Основні етапи формування інвестиційної стратегії підприємства Пріоритетність цілей і основні

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти України
Українська академія банківської справи
Кафедра фінансів
Контрольна робота
з предмету "Інвестиційна діяльність"
виконала студентка заочного відділення:
група
перевірив викладач:
________________ Профес. Науменкова С.В.
Суми 1999

Основні етапи формування інвестиційної стратегії підприємства. Пріоритетність цілей і основні критерії інвестиційної стратегії.
Передінвестиційні дослідження починаються з розробки інвестиційної стратегії суб'єкта господарювання. Інвестиційна стратегія передує етапу розробки інвестиційного проекту. Інвестор керується цією стратегією на всіх етапах життєвого циклу інвестиційного проекту, який складається з передінвестиційної фази, фази інвестування і фази експлуатації виробництва.
Під інвестиційною стратегією розуміється формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення. Інвестиційна стратегія визначає можливості поліпшення результатів господарювання суб'єкта за допомогою інвестицій, тобто окреслює напрямки інвестування з метою отримання прибутку і збільшення власних активів.
Відповідно до обраної стратегії інвестор оцінює альтернативні інвестиційні проекти, проводить їх техніко-економічне обгрунтування, і відбирає найбільш перспективні, формуючи з останніх відповідні інвестиційні проекти.
Така стратегія називається агресивної або активною. Вона орієнтована на максималізації прибутку. Для успішного здійснення агресивної стратегії необхідно мати досить великий інвестиційний портфель і при впровадженні стратегії керуватися оцінками професійних експертів. Керуючись агресивною стратегією можна отримувати максимальний прибуток, однак ця стратегія пов'язана з підвищеним ризиком. Чим більше віддача від інвестиційних вкладень, тим більше ризик втрати можливої ​​вигоди. Залежність між ризиком і доходом прямопропорційна і на графіку виглядає наступним чином:

