологічному становищі, поповнюють групу людей підвищеного соціального ризику. Наростає проблема соціального сирітства.
Спостерігається зростання жорстокого поводження з дітьми. Некоректні прийоми виховання, приниження людської гідності, психічне і фізичне насильство все частіше простежується як у сім'ях, так і в дошкільних установах, навчальних закладах, дитячих будинках та інтернатах, спеціальних навчально-виховних установах.
Динаміка структури злочинності неповнолітніх безпосередньо пов'язана з незалученість дітей і підлітків у суспільно корисну діяльність.
Все перераховане доводить, що неповнолітні опинилися в становищі, коли держава належним чином не може забезпечити реалізацію їх основного конституційного права - на виживання і розвиток.
2.3 Особистісні особливості неповнолітніх злочинців
Майже для всіх неповнолітніх, що стали на шлях вчинення злочинів, вибір такого варіанта поведінки безпосередньо або, в кінцевому рахунку, пов'язаний з особистісними деформаціями.
Особливості інтересів, потреб, відносин у сфері провідної діяльності, характерні для неповнолітніх злочинців, включають стійку втрату з навчальним чи трудовим колективом, повне ігнорування їх правових та моральних оцінок. За рівнем освіти неповнолітні злочинці значною мірою відстають від своїх однолітків з-за відсутності старанності. Будучи вираженням і наслідком відповідних ціннісних орієнтацій, негативного ставлення, що складається в цьому виді діяльності, таке ставлення істотно ускладнює соціалізацію підлітків у процесі їх виправлення і перевиховання.
У виробничій сфері цих підлітків характеризують відсутність інтересу до виконуваної трудової діяльності, утилітарне ставлення до професії (як до можливості отримати від неї тільки матеріальну та іншу споживчу вигоди), відсутність пов'язаних з нею планів, відчуження від завдань виробничого колективу, його потреб. Такі підлітки не відчувають страху звільнення, оскільки вважають, що завжди зможуть без зусиль влаштуватися до іншого навчального закладу, на інше підприємство і навіть, більше того, забезпечити собі високий грошовий і інший споживчий доходи, використовуючи умови ринкового свавілля, що склався в останні роки.
Прагнення до досягнення успіхів у навчальній та виробничої діяльності, громадської роботи у неповнолітніх злочинців заміщено, як правило, дозвільних потреб та інтересів. Сама система оцінок і переваг у таких людей все більше орієнтується на цю сферу. Саме тут фіксуються інтереси, пов'язані з гонитвою за модним одягом, інформацією, значущою для даного середовища.
На відміну від особистості з позитивними, схвалюються суспільством інтересами і потребами, розвиток їх у неповнолітніх злочинців часто йде як би в зворотному напрямку. Фактичне, в основному безцільне проведення часу формує відповідний негативний інтерес. Він закріплюється в звичках, які, у свою чергу, ведуть до формування соціально-негативних потреб. Відповідно спотвореного розвитку потреб на поведінковому рівні виробляються звички до суспільно небезпечним, протиправним способів їх задоволення.
У середовищі неповнолітніх правопорушників визнається допустимим порушення кримінально-правового або будь-якого іншого заборони, якщо дуже потрібно.
Емоційна неврівноваженість, марнославство, упертість, нечутливість до співчуття іншим, агресивність також можна віднести до найбільш поширеним характерологічних рис неповнолітніх злочинців. Мова йде про криміногенні зрушеннях, деформаціях у морально-емоційної, моральної сферах, характерних саме для осіб, які вчиняють злочини.
Основною причиною більш інтенсивного виникнення та розвитку, психогенно обумовлених аномалій у неповнолітніх правопорушників є неблагополучні умови їхнього сімейного виховання, що виражаються, в тому числі і в наявності різних нервово-психічних захворювань у батьків, у тому алкоголізмі та пияцтві, протиправне і аморальній способі життя, жорстокості в сім'ях.
Як соціально обтяжених дефектів психофізичного та інтелектуального розвитку і стану високий ступінь поширеності серед неповнолітніх злочинців можуть мати:
 різні порушення психічного розвитку, які виникли в період внутрішньоутробного розвитку, пологів, в дитячому і ранньому віках;
 захворювання на алкоголізм;
 явище фізичного інфантилізму (млявість, швидка втомленість, знижена працездатність) або виражене відставання у фізичному розвитку, включаючи дефекти зовнішнього вигляду;
 знижений рівень інтелектуального розвитку, що створює труднощі в спілкуванні з однолітками, що утруднює придбання необхідної інформації та соціального досвіду.
В абсолютній більшості неповнолітній злочинець - це особа, яка має звичками схильностями, стійкими стереотипами антигромадської поведінки. Випадково скоюють злочини з них одиниці. Для решти характерні:
 постійна демонстрація зневаги до норм загальноприйнятого поведінки;
 пристрасть до спиртних напоїв, до наркотиків, до азартних ігор;
 бродяжництво, систематичні втечі з дому;
 ранні статеві зв'язки, статева розбещеність;
 винна створення конфліктних ситуацій, постійні сварки в сім'ї, тероризування батьків та інших членів сім'ї;
 звичка до присвоєння все, що погано лежить, що можна безкарно відняти.
2.4 Особливості злочинності неповнолітніх на матеріалах Красноармійського регіону
Криміногенна обстановка в підлітковому середовищі м. Красноармійська в даний час у порівнянні з 2004 р. значно покращилася, але продовжує залишатися складною. За даними КМСН м. Красноармійська у скоєнні злочинів брало участь 42 підлітка, що на 21 особу менше, ніж у 2004 р. Порівняльний аналіз статистичних даних підліткової злочинності у м. Красноармійську в період 2004 - 2005 рр.. показав, що в порівнянні з 2004 р., в 2005 р. рівень підліткової злочинності знизився на -28,8%. Всього у 2004 р. було скоєно 73 злочини, а в 2005 р. - 52. Поряд із загальним зниженням дитячої злочинності, відбулося зростання грабежів 13 (+7).
Основні факти, які штовхають неповнолітніх на злочини це:
1. Скрутне матеріальне становище.
2. Незайнятість підлітків.
3. Втрата життєвих орієнтирів і соціальних зв'язків.
4. Безвихідь.
5. Недостатня увага з боку батьків.
6. Пусте проведення часу.
7. Алкоголь, поширення наркоманії.
8. Низький рівень правового виховання.
9. Моральна деградація.
Однією з особливостей злочинності неповнолітніх у м. Красноармійську є вчинення тяжких злочинів у критичному віці - від 15 до 17 років, які відрізняються особливою зухвалістю і жорстокістю.
За інформацією кримінальної міліції у справах неповнолітніх м. Красноармійська в 2005 р. значна кількість неповнолітніх, які брали участь у злочинах, до кримінальної відповідальності притягувалися вперше і раніше в поле зору працівників міліції не потрапляли, тому що до цього не чинили протиправних дій. У той же час ніякої інформації про схильність даних підлітків до вчинення злочинів практично не надходило.
Наступною особливістю є те, що 89,5% злочинів на території м. Красноармійська неповнолітніми відбувалося у вечірній і нічний час. Це свідчить про те, що з боку батьків контроль над поведінкою дітей не здійснювався.
Одним з основних факторів злочинності неповнолітніх, є таке негативне для нашого суспільства явище як поширення пияцтва та наркоманії серед підлітків. До адміністративної відповідальності за правопорушення пов'язані з вживанням підлітками спиртних напоїв притягнуто 12 осіб. Було виявлено 4 (+1) факту незаконного зберігання наркотичних засобів, по яких порушені кримінальні справи (ст. 307 КК). У даному випадку особливістю злочинності серед неповнолітніх є схильність підлітків до вживання спиртних напоїв і засобів, що викликають наркотичну залежність.
На території м. Красноармійська був виявлений той факт, що велика кількість злочинів відбувалося учнями шкіл та ПТУ.
Що свідчить про недостатню профілактичну роботу педагогічних колективів.
В даний час відбувається велика кількість корисливих злочинів, метою яких є заволодіння чужим майном. Це обумовлено відсутністю у неповнолітніх матеріальних засобів і низьким рівнем матеріального забезпечення сімей, в яких виховується підліток. Основними предметами задоволення корисливих мотивацій є різного виду імпортна та вітчизняна техніка (автомобілі, мобільні телефони); гроші, коштовності.
Особливістю злочинності неповнолітніх також є вчинення злочину групою осіб. Так з 52 (-21) скоєних злочинів у м. Красноармійську, 24 - вчинено в групі. Проте негативні соціальні наслідки, які реально переживає суспільство в результаті протиправних дій, скоєних групою неповнолітніх, більш значні, ніж наслідки від дій злочинця-одинака. Підвищена імпульсивність, жорстокість, інтенсивність і ситуативність групових злочинів, скоєних підлітками, істотно обтяжують наслідки таких злочинів, часто доводять їх до рівня більш високого в порівнянні з тим, який спостерігається навіть в результаті протиправних дій дорослого населення.
Активно йде процес підпорядкування підліткових груп ризику організованої злочинності. Розширюється соціальна база для поповнення цих груп за рахунок безробітних, неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі і не знайшли місце у житті, підлітків з зубожілих сімей. Спостерігається процес втягнення неповнолітніх у злочинну середу.