Малюнок 1. Співвідношення інвестиційного ризику і доходу.
Протилежно агресивної стратегії існує пасивна стратегія, при якій інвестор прагне забезпечити за рахунок інвестицій принаймні не погіршення показників своєї господарської діяльності. Інвестор, який вибрав пасивну стратегію, діє обережно, з огляду на всі можливі ризики і розподіляючи їх рівномірно між активами портфеля. Пасивна стратегія не дає максимального прибутку, натомість може гарантувати стабільність та страхує від значних потерь.3
Інвестиційна стратегія суб'єкта господарювання звичайно формується в спеціальному письмовому документі, який включає вказівки інвестиційним менеджерам про придбання і продажу тих чи інших активів залежно від кон'юнктури ринку, структури портфеля, послідовності інвестиційних рішень. У документ також повинні бути включені:
основні цілі інвестиційної стратегії;
відповідальні за проведення інвестиційної політики;
склад інвестиційного портфеля;
прийнятні види активів інвестиційного портфеля;
терміни придбаних і збережених у портфелі активів;
диверсифікація інвестиційного портфеля;
порядок використання активів інвестиційного портфеля;
комп'ютерні програми;
архівні дані;
способи управління інвестиційним портфелем;
правила обліку активів портфеля.4
Залежно від типу інвестора: фінансово-кредитна установа (інституційний інвестор) або підприємство (компанія), визначаються форми інвестування і пріоритетність цілей інвестиційної стратегії. Форма інвестування також залежить від стадії життєвого циклу, на якому знаходиться підприємство (або впроваджуваний інвестиційний проект).
Інвестиційна стратегія
Головні цілі
Прибутковість
Зменшення ризику
Безпека
Зростання капіталу
Ліквідність
Форми інвестування
Фінансові інвестиції
Інвестиції у виробничі фонди
Визначення інвестиційних якостей цінних паперів
Передінвестиційні дослідження
Формування портфеля цінних паперів
Попереднє ТЕО альтернативних проектів
Вторинний резерв
Первинний резерв
Інвестиції у виробничі фонди
Інвестиційна стратегія підприємства передбачає в першу чергу впровадження реальних інвестиційних проектів і формування портфелів такого типу. Ця форма інвестування забезпечить підприємству швидкий розвиток, освоєння нових видів продукції і розширення ринку збуту.
Інвестиції у виробничі фонди здійснюються підприємством, яке проводить модернізацію, реконструкцію, тобто переходить на розширене відтворення з метою випуску нової, конкурентоспроможної продукції підвищеної якості, зниження собівартості продукції. Передінвестиційні дослідження спрямовані, перш за все, на вибір найбільш оптимального джерела інвестування і терміну окупності проекту. Інвестиції у виробничі фонди (або капітальні інвестиції) можуть здійснюватися за рахунок власних джерел (прибуток, амортизаційний фонд) і позикових або залучених (кредитів, облігаційного випуску, випуску акцій, вкладення закордонних або інших інвесторів). Вибираючи джерело інвестування, слід звернути увагу на те, що здійснення інвестицій за рахунок позикових засобів тягне за собою необхідність повернення боргу кредитору з виплатою відсотків по ньому. Крім того, інвестиційні кредити вимагають надійного забезпечення (як правило застави), яке може надати не кожне підприємство. При вирішенні використовувати в якості інвестиційного джерела емісію облігацій слід враховувати, що для розміщення облігацій підприємства на фондовому ринку необхідно пройти процедуру лістингу, тобто включення емітента цінних паперів до біржового списку. Для підприємства включення в біржовий список престижно, так як це свідчить про його надійність як емітента. Процедура лістингу включає аналіз даних про стан активів підприємства, його бухгалтерської звітності, прогнозу фінансового стану емітента, котирування цінних паперів. Біржа уважно стежить за фінансовим станом підприємства, цінні папери якого допущені до котирування, і при різкому погіршенні платоспроможності або банкрутства застосовує процедуру делістингу, тобто виключає цінні папери з біржового списку. Таким чином, інвестор, який вирішив скористатися емісією облігацій для інвестиційних цілей повинен здійснити певні витрати, пов'язані з випуском облігацій та їх лістингом. Крім того, необхідно враховувати ризик неотримання достатньої кількості коштів для інвестування у зв'язку з можливою низькою котируванням облігацій та погіршенням ситуації на фондовому ринке.5
Залучення інвестиційних коштів за допомогою емісії акцій можуть здійснювати підприємства, готові на збільшення кількості його власників, оскільки акція є пайовий цінним папером, що дає право його власникові на володіння частиною власності компанії, пропорційній вартості наявних у нього акцій, тобто існує ризик втрати власниками контрольного пакету акцій у результаті переходу більшої частини акцій до іншого власника. Готуючись до емісії акцій необхідно вирішити, які акції буде емітувати підприємство: іменні або на пред'явника, прості або привілейовані. Перевага іменних акцій у тому, що заздалегідь відомий інвестор і немає проблем з реалізацією, до того ж жорстко обмежений коло співвласників підприємством. Однак іменні акції істотно знижують можливість маневрувати коштами інвесторів. Випуск акцій збільшує число власників, що мають право розпорядження підприємством, привілейовані ж акції не дають такого права, проте вони накладають підвищені фінансові зобов'язання на емітента в зв'язку з необхідністю виплачувати дивіденди їх власникам в першу очередь.6
Що ж до власних джерел інвестування, то їх використання в теперішніх умовах є найбільш оптимальним, оскільки не обумовлено значними витратами і борговими зобов'язаннями. Хоча використання прибутку на інвестиційні цілі не завжди має можливості через збиткової діяльності багатьох підприємств, але використання на інвестиційні цілі амортизаційного фонду є найбільш ефективним, оскільки забезпечує досягнення бажаного результату при мінімальних витратах, до того ж при здійсненні прискореної амортизації підприємство може отримати необхідний інвестиційні ресурс у короткі терміни і прискорити процес віддачі вкладень. Крім того, використання в якості джерела інвестицій амортизаційного фонду законодавчо закріплено в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств". Це джерело має значні переваги ще й тому, що можливо точно прогнозувати грошові надходження в амортизаційний фонд.7
Таким чином вибираючи інвестиції у виробничі фонди необхідно проаналізувати всі можливі джерела інвестування, рівень витрат на використання даного джерела, рівень прибутковості в майбутньому і можливі наслідки від використання того чи іншого проекту.
Фінансові інвестиції здійснюються підприємством (компанією) вже досягла високої стадії розвитку. Таке підприємство формує портфель цінних паперів і боргових і пайових інструментів з метою поширення впливу на ринок, підвищення конкурентоспроможності. При фінансових утрудненнях цей портфель може використовуватись як фінансовий резерв.
У відповідності з розробленою стратегією інвестор прагне оптимізувати свій портфель таким чином, щоб забезпечувати досягнення всіх стратегічних цілей шляхом пошуку найбільш сприятливих поєднань усіх чинників. Найбільш складно оптимізувати такі цілі, як дохідність і ризик, оскільки найбільш прибуткове інвестування одночасно є і найбільш ріскованним.8
При використанні пасивної стратегії існують різні методи формування інвестиційного портфеля.
1. Метод сходів. Заснований на придбання паперів різної терміновості у межах інвестиційного горизонту. Наприклад, підприємство хоче тримати інвестиційний портфель в сумі 5000 гривень з п'ятирічним горизонтом. Якщо застосувати метод сходів, то будуть куплені однорічні папери на 1000 гривень, дворічні - на 1000 гривень і т.д. Портфель буде рівномірно розподілений у всьому часовому інтервалі в 5 років. Подібна стратегія легко можна реалізувати на практиці, так як після закінчення терміну однорічних цінних паперів вивільнені кошти будуть автоматично вкладені в п'ятирічні папери на ту ж суму. При використанні цього методу активність по інвестиційному рахунку зводиться до мінімуму і підприємство отримує середню норму доходу від свого портфеля.9 Графічно стратегія "сходів" виглядає наступним образом10:

2. Метод "штанги". Полягає в тому, що підприємство інвестує основну частину коштів в папери з дуже коротким або дуже довгим терміном і лише невелику частину портфеля тримає у середньострокових паперах. Термін "штанга" пов'язаний з концентрацією вкладень на 2-х кінцях тимчасового спектру. При цьому довгострокові папери забезпечують преприятия більш високий дохід, а короткострокові - ліквідність.
При виборі компанією агресивної стратегії можливо керуватися наступними методиками.
Маніпуляції з кривої прибутковості спрямовані на те щоб використовувати в інтересах компанії майбутні зміни ринкових процентних ставок. (Цей підхід ще називається відсотковим очікуванням) Методика вимагає глибокого знання ринкових факторів, пов'язана з великим ризиком, якщо очікування і прогнози виявляються помилковими. Але вона максимізує можливість отримання доходу.
Графічний підхід процентних очікувань виглядає наступним чином:
Також, орієнтуючись на біржову криву прибутковості цінних паперів підприємство може концентрувати свої інвестиційні вкладення в паперах певної терміновості, здійснюючи стратегію короткострокового акценту (коли посилюються позиції компанії з точки зору ліквідності і можливо уникнути значних збитків у разі зростання процентних ставок).
Стратегія довгострокового акценту, навпаки максимізує можливі доходи банку від інвестицій у разі падіння процентних ставок.
Також розрізняють фіксовані та керовані портфелі. Перші складаються тільки з державних цінних паперів, є малоприбутковими, але майже безризиковими. Остання дата погашення облігацій визначає строк існування всього портфеля. Такому портфелю віддають перевагу пасивні інвестори.
Керований портфель створюється агресивним інвестором, який майже щодня ревізує його, балансуючи прибутковість і ризик. Якщо інвестор пріоритетом вибирає максимізацію прибутку, то він формує портфель з низьколіквідних цінних паперів з високим ризиком, і, навпаки. при прагненні забезпечити збереження свого капіталу в портфель будуть включені цінні папери відомих емітентів з високою ліквідністю, але гарантують кошти або низький дівіденд.14
Прибутковість представляє собою можливість отримання інвестором доходів у майбутньому, які складаються з курсової різниці та дивідендів або відсотків за цими цінними паперами. Основним показником при визначенні прибутковості є ставка дивіденду (відсотка) компанії, яка повинна визначатися відношенням чистого прибутку, що йде на виплату дивідендів (відсотків) до статутного фонду цієї компанії у відсотках. Після цього ставка дивіденду порівнюється із середньою процентною ставкою за довгостроковими вкладами та депозитами. Якщо отримане ставлення менше 1, то дохідність таких цінних паперів буде недостатньою і призведе до відтоку інвесторів.
Найбільш прибутковими є акції (прості) молодих компаній, які здійснюють ризиковані проекти, але при успішному збігу обставин гарантують високий прибуток.
Головна мета управління інвестиціями полягає в отриманні максимального прибутку при певному рівні доходу. Оцінку ризику з різних видів і окремим випусків цінних паперів у країнах з розвиненим інвестиційним ринком дають спеціалізовані агентства. Вони привласнюють паперів інвестиційний рейтинг, що дозволяє судити про ймовірність своєчасного погашення обязательств.15
Наступною метою інвестора при виборі цінних паперів є безпека вкладень, під якою розуміється здатність емітента відповідати перед інвестором за залучені кошти і забезпечує їх захист. З іншого боку, захист інвестора здійснюється держава за допомогою законодавчої бази (так, на Україну заборонено випускати акції на покриття збитків від господарської діяльності)
Реалізація такої мети як зростання капіталу призводить до того, що вартість первісних інвестицій з часом зростає. За деяким винятком ринковий курс усіх видів акцій може збільшуватися. Головна відмінність полягає в темпах зростання курсу у різних інвестицій. При цьому найбільша ймовірність зростання у простих акцій, так званих "акцій зростання". Це акції таких підприємств, які в перспективі проектують розширення виробництва і збуту, а тому платить низькі поточні дивіденди своїм акціонерам. Ціна акції різко підвищується при успішному результаті проекту. Цінними паперами, що забезпечують високе зростання, є прості акції молодих компаній, які впроваджують нові технології і ноу-хау. Середнє зростання капіталу забезпечують довгострокові облігації і привілейовані акції. Мінімальне зростання у короткострокових облігацій. Ліквідність як стратегічна мета означає можливість швидкого і безущербного перетворення активів гроші. Ліквідність не завжди відокремлюється як окрема мета, оскільки вона багато в чому залежить від інших ознак інвестування. Так, наявність високого рівня якого-небудь з вищезазначених інвестиційних якостей робить цінний папір привабливою для окремого кола інвесторів і, як наслідок, щодо ліквідною.
Відсутність ліквідності у переважної більшості українських цінних паперів є гострою проблемою, яка гальмує розвиток фондового ринку. Як наслідок, ліквідність цінних паперів забезпечується переважно самими емітентами або торговцями-посередниками. Ця ліквідність є штучною, оскільки для інвестора існує небезпека невиконання емітентом або посередником своїх зобов'язань.
Для уникнення ризики ліквідності, слід інвестувати у високоліквідні ринкові цінні бумагі17.
Таблиця № 1 дає приблизне ранжування оцінки зазначених факторів для різних видів інвестицій в Україну.
Види інвестицій
Покателі
безпеки
ризику
доходу
зростання
ліквідності
Конвертована валюта
Н
З
Н
Н
У
Ощадні сертифікати
У
Н
Н
Н
У
Прості акції
З
У
З
У
Н
Прівелегірование акції
З
З
У
З
З
Облігації підприємства
З
З
У
З
З
Державні облігації
Н
У
З
Н
З
Товарні цінності
Н
З
-
Н
Н
Дорогоцінні метали
Н
У
-
Н
Н
Нерухомість
У
Н
З
З
У
Готівку
Н
У
-
-
У