РОЗДІЛ 3
ПРОФІЛАКТИКА І БОРОТЬБА З ЗЛОЧИННІСТЮ НЕПОВНОЛІТНІХ
Боротьба зі злочинністю багато в чому пов'язана з інтелектуальним, духовним розвитком особистості. В даний час система виховання молоді зазнала значних змін. З одного боку, поступово втрачають свою силу існуючі раніше моральні норми і правила поведінки в суспільстві. З іншого - наростає процес поляризації, на зміну приходять більш життєві матеріальні інтереси.
Ця обставина торкнулося кожну сім'ю, і особливо відбилося на підлітках. Тому не випадково збільшилася підліткова злочинність.
Діти ростуть в умовах спаду виробництва і безробіття, скорочення мережі навчально-просвітницьких та позашкільних установ. Є серйозні прогалини у працевлаштуванні підлітків. Як правило, у центрах зайнятості їм пропонується низькооплачувана праця. Тому багато хто намагається заробити у сфері торгівлі, комерції чи взагалі піти від трудової діяльності. Турбує ще та обставина, що підлітки, ставши на злочинний шлях, продовжують здійснювати інші, більш тяжкі злочини.
Невирішене питання правового виховання та навчання неповнолітніх. Відчувається дефіцит сімейного виховання. Батьки не виконують свої обов'язки по вихованню дітей. Діти займаються бродяжництвом та жебракуванням. В основному це діти з неблагополучних та малозабезпечених сімей.
Занепокоєння викликає поширення наркоманії. Визначені законом медичні заклади закритого типу для примусового лікування відсутні. Тому особлива роль у профілактики наркоманії автоматично відводиться сім'ї, навчальним та медичним закладам.
І ще хвилює той факт, що велика кількість злочинів серед неповнолітніх, у більшості випадків відбувається учнями шкіл і ПТУ, що в свою чергу свідчить про недостатню профілактичну роботу з боку педагогічних колективів. Серед головних прорахунків у діяльності навчально-виховних установ можна назвати слабке володіння обстановкою в учнівському середовищі, недостатня увага до порушників дисципліни, низький рівень правового виховання. Викладачами недостатньо проводиться індивідуально-профілактична робота з неповнолітніми, схильними до правопорушень. У багатьох випадках вони не вивчають сімейні умови, не знають, як і де учні проводять своє дозвілля.
У неповних сім'ях, як відомо неповнолітні не можуть отримати достатньо доброго виховання. Так і в неблагополучних сім'ях, в яких один з батьків або член сім'ї алкоголік, неможливо отримати нормальні умови для існування і розвитку підлітка. Таке середовище формує майбутнього злочинця. Тому тільки в разі своєчасного втручання відповідних служб міської та районної виконавчої влади, на які покладено профілактична робота, можливо, запобігти злочинам відбуваються підлітками, виховуються в цьому середовищі.
Особливу увагу в профілактичній роботі з неповнолітніми, працівниками КМСН м. Красноармійська приділяється питанню виявлення, викриття і припинення злочинної діяльності груп неповнолітніх антисоціальної спрямованості. За звітний період 6 місяців 2005 року співробітниками КМСН виявлено 4 злочинні групи неповнолітніх. У ході проведених оперативно-розшукових заходів злочинна діяльність 6 груп припинено, а її члени притягуються до кримінальної відповідальності.

ВИСНОВОК
Злочинність неповнолітніх - негативне явище, що несе за собою негативні для життя суспільства наслідки. Одне з цих наслідків - це криміналізація молодіжного середовища, яка відбувається на тлі поширення наркоманії, алкоголізму та інших негативних факторів.
При написанні курсової роботи авторові вдалося досягти поставлених цілей. При вивченні статистичних даних був виявлений той факт, що рівень корисливих злочинів серед неповнолітніх зріс. Це зумовлено низьким матеріальним рівнем сімей, в якому виховується підліток. Що в свою чергу свідчить про економічні проблеми країни. Важке матеріальне становище, безробіття, втрата життєвих орієнтирів, відчай, безвихідь, погані умови існування і розвитку особистості підлітків - це ті основні фактори, які штовхають неповнолітніх на злочини.
Вивчивши інформацію та статистичні дані КМСН, автором були виявлені особливості злочинності серед неповнолітніх у м. Красноармійську. Це має сприяти підвищенню знань, як підлітків, так і дорослих у правових питаннях. Також покращити розуміння самої злочинності неповнолітніх та її причини.
Дана робота може бути використана в школах та інших навчальних закладах, як посібник для вчителів та учнів.
Автором була поетапно вивчена інформація з якої в подальшому були виявлені особливості злочинності неповнолітніх у м. Красноармійську.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кримінологія: Посібник для підготовки до іспиту. - СПб.: Пітер,
2005. - 224 с. - (Серія «Навчальний посібник»).
2. Кримінологія. Підручник для юридичних вузів. Під загальною редакцією
доктора юридичних наук, професора А.І. Борговий - М.: Видавнича
група НОРМА - ИНФРА · М, 1999. - 784 с.
3. Маляр І.В. Основи правознавства: Навчальний посібник. -2-е вид., Доп. і
перераб. - Х.: Країна мрій ™, 2002. - 224 с.
4. Правознавство: Підручник / Авт. кол.: Демській С.Є., Ковальський В.С.,
Колодій А.М. (Керівник авт. Кол.) Та ІншІ; За ред. В.В. Копєйчікова. -
5-е вид., Перероб. та доп. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 736 с. - Бібліогр.
с. 724 - 726.
5. Основи правознавства України: Навчальний посібник / Ківалов С.В.,
Музиченко П.П., Крестовська Н.М., Крижанівський А.Ф. - Х.: «Одіссей»,
2005. - 384 с.
6. Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами. Станом
на 1 вересня 2005 року. - Х.: «Одіссей», 2005. - 384 с.