Де В, С і Н - відповідно високий, середній і низький рівні умовної оцінки.
Жодна з цінних паперів не має всіх перерахованих позитивних властивостей. Жертвуючи прибутковістю, ми отримуємо високу безпеку і навпаки (оскільки висока безпека передбачає високу ціну, а значить низький дохід).
Таким чином, вибір певного виду цінних паперів або інших активів залежить головним чином від мети інвестора, однак головною метою будь-якого інвестора буде оптимальний варіант формування диверсифікованого портфеля. Портфель, що відповідає цілям інвестора можна вважати збалансованим, тобто таким, який є компромісним між вибором якості активів.

Завдання

Початкові інвестиції, необхідні для реалізації проекту складають 20000 доларів. Щорічні надходження від реалізації проекту відповідно дорівнюють:
1 рік - 13500 доларів;
2 рік - 6000 доларів;
3 рік - 15000 доларів;
4 рік - 8000 доларів.
Вартість капіталу дорівнює 12%.
Проаналізуйте ефективність реалізації проекту по основних критеріях.
Розрахуйте:
1. чисту приведену вартість (NPV);
2. термін окупності (PP);
3. внутрішню норму прибутку (IRR).
Чому дорівнює дісконтованний період окупності?
Чим відрізняється звичайний і дисконтований період окупності?
Який головний недолік дісконтованного періоду окупності?
Яку корисну інформацію можна отримати, використовуючи метод окупності в процесі оцінки доцільності капіталовкладення?
Рішення:
Розрахунок чистої приведеної вартості (NPV)
Рік
CF
PVIF, 12%
PV
PVIF, 50%
PV
0
-20 000
1
-20 000
1
-20 000
1
13500
0,893
12 055,50
0,667
9 004,50
2
6000
0,797
4 782,0
0,444
2 664,0
3
15000
0,712
10 680,0
0,269
4 035,0
4
8000
0,636
5 088,0
0, 198
1 584,0
Чиста приведена вартість
NPV1 = 12 605,50
NPV2 = - 2712,50
При вартості капіталу 12% проект інвестиційно привабливий, т.к
NPV1 = 12605,50 $, (NPV1> 0),
а при вартості капіталу 50% проект не рентабельний, т.к (NPV2 <0).
2. Розрахунок внутрішньої норми прибутку (IRR).
IRR =
IRR =
При ставці 43,27% дохід від реалізації інвестиційного проекту дорівнює витратам на його здійснення.
Що б проект був інвестиційно привабливий, необхідно щоб внутрішня ставка дохідності була менше 43,27%, (тобто чим менше ставка прибутковості, тим проект більш інвестиційно привабливий).
При ставці вище 43,27% - NPV <0 і проект взагалі нерентабельний.
3. Розрахунок терміну окупності (РР):
а) без урахування фактора часу:
1. загальний обсяг інвестиції 20 000 $;
2. за 2 роки сума інвестицій дорівнює: 13 500 + 6000 = 19 500 $;
3. визначаємо частину, що залишилася інвестицій, непокриту грошовими надходженнями за цілу кількість років: (20000 - 19500 = 500)
4. розраховуємо часовий інтервал, необхідний для повної окупності інвестицій: 500: 15 000 0,033
5. загальний термін окупності дорівнює: РР = 2 + 0,033 = 2 роки 12 днів
б) з урахуванням фактору часу (дисконтований період окупності)
1. загальний обсяг інвестиції 20000;
2. за 2 роки сума інвестицій дорівнює: 12055,50 = 4782,0 = 16 837,50;
3. визначаємо частину, що залишилася інвестиції, непокриту грошовими надходженнями за цілу кількість років: 20000 - 16837,50 = 3162,50;
4. розраховуємо часовий інтервал, необхідний для повної окупності інвестицій: 3162,50: 10 680 0,296;
5. загальний термін окупності дорівнює: РР = 2 + 0,3 = 2,3 року = 2 роки 109,5 днів.
Звичайний період окупності відрізняється від дисконтованого періоду тим, що поточна період враховує фактор часу, що характеризується збільшенням терміну окупності (у нашому випадку на 100 - 12 = 98 днів).
Головний недолік дисконтованого періоду окупності - чим вище ставка відсотка, тим триваліший термін окупності.
Методи розрахунку періодів окупності пропонують інформацію щодо ризику і ліквідності. Чим коротший період окупності, тим більше величина ліквідності проекту. Тривалий період окупності означає, що:
1. - Доступ до інвестиційних грошей (фондів) буде закритий на декілька років, і, отже проект неліквідний;
2. - Надходження грошових потоків очікується протягом тривалого часу і тому проект досить ризикований.

Список літератури

1. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Украіні. К.: Лібра, 1998. - 392 с.
2. В. Беренс, П. Хавранен. Керівництво з оцінки ефективності інвестицій. М.: Инфра-М, 1995. - 400 с.
3. Г. Бірман, С. Шмідт. Економічний аналіз інвестиційних проектів. М.: Банки і біржі "Юніті". - 1992. - 450 с.
4. Фінанси. Під. ред. В.М. Родноновой. М.: Инфра-М.

Примітка
1 Пересада А.А. Інвестіщйніі процес в Украіні. К.: Лібра, 1998. - С.83
2 Г. Бірман, С. Шмідт. Економічний аналіз інвестиційних проектів. М.: Банки і біржі "Юніті". - 1992. - C.232
3 Пересада А.А. Інвестіціній процес в Украіні. К.: JIi6pa, 1998. - С.84
5 Фінанси. Під. ред.В.М. Родноновой. М.: Инфра-М. - С.250
6 Там же - с.264
7 Фінанси. Під. ред.В.М. Родноновой. М.: Инфра-М. - С.270
8 Пересада А.А. Інвестиційний процес в Украіні. К.: Лi6pa, 1998. - С.84
9 Г. Бірман, С. Шмідт. Економічний аналіз інвестиційних проектів. М.: Банки і біржі "Юніті". - 1992. -C.310
10 Там же. -С.311
11 Там же. -С.312
12 Там же. -С.314
13 В. Беренс, П. Хавранін. Керівництво з оцінки ефективності інвестицій. М.: Инфра-М, 1995. - С.178
14 Пересада А.А. Інвестиційний процес в Украіні. К.: JIi6pa, 1998. - С.86
15 Там же. - С.87
16 Пересада А.А. Інвестиційний процес в Украіні. К.: - Лібра, 1998. - С.88
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Контрольна робота
92.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Основні етапи формування античної культури
Виникнення політичних партій в Україні та основні етапи їх формування
Великий шовковий шлях формування і основні етапи розвитку
Основні етапи планування розвитку підприємства
Основні етапи процесу державної реєстрації підприємства
Мотиви та етапи інтернаціоналізації підприємства Основні типи стратегій виходу на зарубіжні ринки
Основні поняття інвестиційної діяльності
Основні поняття застосовуються у сфері інвестиційної діяльності
Основні опціонні стратегії
© Усі права захищені
написати до нас