ДОДАТОК 1
Злочинність неповнолітніх у м. Красноармійську
(З 2000 по 2009 рр..)
З числа закінчених УД
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
Усього за 9 років
Всього
58
50
121
37
86
74
38
73
52
589
У т.ч. по УР
49
39
112
36
72
74
38
73
52
545
-Вбивства
-
-
1
3
7
-
1
-
2
14
-Розбої
-
-
1
3
8
-
-
6
3
21
-Грабежі
3
1
3
-
8
1
2
6
13
37
-Крадіжку особистого майна

21
15

54
11
28
51
11
37
14
242
-В т.ч. квартир
6
2
23
2
13
24
3
8
6
87
-Згвалтування
-
-
-
-
2
-
1
-
1
4
-Угон транспорту
1
7
-
-
3
4
1
6
1
23
-Наркотики
-
1
6
1
-
-
1
3
2
14
Інші по лінії УР
-
2
-
-
1
2
8
8
9
30

ДОДАТОК 2
Злочинність неповнолітніх у м. Красноармійську
З числа закінчених УД
2008
2009
+, -
%
всього
73
52
-21
-28,8
У т.ч. по УР
73
52
-21
-28,8
-Вбивства
-
2
+2

-Згвалтування
-
1
+1
-Крадіжки особистого майна
37
14
-23
-62,2
-В т.ч. з квартир
8
6
-2
-25,0
-Наркотики
3
2
-1
-33,3
-Угон транспорту
6
1
-5
-83,3
-Розбій
6
3
-3
-50,0
-Грабіж
6
13
+7
116,7
-Інші по лінії УР
8
9
+1
12,5
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Курсова
143кб. | скачати


Схожі роботи:
Особливості злочинності неповнолітніх на матеріалах Красноармійського регіону
Психологічні особливості злочинності неповнолітніх
Особливості девіантної поведінки та злочинності неповнолітніх
Кримінально-психологічні особливості злочинності неповнолітніх
Профілактика злочинності неповнолітніх
Особливості розвитку організованої злочинності
Особливості попередження загальнокримінальної корисливої ​​злочинності
Злочинність неповнолітніх та її особливості
Безготівкові розрахунки та особливості їх розвитку в Республіці Білорусь (на матеріалах ВАТ Белагропромбанк)
© Усі права захищені
написати до нас